Страница:
землi та на дорогах пiд Гавареччнною ..
У такiй ситуацi© група оборонцiв, що пiдiйшла вiд Одеська, прийняла
бiй.
Вони швидко зайняли позицi© попiд лiсом "Гавареччина" й попiд селом
тi © ж назви, окопалися похапцем, як могли, а бiльшiсть так, не прикритi й
неокопапi, лежачи по ямках, по межах, по обнiжках, по вирвах, повели
бiй... Артилерiя розстрiлювала ворожi танки й машини прямою наводкою.
Протипанцернi гармати, й кулемети, й мiномети захлиналися вiд власного
вогню. . Стрiльцi билися гранатами й панцерфавстами... Особливо геро©чно
билася одна протитанкова, бронебiйна гарматка поблизу Петрово© батаре©,
стоячi© на вiдкритому мiсцi, поки ©© не накрила серiя ворожих стрiлен i
вона замовкла навiки.
Добре билися хлопцi. Але ж "сила i камiнь ломить". Та й як тут
змагатися,- занадто нерiвний "герць" помiж "ворiженьками".
Село i лiс Гавареччина ще ранiше були спаленi й збомбленi, а тепер ©х
допалювано й перевертано догори корiнням.
Налiт авiяцi© зробив сво , а несподiваний обстрiл з "катюш" довершив
справу,- спротив групи вiдчайдухих було зломлено, групу геть розпорошено,
батаре© ©хнi змiшано з землею, все поторощено.
Повна катастрофа.
Одначе розпорошенi вiддiли, вiдступаючи, ще билися розрiзнено, кожен
по-сво му маневруючи перед ворогом.
Та багато лишало зброю й кидалося панiчно рятуватися втечею наослiп.
Серед таких повстало велике смятiння. Хлопцi здирали з себе вiдзнаки,
дерли документи, викидали шоломи, палили листи вiд матерiв i коханих,
здирали й викидали унiформи.
Петро й Роман, втративши цiлком батарею й усю амунiцiю, з сво©ми
товаришами не розпорошилися, а далi трималися купи, вiдступали на захiд з
бо м. Вони не палили документiв i не здирали вiдзнак, i не зривали з ши©
материнське благословення. Вони збиралися битися до остаточного розгрому,
до крапки,
"До останнього зiдхання",- мовляв Роман.
А на землi, навколо них усюди творився жах. Колони втiкачiв - обознi
валки, окремi вояки, юрби людей напiввiйськових, напiвцивiльних, лявини
пiдвiд - одчайдушне гримотiли через трупи й вирви, однi на пiвдень, на
Бiлий Камiнь, iншi на захiд, на Красне.., На заходi було нiби тихо.
На заходi було тихо.
Та ось з заходу раптом загримотiло утiкачам назустрiч.
Ранiше був наступ ворога зi сходу, з пiвночi i з пiвдня. А це почав
ворог бити й з заходу, вiд Бузька та iнших точок з-над рiчки Бугу. Ворог
загнався в запiлля й тепер бив звiдти. I це сталося тодi, коли нiхто того
не сподiвався. Досi говорилося й кричалося про оточення, але кожен мав на
увазi ще вихiд на захiд, нiхто не припускав, що коло отак-таки й
замкнулося, цiлком щiльно,- нi, мусив iснувати вихiд на захiд. I раптом з
заходу почали бити "катюшi", з-за Бугу. Вони били з кiлькох точок,
встигнувши посiсти велику смугу, одрiзавши цiлком шляхи вiдступу сюди.
Вони засипали грядом диявольських стрiлен все поблизу, в смузi
кiльканадцяти кiлометрiв, обстрiлюючи валки втiкачiв. Стрiльна розривалися
по кiлька разiв i заливали все страшним, всеспалюючим вогнем - загорялася
земля й камiння, й залiзо, все горiло й не можна було того погасити, й
нiхто того не гасив i не збирався... Навiть на нiмцiв, на випробуваних
фронтовикiв, з числа тих, що не встигли сво часно вiдступити з сво©ми i
тепер металися з приреченими в цьому жахливому колi, вогонь "катюш"
нагонив мiстичний переляк. Летiли не тiльки стрiльна, летiла попереду них
ще жаска легенда про тi "катюшi", витворена в ходi вiйни на нещадних
схiдних побо вищах.
Вiдступаючи, хаотичнi колони було вже досягли Бугу, й нещаснi люди, хто
вцiлiв досi, з полегкiстю вже зiдхали, думаючи, що вони видерлися геть з
пащi смерти, що вони вихопилися з перстеня, як над ними розверзлося небо i
впало на них грядом залiза й морем вогню. Все змiшалося. Товпища ударилися
об вогненну стiну, що раптом пiднеслася перед ними, i побiгли назад.
Побiгли панiчно на схiд. Заметалися безтямно на вже пройдених шляхах, по
здовбаних лапах, по шматковi землi, спаленому вогнем i зораному залiзом.
Люди шукали прикриття й не мали його. Люди шукали пощади вiд всюдисущо©
смерти й не мали ©©. Люди на сво©й власнiй землi згоряли живцем, бо горiла
й сама сира земля. Язики полум'я вихоплювалися з не© й iшли товпищами,
коливаючись, обертаючи все на попiл i сажу. Жорстокий, лютий ворог,
переповнений одвiчно© злоби i зненависти, знав, на кого напосiвся i вергав
на них, на ©хнi голови й на ©хнi душi усе, що мав. I душив ©х, чим мiг.
Залiзнi вогнепащi потворяща, немов живi, лютi дракони, ганялися за людьми
по шляхах i по полях, чавили ©х, смалили вогнем i чадом, сiкли ©х,
пригортали ©х землею, загрiбаючи ©© сво©ми розчепiреними лапами.
Петро й Роман цупко трималися один одного в цьому чадному пеклi. Вони
тiльки тепер побачили, що то таке панiка, коли все перемiшалося з
напiвцивiльними. Все пустилося берега, й не було вже жодних стримуючих
начал, щоби могли тут щось зарадити. Як i не було сили, яка би припинила
нещадний ворожий вогонь, зливу ненаситимо© ворожо© злоби.
Маса доведених до одчаю людей котилася в усi боки.
У них не було вже вiри, для них не було авторитету, для них вже не було
логiки, у них те, що було в душi, як стрижень, рухнуло геть, як та "хатка"
в Романа, й вже тепер нiчого не направиш. Межа ©хнього терпiння
перейдена... I те сказати - межа ©хнього терпiння була висока, дуже
висока, на подив висока, куди вища, анiж у тих прославлених "завойовникiв
свiту". Але тепер межа перейдена й у душах неподiльно запанував сумеречний
дух загину, дух катастрофи.
Все котилося геть у прiрву.
Лиш де-не-де окремi групки, як Романова з Петром, одчайдушне билися, не
складаючи збро©, але й ©х розпорошувано, геть вибивано до пня.
XIV _
Очi немовби насипанi пiском, вони горять i сходять всiма кольорами
веселки. А в головi сто©ть шум...
Скрип пiдвiд, немов ячiння журавлине, жалiбне, без кiнця й краю... У
мряцi ночi, вiдтiненiй далекими загравами, те ячiння сто©ть над землею.
