Андрiй намагався думати про дiм, про батька й матiр, про Катю. Але
пам'ять його, знесилена, змучена безугавним болем, розгубила всi спогади, як
квiтка пелюстки. Йому тепер лишався бiль, рiзкий i нестерпний, i думки.
Вчора вiн шкодував, що його не вбили тодi одразу в Марбурзi, тепер дякував
випадковi, який продовжив його життя на цi кiлька днiв. перед смертю вiн
ще зможе зробити добре дiло. Зможе, хоч як це важко. Поряд з ним лежить
поляк, якого мають завтра стратити. Андрiй багато чув про полякiв. Були
часи, коли на варшавських, кракiвських, люблiнських сеймах i сеймиках
польська шляхта била в барабани i сурмила в мiднi сурми, збираючись у походи
проти Укра©ни. Вони казали, що хочуть цивiлiзувати цю велику й багату землю.
от iталiйський ренесанс в степах Укра©ни обернувся гострими палями, на якi
польськi пани саджали непокiрних укра©нських селян.
Через триста рокiв Пiлсудському заманулося заволодiти Ки вом, але
довелося жовнiрам втiкати звiдти ще швидше, нiж у часи Хмельниччини. Хтось
сказав тодi про полякiв: "Чого можна сподiватися вiд людей, якi, навiть
мiцно вилаявшись, додають: "Проше пана!"
Все це Андрiй знав. Але от зараз поряд з ним лежить поляк, i вiн не
вiдчува до нього нiяко© ворожнечi, вiн зна , що це його брат по нещастю,
брат по кровi, брат - i це найголовнiше! - по боротьбi. А раз так, треба
допомогти йому, з останнiх сво©х сил допомогти. Андрiй помацав у себе пiд
сорочкою: чи на мiсцi торбинка з клубочком. Так, торбинка була на сво му
мiсцi. Вiя пронiс ©© через усю Нiмеччину, через усi днi свого полону, сво©х
нещасть, сво © неволi. Шматочок рiдного металу нагадував йому далеку дорогу
Батькiвщину. Клубочок ниток вiн берiг пильнiше, нiж берiг колись легендарний
Тезей в темному лабiринтi Мiнотавра клубочок Арiадни. Нiмцi не чiпали його
ниток: ©м подобалися хазяйновитi люди. Вони не догадувалися, що той клубочок
для Андрiя - то спогад про рiдну землю, спогад про волю, про той
благословенний час, коли вiн був бiйцем. Бо нема бiльшого щастя для людини,
нiж щастя бути бiйцем за правду. Хай же тепер цей клубочок послужить йому
востанн .
- жи! - тихенько покликав Андрiй товариша.
жи не обiзвався, але по тому, як той на мить затримав дихання,
Коваленко зрозумiв: не спить, жде, щоб його покликали ще раз.
- Спи, - сказав Андрiй, - спи хоч ти, бо я не засну вже до ранку.
вiн знову пустив човника думок плавати в безмежному морi простору.
Йому було важко думати про iнших, але нiщо не заважало думати про себе.
Завтра його вже не буде. Для нього, нарештi, закiнчилася вiйна, закiнчилось
все. Вiн так i не став ученим, як мрiяв, бо знову ж таки перешкодила вiйна.
Андрiй ненавидiв вiйну, ах, як вiн ненавидiв ©©! Скiльки нещасть, скiльки
смертей. Чи ж пам'ятатимуть тi, хто залишиться живим, нас, загиблих? Чи
будуть люди боротися проти вiйни, чи зрозумiють нарештi, що саме слово
"вiйна" повинно стати так само ненависним, як слово "проказа"?
- жи! - знову покликав Андрiй.
жи дихав рiвно й спокiйно, як дитина. Тодi Андрiй став пiдводитися.
