тисяч, де, мiльйони укра©нсько© отако© молодi... Вони це робили в багатьох
випадках i персонально, а взагалi, у всiх випадках вони це толерували,
покривали.
А тепер от вони сидять i ждуть полону. Полону, як щастя. Як рятунку вiд
кари, рятунку вiд смерти.
Дивпо...

Бiля них поруч сидить група укра©нських воякiв. I мiж тими вояками та
нiмецькими солдатами вiдбува ться химерна, пророчиста сво©м змiстом, хоч i
зовсiм млява розмова. Нiмцi пропонують юнакам здаватися в полон i самi ж з
того смiються, показуючи рухом руки навколо ши© ту перспективу, яка цих
юнакiв у полонi чека , "петля". I пiддають жару сентенцiями, що укра©нцiв
сво© ж брати повiшають, i так ©м i треба,- ©х чека доля зрадникiв.
Укра©нцi - зрадники. Ха!
I недоговорювали справжн пiдрунтя того "ха". Але це було й так
зрозумiле, а саме: "Та ж хiба вiд унтерменшiв можна чогось кращого
сподiватися!!!" Iнша справа - вони, вони нiкого не зрадили. А крiм того -
вони солдати i на сторожi ©хнього життя сто©ть мiжнародний закон про
полонених... Вони пiдуть до полону та й скоро будуть дома... Страхiття ж
про. большевикiв - то байка.
Хтось не витримав та:
- Ех, ви, куролови! Чого ж ви поспiша те до полону? Ви ще нiчого не
втратили, ви ще тiльки зда те награбоване. Ваша батькiвщина ще десь
далеко, й щойно тепер приходить потреба ©© захищати. Досi ви свiт
завойовували, а тепер приходить потреба власну батькiвщину захищати!
- Еге ж,- дода iнший.- Ваша ж земля ще не починалася. Ви ще ма те
щастя ©© бачити...
На це один iз нiмцiв вiдповiда досить злорадливо й у©дливо:
- Так, наша земля ще не почина ться. I вона не почнеться для ру©н i
горя. Ми ©© вряту мо вiд заглади тут, здавшись генде гох i тим скiнчивши
вiйну. Ваша ж земля скiнчилася, й вся вона обернена на попiл...
I вам нема рятунку, хлопцi, нема , зовсiм нема !..
- Так, так,- закивали його комради схвально.- Нема рятунку. Ваша земля
скiнчилася, хлопцi...
- Почнеться й ваша та й теж скiнчиться,- вставля хтось iз досадою й
ноткою вiдчаю.- I вона теж буде обернена на попiл. На попiл i на сажу!..

- А так,- згодився якийсь старий вояк, закивав з гiркою мiною,- А так.
Вiд "тих" не можна захиститися, байка, "квач"! Вони голi й босi, вони
голоднi, вони ©дять варену пшеницю або сиру кукурудзу замiсть хлiба й
чоколяди, i пруть все вперед, i б'ються, як чорти... Як чорти!!
I був у тiм голосi страх, але була й нотка захоплення.
- Еге ж... дять пшеницю й кукурудзу й б'ються як чорти!
- Но, но... Це так... Але вiйнi кiнець. Ми пiдiйма мо генде гох. Наша
земля вцiлi , i ми ©© ще колись побачимо... - це перший злостивий, вiн
говорить уперто, а далi презирливо цiдить помалу: - Наша земля ще не
починалася, хлопцi! А ваша земля вже скiнчилася, вона обернена на гнiй, i
вам нема рятунку, хлопцi!..

XVI


- Так. Кiнчилася наша земля. Ти чу ш, Романе? Ти чу ш?
- Чую, брат! Ой чую, бодай позакладало. I видю...
Тягуча понура мовчанка. Петро зiдха й потiша свого друга:
- Але й ми кiнча мось, друже мiй, Романе! I мабуть, нам вже тi © землi
й не треба... Якраз вистачило з нас на наш вiк... Якраз дiйшли до риски.