Тисячi пiдвiд тягнуться безкiнечними валками, борсаючись у баюрах розбитих
шляхiв, потопаючи у них часом по кiнськi хомути... Крик i нокання та
тпрукання, прокльони й одчайдушна, розпучлива матюкня клекотять у темрявi
й разом зi скрипiнням пiдвiд та хропiнням коней, а зрiдка й кiнським
жалiбним iгiгiканням творять той лемент, що, мабуть, стояв над укра©нською
землею в часи пересування диких орд Батия... Це так пересувалися червонi
частини до фронту, на захiд, на захiд, тодi, коли вiн ©х спостерiгав на
власнi очi... Розквашена земля, перемiшана з талим снiгом, затоплена
весняними водами, тремтить вiд далеко© лихоманки... Нi, вона тремтить вiд
тих вибухiв, що тiль-тiль тут одгримiлп i що будуть гримiти, хай-но ворог
побачить це шаленство людей i коней i почу цей доiсторичний лемент,- всi
шляхи й поля над ними вкритi вирвами, нiби дiрами на мiсцi жаских
чирякiв... Тисячi коней, запряжепих в тисячi возiв i саней, всумiш,
хропуть i сходять потом, парують i лускотять м'язами, засiкаються
розкованими копитами у хлипкiй темрявi... Пiдводи навантаженi амунiцi ю,
кулеметами, мiнометами, скринями, харчами, рушницями, бензиновими
бiдонами, хлiбом, мiшками борошна й фуражем, медикаментами, людьми,
мотоциклями й усiляким вiйськовим спорядженням, рухаються на захiд, на
захiд безкiнечним потоком i таким же погоком рухаються пiдводи на схiд,
навантаженi раненими, навантаженi людським стогоном. Конi згинають
тремтячi хребти дугою, не витримують шалено© напруги й падають у калюжi,
захлинаються, ©х розпрягають i кидають загибати, а вози тягнуть люди, щоб
десь припрягти якусь конячину, а як нi, то кинути тi вози на дорозi,
посеред багор i вибо©н.
Шлях цього походу позначений трупами коней i поламаних пiдвiд.
Це на веснi. А коли дороги просохли - той самий скрип пiдвiд i тупiт
кiнських копит та людських нiг уночi збивав таку куряву, що не можна було
дихнути. I все той лемент, немов лемент Бати вих орд, котився на захiд.
Рипiли пiдвода, немовби то крукали все тi ж ключi журавлинi... Вся земля
вкрита ними, тими кiнськими валками й лементом, немов потоками людського
жалю i вiдчаю, скарг i прокльонiв... О, скiльки ©х було! Якi вони були
незчисленнi кiлькiсно! I якi ж вони були трагiчнi, немощнi якiсно! Але
вони повзли, як хмари туману, стелячись по землi, все на захiд, на
захiд...
Петро стрiпу головою. Над землею сто©ть пекельний рев танкiв i
гармат-самоходiв, i безлiч машин... Дивно! Це ж вони, тi самi нескiнченнi
валки пiдвiд! Але яким чином вони перетворилися в потоки сталевих машин!
Яким чином крик i плач журавлиний перетворився на ревище тигрiв i скрегiт
мастодонтiв!.. Так, так, це, бач, вони прийшли сюди з чужих кра©в,
потоптали тих усiх коней i всю ту древню хомутяну технiку й тепер пруть
iншими потоками на захiд, сталевими потоками. Увесь свiт зайшов з другого
боку й суне на них... На них! Ще б з кiнськими валками вони: дали якось
раду! Ще б того ворога близького вони якось укоськали! Але цього...
XV _
_
Огненнi кола плавають у вiччю. Все, зда ться, звузилося до розпеченого
сталевого обруча на головi, що стиска череп, стиска мiзок... Ще трiшки,
ще... I тодi, нарештi, прийде межа, за якою вже настане тиша, настане
спокiй, настане блаженство забуття, настане крах i вiчна тьма. Це буде
межа терпiння...
А поки що i сонце стало ненависним, стало ворожим. Воно кружля в
зенiтi вогненним колом, прообразом тi © вогненно© сковороди, на яку оце
вкинуто ©х i з яко© нема рятунку. Петра опанову безвiдчитна лють, i йому
хочеться стрiляти в сонце, стрiляти в ту вогненну прокляту сковорiдку й
розбити ©© на скалки... Але в не© не треба стрiляти, вона сама рветься на
череп'я. Ба, то не сонце, i не сковорiдка, то жахливий ворожий гарматень,
то стрiльне з яко©сь сатанинсько© "катюшi" - воно кружля в зенiтi й
рветься, рветься безлiч разiв, обсипаючи вогненним череп'ям немилосердно i
безугавно, б' , б' й б' ... I нема вiд нього рятунку. Воно ©х переслiду .
Воно безжалiсно сипле приском, пече й смалить. I воно ж освiтлю ©х, мов
ракета, не да ©м змоги сховатися, укритися темрявою вiд ворога.
Свiт не сприйма ться вже в реальнiй цiлости. Бо його нема в реальнiй
цiлости. Вiн розщеплений, розмонтований. Вiн розламаний на скалки,
роздертий па шмаття. Небо поколоте, як побите люстро. Все побите i все
двиготить. Рух. Дим. Мряка судного дня. Хаос Содома i Гоморри. Але ж,
Боже!! Пощо ж на них Содом i Гоморра?!
Свiт нагаду збомблений музей, бачений якось. З хаосу, з диму й кiптяви
вихоплюються то там, то там окремi, уцiлiлi образки, окремi шкiци,химерна
моза©ка румовища, моза©ка руйнованого свiту. I тенер цей свiт лиша ться в
гарячковiй пам'яти, як химерна моза©ка, як окремi кадри, вихопленi оком
блискавично з хаосу й зафiксованi в клiтинах мiзку навiки. Фантастична
моза©ка.
Ось юнак, рокiв 18-ти. Зовсiм, зовсiм молоденький, ще з дитячими рисами
обличчя. Вiн сто©ть, закам'янiвши, бiля стовпа, очi його заплющенi, зуби
зцiпленi, чуб на ньому присмалений, лице почорнiло. Час вiд часу очi його
вiдкриваються широко-широко й знову закриваються. Вiн сто©ть мовчки,
нерухомо. Вiн спаралiзований жахом. Це тяжкий психiчний шок. А може,
божевiлля. Вiн живий, але вiн уже загинув. Може, вiн застрiлиться сам.
Може, його розчавить танк. Може, його зрешетить з "фiнки" або проколе
багнетом ворог. Може, вiн згорить в вогнi експльозi© набою "катюшi"... Але
то вже все дрiбниця,- вiн вже загинув. Тiльки очi його безтямно ще
вiдкриваються й закриваються...
Таким вiн сто©ть Петровi у вiччю. I чомусь неодмiнно бiля нього, за
ним, над ним швидко-швидко бiжить той кiнь з перебитим хребтом, бiжить на
двох переднiх ногах, трясе високо задертою головою й iрже тоскно,
признано:
"Пiдождiть!.. Пiдождiть!.."
Ось б' зенiтка. Не замаскована, не захищена нiчим, вона сто©ть серед
шляху, серед побитих возiв i машин, там, де ©© захопив валет ворожих
лiтакiв, на вiдкритому мiсцi, i гарячкове вiдстрiлю ться - б' в зенiт.
Поцiлений лiтак iде "штопором" униз. Другий береться полум'ям i летить, як
торпеда, по похилiй лiнi©, тягнучи довжелезний шлейф чорного диму. А
зенiтка б' й б' , гарячкове, надхненно,обслуга метушиться жваво бiля не©,
зовсiм не криючись пiд бомбами, бо нема де критися. Над нею кружляють
кiлька бомбовозiв, заходячи на бомбардування... Бомбардувальники
розвернулися й скинули свiй жахливий вантаж, обслуга зенiтки припада до
станини, до люфа, завмира й витрiщеними очима дивиться просто смерти у
вiчi... Удар! Хмари землi й диму... Коли розвiю ться дим i пил, коли
осiдають тонни землi й череп'я, на мiсцi зенiтки - порожнеча, там вже
нiкого й нiчого нема . Лише оддалiк, закинена геть на поле, димить
поковеркана станина - все, що лишилося вiд тi © протилетунсько© гармати.
А тi, що були бiля не©, щезли. Навiть не скрикнув нiхто. Так, нiби ©х
зовсiм i не було на свiтi.
Ось людина бiжить, охоплена полум'ям. На нiй горить одежа й горить
волосся, i горить наплечник... Людина хоче вiдстебнути наплечник i не
може. Хоче погасити волосся й не може... Вона реве, пада на землю й
кача ться, й скавулить вiд жаху та болю - упира ться головою в землю й
крутиться на однiм мiсцi, вона хоче заритися в землю живцем... i копа . I
кричить вже почорнiлими, спеченими устами:
-Мамо!.. Ой, мамо ж рiдная!.. О-о-о-о!..
