Хвильовий М.. Синi етюди

Iвановича, що "це ©м так не пройде". Iван Iванович слухав, а Марфа
Галактiонiвна говорила.
- Я думаю,- говорила Марфа Галактiонiвна,- що Зюзя ма рацiю бути
незадоволеним з апаратчикiв. Ти як гада ш, Жане?.. Ти зна ш, я вже давно
точу зуби на Сталiна.
- Я, Галакточко, нiчого не маю проти,- нарештi зiдхав мiй стiйкий
герой,- але щодо Сталiна, я з тобою (тут Iван Iванович озирався) згодний.
Згодний, Галакточко. Цiлком! На мiй погляд, вiн теж... як би його
сказати,- дискусiйщик... Себто треба припускати, що вiн буде дискусiйщик.
- Треба припускати? - кричав товариш Мрачний.- I це говорите ви,
високоiнтелiгентна людина?
Тут мiй герой не те щоб дрейфив, а просто говорив, що його не так
зрозумiли, що вiн, звичайно, i в цьому питаннi "органiчно" не може бути не
революцiонером "з голови до п'ят" i що вiн хоче тiльки, щоб все було добре
i щоб перемога була на боцi пролетарiату, себто щоб можна було спокiйно
ходити до ячейки в четвер i жити по-людськи. Досить вже вiн настраждався
на фронтах, себто у Наросвiтi, коли була громадянська вiйна.
- А все-таки,- насiдав товариш Мрачний,- все-таки скажiть менi: невже й
по-вашому потрiбна ця iдiотська самокритика?
Iван Iванович виймав свою бiлоснiжну хустку i нервово протирав нею
окуляри. Вiн, звичайно, знав, як вiн ма вiдповiсти, але вiн не мiг, на
жаль, вiдповiсти, бо тут якраз втручалася товаришка Галакта.
Марфа Галактiонiвна причиняла дверi i говорила конспiративним голосом.
- Звичайно, Жане, це абсурдГ- говорила вона.- Невже ти й досi
погоджу шся? Ну, скажи менi! Скажи!
Iван Iванович нiбито ранiш погоджувався, себто гадав, що товаришка
Галакта теж погоджу ться, але тепер вiн уже не мiг погоджуватись, тим
паче, що, зi слiв товариша Мрачного, "апаратчики" мусiли "на днях
полетiти" i "взагалi загубити свою силу".
- Нi!.. не погоджуюсь! - раптом рiшуче ще раз зiдхав Iван Iванович i,
тут же пiдбадьорений вдячним поглядом дружини, додавав: - Я навiть скажу
вам по секрету, що я з самого початку мало довiряв цiй iде©. й-богу.
Словом, Iван Iванович говорив тiльки те, що пiдказувала йому його
революцiйна совiсть. Правда, коли товариш Мрачний, дiставши посаду, раптом
змiнив сво© погляди, Iван Iванович не змiнив сво©х поглядiв, вiн просто
знову зупинився на сво©х, що були до при©зду товариша Мрачного, позицiях,
себто вiн знову почав гаряче захищати "самокритику", але це показу тiльки
те, що мiй герой, будучи ортодоксальним марксистом, не мiг не володiти
добре ланцетом матерiалiстично© дiалектики. От i все, плюс, звичайно,
революцiйна совiсть.
I тому не зрозумiло (рiшуче не зрозумiло!), як могло трапитись це
велике горе, це грандiозне нещастя. Ви пита те, яке нещастя, яке горе?
Читайте останнiй роздiл - i ви побачите.

VII

Трагiчний фiнал, а також i не про те, якi треба зробити висновки.
Колись Iван Iванович лежав пiсля смачного обiду на канапi i переглядав
"Вiстi". Вiн завжди уважно переглядав цю газету: по-перше, тому, що тут
було багато урядових розпоряджень, а вiн не хотiв бути не в курсi
державного будiвництва, а по-друге - тому, що редакцiя цi © газети його
остаточно зворушувала пiдбором матерiалу. Тут було всього вмiру: i
смiшного (Iван Iванович, наприклад, дуже обурювався з поведiнки драматурга
Кулiша, що в сво©й п' сi "Мина Мазайло" нахабно висмiяв майстра мажорного
смiху Iону Вочревiсущого. Iону Вочревiсущого Iван Iванович вважав мало не
за генiальну людину) - тут було трохи i про кооперацiю, трохи про сiльське
господарство, а також трохи i про культурне життя кра©ни. Особливо Iвана
Iвановича зворушували передовi статтi i саме тi, що йшли без пiдпису.
