Багряний I. Огненне коло

лежали немов поросята, зарившись рилами в землю. I поки вони так петляли,
почалися налети ворожо© авiяцi©. Задвигтiла земля, застогнала. Грохiт
повстав у свiтi скажений. Одначе хлопцi посувалися все вперед. Почекавши
десь у вирвi чи в рову, поки перелiтала над ними чергова хвиля ворожих
машин, хлопцi вихоплювалися й мчали далi. Вони запаслись сталевими
шоломами, пiдiбравши ©х на дорозi, на всяк випадок,- ану ж цi покришки
убережуть ©х вiд смерти згори. У Петра шолом кепсько тримався на
забандажованiй головi, хоч вiн i вибрав шолом найбiльшого розмiру, але
тягар цього сталевого казанка причиняв шалений бiль, товчучи в поранений
череп, через те вiн тримав його на мотузку за спиною, як та кокетлива
панночка свiй бриль, i надягав на голову лише тодi, як вони ховалися в яму
чи в вирву перед лiтаками й сидiли смирно...
- Глянь, глянь! - прошепотiв Роман чомусь притишеним голосом (хоч тут
можна було кричати на всi легенi), коли пiсля чергового вклякання перед
ворожими лiтаками пiд якимсь груддям вони пiднесли голови. Лiтаки,
пострiлявши з бортово© збро©, полетiли далi, а Романовi корч схопив горло
й через те вiн прошепотiв, а не закричав, хоч з грудей йому видирався
крик... Перед ними була "фiгура", одна з тих чисельних "фiгур", що стоять
над шляхами й дорогами, i це вони бiля не© були вклякнули, шукаючи
захисту. Це мала би бути Божа Мати, але на постаментi ©© не було...
Постамент був подзьобаний бомбовим череп'ям, за постаментом стирчала стара
груша, геть розщеплена бомбою на кiлька частин, з обчухраним гiллям, з
пов'ялим листям на обламаних раменах, а на тiй грушi висiло ганчiр'я чи й
ще щось, закинене туди вибухом... "Глянь!.." - взяв Роман тремтячою рукою
Петра за плече. Петро повернув голову й теж здригнув: трохи оддалiк перед
ними на окопi, на чорнiй, розритiй землi лежала горiлиць снiжно-бiла Божа
Мати. З дитям на грудях. Вона була снiжно-бiла... Нi, вона була би
снiжно-бiла, якби не була закривавлена... Вона була закривавлена. Краплi
крови червонiлi© на нiй яскраво-яскраво, на грудях, на обличчi, на
раменах. Краплi крови червонiли й на немовлятi, на пухлих його рученятах,
i ноженятах, на нiжному його обличчi...

Петро здригнув увесь вiд макiвки до п'ят услiд за Романом. Але вони
затремтiли по-рiжному, з рiжних причин, вiрнiше, з рiжно© реакцi© на
бачене. Роман тремтячою рукою зтяг шолома й перехристився. Й прошепотiв:

- Бачиш? Божа Мати! Що... що це тобi каже? Що це тобi нагаду ця
символiка?.. Це ж символiка!!.
Так, це символiка. Це символiка ©хньо© Вiтчизни, якщо би виповнювати ©©
великим змiстом. Але Петра схвилював до само© глибини змiст малий,
простiший. Вiн знав, що це стояла от над шляхом фiгура Божо© Матерi, хтось
бiля не© сховався, шукаючи рятунку, пiд час налету бомбардувальникiв,
впала бомба, убила того чи тих, хто сховався тут, i забризкала кров'ю
снiжно-бiлу Марiю з Дитям, ще й скинула ©© з постаменту. I тепер от Божа
Мати лежить горiлиць i дивиться в син небо скорбними очима. Нiби перед
тим вона була жива, а тепер убита... I дитя теж, що так припало до грудей,
нiби було живе, а тепер от вбите... Все дуже просто. Але Петра це видовище
струсонуло до самих глибин його душi з iншо© причини. Вiн зтяг свого
шолома геть... В свiдомостi раптом чiтко-чiтко зринув той жахливий сон, що
вiн його бачив уночi. Яка точна, точнiсiнька копiя!.. Убита Ата з
закривавленим дитям на грудях. Краплi крови ворушаться й стiкають великi
та маснi, сяють i промiняться, як рубiни... Але чому з дитям?! Чому з
дитям?!

