Страница:
сьогоднi стояв туманний ранок, i тiльки зрiдка, коли розходились хмари,
одкривалась убога перспектива в сiру осiнню далечiнь. Також зрiдка
одлiтали оселi, але Криленкiв погляд зупинявся лише на тих будiвлях, що
виникали ру©ною. Вiн уважно придивлявся до них, наче шукав тут того
майбутнього, яке чека його. Вiн так замислився, що й не звернув уваги, як
Шарко вийшов.
Iнженер уже прокинувся i розмовляв з жiнкою. Остання, коли ©©, нарештi,
залишив Шарко, зовсiм перетворилась. З обличчя зникла розгубленiсть, i
повеселiшали вишневi очi. В особi Сердюка вона найшла свого справжнього
спiвбесiдника. Але й iнженер став балакучiший.
- А все-таки, панно Темо, ви спiзнились на роботу,- сказав вiн.
- Товаришу Сердюче, який ви чудний,- зареготала Брук:- сьогоднi ж
недiля!
- Недiля?.. Так чому ж ви так поспiша те?
- Як чому? От тобi й раз: не вiк же менi жити в подруги, я й без того
спiзнилась на дачний.
- На дачний? - чомусь здивовано спитав Сердюк.
- Ну да, на дачний! - i жiнка знову зареготала:- Ой, який ви чудний,
товаришу!
Iнженер пiдвiвся, подивився на Криленка i, пiдкинувши плече, кинув
несподiвано:
- Тiльки ви, будь ласка, не кажiть паннi Iра©дi, що зустрiли мене тут.
- Чому ж це?
- Та, бачите... словом, я не хочу! - i, помовчавши трохи, додав:- Я
все-таки певний, що нiхто не догада ться, яку роль зiгра комета iз
сузiр'я Рака.
- Ви вже про комету? - сказала Брук, очевидно, зовсiм не дивуючись
рiзкому переходовi на iншу тему.- Ну, добре, яку ж роль?
Вона зложила сво© руки i так уважно, з такою легкою теплою iронi ю
подивилась на iнженера, наче вона мала слухати трьохлiтню дитину.
- Мене цiкавить, головним чином,- сказав iнженер, постоявши хвилину
серед купе,так звана "червона комета", що пройшла по елiпсi ще в 1811
роцi. Появитись вона мусить тiльки через 3000 рокiв. Припускаючи, що цей
термiн для iстоти, яка живе на Землi i зветься людиною, явля ться термiном
поза всяким вимiром, я не можу погодитись з вами, що цей же термiн для
свiдомости iстот iншо© планети явля ться iррацiональною величиною... Але
ви, будь ласка, не шукайте тут якогось символу: ця комета в астрономi© так
i зветься "червоною".
- Товаришу Сердюче, ви ж допiру говорили про комету в сузiр'©
Рака,заперечила Брук.
Iнженер по-дитячому зареготав.
- Так, я говорив про комету iз сузiр'я Рака, i ви, будь ласка, не
звертайте на мене уваги.
Криленко не витримав i, повернувшись, зустрiвся з очима Сердюка. Той
уважно подивився на нього i з легкою усмiшкою перевiв погляд на жiнку. Все
це Криленка збивало з тями. В чому справа: ненормальнiсть чи дешевенька
iнтрига? Це питання його так зацiкавило, що вiн забув навiть основне:
потяг наближався до останньо© станцi©, i йому надходив час збиратися. Вiн
знов ув'язався в розмову.
- Скажiть, будь ласка, товаришко,- звернувся вiн до жiнки,- на якiй ви
фабрицi працю те?
- На шостiй тютюновiй.
- Ну... а живете де? - пiдбирав слова Криленко.
Жiнка раптом почервонiла: вона згадала, очевидно, поводження Шаркове з
нею.
- А вам яке дiло?
Криленко теж почервонiв: вiн i справдi кинув нетактовне запитання.
- Будь ласка, пробачте менi,- сказав вiн.- Я погано знаю город, i мене
цiкавили деякi данi про розположення вулиць.
Брук заспоко©лась.
- Вулиць?.. хiба вам це потрiбно?.. Щодо мене, то живу я в провулку
Вiльно© Академi©, будинок професора Полоза. Не знаю тiльки, як ви
скористу тесь з цi © iнформацi©.
- Професора Полоза? - повторив запитанням Криленко: це прiзвище по
асоцiацi© знову перенесло його в Берлiн.
- Так, професора Полоза.
- Тодi скажiть, коли ласка ваша: сам професор чи не був недавно в
емiграцi©?
- Ви саме про нього й говорите: професор декiлька мiсяцiв як повернувся
з-за кордону. Хiба ви зна те його?
- Так, знаю. Менi приходилося з ним зустрiчатись у Берлiнi.
- Дуже при мно,- кинула Брук,- виявля ться, ми ма мо спiльних знайомих.
Сказавши це, жiнка повернулась до Сердюка й повела з ним колишню
розмову. Що ж до Криленка, то вiн, дивуючись випадковi, пригадував останню
зустрiч з професором.
Це було ще в посольствi. До нього в кабiнет увiйшов (вiн акуратно
приходив кожного тижня) низенький вчений з довгою, як у схимника, бородою.
Вiн i на цей раз тихо, вкрадливо говорив, що вiн хоче повернутися знову на
Укра©ну i працювати в Радянськiй Республiцi, що вiн буде корисний новому
суспiльству i т. д. Криленко i на цей раз дивувався, як солодко говорить
цей низенький професор, як тонко обходить небезпечнi мiсця розмови. Навiть
на пряме запитання, як вiн дивиться на диктатуру молодого класу i чи не
дума вiн публiчно одмовитись вiд сво © колишньо© полiтично© позицi©, яка
привела його до емiграцi©, професор так вiдповiв, що, з одного боку, можна
було розумiти одне, а з другого - зовсiм протилежне. Але у всякому разi
професор справляв дуже при мне враження i безперечно хотiв повернутися на
батькiвщину. Цього ж разу вiн навiть показав Криленковi портрет сво ©
старшо© дочки, яка, хоч це й дивно, давно вже належить до комунiстично©
партi© i, очевидно, могла б явитись певною порукою того, що вiн, не
дивлячись на його роки, ще багато б принiс користи суспiльству. Уряд
амнiстував професора, професор зi сво ю тонкою дипломатi ю пере©хав на
Укра©ну, але образ його дочки на деякий час залишився в Нiмеччинi. Потiм в
пам'ятi Криленка стерся й вiн.
Тепер, перекинувшись кiлькома фразами з Темою Брук, вiн знову пригадав
професорову карточку, i щось при мне лягло йому на душу.
- А скажiть, товаришко: нема у професора Полоза дочки? - спитав
Криленко, провiряючи, чи дiйсно про знайомого йому вченого йшла допiру
розмова.
- Яку вам треба? У нього не одна. Вас, очевидно, цiкавить Iра©да?
- Можливо, я про не© й чув. Вона комунiстка?
- Одразу видно, що ви не тутешнiй,- усмiхнулась Брук.- Але як ви про
не© чули?
Криленко розказав про зустрiч з професором, про розмову в посольствi i,
нарештi, про портрет.
- I що ж: подобалась вона вам? - спитала Брук i в перший раз iз
зацiкавленням змiряла Криленка.
- Я ©© не знаю,- заперечив той.- Я тiльки бачив ©© портрет.
- Хiба вам не досить цього? - ядовито сказала жiнка.- Це ж ще з самого
Адама ведеться: женщину судять по фiзi©. Це, так би мовити, формула...
партiйна... Ви, зда ться, теж партiйний?
- Так.
- Дуже при мно. Я завжди почуваю себе страшенно зворушеною, коли
зустрiчаюся з партiйним. Так i хочеться кинутись в обiйми: як же, такi
близькi родичi - я теж належу до тi © ж партi© - i така безодня в нас
спiльних iнтересiв... Але я ухиляюсь. Добре, я вас можу познайомити з
Iра©дою. Завiтайте до професора.