- Не говори, Галакточко! - часто схвильованим голосом кидав вiн у бiк
сво © дружини.- От би в кого повчитись нашим газетам! Яка краса вислову!
Скiльки в цих передових споживи для серця й розуму. Як вони хвилюють сво ю
тематикою! Нi, не говори, Галакточко, все-таки постановка справи - велике
дiло!
- Ще б пак! - зiдхала Марфа Галактiонiвна.- Це ж наша найстарiша
газета. Скоро матиме мало не десятилiтнiй досвiд!
Iван Iванович дивився у вiкно на молодий снiжок i на його душi була
радiсть i -гордiсть невимовнi...
...Так от, значить, одного разу Iван Iванович лежав пiсля смачного
обiду на канапi i переглядав "Вiстi".
Раптом його очi поширились i вiн, як i тодi, коли натрапив на випадково
положений до його портфеля "страшний документ", як i тодi, дуже зблiд.
Нiжнi пальцi мойого героя затремтiли. Як на грiх, в цей час в квартирi
нiкого не було (вся сiм'я по©хала до парку шпацiрувати), була тiльки в
кухнi Явдоха. Iван Iванович протер очi i ще раз уважно перечитав тi рядки,
якi його так схвилювали. Потiм мiй герой пiдвiвся з канапи i, можна
сказати, навiть забiгав по кiмнатi. Вiн нiколи так енергiйно не метушився,
як тепер, i тому треба було припускати, що вiн вичитав, по меншiй мiрi,
про оголошення вiйни, навiть уже про вступ ворожих сил на радянську
республiку чи то оголошення про смерть якогось свого любимого вождя.
- Загибель революцi©,- шепотiв вiн.- Явна загибель! Коли газета не
бреше - а я ©й завжди вiрив! - коли вона не бреше, то... Нi! Нi! Цього не
може бути. Нi! Нi!
Iвановi Iвановичу навiть пiт виступив на лобi. Хвилинами здавалося, що
вiн знепритомнi i, як пiдстрелений за ць (правда, вiн цього моменту
скорiше подiбний був до, коли так можна висловитися, схвильовано©
породисто© корови) - i, як пiдстрелений за ць, впаде на свiй сюрпризний
килим.
Та цього - слава тобi господи - не трапилося. Мiй герой потроху почав
вiдходити i нарештi зовсiм одiйшов. Тодi вiн пiдiйшов до вiкна i одчинив
вiкно. Запахло весняними пахощами (тодi вже йшла весна). Прямо - заходило
сонце. Воно заходило так звичайно, нiби в газетi нiчого страшного й не
було. Навiть образливо було дивитися на цю байдужу огняну кулю. Але Iван
Iванович навiть не звертав на це уваги: мовляв, плювать йому на сонце, вiн
давно вже взяв себе в руки. Правда, тi руки, що вiн в них взяв себе, ще
трохи, i навiть бiльше нiж трохи, тремтiли, але при чому ж тут вiн?
Мiй герой витер з лоба вищезгаданий пiт i, не маючи з ким подiлитися
сво©ми думками, раптом вiдчув у собi приплив нiжности й велике бажання
поговорити зi сво ю куховаркою.
- Посуд ми те, Явдошко? - нiжним, ласкавим, мало не соцвиховським
голосом сказав Iван Iванович i зупинився на порозi кухнi.- Ну, як воно -
не важко вам жити у нас?
- Чого там важко! - вiдповiла, як i завжди, трохи холоднувато ("чорна
невдячнiсть"!) куховарка.- Чого там важко, ми вже звикли, барин!