Роман мовчить, звiсивши голову на груди. Гаи-гаи, де ж ти дiвся,
романтику ти синьоокий?! Мрiйнику ти .непоправний! По довгiй павзi Роман
зiдха i цiдить тягуче, з мукою, з хрипотою:
- Та-ак... I ми кiнча мось... I землi вистачило...
- А зна ш, менi недавно снилося, що я землю ©в, сиру землю... Смачна
була...

- А-а... Ну, то правдивий був сон... А-й- ... Га... I де ж ти ©© ©в?

- У рiдному мiстi... На рiднiй вулицi...
- А... Ну, тo все одно... ©стимеш i цю. Однаково наша... Рiдна.

- Рiдна...
Роман тягуче зiдха :
- Мале лишилося. Але нiчого... Щоб на©стися, не багато й треба.

- Вистачить...
Мовчанка. Потiм Роман стрiнув головою уперто:
- Неправда!
- Що неправда?
- Неправда, що земля скiнчилася, цебто наша батькiвщина. Це вона
скiнчилася, як iти в один бiк, як тiкати. А як iти навпаки - ой-ой-йо-йо!
- i покрутив головою.- Як утiкати - то вже нi цаля. А якби оце наступати -
ого-го!

Петро посмiха ться. Жу прутик i дивиться десь на схiд. А Роман зломано
зiдха , з хрипом:
- Тiльки от ми самi кiнча мось, це бiда... Петро рiшуче випльову
прутика й говорить таким самим голосом, як Роман недавно:
- Неправда!
- Що неправда?
- Ми не кiнча мось! Ану, лиш вставай!
- Чого?
- Будем прориватися...
- Гм... З ким?
- Ходiм пошука мо.
Роман безнадiйно звiсив голову. Мовчить. А далi видиха те саме
скептичне, гiрке:

- З ким?
Петро вста , а тодi нахиля ться над Романом i говорить йому в саме
лице, в заплющенi утомою й резигнацi ю очi, говорить твердо, вольово, як
гiпнотизер, що хоче вдихнути вiру в свого сонного безвольного пацi нта:
- Ходiм! Ану ж нам пощастить... I ану ж нам ще доведеться колись
помiряти ©© й навпаки. Га?
Роман розплющу очi. Дивиться па Петра. Посмiха ться. А потiм крутить
головою уперто, скептично:
- З ким?
- Пошука мо, кажу, ходiм! - аж визвiрився Петро раптом, i перекривив: -
"З ким, з ким". Зi мною! Вставай!
- А, з тобою... Ну, з тобою я завжди готовий... Дай руку...
Петро допомiг сво му друговi, сво му розбитому вщент мрiйниковi
звестися, й вони пiшли.
Кiльце оточення було щiльне й мiцне, i пробити його не так просто.
Удвох його не проломиш. Для цього треба бiльшо© сили, велико© сили. Версiя
про те, що ззовнi прийде рятункова акцiя в формi нiмецьких потужних
панцерних частин i авiацi©, лишилася байкою. Казкою для дурнiв. Нема ©х,
тих частин. I не буде. Бо ©х взагалi у нiмцiв нема . Та й на©вним було би
думати, що нiмецьке командування, речник геренфольку, в цей критичний для
©хнього райху час стало би ризикувати рештками сво©х сил i кидати ©х на
рятування якихось там "хлопцiв", якихось там унтерменшiв, однаково
приречених на погнiй. Тим бiльше, що тi "хлопцi" елемент зовсiм
ненадiйний, здiбний повернути багнети в найнесподiванiший момент супроти
геренфольку. Хiба симптомiв цього було не досить?
Нi, нiхто не буде ©х рятувати. Вони, всi цi рештки розгромлено©
дивiзi©, зданi на самих себе. Хай виломлюються.
З того, як одчайдушне металися окремi групи, кидаючись на всi боки,
мечучись по всiх шляхах i дорiжках, по полях i лiсах, з того, як бiльшi
групи роздробилися на меншi, розпорошилися, переходячи на принцип - "кожен
сам за себе" та "ану ж я сам якось проскочу i врятуюся", а рiвно ж i з
того, що випадки самогубства воякiв стали масовим, звичайним явищем, видно
було, що проломити перстень нiде не вдавалося. Перстень той все
звужувався, удушуючи все, що в ньому .
Петро й Роман стали на перехрестi кiлькох дорiг i чекали. Десь на
пiвднi, в багатьох мiсцях, досить близько на пiвденному сходi, на заходi,
а також на пiвнiчному заходi, била тяжка ворожа артилерiя, клекотали
мiномети й татакали станковi кулемети, а ©м у вiдповiдь де-не-де трагiчно
лопотiли ручнi автомати та поодинокi гвинтiвочнi пострiли. З тi © звуково©
картини можна було зрозумiти, що вiдбува ться на оточенiй територi©. Нiде
не чути справжнiх проломних бо©в, не чути наступу, лише методичний,
загороджувальний вогонь переможця, що не хотiв нiкого випустити живцем i
не шкодував амунiцi©, обстрiлюючи всi шляхи, дороги, лiси й лiсочки та
недопаленi села.
На схiд, десь близько, в двох мiсцях вирував клекiт танкiв i автомашин
- то, видно, переформовувалися ворожi частини, бо клекiт стояв все на
одному мiсцi.

