Страница:
глибоко зiдхала.
Товаришкою Уляною, власне, i замикалось коло мо©х знайомих. Всi цi люди
були, на мiй погляд, маленькими людьми, так чи iнакше подiбними до мене,
i, очевидно, не могли допомогти менi вийти з того зачарованого круга
дичавини, що загородив менi якусь та мну даль.
Колись пiсля роботи до мене пiдiйшов дiловод i почав умовляти мене, щоб
я пiшла з ним обiдати. Вiн говорив: "Позаяк" (вiн так i говорив -
"позаяк") йому видавали аванс й "позаяк" сьогоднi день його народження,
вiн хоче трохи пошпацiрувати зi мною на бульварi й випити зi мною ж пляшку
пива. Я погодилась - i ми пiшли. Ми пiшли в б' ргалку, сiли за столик i
замовили десяток ракiв. В пивнiй стояв гомiн i стояв дим. Пахло п'яним
запахом. Запах був рiзкий, перегорiлий i одразу ж п'янив голову. Оркестра
грала щось похабне з яко©сь похабно© оперетки. Ми випили двi пляшки, i Кук
почав тулитись до мене. Потiм ми випили ще чотири пляшки. Тодi дiловод
почав цiлувати менi лiкоть i розповiдати менi про сво нещасне життя. Його
нещастя було в тому, що на нього мало уваги звертало начальство й не
давало йому вищо© посади, а "позаяк" вiн хотiв бути управдiлом, то "така
затримка кар' ри" не могла не тривожити його. Вiн навiть трошки заплакав,
i менi його стало шкода.
- Ах, Б'янко! - говорив вiн менi.- Яке чудове життя, коли, наприклад,
перед тобою сто©ть широка кар' ра i ти можеш бути управдiлом Раднаркому.
Дiловод вимовляв це з красномовними й патетичними наголосами, i я ще
бiльше пожалiла його. Вiн менi знов цiлував лiкоть i запевняв, що тiльки
одну мене коха . Кук менi цiлком серйозно говорив про кохання, наче я й
справдi була зацiкавлена в цьому.
Ми вже випили добре, дiловод попрохав мене, щоб я його провела додому.
При всiй сво©й малорозвиненостi вiн завжди жив задньою, захованою думкою й
знав, що пиво його добре сп'янило й сам вiн буде похитуватись. Пiд руку ж
зi мною вiн не боявся себе скомпрометувати. Я погодилась - i ми пiшли.
По дорозi ми зайшли в театральний садок i там сiли на стiлець.
Збоку нас сидiв якийсь мужчина. Я зиркнула на нього. Йому були зажуренi
i (менi так здалося) прекраснi очi. Вiн сидiв, як рiзьблення, i дивився
кудись у небо.
Раптом Кук пiдвiвся, посiпав iз бокiв свiй пiджак, наче збирався
вiдрекомендуватись якомусь начальниковi, i звернувся до незнайомого
мужчини:
- Так що, дозвольте вас запитати: ви, зда ться, художник Чаргар?
- Так, я - художник Чаргар,- сказав мужчина, i таким м'яким i при мним
баритоном, який я чула тiльки в любовних романах.- Чим маю честь служити
вам?
Я здригнула. Хiба я могла не здригнути? Менi довелося сидiти поруч iз
славетним малярем нашо© кра©ни. Присутнiсть художника так схвилювала мене,
що я вiдразу спалахнула й вiдчула, як менi загорiлись ушi.
Чаргар повернув голову й уважно подивився на мене. Можливо, вiн
подивився звичайними очима, але я тодi не могла витримати цього погляду й
знизила вi©.
Кук говорив, що вiн давно вже зна художника й давно вже хотiв
познайомитись iз суб' ктом (вiн так i сказав "суб' ктом") незрiвнянних
чоргарiвських картин. Тодi художник його поправив: "Ви, очевидно, хотiли
сказати творцем?" Дiловод розв'язне сказав, що пiд суб' ктом вiн саме це й
мав на увазi.
Потiм сидiли мовчки й дивилися, як горять дроти синiм блиском (трамвай
летiв пiсля дощику). Десь кричала сирена. Кук похилився й почав засинати.
Тодi художник сказав:
- Я маю честь говорити з дружиною дiловода?
- Ви ма те честь говорити зовсiм не з дружиною дiловода,- сказала я й
зареготала.
Кiлька хвилин надзвичайного внутрiшнього напруження розiрвались у
напiвiстеричному реготi. Я реготала якось зовсiм не до речi (очевидно,
хмiль заохочував), але Чаргар i натяку не подав, що вiн може мене вважати
за дурочку. Потiм художник iще раз уважно подивився на мене й сказав:
- Я, зна те, i не припускаю, щоб у нашому городi були такi прекраснi
женщини.
- Хiба? - спитала я i знову спалахнула, бо це була найвища похвала
мо му тiлу.
Потiм я нiчого iншого не придумала, як сказати той же комплiмент i
Чаргаровi. Вiн усмiхнувся й говорив, що йому страшенно подоба ться моя
простота й непримушенiсть. Мовляв, у наш брехливий вiк це велика рiдкiсть
i, коли хочете, навiть моветон. Був вiн стрункий, iз добре виголеним
смуглявим обличчям, у простiй толстовцi й без усяких претензiй на якусь
оригiнальнiсть. Але вiн увесь час якось розгублено дивився.
Тодi почало вечорiти, i, коли звечорiло, на вуличному екранi застрочила
вечiрня газета. Небо посинiло. Дiловод хропiв. Я покликала вiзницю,
записала його номер, номер квартири Кука,- i вiзниця повiз дiловода
додому. Все це я робила не оглядаючись. Але серце менi так хутко билось,
що я певна була - художник сто©ть десь iззаду й чека мене.
Я не помилилась: вiн стояв. Тодi пiдiйшла до нього (так пiдiйшла до
нього, нiби ми були давно знайомi), i вiн менi запропонував руку. Я взяла,
i ми пiшли по але©. Чаргар поцiкавився, хто я. Сказала. Потiм ми вийшли з
садка й пiшли по вулицi Повстання. Дiйшли Раднаркому й зупинились. На
чатах бiля дверей стояв червоноармi ць у буденiвцi. Вiн стояв, як
рiзьблення, i Чаргар сказав:
- Вам вiн нiчого не нагаду ?
Я сказала, що нагаду . Тодi Чаргар чомусь усмiхнувся. Я спитала "чому",
вiн нiчого не вiдповiв i раптом подав менi руку. Ми попрощались. Я пiшла в
одну сторону, вiн - у протилежну.
Додому я прийшла з таким почуттям, що з ним я йшла в дитинствi з
великодньо© "заутренi". Свiт менi став таким милим i рожевим, що я готова
була вибiгти на вулицю i обiймати й цiлувати першого зустрiчного.
- Мiй милий, хороший! - кричала вся моя iстота.- Саме тебе й бракувало
менi.
Заснула я тодi тiльки перед свiтанком: цiлу нiч думала про те, де знову
зустрiну Чаргара.
III
Зустрiч i знайомство наше було зовсiм випадковим, i менi вже спало на
думку, що бiльше такого випадку не трапиться. Не трапиться саме тому, що
художник уже, мабуть, i забув про мене. Хiба мало, думала я, зустрiчав
Чаргар на сво му шляху подiбних менi жiнок?
Колись я вийшла з установи й кiлька годин блукала по городу. Блукала
якось без цiлi, а пiдiйшла все ж таки до того мiсця, де ми розлучились iз
Чаргаром. Я зупинилась. Праворуч мене стояла темна будiвля синагоги, i над
нею прорiзав розiрванi хмари рiжок молодика. Пiд ногами менi грали
фiолетовi тротуарнi реклами. Раптом мене хтось узяв ззаду за руку. Я
повернулась i побачила сiрооку журналiстку.
- Добрий вечiр,- сказала вона.- Нарештi я побачила тебе на вулицi. Я
гадала, що ти взагалi нiкуди не ходиш.
- Даремно,- сказала я.- Я майже кожного вечора буваю в мiських садах.
- Скажiть, будь ласка! А я й не знала!
