Багряний I. Огненне коло

генерал зрiкся дивiзi©, зрадив ©©, зрадив кiльканадцять тисяч солдат,
кинувши ©х в найкритичнiший момент напризволяще. Зразу по втечi Фрайтага,
разом з чуткою про його зречення розкотилася й чутка й облетiла всi
укра©нськi частини про те, що та нiмецька дивiзiя, яку призначено разом з
дивiзi ю "Галичина" стримувати ворога й прикривати вiдступ, теж знялася з
позицiй. Знялася й пiшла на вилiм з котла десь на пiвденний захiд, пiд
командою генерала Лiндеманна... Таким чином, лишилась тiльки ця юнацька
дивiзiя вiч-на-вiч з в стократ сильнiшим ворогом стримувати його, i то
дивiзiя тiльки номiнальне, бо здесяткована вже боями на пiвднi. А тепер й
без командира.
Почалася фактично анархiя, яку тяжко стримати. Деякi частини самовiльно
кинулися за вiдступаючими нiмецькими групами, щоб виломитися разом з ними
з оточення й врятуватися. Деякi намагалися утриматися й виконати сво
призначення, велiння вже не начальства, нi, а велiння сво © совiсти.
Над усiма частинами приречено© дивiзi©, власне, над рештками ©© повiяв
подих смерти. Бо в анархi© нема рятунку.
Жах струсонув багатьма, особливо ж тими, що мали слабi нерви.
Надзвичайно поширювали панiку чутки про самогубство багатьох старшин з
©хньо© дивiзi© в жорстоких боях минулого дня й ночi пiд Пеняками,
Майданом, Ясенiвом тощо, а також про загибель багатьох вiд збро© ворога.
Бiгла чутка про самогубство сотника П., хорунжого Рудакевича i iнших в
невимовно трагiчних обставинах... А тепер... Тепер приходить ©хня черга!
Було кожному ясно, що починався головний акт велико© трагедi©.
Найвiдважнiшi, найсильнiшi духом билися над тим, щоб вправити все в
рямцi вiйськово© дисциплiни й органiзованостi й тим, щоби врятувати все,
або хоч максимум людей, вiд неминучого масового загину... То було змагання
мiж психозом жаху i почуттям обов'язку й вiдповiдальностi, мiж его©змом i
жертвеннiстю, мiж тваринячим i людським...
А навколо пишалися стиглим збiжжям поля,- вклонялися налитим колосом
жита й пшеницi, доцвiтали гречки, а по гречках гули бджоли, незважаючи
зовсiм на те, що дi ться з бiдолашними людьми, незважаючи й на те, що так
несамовито гримить, а не дощить. Лиловiли на обрiях в маревi спеки гайки й
лiсочки, манячи лагiдною прохолодою прийти туди й покласти голову на
шовкову траву, вiддихнути змученими грудьми. Лиловiли пагорби... I навiть
не вiрилося, що тi всi замрiянi пагорби й гайки, й лiсочки обсаджено
артилерi ю, покрито кулеметними й мiнометними гнiздами, а попiд квiтучими
ланами гречки земля здовбана ровами й окопами, а найбiльше все те здовбане
бомбами й гарматнями й засiяне залiзом... А ще найгiрше - все те
покроплене людською кров'ю, засiяне рештками розiрваних i розшматованих
людських тiл...
По пшеницях i по житах ходить вiтер, гонить золотi хвилi туди та сюди,
пестить тi жита й пшеницi, потiша ©х, мовляв, почекайте, ось все
перегримить, перетарахкотить, все уляжеться, i тодi прийде господар, а не
господар, то хтось на його мiсце, i облегчить стеблинам муку тримати на
собi тяжкий колос... Хтось прийде, згромадить буйний урожай в золотi
полукiпки й скирти, а землю зоре, скропить ©© потом, засi зерном i
надiями наново... I все буде по-старому.