Петро розiклав мапу на колiнях i при вечiрньому свiтлi намагався
зорi нтуватися. Так, то, напевно, ревуть танки й автомашини в Одеську та в
Сасовi, цiлком залитих ворогом. На пiвднi спалахнув потужний вогонь
автоматiв i ще потужнiший вогонь гранат, кулеметiв i мiнометiв,- можливо,
там прорива ться якась органiзована група. Там залiзниця й села Княже,
Почапи, Ясенiвцi, Вороняки, а далi починаються лiси, й лiси, й узгiр'я...
Так, прориватися треба би в тiм напрямку!..
Управо вiд них Красне, улiво - Золочiв, Все опановане ворогом. З
Золочiва й Красного б' кудись тяжка ворожа артилерiя.
Стояли хлопцi на перехрестi, намагаючись зiбрати з рiжних недобиткiв, з
окремих розпорошених людей пробо ву групу, щоб iти на прорив, але марно.
Нiкого при днати ©м до себе не вдавалося. Окремi люди й невеличкi групки -
по три, чотири чоловiка - моталися дорогами, але побачивши на перехрестi
двох безумцiв, що, напевно, були начальниками й чигали на них, зминали
геть i чимчикували стороною... Роман спльовував i рипiв зубами
нiвпритомний:
- Йолопи! Щурi чортовi!!
- А може ж, то большевики й лякають нас,- посмiхався Петро.
- Все одно йолопи! - настоював на сво му Роман.- Чого ж вони минають
нас, хочу бачити ©х у вочi! - i стискав автомата.
Одна група з шести обiдраних, переляканих, захеканих людей вийшла на
них. Всi в унiформi ©хньо© дивiзi©, але без вiдзнак, i без "левикiв", i
без збро©, i без шоломiв. Побачили Петра й Романа й хотiли було кинутися
навтьоки, ©х зупинив Роман:
- Здорово, молодцi! - гаркнув вiн на московський солдатський манiр, але
з явним глумом i жовчю, та й його галицька вимова говорила сама за себе,
поминаючи те, що вiн i Петро не спороли в себе анi "левикiв", анi iнших
вiдзнак.- Ге! Та ви, я бачу, геро©! А де ж це вашi вiдзнаки, хлопцi?.. Чи,
може, в полон нацiлились?

- Та нi, та ми... та той... - Затикалися декотрi. Iншi мовчали.- Ми,
зна ш, про случай, ану ж на нас наскочить ворог...
- Стрiляти ворога треба, гад! - аж затрепетав Роман.- Чув, чортiв
сину!?
- Ну, ну, чого репету ш!.. Пiшли, хлопцi, далi...
- Стiй,- промовив Петро спокiйно й примирливо, й з ноткою гiрко©
усмiшки: - Стiй. Куди ви, хлопцi?
- Туди, куди й ви.
- Ну, то давайте разом... На прорив.
- Е, не вийде... Треба тишком-нишком, непомiтно... Петро засмiявся.

