Страница:
тому, бо воно було таким зручним, таким бажаним розв'язанням всi © мороки
за рецептом рiдного таки нацiонального гiмну. Прийде змора, i вигине
ворог, "як роса на сонцi", i нiколи не дiйде до Львова. Нiколи-нiколи
навiть не вступить на його околицi... Велика рiч,- людська вiра вона може
створити психоз жаху i вона ж може створити зворушливу iлюзiю небувалого
чуда.
Як то завжди бува , люди найкраще вiрять в те, чого й самi хочуть. Так
i тут. Люди хотiли саме того, що пророкувала Настя Стигматичка, i вiрили в
це. I всi знаки нiби почали показувати, що так воно, мабуть, i буде. Ворог
не виявляв нiяко© активности, так нiби його взагалi не було там, не було
нiяких тих мiльйонiв, нiяких незчисленних армiй, танкiв, "катюш",
незчисленно© артилерi©, авiяцi©... Аж дивно, чого той вермахт так бiг
панiчно! Ворог провадив лише мляву розвiдувальну акцiю з повiтря -
коли-не-коли з'являвся на шаленiй височинi розвiдувальний лiтак, двокрилий
ляпотун, прозваний в цiй вiйнi "кукурудзником", а взагалi, як i всякий
сов тський лiтак, званий нiмцями "Iваном", воркотiв над осяяними сонцем
просторами, над мирними, убогими, але опромiненими надi ю селами,бiленькi
хатки яких так добре правили за орi нтири на землi,- воркотiв безобидно
над тим усим копанням та метушнею вояцтва дивiзi©, а поворкотiвши, щезав.
I все те копання та вовтузiння тривало далi й виглядало, як мирне
будiвництво.
Петровi гармашi спiвали пiсень, лежачи пiд кущами, ©здовi попасали та
чепурили коней в гущавинi, зв'язковi-телефонiсти та радисти займалися
мирними розмовами з сво©ми колегами, па всiм вiдтинку фронту iснуючими,
полювали за новинами та фронтовими плiтками... Хто не чергував - ходили на
село залицятися до дiвчат. На спостережних пунктах люди томилися вiд
нудьги. Але нiхто не нарiкав - так було добре.
По фронту пролетiла "качка", сплоджена, звичайно, якимсь неспокiйним
радистом, що не мiг жити без новин,- "качка" про те, що большевики
зупинилися тому, мовляв, бо взнали, що на фронт прийшла укра©нська дивiзiя
"Галичина" i тепер вони не знають що робити. В панiцi. Радяться.
А слiдом за цi ю - друга "качка". "...Взнавши, що на фронт пiд Броди
прийшла укра©нська дивiзiя "Галичина", Сталiн виробля спецiяльний плян у
Москвi, як би ту дивiзiю забрати всю живцем, з гамузом. I поки вiн цього
не надума , доти не буде нiяко© вiйни".
I третя "качка". Сталiн запропонував Гiтлеровi укласти мир за таку
цiну: нехай Гiтлер вiддасть Сталiновi усих цих хлопцiв на розправу. I
Гiтлер нiбито над тим дума оце тепер. А Сталiн чека . Тому й таке
затишшя.
Це все гумор шибеничний, чи гумор солдатський, що однакове. Одначе десь
у нiм була гiрка правда, доля гiрко© правди.
Логiка говорила за те, що, мабуть, таки по той бiк Бродiв, за тим
"широким селом" хтось дуже лама голову навколо цих стрiльцiв, навколо
цi © дивiзi©, хтось особливо прикував свою увагу до цих "хлопцiв",
обдумуючи крiпко, як же ж вивершити ©хню долю. Бо я? для ворога ця дивiзiя
в сто разiв небезпечнiша, анiж цiлi корпуси iнших воякiв, вона небезпечна,
як приклад для всього населення укра©нсько© землi, як наочний доказ
iснування волi до боротьби за свободу й органiзованого орудування збро ю в
iм'я тi © свободи. А такий приклад може бути заразливий. Убити його - Це
невiдклична потреба, це надзвичайно важливе завдання. Знищити за всяку
цiну.
Мабуть, над цим i ламають голову по той бiк Бродiв.
* * * _
16-го була недiля. День був сонячний, радiсний, тихий. В близькому селi
вiдбувалася в церквi служба Божа. Петро теж побував там, мiж людьми. Його
дуже вразив, зворушив настрiй селян. Всi - старики, жiнки, пiдлiтки -
настро нi оптимiстично, очi у всiх свiтяться радiстю, надi ю великою...
Може, це вплив церкви?
Нi, це вплив ©х, "хлопцiв-соколiв" у блискучих вiйськових одностроях i
сталевих шоломах, вплив "власного вiйська". Старики, й бабусi, й матерi,
дiвчата, пiдлiтки вiрили в те, що вiйна не зачепить вже ©хнiх хат, не
тiльки тому, що так напророкувала Настя Стигматичка десь, а тому, що вони
на власнi очi бачать рiдних сво©х обранцiв,- тепер "нашi хлопцi" поженуть
большевикiв геть... Вийшовши з церкви, люди не розходилися, стояли юрбами,
групами, оточивши воякiв, розмовляли статечно, запрошували в гостi,
обiцяли частувати медом, i горiлкою, i добрим обiдом,- для таких дорогих
гостей, для сво©х рiдних воякiв, для сво©х оборонцiв ©м нiчого не шкода,
слава Богу, бджола в пасiках дала взятку, а в полi збiжжя вродило, аби
тiльки дав Бог зiбрати... Та вже за такими соколами вони, як за муром!..
Петро дивився в усмiхненi, опромiненi надi ю обличчя селян, слухав
сердечну гутiрку, бачив радiснi погляди, зверненi на них, як на
захисникiв, пригадував, як утiкав той вермахт, i йому хотiлося плакати.
Йому, дорослому, загартованому в боях i поневiряннях, не вистачало
душевно© сили й рiвноваги спокiйно дивитися на тi радiснi обличчя, в тi
опромiненi надi ю очi... Те саме творилося й з iншими вояками, хто не
втратив ясности думки, й почуття вiдповiдальности, й почуття трагiзму
всi © ситуацi©...
Може, пiд впливом цих настро©в, пiзнiше, але того ж дня, мало не
розiгралася кривава баталiя мiж його дивiзiонерами й вермахтiвцями. На
дорозi й так по городах, по кукурудзi з'явилися знову групи воякiв
вермахту, що простували на захiд,- вони зiрвалися з правого флангу
головно© оборонно© лiнi© i вiдступали без бою, без натиску ворога, з
невiдомо© причини. Серед груп вермахту були й есесiвцi, що вiдступали так
само панiчно й понуро. А вiдступаючи, солдати Третього райху на шляху
вiдступу наводили свiй лад: вони забирали у селян худобу - корiв, коней,
овець, свиней i навiть птицю... Одним словом, очищали територiю вiд
усього, що можна з'©сти, а чи на чому можна ©хати та везти сво© гевери та
туго набитi наплечники (повнi "трофе©в", либонь!). За реквiзовану худобу
нiмцi видавали якiсь там папiрчики. Мовляв, це по закону, це згiдно наказу
головного командування. Справдi, такий наказ головного командування був,
хоч не вiдомо, чи вiн стосувався й курей, i навiть кроликiв... Ентузiасти.
виконання того "наказу" реквiзували (тобто грабували) геть все! Селяни з
лементом прибiгли до сво©х прохати захисту. Сво© вступилися. Особливо
проявили себе Петровi гармашi та й сам Петро. Йому було через край того
людського горя, вiн зi сво©ми хлопцями налетiв на групу таких грабiжникiв,
як рябець. А ця група - це були ще й не вермахтiвцi, а есесiвцi з яко©сь
розбито© частини, з труп'ячими голiвками на шоломах i на рукавах. Було би
побоевище, але, на щастя чи на бiду, десь узявся й надзвичайно енергiйно
втрутився якийсь укра©нський старшина, що говорив блискуче по-нiмецьки, i
увесь конфлiкт скiнчився тим, що хлопцi тiльки вiдiбрали в есесiвцiв
худобу та й повернули ©© селянам, а грабiжникiв потурили геть, добре таки
©х налякавши сво©м грiзним втручанням.