Мова та жалiбна, тоскна, голос дзвiнкий, тонюнький.
- Мамо!.. Ой, мамо ж!..- Цей крик-вопль ще сто©ть у повiтрi, а хлопець
вже готовий, вiн замовк, захлинувся й вже лежить, мов скарьожена
головешка.
Повз нього йде вогонь, хилитаються язики полум'я, мов вогненнi кобри
повзуть, пiдiймаючи голови з зелено© ще трави й бур'янищ, сичать. А пiд
тими кобрами чорнi й димить земля.
Ось вояк iз випеченими очима. Хвилини його почисленi. Свiт йому померк,
i померк розсудок, але вiн бачить життя внутрiшнiм зором. Вiн маячить,
лежачи на травi, й оточений близькими друзями... Вiн бачить сво
дитинство. Вiн розмовля з батьком. Вiн пропону батьковi погасити воду,
що чомусь загорiлася, та й сiдати обiдати. Вiн тягне тихим, благальним
голосом:
- Може б, ми вже обiдали, тату?!
Тягуча павза. Товаришi хмуряться, безпораднi, розгубленi, а хлопець
зiдха хрипко й знову благальне, уперто канючить:
- Може б... Може б, ми вже обiдали, тату?.. Хлопцi мають тягти жеребки,
хто мусить його дострiлити. Коли наломано вже сiрникiв i вкинуто в хустку,
а ту хустку затиснуто в жменях, лишаючи лише вузьку щiлину, щоб
простромити пальцi й узяти жереб, узяти вирок фортуни,- виявля ться, що
жеребкiв уже тягти нiкому. Нiхто не хоче ризикувати, бавитися з фортуною в
пiжмурки.
А вояк з випеченими очима навiть не зна про муки сво©х товаришiв, про
тi© жеребки, вiн взагалi нiкого не впiзна , реальний свiт вже для нього не
iсну . Вiн увесь в iншому свiтi.
Може б, ми вже обiдали, тату?
Ось сiльська церковця...
Вона сто©ть на пагорбi й горить, як смолоскип, пiднявши в небо два
стовпи диму,- один стовп бiлий, а один чорний. Бiлий стовп диму з
дзвiницi, а чорний з даху само© церкви. Обидва стовпи клубочаться в син
небо, не змiшуючись, кожен сам по собi. Церква горить самотньо, нiхто ©©
не гасить, бо в навколишньому селi, либонь, жадно© живо© душi... Раптом з
небес злiтають бомби з несамовитим, сатанинським виттям, падають - i
церковцю всю пiдносить в повiтря... Вона злiта вгору, немов лялькова
коробочка, розломлюеться вгорi й валиться назад. Вибухи бомб пiдхоплюють
©© знову й тепер уже летять високо вгору обаполи дошки, стовпи, камiння,
трiски, шмаття полум'я й хмари пiску та диму...
Згодом виявилося, що в тiй церковцi було повно дiтей, i жiнок, i
старикiв. Вони вклякнули й так стояли навколiшках, молитовне згорбившись i
склавши руки. Вони шукали рятунку, захисту. I вони вiрили в заступництво,
вони вiрили в неспалимiсть цього мiсця. I та ©хня вiра була така велика,
така безмежна, що коли навiть почала церква наповнюватися димом, люди не
кинулися навтьоки. Вони вiрили в недоторканiсть, вони вiрили в
неможливiсть, щоб смерть i поругання перемогли святиню. А ще вони вiрили,
що нiхто не дерзне посягти на святе мiсце, що навiть найлютiший ворог не
допустить блюзнiрства. Тим бiльше, що ворог зна , що в вiйнi церква
притулком беззахисних i беззбройних.
Ворог дерзнув...
Коли пiдоспiли вояки, на мiсцi церкви була лише велика димляча могила,
звалище трiсок, обсмалених пiдвалин, поломаних образiв, рiзного череп'я i
поко-верканих людських тiл.
Якась бабуся, що лишилась жива, стояла навколюшки, простигши руки в
небо, розхристана, простоволоса... Вона, здавалося, втратила мову й тiльки
потрясала простягненими костлявими руками й пасмами сивого волосся,
побиваючись над загиблими.
Побачивши воякiв, бабуся скинулася вся, простягла руки до них i
видихнула з самого серця в нестямi:
Дiтки! Ой, де ж ви барилися, що й не захистили нас... Дiтки!
Ось дво розмовляють про дiм, про шкiльнi часи, про радiснi зустрiчi,
про сонячнi Карпати, про пластунськi пригоди ©хнi, про мiсячнi ночi на
Стрию, про сво©х подруг, про суницi, про черешнi, про спiвочих пташок, про
все, аби тiльки не думати про не©, не згадувати. Забути. Вiдвернутися вiд
не© бiдолашним серцем. Забути про ворога. Перекреслити його. Нема! Бодай
на хвилину забути про страхiття. Так вони мирно розмовляють, сидячи на
купi землi... Раптом один звизку несамовито, б' кулаками й ногами в
землю й кричить:
- А будь же ти проклятий!! Будь ти проклятий!!
I що то за диявольська мана!! А бий тебе грiм з неба!.. Будь ти
проклятий!!
Це про ворога. Виявля ться, що вiн уже заступив усе,- i дитинство, i
шкiльнi часи, i юнацькi пригоди, i мiсячнi ночi - все. I вже людина не
може, не в силi одвернутися думкою вiд нього, як зачарована. Вона в полонi
мiстичного жаху i в той же час в полонi пекельного гнiву й здивування.
- I що ж то за прокляття, га?! Його б'ють, його товчуть, його
кромсають, а воно лiзе, лiзе й лiзе... як туман, як дим, як чад, як
холера! Га?! Смерти не бо©ться й нiчого не бо©ться! I нема йому числа! I
нема йому кiпця!.. I з чого в нього душа тая?! I чи в ньому душа, га?!
Чортяча, пекельна, диявольська сила!! Якiсь чорти! Якiсь манiяки! Якась
звiрина, сатаною сплоджена!.. А бий тебе сила Божа!..
Один так клене, а другий сидить мовчки. Похнюплено. Сидить байдужий, i
тiльки нерв у нього на щоцi смика ться в такт лютим прокльонам друга.
Ось вiдтинок фронту, зритий окопами та ровами i вкритий скелетами
рiжних машин - жужелицею недавнiх бо©в. На нього вмаширувала свiжа
частина; "хлопцiв", пара сот людей,- вони ще не пiдняли збро©, вони ще
роззираються. Телефонiсти тягнуть дрiт, артилеристи встановлюють
гармати... Раптом з ясного неба починають сипати сотнi стрiлен, покривши
все поле,. там, де розташувались тi хлопцi. А водночас налетiла авiяцiя.
Земля закипа . Все поле перетворилося в суцiльний киплячий казан. Не
лишилося там жодного цаля, не збуреного й не прошитого вогнем i залiзом.
Здавалося, що все там загинуло в першу ж мить. Одначе з того киплячого
пекла починають вистрибувати люди й бiгти без оглядки, бiгти, скiльки
духу, затулившись руками... Хто на двох ногах, а хто й на однiй...
Падають, повзуть, схоплюються й знову бiжать... i деякi розбиваються об
поковеркан! рештки ворожих танкiв, панцерних авт, гармат, що стирчать тут
i там. Побожеволiлi, заслiпленi вогнем, оглушенi грохотом люди нiчого не
бачать, не чують, не розумiють..
Маленькi дiтки напувають пораненого коня. На дорозi. Кiнь такий
маленький, селянський, гнiдо© масти. Вони думають, що вiн встане. Вони
йому носять зелено©, соковито© трави, жмути налито© пшеницi й вiвса разом
з червоними маками... Вони пiдтягають коневу голову за уздечку та все
пiдсовують до рота принесену ©жу й воду, й пiдганяють, i нукають, просять
його зi сльозами в голосi... Кiнь хропе, тяжко зiдха й безсило роняе
голову знову на землю. З розбитих губiв йому стiка кривава пiна... Вiн
усiма покинутий, тяжко поранений в груди, такий одинокий.
