Страница:
- десь тлi торiшнiй гнiй.
Пiдводився.
За старим газетярем пiдводились кучугури, i сунулись у небо, зливались
iз небом, вiдходили, пропадали, i була одна сторожка пустота.
Ще городка не видно. Тiльки за Балясним Бором маячить невiдомий нiчний
огонь. I був вiн не близький, тiльки далекий, тiльки чужий, як чужа земля,
де тлi торiшнiй гнiй.
...Огонь стояв на шпилi ратушi i був надто червоний.
...А iнодi бачили:
- брiв старий газетяр по дорозi на цвинтар.
I думав старий газетяр:
- Цвинтар?
Тодi пахли могили - глибоко й тихо. Це був запах незносного чебрецю -
вiн iшов з-пiд бiлого снiгу.
Старий газетяр прийшов у городок восени.
...I згнила зима.
З Чорного моря, з Iндiйського океану, через Малу Азiю, прилетiв перший
тепловiй.
I вже на бульварi снили акацi©.
I знову бачили старого газетяра бiля мудро© ратушi. Пацани ще били
старого газетяра грудками, i вiн iшов до Зеленого Озера, до каланчi, за
каланчу, до самотньо©, нiкому непотрiбно© будки; за ним - древнiй пес.
Тодi були невеселi голубi дзвони: то йшов пiст, i каланча перекликалася з
iншими церквами.
...А з пiвденного бiгуна, з Австралi©, грiзними колонами ще насувались
молодi днi, i вiдступали - мiсяцi, роки, тисячолiття в глуху безвiсть
минулого.
Старий газетяр це знав. Тiльки не хотiв знати!..
(О, я знаю: старий газетяр не хотiв цього знати!)
...А потiм розлилась рiка. По вулицях тихого
степового городка летiли вже мiльйони тепловi©в. Рiка затопила мiст, i
не було дороги до кучугури, до дуба.
Старий газетяр зажурився.
I от в одну тривожно-радiсну нiч, коли веснянi
вечоровi сутiнки пливли над Зеленим Озером, пацани пiдстерегли старого
газетяра й побили.
I таки добре побили: тiльки через два тижнi вiн вийшов iз лiкарнi.
...А потiм прийшла знову тривожно-радiсна нiч: рiка нарештi увiйшла в
береги. Ранком до мосту прийшли плотники, i зацюкали сокири. Скоро над
рiкою повис мiст.
...Старий газетяр вийшов iз лiкарнi, але вiн не пiшов до редакцi© -
пiшов на пiвнiчно-захiднi межi.
Одступали днi й тягли за собою. I вiдчув старий газетяр:
- десь тлi торiшнiй гнiй.
I падали сили.
Старий газетяр покiрно брiв у навiщоване:
iшов туди, де стояв, як лелека, пiдбитий бурею дуб.
I прийшов старий газетяр, i лiг пiд дубом. I, коли у дзвiнкiй степовiй
тишi задзвенiв перший жайворонок, старий газетяр глибоко, на всi старечi
легенi зiдхнув i вмер.
Тодi знову тихо й нудно завив древнiй пес, подивився пiдслiпуватими
очима на старого газетяра й побрiв туди, до рундукiв, де гризли його
молодi, бадьорi пси.
...Завтра бiля дуба найшли мертвого старого газетяра й завтра його
одвезли на цвинтар. За два днi за старого газетяра забули. Тiльки там, де
вiн лежав, залишився ледве помiтний слiд.
...Але бiля дуба зацвiв уже молодий запах юного невiдомого дня.
Тихого ясного ранку над древнiм степовим городком урочисто потопали
голубi дзвони.
ДОРОГА Й ЛАСТIВКА
I
У перспективi - дорога.
Праворуч, лiворуч - акварелi. Далеко - лiс. Дорога до лiсу, а може,
вбiк.
Дорога спокiйно вiдходить, i на нiй порожньо.
Мабуть, скоро зажовтi листя, i в небо засуму старий дуб. Старий дуб
був колись бiля нашо© хати, в дитинствi.
Я дивлюсь на дорогу, i вона веде мене за далекi гони.
Покiрно йду за нею.
...Колись була береза, зiрвав листок i положив у книгу; книзi,
зда ться, бiльш як сто лiт, пожовкли навiть рядки. А в цiй книзi лист iз
берези, пожовклий. (Може, берези вже й нема... А де згадка про автора
столiтньо© книги з пожовклими рядками?)
...Дивлюсь на дорогу. На дорозi порожньо, i я думаю про небуття: коли
дорога вiдходить, тодi щось вiдходить, кудись вiдходить.
...Потiм згадую сливи.
Саме по цiй дорозi везли колись сливи. Я був маленький i прохав у тiтки
слив.
Тодi вона дала менi жменю.
Та не були то сливи. Було дитинство.
...На кра видi купчаться хмари, збираються на вечiр.
Але то буде не потоп, а впаде звичайна роса. Тодi забуя рослина.
А в потопi (пам'ята те?) були голуби.
Бiля вiкна пролетiли голуби, фиркнули i зникли за величезним будинком.
I каже голубка: - Дорога? - Каже голуб: - Дорога!
Потiм полетiли на площу Володарського i там сiли бiля ратушi.
...Дивлюсь знов на дорогу.
За нею, куди вона йде, iде суворiсть, може, жорстокiсть, може, сама
смерть.
Ну, i що ж? Хай iдуть: так треба.
Але все-таки що з дорогою?
I сказав голуб: - Дорога? - Сказала голубка: - Дорога!
По далекiй дорозi пiшла широка тiнь. Проходили розпатланi хмари i
погасили сонце.
Коли пройшла тiнь i сховала дорогу - дороги не було. Я впав на обнiжок
сво © мудрости й подумав з тоскою:
- Дорога?
Але голуби не озивались.
Город шумiв, кричали мотори, летiли будинки.
Мiй далекий сон (лебедине крило) розтанув над мiстом.
...Я надiв кашкета й вийшов на вулицю.
II
Було тихо i темно. Раптом повiяв вiтер.
I закрутило,
зашумiло
в деревах.
Був грiм - то прийшла лiтня пахуча громовиця.
Зiрвало ©©, i помчалась вона на темну просторiнь.
...А потiм зашумiв дощ.
Вона шукала свiтло -
- шукала,
найшла,
полетiла.
Влетiла.
Було чудове блискуче свiтло i тихо, без дощу.
То була кiмната.
Сiла на шафi - спокiйно, сухо, тепло.
Але хвилювалась.
© хвилювало звичайне свiтло - електрика.
Тодi вона зiрвалась i знову полетiла.
I от - чотири оксамитових стiни.
Ясно: вдарилась в оксамитову стiну i впала в фарфорову чашу.
Назад!
Назад!
I - в клавiшi!
Пронiсся мелодiйний звук.
А що вона?
...Ще раз у стелю розписану, а там
в знемозi
впала.
Сидiла. Важко дихала.
А ©© нiжки обгортав килим - то схiдний оксамитовий килим iз Турцi©.
Певно, кiмната була незвичайна - то була кiмната в мо©й уявi.
...А за вiкном носився вiтер, скиглили дерева, тривожно кричали гудки.
Тiльки нiч смiялась тихо, темно i лукаво.
..Так! Вона шукала вiкна - вилетiти у вiкно, у дощ, у нiч.
Але вiкна не було.
А потiм ще довго носилась по кiмнатi. Знову падала в фарфорову чашу й
билась у розписну стелю.
Була в розпуцi - ©© надто тривожило звичайне свiтло - електрика.
...Тодi в дощ заскиглили дерева, потiм у дощ засмiялись дерева.
Чи чула вона, як смiялись дерева?
Нiчого не чула вона.
Нiчого!
Нарештi -
- вдарилась вона в срiбну жирандолю i впала на оксамитовий турецький
килим.
зiдхаючи востанн (вона розбилась на смерть), хилила голiвку вiд свiтла
й шукала очима -
- вiкно.
Вiкна не було. I вона вмерла.
...А за вiкном стояла нiч i тихо, темно i лукаво усмiхалась.
За десять хвилин свiтало.
За годину я увiйшов у кiмнату.
Вже ночi не було.
Пройшла громовиця, пройшов дощ.
Пiдводилось сонце.
Пахло сонцем, пахло життям.
Я зiдхав глибоко й високо пiдвiв голову.