Свiт пливе шкереберть вiд такого точнiсiнького жалю й розпачу, як той,
що обхопив його був тодi, увi снi. Вiд розпачу, що душить залiзними
лещатами.

- Що з тобою, агов!! - смикнув Роман Петра за лiкоть злякано.

Петро схаменувся. Протер очi, стрiпнув злегка головою, нiби струшуючи
болючий сон, а насправдi вiдпекуючись вiд дiйсностi, швидко звiвся й
кинувся до мотоцикля.

- Вперед, Романе!
Нiби утiкав вiд баченого. Квапився так, як тодi у снi. Вони сiли на
мотоцикль i погуркотiли. Божа Мати лишилася лежати на окопi, на розритiй
чорнiй землi, дивлячись широко вiдкритими, скорбними очима в сине небо.
Снiжно-бiла, лише людською кров'ю облита.
Чим далi вони посувалися на схiд, тим бiльше бачили хаосу й метушнi.
Тим бiльше безладдя.
Так пiд бомбардуванням хлонцi нарештi добралися до мети,- вони таки
прибули до штабу дивiзi©, до постою командира дивiзi© генерала Фрайтага.
Це було десь бiля Переволочно©.
I тут, власне, вони побачили справжню й найбiльшу причину ©хнього лиха,
тут вони побачили центр справжньо© панiки, що вже почала розгоратися як
пожежа...

Вони прибули, щоб дати звiт i дiстати твердий наказ, призначення,
керiвництво, розпорядження ©хньою солдатською долею, а тим часом натрапили
на найтяжчий фрагмент трагедi©, а може, на головну причину дальшо©
трагедi©.

Генерал Фрайтаг вiдмовився вiд командування дивiзi ю. Покинув ©©.
Це було як грiм з найяснiшого неба, страшнiший за ворожi бомби.
Командир вiдмовився вiд них! Лишив ©х "без керма i без вiтрил"! Утiк!
Здезертирував!..

Частина цього "геро©чного" епiзоду розiгралася на ©хнiх очах. В
атмосферi безладдя й панiки, що панувала в самому штабi й навколо нього,
вони зайшли до начальника штабу... До речi, був це добрий Петрiв знайомий
з тих кращих i порядних нiмцiв, яким расистський дурман не вдарив у
голову... Вони зайшли, й Петро вiдрапортував, що вони прибули з
найпiвденнiшого вiдтинку оборонно© лiнi© XIII корпусу за вказiвками й
призначеннями. Вони також хотять бачити командира дивiзi© й особисто
поiнформувати його, як "рiдного батька", про все, що там вiдбулося, про
геро©чний спротив i про жахливий розгром...

Начальник штабу навiть не дослухав i махнув рукою з на диво гiркою й
розгубленою мiною... Вiн був чимсь безмежно стурбований i пригнiчений,
вибитий з колi©. Махнув начальник рукою та й ошелешив ©х - нема вже у них
нiякого "батьк а", нема вже у них нiякого командира дивiзi©. Зрiкся.
Тiльки що. Подзвонив по телефону до штабу XIII корпусу й склав iз себе усi
повновластi, зрiкся командування дивiзi ю "Галичина"... I вiд'©жджа геть.
I гiрко-гiрко, видно, було тому начальниковi штабу, чесному солдатовi.
Хлопцiв це ошелешило, немов довбнею по черепу. Не може бути! Як же це?! Аж
не вiрилось. Щоби справжнiй вояк, щоби справжнiй командир, якому доручено
багато тисяч вояцьких доль, вояцьких голiв, раптом пiд час бо©в зрiкся ©х
i покинув напризволяще!.. Господи! Та не може бути! Якi б не були з них
вояки, але ж... Господи! Нехай вони вояки молодi, недосвiдченi, зеленi
юнаки, то тим бiльше не смiв вiн ©х зрiкатися, якщо вiн солдат, не смiв
вiн ©х вiддавати на поталу, якщо вiн солдат!..
Петро вже думав, що це начальникiв жарт. Але не встиг ще вiн цi © думки
як слiд обернути в головi, як вiдчинилися з хряскотом дверi з кiмнати
поруч i з них вибiг генерал Фрайтаг... Хлопцi схопились наструнко, але той
на них не звернув уваги... Фрайтаг був блiдий, з'©ритований, якось дивно
на©жачений. Одягаючи вiйськовий маскувальний плащ на ходу, вiн мурмотiв:
"Досить! Досить!! К чорту!.." I швидко промчав повз них, навiть не глянув
на двох воякiв в плямах зашкарубло© крови, командувати якими належало би
до чести найлiпшого генерала. Промчав Фрайтаг i вискочив з помешкання.
Затупотiв по схiдцях.