- А послухай лиш! - i повiв рукою по обрiях що клекотали густим
клекотом в усiх сторонах.- Миша не пробiжить.
- Пробiжить... - i це "пробiжить" було сказане таким голосом, що вiд
нього оскома повставала, як вiд кисло© кислицi.
- Нi,- сказав Петро.- Погана ваша тактика, хлопцi. Треба пробиватися.
Треба разом, треба не мишею бiгти, треба бо м iти.
- Годi! Досить ваших бо©в! Нахлистались! - загомонiли хлопцi
гiстеричними голосами.- Тепер ми самi, ми без вас... Ми мишею,
шасть-шасть... Зрештою, ми мирнi люди, ми беззбройнi...
- А-а-а,- протяг Роман.- Вони сучi сини повикидали зброю. Бач! Вони
"мирнi люди"! Хай iдуть до чорта! - I одвернувся з сльозами безсилого
гнiву а чи вiдчаю на очах.
Петро мовчки уступив з дороги, i група швидко шаснула повз нього,
подалася на захiд пiдтюпцем i канула в присмерку.
- Щасливо© дороги, браття!
Зiдхнувши, Петро безсило опустився на землю. Помацав голову. Щось вона
дуже йому болiла. Рана гно©лась, зудiла немилосердно, гнiй стiкав потрохи
з-пiд марлi поза вухо й на праве око. Добре, як не буде зараження крови. А
втiм аллах iз ним. Петро махнув рукою байдуже. I промовив уголос
саркастично, при чiм сам не впiзнав свого голосу, так вiн басив вiд
гарячки:
- Мабуть, не буде дiла... Сiдай, Романе, сiдай, мрiйнику мiй, сiдай,
мiй дурнику синьоокий, закуримо.

XVII


Вони закурили, вишкрябавши з кишень всi рештки тютюну, не тютюну, а
потертi разом з смiттям.
Швидко сутенiло. В мiру того, як спадала темрява, почали проступати все
дужче сполохи заграв у всiх кiнцях. Замерехтiли разки трасуючих куль, то
там, то там. Запалахкотiли освiтлювальнi ракети на пiвднi й на заходi.
Забили вогненнi водогра© управо - десь, мабуть, над Бузьком i влiво над
Золочiвом. Заморгали мовчазнi блискавицi вiд далеких розривiв бомб i
гарматнiв у рiжних кiнцях. I так само, як спалахи вогню, почав з темряви
проступати, наростати людський притишений гомiн i тупiт нiг, то пустилися
бiгти людськi товпища з усiх сторiн, повихоплювавшись зi сво©х денних
сховищ. Вони бiгли бiльше навпростець, без дорiг i стежок, по витолочених
житах i пшеницях, попiд гайками й перелiсками, ярками й переярками... Як
дикi iстоти. Пiди налови з них бо ву групу!

