Страница:
надто ворожого, ока на©внi i смiшнi. Вони - романтики. Вони в сво©й
свiдомостi безвихiддя, але при непереможному бажаннi доконати неможливе
зорi нтованi на чудо. I нiчого нема дивного в тiм, що вони не
достосувалися як слiд до цi © зовсiи не романтично© дiйсностi.
До романтикiв не належало лише ©хн вище й середн начальство, що
складалося виключно з нiмцiв. Лиш серед молодших командирiв де-не-де був
свiй чоловiк.
Сам Роман називав ©хню дивiзiю "дивiзi ю унтерменшiв". I це, мабуть,
вiрно. Надзвичайно вiрно, бо мав вiн на увазi - "упослiджених". Хоча
фактично вона була дивiзi ю романтикiв. Але те й друге не виключають одне
одного, як двi сторони однi © медалi,- упослiдженi в боротьбi за волю в
ситуацi© безвихiддя стають романтиками, а часом навiть фантастами, що не
зменшу шляхетностi й величi ©хнiх поривань...
Хлиснули вони кривди, тi романтики. Ого-го! Надто ж нахлистався ©© вiн,
Петро. При його гордому й крутому характерi це був великий iспит. Але вiн
його витримував сто©чно, в iм'я Романово© мрi©. В iм'я тi © Романово© мрi©
вiн глитав тую гiрку, нестерпну кривду, аж захлинався, але глитав.
Але й це теж було вже давно. I дуже коротко. Чашу терпiння, яку вони
пили так сто©чно, ©м не довелося допити навiть до половини. Тобто не
довелося ©м хоч i такою дорогою цiною, але здобути бажану науку, не було
вже на те часу.
Хмари все густiшали. Небо все чорнiло. Його все бiльше й бiльше
затягало димом вiд тисяч лiтакiв альянтських повiтряних сил, що йшли в
пiднебессi зграями, тягнучи за собою бiлi димовi шлейфи, а ще бiльше
затягало його димом вiд пожеж на збомбленiй землi. Димом i сажею несло по
всiй Нiмеччинi.
На Заходi створився другий фронт - американськi, англiйськi й
канадiйськi вiйська висадилися в Нормандi©, зламавши опiр i розвiявши
легенду про "непереможний" "Атлянтiйський Вал"... Вал поломано,
одчайдушний спротив нiмецьких вiйськ не врятував ситуацi©. Й не вряту ...
Казкова "Фауайнс" теж не ряту ситуацi©. Даремно цi д'явольськi повiтрянi
торпеди гуготять в стратосферi, загинаючи параболi над половиною
вропи,програвши полiтичне, не можна тепер справи направити навiть такими
страхiттями. А справу програно полiтичне на сходi, i то саме на Укра©нi,
це починають усi усвiдомлювати. Тiльки те усвiдомлення щось туго йде...
"Як нежить у жирафи", мовляв Роман. Жартуни, бач, кажуть, що коли жирафа
промочить ноги в понедiлок, то нежить у не© буде тiльки аж у суботу - така
довга вiдстань вiд п'ят до носа. Але в Гiтлера справа ще гiрше,- вiн
дурниць наробив з самого початку вiйни, а до розуму йому це ще й досi не
дiйшло, бо, виявля ться, вiдстань у нього вiд "п'ят" до розуму страшенно
велика...
Третiй Рейх перехняблювався, загрожуючи нагло впасти й всiх привалити.
Передчасно впасти й передчасно привалити.
Всi Петровi колеги, а особливо всi нiмцi, були пригнiченi, понурi. Один
Роман був, як нiколи, веселий i часом, немов школяр, пустотливий. Хоч його
веселiсть скидалася на шибеничний гумор.
Тепер вiн узяв собi за звичку пiд час одвiдин, вiдсалютувавши, конче
вигукнути:
- "Гайль, зiг!" - i, вирячивши очi, "©сти" ними "начальство".
В очах бiгали бiсики. Вiн чимсь насолоджувався. Вiн насолоджувався тим,
що мiг у загальноприйнятi бо вi кличi й гасла безкарно вкладати свiй
змiст. Це його веселило. Коли жарт його видавався самому занадто прозорим,
вiн прикладав пальця до вуст i говорив повчально, повторюючи поширений
плякат:
- "Пст! Файнд гирт мiт!" (Тихо! Ворог пiдслухову !)
Так само вiн використовував всi iншi кличi й гасла доби. Тими кличами й
гаслами було посписуване й пооблiплюване все навколо. Вони красувалися у
мiстi на вiтринах крамниць, на афiшних тумбах, на дверях ©далень, на
станцiях, на парканах, всюди. Де не ступнеш - неодмiнно зустрiнешся з
чорним суб' ктом, намальованим чорною сильветою на парканi чи на мурi.
Чорний суб' кт когось пiдслухову . Пiд ним пересторога: "Пст! Файнд гирт
мiт!"
I де не ступнеш, можеш зустрiтися з кличами про "перемогу або смерть",
про колеса, що мусять крутитися тiльки для перемоги, тощо.
Формально Романова пристрасть до бо вих гасел доби та до ©х грiзного
повторювання з'явилася пiсля того, як вiн раз, вiдбуваючи кару, стояв на
вартi бiля брами. А кару дiстав вiн за те, що випадково потрапив не до
сво © ©дальнi, а до тi ©, де харчувалися нiмцi, i пообiдав з
юберменшiвського казанка... Було, бач, так, що укра©нськi вояки й
пiдстаршини харчувалися з одного кiтла, а нiмцi з iншого, кращого.
Романовi не те що заманулося покуштувати ©жi надлюдей ("хай вона
скисне!"), а просто вiн по сво©й замрiяности не туди втрапив. Обiд вiн
дiстав, але потiм був викритий i покараний. На щастя, покараний легко, а
мiг би бути й розстрiляний, чому нi. "Хлоп мав щастя" й дiстав кiлька
нарядiв поза чергою, стояти на вартi бiля амунiцiйного пакгавза, а потiм
бiля брами.
I от, стоячи бiля брами, понурий, з мiцно нацупленим шоломом i
пiдтягнутим попiд Пiдборiддям ремiнцем, щоб його не так вже й впiзнавала
друзi Роман бачив як на мурi насупроти прилiплювало плякат:
"Зiг одер тод!"
Гасло Романовi страшенно сподобалося. I вiдтодi воно його нiби
приворожило. Де треба й не треба Роман його неодмiнно лiпив у рiшучiй
задумi:
"Зiг одер тод!"
За це його нiмецьке начальство навiть починало любити, як зразкового
оборонця Майбутнього великого Райху, сповненого таким геро©чним, бо вим
духом.
"Зiг одер тод!" "Гайль зiг!"
Раз якось Роман прийшов до Петра в гостi в нових, дебелих чоботях.
"Гайль зiг!"
- Добрi колеса,- похвалив Петро обновку.
- Що ти сказав?
- Колеса... Так назива ться ця штука в Одесi, цебто чоботи.
Це Романовi припало до серця. Найбiльше сподобалося тому, що потрапляло
в найголовнiше гасло доби. I коли вони згодом iшли по бруковi чiтко
вiдбиваючи крок, межи людською товкотняво© роман засмiявся, згадавши
одеську назву чобiт, та до Петра:
- Ану лиш давай! Мiцнiше крок!
- А то для чого?
- Не питай! Анум!
Вони вдарили кованими обцасами й зашагали як на парадi.
- "Редер мюссен роллен фюр ден зiг!" - виголосив Роман, карбуючи крок,
виголосив досить патетично (Колеса мусять крутитися для перемоги!).
Петро збив ходу.
- Ну, брат..! Досить тобi дурiти. Твоя демонстративна iронiя може
кiнець кiнцем нам дорого коштувати. Кинь бавитись! Це ж так прозора,
- Я зовсiм не бавлюсь, я серйозно.
- Тим гiрше, твоя серйозна iронiя твiй глум...
