Страница:
квартири Спиридоново©.
З
Письменник знову з полегшенням зiдхнув: вiн скiнчив i роздiл другий.
Увесь стiл був засипаний попелом з цигарок (сьогоднi вiн спалив три з
половиною пачки, ч. 2, що, до речi, обiйшлося йому рiвно 2 карбованцi 97
1/2 копiйок). Проте попiл його не тривожив. Переглянувши другий роздiл,
письменник був страшенно задоволений. Подобалось йому i "бiрюзове небо", i
"пiсляобiдн сонце", подобався "глибинний непри мний смiх" Лiди
Спиридоново©. Особливо йому сподобалось те мiсце, де Лiда пропону
Марченковi вкинути ©© в Лопань.
- Як це вона симпатично сказала,- думав письменник.- "Я маленька? Ну,
чого ж ви мовчите? Я маленька? Так от берiть мене, маленьку i т. д.".
Страшенно симпатично.
Захоплювався письменник i "ледве вловимим запахом", що "асоцiю ться з
народженням нового невiдомого життя". Подобався йому i товариш Хрущ, себто
в тому сенсi подобався, що краще його й подати не можна. Письменник вже
малював фантастичнi палаци: то вiн уявляв себе чистим, як сльоза (в сенсi
боргiв - себто без боргiв), то думав про гучну славу, яку йому несе його
роман, то нарештi, з великим задоволенням констатував, що вiн нарештi
робиться корисною людиною i що вiн ма цiлковиту рацiю i право входити до
пролетарсько© лiторганiзацi©.
Письменник випив шклянку мiцного чаю i вдруге почав перечитувати свiй
другий роздiл.
- О жах! - раптом скрикнув не сво©м голосом письменник.- Що я написав?
Та це ж найсправжнiсiнька халтура.
I вiн став пiдкреслювати тi мiсця, що його особливо непри мно вразили.
От його замiтки на бережках:
1. Спиридонова раптом попала на Сабурку з то© причини, що ©© Марченко
назвав контрреволюцiонеркою. Припустiм. Але де ж психологiчна пiдготовка?
Нiсенiтниця. Глупота! Бiлими нитками шито. Автор з цим типом не
справля ться (з типом, так би мовити, "кающейся дворянки"). Бiлими нитками
шито. Глупота.
2. Марченко, винувато посмiхаючись та "червонiючи", говорить, що вiн не
мiзантроп. Припустiм. Але яка ж це нова людина? Хiба новiй людинi, фрази
вириваються "проти його волi"? Нiсенiтниця. Глупота! Це не нова людина, а
якесь сюсюкало.
3. Боже мiй! Скiльки розмов! Нарештi, де ж художнi мiсточки, що
зв'язують цi розмови одна з другою? Спиридонова раз у раз смi ться
"глибинним непри мним смiхом", а ©© "спутник" то "кида " без перерви, то
говорить нудно: "сказав". Вiдчува ться цiлковита творча iмпотенцiя.
4. Нарештi, що це таке: "вона подивилась очима, повними страждання"?
Себто автор симпатизу Спиридоновiй? Тiй, що, нiчого не вмiючи робити,
збира ться топитися в Лопанi? Ну i чорт з нею - хай топиться. Але при чому
ж тут Александр Македонський? Не автор, а суцiльний тобi... потапчик... чи
то пак - потопчик сентиментально© i до того ж шкiдливо© води.
5. Колю Хруща подано занадто карикатурно. Прощаю. Але не можу простити
тако© мiшанини психологiзму з сатирою. Коля мусить виступити в другiй
оперi. Словом, ще раз бiлими нитками шито. Бездарно.
Письменник ще довго писав на бережках. На бережки вiн потратив багато
бiльше атраменту, як на роздiл! Письменник критикував себе до смертельно©
втоми. За столом вiн i заснув.
Що снилося письменниковi - невiдомо. Але i наступного дня вiн (в сенсi
пописати) знову не дав собi спокою. Ще раз перечитавши перший i другий
роздiли, письменник демонстративно поляпав себе по заду, засвистiв якийсь
бравурний марш i, скiнчивши архiбадьору арiю, промовив:
- Це нiчого. Це буквально нiчого не доводить. Навпаки, саме бездари до
себе безкритично ставляться. Я бачу сво© хиби,- значить, я росту. Словом,
вперед, до переможного кiнця!
I, сказавши так, письменник знову сiв до столу. Письменник написав:
Роздiл третiй
Спиридонова жила в глухому закутку однi © з старих харкiвських вулиць в
одноповерховому будинку на кiлька кiмнат. Будинок стояв якось самотньо вiд
iнших будiвель i одразу ж звертав на себе увагу: по-перше, на фронтонi
йому архiтектор поставив якихось янголяток, що збиралися летiти кудись,
по-друге, осiдав вiн в симпатичному дворику, що в ньому розкинуто було
декiлька клумб. До революцi© будинок цей належав якомусь помiщиковi. Потiм
помiщик емiгрував за кордон i в будинку осiла iнтелiгентська комуна (вiн
так довгий час i називався "будинок комуни"). Але от i iнтелiгентська
комуна розпалась i став будинок просто собi комхозiвським будинком.
Правда, декiлька колишнiх мешканцiв з "комуни" залишились тут, правда, вiн
i за того часу, що про нього йде мова, кипiв якимсь сво рiдним життям, але
вже тепер вiн нiяк не видiлявся серед багатьох одноповерхових будинкiв,це
вже був звичайний собi будинок iз глухого закутку.
На Спиридонову, очевидно, вiйнуло запахом молодих клумб, i вона,
пiдходячи до дверей, сказала:
- Правда, не погано пахне?.. Як до вас, товаришу Потапе! - вона в
перший раз назвала Марченка Потапом.
- Не погано,- вiдповiв Марченко i тут же висловив свою другу думку.Але
запах якийсь чи то тогорiчний, чи то...
- Ви це добре пiдмiтили,- гаряче пiдхопила Спиридонова й
поiнформувала.- Це, зна те, запах з могилок... Тут багато чебрецю.
Вони вже були в галере©. Товариш Хрущ, як тiльки опинився в коридорi,
одразу ж зник у якiйсь iз кiмнат, i назустрiч Марченковi й Спиридоновiй
вже йшла нова особа. Нова особа йшла поволi, роблено i з безперечно
хижацькими намiрами. Це була добре вiдома Потаповi товаришка Люся -
досить-таки симпатична брюнетка з прищуленими очима. Порiвнявшись з
товаришем Марченком, вона кинула на нього зневажливий погляд i сказала:
- Ну-с, мiльонок? Цiкаво вас послухати тут! Не там, ату т! Вона зробила
дуже енергiйнi наголоси на цих та мничих "тут" i "там", але вони Марченка,
мабуть, зовсiм не зворушили, i вiн спокiйно пробасив:
- Краще ви мене слухайте "там"!
- Ага! - скрикнула товаришка Люся.-Здрейфили?! Тут ви не ма те апарату?
Ну, говорiть,- не ма те? - вона ще раз зневажливо подивилась на Потапа й
кинула: - Апаратчик!!
Вона кинула це останн слово з безперечним бажанням сильно образити
свого спiвбесiдника, але Марченко (будемо говорити правду) навiть оком не
моргнув.
- Що й говорити,- спокiйно говорив вiн.- Апарат велика рiч. Апаратом,
та ще й з розумом, все можна зробити.
Це вже був одвертий цинiзм, i вiн не мiг не обурити товаришку Люсю.
Вона зiрвалась зi спокiйного тону.
- Ви ще й глузувати збира тесь? - iстерично закричала вона.- Ах, який
ви нахаба! Я, ©й-богу, не в'являла, що ви такий нахаба! Товаришка Люся вiд
несподiванки навiть сiла на стiлець. I, сiвши, вона тут же вирiшила рiшуче
"приперти до стiни" свого супротивника. Та далi сперечатися ©й, на жаль,
не дала Спиридонова, що в цей час встигла вже збiгати до сво © кiмнати.