Iншого разу мiй, зрiдка трохи глуховатий, герой, можливо, i не звернув
би уваги на це обурливе "барин". Товаришка Галакта навiть думала, що це в
порядку речей: мовляв, нiчого тут особливого нема, коли куховарка назива
Жана "барином" - по-перше, нiхто того не чу i, значить, нема тут нiяко©
компромiтацi©, а по-друге - товаришка Галакта нiколи не посмi позбавити
Явдоху волi слова (куховарцi так подоба ться - хай так i говорить!). Але
на цей раз Iван Iванович мало не пiдскочив.
- Який я вам барин, Явдошко! - скрикнув вiн у жахливiй розпуцi! - Хiба
я вам барин? - Iван Iванович мило усмiхнувся i, розвiвши руками, пояснив:
- Товариш! Так! Товариш!
Явдоха здивовано подивилась на хазя©на.
- Хай буде й по-вашому! - знизала вона плечима i, знизавши плечима,
взялася за цеберку з помиями.
Але тут з Iваном Iвановичем трапилось щось небуденне. Пiдскочивши з
незвичайною для нього легкiстю до куховарки, вiн делiкатно вiдштовхнув ©©
вiд цеберки з помиями.
- Так, так Явдошко! - промовив Iван Iванович тремтячим голосом.- Я вам
не барин, я... я вам справжнiй друг i товариш. Я вам - ви ж пам'ята те? -
Я вам завжди говорив, щоб ви називали мене товаришем! (Iван Iванович i сам
уже вiрив, що вiн завжди пропонував Явдосi називати себе товаришем, хоч
цього, можна сказати, й не було - не тому не було, що вiн не хотiв, а
тому, що вiн просто забув). Завжди говорив, Явдошко. I тепер говорю! Да!..
Iван Iванович знову витер пiт зi свого чола й несподiвано скрикнув:
- Дозвольте,- скрикнув вiн,- я винесу цеберку з помиями! Ця остання
пропозицiя вискочила з уст хазя©на якось зовсiм без всяко© потреби. Але
вискочивши, вона вже не могла повернутися в тi ж таки уста i саме так,
наче ©© й не було (воiстину, слово не муха - вилетить не спiйма ш навiть
за допомогою мухобойки). Iван Iванович захвилювався тим хвилюванням, коли
почува ш себе геро м, а здивована Явдоха рiшуче не хотiла йому вiддати
цеберки. Почалась боротьба. I невiдомо чим би вона скiнчилась, коли б в
цей момент не вiдчинилися дверi i в дверях не зупинилась Марфа
Галактiонiвна.
- Жане! В чому справа? - грiзно сказала Марфа Галактiонiвна, побачивши
боротьбу.Що це значить?
Товаришка Галакта зрозумiла, звичайно, цю сценку, як залицяння мойого
героя до куховарки, i тому, не довго думаючи, вона тут же скрикнула.
- Геть! - скрикнула вона, звертаючись до Явдохи.- Щоб твоя нога бiльш
тут не була. Геть! Геть!
- Що ти робиш, Галакточко,- в свою чергу скрикнув Iван Iванович.- Не
роби цього, голубонько. Не роби! Просю тебе, не роби!
Але Марфа Галактiонiвна вже нiчого не чула i тiльки кричала "геть".
Коли ж куховарка вийшла з кухнi i коли червоний i спiтнiлий Iван Iванович
пiдвiв свою дружину до канапи, то вона, Марфа Галактiонiвна, й тодi не
дала промовити слова. Потiм товаришка Галакта зробила iстерику. Нарештi
iстерика скiнчилась, i тодi вияснилося, в чому справа. Вияснилося тодi,
коли мiй герой остаточно переконав свою стурбовану дружину, що вiн не
залицятися хотiв до Явдохи, а тiльки хотiв показати ©й, що вiн нiчим
(буквально нiчим!) не вiдрiзня ться вiд не©, вiд куховарки, i навiть може
винести цеберку з помиями. Переконав вiн ©© не словами, а, так би мовити,
дiлом. Це трапилося саме тодi, коли й товаришка Галакта прочитала в
"Вiстях" тi рядки, якi так схвилювали Iвана Iвановича.