Потiм вона говорила менi, що "в тихому болотi чорти водяться", що... i
т. д.
Я сказала, що "чорти" тут зовсiм нi при чому, бо ходжу сама й навiть не
маю знайомих мужчин. Сiроока журналiстка поправила свiй капелюшок i
кинула:
- Що ж це - свiтова скорбота з'©да тво серце?.. Чи, може
iнтелiгентська самотнiсть спокою не да ?
Вона раптом сплюнула. Був це жест чи був прояв справжнього обурення - я
й досi не знаю. У всякому разi це цвiркання крiзь зуби нiяк не йшло до ©©
худенько© фiгури. Я ©й, звичайно, про це нiчого не сказала й тiльки трохи
покривила обличчя.
Але вона не вгомонялась i фанфаронствувала далi. Вона розказувала менi
про бiлi петербурзькi ночi, про страсть, яка кипить у цi ночi, i т. д.
Особливо ©© iнтригують цi ночi, коли на Невському проспектi блукають юнаки
з задуманими очима й продають сво тiло.
Я здивувалась: невже й юнаки продають сво тiло? Сiроока журналiстка
зареготала й зацiпила зуби. Потiм вона казала менi, що це звичайна рiч, i
©© дуже диву , що ©х нема в нашому городi. Вони б добре заробляли: хiба
вона, припустiм, не купувала б ©х?
-_ Але до такого розпутства,- сказала я,- може дiйти тiльки гнила
людина.
- Покинь наливати (вона так i сказала - "наливати"), зна мо вас,
тихонь: на словах одно, а на дiлi - зовсiм iнше: все одно в комячейку не
вiзьмуть!
- При чому тут ком'ячейка? - усмiхнулась я.
Вона вiдповiла якось неясно. Потiм повернулась до колишньо© розмови й
знову настирливо запевняла мене, що юнаки мають рацiю продавати сво тiло.
Коли б ©© фортуна зробила панянкою, вона б обов'язково держала при собi
козачкiв для розпутства.
Журналiстка з таким цинiзмом розмовляла зi мною, що мене взяв сумнiв:
чи не з божевiльною я маю справу. На цю тему вона говорила менi дуже
багато, але, коли я рiшуче хотiла вклонитись ©й i сказала, що поспiшаю,
вона раптом зiдхнула й вже зовсiм iншим тоном кинула менi:
- Яка ти, Б'янко, на©вна! й-бо! Невже ти не бачиш, що земля давно вже
летить у безодню й що ми напередоднi свiтово© катастрофи. Ну?
Я подивилась на не©. Вона мрiйливо дивилась у небо й нiби розмовляла
сама з собою.
- Ах, як мало нам жити залишилось! Хiба ти не вiдчува ш, що на землi
холоднiш становиться?
Вона здригнула, наче й справдi ©й зимно було. Я не знала, що ©й
сказати, i мовчала.
- Можливо, iде льодовиковий перiод. Можливо, щось iнше... От якби нам
богами зробитись?.. Правда?..
Потiм раптом запропонувала менi пiти з нею в бардачок, i, коли я
вiдмовилась, журналiстка не попрощавшись, пiшла вiд мене.
Повз мене пролетiв трамвай, далi пролетiв автобус, i я почула крик:
автобус роздавив дитину. Iшла мати, перелякалась i випустила дитину. Тодi
наскочила машина - i вiд дитини залишилось одно м'ясо. Мати тут же
збожеволiла, i ©© повезли в лiкарню. Далi над ратушею заблимала вечiрня
зоря, i побiгли квадрати будинкiв у присмеркову даль. Стояла струнка
вулиця, починалась вiд клубу товариства радянських асенiзаторiв.
Я пiшла далi й чомусь зупинилась бiля японського кабачка: висiв
химерний лiхтар, i закликала автоматична японочка.
Раптом я здригнула: мене знову хтось узяв за лiкоть. Я повернулась i
побачила Чаргара. Я, очевидно, сильно зблiдла, бо вiн подивився на мене
сво©ми прекрасними очима й промовив:
- Що з вами? Чого вам таке блiде обличчя?
Я сказала, що це йому просто зда ться, бо почуваю себе цiлком добре.
Вiн говорив, що вiн давно вже хоче бачити мене, але не знав мо © адреси.
- Хiба? - спитала я.
Вiн почав гаряче наступати на мене: мовляв, я не маю пiдстави
сумнiватись. Вiн запевня мене, що в останнi днi вiн тiльки й думав про
те, як би зустрiтися зi мною. Хiба це не його так зворушила "свята" (вiн
так i казав - "свята") простота?
Чаргар iще щось говорив менi, але й цього було досить. Я з безмежною
вдячнiстю подивилась на художника.
Ми пiшли в пiдвал. Коли йшли по схiдцях, Чаргар узяв мене за руку. Нас
зустрiв вiрмен. Я зареготала й спитала, чому ж назива ться японський
кабачок? Вiрмен нiчого не вiдповiв i запросив нас до окремого кабiнету.
Поки нам готували вечерю, ми стояли в загальнiй залi, де грав на
скрипку циган i танцювала проститутка. Чаргар кинув цигановi кiлька
срiбних монет, i той заграв щось iз "Корсара".
Я тодi цiлий вечiр смiялась i пила коньяк. В кабiнетi ми сидiли години
двi. Чаргар гладив мо© пальцi й говорив, що йому подоба ться моя рука, i
особливо йому подоба ться те, що мо© нiгтi обрiзанi й вони зовсiм не такi,
як у сучасних жiнок.
- Щось хижацьке й розпусне,- говорив вiн,- символiзують цi довгi нiгтi.
Потiм умочив хустку в склянку вина i, усмiхаючись, попрохав дозволу
"провiрити мо обличчя". Я дозволила, i вiн переконався, що я й не
пiдмальовуюсь. Вiн розповiдав щось про полову невиннiсть i нарештi звернув
на мою.
- Я не помиляюсь? - спитав вiн.
- Ви не помиля тесь,- сказала я, одразу зрозумiвши, про що йде мова.
Тодi вiн говорив, як його хвилю невиннiсть i зовсiм не в тому сенсi, що в
нiм прокида ться самець, а в тому, що в нiм прокида ться художник.
Ми випили на брудершафт. Вiн замовив iще пляшку шампанського, i, коли
ми виходили з кабачка, я похитувалась. Чаргар держав однi ю рукою мою
талiю, а я уважно дивилась йому в очi. Очi йому блищали, i я бачила в них
таку безмежну даль, що можна було збожеволiти.
- Чаргаре,- сказала я.- Ми зовсiм випадково зiйшлися. Але чи не
почува ш ти в цьому...
Я не пiдiбрала слова й замовкла. Тодi вiн сказав: "Судьба",- i я його
зрозумiла.
- Тебе нiколи не мучила даль? - раптом спитала я. Вiн помовчав. Я його
знову спитала. Вiн забрав свою руку з мо © талi© й сказав якось неохоче:
- Я тебе не розумiю!
- Ти мене не розумi ш? - здивовано спитала я, бо менi i в голову не
могло прийти, що Чаргар мiг мене не зрозумiти.
Тодi плутано почала виясняти свою мисль.
Вiд абстракцi© раптом перебiгла до конкретних засад. З одного боку, мою
даль було обумовлено певними соцiальними вза мовiдносинами, з другого -
вона менi стояла якось самiтно, одiрвано вiд життя, вiд його буденних
iнтересiв. Менi перший раз довелося вiдповiдати на пряме запитання, i
тiльки тодi я зрозумiла, яка без кiнця складна проблема сто©ть передi
мною. Це трохи збентежило мене, але зате ще з бiльшою силою спалахнуло в
менi бажання пiзнати цю та мну даль.
- Я, очевидно, плутано говорю,- сказала я.- Але ти не можеш не розумiти
мене. От що: вiддайся, будь ласка, на волю iнту©цi© - i тобi все буде
ясно.
- Менi вже ясно! - раптом сказав Чаргар.
- Значить, i тебе мучила?