Головне зараз було - не застогнати, погамувати крик болю, який наростав у
тiлi, пiдiймаючись до горла. Андрiй зцiпив зуби. Йому й так не вистачало
повiтря, яке проходило крiзь пробитi легенi, як крiзь решето, а тепер вiн
зовсiм не дихав, боячись розбудити жи. Повiльно-повiльно перекинув Андрiй
через стiнку ящика ногу, тодi другу. Заточуючись, мов сонний, ступнув до
лiжка жи. Руки висiли вздовж тiла, як батоги. Не було змоги пiдняти хоч
одну з них, обiпертися нею, щоб не впасти. Але треба було пiдiймати руку.
Андрiй зупинився й спробував потихеньку ковтнути трохи повiтря. Обличчя й
груди в нього вкрилися холодними краплями поту, з роз'ятрених ран поповзли
по тiлу теплi струмочки. Коваленко став пiдiймати руку. Поворушив пальцями -
слухалися. Тодi зробив ще крок до жи й обережно доторкнувся до його ши©, де
мав бути чотирикутний алюмiнi вий номерок. Добре, що вони недовго були ще в
концтаборi i в них на руках не витатуювали номерiв. Тих би вiн уже не
помiняв. Андрi вi пощастило: вiн одразу натрапив на шворку. Але що робити
тепер? Зняти номер через голову, не розбудивши жи, - неможливо. Нi бритви,
нi ножа, щоб перерiзати шворку, Андрiй не мав. Що ж робити? тодi - диво
дивне ! - раптом пригадалася йому мама. Пригадалось, як сидить вона, бувало,
па лежанцi, поставивши каганець на коминок, i вишива маленькому Андрiйковi
сорочечку. Вона завжди вишивала йому спiднi сорочечки з бiлого тонкого
полотна, вишивала манiжку й рукави червоними, як калина в лузi, квiтами.
коли нитка кiнчалася, мама не одрiзала ©©, а просто вiдкусувала сво©ми
бiлими, красивими зубами. Перекусити шворку! Андрiй нахилився над жи,
обiпершись лiвою рукою об край ящика, впiймав губами шворку й став ©©
кусати. Гриз зубами цю тоненьку мотузку, як свою гiрку долю, як ненависного
ворога, й вона виявилася мiцною й неподатливою, як та чорна сталь на
фашистських танках, яку вiн стiльки разiв бив iз сво©х гармат. Якусь мить
йому навiть здавалося, що вiй нiколи не зможе справитися з цi ю шворкою й не
заволодi номером жи. Та ось теплий чотирикутник алюмiнiю вже в нього в
руцi. Поквапливо, як тiльки мiг, Андрiй скинув з ши© свiй номер i поклав
його бiля жи. Номер жи повiсив собi.
Тепер треба було помiняти дошки бiля нiг. Цi чорнi дошки в "лазаретах"
для полонених були такою ж звичайною рiччю, як крематорi© в концтаборах. На
дошках крейдою писалися особистi номери тих, хто лежав у ящику. Андрiй це
знав i тому, замiсть того, щоб перепочити пiсля кiлькох хвилин нелюдського
напруження, вiн попрямував уздовж проходу. Дошки висiли на цвяшках,
зачепленi петельками з тако© само© шворки, як i та, що на нiй тримався
номерок. Андрiй зняв свою дошку, перенiс ©© до ящика жи i закрiпив ©© там,
знявши дошку з номером товариша. Повiсити шматок чорного дерева на сво му
лiжку вже не було сили, i Андрiй сiв трохи спочити. Але одразу ж знову
встав, злякавшись, що потiм не зможе навiть поворухнутись. Нарештi обидвi
петельки мiцно обхопили круглi головки чорних цвяшкiв, i Коваленко мiг тепер
спокiйно лягти й спробувати востанн вхопити в легенi хоч трохи
дорогоцiнного повiтря. Вiн уже не вiдчував болю, його мучив тепер якийсь
незрозумiлий тягар, що притискував тiло тисячотонною вагою, силкувався
вдавити його в жорсткий матрац, розплющити, як корж.
