В Ромни примчав командуючий танковою групою генерал Гудерiан. Вiн
вважав, що тако© сили взагалi не iсну i не може iснувати. Це був той самий
Гудерiан, який хвалився, що мешканцi Вiдня повiдривали, як сувенiри, Єудзики
од його шинелi, коли вiн з сво©ми танками захопив Австрiю. Вiн не знав того,
що австрiйцi, коли б ©хня сила, витрясли б з нього душу i рвали б не
Єудзики, а кишки з його живота. Але Гейнц Гудерiан був надто самовпевнений,
щоб робити такi припущення. Через рiк пiсля Австрi© його танки, уквiтчанi
прапорцями й зеленню, гримiли по вулицях тихого чеського курорту Карловi
Вари. У чехiв на очах стояли сльози, i Гудерiан думав, що то сльози захвату
й розчулення. Бо прапорцi й зеленi гiллячки на танках -- це ж так мило й
безпосередньо! Тодi була Францiя. Гудерiан милувався готичними соборами
Руана й Ам' на, гуляв по лiсейських Полях в Парижi, а згодом стояв на
франко-швейцарському кордонi й, наставивши скельця бiнокля на якесь тихе
швейцарське мiстечко, мрiяв про той час, коли в горах цi © мирно© кра©ни
буде битися залiзна луна вiд його гримотливих танкiв.
В Польщi Гудерiан зупинявся в замку Фiнкельштейн, у тiй самiй кiмнатi,
де колись Наполеон переспав з графинею Валевською i подряпав пiдлогу сво ю
iмператорською острогою.
Перед тим, як iти на Росiю, танковий генерал вивчав походи шведського
короля Карла Х . Вiн був честолюбивий, цей Гейнц Гудерiан. Вважав себе
непереможним, i тому його здивуванню не було меж, коли довiдався, що бiля
маленького Сейму його танки щось зупинило.
Два днi ковтав Гудерiан укра©нську пилюку, поки добрався до щойно
обладнано© штаб-квартири в Ромнах, i за цi днi курсанти Харкiвського
артучилища пiдбили ще два десятки танкiв генерала Фiтiнгофа. Гудерiан
наказав кинути на Харкiвське училище юнкерiв Берлiнського танкового училища.
Хай хоч вони доведуть, чого вартi справжнi нiмецькi во©ни!
Юнкери почали наступ уранцi. Вони твердо дотримувалися основного
положення танкового бою, розробленого самим Гудерiаном. Рух i вогонь, вогонь
i рух -- ось мчали на позицiях харкiвських курсантiв з шаленою швидкiстю i
били з гармат i кулеметiв таке, що все навкруги почорнiло.
Але щойно танки докочувалися до яко©сь завчасно визначено© лiнi©, вони
спалахували, мов свiчки. За громом бою пострiлiв "сорокап'яток" не було
чути. В'юнкi танкетки десь поховалися, i гармати не пере©здили з мiсця на
мiсце, - вони повривалися в землю, сховалися в густих перестиглих хлiбах, в
невеличких гайках, за маленькими копичками сiна, що вже пообростали молодою
отавою, i били, били, били.
Андрiй Коваленко був заряджаючим бiля однi © з гармат. Вiн брав з
розкритого металевого лотка довгий снарядний патрон i хвацько засилав його в
чорний отвiр казенно© частини. Закра©ни гiльзи зривали з виступiв
затвородержателi, стальний клин наглухо закривав отвiр, пострiл -- i вже
новий жовтий лискучий патрон летiв з рук заряджаючого курсанта Коваленка в
округлу тiснину гармати.
хня "сорокап'ятка" стояла на луцi бiля притоки Сейму Виру. Вир --
зовсiм маленька рiчка порiвнюючи з Сеймом, але навiть таку рiчечку не можна
було оддавати вороговi.
Перед бо м командир ©хнього дивiзiону, невисокий майор з розумним,
нервовим обличчям, обходячи вогневi позицi©, казав:
- Проти танкiсти не вiдступають! Позаду -- МоскваТак влаштовано фронт:
вiдступа ш -- позаду Москва! Ясно? Пропуска ш танк -- пропуска ш його на
Москву! Ясно?
Тому коли три нiмецькi танки, круто завернувши влiво, пiшли в обхiд
флангу, командир гармати вирiшив кинутись ©м наперерiз. Не пропустити!
Курсанти взялися хто за станини, хто за щит, хто за ствол i покотили зелену
гармату по зеленiй луцi. Андрiй вхопив чотири лотки з снарядами й поклав ©х
на станини. В чотирьох лотках було двадцять снарядiв. х мало вистачити на
отих три танки, якi вже рвали сво©ми гусеницями м'яку землю сiнокосу.
Гармата стала. Вона вчепилася в луг сво©ми круглими гумовими колiщатами
й довгими тонкими ногами-станинами й зробила перший пострiл по танках.
Стояла нiчим не прикрита, незахищена i одважно викликала на себе удар отих
трьох сталевих потвор.
Маленька рiчка Вир, але жалко оддавати ©© вороговi, не можна оддавати!
Так уже влаштовано фронт, що вiдступати не можна, бо позаду -- Москва!
Танки помiтили гармату й вистрiлили по нiй майже водночас. Снаряди
лиснули десь позаду, i на них нiхто не звернув нiяко© уваги. Андрiй заклав
черговий патрон i тiльки нахилився над лотком, як раптом замiсть звичного
пострiлу рiдно© "сорокап'ятки" бiля нього гаркнуло щось таке велике й
страшне, що вiн од несподiванки упав на землю. Тодi йому здалося, нiби якась
незрима сила пiдiйма його ноги високо в повiтря, залишаючи водночас голову
мiцно притиснутою до землi. Ноги висiли в повiтрi довго-довго, а коли впали
i вдарилися об тверду станину, то Андрiй навiть не вiдчув болю. "Чого ж я
лежу?" - зненацька вдарила його думка, i хлопець мерщiй скочив i випростався
на весь зрiст, забувши, що треба ховатися за щитом гармати од танкових
кулеметiв.
Танки йшли на "сорокап'ятку", лишаючи пiсля себе чорнi слiди на зеленiй
отавi. Бiля гармати все було потрощено. Снаряд, посланий одним з танкiв,
розiрвався бiля наводчика, i тепер той лежав, одкинутий далеко вбiк,
непорушний, блiдий, пiдiбгавши ноги, як мала дитина. Командир гармати ще
стогнав, але його стогiн щомитi ставав тихiшим. Всi iншi теж були вбитi.
Андрiй диний з усi © обслуги лишився живим. Його навiть не поранило. Це
було чудо, але над цим не було часу роздумувати. Танки йшли на гармату, вони
хотiли сьогоднi бути вже по той бiк рiчки. Вони йшли на Москву! Так
влаштовано фронт.
Андрiй стрибнув до прицiлу, на мiсце наводчика. Переднiй танк був уже
зовсiм близько, вiн заповнив увесь овид. Андрiй не знав навiть, як краще
вибрати точку для пострiлу. Тодi вiн крутнув кiлька разiв маховичок
горизонтально© наводки, скеровуючи ствол гармати в присадисту башту танка, й
смикнув за рукоятку спуску. Рукоятка нагадувала держак звичайно© виделки.
дiя, викликана рухом Андрiя, теж нагадала мовби дiю сталево© виделки, яка
пронизу картоплину. Одразу ж пiсля пострiлу башта танка якось нiби
пiдскочила, знову впала на сво мiсце, але снаряд уже прослизнув усередину
i, мабуть, зробив там свою справу, бо танк, просунувшись ще трохи вперед,
закляк на мiсцi.
Андрiй заклав другий снаряд i вистрiлив по другому танку. Пострiл
виявився невдалим. Танк став обходити гармату збоку, тодi як третiй, що до
цього часу тримався найдалi, пiшов напролом. Андрiй зарядив гармату знову i,
прицiлившись пiд низ того танка, який хотiв обiйти його, смикнув за
рукоятку. Танк загорiвся.