- А чому ти дума ш, що це глум? А може, це радiсть?
- Нема-бо чого раiти...
Роман протяжно свиснув.
- Ти дума ш? Таж все йде шкереберть, до чорта в роги? Га?! Тим самим
наш "слушний час" наближа ться. Чому ж не радiти?
- А того не радiти, що один iде шкереберть, та тiльки ж другий iти
шкереберть не збира ться. Щось не видко.
- Нiчого. Поки ми закiнчимо вишкiл - буде саме якраз, i другий пiде вже
шкереберть. I тодi й буде наше: "Зiг одер тодi" Тодi буде наш "слушний
час". Пiшли!
- "Редер мюссен роллен!.."
Нi, з цим Романом сперечатися неможливо.
Чим бiльше перехняблювався Гiтлерiв райх, чим гарячiше ставало на
заходi, загрожуючи пришестям звiдти велико© бурi, тим радiснiший ставав
Роман, ходив мов на пружинах. На його думку, все йшло як пописаному.
Наспiв удар з заходу. А удар з заходу - це пришестя велико© бурi, що несе
©м визволення й здiйснення мрiй. Удар з заходу - це не тiльки кiнець для
одного ворога й того третього райху, а це й початок кiнця для другого
ворога, що сплюндрував ©хнiй край зi сходу. I о! тодi-то й прийде ©хнiй
"слушний час". "Коли б тiлькн до того часу опанувати всю премудрiсть
во нну, а головне - вцiлiти".
Але ©хнiй "слушний час" прийшов ранiше. Бо не тiльки вони думали про
себе, а ще хтось iнший думав про них, хто розпоряджав ©хньою долею.
Розбитi на сходi нiмецькi армi© котилися на захiд, вони вже не могли
прийти до пам'ятi i вiдкочувалися невпинно. "Той" зi сходу виявився
хитрiший i сильнiший, i спритнiший - вiн пiслав до бою, волею й неволею,
все, що мав у сво му розпорядженнi, все, що тiльки мiг пiслатi нa смерть.
Нiмецькi армi© не витримали iспиту до кiнця,- розбитi на Волзi, вони ж не
могли оговтатись i летiли на "зломання карку", вiдступали панiчно. За ними
гналися незчисленнi полчища противника, а насамиеред, у першiй лiнi©,
гналися нещаднi й безмилосерднi формацi© з укра©нського люду, голодного,
необмундированого й неозбро ного, старого й малого, гнаного в спину
автоматами та кулеметами... Але ©х i не треба було пiдганяти: безодня
гнiву й злоби за заподiяну кривду "визволителями", будiвниками "Ново©
вропи" була така велика й така пекельна, що не треба було ©х пiдганяти. I
©хнього наступу не можна було зупинити...
I ось тут i було вирiшено долю дивiзi©. Комусь прийшов у голову
диявольський жарт. Вирiшено було зупинити шалений наступ зi сходу кров'ю
цих юнакiв. Вишкiл було враз закiнчено. Готово. Наказом "Головно©
Квартири" дивiзiю було кинуто на фронт. На схiд. Недовишколену,
недосформовану, неекiпiровану як слiд... фактично це було кинуто не
дивiзiю в повному розумiннi того слова, а кiльканадцять тисяч
невишколено©,. недосвiдчено©, незаправлено© в боях молодi... Скида ться на
те, що ©х було кинуто сюди зумисне, спецiально щоби винищити, щоби ©хнi
мрi© утопити у ©хнiй власнiй кровi. Нiби тi мрi© було розгадано та й
допущено до ©х здiйснення... I нiхто цього не мiг перерiшити.
Органiзовувати дивiзiю було кому, але вiдстояти ©© вiд глуму та вiд
заплановано©, злочинно© вiддачi на масакру не було кому...
Так от i прийшов "слушний час". Так прийшов трагiчний iспит. Довелося
йти на подвиг не так, як мрiялося, а так, як випало з примхи зло© долi.
Дивiзiю зiрвали з усiх вишкiльних таборiв i шаленим темпом почали
транспортувати на схiд...
Вiдтодi вони з Романом вже й не бачилися... Розгубилися, бувши в рiзних
частинах. Де то вiн тепер? I як там тепер з його оптимiзмом?
"Агов, друже! Чи ти ще живий десь? Романтику ти безнадiйний i
непоправний!"
IV
Перекидати дивiзiю на фронт почали 28 червня (а сьогоднi 18 липня...).
Перекидали ©© прискорено, по кiлька ешелонiв у день. Нiхто не знав
докладно, куди саме ©х везуть, як нiхто не оборонив ©х перед тi ю злою
"Головною Квартирою", перед таким ©© рiшенням, що рiвнозначне смертному
вироковi на всi цi тисячi молодi.
Вирушалося тiй молодi з тяжким серцем, бо невiдомо було куди. Якже ж
усi взнали нарештi, що ©х перекидають на Укра©ну, на рiдну землю, в район
Бродiв, i що вони будуть боронити пiдступи до Львова,- того древнього
мiста, де ©х обкидувано квiтами, й де матерi благословляли ©х на
подвиг,настрiй змiнився на радiсне збудження. Вони будуть боронити бодай
рештки укра©нсько© землi вiд навали зi сходу! I вони будуть не самi, вони
будуть пiдтриманi всiма силами... Вони, бач, вiрили, що це вони будуть
тепер боронити, а ©х тепер будуть пiдтримувати тi, що нарештi зрозумiли,
що ©м треба оборонити цю землю, цей нарiд вiд заглади, iнакше буде горе...
Вони мусять це зрозумiти, пора ж уже!
В Петровому ешелонi воскрес i витав дух оптимiста Романа, хоч самого
його й не було тут. Надiя на великий перелом в ставленнi до них нiмецького
командування (адже ж ©х кинуто боронити Львiв!) пiдносила всiх,
окрилювала, примушуючи навiть забувати, що ©х недовишколено. Свiт став
малюватися в рожевих тонах. А щодо вишколу - дрiбниця.
Не один сподiвався, що ©м ще доля придiлила багато часу i вони на
рiднiй землi встигнуть довишколитися й остаточно сформуватися в могутню
бойову одиницю.
Про це сказав нiби й сам генерал Фрайтаг, командир ©хньо© дивiзi©.
хали на схiд з пiснями, нiби на якесь свято. Принаймнi в Петровому
ешелонi пiснi гримiли увесь час, незважаючи навiть на те, що часом (це
коли вони ©хали нiмецькою та чеською територi ю) небо вкривали хмари
англiйських та американських лiтакiв, що мерехтiли безлiччю блискучих
цяток у зенiтi i тягли за собою довгi борозни бiлого диму, загрожуючи
раптом розсипатися жахливим градом i всей ешелон обернути в пил.
Найулюбленiшою й найгримливiшою пiснею була знаменита тая, давня
стрiлецька:
Ой видно село, широке село пiд горою...
Села нiякого не було видно, бо мимо по©зда, на©жаченого зенiтками
миготiли лише нiмецькi дорфи, а потiм чеськi мiстечка та черепичнi
покрiвлi фiльваркiв та розбомбленi станцi©. Але вони - спiваки - бачили за
тим усiм таки село. Широке село. Укра©нське село. Рiдне. ©хн ! Квiтуче.
Зворушливо гарне...
...Широке село пiд горою.
Ой там iдуть стрiльцi, сiчовi© стрiльцi до бою!
Ради тако© нагоди навiть не грiх би було в старiй пiснi перемiняти одно
слово, вставити нове, щоб дужче пасувало до ново© дiйсности:
"Молодi© стрiльцi до бою!" - як то хтось пробував робити за
непогамовним бажанням включити таки себе в цю пiсню. Осучаснити ©© в такий
спосiб. Це ж пiсня про них.
I село те ©м увижа ться. Видно його.
Вони його бачили те широке село...
I називалося воно Броди...