"Оце так союзники!"
Селяни бiдкалися в розпачi: "Що ж це таке?! Тi грабують, i цi грабують!
Боже ж ти наш, Боже!" I дякували сво©м воякам. Пригода окрилила селян
надi ю, як наочний приклад i доказ, що "нашi" мають силу, й то неабияку,
коли ©х i нiмцi бояться.
"Спасибi ж вам, дiтки! На вас уся надiя... Ви наш рятунок!.. Ви
заступники й хоронителi нашi!"
Святковий настрiй пропав.
Боже, яких би тут треба нервiв людинi, щоби не втратити рiвноваги! Один
молодий гармаш пiсля того iнциденту, послухавши отак розпачливе голосiння,
а потiм i благословення яко©сь старенько© матусi, не витримав, закрив лице
руками i раптом заплакав, як дитина. Як же ж ©х, цих бiдолашних людей,
захистити?!. Одвернувся та й побiг геть, щоб нiхто не бачив... Це ж
грабують, а там же ще йдуть не такi грабiжники! Пригода ця була перед
полуднем. А в полудень прийшла на батарею вiстка, що на змiну
вермахтiвцям, якi покинули правий фланг головно© лiнi© оборони, почалось
перекидання на передову лiнiю 29-го й 30-го полкiв укра©нсько© дивизi©.
Одночасно з цi ю вiсткою Петро теж дiстав наказ пересунути батарею ще далi
на пiвденний схiд, зайняти позицi©, опущенi вермахтом. Названо точку...
Крига зрушила.
Подi© почали розвиватися швидко.
Слiдом за наказом почали налiтати малими з' днаннями большовицькi
лiтаки, нiби роблячи вправи, вони з'являлися несподiвано й бомбили
хаотично, що при-йшлося, таке вражiння, що це були малi пригравки до
наступного великого концерту. Але й цi налети припинили будь-який рух до
вечора та нанесли деякi втрати - перша кров юнацька зросила землю тут i
там.
Як завечорiло, рух вiдновився: вермахт побiг на захiд, сотнi й
батальйони укра©нсько© дивiзi© на схiд. Таки на схiд!
Петро зняв свою батарею й у сутiнках взявся перетягати ©© на кiлька
кiлометрiв управо. Яка то несамовита морока мiняти позицiю й перетягати
таку громiздку махину, як батарея тяжких гармат з усiма ©© причандалами,
мунiцiйними обозами та всiма допомiжними частинами, та ще рухану кiнною
тягою! Але нема ради. Батарея знялась i погримотiла у вечiрнiй присмерк, у
нiч, поспiшаючи, але не можучи погнати учвал. Де там учвал! I дороги
поганi, i все запруджене вiйськом,- як би не почавити людей, здебiльшого
сво©х.
Довгий час вони йшли в густiй колонi яко©сь частини ©хньо© дивiзi©. Це
була пiхотна частина. Тут, втесавшись в саму гущу, Петро мав змогу
спостерiгати, вiдчути настрiй воякiв. Настрiй був поганий. Серед воякiв
були помiтнi симптоми заломання психiчного. Гнiтючi вражiння вiд вермахту,
що вiдступав увесь час, вiдколи ця молодь прибула сюди, на фронт пiд
Броди, не пройшли марно. Особливо вражiння сьогоднiшнього дня.
Починалася... не панiка, нi. Панiка лише вставала маривом, як неминучiсть,
як невiдкличний вислiд уже пороблених - не ними - рiжних дурниць i
непоправних помилок. Зараз поки що почалися нарiкання, що завжди йдуть
перед панiкою, якщо вони стають масовим явищем. Нарiкання чулися тут i
там, i серце Петровi стискалося бентежно. Цi нарiкання - це зараза. Ех,
Романа би сюди! Де вiн, де його дух мрiйника й оптимiста!
Хтось у темрявi квилив, як сич на вмируще:
"Як же це? Що ж ми?.. Куди ж це ми?.. Що ж ми самi?.. Якщо вермахт
утiка , то що ж ми?.."
Мовчанка. Вояки сопуть, тяжко тупотять i човгають чобiтьми, тягнучи
сво© тяжкi наплечники й зброю.
Раптом:
"Вермахт для того, щоб грабувати! А ми для того, щоб захищати!" -
прорiк хтось у темрявi повуро й громогласно, а потiм гримнув зi злобою й
глумом; "Гей там! Которий там соплi розвiшав? Завертай на пiч! Доганяй
вермахт!"
Регiт.
Петро теж засмiявся, почувши нарiкання, реплiку й смiх, надто ж
засмiявся тому, що цей голос зринув нiби зумисне у вiдповiдь на його думку
про Романа, лише це не був Роман, це був тiльки його дух, трохи, правда,
злобний. А той самий голос додав, промурмотiв уже крiзь зцiпленi зуби:
"Худобу до Гiтлера гнатимеш!"
Ще бiльший смiх. Смiх з дотепу, смiх - як рятiвниче радiсне
виборсування з-пiд смертельно© млостi. А, крiм того, смiх ще й тому, що в
©хнiй колонi цiй iдуть нiмцi, яко старшi командири, вони ж бо начальники в
дивiзi©, i це ж вони чують! Не бiйсь, терпко! Свербить, мабуть.
Але з нiмцiв нiхто не зреагував. Деякi з них унтерменшiвську мову ще не
настiльки знали, щоб зрозумiти змiст "дискусi©", але жоден не пустив i
пари з уст, мовби ©х i не було зовсiм.
Хоч вони були. Ще поки йшли увечерi на схiд, на вермахтiвськi покинутi
позицi©, нiмецькi старшини були на мiсцях, з вояками.
А як отаборилися й уранцi вояки озирнулися - жодного нiмця вже серед
них не було.
VI _
Як саме почалося те пекло, тяжко тепер вiдновити за порядком. На ©хнiй
батаре© почалося, мабуть, з того, що ©хнiй четвероногий камрад, приблудний
пес, на-пiвздичавiлий вiвчур з вiддiлу зв'язку нi з того нi з сього сiв на
хвiст i завив тоскно, надривно, аж комашки Петровi пiшли поза шкiрою.
Завив, як вовкулака, напiвлюдським моторошним воплем. До нього озвалися
всi пси недалекого села Гута Пеняцька. I слiдом за тим на них посунувся
рокiт з полудневого сходу. Рокiт котився, як морський шквал, наростаючи
все швидше й швидше,- то йшла хмара ворожих тяжких бомбардувальникiв. За
нею з-за обрiю випливала друга... Тяжкi бомбовози йшли клинами, як
журавлi, а мiж ними вилися бистрi маленькi срiбнокрилi винищувачi, роблячи
мертвi петлi, облiтаючи важку, навантажену динамiтом ескадриллю з усiх
бокiв навколо, охороняючи ©© вiд авiяцi© противника... Але тi © авiяцi©
противника не було, й нiкому було нападати, i нi вiд кого було тим
винищувачам сво добро охороняти... Також нiкому було юнацькi сотнi, що
зарилися в землю внизу, боронити... Перший клин порiвнявся з позицiями
пiхоти, що ©х видно було Петровi з його обсервацiнного пункту, з
позицiями, зайнятими частинами дивiзi© "Галичина", та й сипонув свiй
вантаж... I почалася вакханалiя. Небо померкло вiд диму, вiд смерчiв
землi, вiд божевiльного грохоту. Бомби сипалися безперервно. Довге,
вiбруюче виття скинених бомб вимотувало душу, бо так i видавалося, що з
кожною такою звуковою смугою насува ться точне попадання розпечено©
потвори, i - крах. Кiнець усьому. Люди тулилися до землi у всiх щiлинах i
ямках, тислися лицем униз, намагалися влiзти в землю живцем... Земля
двиготiла, як пiд час землетрусу, чварахкала смерчами в небо i спадала
хмарами згори, присипаючи людей... I сипалося залiзо, завиваючи на лету,
розiрване на череп'я...