- Так! Ти мав рацiю! - уже подвiйним голосом (спокiйним, що Iван
Iваноич не зрадив i неспокiйним, що газета) сказала вона, бризкаючи на
себе одеколоном.- Так. Ти мав рацiю. Але ти, Жане, не ма ш рацi©
хвилюватись. Боже мiй, чого ти, Жане, так хвилю шся? Не роби панiки!
Пожалiй сво серце! Чистка ж тiльки для низiв! Члени колегi©, на мiй
погляд, нi в якому разi не будуть чиститись.
- Ах, Галакточко! - пiдстреленим голосом сказав мiй герой.- Ти не
дочитала.- Iван Iванович подав дружинi номер "Вiстей".- Ну, ось дивись,
голубонько. Тут написано навiть, що будуть чистити навiть членiв ЦК. Ти
розумi ш? Членiв ЦК!
- Цього не може бути! Я не вiрю! - рiшуче одрiзала Марфа
Галактiонiвна.- Членiв ЦК не можуть чистити... Це просто для народу... для
маси! В противному разi ми загубили б революцiю... Да...
- Безперечно! Безперечно загибель революцi©! - сказав Iван Iванович i в
розпуцi схопився за голову.- Ах, Боже мiй, що вони роблять! Н ,
Галакточко, я таки недарма не погоджувався з самокритикою. Що хочеш роби
зi мною, а я апаратчикам тепер не можу довiряти. Даю тобi чесне
комунiстичне слово. Ти розумi ш - не можу!
Схвильований Iван Iванович кинувся до кабiнету й подзвонив до Методiя
Кириловича.
- Чули?..- спитав вiн у рурку.- Нуда! Нуда!.. Ну, як ви?.. Я? Я ж,
зна те, менi що? Будь ласка, хоч сьогоднi! Тiльки я думаю, зна те... Ну,
словом, заходьте - поговоримо. Треба улаштувати сiмейну нараду.
Тут мiй герой закашлявся й положив рурку на ©© руркове мiсце.
Цiлу нiч Iвана Iвановича i Марфу Галактiонiвну кусали чи то блощицi, чи
то блохи, i вони нiяк не могли заснути. А коли прийшов новий ранок, мiй
герой поспiшив до установи. Вiн навiть забув поцiлувати Мая i Фiалку
батькiвським поцiлунком. Але в установi його чекала ще бiльша
непри мнiсть. Там вiн, по-перше, остаточно пересвiдчився, що йому
обов'язково прийдеться чиститись (виходить його любима газета й на цей раз
не збрехала), по-друге, вiн узнав, що роботу його комосередку з
сьогоднiшнього дня почина обслiдувати спецiальна комiсiя з райкому.
Про це сповiстив Методiй Кирилович.
- Для чого комiсiя? Для чого обслiдування? - спитав зблiдлий за нiч
Iван Iванович, безсило сiдаючи в крiсло.- Ну, скажiть менi, для чого?
- А хiба вам не ясно? Мабуть, хочуть когось вичистити. I, мабуть, не
тiльки з комосередку,- сказав догадлививй Методiй Кирилович,- а навiть
декого i з бюро.
- Iз бюро? - в розпуцi промовив мiй герой (вiн був членом, хоч i не
активним, свого бюро).- Що ви говорите? Нi, ви просто робите панiку. Ви
помиля тесь, Методiю Кириловичу! Да, помиля тесь... Я тiльки не розумiю,
вiдкiля це все взялося?
- Це ви вже спитайте в свого товариша Лайтера,- вiдповiв Методiй
Кирилович, пiдкресливши "свого".- Це, будьте певнi, це його роботка.
- Мого товариша Лайтера? - до того розгубився Iван Iванович, що навiть
випустив iз рук окуляри, якi протирав сво ю бiлоснiжною хусткою.- Ви
серйозно кажете "мого"?
- Так! - як i завжди, спокiйно вiдповiв Методiй Кирилович.- Iменно
вашого. Я не член бюро, а ви, як член бюро, мусiли вже давно знати, що це
за штучка. Хiба я вам не говорив? Свiй свого, так би мовити!.. Чому ж ви
його досi...
