Багряний I. Огненне коло

Петро навiть не почув вибуху. Вiн тiльки почув, як шелестiли грудочки
землi, скочуючись на дно. Але це вiн почув уже потiм, як прийшов до
пам'яти. Власне, вiн не знепритомнiв, бо вiн не панночка, але сталося щось
на зразок того, нiби вiн раптом умер. А потiм воскрес. Це був провал
пам'яти. Прийшовши до свiдомостi, Петро побачив Кирила Дiброву, що сидiв i
смiявся, такий радiсний, опромiнений. В ©хнiм ровi було повно диму. Далебi
Дiброва збожеволiв. Але нi.

- Гляньте! - промовив Дiброва, киваючи туди, нагору.
Замiсть нагору, Петро подивився на Дiброву з-пiд лоба й опустив очi,
вiн ладен був провалитися крiзь землю, пригадавши, якi то вони були допiру
геро©.

- М-да-а...- промурмотiв Петро понуро.- Теж менi геро©! Я один! А ти
другий!

Дiброва зовсiм не образився, сидiв i блаженно посмiхався, немов
немовля, щойно вийняте з купелi. А посмiхаючись, квапив:
- Нi, ви тiльки гляньте!..
Петро визирнув з рова. Перед ними, кiлька метрiв усього, горiла сталева
потвора. Далi ще така сама, охоплена полум'ям. Лiворуч метрiв сто одна
лежить боком... А там ще одна й ще... Всi шiсть танкiв було знищено якоюсь
страшною силою... Диви, диви! Таке вражiння, що "одним махом всiх
побивахом", зовсiм як у тiй казцi. Лiворуч i праворуч стояв пiднесений
гомiн по ямах i щiлинах, перегукування, веселi реплiки... Виявилося, що
якась ©хня протитанкова гармата розстрiляла усторч три танки, одного збила
©хня таки артилерiя, вiдкривши вогонь злiва, один пiдiрвався на мiнах, а
одного хлопцi самi закидали гранатами з усiх бокiв,- це оцього, що
загнався найдалi, що горiв перед Петром, так що невiдомо, хто саме
заподiяв йому смерть.
Оглянувши таку панораму, Петро опустився иа дно рову, простягнув ноги i
з нервового вiдпруження глибоко зiдхнув, а тодi глянув на Дiброву й
засмiявся. "Чудасiя!" - Дiброва смiявся не перестаючи. Тепер вони смiялися
удвох. Закурили, жадiбно затяглася димом i смiялися.
Чудасiя! Отакi вони вояки! "Геро©" отакi "липовi!"
А тим часом танки все ж немов лизень злизав! Факт. I вони залишилися
живi. Живi!