Андрiй ухопив четвертий снаряд. Тепер вiн мусив зупинити отой останнiй
танк, на якому, мабуть, сидитьсь командир, раз вiн досi обачливо тримався
позаду. Пострiл -- i танк котиться на гармату. Ще пострiл -- танк не
зупиня ться. Вiн стрiля з гармати й з обох кулеметiв, вiн поспiша знищити
оту маленьку гарматку, бiля яко©, втрачаючи останнi сили, метушиться самотня
людина.
Снаряди в лотку закiнчилися. Треба було розкривати другий. За iнших
обставин це зробив би ящичний, але тепер ящичний лежав мертвий, i Андрi вi
довелося самому, обламуючи нiгтик, поспiшаючи, зривати з металево© скоби
неподатливу защiпку. Вiн ухопив снаряд i, майже не дивлячись, кинув його в
патронник. Вистрiлити Андрiй не встиг. Чорна стiна повстала мiж ним i танком
i не зникла, не розвiялася, як завжди розвiювався дим пiсля вибуху снаряда,
а стояла й стояла, заслоняючи Андрi вi весь бiлий свiт. Вiн тернув рукавом
по очах i лише тодi вiдчув у них жахливий бiль. Очi не бачили, вiн ослiп.
Навпомацки Андрiй вiдшукав рукоятку й смикнув за не©. Тодi, не прислухаючись
до того, що дi ться навколо, так само навпомацки знайшов лоток iз снарядами,
зарядив гармату й знову вистрiлив. Стрiляв, аж поки закiнчилися всi снаряди
в лотку. Тодi став шукати ще один лоток, але не знайшов його i заблудився.
Нiяк не мiг натрапити на свою гармату. Йому стало страшно. Вiн прислухався
-- довкола дзвенiла тиша. Десь далеко збоку, де стояли ©хнi гармати, ще
зрiдка пострiлювали танки, а тут було тихо й порожньо, як на краю свiту.
Вiн спробував iти й упав. Тодi вiн поповз на звуки пострiлiв, але скоро
знесилився, та йому й набридло повзти в той час, коли не загрожувала нiяка
небезпека. В очах рiзало й пекло, надто в лiвому оцi, чорний морок не
розвiювався, а став ще густiшим, але Андрi вi чомусь здавалося, що це
тимчасово, що це зараз мине, i вiн знову буде битися, стрiляти, вкидати в
розiгрiту гарматну пащеку довгi латуннi патрони.
Андрiй пiдвiвся й спробував iти. Вiн довго никав по луцi, шукаючи в
невидимi ями, натикаючись на бугрики й купиння. Бiй затих уже зовсiм. Чи
одступили танки, чи, може, вони прорвалися, Андрiй не знав. Може, вiн тепер
iшов по землi, захопленiй фашистами?
- Чи тут хто-небудь? -- спитав юнак i, не дiждавшись вiдповiдi,
гукнув: - Гей-гей-гей!
Десь здалеку прилетiв вiдгук. Через горби й видолинки, через трави й
покоси до нього йшла людина.
- Чого кричиш? -- спитала вона, наблизившись. -- Зрадiв, що здоровий?
- Та нi, навпаки, - вiдмовив Андрiй.
- Що ж з тобою, братухо?
- Хiба не бачиш: ослiп.
- Ослiп? Ох лихо! Ну, давай руку!
Андрiй вiдчув руку, мiцну, шершаву, чоловiчу руку, руку солдата.
- Держись за мене, ходiмо вперед. Дуже болять очi?
- Та болять.
- До санбату витрима ш?
- Витримаю.
- Ото й добре. Гляди, отут ви©мка.
Як мати його малим купала, йому в очi завжди заходило мило. Андрiй
кричав од болю, а мати вмiшала:
- Не плач, од мила очi зiркiшими будуть...
А тепер вiн лежав на госпiтальнiй койцi, слiпий i безпорадний, як
цуценя.
З фронту його привезли в Саратов лiтаком. Якби не лiтак, то з очима, як
сказав Андрi вi професор, йому довелося б попрощатися назавжди. Особливо з
лiвим оком, в рогiвцi якого сидiв крихiтний металевий соколочок. Праве око
особливих пошкоджень не мало, його тiльки засипало землею.
Професор сам вийняв з ока осколок за допомогою електромагнiта, i сам,
мов рiдний батько, стежив, як Андрi вi накладали пов'язку на очi i як потiм
його влаштовували в лiжковi.
Андрiй запам'ятав руки професора -- вони були великi, м'якi i вносили
якесь дивне заспоко ння в змучену душу.
Через день його повели на перев'язку.
- Дивись, не потрапляй там до рук практиканток, - попередив Андрiя
хтось з товаришiв по палатi.
Але вiн був слiпий, i лiкарi могли робити з ним, що хотiли. Щойно
увiйшовши до перев'язочно©, Андрiй почув, що там не лише професор i його
помiчники, а й ще якiсь люди, зда ться, жiнки або ж дiвчата, якi про щось
перешiптувалися мiж собою i тихенько хихикали. Коваленко подумав, що це
смiються з нього, i помацав свiй халат -- чи застебнутий як слiд.
- Ну, як ми себе почува мо? -- запитав професор Андрiя.
Лiве око болить, рiже. А праве заспоко©лося.
- Зараз ми на них подивимося, на вашi очi, - сказав професор. --
Карцева, знiмiть пов'язку.
Чи©сь тонкi холоднi пальцi забiгали довкола Андрi во© голови,
розмотуючи бинт, обережно доторкуючись до Коваленкових скронь. Андрiй чув
стримуване, схвильоване дихання дiвчини, чув, як замовкли всi ©© подруги,
спостерiгаючи, що буде робити ©хня товаришка.
Пов'язка м'якими хвилями сповзла з Андрi во© голови й лягла на стiл.
- Не розплющуйте очей, хай призвичаюються. Карцева, що ви будете робити
далi? - запитав професор.
- Я не знаю дiагнозу, - пролунав бiля Андрiя красивий молодий голос.
- Подивiться iсторiю хвороби.
- Поранення, - пiдказав Андрiй.
- Поранення, - це причина вашо© хвороби, молодий чоловiче, - пояснив
професор, - Ми ж, лiкарi, ма мо справу з наслiдками цi © причини. Наслiдки i
хворобою. Отже, Карцева, ми вас слуха мо.
- Праве око забруднене, можливо, травмоване, але без помiтних
пошкоджень, - знову пролунав бiля Андрiя той самий дiвчачий голос. -- В
рогiвцi лiвого ока ма мо металевий осколок.
- Мали осколок. Тепер його там нема , - перебив професор.
- Так, осколка нема , - квапливо згодилась дiвчина. -- Отже, тепер
треба забезпечити заживання ранки.
- Що ви будете робити зараз? -- допитувався професор.
- Треба промити очi.
- Промивайте.
Знову тi самi холоднi тонкi пальцi забiгали бiля Андрi вих очей,
обережно пiдiймаючи повiки, прикладаючи м'якi вологi тампони. Роздивитися
дiвчину Коваленко не мiг, бачив лише ©© руки, бiлi й нiжнi, та й то якусь
мить, бо довго дивитися вiн ще не мiг: заважав бiль.
- Тепер треба трохи припекти ранку ляпiсом, - сказала студентка,
витерши Андрi ве обличчя.
- - А тодi? -- поцiкавився професор.
- Тодi пов'язка з сульфiдiн-вазелiном.
- Робiть.
Практикантка мазнула чимсь по рогiвцi лiвого ока, i Андрiй навiть
засичав од болю.
- Що ви робите, чорти його бери! -- крикнув професор. -- Ви ж випечете
йому око!
Запанувала тиша. Мовчала студентка, мовчали ©© товаришi, мовчав i
Андрiй. Тодi вiдчув, що на його руку впала якась тепла краплина. За нею ще
одна i ще.
- Що з вами? -- пiдвiв вiн голову, намагаючись розплющити праве око i
глянути на студентку. -- Ви плачете? Не треба.