Ген-ген полями ходить нiжне марево вiд спеки i грiм артилерi© на обрiях
i за обрiями вида ться на справжнiй грiм - ось-ось звiдти насунуть грозовi
хмари, розсипляться блискавками й буйними теплими дощами, зливами напоять
землю, житт датною вологою й пiдуть десь далi, далi, а на небi стане
слiпуча й тиха веселка, як кiнець громам i бурям...
А тi громи облягали небо все дужче й дужче. Вони стягали обрi©
велетенським колом все щiльнiше й щiльнiше. I вже грiм iшов безперервною
ланцюговою розрядкою, як то бува з морготiнням блискавок горобино© ночi,
тiльки це вдень...


Розклад окремих частин, що лишилися в оточеннi, було припинено. Взяв
гору не психоз жаху, а свiдомiсть великого обов'язку. Хтось мусить
протистояти вороговi. Хтось мусить тримати фронт... Бодай для того, щоби
панiкери, слабi духом i нервами, могли видертися й урятуватися. А ще ж
святий обов'язок перед друзями й товаришами, а особливо перед раненими. I,
нарештi, здоровий глузд i здоровий его©зм, який твердить, що вiд панiки
тiльки загибель, що рятунок в органiзованiй дi©. Якщо ©х покинуто
напризволяще, то вони мусять рятуватися самi, i мусять вирятуватися.
Таким чином, вiдважнi й мiцнi духом, яких знайшлося немало серед решток
приречених на тяжкий iспит, не пiддавшись панiцi й не втративши почуття
вiдповiдальностi!, вправили хаос в якiсь рямцi. Почали стягати до купи й
переформовувати розбитi чи розкладенi частини, зводити ©хнi рештки в
окрему ударну групу, щоб протистояти вороговi, а протистоячи йому,
пробиватися з оточення й вивести всiх ранених, всi незчисленнi обози
дивiзi©, санiтарнi валки, частини обслуги й господарчi частини, люди в
яких навiть не володiли збро ю, тощо...

Хто конкретно керував усiм, яка сила направляла всю акцiю, кого би
треба за iменем пiдiймати на щит - нiхто не знав докладно. Та й це не
важно. Кожен думав, що то вiн. I це найбiльш важно. Почуття велико©
вiдповiдальности днало усiх ©х, приречених, всi цi рештки, киненi
напризволяще, в дину, внутрiшньо спаяну, цiлеспрямовану силу.

Петро з Романом зголосилися до зiбраного з рiзних уламкiв
артилерiйського дивiзiону. Петро знову обiйняв команду батаре ю, а Романа
взяв до себе на вiддiл зв'язку, щоби бути ©м укупi.
Новосформована група пiшла на фронт, пiд Пiдгiрцi...
Ця Петрова батарея теж рухалася кiнною тягою... Знову конi! Ах,
бiдолашнi конi! Петро любiив запрягати цi iстоти тiльки в пiснi.

Запрягайте конi в шори,
Конi воронi©,
Та й по©дем здоганяти
Лiта молодi©...

Але, Боже! Як це подiбне при всiй неподiбности! Здоганяти...
Лиш кого тепер здоганяти? Життя? Мрi©? Частини генерала Лiндеманна?
Волю?.. Честь?.. Материнський розпач?.. Кохання мило©?..
Все зразу!
Що то було за видовище, що за похiд!
..."Конi воронi©", кваплячись, нiби розумiючи трагiзм ситуацi©,
вибивалися iз сил, тягли тяжкi гармати вузькими сiльськими дорiжками або
полями навпростець, або луками пiд грохiт канонад i пiд одчайдушний лемент
ворожих кулеметiв,- мало не десятитоннi потворища-гармати вгрузали
колесами по самiсiнькi осi в м'яку землю, а конi шарпалися, вивертали ноги
й горбатилися, напинали хребти, вириваючи гармати для того, щоба через
кiлька крокiв зав'язнути знову

А в небi, як тiльки вони вийшли з укрить i посунулися вперед, з'явилися
ворожi лiтаки, як орли-стерв'ятники, й почали ©х клювати...