Передано було звiдкiлясь вiд уст до уст, що ворожi танковi колони пiшли
пiвденнiше, прориваючись на захiд.
Можливо. Але тут бiй не припинився.
Надходив вечiр, а бiй не вщухав. Навпаки, ворожий обстрiл нiби все
посилювався. Ворог зосередив потужний вогонь сво © артилерi© на невеличкi
дiльницi, що ©© займала горстка безумцiв i не давала вороговi поширити
проломину... Ба, вже нiхто з тих безумцiв не думав про проломину, лише
кожен думав про те, як би дорожче продати сво життя, бо ж було всiм ясно,
так усiм видавалося, що ©х - оцi ©хнi частини, якi опинилися на цiм
пiвденнiм крилi,- оточено з усiх бокiв... Мовби на доказ цього, надвечiр
почали бити "катюшi", посилаючи серiями сво© чортячi набо©, i що було
жахливим - "катюшi" били вже не спереду, а звiдкiлясь збоку чи ззаду, у
спину... Думалося ранiше, що все, що вiдбувалося за день, то було пекло.
Нi, ось щойно тепер зробилося пекло. Вiд розривiв стрiлен "катюш"
загорялася земля... Вона зразу спалахувала в кiлькох мiсцях, i той вогонь
розливався, розповзався все ширше й ширше, наводячи на людей панiчний,
безумний жах. Люди вистрибували з вогню й надали в ями й вирви, шукаючи
прикриття, шукаючи рятунку, i билися... Вiдбивалися вiд навколишнього жаху
всiм, чим могли.
Не один того дня збожеволiв. Не один того дня сам застрiлився або
тяжкопоранений бувши й не бачивши рятунку, а вороговi здаватись не
бажаючи, або вiд психiчно© перенаснаги, не в силi всього перенести.
Пострiлялося цiлий ряд старшин i рядових стрiльцiв, у кого "нерви не
витримали". А ще бiльше було вбито нещадним вогнем ворога або витолочено
танками.
Петро був поранений у голову. Але не вийшов з бою, не залишив
товаришiв. Вiн не був геро м, але й не був боягузом, а вже зовсiм не був
тим, хто сам собi життя укорочу , бо чого нiбито квапитись, як для того,
щоби життя укорочувати, ворог. Вiн не вийшов з бою тому, що, по-перше,
раненому все одно нема куди подiтися - жадних санiтарiв, жадних рятункових
засобiв, жадних польових шпиталiв чи перев'язочних пунктiв,- лише смерть
вiд нещадного ворога. По-друге, тому, що бiльше всього на свiтi боявся
полону,- для кого, для кого, а для нього полон означав би щось жахливiше
за бiблiйне пекло. По-трет , тому, що мав волю битися до останку, до
останнього зiдхання. Вiн не був один такий. Таких було багато, що,
опинившись перед ось таким бiдним вибором, вибирали боротьбу до останку, i
лише тяжкопораненi дострiлювали самi себе. Легко пораненi тримали далi
закривавлену зброю в руках, якщо м не зраджували нерви.
Петро був поранений порiвняно легко, як на цi умови,- десь зачепило
трохи голову кулею чи уламком бомби, вибивши на якийсь час пам'ять. Але
потiм одурiння минуло, й вiн мiцно тримався на ногах. Стрiлець i
кулеметник (а недавнiй артилерист) Кирило Дiброва (а може, й iнший хтось)
забандажував йому поранену голову, скориставшись з iндивiдуального пакету
котрогось убитого, бо свого не було. Кров заливала очi, й Петро гаразд
навiть не роздивився, хто ж це саме сповивав йому голову, мов та "рiдная
мати"...
Як вже вечорiло, рештки людей виходили з суцiльного вогню й диму.
Петровi кров утамувалась, i вiн бачив свiт. Свiт був опаловий, кривавий
вiд заграв i вечiрнього сонця, що закочувалося за червоно-чорний обрiй. I
такий той був свiт грiмливий, що розсiдалася голова. Дим iшов хмарами, й
iшов морем вогонь по землi...
Пiд прикриттям диму й кривавого смеркання рештки ©х виривалися на
пiвнiчний захiд, туди десь, до сво©х. Пiдтримували один одного,
спiткалися, падали, але йшли, йшли, йшли... Виривалися з вогню.
З Петрово© батаре© загинули всi, вцiлiв лише вiн та Кирило Дiброва.
Петро пам'ята , що, виходячи з вогню й бiжучи повз старi ©хнi позицi©,
заваленi трупами його людей i трупами розбито© батаре©, вiн дострiлив того
коня... Того коня, що бiг на двох переднiх ногах, випорскував нiздрями
кров i iржав так жалiбно, так тоскно, так божевiльне - зi стогоном,
боючися лишатися сам...

"Це ж вiн, той кiнь, думав, що його товаришi побiгли ген по радiснiй
сонячнiй землi, по шовковiй травi, а вiн лишився сам, у пеклi!.."
Ще пам'ята Петро, що в короткiм зударi з ворогом, що був перетяв ©м
шлях до сво©х, упав Кирило Дiброва, останнiй його товариш з батаре©, i вiн
тепер лишився зовсiм сам, без найближчих друзiв. Але хiба вони не тепер
всi найближчими друзями?!.