Але ним уже заволодiв професор. Вiн швидко приклав мазь i став
забинтовувати Коваленковi очi, так i не давши йому змоги роздивитися
студентку.
- Навiщо ви на не© так, товаришу професор? -- сказав Андрiй, - Вона ж
ще недосвiдчена... Я коли вперше стрiляв з гармати, теж отак... не зумiв...
- Лiкувати людей i стрiляти з гармат -- рiзнi речi, - сердито буркнув
професор.
- Ви, мабуть, погано уявля те собi, що означа стрiляти з гармат, -
зухвало кинув Коваленко.
- Припинiть розмови, хворий! -- гримнув на нього професор. -- Ви
забули, де перебува те!
- А ви забува те, кого ви лiку те! -- схоплюючись з крiсла закричав
Андрiй. -- Сидять тут, у тилу, понiма ш...
вiн майже побiг до дверей, спотикаючись на кожному кроцi, витягуючи
поперед себе руки. Студентка хлипала десь у кутку, вже не приховуючи сво©х
слiз, i подруги втiшали ©©, як могли.
- Сестра, - пролунав голос професора. -- Чого ви ще тут стовбичите, мов
свiчка? Проведiть пораненого!
За тиждень Андрiй уже дивився правим оком. Передовсiм вiн пiшов до
госпiтально© бiблiотеки i вибрав там цiлу купу книжок: пiдручник латинсько©
мови, перший том "Естетики" Гегеля, "Гаргантюа й Пантагрюель" Рабле,
" сторiю вiйськового мистецтва" Ганса Дельбрюка. Вiн спробував бути слiпим i
зрозумiв, яке то щастя все бачити, мати змогу читати, спостерiгати, що
робиться довкола тебе. Тепер вiн мрiяв лише про одне: читати, читати, день i
нiч читати, вивчити латинську мову й iсторiю вiйськового мистецтва, естетику
й кращi твори класично© лiтератури. Ще дуже хотiлося йому дiстати бодай один
пiдручник з артилерi©, але в госпiталi таких книг, на жаль, не було.
Один день Андрiй читав цiлком вiльно, а наступного дня прийшла старша
сестра i сказала, що професор забороня йому читати.
- Хай сам прийде й заборонить, - зухвало вiдповiв Андрiй.
- Якби ж ви в нього один.
- Ну, то й хай догляда iнших, а про мене не турбу ться.
- Я скажу професоровi, що ви не слуха тесь.
- Будь ласка.
Пiд час обходу професор, нi слова не кажучи Андрi вi, звернувся до
сестрин:
- Чому в хворого на тумбочцi книги? Хто дозволив?
- Я говорила, - спробувала виправдатися сестра.
- А я сказав, що без книжок не можу, - перебив ©© Андрiй.
- Боюсь, що менi доведеться достроково виписати вас на фронт, юначе, -
зiтхнув професор.
- Злякали! -- засмiявся Андрiй. -- Та я лише про фронт i думаю.
- А тим часом робите все для того, щоб зiпсувати собi зiр i стати,
таким чином, непридатним до служби в армi©? Примружився професор. -- Це вже
назива ться зна те як?
- Як же? -- пiдвiвся на лiкоть Андрiй.
- Ви, зда ться, вив ся те латинь? Так от, по-латинi це назива ться
симуляцiя.
- Зна те що, товаришу професор, - роблячи надлюдське зусилля, щоб
втриматися й не наговорити грубощiв, сказав Коваленко. -- ви мене не лякайте
отими латинськими словами. фронтом мене не лякайте. Я вже був там i знову
туди пiду, бо йти менi бiльше нiкуди. Мо© батько й мати там, за фронтом. Хто
©х визволятиме? взагалi, чого ви до мене весь час прискiпу тесь, як до
студента на екзаменах?
Вiн упав на подушку й одвернувся до стiни. Всi пораненi в палатi
принишкли й ждали, чим закiнчиться ця сутичка. Сестра раптом згадала, що в
не© ж якесь дiло в сусiднiй палатi, й швидко вибiгла, вистукуючи по кахлянiй
пiдлозi твердими закаблуками.
- Гаразд, - почувся в тишi голос професора. -- Я був неправий i прошу
пробачення. Але читати я вам забороняю, товаришу курсант. Протягом ближчих
днiв забороняю.
Три днi Андрiй не читав. Вiн тiльки здалеку дивився на книжки, але до
рук ©х не брав.
Зате з якою насолодою вимовляв вiн потiм уголос латинськi фрази,
дзвiнкi, як латуннi гiльзи гарматних снарядiв, як щиро смiявся з дотепiв
веселого французького монаха Рабле, як уперто розплутував неймовiрно складнi
гегелiвськi формулювання, вiдпочиваючи вiд цього заняття лише за читанням
розповiдi Дельбрюка про колишню могутнiсть швейцарсько© пiхоти, з яко© тепер
лишилася якась сотня почесних гвардiйцiв, що охороняють папу римського в
його Ватiканi.
- Навiщо ти все це чита ш? -- питали Андрiя товаришi по палатi.
- Як то навiщо? -- дивувався вiн. -- Треба ж усе знати.
- Ти що, вченим дума ш стати?
- А може й ученим, то що?
Андрiй ще був дуже молодий i не вмiв швидко сходитися з людьми. Дружба
ж, як привило, ма в сво©й основi або ж спiльнi iнтереси, або ж спiльнi
характери. Лiтнi солдати починали розповiдати один одному про сво© родини,
про дiтей, i це ©х зближувало, робило друзями. У Андрiя слово родина тим
часом асоцiювалося лише з словами батько й мати. Двадцятип'ятирiчнi
кадровики, мiцнi красивi хлопцi, вночi, коли в палатi не було нi сестри, нi
нянi, починали хвалитися сво©ми успiхами в жiнок. У Андрiя нiколи не було
нiяких успiхiв, i вiн взагалi не мiг спокiйно слухати соромiтницьких
розповiдей i тому кричав: "Перестаньте! Як вам не соромно! Хiба у вас нiколи
не було матерi або сестри!". Серед поранених були й такi, що любили хильнути
з горя або з радостi. Вони весь час перешiптувалися, складалися по п'ятiрцi
чи там по десятцi i, вийшовши в сад, подавали крiзь штахети якому-небудь
хлопчаковi: "На, принеси фронтовикам пiвлiтрягу". Андрiй до горiлки був
байдужий i, ясна рiч, не мiг увiйти в компанiю до цих горiлчаних "масонiв".
Чимось нагадував вiн сучкувате молоде деревце, яке не хоче нiч
ламатися, нi гнутися пiд ворожим вiтром, але яке водночас боляче шпигне
сво©ми колючками й того, хто захоче його погладити, приголубити, захистити
вiд холоднечi. Лiтнiх, досвiдчених людей життя пообтiсувало й
пообстругувало, як обстругу столяр дошки, через що в них уже давно не було
тих сучкiв, якими пообтикувано Андрiя. Всi це розумiли, жартома звали Андрiя
"необструганим", але любили за розум, за допитливiсть i за одвертiсть, яка
доходила в хлопця до мужностi. ще зважали чесним аж до на©вностi, i нiхто
в госпiталi навiть у гадцi не мав, що цей чесний, чистий, як скло, юнак може
наприкiнцi обдурити велику поважну комiсiю медикiв.
А вiн взяв i обдурив.
Комiсiя засiдала в кабiнетi професора Б ля ва. Чотири чоловiки й одна
жiнка. Усi, крiм професора, були у вiйськовiй формi, у кожного на зелених
петлицях червонiли "шпали" -- одна, двi, навiть три. Коли взяти до уваги те,
що професоровi, зда ться, теж присво©ли високе вiйськове звання, то курсант
Коваленко мав задосить пiдстав для того, щоб розгубитися, опинившись у
такому оточеннi.
Вiн намагався навiть виструнчитися, хоч його китайськi туфлi й широкий
халат мало сприяли цьому. На всi запитання вiн вiдповiдав коротко,
по-вiйськовому: "Так" або "Нi", пiдкреслюючи тим самим, що не хоче цуратися
звання солдата i вважа себе вже не хворим, не пацi нтом, а стро виком,
во©ном, бiйцем.