...Потiм узяв ©© за крильця, зневажливо подивився на крильця й кинув ©©
в помийну яму, де рились бродячi мiськi пси.
То була ластiвка.
ПУДЕЛЬ
I
Виходили на iскрясте шосе, в перламутр полудня. Утомно дрижали наливнi
поля, i перелiтав димний легiт. Небо брякло; нечутно й зiв'яло скрадалися
полинялi соняшнi дороги до незнайомих горизонтiв, до туманово-бузково©
маси.
На поворотi почули останню мiську пiсню: трамвайна путь розлетiлася в
яри й раптом плавко спланувала пiвколом назад. На перепуттi пiд зеленою
мжичкою дерев дрiмав парк: бюст Ляссаля, стежки, але©. Потiм i вiн одiйшов
убiк.- Тодi знову iскрясте шосе й даль молодих лiсiв.
На двадцять крокiв уперед iшли - мадмуазель Арйон (опереточна спiвачка
з "Не ридай") i двi баришнi з редвидату: Тоня (так говорив студент) i,
може, Дуня, може, Катя - невiдомо: з нею нiхто не говорив. З ними: якийсь
тип i студент - органiзатор вечора.
Вечiр (музикально-вокально-танцювальний каламбур) на вiллi "Зелений
Гай", сьогоднi, "на користь". Ще аlma mater прохала Сайгора сказати
вступне слово на тему: бiжучий мент.
Арйон iшла пiд рожевою парасолькою, яку нiс тип. Тоню вiв пiд руку
студент.
Тераси iподрому й павутиння далекого радiо поволi й рiшуче зливалися з
будiвлями. I коли входили в сутiнь придорожнiх верб, повернулись i бачили
один одномасний узамiт мiста.
Сайгор узяв сигаретку й передав портсигара. Григорiй переложив ремiнь
рушницi на праве плече й закурив. I говорив - потiм - про Богомольськi
Болота, про крижнiв, про вечiрнiй перелiт. Його руде обличчя наливалося
кров'ю, i творчо, по-дитячому свiтилися зiницi. I знову згадував очерети,
село, нирцiв, заячi стежки, полювання, ще полювання.
Тодi Сайгор примружив сiрий погляд i зняв кашкета.
- Добре!
I сказав прозу: одкомандиру в райком, а вiдтiля Григорiй по©де далi,
на сельроботу, на село.
Пiдхопив:
- На село?
Григорiй довго путався в незв'язних фразах i нарештi рiшив, що йому
все-таки тут кур' ром веселiш, нiж десь "на задрипанках".
- Полювання - гарна рiч, та бачте...
Сайгор бачив.- Сонце стояло над головою. Город вiдходив по шосе, а за
ним плентались яри, iподром, радiо. Сизою ртуттю коливались далi.
I в цей момент, як звичайно, Сайгор думав про тi ж засiдання й згадав
термiновi пакети.
- ...Глядiть же, не забудьте однести.
- Не турбуйтесь,- сказав Григорiй.
Марчик - дворняжка: лiтом - лягаш, зимою - гончак, дома - сторож -
зiрвав гаву й помчав за нею по тирсi. Тодi ж вiдстав пудель мадмуазель.
Арйон вiд компанi© i з кошиком в зубах пiшов поруч Сайгора. I тодi ж
повернула голову баришня з редвидату - не Тоня - i чогось подивилась на
Сайгора й посмiхнулась тихою звичайною усмiшкою. Потiм кожного разу, коли
пудель залишав Арйон, баришня - не Тоня - поверталась i усмiхалась тихою
звичайною усмiшкою.
Сайгор погладив пуделя по кучерявiй левинiй гривi й сказав:
- Гарний пес. Чудова порода для дресировки.
Григорiй, мабуть, образився за свого Марчика й подав бандитський
посвист у тирсу. А коли дворняжка пiдлетiла, помахуючи хвостом, i показала
зуби, вiн тут же, на шосе, примусив ©© служити на заднiх лапах.
- Все-таки я скажу,- промовив Григорiй,- не люблю я цих пуделiв. Так:
нi те нi се. Користи мало. Ну, тяга у зубах кошика, а що з того?
Подума ш, штука!
Потiм iз любов'ю посiпав Марчика за вуха й рiшуче заявив:
- Молодчик!
Певно, Григорiй був патрiотом сво © батькiвщини.- А породистий пес
труснув левиною гривою й помчав до мадмуазель Арйон.
Входили в лiс. На узлiссi рожева парасолька прикрила траву: компанiя
сiла вiдпочивати. Коли пiдходили до них, iз глибини зеленi постав раптовий
вiтер i з шумом помчав на шосе. Сайгор i Григорiй сiли праворуч.
- Сеньйоре,- сказала Арйон, граючи до Сагора льонними дзвониками на
скронях.- Ви цiлком певнi, що наш вечiр пройде щасливо? В мене якесь
передчуття. Зна те?
Сайгор сказав, що вiн нiчого не зна , що його попрохали сказати вступне
слово - i тiльки. Все ж iнше його не торка ться.
- Ах, сеньйоре, як ви iндиферентнi... Тодi Сайгор пiдвiв нервово брови
й подивився кудись убiк. I тодi ж мадмуазель Арйон скинулась, показуючи
рядок прекрасних зубiв.
- До жорстокости, зна те,- до жорстокости.
- О, божественна медхен,- вмiшався довгоногий-довговолосий тип,шпрехен
зi?
- Ну?
Тип закинув волосся i взяв виточену руку мадмуазель Арйон.
- Я чув! це велике! слово! товариш!..- i продекламував якусь чергову
банальнiсть надто театральним голосом.
Сайгор одвернувся й невимушене лiг на траву. Григорiй сидiв далi й
уважно розглядав свою рушницю. Потiм розложив ладунку й переглядав набо©.
Студент тихо розмовляв iз Тонею й зрiдка, тьмяно поглядаючи на не©,
обережно клав свою руку на ©© бiлоснiжне мереживо, що виглядало вiд
сорочки до матово© ши©, вiд тугоперсого молодого взгiр'я. Тоня розширяла
жвавi нiздрi, шелестiла вiями й бавилась руками в травi. Баришня з
редвидату - не Тоня - самотньо сидiла збоку й дмухала на "божу коровку",
що застигла в не© на долонi.
З iподрому зiрвався аероплан i, розрiзаючи повiтря клекотом мотора,
закружляв над узлiссям.
Тодi ж на кра видi вiд города показалась крапка. Наближалась,
збiльшувалась, i бачили фаетон iз парою вороних коней. Коли фаетон
порiвнявся з компанi ю, Марчик зiрвався й полетiв у куриво. Iще чути було
буйний бандитський посвист.
Пудель одмахнувся вiд мух левиною гривою й розумно дивився на кошик, що
стояв бiля Сайгора бiля нiг.- Спека перевалювала за гарячий полудень -
непевно й млосно. Але дихати стало трохи легше. За дорогу нагартованi
простори стомили, i через деякий час Григорi ва фляжка була порожня.
Знову пiдвелися продовжити путь. Тодi Сайгор пiшов до Григорiя, сiв
бiля нього i, вийнявши з боково© кишенi блокнот, повертiв його в руках.
Тiльки коли компанiя з шумом улетiла в лiс i гулко залунала луна, Сайгор
сказав:
- Ходiм.
Пiшли. З листяника чули чергову банальнiсть.
Кричав тип:
- Майне кляйне лiбе медхен, iх лiбе дiх зер гут.
Мадмуазель Арйон, очевидно, не знала жодно© мови й плутала нiмецьку з
французькою.
- Парле ву франсе?
- Уй! Уй! - кричав тип на ввесь лiс.
Iшли. На пiвдорозi до вiлли бачили хлоп'якiв-чабанiв, бачили корiв, що
трiщали мiж дерев, продираючись на узлiсся. Томилася вiльха, безсило
опустивши крила. А ввесь лiс жив якимсь невiдомим життям. В'ялi лiтнi
мислi хмарою купчилися над головою, i було нерозгадане, та мно i
прекрасно.
Григорiй насвистував пiсню, i вiд не© линула жура: i пiсня, бандитськi
буйнi посвисти були також надзвичайнi.