А ще пам'ята Петро, що вiн цупив панцерфавста. Вчепився в нього й не
хотiв пустити. Чомусь йому видалося, що це страшенно важливо, цей
панцерфавст. Нiби в ньому була захована його доля. Нiби якби не було
панцерфавста, то вiн би вже вмер...
Потiм ©х пiдхопила якась машина й вони ©хали - не ©хали, пливли по
морю, страшенно гойдаючись, як то бува на кораблi...
Потiм машина налетiла на мiну й з них мало хто вцiлiв. Але серед
уцiлiлих був i Петро. Вцiлiв якимось дивом i його панцерфавст. Дивно, чого
вiн, цей кийок або "макогон", як називали iншi, до нього вчепився!
Пiдiйшли ще якiсь хлопцi, й вони пiшли далi. Навпростець, бур'янами,
тернами, якимись ровами... Петро не покинув свого "макогона", й цупив з
собою, хоч самого його вели попiд руки незнайомi, обсмаленi й обдертi
вояки. А ще когось несли на плащ-палатцi. Вони всi дуже поспiшали. Майже
бiгли. Той, кого несли, був дуже юний i дуже подiбний до Ромця, до того
синьоокого романтика, але це не був вiн, це не був Гоман.

Нарештi вони, знесиленi, змученi до краю, десь зупинилися. В темрявi.
Вони зупинилися в якiйсь уцiлiлiй хатинi, мабуть, динiй на цiлий свiт,
серед якогось пожарища. Та тепер увесь свiт - пожарище. Крiм хати на тiм
пожарищi, де-не-де стирчали комини, обвугленi росохи, стовпи, лежали купи
цегли...
...Обсмаленi дерева, купи грузу, розбомбленi вулицi, опалове небо.
Хата. Його рiдна хата в рiдному мiстi... Пiд стiною хати в дворi стiл. На
столi лежить Вона, Ата, мертва, а на грудях у не© немовлятко... Ах, це пак
уже був сон. Сон. Десь раптовий крик i стрiлянина. Це дiйснiсть.
Петро зiдха й швидко розплющу очi. Йому трохи холодно. На обличчя
капа роса з галузки, що вцiлiла на розщепленому деревi (кленовi). Роса
насiдала на простягненi далеко вперед чоботи. Перед очима туман. Чи у
вiччю туман? Чи у свiтi туман? По тiлу пробiгають дрижаки...
"Гм... Але проти чого ж був той сон, га? Той сон з убитою Атою й з
немовлям на ©© грудях! Проти чого? I що означа те немовля? Чому немовля?
Звiдки немовля?!. А що ж то за сон, що вiн ©в рiдну землю? Проти чого
це?.."
Петро поводить зiмлiлою ши ю, крутить головою, щоб прийти до пам'яти.

"Гм, треба шукати штаб!.. Треба конче знайтиг штаб. Штаб дивiзi©..."

Туман з очей розходиться, але лиша ться туман в. свiтi. Власне, не
туман, а легенька мряка, блiде свiтло свiтанку. "Треба знайти штаб
дивiзi©!"

Ген там, де вночi був вогненний водограй, над Бродами рожевi небо.
Праворуч виплив о туману лiс. А просто попереду, ген унизу, якась метушня
й клекiт... Нiбито там люди топляться в морi... Топляться. Кричать. Вони
по шию, по пояс, по колiна в водi, так само до половини в водi конi,
машини, танкетки, мотоцикли... По тiй водi бредуть телеграфнi стовпи...
Петро тре очi,- що за мана. Ба!..
То землю в низинi застелив туман, а в тiм туманi... Га! Га!.. Серце
Петровi забилося радiсно, закалатало: сво©! То там сво©! Нашi! Тож двi
колони ©хнього вiйська!..
Двi колони ©хнього вiйська стовпилися на шляху, одна проти одно©, двi
довжелезнi колони... Одна йде на захiд, друга на схiд. Це ж вони, мабуть,
збилися з напрямку вночi, напоролися одна на одну, зачепилися одна за одну
i тепер галасують, не можуть розминутися. Одна колона порива ться на
захiд, а ©© не пуска та, що порива ться на схiд.
Петро миттю звiвся, почепив "МПi" на шию, пiдхопив панцерфавста й
пошкандибав униз до шляху, чiпляючись за кущi, спiткаючися по вирвах i
вибо©нах.