З мови безпомилково можна було зробити висновок, що то псе рештки
©хньо© дивiзi©. Лише зрiдка чулася нiмецька мова з iмли.
Нi, видно, не судилося Петровi й Романовi зорганiзувати вiддiл i
вирватися з цi © пастки. У можливiсть вирватися ноодинцi вони не вiрили. I
через те вони не квапилися. Якщо судилося вмирати, то для них велике
питання, де краще ©сти тую землю, тут чи трохи далi. Яка ж рiжпиця, якщо
вмирати.
Одначе вони встали й теж пiшли. Але пiшли не на пiвдень, i не на захiд,
а так, навскоси, пiшли помалу, все надiючись надибати якусь органiзовану
групу. А вже як зневiра остаточно опанувала ©х, вони несподiвано знайшли
те, чого шукали. В темрявi почувся гомiн i смiх - бадьорий, веселий,
безтурботний смiх. Хлопцi нашорошились i взяли автомати на поготiвлю.
Постояли, дослухаючись... Над шляхом сидiла група людей, вони курили й про
щось гомонiли. З мови видавалося, що то нiби сво©, а в той же час нiби й
не сво©, забагато росiйських словечок, вродi "да", "кан шно", "дайош".
Петро й Роман помалу посувалися вперед. Аж поки не пiдiйшли щiльно до тих,
що гомонiли, а пiдiйшовши, сiли з ними поруч на канавi i аж самi
здивувалися, що на них нiхто не звернув уваги. Якийсь хлопчина поволi
розтягуючи слова з насолодою, як фаховий, закоханий у свiй власний голос
оповiдач, розповiдав про Броди, де вiн "собственною персоною" був.
Розповiдав доброю ядерною укра©нською мовою, лише iнодi ввертав iронiчно
поковерканi росiйськi або нiмецькi словечка, як-от "шпрехав" "трiпкав",
"гози", з чого нашi хлопцi зробили вже твердий висновок, що це сво©,
дивiзiйники, i вiдiдхнули вiдпружено. А оповiдач розгортав картину нiчного
бою в Бродах. Вiн говорив про жаскi речi спокiйно-спокiйно, нiби про
оранку на зяб, але саме тому його оповiдання й було цiкавим, епiчним... ©х
туди було кинуто на допомогу, ©хню кулеметну сотню, i от вони були в тiм
бою, i вiн теж. I видерся. I от тепер оповiда ... Вiн подавав репортаж, як
стороннiй безстороннiй звiтодавець, що все спокiйно i старанно зафiксував
у сво©й пам'ятi. Як iшли до бою "тi" - гвинтовочки й фiнки на мотузочках,
в кишенях сухий горох i варена пшениця (харчi!) всумiш з патронами,
ганчiрянi шапочки-вошоловки набакир,- iдуть, жують пшеничку й смалять з
"фiнок" у кожен стовп, в кожен рiг, у бiлий свiт, в нiч. Печуть свiтляними
кулями в небо... I кричать, кричать, самi себе пiдбадьорюють, нiби гучки
на полюваннi, на мисливськiй облавi... I падають, падають, як зрiзане
колосся...
Як боронилися "цi", цебто вони, "то сть ми". Панiка. Ярмис. Пальба.
Пальба не в людей, а в ©хнiй крик, бо людей тяжко було дочекатися, щоб
угледiти як слiд,головне, за страхом нiчого не видно, жижки не витримують.
Командири розбiглися ранiше, з самого початку, найпершi; спершу розбiглися
командири нiмцi, потiм нашi, лишилася сама "махорка", "то сть наш брат",-
кожен став сам собi генерал.

Почувши про "махорку", хлопцi захвилювалися, затурбувалися. "Хто це?!"
З дивiзiйникiв нiхто так не мiг говорити, такого епiтету вживати! А
оповiдач вiв далi про бiдолашну "махорку"...
Лишилася "махорка"!
Але та "махорка" все-таки добре воювала: вiдступали по згарищу, по
черепках, по попелу... А тут як налетiла авiацiя!..
Далi йшов опис того, як налетiла авiацiя. Хоч всi тих палетiв бачили
самi немало, але так нiби оце вперше чули. Оповiдач намалював картину
нiчного бомбардування Бродiв. Спершу "вiн", "Iван", "наш" навiшав
паникадил у небi й зробив видно, як удень.
А тодi як налетiло ©х сила-силенна тих чортових Iванiв, може, з сотню
або й двi, та як почали "давати прикурити"! Так били, що аж "паникадила в
небi носило сюди та туди". Земля хиталася...
Пiсля загального опису оповiдач спиня ться на однiй деталi, яка йому
найбiльше запала в око, "навiки стоятиме у душi кiлком", така страшна. В
самий розпал бомбардування з пекла, в яке обернулися Броди, раптом
вискочила легкова машина, нiмецька, з якимсь начальником, з генералом,
"може, й з нашим". Вискочила та й мчить шляхом, це вже на околицi. Машина
вiдкрита i видно, як той начальник у нiй поклони б' й дивиться на
паникадило... Аж тут як не "рипне" якась пiвтонова просто попереду. Тую
машину вхопило i понесло геть у небо, та й кинуло геть метрiв за сорок. А
генерал з не© вилетiв та й ще полетiв метрiв з двадцять, та й упав перед
нами посеред шляху. О!
Мовчанка. Тиша. Всi враженi малюнком. У тiй тишi хтось плямка губами,
прикурюючи цигарку, та крiзь плямкання, спокiйним-спокiйним голосом:
- Ну, й що ж вiн розказував?
Регiт.