Спиридонова взяла товаришку Люсю за руку й сказала:
- Я зовсiм не для того запрохала сюди товариша Потапа. Про це ти
поговориш з ним на якомусь зiбраннi.
- Там? - вказуючи пальцем в якусь стiну, прищулила око товаришка Люся.-
Там, я знаю, як вiн буде говорити. Хай вiн говорить т у т!!!
- А я все-таки прошу покинути дискусiю,- скинувши до зачiски стрiлки
сво©х тоненьких брiв, пiдвищила голос товаришка Спиридонова: - Я товариша
Потапа зовсiм не для того прохала сюди.
Треба було чекати невеличкого скандалу. Уже з рiзних кiмнат почали
виглядати якiсь зацiкавленi обличчя. Вже хтось i десь голосно i викликаюче
зареготав, але товаришка Люся раптом загубила вигляд хижака i зовсiм iншим
тоном промовила:
- Заспокiйся, Лiдусю! Я вже мовчу. Я в собi маю досить такту i... хай
вiн iде.Вона з презирством подивилась на свого супротивника i, роблячи
галантний жест, додала: - Йдiть! Прошу!
Марченко зробив товаришцi Люсi легкий, трохи iронiчний уклiн i пiшов за
Спиридоновою.
- Ну, от i моя кiмната! - сказала Спиридонова, вiдчиняючи дверi.Прошу!
Кiмната була така ж мiнiятюрна, як сама ©© господарка. Назвати ©©
шикарною нiхто б, очевидно, не ризикнув. На долiвцi валялись якiсь
огризки, на столi, поруч з флаконом одеколону, стояв примус i пляшка з
нафтою. Видно було, що господарка цi © кiмнати не тiльки давно вже живе
холостяцьким життям, але й не може похвалитись великою охайнiстю. Вiкно
виходило в якусь кам'яну стiну, так що свiтла тут було дуже мало. Можливо,
тому й пахло вогкiстю. Але й видно було, що не зовсiм охайна господарка
дуже охайно поводилась зi сво ю головою (тут, до речi, письменник зробив
на бережках великий знак запитання): всюди - на долiвцi, на столах i на
канапi,- всюди валялись книжки, книжечки й величезнi монографi©.
- I от ви, значить, у мене! - сказала Спиридонова, сiдаючи бiля Потапа.
I якось, зна те, вийшло це зовсiм випадково... Ну, скажiть менi, ви думали
сьогоднi бути в мене? Очевидно, нi. Все в життi якось смiшно виходить. Не
тому, що як сказав би якийсь провiнцiал, на кожному кроцi порушу ться
принцип кавзальности. А тому, що цi самi причини, що приводять нас зовсiм
не туди, куди ми сподiвалися,- цi причини проходять перед нами сховано, i
ми тiльки потiм знаходимо ©х. А втiм, я зовсiм не збираюсь вам читати
лекцiю полiтграмоти. Я зараз... просто хочу дивитись на вас... Ви нiчого
не ма те проти?
- Будь ласка,- посмiхнувся Марченко.- Дивiться.
Спиридонова поправила собi зачiску i, положивши ноги на канапу,
промовила: - Так от скажiть менi, ви знайомi з працею доктора Кречмера?
- Нi!
- Як же це так? - щиро здивувалася Спиридонова.- А менi переказували,
що ви психiатр! Ви вчилися в Петроградському унiверситетi?
- Навiть близько бiля нього не був.
- От тобi й раз! Де ж ви тодi вчились?.. Себто не те я хочу вас
спитати. Ну, все одно, так де ж ви вчились?
Видно було, що Спиридонова про iнше думала, але Марченко цього не
помiчав i тому так вiдповiв:
- Можна сказати, нiде: дуже маленьку ми ма мо освiту.
- Дуже маленьку? - чомусь зареготала жiнка i, зареготавши, враз
заговорила тихо i серйозно: - А я, зна те, училась дуже багато. Так
багато, що ви й не в'явля те. Я, товаришу Потапе, людина з вищою освiтою.
Ви розумi те? - i сказавши це, вона зробила здивованi очi.- От тобi й раз!
Чому ж ви не дивитесь на мене з вiдповiдною повагою?
- Чи не дума те ви сьогоднi зайнятись самобичуванням? - спокiйно
промовив Марченко.- Це не погана справа, коли й справдi надiйшов слушний
час.
Спиридонова зiдхнула й положила свою руку на руку спiвбесiдника.
- От бачите,- зажурно сказала вона,- ви вже й розгадали мене... Тепер я
вже й не знаю, що менi говорити далi.
Вона пiдвелась з канапи i мовчки зупинилась бiля вiкна.
- Ви тiльки-но говорили про якийсь труд доктора Кречмера? - прийшов ©й
на допомогу мужчина.
- От! От! - сказала Спиридонова i знову пiдбiгла до Марченка.- Я,
зна те, от що хотiла вас спитати: ви бачили коли-небудь обличчя
шизофренiкiв? Ну, звичайно, бачили! Так от, чи не зда ться вам, що я
шизофренiчка? Мене, зна те, це страшенно мучить. Ви зна те, скiльки менi
рокiв?
- Не знаю!
- Ви й не припуска те, мабуть. Менi, щоб ви знали, уже на тридцять
п'ятий перевалило. Себто я, коли й не на десяток, то у всякому разi, рокiв
на вiсiм старiша за вас. Правда?.. Ну i от. А тепер скажiть менi, вам
подоба ться мо обличчя чи нi?
- Обличчя то менi ваше подоба ться,- посмiхнувся Марченко.- Але от не
подобаються вашi розмови, бо не добачаю в них нiякого сенсу.
- Так-таки й нiякого? - цiлком щиро здивувалась товаришка Спиридонова.-
А чому ви не хочете припустити, що я... ну, як би вам сказати... ну,
словом, я хочу закрутити з вами кохання? Зараз, до речi, весна, солов'©,
запах, зна те, такий надзвичайний, ну i т. д.
- Ви пита те чому? Багато, бачите, перешкод до цього кохання. Перша
перешкода: я надто величезний. Але третя й найголовнiша та, що, хто його
зна , може, я вже й жонатий.
- А хiба жонатим не можна кохати?
- Звичайно, можна, i навiть рекоменду ться: свою жiнку.
- Гм! - кинула Спиридонова й замислилась.- Свою жiнку... А хто ж ваша
жiнка? Себто я не про це хочу спитати... Про що я думала вас спитати? От я
й забула!
Спиридонова безпорадно розвела руками i, прямо та одверто подивившись
на Марченка, засмiялась тихим, щирим дитячим смiхом. I стiльки в цiм смiху
було справжньо© безпосередньо© на©вности, що Потап знову здивовано
подивився на жiнку.
- й-богу, не розумiю вас,- сказав вiн.- То ви говорите зi мною, як
звичайна собi балакуча людина, то...
- То,- пiдхопила Спиридонова,- говорю, як психiчно ненормальна? Так?..
Ну i чому ви мовчите? Ну i говорiть так!.. Зна те,- продовжувала вона.Такi
люди сть в життi. I, скажу я вам, страшенна морока з ними: держати ©х на
волi нiяк не можна, але й на Сабурку ©х теж не приймають. I коли живуть
вони по сво©х глухих закутках - з ними ще можна миритися. Та...
4
Тут письменник, не дописавши останньо© фрази, яка йому давалася з таким
страшенним трудом, що вiн навiть запарився,- тут письменник раптом чхнув,
висякався в носову, хустку i, положивши ручку, несподiвано промовив:
- Фiнiта! Нарештi зрозумiв! Я тепер розумiю, чому в таких муках
народжу ться мiй роман,- його не треба писати. Я тепер розумiю, чому люди
мого роману говорять такою надуманою мовою: вони не iснують. Я, так би
мовити, попав пальцем в небо. Хруща нема, бо вiн надто нiкчемний.
Спиридонова на Сабурц© i ©© нiхто не бачить. Марченко не лiкар i тому вiн
вийшов такий штучний. Треба, нарештi, взяти iнший типаж, i саме той, що
був би далекий вiд iнтелiгентщини й був би близький до творчого життя.