Вiн щось хотiв вiдповiсти, але потiм якось нервово вiдкинув назад
волосся й перевiв розмову на iншу тему. Вiд нього повiяло холодком. Я
спитала, чому вiн ухиля ться вiд вiдповiдi. Чаргар став iще суворiший i
вже всю дорогу мовчав. Менi прийшла мисль, що я дуже некоректно поводилась
iз Чаргаром. Це ж була тiльки друга наша зустрiч, i я, по сутi, не мала
.права бути такою в'©дливою. Я хотiла попрохати пробачення, але так i не
попрохала й тiльки щiльно притиснулась до художника. Вiн, очевидно,
зрозумiв мене i взяв мою руку. Вiн мовчки гладив ©© цiлу дорогу.
Коли ми пiдходили до мо © вулицi, в авiацiйному городку забiгали вогнi
й раптово пiднялись до неба. То були люкси, i небо стало агатовим. Десь
кричав перепел. В саду Паризьких Комунарiв пускали ракети. Вони рiзали
небо червоними хвостами й розсипались на мiльйони зiр.
Нарештi ми стояли бiля мого будинку. Чаргар стиснув менi руку й сказав
трохи холоднувато:
- До побачення!
Ну, що ж, "до побачення". Тодi я на цей холодок не звернула уваги. Але,
коли залишилась сама, я довго думала, чому вiн сказав холоднувато. Менi
прийшла мисль, що Чаргар хотiв у менi бачити тiльки на©вну дiвчину, i тому
його знервували мо© запитання. Потiм прийшла мисль, що художник чомусь
ревниво береже пiдступи до свого внутрiшнього свiту. Це припущення здалося
цiлком правдивим, коли я пригадала нашу розмову.
"Ну, i добре,- подумала я,- бережи! Але ти ©х не вбережеш, бо ти вже
дав менi право фамiльярничати з тобою".
Колись до мене зайшла товаришка Уляна. Вона була страшенно схвильована,
i пiд очима ©й були темно-синi синцi. Ми сiли на канапi й почали
розмовляти. Спершу ми говорили щось про театр (не пам'ятаю добре), потiм
товаришка Уляна раптом сказала менi:
- Я вам, Б'янко, страшенно заздрю й зовсiм не тому, що ви красуня. От
догадайтесь, чому?
Про театр я говорила якось механiчно, ввесь час пiдтакувала (я думала
про нову зустрiч iз художником) i тому сказала коротко:
- Не знаю.
Товаришка Уляна пiдiйшла до дзеркала й почала поправляти волосся. Був
сiрий день, i над городом iшли сiрi хмари, так що в мо©й кiмнатi майже
стемнiло. Навпроти в кравця- врея спалахнув навiть каганець.
Я подивилася на товаришку Уляну: ©й було блiде чоло, i вона всмiхалась.
Вона так непри мно всмiхалась, що на мо му обличчi вiдбилось, очевидно,
почуття страху. Вона спитала, чого я перелякалась.
- Менi здалось,- сказала я,- що ви дивитесь на мене надзвичайно злим
обличчям.
- Нiчого подiбного! - рiзко сказала товаришка Уляна, нервово хапаючись
за перебитий нiс.- Я на вас дивилася звичайнiсiнькими очима. Але скажiть
менi, чому ви не хочете мене слухати?
Я згадала, що товаришка Уляна подала якесь запитання, i я справдi
неуважно поставилась до нього. Тодi я попрохала пробачення й сказала, що в
останнi днi почуваю себе якось розгублено.
- Я вам заздрю от чому,- сказала вона.- Я вам заздрю тому, що ви людина
нового поколiння, i для вас нашi терзання - порожнiй звук.
- Ви зовсiм даремно так дума те! - сказала я.
- Не говорiть! - замахала вона руками.- Справа в тому, що ви нiколи не
були в ролi ви i ви нiколи не можете затоскувати за ра м, як я й тисячi
нас, надломлених людей громадянсько© вiйни.
- Ви зовсiм даремно так дума те! - уперто повторила я.
- Не говорiть! Ви нiколи не були на тому березi, i ви нiчого не зна те.
Тiльки ми, i тiльки нас вигнали вiдтiля. I .от ми ходимо з тоскою. Боже
мiй, ви й не уявля те, яка це прекрасна кра©на. Пiд ©© сонцем не тiльки
внутрiшнiй свiт кожного з нас перетворювався й робив нас iдеальними, мало
того, ми фiзично перероджувались. Клянусь вам! Навiть фiзично це були
зразковi люди.
Товаришка Уляна глибоко зiдхнула. В кiмнатi вже зовсiм посiрiло, але я
бачила, що ©© обличчя свiтилося в сяйвi яко©сь надзвичайно© радости.
- Ви, звичайно, не вiрите менi, що я кiлька рокiв тому була красунею -
це я знаю! Але повiрте менi, що товариш Бе любив мене. Клянусь вам! Вiн
так любив мене... так любив мене...
Товаришка Уляна раптом похилилася на спинку канапи й тихо заридала. В
квартирах було тихо (тiльки в зубного лiкаря якось жалiбно тявкала
болонка), i ридання товаришки Уляни так глухо розривалися в повiтрi, нiби
вона лежала в домовинi.
Я почала ©© заспокоювати. Вона довго не могла заспоко©тись, i тiльки за
пiвгодини я почула, як товаришка Уляна крiзь сльози проха мене не
звертати на не© уваги, бо пiсля плачу ©й завжди легше бува . Вона навiть
усмiхнулась, i ця усмiшка була такою дитячою, що я стала перед нею на
колiна й цiлком серйозно сказала:
- Товаришко Уляно, клянусь вам, що я вас нiколи не бачила такою! Ви
свiтитесь сьогоднi неземною красою й нагаду те менi Рафаелеву мадонну.
Але вона мовчала. Тодi я схилила свою голову до ©© подертих черевикiв i
завмерла. Потiм обняла ©© ноги й жагуче ©х поцiлувала. Мене обхопило майже
релiгiйне почуття любови до цього маленького людського страждання. I коли
б товаришка Уляна в цей момент захотiла мене повести на смерть, я б пiшла
не здригнувши.
Тодi почав виступати цвiркун, i десь довго й протяжно кричала зарiзана
сирена. За вiкном плакав кравцiв хлопчик, i щось глухо кричав врей.
Товаришка Уляна пiдвелась. Вона взяла в сво© руки мою голову й поцiлувала
©©. Вона так поцiлувала, що менi й зараз ходить дрiж по спинi. Потiм вона
пiшла вiд мене.
Я раптом заплакала. Це були мо© першi сльози в цьому великому городi.
IV
З Чаргаром я зустрiчалася дуже часто, але на квартиру до нього попала
через три мiсяцi пiсля нашого знайомства. Я зовсiм не уявляла собi, як
бiдно живе наш славетний художник. Кiмната його, як i моя, була в пiдвалi.
Iз стiн завжди несло льохом, а iз стелi нiколи не сходила вогка руда
пляма. Над його кiмнатою був клуб радслужбовцiв, i тому його стеля завжди
дрижала вiд тупотiння й крику. Чаргар менi сказав, що вiн уже кiлька разiв
звертався до комхозу, але... словом, вiн, очевидно, нiколи не вибереться
вiдцiля. Я сказала, що треба поговорити з головою виконкому, але,
сказавши, махнула рукою. Вiн теж махнув рукою. Ми зареготали.
Пам'ятаю, я скинула жакетку, поправила волосся й стала переглядати
важкi томи, що ©х у безпорядку розкидано було по кiмнатi. У вiкно зазирав
промiнь сонця й зайчиком грав на стiнi. Чаргар сидiв напроти мольберта й
уважно дивився на полотно. Я спитала, чи не хоче вiн намалювати мо тiло -
я з охотою буду йому позувати. Вiн сказав, що не ма в цьому потреби, бо
це не його фах.
- Я жiнок iще нiколи не малював i, очевидно, не буду малювати. Я
спитала чому. Вiн не вiдповiв. I тодi ж мене зацiкавила важка книга: це
була розвiдка про шведськi кургани. Художник це помiтив i сказав, що вiн
уже кiлька рокiв мучиться над iде ю дати широке полотно, що по ньому
будуть мчати Карло XII i Мазепа пiсля поразки. Вiн дума написати картину
унiверсального значення.