Замурзанi, босоногi й розпатланi дитинчата за всяку цiну хочуть його
вирятувати. Вони не жалiють рученят, обмазуючи ©х у криваву пiну,
пiдтягаючи тяжку, безсилу коневу голову за слизькi ременi уздечки, i не
жалiють голосiв. Пiдганяють, i просять, i заохочують, i докоряють, ©м
зда ться, що це ж так просто, тiльки скинути головою вгору - i вже на
бистрих ногах, треба тiльки захотiти. Але кiнь не хоче, ледачий... Вони
його стьобають прутиком. Та кiнь не реагу на стьобання, вiн тiльки
приплющае очi, поводить головою по землi, в пилюцi й видихав з шумом
повiтря, роблячи з пилюки маленьку хмарку. Так, нiби йому з грудей
виходить крiзь нiздрi дим а чи морозяна пара.
Тодi дiти розкладають перед коневим ротом всi приваби - траву, i
пшеницю, i овес з червоними маками - розкладають пiвколом i чекають,
посiдавши пiвколом навпочiпки й поклавши голови па колiна,- вони сповненi
глибоко© вiри, що кiнь встане, неодмiнно встане... Ось тiльки трiшки
полеже... Вiра та промiниться в чистих, на©вних дитячих очах...
I цей кадр, як i iншi, розсипа ться на порох. Розлiта ться на скалки.
Розчиня ться в веремi©.
Шляхом посува ться валка санiтарних авт i пiдвiд з раненими. То ©дуть
щасливi, бо вони не вмерли i тепер уже не вмруть, тепер вiйна ©х не
зачепить, бо на сторонi ©х сто©ть мiжнародний закон, що забороня чiпати
все, що позначене широким червоним хрестом; на сторожi ©х тепер,
понiвечених i скалiчених, сто©ть гуманнiсть i чоловiколюбство... Десь там
у запiллi, далеко вiд клекотiв бою, лiкарi ©м одiтнуть кому руку, кому
ногу, але лишать жити й дивитися на божий свiт, зустрiчатися з рiдними,
працювати, думати, любити... Агож, любити, бо брак руки чи ноги нiколи не
робив неможливим щастя кохати й бути коханим. Вони ©дуть в запiлля, геть з
цього пекла туди, де нема вiйни, i при всьому тому вони не дизертири -
вони тiльки щасливi, бо вiдкупилися вiд смерти й од вiйни сво ю кров'ю,
сво©ми руками чи ногами... Але на шлях вириваються з-за лiсу танки -
багато великих, ревучих потвор,- ригаючи вогнем, вони доганяють санiтарну
валку й чавлять все геть сво©ми гусеницями, вдавлюють в землю,
розторощують i розмелюють, розламують на трiски, бiжать вперед i знову
завертають та й ще раз пробiгають по рештках, ще раз, ще раз - вони
гарцюють жорстокий, нещадний танок, вони його танцюють, i виють, i
грохотять з насолодою... Вони обертаються на однiм мiсцi, немов дракони на
черевi, зарiвнюючи й землю там, де допiру ©хала валка з пораненими
юнаками... О, скiльки злоби! О, скiльки людсько© нещадно©, слiпо©,
ненаситимо© злоби!
Не вимiряти ©© й не обчислити, й нiчим ©© не зрiвноважити!
Дiвчата - селянськi босоногi, засмаглi на сонцi дiвчата - вибiгли на
шлях i стовбичать купкою, несмiливi i в той же час надзвичайно вiдважнi.
Вони винесли трохи харчiв у пеленах... Вони прибiгли з недалекого,
розбомбленого й напiвспаленого села й принесли варено© картоплi "в
мундирах", хлiба, огiркiв, помiдорiв, щоб роздати хлопцям, що отакi
вимученi й вистражданi машерують в хмарах пилу. Вони чужi й незнайомi, але
рiднi. Це ж, може, тi самi, що недавно обороняли ©х i ©хню худобу вiд
нiмецького грабунку, вiд наруги, вiд глуму...
Вони нiчого не кажуть, вони тiльки простягають руки з дарунками й
дивляться очима, повними слiз, на кожного. I ©м нiхто нiчого не каже. Цей
шалений час не потребу слiв, женучи все скаженим темпом.
Хлопцi мовчки беруть харчi, iншi цiлують дiвочi руки й машерують далi.
Вони такi закуренi, що на них не видно лиця, тiльки бiлiють зуби й бiлки
очей. Хлопцi махають руками на прощання, а дiвчата стоять i плачуть.
х раптом здмуху вогненний гураган... Немовби за кару за те, що вони
дали цим приреченим риску хлiба й краплю спiвчуття - краплинку дiвочих
сестриних слiз.
Вояки сидять пiд лiском на травi, витирають пiт i кров з облич та з
подряпаних рук, зiпають вiд утоми й одчаю i вголос мiркують про ворога -
вставляють мляво слова помiж тяжкими вiддихами. Розмова сну ться навколо
питання: який вiн? Що то за сатана i як вона виглядить в дiйсностi? Кожен
хотiв би взяти й помацати його за горло.
- Який же вiн? - пита бiлявий хлопчина, з акценту, видать, лемко,
тоскно позираючи вгору, в задимлене, вiбруюче вiд гудiння сталевих джмелiв
небо бажаючи на власнi очi побачити того, що сидить в тих пекельних
машинах.- У, дияволяка! (Крiзь сльози безсило© лютi). Який же ж вiн?
-А чорт його зна ,- вiдповiда йому втомлено якийсь степовик i далi
цiдить глумливо, саркастично: - Може, там якась Гризодубова лiта ... Его
ж...
- Або Йосипенкова,- вставля iнший байдужим тоном.
- А вона ж умерла! - заперечу iнший.
- А мало ©х там е?!
- I то правда... Сволота!
- Авжеж (чиясь гiрка-гiрка iронiя, жаль, глум, тремтiння в голосi).
"Дiйсно,дума Петро, чуючи цю химерну розмову. Вони з Романом сидять
осторонь i теж зiпають вiд утоми.- Дiйсно,- дума Петро,- б'ють нас без
жалю й без пощади, вмира мо ми тисячами, а мало хто бачив ворога живого у
вiчi. А хто й бачив - не роздивився. Глянути б! Глянути б в чортячi його
очi. Хоч перед смертю. Отак зблизька. Спитати в нього, доки вiн буде нас
мучити, та й пальнути б йому в тi його проклятi очi, випустити увесь
магазин з автомата!"
- Що ти на це скажеш, Романе? - пита Петро вголос, машинально.
- Та що ж... - зiдхав Роман, думаючи свое.- Може, й Гризодубова.
Ось група вермахтiвцiв сидить i чека , щоб здатися в полон. На
неголених, замурзаних обличчях повна байдужiсть i... спокiй. Вони ждуть
полону, як щастя. Ще недавно цi солдати скаженого фюрера не смiли
розраховувати на жодну милiсть, не смiли й не могли думати про полон
iнакше, як про пiдлу зраду, приниження чести, вони не думали про жодний
полон. Де! Вони так геро©чно машерували вперед. Вони так геро©чно
окупували й тероризували безборонне населення, здобували безборонних
дiвчат.. Нарештi, вони так геро©чно вiшали й розстрiлювали молодь (оцю
саму укра©нську молодь) по всiй Укра©нi, а останнiй час особливо в
Галичинi... Ну, може, не вони персонально, але ©хнiм iменем i за ©хньою
мовчазною згодою. Вони - як цiлiсть. Вони ©© вiшали по всiх площах i
перехрестях... Вони так геро©чно паци-фiкували Волинь, Галичину,
Закарпаття... Вони так геро©чно гнали в рабство до свого райху сотнi
У такiй ситуацi© група оборонцiв, що пiдiйшла вiд Одеська, прийняла
бiй.