Лiкарi довго читали iсторiю хвороби, по черзi зазирали в поранене
Андрi ве око, хоч це було рiвнозначно тому, що дивитися в глибоку воду. Всi
говорили про те, що на поверхнi рогiвки лiвого ока, якраз напроти зiницi,
ледь помiтний голубуватий рубчик, але всi одностайно вiдзначали також те, що
рубчик майже непомiтний i доволi прозорий.
- Ви добре бачите лiвим оком? -- запитала Андрiя жiнка.
Вiн ждав цього запитання i тримав напоготовi вiдповiдь:
- Майже нормально.
- Тодi, може, спробу мо таблицю? -- звернулася жiнка до колег.
- А чого ж, - сказав сивий лiкар з трьома шпалами в петлицях.
Жiнка пiдiйшла до таблицi, що висiла на стiнi, й наказала Андрi вi:
- Затулiть лiве око й вiдповiдайте менi. Яка це лiтера?
- Ша.
- Це?
- Ка.
- А оце?
- Ен.
- Ну, праве око у вас не постраждало. Тепер затулiть його й дивiться
лiвим.
Лiве Андрi ве око не бачило нi таблицi, нi лiкаря, - все розпливалося в
невиразну водянисту пляму. Але варто було зробити мiж пальцями, якi
закривали праве око, маленьку щiлинку, щоб все одразу ж стало на сво© мiсця:
i лiкарка у зеленому вiйськовому одязi, i бiла стiна, i таблиця доктора
Сивцева на нiй з дванадцятьма рядами лiтер i крижал. Андрiй знав цю таблицю
краще, нiж таблицю множення.
Першi, найбiльшi лiтери верхнього ряду Ш i Б. Далi йдуть М, Н, К, тодi
И, М, Е, Ш, за ними Б, И, Н, К, М, що нижче, то меншi i то ©х бiльше.
тепер, крадькома стежачи здоровим оком за олiвцем лiкарки i вже заздалегiдь
здогадуючись, яка лiтера повинна бути в тому мiсцi, куди спрямову ться цей
олiвець, Коваленко без роздумiв, без пауз вигукував, як вигукують солдати в
строю при розрахунку на "перший, "другий":
- Ка! Ем! И! Ша!
- Я гадаю, доволi, - сказав сивий лiкар.
- Можна тiльки захоплюватися таким винятково вдалим лiкуванням, -
розводячи руками й дивлячись на професора, промовив один з його колег.
Професор теж був задоволений.
- Якщо пiсля вiйни рубець буде заважати, - звернувся вiн до Андрiя, -
то при©здiть, я вам переставлю рогiвку.
- Якщо заважатиме, то при©ду, - намагаючись не усмiхнутися, пообiцяв
Андрiй.
- Нi. Училище зараз у глибокому тилу, в Середнiй Азi©. Вам доведеться
©хати туди.
Андрiй посмутнiшав. Даремно вiн учив таблицю Сивцева, даремно обдурював
комiсiю, - однаково замiсть фронту потрапля в тил, куди можна було цiлком
спокiйно по©хати й з одним оком.
Але тепер вiн вступав у той свiт, де дiяли короткi й точнi слова
наказiв, де на весь свiй зрiст ставав перед людиною обов'язок, той самий
обов'язок, який у Конституцi© звався священними.
- Дозвольте йти? -- спитав курсант Коваленко.
- дiть.
- сть, iти!
Через день його мали виписати з госпiталю, але чомусь не виписали.
Андрiй пiшов до канцелярi©.
- Чому мене не виписують? -- запитав вiн.
- наказ округа затримати.
- Чому?
- Коли буде потрiбно, вам скажуть. дiть i ждiть, А ввечерi по всiх
палатах сестри оголосили, щоб усi, хто може рухатися, йшли в госпiтальний
клуб на мiтинг. Андрiя запросили персонально. До нього прийшов сам професор,
якого кiлька днiв тому призначили начальником госпiталю, i сказав:
- Сьогоднi вам, товаришу Коваленко, будуть вручати орден Червоного
Прапора.
- Орден? Менi? -- здивувався Андрiй.
- Так, Вам. Указ про нагородження вже е давно, але до цього часу не
могли вас знайти, щоб вручити нагороду.
- Але ж за що? -- прошепотiв Андрiй.-- Я нiчого не зробив -- i раптом
орден...
- Цього вже я не можу вам сказати,-- розвiв руками професор.-- Ходiмо,
послуха мо указ, дiзна мося.
Невеличкий клуб, яким до вiйни майже не користуґвалися, не мав
електричного освiтлення i через те довеґлося на столi президi© поставити
велику гасову лампу. Зал аж трiщав од поранених, яким хотiлося роздiлити
раґдiсть свого брата-фронтовика. Люди забирали весь киґсень, i лампа на
сценi задихалася. Вона пахкала червоґними язиками по склу, димiла, чадiла i
майже не свiтила. Вiд цього непевного свiтла та ще од хвилювання Андрiй
майже нiчого не бачив довкола себе. Вiн не змiг розiбраґти й того, що читав
представник вiйськового округу. Роґзiбрав тiльки сво прiзвище i здригнувся,
коли духовий оркестр, присланий заводом-шефом госпiталю, ревнув туш,
загрожуючи зовсiм погасити лампу.
Вiн не пам'ятав, як приймав з рук представника коґробочку з орденом ©
посвiдчення про нагородження, не пам'ятав, як йому пригвинчували орден на
гiмнастьорку якраз навпроти серця, а там закрутили його в сво©х обiґймах
товаришi по госпiталю, цiлували, плакали, смiялися, i вiн сам смiявся й
плакав од радостi й щастя, i все це було немов увi снi.
Вiн прокинувся од дотику чи©хось чистих холодних пальцiв до руки. Той
дотик був навдивовижу знайомий, i голос видався теж знайомий Андрi вi.
Перед Коваленком стояла дiвчина. Висока, майже таґка, як вiн, на зрiст,
з букетом бiлих квiтiв у руках.
- Поздоровляю вас од усього серця,-- сказала вона,
Так йому говорили сьогоднi майже всi, i нiчого особґливого в тих словах
не було. А от оцей глибокий голос сколихнув усю його душу.
- Де я вас бачив? -- несподiвано для самого себе спиґтав дiвчину
Андрiй.
Бона усмiхнулася й нiчого не вiдповiла. Тiльки мiцно потиснула йому
руку й пiшла в зал.
Тепер Андрiй уже бачив i чув усе. Якийсь незрозумiґлий нервовий дрож
обiймав його тiло, якесь передчуття великих змiн у життi заволодiло ним, хоч
здавалося, не могло вже бути бiльших змiн, нiж вони сталися в його життi за
цi кiлька мiсяцiв. Вiйна, фронт, бо©, поранення, госпiталь, орден... що ж
iще?
Вiн сидiв за столом, поряд з професором, одягнутим у генеральський
мундир, дивився на тьмяний полиск мiдґних труб, на бiлi плями людських
облич, таких схожих, зовсiм однакових у напiвтьмi, i раптом впiймав себе па
тому, що не спуска очей з одного обличчя. Довгасте, нiжне, з великими
чорними очима, воно вабило до себе, клиґкало, воно вимагало, щоб дивилися
тiльки на нього. вiн дивився, i було в нього таке вiдчуття, нiби п'
солодку воду з криницi i нiяк не нап' ться.
То було обличчя дiвчини, яка подарувала Андрi вi бiлi квiти. Про квiти
вiн зовсiм забув. Вiн вирiс серед квiтiв i звик не звертати на них уваги, бо
що квiти? Трава.