"Хоч би не втратити свiдомостi", - злякано подумав Андрiй i раптом
почув, як десь далеко-далеко стукнули дверi.
- Вони! - зрозумiв Коваленко i став прислухатися, забувши про тягар
смертi, який гнiтив його й гнiтив, не одступаючись. В коридорi лунали кроки.
Гучнi, нахабнi, самовпевненi. Ось вони ближче, ближче, ось вони вже
гримлять, мов грiм. Дверi штуби розчиняються - i вiсники смертi йдуть до
Андрiя. Тепер вiн бачить ©х. х тро . Два есесiвцi i лiкар-майор. Есесiвцi
зупиняються, зупиня ться i майор. Один з есесiвцiв дiста з папки якийсь
папiр i почина читати вирок. Вiн чита виразно, пiдкреслюючи кожне слово.
Потiм усi тро роблять руками "Хайль Гiтлер", цокають закаблуками, есесiвець
пiдходить до лiжок жи й Андрiя, дивиться на номери i пряму тепер уже до
Андрiя. Холодними як лiд руками вiн бере номерок на Андрi вiй ши©, зiставля
його з тим номером, що записаний у паперi, й кива головою лiкаревi. Оцей.
Лiкар товстий, схожий на жiнку. Вiн розклада бiля Андрi вих нiг
приладдя, готу шприц i раптом помiча , що полонений дивиться на нього.
- Чого не спиш? - сичить вiн.
Руки в лiкаря гарячi, якiсь мокрi, липучi. "Лiкар не ма права
хвилюватися", - згаду Андрiй слова, якi колись давно-давно вимовила Катя, i
то© само© митi вiдчува , як товста голка впива ться в його стегно.
- Так, - задоволено говорить лiкар. - Готово, Есесiвцi клацають
каблуками i йдуть з кiмнати. Лiкар поспiша за ними. тодi прокида ться
жи. Йому вже давно вчувалося крiзь сон якесь бурмотiння, але вiн нiяк не
мiг зрозумiти, звiдки воно долина , а тепер от зрозумiв, та надто пiзно.
- Що тут сталося? - злякано спитав вiн. - Андрiю, що ти зробив?
- Заспокойся, жи, - сказав йому Андрiй. - Заспокойся i вислухай мене,
бо менi лишилося жити дуже мало.
А жи вже мацав у себе на ши©, гарячкове нишпорив пiд сорочкою, на
грудях.
- Що ти наробив, божевiльний! - закричав вiн. - Де мiй номер? Хто давав
тобi право?
- Мовчи, а то вони вб'ють i тебе! Мовчи! - суворо наказав йому
Коваленко. - Чу ш?
- Чую, - вже тихше вiдмовив жи. - Але навiщо ти це зробив? Боже
милосердний, навiщо ти це зробив?
- Так було треба. А тепер слухай. У мене вже нема сили. Пiдiйди до
мене i вiзьми отут бiля пояса мiшечок. В ньому ти знайдеш голку й клубочок
ниток. Збережи цей клубочок. Збережеш?
- Збережу, - сказав жи, - клянуся божою матiр'ю Ченстоховською,
збережу.
- дай менi слово, що ти доберешся до нашого Днiпра й там передаси цей
клубочок.
- Даю слово.
- А тепер прощай, брате.
- Андрiю, почекай! Андрiю! Брате! Товаришу! - кликав жи.
Та Коваленко вже не чув його. Хвилi забуття, легкi й м'якi, мов хвилi
рiдного Днiпра, хлюпали на нього звiдусiль, гойдали його невагоме тiло, як
трiску, i крiзь них пробилася до свiдомостi лише напiвдумка про Катю. ще
шкода йому стало, що не встиг тодi попрощатися з батьком. Так шкода, що
захотiлося Андрi вi навiть заплакати, заплакати вперше за всю вiйну. Та вiн
не встиг.
Бо вмер.
Простiть, мамо й тату, свого сина за те, що вiн вмер так далеко вiд
вас, за те, що вмер ранiше од вас.