Чаргар взагалi мало говорив. Фрази йому виривались якось несподiвано,
нiби вiн i справдi ненормальний був. Але на цей раз вiн виступив iз цiлим
оповiданням. Говорив вiн, правда, страшенно плутано й незрозумiле, але
менi й цього було досить: я могла вже доводити нашу iнтимнiсть до
останньо© межi, i я рiшила взяти його нахабством. Вiн держав мою руку в
сво©й руцi й цiлував мо© пальцi. Але поцiлунки цi були якiсь холоднi,
нiмi.
- От ти менi цiлу ш руки,- сказала я,- але скажи менi: якi це
поцiлунки?
- Що ти хочеш сказати? - спитав Чаргар.
- Я питаю: це тi поцiлунки, що ти ©х можеш уживати (я нарочито сказала
"уживати") при зустрiчi з любою жiнкою?
Вiн знизав плечима й подивився на мене здивовано: мовляв, вiн рiшуче
вiдмовля ться розумiти мене.
- Раrdon!.. Але менi зда ться, що я говорю ясно,- i я посунула вiд
нього мольберт.
Чаргар нервово здригнув i якось жалкенько вiдповiв менi дрiбним
смiшком:
- Зна ш... давай покиньмо цi розмови!
Мене це раптом зiрвало - i я сказала досить-таки рiзко:
- Ну, а коли б це справа йшла про кохання, то й тодi б ти те ж саме
сказав менi?
Вiн прибито подивився на мене й ледве чутно промовив:
- Я не вмiю кохати.
Його м'який при мний баритон якось загубився, i говорив вiн майже
дитячим дискантом. Тодi перший раз менi прокинулось до нього щось подiбне
до огиди.
- Ну, добре,- сказала я.- Я й не хочу, щоб ти мене кохав, я й мрiяти
про це не смiю. Але дозволь менi кохати тебе.
Вiн знову дрiбно засмiявся i, враз перетворившись, суворо промовив:
- Чи не час нам покинути цю розмову?
- Ти так гада ш? - кинула я.- Ну, а коли б... я хотiла вiддатись
тобi... ти взяв би мене?
Ця остання фраза вирвалась менi якось зовсiм несподiвано. До такого
цинiзму я ще нiколи не доходила, але тодi передчуття чогось надзвичайного,
що раптом iз страшною силою затривожило мене, це передчуття могло
штовхнути й далi.
- Може, про це сьогоднi не будемо говорити? - холодно сказав Чаргар.
Вiн, як менi здалося, зробив наголос на "сьогоднi", i тому я спитала:
- Тодi ти, може, дозволиш менi зайти до тебе завтра?
Чаргар нiчого не вiдповiв i заплющив очi. Обличчя йому було майже
мертве - i я перелякалась. Якось одразу я усвiдомила собi весь жах мого
становища. Я ж таки випадкова постать на житт вiй дорозi славетного
художника. Варто йому сказати "досить" - i я вже його нiколи не побачу.
"Ах, Боже мiй,- думала про себе,- яке нахабство. Хто менi дав право так
поводитись iз ним? Хiба вiн не розумi , що мо© цинiчнi пропозицi© - це
тiльки один iз прийомiв, що ними я намагаюсь вивести його на свiтло".
Але "ахи" ("Ах! Ах!") якось тихо прозвучали в мо©й душi. Другий голос
диявольськи нашiптував уже зовсiм iнше. Вiн говорив, що на житт вiй дорозi
художника я зовсiм не випадкова постать. Хiба в мене не всi данi?
Iнтелектуально я досить розвинена людина, фiзично мене вважають красунею,
на мо©м боцi i молодiсть, i полова невиннiсть. I потiм, що значить
"випадкова"? Мене вже це слово почало нервувати, бо я якось раптом узнала
собi цiну.
- Словом, ти менi рекоменду ш не чiпати цього питання i мовчати? Я
мовчу.
- Це краще! - сказав вiн i раптом спитав: - Ти зi мною пiдеш обiдати?
- Обiдати? Який рiзкий перехiд!..- Але я все-таки погодилась, i ми
вийшли на вулицю.
За пiвгодини ми вже були в ©дальнi Каракадзе. Там ми зустрiли молодого
композитора. Я познайомилась (прiзвище зараз не пам'ятаю). Композитор
запропонував нам пiти пiсля обiду в зоологiчний сад. Вiн запевняв, що ми
не пошкоду мо; туди нещодавно привезено прекраснi екземпляри.
- Мене трохи диву ,- сказала я,- що композитор цiкавиться зоологi ю.
- Це й справдi трохи химерно, але в наш вiк без природознавства не
обiйдешся.
Вiн це сказав iз iронi ю. Але я ©© не зрозумiла.
- От тiльки погано, що наш шановний Чаргар не цiкавиться цi ю наукою.
- Правда? - спитала я, звертаючись до художника. Чаргар суворо
подивився на мене. Композитор, що, мабуть, вважав мене за Чаргарову
любовницю, раптом пiдвiвся й уклонився нам: мовляв, вiн забира свою
пропозицiю назад, бо зовсiм не хоче бути виновником сiмейно© драми.
Коли композитор пiшов, я звернулася до Чаргара:
- Чу ш,- сказала я,- вiн зовсiм не сумнiва ться, що я вже твоя
любовниця.
- А хiба тебе це дуже цiкавить? - тим же рiвним i холодним голосом
сказав Чаргар.
- Коли б не цiкавило, я б не говорила,- сказала я й зрозумiла, що мiж
нами вже почалась якась внутрiшня боротьба.
Я пiдвелась i пiдiйшла до дзеркала. Я знала собi цiну, але такою
прекрасною я ще себе не бачила. Тодi менi ще яснiше стало, що Чаргар
сьогоднi свiдомо й проти бажання вiдштовху мене вiд себе. Для мене ясно
стало, що вiн запобiга бiльш iнтимних стосункiв мiж нами. Вiн чомусь (це
вже для мене ясно було) боявся ©х.
Але менi вони були потрiбнi, як повiтря, бо тiльки такi вiдношення
приводили мене до останнього, невiдомого менi закутка людсько© душi, що в
ньому найкраще мусiли вiддзеркалитись химернi озера загадково© далi.
Я сказала, що йду додому; вiн запропонував провести мене. Я
вiдмовилась. Тодi мiж нами виник iще такий дiалог:
- Так от, не турбуйся, я сама пiду,- сказала я.- Але дозволь нагадати,
що я подобалась тобi за одвертiсть... правда, за одвертiсть?
- Ну, да! - сказав Чаргар.
- Так от, одвертiсть. Мiщанська умовнiсть не дозволя жiнцi першiй
заговорити про кохання. Я вiд цi © умовности далеко стою й тому кажу тобi:
я безумно кохаю тебе.
- Я це знаю,- холодно сказав Чаргар.
- I ти, очевидно, зна ш, що я досi не знала мужчини?
- I це знаю.
- Так от, я хочу, щоб ти був мо©м першим мужчиною. Я хочу вiддатись
тобi.
- I це знаю,- знову холодно сказав Чаргар.
- Значить, фiзично я противна тобi?
- Нiчого подiбного,- кинув вiн i зцiпив зуби.
Це була страшенно зворушлива картина. Серед шумно© вулицi стояла
красива жiнка й пропонувала сво тiло. Повз нас пробiгали городяни i
здивовано оглядали i мене, i Чаргара. В менi палало те почуття, яке
переживають спортсмени в часи гри. Я сказала, що менi треба пiти в
книгозбiрню. Чаргар запропонував провести мене. Я не вiдмовилась. Але,
коли ми пiдiйшли до дверей, ©х було замкнуто. Я згадала, що сьогоднi день
вiдпочинку бiблiотекарiв.
- Ти менi дозволиш прийти до тебе завтра? - сказала я й подивилась на
Чаргара.
- Я тобi вже казав!
- Ти менi сказав, що цього не хочеш?
- Так!