- Ах, боже мiй! Нiчого не розумiю! - скрикнув Iван Iванович тим же таки
пiдстреленим голосом.- Буквально нiчого!
Мiй герой раптом покинув Методiя Кириловича й побiг до Семена Яковича,
головного начальника i члена бюро. Про що вони там говорили - менi не
вiдомо. Проте, я гадаю, що це й не цiкавить читача. Давати в деталях
трагiчну загибель мойого героя я й не брався. Скажу тiльки, що райком
прислав комiсiю, так би мовити, необ' ктивну, по-перше, вона
сконстатувала, що товариш Лайтер не опозицiонер i не бузотер, а просто
собi активний партi ць, по-друге, комiсiя наказала негайно перебрати бюро
комосередку, а по-трет (це вже просто якесь трагiчне непорозумiння),
Iвану Iвановичу, Марфi Галактiонiвнi, Методiю Кириловичу i ще багатьом ще
до чистки судилося "вийти iз партi©", як потiм говорила товаришка Галакта.
Iван Iванович, прийшовши додому пiсля "вийти iз партi©", похилився на
свою мухобойку i раптом заплакав дрiбненькими в перший раз мiнорними
сльозами.
- Пропав! - скрикнув вiн.- Боже мiй, яке трагiчне непорозумiння! Чому
саме менi судилося так страждати за революцiю? Чим я провинився?
Але йому на його останн запитання нiхто не вiдповiв. Марфа
Галактiонiвна ще не прийшла пiсля "вийти iз партi©", а Май i Фiалка десь
шпацiрували з мадмуазель Люсi. Що ж до куховарки Явдохи, то вона поки що
нiчого не знала, i тому й тепер виспiвувала якусь свою зовсiм незрозумiлу
пiсню, саме ту, що, з одного боку, нiбито веселу, а з другого - начебто
дражнить.
Так що мажорну новелу, можна сказати, кiнчено. Звичайно, я й зараз бачу
незадоволенi обличчя (мовляв все добре, та от багато публiцистики), але й
тепер, на жаль, нiчим не можу допомогти.
Що ж робити, дорогi читачi, коли я хочу, щоб мо© твори читали рiшуче
всi громадяни нашо© республiки, навiть такi дiловi, як от Iван Iванович та
Марфа Галактiонiвна, а дiловi люди, як вiдомо, читають тiльки мажорнi
новели з ухилом в публiцистику. Треба, очевидно, йти на компромiс.
...А втiм, Теккерей, наприклад, каже, що Свiфт (ви пам'ята те
"Гуллiверову подорож"?) справля на нього враження величезного гiганта i
що загибель його, Свiфта, нагаду йому, Теккерею, загибель грандiозного
царства.
Так думав колись не тiльки Iван Iванович, але думаю сьогоднi й я, коли
зупиняю свiй зрiдка вольтерiянський погляд на чiткому силуетi злого
англiйського сатирика.
...I потiм чому Салтиков-Щедрiн мiг бути вiце-губернатором, а я не
можу? Правда?
Отже, до побачення, золотий мiй читачу! Сподiваюся ще раз зустрiтися з
вами. В мо©й шухлядi (доводжу до вашого вiдома) сть цiла галерея
iдеологiчно витриманих, монументально-реалiстичних типiв нашо©
нiжно-прекрасно© епохи, а ви (доводжу до свого вiдома), очевидно, ма те
охоту познайомитися з ними. Ну, i от!



РЕВIЗОР

I

На кватирi Валентина Бродського, репортера провiнцiально© газети, з
раннього рання готувалися до прийому надзвичайного гостя. Власне, "товариш
iз центру" мусiв обiдати в редактора, але редактор, Iван Сiрко, нiяк не
мiг його прийняти: по-перше, жив Сiрко в надто маленькiй кiмнатi (в нiй
навiть двом тiснувато було), а по-друге, його спартанському помешканню
замкнутого одиночки нiяк не личило виконувати роль закутка для бенкету хоч
би й з "товаришем iз центру".