Пiсля закiнчення мiтингу дiвчина не поспiшала покиґнути зал. Вона
повiльно йшла до виходу, i Андрiй змiг наздогнати ©©. Вона була в синьому
пальтi з чорним котиґковим комiром, i волосся в не© теж було чорне-чорне, як
вважав, що тако© сили взагалi не iсну i не може iснувати. Це був той самий
Гудерiан, який хвалився, що мешканцi Вiдня повiдривали, як сувенiри, Єудзики
од його шинелi, коли вiн з сво©ми танками захопив Австрiю. Вiн не знав того,
що австрiйцi, коли б ©хня сила, витрясли б з нього душу i рвали б не
Єудзики, а кишки з його живота. Але Гейнц Гудерiан був надто самовпевнений,
щоб робити такi припущення. Через рiк пiсля Австрi© його танки, уквiтчанi
прапорцями й зеленню, гримiли по вулицях тихого чеського курорту Карловi
Вари. У чехiв на очах стояли сльози, i Гудерiан думав, що то сльози захвату
й розчулення. Бо прапорцi й зеленi гiллячки на танках -- це ж так мило й
безпосередньо! Тодi була Францiя. Гудерiан милувався готичними соборами
Руана й Ам' на, гуляв по лiсейських Полях в Парижi, а згодом стояв на
франко-швейцарському кордонi й, наставивши скельця бiнокля на якесь тихе
швейцарське мiстечко, мрiяв про той час, коли в горах цi © мирно© кра©ни
буде битися залiзна луна вiд його гримотливих танкiв.
В Польщi Гудерiан зупинявся в замку Фiнкельштейн, у тiй самiй кiмнатi,
де колись Наполеон переспав з графинею Валевською i подряпав пiдлогу сво ю
iмператорською острогою.
Перед тим, як iти на Росiю, танковий генерал вивчав походи шведського
короля Карла Х . Вiн був честолюбивий, цей Гейнц Гудерiан. Вважав себе
непереможним, i тому його здивуванню не було меж, коли довiдався, що бiля
маленького Сейму його танки щось зупинило.
Два днi ковтав Гудерiан укра©нську пилюку, поки добрався до щойно
обладнано© штаб-квартири в Ромнах, i за цi днi курсанти Харкiвського
артучилища пiдбили ще два десятки танкiв генерала Фiтiнгофа. Гудерiан
наказав кинути на Харкiвське училище юнкерiв Берлiнського танкового училища.
Хай хоч вони доведуть, чого вартi справжнi нiмецькi во©ни!
Юнкери почали наступ уранцi. Вони твердо дотримувалися основного
положення танкового бою, розробленого самим Гудерiаном. Рух i вогонь, вогонь
i рух -- ось мчали на позицiях харкiвських курсантiв з шаленою швидкiстю i
били з гармат i кулеметiв таке, що все навкруги почорнiло.
Але щойно танки докочувалися до яко©сь завчасно визначено© лiнi©, вони
спалахували, мов свiчки. За громом бою пострiлiв "сорокап'яток" не було
чути. В'юнкi танкетки десь поховалися, i гармати не пере©здили з мiсця на
мiсце, - вони повривалися в землю, сховалися в густих перестиглих хлiбах, в
невеличких гайках, за маленькими копичками сiна, що вже пообростали молодою
отавою, i били, били, били.
Андрiй Коваленко був заряджаючим бiля однi © з гармат. Вiн брав з
розкритого металевого лотка довгий снарядний патрон i хвацько засилав його в
чорний отвiр казенно© частини. Закра©ни гiльзи зривали з виступiв
затвородержателi, стальний клин наглухо закривав отвiр, пострiл -- i вже
новий жовтий лискучий патрон летiв з рук заряджаючого курсанта Коваленка в
округлу тiснину гармати.
хня "сорокап'ятка" стояла на луцi бiля притоки Сейму Виру. Вир --
зовсiм маленька рiчка порiвнюючи з Сеймом, але навiть таку рiчечку не можна
було оддавати вороговi.
Перед бо м командир ©хнього дивiзiону, невисокий майор з розумним,
нервовим обличчям, обходячи вогневi позицi©, казав:
- Проти танкiсти не вiдступають! Позаду -- МоскваТак влаштовано фронт:
вiдступа ш -- позаду Москва! Ясно? Пропуска ш танк -- пропуска ш його на
Москву! Ясно?
Тому коли три нiмецькi танки, круто завернувши влiво, пiшли в обхiд
флангу, командир гармати вирiшив кинутись ©м наперерiз. Не пропустити!
Курсанти взялися хто за станини, хто за щит, хто за ствол i покотили зелену
гармату по зеленiй луцi. Андрiй вхопив чотири лотки з снарядами й поклав ©х
на станини. В чотирьох лотках було двадцять снарядiв. х мало вистачити на
отих три танки, якi вже рвали сво©ми гусеницями м'яку землю сiнокосу.
Гармата стала. Вона вчепилася в луг сво©ми круглими гумовими колiщатами
й довгими тонкими ногами-станинами й зробила перший пострiл по танках.
Стояла нiчим не прикрита, незахищена i одважно викликала на себе удар отих
трьох сталевих потвор.
Маленька рiчка Вир, але жалко оддавати ©© вороговi, не можна оддавати!
Так уже влаштовано фронт, що вiдступати не можна, бо позаду -- Москва!
Танки помiтили гармату й вистрiлили по нiй майже водночас. Снаряди
лиснули десь позаду, i на них нiхто не звернув нiяко© уваги. Андрiй заклав
черговий патрон i тiльки нахилився над лотком, як раптом замiсть звичного
пострiлу рiдно© "сорокап'ятки" бiля нього гаркнуло щось таке велике й
страшне, що вiн од несподiванки упав на землю. Тодi йому здалося, нiби якась
незрима сила пiдiйма його ноги високо в повiтря, залишаючи водночас голову
мiцно притиснутою до землi. Ноги висiли в повiтрi довго-довго, а коли впали
i вдарилися об тверду станину, то Андрiй навiть не вiдчув болю. "Чого ж я
лежу?" - зненацька вдарила його думка, i хлопець мерщiй скочив i випростався
на весь зрiст, забувши, що треба ховатися за щитом гармати од танкових
кулеметiв.
Танки йшли на "сорокап'ятку", лишаючи пiсля себе чорнi слiди на зеленiй
отавi. Бiля гармати все було потрощено. Снаряд, посланий одним з танкiв,
розiрвався бiля наводчика, i тепер той лежав, одкинутий далеко вбiк,
непорушний, блiдий, пiдiбгавши ноги, як мала дитина. Командир гармати ще
стогнав, але його стогiн щомитi ставав тихiшим. Всi iншi теж були вбитi.
Андрiй диний з усi © обслуги лишився живим. Його навiть не поранило. Це
було чудо, але над цим не було часу роздумувати. Танки йшли на гармату, вони
хотiли сьогоднi бути вже по той бiк рiчки. Вони йшли на Москву! Так
влаштовано фронт.
Андрiй стрибнув до прицiлу, на мiсце наводчика. Переднiй танк був уже
зовсiм близько, вiн заповнив увесь овид. Андрiй не знав навiть, як краще
вибрати точку для пострiлу. Тодi вiн крутнув кiлька разiв маховичок
горизонтально© наводки, скеровуючи ствол гармати в присадисту башту танка, й
смикнув за рукоятку спуску. Рукоятка нагадувала держак звичайно© виделки.
дiя, викликана рухом Андрiя, теж нагадала мовби дiю сталево© виделки, яка
пронизу картоплину. Одразу ж пiсля пострiлу башта танка якось нiби
пiдскочила, знову впала на сво мiсце, але снаряд уже прослизнув усередину
i, мабуть, зробив там свою справу, бо танк, просунувшись ще трохи вперед,
закляк на мiсцi.
Андрiй заклав другий снаряд i вистрiлив по другому танку. Пострiл
виявився невдалим. Танк став обходити гармату збоку, тодi як третiй, що до
цього часу тримався найдалi, пiшов напролом. Андрiй зарядив гармату знову i,
прицiлившись пiд низ того танка, який хотiв обiйти його, смикнув за
рукоятку. Танк загорiвся.