"Шнель! Шнель! Шнель!" - загукав на шофера, що вартував з його машиною
бiля штабу.

Машина гуркнула й помчала. Все. Генерал, "батько" ©хнiй, командир
©хньо© дивiзi© вiд'©хав...

IX

- Поголимось, Романе!.. Поголимося й уми мося... Вови примостилися пiд
рясними, ще вцiлiлими бiлими акацiями на стоптанiй, мiсцями присмаленiй,
забрудженiй травi, на штабному подвiр'© й почали голитися... Спершу вони
вiдсапалися, а тодi вже почали голитися з виразом фаталiстичного спокою й
байдужости до всього... Петром опанувала смертельна апатiя, нiби якась
сонливiсть i резигнацiя з усього... Так iнедi бува з людиною, коли
трагiзм ситуацi© й нервова перенаснага переходять межi,- людина переста
квапитися; саме тодi, коли треба найбiльше квапитися, вона переста
квапитися, ©© опанову спокiй. Спокiй байдужости. Те саме й з Петром. Те
саме й з Романом. Можливо, Романовi передався Петрiв настрiй. Либонь, саме
з такого настрою, з таких джерел зродилося оте достославно нацiональне
"якось то воно буде".
"Якось то воно буде". Вийшовши, вiрнiше, вичовгавши зi штабу, хлопцi
було хотiли сiсти на мотоцикль та й десь ©хати, бо тут годi було тепер на
щось сподiватися, нi в кого було брати розпорядження, нiкого слухати.
Хаос. Але сiсти на мотоцикля ©м перешкодила апатiя. Постояли на латцi
сiрого гравiю перед ганком, де допiру стояла машина генерала, вiдхнули
обидва, немов на команду, а один з них прорiк розгублено й роздумливо:
- М-да-а...
Пiсля того Петрiв погляд упав на щось ляковано-блиснуче пiд кущиком
травички. Показав Романовi, й той пiдняв. Це був маленький несесер з
приладдям до голiння. Там був навiть шматок запашного мила... Петро
повертiв знахiдку в руках, понюхав мило машинально... Це напевно загубив
генерал, на пам'ять ©м... Потiм Петро байдуже подивився вгору, де гули
лiтаки, й промовив мелянхолiйно:
- Ну, що ж... Поголимось, Романе! Вони попростували пiд ряснi бiлi
акацi© в кутку двору й там отаборилися. Роман знайшов вiдро м принiс води.

- Поголимося й уми мося...
I вони заходилися голитися. Хтось десь метушився, хтось десь щось
гiстерично кричав, десь гуготiла канонада, а вони сидiли й спокiйно
голилися. Обидва добре намилилися запашним милом, а потiм Роман держав на
колiнях несесер з вiдкритою лядкою, де було вкле не люстерко, а Петро
голився, нацiлявся в люстерко оком i гарною, мабуть-таки, генеральскою,
безпечною бритвою, "разi р апаратом" зшкрiбав з себе верству бiло© пiни, а
з нею й чорну свою брудну щетину, й на очах у Романа перероджувався,- з
страшного, на©жаченого фронтовика перетворювався в чепурного юнака. Лише
настрою Петро нiяк не мiг зголити, а навпаки, чим пильнiше вiн
виголювався, тим чiткiше виступав той жахливий настрiй,- фаталiстичний,
байдужий,- настрiй вiдрiшености вiд усього. Стиснутi щелепи, задуманi очi,
довгi риски печалi й страшно© утоми бiля уст, саркастично роздутi крильця
нiздрiв вiд глуму над усiм i над самим собою... Люди, що метушилися, може,
бачили ©х, але минали, а може, й не бачили. Лише один був пiдбiг i
закричав несво©м голосом, гiстерично, непритомно:
- Що ви робите, iдiйоти?! Смерть на носi, а ви голитесь! Смерть на
носi!!