Репортерова дружина - Леся - як тiльки прокинулась, одразу ж метнулася
по сусiдах. Хотiлось прийняти гостя як слiд, хотiлось навiть купити вина,
горiлки та консервiв тощо, але, на жаль, не було бiльш-менш пристойного
посуду i, головне, не було грошей на вищепоiменованi закупки. Правда,
Сiрко з охотою допомiг би Лесi карбованцями зi свого утримання, але
Валентин був рiшуче проти того. щоб вона улаштовувала обiд на кошти
редактора, i навiть проти того, щоб вона робила позичку в того ж таки
Сiрка. Бродський був не тiльки великим хлiбосолом, але й по-сво му
шанобливою людиною.
Грошi Леся з великими труднощами дiстала. Та коли прибiгла додому, щоб
забрати кошика й коопiвську книжку, Валентин зустрiв ©© незадоволеним
обличчям i категорично заявив:
- Я зараз iду. Не можна ж, Лесiчко, так довго бiгати! Невже ти не
розумi ш, що ревiзор давно, мабуть, в редакцi©?
- Почекай, Валю! - сказала Леся.- На кого ж я дiтей покину? Дай же менi
хоч до коопу збiгати.
Чотирилiтня Нелiчка заплакала. Зайорзався й двохлiтнiй Мурзик. Дiти
одразу ж зрозумiли, що ©хня мама знову збира ться iти з дому.
- Ну, от бачиш, Валю? Як же я покину дiтей?
Бродський занервувався. I занервувався вiн саме тому, що "це - просто
нетактовно ставити його в таке нiякове становище". Вiн добре розумi , що
дружина не хоче покинути дiтей, але хай же i вона збагне, що при©зд
ревiзора - дуже небуденна подiя в його газетi i що вiн нiяк не може бути
дома в той час, коли "товариш iз центру" сидить у редакцi©. Можна, скажiм,
попрохати сусiдку, щоб доглянула за дiтьми... Нарештi, що це за фокуси? Що
за буржуазнi замашки? Хiба можна так виховати справжню робiтничо-селянську
дiтвору? Отже, Валентин радить взяти на ключа Нелiчку й Мурзика i таким
чином припинити дискусiю. Хай кричать: покричать, покричать i замовкнуть.
Хоч репортер i не переконав свою дружину, але вона вже не сперечалася.
Вона поспiшила вiдпустити чоловiка i, залишивши дiтвору пiд доглядом
сусiдки, побiгла до коопу.
О десятiй годинi ранку на квартирi Бродських шипiв примус, а о
дванадцятiй був готовий уже й обiд. Нарештi, за якийсь час не треба було
думати й про стiл: i пляшка горiлки, i пляшка шатоiкему, i коробка сардин,
i картопля - все було на мiсцi i чекало споживача. Гiсть мiг вiльно
заходити до кiмнати.
Але гостi, на жаль, публiка дуже капризна. Погодившись зайти до когось
о першiй годинi, скажiм, вони о першiй нiколи не приходять, i ©х мають
чекати до четверто©. Але й о четвертiй вони, на жаль, не являються, i ©х
чекають до сьомо©. Нарештi годинник показу пiв на восьму, i тодi
виявля ться, що гiсть не може прийти.
Так було i з "товаришем iз центру". Увечорi прибiг Валентин i сказав
Лесi, що ревiзор просить в не© "пробачення за турботи", але сьогоднi вiн у
Бродських нiяк не зможе бути... певнiше, не змiг, бо ревiзор i вiн,
Валентин, уже "пошамали" в б' ргальцi.
- Ти хочеш сказати, що вiн завтра буде в нас обiдати? - сказала Леся.
- Завтра?..- Валентин зам'явся.- I буде i не буде. Завтра ж, Лесiчко,
недiля i, значить... Що значить?
Репортер з захопленням потер руку об руку i з не меншим захопленням
почав iнформувати свою дружину про план i перспективи на завтрашнiй день.