Ви ще довго пам'ятатимете його. Згадуватимете свого сина вранцi, як
сходить сонце, i в безсоннi ночi, в горi i в радостi, взимку й повеснi, поки
й живi будете ви журитися за сво©м сином - диною дитиною i проклинатимете
вiйну. ще будете ви тужити й нарiкати на долю за те, що не поклала вона
вашому синовi пiд голову пахучого снопа пшеницi, не постелила йому в боки
бiлих, м'яких снiгiв, не заквiтчала йому могили червоною калиною.
Бо пропав ваш син Андрiй без вiстi.
Чи ж без вiстi?
Людина йшла на схiд. Вона йшла вже багато днiв. Вдень ховалася в
лiсових нетрях, а вночi вибиралася на шлях i прямувала туди, де ранками з-за
крилатих хмар показувалося сонце. Людина йшла до сонця. Вона була голодна,
обiрвана, насилу трималася на ногах, але не вiдступалася вiд свого замiру.
й треба було добратися до сонця. ла людина мало. Зрiдка вона одважувалася
залiзти вночi в який-небудь селянський льох i там добувала собi поживу.
Спала пiд холодними дощами i пронизливими вiтрами i снилися ©й теж дощi й
вiтри. Якби тiльки хто знав, якi вiтри снилися цiй людинi!
Рiки лишалися позаду: Ниса, Одра, Варта - людина не зупинялася. Великi
й малi мiста траплялися па ©© шляху: попервах нiмецькi, тодi польськi - вона
минала ©х. Вже гримiв десь попереду фронт - людина не сповiльнила сво©х
крокiв. Вона лише стала обережнiшою. Обережнiсть пiдказала ©й обiйти i
Кольшубов, i Грембув, i Тарнобжег, що кишiли од фашистських вiйськ, i
прямувати далi. Вночi людина пробралася майже до рiки. Рiка була темна,
сумна i, здавалось, надзвичайно холодна.
Зайшлого зупинили. Дво радянських солдатiв несподiвано з'явилися в
кущах i спитали, що йому тут треба. Вони непорозумiло розглядали цю людину,
одягнену в якесь чорне дрантя з брудними жовтими лампасами, простоволосу, з
голубими, як квiтучий льон, очима.
- Ви руськi? - спитав прихiдець.
- Атож. Хiба не бачиш?
- Мене звуть жи,-- сказав незнайомий, - жи Фурчак. Я йду здалеку, з
само© Нiмеччини. Мене врятував од смертi ваш товариш Андрiй Коваленко. Ось
вiн передав вам.
жи дiстав з-пiд лахмiття маленьку торбиночку й витяг з не© клубочок.
- Вiн просив, щоб я донiс цей клубочок до Днiпра, - сказав вiн.
- Ти донiс його до Вiсли, - сказав один з солдатiв.
- То Вiсла?
- Вiсла.
жи майже бiгцем кинувся вниз по схилу до води, а солдати, подивившись
йому вслiд, стали розмотувати клубочок. Червоний, як жар, прапор ордена
блиснув з клубочка, i золота зоря, i золотi снопи пшеницi, i золотi лiтери:
"Пролетарi всiх кра©н, днайтеся!" Орден був зовсiм новенький, чистий,
незатьмарений. Солдати дивилися па нього i мовчали. Тодi поскидали шапки i
виструнчилися.
жи не бачив ордена. Вiн присiв над Вiслою i вмочив у не© руки. Вмочив
i навiть крикнув од несподiванки. Вода в цiй з першого погляду похмурiй i
холоднiй рiчцi була тепла-тепла, незважаючи на осiнь, на холоднечу. Так вiн
сидiв на березi тепло© слов'янсько© рiки, зануривши в ©© воду руки, i
плакав. здавалося йому, що бiля його нiг не Вiсла, а ласкавий великий
Днiпро, якого йому ще зроду не доводилося бачити.