- Можливо, завiтаю,- сказав Криленко.- Передайте, будь ласка,
професоровi мiй щирий привiт.
Тема Брук ще раз подивилась на свого спiвбесiдника й кинула:
- Як же! Не сумнiвайтесь. Найщирiший! Я завжди люблю прислужитися там,
де спостерiгаю зворушливе днання комунара з безпартiйним вченим.
Потяг пiдходив до перону, i жiнка, не слухаючи Криленка й не дивлячись
на Сердюка, вискочила за дверi. Через хвилину вбiг журналiст. За той час,
коли Криленко збирав сво© речi, вiн встиг наговорити йому щеодну книгу
сенсацiй. Розлучились вони добрими знайомими з надi ю (так говорив Шарко)
зустрiтися в городi. Сердюк пiсля розмови з жiнкою не сказав жодного слова
i, тiльки виходячи з купе, несподiвано повернувся до Криленка й кинув:
- Ну, а я з вами зустрiнусь обов'язково.
МАТИ
При©хали до матерi та три сини:
Три сини вояки, да не 'днакi,
Що 'дин за бiдних,
Другий за багатих...
П. ТИЧИНА
Батько цих бойових хлопцiв помер дуже давно - так давно, що й не
скажеш. Поховали його на осiнньому кладовищi в тому ж таки дореволюцiйному
мiстечку i саме тодi, коли Остап та Андрiй тiльки-но розпочинали свою
житт ву путь. Як пам'ятають старожили, з батька був звичайний собi кравець
i - можна сказати - надзвичайна людина. Ну, хто б, скажiмо, наважився
назвати його Тарасом Бульбою? Хто б ризикнув з цього сморчка зробити хоч
би поганенького вояку? А от глядiть же: тiльки й думок у нього було, що
про тую неспокiйну козацьку старовину. Зiгнувшись над якимись штанцями,
скажiмо, та перегортаючи сторiнки молодого Гоголя, кравець (розповiдають
старожили) завжди тяжко зiдхав i з такими словами звертався до сво ©
молодо© дружини:
- А чи не дума ш ти, що з мене вийшов би непоганий кошовий отаман?
З iсторi© мiстечка вiдомо, що коли Остап (старший кравцiв син) скiнчив
т. зв. "приходську школу", кравець цiле лiто бiгав по сусiдських дворах i
розпитував у мешканцiв, як йому добитися iз сво©м перваком до кадетського
корпусу. За всяку цiну хотiв кравець зробити зi свого любого сина (як i з
другого сина) вiйськову людину, й за всяку цiну хотiв вiн бачити сво©х
синiв на вороних кониках. З його бiганини, звичайно, нiчого не вийшло (не
допомiг навiть пан "справник"), i кравець примушений був, продавши сво
майно (козу й курку з пiвнем), повести свого первака до мiсцево© гiмназi©.
I привiв кравець свого первака до мiсцево© гiмназi© й благословив його
приблизно такими словами:
- Так от що, дорогий мiй сину! Не забувай батькiвського заповiту: як
виростеш, синку, то, просю я тебе, пiди ще ти до вiйськово© школи i
причепи собi там блискучу шаблюку... щоб був ти менi, значить, як Остап
для Тараса Бульби.
Остап уважно вислухав батька й побiг на iспити. I поступив вiн,
значить, в тую гiмназiю, й саме тi © осенi, коли чудакуватий кравець
навiки розпрощався з нашим бiлим i без кiнця загадковим свiтом.
Кравець був типовий мiстечковий кравець, i не наважився вiн порушити
вiкову традицiю: як i всi мiстечковi кравцi, вiн був страшенно бiдний. Не
залишив вiн пiсля себе буквально нiчого, крiм двох пар стареньких ножиць
та поганенько© швацько© машинки. Так що мусiла, значить, його дружина
перебиватися з хлiба на сiль та жити в неможливих злиднях. I вже не могла
вона вiддати свого другого сина в гiмназiю й вiддала його до простенько©
ремiсно© школи.
Таким чином, сама судьба повела двох братiв по рiзних дорогах, i
сталося так, як у сентиментальних народнiх казках: один завжди носив
чистенький костюмчик та вже з дитинства мав тенденцiю зробитись негативним
типом, а другий i не знiмав засмальцьовано© сорочки. Одного мати мусiла
годувати пахучими сосiсками ("На двi копiйки на снiданок, щоб не глузували
паничi!"), а другий ©в чорний хлiб з олi ю. I тому Остаповi, як i треба
було чекати, завжди грала на обличчi весела усмiшка, а Андрiй нiколи й не
посмiхався: вiн завжди дивився на свiт суворим поглядом незадоволено©
людини.
Мати розумiла другого сина, i великим болем стискало ©й серце. Як ©й
хотiлось тодi, щоб i Андрiй ходив у чистенькiй сорочцi i ходив учитись у
чистеньку гiмназiю. Хiба вiн не такий близький i рiдний ©й, як Остап? Чи,
може, й справдi вона не на рiвнi частини подiлила свою матерню любов? Нi,
вона однаково любить сво©х дорогих синiв, i вона зовсiм невинна, що ма
мiзерний заробiток i нездiбна виховати обох ©х так, як хотiлось би... Чи,
може, вона мусить взяти Остапа з гiмназi© i одвести до ремiсно© школи?
В таких болях iшли днi, мiсяцi i, нарештi, роки. Над мiстечком
пролiтали весни, перелiтнi птицi та ще якiсь невiдомi вiтри з невiдомих
кра©н. Над мiстечком брели й осiннi невеселi дощi, та йшов, нарештi,
пiвнiчний мороз. Улiтку в мiстечку збирали вишнi, сливи та яблука, i тодi
пахло на базарах забутою старовиною. Мiстечкове життя не виходило з
дореволюцiйного кола сво©х буденних iнтересiв i нiчим не вiдрiзнялося вiд
того життя, що його намальовано в тисячах новел та оповiдань.
Мати починала свiй день на вранiшньому базарi, де купувала вона
найдешевшi продукти, й кiнчала його коло машинки. З десято© приблизно
години до не© починали стiкатись люди, й вона приймала вiд них роботу.
Цiлий день вона йшла сорочки та костюмчики i зовсiм не мала часу
розмовляти з сво©ми любими синами. Тiльки за обiдом чи то вже вночi вона
пiдходила до якогось iз них i ласкала його сво©ми тихими сiрими очима.
- Ну, як тво , синку, вчення? - питала вона.
Остап на ласку вiдповiдав ще бiльшою ласкою. Вiн обiймав свою матiр i
говорив ©й, що його вчення добре йде, що вiн скоро скiнчить гiмназiю i
тодi буде годувати свою мамуську гарними цукерками, що, нарештi,говорив,-
вона нiколи вже не буде так поневiрятись, як зараз поневiря ться. Але
Андрiй не вмiв ласкатись, i нiколи мати не чула вiд нього теплого слова. I
хоч знала вона, що з таких мовчазних хлопцiв частiш за все виходять гарнi
люди, та не могла вона знести цього мовчання Андрi вого i йшла вiд нього в
зажурi.
В 1914 роцi, як вiдомо, почалась велика вропейська вiйна. В цей час
Остап був уже у восьмому класi гiмназi©, а Андрiй, скiнчивши ремiсну
школу, працював у мiстечковiй кузнi. В цей час мати вже не знала колишнiх
злиднiв, бо хоч вiд старшого сина вона ще й не мала допомоги, але зате
Андрiй тепер кожного мiсяця приносив ©й той чи iнший заробiток. Члени
сiм'© могли вже ходити щонедiлi до кiнематографi© i навiть почали думати
про власний маленький будиночок. Словом, вiйна надiйшла тодi саме, коли
перед кравчихою допiру потихеньку почали розгортатись добрi обрi©
довгожданого щасливого життя.