- От саме тому ми й голимось,- байдуже прорiк Петро.- Вмирати треба
чистому, дурню!
Той, що кричав, був молоденький старшина й спробував показати силу:

- Встати! Й марш!.. Iдiйоти!! Тiкати треба... Петро розiгнув спину й
так, випроставшись, подивився довгим поглядом на молодика... Той
знiяковiв, вiн помiтив вищi вiдзнаки на ковнiрi в Петра й розгубився
зовсiм.

- Вибачте!.. Але ж треба тiкати!.. Панове!!!
- Тiкати зовсiм не треба,- вимовив спокiйно Петро, зшкрiбаючи рештки
мила й обполiскуючи бритву.- Треба з бо м вмирати, органiзовуватись i,
боронячись, вiдступати. Сiдайте сперш та поголимось...
Де, старшина не мiг устояти на мiсцi. Вiн аж мiнився увесь з
хвилювання.

- Боже!.. Таж ви не зна те, що робиться! Генерал Фрайтаг зрiкся нас,
зрiкся дивiзi©, утiкi
- Ну?
- Утiк! Зрадив! I тепер все пiшло шкереберть. Кожен робить, що хоче! Бо
нема керма!.. А ворог пре!.. Чу те? Як б' , як гримить чу те? Боже, який
хаос повстав!.. Киньте до лиха вашу бритву й дурне те мило та бiжiть
геть!..

Роман засмiявся, весело, задьористо, на зло, беручись тепер до голiння:

- А чи ви зна те, чия це бритва й чи мило?
- Ах, киньте жарти! Чи ви зна те, що твориться? Чи ви зда те собi
справу? Вiстка про зречення Фрайтага тепер облетiла всi нашi частини й
тепер iде загальний вiдворот... Все бiжить...
- Ви так дума те? - спитав Петро дуже чемно й iронiчно.- Ви хочете
сказати, що нас ви не врахову те? А ми от i не бiжимо...
Хлопцями опанував шибеничний настрiй. "А ми от i не бiжимо!" А юнак не
чув iронi©. Вiн поглядам на всi боки, кудись поривався бiгти, але бiгти
тепер не мiг, бо перед ним був вищий чин i треба було дозволу, щоб так
просто лишити розмову й бiгти. Напитав собi бiди. А той вищий чин з такою
забандажованою й закривавленою головою дозволу не давав. Вiн тримав
люстерко перед Романовою намиленою фiзiономi ю й апатично цiдив:
- Ну, й далi що?
- Все десь летить на зломання карку!.. А ви голитесь!.. Така
ситуацiя!..

- Спокiйно. Яка ж ситуацiя?
- Як?! Генерал зрiкся нас! Командуючий дивiзi© "Галичина" покинув нас!
Боже, небувала рiч в цiлiй iсторi© полководження - командир перед
вирiшальним бо м зрiкся сво©х воякiв, зрадив ©х! Покинув ©х без жадного
попередження! Навiть нiкого не призначив на сво мiсце! От яка ситуацiя! А
ви голитесь!.. Генерал зрадив! I це в яких умовах! В яких умовах!!
- Мд-а...- протяг Петро задумливо.
- А ви голитесь!.. I це в яких умовах!
- Хлiб ма ш? - раптом запитав Петро, перейшовши просто на ти.

- Маю.
- Подiлись...
Юнак миттю полiз у свiй "бротбойтель" i дiстав пiвбуханки хлiба й
простяг його Петровi:
- Будь ласка.
- Дякую... Можеш йти. Ми ще здиба мось у цiм проклятiм казанку.