Сайгор уперше за все лiто вибрався за город iз стосiв вiдношень, iз
димних кiмнат засiдань, з мiтингових, ячейкових - ових промов, дебатiв,
пренiй, дискусiй. Перший раз за все лiто дихав вiльним чистим повiтрям. I,
мабуть, перший раз за довгi роки вiдчував якийсь радiсний бiль, якусь
неясну тривогу. Бiль тягнув кудись на невiдомi шляхи, i вiд болю були
невiдомi шляхи. А навкруги гримав день i чути було - на сопiлцi -
тоскно-радiсний гiмн життю.
Виходили до сосново© посадки, зрiдка бачили на взгiр'ях бiлi крила
забутих вiлл. I був далекий гомiн.
Десь iзбоку Марчик зiрвав звiрину i гулко, завмираючи, помчав за нею в
гущавину.
II
Григорiй - не встиг пiдiйти до вiлли - захвилювався й покликав свого
собаку. Поспiшно зiбрав у Сайгора декiлька сигареток. Потiм збiльшив крок
i забiг уперед. Сайгор думав був пiти з Григорi м, але потягнуло до ставка
- освiжитись вiд спеки нагартованого дня.
- Подивимось, що наполю те!
Вiдповiв:
- Якби ви знали, що то за Богомольськi Болота - птицi сила! I знов
надхненно говорив про полювання, про крижнiв, про вечiрнi перельоти.
Нарештi, поправивши ладунку, Григорiй кинув декiлька слiв i хутко
попрямував убiк. Сайгор не злився з компанi ю й сам пiшов до ставка.
Пудель, очевидно, передав кошика мадмуазель Арйон i доганяв його.
- Сеньйоре! Бережiть мого Дружка. На вашiй вiдповiдальностi. Чу те?
- Чую,- голосно вiдповiв спiвачцi й звернув iз дорiжки в шелест
торiшнього листя.
До купальнi не пiшов - вiдчув раптом сором'язливiсть. Трохи здивувався
сво©й нелюдимостi й зупинився. Дивився на бiлi статнi фiгури голих людей,
що вовтузилися у водi, слухав бадьорi побiднi крики мужчин i лемент -
рiзкий, як розбите скло,- женщин. Ще раз попрямував був до купальнi, але
на пiвдорозi знову повернув.
Пiшов пiвколом. За ним, помахуючи левиною гривою,- породистий пудель.
Сайгор гадав купатися на тiм березi, де лементували пiдлiтки. Але, коли
прийшов туди, побачив, вiдчув: це постiйна резиденцiя юнакiв, тут кипить,
горить, скаженi кров, тут колива ться голова й повно запашного туману в
нiй...
Сайгор хутко пiшов далi й доти брiв сутiнковим верболозом, поки нарештi
не найшов спокiйного мiсця.
Над ставком клекотiв побiдний крик сотнi баритонових голосiв. Сонце
мчало з тепло-блакитного неба i з розльоту вдаряло у води. Тодi дзвенiла
поверхня мiрiядами бризок, i в дiямантовiй млостi стогнали береги. Це було
життя: i побiдний крик, i воронi островки на жiночих тiлах, i резиденцiя
пiдлiткiв, i запашнi перса, i надзвичайний полiт божевiльного сонця.
Коли Сайгор вилiз iз води, чув на тiм березi, як горошив вереск
мадмуазель Арйон.
- Сеньйори! Сеньйори!
Мабуть, пiдлiтки залiзли в купальню.
Вiд вiлли "Зелений Гай" розходились дорiжки, стежки в лiс, далi, де
поринали в океанi зеленi iншi вiлли, iншi дорiжки, iншi стежки. По дорозi
виростали сади, парки, бiлi крила будiвель.
I тут, де сонце злилося з зеленим океаном в одну тремтячу симфонiю,
Сайгор знову пiзнав надзвичайний солодкий бiль. I тодi ж свiт, вся земля -
буйна й радiсна - поринули в цiм болю. Лiс рожав загадковi звуки в
безмежнiсть. Фаркали крила лебединих вiлл.
В гущавинi на схiд ударив дзвiн на першу вечерю... Звук розрiсся, потiм
знiтився, потiм пiшов стежками, сторожко ступаючи оксамитною лапкою. Потiм
тихо зiдхнув i навiки поринув у глибинi дерев.
Пудель обережно брiв по торiшнiх листях i нi на крок не вiдставав вiд
Сайгора. Подумав: чому так несподiвано прив'язався до нього цей пес? I тут
же згадав, що, виходячи з городу, з пропозицi© мадмуазель Арйон, кинув
пуделевi з ©© кошика декiлька конфетних плиток.
- Ах, ти! - i потрiпав левину гриву. Ще потрiпав. Собака подивився на
нього холодними розумними очима. Здалося: погляд здивований.
- Ах, ти!
Пудель холодно й мовчазно приймав ласку. Сайгор згадав Марчика - цю
унiверсальну дворняжку. Звичайно, Марчик на ласку показав би сво© гострi
зуби, лизнув би руку, а то потерся б об колiна й помахав облiзлим
хвостом.- Пудель мовчазно й холодно приймав ласку. Виходив пiд бiле крило
далеко© вiлли.
Раптом iз ворiт вискочила ватага.
- А ви як сюди?
Студенти, мадмуазель Арйон i баришнi з редвидату зупинилися бiля
Сайгора.
- Шпацiрую.
- Шпацiрен! Шпацiрен! - кричав довгоногий-довговолосий тип, прогримiв
на ввесь лiс для чогось "вiват" i нi з того нi з сього гаркнув:
- Iст шон цайт цу шляфен!
Як i треба було чекати, спiвачка серйозно спитала:
- Парле ву франсе?
Потiм скаржились, що вже обiйшли майже всi вiлли, а продали всього
чотири квитки.
- Я ж казала вам! Мене ще нiколи не одурило передчуття. Але це не все:
обов'язково скандал буде.
Про який скандал говорила мадмуазель Арйон, Сайгор не розумiв i
машинально дивився на ©© льоннi дзвоники на скронях. I було нудно.
Компанiя далеко вiдiйшла вiд вiлли, i мадмуазель Арйон побiгла доганяти
©©. Тодi ж Сайгор повернувся й побачив бiля себе баришню з редвидату - не
Тоню. Очевидно, вона вже давно стояла тут. Бачив: як i ранiш, усмiхалась
сво ю тихою усмiшкою. Чогось збентежився, не знав, що сказати, i сказав:
- I ви тут?
- I я тут,- i ще всмiхнулась.
З лiсу кричала спiвачка: "Дружок! Дружок!" Але пудель, мабуть,
остаточно рiшив не покидати Сайгора i, залишивши компанiю, знову виходив
на рiжу.
Баришня з редвидату - не Тоня - мовчала. Тодi, червонiючи, спитав
Сайгор:
- Прошу пробачення... я не знаю, як...
- Татьяна,- пiдхопила баришня й теж почервонiла.
Баришню Татьяну Сайгор - згаду - десь бачив, i, звичайно, вiн саме ©©,
мабуть, не бачив, а бачив ©х у сво©й установi, в iнших установах - сотнi.
Машинiстки, ремiнгтонiстки, стенографiстки, журналiстки,- iстки, сiрi -
може, красивi, може, поганi, просто манекени, просто автомати, на яких
можна прикрикнути, коли треба, бо це ж вони, радянськi баришнi, якi
бояться скорочення штату бiльш, як гармат, революцi©, вибухiв, Махна,
бандитiв. I тут же згадав якусь сiру стенографiстку, котра згоджувалася
працювати пiдряд сiмдесят двi години, лиш би ©й довелося записати промову
тов. Ра-ковського.
Вiдчув себе нiяково, бо стрiв баришню в iнших умовах, про якi,
зда ться, забув, може, не знав, не чув. Якось дивно було, наче попав у
полон, у ворожий табiр.
Баришня Татьяна мовчала. Потiм iще всмiхнулась i йшла поруч iз Сайгором
по зеленому океанi.
На вiллi на пiвнiч жагучо виводив хтось у гущавину жагучий мотив яко©сь
примiтивно© забуто© пiснi. За лiсом у степу ревiв автомобiль. Раз у раз
пiдлiтали бiлi крила будiвель. Зрiдка по дорозi виступали лапастi дуби й
розкидали буйне шатро. Тодi хотiлося зiрвати дубовий листок, положити його
на чоло i вбирати п'яний мiцний дубовий запах.