Мати затривожилась. Вiдчула вона, що велике лихо насува ться на не©. Як
Остапа, так i Андрiя - коли затягнеться вiйна - можуть забрати в солдати
(першому йшов двадцятий, другому дев'ятнадцятий рiк) i, значить, можуть
забрати всi ©© надi©. Вона виходила на вулицю, зупинялась i розпитувала
знайомих та прислухалась до та мничих розмов, що шелестiли по закутках
колись спокiйного мiстечка.
А мiстечко i справдi зашумувало. Iз зовсiм невойовничих будиночкiв
повилазили доти невiдомi войовничi патрiоти сво © вiтчизни i, помахуючи
кулаками, кричали, що вони Франца-Йосипа знищать в два тижнi, а за мiсяць
завоюють всю Австро-Угорщину з Нiмеччиною вкупi. З державних установ
кожно© хвилини ле© ©ли вiстi про нашi "надзвичайнi" перемоги, i обивателi
остаточно збожеволiли вiд несподiванок. На базарi цiлий день товклися люди
i передавали з уст в уста напiвфантастичнi чутки, i навiть можна було
бачити, як дуже поважнi мiстечковi крамарi раптом пiдскакували до сво©х
покупцiв i - нi з того нi з сього - починали вести з ними довгi бесiди про
сучаснi подi©. I тiльки там, на вокзалах, де матерi випроводжали сво©х
синiв у далеку невiдому дорiженьку,- тiльки там було безгомiння. Але й це
безгомiння було не буденне. Словом, прийшла якась нечувана тривога й
прийшла якась нечувана су та. Якимсь химерним вентилятором вентилювало
заплiснявiле мiстечкове життя.
Тодi й надiйшов перший удар для матерi. Надiйшов тодi, коли Остап
раптом заявив за вечерею, що вiн вирiшив iти добровольцем на фронт i що
вiн хоче цим вирiшенням, так би мовити, вшанувати пам'ять свого батька.
Мати ахнула. Вона довго сперечалась iз старшим сином, щоб вiдмовився вiд
тако© безумно© думки. Вона доводила йому, що кравець трохи психiчно
ненормальний був i що, значить, зважати на його заповiти не приходиться.
Але Остап стояв на сво му, i нiяка сила не могла його переконати. Тодi
Андрiй порадив матерi "плюнути на цю справу" i сказав сво му старшому
братовi:
- Коли вже ти так хочеш заробити хрестика, то, мабуть, паняй, брате, на
фронт i не мороч нам бiльше голови!
I по©хав Остап на фронт заробляти хрестика, i заробив вiн ©х там цiлих
чотири. I зробився вiн там паном ротмiстром, i дiстав вiн собi славу
бойового вояки. Узнала про це мати не з дорогих синових листiв (вiн за
весь час тiльки одного написав), а з iлюстрованих журналiв, де серед
великих геро©в вмiщено було й його дороге обличчя. I радiсно i сумно було
дивитись на те обличчя! Радiсно було, що вона народила й виховала такого
сина. Сумно було, що цей син уже, мабуть, нiколи до не© не повернеться, бо
зiйшов вiн на зовсiм чужу ©й i невiдому дорiженьку. Як згадка про
неповторну молодiсть, жеврiло на серцi це колись таке рiдне й близьке ©й
обличчя. I почорнiло на душi, i сумно було ©й дивитись на цей присмерк, що
йде над сiрими калюжами ©© понурого мiстечка.
А в мiстечковому життi i справдi почало поночiти. Войовничi патрiоти
вже не виходили на вулицi й не махали кулаками, як на початку вiйни, i з
державних установ уже не летiли радiснi вiстi. Крамарi мовчки постачали
обивателя i вже не мали охоти говорити на сучаснi теми. Трапилось щось
неможливе: вiйна робилась звичайним побутовим явищем, i нiкого не
зворушував лазаретний стогiн оборонцiв вiтчизни. Серця почерствiли, i
обиватель похмуро чекав на якусь нову екстравагантну несподiванку.
Тодi мати зазнала дальшого удару. Задумала вiйна одiбрати у не© й ©©
другого сина, i покликали Андрiя до вiйськово© служби. Але не пiшов той на
вiйськову службу, i оголошено було його дезертиром. Тодi утiк Андрiй iз
свого рiдного мiстечка, i залишилась мати самотньою зозулею у сво©й
пiдвальнiй кiмнатi. Це був дуже важкий час у ©© невеселому життi. Вона
навiть вiдчула раптом, що немилий ©й ста сам бiлий свiт. Коли ранiш вона
знала, для кого поневiря ться в сво©х злиднях, то тепер вона остаточно
розгубилась i тiльки дивилась мертвими очима у сво туманне вiкно. Надворi
вже прокидалась весна, дзюрчали потоки, симпатично нiжилось над мiстечком
молоде сонце, а мати ходила з кутка в куток похмурим автоматом i уявляла
собi свiт як велику й безвихiдну домовину. I невiдомо, до чого б привели
бiдну жiнку ©© муки, коли б не революцiя.
Перший вибух 17-го року зазвучав матерi божественним органом. Коли для
звичайного мiстечкового обивателя революцiя прийшла тiльки новою
несподiванкою, що вiн ©© так похмуро чекав, то для матерi вона була
чарiвним бальзамом. Мати враз посвiжiшала й, виходячи з весняних плакатних
вулиць за мiстечко, з надi ю дивилась в теплу легко-бiрюзову далечiнь.
Вона вже певна була, що ©й тепер недовго чекати сво©х любих синiв.
- Менi дуже подоба ться революцiя,- сказала вона колись сво©й сусiдцi.
Словом, фортуна нiбито зжалилась над матiр'ю i навiть зжалилась над нею
до кiнця: за якийсь мiсяць вона принесла на сво©х крилах ©© першого сина
Остапа, георгi вського кавалера чотирьох хрестiв. Але принесла вона Остапа
саме в той час, коли вже не треба було георгi©вських кавалерiв i коли
зривали погоники з офiцерського плеча. I що ж? Остап недовго прожив у
сво му рiдному мiстечку i недовго втiшав свою рiдну мамусю цукерками, що
ними обiцяв колись годувати ©©. Тiльки один раз продзвенiв вiн сво ю
шаблюкою в ©© убогiй кiмнатi i скоро зашумiв iз сво©м отрядом на Дiн.
Мати розгубилась: що ж це таке? Чи не солодкий сон приснився ©й? Невже
ж для того вона виховувала свого любого Остапа, щоб вiн ©й дав тiльки одну
щасливу хвилину?
Тодi ще раз нiбито зжалилась над нею фортуна i принесла ©й на сво©х
крилах другого сина - Андрiя. Але й цього вона принесла до рiдного
мiстечка з великим отрядом i саме в той час, коли в кра©нi вже зацвiли
червонi зiрки на кашкетах. I що ж? I Андрiй недовго жив у сво му рiдному
мiстечку i недовго втiшав свою рiдну мамусю. Тiльки один раз вiн
продзвенiв сво ю шаблюкою в ©© убогiй кiмнатi i, розпитавши добре про
Остапа та взнавши, яким шляхом кинувся вiн, скоро й сам зашумiв зi сво©м
отрядом на Дiн.
I став Дiн для матерi якоюсь страшною загадкою. Вона чула, що на Дону
гуртуються якiсь офiцерськi сили, вона знала, що червонi готуються до
смертельно© боротьби з ними, але вона нiяк не хотiла зрозумiти, що ©© сини
в рiзних таборах, що десь на донських степах Остап i Андрiй кидаються один
на одного, як розлютованi звiрi, i що, можливо, десь вони вже в мертвiй
схватцi i якийсь iз них уже хрипить на гострому кинджалi свого рiдного
брата. Мати схоплювалась iз свого лiжка i божевiльними очима дивилась у
вiкно. Цей сон був страшнiший за всi кошмарнi сни, i тiльки тепер вона
пiзнала, що таке справжн нещастя. I здалося ©й тепер життя не домовиною,
а безвихiдним, страшним виттям смертельно пораненого пса.