Молоденький старшина крутнувся й щез, як метеор.
- "Генерал зрадив! I це в яких умовах!.. В яких умовах!!" - повторив
Петро машинально недавно сказанi слова старшини, як рефрен.
Хлопцi поголилися. Повмивалися. Потiм Роман принiс чисто© води. Вони
переломили хлiб надво , на рiвнi два шматки й почали ©сти, запиваючи
холодною водою просто з вiдра, ©ли й спостерiгали за тим, що твориться.
Метушня була неймовiрна. До штабу пiд'©хала вантажна машина, й якiсь
стрiльцi почали на не© кидати штабове майно, скидали все гамузом. Хтось на
когось з виляском кричав, хтось огризався, все це нiмецькою мовою...
Спостерiгаючи, як вантажили майно, Роман щось згадав, схопився миттю й
подався до штабу... По короткому часi вiн повернувся назад, з двома
листами. Вiн дiстав свою пошту якимось дивом! Пошта пiбито була для всi ©
його сотнi, але сотнi вже не iснувало в природi, й тому вiн тiльки
вiдшукав сво© два листи... Це був один лист вiд мило©, а другий вiд
сестри...
Петро не пiшов по листи. Бо йому нi вiд кого було отримувати ©х. Нiхто
йому не написав i досi жодного листа. I не мiг написати. Бо вiд тих, хто й
хотiв би написати йому словечко, жоден лист сюди не змiг би залетiти...
Схвильований i замрiяний Роман тiльки-но хотiв розпечатувати листа вiд
мило©, як налетiли лiтаки й почалося бомбардування. Бомбардування було
хаотичне, але воно видмухнуло хлопцiв з-пiд акацiй, так само, як
видмухнуло й усiх зi штабного примiщення та з усiх прибудiвок i
розпорошило по норах i щiлинах. Хлопцi опинилися в якомусь подвiр'©,
здовбаному протиповiтряними ровами, й тут залiзли разом з iншими вояками в
землю. Серед тих воякiв було й кiлька нiмецьких СС-сiв...
Рiв, у якому опинилися хлопцi, знаходився насупроти кам'яного погребу.
А бiля того погреба сидiло дво полонених, зовсiм не криючись вiд бомб й
тим дивуючи всiх. Вартовi вклякнули в пригребицi, за кам'яним муром, а
полоненi сидiли так. Вони буди навiть без шапок, голови ©хнi були
обстриженi коротко, на сов тський солдатський кшталт, пiд машинку, i вони
тих голiв навiть не втягували в плечi. Вони були в бруднiй, вивалянiй
одежi. Сидiли на травичцi, простягши ноги й похиливши голови на тоненьких
худющих шиях, i мелянхолiйно, тихенько спiвали... Два дiвочих голоси:

Ой ти, земелько,
Ти моя ненько,
Пришiи до себе
Мо серденько..

Це була популярна старовинна дiвоча пiсня. Пiсня про нещасне дiвоче
кохання, про нещасну сирiтську дiвочу долю... Петро зразу розгубився - що
за мана! Два солдати спiвають по-дiвочому!..
Коли перебомбило, група солдат i Петро з Романом наблизилися до
полонених, розглядаючи ©х, як неабияке диво.
Це були двi дiвчинi. Стриженi. В солдатськiй одежi. З сивцями пiд очима
й скрiзь на обличчях. Вони були неймовiрно бруднi й неймовiрно не подiбнi
до дiвчат. Побитi й немовби рiк не вмиванi. Сидiли, посхилявши печально
голови, очi ©м попiдпухали, як у китайцiв, вопи дивилися на сво© бруднi
штани чи на репанi, аж чорнi вiд бруду й крови руки, докладенi на колiна,
й мугикали пiсню... Укра©нську пiсню на добрiй, степовiй мовi.

Ой ти, земелько, ти моя ненько!..

Хтось iз присутнiх не витримав i вигукнув, не то з глумом, не то з
щирим зворушенням:

- Диви!.. Товаришi!..
Тодi одна з дiвчат пiдвела пухле обличчя глянула на того, шо сказав,
побачила нiмецьку унiформу i раптом блиснула несамовито очима:
- Ич ти! Знайшовся товариш!.. Шкура!.. - i раптом аж затряслася вся,
завищала, захлинаючись вiд сказу: - Шку-у-ра!! Фашистська ти шку-у-ра!!
Своло-оч!..