За репортеровим планом виходило так, що вранцi вони (себто Леся, вiн,
редактор i ревiзор), забравши з собою всю закуску i всi напо©, що ©х
наготувала Леся, сiдають на пароплав i ©дуть до Берестечка. Зiйшовши на
берег, вони йдуть до виноградаря Бергмана i там улаштовують маленький
пiкнiк. Додому вони повернуться вечiрнiм херсонським пароплавом. По©здка
(Валентин клянеться чесним комунiстичним словом!) обiця багато непоганих
хвилин, i треба тiльки якось улаштувати з дiтьми.
Репортер все-таки почував себе трохи нiяково перед дружиною.
(Хiба, мовляв, не можна було ранiш сповiстити про таке вирiшення?
Навiщо ж вiн мучив ©© цiлий день бiля примуса?) Репортер, нарештi,
побоювався, що ображена дружина не захоче пiдтримати компанi© "на пiкнiк",
саме тому вiн так гаряче й насiдав на Лесю. Але вияснилося, що вiн зовсiм
даремно робив це, бо, як тiльки вiн змовк, Леся одразу ж схопила його в
обiйми i сказала, що вона да змогу ©хати до Берестечка i що вона дуже
задоволена з плану. Бiльше того, вона, не довго думаючи, навiть легко
розв'язала справу з дiтьми:
- З понедiлка,- сказала вона,- до нас мусить прийти праля. Але я ©©
попрохаю, щоб вона прийшла в недiлю. Пiд ©© догляд ми i залишимо дiтей.
- От i добре! - сказав трохи здивований Валентин (вiн все-таки не чекав
тако© швидко© згоди) i, трохи погравшись iз дiтьми, лiг на сво лiжко.
Б' ргальський обiд, треба гадати, не обiйшовся без пива, i тому в скорому
часi репортер солодко i безм'ятежно хропiв.
Тодi Леся приспала дiтвору, сходила до пралi (праля, слава Богу,
погодилась!) i, повернувшись, сiла бiля вiкна розчiсуватись. Iншого разу
(та ще й так набiгавшись) вона поспiшила б лягти на кровать i скорiш
заснути, але зараз вона й не думала про сон.
Леся зовсiм неспроста так хутко погодилася ©хати до Берестечка, нi
скiльки не образившись на Валентина i на гостя за ©хню нетактовнiсть. Рiч
у тiм, що, по-перше, ревiзорiв при©зд i без перспективи зустрiтись з ним
на загородньому "пiкнiку" дуже схвилював ©©. Схвилював якось при мно,
нiжно й молодо. Навiть бiльше того - вiн схвилював ©©, так би мовити,
заборонено: недарма ж вона про це не сказала чоловiковi i навiть не думала
про це щось говорити йому. По-друге, довiдавшись про завтрiшню по©здку,
вона вiдчула тiльки почуття подяки до нетактовного Валентина.
Власне, нiчого особливого не трапилось, i все-таки, розпустивши сво
довге волосся i спершись лiктем на пiдвiконня, Леся стала так карколомне
мрiяти, як мрiяли якiсь екзальтованi геро©нi давно прочитаних нею романiв.
Леся навiть згадала мадам Боварi, i думка про цю женщину вiддзеркалилась в
©© серцi нiжним, давно незнаним тремтiнням.
Зi схiдного обрiю раптом виглянув лiтнiй задумливий мiсяць i повис над
сусiднiм сара м. Надднiпрянський провiнцiяльний городок стихав. Не чути
було нi грохоту пiдвод комгоспiвських биндюжникiв, нi гулу вантажних авт.
Вгомонились уже й голоси провiнцiяльних мешканцiв, що весь день метушились
по базарних вулицях. Давно проревiв вечiрнiй пароплав, вирушаючи на
пiвдень.