VII


Петрiв здогад виявився вiрним. Хоч i не зовсiм. На захiд поривалася
колона... не колона, лявина нiмецьких солдат з рiжних частин вермахту,
хаотична,. скорше подiбна на збiговисько якихсь банд, анiж на нiмецьке
вiйсько,- а назустрiч ©й iшла на схiд таки органiзована колона, якась
частина дивiзi© "ГАЛИЧИНА".

Вранiшнiй туман розходився, небо ставало все яснiше, й яснiше ставало
навколо, й, наближаючись, Петро вже добре бачив, що там вiдбува ться. Вiн
бачив таку картину... Власне, спершу добре вслухався в клекiт i почув
зудар двох мов, лайку на двох мовах, шаленi вигуки двох рас. А потiм уже
побачив таку картину.

Спинена потужною хвилею нiмецьких солдат i офiцерiв, колона укра©нських
воякiв стояла, а ©© проходили наскрiзь нiмцi, подробивши ©© на окремi
групи.

В однiм мiсцi якийсь нiмецький високий чин кричав iстерично щось на
двох укра©нських старшин, що стояли перед вищим начальством наструнко. В
другому мiсцi стояв галас бiля гармати... Там нiмцi розпрягають коней,
свiжих, дебелих i хочуть ©х замiнити сво©ми шкапами, маленькими
коненятами, реквiзованими десь в укра©нських селян, безмежно вимученими, з
побитими копитами, з позбиваними холками... Гармашi не дають перепрягати,
але ©х вiдпихають i кричать на них з брутальнiстю, характерною для
солдафонських надлюдей, i таки перепрягають... I в iншому мiсцi те саме -
випрягають коней з двоколки... Надлюди хотять мати добрих коней утiкаючи,
щоб везти сво© пожитки та й самим ©хати. Якийсь старшина з укра©нсько©
дивiзi©, теж нiмець, розрива ться вiд гнiву й обурення на сво©х власних
землякiв. А тi йому радять "заткнути писок". Нiяко© ©хньо© "укра©нсько©"
дивiзi© нема . Капут. Всьому капут. тiльки проблема, кому належать лiпшi
конi, нiмецькi конi. Герен фольк герен фольк. Його солдати мають право
©хати. А цi хлопцi звикли й нехай iдуть так. Та й якi з них солдати?! Пхе!
Вони "йдуть у бiй"!?. Ха-ха-ха! Який бiй? Всi бо© вже вiдбуто! Який тепер
бiй? Гiтлера вбито - вiйнi кiнець!
Укра©нськi старшини були явно спантеличенi всiм i не знали, на яку
ступити, як тут бути, чи йти далi на фронт, битися з большевиками а чи
починати вже тут битися з ось цими. Якщо Гiтлера вбито... Але ж нi, всiм
же вiдомо, що замах був невдалий! Це вже розклад, це певнi ознаки розкладу
пiд впливом страшного розгрому на всiх фронтах. Це симптоми розкладу. Але
подумати тiльки - така зразкова армiя, як нiмецька, i - заторкнута
розкладовим маразмом!..
Старшина, нiмець з укра©нсько© дивiзi©, вимахував револьвером перед
носом тих, з числа яких хтось крикнув про смерть Гiтлера, хотiв покарати
провокатора. Але його заспоко©ли нiмцi ж, земляки. "То був жарт! Тiльки
жарт". А взагалi - не вiдомо, хто ж це крикнув.
Укра©нськi старшини спостерiгали все, бачили ознаки розкладу i глум з
них... Одначе ©м вже добре защеплено почуття дисциплiни, те почуття ще не
розгальмувалося, й вони ще не здiбнi стати на шлях бунту й анархi©,- через
те вони стоять такi чемнi, розгубленi, огiрченi.
А може, справдi вбито Гiтлера? Бо iнакше чим пояснити всi цi прояви
анархi© й деморалiзацi©? Невже це тiльки вислiди поразок на фронтах?