Хтось за плечима брязнув замком i нагло розрядив автомат... Нiхто не
встиг перешкодити. Дiвчат у бруднiй солдатськiй одежi нiби косою
зiтнуло...

Хто розрядив автомат?! Хто розрядив автомат! Нiмець чи свiй?.. Але в
загальнiй метушнi й панiцi нiколи було вникати в суть справи.
Автомат розрядив з-за спини хтось "третiй", якийсь вищий чин, що
говорив на трьох мовах...
Що то за дiвчата? Чого? Як?..
"Жидо-большевички"...Одне паристе слово. Коротке й вичерпне пояснення.
- Ну, що ж, таких не жаль,- сплюнув хтось.- Таких не жаль. Таких не
жаль...

Але хiба це ворог? Хiба такий ворог? Хiба це вiд них утiка вермахт i
есеси з труп'ячими голiвками? Ха! Смiшно. Нi, це не вiн, це не ворог. Це
просто дiвчата. Кажуть, що вони парашутистки?..
Можливо...

Коли хлопцi повернулися до штабу, в штабi вже нiкого не було, дверi
були пороззяплюванi, всюди валялися папiрцi, якесь шмаття, поламанi
меблi... Не було машини, що вантажилася. Не було й ©хнього мотоцикля.
Хлопцям було шкода мотоцикля, але що ж, якщо вiн щез, то, значить, так
треба. Значить, так хоче вища сила, що ввергла ©х в цей пекельний казан,
як тих юнакiв в пiч вогненну, для великого iспиту. Вони мусять випити
гiрку чашу до дна разом з усiма. Що ж, нехай...
Дивний фатальний настрiй не покидав ©х, стан душевно© прострацi©. Вони
бачили в усьому волю вищо© сили, якусь вищу приреченiсть i опустили руки.
Для чого змагатися, якщо ©м згори призначено бути зiтертими з лиця землi!
Це, мабуть, вiд безмежно© психiчно© i фiзично© утоми. А може, й вiд
свiдомости, що всi проти них, проти цiлого народу ©хнього.
Ситуацiя ©хня була безнадiйна. Цiлком. Вiд рiжних людей, що прибiгали
до штабу з рiжних кiнцiв, так як i вони недавно, за вказiвками, за
порятунком, а iншi переконатися, чи правда, що генерал зрадив ©х, покинув,
вони мали вичерпнi iнформацi© про все, що вiдбува ться скрiзь.
Iм'я тому, що вiдбувалося скрiзь, на всьому просторi, займаному недавно
дивiзi ю, панiка. Жахлива панiка.
хню дивiзiю, власне, рештки дивiзi©, оточено - вже оточено! - стальним
перстенем i приречено на знищення. Вони й ранiше знали, що до цього
йдеться, але одне дiло знати, а iнше - бачити, як утiк генерал, покидаючи
приречену дивiзiю. Те, що було примарою, тепер сталося. Перстень
замкнувся. Оточено й решту частини XIII корпусу, але найгiрша перспектива
чека воякiв укра©нсько© дивiзi©. Скрiзь кружля уперта чутка, що метою
оточення, метою замкнення перстеня в якраз знищення ©х. I це логiчно. На
цьому вороговi залежить. I нiхто з них не може сподiватися на жадну
милiсть, на нiяку пощаду. Всi iншi можуть, зрештою, пiти до полону й
лишатися цiлi, лише для них така перспектива виключена.

А найтрагiчнiше те, що головнiшi частини вермахту вже опустили фронт i
майже всi вихопилися за перстень ще до того, як вiн замкнувся, й лишили ©х
напризволяще.