Андрiй ухопив четвертий снаряд. Тепер вiн мусив зупинити отой останнiй
танк, на якому, мабуть, сидитьсь командир, раз вiн досi обачливо тримався
позаду. Пострiл -- i танк котиться на гармату. Ще пострiл -- танк не
зупиня ться. Вiн стрiля з гармати й з обох кулеметiв, вiн поспiша знищити
оту маленьку гарматку, бiля яко©, втрачаючи останнi сили, метушиться самотня
людина.
Снаряди в лотку закiнчилися. Треба було розкривати другий. За iнших
обставин це зробив би ящичний, але тепер ящичний лежав мертвий, i Андрi вi
довелося самому, обламуючи нiгтик, поспiшаючи, зривати з металево© скоби
неподатливу защiпку. Вiн ухопив снаряд i, майже не дивлячись, кинув його в
патронник. Вистрiлити Андрiй не встиг. Чорна стiна повстала мiж ним i танком
i не зникла, не розвiялася, як завжди розвiювався дим пiсля вибуху снаряда,
а стояла й стояла, заслоняючи Андрi вi весь бiлий свiт. Вiн тернув рукавом
по очах i лише тодi вiдчув у них жахливий бiль. Очi не бачили, вiн ослiп.
Навпомацки Андрiй вiдшукав рукоятку й смикнув за не©. Тодi, не прислухаючись
до того, що дi ться навколо, так само навпомацки знайшов лоток iз снарядами,
зарядив гармату й знову вистрiлив. Стрiляв, аж поки закiнчилися всi снаряди
в лотку. Тодi став шукати ще один лоток, але не знайшов його i заблудився.
Нiяк не мiг натрапити на свою гармату. Йому стало страшно. Вiн прислухався
-- довкола дзвенiла тиша. Десь далеко збоку, де стояли ©хнi гармати, ще
зрiдка пострiлювали танки, а тут було тихо й порожньо, як на краю свiту.
Вiн спробував iти й упав. Тодi вiн поповз на звуки пострiлiв, але скоро
знесилився, та йому й набридло повзти в той час, коли не загрожувала нiяка
небезпека. В очах рiзало й пекло, надто в лiвому оцi, чорний морок не
розвiювався, а став ще густiшим, але Андрi вi чомусь здавалося, що це
тимчасово, що це зараз мине, i вiн знову буде битися, стрiляти, вкидати в
розiгрiту гарматну пащеку довгi латуннi патрони.
Андрiй пiдвiвся й спробував iти. Вiн довго никав по луцi, шукаючи в
невидимi ями, натикаючись на бугрики й купиння. Бiй затих уже зовсiм. Чи
одступили танки, чи, може, вони прорвалися, Андрiй не знав. Може, вiн тепер
iшов по землi, захопленiй фашистами?
- Чи тут хто-небудь? -- спитав юнак i, не дiждавшись вiдповiдi,
гукнув: - Гей-гей-гей!
Десь здалеку прилетiв вiдгук. Через горби й видолинки, через трави й
покоси до нього йшла людина.
- Чого кричиш? -- спитала вона, наблизившись. -- Зрадiв, що здоровий?
- Та нi, навпаки, - вiдмовив Андрiй.
- Що ж з тобою, братухо?
- Хiба не бачиш: ослiп.
- Ослiп? Ох лихо! Ну, давай руку!
Андрiй вiдчув руку, мiцну, шершаву, чоловiчу руку, руку солдата.
- Держись за мене, ходiмо вперед. Дуже болять очi?
- Та болять.
- До санбату витрима ш?
- Витримаю.
- Ото й добре. Гляди, отут ви©мка.
Як мати його малим купала, йому в очi завжди заходило мило. Андрiй
кричав од болю, а мати вмiшала:
- Не плач, од мила очi зiркiшими будуть...
А тепер вiн лежав на госпiтальнiй койцi, слiпий i безпорадний, як
цуценя.
З фронту його привезли в Саратов лiтаком. Якби не лiтак, то з очима, як
сказав Андрi вi професор, йому довелося б попрощатися назавжди. Особливо з
лiвим оком, в рогiвцi якого сидiв крихiтний металевий соколочок. Праве око
особливих пошкоджень не мало, його тiльки засипало землею.
Професор сам вийняв з ока осколок за допомогою електромагнiта, i сам,
мов рiдний батько, стежив, як Андрi вi накладали пов'язку на очi i як потiм
його влаштовували в лiжковi.
Андрiй запам'ятав руки професора -- вони були великi, м'якi i вносили
якесь дивне заспоко ння в змучену душу.
Через день його повели на перев'язку.
- Дивись, не потрапляй там до рук практиканток, - попередив Андрiя
хтось з товаришiв по палатi.
Але вiн був слiпий, i лiкарi могли робити з ним, що хотiли. Щойно
увiйшовши до перев'язочно©, Андрiй почув, що там не лише професор i його
помiчники, а й ще якiсь люди, зда ться, жiнки або ж дiвчата, якi про щось
перешiптувалися мiж собою i тихенько хихикали. Коваленко подумав, що це
смiються з нього, i помацав свiй халат -- чи застебнутий як слiд.
- Ну, як ми себе почува мо? -- запитав професор Андрiя.
Лiве око болить, рiже. А праве заспоко©лося.
- Зараз ми на них подивимося, на вашi очi, - сказав професор. --
Карцева, знiмiть пов'язку.
Чи©сь тонкi холоднi пальцi забiгали довкола Андрi во© голови,
розмотуючи бинт, обережно доторкуючись до Коваленкових скронь. Андрiй чув
стримуване, схвильоване дихання дiвчини, чув, як замовкли всi ©© подруги,
спостерiгаючи, що буде робити ©хня товаришка.
Пов'язка м'якими хвилями сповзла з Андрi во© голови й лягла на стiл.
- Не розплющуйте очей, хай призвичаюються. Карцева, що ви будете робити
далi? - запитав професор.
- Я не знаю дiагнозу, - пролунав бiля Андрiя красивий молодий голос.
- Подивiться iсторiю хвороби.
- Поранення, - пiдказав Андрiй.
- Поранення, - це причина вашо© хвороби, молодий чоловiче, - пояснив
професор, - Ми ж, лiкарi, ма мо справу з наслiдками цi © причини. Наслiдки i
хворобою. Отже, Карцева, ми вас слуха мо.
- Праве око забруднене, можливо, травмоване, але без помiтних
пошкоджень, - знову пролунав бiля Андрiя той самий дiвчачий голос. -- В
рогiвцi лiвого ока ма мо металевий осколок.
- Мали осколок. Тепер його там нема , - перебив професор.
- Так, осколка нема , - квапливо згодилась дiвчина. -- Отже, тепер
треба забезпечити заживання ранки.
- Що ви будете робити зараз? -- допитувався професор.
- Треба промити очi.
- Промивайте.
Знову тi самi холоднi тонкi пальцi забiгали бiля Андрi вих очей,
обережно пiдiймаючи повiки, прикладаючи м'якi вологi тампони. Роздивитися
дiвчину Коваленко не мiг, бачив лише ©© руки, бiлi й нiжнi, та й то якусь
мить, бо довго дивитися вiн ще не мiг: заважав бiль.
- Тепер треба трохи припекти ранку ляпiсом, - сказала студентка,
витерши Андрi ве обличчя.
- - А тодi? -- поцiкавився професор.
- Тодi пов'язка з сульфiдiн-вазелiном.
- Робiть.
Практикантка мазнула чимсь по рогiвцi лiвого ока, i Андрiй навiть
засичав од болю.
- Що ви робите, чорти його бери! -- крикнув професор. -- Ви ж випечете
йому око!
Запанувала тиша. Мовчала студентка, мовчали ©© товаришi, мовчав i
Андрiй. Тодi вiдчув, що на його руку впала якась тепла краплина. За нею ще
одна i ще.
- Що з вами? -- пiдвiв вiн голову, намагаючись розплющити праве око i
глянути на студентку. -- Ви плачете? Не треба.