Над однi ю братською могилою, зробленою в бомбовiй вирвi, Петровi
випало промовляти. Тяжко йому було промовляти, але щоб пiдбадьорити живих
вiн мусив щось сказати про мертвих. Вiн говорив просто спокiйно i мужньо,
а сам був змучений i печальний. Вiн не мудрствував, не подавав нiкому
лицемiрних надiй, говорив терпку, оголену правду - правду про ©хню
загибель, але й про ©хню славу. Вiн говорив так, нiби це була вже остання
©хня братська могила, нiби в тiй братськiй могилi вже лежить i вiн.
Говорив тихо, але слова його западали в саме серце почорнiлим у боях
друзям...

XI


- Майбутнi iсторики нiмецькi напишуть, що тут до останку, до загину
стояли нiмецькi солдати, але то не буде правда... Доказом цього оця
братська могила, одна з незчисленних, що були й що ще будуть тут, по нас.
Гураган ©© зрiвня з землею. Нащадки ©© забудуть або й не знатимуть. Але
це нiчого не мiняе. Тут лежатимуть костi як доказ, що до останку, до
загину тут стояли Ми. I ця правда колись устане на увесь зрiст i буде
записана на скрижалях iсторi©. Кожен цаль цi © землi тут полили сво ю
кров'ю Ми. Укра©нськi вояки. Та навiть коли би лишався тут останнiм тiльки
один укра©нський вояк, укра©нський юнак, то це би означало, що цю землю
захищав до останнього подиху вiд навали зi сходу вiн, укра©нський солдат,
укра©нський невiдомий, безiменний солдат, укра©нський самовiдданий
романтик. Але ж тут нас лишилося не один! Нас тут лишилося ще кiлька
тисяч. Поставили чоло вороговi в цiлком безвигляднiй ситуацi©. Це Ми
поставили чоло вороговi в цiлком безвигляднiй ситуацi©! Ми боротьбу
програ мо, але нашi костi в цiй землi довго нагадуватимуть нащадкам, що ми
боролись. Це Ми боролись! Це НАШI костi, друзi мо©!
Те, що ми божеволiли вiд жаху, то наша справа. Так, ми божеволiли вiд
жаху й кричали тваринячими голосами, розчавлюванi танками, живцем печенi
"катюшами", дiрявленi на решета ворожими автоматами та кулеметами й
кромсанi сталевим череп'ям гарматнiв, але наш крик, наш переляк, нашi
воплi простить нам оця наша земля. Нашу панiчну часом розгубленiсть i нашi
безпам'ятнi передсмертнi благання та прокльони вiд нестерпних мук нам
простить наша земля, оця наша сира земля. Ми не були героями. Усi "геро©"
були деiнде й лишились живими. Нi, ми були простими юнаками, якi нiколи в
сво му життi нiкого не вбивали i не вмiли вбивати, але якi любили свою
землю палкою любов'ю й ради не© стекли власною кров'ю в жорстокiй нерiвнiй
боротьбi. Ми не були героями, нас убивав ворог, як кроликiв, але й ми
вбивали ворога нещадно. Ворог убивав нас, не знаючи милосердя, ми його
убивали теж, не знаючи милосердя
Нас переможено, але це не правда. Нас вибито Нас вимордувано. Нас
витолочено, це так. Але нас не переможено. Бо ми не здались. Ми де здались
вороговi й не пiднесли руки догори.
Минуть роки, минуть десятилiття, минуть столiття, про нас говоритимуть
рiзнi речi, про нас говоритимуть, може, навiть зi смiхом, як лро тих, що
панiчно ридали вiд жаху, але нiхто нiколи не скаже, не посмi сказати, що
ми пiднесли руки догори й здалися. Нi. Нiхто цього не посмi сказати! Бо
це буде неправда. А хто не здався, той ще не в переможений. Поляглий
навiть в нерiвнiм бою не переможений до кiнця. Вiн лише в фiзично
вбитий, але вороговi нема з чого трiюмфувати. Неупокорений мертвий
воскреса завжди.
Минуть десятилiття, i ми воскреснемо в народнiй пам'ятi... Нас тут так
багато лягло, а ще немало ляже кiстьми, що цей шматок землi укра©нсько© i
цi днi, затягнутi димом i нашими воплями, лиша ться вi вiках, як
укра©нськi ще однi Термопiли...