Петровi теж це невiдоме й незнайоме мiстечко десь там, бiля Поча ва,
нiби увижалося отим оспiваним "широким селом", де йдуть з таким
романтизмом "стрiльцi до бою". Iдуть i iнших поривають.
Iде, iде вiйсько крiзь широке поле.
Хлопцi ж бо то хлопцi,
як соколи!
Де ж той Роман?! Той синьоокий мрiйник! Мабуть, теж десь отак спiва .
Пiд Броди дивiзiя прибула в перших числах липня, i тут зразу
вияснилося, що нiякого часу для вишколення та для завершення формування ©м
не дано. Вони з мiсця мали зайняти вiдтинок фронту довжиною понад 30
кiлометрiв пiд самiсiнькими Бродами в складi XIII корпусу i розбудувати
швидким темпом другу оборонну лiнiю. Назустрiч частинам дивiзi©, що йшли
на схiд, до фронту займати позицi©, рухалися частини вермахту, що тi
позицi© опустили й чимчикували на захiд. Вигляд у тих частин вермахту був
панiчний, повна розхлябанiсть, i переляк, i здемобiлiзованiсть. Скрiзь i
всюди можна було бачити, як цi вiдступаючi вермахтiвцi тягли свою мунiцiю
на вiзочках, вручну. В очах ©хнiх був жах або вiдчай, або порожнеча
душевно© прострацi©. I мимоволi спадало на думку: якщо цi загартованi
солдати нiмецького райху, що пройшли з боями шлях до Сталiнграда, а потiм
з таким геро©змом стримували натиск ворога, вiдступаючи п'ядь за п'яддю з
боями назад, якщо вони зараз майже бiжать панiчне, покинувши позицi©, то
що ж тут може зробити оця зелена молодь, напiввимуштрована й
напiвозбро на?! Що вона може тут зробити навiть при всiм ©© романтизмi! I
що ж це за такий приклад: вермахт вiдступа ! Не вiдступа , утiка !
Тiльки що привезенi з вишкiльних таборiв, з глибокого запiлля юнаки в
сталевих шоломах i в чистих, ще не закурених димом i порохом вiйни
унiформах, проводжали здивованими очима вермахтiвцiв, i вже паволока
розгублености й невисловлено© туги застилала ©м свiт. Хто був на вiйнi,
той зна , яке самопочуття у тих" що вперше йдуть назустрiч громам i
спалахам вiйни, назустрiч смерти. У вiдповiдь на далекi громи
артилерiйсько© канонади десь за обрiями серце завмира й одриваеться зi
свого мiсця, ни i скiмлить душа, а жадоба жити криком кричить з усiх
клiтин людського ства,- цiла людина пригнiчена страшними передчуттями та
непроханими видивами власно© загибелi. I нiяка вiдвага тут не приходить i
не допомага , коли людина не хоче собi брехати, коли хоче бути сама з
собою щирою, вона озира ться, як зацькований звiрок, i рада шурхнути в
першу-лiпшу нiрку i там щезнути, прича©тися, розпливтися клубочком пари -
нема. Але вона з усi © сили, зцiпивши зуби, зi скiмлячим вiд тривоги
серцем, трима ться,- бо вона не сама, бо з нею товаришi,. а ©х усiх в'яже
спiльна приреченiсть, спiльна доля.
Особливо ж кепське почуття в людини, коли вона зовсiм юна, коли вона не
жила ще на свiтi. Ще як вiд тi © вiйни далеко, тодi вона трима ться браво,
навiть бойових вiйськових пiсень спiва , але коли вона до тi © вiйни
наближа ться, коли вона йде не на кiнофiльм вiйськовий, а до фронту, коли
раптом почина на собi вiдчувати подих тi © вiйни, близькiсть того фронту,
коли вона вже вiдчува тремтiння землi й клекiт на обрiях, тодi ©й ста
тоскно, вона робиться зосереджена, мовчазна, нашорошена. Та вже зовсiм
кепське почуття в людини, коли вона вперше йде "нюхати пороху", а
назустрiч ©й чимчикують справжнi солдати, закуренi димом i замурзанi
потом, явно утiкаючи, з усiма прикметами панiки на собi, напiврозамунiченi
й напiврозпряженi з дисциплiни, як в данiм випадку...
Погана, погана це прикмета, якщо вермахтiвцi так панiчно чимчикують на
захiд, i погана це психiчна зарядка для молодикiв. А вермахтiвцi
чимчикують та ще й посмiхаються понуро й презирливо, мовляв: диви! Тю на
вас! Куди це ви?! Вернiться! Такi зеленi й на©внi, такi жовторотi
чимчикують на схiд, не знаючи, куди ж це вони чимчикують i що ©х там
чека !.. Iдуть от немов на параду, в новеньких шоломах, з новенькими
рушничками й пiстолетиками ©© "машiненгеверами", з парою мiнометiв, з
одним танком-"тигриком", з кiлькома батарейками, i куди?! Куди ви?! Проти
тако© сили-силищi?! Вернiться! Утiкайте з нами...
Але цього ©м нiхто не говорив, це тiльки так увижалося й вчувалося, це
так можна би було зрозумiти отi погляди замурзаних потом, пилом i порохом
вiйни, вимучених i розтерзаних вермахтiвцiв, що чимдуж тюпали на захiд,
апатичнi й з усього зрезигнованi...
* * * _
Петрiв ешелон був одним iз останнiх, а може, й самий останнiй.
Вивантажувався ешелон на станцi© Ожидiв. Як командир батаре© тяжко©
артилерi© Петро мав багато клопоту i, вивантажуючись, кляв когось на чому
свiт сто©ть. Звичайно, кляв у душi, мовчки, понуро. I як тут не клясти!
Нiби на смiх i глум, в наш час, час наймодернiшо© технiки, особливо
вiйськово©, його батарея пересувалася кiнною тягою. Воно, звичайно,
романтично, навiть поетично, i до того ж несло вiд того старовинною
козацькою - конi ж! "Ой, коники воронi©!.." Але будь воно прокляте, таке
дiло. Пiсля того, як вiн командував батаре ю, руханою тягачами - сталевими
ХТЗ (Харкiвського тракторного заводу), та гарматами-самоходами, раптом
конi... Жах! Вiчна його мука. Ще коли б вiн не мав людського серця, але ж
вiн мав людське серце, що мало сво© примхи, а серед тих примх, на тлi
невеликого-то жалю до людей був у тiм серцi великий жаль до iнших живих
iстот. I от цi конi... Йому шкода цих коней - бiдолашнi тварини! Вони були
неспокiйнi вiд iнстинктивного вiдчуття загибелi. Стиналися вiд шалено©
напруги. Били копитами й шарпалися, пряли вухами, чуючи тими вухами рев
лiтакiв i не дуже-то далекi вибухи бомб, нервувалися, а деякi без причин
жалiбно iржали, позираючи навколо,- вони без сумнiву угадували сво©м
iнстинктом близьку смерть. Вiд цього командировi закрадався в серце
неспокiй, не тiльки жаль до тварин, а ще й неспокiй за дальше: це ж вони
тiльки вивантажуються! Та ще й не пiд вогнем ворога. А далi? Що буде далi?
Ну як йому воювати на цих кониках, коли тепер навiть залiзнi машини стають
цапки й не хочуть iти вперед?! Але пiд охороною зенiток гармашi та ©здовi
запрягали по чотири пари коней до кожно© гармати й по чотири до ляфету, а
так само запрягали паровицi до возiв з зарядними скринями i вчвал
скочувалися вiд залiзнично© колi© геть пiд гору. Петро, пiдтягти мiцнiше
ремiнець шолому пiд пiдборiддям, курив понуро й зрiдка кидав короткi фрази
розпоряджень сво©м людям...
Коли вивантажувався ешелон, прибув машиною на станцiю командир ©хньо©
дивiзi©, генерал Фрайтаг, Вiн при©хав новеньким вiйськовим "опелем". I
Петро мав тут нагоду його бачити. I мусiв собi признатися тодi (i увесь
час потiм це враження його переслiдувало) - враження вiд командира дивiзi©
було досить таки кепське, погане. А це багато значить для вояка, яке
враження на нього справляв найстарший командир. З давен-давен ведеться, що
для вояка командир тiльки тодi командир, якщо вiн собою заступа батька.