"Так, це напевне вислiди поразок, бо занадто вже тi поразки тяжкi на
сходi й заходi. Надто поразки на заходi, катастрофа з тим "Атлянтiйським
валом", це, мабуть, найголовнiша причина психiчного заломання нiмецького
прославленого сво ю здистиплiнованiстю вояка..." Так думав Петро,
спостерiгаючи те, що вiдбувалося, поки йшов уздовж цього ярмарку.
Приглядаючись до того, що дiялося, Петро сам розгубився й не знав, на
яку ступити. По правдi, його таки дуже здивувало й огiрчило те, що вiн
бачив. Щоб нiмецькi солдати, хай i переляканi ворожим скаженим тиском, хай
i до яко©сь мiри здеморалiзованi, але щоб вони, утiкаючи з фронту,
перепрягали коней у тих, що йдуть на фронт! Це щось, що не лiзе в голову.
Та ж цi "хлопцi" як-не-як iдуть боронити ©х же, ©хнiй "фатерлянд" вiд
величезно© бiди, вiд загибелi! Але факт - ось бiля ляфету укра©нськi
гармашi й нiмецькi вiдворотцi мало не б'ються.
Зразу думав було розшукати коменданта цi © колони укра©нських воякiв i
зголоситися до нього. Але подивився на все й на тих молодих старшин, а
далi згадав правило, що комендантами подiбних колон були завжди нiмцi, тож
i тепер напевно комендант нiмець, i в нього пропала охота зголошуватись.
Та й чого? "Нi, вже краще я зголошуся в штабi дивiзi©!" Петровi, як
здисциплiнованому вояковi, йшлося про тверде й законне призначення його на
нову ролю, яка б там вона не була.

Проте справу зголошення перерiшив несподiваний iнцидент, що розiгрався
перед Петровими очима. Химерний iнцидент i ще химернiшi його вислiди.
Якийсь юнак, замурзаний i розхристаний, без шолома, пер мотоциклом
назустрiч нiмецькiй лявинi, покрикував гостро на нiмцiв, щоб йому давали
дорогу, обминав ярмарок бiчною гривкою. Вiн прогуркотiв повз Петра й гнав
далi, спихаючи нiмцiв зi свого шляху. Вiн гнав на схiд. Вiн вже вiд'©хав
яких метрiв з сорок наперед, минувши Петра, як раптом дорогу йому заступив
якийсь чин нiмецько© польово© жандармерi© з ланцюгом на ши©. Вiн звелiв
юнаковi злiзти, вiдбираючи мотоцикль, щоб ©хати самому, i не на схiд, а на
захiд. Юнак замiсть .послухати натис на педаль i "газонув", мовчки
пориваючись уперед. Тодi жандарм схопив юнака, зтяг його з мотоцикля й з
усi © сили вдарив в лице... Мотоцикль загнув зигзаг влiво, юнак вправо, i
обо знову зустрiлися та й упали в пил. Жандарм ступнув до юнака, звiв
його за петельки й ударив знову в вухо. "Ду, русiше швайн!" Юнак схлипнув,
захлинувшись кров'ю з розбитих уст i захищаючись лiктями, упав знову, а
жандарм занiс знову свiй кулак... Петро вже був бiля них. Почувши "Ду,
русiше швайн!", вiн дуже здивувався, що це за така "русiше швайн"? Може,
большевик? Диверсант?.. Лишивши панцерфавста в ровi, з цiкавiстю ступнув
ближче. Раптом помiтив "левика" з розчепiреними лапами на юнаковому раменi
- й у вiччю йому потемнiло. Немов пiдкинений пружиною, пiдскочив до
жандарма i, не здаючи собi справи з власного вчинку, схопив жандарма за
ковнiр, повернув лицем до себе й з усi © сили вдарив його кулачищем по
вуху. Жандарм упав. Схопився. Шарпнув за кабур з пiстолем... Але Петро
миттю скинув з ши© свiй "МПi" i рiшуче наставив його в груди:

- Ферфлюхтер!..- вiн хотiв сказати "дезертир",. але вiд клекоту гнiву
не мiг добрати слова, та це було й так зрозумiло. Мить би ще, й вiн би
його зрешетив,. якби не солдати-нiмцi, що оточували ©х. Солдати
моментально схопили жандарма за руки й за плечi, стримали його й заступили
i в той же час стримали Петра, дивлячись на нього здивованими, поширеними
очима. Вони були чимсь враженi. Жандармовi очi теж вилупилися по хвилi
здивовано й розгублено. Петро думав, що то вплив старшинських вiдзнак на
його ковнiрi а чи вплив нiмецько© мови... Але, глянувши мимоволi на сво©
груди й згадавшi© про поранену голову, зрозумiв - груди його були щедро
залитi зашкарублою кров'ю, навiть штани заляпанi, а ще ж на головi "чалма"
теж напевно такого самого кольору...
- Камерад!.. Камерад!.. Льос!.. Льос! - загукали нiмецькi солдати,
махаючи руками на захiд, думаючи, напевне, що Петро шука шпиталь чи
санiтарний пункт.

Петро вiдмахнувся рукою, мовляв, "дякую, але вiдчепiться", помацав
"чалму" на головi й ступнув до юнака, що сидiв у пилюцi бiля мотоциклю й
однi ю рукою розмазував по обличчi кров, намагаючись протерти очi, а
другою тримаючи мотоцикль за колесо.

I яке ж було Петрове здивування, коли вiн у цьому замурзаному юнаковi
упiзнав свого друга Романа. Це ж синьоокий романтик Ромцьо! Роман Пелех!

- Здоров, Романе! Як ся ма ш?
- Доннерветтер!..
Роман схопився приголомшений, упiзнавши голос, але нiяк не мiг
упiзнати, хто ж це говорить. Нарештi впiзнав:
- Петре!
I вони кинулися одне одному в обiйми... Солдатськi, братерськi,
пiвсерйознi, пiвiронiчнi обiйми, з поляпуванням по спинi, з грубими
словечками, щоб прикрити ними те глибоке й щире сердечне зворушення, яке
бува тiльки у воякiв, у друзiв, приречених на смерть, про що вони (про
приречення) добре знають.

- Доннерветтер!..
- Чого ж ти ла шся? Ой-йой, як же ж ти й понiмечився!
- Хiба тут не понiмечишся...- мурмотить Роман, витираючи скривавленi
уста.

Боже! Як вiн змужнiв, цей Роман!..
Нiмецькi солдати спостерiгали всю цю сценку й були дуже зворушенi,
подавали жартiвливi й спiвчутливi реплiки й на всяк випадок пильно
обступили жандарма, щоби вiн не зiпсував хлопцям зустрiчi. Але жандарм i
не думав псувати, вiн зовсiм стушувався, стояв нi в сих нi в тих i з
дурним виглядом тер свое вухо, зрозумiвши, що вiн тут програв i не треба
рипатися. На нiмцiв рiшучiсть i сила впливають якнайкраще.
- Куди ти? - запитав Петро Романа, допомагаючи швиденько звести
мотоцикль.

- Частину свою шукаю.
- А де ж вона?
- А лихий ©© зна ... Може, вже вся в Бога в раю...
- А шолом, шолом же твiй де?
- Теж, мабуть, там!.. Там,- махнув Роман рукою в тiм напрямку, звiдки
щойно прийшов Петро. Потiм подивився на Петрову голову: - Ба, мабуть, там,
де й твiй.

- Як?! То ти там був?
- Я був бiля Пенякiв. Потiм бiля Майдану. Учора.
А ти?
- Овва, Романе! То ми з тобою були разом на христинах. А де ж ти будеш
шукати частину свою?
- ду до штабу. До штабу дивiзi©. До самого Фрайтага.
- Знаменито! Нам по дорозi. Сiдай...- i Петро заволодiв мотоциклем,
попробував його, чи функцiону ! Функцiону ! - Сiдай! Стривай-но! Потримай!
Я зараз... Я вiзьму свiй панцерфавст.
- Та кинь до чорта той "макогон"! Нащо вiн тобi?
- Е, Романе! Менi щось зда ться, що цей "макогон" менi буде конче
потрiбен, конче. Менi щось зда ться, що цей "макогон" вiдiгра якусь
головну, найголовнiшу ролю в мо му життi. Якась чортяка про це-менi
нашiпту й нашiпту ... й нашiпту ...