XII


"На фронт"... Смiшне поняття! Фронт скрiзь. Бо© почалися з мiсця й
тривали потiм безперервно.
Тяжкий бiй кипiв пiд Пiдгiрцями. Потiм пересунувся
пiд Олеське... Потiм пiд Гавареччину...
За замок i село Пiдгiрцi бiй був особливо лютий. В Пiдгiрцях,
натискаючи зi сходу, з нами зударилась якась ворожа частина, сформована
нiбито з комсомольцiв, одчайдушних i таких, що нiбито не здаються в полон.
Спочатку ворог вiдтиснув частини дивiзi© геть i зайняв Пiдгiрцi. Але
одчайдушним ударом частини дивiзi© вiдкинули ворога назад, завдавши
великих втрат. Та пiдiйшли бiльшi ворожi сили й вiдтиснули хлопцiв на
захiд, пiд Олеське. Вони вiдступила з боями, як то кажуть, задкуючи,
уступаючи кожний цаль рiдно© землi з великим опором i густо скроплюючи ©©
сво ю й ворожою кров'ю...
Петра й Романа смерть уперто минала, i Роман був у надзвичайному
пiднесеннi, розпалений i несамовитий. Вiд якогось, аж наче гiстеричного
пiднесення несамовитий. Замурзаний потом i кiптявою вiн, Роман, говорив
Петровi (забуваючи, що це саме вiн уже сказав принаймнi разiв з десять):
- От якби билися отак усi, всi! I з самого початку! Ми б того
проклятого "ворiженька" давно загнали на пiч...
Лишалося тiльки невиясненим, хто саме "всi-всi!" та вiд якого саме
"самого початку".


У короткi, украденi в смерти хвилини, Роман перечитував листа вiд мило©
й нишком цiлував його. Бо там, крiм страхiть, були ще понаписуванi такi
речi, вiд яких хлопцевi заверталася голова й млiло серце. I поки вiн був
ще живий, вiн хотiв упитися тi ю млостю, тi ю радiстю вiд дiвочих признань
в листi, скропленому дiвочими сльозами. Слiди слiз ще були виднi, хоч.
який той лист був пожмаканий i пропотiлий, хований на юнацьких грудях.
Раз пiд час такого перечитування навернувся Петро, якого Роман,
заглиблений в переживання, вчасно не помiтив. Хлопчина буйно почервонiв,
бо був застуканий саме на тому мiсцi, як вiн цiлував листа... Петро зробив
вигляд, що нiчого не бачив, що йому, зрештою, нi до чого нема дiла, хоч у
самого серце стислося вiд жалю й ще вiд чогось. Роман знав, що той все
бачив, лиш уда . Згортаючи листа й ховаючи тремтячою рукою в бiчнiй кишенi
на грудях, Роман пробубонiв, якось вовкувате поглядаючи спiдлоба:
- Ну, чого скиришся?!
Петро помовчав. Сiв поруч. Пожував травинку.
Й зiдхнув з щирим тихим жалем:
- Я зовсiм не скирюсь, дурню... Вiд того тону Роман знiяковiв зовсiм.
Глянув на товариша, й аж сльози йому виступили на очах.
- Ну, не злосться... Ти бачиш же, що я зовсiм дурiю...
- Я теж дурiю,- промовив Петро тим самим тоном.
- Як?..
- Та от так...
Роман присунувся близько й глянув у самi очi, замерехтiв у них
зволоженим сво©м зором:

- Так? Скажи... Ти мав кохану?
- Так, я мав кохану...
- А-а-а...
Мовчанка.