Але ним уже заволодiв професор. Вiн швидко приклав мазь i став
забинтовувати Коваленковi очi, так i не давши йому змоги роздивитися
студентку.
- Навiщо ви на не© так, товаришу професор? -- сказав Андрiй, - Вона ж
ще недосвiдчена... Я коли вперше стрiляв з гармати, теж отак... не зумiв...
- Лiкувати людей i стрiляти з гармат -- рiзнi речi, - сердито буркнув
професор.
- Ви, мабуть, погано уявля те собi, що означа стрiляти з гармат, -
зухвало кинув Коваленко.
- Припинiть розмови, хворий! -- гримнув на нього професор. -- Ви
забули, де перебува те!
- А ви забува те, кого ви лiку те! -- схоплюючись з крiсла закричав
Андрiй. -- Сидять тут, у тилу, понiма ш...
вiн майже побiг до дверей, спотикаючись на кожному кроцi, витягуючи
поперед себе руки. Студентка хлипала десь у кутку, вже не приховуючи сво©х
слiз, i подруги втiшали ©©, як могли.
- Сестра, - пролунав голос професора. -- Чого ви ще тут стовбичите, мов
свiчка? Проведiть пораненого!
За тиждень Андрiй уже дивився правим оком. Передовсiм вiн пiшов до
госпiтально© бiблiотеки i вибрав там цiлу купу книжок: пiдручник латинсько©
мови, перший том "Естетики" Гегеля, "Гаргантюа й Пантагрюель" Рабле,
" сторiю вiйськового мистецтва" Ганса Дельбрюка. Вiн спробував бути слiпим i
зрозумiв, яке то щастя все бачити, мати змогу читати, спостерiгати, що
робиться довкола тебе. Тепер вiн мрiяв лише про одне: читати, читати, день i
нiч читати, вивчити латинську мову й iсторiю вiйськового мистецтва, естетику
й кращi твори класично© лiтератури. Ще дуже хотiлося йому дiстати бодай один
пiдручник з артилерi©, але в госпiталi таких книг, на жаль, не було.
Один день Андрiй читав цiлком вiльно, а наступного дня прийшла старша
сестра i сказала, що професор забороня йому читати.
- Хай сам прийде й заборонить, - зухвало вiдповiв Андрiй.
- Якби ж ви в нього один.
- Ну, то й хай догляда iнших, а про мене не турбу ться.
- Я скажу професоровi, що ви не слуха тесь.
- Будь ласка.
Пiд час обходу професор, нi слова не кажучи Андрi вi, звернувся до
сестрин:
- Чому в хворого на тумбочцi книги? Хто дозволив?
- Я говорила, - спробувала виправдатися сестра.
- А я сказав, що без книжок не можу, - перебив ©© Андрiй.
- Боюсь, що менi доведеться достроково виписати вас на фронт, юначе, -
зiтхнув професор.
- Злякали! -- засмiявся Андрiй. -- Та я лише про фронт i думаю.
- А тим часом робите все для того, щоб зiпсувати собi зiр i стати,
таким чином, непридатним до служби в армi©? Примружився професор. -- Це вже
назива ться зна те як?
- Як же? -- пiдвiвся на лiкоть Андрiй.
- Ви, зда ться, вив ся те латинь? Так от, по-латинi це назива ться
симуляцiя.
- Зна те що, товаришу професор, - роблячи надлюдське зусилля, щоб
втриматися й не наговорити грубощiв, сказав Коваленко. -- ви мене не лякайте
отими латинськими словами. фронтом мене не лякайте. Я вже був там i знову
туди пiду, бо йти менi бiльше нiкуди. Мо© батько й мати там, за фронтом. Хто
©х визволятиме? взагалi, чого ви до мене весь час прискiпу тесь, як до
студента на екзаменах?
Вiн упав на подушку й одвернувся до стiни. Всi пораненi в палатi
принишкли й ждали, чим закiнчиться ця сутичка. Сестра раптом згадала, що в
не© ж якесь дiло в сусiднiй палатi, й швидко вибiгла, вистукуючи по кахлянiй
пiдлозi твердими закаблуками.
- Гаразд, - почувся в тишi голос професора. -- Я був неправий i прошу
пробачення. Але читати я вам забороняю, товаришу курсант. Протягом ближчих
днiв забороняю.
Три днi Андрiй не читав. Вiн тiльки здалеку дивився на книжки, але до
рук ©х не брав.
Зате з якою насолодою вимовляв вiн потiм уголос латинськi фрази,
дзвiнкi, як латуннi гiльзи гарматних снарядiв, як щиро смiявся з дотепiв
веселого французького монаха Рабле, як уперто розплутував неймовiрно складнi
гегелiвськi формулювання, вiдпочиваючи вiд цього заняття лише за читанням
розповiдi Дельбрюка про колишню могутнiсть швейцарсько© пiхоти, з яко© тепер
лишилася якась сотня почесних гвардiйцiв, що охороняють папу римського в
його Ватiканi.
- Навiщо ти все це чита ш? -- питали Андрiя товаришi по палатi.
- Як то навiщо? -- дивувався вiн. -- Треба ж усе знати.
- Ти що, вченим дума ш стати?
- А може й ученим, то що?
Андрiй ще був дуже молодий i не вмiв швидко сходитися з людьми. Дружба
ж, як привило, ма в сво©й основi або ж спiльнi iнтереси, або ж спiльнi
характери. Лiтнi солдати починали розповiдати один одному про сво© родини,
про дiтей, i це ©х зближувало, робило друзями. У Андрiя слово родина тим
часом асоцiювалося лише з словами батько й мати. Двадцятип'ятирiчнi
кадровики, мiцнi красивi хлопцi, вночi, коли в палатi не було нi сестри, нi
нянi, починали хвалитися сво©ми успiхами в жiнок. У Андрiя нiколи не було
нiяких успiхiв, i вiн взагалi не мiг спокiйно слухати соромiтницьких
розповiдей i тому кричав: "Перестаньте! Як вам не соромно! Хiба у вас нiколи
не було матерi або сестри!". Серед поранених були й такi, що любили хильнути
з горя або з радостi. Вони весь час перешiптувалися, складалися по п'ятiрцi
чи там по десятцi i, вийшовши в сад, подавали крiзь штахети якому-небудь
хлопчаковi: "На, принеси фронтовикам пiвлiтрягу". Андрiй до горiлки був
байдужий i, ясна рiч, не мiг увiйти в компанiю до цих горiлчаних "масонiв".
Чимось нагадував вiн сучкувате молоде деревце, яке не хоче нiч
ламатися, нi гнутися пiд ворожим вiтром, але яке водночас боляче шпигне
сво©ми колючками й того, хто захоче його погладити, приголубити, захистити
вiд холоднечi. Лiтнiх, досвiдчених людей життя пообтiсувало й
пообстругувало, як обстругу столяр дошки, через що в них уже давно не було
тих сучкiв, якими пообтикувано Андрiя. Всi це розумiли, жартома звали Андрiя
"необструганим", але любили за розум, за допитливiсть i за одвертiсть, яка
доходила в хлопця до мужностi. ще зважали чесним аж до на©вностi, i нiхто
в госпiталi навiть у гадцi не мав, що цей чесний, чистий, як скло, юнак може
наприкiнцi обдурити велику поважну комiсiю медикiв.
А вiн взяв i обдурив.
Комiсiя засiдала в кабiнетi професора Б ля ва. Чотири чоловiки й одна
жiнка. Усi, крiм професора, були у вiйськовiй формi, у кожного на зелених
петлицях червонiли "шпали" -- одна, двi, навiть три. Коли взяти до уваги те,
що професоровi, зда ться, теж присво©ли високе вiйськове звання, то курсант
Коваленко мав задосить пiдстав для того, щоб розгубитися, опинившись у
такому оточеннi.
Вiн намагався навiть виструнчитися, хоч його китайськi туфлi й широкий
халат мало сприяли цьому. На всi запитання вiн вiдповiдав коротко,
по-вiйськовому: "Так" або "Нi", пiдкреслюючи тим самим, що не хоче цуратися
звання солдата i вважа себе вже не хворим, не пацi нтом, а стро виком,
во©ном, бiйцем.