Вони швидко зайняли позицi© попiд лiсом "Гавареччина" й попiд селом
тi © ж назви, окопалися похапцем, як могли, а бiльшiсть так, не прикритi й
неокопапi, лежачи по ямках, по межах, по обнiжках, по вирвах, повели
бiй... Артилерiя розстрiлювала ворожi танки й машини прямою наводкою.
Протипанцернi гармати, й кулемети, й мiномети захлиналися вiд власного
вогню. . Стрiльцi билися гранатами й панцерфавстами... Особливо геро©чно
билася одна протитанкова, бронебiйна гарматка поблизу Петрово© батаре©,
стоячi© на вiдкритому мiсцi, поки ©© не накрила серiя ворожих стрiлен i
вона замовкла навiки.
Добре билися хлопцi. Але ж "сила i камiнь ломить". Та й як тут
змагатися,- занадто нерiвний "герць" помiж "ворiженьками".
Село i лiс Гавареччина ще ранiше були спаленi й збомбленi, а тепер ©х
допалювано й перевертано догори корiнням.
Налiт авiяцi© зробив сво , а несподiваний обстрiл з "катюш" довершив
справу,- спротив групи вiдчайдухих було зломлено, групу геть розпорошено,
батаре© ©хнi змiшано з землею, все поторощено.
Повна катастрофа.
Одначе розпорошенi вiддiли, вiдступаючи, ще билися розрiзнено, кожен
по-сво му маневруючи перед ворогом.
Та багато лишало зброю й кидалося панiчно рятуватися втечею наослiп.
Серед таких повстало велике смятiння. Хлопцi здирали з себе вiдзнаки,
дерли документи, викидали шоломи, палили листи вiд матерiв i коханих,
здирали й викидали унiформи.
Петро й Роман, втративши цiлком батарею й усю амунiцiю, з сво©ми
товаришами не розпорошилися, а далi трималися купи, вiдступали на захiд з
бо м. Вони не палили документiв i не здирали вiдзнак, i не зривали з ши©
материнське благословення. Вони збиралися битися до остаточного розгрому,
до крапки,
"До останнього зiдхання",- мовляв Роман.
А на землi, навколо них усюди творився жах. Колони втiкачiв - обознi
валки, окремi вояки, юрби людей напiввiйськових, напiвцивiльних, лявини
пiдвiд - одчайдушне гримотiли через трупи й вирви, однi на пiвдень, на
Бiлий Камiнь, iншi на захiд, на Красне.., На заходi було нiби тихо.
На заходi було тихо.
Та ось з заходу раптом загримотiло утiкачам назустрiч.
Ранiше був наступ ворога зi сходу, з пiвночi i з пiвдня. А це почав
ворог бити й з заходу, вiд Бузька та iнших точок з-над рiчки Бугу. Ворог
загнався в запiлля й тепер бив звiдти. I це сталося тодi, коли нiхто того
не сподiвався. Досi говорилося й кричалося про оточення, але кожен мав на
увазi ще вихiд на захiд, нiхто не припускав, що коло отак-таки й
замкнулося, цiлком щiльно,- нi, мусив iснувати вихiд на захiд. I раптом з
заходу почали бити "катюшi", з-за Бугу. Вони били з кiлькох точок,
встигнувши посiсти велику смугу, одрiзавши цiлком шляхи вiдступу сюди.
Вони засипали грядом диявольських стрiлен все поблизу, в смузi
кiльканадцяти кiлометрiв, обстрiлюючи валки втiкачiв. Стрiльна розривалися
по кiлька разiв i заливали все страшним, всеспалюючим вогнем - загорялася
земля й камiння, й залiзо, все горiло й не можна було того погасити, й
нiхто того не гасив i не збирався... Навiть на нiмцiв, на випробуваних
фронтовикiв, з числа тих, що не встигли сво часно вiдступити з сво©ми i
тепер металися з приреченими в цьому жахливому колi, вогонь "катюш"
нагонив мiстичний переляк. Летiли не тiльки стрiльна, летiла попереду них
ще жаска легенда про тi "катюшi", витворена в ходi вiйни на нещадних
схiдних побо вищах.
Вiдступаючи, хаотичнi колони було вже досягли Бугу, й нещаснi люди, хто
вцiлiв досi, з полегкiстю вже зiдхали, думаючи, що вони видерлися геть з
пащi смерти, що вони вихопилися з перстеня, як над ними розверзлося небо i
впало на них грядом залiза й морем вогню. Все змiшалося. Товпища ударилися
об вогненну стiну, що раптом пiднеслася перед ними, i побiгли назад.
Побiгли панiчно на схiд. Заметалися безтямно на вже пройдених шляхах, по
здовбаних лапах, по шматковi землi, спаленому вогнем i зораному залiзом.
Люди шукали прикриття й не мали його. Люди шукали пощади вiд всюдисущо©
смерти й не мали ©©. Люди на сво©й власнiй землi згоряли живцем, бо горiла
й сама сира земля. Язики полум'я вихоплювалися з не© й iшли товпищами,
коливаючись, обертаючи все на попiл i сажу. Жорстокий, лютий ворог,
переповнений одвiчно© злоби i зненависти, знав, на кого напосiвся i вергав
на них, на ©хнi голови й на ©хнi душi усе, що мав. I душив ©х, чим мiг.
Залiзнi вогнепащi потворяща, немов живi, лютi дракони, ганялися за людьми
по шляхах i по полях, чавили ©х, смалили вогнем i чадом, сiкли ©х,
пригортали ©х землею, загрiбаючи ©© сво©ми розчепiреними лапами.
Петро й Роман цупко трималися один одного в цьому чадному пеклi. Вони
тiльки тепер побачили, що то таке панiка, коли все перемiшалося з
напiвцивiльними. Все пустилося берега, й не було вже жодних стримуючих
начал, щоби могли тут щось зарадити. Як i не було сили, яка би припинила
нещадний ворожий вогонь, зливу ненаситимо© ворожо© злоби.
Маса доведених до одчаю людей котилася в усi боки.
У них не було вже вiри, для них не було авторитету, для них вже не було
логiки, у них те, що було в душi, як стрижень, рухнуло геть, як та "хатка"
в Романа, й вже тепер нiчого не направиш. Межа ©хнього терпiння
перейдена... I те сказати - межа ©хнього терпiння була висока, дуже
висока, на подив висока, куди вища, анiж у тих прославлених "завойовникiв
свiту". Але тепер межа перейдена й у душах неподiльно запанував сумеречний
дух загину, дух катастрофи.
Все котилося геть у прiрву.
Лиш де-не-де окремi групки, як Романова з Петром, одчайдушне билися, не
складаючи збро©, але й ©х розпорошувано, геть вибивано до пня.
XIV _
Очi немовби насипанi пiском, вони горять i сходять всiма кольорами
веселки. А в головi сто©ть шум...
Скрип пiдвiд, немов ячiння журавлине, жалiбне, без кiнця й краю... У
мряцi ночi, вiдтiненiй далекими загравами, те ячiння сто©ть над землею.