Ки©в, 1956
пам'ять його, знесилена, змучена безугавним болем, розгубила всi спогади, як
квiтка пелюстки. Йому тепер лишався бiль, рiзкий i нестерпний, i думки.
Вчора вiн шкодував, що його не вбили тодi одразу в Марбурзi, тепер дякував
випадковi, який продовжив його життя на цi кiлька днiв. перед смертю вiн
ще зможе зробити добре дiло. Зможе, хоч як це важко. Поряд з ним лежить
поляк, якого мають завтра стратити. Андрiй багато чув про полякiв. Були
часи, коли на варшавських, кракiвських, люблiнських сеймах i сеймиках
польська шляхта била в барабани i сурмила в мiднi сурми, збираючись у походи
проти Укра©ни. Вони казали, що хочуть цивiлiзувати цю велику й багату землю.
от iталiйський ренесанс в степах Укра©ни обернувся гострими палями, на якi
польськi пани саджали непокiрних укра©нських селян.
Через триста рокiв Пiлсудському заманулося заволодiти Ки вом, але
довелося жовнiрам втiкати звiдти ще швидше, нiж у часи Хмельниччини. Хтось
сказав тодi про полякiв: "Чого можна сподiватися вiд людей, якi, навiть
мiцно вилаявшись, додають: "Проше пана!"
Все це Андрiй знав. Але от зараз поряд з ним лежить поляк, i вiн не
вiдчува до нього нiяко© ворожнечi, вiн зна , що це його брат по нещастю,
брат по кровi, брат - i це найголовнiше! - по боротьбi. А раз так, треба
допомогти йому, з останнiх сво©х сил допомогти. Андрiй помацав у себе пiд
сорочкою: чи на мiсцi торбинка з клубочком. Так, торбинка була на сво му
мiсцi. Вiя пронiс ©© через усю Нiмеччину, через усi днi свого полону, сво©х
нещасть, сво © неволi. Шматочок рiдного металу нагадував йому далеку дорогу
Батькiвщину. Клубочок ниток вiн берiг пильнiше, нiж берiг колись легендарний
Тезей в темному лабiринтi Мiнотавра клубочок Арiадни. Нiмцi не чiпали його
ниток: ©м подобалися хазяйновитi люди. Вони не догадувалися, що той клубочок
для Андрiя - то спогад про рiдну землю, спогад про волю, про той
благословенний час, коли вiн був бiйцем. Бо нема бiльшого щастя для людини,
нiж щастя бути бiйцем за правду. Хай же тепер цей клубочок послужить йому
востанн .
- жи! - тихенько покликав Андрiй товариша.
жи не обiзвався, але по тому, як той на мить затримав дихання,
Коваленко зрозумiв: не спить, жде, щоб його покликали ще раз.
- Спи, - сказав Андрiй, - спи хоч ти, бо я не засну вже до ранку.
вiн знову пустив човника думок плавати в безмежному морi простору.
Йому було важко думати про iнших, але нiщо не заважало думати про себе.
Завтра його вже не буде. Для нього, нарештi, закiнчилася вiйна, закiнчилось
все. Вiн так i не став ученим, як мрiяв, бо знову ж таки перешкодила вiйна.
Андрiй ненавидiв вiйну, ах, як вiн ненавидiв ©©! Скiльки нещасть, скiльки
смертей. Чи ж пам'ятатимуть тi, хто залишиться живим, нас, загиблих? Чи
будуть люди боротися проти вiйни, чи зрозумiють нарештi, що саме слово
"вiйна" повинно стати так само ненависним, як слово "проказа"?
- жи! - знову покликав Андрiй.
жи дихав рiвно й спокiйно, як дитина. Тодi Андрiй став пiдводитися.