Лiкарi довго читали iсторiю хвороби, по черзi зазирали в поранене
Андрi ве око, хоч це було рiвнозначно тому, що дивитися в глибоку воду. Всi
говорили про те, що на поверхнi рогiвки лiвого ока, якраз напроти зiницi,
ледь помiтний голубуватий рубчик, але всi одностайно вiдзначали також те, що
рубчик майже непомiтний i доволi прозорий.
- Ви добре бачите лiвим оком? -- запитала Андрiя жiнка.
Вiн ждав цього запитання i тримав напоготовi вiдповiдь:
- Майже нормально.
- Тодi, може, спробу мо таблицю? -- звернулася жiнка до колег.
- А чого ж, - сказав сивий лiкар з трьома шпалами в петлицях.
Жiнка пiдiйшла до таблицi, що висiла на стiнi, й наказала Андрi вi:
- Затулiть лiве око й вiдповiдайте менi. Яка це лiтера?
- Ша.
- Це?
- Ка.
- А оце?
- Ен.
- Ну, праве око у вас не постраждало. Тепер затулiть його й дивiться
лiвим.
Лiве Андрi ве око не бачило нi таблицi, нi лiкаря, - все розпливалося в
невиразну водянисту пляму. Але варто було зробити мiж пальцями, якi
закривали праве око, маленьку щiлинку, щоб все одразу ж стало на сво© мiсця:
i лiкарка у зеленому вiйськовому одязi, i бiла стiна, i таблиця доктора
Сивцева на нiй з дванадцятьма рядами лiтер i крижал. Андрiй знав цю таблицю
краще, нiж таблицю множення.
Першi, найбiльшi лiтери верхнього ряду Ш i Б. Далi йдуть М, Н, К, тодi
И, М, Е, Ш, за ними Б, И, Н, К, М, що нижче, то меншi i то ©х бiльше.
тепер, крадькома стежачи здоровим оком за олiвцем лiкарки i вже заздалегiдь
здогадуючись, яка лiтера повинна бути в тому мiсцi, куди спрямову ться цей
олiвець, Коваленко без роздумiв, без пауз вигукував, як вигукують солдати в
строю при розрахунку на "перший, "другий":
- Ка! Ем! И! Ша!
- Я гадаю, доволi, - сказав сивий лiкар.
- Можна тiльки захоплюватися таким винятково вдалим лiкуванням, -
розводячи руками й дивлячись на професора, промовив один з його колег.
Професор теж був задоволений.
- Якщо пiсля вiйни рубець буде заважати, - звернувся вiн до Андрiя, -
то при©здiть, я вам переставлю рогiвку.
- Якщо заважатиме, то при©ду, - намагаючись не усмiхнутися, пообiцяв
Андрiй.
- Нi. Училище зараз у глибокому тилу, в Середнiй Азi©. Вам доведеться
©хати туди.
Андрiй посмутнiшав. Даремно вiн учив таблицю Сивцева, даремно обдурював
комiсiю, - однаково замiсть фронту потрапля в тил, куди можна було цiлком
спокiйно по©хати й з одним оком.
Але тепер вiн вступав у той свiт, де дiяли короткi й точнi слова
наказiв, де на весь свiй зрiст ставав перед людиною обов'язок, той самий
обов'язок, який у Конституцi© звався священними.
- Дозвольте йти? -- спитав курсант Коваленко.
- дiть.
- сть, iти!
Через день його мали виписати з госпiталю, але чомусь не виписали.
Андрiй пiшов до канцелярi©.
- Чому мене не виписують? -- запитав вiн.
- наказ округа затримати.
- Чому?
- Коли буде потрiбно, вам скажуть. дiть i ждiть, А ввечерi по всiх
палатах сестри оголосили, щоб усi, хто може рухатися, йшли в госпiтальний
клуб на мiтинг. Андрiя запросили персонально. До нього прийшов сам професор,
якого кiлька днiв тому призначили начальником госпiталю, i сказав:
- Сьогоднi вам, товаришу Коваленко, будуть вручати орден Червоного
Прапора.
- Орден? Менi? -- здивувався Андрiй.
- Так, Вам. Указ про нагородження вже е давно, але до цього часу не
могли вас знайти, щоб вручити нагороду.
- Але ж за що? -- прошепотiв Андрiй.-- Я нiчого не зробив -- i раптом
орден...
- Цього вже я не можу вам сказати,-- розвiв руками професор.-- Ходiмо,
послуха мо указ, дiзна мося.
Невеличкий клуб, яким до вiйни майже не користуґвалися, не мав
електричного освiтлення i через те довеґлося на столi президi© поставити
велику гасову лампу. Зал аж трiщав од поранених, яким хотiлося роздiлити
раґдiсть свого брата-фронтовика. Люди забирали весь киґсень, i лампа на
сценi задихалася. Вона пахкала червоґними язиками по склу, димiла, чадiла i
майже не свiтила. Вiд цього непевного свiтла та ще од хвилювання Андрiй
майже нiчого не бачив довкола себе. Вiн не змiг розiбраґти й того, що читав
представник вiйськового округу. Роґзiбрав тiльки сво прiзвище i здригнувся,
коли духовий оркестр, присланий заводом-шефом госпiталю, ревнув туш,
загрожуючи зовсiм погасити лампу.
Вiн не пам'ятав, як приймав з рук представника коґробочку з орденом ©
посвiдчення про нагородження, не пам'ятав, як йому пригвинчували орден на
гiмнастьорку якраз навпроти серця, а там закрутили його в сво©х обiґймах
товаришi по госпiталю, цiлували, плакали, смiялися, i вiн сам смiявся й
плакав од радостi й щастя, i все це було немов увi снi.
Вiн прокинувся од дотику чи©хось чистих холодних пальцiв до руки. Той
дотик був навдивовижу знайомий, i голос видався теж знайомий Андрi вi.
Перед Коваленком стояла дiвчина. Висока, майже таґка, як вiн, на зрiст,
з букетом бiлих квiтiв у руках.
- Поздоровляю вас од усього серця,-- сказала вона,
Так йому говорили сьогоднi майже всi, i нiчого особґливого в тих словах
не було. А от оцей глибокий голос сколихнув усю його душу.
- Де я вас бачив? -- несподiвано для самого себе спиґтав дiвчину
Андрiй.
Бона усмiхнулася й нiчого не вiдповiла. Тiльки мiцно потиснула йому
руку й пiшла в зал.
Тепер Андрiй уже бачив i чув усе. Якийсь незрозумiґлий нервовий дрож
обiймав його тiло, якесь передчуття великих змiн у життi заволодiло ним, хоч
здавалося, не могло вже бути бiльших змiн, нiж вони сталися в його життi за
цi кiлька мiсяцiв. Вiйна, фронт, бо©, поранення, госпiталь, орден... що ж
iще?
Вiн сидiв за столом, поряд з професором, одягнутим у генеральський
мундир, дивився на тьмяний полиск мiдґних труб, на бiлi плями людських
облич, таких схожих, зовсiм однакових у напiвтьмi, i раптом впiймав себе па
тому, що не спуска очей з одного обличчя. Довгасте, нiжне, з великими
чорними очима, воно вабило до себе, клиґкало, воно вимагало, щоб дивилися
тiльки на нього. вiн дивився, i було в нього таке вiдчуття, нiби п'
солодку воду з криницi i нiяк не нап' ться.
То було обличчя дiвчини, яка подарувала Андрi вi бiлi квiти. Про квiти
вiн зовсiм забув. Вiн вирiс серед квiтiв i звик не звертати на них уваги, бо
що квiти? Трава.
Пiсля закiнчення мiтингу дiвчина не поспiшала покиґнути зал. Вона
повiльно йшла до виходу, i Андрiй змiг наздогнати ©©. Вона була в синьому
пальтi з чорним котиґковим комiром, i волосся в не© теж було чорне-чорне, як