- I де ж вона? - запитав нарештi Роман зовсiм тихенько.
Петро поворушив бровами й примружився, дивлячись удалину:
- Я ж вже тобi говорив... Вона втекла з-пiд шибеницi i щезла. I нема,
брат...

Роман схвильовано витяг листа з кишенi на грудях i простяг Петровi з
щирою довiрою, нiби тим хотiв зробити товаришевi при мнiсть, порадити в
його горi.

- На ось почитай... Що вона пише...
Петро посмiхнувся й одвiв Романову руку з листом:
Смiшний ти, на©вний ти, хлопче! Заховай. Це твiй лист, тво щастя...
Мiй лист, мо щастя теж прийде. Вiн прийде колись...

Пiд Олеськом хтось з дивiзiйникiв розповiдав, як то вони заскочили в
Пiдгiрцях кiлькох ворожих кулеметникiв-юнакiв. Розстрiлявши всi набо© з
кулемета i не схотiвши здаватися в полон живцем, тi "теж хлопцi",
пiдiрвали себе гранатами. Самi себе... Гранатами... Лишилась каша...
I цiкавим було Петровi та Романовi чути, що й оповiдач i слухачi не
мали особливо© злоби до "тих",- мабуть i на злобу вже не вистачало духу.
- Бач,- сказав котрийсь мляво й понуро.- Не тiльки ми коца мось...

- Еге ж,- докiнчив iнший так само мляво, апатично.- Вони теж такi
бiдаки... Як нема вже виходу, тодi власна куля або граната... Але ж i
завзятi, чортовi сини!

З цього всього випливала тiльки одна тяжка мораль - якщо "там" такi
настро©, то нема чого будь-кому сподiватися на пощаду й милiсть.
I нiхто на пощаду й милiсть не розраховував i навiть не думав про те.

Не бачачи для себе iншого рятунку, як лише битися й якщо загинути, то в
запалi бою, люди, "хлопцi", що в пеклi поробилися суворими, загартованими
мужами, билися геро©чно.
Там, де вони пройшли, немало лежатиме ©хнiх i ворожих кiсток, немало
черепiв, присипаних пилом i тоннами землi, збурепо© в небо, лежатиме там,
i немало тих черепiв колись виоре дядько, укра©нський селянин, батько цих
хлопцiв, орючи лани сво©. Однi з тих черепiв лежатимуть зiницями на захiд,
а ще бiльше ©х лежатиме тут зiницями на схiд - це все будуть ©хнi
черепи...

"О жовтi черепи, зiницями на схiд !"
Химернi думки лiзуть в стомлену, гарячу вiд болю й безсоння голову.

"О жовтi черепи, зiницями на схiд!.." - звiдки це? Ах, так, це ж з
одного поета, отого що там, по той бiк... З його знаменитого "СЛОВА О
ПОЛКУ", з його надзвичайно© поеми про укра©нський ПОЛК, про його
безвиглядну, але геро©чну, нiким не оспiвану боротьбу, про його
трагедiю... Боже, що ж то за така фатальна, вiчна iсторiя! I там теж отак
конi тягнуть батаре©, вгрузаючи по колiна в чорнозем... Ось такi вони -
пiтнi, мокрi, блискучi, в моргулях божевiльне напнятих м'яз. Бач! Це ж про
©хнiй "полк", про оцей "полк", про оце...