Недаремно в старовину (та й пiзнiше) до титулу найстаршого во начальника в
Укра©нi вояки додавали ще додатковий титул - "батько". А це що? Це
батько?..
Серед перону сто©ть досить добре вичищений i виголений, але непоказний,
лише дуже набундючений нiмець з хлистиком у руцi. Генеральський кашкет на
ньому сто©ть розтрубом, як корона на павичевi. Це Фрайтаг. Фрайтаг
розмовля з майором П., що сто©ть перед ним на-струнко. Майор П. високий,
кремезний, генерал проти нього досить миршавий, але кутики уст у генерала
при тiй розмовi презирливо опущенi. Це презирство вiдчува майор П., i
через те вiн червоний, як рак, вiд розгублености чи вiд образи. Десь
високо воркотить , ворожий лiтак, i видно, що генерал сто©ть, немов на
шпильках, ледве утриму ться, щоб раптом не чкурнути й не утекти десь пiд
прикриття, одначе кутики його уст презирливо опущенi, i опущенi вони не з
презирства до того лiтака, не з презирства до смерти, а з iнших причин:
вiн, бач, розмовля не тiльки з нижчим чином, а ще й з людиною нижчо©
раси, з "унтерменшем", з укра©нцем, що азiятом... Це так i написано на
виду в генерала.
Петровi тодi серце тьохнуло, стиснуте поганим передчуттям, шарпнуте
думкою, що з таким командиром вони далеко не за©дуть. Е, нi, з таким
"батьком" ©м швидко "жаба цицьки дасть". Нiби на пiдтвердження цього,
розмова Фрайтага з майором П. раптом скiнчилася такою сценкою.
Фрайтаг тримався-тримався хоробро, та й не витримав фасону, смикнув
лицем угору, де нагло завили скиненi з зенiту бомби, втягнув голову в
плечi, а далi кинувся до машини, до свого "опеля", та й був такий... Бомби
впали далеко десь за станцi ю, але якже ж швидко вони здмухнули генерала!
Майор П. лишився сам на перонi, здивований i огiрчений, покинутий нагло
сво©м командиром, що навiть недоговорив якихось там вказiвок. Подивившись
якийсь час в той бiк, де зник Фрайтаг, майор П. витер долонею пiт з чола,
зiдхнув i махнув невиразно рукою.
Ця сценка чомусь особливо чiтко вiдкарбувалася в Петровiй пам'ятi. Ех
ти, бiда яка! Отакий от у них "батько!" Отакий от у них найстарший
командирi Отакий у них отаман!
Петрова батарея, що входила в склад дивiзiону тяжко© артилерi©, стала
на позицi© з самого краю правого флангу дивiзi© "Галичина" i з краю
оборонно© лiнi© XIII корпусу. Ця ©© позицiя була поблизу Ясенiв. Решта
батарей дивiзiону розташувалася вiд нього на пiвнiч, в кiлькох пунктах.
Було сонячно й тихо, й зрештою весело, бо яскраве син небо й
яскраво-жовтi лани, де-не-де заквiтчанi червоним маком, нагадували про
безмежну ©хню, сонячну Батькiвщину, про ©хнiх войовничих предкiв, про
чудесну романтику степову, вичитану з Кащенка, про красу i велич змагання
за людське щастя. Природа голубила ©х i наповняла серця великими надiями,
великою вiрою в щасливий кiнець усiх побо вищ на цiй ©хнiй землi. А самi
побо вища не видавалися такими вже страшними, коли таке замрiяне небо
вгорi й такi золотi лани внизу, перед ними, i такi нiжнi безжурнi голоси
польових цикад звiдусiль.
Пiд таким розмрiяним, лагiдним небом навiть забувалося про прикрi першi
вражiння вiд того вермахту, що утiкав на захiд. Тут вони його не бачили.
Пiд фронт Петрова батарея пiдходила в надвечiр'я глухими польовими
дорогами, малов'©ждженими, помежи ланами пшеницi, гречок, кукурудзи. Копi
тягли важкi гармати майже по цiлинi кудись на невiдомi позицi©, йшли
поволi, помахували гривами й куцими, пiдстриженими хвостами, вiдганяючись
вiд ледачих надвечiрнiх мух, порскали соковите й голосно, хапали
вряди-годи жмут налитого колосся а чи кукурудзиння збоку, й нi одному не
вiрилося, що ©х чекають якiсь страхiття завтра, а може, навiть i сьогоднi.
Гармашi наривали червоних макiв повнi жменi, часом дарували ©х зустрiчним
дiвчатам i дiтям i тiшилися самi, як дiти, на лонi рiдно©, прекрасно©
природи. Таж на такiй землi, пiд таким небом i головою накласти не страшно
i не жалко! Вермахтовi це все байдуже, для нього ця земля холодна й чужа,
а для них... Нi, за цю землю й головою накласти не шкода. Кров зацвiте
червоними маками, життя проросте ланами золотого колосся,- ©х голубитиме
сонце i вiтер, дiвчата, й дiти, й матерi...
З отакими от настроями, крiзь золотi хвилi ланiв, осяяних вечiрнiм
промiнням, а потiм крiзь лiричнi сутiнки вечоровi, озвученi гомоном цикад
i криком перепiлок, котилася батарея тяжких гармат i безкiнечний обоз
постачання, погрюкуючи колесами, подзвонюючи кiнськими зумбелами,
розливаючись iнодi смiхом юних гармашiв... У самого Петра було таке
вражiння i такий настрiй, що це вони ©дуть не на вiйну, а ©дуть на лiтнi
маневри десь там пiд Чугу вом, i що це ©хня власна, нi вiд кого не залежна
армiя. А вiйна та чи буде колись, а чи, може, ©© й взагалi не буде...
Так Петрова батарея прибула пiд Ясенiв. Тут вони окопалися,
пристосувалися. Та згодом батарея висунулася ще далi на пiвдень, такий
поступив наказ.
V
Першi днi було зовсiм спокiйно i досить мирно (а таких днiв було три).
Зв'язок у них був налагоджений дуже добре, й через те на Петровiй батаре©
було вiдомо все, що робиться на всiм вiдтинку, зайнятiм ©хньою дивiзi ю.
На всiм вiдтинку кипiла робота - всi полки дивiзi© укрiплювалися й
розбудовували позицi©, копали рови, будували блiндажi. В основному цi
позицi©, зайнятi дивiзi ю, були нiбито колись вже раз використовуванi, за
першо© свiтово© вiйни, тепер ©х обрано якимось дивом наново й розбудовано
тут укрiплення. Укрiплення, звичайно, примiтивнi, робленi, як то кажуть,
на живу нитку, похапцем. В досвiдченого вояка виникав острах i здивовання
- хто й як це тут збира ться спинити ворога?
Але над тим нiхто не думав з начальства. Десь там угорi вже давно
забракло голови. А тут люди копалися, як комашня, довбали землю
лопаточками, нiбито вони мирно картоплю садять...
На фронтi стояло затишшя. Ворог зупинився й не подавав знаку. Може, вiн
i взагалi вже не буде настулати. Десь вiн там по той бiк Бродiв застряг...
Ходило пророцтво яко©сь Настi Стигматички про те, що десь там, по той
бiк Бродiв вiн, той ворог, i "пощезне". Сам пощезне.
Прийде якась змора на нього, на ворога, не то чума, не то язва
сибiрська, чи щось подiбне, i вигине вiн, як сарана, i на тому буде
кiнець. Нiколи вiн не дiйде до Львова... Чи не гарно! Ну, зовсiм так, як i
в гiмнi нацiональнiм тiм спiва ться:
Згинуть нашi ворiженьки, як роса на сонцi!