Петро з Романом теж засмiялись. "Е,- подумав Петро,- з цими хлопцями й
умирати весело!" Засмiявшись, Петро промовив, нiби сам до себе, але
голосно:

- Земляк...
- Напевно, земляк,- вiдповiв оповiдач.- А ти хто й звiдки пiдiйшов
такий тихенький i непомiтний? Дума ш, я не бачив? Ану, давай сюди!
Петро встав i пiдiйшов до того, що був у Бродах "собственною персоною".
Пiдiйшов i Роман. В цей час хтось нiби ненароком, прикурюючи, засвiтив
запальничку.

- Погаси,- сказав Петро,- а то, щоб не було i з нами, як з тим
генералом.

Смiх. Запальничку було погашено, але тi © коротенько© хвилини, коли
вона блимала, досить було, щоб обидвi сторони роздивилися на вза мну
втiху.

Група веселих шибайголов побачила перед собою здоровенного вояка з
забинтованою головою, з автоматом на ши© i гранатами бiля пояса - вояка
укра©нсько© дивiзi©. I другого меншого за його спиною, теж при збро© й в
сталевому шоломi.

Хлопцi ж побачили перед собою зразу вiдзнаку "УВВ" на ременi оповiдача
("А-а! Он воно що!"), що звiвся ©м назустрiч, а разом з тим побачили i всю
компанiю, що розташувалася на канавi - це була група стрiльцiв тяжко
озбро них, "до зубiв", з наплечниками, в шоломах; були там дивiзiйники з
"левиками" i були хлопцi з "УВВ". Зiбралися, бач! Це не був так собi
уламок розбито© частини, не здеморалiзована купка утiкачiв, а бо ва
одиниця. Безперечно! Здисциплiнована, сильна духом, цiла тiлом... Од Петра
й Романа, мабуть, теж було не кепське враження.
- Гм,- пiдсумував оповiдач сво© спостереження з добрим гумором,Нiчого.
Трохи тiльки потовкло тебе, браток, нiби й ти лiтав, як той генерал. Куди
йдете?

- На прорив.
- О! А ми шука мо компанi©! Так нам по дорозi ж! Здорово!
- Здорово... - повторив i Петро радiсно й обернувся до Романа.- От,
бач, а ти казав... От i знайшли!
Роман засмiявся задоволений. Бо було чого. Вони знайшли те. що шукали.