Так проходили днi, мiсяцi i, нарештi, роки. По селах, мiстах i
мiстечках лютувала громадянська вiйна.
То тут, то там блискали пожари, i днi переповнились кулеметним
татаканням. То тут, то там розривались снаряди, i банди блукали по всiх
великих i малих степових шляхах. То цi переможуть, то тi, i здавалося
напiвмертвiй матерi, що цьому нiколи не буде кiнця i вона вже нiколи не
найде колишнього спокою.
Тодi десь раптом ударив грiм i метнулась блискавка. Нiби хтось мудрий i
великий взявся переконати матiр, що нiчого безконечного нема, i взявся
найти ©й довгожданий спокiй. I ще раз ударив грiм i метнулась блискавка:
то вiдступав за сво рiдне мiстечко ©© рiдний син Андрiй i насiдав на
нього його рiдний брат Остап.
Мати, звичайно, нiчого не знала. Вона не знала, що мало не на порозi ©©
убого© кiмнатки стикнулись у мертвiй схватцi завзятi брати. Цiлий тиждень
переходило мiстечко iз рук у руки, i мати тiльки пiд кiнець узнала, що то
©© сини воюють один з одним на порожнiх вулицях свого рiдного мiстечка. I
вона, розпатлана, кинулась до штабу. I побачила вона там Остапа. Вона
впала перед ним навколюшки i почала благати його, щоб вiн припинив бiйку.
Тодi усмiхнувся Остап i сказав матерi чужим голосом:
- Iди, стара, додому i, будь ласка, не перешкоджай менi!
Вона подивилась на сина i не пiзнала його: перед нею стояла сувора i
без кiнця далека ©й людина. Це вже був не той Остап, що обiцяв ©й годувати
©© смачними цукерками. Це було втiлення незнано© ©й i хижо© мудрости. Тодi
ще раз подивилась мати на свого рiдного сина сухими очима i мовчки пiшла
додому.
I в цю ж таки нiч вона стикнулась iз другою сво ю дитиною. О третiй
годинi ночi хтось тихенько постукав ©й у вiкно. Вона хутко пiдвелась з
лiжка. Тодi чу вона рiдний ©й голос, i голос цей просить скинути защiпку
з ©© убогих дверей. Вона кинулась до порога i побачила, нарештi, свого
дорогого Андрiя.
Але й його побачила вона таким же далеким i чужим, як i Остапа. Вiн
навiть не привiтав ©©, вiн навiть не дивився на не© i, як неприручений
звiр, увесь час ховав на пiдлозi сво© колись добрi очi.
- Чого ж ти прийшов до мене? - нарештi, промовила вона.
- Я прийшов до тебе, матусю,- чужим голосом сказав Андрiй,- щоб ти менi
допомогла в мо©й справi!
- Яка ж твоя справа, синку? - зiдхнула мати.- Чому ж вона саме твоя i
чому вона не може бути мо ю?
Андрiй негарно усмiхнувся i сiв на стiльця.
- А тому не може бути тво ю,- сказав вiн,- що ти нiчого не розумi ш!
- Боже мiй! - скрикнула мати.- Невже ж це не я виховувала тебе, мiй
любий синку? Чому ж я не найду з тобою спiльно© мови?
- Не найдеш, матусю,- сказав Андрiй,- бо тако© мови ти шука ш i з мо©м
братом Остапом. З мо©м найлютiшим ворогом...
- З тво©м найлютiшим ворогом? Синку! Що ти говориш? А-ах, Боже мiй! - i
мати заридала.
Тодi пiдiйшов до не© ©© рiдний син i сказав чужим голосом:
- Покинь, стара, виводити, бо менi нiколи зараз, i до того ж я мушу за
тво ю допомогою пролiзти до братового штабу.
Та не встиг Андрiй вимовити сво©х останнiх слiв, як у дворi зашумiло.
Вiн кинувся до вiкна i в присмерках мiсячно© ночi побачив вершникiв. I
зрозумiв Андрiй, що зграя ворогiв оточу його, i сказав вiн матерi:
- Ховай мене, мамусю, i якомога скорiш! Ховай мене вiд мого брата
Остапа!
Мати кинулась. Мати кинулась ховати свого любого сина Андрiя. I сховала
вона свого любого сина Андрiя на глухому горищi i повернулась до кiмнати.
Тодi з шумом розчинилися дверi, i зупинився на порозi Остап з двома сво©ми
молодими вершниками.
- Ну, так де ти, стара, сховала мого брата Андрiя? - грiзним голосом
спитав вiн.Чи не дума ш ти, що мо© дозорнi прозiвали його?!
- Не бачила я твого брата Андрiя! - рiшуче сказала мати i, зблiдла,
сiла на сво лiжко.- Не бачила!..
- Не бреши, стара! - скрикнув Остап i взявся рукою за свою блискучу
шаблюку.- Чи не дума ш ти, що я помилую свого найлютiшого ворога? '
I, сказавши це, Остап подивився на вершникiв. Вершники вiд задоволення
крякнули. Мовляв: наш пан-отаман не зна рiднi i для нього в боротьбi нема
братiв!
- Я радий, що ви так дума те про мене! - сказав Остап.- Отже, хочу я
довести вам, що для мене в боротьбi нема i матерi.
I георгi©вський кавалер всiх чотирьох хрестiв, що поважно виблискували
на його грудi, сiв бiля сво © матусi. I наказав вiн сво©м вершникам
обшукати двiр i горище. I запалив вiн цигарку i звiв сво© суворi брови
бiля перенiсся.
Мати сидiла блiда i мовчки дивилась на сина. Духом алькоголю так пашило
вiд нього, що вона мимоволi повернула сво обличчя до вiкна. Вона раз у
раз позирала на дверi i прислухалась до шуму: невже ж таки знайдуть ©©
рiдного сина? I тiльки коли вершники повернулися до кiмнати i доложили
Остаповi, що Андрiя нiде нема, вона з полегшенням зiпхнула й сказала:
- Хiба я вам не говорила?! Чого ж ви прийшли до мене?
- Так ти, я бачу, хочеш хитрувати? - скрикнув Остап.- Так знай же,
вiдьмо: нема тобi пощади вiд мене! Коли до ранку ти не видаси мого брата,
то...
Остап схопився за клинок i показав його матерi. Тодi переповнилась чаша
терпiння, i сказала мати:
- Що ти говориш, Остапе? Побiйся Бога! Невже ти, мiй п'яний сину, забув
сво дитинство й "солодкi цукерки"?!
- Ха-ха! - зареготав Остап.- Чу те, хлопцi? Моя мати згадала солодкi
цукерки! Моя мати хоче мене розжалобити! Чу те, хлопцi?!
П'янi вершники теж зареготали. Зареготали й шаблi дзвоном якогось
страшного розпачу. Тодi знову сказав Остап:
- Н , матуську, цукерки тебе не спасуть! Спасибi тобi, що ти мене
породила й виховала, але не пишайся цим! Бо породити - то зовсiм не важка
штука... i навiть деяке задоволення... Ха-ха! А виховати - це твiй
природний обов'язок... Ну, словом, я хочу жити i во iм'я якихось там
шляхетних поривань зовсiм не думаю пiдставляти свою голову сво му братовi
Андрi вi!
Мати з жахом дивилась на свого сина i нiчого не розумiла. Вона все
втiшала себе надi ю, що це - нiщо iнше, як п'яний бред п'яно© людини, i
вже не могла втiшати себе такою надi ю.- "Це пекельний сон сниться менi",-
уперто думала вона i раз у раз клала на сво печальне чоло свою схудлу
руку. Вона клала руку, аж поки пiдвiвся Остап.
I пiдвiвся Остап i сказав матерi, щоб вона влаштувала йому лiжко на
ганку; мовляв, вiн там буде до ранку чекати вiдповiдi i ©© останнього
слова. Вона мусить сказати, де сховала Андрiя. I, похитуючись, пiшов вiн
на ганок, а за ним пiшли i його вершники.