Петро лежав у вузькiй викопанiй щiлинi, мiцно тиснувся до ©© дна. Пiсля
кожного близького розриву, пiсля того, як переставала сипатися згори
земля, Петро пiдiймав голову й бистро оглядався навколо - що з його
товаришами й близькими (поблизу розташованими) вояками? Все, що вiн бачив,
було спаралiзоване жахом у першi ж хвилини тяжкого бомбардування. Навiть
на загартованi нерви старих фронтовикiв цього було би забагато, а тут же
зовсiм не старi фронтовики, а новаки. Бiднi хлопцi. Вони повзали в ямках i
борознах, липли до землi й звивалися, намагаючись зiбгатися в манюсiнький
непомiтний кiм'яшок, i благали небо про порятунок. Петро бачив цiле
передпiлля гострим сво©м вояцьким оком. В блискавицях розривiв вiн бачив,
як деякi, стерявшись, схоплювалися з криком i бiгли - i падали, скошенi
гураганом залiза. Нащо вже мiцний такий i, здавалося, спокiйний вояк, як
Петрiв найближчий помiчник на батаре© Кирило Дiброва, i той упав
навколiшки в ровi поблизу, забув навiть, що на нього дивиться командир, i
склав молитовно руки, уже прощаючись з життям, а потiм поривався бiгти...
Петро мусiв рiшуче пригрозити йому автоматом, а потiм, оскiльки грозьба не
подiяла, миттю стрибнути в його рiв, збити його з нiг i притиснутi© до
землi,. кричучи йому в лице, щоб той тримався берега й не вносив панiки.
Коли б цього Петро не зробив, то могло би бути дуже погано, могло би за
Дiбровиним божевiльним прикладом зiрватися все, що було навколо, i
пропасти нi за цапову душу. А так все лишилося на мiсцi, влипаючи ще дужче
в землю.
Коли хвиля бомбових розривiв вiддалялася, Петро висунувся з рову й
оглядав у бiнокль мiсцевiсть на всi боки. Було нiби все в порядку, тобто
не помiчалося нiяко© панiчно© метушнi. Чи то всiх вибило, а чи то страх
смерти перемiг панiку. Там, де були позицi© ©хнiх частин, було пустельне.
Розриви бомб затягли все димом, але вiйська з нор не викурювали. Лиш
де-не-де з димово© мряки, розкремсанi вогненними блискавками,
вихоплювалися поодинокi фiгурки й, пробiгши трохи, падали, скошенi
невидимою косою. Наближалася нова ланка бомбовозiв, i Петро падав ниць...
Так вiдбомбила перша хмара й, розвантажена, погуготiла на пiвнiч. На ©©
мiсце заходила на бомбардування друга хмара, клин за клином... Господи,
якщо так потрива ще трохи, то на тому ©хня вiйна й скiнчиться, люди
побожеволiють або побiжать, не витримавши психiчно© напруги, i будуть
перебитi, немов курчата. Або будуть похованi живцем пiд тяжкими обвалами й
завiрюхами землi. Вже й так зда ться, що вся земля переорана грунтовно, i
вже нiкого нема живого, всiх пригорнуло землею й присипало залiзом.
Ще двома хвилями налiтали ворожi лiтаки, бомбили вже збомблене й
обстрiлювали землю з бортово© збро©. А потiм бомбардування припинилося. Та
не встигли люди, котрi вцiлiли, зiдхнути з радости, що лишилися живi, як
почала бити ворожа артилерiя...
Тут прибiг, вiрнiше приповз на вогневу позицiю Петрово© батаре©
зв'язковий (бо кабель десь пошкодило, i телефонний зв'язок не дiяв), i
передав наказ вiдкрити вогонь на схiд по наступаючому вороговi, а також
передав повiдомлення: ворог прорвав фронт на пiвденному крилi XIII корпусу
i могутнiм клином жене на захiд, оточуючи дивiзiю "Галичина" й разом увесь
XIII корпус. Безлiч танкiв, авiяцi©, артилерi©. Такий же прорив нiбито
зробив ворог на пiвночi i жене вглиб шалено, замикаючи велетенський
перстень. Зв'язковий тремтiв увесь вiд збудження й хвилювання й був
надмiру говiркий. Це був досить iнтелiгентний хлопець i потрапив швидко
зробити цiле бойове зведення. Картина, що вiн ©© намалював двома мазками,
була жахлива й заморожувала кров у жилах...
Сталося. От i прийшла та хвиля нарештi, що про не© в пiснi спiва ться.
Ой там iдуть стрiльцi, сiчовi© стрiльцi до бою...
Вони мусять iти. До бою. Або загинути так, без бою. Це ж бо тепер стало
питання руба - бути ©м чи не бути.
Петрова батарея перша вiдкрила вогонь по темних масах, що з'явилися на
обрi©. Очима стереотруби було добре видно, як мчали танки на захiд,
обходячи ©хнi позицi© стороною, i вогонь батаре© було перенесено на них.
Петровi гармашi працювали з надхненням, гарячкове, але чiтко. Батарея
била без угаву.
Лiворуч теж загримотiли сальви ©хньо© артилерi© по всьому фронту.
Ворожа артилерiя посилила у вiдповiдь свiй вогонь - i почалося пекло.
Почався нерiвний шалений бiй.
Петро думав було, що пiсля бомбардування з ©хньо© пiхоти й взагалi з
усього ©хнього вiйська на цiм вiдтинку не залишилося нiкого в живих, а
воно он як заговорила земля автоматами, й кулеметами, й гранатами! А воно
он скiльки ©х пiдiйма ться з землi й перебiга розстрiльнями вперед!..
Одчайдушними зусиллями ©хнi частини намагалися затягти проломину,
злiквiдувати прорив, спинити ворога. Спинити! Бо ж на картi сто©ть життя
тисяч товаришiв, горе i сльози тисяч ©хнiх матерiв, щастя й цiлiсть всi ©
землi ©хньо©, отих бiдолашних селян, що ще вчора благалп ©х про порятунок
та про захист...
Дивно! Просто дивно!.. Нi, це дух того синьоокого романтика, того
мрiйника, того Романа, запаленого невгасимою вiрою в свою правду i в
перемогу над злом... Юнаки билися, як справжнi лицарi, як геро©. В бою
виявилося, що вони таки дiстали досить добрий вишкiл, вiрнiше, той вишкiл,
що вони дiстали, був тепер помножений трагiзмом ситуацi© на вiдчай i
вiдвагу приречених, а це велике помноження! Немалу ролю грав тут i гнiв на
сво©х "вчителiв" i "союзникiв", що так безпардонно зрадили ©х, лишили
напризволяще, повтiкали. Перед самiсiньким бо м з ворогом виявилося, що
вони фактично лишилися без старших командирiв. Тодi команду перебрали
сво©, молодшi старшини замiсть тих нiмецьких начальникiв, що вночi щезли
десь, i з цими командирами сво©ми вони крiпко стояли проти набагато
сильнiшого ворога.
В серединi бою розкотилася чутка, що 30-й полк зрадив i перейшов до
ворога. Це було як лиховiсний грiм над нещасними душами. Пiзнiше
виявилося, що все неправда, але зразу це подiяло убивчо. Хто пустив ту
чутку, невiдомо, але вона пройшла по всiх позицiях, пригноблююча й страшна
сво©м спрямуванням - спрямуванням на психiчне заломання людей. Тiльки ж у
багатьох вiдчай викликав зворотну реакцiю - посилив спротив.