Знову розбiгались дорiжки, i ступила по них, як тиха луна дзвону, пляма
блiдо-голубого неба й теж - оксамитною лапкою повз вiлли далi, щоб у
млостi поринути десь. Зiрвалася птиця й дико, побiдно закричала над лiсом.
Тодi ж закричала друга птиця - кволо й тоскно. Тодi ж полетiли на дорiжку
бiлi й сiрi пелюстки: то хижак рвав тiло сво © жертви. Потiм iще крик -
дикий i побiдний.
- Хороша погода.
- Погода гарна.
I подивився на баришню. Вона говорила про погоду. Мабуть, серйозно
тягнула цю одвiчну нудну тему. Сайгор спробував був перевести говiрку на
iнше, але зрозумiв так: Татьяна воiстину недалека дiвчина, типiчна
мiщаночка з обмеженим свiтоглядом.
I все-таки вiн мав себе з нею нiяково. I не вiдсутнiсть теми робила
нiяковiсть - було щось iнше, чого вiн нiколи не вiдчував там, в установi,
на мiтингах, на засiданнях, на лекцiях. I зараз порiвняв це з тим, що було
колись у юнацтвi, коли батько сказав у перший раз "закуримо", i вiн хотiв
закурити, i боявся закурити, i боявся загубити батькову повагу. Це були
почуття: i злочинця, i юнака, i ними вiдчував себе.
- Закуримо?
Сайгор здригнув.
- Закуримо,- i вийняв портсигара. Татьяна, очевидно, хотiла, щоб Сайгор
взяв ©© пiд руку. Очевидно.
Виходили на узлiсся. Пудель сiв на траву й лизав лапу.
III
Зiйшлися випадково: тип, звичайно, ранiш не знав мадмуазель Арйон,
студент тiльки сьогоднi познайомився з Тонею - з баришнею з редвидату - а
Сайгорiв знайомий був тiльки один: Григорiй, кур' р з його установи, який,
як вiдомо, пiшов на полювання. I тому спершу, коли зiбрались, вiдчувалась
натягнутiсть.
Але, як завше бува на вiллах, природа взяла сво , тим бiльш що прибуло
ще декiлька студентiв-органiзаторiв вечора "на користь". Правда, цi
студенти держались окремо. Все ж вiллою повис гомiн.
Лiтнiй театр студенти зайняли звечора з усiм ужитком: сцену, будку з
розбитим роялем, поламанi стiльцi. Студенти ремонтували кiн, утрамбували
грунт залу з голубою покрiвлею - небом. Поставили бiля входу стiл на трьох
нiжках (без четверто©) i посадили колегу продавати квитки.
Зiбралися з будiвель, з лiсу, вiд купальнi хлоп'ята, заглядали в
щiлини, дивилися на мадмуазель Арйон, на довгоногого-довговолосого типа й
подавали пiкантнi реплiки.
Зрiдка проходили гранд-дами з усi ю фамiлi ю й заглядали в театр,
iронiчно посмiхаючись. Все-таки пiдходили до афiшi й "неглiже" розглядали
©©.
- Ах! Мадмуазель Арйон теж тут? Обов'язково прийдемо. Касир пропонував
купити квитки, гранд-дами ухилялись: купимо, мовляв, купимо, почекайте.
- Мадам! Це на користь студентiв. Будь ласка, квиток. Тодi говорила
гранд-дама:
- Ах, Боже мiй, знову на користь!.. Мар'я Петрiвно! Ви не можете
уявити, як обридла ця "на користь".
- Так... Так... i на голодних, i на голодаючих, i на дiтей, i на
iнвалiдiв, i на чахоточних. Прямо ужасть!
- А ви, господин студент, ма те мандат? - пiдпливла до столика третя й
змахнула з чола батистовою хусткою сало.- А то, зна те, разнi© бувають...
Студент вийняв мандата. Тодi спитала друга:
- Мар'я Петрiвно!.. Ваш Коля ще не при©хав з ком'ячейки? А мiй, зна те,
Iван Дем'янович учора обкушався яблуков i таке, зна те, засоренi
желудка...
- Ужасть! - зiдхнула Мар'я Петрiвна й порадила: - Вiзьмiть же,
душенька, вiд доктора записку. Що ж поробиш - комунiческая дисциплiна.
Порядок.
Гранд-дама кивнула головою й докiрливо дивилася на студента. Потiм
обидва виводки плавко почали вiддалятись.
Вiддалялось i сонце: все нижче й нижче сiдало за вiллою. Криве промiння
стояло в задумi, потiм гладило оксамитом мигдальний колiр лiсу. Запахло
вечiрнiм цвiтом - таким незносно млосним, мов фаркнули десь кропив'янi
пожежi. Летiли на ночiвлю птахи. Десь прокричав одуд свою одноманiтну
пiсню. Проходили до купальнi з рушниками - одиночки, маси, фамiлi©. За
ставком на луках iржав кiнь.
Тихо, крадькома ступав надзвичайний голубиний вечiр.
Треба було починати музикально-вокально-танцювальний каламбур (так усi
учасники казали, тому що вечiр був iмпровiзований, тому що не з'©хались
усi учасники й не при©хав гармонiст).
Зiйшлись усi - вiд купальнi, з вiлл, з лiсу. Але авдиторi© не було, i
навiть на десять-дванадцять квиткiв, якi продали на вiллах удень, нiхто не
приходив. Органiзатори хвилювались, тому що були учасники з гонором, для
яких треба було дiстати авдиторiю.
Але порожньо виглядали дорiжки, i тiльки хлоп'ята осiли дерева навкруги
лiтнього театру й заглядали на сцену, знову подаючи пiкантнi реплiки.
Сайгор давно вже прийшов iз лiсу й ходив тепер iз будки вiд розбитого
рояля до сцени, на повiтря. Звичайно, бiльш за всiх хвилювалися студенти,
що утрамбовували iмпровiзований зал, i бiльш за всiх - мадмуазель Арйон,
яка бачила в цiм якийсь скандал.
Все-таки розклали вогнище бiля театру пiд деревами i зварили один кулiш
i варили ще другий кулiш. Баришнi з редвидату дiстали десь ложки й
запрошували до вечерi.
- ...Чого ж ви нiчого не ©сте, товаришу?
До Сайгора пiдiйшла Татьяна й рiшуче потягла його. I тому, що сходив
вечiр, сходились межi свiтла: соняшного, що вмирало, iз багаття, що чим
далi, то бiльш розгорялось. Сайгор у Татьянинiм звичайнiм обличчi побачив
хорошi теплi лiнi©, до яких потягнуло. Вiн узяв ©© пiд руку, i вони пiшли.
- Я сама не люблю цi © публiки. Обивательщина.
Татьяна сказала безумовно серйозно й щиро, i, мабуть, тому, що серйозно
й щиро, Сайгор за не©, чи не за не©, а за себе, почервонiв, вiдчув, як
прилила до щiк хвиля крови. I раптом подумав, що стрiне, можливо, цю
баришню в городi, що вона й там фамiльярно заговорить iз ним про
обивательщину, i було непри мно.
Пiсля кулешу сидiли за театром на заходi. Бачили, як, обнявшись,
промайнули в глибокий присмерк двi фiгури:
Тоня й студент.
- Ви - комiсар? - спитала Татьяна.
- Так.
- Я вас бачила. Ви приходили в наш редвидат у тiм мiсяцi. Я там
машинiсткою.
- Мабуть, приходив...- I згадка про редвидат iще далi вiдкинула вiд
нього Татьяну. Вiн сухо сказав:
- Пора б починати! - i пiдвiвся. I в цей момент прозвучав перший
дзвоник. Смеркло.
Авдиторiя була з трьох фiгур. Тодi рiшили пустити хлоп'ят, якi сидiли,
чекаючи, на деревах. Сайгор, звичайно, одмовився говорити вступне слово:
для кого? Потiм сказав студентовi, що даремно турбували його i всiх
учасникiв. Студент прохав вибачення й дивувався некультурностi публiки з
вiлл.
- Дружок! Дружок! - закричала з лiсу мадмуазель Арйон.
Сайгор iнстинктивно повернувся й побачив у напiвтемрявi два холодних
розумних ока пуделя. I тодi ж його раптом знервувало.
Вiн iз злiстю кинув:
- П'шов! - i вдарив собаку ногою.
А на сценi стояв уже тип. Вiн узяв на себе ролю й конферансь .