Тисячi пiдвiд тягнуться безкiнечними валками, борсаючись у баюрах розбитих
шляхiв, потопаючи у них часом по кiнськi хомути... Крик i нокання та
тпрукання, прокльони й одчайдушна, розпучлива матюкня клекотять у темрявi
й разом зi скрипiнням пiдвiд та хропiнням коней, а зрiдка й кiнським
жалiбним iгiгiканням творять той лемент, що, мабуть, стояв над укра©нською
землею в часи пересування диких орд Батия... Це так пересувалися червонi
частини до фронту, на захiд, на захiд, тодi, коли вiн ©х спостерiгав на
власнi очi... Розквашена земля, перемiшана з талим снiгом, затоплена
весняними водами, тремтить вiд далеко© лихоманки... Нi, вона тремтить вiд
тих вибухiв, що тiль-тiль тут одгримiлп i що будуть гримiти, хай-но ворог
побачить це шаленство людей i коней i почу цей доiсторичний лемент,- всi
шляхи й поля над ними вкритi вирвами, нiби дiрами на мiсцi жаских
чирякiв... Тисячi коней, запряжепих в тисячi возiв i саней, всумiш,
хропуть i сходять потом, парують i лускотять м'язами, засiкаються
розкованими копитами у хлипкiй темрявi... Пiдводи навантаженi амунiцi ю,
кулеметами, мiнометами, скринями, харчами, рушницями, бензиновими
бiдонами, хлiбом, мiшками борошна й фуражем, медикаментами, людьми,
мотоциклями й усiляким вiйськовим спорядженням, рухаються на захiд, на
захiд безкiнечним потоком i таким же погоком рухаються пiдводи на схiд,
навантаженi раненими, навантаженi людським стогоном. Конi згинають
тремтячi хребти дугою, не витримують шалено© напруги й падають у калюжi,
захлинаються, ©х розпрягають i кидають загибати, а вози тягнуть люди, щоб
десь припрягти якусь конячину, а як нi, то кинути тi вози на дорозi,
посеред багор i вибо©н.
Шлях цього походу позначений трупами коней i поламаних пiдвiд.
Це на веснi. А коли дороги просохли - той самий скрип пiдвiд i тупiт
кiнських копит та людських нiг уночi збивав таку куряву, що не можна було
дихнути. I все той лемент, немов лемент Бати вих орд, котився на захiд.
Рипiли пiдвода, немовби то крукали все тi ж ключi журавлинi... Вся земля
вкрита ними, тими кiнськими валками й лементом, немов потоками людського
жалю i вiдчаю, скарг i прокльонiв... О, скiльки ©х було! Якi вони були
незчисленнi кiлькiсно! I якi ж вони були трагiчнi, немощнi якiсно! Але
вони повзли, як хмари туману, стелячись по землi, все на захiд, на
захiд...
Петро стрiпу головою. Над землею сто©ть пекельний рев танкiв i
гармат-самоходiв, i безлiч машин... Дивно! Це ж вони, тi самi нескiнченнi
валки пiдвiд! Але яким чином вони перетворилися в потоки сталевих машин!
Яким чином крик i плач журавлиний перетворився на ревище тигрiв i скрегiт
мастодонтiв!.. Так, так, це, бач, вони прийшли сюди з чужих кра©в,
потоптали тих усiх коней i всю ту древню хомутяну технiку й тепер пруть
iншими потоками на захiд, сталевими потоками. Увесь свiт зайшов з другого
боку й суне на них... На них! Ще б з кiнськими валками вони: дали якось
раду! Ще б того ворога близького вони якось укоськали! Але цього...
XV _
_
Огненнi кола плавають у вiччю. Все, зда ться, звузилося до розпеченого
сталевого обруча на головi, що стиска череп, стиска мiзок... Ще трiшки,
ще... I тодi, нарештi, прийде межа, за якою вже настане тиша, настане
спокiй, настане блаженство забуття, настане крах i вiчна тьма. Це буде
межа терпiння...
А поки що i сонце стало ненависним, стало ворожим. Воно кружля в
зенiтi вогненним колом, прообразом тi © вогненно© сковороди, на яку оце
вкинуто ©х i з яко© нема рятунку. Петра опанову безвiдчитна лють, i йому
хочеться стрiляти в сонце, стрiляти в ту вогненну прокляту сковорiдку й
розбити ©© на скалки... Але в не© не треба стрiляти, вона сама рветься на
череп'я. Ба, то не сонце, i не сковорiдка, то жахливий ворожий гарматень,
то стрiльне з яко©сь сатанинсько© "катюшi" - воно кружля в зенiтi й
рветься, рветься безлiч разiв, обсипаючи вогненним череп'ям немилосердно i
безугавно, б' , б' й б' ... I нема вiд нього рятунку. Воно ©х переслiду .
Воно безжалiсно сипле приском, пече й смалить. I воно ж освiтлю ©х, мов
ракета, не да ©м змоги сховатися, укритися темрявою вiд ворога.
Свiт не сприйма ться вже в реальнiй цiлости. Бо його нема в реальнiй
цiлости. Вiн розщеплений, розмонтований. Вiн розламаний на скалки,
роздертий па шмаття. Небо поколоте, як побите люстро. Все побите i все
двиготить. Рух. Дим. Мряка судного дня. Хаос Содома i Гоморри. Але ж,
Боже!! Пощо ж на них Содом i Гоморра?!
Свiт нагаду збомблений музей, бачений якось. З хаосу, з диму й кiптяви
вихоплюються то там, то там окремi, уцiлiлi образки, окремi шкiци,химерна
моза©ка румовища, моза©ка руйнованого свiту. I тенер цей свiт лиша ться в
гарячковiй пам'яти, як химерна моза©ка, як окремi кадри, вихопленi оком
блискавично з хаосу й зафiксованi в клiтинах мiзку навiки. Фантастична
моза©ка.
Ось юнак, рокiв 18-ти. Зовсiм, зовсiм молоденький, ще з дитячими рисами
обличчя. Вiн сто©ть, закам'янiвши, бiля стовпа, очi його заплющенi, зуби
зцiпленi, чуб на ньому присмалений, лице почорнiло. Час вiд часу очi його
вiдкриваються широко-широко й знову закриваються. Вiн сто©ть мовчки,
нерухомо. Вiн спаралiзований жахом. Це тяжкий психiчний шок. А може,
божевiлля. Вiн живий, але вiн уже загинув. Може, вiн застрiлиться сам.
Може, його розчавить танк. Може, його зрешетить з "фiнки" або проколе
багнетом ворог. Може, вiн згорить в вогнi експльозi© набою "катюшi"... Але
то вже все дрiбниця,- вiн вже загинув. Тiльки очi його безтямно ще
вiдкриваються й закриваються...
Таким вiн сто©ть Петровi у вiччю. I чомусь неодмiнно бiля нього, за
ним, над ним швидко-швидко бiжить той кiнь з перебитим хребтом, бiжить на
двох переднiх ногах, трясе високо задертою головою й iрже тоскно,
признано:
"Пiдождiть!.. Пiдождiть!.."
Ось б' зенiтка. Не замаскована, не захищена нiчим, вона сто©ть серед
шляху, серед побитих возiв i машин, там, де ©© захопив валет ворожих
лiтакiв, на вiдкритому мiсцi, i гарячкове вiдстрiлю ться - б' в зенiт.
Поцiлений лiтак iде "штопором" униз. Другий береться полум'ям i летить, як
торпеда, по похилiй лiнi©, тягнучи довжелезний шлейф чорного диму. А
зенiтка б' й б' , гарячкове, надхненно,обслуга метушиться жваво бiля не©,
зовсiм не криючись пiд бомбами, бо нема де критися. Над нею кружляють
кiлька бомбовозiв, заходячи на бомбардування... Бомбардувальники
розвернулися й скинули свiй жахливий вантаж, обслуга зенiтки припада до
станини, до люфа, завмира й витрiщеними очима дивиться просто смерти у
вiчi... Удар! Хмари землi й диму... Коли розвiю ться дим i пил, коли
осiдають тонни землi й череп'я, на мiсцi зенiтки - порожнеча, там вже
нiкого й нiчого нема . Лише оддалiк, закинена геть на поле, димить
поковеркана станина - все, що лишилося вiд тi © протилетунсько© гармати.
А тi, що були бiля не©, щезли. Навiть не скрикнув нiхто. Так, нiби ©х
зовсiм i не було на свiтi.
Ось людина бiжить, охоплена полум'ям. На нiй горить одежа й горить
волосся, i горить наплечник... Людина хоче вiдстебнути наплечник i не
може. Хоче погасити волосся й не може... Вона реве, пада на землю й
кача ться, й скавулить вiд жаху та болю - упира ться головою в землю й
крутиться на однiм мiсцi, вона хоче заритися в землю живцем... i копа . I
кричить вже почорнiлими, спеченими устами:
-Мамо!.. Ой, мамо ж рiдная!.. О-о-о-о!..