Пекло тривало довго.
Петрова батарея була розбита в тартарари. Особливо трагiчно скiнчили тi
бiдолашнi конi. Коли батарея потрапила пiд iнтенсивний обстрiл i коли, щоб
©© вихопити з вогню й перенести на iншi позицi©, користаючись з невелико©
павзи, пiдлетiли ©здовi на конях, раптом упало вiдразу кiлька тяжких
стрiлен - i все геть потонуло в гураганi вогню... Загинула половина
©здових, загинули всi конi, поковеркало двi гармати, розбило скринi з
амунiцi ю... Треба ж статися такому нещастю, треба ж було тим стрiльнам
упасти в таку хвилину! Страшне спустошення!.. Одначе тi гармашi, що
лишилися живi, повели далi обстрiл з двох уцiлiлих гармат, дострiлюючи
решту набо©в... Кирило Дiброва показував дива, де в нього та й сила
бралася - вiн сам працював за кiлькох.
З тих коротких хвилин один кадр врiзався Петровi в мiзок: це кiнь з
©хньо© батаре©, що йому перебило кряж,- вiн несамовито iржав i бiг на двох
переднiх ногах, власне, намагався бiгти, високо задерши морду з
закривавленими нiздрями та очима, повними жаху, й тягнучи перебитий зад;
вiн швидко бив копитами, трусився увесь, як у лихоманцi, й iржав комусь
навздогiн, нiби доганяв сво©х товаришiв... Ця картина зринула, коли
розвiявся дим i пил пiсля вибухiв.
Батарея була розбита, але вони не вiдступили; розстрiлявши всi набо© по
ворожих танках, Петровi гармашi зiрвали гармати, а самi разом з ним
при дналися до яко©сь групи, що зайняла оборону тут же, поруч. Вони мiцно
трималися в укрiпленнях i билися гранатами i панцерфавстами та кулеметами
проти ворожих танкiв i танкеток, билися проти вдесятеро сильнiшого ворога.
Власне, самого ворога в людськiй подобi не видно було, лише скажене,
скрегочуче залiзо, десятки тонн залiза, що пашiло й ригало вогнем.
Поцiленi з гармат панцерфавстiв або пiдiрванi на мiнах танки й танкетки
корчилися, мов дивовижнi плазуни, розкручуючи луску сво©х ланцюгових
пасiв, гублячи ©х, занурюючись шкереберть в землю. Деякi з них, поцiленi в
бак з пальним, горiли, мов костриця, позначаючи чорним димом i смородом
палено© гуми й м'яса передпiлля позицiй одчайдухих оборонцiв, на радiсть
©м, наснажуючи ©х дерзкою вiдвагою, надi ю, зухвальством. Ворога можна
бити! Можна!.. Але обличчя ворога не видно було, який вiн. Який вiн?
Глянути йому в очi би! Який вiн?
Петра це бажання опанувало цiлком. Немов тому вмирущому глянути на
живих востанн , так йому кортiло глянути в обличчя ворога,- в живе
обличля, в його очi,- який вiн?
I от, нiби зумисне для того, щоб зробити Петровi при мнiсть, вже тодi,
коли здавалося, що ворог змiнял напрямок танкового маршу на захiд,
перенiсши його пiвденнiше, раптом на шляху з'явилася група тяжких танкiв
Т-34 - шiсть штук - i, звернувши з шляху, помчала просто на той вiдтинок,
де був Петро з сво©ми недобитками. Це було кущувате й добре укрiплене
узвишшя, що панувало над шляхом, замикаючи його вогневою заслоною. Шлях
був захаращений розбитими машинами, возами й укритий чорними вирвами та
горами свiжо© землi, як кротовинами. Петро лежав з Дiбровою в ровi в самiм
центрi вiдтинку.
Побачивши, як iдуть танки просто на них, Петровi похололо на душi. Не
тому, що це танки. Це не першi танки, що вiн ©х бачив, але цi йдуть
спецiяльно на них. I то тодi, коли його батарею розбито й вiн мусить
боронитися з не властивою для нього збро ю! Та й тi © обмаль! А танки,
кваплячись, повзли з грохотом, то поринали в заглибини землi, в лощинки, в
зустрiчнi ями, то пiдносилися знову вгору довжелезними хоботами гармат. Тi
гармати раз по раз ригали полум'ям просто себе. Поруч з гарматами
нестримно гаркотiли кулемети, засiваючи все навколо свистом i шумом
залiза. Вiд того свисту й вiд того реву аж вiтер пiднявся, так здавалося.
За танками летiла геть трава й груддя землi, як з-пiд лап вогнедихих
драконiв, що тую землю дерли пазурями й метали на всi боки. В мiру
наближення танкiв усе живе все бiльше прилипало до землi в сво©х ровах i
ямах. Петро глянув на Кирила Дiброву - бiдолашний хлопчина зблiд
смертельно й безтямно дивився просто себе в землю витрiщеними очима.
Навряд чи вiн щось бачив. Вiн тiльки слухав рев, слухав, як наближа ться
вiрна смерть, i тратив панування над собою з кожною секундою. Петро теж
вiдчував, як нерви йому вiдмовляють в послуховi. Багато разiв вiн дивився
смерти у вiчi, але бути живцем похованому, притоптаному такою потворою, ще
й прискородженому,- це страшна перспектива, гiрша вiд усiх можливих. I
рятунку нема . Гармати мовчать, бо ©х, либонь, на цiлiм ©хнiм вiдтинку
фронту вже нема . Утiкати? Не можливо. Битися? Чим? Хтось лiворуч вiд них
з жахливим криком вихопився з ями й кинувся навтьоки, але тут же був
посiчений з кулеметiв i впав навзнак головою назад, у яму, з яко© був
вистрибнув. Кирило Дiброва, спаралiзований жахом, стояв навколiшках у ровi
бiля Петра, стояв зсутулений i без жадного зв'язку шепотiв молитви...
Молитви, яких вiн нiколи не знав, нiколи не вчив... Вiн навiть не бачив
Петра. Вухами слухав залiзний рев, викоченими очима дивився просто в
грудку землi й напевне тi © грудки не бачив, а посинiлими губами вимовляв
благальнi слова до Вищо© сили без всякого ладу. Кадик йому шарпався
спазматичне,- чи вiн ковтав сльози, чи ковтав слину, яко© у ротi не
було... Йому, мабуть, так як i Петровi, пересохло в ротi й язик став
колодою, i вiн ковтав, та нiчого проковтнути не мiг... А танки
наближалися. Вони вже зовсiм близько. Один iде просто на них...
Петро шарпнувся, до болю зцiпив зуби, щоби якось прийти до пам'яти.
Треба ж щось зробити!.. Щось зробити!.. Нерви виривалися з-пiд контролю,
з-пiд панування.
Боже, яка то жаска рiч страх! Страх, що паралiзу волю, паралiзу
розум!
Нiби осяяне слiпучим прожектором зринуло дитинство, чiтко-чiтко, й жах,
пережитий у дитинствi,- переляк вiд уро но© вiдьми. Жах, що заморозив
кров, одерев'янив жили, зупинив серце... А потвора вже диха ось тут...
В дитинствi Петро вхопив сокиру й без пам'яти жбурнув ©© в дверi, де
стояла вiдьма,- сокира так глибоко зав'язла в дубових дошках, що батько
потiм дивувався, звiдки в дитини взялося стiльки сили... В такому самому
безпам'ятствi Петро вихопив у Дiброви в'язку гранат, що збирався сам себе
пiдiрвати, зсмикнув забезпечника й, схопившись у ровi на повен зрiст.
шпурнув в'язку гранат наперед, в чорну рухливу масу, а сам повалився в рiв
на дно. Вiн зна , що вiн схлипнув як дитина, прощаючись з усiм, нi,
схлипнув тому, що не мiг уже панувати над нервами, чекаючи смерти,
чекаючи, як посунеться на нього земля...