Швидко договорились. Петра хлопцi одностайно обрали на командира,
сподобався вiн ©м, та й насправдi вiн командир, диний серед них. Ухвалили
йти на пiвдень, на прорив. А перед тим пабрати побiльше таких, як i самi,
охочих iти разом. Деяких назбирати, а деяких i наловити та й утовкмачити
©м у голови, що це диний шлях до порятунку.
Так договорившись, вони розставилися на бiчних дорогах, зайняли шлях,
що вiв до Бугу, до переправи...
До свiтанку у них була група чоловiк iз сотню. Досить ручно©
автоматично© збро© та гранат, кiлька панцерфавстiв, кiлька кулеметiв...
Головне ж - у них був добрий настрiй, рiшучий, бойовий. До них при дналася
ще група нiмецьких солдат, 8 чоловiк при трьох конях, запряжених у два
вози. Ця група нiмецьких солдат посувалася на захiд, очевидно, з намiром
прослизнути десь непомiтно, у якусь щiлину, так, як i тi хлопцi, що
говорили про свою хитру мишачу тактику. Ну, а якби не вдалося, то вони
знову-таки приготованi й на це, на здачу в полон. Для цього вони ©дуть
порожнiми возами, без збро©, немов не вояки, а якiсь там
"гiльфсарбайтери", "мирнi люди". Вiдзнаки вони повiдривали, документи
подерли. Вони думали, що вони останнi в оточеннi. Але коли зустрiли цю
штурмову групу, дуже зрадiли й рiшення сво змiнили. Вирiшили пробиватися
разом оружно. Пошепотiли мiж собою й тро з них однi ю пiдводою швидко
мотнулись назад... Десь вони там на шляху викинули зброю. Скоро посланцi
повернулися й притарабанили з собою два мiномети й цiлу купу мунiцi© до
них. Виявилося, що всi вони були вiддiлом мiнометно© сотнi вермахту, з
XIII корпусу. Були цi вояки дуже симпатичнi, знали, що це за такi солдати
з "левиками", знали долю ©хньо© дивiзi©, а також знали ©хню долю пiд
большевиками та що ©х чека , коли б потрапили до рук ворога. Самi вони теж
не належали до тих, що конче хочуть здаватися в полон, вони солдати, але
вони люблять свою батькiвщину й ще хочуть ©© бачити. А в милiсть ворога
вони зовсiм не вiрять. Тая милiсть - то, по ©хньому розумiнню, куля або
мотузка. I не за ©хню провину, а за Гiтлерову. З Гiтлером, на ©хню думку,
нiчого не станеться, бо цiлувалися ж всi тi сталiнови-молотови з
гiтлеровими рiбептропами ще перед самим початком вiйни, то можуть ще
цiлуватися й пiсля вiйни. Не будуть тiльки вони цiлуватися з простими
Гансами та Фрiцами, бо з того малий навар...
Час наглив. Нiч добiгала кiнця, а треба би ще потемну форсувати рiчку
Буг, якщо вони хочуть успiшно пробиватися з оточення. I тому вони,
закiнчившi© формування сво © пробо во© групи, швидким маршем пiшли на
пiвдень, до переправи. Назустрiч ©м трапилися люди, вояки ©хньо© дивiзi©,
що чимчикували назад. Виявилося, що це тi самi, яких бачили Петро й Роман
недавно й не могли загiтувати пробиватися бо м разом з оточення. Тепер
вони панiчно чимчикували назад. Вони розповiли, що через Буг проскочити
неможливо, лiвий берег його обсаджений большевиками, укрiплений,
обставлений кулеметами, подекуди артилерi ю та танками.
- То куди ж ви чимчику те?! Чи не дума те ви прорватися на схiд?

- Ми не зна мо... Нема виходу... Ми загинули...
- То пiшли з нами!
Таким чином група ©хня збiльшилася. Не було в останнiх збро©, але Петро
зробив так, як роблять большевики,- порадив хлопцям здобувати зброю в бою,
в першому ж бою, у ворога. Iншо© нема ради.
Зустрiли вопи й того молоденького старшину, що бiля штабу квапив ©х та
що подiлився з ними хлiбом. Як вiн зрадiв цiй зустрiчi! Вiн витягнувся
перед Петром в тонюсiнький прутик, так як, мабуть, не витягався нiколи
перед Фрайтагом, ударив обцасами й зголосився до послуху...