Може саме тому в пророцтво Настi Стигматички всi вiрили. Тобто вiрили
свiдомостi безвихiддя, але при непереможному бажаннi доконати неможливе
зорi нтованi на чудо. I нiчого нема дивного в тiм, що вони не
достосувалися як слiд до цi © зовсiи не романтично© дiйсностi.
До романтикiв не належало лише ©хн вище й середн начальство, що
складалося виключно з нiмцiв. Лиш серед молодших командирiв де-не-де був
свiй чоловiк.
Сам Роман називав ©хню дивiзiю "дивiзi ю унтерменшiв". I це, мабуть,
вiрно. Надзвичайно вiрно, бо мав вiн на увазi - "упослiджених". Хоча
фактично вона була дивiзi ю романтикiв. Але те й друге не виключають одне
одного, як двi сторони однi © медалi,- упослiдженi в боротьбi за волю в
ситуацi© безвихiддя стають романтиками, а часом навiть фантастами, що не
зменшу шляхетностi й величi ©хнiх поривань...
Хлиснули вони кривди, тi романтики. Ого-го! Надто ж нахлистався ©© вiн,
Петро. При його гордому й крутому характерi це був великий iспит. Але вiн
його витримував сто©чно, в iм'я Романово© мрi©. В iм'я тi © Романово© мрi©
вiн глитав тую гiрку, нестерпну кривду, аж захлинався, але глитав.
Але й це теж було вже давно. I дуже коротко. Чашу терпiння, яку вони
пили так сто©чно, ©м не довелося допити навiть до половини. Тобто не
довелося ©м хоч i такою дорогою цiною, але здобути бажану науку, не було
вже на те часу.
Хмари все густiшали. Небо все чорнiло. Його все бiльше й бiльше
затягало димом вiд тисяч лiтакiв альянтських повiтряних сил, що йшли в
пiднебессi зграями, тягнучи за собою бiлi димовi шлейфи, а ще бiльше
затягало його димом вiд пожеж на збомбленiй землi. Димом i сажею несло по
всiй Нiмеччинi.
На Заходi створився другий фронт - американськi, англiйськi й
канадiйськi вiйська висадилися в Нормандi©, зламавши опiр i розвiявши
легенду про "непереможний" "Атлянтiйський Вал"... Вал поломано,
одчайдушний спротив нiмецьких вiйськ не врятував ситуацi©. Й не вряту ...
Казкова "Фауайнс" теж не ряту ситуацi©. Даремно цi д'явольськi повiтрянi
торпеди гуготять в стратосферi, загинаючи параболi над половиною
вропи,програвши полiтичне, не можна тепер справи направити навiть такими
страхiттями. А справу програно полiтичне на сходi, i то саме на Укра©нi,
це починають усi усвiдомлювати. Тiльки те усвiдомлення щось туго йде...
"Як нежить у жирафи", мовляв Роман. Жартуни, бач, кажуть, що коли жирафа
промочить ноги в понедiлок, то нежить у не© буде тiльки аж у суботу - така
довга вiдстань вiд п'ят до носа. Але в Гiтлера справа ще гiрше,- вiн
дурниць наробив з самого початку вiйни, а до розуму йому це ще й досi не
дiйшло, бо, виявля ться, вiдстань у нього вiд "п'ят" до розуму страшенно
велика...
Третiй Рейх перехняблювався, загрожуючи нагло впасти й всiх привалити.
Передчасно впасти й передчасно привалити.
Всi Петровi колеги, а особливо всi нiмцi, були пригнiченi, понурi. Один
Роман був, як нiколи, веселий i часом, немов школяр, пустотливий. Хоч його
веселiсть скидалася на шибеничний гумор.
Тепер вiн узяв собi за звичку пiд час одвiдин, вiдсалютувавши, конче
вигукнути:
- "Гайль, зiг!" - i, вирячивши очi, "©сти" ними "начальство".
В очах бiгали бiсики. Вiн чимсь насолоджувався. Вiн насолоджувався тим,
що мiг у загальноприйнятi бо вi кличi й гасла безкарно вкладати свiй
змiст. Це його веселило. Коли жарт його видавався самому занадто прозорим,
вiн прикладав пальця до вуст i говорив повчально, повторюючи поширений
плякат:
- "Пст! Файнд гирт мiт!" (Тихо! Ворог пiдслухову !)
Так само вiн використовував всi iншi кличi й гасла доби. Тими кличами й
гаслами було посписуване й пооблiплюване все навколо. Вони красувалися у
мiстi на вiтринах крамниць, на афiшних тумбах, на дверях ©далень, на
станцiях, на парканах, всюди. Де не ступнеш - неодмiнно зустрiнешся з
чорним суб' ктом, намальованим чорною сильветою на парканi чи на мурi.
Чорний суб' кт когось пiдслухову . Пiд ним пересторога: "Пст! Файнд гирт
мiт!"
I де не ступнеш, можеш зустрiтися з кличами про "перемогу або смерть",
про колеса, що мусять крутитися тiльки для перемоги, тощо.
Формально Романова пристрасть до бо вих гасел доби та до ©х грiзного
повторювання з'явилася пiсля того, як вiн раз, вiдбуваючи кару, стояв на
вартi бiля брами. А кару дiстав вiн за те, що випадково потрапив не до
сво © ©дальнi, а до тi ©, де харчувалися нiмцi, i пообiдав з
юберменшiвського казанка... Було, бач, так, що укра©нськi вояки й
пiдстаршини харчувалися з одного кiтла, а нiмцi з iншого, кращого.
Романовi не те що заманулося покуштувати ©жi надлюдей ("хай вона
скисне!"), а просто вiн по сво©й замрiяности не туди втрапив. Обiд вiн
дiстав, але потiм був викритий i покараний. На щастя, покараний легко, а
мiг би бути й розстрiляний, чому нi. "Хлоп мав щастя" й дiстав кiлька
нарядiв поза чергою, стояти на вартi бiля амунiцiйного пакгавза, а потiм
бiля брами.
I от, стоячи бiля брами, понурий, з мiцно нацупленим шоломом i
пiдтягнутим попiд Пiдборiддям ремiнцем, щоб його не так вже й впiзнавала
друзi Роман бачив як на мурi насупроти прилiплювало плякат:
"Зiг одер тод!"
Гасло Романовi страшенно сподобалося. I вiдтодi воно його нiби
приворожило. Де треба й не треба Роман його неодмiнно лiпив у рiшучiй
задумi:
"Зiг одер тод!"
За це його нiмецьке начальство навiть починало любити, як зразкового
оборонця Майбутнього великого Райху, сповненого таким геро©чним, бо вим
духом.
"Зiг одер тод!" "Гайль зiг!"
Раз якось Роман прийшов до Петра в гостi в нових, дебелих чоботях.
"Гайль зiг!"
- Добрi колеса,- похвалив Петро обновку.
- Що ти сказав?
- Колеса... Так назива ться ця штука в Одесi, цебто чоботи.
Це Романовi припало до серця. Найбiльше сподобалося тому, що потрапляло
в найголовнiше гасло доби. I коли вони згодом iшли по бруковi чiтко
вiдбиваючи крок, межи людською товкотняво© роман засмiявся, згадавши
одеську назву чобiт, та до Петра:
- Ану лиш давай! Мiцнiше крок!
- А то для чого?
- Не питай! Анум!
Вони вдарили кованими обцасами й зашагали як на парадi.
- "Редер мюссен роллен фюр ден зiг!" - виголосив Роман, карбуючи крок,
виголосив досить патетично (Колеса мусять крутитися для перемоги!).
Петро збив ходу.
- Ну, брат..! Досить тобi дурiти. Твоя демонстративна iронiя може
кiнець кiнцем нам дорого коштувати. Кинь бавитись! Це ж так прозора,
- Я зовсiм не бавлюсь, я серйозно.
- Тим гiрше, твоя серйозна iронiя твiй глум...
- А чому ти дума ш, що це глум? А може, це радiсть?