Земля посунулася, але не привалила.
за рецептом рiдного таки нацiонального гiмну. Прийде змора, i вигине
ворог, "як роса на сонцi", i нiколи не дiйде до Львова. Нiколи-нiколи
навiть не вступить на його околицi... Велика рiч,- людська вiра вона може
створити психоз жаху i вона ж може створити зворушливу iлюзiю небувалого
чуда.
Як то завжди бува , люди найкраще вiрять в те, чого й самi хочуть. Так
i тут. Люди хотiли саме того, що пророкувала Настя Стигматичка, i вiрили в
це. I всi знаки нiби почали показувати, що так воно, мабуть, i буде. Ворог
не виявляв нiяко© активности, так нiби його взагалi не було там, не було
нiяких тих мiльйонiв, нiяких незчисленних армiй, танкiв, "катюш",
незчисленно© артилерi©, авiяцi©... Аж дивно, чого той вермахт так бiг
панiчно! Ворог провадив лише мляву розвiдувальну акцiю з повiтря -
коли-не-коли з'являвся на шаленiй височинi розвiдувальний лiтак, двокрилий
ляпотун, прозваний в цiй вiйнi "кукурудзником", а взагалi, як i всякий
сов тський лiтак, званий нiмцями "Iваном", воркотiв над осяяними сонцем
просторами, над мирними, убогими, але опромiненими надi ю селами,бiленькi
хатки яких так добре правили за орi нтири на землi,- воркотiв безобидно
над тим усим копанням та метушнею вояцтва дивiзi©, а поворкотiвши, щезав.
I все те копання та вовтузiння тривало далi й виглядало, як мирне
будiвництво.
Петровi гармашi спiвали пiсень, лежачи пiд кущами, ©здовi попасали та
чепурили коней в гущавинi, зв'язковi-телефонiсти та радисти займалися
мирними розмовами з сво©ми колегами, па всiм вiдтинку фронту iснуючими,
полювали за новинами та фронтовими плiтками... Хто не чергував - ходили на
село залицятися до дiвчат. На спостережних пунктах люди томилися вiд
нудьги. Але нiхто не нарiкав - так було добре.
По фронту пролетiла "качка", сплоджена, звичайно, якимсь неспокiйним
радистом, що не мiг жити без новин,- "качка" про те, що большевики
зупинилися тому, мовляв, бо взнали, що на фронт прийшла укра©нська дивiзiя
"Галичина" i тепер вони не знають що робити. В панiцi. Радяться.
А слiдом за цi ю - друга "качка". "...Взнавши, що на фронт пiд Броди
прийшла укра©нська дивiзiя "Галичина", Сталiн виробля спецiяльний плян у
Москвi, як би ту дивiзiю забрати всю живцем, з гамузом. I поки вiн цього
не надума , доти не буде нiяко© вiйни".
I третя "качка". Сталiн запропонував Гiтлеровi укласти мир за таку
цiну: нехай Гiтлер вiддасть Сталiновi усих цих хлопцiв на розправу. I
Гiтлер нiбито над тим дума оце тепер. А Сталiн чека . Тому й таке
затишшя.
Це все гумор шибеничний, чи гумор солдатський, що однакове. Одначе десь
у нiм була гiрка правда, доля гiрко© правди.
Логiка говорила за те, що, мабуть, таки по той бiк Бродiв, за тим
"широким селом" хтось дуже лама голову навколо цих стрiльцiв, навколо
цi © дивiзi©, хтось особливо прикував свою увагу до цих "хлопцiв",
обдумуючи крiпко, як же ж вивершити ©хню долю. Бо я? для ворога ця дивiзiя
в сто разiв небезпечнiша, анiж цiлi корпуси iнших воякiв, вона небезпечна,
як приклад для всього населення укра©нсько© землi, як наочний доказ
iснування волi до боротьби за свободу й органiзованого орудування збро ю в
iм'я тi © свободи. А такий приклад може бути заразливий. Убити його - Це
невiдклична потреба, це надзвичайно важливе завдання. Знищити за всяку
цiну.
Мабуть, над цим i ламають голову по той бiк Бродiв.
* * * _
16-го була недiля. День був сонячний, радiсний, тихий. В близькому селi
вiдбувалася в церквi служба Божа. Петро теж побував там, мiж людьми. Його
дуже вразив, зворушив настрiй селян. Всi - старики, жiнки, пiдлiтки -
настро нi оптимiстично, очi у всiх свiтяться радiстю, надi ю великою...
Може, це вплив церкви?
Нi, це вплив ©х, "хлопцiв-соколiв" у блискучих вiйськових одностроях i
сталевих шоломах, вплив "власного вiйська". Старики, й бабусi, й матерi,
дiвчата, пiдлiтки вiрили в те, що вiйна не зачепить вже ©хнiх хат, не
тiльки тому, що так напророкувала Настя Стигматичка десь, а тому, що вони
на власнi очi бачать рiдних сво©х обранцiв,- тепер "нашi хлопцi" поженуть
большевикiв геть... Вийшовши з церкви, люди не розходилися, стояли юрбами,
групами, оточивши воякiв, розмовляли статечно, запрошували в гостi,
обiцяли частувати медом, i горiлкою, i добрим обiдом,- для таких дорогих
гостей, для сво©х рiдних воякiв, для сво©х оборонцiв ©м нiчого не шкода,
слава Богу, бджола в пасiках дала взятку, а в полi збiжжя вродило, аби
тiльки дав Бог зiбрати... Та вже за такими соколами вони, як за муром!..
Петро дивився в усмiхненi, опромiненi надi ю обличчя селян, слухав
сердечну гутiрку, бачив радiснi погляди, зверненi на них, як на
захисникiв, пригадував, як утiкав той вермахт, i йому хотiлося плакати.
Йому, дорослому, загартованому в боях i поневiряннях, не вистачало
душевно© сили й рiвноваги спокiйно дивитися на тi радiснi обличчя, в тi
опромiненi надi ю очi... Те саме творилося й з iншими вояками, хто не
втратив ясности думки, й почуття вiдповiдальности, й почуття трагiзму
всi © ситуацi©...
Може, пiд впливом цих настро©в, пiзнiше, але того ж дня, мало не
розiгралася кривава баталiя мiж його дивiзiонерами й вермахтiвцями. На
дорозi й так по городах, по кукурудзi з'явилися знову групи воякiв
вермахту, що простували на захiд,- вони зiрвалися з правого флангу
головно© оборонно© лiнi© i вiдступали без бою, без натиску ворога, з
невiдомо© причини. Серед груп вермахту були й есесiвцi, що вiдступали так
само панiчно й понуро. А вiдступаючи, солдати Третього райху на шляху
вiдступу наводили свiй лад: вони забирали у селян худобу - корiв, коней,
овець, свиней i навiть птицю... Одним словом, очищали територiю вiд
усього, що можна з'©сти, а чи на чому можна ©хати та везти сво© гевери та
туго набитi наплечники (повнi "трофе©в", либонь!). За реквiзовану худобу
нiмцi видавали якiсь там папiрчики. Мовляв, це по закону, це згiдно наказу
головного командування. Справдi, такий наказ головного командування був,
хоч не вiдомо, чи вiн стосувався й курей, i навiть кроликiв... Ентузiасти.
виконання того "наказу" реквiзували (тобто грабували) геть все! Селяни з
лементом прибiгли до сво©х прохати захисту. Сво© вступилися. Особливо
проявили себе Петровi гармашi та й сам Петро. Йому було через край того
людського горя, вiн зi сво©ми хлопцями налетiв на групу таких грабiжникiв,
як рябець. А ця група - це були ще й не вермахтiвцi, а есесiвцi з яко©сь
розбито© частини, з труп'ячими голiвками на шоломах i на рукавах. Було би
побоевище, але, на щастя чи на бiду, десь узявся й надзвичайно енергiйно
втрутився якийсь укра©нський старшина, що говорив блискуче по-нiмецьки, i
увесь конфлiкт скiнчився тим, що хлопцi тiльки вiдiбрали в есесiвцiв
худобу та й повернули ©© селянам, а грабiжникiв потурили геть, добре таки
©х налякавши сво©м грiзним втручанням.