Мова та жалiбна, тоскна, голос дзвiнкий, тонюнький.
- Мамо!.. Ой, мамо ж!..- Цей крик-вопль ще сто©ть у повiтрi, а хлопець
вже готовий, вiн замовк, захлинувся й вже лежить, мов скарьожена
головешка.
Повз нього йде вогонь, хилитаються язики полум'я, мов вогненнi кобри
повзуть, пiдiймаючи голови з зелено© ще трави й бур'янищ, сичать. А пiд
тими кобрами чорнi й димить земля.
Ось вояк iз випеченими очима. Хвилини його почисленi. Свiт йому померк,
i померк розсудок, але вiн бачить життя внутрiшнiм зором. Вiн маячить,
лежачи на травi, й оточений близькими друзями... Вiн бачить сво
дитинство. Вiн розмовля з батьком. Вiн пропону батьковi погасити воду,
що чомусь загорiлася, та й сiдати обiдати. Вiн тягне тихим, благальним
голосом:
- Може б, ми вже обiдали, тату?!
Тягуча павза. Товаришi хмуряться, безпораднi, розгубленi, а хлопець
зiдха хрипко й знову благальне, уперто канючить:
- Може б... Може б, ми вже обiдали, тату?.. Хлопцi мають тягти жеребки,
хто мусить його дострiлити. Коли наломано вже сiрникiв i вкинуто в хустку,
а ту хустку затиснуто в жменях, лишаючи лише вузьку щiлину, щоб
простромити пальцi й узяти жереб, узяти вирок фортуни,- виявля ться, що
жеребкiв уже тягти нiкому. Нiхто не хоче ризикувати, бавитися з фортуною в
пiжмурки.
А вояк з випеченими очима навiть не зна про муки сво©х товаришiв, про
тi© жеребки, вiн взагалi нiкого не впiзна , реальний свiт вже для нього не
iсну . Вiн увесь в iншому свiтi.
Може б, ми вже обiдали, тату?
Ось сiльська церковця...
Вона сто©ть на пагорбi й горить, як смолоскип, пiднявши в небо два
стовпи диму,- один стовп бiлий, а один чорний. Бiлий стовп диму з
дзвiницi, а чорний з даху само© церкви. Обидва стовпи клубочаться в син
небо, не змiшуючись, кожен сам по собi. Церква горить самотньо, нiхто ©©
не гасить, бо в навколишньому селi, либонь, жадно© живо© душi... Раптом з
небес злiтають бомби з несамовитим, сатанинським виттям, падають - i
церковцю всю пiдносить в повiтря... Вона злiта вгору, немов лялькова
коробочка, розломлюеться вгорi й валиться назад. Вибухи бомб пiдхоплюють
©© знову й тепер уже летять високо вгору обаполи дошки, стовпи, камiння,
трiски, шмаття полум'я й хмари пiску та диму...
Згодом виявилося, що в тiй церковцi було повно дiтей, i жiнок, i
старикiв. Вони вклякнули й так стояли навколiшках, молитовне згорбившись i
склавши руки. Вони шукали рятунку, захисту. I вони вiрили в заступництво,
вони вiрили в неспалимiсть цього мiсця. I та ©хня вiра була така велика,
така безмежна, що коли навiть почала церква наповнюватися димом, люди не
кинулися навтьоки. Вони вiрили в недоторканiсть, вони вiрили в
неможливiсть, щоб смерть i поругання перемогли святиню. А ще вони вiрили,
що нiхто не дерзне посягти на святе мiсце, що навiть найлютiший ворог не
допустить блюзнiрства. Тим бiльше, що ворог зна , що в вiйнi церква
притулком беззахисних i беззбройних.
Ворог дерзнув...
Коли пiдоспiли вояки, на мiсцi церкви була лише велика димляча могила,
звалище трiсок, обсмалених пiдвалин, поломаних образiв, рiзного череп'я i
поко-верканих людських тiл.
Якась бабуся, що лишилась жива, стояла навколюшки, простигши руки в
небо, розхристана, простоволоса... Вона, здавалося, втратила мову й тiльки
потрясала простягненими костлявими руками й пасмами сивого волосся,
побиваючись над загиблими.
Побачивши воякiв, бабуся скинулася вся, простягла руки до них i
видихнула з самого серця в нестямi:
Дiтки! Ой, де ж ви барилися, що й не захистили нас... Дiтки!
Ось дво розмовляють про дiм, про шкiльнi часи, про радiснi зустрiчi,
про сонячнi Карпати, про пластунськi пригоди ©хнi, про мiсячнi ночi на
Стрию, про сво©х подруг, про суницi, про черешнi, про спiвочих пташок, про
все, аби тiльки не думати про не©, не згадувати. Забути. Вiдвернутися вiд
не© бiдолашним серцем. Забути про ворога. Перекреслити його. Нема! Бодай
на хвилину забути про страхiття. Так вони мирно розмовляють, сидячи на
купi землi... Раптом один звизку несамовито, б' кулаками й ногами в
землю й кричить:
- А будь же ти проклятий!! Будь ти проклятий!!
I що то за диявольська мана!! А бий тебе грiм з неба!.. Будь ти
проклятий!!
Це про ворога. Виявля ться, що вiн уже заступив усе,- i дитинство, i
шкiльнi часи, i юнацькi пригоди, i мiсячнi ночi - все. I вже людина не
може, не в силi одвернутися думкою вiд нього, як зачарована. Вона в полонi
мiстичного жаху i в той же час в полонi пекельного гнiву й здивування.
- I що ж то за прокляття, га?! Його б'ють, його товчуть, його
кромсають, а воно лiзе, лiзе й лiзе... як туман, як дим, як чад, як
холера! Га?! Смерти не бо©ться й нiчого не бо©ться! I нема йому числа! I
нема йому кiпця!.. I з чого в нього душа тая?! I чи в ньому душа, га?!
Чортяча, пекельна, диявольська сила!! Якiсь чорти! Якiсь манiяки! Якась
звiрина, сатаною сплоджена!.. А бий тебе сила Божа!..
Один так клене, а другий сидить мовчки. Похнюплено. Сидить байдужий, i
тiльки нерв у нього на щоцi смика ться в такт лютим прокльонам друга.
Ось вiдтинок фронту, зритий окопами та ровами i вкритий скелетами
рiжних машин - жужелицею недавнiх бо©в. На нього вмаширувала свiжа
частина; "хлопцiв", пара сот людей,- вони ще не пiдняли збро©, вони ще
роззираються. Телефонiсти тягнуть дрiт, артилеристи встановлюють
гармати... Раптом з ясного неба починають сипати сотнi стрiлен, покривши
все поле,. там, де розташувались тi хлопцi. А водночас налетiла авiяцiя.
Земля закипа . Все поле перетворилося в суцiльний киплячий казан. Не
лишилося там жодного цаля, не збуреного й не прошитого вогнем i залiзом.
Здавалося, що все там загинуло в першу ж мить. Одначе з того киплячого
пекла починають вистрибувати люди й бiгти без оглядки, бiгти, скiльки
духу, затулившись руками... Хто на двох ногах, а хто й на однiй...
Падають, повзуть, схоплюються й знову бiжать... i деякi розбиваються об
поковеркан! рештки ворожих танкiв, панцерних авт, гармат, що стирчать тут
i там. Побожеволiлi, заслiпленi вогнем, оглушенi грохотом люди нiчого не
бачать, не чують, не розумiють..
Маленькi дiтки напувають пораненого коня. На дорозi. Кiнь такий
маленький, селянський, гнiдо© масти. Вони думають, що вiн встане. Вони
йому носять зелено©, соковито© трави, жмути налито© пшеницi й вiвса разом
з червоними маками... Вони пiдтягають коневу голову за уздечку та все
пiдсовують до рота принесену ©жу й воду, й пiдганяють, i нукають, просять
його зi сльозами в голосi... Кiнь хропе, тяжко зiдха й безсило роняе
голову знову на землю. З розбитих губiв йому стiка кривава пiна... Вiн
усiма покинутий, тяжко поранений в груди, такий одинокий.