Головне зараз було - не застогнати, погамувати крик болю, який наростав у
тiлi, пiдiймаючись до горла. Андрiй зцiпив зуби. Йому й так не вистачало
повiтря, яке проходило крiзь пробитi легенi, як крiзь решето, а тепер вiн
зовсiм не дихав, боячись розбудити жи. Повiльно-повiльно перекинув Андрiй
через стiнку ящика ногу, тодi другу. Заточуючись, мов сонний, ступнув до
лiжка жи. Руки висiли вздовж тiла, як батоги. Не було змоги пiдняти хоч
одну з них, обiпертися нею, щоб не впасти. Але треба було пiдiймати руку.
Андрiй зупинився й спробував потихеньку ковтнути трохи повiтря. Обличчя й
груди в нього вкрилися холодними краплями поту, з роз'ятрених ран поповзли
по тiлу теплi струмочки. Коваленко став пiдiймати руку. Поворушив пальцями -
слухалися. Тодi зробив ще крок до жи й обережно доторкнувся до його ши©, де
мав бути чотирикутний алюмiнi вий номерок. Добре, що вони недовго були ще в
концтаборi i в них на руках не витатуювали номерiв. Тих би вiн уже не
помiняв. Андрi вi пощастило: вiн одразу натрапив на шворку. Але що робити
тепер? Зняти номер через голову, не розбудивши жи, - неможливо. Нi бритви,
нi ножа, щоб перерiзати шворку, Андрiй не мав. Що ж робити? тодi - диво
дивне ! - раптом пригадалася йому мама. Пригадалось, як сидить вона, бувало,
па лежанцi, поставивши каганець на коминок, i вишива маленькому Андрiйковi
сорочечку. Вона завжди вишивала йому спiднi сорочечки з бiлого тонкого
полотна, вишивала манiжку й рукави червоними, як калина в лузi, квiтами.
коли нитка кiнчалася, мама не одрiзала ©©, а просто вiдкусувала сво©ми
бiлими, красивими зубами. Перекусити шворку! Андрiй нахилився над жи,
обiпершись лiвою рукою об край ящика, впiймав губами шворку й став ©©
кусати. Гриз зубами цю тоненьку мотузку, як свою гiрку долю, як ненависного
ворога, й вона виявилася мiцною й неподатливою, як та чорна сталь на
фашистських танках, яку вiн стiльки разiв бив iз сво©х гармат. Якусь мить
йому навiть здавалося, що вiй нiколи не зможе справитися з цi ю шворкою й не
заволодi номером жи. Та ось теплий чотирикутник алюмiнiю вже в нього в
руцi. Поквапливо, як тiльки мiг, Андрiй скинув з ши© свiй номер i поклав
його бiля жи. Номер жи повiсив собi.
Тепер треба було помiняти дошки бiля нiг. Цi чорнi дошки в "лазаретах"
для полонених були такою ж звичайною рiччю, як крематорi© в концтаборах. На
дошках крейдою писалися особистi номери тих, хто лежав у ящику. Андрiй це
знав i тому, замiсть того, щоб перепочити пiсля кiлькох хвилин нелюдського
напруження, вiн попрямував уздовж проходу. Дошки висiли на цвяшках,
зачепленi петельками з тако© само© шворки, як i та, що на нiй тримався
номерок. Андрiй зняв свою дошку, перенiс ©© до ящика жи i закрiпив ©© там,
знявши дошку з номером товариша. Повiсити шматок чорного дерева на сво му
лiжку вже не було сили, i Андрiй сiв трохи спочити. Але одразу ж знову
встав, злякавшись, що потiм не зможе навiть поворухнутись. Нарештi обидвi
петельки мiцно обхопили круглi головки чорних цвяшкiв, i Коваленко мiг тепер
спокiйно лягти й спробувати востанн вхопити в легенi хоч трохи
дорогоцiнного повiтря. Вiн уже не вiдчував болю, його мучив тепер якийсь
незрозумiлий тягар, що притискував тiло тисячотонною вагою, силкувався
вдавити його в жорсткий матрац, розплющити, як корж.