одкривалась убога перспектива в сiру осiнню далечiнь. Також зрiдка
одлiтали оселi, але Криленкiв погляд зупинявся лише на тих будiвлях, що
виникали ру©ною. Вiн уважно придивлявся до них, наче шукав тут того
майбутнього, яке чека його. Вiн так замислився, що й не звернув уваги, як
Шарко вийшов.
Iнженер уже прокинувся i розмовляв з жiнкою. Остання, коли ©©, нарештi,
залишив Шарко, зовсiм перетворилась. З обличчя зникла розгубленiсть, i
повеселiшали вишневi очi. В особi Сердюка вона найшла свого справжнього
спiвбесiдника. Але й iнженер став балакучiший.
- А все-таки, панно Темо, ви спiзнились на роботу,- сказав вiн.
- Товаришу Сердюче, який ви чудний,- зареготала Брук:- сьогоднi ж
недiля!
- Недiля?.. Так чому ж ви так поспiша те?
- Як чому? От тобi й раз: не вiк же менi жити в подруги, я й без того
спiзнилась на дачний.
- На дачний? - чомусь здивовано спитав Сердюк.
- Ну да, на дачний! - i жiнка знову зареготала:- Ой, який ви чудний,
товаришу!
Iнженер пiдвiвся, подивився на Криленка i, пiдкинувши плече, кинув
несподiвано:
- Тiльки ви, будь ласка, не кажiть паннi Iра©дi, що зустрiли мене тут.
- Чому ж це?
- Та, бачите... словом, я не хочу! - i, помовчавши трохи, додав:- Я
все-таки певний, що нiхто не догада ться, яку роль зiгра комета iз
сузiр'я Рака.
- Ви вже про комету? - сказала Брук, очевидно, зовсiм не дивуючись
рiзкому переходовi на iншу тему.- Ну, добре, яку ж роль?
Вона зложила сво© руки i так уважно, з такою легкою теплою iронi ю
подивилась на iнженера, наче вона мала слухати трьохлiтню дитину.
- Мене цiкавить, головним чином,- сказав iнженер, постоявши хвилину
серед купе,так звана "червона комета", що пройшла по елiпсi ще в 1811
роцi. Появитись вона мусить тiльки через 3000 рокiв. Припускаючи, що цей
термiн для iстоти, яка живе на Землi i зветься людиною, явля ться термiном
поза всяким вимiром, я не можу погодитись з вами, що цей же термiн для
свiдомости iстот iншо© планети явля ться iррацiональною величиною... Але
ви, будь ласка, не шукайте тут якогось символу: ця комета в астрономi© так
i зветься "червоною".
- Товаришу Сердюче, ви ж допiру говорили про комету в сузiр'©
Рака,заперечила Брук.
Iнженер по-дитячому зареготав.
- Так, я говорив про комету iз сузiр'я Рака, i ви, будь ласка, не
звертайте на мене уваги.
Криленко не витримав i, повернувшись, зустрiвся з очима Сердюка. Той
уважно подивився на нього i з легкою усмiшкою перевiв погляд на жiнку. Все
це Криленка збивало з тями. В чому справа: ненормальнiсть чи дешевенька
iнтрига? Це питання його так зацiкавило, що вiн забув навiть основне:
потяг наближався до останньо© станцi©, i йому надходив час збиратися. Вiн
знов ув'язався в розмову.
- Скажiть, будь ласка, товаришко,- звернувся вiн до жiнки,- на якiй ви
фабрицi працю те?
- На шостiй тютюновiй.
- Ну... а живете де? - пiдбирав слова Криленко.
Жiнка раптом почервонiла: вона згадала, очевидно, поводження Шаркове з
нею.
- А вам яке дiло?
Криленко теж почервонiв: вiн i справдi кинув нетактовне запитання.
- Будь ласка, пробачте менi,- сказав вiн.- Я погано знаю город, i мене
цiкавили деякi данi про розположення вулиць.
Брук заспоко©лась.
- Вулиць?.. хiба вам це потрiбно?.. Щодо мене, то живу я в провулку
Вiльно© Академi©, будинок професора Полоза. Не знаю тiльки, як ви
скористу тесь з цi © iнформацi©.
- Професора Полоза? - повторив запитанням Криленко: це прiзвище по
асоцiацi© знову перенесло його в Берлiн.
- Так, професора Полоза.
- Тодi скажiть, коли ласка ваша: сам професор чи не був недавно в
емiграцi©?
- Ви саме про нього й говорите: професор декiлька мiсяцiв як повернувся
з-за кордону. Хiба ви зна те його?
- Так, знаю. Менi приходилося з ним зустрiчатись у Берлiнi.
- Дуже при мно,- кинула Брук,- виявля ться, ми ма мо спiльних знайомих.
Сказавши це, жiнка повернулась до Сердюка й повела з ним колишню
розмову. Що ж до Криленка, то вiн, дивуючись випадковi, пригадував останню
зустрiч з професором.
Це було ще в посольствi. До нього в кабiнет увiйшов (вiн акуратно
приходив кожного тижня) низенький вчений з довгою, як у схимника, бородою.
Вiн i на цей раз тихо, вкрадливо говорив, що вiн хоче повернутися знову на
Укра©ну i працювати в Радянськiй Республiцi, що вiн буде корисний новому
суспiльству i т. д. Криленко i на цей раз дивувався, як солодко говорить
цей низенький професор, як тонко обходить небезпечнi мiсця розмови. Навiть
на пряме запитання, як вiн дивиться на диктатуру молодого класу i чи не
дума вiн публiчно одмовитись вiд сво © колишньо© полiтично© позицi©, яка
привела його до емiграцi©, професор так вiдповiв, що, з одного боку, можна
було розумiти одне, а з другого - зовсiм протилежне. Але у всякому разi
професор справляв дуже при мне враження i безперечно хотiв повернутися на
батькiвщину. Цього ж разу вiн навiть показав Криленковi портрет сво ©
старшо© дочки, яка, хоч це й дивно, давно вже належить до комунiстично©
партi© i, очевидно, могла б явитись певною порукою того, що вiн, не
дивлячись на його роки, ще багато б принiс користи суспiльству. Уряд
амнiстував професора, професор зi сво ю тонкою дипломатi ю пере©хав на
Укра©ну, але образ його дочки на деякий час залишився в Нiмеччинi. Потiм в
пам'ятi Криленка стерся й вiн.
Тепер, перекинувшись кiлькома фразами з Темою Брук, вiн знову пригадав
професорову карточку, i щось при мне лягло йому на душу.
- А скажiть, товаришко: нема у професора Полоза дочки? - спитав
Криленко, провiряючи, чи дiйсно про знайомого йому вченого йшла допiру
розмова.
- Яку вам треба? У нього не одна. Вас, очевидно, цiкавить Iра©да?
- Можливо, я про не© й чув. Вона комунiстка?
- Одразу видно, що ви не тутешнiй,- усмiхнулась Брук.- Але як ви про
не© чули?
Криленко розказав про зустрiч з професором, про розмову в посольствi i,
нарештi, про портрет.
- I що ж: подобалась вона вам? - спитала Брук i в перший раз iз
зацiкавленням змiряла Криленка.
- Я ©© не знаю,- заперечив той.- Я тiльки бачив ©© портрет.
- Хiба вам не досить цього? - ядовито сказала жiнка.- Це ж ще з самого
Адама ведеться: женщину судять по фiзi©. Це, так би мовити, формула...
партiйна... Ви, зда ться, теж партiйний?
- Так.
- Дуже при мно. Я завжди почуваю себе страшенно зворушеною, коли
зустрiчаюся з партiйним. Так i хочеться кинутись в обiйми: як же, такi
близькi родичi - я теж належу до тi © ж партi© - i така безодня в нас
спiльних iнтересiв... Але я ухиляюсь. Добре, я вас можу познайомити з
Iра©дою. Завiтайте до професора.