Саме тодi я й найду потрiбнi менi слова i образи. Саме тодi i вийде роман.
I, сказавши це, письменник зiбрав сво© роздiли (два скiнченi i один
розпочатий) i, заховавши ©х подалi у шухляду (для нащадкiв!!!), сiв на
по©зд i по©хав на Донбас. Письменник вирiшив писати новий роман: без
сумнiвних професорiв (Ярута мусiв бути сумнiвним професором), без
iстеричок, без котурнових "нових" людей. Письменник вирiшив написати роман
з живими людьми, себто з звичайними робiтниками, з колективiстами, з
трудовою iнтелiгенцi ю, себто реалiстичний роман, який би читали
робiтники, колективiсти, трудова iнтелiгенцiя,- всi тi, хто. за проводом
комунiстично© партi© творить нове життя й до якого б з погордою ставились
нарештi доморощенi, скажiм, Марселi Прусти.
Мораль: ранiш як братися за роман, треба з'©сти з сучасними героями ще
один пуд соли i не треба звертати уваги на те, чого нiхто не хоче помiчати
i ма рацiю.
ПРИМIТКИ ТА КОМЕНТАРI
До першого в наш час "Вибраного" М.Хвильового через майже
шiстдесятирiчне провалля небуття вiдiбрано все найкраще, написане
письменником у малих та середнiх формах. Виправдана, на наш погляд, i
символiчна назва книжки - "Синi етюди" (1923) - так звався первiсток
прози, вагомий не тiльки для становлення Хвильового-проза©ка, а й
знаменний для всi © пожовтнево© укра©нсько© лiтератури.
Досi не встановлено чiтких текстологiчних критерi©в щодо прiоритетiв
мiж колишнiм написанням i сучасним правописом: чи педантично дотримуватись
нинiшнiх нормативiв, чи облишити пуризм i зберiгати тодiшнiй мовний
колорит, врятувати аромати епохи. Головною нашою настановою було прагнення
залишати тексти первозданними. Хоча у самого письменника впродовж
десятилiтнього, вiдтинку публiкацiй прози чiтко спостерiга ться тенденцiя
наближення до сучасних правописних норм. Тому й обрано за канонiчнi
останнi видання, i правити (повiрте, це нелегко) ми намагались хоча б у
цьому напрямi.
Окремо необхiдно наголосити на написаннi власних назв, iноземних
прiзвищ, назв творiв,якi ми зводили до сучасних норм правопису. Це ж
стосу ться також i використання iноземних висловiв, якi, можливо, iз-за
цитування по пам'ятi тощо, не завжди точнi, ©х також доводилось подеколи
виправляти, окремi такi випадки зазначаються у примiтках. Iнколи, як,
наприклад, вживання скорочення есt замiсть еtс вiд лат. еt саеtега - тощо
(див.: Хвильовий Микола. Твори: В 3 т.- X.: ДВУ, 1929.- Т. 1 (Етюди). 2-е
вид.С. 78) та iншi подiбнi, свiдчить тiльки про недостатн коректорське
забезпечення видання.
* * *
ВСТУПНА НОВЕЛА_. Цей твiр письменник написав спецiально для свого
першого (й останнього) багатотомного видання: Хвильовий Микола. Твори: В 3
т.- X.: ДВУ, 1927.-Т. 1 (Етюди).-С. 5-12. Том другий пiд назвою "Осiнь"
вийшов у 1928 р., а третiй знову ж iз заголовком "Етюди" у 1930 р. Першi
два томи без жодних композицiйних змiн перевиданi вдруге - обидва у 1929
р. Ми користувались насамперед останнiм прижитт вим виданням: Хвильовий
Микола. Вибранi твори [В 2 т.].- Т. 1.- X.: Рух, 1932. Тексти творiв,
вiдсутнi у цiй книжцi, брались за другим виданням томiв I i II 1929 р. та
третiм томом тритомного зiбрання, за незначними винятками з технiчних
причин. У всiх конкретних випадках джерела обумовлюються у примiтках до
творiв. Подаються i всi вiдомi нам найголовнiшi перевидання.
У передмовi до тритомника, названiй письменником не без задерикуватостi
- "Вступна новела" - у властивому для нього жартiвливо-iронiчному стилi
(надто ж для того часу - апогею лiтературно© дискусi© 1925-1928 рр. про
шляхи розвитку укра©нсько© лiтератури) порiвняно сприятливого ще для
письменника перiоду М. Хвильовий окреслив деякi моменти глибоких, не
тiльки естетичних суперечностей мiж укра©нськими митцями, що незабаром
переросли у жорстоку iдеологiчну конфронтацiю. До всього iншого вона
пiдiгрiвалась полiтичною ситуацi ю в республiцi курсу тогочасного
партiйного керiвника Л. Кагановича i згодом постала вже у формi
антагонiстичного неприйняття естетичних позицiй одне одного аж до цiлком
нетолерованого протистояння свiтоглядiв. М. Хвильовий всiляко намагався
знайти шляхи до компромiсiв i бодай поверхових узгоджень,- так виник
покаянний лист трьох членiв ВАПЛIТЕ О. Досвiтнього, М. Хвильового, М.
Ялового до газети "Вiстi ВУЦВК" в кiнцi 1926 р., такий же лист надiслав М.
Хвильовий до газети ЦК КП(б)У "Комунiст" 22 лютого 1928 р., вимушене
зречення друго© частини роману "Вальдшнепи", певнi конформiстськi
iнтонацi© "Передмови" М. Хвильового до останнього прижитт вого видання
сво©х творiв - тому першого (другий - сатиричний - так i не з'явився)
Вибраних творiв 1932 р. (Ми пода мо ©© у примiтках до новели "Я
(Романтика)", що вiдкривала том "Вибраних"). Однак нiщо вже не змогло
вiдвернути Миколу Хвильового вiд фатального кроку - вiдчайдушно© спроби
бодай останньою сво ю цiннiстю - цiною власного життя застерегти рiдний
народ вiд фiзичного i морального знищення. Невдовзi вiдгомоном пролунав
пострiл лицаря революцi© Миколи Скрипника.
"Седi"-п' са знаменитого англiйського драматурга В. С. Моема
(1874-1965), ставилась у сезонi 1927-1928 рр. трупою театру "Березiль" i
користувалась неабияким успiхом.
Ужвiй Н.М._ (1898-1986)_ -укра©нська актриса, народна артистка СРСР,
Герой Соцiалiстично© Працi, на той час у спектаклях "Березолю" з незмiнним
успiхом виконувала головну роль дiвчини Седi в однойменнiй драмi В. С.
Моема.
"Березiль" - новаторський укра©нський театр, заснований видатним
режисером-реформатором укра©нсько© сцени Лесем Курбасом (1887-1942),
народним артистом СРСР з 1925 р. Створений у 1922 роцi i до 1926 р.
працював у Ки вi, затим пере©хав у Харкiв. Пiсля арешту Леся Курбаса у
груднi 1933 р. "Березiль" фактично розпався, згодом певною частиною митцiв
вiдроджений пiд назвою Харкiвський укра©нський драматичний театр iменi Т.
Г. Шевченка (1935 р.).
Лопань_ - мала рiчка у Харкiвськiй областi, яка протiка через саме
мiсто. Вже й на той час ледь животiла, що дало пiдстави М. Хвильовому в
одному з творiв гiрко зiронiзувати - "столиця на Лопанi".
Тропiк Козерога_ - пiвденний тропiк або ж паралель з широтою 23 27',
де сто©ть сонце опiвднi в день зимового сонцестояння 21-22 грудня. М.
Хвильовий вжив цю назву в значеннi звичайних тропiкiв.