Тяжущi гармати вгрузають по самi станини в глевкий чорнозем, а гривастi
конi, напружуючи рештки сил, виривають ©х i знову грузнуть, виривають i
грузнуть - тягнуть з хропiнням, з колосальною напругою, побрязкуючи
зумбелами й ланцюгами посторонок, викручуючи ноги, засiкаючись
пiдковами... Над ними опалове небо, й грiм, i димний сажний туман, а вони
тягнуть... А ©м допомагають гармашi, такi ж пiтнi, змученi, але затятi.
Все вперед i вперед! Вперед!
I сунуть вони, гримотять, гримотять. За ними гримотять ляфети, заряднi
скринi, обози... В цiлому - це ж i е вони, отi: "тяжкi потвори батарей" з
Бажанового "СЛОВА О ПОЛКУ".
За батареями йде пiхота... Iдуть мiнометники... Гренадери... Над ними
клекотить небо, меркне блакить вiд бомб, а потiм розчахуються обрi© вiд
©хньо© власно© канонади... I знову виривають конi тяжкi гармати й ляфети з
чорноземлi i знову гримотять, обливаючись потом...
Там, де пройшов цей "полк", лиша ться поле, здовбане й укрите вирвами,
мов кратерами вулканiв, залите кров'ю, засiяне черепами - ©хнiми
власними...

"О жовтi черепи, зiницями на схiд!"
Так. Неодмiнно.
Вони падають... Вони всi падають лицем туди, куди поривалися серцем,
вони падають зiницями на схiд.
I лежатимуть так до судного дня.

XIII _

Але дедалi люди все бiльше нервове й фiзичво вичерпувалися й навiть
найтвердiшi вже починала впадати в розпач, психiчно заломлюватися.
Найкраще Петро спостерiгав це на Романовi.
Запал Романiв танув. Вивiтрювався геть. Його заступав вiдчай. Та який
вiдчай! Бiдолашний хлопчина не те що вимучився фiзично, не те цо потерпав
вiд страху, нi, вiн вичерпався душевно, бо переживав велику внутрiшню
кризу.

В одну з коротких хвилин перепочинку Петро кинувся шукати Романа й
знайшов його лежачим У кущах. Хлопець лежав лицем в землю й плакав, що
видно було по його плечах. Петро посояв над хлопцем, а тодi сiв мовчки
поруч. По якiйсь хвилинi взяв сво ю кострубатою рукою за хлопцiв чуб i
повернув ро себе. Роман вирвався й знову уткнувся в землю, але перестав
плакати. Полежав так, а потiм повернувся навзнак i, схлипнувши востанн ,
промовив до Петра:
- Вибачай... Збабiв, брат...
- Нiчого, бува ...
- Бува !.. Та не з усiма... Ти навiть не уявля ш, з яко© це я причини
так розсипав кислицi. Ти дума ш, що я боягуз?
- Нi, я не думаю, що ти боягуз.
- Гм... Я, може, й боягуз, але не настiльки, щоби плакати. Я вiд
iншого. Я тому, що бачу, яке ми нiщо!.. I не тому ми нiщо, що ми отут
нiщо. Нi, ми вмi мо часом навiть ефектно вмирати, часом потрапимо утнути й
параду, та яку! Але що з того?.. Ах, якi ми бiднi©
- Та чого?
- А того... Нi, ти цього не збагнеш. Занадто в тебе вiдмiнна,
простолiнiйна, грубо витесана души й груба шкiра... Хоч нам, власне, й
треба б таких чортiв, як ти...

- А може б я таки збагнув? - тонюсiнька-тонюсiнька нотка товариських
кпинiв.

- Де!. От була в мене гарненька хатка в душi. Така гарна-гарна хатка! I
от розвалилася. Збомбило ©© до чорта! I тепер там порожньо стало, ух!,. А
яка ж то була гарненька хатка! Хатка, що ©© менi збудували змалку рiжнi
вишиванi "дядьки"... Зна ш, хатка з "козаченькiв", з "ворiженькiв", а
шароварiв широких як Чорне море, з "гакiвниць", з "оселедцiв"...
"Ворiженьки" таки були милi й безобиднi, а вiйни, власне, нiяко© й не
було, був тiльки "герць", така парада, гулянка. "Козаченьки" йшли на
"герць погуляти" з "ворiженьками".