- Можливо, завiтаю,- сказав Криленко.- Передайте, будь ласка,
професоровi мiй щирий привiт.
Тема Брук ще раз подивилась на свого спiвбесiдника й кинула:
- Як же! Не сумнiвайтесь. Найщирiший! Я завжди люблю прислужитися там,
де спостерiгаю зворушливе днання комунара з безпартiйним вченим.
Потяг пiдходив до перону, i жiнка, не слухаючи Криленка й не дивлячись
на Сердюка, вискочила за дверi. Через хвилину вбiг журналiст. За той час,
коли Криленко збирав сво© речi, вiн встиг наговорити йому щеодну книгу
сенсацiй. Розлучились вони добрими знайомими з надi ю (так говорив Шарко)
зустрiтися в городi. Сердюк пiсля розмови з жiнкою не сказав жодного слова
i, тiльки виходячи з купе, несподiвано повернувся до Криленка й кинув:
- Ну, а я з вами зустрiнусь обов'язково.
МАТИ
При©хали до матерi та три сини:
Три сини вояки, да не 'днакi,
Що 'дин за бiдних,
Другий за багатих...
П. ТИЧИНА
Батько цих бойових хлопцiв помер дуже давно - так давно, що й не
скажеш. Поховали його на осiнньому кладовищi в тому ж таки дореволюцiйному
мiстечку i саме тодi, коли Остап та Андрiй тiльки-но розпочинали свою
житт ву путь. Як пам'ятають старожили, з батька був звичайний собi кравець
i - можна сказати - надзвичайна людина. Ну, хто б, скажiмо, наважився
назвати його Тарасом Бульбою? Хто б ризикнув з цього сморчка зробити хоч
би поганенького вояку? А от глядiть же: тiльки й думок у нього було, що
про тую неспокiйну козацьку старовину. Зiгнувшись над якимись штанцями,
скажiмо, та перегортаючи сторiнки молодого Гоголя, кравець (розповiдають
старожили) завжди тяжко зiдхав i з такими словами звертався до сво ©
молодо© дружини:
- А чи не дума ш ти, що з мене вийшов би непоганий кошовий отаман?
З iсторi© мiстечка вiдомо, що коли Остап (старший кравцiв син) скiнчив
т. зв. "приходську школу", кравець цiле лiто бiгав по сусiдських дворах i
розпитував у мешканцiв, як йому добитися iз сво©м перваком до кадетського
корпусу. За всяку цiну хотiв кравець зробити зi свого любого сина (як i з
другого сина) вiйськову людину, й за всяку цiну хотiв вiн бачити сво©х
синiв на вороних кониках. З його бiганини, звичайно, нiчого не вийшло (не
допомiг навiть пан "справник"), i кравець примушений був, продавши сво
майно (козу й курку з пiвнем), повести свого первака до мiсцево© гiмназi©.
I привiв кравець свого первака до мiсцево© гiмназi© й благословив його
приблизно такими словами:
- Так от що, дорогий мiй сину! Не забувай батькiвського заповiту: як
виростеш, синку, то, просю я тебе, пiди ще ти до вiйськово© школи i
причепи собi там блискучу шаблюку... щоб був ти менi, значить, як Остап
для Тараса Бульби.
Остап уважно вислухав батька й побiг на iспити. I поступив вiн,
значить, в тую гiмназiю, й саме тi © осенi, коли чудакуватий кравець
навiки розпрощався з нашим бiлим i без кiнця загадковим свiтом.
Кравець був типовий мiстечковий кравець, i не наважився вiн порушити
вiкову традицiю: як i всi мiстечковi кравцi, вiн був страшенно бiдний. Не
залишив вiн пiсля себе буквально нiчого, крiм двох пар стареньких ножиць
та поганенько© швацько© машинки. Так що мусiла, значить, його дружина
перебиватися з хлiба на сiль та жити в неможливих злиднях. I вже не могла
вона вiддати свого другого сина в гiмназiю й вiддала його до простенько©
ремiсно© школи.
Таким чином, сама судьба повела двох братiв по рiзних дорогах, i
сталося так, як у сентиментальних народнiх казках: один завжди носив
чистенький костюмчик та вже з дитинства мав тенденцiю зробитись негативним
типом, а другий i не знiмав засмальцьовано© сорочки. Одного мати мусiла
годувати пахучими сосiсками ("На двi копiйки на снiданок, щоб не глузували
паничi!"), а другий ©в чорний хлiб з олi ю. I тому Остаповi, як i треба
було чекати, завжди грала на обличчi весела усмiшка, а Андрiй нiколи й не
посмiхався: вiн завжди дивився на свiт суворим поглядом незадоволено©
людини.
Мати розумiла другого сина, i великим болем стискало ©й серце. Як ©й
хотiлось тодi, щоб i Андрiй ходив у чистенькiй сорочцi i ходив учитись у
чистеньку гiмназiю. Хiба вiн не такий близький i рiдний ©й, як Остап? Чи,
може, й справдi вона не на рiвнi частини подiлила свою матерню любов? Нi,
вона однаково любить сво©х дорогих синiв, i вона зовсiм невинна, що ма
мiзерний заробiток i нездiбна виховати обох ©х так, як хотiлось би... Чи,
може, вона мусить взяти Остапа з гiмназi© i одвести до ремiсно© школи?
В таких болях iшли днi, мiсяцi i, нарештi, роки. Над мiстечком
пролiтали весни, перелiтнi птицi та ще якiсь невiдомi вiтри з невiдомих
кра©н. Над мiстечком брели й осiннi невеселi дощi, та йшов, нарештi,
пiвнiчний мороз. Улiтку в мiстечку збирали вишнi, сливи та яблука, i тодi
пахло на базарах забутою старовиною. Мiстечкове життя не виходило з
дореволюцiйного кола сво©х буденних iнтересiв i нiчим не вiдрiзнялося вiд
того життя, що його намальовано в тисячах новел та оповiдань.
Мати починала свiй день на вранiшньому базарi, де купувала вона
найдешевшi продукти, й кiнчала його коло машинки. З десято© приблизно
години до не© починали стiкатись люди, й вона приймала вiд них роботу.
Цiлий день вона йшла сорочки та костюмчики i зовсiм не мала часу
розмовляти з сво©ми любими синами. Тiльки за обiдом чи то вже вночi вона
пiдходила до якогось iз них i ласкала його сво©ми тихими сiрими очима.
- Ну, як тво , синку, вчення? - питала вона.
Остап на ласку вiдповiдав ще бiльшою ласкою. Вiн обiймав свою матiр i
говорив ©й, що його вчення добре йде, що вiн скоро скiнчить гiмназiю i
тодi буде годувати свою мамуську гарними цукерками, що, нарештi,говорив,-
вона нiколи вже не буде так поневiрятись, як зараз поневiря ться. Але
Андрiй не вмiв ласкатись, i нiколи мати не чула вiд нього теплого слова. I
хоч знала вона, що з таких мовчазних хлопцiв частiш за все виходять гарнi
люди, та не могла вона знести цього мовчання Андрi вого i йшла вiд нього в
зажурi.
В 1914 роцi, як вiдомо, почалась велика вропейська вiйна. В цей час
Остап був уже у восьмому класi гiмназi©, а Андрiй, скiнчивши ремiсну
школу, працював у мiстечковiй кузнi. В цей час мати вже не знала колишнiх
злиднiв, бо хоч вiд старшого сина вона ще й не мала допомоги, але зате
Андрiй тепер кожного мiсяця приносив ©й той чи iнший заробiток. Члени
сiм'© могли вже ходити щонедiлi до кiнематографi© i навiть почали думати
про власний маленький будиночок. Словом, вiйна надiйшла тодi саме, коли
перед кравчихою допiру потихеньку почали розгортатись добрi обрi©
довгожданого щасливого життя.