Шпол Юлiан_ (псевдонiм Михайла Ялового, 1891-1934), проза©к, драматург,
поет. Друг i однодумець М. Хвильового. Встиг опублiкувати немалу кiлькiсть
рiзноманiтних творiв: поетичну збiрку "Верхи" (1923), роман "Золотi
лисенята" (1929), драму "Катiна любов, або Будiвельна пропаганда" (1928)
та деякi iншi. Перший президент творчо© органiзацi© ВАПЛIТЕ (Вiльно©
Академi© Пролетарсько© Лiтератури), в якiй чи не найактивнiшу участь брав
М. Хвильовий. Тривалий час М. Яловий був також головним редактором ДВУ
(Державне видавництво Укра©ни). Одним з перших лiтераторiв М. Яловий був
арештований у квiтнi 1933 року, влiтку наступного року загинув. За
свiдченням друзiв М. Хвильового, арешт М. Ялового був нiби останньою
краплею i сво рiдним сигналом для зболено©. душi письменника. Перед цим М.
Хвильовий подорожував Полтавщиною, де надивився жахливих картин
всенародного голоду. З поверненням у Харкiв довiдався про арешти - О.
Шумського, М. Ялового...
Професор Канашкiн_ -саркастичне перейменування М. Хвильовим активного
на тi часи псевдокритика i вченого вульгарно-соцiологiчного напряму
Анатолiя Машкiна, який у численних публiкацiях висловлював сво рiшуче
неприйняття iдейно-естетично© платформи ваплiтян, особливо ж гостро
засуджував позицi© М. Хвильового.
Кав'ярня Пока_ - у двадцятi роки улюблене мiсце зустрiчей творчо©
iнтелiгенцi© тодiшньо© столицi Укра©ни Харкова, знаходилась на Сумськiй
вулицi.
Досвiтнiй Олесь _(псевдонiм Олександра Скрипаля-нар. 8. XI 1891- 23. XI
1934) - укра©нський письменник, автор значно© кiлькостi творiв: "Новели"
(1920), "Тюнгуй" (1924), "Американцi" (1925), "Галле" (1927), "Нас було
тро " (1929), "Кварцит" (1932) та iнших. О. Досвiтнiй був засуджений 1916
р. трибуналом до розстрiлу за антимонархiчну дiяльнiсть у царськiй армi©,
однак йому вдалося втекти аж у Сан-Францiско (США). На Укра©ну повернувся
пiсля революцi©. М. Хвильовий разом з О. Досвiтнiм i М. Кулiшем пiсля
арешту М. Ялового клопоталися про його звiльнення перед ЦК КП(б)У та ОДПУ.
Невдовзi по смертi М. Хвильового, у червнi 1933 р., арештований був i О.
Досвiтнiй, правдоподiбно наприкiнцi 1934 р. загинув.
Ринальдо Ринальдiнi тощо_ - навмисне абсурдне переплетення М. Хвильовим
рiзноманiтних прiзвищ, назв творiв рiзних народiв i вiддалених епох.
Застосову ться письменником для жорстокiшого висмiювання i профануючого
викриття начотницького верхоглядства, по сутi повно© безграмотностi
тодiшнiх "стовпiв науки" на зразок одного з типових представникiв А.
Машкiна._
Слiсаренко Олекса Андрiйович_ (справжн прiзвище Снiсар; 16. III 18913.
XI 1937) - укра©нський письменник. Видав поетичнi збiрки "На березi
Кастальському" (1919), потiм "Альманах трьох" i "Поеми" (1923), позначенi
вiдчутним впливом символiзму i футуризму. У численних прозових книжках О.
Слiсаренко зображував першу свiтову та громадянську вiйни, класовi бо© на
Укра©нi 20-х рокiв. Був одним iз членiв лiтературно© органiзацi© ВАПЛIТЕ,
яка виникла в кiнцi 1925 р. з об' днання колишнiх членiв робiтничо©
лiторганiзацi© "Гарт", деяких членiв Спiлки селянських письменникiв "Плуг"
та "Жовтень". На початку 1928 р. внаслiдок внутрiшнiх суперечностей та
полемiки з ВУСППом (Всеукра©нська спiлка пролетарських письменникiв)
ВАПЛIТЕ "самолiквiдувалась".
Семенко Михайль_ (31. XII 1892-24. Х 1937)-укра©нський поет, фундатор
укра©нського футуризму. Разом з поетами Гео Шкурупi м, Олексою
Слiсаренком, Яковом Савченком, Миколою Бажаном та iншими митцями
об' днувались почергово в органiзацi© "Аспанфут" (асоцiацiя
панфутуристiв), "Комункульт" i нарештi 1927 р. у найтривкiшiй - "Нова
генерацiя" з виданням однойменного журналу, якому на противагу всiм
попереднiм виданням укра©нських футуристiв - збiрникiв, альманахiв,
журналiв, як, наприклад, "Семафор у майбутн " (1922), "Жовтневий збiрник
панфутуристiв" (1923), "Гольфштром" (1925) тощо, вдалося стати справжнiм
перiодичним виданням аж до 1930 року i об' днати групу митцiв-однодумцiв.
М. Семенко рiзко виступа проти позицi© ваплiтян впродовж дискусi©
1925-1928 рр., особливо ж непримиренно ставився до iдейно-мистецьких
позицiй М. Хвильового. Заарештований у 1937 р. i загинув за досi невiдомих
обставин.
"Зустрiч Трьох"_ - М. Хвильовий ма на увазi пiд цi ю згадкою
широковiдому на той час книжку "Зустрiч на перехреснiй станцi©. Розмова
трьох" (К.: Бумеранг, 1927), в якiй умовно-символiчно зображена зустрiч
трьох поетiв на пропахлiй вугiльним димом паровозних топок станцi© -
лiдера футуризму Михайля Семенка та двох його найближчих послiдовникiв -
Гео Шкурупiя i Миколи Бажана. Вони зустрiлись на середохрестi
дорiг-проблем бiля Семафора в Майбутн , щоб посперечатись про велич
прийдешнього мистецтва. На той час М. Бажан уже не був прихильником
укра©нського футуризму.
Аgrimonia eupatorium (лат.) - середньовiчна назва коноплi; репейне
масло_ (рiпакова олiя), аrctium Lappa (лат.) - навмисна зграбна гра
незрозумiлими словами i латинськими термiнами; М. Хвильовий з iронiчною
метою мав на увазi розповсюджений на Укра©нi вид лопуха великого (аrctium
Lappa).
Пилипенко Сергiй Володимирович_ (22. VII 1891-3. III 1943) -
укра©нський байкар i публiцист, автор збiрки "Байкiвниця" (1922),
оповiдань "Скалки життя" (1925) та багатьох iнших. Органiзатор i
багаторiчний голова спылки селянських письменникiв "Плуг", директор ДВУ,
один з основних опонентiв М. Хвильового у дискусi© 1925-1928 рр.
Заарештований 1934 р. Роману "Малоросiя" С. Пилипенко нiколи не писав. М.
Хвильовий ма на увазi, на його погляд, примiтивну незграбнiсть позицi© С.
Пилипенка в дискусi© про шляхи розвитку укра©нсько© лiтератури.
Азарх Ра©са_ (30. IV 1898-?) - письменниця, впливовий член дирекцi©
ДВУ, член КПРС з 1917 р., активна учасниця громадянсько© вiйни, соратниця
В. Примакова - командира дивiзi© Червоного козацтва. Перебуваючи у 20-тi
роки на керiвнiй партiйнiй i культурно-видавничiй роботi, сприяла
укра©нському письменству, зокрема М. Хвильовому та його колу письменникiв.
Пiсля арешту i розстрiлу 1937 р. В. Примакова була звинувачена у
троцькiзмi, подальша ©© доля невiдома. Пiсля XX з'©зду КПРС деякi твори Р.
Азарх перевидавалися.
Пiльнякiвщина_ - вплив форми й особливостей поетики росiйського
письменника Бориса Андрiйовича Пiльняка (спр. прiзвище - Воrау;
1894-1941), одного з яскравих представникiв пореволюцiйно© орнаментально©
прози. Головний твiр Б. Пiльняка роман "Голий рiк" (1921 - перевиданий:
Пильняк Б., Голый год // Избр. произведения.- М.: Худож. лит., 1976). Про
характер i особливостi росiйсько© та укра©нсько© орнаментально© прози
можна дiзнатись зi статей херсонсько© дослiдницi Г. М. Бахматово©:
З
Письменник знову з полегшенням зiдхнув: вiн скiнчив i роздiл другий.