"Оце так союзники!"
Селяни бiдкалися в розпачi: "Що ж це таке?! Тi грабують, i цi грабують!
Боже ж ти наш, Боже!" I дякували сво©м воякам. Пригода окрилила селян
надi ю, як наочний приклад i доказ, що "нашi" мають силу, й то неабияку,
коли ©х i нiмцi бояться.
"Спасибi ж вам, дiтки! На вас уся надiя... Ви наш рятунок!.. Ви
заступники й хоронителi нашi!"
Святковий настрiй пропав.
Боже, яких би тут треба нервiв людинi, щоби не втратити рiвноваги! Один
молодий гармаш пiсля того iнциденту, послухавши отак розпачливе голосiння,
а потiм i благословення яко©сь старенько© матусi, не витримав, закрив лице
руками i раптом заплакав, як дитина. Як же ж ©х, цих бiдолашних людей,
захистити?!. Одвернувся та й побiг геть, щоб нiхто не бачив... Це ж
грабують, а там же ще йдуть не такi грабiжники! Пригода ця була перед
полуднем. А в полудень прийшла на батарею вiстка, що на змiну
вермахтiвцям, якi покинули правий фланг головно© лiнi© оборони, почалось
перекидання на передову лiнiю 29-го й 30-го полкiв укра©нсько© дивизi©.
Одночасно з цi ю вiсткою Петро теж дiстав наказ пересунути батарею ще далi
на пiвденний схiд, зайняти позицi©, опущенi вермахтом. Названо точку...
Крига зрушила.
Подi© почали розвиватися швидко.
Слiдом за наказом почали налiтати малими з' днаннями большовицькi
лiтаки, нiби роблячи вправи, вони з'являлися несподiвано й бомбили
хаотично, що при-йшлося, таке вражiння, що це були малi пригравки до
наступного великого концерту. Але й цi налети припинили будь-який рух до
вечора та нанесли деякi втрати - перша кров юнацька зросила землю тут i
там.
Як завечорiло, рух вiдновився: вермахт побiг на захiд, сотнi й
батальйони укра©нсько© дивiзi© на схiд. Таки на схiд!
Петро зняв свою батарею й у сутiнках взявся перетягати ©© на кiлька
кiлометрiв управо. Яка то несамовита морока мiняти позицiю й перетягати
таку громiздку махину, як батарея тяжких гармат з усiма ©© причандалами,
мунiцiйними обозами та всiма допомiжними частинами, та ще рухану кiнною
тягою! Але нема ради. Батарея знялась i погримотiла у вечiрнiй присмерк, у
нiч, поспiшаючи, але не можучи погнати учвал. Де там учвал! I дороги
поганi, i все запруджене вiйськом,- як би не почавити людей, здебiльшого
сво©х.
Довгий час вони йшли в густiй колонi яко©сь частини ©хньо© дивiзi©. Це
була пiхотна частина. Тут, втесавшись в саму гущу, Петро мав змогу
спостерiгати, вiдчути настрiй воякiв. Настрiй був поганий. Серед воякiв
були помiтнi симптоми заломання психiчного. Гнiтючi вражiння вiд вермахту,
що вiдступав увесь час, вiдколи ця молодь прибула сюди, на фронт пiд
Броди, не пройшли марно. Особливо вражiння сьогоднiшнього дня.
Починалася... не панiка, нi. Панiка лише вставала маривом, як неминучiсть,
як невiдкличний вислiд уже пороблених - не ними - рiжних дурниць i
непоправних помилок. Зараз поки що почалися нарiкання, що завжди йдуть
перед панiкою, якщо вони стають масовим явищем. Нарiкання чулися тут i
там, i серце Петровi стискалося бентежно. Цi нарiкання - це зараза. Ех,
Романа би сюди! Де вiн, де його дух мрiйника й оптимiста!
Хтось у темрявi квилив, як сич на вмируще:
"Як же це? Що ж ми?.. Куди ж це ми?.. Що ж ми самi?.. Якщо вермахт
утiка , то що ж ми?.."
Мовчанка. Вояки сопуть, тяжко тупотять i човгають чобiтьми, тягнучи
сво© тяжкi наплечники й зброю.
Раптом:
"Вермахт для того, щоб грабувати! А ми для того, щоб захищати!" -
прорiк хтось у темрявi повуро й громогласно, а потiм гримнув зi злобою й
глумом; "Гей там! Которий там соплi розвiшав? Завертай на пiч! Доганяй
вермахт!"
Регiт.
Петро теж засмiявся, почувши нарiкання, реплiку й смiх, надто ж
засмiявся тому, що цей голос зринув нiби зумисне у вiдповiдь на його думку
про Романа, лише це не був Роман, це був тiльки його дух, трохи, правда,
злобний. А той самий голос додав, промурмотiв уже крiзь зцiпленi зуби:
"Худобу до Гiтлера гнатимеш!"
Ще бiльший смiх. Смiх з дотепу, смiх - як рятiвниче радiсне
виборсування з-пiд смертельно© млостi. А, крiм того, смiх ще й тому, що в
©хнiй колонi цiй iдуть нiмцi, яко старшi командири, вони ж бо начальники в
дивiзi©, i це ж вони чують! Не бiйсь, терпко! Свербить, мабуть.
Але з нiмцiв нiхто не зреагував. Деякi з них унтерменшiвську мову ще не
настiльки знали, щоб зрозумiти змiст "дискусi©", але жоден не пустив i
пари з уст, мовби ©х i не було зовсiм.
Хоч вони були. Ще поки йшли увечерi на схiд, на вермахтiвськi покинутi
позицi©, нiмецькi старшини були на мiсцях, з вояками.
А як отаборилися й уранцi вояки озирнулися - жодного нiмця вже серед
них не було.
VI _
Як саме почалося те пекло, тяжко тепер вiдновити за порядком. На ©хнiй
батаре© почалося, мабуть, з того, що ©хнiй четвероногий камрад, приблудний
пес, на-пiвздичавiлий вiвчур з вiддiлу зв'язку нi з того нi з сього сiв на
хвiст i завив тоскно, надривно, аж комашки Петровi пiшли поза шкiрою.
Завив, як вовкулака, напiвлюдським моторошним воплем. До нього озвалися
всi пси недалекого села Гута Пеняцька. I слiдом за тим на них посунувся
рокiт з полудневого сходу. Рокiт котився, як морський шквал, наростаючи
все швидше й швидше,- то йшла хмара ворожих тяжких бомбардувальникiв. За
нею з-за обрiю випливала друга... Тяжкi бомбовози йшли клинами, як
журавлi, а мiж ними вилися бистрi маленькi срiбнокрилi винищувачi, роблячи
мертвi петлi, облiтаючи важку, навантажену динамiтом ескадриллю з усiх
бокiв навколо, охороняючи ©© вiд авiяцi© противника... Але тi © авiяцi©
противника не було, й нiкому було нападати, i нi вiд кого було тим
винищувачам сво добро охороняти... Також нiкому було юнацькi сотнi, що
зарилися в землю внизу, боронити... Перший клин порiвнявся з позицiями
пiхоти, що ©х видно було Петровi з його обсервацiнного пункту, з
позицiями, зайнятими частинами дивiзi© "Галичина", та й сипонув свiй
вантаж... I почалася вакханалiя. Небо померкло вiд диму, вiд смерчiв
землi, вiд божевiльного грохоту. Бомби сипалися безперервно. Довге,
вiбруюче виття скинених бомб вимотувало душу, бо так i видавалося, що з
кожною такою звуковою смугою насува ться точне попадання розпечено©
потвори, i - крах. Кiнець усьому. Люди тулилися до землi у всiх щiлинах i
ямках, тислися лицем униз, намагалися влiзти в землю живцем... Земля
двиготiла, як пiд час землетрусу, чварахкала смерчами в небо i спадала
хмарами згори, присипаючи людей... I сипалося залiзо, завиваючи на лету,
розiрване на череп'я...