- Нема-бо чого раiти...
Роман протяжно свиснув.
- Ти дума ш? Таж все йде шкереберть, до чорта в роги? Га?! Тим самим
наш "слушний час" наближа ться. Чому ж не радiти?
- А того не радiти, що один iде шкереберть, та тiльки ж другий iти
шкереберть не збира ться. Щось не видко.
- Нiчого. Поки ми закiнчимо вишкiл - буде саме якраз, i другий пiде вже
шкереберть. I тодi й буде наше: "Зiг одер тодi" Тодi буде наш "слушний
час". Пiшли!
- "Редер мюссен роллен!.."
Нi, з цим Романом сперечатися неможливо.
Чим бiльше перехняблювався Гiтлерiв райх, чим гарячiше ставало на
заходi, загрожуючи пришестям звiдти велико© бурi, тим радiснiший ставав
Роман, ходив мов на пружинах. На його думку, все йшло як пописаному.
Наспiв удар з заходу. А удар з заходу - це пришестя велико© бурi, що несе
©м визволення й здiйснення мрiй. Удар з заходу - це не тiльки кiнець для
одного ворога й того третього райху, а це й початок кiнця для другого
ворога, що сплюндрував ©хнiй край зi сходу. I о! тодi-то й прийде ©хнiй
"слушний час". "Коли б тiлькн до того часу опанувати всю премудрiсть
во нну, а головне - вцiлiти".
Але ©хнiй "слушний час" прийшов ранiше. Бо не тiльки вони думали про
себе, а ще хтось iнший думав про них, хто розпоряджав ©хньою долею.
Розбитi на сходi нiмецькi армi© котилися на захiд, вони вже не могли
прийти до пам'ятi i вiдкочувалися невпинно. "Той" зi сходу виявився
хитрiший i сильнiший, i спритнiший - вiн пiслав до бою, волею й неволею,
все, що мав у сво му розпорядженнi, все, що тiльки мiг пiслатi нa смерть.
Нiмецькi армi© не витримали iспиту до кiнця,- розбитi на Волзi, вони ж не
могли оговтатись i летiли на "зломання карку", вiдступали панiчно. За ними
гналися незчисленнi полчища противника, а насамиеред, у першiй лiнi©,
гналися нещаднi й безмилосерднi формацi© з укра©нського люду, голодного,
необмундированого й неозбро ного, старого й малого, гнаного в спину
автоматами та кулеметами... Але ©х i не треба було пiдганяти: безодня
гнiву й злоби за заподiяну кривду "визволителями", будiвниками "Ново©
вропи" була така велика й така пекельна, що не треба було ©х пiдганяти. I
©хнього наступу не можна було зупинити...
I ось тут i було вирiшено долю дивiзi©. Комусь прийшов у голову
диявольський жарт. Вирiшено було зупинити шалений наступ зi сходу кров'ю
цих юнакiв. Вишкiл було враз закiнчено. Готово. Наказом "Головно©
Квартири" дивiзiю було кинуто на фронт. На схiд. Недовишколену,
недосформовану, неекiпiровану як слiд... фактично це було кинуто не
дивiзiю в повному розумiннi того слова, а кiльканадцять тисяч
невишколено©,. недосвiдчено©, незаправлено© в боях молодi... Скида ться на
те, що ©х було кинуто сюди зумисне, спецiально щоби винищити, щоби ©хнi
мрi© утопити у ©хнiй власнiй кровi. Нiби тi мрi© було розгадано та й
допущено до ©х здiйснення... I нiхто цього не мiг перерiшити.
Органiзовувати дивiзiю було кому, але вiдстояти ©© вiд глуму та вiд
заплановано©, злочинно© вiддачi на масакру не було кому...
Так от i прийшов "слушний час". Так прийшов трагiчний iспит. Довелося
йти на подвиг не так, як мрiялося, а так, як випало з примхи зло© долi.
Дивiзiю зiрвали з усiх вишкiльних таборiв i шаленим темпом почали
транспортувати на схiд...
Вiдтодi вони з Романом вже й не бачилися... Розгубилися, бувши в рiзних
частинах. Де то вiн тепер? I як там тепер з його оптимiзмом?
"Агов, друже! Чи ти ще живий десь? Романтику ти безнадiйний i
непоправний!"
IV
Перекидати дивiзiю на фронт почали 28 червня (а сьогоднi 18 липня...).
Перекидали ©© прискорено, по кiлька ешелонiв у день. Нiхто не знав
докладно, куди саме ©х везуть, як нiхто не оборонив ©х перед тi ю злою
"Головною Квартирою", перед таким ©© рiшенням, що рiвнозначне смертному
вироковi на всi цi тисячi молодi.
Вирушалося тiй молодi з тяжким серцем, бо невiдомо було куди. Якже ж
усi взнали нарештi, що ©х перекидають на Укра©ну, на рiдну землю, в район
Бродiв, i що вони будуть боронити пiдступи до Львова,- того древнього
мiста, де ©х обкидувано квiтами, й де матерi благословляли ©х на
подвиг,настрiй змiнився на радiсне збудження. Вони будуть боронити бодай
рештки укра©нсько© землi вiд навали зi сходу! I вони будуть не самi, вони
будуть пiдтриманi всiма силами... Вони, бач, вiрили, що це вони будуть
тепер боронити, а ©х тепер будуть пiдтримувати тi, що нарештi зрозумiли,
що ©м треба оборонити цю землю, цей нарiд вiд заглади, iнакше буде горе...
Вони мусять це зрозумiти, пора ж уже!
В Петровому ешелонi воскрес i витав дух оптимiста Романа, хоч самого
його й не було тут. Надiя на великий перелом в ставленнi до них нiмецького
командування (адже ж ©х кинуто боронити Львiв!) пiдносила всiх,
окрилювала, примушуючи навiть забувати, що ©х недовишколено. Свiт став
малюватися в рожевих тонах. А щодо вишколу - дрiбниця.
Не один сподiвався, що ©м ще доля придiлила багато часу i вони на
рiднiй землi встигнуть довишколитися й остаточно сформуватися в могутню
бойову одиницю.
Про це сказав нiби й сам генерал Фрайтаг, командир ©хньо© дивiзi©.
хали на схiд з пiснями, нiби на якесь свято. Принаймнi в Петровому
ешелонi пiснi гримiли увесь час, незважаючи навiть на те, що часом (це
коли вони ©хали нiмецькою та чеською територi ю) небо вкривали хмари
англiйських та американських лiтакiв, що мерехтiли безлiччю блискучих
цяток у зенiтi i тягли за собою довгi борозни бiлого диму, загрожуючи
раптом розсипатися жахливим градом i всей ешелон обернути в пил.
Найулюбленiшою й найгримливiшою пiснею була знаменита тая, давня
стрiлецька:
Ой видно село, широке село пiд горою...
Села нiякого не було видно, бо мимо по©зда, на©жаченого зенiтками
миготiли лише нiмецькi дорфи, а потiм чеськi мiстечка та черепичнi
покрiвлi фiльваркiв та розбомбленi станцi©. Але вони - спiваки - бачили за
тим усiм таки село. Широке село. Укра©нське село. Рiдне. ©хн ! Квiтуче.
Зворушливо гарне...
...Широке село пiд горою.
Ой там iдуть стрiльцi, сiчовi© стрiльцi до бою!
Ради тако© нагоди навiть не грiх би було в старiй пiснi перемiняти одно
слово, вставити нове, щоб дужче пасувало до ново© дiйсности:
"Молодi© стрiльцi до бою!" - як то хтось пробував робити за
непогамовним бажанням включити таки себе в цю пiсню. Осучаснити ©© в такий
спосiб. Це ж пiсня про них.
I село те ©м увижа ться. Видно його.
Вони його бачили те широке село...
I називалося воно Броди...
Петровi теж це невiдоме й незнайоме мiстечко десь там, бiля Поча ва,
нiби увижалося отим оспiваним "широким селом", де йдуть з таким
романтизмом "стрiльцi до бою". Iдуть i iнших поривають.