Увесь стiл був засипаний попелом з цигарок (сьогоднi вiн спалив три з
половиною пачки, ч. 2, що, до речi, обiйшлося йому рiвно 2 карбованцi 97
1/2 копiйок). Проте попiл його не тривожив. Переглянувши другий роздiл,
письменник був страшенно задоволений. Подобалось йому i "бiрюзове небо", i
"пiсляобiдн сонце", подобався "глибинний непри мний смiх" Лiди
Спиридоново©. Особливо йому сподобалось те мiсце, де Лiда пропону
Марченковi вкинути ©© в Лопань.
- Як це вона симпатично сказала,- думав письменник.- "Я маленька? Ну,
чого ж ви мовчите? Я маленька? Так от берiть мене, маленьку i т. д.".
Страшенно симпатично.
Захоплювався письменник i "ледве вловимим запахом", що "асоцiю ться з
народженням нового невiдомого життя". Подобався йому i товариш Хрущ, себто
в тому сенсi подобався, що краще його й подати не можна. Письменник вже
малював фантастичнi палаци: то вiн уявляв себе чистим, як сльоза (в сенсi
боргiв - себто без боргiв), то думав про гучну славу, яку йому несе його
роман, то нарештi, з великим задоволенням констатував, що вiн нарештi
робиться корисною людиною i що вiн ма цiлковиту рацiю i право входити до
пролетарсько© лiторганiзацi©.
Письменник випив шклянку мiцного чаю i вдруге почав перечитувати свiй
другий роздiл.
- О жах! - раптом скрикнув не сво©м голосом письменник.- Що я написав?
Та це ж найсправжнiсiнька халтура.
I вiн став пiдкреслювати тi мiсця, що його особливо непри мно вразили.
От його замiтки на бережках:
1. Спиридонова раптом попала на Сабурку з то© причини, що ©© Марченко
назвав контрреволюцiонеркою. Припустiм. Але де ж психологiчна пiдготовка?
Нiсенiтниця. Глупота! Бiлими нитками шито. Автор з цим типом не
справля ться (з типом, так би мовити, "кающейся дворянки"). Бiлими нитками
шито. Глупота.
2. Марченко, винувато посмiхаючись та "червонiючи", говорить, що вiн не
мiзантроп. Припустiм. Але яка ж це нова людина? Хiба новiй людинi, фрази
вириваються "проти його волi"? Нiсенiтниця. Глупота! Це не нова людина, а
якесь сюсюкало.
3. Боже мiй! Скiльки розмов! Нарештi, де ж художнi мiсточки, що
зв'язують цi розмови одна з другою? Спиридонова раз у раз смi ться
"глибинним непри мним смiхом", а ©© "спутник" то "кида " без перерви, то
говорить нудно: "сказав". Вiдчува ться цiлковита творча iмпотенцiя.
4. Нарештi, що це таке: "вона подивилась очима, повними страждання"?
Себто автор симпатизу Спиридоновiй? Тiй, що, нiчого не вмiючи робити,
збира ться топитися в Лопанi? Ну i чорт з нею - хай топиться. Але при чому
ж тут Александр Македонський? Не автор, а суцiльний тобi... потапчик... чи
то пак - потопчик сентиментально© i до того ж шкiдливо© води.
5. Колю Хруща подано занадто карикатурно. Прощаю. Але не можу простити
тако© мiшанини психологiзму з сатирою. Коля мусить виступити в другiй
оперi. Словом, ще раз бiлими нитками шито. Бездарно.
Письменник ще довго писав на бережках. На бережки вiн потратив багато
бiльше атраменту, як на роздiл! Письменник критикував себе до смертельно©
втоми. За столом вiн i заснув.
Що снилося письменниковi - невiдомо. Але i наступного дня вiн (в сенсi
пописати) знову не дав собi спокою. Ще раз перечитавши перший i другий
роздiли, письменник демонстративно поляпав себе по заду, засвистiв якийсь
бравурний марш i, скiнчивши архiбадьору арiю, промовив:
- Це нiчого. Це буквально нiчого не доводить. Навпаки, саме бездари до
себе безкритично ставляться. Я бачу сво© хиби,- значить, я росту. Словом,
вперед, до переможного кiнця!
I, сказавши так, письменник знову сiв до столу. Письменник написав:
Роздiл третiй
Спиридонова жила в глухому закутку однi © з старих харкiвських вулиць в
одноповерховому будинку на кiлька кiмнат. Будинок стояв якось самотньо вiд
iнших будiвель i одразу ж звертав на себе увагу: по-перше, на фронтонi
йому архiтектор поставив якихось янголяток, що збиралися летiти кудись,
по-друге, осiдав вiн в симпатичному дворику, що в ньому розкинуто було
декiлька клумб. До революцi© будинок цей належав якомусь помiщиковi. Потiм
помiщик емiгрував за кордон i в будинку осiла iнтелiгентська комуна (вiн
так довгий час i називався "будинок комуни"). Але от i iнтелiгентська
комуна розпалась i став будинок просто собi комхозiвським будинком.
Правда, декiлька колишнiх мешканцiв з "комуни" залишились тут, правда, вiн
i за того часу, що про нього йде мова, кипiв якимсь сво рiдним життям, але
вже тепер вiн нiяк не видiлявся серед багатьох одноповерхових будинкiв,це
вже був звичайний собi будинок iз глухого закутку.
На Спиридонову, очевидно, вiйнуло запахом молодих клумб, i вона,
пiдходячи до дверей, сказала:
- Правда, не погано пахне?.. Як до вас, товаришу Потапе! - вона в
перший раз назвала Марченка Потапом.
- Не погано,- вiдповiв Марченко i тут же висловив свою другу думку.Але
запах якийсь чи то тогорiчний, чи то...
- Ви це добре пiдмiтили,- гаряче пiдхопила Спиридонова й
поiнформувала.- Це, зна те, запах з могилок... Тут багато чебрецю.
Вони вже були в галере©. Товариш Хрущ, як тiльки опинився в коридорi,
одразу ж зник у якiйсь iз кiмнат, i назустрiч Марченковi й Спиридоновiй
вже йшла нова особа. Нова особа йшла поволi, роблено i з безперечно
хижацькими намiрами. Це була добре вiдома Потаповi товаришка Люся -
досить-таки симпатична брюнетка з прищуленими очима. Порiвнявшись з
товаришем Марченком, вона кинула на нього зневажливий погляд i сказала:
- Ну-с, мiльонок? Цiкаво вас послухати тут! Не там, ату т! Вона зробила
дуже енергiйнi наголоси на цих та мничих "тут" i "там", але вони Марченка,
мабуть, зовсiм не зворушили, i вiн спокiйно пробасив:
- Краще ви мене слухайте "там"!
- Ага! - скрикнула товаришка Люся.-Здрейфили?! Тут ви не ма те апарату?
Ну, говорiть,- не ма те? - вона ще раз зневажливо подивилась на Потапа й
кинула: - Апаратчик!!
Вона кинула це останн слово з безперечним бажанням сильно образити
свого спiвбесiдника, але Марченко (будемо говорити правду) навiть оком не
моргнув.
- Що й говорити,- спокiйно говорив вiн.- Апарат велика рiч. Апаратом,
та ще й з розумом, все можна зробити.
Це вже був одвертий цинiзм, i вiн не мiг не обурити товаришку Люсю.
Вона зiрвалась зi спокiйного тону.
- Ви ще й глузувати збира тесь? - iстерично закричала вона.- Ах, який
ви нахаба! Я, ©й-богу, не в'являла, що ви такий нахаба! Товаришка Люся вiд
несподiванки навiть сiла на стiлець. I, сiвши, вона тут же вирiшила рiшуче
"приперти до стiни" свого супротивника. Та далi сперечатися ©й, на жаль,
не дала Спиридонова, що в цей час встигла вже збiгати до сво © кiмнати.