- Кинь, кажу! Таких "макогонiв" ти знайдеш сотнi в кожному ровi, геть
всюди, де тiльки ступнеш... Погубили нашi дружочки... Як буде треба, тодi
й вибереш...

- Але ж чортяка менi нашiпту ...
- Таж слухай лиш! Та якщо чортяка тобi нашiпту щось там про отакий
"макогон", то цей "макогон" сам тебе знайде. Подивишся. Чортяка тобi його
сво часно доручить, сам всучить пiд самий нiс!
- I то правда... Зна ш, Романе, тепер навiть тво© найлiпшi друзi не
зважаться тебе називати Ромцьом, такий ти став серйозний i поважний. I
мудрий.

Роман зiдхнув, сьорбаючи розбитим носом.
- Наука, брате.
Петро лишив панцерфавста й сiв до стерна.
- Ану, держись, Романе! По©дем до нашого "батька" Фрайтага в гостi. Хай
живе П'ятниця!.. Зна ш, це як у тiй байцi про Робiнзона Крузо. Хiба нi?
Га?

- Та таке ж...
- Ти його бачив коли-небудь?
- Кого?
- Та "батька" ж.
- Нi. А ти?
- Бачив.
- Який вiн?
- А от по©демо, подивимося в натурi...
Мотоцикль зачахкав, заторохтiв, солдати розступилися, даючи дорогу, i
дво маньякiв, без шоломiв, замурзанi й закривавленi, помчали на схiд.
Один маяв чубом на вiтрi, як запорожець,- чуб той ставав дуба й трiпотiв,
немов прапiрка.

Солдати посунули далi на захiд, а з ними разом i побитий високий чин
польово© жандармерi©.
"Феррiкте меншен!" - пiдбив пiдсумок котрийсь.
- Романе! Як буде якась скотина переймати - стрiляй!
- Так ! Стрiлятиму. Прошу твою батерею пiдтримати!
- сть пiдтримати!