"Хоч би не втратити свiдомостi", - злякано подумав Андрiй i раптом
почув, як десь далеко-далеко стукнули дверi.
- Вони! - зрозумiв Коваленко i став прислухатися, забувши про тягар
смертi, який гнiтив його й гнiтив, не одступаючись. В коридорi лунали кроки.
Гучнi, нахабнi, самовпевненi. Ось вони ближче, ближче, ось вони вже
гримлять, мов грiм. Дверi штуби розчиняються - i вiсники смертi йдуть до
Андрiя. Тепер вiн бачить ©х. х тро . Два есесiвцi i лiкар-майор. Есесiвцi
зупиняються, зупиня ться i майор. Один з есесiвцiв дiста з папки якийсь
папiр i почина читати вирок. Вiн чита виразно, пiдкреслюючи кожне слово.
Потiм усi тро роблять руками "Хайль Гiтлер", цокають закаблуками, есесiвець
пiдходить до лiжок жи й Андрiя, дивиться на номери i пряму тепер уже до
Андрiя. Холодними як лiд руками вiн бере номерок на Андрi вiй ши©, зiставля
його з тим номером, що записаний у паперi, й кива головою лiкаревi. Оцей.
Лiкар товстий, схожий на жiнку. Вiн розклада бiля Андрi вих нiг
приладдя, готу шприц i раптом помiча , що полонений дивиться на нього.
- Чого не спиш? - сичить вiн.
Руки в лiкаря гарячi, якiсь мокрi, липучi. "Лiкар не ма права
хвилюватися", - згаду Андрiй слова, якi колись давно-давно вимовила Катя, i
то© само© митi вiдчува , як товста голка впива ться в його стегно.
- Так, - задоволено говорить лiкар. - Готово, Есесiвцi клацають
каблуками i йдуть з кiмнати. Лiкар поспiша за ними. тодi прокида ться
жи. Йому вже давно вчувалося крiзь сон якесь бурмотiння, але вiн нiяк не
мiг зрозумiти, звiдки воно долина , а тепер от зрозумiв, та надто пiзно.
- Що тут сталося? - злякано спитав вiн. - Андрiю, що ти зробив?
- Заспокойся, жи, - сказав йому Андрiй. - Заспокойся i вислухай мене,
бо менi лишилося жити дуже мало.
А жи вже мацав у себе на ши©, гарячкове нишпорив пiд сорочкою, на
грудях.
- Що ти наробив, божевiльний! - закричав вiн. - Де мiй номер? Хто давав
тобi право?
- Мовчи, а то вони вб'ють i тебе! Мовчи! - суворо наказав йому
Коваленко. - Чу ш?
- Чую, - вже тихше вiдмовив жи. - Але навiщо ти це зробив? Боже
милосердний, навiщо ти це зробив?
- Так було треба. А тепер слухай. У мене вже нема сили. Пiдiйди до
мене i вiзьми отут бiля пояса мiшечок. В ньому ти знайдеш голку й клубочок
ниток. Збережи цей клубочок. Збережеш?
- Збережу, - сказав жи, - клянуся божою матiр'ю Ченстоховською,
збережу.
- дай менi слово, що ти доберешся до нашого Днiпра й там передаси цей
клубочок.
- Даю слово.
- А тепер прощай, брате.
- Андрiю, почекай! Андрiю! Брате! Товаришу! - кликав жи.
Та Коваленко вже не чув його. Хвилi забуття, легкi й м'якi, мов хвилi
рiдного Днiпра, хлюпали на нього звiдусiль, гойдали його невагоме тiло, як
трiску, i крiзь них пробилася до свiдомостi лише напiвдумка про Катю. ще
шкода йому стало, що не встиг тодi попрощатися з батьком. Так шкода, що
захотiлося Андрi вi навiть заплакати, заплакати вперше за всю вiйну. Та вiн
не встиг.
Бо вмер.
Простiть, мамо й тату, свого сина за те, що вiн вмер так далеко вiд
вас, за те, що вмер ранiше од вас.