Спиридонова взяла товаришку Люсю за руку й сказала:
- Я зовсiм не для того запрохала сюди товариша Потапа. Про це ти
поговориш з ним на якомусь зiбраннi.
- Там? - вказуючи пальцем в якусь стiну, прищулила око товаришка Люся.-
Там, я знаю, як вiн буде говорити. Хай вiн говорить т у т!!!
- А я все-таки прошу покинути дискусiю,- скинувши до зачiски стрiлки
сво©х тоненьких брiв, пiдвищила голос товаришка Спиридонова: - Я товариша
Потапа зовсiм не для того прохала сюди.
Треба було чекати невеличкого скандалу. Уже з рiзних кiмнат почали
виглядати якiсь зацiкавленi обличчя. Вже хтось i десь голосно i викликаюче
зареготав, але товаришка Люся раптом загубила вигляд хижака i зовсiм iншим
тоном промовила:
- Заспокiйся, Лiдусю! Я вже мовчу. Я в собi маю досить такту i... хай
вiн iде.Вона з презирством подивилась на свого супротивника i, роблячи
галантний жест, додала: - Йдiть! Прошу!
Марченко зробив товаришцi Люсi легкий, трохи iронiчний уклiн i пiшов за
Спиридоновою.
- Ну, от i моя кiмната! - сказала Спиридонова, вiдчиняючи дверi.Прошу!
Кiмната була така ж мiнiятюрна, як сама ©© господарка. Назвати ©©
шикарною нiхто б, очевидно, не ризикнув. На долiвцi валялись якiсь
огризки, на столi, поруч з флаконом одеколону, стояв примус i пляшка з
нафтою. Видно було, що господарка цi © кiмнати не тiльки давно вже живе
холостяцьким життям, але й не може похвалитись великою охайнiстю. Вiкно
виходило в якусь кам'яну стiну, так що свiтла тут було дуже мало. Можливо,
тому й пахло вогкiстю. Але й видно було, що не зовсiм охайна господарка
дуже охайно поводилась зi сво ю головою (тут, до речi, письменник зробив
на бережках великий знак запитання): всюди - на долiвцi, на столах i на
канапi,- всюди валялись книжки, книжечки й величезнi монографi©.
- I от ви, значить, у мене! - сказала Спиридонова, сiдаючи бiля Потапа.
I якось, зна те, вийшло це зовсiм випадково... Ну, скажiть менi, ви думали
сьогоднi бути в мене? Очевидно, нi. Все в життi якось смiшно виходить. Не
тому, що як сказав би якийсь провiнцiал, на кожному кроцi порушу ться
принцип кавзальности. А тому, що цi самi причини, що приводять нас зовсiм
не туди, куди ми сподiвалися,- цi причини проходять перед нами сховано, i
ми тiльки потiм знаходимо ©х. А втiм, я зовсiм не збираюсь вам читати
лекцiю полiтграмоти. Я зараз... просто хочу дивитись на вас... Ви нiчого
не ма те проти?
- Будь ласка,- посмiхнувся Марченко.- Дивiться.
Спиридонова поправила собi зачiску i, положивши ноги на канапу,
промовила: - Так от скажiть менi, ви знайомi з працею доктора Кречмера?
- Нi!
- Як же це так? - щиро здивувалася Спиридонова.- А менi переказували,
що ви психiатр! Ви вчилися в Петроградському унiверситетi?
- Навiть близько бiля нього не був.
- От тобi й раз! Де ж ви тодi вчились?.. Себто не те я хочу вас
спитати. Ну, все одно, так де ж ви вчились?
Видно було, що Спиридонова про iнше думала, але Марченко цього не
помiчав i тому так вiдповiв:
- Можна сказати, нiде: дуже маленьку ми ма мо освiту.
- Дуже маленьку? - чомусь зареготала жiнка i, зареготавши, враз
заговорила тихо i серйозно: - А я, зна те, училась дуже багато. Так
багато, що ви й не в'явля те. Я, товаришу Потапе, людина з вищою освiтою.
Ви розумi те? - i сказавши це, вона зробила здивованi очi.- От тобi й раз!
Чому ж ви не дивитесь на мене з вiдповiдною повагою?
- Чи не дума те ви сьогоднi зайнятись самобичуванням? - спокiйно
промовив Марченко.- Це не погана справа, коли й справдi надiйшов слушний
час.
Спиридонова зiдхнула й положила свою руку на руку спiвбесiдника.
- От бачите,- зажурно сказала вона,- ви вже й розгадали мене... Тепер я
вже й не знаю, що менi говорити далi.
Вона пiдвелась з канапи i мовчки зупинилась бiля вiкна.
- Ви тiльки-но говорили про якийсь труд доктора Кречмера? - прийшов ©й
на допомогу мужчина.
- От! От! - сказала Спиридонова i знову пiдбiгла до Марченка.- Я,
зна те, от що хотiла вас спитати: ви бачили коли-небудь обличчя
шизофренiкiв? Ну, звичайно, бачили! Так от, чи не зда ться вам, що я
шизофренiчка? Мене, зна те, це страшенно мучить. Ви зна те, скiльки менi
рокiв?
- Не знаю!
- Ви й не припуска те, мабуть. Менi, щоб ви знали, уже на тридцять
п'ятий перевалило. Себто я, коли й не на десяток, то у всякому разi, рокiв
на вiсiм старiша за вас. Правда?.. Ну i от. А тепер скажiть менi, вам
подоба ться мо обличчя чи нi?
- Обличчя то менi ваше подоба ться,- посмiхнувся Марченко.- Але от не
подобаються вашi розмови, бо не добачаю в них нiякого сенсу.
- Так-таки й нiякого? - цiлком щиро здивувалась товаришка Спиридонова.-
А чому ви не хочете припустити, що я... ну, як би вам сказати... ну,
словом, я хочу закрутити з вами кохання? Зараз, до речi, весна, солов'©,
запах, зна те, такий надзвичайний, ну i т. д.
- Ви пита те чому? Багато, бачите, перешкод до цього кохання. Перша
перешкода: я надто величезний. Але третя й найголовнiша та, що, хто його
зна , може, я вже й жонатий.
- А хiба жонатим не можна кохати?
- Звичайно, можна, i навiть рекоменду ться: свою жiнку.
- Гм! - кинула Спиридонова й замислилась.- Свою жiнку... А хто ж ваша
жiнка? Себто я не про це хочу спитати... Про що я думала вас спитати? От я
й забула!
Спиридонова безпорадно розвела руками i, прямо та одверто подивившись
на Марченка, засмiялась тихим, щирим дитячим смiхом. I стiльки в цiм смiху
було справжньо© безпосередньо© на©вности, що Потап знову здивовано
подивився на жiнку.
- й-богу, не розумiю вас,- сказав вiн.- То ви говорите зi мною, як
звичайна собi балакуча людина, то...
- То,- пiдхопила Спиридонова,- говорю, як психiчно ненормальна? Так?..
Ну i чому ви мовчите? Ну i говорiть так!.. Зна те,- продовжувала вона.Такi
люди сть в життi. I, скажу я вам, страшенна морока з ними: держати ©х на
волi нiяк не можна, але й на Сабурку ©х теж не приймають. I коли живуть
вони по сво©х глухих закутках - з ними ще можна миритися. Та...
4
Тут письменник, не дописавши останньо© фрази, яка йому давалася з таким
страшенним трудом, що вiн навiть запарився,- тут письменник раптом чхнув,
висякався в носову, хустку i, положивши ручку, несподiвано промовив:
- Фiнiта! Нарештi зрозумiв! Я тепер розумiю, чому в таких муках
народжу ться мiй роман,- його не треба писати. Я тепер розумiю, чому люди
мого роману говорять такою надуманою мовою: вони не iснують. Я, так би
мовити, попав пальцем в небо. Хруща нема, бо вiн надто нiкчемний.
Спиридонова на Сабурц© i ©© нiхто не бачить. Марченко не лiкар i тому вiн
вийшов такий штучний. Треба, нарештi, взяти iнший типаж, i саме той, що
був би далекий вiд iнтелiгентщини й був би близький до творчого життя.