Пiдводився.
За старим газетярем пiдводились кучугури, i сунулись у небо, зливались
iз небом, вiдходили, пропадали, i була одна сторожка пустота.
Ще городка не видно. Тiльки за Балясним Бором маячить невiдомий нiчний
огонь. I був вiн не близький, тiльки далекий, тiльки чужий, як чужа земля,
де тлi торiшнiй гнiй.
...Огонь стояв на шпилi ратушi i був надто червоний.
...А iнодi бачили:
- брiв старий газетяр по дорозi на цвинтар.
I думав старий газетяр:
- Цвинтар?
Тодi пахли могили - глибоко й тихо. Це був запах незносного чебрецю -
вiн iшов з-пiд бiлого снiгу.
Старий газетяр прийшов у городок восени.
...I згнила зима.
З Чорного моря, з Iндiйського океану, через Малу Азiю, прилетiв перший
тепловiй.
I вже на бульварi снили акацi©.
I знову бачили старого газетяра бiля мудро© ратушi. Пацани ще били
старого газетяра грудками, i вiн iшов до Зеленого Озера, до каланчi, за
каланчу, до самотньо©, нiкому непотрiбно© будки; за ним - древнiй пес.
Тодi були невеселi голубi дзвони: то йшов пiст, i каланча перекликалася з
iншими церквами.
...А з пiвденного бiгуна, з Австралi©, грiзними колонами ще насувались
молодi днi, i вiдступали - мiсяцi, роки, тисячолiття в глуху безвiсть
минулого.
Старий газетяр це знав. Тiльки не хотiв знати!..
(О, я знаю: старий газетяр не хотiв цього знати!)
...А потiм розлилась рiка. По вулицях тихого
степового городка летiли вже мiльйони тепловi©в. Рiка затопила мiст, i
не було дороги до кучугури, до дуба.
Старий газетяр зажурився.
I от в одну тривожно-радiсну нiч, коли веснянi
вечоровi сутiнки пливли над Зеленим Озером, пацани пiдстерегли старого
газетяра й побили.
I таки добре побили: тiльки через два тижнi вiн вийшов iз лiкарнi.
...А потiм прийшла знову тривожно-радiсна нiч: рiка нарештi увiйшла в
береги. Ранком до мосту прийшли плотники, i зацюкали сокири. Скоро над
рiкою повис мiст.
...Старий газетяр вийшов iз лiкарнi, але вiн не пiшов до редакцi© -
пiшов на пiвнiчно-захiднi межi.
Одступали днi й тягли за собою. I вiдчув старий газетяр:
- десь тлi торiшнiй гнiй.
I падали сили.
Старий газетяр покiрно брiв у навiщоване:
iшов туди, де стояв, як лелека, пiдбитий бурею дуб.
I прийшов старий газетяр, i лiг пiд дубом. I, коли у дзвiнкiй степовiй
тишi задзвенiв перший жайворонок, старий газетяр глибоко, на всi старечi
легенi зiдхнув i вмер.
Тодi знову тихо й нудно завив древнiй пес, подивився пiдслiпуватими
очима на старого газетяра й побрiв туди, до рундукiв, де гризли його
молодi, бадьорi пси.
...Завтра бiля дуба найшли мертвого старого газетяра й завтра його
одвезли на цвинтар. За два днi за старого газетяра забули. Тiльки там, де
вiн лежав, залишився ледве помiтний слiд.
...Але бiля дуба зацвiв уже молодий запах юного невiдомого дня.
Тихого ясного ранку над древнiм степовим городком урочисто потопали
голубi дзвони.
ДОРОГА Й ЛАСТIВКА
I
У перспективi - дорога.
Праворуч, лiворуч - акварелi. Далеко - лiс. Дорога до лiсу, а може,
вбiк.
Дорога спокiйно вiдходить, i на нiй порожньо.
Мабуть, скоро зажовтi листя, i в небо засуму старий дуб. Старий дуб
був колись бiля нашо© хати, в дитинствi.
Я дивлюсь на дорогу, i вона веде мене за далекi гони.
Покiрно йду за нею.
...Колись була береза, зiрвав листок i положив у книгу; книзi,
зда ться, бiльш як сто лiт, пожовкли навiть рядки. А в цiй книзi лист iз
берези, пожовклий. (Може, берези вже й нема... А де згадка про автора
столiтньо© книги з пожовклими рядками?)
...Дивлюсь на дорогу. На дорозi порожньо, i я думаю про небуття: коли
дорога вiдходить, тодi щось вiдходить, кудись вiдходить.
...Потiм згадую сливи.
Саме по цiй дорозi везли колись сливи. Я був маленький i прохав у тiтки
слив.
Тодi вона дала менi жменю.
Та не були то сливи. Було дитинство.
...На кра видi купчаться хмари, збираються на вечiр.
Але то буде не потоп, а впаде звичайна роса. Тодi забуя рослина.
А в потопi (пам'ята те?) були голуби.
Бiля вiкна пролетiли голуби, фиркнули i зникли за величезним будинком.
I каже голубка: - Дорога? - Каже голуб: - Дорога!
Потiм полетiли на площу Володарського i там сiли бiля ратушi.
...Дивлюсь знов на дорогу.
За нею, куди вона йде, iде суворiсть, може, жорстокiсть, може, сама
смерть.
Ну, i що ж? Хай iдуть: так треба.
Але все-таки що з дорогою?
I сказав голуб: - Дорога? - Сказала голубка: - Дорога!
По далекiй дорозi пiшла широка тiнь. Проходили розпатланi хмари i
погасили сонце.
Коли пройшла тiнь i сховала дорогу - дороги не було. Я впав на обнiжок
сво © мудрости й подумав з тоскою:
- Дорога?
Але голуби не озивались.
Город шумiв, кричали мотори, летiли будинки.
Мiй далекий сон (лебедине крило) розтанув над мiстом.
...Я надiв кашкета й вийшов на вулицю.
II
Було тихо i темно. Раптом повiяв вiтер.
I закрутило,
зашумiло
в деревах.
Був грiм - то прийшла лiтня пахуча громовиця.
Зiрвало ©©, i помчалась вона на темну просторiнь.
...А потiм зашумiв дощ.
Вона шукала свiтло -
- шукала,
найшла,
полетiла.
Влетiла.
Було чудове блискуче свiтло i тихо, без дощу.
То була кiмната.
Сiла на шафi - спокiйно, сухо, тепло.
Але хвилювалась.
© хвилювало звичайне свiтло - електрика.
Тодi вона зiрвалась i знову полетiла.
I от - чотири оксамитових стiни.
Ясно: вдарилась в оксамитову стiну i впала в фарфорову чашу.
Назад!
Назад!
I - в клавiшi!
Пронiсся мелодiйний звук.
А що вона?
...Ще раз у стелю розписану, а там
в знемозi
впала.
Сидiла. Важко дихала.
А ©© нiжки обгортав килим - то схiдний оксамитовий килим iз Турцi©.
Певно, кiмната була незвичайна - то була кiмната в мо©й уявi.
...А за вiкном носився вiтер, скиглили дерева, тривожно кричали гудки.
Тiльки нiч смiялась тихо, темно i лукаво.
..Так! Вона шукала вiкна - вилетiти у вiкно, у дощ, у нiч.
Але вiкна не було.
А потiм ще довго носилась по кiмнатi. Знову падала в фарфорову чашу й
билась у розписну стелю.
Була в розпуцi - ©© надто тривожило звичайне свiтло - електрика.
...Тодi в дощ заскиглили дерева, потiм у дощ засмiялись дерева.
Чи чула вона, як смiялись дерева?
Нiчого не чула вона.
Нiчого!
Нарештi -
- вдарилась вона в срiбну жирандолю i впала на оксамитовий турецький
килим.
зiдхаючи востанн (вона розбилась на смерть), хилила голiвку вiд свiтла
й шукала очима -
- вiкно.
Вiкна не було. I вона вмерла.
...А за вiкном стояла нiч i тихо, темно i лукаво усмiхалась.
За десять хвилин свiтало.
За годину я увiйшов у кiмнату.
Вже ночi не було.
Пройшла громовиця, пройшов дощ.
Пiдводилось сонце.
Пахло сонцем, пахло життям.
Я зiдхав глибоко й високо пiдвiв голову.