Хтось збоку засмiявся. То сидiли поблизу стрiльцi, спинами до
розмовцiв, стомленi, байдужi, але вони безперечно слухали, хоч i не
подавали зовсiм виду. На ©хнiх вухах i на ©хнiх спинах було написано, що
вони слухають, i смiх той стосувався Романових слiв.
Нехай.

- Еге ж,- продовжував Роман до Петра саркастично, нiби сам себе
тортурував: - "Козаченьки" йшли на "герць погуляти" з "ворiженьками". А
тим часом... Бач! Господи, як далеке оце все вiд того, чим нас напихали
змалку рiжнi вишиванi дядьки та панi©! Тим часом дiють не цукерковi
"ворiженьки" й не цукеркових "козаченькiв" тут треба, i не цукеркових душ,
напханих розвезеним нашим, солоденьким, розмрiяним примiтивiзмом, тут
треба! - Бiдний Роман аж мiнився, так вiн глибоко переживав усе.- Iншого
тут треба! Бо не "ворiженьки" дiють проти нас, а дi математика! Дi
ворог, озбро ний математикою! Еге ж! А математики нас якраз i не вчили.
Петро був, як уже не раз перед тим, страшенно здивований Романовою
мовою, що прозраджувала i неабиякий розумовий багаж в цього хлопця, а
головне, що ця русява голова вмi думати й багато, видно, думала. Щоб
розвiяти гiркоту Романових слiв, Петро зауважив з легкою iронi ю:
- Це ти сам до всього додумався, чи десь вичитав?
- Вичитав, брат! Ось вже кiлька днiв вичитую, все вичитую! Вичитую! Аж
шкiра луска ! I бачу, що головного нас не вчили... Бож-же, Бож-же!..
Замiсць вчитися модерним наукам, отi © "математики", як треба перемагати
ворога, ми чортiй-вiдколи спiвали про симпатичних "ворiженькiв", що самi
щезнуть, "як роса на сонцi"... Ой, Боже, Боже! Жди!..
Знову смiх i чиясь реплiка, нiби сказано окремо, в окремiй розмовi
помежи тими, що сидiли збоку спинами до Петра й Романа:
- А навiщо хлоповi наука?.. Один "дядько" навiть дописався до того, що
хлоповi наука шкодить, що хлоповi не треба науки, а мусить вiн свинi
пасти, згiдно нацiонально© традицi© нашо©...
Регiт крiзь стисненi щелепи, люте спльовування, лайка, ще чиясь у©длива
реплiка:

- А глянь на тих, що пруть та й на нiмцiв! Хто ж це пре, як не хлоп!
Такий, брат, час. Але там хлопа вчили не кадилом махати й не тiльки вiвцi
пасти...- i урвав мову.
Здивований Роман почекав якийсь час на продовження, але продовження не
було, реплiки погасли.
- От, бач,- зiдхнув Роман до Петра.- Ще комусь гарненьку хатку
зруйновано. Та й хiба тут не зруйну ться? Ти дивись, як нас "ворiженьки"
чешуть! Пил летить, стовпами до самого неба сто©ть!.. Це поки ми спiвали
сво© чаклування про те, що вони згинуть, "як роса на сонцi", вони робили
що iншого, i от ма ш!.. Вони зовсiм не хочуть "гинути, як роса"... I тепер
ми проти них, як щурi, як комашки-горопашки. Отакi собi "славнi
козаченьки", що "засвистали" та й пiшли "на герць погуляти". I
"свищуть"... Гуля мо на "герцi". От гуля мо!.. А, бий тебе сила божа! Ну,
хiба тут чоловiк не зареве зi злости безсило©! Га? У них танки! У них
лiтаки! У них командири!..- i зiдхнув та й вимовив зовсiм iншим, нiби
байдужим уже голосом: - Зрештою, навiщо нам танки й навiщо нам лiтаки, як
у вас вишиванi "дядьки" з мальованими "шаблюками", нашi чаклуни й
характерники!.. Лiтакiв i танкiв не намалю ш так просто, а шаблюку
намалю ш, та ще й як легко! - I потiшив сам себе, витираючи не то забуту
сльозину, не то пилюку в оцi.- Ну, нiчого... Не навчили нас сво©, то
навчать нас "ворiженьки"...