Саме тодi я й найду потрiбнi менi слова i образи. Саме тодi i вийде роман.
I, сказавши це, письменник зiбрав сво© роздiли (два скiнченi i один
розпочатий) i, заховавши ©х подалi у шухляду (для нащадкiв!!!), сiв на
по©зд i по©хав на Донбас. Письменник вирiшив писати новий роман: без
сумнiвних професорiв (Ярута мусiв бути сумнiвним професором), без
iстеричок, без котурнових "нових" людей. Письменник вирiшив написати роман
з живими людьми, себто з звичайними робiтниками, з колективiстами, з
трудовою iнтелiгенцi ю, себто реалiстичний роман, який би читали
робiтники, колективiсти, трудова iнтелiгенцiя,- всi тi, хто. за проводом
комунiстично© партi© творить нове життя й до якого б з погордою ставились
нарештi доморощенi, скажiм, Марселi Прусти.
Мораль: ранiш як братися за роман, треба з'©сти з сучасними героями ще
один пуд соли i не треба звертати уваги на те, чого нiхто не хоче помiчати
i ма рацiю.
ПРИМIТКИ ТА КОМЕНТАРI
До першого в наш час "Вибраного" М.Хвильового через майже
шiстдесятирiчне провалля небуття вiдiбрано все найкраще, написане
письменником у малих та середнiх формах. Виправдана, на наш погляд, i
символiчна назва книжки - "Синi етюди" (1923) - так звався первiсток
прози, вагомий не тiльки для становлення Хвильового-проза©ка, а й
знаменний для всi © пожовтнево© укра©нсько© лiтератури.
Досi не встановлено чiтких текстологiчних критерi©в щодо прiоритетiв
мiж колишнiм написанням i сучасним правописом: чи педантично дотримуватись
нинiшнiх нормативiв, чи облишити пуризм i зберiгати тодiшнiй мовний
колорит, врятувати аромати епохи. Головною нашою настановою було прагнення
залишати тексти первозданними. Хоча у самого письменника впродовж
десятилiтнього, вiдтинку публiкацiй прози чiтко спостерiга ться тенденцiя
наближення до сучасних правописних норм. Тому й обрано за канонiчнi
останнi видання, i правити (повiрте, це нелегко) ми намагались хоча б у
цьому напрямi.
Окремо необхiдно наголосити на написаннi власних назв, iноземних
прiзвищ, назв творiв,якi ми зводили до сучасних норм правопису. Це ж
стосу ться також i використання iноземних висловiв, якi, можливо, iз-за
цитування по пам'ятi тощо, не завжди точнi, ©х також доводилось подеколи
виправляти, окремi такi випадки зазначаються у примiтках. Iнколи, як,
наприклад, вживання скорочення есt замiсть еtс вiд лат. еt саеtега - тощо
(див.: Хвильовий Микола. Твори: В 3 т.- X.: ДВУ, 1929.- Т. 1 (Етюди). 2-е
вид.С. 78) та iншi подiбнi, свiдчить тiльки про недостатн коректорське
забезпечення видання.
* * *
ВСТУПНА НОВЕЛА_. Цей твiр письменник написав спецiально для свого
першого (й останнього) багатотомного видання: Хвильовий Микола. Твори: В 3
т.- X.: ДВУ, 1927.-Т. 1 (Етюди).-С. 5-12. Том другий пiд назвою "Осiнь"
вийшов у 1928 р., а третiй знову ж iз заголовком "Етюди" у 1930 р. Першi
два томи без жодних композицiйних змiн перевиданi вдруге - обидва у 1929
р. Ми користувались насамперед останнiм прижитт вим виданням: Хвильовий
Микола. Вибранi твори [В 2 т.].- Т. 1.- X.: Рух, 1932. Тексти творiв,
вiдсутнi у цiй книжцi, брались за другим виданням томiв I i II 1929 р. та
третiм томом тритомного зiбрання, за незначними винятками з технiчних
причин. У всiх конкретних випадках джерела обумовлюються у примiтках до
творiв. Подаються i всi вiдомi нам найголовнiшi перевидання.
У передмовi до тритомника, названiй письменником не без задерикуватостi
- "Вступна новела" - у властивому для нього жартiвливо-iронiчному стилi
(надто ж для того часу - апогею лiтературно© дискусi© 1925-1928 рр. про
шляхи розвитку укра©нсько© лiтератури) порiвняно сприятливого ще для
письменника перiоду М. Хвильовий окреслив деякi моменти глибоких, не
тiльки естетичних суперечностей мiж укра©нськими митцями, що незабаром
переросли у жорстоку iдеологiчну конфронтацiю. До всього iншого вона
пiдiгрiвалась полiтичною ситуацi ю в республiцi курсу тогочасного
партiйного керiвника Л. Кагановича i згодом постала вже у формi
антагонiстичного неприйняття естетичних позицiй одне одного аж до цiлком
нетолерованого протистояння свiтоглядiв. М. Хвильовий всiляко намагався
знайти шляхи до компромiсiв i бодай поверхових узгоджень,- так виник
покаянний лист трьох членiв ВАПЛIТЕ О. Досвiтнього, М. Хвильового, М.
Ялового до газети "Вiстi ВУЦВК" в кiнцi 1926 р., такий же лист надiслав М.
Хвильовий до газети ЦК КП(б)У "Комунiст" 22 лютого 1928 р., вимушене
зречення друго© частини роману "Вальдшнепи", певнi конформiстськi
iнтонацi© "Передмови" М. Хвильового до останнього прижитт вого видання
сво©х творiв - тому першого (другий - сатиричний - так i не з'явився)
Вибраних творiв 1932 р. (Ми пода мо ©© у примiтках до новели "Я
(Романтика)", що вiдкривала том "Вибраних"). Однак нiщо вже не змогло
вiдвернути Миколу Хвильового вiд фатального кроку - вiдчайдушно© спроби
бодай останньою сво ю цiннiстю - цiною власного життя застерегти рiдний
народ вiд фiзичного i морального знищення. Невдовзi вiдгомоном пролунав
пострiл лицаря революцi© Миколи Скрипника.
"Седi"-п' са знаменитого англiйського драматурга В. С. Моема
(1874-1965), ставилась у сезонi 1927-1928 рр. трупою театру "Березiль" i
користувалась неабияким успiхом.
Ужвiй Н.М._ (1898-1986)_ -укра©нська актриса, народна артистка СРСР,
Герой Соцiалiстично© Працi, на той час у спектаклях "Березолю" з незмiнним
успiхом виконувала головну роль дiвчини Седi в однойменнiй драмi В. С.
Моема.
"Березiль" - новаторський укра©нський театр, заснований видатним
режисером-реформатором укра©нсько© сцени Лесем Курбасом (1887-1942),
народним артистом СРСР з 1925 р. Створений у 1922 роцi i до 1926 р.
працював у Ки вi, затим пере©хав у Харкiв. Пiсля арешту Леся Курбаса у
груднi 1933 р. "Березiль" фактично розпався, згодом певною частиною митцiв
вiдроджений пiд назвою Харкiвський укра©нський драматичний театр iменi Т.
Г. Шевченка (1935 р.).
Лопань_ - мала рiчка у Харкiвськiй областi, яка протiка через саме
мiсто. Вже й на той час ледь животiла, що дало пiдстави М. Хвильовому в
одному з творiв гiрко зiронiзувати - "столиця на Лопанi".
Тропiк Козерога_ - пiвденний тропiк або ж паралель з широтою 23 27',
де сто©ть сонце опiвднi в день зимового сонцестояння 21-22 грудня. М.
Хвильовий вжив цю назву в значеннi звичайних тропiкiв.