...Потiм узяв ©© за крильця, зневажливо подивився на крильця й кинув ©©
в помийну яму, де рились бродячi мiськi пси.
То була ластiвка.
ПУДЕЛЬ
I
Виходили на iскрясте шосе, в перламутр полудня. Утомно дрижали наливнi
поля, i перелiтав димний легiт. Небо брякло; нечутно й зiв'яло скрадалися
полинялi соняшнi дороги до незнайомих горизонтiв, до туманово-бузково©
маси.
На поворотi почули останню мiську пiсню: трамвайна путь розлетiлася в
яри й раптом плавко спланувала пiвколом назад. На перепуттi пiд зеленою
мжичкою дерев дрiмав парк: бюст Ляссаля, стежки, але©. Потiм i вiн одiйшов
убiк.- Тодi знову iскрясте шосе й даль молодих лiсiв.
На двадцять крокiв уперед iшли - мадмуазель Арйон (опереточна спiвачка
з "Не ридай") i двi баришнi з редвидату: Тоня (так говорив студент) i,
може, Дуня, може, Катя - невiдомо: з нею нiхто не говорив. З ними: якийсь
тип i студент - органiзатор вечора.
Вечiр (музикально-вокально-танцювальний каламбур) на вiллi "Зелений
Гай", сьогоднi, "на користь". Ще аlma mater прохала Сайгора сказати
вступне слово на тему: бiжучий мент.
Арйон iшла пiд рожевою парасолькою, яку нiс тип. Тоню вiв пiд руку
студент.
Тераси iподрому й павутиння далекого радiо поволi й рiшуче зливалися з
будiвлями. I коли входили в сутiнь придорожнiх верб, повернулись i бачили
один одномасний узамiт мiста.
Сайгор узяв сигаретку й передав портсигара. Григорiй переложив ремiнь
рушницi на праве плече й закурив. I говорив - потiм - про Богомольськi
Болота, про крижнiв, про вечiрнiй перелiт. Його руде обличчя наливалося
кров'ю, i творчо, по-дитячому свiтилися зiницi. I знову згадував очерети,
село, нирцiв, заячi стежки, полювання, ще полювання.
Тодi Сайгор примружив сiрий погляд i зняв кашкета.
- Добре!
I сказав прозу: одкомандиру в райком, а вiдтiля Григорiй по©де далi,
на сельроботу, на село.
Пiдхопив:
- На село?
Григорiй довго путався в незв'язних фразах i нарештi рiшив, що йому
все-таки тут кур' ром веселiш, нiж десь "на задрипанках".
- Полювання - гарна рiч, та бачте...
Сайгор бачив.- Сонце стояло над головою. Город вiдходив по шосе, а за
ним плентались яри, iподром, радiо. Сизою ртуттю коливались далi.
I в цей момент, як звичайно, Сайгор думав про тi ж засiдання й згадав
термiновi пакети.
- ...Глядiть же, не забудьте однести.
- Не турбуйтесь,- сказав Григорiй.
Марчик - дворняжка: лiтом - лягаш, зимою - гончак, дома - сторож -
зiрвав гаву й помчав за нею по тирсi. Тодi ж вiдстав пудель мадмуазель.
Арйон вiд компанi© i з кошиком в зубах пiшов поруч Сайгора. I тодi ж
повернула голову баришня з редвидату - не Тоня - i чогось подивилась на
Сайгора й посмiхнулась тихою звичайною усмiшкою. Потiм кожного разу, коли
пудель залишав Арйон, баришня - не Тоня - поверталась i усмiхалась тихою
звичайною усмiшкою.
Сайгор погладив пуделя по кучерявiй левинiй гривi й сказав:
- Гарний пес. Чудова порода для дресировки.
Григорiй, мабуть, образився за свого Марчика й подав бандитський
посвист у тирсу. А коли дворняжка пiдлетiла, помахуючи хвостом, i показала
зуби, вiн тут же, на шосе, примусив ©© служити на заднiх лапах.
- Все-таки я скажу,- промовив Григорiй,- не люблю я цих пуделiв. Так:
нi те нi се. Користи мало. Ну, тяга у зубах кошика, а що з того?
Подума ш, штука!
Потiм iз любов'ю посiпав Марчика за вуха й рiшуче заявив:
- Молодчик!
Певно, Григорiй був патрiотом сво © батькiвщини.- А породистий пес
труснув левиною гривою й помчав до мадмуазель Арйон.
Входили в лiс. На узлiссi рожева парасолька прикрила траву: компанiя
сiла вiдпочивати. Коли пiдходили до них, iз глибини зеленi постав раптовий
вiтер i з шумом помчав на шосе. Сайгор i Григорiй сiли праворуч.
- Сеньйоре,- сказала Арйон, граючи до Сагора льонними дзвониками на
скронях.- Ви цiлком певнi, що наш вечiр пройде щасливо? В мене якесь
передчуття. Зна те?
Сайгор сказав, що вiн нiчого не зна , що його попрохали сказати вступне
слово - i тiльки. Все ж iнше його не торка ться.
- Ах, сеньйоре, як ви iндиферентнi... Тодi Сайгор пiдвiв нервово брови
й подивився кудись убiк. I тодi ж мадмуазель Арйон скинулась, показуючи
рядок прекрасних зубiв.
- До жорстокости, зна те,- до жорстокости.
- О, божественна медхен,- вмiшався довгоногий-довговолосий тип,шпрехен
зi?
- Ну?
Тип закинув волосся i взяв виточену руку мадмуазель Арйон.
- Я чув! це велике! слово! товариш!..- i продекламував якусь чергову
банальнiсть надто театральним голосом.
Сайгор одвернувся й невимушене лiг на траву. Григорiй сидiв далi й
уважно розглядав свою рушницю. Потiм розложив ладунку й переглядав набо©.
Студент тихо розмовляв iз Тонею й зрiдка, тьмяно поглядаючи на не©,
обережно клав свою руку на ©© бiлоснiжне мереживо, що виглядало вiд
сорочки до матово© ши©, вiд тугоперсого молодого взгiр'я. Тоня розширяла
жвавi нiздрi, шелестiла вiями й бавилась руками в травi. Баришня з
редвидату - не Тоня - самотньо сидiла збоку й дмухала на "божу коровку",
що застигла в не© на долонi.
З iподрому зiрвався аероплан i, розрiзаючи повiтря клекотом мотора,
закружляв над узлiссям.
Тодi ж на кра видi вiд города показалась крапка. Наближалась,
збiльшувалась, i бачили фаетон iз парою вороних коней. Коли фаетон
порiвнявся з компанi ю, Марчик зiрвався й полетiв у куриво. Iще чути було
буйний бандитський посвист.
Пудель одмахнувся вiд мух левиною гривою й розумно дивився на кошик, що
стояв бiля Сайгора бiля нiг.- Спека перевалювала за гарячий полудень -
непевно й млосно. Але дихати стало трохи легше. За дорогу нагартованi
простори стомили, i через деякий час Григорi ва фляжка була порожня.
Знову пiдвелися продовжити путь. Тодi Сайгор пiшов до Григорiя, сiв
бiля нього i, вийнявши з боково© кишенi блокнот, повертiв його в руках.
Тiльки коли компанiя з шумом улетiла в лiс i гулко залунала луна, Сайгор
сказав:
- Ходiм.
Пiшли. З листяника чули чергову банальнiсть.
Кричав тип:
- Майне кляйне лiбе медхен, iх лiбе дiх зер гут.
Мадмуазель Арйон, очевидно, не знала жодно© мови й плутала нiмецьку з
французькою.
- Парле ву франсе?
- Уй! Уй! - кричав тип на ввесь лiс.
Iшли. На пiвдорозi до вiлли бачили хлоп'якiв-чабанiв, бачили корiв, що
трiщали мiж дерев, продираючись на узлiсся. Томилася вiльха, безсило
опустивши крила. А ввесь лiс жив якимсь невiдомим життям. В'ялi лiтнi
мислi хмарою купчилися над головою, i було нерозгадане, та мно i
прекрасно.
Григорiй насвистував пiсню, i вiд не© линула жура: i пiсня, бандитськi
буйнi посвисти були також надзвичайнi.