Петро лежав у вузькiй викопанiй щiлинi, мiцно тиснувся до ©© дна. Пiсля
кожного близького розриву, пiсля того, як переставала сипатися згори
земля, Петро пiдiймав голову й бистро оглядався навколо - що з його
товаришами й близькими (поблизу розташованими) вояками? Все, що вiн бачив,
було спаралiзоване жахом у першi ж хвилини тяжкого бомбардування. Навiть
на загартованi нерви старих фронтовикiв цього було би забагато, а тут же
зовсiм не старi фронтовики, а новаки. Бiднi хлопцi. Вони повзали в ямках i
борознах, липли до землi й звивалися, намагаючись зiбгатися в манюсiнький
непомiтний кiм'яшок, i благали небо про порятунок. Петро бачив цiле
передпiлля гострим сво©м вояцьким оком. В блискавицях розривiв вiн бачив,
як деякi, стерявшись, схоплювалися з криком i бiгли - i падали, скошенi
гураганом залiза. Нащо вже мiцний такий i, здавалося, спокiйний вояк, як
Петрiв найближчий помiчник на батаре© Кирило Дiброва, i той упав
навколiшки в ровi поблизу, забув навiть, що на нього дивиться командир, i
склав молитовно руки, уже прощаючись з життям, а потiм поривався бiгти...
Петро мусiв рiшуче пригрозити йому автоматом, а потiм, оскiльки грозьба не
подiяла, миттю стрибнути в його рiв, збити його з нiг i притиснутi© до
землi,. кричучи йому в лице, щоб той тримався берега й не вносив панiки.
Коли б цього Петро не зробив, то могло би бути дуже погано, могло би за
Дiбровиним божевiльним прикладом зiрватися все, що було навколо, i
пропасти нi за цапову душу. А так все лишилося на мiсцi, влипаючи ще дужче
в землю.
Коли хвиля бомбових розривiв вiддалялася, Петро висунувся з рову й
оглядав у бiнокль мiсцевiсть на всi боки. Було нiби все в порядку, тобто
не помiчалося нiяко© панiчно© метушнi. Чи то всiх вибило, а чи то страх
смерти перемiг панiку. Там, де були позицi© ©хнiх частин, було пустельне.
Розриви бомб затягли все димом, але вiйська з нор не викурювали. Лиш
де-не-де з димово© мряки, розкремсанi вогненними блискавками,
вихоплювалися поодинокi фiгурки й, пробiгши трохи, падали, скошенi
невидимою косою. Наближалася нова ланка бомбовозiв, i Петро падав ниць...
Так вiдбомбила перша хмара й, розвантажена, погуготiла на пiвнiч. На ©©
мiсце заходила на бомбардування друга хмара, клин за клином... Господи,
якщо так потрива ще трохи, то на тому ©хня вiйна й скiнчиться, люди
побожеволiють або побiжать, не витримавши психiчно© напруги, i будуть
перебитi, немов курчата. Або будуть похованi живцем пiд тяжкими обвалами й
завiрюхами землi. Вже й так зда ться, що вся земля переорана грунтовно, i
вже нiкого нема живого, всiх пригорнуло землею й присипало залiзом.
Ще двома хвилями налiтали ворожi лiтаки, бомбили вже збомблене й
обстрiлювали землю з бортово© збро©. А потiм бомбардування припинилося. Та
не встигли люди, котрi вцiлiли, зiдхнути з радости, що лишилися живi, як
почала бити ворожа артилерiя...
Тут прибiг, вiрнiше приповз на вогневу позицiю Петрово© батаре©
зв'язковий (бо кабель десь пошкодило, i телефонний зв'язок не дiяв), i
передав наказ вiдкрити вогонь на схiд по наступаючому вороговi, а також
передав повiдомлення: ворог прорвав фронт на пiвденному крилi XIII корпусу
i могутнiм клином жене на захiд, оточуючи дивiзiю "Галичина" й разом увесь
XIII корпус. Безлiч танкiв, авiяцi©, артилерi©. Такий же прорив нiбито
зробив ворог на пiвночi i жене вглиб шалено, замикаючи велетенський
перстень. Зв'язковий тремтiв увесь вiд збудження й хвилювання й був
надмiру говiркий. Це був досить iнтелiгентний хлопець i потрапив швидко
зробити цiле бойове зведення. Картина, що вiн ©© намалював двома мазками,
була жахлива й заморожувала кров у жилах...
Сталося. От i прийшла та хвиля нарештi, що про не© в пiснi спiва ться.
Ой там iдуть стрiльцi, сiчовi© стрiльцi до бою...
Вони мусять iти. До бою. Або загинути так, без бою. Це ж бо тепер стало
питання руба - бути ©м чи не бути.
Петрова батарея перша вiдкрила вогонь по темних масах, що з'явилися на
обрi©. Очима стереотруби було добре видно, як мчали танки на захiд,
обходячи ©хнi позицi© стороною, i вогонь батаре© було перенесено на них.
Петровi гармашi працювали з надхненням, гарячкове, але чiтко. Батарея
била без угаву.
Лiворуч теж загримотiли сальви ©хньо© артилерi© по всьому фронту.
Ворожа артилерiя посилила у вiдповiдь свiй вогонь - i почалося пекло.
Почався нерiвний шалений бiй.
Петро думав було, що пiсля бомбардування з ©хньо© пiхоти й взагалi з
усього ©хнього вiйська на цiм вiдтинку не залишилося нiкого в живих, а
воно он як заговорила земля автоматами, й кулеметами, й гранатами! А воно
он скiльки ©х пiдiйма ться з землi й перебiга розстрiльнями вперед!..
Одчайдушними зусиллями ©хнi частини намагалися затягти проломину,
злiквiдувати прорив, спинити ворога. Спинити! Бо ж на картi сто©ть життя
тисяч товаришiв, горе i сльози тисяч ©хнiх матерiв, щастя й цiлiсть всi ©
землi ©хньо©, отих бiдолашних селян, що ще вчора благалп ©х про порятунок
та про захист...
Дивно! Просто дивно!.. Нi, це дух того синьоокого романтика, того
мрiйника, того Романа, запаленого невгасимою вiрою в свою правду i в
перемогу над злом... Юнаки билися, як справжнi лицарi, як геро©. В бою
виявилося, що вони таки дiстали досить добрий вишкiл, вiрнiше, той вишкiл,
що вони дiстали, був тепер помножений трагiзмом ситуацi© на вiдчай i
вiдвагу приречених, а це велике помноження! Немалу ролю грав тут i гнiв на
сво©х "вчителiв" i "союзникiв", що так безпардонно зрадили ©х, лишили
напризволяще, повтiкали. Перед самiсiньким бо м з ворогом виявилося, що
вони фактично лишилися без старших командирiв. Тодi команду перебрали
сво©, молодшi старшини замiсть тих нiмецьких начальникiв, що вночi щезли
десь, i з цими командирами сво©ми вони крiпко стояли проти набагато
сильнiшого ворога.
В серединi бою розкотилася чутка, що 30-й полк зрадив i перейшов до
ворога. Це було як лиховiсний грiм над нещасними душами. Пiзнiше
виявилося, що все неправда, але зразу це подiяло убивчо. Хто пустив ту
чутку, невiдомо, але вона пройшла по всiх позицiях, пригноблююча й страшна
сво©м спрямуванням - спрямуванням на психiчне заломання людей. Тiльки ж у
багатьох вiдчай викликав зворотну реакцiю - посилив спротив.
Пекло тривало довго.