Мати затривожилась. Вiдчула вона, що велике лихо насува ться на не©. Як
Остапа, так i Андрiя - коли затягнеться вiйна - можуть забрати в солдати
(першому йшов двадцятий, другому дев'ятнадцятий рiк) i, значить, можуть
забрати всi ©© надi©. Вона виходила на вулицю, зупинялась i розпитувала
знайомих та прислухалась до та мничих розмов, що шелестiли по закутках
колись спокiйного мiстечка.
А мiстечко i справдi зашумувало. Iз зовсiм невойовничих будиночкiв
повилазили доти невiдомi войовничi патрiоти сво © вiтчизни i, помахуючи
кулаками, кричали, що вони Франца-Йосипа знищать в два тижнi, а за мiсяць
завоюють всю Австро-Угорщину з Нiмеччиною вкупi. З державних установ
кожно© хвилини ле© ©ли вiстi про нашi "надзвичайнi" перемоги, i обивателi
остаточно збожеволiли вiд несподiванок. На базарi цiлий день товклися люди
i передавали з уст в уста напiвфантастичнi чутки, i навiть можна було
бачити, як дуже поважнi мiстечковi крамарi раптом пiдскакували до сво©х
покупцiв i - нi з того нi з сього - починали вести з ними довгi бесiди про
сучаснi подi©. I тiльки там, на вокзалах, де матерi випроводжали сво©х
синiв у далеку невiдому дорiженьку,- тiльки там було безгомiння. Але й це
безгомiння було не буденне. Словом, прийшла якась нечувана тривога й
прийшла якась нечувана су та. Якимсь химерним вентилятором вентилювало
заплiснявiле мiстечкове життя.
Тодi й надiйшов перший удар для матерi. Надiйшов тодi, коли Остап
раптом заявив за вечерею, що вiн вирiшив iти добровольцем на фронт i що
вiн хоче цим вирiшенням, так би мовити, вшанувати пам'ять свого батька.
Мати ахнула. Вона довго сперечалась iз старшим сином, щоб вiдмовився вiд
тако© безумно© думки. Вона доводила йому, що кравець трохи психiчно
ненормальний був i що, значить, зважати на його заповiти не приходиться.
Але Остап стояв на сво му, i нiяка сила не могла його переконати. Тодi
Андрiй порадив матерi "плюнути на цю справу" i сказав сво му старшому
братовi:
- Коли вже ти так хочеш заробити хрестика, то, мабуть, паняй, брате, на
фронт i не мороч нам бiльше голови!
I по©хав Остап на фронт заробляти хрестика, i заробив вiн ©х там цiлих
чотири. I зробився вiн там паном ротмiстром, i дiстав вiн собi славу
бойового вояки. Узнала про це мати не з дорогих синових листiв (вiн за
весь час тiльки одного написав), а з iлюстрованих журналiв, де серед
великих геро©в вмiщено було й його дороге обличчя. I радiсно i сумно було
дивитись на те обличчя! Радiсно було, що вона народила й виховала такого
сина. Сумно було, що цей син уже, мабуть, нiколи до не© не повернеться, бо
зiйшов вiн на зовсiм чужу ©й i невiдому дорiженьку. Як згадка про
неповторну молодiсть, жеврiло на серцi це колись таке рiдне й близьке ©й
обличчя. I почорнiло на душi, i сумно було ©й дивитись на цей присмерк, що
йде над сiрими калюжами ©© понурого мiстечка.
А в мiстечковому життi i справдi почало поночiти. Войовничi патрiоти
вже не виходили на вулицi й не махали кулаками, як на початку вiйни, i з
державних установ уже не летiли радiснi вiстi. Крамарi мовчки постачали
обивателя i вже не мали охоти говорити на сучаснi теми. Трапилось щось
неможливе: вiйна робилась звичайним побутовим явищем, i нiкого не
зворушував лазаретний стогiн оборонцiв вiтчизни. Серця почерствiли, i
обиватель похмуро чекав на якусь нову екстравагантну несподiванку.
Тодi мати зазнала дальшого удару. Задумала вiйна одiбрати у не© й ©©
другого сина, i покликали Андрiя до вiйськово© служби. Але не пiшов той на
вiйськову службу, i оголошено було його дезертиром. Тодi утiк Андрiй iз
свого рiдного мiстечка, i залишилась мати самотньою зозулею у сво©й
пiдвальнiй кiмнатi. Це був дуже важкий час у ©© невеселому життi. Вона
навiть вiдчула раптом, що немилий ©й ста сам бiлий свiт. Коли ранiш вона
знала, для кого поневiря ться в сво©х злиднях, то тепер вона остаточно
розгубилась i тiльки дивилась мертвими очима у сво туманне вiкно. Надворi
вже прокидалась весна, дзюрчали потоки, симпатично нiжилось над мiстечком
молоде сонце, а мати ходила з кутка в куток похмурим автоматом i уявляла
собi свiт як велику й безвихiдну домовину. I невiдомо, до чого б привели
бiдну жiнку ©© муки, коли б не революцiя.
Перший вибух 17-го року зазвучав матерi божественним органом. Коли для
звичайного мiстечкового обивателя революцiя прийшла тiльки новою
несподiванкою, що вiн ©© так похмуро чекав, то для матерi вона була
чарiвним бальзамом. Мати враз посвiжiшала й, виходячи з весняних плакатних
вулиць за мiстечко, з надi ю дивилась в теплу легко-бiрюзову далечiнь.
Вона вже певна була, що ©й тепер недовго чекати сво©х любих синiв.
- Менi дуже подоба ться революцiя,- сказала вона колись сво©й сусiдцi.
Словом, фортуна нiбито зжалилась над матiр'ю i навiть зжалилась над нею
до кiнця: за якийсь мiсяць вона принесла на сво©х крилах ©© першого сина
Остапа, георгi вського кавалера чотирьох хрестiв. Але принесла вона Остапа
саме в той час, коли вже не треба було георгi©вських кавалерiв i коли
зривали погоники з офiцерського плеча. I що ж? Остап недовго прожив у
сво му рiдному мiстечку i недовго втiшав свою рiдну мамусю цукерками, що
ними обiцяв колись годувати ©©. Тiльки один раз продзвенiв вiн сво ю
шаблюкою в ©© убогiй кiмнатi i скоро зашумiв iз сво©м отрядом на Дiн.
Мати розгубилась: що ж це таке? Чи не солодкий сон приснився ©й? Невже
ж для того вона виховувала свого любого Остапа, щоб вiн ©й дав тiльки одну
щасливу хвилину?
Тодi ще раз нiбито зжалилась над нею фортуна i принесла ©й на сво©х
крилах другого сина - Андрiя. Але й цього вона принесла до рiдного
мiстечка з великим отрядом i саме в той час, коли в кра©нi вже зацвiли
червонi зiрки на кашкетах. I що ж? I Андрiй недовго жив у сво му рiдному
мiстечку i недовго втiшав свою рiдну мамусю. Тiльки один раз вiн
продзвенiв сво ю шаблюкою в ©© убогiй кiмнатi i, розпитавши добре про
Остапа та взнавши, яким шляхом кинувся вiн, скоро й сам зашумiв зi сво©м
отрядом на Дiн.
I став Дiн для матерi якоюсь страшною загадкою. Вона чула, що на Дону
гуртуються якiсь офiцерськi сили, вона знала, що червонi готуються до
смертельно© боротьби з ними, але вона нiяк не хотiла зрозумiти, що ©© сини
в рiзних таборах, що десь на донських степах Остап i Андрiй кидаються один
на одного, як розлютованi звiрi, i що, можливо, десь вони вже в мертвiй
схватцi i якийсь iз них уже хрипить на гострому кинджалi свого рiдного
брата. Мати схоплювалась iз свого лiжка i божевiльними очима дивилась у
вiкно. Цей сон був страшнiший за всi кошмарнi сни, i тiльки тепер вона
пiзнала, що таке справжн нещастя. I здалося ©й тепер життя не домовиною,
а безвихiдним, страшним виттям смертельно пораненого пса.