Тодi я стиснула йому руку й пiшла додому. Я йшла i ввесь час
Товаришкою Уляною, власне, i замикалось коло мо©х знайомих. Всi цi люди
були, на мiй погляд, маленькими людьми, так чи iнакше подiбними до мене,
i, очевидно, не могли допомогти менi вийти з того зачарованого круга
дичавини, що загородив менi якусь та мну даль.
Колись пiсля роботи до мене пiдiйшов дiловод i почав умовляти мене, щоб
я пiшла з ним обiдати. Вiн говорив: "Позаяк" (вiн так i говорив -
"позаяк") йому видавали аванс й "позаяк" сьогоднi день його народження,
вiн хоче трохи пошпацiрувати зi мною на бульварi й випити зi мною ж пляшку
пива. Я погодилась - i ми пiшли. Ми пiшли в б' ргалку, сiли за столик i
замовили десяток ракiв. В пивнiй стояв гомiн i стояв дим. Пахло п'яним
запахом. Запах був рiзкий, перегорiлий i одразу ж п'янив голову. Оркестра
грала щось похабне з яко©сь похабно© оперетки. Ми випили двi пляшки, i Кук
почав тулитись до мене. Потiм ми випили ще чотири пляшки. Тодi дiловод
почав цiлувати менi лiкоть i розповiдати менi про сво нещасне життя. Його
нещастя було в тому, що на нього мало уваги звертало начальство й не
давало йому вищо© посади, а "позаяк" вiн хотiв бути управдiлом, то "така
затримка кар' ри" не могла не тривожити його. Вiн навiть трошки заплакав,
i менi його стало шкода.
- Ах, Б'янко! - говорив вiн менi.- Яке чудове життя, коли, наприклад,
перед тобою сто©ть широка кар' ра i ти можеш бути управдiлом Раднаркому.
Дiловод вимовляв це з красномовними й патетичними наголосами, i я ще
бiльше пожалiла його. Вiн менi знов цiлував лiкоть i запевняв, що тiльки
одну мене коха . Кук менi цiлком серйозно говорив про кохання, наче я й
справдi була зацiкавлена в цьому.
Ми вже випили добре, дiловод попрохав мене, щоб я його провела додому.
При всiй сво©й малорозвиненостi вiн завжди жив задньою, захованою думкою й
знав, що пиво його добре сп'янило й сам вiн буде похитуватись. Пiд руку ж
зi мною вiн не боявся себе скомпрометувати. Я погодилась - i ми пiшли.
По дорозi ми зайшли в театральний садок i там сiли на стiлець.
Збоку нас сидiв якийсь мужчина. Я зиркнула на нього. Йому були зажуренi
i (менi так здалося) прекраснi очi. Вiн сидiв, як рiзьблення, i дивився
кудись у небо.
Раптом Кук пiдвiвся, посiпав iз бокiв свiй пiджак, наче збирався
вiдрекомендуватись якомусь начальниковi, i звернувся до незнайомого
мужчини:
- Так що, дозвольте вас запитати: ви, зда ться, художник Чаргар?
- Так, я - художник Чаргар,- сказав мужчина, i таким м'яким i при мним
баритоном, який я чула тiльки в любовних романах.- Чим маю честь служити
вам?
Я здригнула. Хiба я могла не здригнути? Менi довелося сидiти поруч iз
славетним малярем нашо© кра©ни. Присутнiсть художника так схвилювала мене,
що я вiдразу спалахнула й вiдчула, як менi загорiлись ушi.
Чаргар повернув голову й уважно подивився на мене. Можливо, вiн
подивився звичайними очима, але я тодi не могла витримати цього погляду й
знизила вi©.
Кук говорив, що вiн давно вже зна художника й давно вже хотiв
познайомитись iз суб' ктом (вiн так i сказав "суб' ктом") незрiвнянних
чоргарiвських картин. Тодi художник його поправив: "Ви, очевидно, хотiли
сказати творцем?" Дiловод розв'язне сказав, що пiд суб' ктом вiн саме це й
мав на увазi.
Потiм сидiли мовчки й дивилися, як горять дроти синiм блиском (трамвай
летiв пiсля дощику). Десь кричала сирена. Кук похилився й почав засинати.
Тодi художник сказав:
- Я маю честь говорити з дружиною дiловода?
- Ви ма те честь говорити зовсiм не з дружиною дiловода,- сказала я й
зареготала.
Кiлька хвилин надзвичайного внутрiшнього напруження розiрвались у
напiвiстеричному реготi. Я реготала якось зовсiм не до речi (очевидно,
хмiль заохочував), але Чаргар i натяку не подав, що вiн може мене вважати
за дурочку. Потiм художник iще раз уважно подивився на мене й сказав:
- Я, зна те, i не припускаю, щоб у нашому городi були такi прекраснi
женщини.
- Хiба? - спитала я i знову спалахнула, бо це була найвища похвала
мо му тiлу.
Потiм я нiчого iншого не придумала, як сказати той же комплiмент i
Чаргаровi. Вiн усмiхнувся й говорив, що йому страшенно подоба ться моя
простота й непримушенiсть. Мовляв, у наш брехливий вiк це велика рiдкiсть
i, коли хочете, навiть моветон. Був вiн стрункий, iз добре виголеним
смуглявим обличчям, у простiй толстовцi й без усяких претензiй на якусь
оригiнальнiсть. Але вiн увесь час якось розгублено дивився.
Тодi почало вечорiти, i, коли звечорiло, на вуличному екранi застрочила
вечiрня газета. Небо посинiло. Дiловод хропiв. Я покликала вiзницю,
записала його номер, номер квартири Кука,- i вiзниця повiз дiловода
додому. Все це я робила не оглядаючись. Але серце менi так хутко билось,
що я певна була - художник сто©ть десь iззаду й чека мене.
Я не помилилась: вiн стояв. Тодi пiдiйшла до нього (так пiдiйшла до
нього, нiби ми були давно знайомi), i вiн менi запропонував руку. Я взяла,
i ми пiшли по але©. Чаргар поцiкавився, хто я. Сказала. Потiм ми вийшли з
садка й пiшли по вулицi Повстання. Дiйшли Раднаркому й зупинились. На
чатах бiля дверей стояв червоноармi ць у буденiвцi. Вiн стояв, як
рiзьблення, i Чаргар сказав:
- Вам вiн нiчого не нагаду ?
Я сказала, що нагаду . Тодi Чаргар чомусь усмiхнувся. Я спитала "чому",
вiн нiчого не вiдповiв i раптом подав менi руку. Ми попрощались. Я пiшла в
одну сторону, вiн - у протилежну.
Додому я прийшла з таким почуттям, що з ним я йшла в дитинствi з
великодньо© "заутренi". Свiт менi став таким милим i рожевим, що я готова
була вибiгти на вулицю i обiймати й цiлувати першого зустрiчного.
- Мiй милий, хороший! - кричала вся моя iстота.- Саме тебе й бракувало
менi.
Заснула я тодi тiльки перед свiтанком: цiлу нiч думала про те, де знову
зустрiну Чаргара.
III
Зустрiч i знайомство наше було зовсiм випадковим, i менi вже спало на
думку, що бiльше такого випадку не трапиться. Не трапиться саме тому, що
художник уже, мабуть, i забув про мене. Хiба мало, думала я, зустрiчав
Чаргар на сво му шляху подiбних менi жiнок?
Колись я вийшла з установи й кiлька годин блукала по городу. Блукала
якось без цiлi, а пiдiйшла все ж таки до того мiсця, де ми розлучились iз
Чаргаром. Я зупинилась. Праворуч мене стояла темна будiвля синагоги, i над
нею прорiзав розiрванi хмари рiжок молодика. Пiд ногами менi грали
фiолетовi тротуарнi реклами. Раптом мене хтось узяв ззаду за руку. Я
повернулась i побачила сiрооку журналiстку.
- Добрий вечiр,- сказала вона.- Нарештi я побачила тебе на вулицi. Я
гадала, що ти взагалi нiкуди не ходиш.
- Даремно,- сказала я.- Я майже кожного вечора буваю в мiських садах.
- Скажiть, будь ласка! А я й не знала!