Ви ще довго пам'ятатимете його. Згадуватимете свого сина вранцi, як
сходить сонце, i в безсоннi ночi, в горi i в радостi, взимку й повеснi, поки
й живi будете ви журитися за сво©м сином - диною дитиною i проклинатимете
вiйну. ще будете ви тужити й нарiкати на долю за те, що не поклала вона
вашому синовi пiд голову пахучого снопа пшеницi, не постелила йому в боки
бiлих, м'яких снiгiв, не заквiтчала йому могили червоною калиною.
Бо пропав ваш син Андрiй без вiстi.
Чи ж без вiстi?
Людина йшла на схiд. Вона йшла вже багато днiв. Вдень ховалася в
лiсових нетрях, а вночi вибиралася на шлях i прямувала туди, де ранками з-за
крилатих хмар показувалося сонце. Людина йшла до сонця. Вона була голодна,
обiрвана, насилу трималася на ногах, але не вiдступалася вiд свого замiру.
й треба було добратися до сонця. ла людина мало. Зрiдка вона одважувалася
залiзти вночi в який-небудь селянський льох i там добувала собi поживу.
Спала пiд холодними дощами i пронизливими вiтрами i снилися ©й теж дощi й
вiтри. Якби тiльки хто знав, якi вiтри снилися цiй людинi!
Рiки лишалися позаду: Ниса, Одра, Варта - людина не зупинялася. Великi
й малi мiста траплялися па ©© шляху: попервах нiмецькi, тодi польськi - вона
минала ©х. Вже гримiв десь попереду фронт - людина не сповiльнила сво©х
крокiв. Вона лише стала обережнiшою. Обережнiсть пiдказала ©й обiйти i
Кольшубов, i Грембув, i Тарнобжег, що кишiли од фашистських вiйськ, i
прямувати далi. Вночi людина пробралася майже до рiки. Рiка була темна,
сумна i, здавалось, надзвичайно холодна.
Зайшлого зупинили. Дво радянських солдатiв несподiвано з'явилися в
кущах i спитали, що йому тут треба. Вони непорозумiло розглядали цю людину,
одягнену в якесь чорне дрантя з брудними жовтими лампасами, простоволосу, з
голубими, як квiтучий льон, очима.
- Ви руськi? - спитав прихiдець.
- Атож. Хiба не бачиш?
- Мене звуть жи,-- сказав незнайомий, - жи Фурчак. Я йду здалеку, з
само© Нiмеччини. Мене врятував од смертi ваш товариш Андрiй Коваленко. Ось
вiн передав вам.
жи дiстав з-пiд лахмiття маленьку торбиночку й витяг з не© клубочок.
- Вiн просив, щоб я донiс цей клубочок до Днiпра, - сказав вiн.
- Ти донiс його до Вiсли, - сказав один з солдатiв.
- То Вiсла?
- Вiсла.
жи майже бiгцем кинувся вниз по схилу до води, а солдати, подивившись
йому вслiд, стали розмотувати клубочок. Червоний, як жар, прапор ордена
блиснув з клубочка, i золота зоря, i золотi снопи пшеницi, i золотi лiтери:
"Пролетарi всiх кра©н, днайтеся!" Орден був зовсiм новенький, чистий,
незатьмарений. Солдати дивилися па нього i мовчали. Тодi поскидали шапки i
виструнчилися.
жи не бачив ордена. Вiн присiв над Вiслою i вмочив у не© руки. Вмочив
i навiть крикнув од несподiванки. Вода в цiй з першого погляду похмурiй i
холоднiй рiчцi була тепла-тепла, незважаючи на осiнь, на холоднечу. Так вiн
сидiв на березi тепло© слов'янсько© рiки, зануривши в ©© воду руки, i
плакав. здавалося йому, що бiля його нiг не Вiсла, а ласкавий великий
Днiпро, якого йому ще зроду не доводилося бачити.
Ки©в, 1956