Iде, iде вiйсько крiзь широке поле.
Хлопцi ж бо то хлопцi,
як соколи!
Де ж той Роман?! Той синьоокий мрiйник! Мабуть, теж десь отак спiва .
Пiд Броди дивiзiя прибула в перших числах липня, i тут зразу
вияснилося, що нiякого часу для вишколення та для завершення формування ©м
не дано. Вони з мiсця мали зайняти вiдтинок фронту довжиною понад 30
кiлометрiв пiд самiсiнькими Бродами в складi XIII корпусу i розбудувати
швидким темпом другу оборонну лiнiю. Назустрiч частинам дивiзi©, що йшли
на схiд, до фронту займати позицi©, рухалися частини вермахту, що тi
позицi© опустили й чимчикували на захiд. Вигляд у тих частин вермахту був
панiчний, повна розхлябанiсть, i переляк, i здемобiлiзованiсть. Скрiзь i
всюди можна було бачити, як цi вiдступаючi вермахтiвцi тягли свою мунiцiю
на вiзочках, вручну. В очах ©хнiх був жах або вiдчай, або порожнеча
душевно© прострацi©. I мимоволi спадало на думку: якщо цi загартованi
солдати нiмецького райху, що пройшли з боями шлях до Сталiнграда, а потiм
з таким геро©змом стримували натиск ворога, вiдступаючи п'ядь за п'яддю з
боями назад, якщо вони зараз майже бiжать панiчне, покинувши позицi©, то
що ж тут може зробити оця зелена молодь, напiввимуштрована й
напiвозбро на?! Що вона може тут зробити навiть при всiм ©© романтизмi! I
що ж це за такий приклад: вермахт вiдступа ! Не вiдступа , утiка !
Тiльки що привезенi з вишкiльних таборiв, з глибокого запiлля юнаки в
сталевих шоломах i в чистих, ще не закурених димом i порохом вiйни
унiформах, проводжали здивованими очима вермахтiвцiв, i вже паволока
розгублености й невисловлено© туги застилала ©м свiт. Хто був на вiйнi,
той зна , яке самопочуття у тих" що вперше йдуть назустрiч громам i
спалахам вiйни, назустрiч смерти. У вiдповiдь на далекi громи
артилерiйсько© канонади десь за обрiями серце завмира й одриваеться зi
свого мiсця, ни i скiмлить душа, а жадоба жити криком кричить з усiх
клiтин людського ства,- цiла людина пригнiчена страшними передчуттями та
непроханими видивами власно© загибелi. I нiяка вiдвага тут не приходить i
не допомага , коли людина не хоче собi брехати, коли хоче бути сама з
собою щирою, вона озира ться, як зацькований звiрок, i рада шурхнути в
першу-лiпшу нiрку i там щезнути, прича©тися, розпливтися клубочком пари -
нема. Але вона з усi © сили, зцiпивши зуби, зi скiмлячим вiд тривоги
серцем, трима ться,- бо вона не сама, бо з нею товаришi,. а ©х усiх в'яже
спiльна приреченiсть, спiльна доля.
Особливо ж кепське почуття в людини, коли вона зовсiм юна, коли вона не
жила ще на свiтi. Ще як вiд тi © вiйни далеко, тодi вона трима ться браво,
навiть бойових вiйськових пiсень спiва , але коли вона до тi © вiйни
наближа ться, коли вона йде не на кiнофiльм вiйськовий, а до фронту, коли
раптом почина на собi вiдчувати подих тi © вiйни, близькiсть того фронту,
коли вона вже вiдчува тремтiння землi й клекiт на обрiях, тодi ©й ста
тоскно, вона робиться зосереджена, мовчазна, нашорошена. Та вже зовсiм
кепське почуття в людини, коли вона вперше йде "нюхати пороху", а
назустрiч ©й чимчикують справжнi солдати, закуренi димом i замурзанi
потом, явно утiкаючи, з усiма прикметами панiки на собi, напiврозамунiченi
й напiврозпряженi з дисциплiни, як в данiм випадку...
Погана, погана це прикмета, якщо вермахтiвцi так панiчно чимчикують на
захiд, i погана це психiчна зарядка для молодикiв. А вермахтiвцi
чимчикують та ще й посмiхаються понуро й презирливо, мовляв: диви! Тю на
вас! Куди це ви?! Вернiться! Такi зеленi й на©внi, такi жовторотi
чимчикують на схiд, не знаючи, куди ж це вони чимчикують i що ©х там
чека !.. Iдуть от немов на параду, в новеньких шоломах, з новенькими
рушничками й пiстолетиками ©© "машiненгеверами", з парою мiнометiв, з
одним танком-"тигриком", з кiлькома батарейками, i куди?! Куди ви?! Проти
тако© сили-силищi?! Вернiться! Утiкайте з нами...
Але цього ©м нiхто не говорив, це тiльки так увижалося й вчувалося, це
так можна би було зрозумiти отi погляди замурзаних потом, пилом i порохом
вiйни, вимучених i розтерзаних вермахтiвцiв, що чимдуж тюпали на захiд,
апатичнi й з усього зрезигнованi...
* * * _
Петрiв ешелон був одним iз останнiх, а може, й самий останнiй.
Вивантажувався ешелон на станцi© Ожидiв. Як командир батаре© тяжко©
артилерi© Петро мав багато клопоту i, вивантажуючись, кляв когось на чому
свiт сто©ть. Звичайно, кляв у душi, мовчки, понуро. I як тут не клясти!
Нiби на смiх i глум, в наш час, час наймодернiшо© технiки, особливо
вiйськово©, його батарея пересувалася кiнною тягою. Воно, звичайно,
романтично, навiть поетично, i до того ж несло вiд того старовинною
козацькою - конi ж! "Ой, коники воронi©!.." Але будь воно прокляте, таке
дiло. Пiсля того, як вiн командував батаре ю, руханою тягачами - сталевими
ХТЗ (Харкiвського тракторного заводу), та гарматами-самоходами, раптом
конi... Жах! Вiчна його мука. Ще коли б вiн не мав людського серця, але ж
вiн мав людське серце, що мало сво© примхи, а серед тих примх, на тлi
невеликого-то жалю до людей був у тiм серцi великий жаль до iнших живих
iстот. I от цi конi... Йому шкода цих коней - бiдолашнi тварини! Вони були
неспокiйнi вiд iнстинктивного вiдчуття загибелi. Стиналися вiд шалено©
напруги. Били копитами й шарпалися, пряли вухами, чуючи тими вухами рев
лiтакiв i не дуже-то далекi вибухи бомб, нервувалися, а деякi без причин
жалiбно iржали, позираючи навколо,- вони без сумнiву угадували сво©м
iнстинктом близьку смерть. Вiд цього командировi закрадався в серце
неспокiй, не тiльки жаль до тварин, а ще й неспокiй за дальше: це ж вони
тiльки вивантажуються! Та ще й не пiд вогнем ворога. А далi? Що буде далi?
Ну як йому воювати на цих кониках, коли тепер навiть залiзнi машини стають
цапки й не хочуть iти вперед?! Але пiд охороною зенiток гармашi та ©здовi
запрягали по чотири пари коней до кожно© гармати й по чотири до ляфету, а
так само запрягали паровицi до возiв з зарядними скринями i вчвал
скочувалися вiд залiзнично© колi© геть пiд гору. Петро, пiдтягти мiцнiше
ремiнець шолому пiд пiдборiддям, курив понуро й зрiдка кидав короткi фрази
розпоряджень сво©м людям...
Коли вивантажувався ешелон, прибув машиною на станцiю командир ©хньо©
дивiзi©, генерал Фрайтаг, Вiн при©хав новеньким вiйськовим "опелем". I
Петро мав тут нагоду його бачити. I мусiв собi признатися тодi (i увесь
час потiм це враження його переслiдувало) - враження вiд командира дивiзi©
було досить таки кепське, погане. А це багато значить для вояка, яке
враження на нього справляв найстарший командир. З давен-давен ведеться, що
для вояка командир тiльки тодi командир, якщо вiн собою заступа батька.