Потiм вона говорила менi, що "в тихому болотi чорти водяться", що... i
т. д.
Я сказала, що "чорти" тут зовсiм нi при чому, бо ходжу сама й навiть не
маю знайомих мужчин. Сiроока журналiстка поправила свiй капелюшок i
кинула:
- Що ж це - свiтова скорбота з'©да тво серце?.. Чи, може
iнтелiгентська самотнiсть спокою не да ?
Вона раптом сплюнула. Був це жест чи був прояв справжнього обурення - я
й досi не знаю. У всякому разi це цвiркання крiзь зуби нiяк не йшло до ©©
худенько© фiгури. Я ©й, звичайно, про це нiчого не сказала й тiльки трохи
покривила обличчя.
Але вона не вгомонялась i фанфаронствувала далi. Вона розказувала менi
про бiлi петербурзькi ночi, про страсть, яка кипить у цi ночi, i т. д.
Особливо ©© iнтригують цi ночi, коли на Невському проспектi блукають юнаки
з задуманими очима й продають сво тiло.
Я здивувалась: невже й юнаки продають сво тiло? Сiроока журналiстка
зареготала й зацiпила зуби. Потiм вона казала менi, що це звичайна рiч, i
©© дуже диву , що ©х нема в нашому городi. Вони б добре заробляли: хiба
вона, припустiм, не купувала б ©х?
-_ Але до такого розпутства,- сказала я,- може дiйти тiльки гнила
людина.
- Покинь наливати (вона так i сказала - "наливати"), зна мо вас,
тихонь: на словах одно, а на дiлi - зовсiм iнше: все одно в комячейку не
вiзьмуть!
- При чому тут ком'ячейка? - усмiхнулась я.
Вона вiдповiла якось неясно. Потiм повернулась до колишньо© розмови й
знову настирливо запевняла мене, що юнаки мають рацiю продавати сво тiло.
Коли б ©© фортуна зробила панянкою, вона б обов'язково держала при собi
козачкiв для розпутства.
Журналiстка з таким цинiзмом розмовляла зi мною, що мене взяв сумнiв:
чи не з божевiльною я маю справу. На цю тему вона говорила менi дуже
багато, але, коли я рiшуче хотiла вклонитись ©й i сказала, що поспiшаю,
вона раптом зiдхнула й вже зовсiм iншим тоном кинула менi:
- Яка ти, Б'янко, на©вна! й-бо! Невже ти не бачиш, що земля давно вже
летить у безодню й що ми напередоднi свiтово© катастрофи. Ну?
Я подивилась на не©. Вона мрiйливо дивилась у небо й нiби розмовляла
сама з собою.
- Ах, як мало нам жити залишилось! Хiба ти не вiдчува ш, що на землi
холоднiш становиться?
Вона здригнула, наче й справдi ©й зимно було. Я не знала, що ©й
сказати, i мовчала.
- Можливо, iде льодовиковий перiод. Можливо, щось iнше... От якби нам
богами зробитись?.. Правда?..
Потiм раптом запропонувала менi пiти з нею в бардачок, i, коли я
вiдмовилась, журналiстка не попрощавшись, пiшла вiд мене.
Повз мене пролетiв трамвай, далi пролетiв автобус, i я почула крик:
автобус роздавив дитину. Iшла мати, перелякалась i випустила дитину. Тодi
наскочила машина - i вiд дитини залишилось одно м'ясо. Мати тут же
збожеволiла, i ©© повезли в лiкарню. Далi над ратушею заблимала вечiрня
зоря, i побiгли квадрати будинкiв у присмеркову даль. Стояла струнка
вулиця, починалась вiд клубу товариства радянських асенiзаторiв.
Я пiшла далi й чомусь зупинилась бiля японського кабачка: висiв
химерний лiхтар, i закликала автоматична японочка.
Раптом я здригнула: мене знову хтось узяв за лiкоть. Я повернулась i
побачила Чаргара. Я, очевидно, сильно зблiдла, бо вiн подивився на мене
сво©ми прекрасними очима й промовив:
- Що з вами? Чого вам таке блiде обличчя?
Я сказала, що це йому просто зда ться, бо почуваю себе цiлком добре.
Вiн говорив, що вiн давно вже хоче бачити мене, але не знав мо © адреси.
- Хiба? - спитала я.
Вiн почав гаряче наступати на мене: мовляв, я не маю пiдстави
сумнiватись. Вiн запевня мене, що в останнi днi вiн тiльки й думав про
те, як би зустрiтися зi мною. Хiба це не його так зворушила "свята" (вiн
так i казав - "свята") простота?
Чаргар iще щось говорив менi, але й цього було досить. Я з безмежною
вдячнiстю подивилась на художника.
Ми пiшли в пiдвал. Коли йшли по схiдцях, Чаргар узяв мене за руку. Нас
зустрiв вiрмен. Я зареготала й спитала, чому ж назива ться японський
кабачок? Вiрмен нiчого не вiдповiв i запросив нас до окремого кабiнету.
Поки нам готували вечерю, ми стояли в загальнiй залi, де грав на
скрипку циган i танцювала проститутка. Чаргар кинув цигановi кiлька
срiбних монет, i той заграв щось iз "Корсара".
Я тодi цiлий вечiр смiялась i пила коньяк. В кабiнетi ми сидiли години
двi. Чаргар гладив мо© пальцi й говорив, що йому подоба ться моя рука, i
особливо йому подоба ться те, що мо© нiгтi обрiзанi й вони зовсiм не такi,
як у сучасних жiнок.
- Щось хижацьке й розпусне,- говорив вiн,- символiзують цi довгi нiгтi.
Потiм умочив хустку в склянку вина i, усмiхаючись, попрохав дозволу
"провiрити мо обличчя". Я дозволила, i вiн переконався, що я й не
пiдмальовуюсь. Вiн розповiдав щось про полову невиннiсть i нарештi звернув
на мою.
- Я не помиляюсь? - спитав вiн.
- Ви не помиля тесь,- сказала я, одразу зрозумiвши, про що йде мова.
Тодi вiн говорив, як його хвилю невиннiсть i зовсiм не в тому сенсi, що в
нiм прокида ться самець, а в тому, що в нiм прокида ться художник.
Ми випили на брудершафт. Вiн замовив iще пляшку шампанського, i, коли
ми виходили з кабачка, я похитувалась. Чаргар держав однi ю рукою мою
талiю, а я уважно дивилась йому в очi. Очi йому блищали, i я бачила в них
таку безмежну даль, що можна було збожеволiти.
- Чаргаре,- сказала я.- Ми зовсiм випадково зiйшлися. Але чи не
почува ш ти в цьому...
Я не пiдiбрала слова й замовкла. Тодi вiн сказав: "Судьба",- i я його
зрозумiла.
- Тебе нiколи не мучила даль? - раптом спитала я. Вiн помовчав. Я його
знову спитала. Вiн забрав свою руку з мо © талi© й сказав якось неохоче:
- Я тебе не розумiю!
- Ти мене не розумi ш? - здивовано спитала я, бо менi i в голову не
могло прийти, що Чаргар мiг мене не зрозумiти.
Тодi плутано почала виясняти свою мисль.
Вiд абстракцi© раптом перебiгла до конкретних засад. З одного боку, мою
даль було обумовлено певними соцiальними вза мовiдносинами, з другого -
вона менi стояла якось самiтно, одiрвано вiд життя, вiд його буденних
iнтересiв. Менi перший раз довелося вiдповiдати на пряме запитання, i
тiльки тодi я зрозумiла, яка без кiнця складна проблема сто©ть передi
мною. Це трохи збентежило мене, але зате ще з бiльшою силою спалахнуло в
менi бажання пiзнати цю та мну даль.
- Я, очевидно, плутано говорю,- сказала я.- Але ти не можеш не розумiти
мене. От що: вiддайся, будь ласка, на волю iнту©цi© - i тобi все буде
ясно.
- Менi вже ясно! - раптом сказав Чаргар.
- Значить, i тебе мучила?
Вiн щось хотiв вiдповiсти, але потiм якось нервово вiдкинув назад
волосся й перевiв розмову на iншу тему. Вiд нього повiяло холодком. Я
спитала, чому вiн ухиля ться вiд вiдповiдi. Чаргар став iще суворiший i
вже всю дорогу мовчав. Менi прийшла мисль, що я дуже некоректно поводилась
iз Чаргаром. Це ж була тiльки друга наша зустрiч, i я, по сутi, не мала
.права бути такою в'©дливою. Я хотiла попрохати пробачення, але так i не
попрохала й тiльки щiльно притиснулась до художника. Вiн, очевидно,
зрозумiв мене i взяв мою руку. Вiн мовчки гладив ©© цiлу дорогу.
Коли ми пiдходили до мо © вулицi, в авiацiйному городку забiгали вогнi
й раптово пiднялись до неба. То були люкси, i небо стало агатовим. Десь
кричав перепел. В саду Паризьких Комунарiв пускали ракети. Вони рiзали
небо червоними хвостами й розсипались на мiльйони зiр.
Нарештi ми стояли бiля мого будинку. Чаргар стиснув менi руку й сказав
трохи холоднувато:
- До побачення!
Ну, що ж, "до побачення". Тодi я на цей холодок не звернула уваги. Але,
коли залишилась сама, я довго думала, чому вiн сказав холоднувато. Менi
прийшла мисль, що Чаргар хотiв у менi бачити тiльки на©вну дiвчину, i тому
його знервували мо© запитання. Потiм прийшла мисль, що художник чомусь
ревниво береже пiдступи до свого внутрiшнього свiту. Це припущення здалося
цiлком правдивим, коли я пригадала нашу розмову.
"Ну, i добре,- подумала я,- бережи! Але ти ©х не вбережеш, бо ти вже
дав менi право фамiльярничати з тобою".
Колись до мене зайшла товаришка Уляна. Вона була страшенно схвильована,
i пiд очима ©й були темно-синi синцi. Ми сiли на канапi й почали
розмовляти. Спершу ми говорили щось про театр (не пам'ятаю добре), потiм
товаришка Уляна раптом сказала менi:
- Я вам, Б'янко, страшенно заздрю й зовсiм не тому, що ви красуня. От
догадайтесь, чому?
Про театр я говорила якось механiчно, ввесь час пiдтакувала (я думала
про нову зустрiч iз художником) i тому сказала коротко:
- Не знаю.
Товаришка Уляна пiдiйшла до дзеркала й почала поправляти волосся. Був
сiрий день, i над городом iшли сiрi хмари, так що в мо©й кiмнатi майже
стемнiло. Навпроти в кравця- врея спалахнув навiть каганець.
Я подивилася на товаришку Уляну: ©й було блiде чоло, i вона всмiхалась.
Вона так непри мно всмiхалась, що на мо му обличчi вiдбилось, очевидно,
почуття страху. Вона спитала, чого я перелякалась.
- Менi здалось,- сказала я,- що ви дивитесь на мене надзвичайно злим
обличчям.
- Нiчого подiбного! - рiзко сказала товаришка Уляна, нервово хапаючись
за перебитий нiс.- Я на вас дивилася звичайнiсiнькими очима. Але скажiть
менi, чому ви не хочете мене слухати?
Я згадала, що товаришка Уляна подала якесь запитання, i я справдi
неуважно поставилась до нього. Тодi я попрохала пробачення й сказала, що в
останнi днi почуваю себе якось розгублено.
- Я вам заздрю от чому,- сказала вона.- Я вам заздрю тому, що ви людина
нового поколiння, i для вас нашi терзання - порожнiй звук.
- Ви зовсiм даремно так дума те! - сказала я.
- Не говорiть! - замахала вона руками.- Справа в тому, що ви нiколи не
були в ролi ви i ви нiколи не можете затоскувати за ра м, як я й тисячi
нас, надломлених людей громадянсько© вiйни.
- Ви зовсiм даремно так дума те! - уперто повторила я.
- Не говорiть! Ви нiколи не були на тому березi, i ви нiчого не зна те.
Тiльки ми, i тiльки нас вигнали вiдтiля. I .от ми ходимо з тоскою. Боже
мiй, ви й не уявля те, яка це прекрасна кра©на. Пiд ©© сонцем не тiльки
внутрiшнiй свiт кожного з нас перетворювався й робив нас iдеальними, мало
того, ми фiзично перероджувались. Клянусь вам! Навiть фiзично це були
зразковi люди.
Товаришка Уляна глибоко зiдхнула. В кiмнатi вже зовсiм посiрiло, але я
бачила, що ©© обличчя свiтилося в сяйвi яко©сь надзвичайно© радости.
- Ви, звичайно, не вiрите менi, що я кiлька рокiв тому була красунею -
це я знаю! Але повiрте менi, що товариш Бе любив мене. Клянусь вам! Вiн
так любив мене... так любив мене...
Товаришка Уляна раптом похилилася на спинку канапи й тихо заридала. В
квартирах було тихо (тiльки в зубного лiкаря якось жалiбно тявкала
болонка), i ридання товаришки Уляни так глухо розривалися в повiтрi, нiби
вона лежала в домовинi.
Я почала ©© заспокоювати. Вона довго не могла заспоко©тись, i тiльки за
пiвгодини я почула, як товаришка Уляна крiзь сльози проха мене не
звертати на не© уваги, бо пiсля плачу ©й завжди легше бува . Вона навiть
усмiхнулась, i ця усмiшка була такою дитячою, що я стала перед нею на
колiна й цiлком серйозно сказала:
- Товаришко Уляно, клянусь вам, що я вас нiколи не бачила такою! Ви
свiтитесь сьогоднi неземною красою й нагаду те менi Рафаелеву мадонну.
Але вона мовчала. Тодi я схилила свою голову до ©© подертих черевикiв i
завмерла. Потiм обняла ©© ноги й жагуче ©х поцiлувала. Мене обхопило майже
релiгiйне почуття любови до цього маленького людського страждання. I коли
б товаришка Уляна в цей момент захотiла мене повести на смерть, я б пiшла
не здригнувши.
Тодi почав виступати цвiркун, i десь довго й протяжно кричала зарiзана
сирена. За вiкном плакав кравцiв хлопчик, i щось глухо кричав врей.
Товаришка Уляна пiдвелась. Вона взяла в сво© руки мою голову й поцiлувала
©©. Вона так поцiлувала, що менi й зараз ходить дрiж по спинi. Потiм вона
пiшла вiд мене.
Я раптом заплакала. Це були мо© першi сльози в цьому великому городi.
IV
З Чаргаром я зустрiчалася дуже часто, але на квартиру до нього попала
через три мiсяцi пiсля нашого знайомства. Я зовсiм не уявляла собi, як
бiдно живе наш славетний художник. Кiмната його, як i моя, була в пiдвалi.
Iз стiн завжди несло льохом, а iз стелi нiколи не сходила вогка руда
пляма. Над його кiмнатою був клуб радслужбовцiв, i тому його стеля завжди
дрижала вiд тупотiння й крику. Чаргар менi сказав, що вiн уже кiлька разiв
звертався до комхозу, але... словом, вiн, очевидно, нiколи не вибереться
вiдцiля. Я сказала, що треба поговорити з головою виконкому, але,
сказавши, махнула рукою. Вiн теж махнув рукою. Ми зареготали.
Пам'ятаю, я скинула жакетку, поправила волосся й стала переглядати
важкi томи, що ©х у безпорядку розкидано було по кiмнатi. У вiкно зазирав
промiнь сонця й зайчиком грав на стiнi. Чаргар сидiв напроти мольберта й
уважно дивився на полотно. Я спитала, чи не хоче вiн намалювати мо тiло -
я з охотою буду йому позувати. Вiн сказав, що не ма в цьому потреби, бо
це не його фах.
- Я жiнок iще нiколи не малював i, очевидно, не буду малювати. Я
спитала чому. Вiн не вiдповiв. I тодi ж мене зацiкавила важка книга: це
була розвiдка про шведськi кургани. Художник це помiтив i сказав, що вiн
уже кiлька рокiв мучиться над iде ю дати широке полотно, що по ньому
будуть мчати Карло XII i Мазепа пiсля поразки. Вiн дума написати картину
унiверсального значення.