Ворог прорвався колосальними силами на пiвночi й на пiвднi, загнав тi
клини далеко вглиб, зiмкнув ©х i вiдрiзав усi шляхи до вiдступу...
Така картина.
Як же бути й що ж ©м робити?
Петро махнув рукою. Ним володiло непереможне бажання лягти й заснути.
Голова йому нестерпно болiла, гула, розсiдалася. Роман кiлька разiв
товкнув його пiд бiк, тягнучи за кожним разом запитливе:
- Ну?..
Петро подивився на Романа довгим поглядом i поляпав рукою по держаковi
"МПi", поляпав значуще, заспокiйливо, мовляв: не хвилюйся, останн слово
щодо нашо© долi буде за нами. А словами промовив мляво:
- Утекти вiд ворога ми завжди утечем. Але хiба в цiм суть?..

По тих словах пiшов пiд акацi© й лiг на траву горiлиць. Вiн нiяк не мiг
протистояти непереможному бажанню заснути мертвецьким сном, i нехай все як
зна .

Роман сiв поруч.
- А в чiм же суть?
Петро не вiдповiв. Можливо, суть в тiм, що перед ними в цiй критичнiй
ситуацi© поставала проблема, куди ©м бiгти, в який бiк, куди вириватися,
де шукати рятунку, вiрнiше - в чому шукати рятунку. Бо не тiльки металося
тiло, металася й душа. Бiдолашна, засмикана, змучена душа. Часом
здавалося, що вона або розчахнеться навпiл, або людина мусить збожеволiти,
а це значить розчахнутися вже не навпiл, а на сто часток.
Не дочекавшись вiдповiдi, Роман зiдхнув, дiстав листи й почав читати,
кваплячись, боячись, щоб i цей раз щось не перешкодило. Така, бач,
дiйснiсть, що людина не певна, чи вона встигне розпечатати конверта з
листом вiд кохано©... Роман читав листа, бiг по паперi очима, а губи йому
починали тремтiти. Дужче. Нарештi вiн не витримав i застогнав, рипнув
зубами.
- Що? - запитав Петро. Вiн не спав, вiн борюкався зi сном i щось думав,
i почув Романiв стогiн.
- Що? - запитав, не розплющуючи очей.
- На ось, подивись! - ткнув йому Роман листа. Але Петро не поворухнувся
i не розплющив очей.
- Розкажи так...
- Недавно... Пiд час пацифiкацi©... нiмцi розстрiляли мого брата...
Чу ш?.. Мовчанка.
- А весною... в мiстечку Н. нiмцi повiсили групу юнакiв, серед них
кiлька товаришiв... Чу ш?
Мовчанка. Бiдолашний Роман аж стинався весь вiд розпачу.
- Т-та-ак...- процiдив Петро по довгiй мовчанцi.- Ось в цiм i суть!

Йому самому пригадався шерег повiшених понад мостом на вербових
гiлляках його товаришiв i друзiв у рiдному мiстi. Згадавши, розплющив очi.
Сон йому втiк. Вiн дивився на Романа й морщив чоло, ворушив бровами.
Недобравши слова, яким би потiшити друга, запитав будь-що.
- Хто пе пише?
- Це... лист вiд дiвчини...
- Гм... А що ж це вона прямо так i пише в листi...
- Так. Вона прямо так i пише, лише пише, що це не нiмцi зробили, а
"ворожi партизани".
- Розумна дiвчина! А що сестра пише?
- Теж пише про смерть багатьох знайомих... На шибеницях...
Порозбивалися на гойдалках"...
- Т-та-ак... Ось в цiм i суть,- зiдхнув Петро.- Ось в цiм i суть.