Замурзанi, босоногi й розпатланi дитинчата за всяку цiну хочуть його
вирятувати. Вони не жалiють рученят, обмазуючи ©х у криваву пiну,
пiдтягаючи тяжку, безсилу коневу голову за слизькi ременi уздечки, i не
жалiють голосiв. Пiдганяють, i просять, i заохочують, i докоряють, ©м
зда ться, що це ж так просто, тiльки скинути головою вгору - i вже на
бистрих ногах, треба тiльки захотiти. Але кiнь не хоче, ледачий... Вони
його стьобають прутиком. Та кiнь не реагу на стьобання, вiн тiльки
приплющае очi, поводить головою по землi, в пилюцi й видихав з шумом
повiтря, роблячи з пилюки маленьку хмарку. Так, нiби йому з грудей
виходить крiзь нiздрi дим а чи морозяна пара.
Тодi дiти розкладають перед коневим ротом всi приваби - траву, i
пшеницю, i овес з червоними маками - розкладають пiвколом i чекають,
посiдавши пiвколом навпочiпки й поклавши голови па колiна,- вони сповненi
глибоко© вiри, що кiнь встане, неодмiнно встане... Ось тiльки трiшки
полеже... Вiра та промiниться в чистих, на©вних дитячих очах...
I цей кадр, як i iншi, розсипа ться на порох. Розлiта ться на скалки.
Розчиня ться в веремi©.
Шляхом посува ться валка санiтарних авт i пiдвiд з раненими. То ©дуть
щасливi, бо вони не вмерли i тепер уже не вмруть, тепер вiйна ©х не
зачепить, бо на сторонi ©х сто©ть мiжнародний закон, що забороня чiпати
все, що позначене широким червоним хрестом; на сторожi ©х тепер,
понiвечених i скалiчених, сто©ть гуманнiсть i чоловiколюбство... Десь там
у запiллi, далеко вiд клекотiв бою, лiкарi ©м одiтнуть кому руку, кому
ногу, але лишать жити й дивитися на божий свiт, зустрiчатися з рiдними,
працювати, думати, любити... Агож, любити, бо брак руки чи ноги нiколи не
робив неможливим щастя кохати й бути коханим. Вони ©дуть в запiлля, геть з
цього пекла туди, де нема вiйни, i при всьому тому вони не дизертири -
вони тiльки щасливi, бо вiдкупилися вiд смерти й од вiйни сво ю кров'ю,
сво©ми руками чи ногами... Але на шлях вириваються з-за лiсу танки -
багато великих, ревучих потвор,- ригаючи вогнем, вони доганяють санiтарну
валку й чавлять все геть сво©ми гусеницями, вдавлюють в землю,
розторощують i розмелюють, розламують на трiски, бiжать вперед i знову
завертають та й ще раз пробiгають по рештках, ще раз, ще раз - вони
гарцюють жорстокий, нещадний танок, вони його танцюють, i виють, i
грохотять з насолодою... Вони обертаються на однiм мiсцi, немов дракони на
черевi, зарiвнюючи й землю там, де допiру ©хала валка з пораненими
юнаками... О, скiльки злоби! О, скiльки людсько© нещадно©, слiпо©,
ненаситимо© злоби!
Не вимiряти ©© й не обчислити, й нiчим ©© не зрiвноважити!
Дiвчата - селянськi босоногi, засмаглi на сонцi дiвчата - вибiгли на
шлях i стовбичать купкою, несмiливi i в той же час надзвичайно вiдважнi.
Вони винесли трохи харчiв у пеленах... Вони прибiгли з недалекого,
розбомбленого й напiвспаленого села й принесли варено© картоплi "в
мундирах", хлiба, огiркiв, помiдорiв, щоб роздати хлопцям, що отакi
вимученi й вистражданi машерують в хмарах пилу. Вони чужi й незнайомi, але
рiднi. Це ж, може, тi самi, що недавно обороняли ©х i ©хню худобу вiд
нiмецького грабунку, вiд наруги, вiд глуму...
Вони нiчого не кажуть, вони тiльки простягають руки з дарунками й
дивляться очима, повними слiз, на кожного. I ©м нiхто нiчого не каже. Цей
шалений час не потребу слiв, женучи все скаженим темпом.
Хлопцi мовчки беруть харчi, iншi цiлують дiвочi руки й машерують далi.
Вони такi закуренi, що на них не видно лиця, тiльки бiлiють зуби й бiлки
очей. Хлопцi махають руками на прощання, а дiвчата стоять i плачуть.
х раптом здмуху вогненний гураган... Немовби за кару за те, що вони
дали цим приреченим риску хлiба й краплю спiвчуття - краплинку дiвочих
сестриних слiз.
Вояки сидять пiд лiском на травi, витирають пiт i кров з облич та з
подряпаних рук, зiпають вiд утоми й одчаю i вголос мiркують про ворога -
вставляють мляво слова помiж тяжкими вiддихами. Розмова сну ться навколо
питання: який вiн? Що то за сатана i як вона виглядить в дiйсностi? Кожен
хотiв би взяти й помацати його за горло.
- Який же вiн? - пита бiлявий хлопчина, з акценту, видать, лемко,
тоскно позираючи вгору, в задимлене, вiбруюче вiд гудiння сталевих джмелiв
небо бажаючи на власнi очi побачити того, що сидить в тих пекельних
машинах.- У, дияволяка! (Крiзь сльози безсило© лютi). Який же ж вiн?
-А чорт його зна ,- вiдповiда йому втомлено якийсь степовик i далi
цiдить глумливо, саркастично: - Може, там якась Гризодубова лiта ... Его
ж...
- Або Йосипенкова,- вставля iнший байдужим тоном.
- А вона ж умерла! - заперечу iнший.
- А мало ©х там е?!
- I то правда... Сволота!
- Авжеж (чиясь гiрка-гiрка iронiя, жаль, глум, тремтiння в голосi).
"Дiйсно,дума Петро, чуючи цю химерну розмову. Вони з Романом сидять
осторонь i теж зiпають вiд утоми.- Дiйсно,- дума Петро,- б'ють нас без
жалю й без пощади, вмира мо ми тисячами, а мало хто бачив ворога живого у
вiчi. А хто й бачив - не роздивився. Глянути б! Глянути б в чортячi його
очi. Хоч перед смертю. Отак зблизька. Спитати в нього, доки вiн буде нас
мучити, та й пальнути б йому в тi його проклятi очi, випустити увесь
магазин з автомата!"
- Що ти на це скажеш, Романе? - пита Петро вголос, машинально.
- Та що ж... - зiдхав Роман, думаючи свое.- Може, й Гризодубова.
Ось група вермахтiвцiв сидить i чека , щоб здатися в полон. На
неголених, замурзаних обличчях повна байдужiсть i... спокiй. Вони ждуть
полону, як щастя. Ще недавно цi солдати скаженого фюрера не смiли
розраховувати на жодну милiсть, не смiли й не могли думати про полон
iнакше, як про пiдлу зраду, приниження чести, вони не думали про жодний
полон. Де! Вони так геро©чно машерували вперед. Вони так геро©чно
окупували й тероризували безборонне населення, здобували безборонних
дiвчат.. Нарештi, вони так геро©чно вiшали й розстрiлювали молодь (оцю
саму укра©нську молодь) по всiй Укра©нi, а останнiй час особливо в
Галичинi... Ну, може, не вони персонально, але ©хнiм iменем i за ©хньою
мовчазною згодою. Вони - як цiлiсть. Вони ©© вiшали по всiх площах i
перехрестях... Вони так геро©чно паци-фiкували Волинь, Галичину,
Закарпаття... Вони так геро©чно гнали в рабство до свого райху сотнi