Шпол Юлiан_ (псевдонiм Михайла Ялового, 1891-1934), проза©к, драматург,
поет. Друг i однодумець М. Хвильового. Встиг опублiкувати немалу кiлькiсть
рiзноманiтних творiв: поетичну збiрку "Верхи" (1923), роман "Золотi
лисенята" (1929), драму "Катiна любов, або Будiвельна пропаганда" (1928)
та деякi iншi. Перший президент творчо© органiзацi© ВАПЛIТЕ (Вiльно©
Академi© Пролетарсько© Лiтератури), в якiй чи не найактивнiшу участь брав
М. Хвильовий. Тривалий час М. Яловий був також головним редактором ДВУ
(Державне видавництво Укра©ни). Одним з перших лiтераторiв М. Яловий був
арештований у квiтнi 1933 року, влiтку наступного року загинув. За
свiдченням друзiв М. Хвильового, арешт М. Ялового був нiби останньою
краплею i сво рiдним сигналом для зболено©. душi письменника. Перед цим М.
Хвильовий подорожував Полтавщиною, де надивився жахливих картин
всенародного голоду. З поверненням у Харкiв довiдався про арешти - О.
Шумського, М. Ялового...
Професор Канашкiн_ -саркастичне перейменування М. Хвильовим активного
на тi часи псевдокритика i вченого вульгарно-соцiологiчного напряму
Анатолiя Машкiна, який у численних публiкацiях висловлював сво рiшуче
неприйняття iдейно-естетично© платформи ваплiтян, особливо ж гостро
засуджував позицi© М. Хвильового.
Кав'ярня Пока_ - у двадцятi роки улюблене мiсце зустрiчей творчо©
iнтелiгенцi© тодiшньо© столицi Укра©ни Харкова, знаходилась на Сумськiй
вулицi.
Досвiтнiй Олесь _(псевдонiм Олександра Скрипаля-нар. 8. XI 1891- 23. XI
1934) - укра©нський письменник, автор значно© кiлькостi творiв: "Новели"
(1920), "Тюнгуй" (1924), "Американцi" (1925), "Галле" (1927), "Нас було
тро " (1929), "Кварцит" (1932) та iнших. О. Досвiтнiй був засуджений 1916
р. трибуналом до розстрiлу за антимонархiчну дiяльнiсть у царськiй армi©,
однак йому вдалося втекти аж у Сан-Францiско (США). На Укра©ну повернувся
пiсля революцi©. М. Хвильовий разом з О. Досвiтнiм i М. Кулiшем пiсля
арешту М. Ялового клопоталися про його звiльнення перед ЦК КП(б)У та ОДПУ.
Невдовзi по смертi М. Хвильового, у червнi 1933 р., арештований був i О.
Досвiтнiй, правдоподiбно наприкiнцi 1934 р. загинув.
Ринальдо Ринальдiнi тощо_ - навмисне абсурдне переплетення М. Хвильовим
рiзноманiтних прiзвищ, назв творiв рiзних народiв i вiддалених епох.
Застосову ться письменником для жорстокiшого висмiювання i профануючого
викриття начотницького верхоглядства, по сутi повно© безграмотностi
тодiшнiх "стовпiв науки" на зразок одного з типових представникiв А.
Машкiна._
Слiсаренко Олекса Андрiйович_ (справжн прiзвище Снiсар; 16. III 18913.
XI 1937) - укра©нський письменник. Видав поетичнi збiрки "На березi
Кастальському" (1919), потiм "Альманах трьох" i "Поеми" (1923), позначенi
вiдчутним впливом символiзму i футуризму. У численних прозових книжках О.
Слiсаренко зображував першу свiтову та громадянську вiйни, класовi бо© на
Укра©нi 20-х рокiв. Був одним iз членiв лiтературно© органiзацi© ВАПЛIТЕ,
яка виникла в кiнцi 1925 р. з об' днання колишнiх членiв робiтничо©
лiторганiзацi© "Гарт", деяких членiв Спiлки селянських письменникiв "Плуг"
та "Жовтень". На початку 1928 р. внаслiдок внутрiшнiх суперечностей та
полемiки з ВУСППом (Всеукра©нська спiлка пролетарських письменникiв)
ВАПЛIТЕ "самолiквiдувалась".
Семенко Михайль_ (31. XII 1892-24. Х 1937)-укра©нський поет, фундатор
укра©нського футуризму. Разом з поетами Гео Шкурупi м, Олексою
Слiсаренком, Яковом Савченком, Миколою Бажаном та iншими митцями
об' днувались почергово в органiзацi© "Аспанфут" (асоцiацiя
панфутуристiв), "Комункульт" i нарештi 1927 р. у найтривкiшiй - "Нова
генерацiя" з виданням однойменного журналу, якому на противагу всiм
попереднiм виданням укра©нських футуристiв - збiрникiв, альманахiв,
журналiв, як, наприклад, "Семафор у майбутн " (1922), "Жовтневий збiрник
панфутуристiв" (1923), "Гольфштром" (1925) тощо, вдалося стати справжнiм
перiодичним виданням аж до 1930 року i об' днати групу митцiв-однодумцiв.
М. Семенко рiзко виступа проти позицi© ваплiтян впродовж дискусi©
1925-1928 рр., особливо ж непримиренно ставився до iдейно-мистецьких
позицiй М. Хвильового. Заарештований у 1937 р. i загинув за досi невiдомих
обставин.
"Зустрiч Трьох"_ - М. Хвильовий ма на увазi пiд цi ю згадкою
широковiдому на той час книжку "Зустрiч на перехреснiй станцi©. Розмова
трьох" (К.: Бумеранг, 1927), в якiй умовно-символiчно зображена зустрiч
трьох поетiв на пропахлiй вугiльним димом паровозних топок станцi© -
лiдера футуризму Михайля Семенка та двох його найближчих послiдовникiв -
Гео Шкурупiя i Миколи Бажана. Вони зустрiлись на середохрестi
дорiг-проблем бiля Семафора в Майбутн , щоб посперечатись про велич
прийдешнього мистецтва. На той час М. Бажан уже не був прихильником
укра©нського футуризму.
Аgrimonia eupatorium (лат.) - середньовiчна назва коноплi; репейне
масло_ (рiпакова олiя), аrctium Lappa (лат.) - навмисна зграбна гра
незрозумiлими словами i латинськими термiнами; М. Хвильовий з iронiчною
метою мав на увазi розповсюджений на Укра©нi вид лопуха великого (аrctium
Lappa).
Пилипенко Сергiй Володимирович_ (22. VII 1891-3. III 1943) -
укра©нський байкар i публiцист, автор збiрки "Байкiвниця" (1922),
оповiдань "Скалки життя" (1925) та багатьох iнших. Органiзатор i
багаторiчний голова спылки селянських письменникiв "Плуг", директор ДВУ,
один з основних опонентiв М. Хвильового у дискусi© 1925-1928 рр.
Заарештований 1934 р. Роману "Малоросiя" С. Пилипенко нiколи не писав. М.
Хвильовий ма на увазi, на його погляд, примiтивну незграбнiсть позицi© С.
Пилипенка в дискусi© про шляхи розвитку укра©нсько© лiтератури.
Азарх Ра©са_ (30. IV 1898-?) - письменниця, впливовий член дирекцi©
ДВУ, член КПРС з 1917 р., активна учасниця громадянсько© вiйни, соратниця
В. Примакова - командира дивiзi© Червоного козацтва. Перебуваючи у 20-тi
роки на керiвнiй партiйнiй i культурно-видавничiй роботi, сприяла
укра©нському письменству, зокрема М. Хвильовому та його колу письменникiв.
Пiсля арешту i розстрiлу 1937 р. В. Примакова була звинувачена у
троцькiзмi, подальша ©© доля невiдома. Пiсля XX з'©зду КПРС деякi твори Р.
Азарх перевидавалися.
Пiльнякiвщина_ - вплив форми й особливостей поетики росiйського
письменника Бориса Андрiйовича Пiльняка (спр. прiзвище - Воrау;
1894-1941), одного з яскравих представникiв пореволюцiйно© орнаментально©
прози. Головний твiр Б. Пiльняка роман "Голий рiк" (1921 - перевиданий:
Пильняк Б., Голый год // Избр. произведения.- М.: Худож. лит., 1976). Про
характер i особливостi росiйсько© та укра©нсько© орнаментально© прози
можна дiзнатись зi статей херсонсько© дослiдницi Г. М. Бахматово©: