Страница:
iдеалiзм ма багато недоговоренности, то я думаю, що й матерiалiзм не без
слабих бокiв.
- Iншими словами - вас не задовольня ваша партiя?
Товаришка Уляна знову замахала руками.
- Нiчого подiбного! Менi хочеться внести деякi ясностi в свiй
свiтогляд. Я, зна те,- казала вона далi,- ранiш нiколи не задумувалась над
цими питаннями, а тепер вони мене страшенно тривожать.
- Без причини нiчого не бува ,- резонерствувала я.- Очевидно, i в вашiй
тривозi сть якась причина.
- От! - раптом пiдхопила товаришка Уляна.- Ви цiлком справедливо
кажете. Я, зна те, почуваю якусь небезпеку. Я певна, що зi мною трапиться
якесь нещастя.
Вона зробила не зовсiм логiчний висновок, але я на це не звернула уваги
й стала ©© заспокоювати. Тодi вона вiдстоювала свою думку й нiяк не могла
заспоко©тись.
- Саме якесь нещастя,- говорила товаришка Уляна.- Я нiколи не
помиляюсь. Колись на фронтi менi прийшла мисль, що вночi трапиться
несподiванка. Я сказала, менi не повiрили. Один комiсар запропонував
навiть викинути мене за пророцтво з партi©... А вийшло все-таки по-мо му:
наш штаб захопили, i тiльки я вирвалась.
- Ну, це - випадок! - сказала я.
Тодi товаришка Уляна знову запротестувала, i я вже з нею не
сперечалась. Я тiльки думала, що товаришка Уляна, може, й ма рацiю
настоювати на сво му, i думала, що вона одна з тих невдачникiв, що
приходять на свiт тiльки для того, щоб мучитись.
Раптом по садках долетiв до нас рев iз зоологiчного: то ревiв лев за
гратами. Рев був якийсь сумний i безвихiдний. Можливо, звiровi приснились
далекi простори його вiтчизни, можливо - щось iнше.
- От!-з великим наголосом на "от" сказала товаришка Уляна.- Реве лев!
Iнодi й людям хочеться так ревти.
Потiм вона зiдхнула. А потiм вона багато говорила менi про часи
громадянсько© вiйни. Вона довго говорила менi того вечора про той дикий i
тривожний час, коли люди ходили голi й голоднi й були велетнями й богами.
Вона так тепло говорила про свою епоху, як про не© не скаже жодний поет.
Той химерний час я зачепила тiльки одним крилом сво © юности, але
товаришка Уляна зовсiм даремно думала, що я не розумiю його. Вiн i менi
лежав на серцi. Я подумала, що тодi всi пiзнали та мну даль, але той час
уже не прийде нiколи, як не прийде нiколи й голуба молодiсть.
"Значить, i даль треба шукати на якихось iнших шляхах?" - подумала я.
На другий день я не пiшла на службу: я прокинулась iз головними болями.
Коли вийшла в сiни, щоб там скип'ятити чаю на примусi, в наш коридор хтось
постукав. Я пiшла i вiдчинила дверi. Увiйшов товариш Бе. Обличчя йому було
пом'яте й блiде: вiн, очевидно, не спав цiлу нiч. Я до цього часу нiколи з
ним не розмовляла (був вiн якийсь суворий i нелюдимий). Але на цей раз
якось механiчно кинула:
- Здрастуйте!
Вiн здивовано подивився на мене й пiдморгнув менi лiвим оком. Тодi я в
свою чергу здивовано подивилась на нього. I тодi ж я побачила, що вiн
п'яний. Щоб якось одв'язатись од нього, я сказала йому, що його чека
товаришка Уляна.
- Ви кажете Уляна? - сказав вiн i пiдiйшов до мого примусу.
- Так!
Товариш Бе вийняв iз кишенi портсигар й несподiвано кинув:
- А ви, зна те... бабйонка нiчого собi... цимес!
Я суворо подивилася на нього й сказала, що вiн краще зробить, коли пiде
до себе.
- Чого ж це до себе? - п'яно забелькотiв вiн.
- Там вас чека товаришка Уляна! - рiзко сказала я.
Товариш Бе стукнув ногою й вилаяв свою дружину матернiм словом. Я круто
повернулась i пiшла в свою хату. Я довго думала про життя товаришки Уляни,
але як ©й допомогти - не знала. А втiм, можливо, це тiльки тепер менi
зда ться, що я турбувалась за товаришку Уляну. Можливо, i товаришка Уляна,
i сiроока журналiстка, i дiловод - всi вони давали вiдпочинок - i тiльки.
Бо, i справдi, всi вони були по сутi епiзодичнi особи в мо©й iсторi© й не
могли мене цiкавити. Я просто дурила себе.
Але цьому мусiв прийти кiнець, i вiн прийшов.
VIII
Отже, iшла весна, прилетiли солов'©. Я кiлька разiв була в театрi, але
частiше я блукала по -городу, як бродячий пес. Легенька тривога нiколи не
покидала мене. Як i ранiш, я ходила безтурботною пейзанкою, посвистуючи. В
цi днi я з'©ла стiльки шоколаду, скiльки не з'©ла його за весь свiй вiк.
Уже надходило свято першого травня. Напередоднi я зробила ванну, вимила
й надушила сво тiло. Все це так ретельно робила, нiби й справдi збиралась
до шлюбно© ночi. Я надiла сорочку з рожевими стьожками й лягла спати.
Прокинулась щось о восьмiй годинi, i менi на душi було як нiколи,
радiсно й дзвiнко. Стояв добрий весняний ранок. На вулицях уже грали
оркестри й носились автомобiлi до загороднього поля. Я хутко одяглась i
побiгла до установи. Там ми мусiли зiбратись i вiдтiля йти на iподром.
Менi мiсцком дав роль органiзатора, i я перев'язала руку червоною хусткою.
В першому коридорi мене зустрiв дiловод. Я поклонилась, вiн менi не
вiдповiв. З останньо© нашо© розмови вiн став уникати мене й завжди сухо
звертався до мого столика. Проте поводився вiн зi мною досить чемно. Я це
з'ясовую не так його поряднiстю, як тим, що до мене гарно ставився
мiсцевий комгурток (я проводила в установi досить-таки велику громадську
роботу), Кук страшенно боявся комунiстiв i завжди ходив перед ними на
заднiх лапках.
Ми вийшли органiзованими шеренгами на майдан Ляссаля й вiдтiля пiшли на
iподром.
Всi вулицi ломилися вiд городян, i я подумала, що свято Першого травня
стало вже нашим нацiональним святом, бо навiть буржуазiя святку його. Я
згадала Париж, Францiю, тамтешн всенародне свято й подумала, що мiж нами
й французами багато спiльного. Цю думку я сказала однiй машинiстцi, що
йшла поруч мене. Вона менi нiчого розумного не вiдповiла, бо вона була
страшенно нерозвинена. Тодi почула нашу розмову сiроока журналiстка й
пiдiйшла до мене.
- Ти гада ш, що мiж нами й Францi ю можна провести паралелю? - спитала
вона.
- Так!
- В якому сенсi? - i вона чомусь зло подивилась на мене.
Я сказала. Я говорила, що велика французька революцiя страшенно нагаду
нашу, що... i т. д.
-Ти говориш, як Цiцерон! - iронiчно сказала вона.
- При чому тут Цiцерон? - спитала я.
- А при тому,- раптом занервувалась вона,- що не тобi тикатись iз сво©м
носом... в полiтику!
- Припустiм, я помиляюсь,- спокiйно сказала я.- Але хiба я не маю права
думати?
Сiроока журналiстка мовчки подивилась на мене й пiшла вбiк. В цей
момент нашу групу зупинили: ми вже пiдiйшли до iподрому.
Було море квiтiв на величезному майданi, i стояв грохот десятка
оркестрiв. На головному плацi пiонери й комсомольцi робили фiзичнi вправи.
На кiлькох трибунах оратори виступали з доповiдями. Ревли сирени,
метушились автомобiлi. За пiвгодини великi групи почали розбиватись на
невеличкi гуртки. потiм уже блукали й одиночки. Тодi передвижнi трупи
розкинули передвижнi сцени, i на майданi виросло кiлька мiнiатюрних
театрiв.
Я покинула сво©х i пiшла блукати. Десь тут я мусiла зустрiти Чаргара,
бо я не припускала, щоб вiн не вийшов сюди.
Пам'ятаю, зупинилась бiля ларка N 4. Взяла пляшку квасу й пожадливо
випила. Потiм пiшла до екрану малярiв. Там художники за п'ять хвилин
малювали карикатури дiячiв революцi©. Там я й зустрiлась iз Чаргаром.
Вiн був веселий i весело стиснув менi руку.
- Сьогоднi надзвичайно чудовий ранок! - сказав вiн Я притиснулась до
нього, i ми пiшли. З годину ми блукали по iподрому, потiм рушили в степ.
Менi прийшла мисль повартувати.
- Ти зна ш,- кинула я,- сьогоднi ти йдеш зовсiм не з дiвчиною, а з
молодичкою!
- Що ти цим хочеш сказати? - спитав вiн.
Я зареготала й сказала йому, що я вже вийшла замiж. Вiн почервонiв
чомусь i, галантно вклонившись, поцiкавився:
- Так, я його знаю. Зда ться... прекрасна людина!
Я певна була, що вiн не вiрить менi й жарту , i тому перейшла на iншу
тему, не думаючи робити спростування.
Ми йшли в морi безсмертникiв. Праворуч нас летiв у небо величезний спис
радiо. Пам'ятаю, менi раптом здалося чомусь, що Чаргар пiд невеличким
"градусом".
- Ти сьогоднi наче трохи пiдвипивши? - спитала я.
- Я сьогоднi трохи вiдвипивши,- усмiхнувся вiн. Я спитала, чому так
рано. Вiн сказав, що вiн уже кiлька тижнiв почина днi горiлкою. Вiн
горiлку не дуже любить, але не може не визнати, що "горiлчанi" днi
безтурботнiшi й веселiшi. "Невже вiн серйозно плакав тодi в лiсi?" -
подумала я й сказала:
- Чому тобi такий безнадiйний погляд на життя?
- Вiдкiля це ти взяла? - усмiхнувся Чаргар.
Потiм запевняв мене, що вiн на життя дивиться дуже весело. Вiн у той
день багато реготав, реготала й я. В такому безтурботному реготi i в таких
розмовах ми проблукали до вечора. Нарештi Чаргар сказав:
- Ну, пора вже й додому... Ти не дума ш зайти до мене? Я погодилась, i
ми пiшли до нього. З пiвгодини ми блукали по переулках, поки нарештi не
вийшли на майдан Трьох комунарiв. Бiля Чаргарово© квартири ми були, коли
вже почало темнiти. Раптом до нас пiдiйшла циганка. Я погодилась, щоб вона
погадала менi. Чаргар занервувався й сказав, що це некультурно
фанфаронствувати сво ю некультурнiстю.
- Це - резонерство! - сказала я.
Потiм говорила, що вiн теж деколи впада в мiстику, натякаючи на
iсторiю в лiсi. Чаргар занервувався. Але я вперто стояла на сво му. Тодi
вiн порадив менi вiдiйти вбiк, щоб мене хоч не бачили в клубi
радторгслужбовцiв. Я нарештi зрозумiла його й сказала циганцi, що гадати
не буду. Коли ми сходили на ганок, я звернулась до Чаргара:
- Скажи менi, коли б циганка пiдiйшла до нас десь у безлюдному мiсцi...
ти дозволив би ©й гадати?
Чаргар мовчав. Ада я вже без нього знала, як би вiн зробив у цьому
випадку, i негарне почуття знову прокинулось у менi до художника.
В кiмнатi ми сiли на лiжко. Я взяла в руки якусь книгу. Чаргар теж. Так
- мовчки - ми просидiли кiлька хвилин. Тодi на небо налетiла темна хмара,
i в кiмнатi майже зовсiм стемнiло. Десь замирали Першотравневi оркестри.
Город стихав. Потiм за вiкном закрапало, i пiшов дрiбний дощ. Легенький
вiтер увiрвався в кiмнату, i запахло якимись польовими квiтами.
Хоч Чаргар i зiпсував менi трохи настрiй, але я ще переповнена була
враженнями дня, i тому, коли вiн положив свою руку менi на колiно, я iз
вдячнiстю подивилась йому в обличчя: в очах йому стояв тихий блиск i
нагадував менi нашу першу зустрiч. Очi його знову вабили мене сво ю
неяснiстю. Що далi, то бiльше мене хвилювало тiло художника. Нарештi вiн
узяв мене за руку й промовив:
- Б'янко. Ти й сьогоднi скажеш, що говорила колись?
- Що саме? - спитала я й здригнула.
Чаргар зам'явся й мовчав. Тодi я впевнено пiдiйшла до електрики й
погасила ©©. Потiм я знову сiла на лiжко.
- Ти, може, ма ш на увазi циганку? - спитала я, свiдомо вiдтягуючи
рiшучий момент.
Чаргар мовчав i ласкав мо© руки. Потiм вiн цiлував менi пальцi.
- Ну, в чому ж справа? - знову спитала я.
- Я говорю...- замнявся вiн i рiшуче додав,- ти говорила, що коха ш
мене?
- Так. Говорила.
Вiн знову промовчав. Потiм плутано почав запевняти, що й вiн покохав
мене, що... i т. д.
- Ти теж говорив менi про це! - усмiхнулась я.
Але - почекайте! - то ж були, мовляв, несерйознi розмови! Словом, вiн
тiльки тепер вiдчув, як вiн коха мене. Я згадала недавнiй свiй жарт про
весiлля з Куком i спитала, чи не трапилось iз ним того, що з Он гiном.
Коли Татьяна була вiльна, вiн ©© вiдштовхував. Як вийшла замiж... Ну,
ясно: iсторiя повторю ться. Тодi Чаргар став божитись, що нiчого подiбного
не трапилось, що це мо© вигадки.
Я занервувалась. Невже це говорить славетний художник? I тодi ж менi
блиснула жахна мисль. Чи не дума вiн i справдi, що я вийшла замiж за
Кука? "Так от чому покохав вiн мене!.. Теж алiменти!" Я обережно стала
його випитувати.
- Ну, добре,-'сказала я.- Припустiм, що ти мене коха ш, i припустiм, що
я обдурила тебе.
- Себто як? - не зрозумiв мене Чаргар.
- А так,- спокiйно сказала я.- Я й не думала виходити замiж. Це просто
був жарт.
Вiн ураз одхилився вiд мене й захвилювався: мовляв, навiщо цi жарти? I
потiм, хто менi дав право так жартувати з ним? (Вiн так i сказав "хто менi
дав право"). Тодi я вмить пiдвелася й засвiтила електрику. Я стала напроти
Чаргара й рiзко сказала:
- Що значить - "хто дав менi право?" Вiдкiля цей тон?
Вiн сидiв блiдий i мовчав. Менi знову пришила мисль, що я перебiльшую,
що я зовсiм не зрозумiла його (вiн, мовляв, просто не любить жартiв у
серйознi хвилини), що я зовсiм даремно турбуюсь: Чаргар i не думав мене
ображати. Я пiдiйшла до нього й закинула свою руку на його шию.
- Милий мiй,- сказала я,- не гнiвайся! Я, ©й-бо проти волi образила
тебе.
Вiн довгим i уважним поглядом подивився менi в очi. В цi хвилини менi
буквально забивало дух i бракувало повiтря - так хвилювалась я. За один
момент менi в головi пронеслось мiльйон думок. Вони летiли, як блискавицi,
наздоганяючи одна одну.
- Добре, я на тебе не гнiваюсь! - сказав художник.- Але все-таки ти
менi мусиш сказати: ти вийшла замiж чи нi?
Тодi менi блиснула мисль, i я сказала:
- Вийшла, мiй милий! Вийшла!
Вiн рiшуче взяв мене за руку й посадовив на лiжко. "Алiменти", - якось
мляво подумала я й вiдчула в усьому тiлi немiч. Чаргар мене ласкав. Свiжий
вiтрець летiв у кiмнату, i знову запахло якимись польовими травами.
Дрiбний весняний дощик ущух, i в вiкно зазирала темна нiч. Чаргар пiдiйшов
до електрики й погасив ©©. Вiн обережними рухами примусив мене
розтягнутись на лiжку. Чаргар хотiв уже брати мене, як у цей момент менi
вернулись сили. Я так одштовхнула його, що вiн ледве вдержався на кроватi.
Потiм я скочила з лiжка й знову запалила електрику. Я пiдiйшла до Чаргара.
Вiн здивовано поставив на мене сво© очi. Тодi я красномовно подивилась на
нього, плюнула в обличчя й мовчки пiшла до дверей.
IX
Так скiнчилася моя iсторiя з художником. Так ганебно скiнчилось це
святе (вiн так i говорив колись: "свята простота") i тепле кохання. Хiба
можна написати ту муку, що творилась тодi в мо©й романтичнiй душi?
Сьогоднi я на життя дивлюсь цiлком реально. Сьогоднi я й сама iнодi
посмiхуюсь iз себе. Але тодi в мо©х очах маячiла сентиментальна даль, i
тому, коли я побачила, що Чаргар, моя остання надiя, не мiг утекти вiд
свiтового бардачка, я кинулась у розпач.
Пройшло кiлька днiв iз того часу, як я бачила Чаргара, але менi
здалось, що це було так давно й так далеко, як далеко маячить глухий
закуток мо © неповторно© молодости й тих духмяних золотих пiвникiв, що не
то лiденцями на ярмарку снились менi, не то серед "анютиних глазок",
кануперу й м'яти закукурiкали мо дитинство.
Вечiр Першого травня рiшуче й навiки вiдкинув усi мо© надi© й
сподiвання, i я раптом зупинилась перед порожнечею канцелярських буднiв.
Як я тепер ненавидiла художника! Боже мiй, як я його ненавидiла! Тiльки
тодi я зрозумiла, що по сутi i бiленький домик, i золотого пiвника на
флюгелi, i темнi провiнцiальнi садки - все це я покинула в iм'я його.
Спершу, як i треба було чекати, я хотiла якось помститись за розбитi
надi©. Менi так хотiлось принизити й наочно показати Чаргаровi, чого вiн
вартий. Але потiм це бажання погасло в менi, i я вже просто не згадувала
його - таким маленьким i нiкчемним зробився вiн у мо©х очах.
Але тоска за даллю не покидала мене. Бiльше того: вона тепер так
розгорiлась, як нiколи. Це було ©© останн полум'я.
Нiхто з радслужбовцiв не брав тако© велико© громадсько© нагрузки, як я
в цi днi. Я, як п'яничка горiлкою, захлиналась нею. Менi здавалось, що я
затоплю в цiй роботi сво лихо. Але скепсис уже з'©дав мене. Менi
ввижалось, що я по сутi виконую дрiбну й зовсiм непотрiбну роботу дрiбних
i нiкчемних людей, що живуть, як воли, як корови, що коло ©хнiх iнтересiв
обмежу ться "геранню" на столi. Я брала активну участь в органiзацi©
жiнок, в делегатських зiбраннях, в редагуваннi мiсцево© стiнгазети, але я
завжди думала, що нашу стiнгазету зовсiм не випадково називають
"Стiнгазом" ("стiнгаз"). Саме все це - газ, димок. Горить вогка солома, а
люди сидять бiля цього iлюзорного вогнища й гадають, що "без огню не бува
диму".
Коли я виходила з установи й на порозi зустрiла сiрооку журналiстку.
Вона якось нахабно подивилась на мене, взяла мене пiд руку й пiшла зi
мною. Коли ми пiдiйшли до театрального садка, вона сказала:
- Ну, так ти й досi Париж згаду ш?
- Який Париж? - спитала я.
- Ах, боже мiй,- сказала вона.- Навiщо ховатись вiд мене? Я говорю про
той Париж, що... Велика французька революцiя?
- Одмовляюсь тебе зрозумiти! - холодно сказала я.
Тодi журналiстка запевнила мене, що Париж уже нiколи не повернеться й
не може повернутися. Вона говорила, що бачить мене наскрiзь. Але вона менi
радить не турбуватись, бо я зовсiм не те, чим здаюсь собi.
- Ти зна ш,- раптом сказала вона,- сть багато непомiтних людей. Ну...
комiсарiв, припустiм, але вони живуть так, як усi живуть. I саме тому вони
й геро©. А що таке ти? Ну, скажи - що таке ти?
Я здвигнула плечима й мовчала, бо я й справдi не розумiла, чого вона
хоче вiд мене. Тодi журналiстка потрiпала мене по плечу й несподiвано
зареготала.
- От що,- сказала вона,- поспiшай на мою дорiжку, а то буде пiзно.
Потiм вона покинула мене, i я пiшла додому.
Того дня я не обiдала. Менi в'©дливо лiзла в голову якась мисль, i я
вперто затримувала ©© в пiвсвiдомостi. Так пройшло кiлька годин.
В коридорi товаришка Уляна роздмухувала чоботом самовар i гулко кахала.
Вже пройшло кiлька днiв iз того часу, як вона заходила до мене, i менi
прийшла мисль, що я проти волi холоднiш тепер поводжуся з нею. Тодi я
пригадала ©© перебитий нiс, i вiн зупинився передi мною якоюсь настирливою
плямою. Ще я пригадала товариша Бе i його дику розкуйовджену голову й нiяк
не могла уявити його в ролi закоханого юнака.
Раптом бiля мого вiкна сiла якась птичка й заспiвала. Це було так
химерно на фонi темно-голубого неба, що я згадала дитячу казку про щастя:
"Жив-був дiд з бабою, i от прилетiла до них..." i т. д. У дворi кричали
дiти врея, i я подумала, що старий врей i досi мудру над талмудом, як
тисячi рокiв тому мудрували такi ж старi вре©.
В мо©й кiмнатцi стемнiло, i менi прийшов у голову та мний "голем",
чорт-хапун, i судний день врейсько© провiнцi©.
Вечорiло. Товаришка Уляна й досi роздмухувала самовар. Десь настирливо
кричала сирена. I тодi я раптом вiдчула, що я вже не гiдна далi тiкати вiд
себе.
- Отже, журналiстка пропону поспiшати? - сказала я.- Але куди
поспiшати? Що значить поспiшати?.. Боже мiй, що це зi мною робиться!
- Ага! тепер i "Боже мiй"! - подумала я.
I саме тодi менi раптом усе ясно стало. I справдi: хiба я ввесь час не
боролась iз Богом? Я хотiла сво©ми власними силами пiзнати напiвабстрактну
даль. Але без "Нього" (я пишу "Нього", бо вiн i справдi був менi тодi
безвихiдною судьбою) це неможливо було зробити. Я хотiла пiзнати даль без
"Нього", але вiн не мiг менi пробачити цього.
- Так,- подумала я.- Це менi за нахабство.
Я пiдвелась iз лiжка. Я ще нiколи не вiрила в Бога й тому обрушилась на
нього з такою силою свого нового почуття, з якою звертались до неба тiльки
фанатики. Тодi я вiдчула потребу стати на колiна перед образом Спасителя.
Я хутко пiшла до дверей i вийшла в коридор. В кладовiй товаришки Уляни
я колись бачила стару iкону: ©© туди викинув, очевидно, тов. Бе. Я рiшила
взяти ©© вiдтiля й поставити в сво©й кiмнатi. Але як я зроблю це?
Товаришка Уляна кладову завжди замикала, i менi треба було дiстати ключ.
Але тут же я згадала, що в кладовiй сто©ть прас. Тодi я пiшла до товаришки
Уляни за прасом. Я постукала. Вийшла товаришка Уляна з замотаною головою.
- Що з вами? - спитала я.
Вона почервонiла й подивилась на мене зажуреними очима. Вона говорила,
що необережно опеклася водою з самовара, i говорила, що це скоро пройде.
Але я ©й, звичайно, не повiрила, бо синцi пiд очима говорили зовсiм iнше.
Це була справа тов. Бе: вiн, безперечно, бив ©© цi © ночi.
Товаришка Уляна зiдхнула важко i раптом прошепотiла:
- Бiдний, бiдний товариш Бе!
Потiм ми ще з пiвхвилини постояли в напiвтемному коридорi мовчки. Потiм
у кладовiй зашарудiли пацюки, i я сказала:
- Чи не дозволите менi забрати ваш прас?
Товаришка Уляна засу тилась i побiгла в кiмнату. Я гадала, що вона
винесе ключ, а вона винесла прас: вiн був на кухнi. Так що на цей раз я
так i не дiстала ключа. Але зате я його дiстала пiзнiш, коли зайшло вже
сонце.
Iкона, що я за нею схопилась якось похапки i з тривогою, була старою
дошкою, i на нiй ледве-ледве вирисовувався образ Спасителя. Спаситель мав
надзвичайно привабливе обличчя й одразу настро©в мене на вiдповiдний лад.
Я внесла його в кiмнату, прив'язала до нього (до не©, до iкони)
невеличку мотузку й повiсила в куток.
Потiм я побiгла в мiсто й купила там у яко©сь торговки бiля базару
лампадку й пляшку лампадкового масла.
Потiм прибiгла додому й засвiтила лампадку перед Спасителем. Я не
свiтила електрики, i тому в кiмнатi стояв напiвмiстичний присмерк. Збоку в
кладовiй шарудiли пацюки.
Тодi я впала на колiна, схрестила на грудях руки й мовчки фанатично
дивилась на образ Спасителя. Я молилась. Я так молилась, як молилась
тiльки в дитинствi. Раз у раз я зiдхала тяжко i тодi я думала, що стою в
катакомбах перших християн i несу на собi великий хрест. Передi мною
проходили фанатики середньовiччя, велика iнквiзицiя й глухi манастирi мо ©
вiтчизни. Страждання людей, ©хня хресна путь до свiтово© Голгофи - все це
так ясно постало передi мною.
Я дивилась на образ Спасителя, але я думала про темну нiч нашо©
дiйсности, що загубилась в та мному космосi, про придавлених фортуною
людей мо © вiтчизни, i я так хотiла, щоб легенда про фантастичного доброго
ангела перетворилася в дiйснiсть, i я так безумствувала всiм тим чистим,
що залишилося в менi.
- Боженько! Мiй милий, хороший Боженько! - шепотiла я й уважно дивилась
на образ Снасителя.
Тихi дитячi сльози падали менi по щоках, i я вже вiрила, що прийде
якесь чудо раптово й несподiвано. Я стояла на колiнах кiлька годин, але я
не почувала втоми.
Вже давно над городом стояла темрява. На баштi годинник пробив два
рази. Свiже повiтря рвалось у мою кiмнату й колихало вогненний язичок мо ©
лампадки. Знову шарудiли в кладовiй пацюки.
- Боженько! Мiй милий, хороший Боженько!
Я молилась так тепло, як тодi в дитинствi, коли ми з мамою виходили з
бiлого домика i йшли по темних провiнцiальних садках зустрiчати свiтле
Воскресiння Христа.
Я простояла на колiнах цiлу нiч i тiльки тодi пiдвелась, коли в кiмнатi
зовсiм розвиднилось.
З того часу я кожного дня свiтила лампадку й кожного дня ставала на
колiна перед образом Спасителя.
Iнодi я молилась за товаришку Уляну, за сiрооку журналiстку i навiть за
Кука. Чаргара я не згадувала, i не тому, що менi була злоба до нього, а
просто тому, що вiн якось вилетiв менi з голови. Вiн уже не iснував для
мене, його мiсце на мо му серцi запосiв образ Спасителя. Пройшла весна,
прийшло знову гаряче лiто. Я працювала в установi так акуратно, як ранiш.
Бiльше того: комунiсти вважали мене за зразкового робiтника. Тiльки тепер
я не вмiла реготати й не вмiла так смачно ©сти шоколад.
Колись я прийшла з роботи страшенно стомлена й рано лягла спати. Уночi
до мене хтось постукав. Я запалила електрику й тiльки-но хотiла пiти до
дверей i одчинити, як дверi знову загримiли ще з бiльшою силою. Я нiколи,
зда ться, нiчого не боялась. Але на цей раз я просто обурилась.- Мене
здивувало нахабство. Така пiзня нiч - i так стукати до одиноко© дiвчини. Я
знову погасила електрику й лягла спати. В мо© дверi стукали ще з
пiвгодини, але я не звертала уваги й засинала. Мiсячна пляма впала на
спинку мого лiжка, i я згадувала молодi роки й пригадала сусiда-вiзника.
Вiн теж так уперто стукав на свою жiнку, як той невiдомий, що сто©ть за
мо©ми дверима.
Нарештi я заснула. I сниться менi химерний сон. Нiби я напередоднi
яко©сь подорожi й чогось чекаю. Завтра нiби буде якийсь карнавал i буде
мандолiна. Завтра бiля степового вогнища пiд вечiрнiм небом - Декамерон. I
тодi мiй край, як iдилiя узамiтно© Нiцци. Раптом Дон-Квiзадо виносить на
прилюдний диспут (i дума захищати) магiстерську дисертацiю на тему "душа
матерi©". Маестро Дантон усмiхнувся.
- О, маестро! - скрикнув Дон-Квiзадо.- I на мо©й мовi каламар звучить
надто проза©чно, бо вiн асоцiю ться з паламарем. Але от я беру це слово i,
як iндiйський факiр, зачаровую ним ваше притуплене ухо. Тодi твiй мужнiй
голос у мемуарах тво © доби - як тигр серед чвирi. Бери перо, наливай у
свiй каламар атраменту й пиши.
Тодi маестро Дантон пише. I його древнiй каламар, що з нього падають
ножi двi сотнi лiт, зачарову таким незначним деталем, як спогад, коли
.вiн уперше взяв у руки перо й з тривогою вивiв першу лiтеру. Це була "М".
Мисль? Милiсть? М'ятеж? - не зна , але вiн дума , чи не була то Марiя.
- Я тебе заклинаю, як iндiйський факiр! - кричить Дон-Квiзадо.- Я хочу
пiзнати твою душу, о матерi ! Невже ти, як панцерник, i сила мо ©
художньо© iнту©цi© не найде дороги до тво © темно© душi?
Маестро Дантон усмiхнувся й кинув царственно-похабний жест. Дон-Квiзадо
змовк. Балаганчик заревiв, загримiв, зарокотав. Вискочив циган, метнувся
перед публiкою i пропав за тиром".
- ...Фу, чорт! яка нерозбериха! -_ скрикнула я й прокинулась. За вiкном
стояла мертва нiч. Але я, очевидно, недовго спала, бо в дверi менi знову
настирливо стукали. "Стука ш?" Ну i стукай! - подумала я, i знову почала
засинати. Тодi сниться менi другий сон.
На краю оселi, де праворуч порожнiй майдан i старовинна козацька
церква, сто©ть хатка на курячих нiжках. I хатка, мов казка, мов пушкiнська
няня, як Гофман, як бризки Вайлда, як ночi, що тисяча ©х i одна. Летять у
нiч безшумно кажани. Кричить тривожно сич:
- Угу!
В хатцi я, аферистка, провокаторка, убивця, i моя сестра - проститутка.
Сестра допiру прийшла з тайного публiчного дому й сидить на печi бiля
сибiрського кота. Кiт та мно муркотить сво одвiчне муркотiння.
- ...Але як менi обмити руки,- з тоскою думаю я,- коли вони в людськiй
кровi? Кому розповiсти свою муку - я, аферистка, провокаторка, убивця?
Вчора я зарiзала на великiй дорозi, що хова ться за мигдальними
кучугурами, що пересiка тракт Карла XII,- вчора я зарiзала жiнку з
дитиною. Три днi позад я спровокувала цiлу кра©ну.
- Б'янко,- раптом зверта ться до мене сестра, i в ©© очах сто©ть
невимовна скорбота.- Яка тоска!
Тодi я повертаюсь i бачу в первiснiм степу над вiтром тирси гострi
слабих бокiв.
- Iншими словами - вас не задовольня ваша партiя?
Товаришка Уляна знову замахала руками.
- Нiчого подiбного! Менi хочеться внести деякi ясностi в свiй
свiтогляд. Я, зна те,- казала вона далi,- ранiш нiколи не задумувалась над
цими питаннями, а тепер вони мене страшенно тривожать.
- Без причини нiчого не бува ,- резонерствувала я.- Очевидно, i в вашiй
тривозi сть якась причина.
- От! - раптом пiдхопила товаришка Уляна.- Ви цiлком справедливо
кажете. Я, зна те, почуваю якусь небезпеку. Я певна, що зi мною трапиться
якесь нещастя.
Вона зробила не зовсiм логiчний висновок, але я на це не звернула уваги
й стала ©© заспокоювати. Тодi вона вiдстоювала свою думку й нiяк не могла
заспоко©тись.
- Саме якесь нещастя,- говорила товаришка Уляна.- Я нiколи не
помиляюсь. Колись на фронтi менi прийшла мисль, що вночi трапиться
несподiванка. Я сказала, менi не повiрили. Один комiсар запропонував
навiть викинути мене за пророцтво з партi©... А вийшло все-таки по-мо му:
наш штаб захопили, i тiльки я вирвалась.
- Ну, це - випадок! - сказала я.
Тодi товаришка Уляна знову запротестувала, i я вже з нею не
сперечалась. Я тiльки думала, що товаришка Уляна, може, й ма рацiю
настоювати на сво му, i думала, що вона одна з тих невдачникiв, що
приходять на свiт тiльки для того, щоб мучитись.
Раптом по садках долетiв до нас рев iз зоологiчного: то ревiв лев за
гратами. Рев був якийсь сумний i безвихiдний. Можливо, звiровi приснились
далекi простори його вiтчизни, можливо - щось iнше.
- От!-з великим наголосом на "от" сказала товаришка Уляна.- Реве лев!
Iнодi й людям хочеться так ревти.
Потiм вона зiдхнула. А потiм вона багато говорила менi про часи
громадянсько© вiйни. Вона довго говорила менi того вечора про той дикий i
тривожний час, коли люди ходили голi й голоднi й були велетнями й богами.
Вона так тепло говорила про свою епоху, як про не© не скаже жодний поет.
Той химерний час я зачепила тiльки одним крилом сво © юности, але
товаришка Уляна зовсiм даремно думала, що я не розумiю його. Вiн i менi
лежав на серцi. Я подумала, що тодi всi пiзнали та мну даль, але той час
уже не прийде нiколи, як не прийде нiколи й голуба молодiсть.
"Значить, i даль треба шукати на якихось iнших шляхах?" - подумала я.
На другий день я не пiшла на службу: я прокинулась iз головними болями.
Коли вийшла в сiни, щоб там скип'ятити чаю на примусi, в наш коридор хтось
постукав. Я пiшла i вiдчинила дверi. Увiйшов товариш Бе. Обличчя йому було
пом'яте й блiде: вiн, очевидно, не спав цiлу нiч. Я до цього часу нiколи з
ним не розмовляла (був вiн якийсь суворий i нелюдимий). Але на цей раз
якось механiчно кинула:
- Здрастуйте!
Вiн здивовано подивився на мене й пiдморгнув менi лiвим оком. Тодi я в
свою чергу здивовано подивилась на нього. I тодi ж я побачила, що вiн
п'яний. Щоб якось одв'язатись од нього, я сказала йому, що його чека
товаришка Уляна.
- Ви кажете Уляна? - сказав вiн i пiдiйшов до мого примусу.
- Так!
Товариш Бе вийняв iз кишенi портсигар й несподiвано кинув:
- А ви, зна те... бабйонка нiчого собi... цимес!
Я суворо подивилася на нього й сказала, що вiн краще зробить, коли пiде
до себе.
- Чого ж це до себе? - п'яно забелькотiв вiн.
- Там вас чека товаришка Уляна! - рiзко сказала я.
Товариш Бе стукнув ногою й вилаяв свою дружину матернiм словом. Я круто
повернулась i пiшла в свою хату. Я довго думала про життя товаришки Уляни,
але як ©й допомогти - не знала. А втiм, можливо, це тiльки тепер менi
зда ться, що я турбувалась за товаришку Уляну. Можливо, i товаришка Уляна,
i сiроока журналiстка, i дiловод - всi вони давали вiдпочинок - i тiльки.
Бо, i справдi, всi вони були по сутi епiзодичнi особи в мо©й iсторi© й не
могли мене цiкавити. Я просто дурила себе.
Але цьому мусiв прийти кiнець, i вiн прийшов.
VIII
Отже, iшла весна, прилетiли солов'©. Я кiлька разiв була в театрi, але
частiше я блукала по -городу, як бродячий пес. Легенька тривога нiколи не
покидала мене. Як i ранiш, я ходила безтурботною пейзанкою, посвистуючи. В
цi днi я з'©ла стiльки шоколаду, скiльки не з'©ла його за весь свiй вiк.
Уже надходило свято першого травня. Напередоднi я зробила ванну, вимила
й надушила сво тiло. Все це так ретельно робила, нiби й справдi збиралась
до шлюбно© ночi. Я надiла сорочку з рожевими стьожками й лягла спати.
Прокинулась щось о восьмiй годинi, i менi на душi було як нiколи,
радiсно й дзвiнко. Стояв добрий весняний ранок. На вулицях уже грали
оркестри й носились автомобiлi до загороднього поля. Я хутко одяглась i
побiгла до установи. Там ми мусiли зiбратись i вiдтiля йти на iподром.
Менi мiсцком дав роль органiзатора, i я перев'язала руку червоною хусткою.
В першому коридорi мене зустрiв дiловод. Я поклонилась, вiн менi не
вiдповiв. З останньо© нашо© розмови вiн став уникати мене й завжди сухо
звертався до мого столика. Проте поводився вiн зi мною досить чемно. Я це
з'ясовую не так його поряднiстю, як тим, що до мене гарно ставився
мiсцевий комгурток (я проводила в установi досить-таки велику громадську
роботу), Кук страшенно боявся комунiстiв i завжди ходив перед ними на
заднiх лапках.
Ми вийшли органiзованими шеренгами на майдан Ляссаля й вiдтiля пiшли на
iподром.
Всi вулицi ломилися вiд городян, i я подумала, що свято Першого травня
стало вже нашим нацiональним святом, бо навiть буржуазiя святку його. Я
згадала Париж, Францiю, тамтешн всенародне свято й подумала, що мiж нами
й французами багато спiльного. Цю думку я сказала однiй машинiстцi, що
йшла поруч мене. Вона менi нiчого розумного не вiдповiла, бо вона була
страшенно нерозвинена. Тодi почула нашу розмову сiроока журналiстка й
пiдiйшла до мене.
- Ти гада ш, що мiж нами й Францi ю можна провести паралелю? - спитала
вона.
- Так!
- В якому сенсi? - i вона чомусь зло подивилась на мене.
Я сказала. Я говорила, що велика французька революцiя страшенно нагаду
нашу, що... i т. д.
-Ти говориш, як Цiцерон! - iронiчно сказала вона.
- При чому тут Цiцерон? - спитала я.
- А при тому,- раптом занервувалась вона,- що не тобi тикатись iз сво©м
носом... в полiтику!
- Припустiм, я помиляюсь,- спокiйно сказала я.- Але хiба я не маю права
думати?
Сiроока журналiстка мовчки подивилась на мене й пiшла вбiк. В цей
момент нашу групу зупинили: ми вже пiдiйшли до iподрому.
Було море квiтiв на величезному майданi, i стояв грохот десятка
оркестрiв. На головному плацi пiонери й комсомольцi робили фiзичнi вправи.
На кiлькох трибунах оратори виступали з доповiдями. Ревли сирени,
метушились автомобiлi. За пiвгодини великi групи почали розбиватись на
невеличкi гуртки. потiм уже блукали й одиночки. Тодi передвижнi трупи
розкинули передвижнi сцени, i на майданi виросло кiлька мiнiатюрних
театрiв.
Я покинула сво©х i пiшла блукати. Десь тут я мусiла зустрiти Чаргара,
бо я не припускала, щоб вiн не вийшов сюди.
Пам'ятаю, зупинилась бiля ларка N 4. Взяла пляшку квасу й пожадливо
випила. Потiм пiшла до екрану малярiв. Там художники за п'ять хвилин
малювали карикатури дiячiв революцi©. Там я й зустрiлась iз Чаргаром.
Вiн був веселий i весело стиснув менi руку.
- Сьогоднi надзвичайно чудовий ранок! - сказав вiн Я притиснулась до
нього, i ми пiшли. З годину ми блукали по iподрому, потiм рушили в степ.
Менi прийшла мисль повартувати.
- Ти зна ш,- кинула я,- сьогоднi ти йдеш зовсiм не з дiвчиною, а з
молодичкою!
- Що ти цим хочеш сказати? - спитав вiн.
Я зареготала й сказала йому, що я вже вийшла замiж. Вiн почервонiв
чомусь i, галантно вклонившись, поцiкавився:
- Так, я його знаю. Зда ться... прекрасна людина!
Я певна була, що вiн не вiрить менi й жарту , i тому перейшла на iншу
тему, не думаючи робити спростування.
Ми йшли в морi безсмертникiв. Праворуч нас летiв у небо величезний спис
радiо. Пам'ятаю, менi раптом здалося чомусь, що Чаргар пiд невеличким
"градусом".
- Ти сьогоднi наче трохи пiдвипивши? - спитала я.
- Я сьогоднi трохи вiдвипивши,- усмiхнувся вiн. Я спитала, чому так
рано. Вiн сказав, що вiн уже кiлька тижнiв почина днi горiлкою. Вiн
горiлку не дуже любить, але не може не визнати, що "горiлчанi" днi
безтурботнiшi й веселiшi. "Невже вiн серйозно плакав тодi в лiсi?" -
подумала я й сказала:
- Чому тобi такий безнадiйний погляд на життя?
- Вiдкiля це ти взяла? - усмiхнувся Чаргар.
Потiм запевняв мене, що вiн на життя дивиться дуже весело. Вiн у той
день багато реготав, реготала й я. В такому безтурботному реготi i в таких
розмовах ми проблукали до вечора. Нарештi Чаргар сказав:
- Ну, пора вже й додому... Ти не дума ш зайти до мене? Я погодилась, i
ми пiшли до нього. З пiвгодини ми блукали по переулках, поки нарештi не
вийшли на майдан Трьох комунарiв. Бiля Чаргарово© квартири ми були, коли
вже почало темнiти. Раптом до нас пiдiйшла циганка. Я погодилась, щоб вона
погадала менi. Чаргар занервувався й сказав, що це некультурно
фанфаронствувати сво ю некультурнiстю.
- Це - резонерство! - сказала я.
Потiм говорила, що вiн теж деколи впада в мiстику, натякаючи на
iсторiю в лiсi. Чаргар занервувався. Але я вперто стояла на сво му. Тодi
вiн порадив менi вiдiйти вбiк, щоб мене хоч не бачили в клубi
радторгслужбовцiв. Я нарештi зрозумiла його й сказала циганцi, що гадати
не буду. Коли ми сходили на ганок, я звернулась до Чаргара:
- Скажи менi, коли б циганка пiдiйшла до нас десь у безлюдному мiсцi...
ти дозволив би ©й гадати?
Чаргар мовчав. Ада я вже без нього знала, як би вiн зробив у цьому
випадку, i негарне почуття знову прокинулось у менi до художника.
В кiмнатi ми сiли на лiжко. Я взяла в руки якусь книгу. Чаргар теж. Так
- мовчки - ми просидiли кiлька хвилин. Тодi на небо налетiла темна хмара,
i в кiмнатi майже зовсiм стемнiло. Десь замирали Першотравневi оркестри.
Город стихав. Потiм за вiкном закрапало, i пiшов дрiбний дощ. Легенький
вiтер увiрвався в кiмнату, i запахло якимись польовими квiтами.
Хоч Чаргар i зiпсував менi трохи настрiй, але я ще переповнена була
враженнями дня, i тому, коли вiн положив свою руку менi на колiно, я iз
вдячнiстю подивилась йому в обличчя: в очах йому стояв тихий блиск i
нагадував менi нашу першу зустрiч. Очi його знову вабили мене сво ю
неяснiстю. Що далi, то бiльше мене хвилювало тiло художника. Нарештi вiн
узяв мене за руку й промовив:
- Б'янко. Ти й сьогоднi скажеш, що говорила колись?
- Що саме? - спитала я й здригнула.
Чаргар зам'явся й мовчав. Тодi я впевнено пiдiйшла до електрики й
погасила ©©. Потiм я знову сiла на лiжко.
- Ти, може, ма ш на увазi циганку? - спитала я, свiдомо вiдтягуючи
рiшучий момент.
Чаргар мовчав i ласкав мо© руки. Потiм вiн цiлував менi пальцi.
- Ну, в чому ж справа? - знову спитала я.
- Я говорю...- замнявся вiн i рiшуче додав,- ти говорила, що коха ш
мене?
- Так. Говорила.
Вiн знову промовчав. Потiм плутано почав запевняти, що й вiн покохав
мене, що... i т. д.
- Ти теж говорив менi про це! - усмiхнулась я.
Але - почекайте! - то ж були, мовляв, несерйознi розмови! Словом, вiн
тiльки тепер вiдчув, як вiн коха мене. Я згадала недавнiй свiй жарт про
весiлля з Куком i спитала, чи не трапилось iз ним того, що з Он гiном.
Коли Татьяна була вiльна, вiн ©© вiдштовхував. Як вийшла замiж... Ну,
ясно: iсторiя повторю ться. Тодi Чаргар став божитись, що нiчого подiбного
не трапилось, що це мо© вигадки.
Я занервувалась. Невже це говорить славетний художник? I тодi ж менi
блиснула жахна мисль. Чи не дума вiн i справдi, що я вийшла замiж за
Кука? "Так от чому покохав вiн мене!.. Теж алiменти!" Я обережно стала
його випитувати.
- Ну, добре,-'сказала я.- Припустiм, що ти мене коха ш, i припустiм, що
я обдурила тебе.
- Себто як? - не зрозумiв мене Чаргар.
- А так,- спокiйно сказала я.- Я й не думала виходити замiж. Це просто
був жарт.
Вiн ураз одхилився вiд мене й захвилювався: мовляв, навiщо цi жарти? I
потiм, хто менi дав право так жартувати з ним? (Вiн так i сказав "хто менi
дав право"). Тодi я вмить пiдвелася й засвiтила електрику. Я стала напроти
Чаргара й рiзко сказала:
- Що значить - "хто дав менi право?" Вiдкiля цей тон?
Вiн сидiв блiдий i мовчав. Менi знову пришила мисль, що я перебiльшую,
що я зовсiм не зрозумiла його (вiн, мовляв, просто не любить жартiв у
серйознi хвилини), що я зовсiм даремно турбуюсь: Чаргар i не думав мене
ображати. Я пiдiйшла до нього й закинула свою руку на його шию.
- Милий мiй,- сказала я,- не гнiвайся! Я, ©й-бо проти волi образила
тебе.
Вiн довгим i уважним поглядом подивився менi в очi. В цi хвилини менi
буквально забивало дух i бракувало повiтря - так хвилювалась я. За один
момент менi в головi пронеслось мiльйон думок. Вони летiли, як блискавицi,
наздоганяючи одна одну.
- Добре, я на тебе не гнiваюсь! - сказав художник.- Але все-таки ти
менi мусиш сказати: ти вийшла замiж чи нi?
Тодi менi блиснула мисль, i я сказала:
- Вийшла, мiй милий! Вийшла!
Вiн рiшуче взяв мене за руку й посадовив на лiжко. "Алiменти", - якось
мляво подумала я й вiдчула в усьому тiлi немiч. Чаргар мене ласкав. Свiжий
вiтрець летiв у кiмнату, i знову запахло якимись польовими травами.
Дрiбний весняний дощик ущух, i в вiкно зазирала темна нiч. Чаргар пiдiйшов
до електрики й погасив ©©. Вiн обережними рухами примусив мене
розтягнутись на лiжку. Чаргар хотiв уже брати мене, як у цей момент менi
вернулись сили. Я так одштовхнула його, що вiн ледве вдержався на кроватi.
Потiм я скочила з лiжка й знову запалила електрику. Я пiдiйшла до Чаргара.
Вiн здивовано поставив на мене сво© очi. Тодi я красномовно подивилась на
нього, плюнула в обличчя й мовчки пiшла до дверей.
IX
Так скiнчилася моя iсторiя з художником. Так ганебно скiнчилось це
святе (вiн так i говорив колись: "свята простота") i тепле кохання. Хiба
можна написати ту муку, що творилась тодi в мо©й романтичнiй душi?
Сьогоднi я на життя дивлюсь цiлком реально. Сьогоднi я й сама iнодi
посмiхуюсь iз себе. Але тодi в мо©х очах маячiла сентиментальна даль, i
тому, коли я побачила, що Чаргар, моя остання надiя, не мiг утекти вiд
свiтового бардачка, я кинулась у розпач.
Пройшло кiлька днiв iз того часу, як я бачила Чаргара, але менi
здалось, що це було так давно й так далеко, як далеко маячить глухий
закуток мо © неповторно© молодости й тих духмяних золотих пiвникiв, що не
то лiденцями на ярмарку снились менi, не то серед "анютиних глазок",
кануперу й м'яти закукурiкали мо дитинство.
Вечiр Першого травня рiшуче й навiки вiдкинув усi мо© надi© й
сподiвання, i я раптом зупинилась перед порожнечею канцелярських буднiв.
Як я тепер ненавидiла художника! Боже мiй, як я його ненавидiла! Тiльки
тодi я зрозумiла, що по сутi i бiленький домик, i золотого пiвника на
флюгелi, i темнi провiнцiальнi садки - все це я покинула в iм'я його.
Спершу, як i треба було чекати, я хотiла якось помститись за розбитi
надi©. Менi так хотiлось принизити й наочно показати Чаргаровi, чого вiн
вартий. Але потiм це бажання погасло в менi, i я вже просто не згадувала
його - таким маленьким i нiкчемним зробився вiн у мо©х очах.
Але тоска за даллю не покидала мене. Бiльше того: вона тепер так
розгорiлась, як нiколи. Це було ©© останн полум'я.
Нiхто з радслужбовцiв не брав тако© велико© громадсько© нагрузки, як я
в цi днi. Я, як п'яничка горiлкою, захлиналась нею. Менi здавалось, що я
затоплю в цiй роботi сво лихо. Але скепсис уже з'©дав мене. Менi
ввижалось, що я по сутi виконую дрiбну й зовсiм непотрiбну роботу дрiбних
i нiкчемних людей, що живуть, як воли, як корови, що коло ©хнiх iнтересiв
обмежу ться "геранню" на столi. Я брала активну участь в органiзацi©
жiнок, в делегатських зiбраннях, в редагуваннi мiсцево© стiнгазети, але я
завжди думала, що нашу стiнгазету зовсiм не випадково називають
"Стiнгазом" ("стiнгаз"). Саме все це - газ, димок. Горить вогка солома, а
люди сидять бiля цього iлюзорного вогнища й гадають, що "без огню не бува
диму".
Коли я виходила з установи й на порозi зустрiла сiрооку журналiстку.
Вона якось нахабно подивилась на мене, взяла мене пiд руку й пiшла зi
мною. Коли ми пiдiйшли до театрального садка, вона сказала:
- Ну, так ти й досi Париж згаду ш?
- Який Париж? - спитала я.
- Ах, боже мiй,- сказала вона.- Навiщо ховатись вiд мене? Я говорю про
той Париж, що... Велика французька революцiя?
- Одмовляюсь тебе зрозумiти! - холодно сказала я.
Тодi журналiстка запевнила мене, що Париж уже нiколи не повернеться й
не може повернутися. Вона говорила, що бачить мене наскрiзь. Але вона менi
радить не турбуватись, бо я зовсiм не те, чим здаюсь собi.
- Ти зна ш,- раптом сказала вона,- сть багато непомiтних людей. Ну...
комiсарiв, припустiм, але вони живуть так, як усi живуть. I саме тому вони
й геро©. А що таке ти? Ну, скажи - що таке ти?
Я здвигнула плечима й мовчала, бо я й справдi не розумiла, чого вона
хоче вiд мене. Тодi журналiстка потрiпала мене по плечу й несподiвано
зареготала.
- От що,- сказала вона,- поспiшай на мою дорiжку, а то буде пiзно.
Потiм вона покинула мене, i я пiшла додому.
Того дня я не обiдала. Менi в'©дливо лiзла в голову якась мисль, i я
вперто затримувала ©© в пiвсвiдомостi. Так пройшло кiлька годин.
В коридорi товаришка Уляна роздмухувала чоботом самовар i гулко кахала.
Вже пройшло кiлька днiв iз того часу, як вона заходила до мене, i менi
прийшла мисль, що я проти волi холоднiш тепер поводжуся з нею. Тодi я
пригадала ©© перебитий нiс, i вiн зупинився передi мною якоюсь настирливою
плямою. Ще я пригадала товариша Бе i його дику розкуйовджену голову й нiяк
не могла уявити його в ролi закоханого юнака.
Раптом бiля мого вiкна сiла якась птичка й заспiвала. Це було так
химерно на фонi темно-голубого неба, що я згадала дитячу казку про щастя:
"Жив-був дiд з бабою, i от прилетiла до них..." i т. д. У дворi кричали
дiти врея, i я подумала, що старий врей i досi мудру над талмудом, як
тисячi рокiв тому мудрували такi ж старi вре©.
В мо©й кiмнатцi стемнiло, i менi прийшов у голову та мний "голем",
чорт-хапун, i судний день врейсько© провiнцi©.
Вечорiло. Товаришка Уляна й досi роздмухувала самовар. Десь настирливо
кричала сирена. I тодi я раптом вiдчула, що я вже не гiдна далi тiкати вiд
себе.
- Отже, журналiстка пропону поспiшати? - сказала я.- Але куди
поспiшати? Що значить поспiшати?.. Боже мiй, що це зi мною робиться!
- Ага! тепер i "Боже мiй"! - подумала я.
I саме тодi менi раптом усе ясно стало. I справдi: хiба я ввесь час не
боролась iз Богом? Я хотiла сво©ми власними силами пiзнати напiвабстрактну
даль. Але без "Нього" (я пишу "Нього", бо вiн i справдi був менi тодi
безвихiдною судьбою) це неможливо було зробити. Я хотiла пiзнати даль без
"Нього", але вiн не мiг менi пробачити цього.
- Так,- подумала я.- Це менi за нахабство.
Я пiдвелась iз лiжка. Я ще нiколи не вiрила в Бога й тому обрушилась на
нього з такою силою свого нового почуття, з якою звертались до неба тiльки
фанатики. Тодi я вiдчула потребу стати на колiна перед образом Спасителя.
Я хутко пiшла до дверей i вийшла в коридор. В кладовiй товаришки Уляни
я колись бачила стару iкону: ©© туди викинув, очевидно, тов. Бе. Я рiшила
взяти ©© вiдтiля й поставити в сво©й кiмнатi. Але як я зроблю це?
Товаришка Уляна кладову завжди замикала, i менi треба було дiстати ключ.
Але тут же я згадала, що в кладовiй сто©ть прас. Тодi я пiшла до товаришки
Уляни за прасом. Я постукала. Вийшла товаришка Уляна з замотаною головою.
- Що з вами? - спитала я.
Вона почервонiла й подивилась на мене зажуреними очима. Вона говорила,
що необережно опеклася водою з самовара, i говорила, що це скоро пройде.
Але я ©й, звичайно, не повiрила, бо синцi пiд очима говорили зовсiм iнше.
Це була справа тов. Бе: вiн, безперечно, бив ©© цi © ночi.
Товаришка Уляна зiдхнула важко i раптом прошепотiла:
- Бiдний, бiдний товариш Бе!
Потiм ми ще з пiвхвилини постояли в напiвтемному коридорi мовчки. Потiм
у кладовiй зашарудiли пацюки, i я сказала:
- Чи не дозволите менi забрати ваш прас?
Товаришка Уляна засу тилась i побiгла в кiмнату. Я гадала, що вона
винесе ключ, а вона винесла прас: вiн був на кухнi. Так що на цей раз я
так i не дiстала ключа. Але зате я його дiстала пiзнiш, коли зайшло вже
сонце.
Iкона, що я за нею схопилась якось похапки i з тривогою, була старою
дошкою, i на нiй ледве-ледве вирисовувався образ Спасителя. Спаситель мав
надзвичайно привабливе обличчя й одразу настро©в мене на вiдповiдний лад.
Я внесла його в кiмнату, прив'язала до нього (до не©, до iкони)
невеличку мотузку й повiсила в куток.
Потiм я побiгла в мiсто й купила там у яко©сь торговки бiля базару
лампадку й пляшку лампадкового масла.
Потiм прибiгла додому й засвiтила лампадку перед Спасителем. Я не
свiтила електрики, i тому в кiмнатi стояв напiвмiстичний присмерк. Збоку в
кладовiй шарудiли пацюки.
Тодi я впала на колiна, схрестила на грудях руки й мовчки фанатично
дивилась на образ Спасителя. Я молилась. Я так молилась, як молилась
тiльки в дитинствi. Раз у раз я зiдхала тяжко i тодi я думала, що стою в
катакомбах перших християн i несу на собi великий хрест. Передi мною
проходили фанатики середньовiччя, велика iнквiзицiя й глухi манастирi мо ©
вiтчизни. Страждання людей, ©хня хресна путь до свiтово© Голгофи - все це
так ясно постало передi мною.
Я дивилась на образ Спасителя, але я думала про темну нiч нашо©
дiйсности, що загубилась в та мному космосi, про придавлених фортуною
людей мо © вiтчизни, i я так хотiла, щоб легенда про фантастичного доброго
ангела перетворилася в дiйснiсть, i я так безумствувала всiм тим чистим,
що залишилося в менi.
- Боженько! Мiй милий, хороший Боженько! - шепотiла я й уважно дивилась
на образ Снасителя.
Тихi дитячi сльози падали менi по щоках, i я вже вiрила, що прийде
якесь чудо раптово й несподiвано. Я стояла на колiнах кiлька годин, але я
не почувала втоми.
Вже давно над городом стояла темрява. На баштi годинник пробив два
рази. Свiже повiтря рвалось у мою кiмнату й колихало вогненний язичок мо ©
лампадки. Знову шарудiли в кладовiй пацюки.
- Боженько! Мiй милий, хороший Боженько!
Я молилась так тепло, як тодi в дитинствi, коли ми з мамою виходили з
бiлого домика i йшли по темних провiнцiальних садках зустрiчати свiтле
Воскресiння Христа.
Я простояла на колiнах цiлу нiч i тiльки тодi пiдвелась, коли в кiмнатi
зовсiм розвиднилось.
З того часу я кожного дня свiтила лампадку й кожного дня ставала на
колiна перед образом Спасителя.
Iнодi я молилась за товаришку Уляну, за сiрооку журналiстку i навiть за
Кука. Чаргара я не згадувала, i не тому, що менi була злоба до нього, а
просто тому, що вiн якось вилетiв менi з голови. Вiн уже не iснував для
мене, його мiсце на мо му серцi запосiв образ Спасителя. Пройшла весна,
прийшло знову гаряче лiто. Я працювала в установi так акуратно, як ранiш.
Бiльше того: комунiсти вважали мене за зразкового робiтника. Тiльки тепер
я не вмiла реготати й не вмiла так смачно ©сти шоколад.
Колись я прийшла з роботи страшенно стомлена й рано лягла спати. Уночi
до мене хтось постукав. Я запалила електрику й тiльки-но хотiла пiти до
дверей i одчинити, як дверi знову загримiли ще з бiльшою силою. Я нiколи,
зда ться, нiчого не боялась. Але на цей раз я просто обурилась.- Мене
здивувало нахабство. Така пiзня нiч - i так стукати до одиноко© дiвчини. Я
знову погасила електрику й лягла спати. В мо© дверi стукали ще з
пiвгодини, але я не звертала уваги й засинала. Мiсячна пляма впала на
спинку мого лiжка, i я згадувала молодi роки й пригадала сусiда-вiзника.
Вiн теж так уперто стукав на свою жiнку, як той невiдомий, що сто©ть за
мо©ми дверима.
Нарештi я заснула. I сниться менi химерний сон. Нiби я напередоднi
яко©сь подорожi й чогось чекаю. Завтра нiби буде якийсь карнавал i буде
мандолiна. Завтра бiля степового вогнища пiд вечiрнiм небом - Декамерон. I
тодi мiй край, як iдилiя узамiтно© Нiцци. Раптом Дон-Квiзадо виносить на
прилюдний диспут (i дума захищати) магiстерську дисертацiю на тему "душа
матерi©". Маестро Дантон усмiхнувся.
- О, маестро! - скрикнув Дон-Квiзадо.- I на мо©й мовi каламар звучить
надто проза©чно, бо вiн асоцiю ться з паламарем. Але от я беру це слово i,
як iндiйський факiр, зачаровую ним ваше притуплене ухо. Тодi твiй мужнiй
голос у мемуарах тво © доби - як тигр серед чвирi. Бери перо, наливай у
свiй каламар атраменту й пиши.
Тодi маестро Дантон пише. I його древнiй каламар, що з нього падають
ножi двi сотнi лiт, зачарову таким незначним деталем, як спогад, коли
.вiн уперше взяв у руки перо й з тривогою вивiв першу лiтеру. Це була "М".
Мисль? Милiсть? М'ятеж? - не зна , але вiн дума , чи не була то Марiя.
- Я тебе заклинаю, як iндiйський факiр! - кричить Дон-Квiзадо.- Я хочу
пiзнати твою душу, о матерi ! Невже ти, як панцерник, i сила мо ©
художньо© iнту©цi© не найде дороги до тво © темно© душi?
Маестро Дантон усмiхнувся й кинув царственно-похабний жест. Дон-Квiзадо
змовк. Балаганчик заревiв, загримiв, зарокотав. Вискочив циган, метнувся
перед публiкою i пропав за тиром".
- ...Фу, чорт! яка нерозбериха! -_ скрикнула я й прокинулась. За вiкном
стояла мертва нiч. Але я, очевидно, недовго спала, бо в дверi менi знову
настирливо стукали. "Стука ш?" Ну i стукай! - подумала я, i знову почала
засинати. Тодi сниться менi другий сон.
На краю оселi, де праворуч порожнiй майдан i старовинна козацька
церква, сто©ть хатка на курячих нiжках. I хатка, мов казка, мов пушкiнська
няня, як Гофман, як бризки Вайлда, як ночi, що тисяча ©х i одна. Летять у
нiч безшумно кажани. Кричить тривожно сич:
- Угу!
В хатцi я, аферистка, провокаторка, убивця, i моя сестра - проститутка.
Сестра допiру прийшла з тайного публiчного дому й сидить на печi бiля
сибiрського кота. Кiт та мно муркотить сво одвiчне муркотiння.
- ...Але як менi обмити руки,- з тоскою думаю я,- коли вони в людськiй
кровi? Кому розповiсти свою муку - я, аферистка, провокаторка, убивця?
Вчора я зарiзала на великiй дорозi, що хова ться за мигдальними
кучугурами, що пересiка тракт Карла XII,- вчора я зарiзала жiнку з
дитиною. Три днi позад я спровокувала цiлу кра©ну.
- Б'янко,- раптом зверта ться до мене сестра, i в ©© очах сто©ть
невимовна скорбота.- Яка тоска!
Тодi я повертаюсь i бачу в первiснiм степу над вiтром тирси гострi