Мовчанка. Петро дивився широко розплющеними очима на вiти акацi© над
собою. Потiм заговорив з мукою, тягучим хриплим голосом:
- Я от дивлюся на них... Ти зна ш, я бачу ©х... От ©х тисячi гойдаються
на гiлляках, на спепiяльних шибеницях, на брамах, на стовпах... Стiльки,
як отих листочкiв, i отак тремтять!.. Тисячi ©х лежать горами в шолухових
ямах на державному млинi, пострiляних, закривавлених i присипаних
шолухою... Тисячi ©х вигинуло в таборах остарбайтерiв пiд канчуками...
Ось, брате, у чiм суть! Здавалося би, ясно?..- Павза. Петро вiдсапнувся.А
воно зовсiм i не ясно. Бо зна ш ще, в чiм суть? Ти це зна ш, ти сам це
зна ш, але я мушу це сказати, бо вони от ©дуть через мою душу... Десятки
тисяч, сотнi тисяч ©х день i нiч ©дуть... Все на захiд, все на захiд. День
i нiч. Пiд бомбами, пiд артилерiйським обстрiлом, через фронти - босi й
голi поспiшають. Я бачив ©х... Ти бачив ©х... Довжелезнi ешелони утiкачiв
зi сходу на захiд... З маленькими дiтками... З старенькими бабусями... Але
поки вони всiли в ешелони, вони бiгли пiшки, босонiж сотнi кiлометрiв,
тримаючи маленьких дiток за ручки, на захiд, на захiд, рятуючись вiд
пекла, вiд загибелi, вiд мук, обриваючи одежу й шкiру межи тернами,
гублячи дiток на дорогах непогребенними. Вони утiкають... Зна ш вiд чого
вони утiкають? Ти зна ш. Але ти не бачив, а я бачив на власнi очi, вiд
чого вони утiкають... Ах, Боже! I куди вони утiкають!.. Твоя мила пише, що
повiсили тво©х друзiв... А моя мила не пише, бо... бо ©© саму вiшали тi
самi, що вiшали тво©х друзiв, але вона утекла, щоб ©© вiшали iншi, тi, що
загубили ©© батька... Ми бачили з тобою ешелони на всiх станцiях
Чехо-Словаччини, Нiмеччини, Мадярщини, Польщi... А скiльки ж ми ще не
бачили!..
- Сестра пише, що у Львовi, по всiх мiстах Галичини повно-повнiсiнько
бiженцiв зi сходу. Убогих таких i голодних... А тепер вони мечуться в
панiцi, поспiшають утiкати далi...- це Роман.
- От бачиш. Вони бiжать не вiд добра, вони бiжать вiд лиха. Вони
рятуються, але... Вони потрапляють "з вогню та в полум'я", як то кажуть
нашi сусiди. Але де бiльший вогонь?! Ось питання! Тепер це питання.
Павза.

- Ти бачиш ©х? Нi, ти не бачиш ©х. Мiльйони черепiв, що ними напакована
вся земля там, от мерехтять передi мною... Пострiляних, помордованих,
розкуркулених, вимерлих вiд голоду... ©х бiльше, анiж отих листочкiв на
деревi. Я бачив ©х на шляхах i дорогах Далеко© Пiвночi, я бачив ©х у
Вiнницi, але скiльки я ще не бачив, а скiльки ©х там! А скiльки слiз
материнських i дитячих!.. Ось через те вони утiкають, тi сотнi тисяч
нещасних людей. Вони ©дуть i ©дуть... Ось в цiм i суть!..
Петро урвав мову. Зiдхнув глибоко. Лежав мовчки.
По довгiй павзi Петро враз рiшуче звiвся. Обтрусився, похитуючись.
Пiдняв i почепив на шию свiй "МПi".
- Ходiм. Будемо битися, Романе! Ми мусимо битися... До решти... До
останнього зiдхання.
I вони пiшли.
Пiшли шукати якусь уцiлiлу ще частину, до яко© можна би пристати та й
битися до останку. Вони вiрили, що таких, як вони, багато й буде з ким
©м iти плече в плече.

Х _

Як виявилося, ©хнiй командир дивiзi©, генерал Фрайтаг зрiкся дивiзi©
якраз тодi, коли надiйшов наказ з штабу корпусу про те, що дивiзiя
"Галичина" ма зайняти найвiдповiдальнiший вiдтинок фронту й стримувати
ворога, незважаючи нi на що, нi на якi жертви,- вона ма прикривати
вiдступ всiх нiмецьких частин, щоби дати ©м змогу врятуватися, видертися з
оточення. Разом з дивiзi ю "Галичина" мала таке ж завдання ще одна
нiмецька дивiзiя...
Мотиви зречення Фрайтага - офiцiйно не вiдомi. А неофiцiйно - невiра в
бо здатнiсть дивiзi© та презирство до ©© людського складу. Фактично ж, як
поговорювали всюди, боягузтво цього генерала й расистський дурман, що
пiдсилив те боягузтво, страх за власну шкiру... Але як би там не було,