VIII

Але стрiляти ©м не довелося. Нiхто ©х уже не переймав. На шляхах i
дорогах, якi вони пере©здили, видно було слiди подiбного пекла, такого,
яке вони пережили вчора. Всюди вирви, трупи коней, розметанi рештки возiв,
потрощенi машини, покидана зброя й амунiцiя, поваленi телеграфнi стовпи...
Ого! Тут теж "давали прикурить"! В деяких мiсцях ще димить земля або
звалища якихось матерiялiв, розбитi хати, потрощенi стодоли... Помiж тим
усiм швидким темпом посуваються блiдi, вимученi недосипанням i недо©данням
та безконечними походами й жахами люди. Деякi масами посуваються на захiд.
Деякi на пiвдень, iншi на пiвнiч, iншi знову на схiд. Щось твориться
незрозумiле й безглузде з людьми. I всi тi люди - то солдати, нiмецькi та
мадьярськi солдати, але всi якiсь спантеличенi, пущенi самопас,
розладженi, вибитi з солдатсько© колi©, з тих мiцних рамок дисциплiни й
послуху та залiзно© органiзацi©, в якi ©х було колись вправлено сильною
рукою. I так само в рiжнi боки посуваються машини, здебiльша вантажнi
авта, часом особовi, дуже рiдко тягачi до механiзовано© артилерi©, iнодi з
гарматами. Всi поспiшають i всi панiчно поглядають вгору...
Петровi це видовище нагаду першi днi вiйни й масове "переселення
народiв", як то називали саркастично його друзi масове пересування людей з
торбами, так званих "торбешникiв", тобто людей, вигнаних советами на
фронт, щоб "шукали сво© частини", "здобували зброю у ворога" й билися з
тим ворогом не на життя, а на смерть, захищали "груддю" "партiю, уряд i
родiну", а озбро нi тi люди були лише самими торбами. Нiхто з тих
"торбешникiв" захищати цих благ не хотiв, кожен "вставляв устiлки" й
утiкав, куди мiг... Був хаос i "стовпотворiння вавiлонське". Щось подiбне
вiдбува ться й тепер... Хоч цi люди, опанованi см'ятiнням, не були
"торбешниками".
В кiлькох мiсцях хлопцi бачили частини ©хньо© дивiзi©, розташованi то в
лiску, то в садках, то межи клунями, повiтками й iншими забудованнями
селянських садиб. Люди стояли твердо на мiсцi, але теж тоскно поглядали
вгору. Нi, до цього, мабуть, не можна звикнути,- до тих диявольських
одвiдин посланцiв пекла з небес, не можна не позирати вгору тоскно й не
втягати голову в плечi. Все було замасковане - замаскованi гiляччям
гармати, замаскованi масновками вояки, замаскованi клечiнням мiномети,
вантажнi авта, вози, конi, валки постачання, шпитальнi авта, рацi©,
кухнi... Людський розум багато попрацював над тим, як увести в оману
вороже око з неба, як його обдурити, як замаскувати матерiяльнi речi. Але
нiхто не попрацював над тим, як замаскувати людськi душi перед жахом, як
той жах увести в оману, щоб вiн не дуже-то приставав до тих душ. Жах
напирав, i людськi душi де могли протистояти йому як слiд. Про це говорили
сiрi людськi обличчя, запущенi, неголенi й невмитi, про це говорили тоскнi
©хнi погляди, мовчазна зосередженiсть...
Хлопцi питали, як ©м знайти штаб дивiзi©, i такi ж хлопцi у вiдповiдь
стискали плечима байдуже, навiть недочувши про що мова, недослухавши
запитання до кiнця, або махали руками в неозначеному напрямку, кудись на
пiвнiчний схiд, навiть не розпитуючи, хто й до чого й що та для чого.
Смертельна нудьга наповняла людськi душi.
В який вони бiк iдуть? Хтозна. Чи, може, це ©хнi позицi©? Хтозна. Про
це не пита ться, й на це з правила не вiдповiда ться, особливо пiд
фронтом. В кожнiм разi вражiння таке, що вони не йдуть. Вони стоять в
лiсах та перелiсках твердо й нiби спокiйно, зберiгаючi© ще всi ознаки
здисциплiнованого вiйська. Хоч хлопцям зда ться, що от-от вони побiжать,
не встоявши проти загально© психози розкладу й утечi, за прикладом усiх
тих чужинецьких недобиткiв, що мечуться по шляхах i що вони ©х увесь час
мають щастя спостерiгати.
В який вони бiк нацiленi сво©м нутром, сво©м серцем тi всi вiйськовi
з' днання, тяжко збагнути, але було ясно, що вони всi з завмиранням
душевним чекають бомбардування, чекають тих несамовитих i нещадних налетiв
чисельно© ворожо© авiяцi©, яка ото так збила шляхи й дороги, А також
чекають ще чогось...

Ба, це вони чекають того, що Петро з Романом вже бачили й пережили
вчора,- вони чекають бою, до якого вони рано чи пiзно мусять таки пiти...
Того бою, що про нього у пiснi тiй спiва ться й що вони до нього
готувалися змалку, як до великого якогось свята. Той момент мусить таки
настати, той бiй мусить таки нарештi вiдбутися, бо навiщо ж вони тую пiсню
все життя спiвали, того бою чекали. Тепер мрiя здiйсню ться,- до того бою
лишилися численi хвилини. Вiн може статися кожну мить...
А чекаючи того бою, юнi дивiзiйники зi здивуванням проводжають двох
мотоциклiстiв, таких покривавлених, що пруть на схiд, пруть назустрiч тому
бо вi вiдкритими дорогами.
Мотоциклiсти поспiшали, як тiльки могли, пере©хати цi жахливi
шляхи-дороги й знайти штаб, поки не почалося бомбардування. Але ©м не
пощастило так просто проскочити, вчасно прослизнути. Шляхи були такi, що
на них дуже-то не розженешся. Доводилося петляти помежи бомбовими вирвами,
трупами коней, людей, машинами, обминати поваленi стовпи телеграфнi,
поторощенi вози, а часом навiть неекспльодованi бомби, що то там, то там