Уже кiлька рокiв живе Леся в цьому провiнцiяльному городку. При©хала
вона сюди з Валентином iз Харкова, де вона прожила всього один рiк i
вiдтiля так не хотiлося i все-таки треба було ©хати, бо Бродського
посилали на провiнцiю, а вона свого чоловiка дуже любила i тому не могла
його самого вiдпустити, ©хала вона сюди з цiлковитою упертiстю, що скоро
знову повернеться до Харкова. (Хiба Валентин не обiцяв улаштувати це
повернення?). А при©хавши, стала чекати. Потiм, коли виявилося, що з
Харковом треба розпрощатися коли не навiки, то принаймнi на довгий час,
Леся покинула чекати, тим паче що Валентин пообiцяв, що вони i на глухому
березi Днiпра найдуть "повне людське життя". Потiм вияснилося, що iсторiя,
так би мовити, повторю ться: як i вищезгаданi геро©нi, Леся замiсть
Харкова i "повного людського життя" дiстала одноманiтнi безперспективнi
днi. Тодi Леся зрiдка стала замислюватись.
Леся була звичайна собi жiнка-мрiйниця, яких так багато у нас, на
Укра©нi, i про яких, мабуть, нiчого нового i не скажеш. Але й зав'язка
цього оповiдання, на жаль, теж дуже нескладна. Схвилював Лесю ревiзорiв
при©зд не тому, що ревiзор був, скажiм, ©© давнiй знайомий, в котрого
вона, припустiм, була закохана, а тiльки тому, що вiн при©хав iз Харкова -
з того города, про який вона так часто мрiяла i який що довше вона його не
бачила, то бiльше приваблював до себе. Як i на всяку провiнцiялку, Харкiв
на Лесю справив сильне вражiння. Автобуси, трамва©, опера, драма,
шестиповерховi будинки, великий рух на вулицях i т. д. i т. п. - все це й
досi стояло перед ©© очима. I тепер, одiйшовши в даль минулого, це ж таки
все набрало надзвичайно© привабливости. Як i вся наша романтична
республiканська молодь, Леся сприймала харкiвське життя, як життя, по
меншiй мiрi, казкове, i тому не дивно, що i зустрiч з харкiвським
ревiзором так схвилювала ©©. Хiба харкiвських мешканцiв вона, принаймi
пiдсвiдоме, не вважала за людей якихсь особливих, небуденних, хiба вона не
сподiвалася вiд ревiзора багато цiкавого почути? Нарештi (тут уже
безперечно пiдсвiдоме), хiба вiд зустрiчi з ревiзором вона, трохи
екзальтована i змучена розчаруванням жiнка, могла не чекати чогось
надзвичайного, чогось такого, що може раптом перевернути все ©© життя?
Леся подивилась на Валентина. Вiн лежав, розкинувши руки, i його ноги
вилiзли з-пiд ковдри. Леся подивилася на, Валентиновi ноги i, побачивши,
що Валентиновi ноги бруднi i що на них траурнi, давно не рiзанi нiгтi,
одвернулась.
"Ах ти Валю, Валю! - подумала вона.- Як я буду чогось прекрасного
сподiватися вiд тебе, коли ти сам собi навiть нiг не поми ш?"
I пригадала Леся солодкi чоловiковi слова, що вiн ©х говорив, коли вони
©хали кiлька рокiв тому до цього провiнцiяльного мiстечка, i, пригадавши,
ще раз порiвняла ©х з дiйснiстю. Хiба Валентин, скажiм, не обiцяв
допомогти ©й вступити до компартi©? Хiба вiн не запевняв, що вона нiколи
не вiдiрветься вiд громадсько© роботи? Хiба вiн не малював ©й ©хн родинне
життя як життя "нового побуту"? А вийшло так, що вона замiсть широко©
громадсько© роботи дiстала пелюшки, горщики тощо. А вийшло так, що замiсть
родинного життя, "нового побуту" вона дiстала безконечнi дрiбненькi сварки
i, можна сказати, цiлковиту родинну кабалу, бо, не маючи служки - а служки
вона не мала не тiльки тому, що ©й бракувало коштiв, а i тому, що Валентин
"був рiшуче проти служки" в "його домi" - бо, не маючи служки i маючи двох
маленьких дiтей, Леся не може збiгати навiть до кiнематографа.
"Ах ти Валю, Валю!" - знову з болем подумала Леся. Кохаючи Валентина,
Леся все ж бачила, що Валентин вдвiчi безпораднiший i навiть нещаснiший за