Сайгор уперше за все лiто вибрався за город iз стосiв вiдношень, iз
димних кiмнат засiдань, з мiтингових, ячейкових - ових промов, дебатiв,
пренiй, дискусiй. Перший раз за все лiто дихав вiльним чистим повiтрям. I,
мабуть, перший раз за довгi роки вiдчував якийсь радiсний бiль, якусь
неясну тривогу. Бiль тягнув кудись на невiдомi шляхи, i вiд болю були
невiдомi шляхи. А навкруги гримав день i чути було - на сопiлцi -
тоскно-радiсний гiмн життю.
Виходили до сосново© посадки, зрiдка бачили на взгiр'ях бiлi крила
забутих вiлл. I був далекий гомiн.
Десь iзбоку Марчик зiрвав звiрину i гулко, завмираючи, помчав за нею в
гущавину.
II
Григорiй - не встиг пiдiйти до вiлли - захвилювався й покликав свого
собаку. Поспiшно зiбрав у Сайгора декiлька сигареток. Потiм збiльшив крок
i забiг уперед. Сайгор думав був пiти з Григорi м, але потягнуло до ставка
- освiжитись вiд спеки нагартованого дня.
- Подивимось, що наполю те!
Вiдповiв:
- Якби ви знали, що то за Богомольськi Болота - птицi сила! I знов
надхненно говорив про полювання, про крижнiв, про вечiрнi перельоти.
Нарештi, поправивши ладунку, Григорiй кинув декiлька слiв i хутко
попрямував убiк. Сайгор не злився з компанi ю й сам пiшов до ставка.
Пудель, очевидно, передав кошика мадмуазель Арйон i доганяв його.
- Сеньйоре! Бережiть мого Дружка. На вашiй вiдповiдальностi. Чу те?
- Чую,- голосно вiдповiв спiвачцi й звернув iз дорiжки в шелест
торiшнього листя.
До купальнi не пiшов - вiдчув раптом сором'язливiсть. Трохи здивувався
сво©й нелюдимостi й зупинився. Дивився на бiлi статнi фiгури голих людей,
що вовтузилися у водi, слухав бадьорi побiднi крики мужчин i лемент -
рiзкий, як розбите скло,- женщин. Ще раз попрямував був до купальнi, але
на пiвдорозi знову повернув.
Пiшов пiвколом. За ним, помахуючи левиною гривою,- породистий пудель.
Сайгор гадав купатися на тiм березi, де лементували пiдлiтки. Але, коли
прийшов туди, побачив, вiдчув: це постiйна резиденцiя юнакiв, тут кипить,
горить, скаженi кров, тут колива ться голова й повно запашного туману в
нiй...
Сайгор хутко пiшов далi й доти брiв сутiнковим верболозом, поки нарештi
не найшов спокiйного мiсця.
Над ставком клекотiв побiдний крик сотнi баритонових голосiв. Сонце
мчало з тепло-блакитного неба i з розльоту вдаряло у води. Тодi дзвенiла
поверхня мiрiядами бризок, i в дiямантовiй млостi стогнали береги. Це було
життя: i побiдний крик, i воронi островки на жiночих тiлах, i резиденцiя
пiдлiткiв, i запашнi перса, i надзвичайний полiт божевiльного сонця.
Коли Сайгор вилiз iз води, чув на тiм березi, як горошив вереск
мадмуазель Арйон.
- Сеньйори! Сеньйори!
Мабуть, пiдлiтки залiзли в купальню.
Вiд вiлли "Зелений Гай" розходились дорiжки, стежки в лiс, далi, де
поринали в океанi зеленi iншi вiлли, iншi дорiжки, iншi стежки. По дорозi
виростали сади, парки, бiлi крила будiвель.
I тут, де сонце злилося з зеленим океаном в одну тремтячу симфонiю,
Сайгор знову пiзнав надзвичайний солодкий бiль. I тодi ж свiт, вся земля -
буйна й радiсна - поринули в цiм болю. Лiс рожав загадковi звуки в
безмежнiсть. Фаркали крила лебединих вiлл.
В гущавинi на схiд ударив дзвiн на першу вечерю... Звук розрiсся, потiм
знiтився, потiм пiшов стежками, сторожко ступаючи оксамитною лапкою. Потiм
тихо зiдхнув i навiки поринув у глибинi дерев.
Пудель обережно брiв по торiшнiх листях i нi на крок не вiдставав вiд
Сайгора. Подумав: чому так несподiвано прив'язався до нього цей пес? I тут
же згадав, що, виходячи з городу, з пропозицi© мадмуазель Арйон, кинув
пуделевi з ©© кошика декiлька конфетних плиток.
- Ах, ти! - i потрiпав левину гриву. Ще потрiпав. Собака подивився на
нього холодними розумними очима. Здалося: погляд здивований.
- Ах, ти!
Пудель холодно й мовчазно приймав ласку. Сайгор згадав Марчика - цю
унiверсальну дворняжку. Звичайно, Марчик на ласку показав би сво© гострi
зуби, лизнув би руку, а то потерся б об колiна й помахав облiзлим
хвостом.- Пудель мовчазно й холодно приймав ласку. Виходив пiд бiле крило
далеко© вiлли.
Раптом iз ворiт вискочила ватага.
- А ви як сюди?
Студенти, мадмуазель Арйон i баришнi з редвидату зупинилися бiля
Сайгора.
- Шпацiрую.
- Шпацiрен! Шпацiрен! - кричав довгоногий-довговолосий тип, прогримiв
на ввесь лiс для чогось "вiват" i нi з того нi з сього гаркнув:
- Iст шон цайт цу шляфен!
Як i треба було чекати, спiвачка серйозно спитала:
- Парле ву франсе?
Потiм скаржились, що вже обiйшли майже всi вiлли, а продали всього
чотири квитки.
- Я ж казала вам! Мене ще нiколи не одурило передчуття. Але це не все:
обов'язково скандал буде.
Про який скандал говорила мадмуазель Арйон, Сайгор не розумiв i
машинально дивився на ©© льоннi дзвоники на скронях. I було нудно.
Компанiя далеко вiдiйшла вiд вiлли, i мадмуазель Арйон побiгла доганяти
©©. Тодi ж Сайгор повернувся й побачив бiля себе баришню з редвидату - не
Тоню. Очевидно, вона вже давно стояла тут. Бачив: як i ранiш, усмiхалась
сво ю тихою усмiшкою. Чогось збентежився, не знав, що сказати, i сказав:
- I ви тут?
- I я тут,- i ще всмiхнулась.
З лiсу кричала спiвачка: "Дружок! Дружок!" Але пудель, мабуть,
остаточно рiшив не покидати Сайгора i, залишивши компанiю, знову виходив
на рiжу.
Баришня з редвидату - не Тоня - мовчала. Тодi, червонiючи, спитав
Сайгор:
- Прошу пробачення... я не знаю, як...
- Татьяна,- пiдхопила баришня й теж почервонiла.
Баришню Татьяну Сайгор - згаду - десь бачив, i, звичайно, вiн саме ©©,
мабуть, не бачив, а бачив ©х у сво©й установi, в iнших установах - сотнi.
Машинiстки, ремiнгтонiстки, стенографiстки, журналiстки,- iстки, сiрi -
може, красивi, може, поганi, просто манекени, просто автомати, на яких
можна прикрикнути, коли треба, бо це ж вони, радянськi баришнi, якi
бояться скорочення штату бiльш, як гармат, революцi©, вибухiв, Махна,
бандитiв. I тут же згадав якусь сiру стенографiстку, котра згоджувалася
працювати пiдряд сiмдесят двi години, лиш би ©й довелося записати промову
тов. Ра-ковського.
Вiдчув себе нiяково, бо стрiв баришню в iнших умовах, про якi,
зда ться, забув, може, не знав, не чув. Якось дивно було, наче попав у
полон, у ворожий табiр.
Баришня Татьяна мовчала. Потiм iще всмiхнулась i йшла поруч iз Сайгором
по зеленому океанi.
На вiллi на пiвнiч жагучо виводив хтось у гущавину жагучий мотив яко©сь
примiтивно© забуто© пiснi. За лiсом у степу ревiв автомобiль. Раз у раз
пiдлiтали бiлi крила будiвель. Зрiдка по дорозi виступали лапастi дуби й
розкидали буйне шатро. Тодi хотiлося зiрвати дубовий листок, положити його
на чоло i вбирати п'яний мiцний дубовий запах.