XVIII


Над ранок вони форсували Буг. Несподiваним i одчайдушним ударом
розiгнали большевицьку заставу по тiм боцi, в якомусь сiльцi, що була
заскочена зненацька, та й, видно, була певна, що на них нiхто вже пе вийде
й не нападе з того котла, бо все там винищене, а що живе, те розбите
паралiчем жаху, дезорганiзоване, не придатне нi до чого. I тому всi спали,
упившись перемогою й горiлкою. Розбудив ©х гуркiт бою. У великiй пригодi
стали мiнометники - вони сво©м влучним i бистрим вогнем пiдпалили село в
кiлькох мiсцях, зруйнували кулеметнi гнiзда над самим Бугом на узгiр'©.
Увесь бiй не тривав i тридцяти хвилин. Група обiйшла село з заходу й
повернула на пiвдень, не втративши нi одного стрiльця. Тим часом ворог
думав, що напасники зайняли село й отаборились в ньому. По короткому часi
почала бити звiдкiлясь ворожа артилерiя, обстрiлюючи село. Але то хлопцям
було тiльки для пiднесення настрою. Вони не тiльки розiгнали якусь
большевицьку частину, вони ще й наробили панiки та замiшання серед ворога!
Значить, щастя товаришить ©м. Щасливий початок ©хнього рейду окрилив ©х,
надихнув надi ю й вiрою в щасливий вихiд з цього проклятого кола смерти.
Цей настрiй тримайся мiцно увесь час, протягом дальшого рейду, незважаючи
на те, що за цим першим бо м пiшла череда ©х, таких бо©в. Буквально кожен
цаль ©м доводилось брати з бою. Але вони йшли все вперед i вперед.
Лавiрували то вправо, то влiво, то робили обходи на пiвнiч, обминаючи
окремi небезпечнi мiсця, де ©м ставати до бою було би ризиковане.
Територiю перстеня поволi опановували ворожi винищувальнi вiддiли, але
сильних з' днань не було - головнi сили тримали десь мiцне кiльце
оточення, а найпередовiшi, ударнi частини. пiшли далi, па Львiв, на захiд.
Група посувалася поволi, з великим трудом, але все на пiвдень. За
орi нтир для ©хнього маршу правила канонада й сильна кулеметна стрiлянина
в пiвденнiм напрямку - там, згiдно мапи, починалися густi лiси й узгiр'я,
там була лiсиста, пересiчена мiсцевiсть, i то безперечно там клекотав
грохiт бою - билися тi, що йшли на прорив. Це десь кiлометрiв за 20. Хтось
сильний вирива ться з оточення, а ще сильнiший не пуска . Туди поспiшав i
Петро та Роман з сво©ми товаришами - пiдсилити наступ! В цьому запорука
©хнього успiху й успiху тих, що б'ються там. В цьому ©хнiй рятунок.
Швидше! Швидше!
Вони поспiшали, а поспiшаючи, кидалися в бiй з усiм, що траплялося на
перешкодi,- й тому марш ©хнiй хоч був гарячковий, але був повiльний.
Сонце зiйшло для них пiд час бою при якомусь сiльцi, либонь, пiд
Почапами. Село вже було спалене попереднiми боями за нього - зовсiм
недавнiми боями - i в ньому лише димiли ру©ни та стирчали ожуги, та
де-не-де скелети розбомблених хат. Село займав ворог. Бiй тривав понад
годину, i в результатi ворога. що засiв в недопалених хатах та хлiвах,
було вибито геть з села i розпорошено.

Хлопцi перемарширували через село як переможцi. Але те, що вони
побачили в селi на вулицях i по дворах та городах, дуже засмутило ©х.
По вулицях попiд тинами, по дворах попiд ожередами, попiд хлiвцями й
так просто на межах лежало багато побитих воякiв - головно укра©нцiв i
лише де-не-де нiмцiв. Видно, тут точилися (зовсiм недавно!) жорстокi бо©
за кожний метр шляху вперед, до волi, до життя.
А ще ©х засмутила вiдсутнiсть мiсцевих людей взагалi, вiдсутнiсть
населення. Де воно? Чи розбiглося? Чи взяте в полон ворогом i виселене на
схiд, мовляв, подалi вiд смерти, вiд фронту? Чи вибите?
В однiм дворi Петро почув плач дитяти. Пiшов на той плач. Плач
просочувався десь з-пiд землi. Ледве знайшов Петро пiд ру©ною дверi до
погреба. Розгорнув груз. Вiдчинив (пiдняв) дверi - в лице йому вдарив
тяжкий сопух i вибухнуло ревище дiтей та жiнок... ©х було повнiсiнько в
погребi, там, в темрявi, немов живцем погребенних. Це ж вони поховалися
вiд смерти й вiд ворога.

- Ну, ну,- заспоко©в Петро той одчайдушний лемент.- Свiй! Сидiть тихо.
Скоро вже все скiнчиться, й тодi вилiзите. Всi ви будете живi. Живi!
Чу те?.. - i закрив ляду та й пiшов, заточуючись, геть. Вiн хотiв, щоби
вони всi залишилися живi. Зрештою, його брали завидки до тих крикунiв.
Безперечно вони лишаться всi живi. Трохи наберуться страху, але для них
той страх вже кiнча ться. Зрештою, то дiти, для них життя ще не жите, ©хня
порцiя страждань ще впередi, а за це, що було й що дi ться, вони