Петрова батарея була розбита в тартарари. Особливо трагiчно скiнчили тi
бiдолашнi конi. Коли батарея потрапила пiд iнтенсивний обстрiл i коли, щоб
©© вихопити з вогню й перенести на iншi позицi©, користаючись з невелико©
павзи, пiдлетiли ©здовi на конях, раптом упало вiдразу кiлька тяжких
стрiлен - i все геть потонуло в гураганi вогню... Загинула половина
©здових, загинули всi конi, поковеркало двi гармати, розбило скринi з
амунiцi ю... Треба ж статися такому нещастю, треба ж було тим стрiльнам
упасти в таку хвилину! Страшне спустошення!.. Одначе тi гармашi, що
лишилися живi, повели далi обстрiл з двох уцiлiлих гармат, дострiлюючи
решту набо©в... Кирило Дiброва показував дива, де в нього та й сила
бралася - вiн сам працював за кiлькох.
З тих коротких хвилин один кадр врiзався Петровi в мiзок: це кiнь з
©хньо© батаре©, що йому перебило кряж,- вiн несамовито iржав i бiг на двох
переднiх ногах, власне, намагався бiгти, високо задерши морду з
закривавленими нiздрями та очима, повними жаху, й тягнучи перебитий зад;
вiн швидко бив копитами, трусився увесь, як у лихоманцi, й iржав комусь
навздогiн, нiби доганяв сво©х товаришiв... Ця картина зринула, коли
розвiявся дим i пил пiсля вибухiв.
Батарея була розбита, але вони не вiдступили; розстрiлявши всi набо© по
ворожих танках, Петровi гармашi зiрвали гармати, а самi разом з ним
при дналися до яко©сь групи, що зайняла оборону тут же, поруч. Вони мiцно
трималися в укрiпленнях i билися гранатами i панцерфавстами та кулеметами
проти ворожих танкiв i танкеток, билися проти вдесятеро сильнiшого ворога.
Власне, самого ворога в людськiй подобi не видно було, лише скажене,
скрегочуче залiзо, десятки тонн залiза, що пашiло й ригало вогнем.
Поцiленi з гармат панцерфавстiв або пiдiрванi на мiнах танки й танкетки
корчилися, мов дивовижнi плазуни, розкручуючи луску сво©х ланцюгових
пасiв, гублячи ©х, занурюючись шкереберть в землю. Деякi з них, поцiленi в
бак з пальним, горiли, мов костриця, позначаючи чорним димом i смородом
палено© гуми й м'яса передпiлля позицiй одчайдухих оборонцiв, на радiсть
©м, наснажуючи ©х дерзкою вiдвагою, надi ю, зухвальством. Ворога можна
бити! Можна!.. Але обличчя ворога не видно було, який вiн. Який вiн?
Глянути йому в очi би! Який вiн?
Петра це бажання опанувало цiлком. Немов тому вмирущому глянути на
живих востанн , так йому кортiло глянути в обличчя ворога,- в живе
обличля, в його очi,- який вiн?
I от, нiби зумисне для того, щоб зробити Петровi при мнiсть, вже тодi,
коли здавалося, що ворог змiнял напрямок танкового маршу на захiд,
перенiсши його пiвденнiше, раптом на шляху з'явилася група тяжких танкiв
Т-34 - шiсть штук - i, звернувши з шляху, помчала просто на той вiдтинок,
де був Петро з сво©ми недобитками. Це було кущувате й добре укрiплене
узвишшя, що панувало над шляхом, замикаючи його вогневою заслоною. Шлях
був захаращений розбитими машинами, возами й укритий чорними вирвами та
горами свiжо© землi, як кротовинами. Петро лежав з Дiбровою в ровi в самiм
центрi вiдтинку.
Побачивши, як iдуть танки просто на них, Петровi похололо на душi. Не
тому, що це танки. Це не першi танки, що вiн ©х бачив, але цi йдуть
спецiяльно на них. I то тодi, коли його батарею розбито й вiн мусить
боронитися з не властивою для нього збро ю! Та й тi © обмаль! А танки,
кваплячись, повзли з грохотом, то поринали в заглибини землi, в лощинки, в
зустрiчнi ями, то пiдносилися знову вгору довжелезними хоботами гармат. Тi
гармати раз по раз ригали полум'ям просто себе. Поруч з гарматами
нестримно гаркотiли кулемети, засiваючи все навколо свистом i шумом
залiза. Вiд того свисту й вiд того реву аж вiтер пiднявся, так здавалося.
За танками летiла геть трава й груддя землi, як з-пiд лап вогнедихих
драконiв, що тую землю дерли пазурями й метали на всi боки. В мiру
наближення танкiв усе живе все бiльше прилипало до землi в сво©х ровах i
ямах. Петро глянув на Кирила Дiброву - бiдолашний хлопчина зблiд
смертельно й безтямно дивився просто себе в землю витрiщеними очима.
Навряд чи вiн щось бачив. Вiн тiльки слухав рев, слухав, як наближа ться
вiрна смерть, i тратив панування над собою з кожною секундою. Петро теж
вiдчував, як нерви йому вiдмовляють в послуховi. Багато разiв вiн дивився
смерти у вiчi, але бути живцем похованому, притоптаному такою потворою, ще
й прискородженому,- це страшна перспектива, гiрша вiд усiх можливих. I
рятунку нема . Гармати мовчать, бо ©х, либонь, на цiлiм ©хнiм вiдтинку
фронту вже нема . Утiкати? Не можливо. Битися? Чим? Хтось лiворуч вiд них
з жахливим криком вихопився з ями й кинувся навтьоки, але тут же був
посiчений з кулеметiв i впав навзнак головою назад, у яму, з яко© був
вистрибнув. Кирило Дiброва, спаралiзований жахом, стояв навколiшках у ровi
бiля Петра, стояв зсутулений i без жадного зв'язку шепотiв молитви...
Молитви, яких вiн нiколи не знав, нiколи не вчив... Вiн навiть не бачив
Петра. Вухами слухав залiзний рев, викоченими очима дивився просто в
грудку землi й напевне тi © грудки не бачив, а посинiлими губами вимовляв
благальнi слова до Вищо© сили без всякого ладу. Кадик йому шарпався
спазматичне,- чи вiн ковтав сльози, чи ковтав слину, яко© у ротi не
було... Йому, мабуть, так як i Петровi, пересохло в ротi й язик став
колодою, i вiн ковтав, та нiчого проковтнути не мiг... А танки
наближалися. Вони вже зовсiм близько. Один iде просто на них...
Петро шарпнувся, до болю зцiпив зуби, щоби якось прийти до пам'яти.
Треба ж щось зробити!.. Щось зробити!.. Нерви виривалися з-пiд контролю,
з-пiд панування.
Боже, яка то жаска рiч страх! Страх, що паралiзу волю, паралiзу
розум!
Нiби осяяне слiпучим прожектором зринуло дитинство, чiтко-чiтко, й жах,
пережитий у дитинствi,- переляк вiд уро но© вiдьми. Жах, що заморозив
кров, одерев'янив жили, зупинив серце... А потвора вже диха ось тут...
В дитинствi Петро вхопив сокиру й без пам'яти жбурнув ©© в дверi, де
стояла вiдьма,- сокира так глибоко зав'язла в дубових дошках, що батько
потiм дивувався, звiдки в дитини взялося стiльки сили... В такому самому
безпам'ятствi Петро вихопив у Дiброви в'язку гранат, що збирався сам себе
пiдiрвати, зсмикнув забезпечника й, схопившись у ровi на повен зрiст.
шпурнув в'язку гранат наперед, в чорну рухливу масу, а сам повалився в рiв
на дно. Вiн зна , що вiн схлипнув як дитина, прощаючись з усiм, нi,
схлипнув тому, що не мiг уже панувати над нервами, чекаючи смерти,
чекаючи, як посунеться на нього земля...
Земля посунулася, але не привалила.