Знову розбiгались дорiжки, i ступила по них, як тиха луна дзвону, пляма
блiдо-голубого неба й теж - оксамитною лапкою повз вiлли далi, щоб у
млостi поринути десь. Зiрвалася птиця й дико, побiдно закричала над лiсом.
Тодi ж закричала друга птиця - кволо й тоскно. Тодi ж полетiли на дорiжку
бiлi й сiрi пелюстки: то хижак рвав тiло сво © жертви. Потiм iще крик -
дикий i побiдний.
- Хороша погода.
- Погода гарна.
I подивився на баришню. Вона говорила про погоду. Мабуть, серйозно
тягнула цю одвiчну нудну тему. Сайгор спробував був перевести говiрку на
iнше, але зрозумiв так: Татьяна воiстину недалека дiвчина, типiчна
мiщаночка з обмеженим свiтоглядом.
I все-таки вiн мав себе з нею нiяково. I не вiдсутнiсть теми робила
нiяковiсть - було щось iнше, чого вiн нiколи не вiдчував там, в установi,
на мiтингах, на засiданнях, на лекцiях. I зараз порiвняв це з тим, що було
колись у юнацтвi, коли батько сказав у перший раз "закуримо", i вiн хотiв
закурити, i боявся закурити, i боявся загубити батькову повагу. Це були
почуття: i злочинця, i юнака, i ними вiдчував себе.
- Закуримо?
Сайгор здригнув.
- Закуримо,- i вийняв портсигара. Татьяна, очевидно, хотiла, щоб Сайгор
взяв ©© пiд руку. Очевидно.
Виходили на узлiсся. Пудель сiв на траву й лизав лапу.
III
Зiйшлися випадково: тип, звичайно, ранiш не знав мадмуазель Арйон,
студент тiльки сьогоднi познайомився з Тонею - з баришнею з редвидату - а
Сайгорiв знайомий був тiльки один: Григорiй, кур' р з його установи, який,
як вiдомо, пiшов на полювання. I тому спершу, коли зiбрались, вiдчувалась
натягнутiсть.
Але, як завше бува на вiллах, природа взяла сво , тим бiльш що прибуло
ще декiлька студентiв-органiзаторiв вечора "на користь". Правда, цi
студенти держались окремо. Все ж вiллою повис гомiн.
Лiтнiй театр студенти зайняли звечора з усiм ужитком: сцену, будку з
розбитим роялем, поламанi стiльцi. Студенти ремонтували кiн, утрамбували
грунт залу з голубою покрiвлею - небом. Поставили бiля входу стiл на трьох
нiжках (без четверто©) i посадили колегу продавати квитки.
Зiбралися з будiвель, з лiсу, вiд купальнi хлоп'ята, заглядали в
щiлини, дивилися на мадмуазель Арйон, на довгоногого-довговолосого типа й
подавали пiкантнi реплiки.
Зрiдка проходили гранд-дами з усi ю фамiлi ю й заглядали в театр,
iронiчно посмiхаючись. Все-таки пiдходили до афiшi й "неглiже" розглядали
©©.
- Ах! Мадмуазель Арйон теж тут? Обов'язково прийдемо. Касир пропонував
купити квитки, гранд-дами ухилялись: купимо, мовляв, купимо, почекайте.
- Мадам! Це на користь студентiв. Будь ласка, квиток. Тодi говорила
гранд-дама:
- Ах, Боже мiй, знову на користь!.. Мар'я Петрiвно! Ви не можете
уявити, як обридла ця "на користь".
- Так... Так... i на голодних, i на голодаючих, i на дiтей, i на
iнвалiдiв, i на чахоточних. Прямо ужасть!
- А ви, господин студент, ма те мандат? - пiдпливла до столика третя й
змахнула з чола батистовою хусткою сало.- А то, зна те, разнi© бувають...
Студент вийняв мандата. Тодi спитала друга:
- Мар'я Петрiвно!.. Ваш Коля ще не при©хав з ком'ячейки? А мiй, зна те,
Iван Дем'янович учора обкушався яблуков i таке, зна те, засоренi
желудка...
- Ужасть! - зiдхнула Мар'я Петрiвна й порадила: - Вiзьмiть же,
душенька, вiд доктора записку. Що ж поробиш - комунiческая дисциплiна.
Порядок.
Гранд-дама кивнула головою й докiрливо дивилася на студента. Потiм
обидва виводки плавко почали вiддалятись.
Вiддалялось i сонце: все нижче й нижче сiдало за вiллою. Криве промiння
стояло в задумi, потiм гладило оксамитом мигдальний колiр лiсу. Запахло
вечiрнiм цвiтом - таким незносно млосним, мов фаркнули десь кропив'янi
пожежi. Летiли на ночiвлю птахи. Десь прокричав одуд свою одноманiтну
пiсню. Проходили до купальнi з рушниками - одиночки, маси, фамiлi©. За
ставком на луках iржав кiнь.
Тихо, крадькома ступав надзвичайний голубиний вечiр.
Треба було починати музикально-вокально-танцювальний каламбур (так усi
учасники казали, тому що вечiр був iмпровiзований, тому що не з'©хались
усi учасники й не при©хав гармонiст).
Зiйшлись усi - вiд купальнi, з вiлл, з лiсу. Але авдиторi© не було, i
навiть на десять-дванадцять квиткiв, якi продали на вiллах удень, нiхто не
приходив. Органiзатори хвилювались, тому що були учасники з гонором, для
яких треба було дiстати авдиторiю.
Але порожньо виглядали дорiжки, i тiльки хлоп'ята осiли дерева навкруги
лiтнього театру й заглядали на сцену, знову подаючи пiкантнi реплiки.
Сайгор давно вже прийшов iз лiсу й ходив тепер iз будки вiд розбитого
рояля до сцени, на повiтря. Звичайно, бiльш за всiх хвилювалися студенти,
що утрамбовували iмпровiзований зал, i бiльш за всiх - мадмуазель Арйон,
яка бачила в цiм якийсь скандал.
Все-таки розклали вогнище бiля театру пiд деревами i зварили один кулiш
i варили ще другий кулiш. Баришнi з редвидату дiстали десь ложки й
запрошували до вечерi.
- ...Чого ж ви нiчого не ©сте, товаришу?
До Сайгора пiдiйшла Татьяна й рiшуче потягла його. I тому, що сходив
вечiр, сходились межi свiтла: соняшного, що вмирало, iз багаття, що чим
далi, то бiльш розгорялось. Сайгор у Татьянинiм звичайнiм обличчi побачив
хорошi теплi лiнi©, до яких потягнуло. Вiн узяв ©© пiд руку, i вони пiшли.
- Я сама не люблю цi © публiки. Обивательщина.
Татьяна сказала безумовно серйозно й щиро, i, мабуть, тому, що серйозно
й щиро, Сайгор за не©, чи не за не©, а за себе, почервонiв, вiдчув, як
прилила до щiк хвиля крови. I раптом подумав, що стрiне, можливо, цю
баришню в городi, що вона й там фамiльярно заговорить iз ним про
обивательщину, i було непри мно.
Пiсля кулешу сидiли за театром на заходi. Бачили, як, обнявшись,
промайнули в глибокий присмерк двi фiгури:
Тоня й студент.
- Ви - комiсар? - спитала Татьяна.
- Так.
- Я вас бачила. Ви приходили в наш редвидат у тiм мiсяцi. Я там
машинiсткою.
- Мабуть, приходив...- I згадка про редвидат iще далi вiдкинула вiд
нього Татьяну. Вiн сухо сказав:
- Пора б починати! - i пiдвiвся. I в цей момент прозвучав перший
дзвоник. Смеркло.
Авдиторiя була з трьох фiгур. Тодi рiшили пустити хлоп'ят, якi сидiли,
чекаючи, на деревах. Сайгор, звичайно, одмовився говорити вступне слово:
для кого? Потiм сказав студентовi, що даремно турбували його i всiх
учасникiв. Студент прохав вибачення й дивувався некультурностi публiки з
вiлл.
- Дружок! Дружок! - закричала з лiсу мадмуазель Арйон.
Сайгор iнстинктивно повернувся й побачив у напiвтемрявi два холодних
розумних ока пуделя. I тодi ж його раптом знервувало.
Вiн iз злiстю кинув:
- П'шов! - i вдарив собаку ногою.
А на сценi стояв уже тип. Вiн узяв на себе ролю й конферансь .