Недаремно в старовину (та й пiзнiше) до титулу найстаршого во начальника в
Укра©нi вояки додавали ще додатковий титул - "батько". А це що? Це
батько?..
Серед перону сто©ть досить добре вичищений i виголений, але непоказний,
лише дуже набундючений нiмець з хлистиком у руцi. Генеральський кашкет на
ньому сто©ть розтрубом, як корона на павичевi. Це Фрайтаг. Фрайтаг
розмовля з майором П., що сто©ть перед ним на-струнко. Майор П. високий,
кремезний, генерал проти нього досить миршавий, але кутики уст у генерала
при тiй розмовi презирливо опущенi. Це презирство вiдчува майор П., i
через те вiн червоний, як рак, вiд розгублености чи вiд образи. Десь
високо воркотить , ворожий лiтак, i видно, що генерал сто©ть, немов на
шпильках, ледве утриму ться, щоб раптом не чкурнути й не утекти десь пiд
прикриття, одначе кутики його уст презирливо опущенi, i опущенi вони не з
презирства до того лiтака, не з презирства до смерти, а з iнших причин:
вiн, бач, розмовля не тiльки з нижчим чином, а ще й з людиною нижчо©
раси, з "унтерменшем", з укра©нцем, що азiятом... Це так i написано на
виду в генерала.
Петровi тодi серце тьохнуло, стиснуте поганим передчуттям, шарпнуте
думкою, що з таким командиром вони далеко не за©дуть. Е, нi, з таким
"батьком" ©м швидко "жаба цицьки дасть". Нiби на пiдтвердження цього,
розмова Фрайтага з майором П. раптом скiнчилася такою сценкою.
Фрайтаг тримався-тримався хоробро, та й не витримав фасону, смикнув
лицем угору, де нагло завили скиненi з зенiту бомби, втягнув голову в
плечi, а далi кинувся до машини, до свого "опеля", та й був такий... Бомби
впали далеко десь за станцi ю, але якже ж швидко вони здмухнули генерала!
Майор П. лишився сам на перонi, здивований i огiрчений, покинутий нагло
сво©м командиром, що навiть недоговорив якихось там вказiвок. Подивившись
якийсь час в той бiк, де зник Фрайтаг, майор П. витер долонею пiт з чола,
зiдхнув i махнув невиразно рукою.
Ця сценка чомусь особливо чiтко вiдкарбувалася в Петровiй пам'ятi. Ех
ти, бiда яка! Отакий от у них "батько!" Отакий от у них найстарший
командирi Отакий у них отаман!
Петрова батарея, що входила в склад дивiзiону тяжко© артилерi©, стала
на позицi© з самого краю правого флангу дивiзi© "Галичина" i з краю
оборонно© лiнi© XIII корпусу. Ця ©© позицiя була поблизу Ясенiв. Решта
батарей дивiзiону розташувалася вiд нього на пiвнiч, в кiлькох пунктах.
Було сонячно й тихо, й зрештою весело, бо яскраве син небо й
яскраво-жовтi лани, де-не-де заквiтчанi червоним маком, нагадували про
безмежну ©хню, сонячну Батькiвщину, про ©хнiх войовничих предкiв, про
чудесну романтику степову, вичитану з Кащенка, про красу i велич змагання
за людське щастя. Природа голубила ©х i наповняла серця великими надiями,
великою вiрою в щасливий кiнець усiх побо вищ на цiй ©хнiй землi. А самi
побо вища не видавалися такими вже страшними, коли таке замрiяне небо
вгорi й такi золотi лани внизу, перед ними, i такi нiжнi безжурнi голоси
польових цикад звiдусiль.
Пiд таким розмрiяним, лагiдним небом навiть забувалося про прикрi першi
вражiння вiд того вермахту, що утiкав на захiд. Тут вони його не бачили.
Пiд фронт Петрова батарея пiдходила в надвечiр'я глухими польовими
дорогами, малов'©ждженими, помежи ланами пшеницi, гречок, кукурудзи. Копi
тягли важкi гармати майже по цiлинi кудись на невiдомi позицi©, йшли
поволi, помахували гривами й куцими, пiдстриженими хвостами, вiдганяючись
вiд ледачих надвечiрнiх мух, порскали соковите й голосно, хапали
вряди-годи жмут налитого колосся а чи кукурудзиння збоку, й нi одному не
вiрилося, що ©х чекають якiсь страхiття завтра, а може, навiть i сьогоднi.
Гармашi наривали червоних макiв повнi жменi, часом дарували ©х зустрiчним
дiвчатам i дiтям i тiшилися самi, як дiти, на лонi рiдно©, прекрасно©
природи. Таж на такiй землi, пiд таким небом i головою накласти не страшно
i не жалко! Вермахтовi це все байдуже, для нього ця земля холодна й чужа,
а для них... Нi, за цю землю й головою накласти не шкода. Кров зацвiте
червоними маками, життя проросте ланами золотого колосся,- ©х голубитиме
сонце i вiтер, дiвчата, й дiти, й матерi...
З отакими от настроями, крiзь золотi хвилi ланiв, осяяних вечiрнiм
промiнням, а потiм крiзь лiричнi сутiнки вечоровi, озвученi гомоном цикад
i криком перепiлок, котилася батарея тяжких гармат i безкiнечний обоз
постачання, погрюкуючи колесами, подзвонюючи кiнськими зумбелами,
розливаючись iнодi смiхом юних гармашiв... У самого Петра було таке
вражiння i такий настрiй, що це вони ©дуть не на вiйну, а ©дуть на лiтнi
маневри десь там пiд Чугу вом, i що це ©хня власна, нi вiд кого не залежна
армiя. А вiйна та чи буде колись, а чи, може, ©© й взагалi не буде...
Так Петрова батарея прибула пiд Ясенiв. Тут вони окопалися,
пристосувалися. Та згодом батарея висунулася ще далi на пiвдень, такий
поступив наказ.
V
Першi днi було зовсiм спокiйно i досить мирно (а таких днiв було три).
Зв'язок у них був налагоджений дуже добре, й через те на Петровiй батаре©
було вiдомо все, що робиться на всiм вiдтинку, зайнятiм ©хньою дивiзi ю.
На всiм вiдтинку кипiла робота - всi полки дивiзi© укрiплювалися й
розбудовували позицi©, копали рови, будували блiндажi. В основному цi
позицi©, зайнятi дивiзi ю, були нiбито колись вже раз використовуванi, за
першо© свiтово© вiйни, тепер ©х обрано якимось дивом наново й розбудовано
тут укрiплення. Укрiплення, звичайно, примiтивнi, робленi, як то кажуть,
на живу нитку, похапцем. В досвiдченого вояка виникав острах i здивовання
- хто й як це тут збира ться спинити ворога?
Але над тим нiхто не думав з начальства. Десь там угорi вже давно
забракло голови. А тут люди копалися, як комашня, довбали землю
лопаточками, нiбито вони мирно картоплю садять...
На фронтi стояло затишшя. Ворог зупинився й не подавав знаку. Може, вiн
i взагалi вже не буде настулати. Десь вiн там по той бiк Бродiв застряг...
Ходило пророцтво яко©сь Настi Стигматички про те, що десь там, по той
бiк Бродiв вiн, той ворог, i "пощезне". Сам пощезне.
Прийде якась змора на нього, на ворога, не то чума, не то язва
сибiрська, чи щось подiбне, i вигине вiн, як сарана, i на тому буде
кiнець. Нiколи вiн не дiйде до Львова... Чи не гарно! Ну, зовсiм так, як i
в гiмнi нацiональнiм тiм спiва ться:
Згинуть нашi ворiженьки, як роса на сонцi!
Може саме тому в пророцтво Настi Стигматички всi вiрили. Тобто вiрили