Чаргар взагалi мало говорив. Фрази йому виривались якось несподiвано,
нiби вiн i справдi ненормальний був. Але на цей раз вiн виступив iз цiлим
оповiданням. Говорив вiн, правда, страшенно плутано й незрозумiле, але
менi й цього було досить: я могла вже доводити нашу iнтимнiсть до
останньо© межi, i я рiшила взяти його нахабством. Вiн держав мою руку в
сво©й руцi й цiлував мо© пальцi. Але поцiлунки цi були якiсь холоднi,
нiмi.
- От ти менi цiлу ш руки,- сказала я,- але скажи менi: якi це
поцiлунки?
- Що ти хочеш сказати? - спитав Чаргар.
- Я питаю: це тi поцiлунки, що ти ©х можеш уживати (я нарочито сказала
"уживати") при зустрiчi з любою жiнкою?
Вiн знизав плечима й подивився на мене здивовано: мовляв, вiн рiшуче
вiдмовля ться розумiти мене.
- Раrdon!.. Але менi зда ться, що я говорю ясно,- i я посунула вiд
нього мольберт.
Чаргар нервово здригнув i якось жалкенько вiдповiв менi дрiбним
смiшком:
- Зна ш... давай покиньмо цi розмови!
Мене це раптом зiрвало - i я сказала досить-таки рiзко:
- Ну, а коли б це справа йшла про кохання, то й тодi б ти те ж саме
сказав менi?
Вiн прибито подивився на мене й ледве чутно промовив:
- Я не вмiю кохати.
Його м'який при мний баритон якось загубився, i говорив вiн майже
дитячим дискантом. Тодi перший раз менi прокинулось до нього щось подiбне
до огиди.
- Ну, добре,- сказала я.- Я й не хочу, щоб ти мене кохав, я й мрiяти
про це не смiю. Але дозволь менi кохати тебе.
Вiн знову дрiбно засмiявся i, враз перетворившись, суворо промовив:
- Чи не час нам покинути цю розмову?
- Ти так гада ш? - кинула я.- Ну, а коли б... я хотiла вiддатись
тобi... ти взяв би мене?
Ця остання фраза вирвалась менi якось зовсiм несподiвано. До такого
цинiзму я ще нiколи не доходила, але тодi передчуття чогось надзвичайного,
що раптом iз страшною силою затривожило мене, це передчуття могло
штовхнути й далi.
- Може, про це сьогоднi не будемо говорити? - холодно сказав Чаргар.
Вiн, як менi здалося, зробив наголос на "сьогоднi", i тому я спитала:
- Тодi ти, може, дозволиш менi зайти до тебе завтра?
Чаргар нiчого не вiдповiв i заплющив очi. Обличчя йому було майже
мертве - i я перелякалась. Якось одразу я усвiдомила собi весь жах мого
становища. Я ж таки випадкова постать на житт вiй дорозi славетного
художника. Варто йому сказати "досить" - i я вже його нiколи не побачу.
"Ах, Боже мiй,- думала про себе,- яке нахабство. Хто менi дав право так
поводитись iз ним? Хiба вiн не розумi , що мо© цинiчнi пропозицi© - це
тiльки один iз прийомiв, що ними я намагаюсь вивести його на свiтло".
Але "ахи" ("Ах! Ах!") якось тихо прозвучали в мо©й душi. Другий голос
диявольськи нашiптував уже зовсiм iнше. Вiн говорив, що на житт вiй дорозi
художника я зовсiм не випадкова постать. Хiба в мене не всi данi?
Iнтелектуально я досить розвинена людина, фiзично мене вважають красунею,
на мо©м боцi i молодiсть, i полова невиннiсть. I потiм, що значить
"випадкова"? Мене вже це слово почало нервувати, бо я якось раптом узнала
собi цiну.
- Словом, ти менi рекоменду ш не чiпати цього питання i мовчати? Я
мовчу.
- Це краще! - сказав вiн i раптом спитав: - Ти зi мною пiдеш обiдати?
- Обiдати? Який рiзкий перехiд!..- Але я все-таки погодилась, i ми
вийшли на вулицю.
За пiвгодини ми вже були в ©дальнi Каракадзе. Там ми зустрiли молодого
композитора. Я познайомилась (прiзвище зараз не пам'ятаю). Композитор
запропонував нам пiти пiсля обiду в зоологiчний сад. Вiн запевняв, що ми
не пошкоду мо; туди нещодавно привезено прекраснi екземпляри.
- Мене трохи диву ,- сказала я,- що композитор цiкавиться зоологi ю.
- Це й справдi трохи химерно, але в наш вiк без природознавства не
обiйдешся.
Вiн це сказав iз iронi ю. Але я ©© не зрозумiла.
- От тiльки погано, що наш шановний Чаргар не цiкавиться цi ю наукою.
- Правда? - спитала я, звертаючись до художника. Чаргар суворо
подивився на мене. Композитор, що, мабуть, вважав мене за Чаргарову
любовницю, раптом пiдвiвся й уклонився нам: мовляв, вiн забира свою
пропозицiю назад, бо зовсiм не хоче бути виновником сiмейно© драми.
Коли композитор пiшов, я звернулася до Чаргара:
- Чу ш,- сказала я,- вiн зовсiм не сумнiва ться, що я вже твоя
любовниця.
- А хiба тебе це дуже цiкавить? - тим же рiвним i холодним голосом
сказав Чаргар.
- Коли б не цiкавило, я б не говорила,- сказала я й зрозумiла, що мiж
нами вже почалась якась внутрiшня боротьба.
Я пiдвелась i пiдiйшла до дзеркала. Я знала собi цiну, але такою
прекрасною я ще себе не бачила. Тодi менi ще яснiше стало, що Чаргар
сьогоднi свiдомо й проти бажання вiдштовху мене вiд себе. Для мене ясно
стало, що вiн запобiга бiльш iнтимних стосункiв мiж нами. Вiн чомусь (це
вже для мене ясно було) боявся ©х.
Але менi вони були потрiбнi, як повiтря, бо тiльки такi вiдношення
приводили мене до останнього, невiдомого менi закутка людсько© душi, що в
ньому найкраще мусiли вiддзеркалитись химернi озера загадково© далi.
Я сказала, що йду додому; вiн запропонував провести мене. Я
вiдмовилась. Тодi мiж нами виник iще такий дiалог:
- Так от, не турбуйся, я сама пiду,- сказала я.- Але дозволь нагадати,
що я подобалась тобi за одвертiсть... правда, за одвертiсть?
- Ну, да! - сказав Чаргар.
- Так от, одвертiсть. Мiщанська умовнiсть не дозволя жiнцi першiй
заговорити про кохання. Я вiд цi © умовности далеко стою й тому кажу тобi:
я безумно кохаю тебе.
- Я це знаю,- холодно сказав Чаргар.
- I ти, очевидно, зна ш, що я досi не знала мужчини?
- I це знаю.
- Так от, я хочу, щоб ти був мо©м першим мужчиною. Я хочу вiддатись
тобi.
- I це знаю,- знову холодно сказав Чаргар.
- Значить, фiзично я противна тобi?
- Нiчого подiбного,- кинув вiн i зцiпив зуби.
Це була страшенно зворушлива картина. Серед шумно© вулицi стояла
красива жiнка й пропонувала сво тiло. Повз нас пробiгали городяни i
здивовано оглядали i мене, i Чаргара. В менi палало те почуття, яке
переживають спортсмени в часи гри. Я сказала, що менi треба пiти в
книгозбiрню. Чаргар запропонував провести мене. Я не вiдмовилась. Але,
коли ми пiдiйшли до дверей, ©х було замкнуто. Я згадала, що сьогоднi день
вiдпочинку бiблiотекарiв.
- Ти менi дозволиш прийти до тебе завтра? - сказала я й подивилась на
Чаргара.
- Я тобi вже казав!
- Ти менi сказав, що цього не хочеш?
- Так!
Тодi я стиснула йому руку й пiшла додому. Я йшла i ввесь час