Так проходили днi, мiсяцi i, нарештi, роки. По селах, мiстах i
мiстечках лютувала громадянська вiйна.
То тут, то там блискали пожари, i днi переповнились кулеметним
татаканням. То тут, то там розривались снаряди, i банди блукали по всiх
великих i малих степових шляхах. То цi переможуть, то тi, i здавалося
напiвмертвiй матерi, що цьому нiколи не буде кiнця i вона вже нiколи не
найде колишнього спокою.
Тодi десь раптом ударив грiм i метнулась блискавка. Нiби хтось мудрий i
великий взявся переконати матiр, що нiчого безконечного нема, i взявся
найти ©й довгожданий спокiй. I ще раз ударив грiм i метнулась блискавка:
то вiдступав за сво рiдне мiстечко ©© рiдний син Андрiй i насiдав на
нього його рiдний брат Остап.
Мати, звичайно, нiчого не знала. Вона не знала, що мало не на порозi ©©
убого© кiмнатки стикнулись у мертвiй схватцi завзятi брати. Цiлий тиждень
переходило мiстечко iз рук у руки, i мати тiльки пiд кiнець узнала, що то
©© сини воюють один з одним на порожнiх вулицях свого рiдного мiстечка. I
вона, розпатлана, кинулась до штабу. I побачила вона там Остапа. Вона
впала перед ним навколюшки i почала благати його, щоб вiн припинив бiйку.
Тодi усмiхнувся Остап i сказав матерi чужим голосом:
- Iди, стара, додому i, будь ласка, не перешкоджай менi!
Вона подивилась на сина i не пiзнала його: перед нею стояла сувора i
без кiнця далека ©й людина. Це вже був не той Остап, що обiцяв ©й годувати
©© смачними цукерками. Це було втiлення незнано© ©й i хижо© мудрости. Тодi
ще раз подивилась мати на свого рiдного сина сухими очима i мовчки пiшла
додому.
I в цю ж таки нiч вона стикнулась iз другою сво ю дитиною. О третiй
годинi ночi хтось тихенько постукав ©й у вiкно. Вона хутко пiдвелась з
лiжка. Тодi чу вона рiдний ©й голос, i голос цей просить скинути защiпку
з ©© убогих дверей. Вона кинулась до порога i побачила, нарештi, свого
дорогого Андрiя.
Але й його побачила вона таким же далеким i чужим, як i Остапа. Вiн
навiть не привiтав ©©, вiн навiть не дивився на не© i, як неприручений
звiр, увесь час ховав на пiдлозi сво© колись добрi очi.
- Чого ж ти прийшов до мене? - нарештi, промовила вона.
- Я прийшов до тебе, матусю,- чужим голосом сказав Андрiй,- щоб ти менi
допомогла в мо©й справi!
- Яка ж твоя справа, синку? - зiдхнула мати.- Чому ж вона саме твоя i
чому вона не може бути мо ю?
Андрiй негарно усмiхнувся i сiв на стiльця.
- А тому не може бути тво ю,- сказав вiн,- що ти нiчого не розумi ш!
- Боже мiй! - скрикнула мати.- Невже ж це не я виховувала тебе, мiй
любий синку? Чому ж я не найду з тобою спiльно© мови?
- Не найдеш, матусю,- сказав Андрiй,- бо тако© мови ти шука ш i з мо©м
братом Остапом. З мо©м найлютiшим ворогом...
- З тво©м найлютiшим ворогом? Синку! Що ти говориш? А-ах, Боже мiй! - i
мати заридала.
Тодi пiдiйшов до не© ©© рiдний син i сказав чужим голосом:
- Покинь, стара, виводити, бо менi нiколи зараз, i до того ж я мушу за
тво ю допомогою пролiзти до братового штабу.
Та не встиг Андрiй вимовити сво©х останнiх слiв, як у дворi зашумiло.
Вiн кинувся до вiкна i в присмерках мiсячно© ночi побачив вершникiв. I
зрозумiв Андрiй, що зграя ворогiв оточу його, i сказав вiн матерi:
- Ховай мене, мамусю, i якомога скорiш! Ховай мене вiд мого брата
Остапа!
Мати кинулась. Мати кинулась ховати свого любого сина Андрiя. I сховала
вона свого любого сина Андрiя на глухому горищi i повернулась до кiмнати.
Тодi з шумом розчинилися дверi, i зупинився на порозi Остап з двома сво©ми
молодими вершниками.
- Ну, так де ти, стара, сховала мого брата Андрiя? - грiзним голосом
спитав вiн.Чи не дума ш ти, що мо© дозорнi прозiвали його?!
- Не бачила я твого брата Андрiя! - рiшуче сказала мати i, зблiдла,
сiла на сво лiжко.- Не бачила!..
- Не бреши, стара! - скрикнув Остап i взявся рукою за свою блискучу
шаблюку.- Чи не дума ш ти, що я помилую свого найлютiшого ворога? '
I, сказавши це, Остап подивився на вершникiв. Вершники вiд задоволення
крякнули. Мовляв: наш пан-отаман не зна рiднi i для нього в боротьбi нема
братiв!
- Я радий, що ви так дума те про мене! - сказав Остап.- Отже, хочу я
довести вам, що для мене в боротьбi нема i матерi.
I георгi©вський кавалер всiх чотирьох хрестiв, що поважно виблискували
на його грудi, сiв бiля сво © матусi. I наказав вiн сво©м вершникам
обшукати двiр i горище. I запалив вiн цигарку i звiв сво© суворi брови
бiля перенiсся.
Мати сидiла блiда i мовчки дивилась на сина. Духом алькоголю так пашило
вiд нього, що вона мимоволi повернула сво обличчя до вiкна. Вона раз у
раз позирала на дверi i прислухалась до шуму: невже ж таки знайдуть ©©
рiдного сина? I тiльки коли вершники повернулися до кiмнати i доложили
Остаповi, що Андрiя нiде нема, вона з полегшенням зiпхнула й сказала:
- Хiба я вам не говорила?! Чого ж ви прийшли до мене?
- Так ти, я бачу, хочеш хитрувати? - скрикнув Остап.- Так знай же,
вiдьмо: нема тобi пощади вiд мене! Коли до ранку ти не видаси мого брата,
то...
Остап схопився за клинок i показав його матерi. Тодi переповнилась чаша
терпiння, i сказала мати:
- Що ти говориш, Остапе? Побiйся Бога! Невже ти, мiй п'яний сину, забув
сво дитинство й "солодкi цукерки"?!
- Ха-ха! - зареготав Остап.- Чу те, хлопцi? Моя мати згадала солодкi
цукерки! Моя мати хоче мене розжалобити! Чу те, хлопцi?!
П'янi вершники теж зареготали. Зареготали й шаблi дзвоном якогось
страшного розпачу. Тодi знову сказав Остап:
- Н , матуську, цукерки тебе не спасуть! Спасибi тобi, що ти мене
породила й виховала, але не пишайся цим! Бо породити - то зовсiм не важка
штука... i навiть деяке задоволення... Ха-ха! А виховати - це твiй
природний обов'язок... Ну, словом, я хочу жити i во iм'я якихось там
шляхетних поривань зовсiм не думаю пiдставляти свою голову сво му братовi
Андрi вi!
Мати з жахом дивилась на свого сина i нiчого не розумiла. Вона все
втiшала себе надi ю, що це - нiщо iнше, як п'яний бред п'яно© людини, i
вже не могла втiшати себе такою надi ю.- "Це пекельний сон сниться менi",-
уперто думала вона i раз у раз клала на сво печальне чоло свою схудлу
руку. Вона клала руку, аж поки пiдвiвся Остап.
I пiдвiвся Остап i сказав матерi, щоб вона влаштувала йому лiжко на
ганку; мовляв, вiн там буде до ранку чекати вiдповiдi i ©© останнього
слова. Вона мусить сказати, де сховала Андрiя. I, похитуючись, пiшов вiн
на ганок, а за ним пiшли i його вершники.