- Не хвилюйся, Романе,- заспоко©в зумисне голосно Петро, намагаючись i
для тих хлопцiв, що сидiли спиною до них, стушувати прикре враження вiд
цi © зовсiм недоречно©, непотрiбно© розмови.- Не хвилюйся. За битого двох
небитих дають.

- Я сумнiваюся, щоби за цих "битих", костi яких розносить на всi чотири
сторони, хтось взагалi щось давав.
- Говорю в збiрному розумiннi... I не нарiкай на тих "дядькiв", на
свiтi все розумно, може ж, i вони для чогось потрiбнi. Якщо не зараз
потрiбнi, то принаймнi будуть колись.
- Вони зараз, саме зараз потрiбнi! Хотiв би я бачити ©х тут, ось тут!
Ось тут!

- Не нарiкай. Будь справедливим. Кожен робить те, що вмi , до чого вiн
покликаний... Не могли ж тебе тi© "дядьки" навчати "математики", бо, щоб
©© навчати, треба знати ©© самому. Будь вдячний, що тебе взагалi чомусь
вчили, бодай тiй iстинi, що тебе "зовсiм не треба вчити", iнакше б ти був
i зовсiм неук.
- Я й неук!
- Форзiхт! Гей, стережись, фiлософе! Кiнчай дискусiю! Ворiженьки йдуть!

Це раптом Петро вигукнув до всiх, як команду. Понад лiском, шляхом,
iшла колона танкiв. Всi схопилися. Роман перший. Але бiдолашний хлопчина,
одержимий нападом оригiнально© "самокритики", нiяк не мiг заспоко©тись i
ще бубонiв, одягаючи шолом та пiдтягаючи пояс з важкими гранатами:
- Кажуть, Хмельницький пiд Жовтими Водами чи десь там (десь на
нашiй-таки землi) взяв свого ворога лютого, якогось там польського короля,
в полон та й... Та й що б же ви думали?! Пустив геть живим! Ну, не диво?
Отут тобi й вся собака закопана... Бо то був "ворiженько"... А нас от нашi
"ворiженьки" нiколи не випускали живими i не випустять... Ех, бiда наша!
Простота наша!.. Спадкова бiда нашая...
- Ну от, бачиш! А ти нарiка ш на "дядькiв", чого й що.
Бiй за Олесько був ще тяжчий, нiж за Пiдгiрнi.
Ворог натискав зi сходу й з пiвночi, й не було сили його зупинити.

Багато тут полягло смертю геро©в. Стримуючи ворожий наступ, одчайдушне
билися хлопцi, але з великими втратами мусiли знову вiдступити... Зрештою,
вони виконують свiй обов'язок - прикривають шлях утечi iншим, в тому числi
й сво©м товаришам...

З Петрово© батаре© лишилося тiльки двi гармати й половина обслуги. Але
тi, що лишалися живi, билися далi завзято.
Ще коли тривав бiй пiд Олеськом, чути було гураганний вогонь десь на
пiвднi. З свiдчень утiкачiв, що панiчно бiгли звiдти на пiвнiч, було
встановлено, що то йде жорстокий бiй за Бiлий Камiнь. Ворог там перетяв
шлях якiйсь ©хнiй частинi - й Бiлий Камiнь пiдпливав червоною кров'ю.
З-пiд Одеська змученi вiддiли ще не зовсiм розгромлено© групи
вiдступили з бо м в напрямку Гавареччини.
Тут вони побачили видовище, вiд якого терпне все й нерви вiдмовляють в
послуховi... I тут, власне, ©х було розбито дощенту...
До Гавареччини кiлькома дорогами й так навпростець, пiд бомбами
стiкалися звiдусiль велетенськi обози цiло© дивiзi©, киненi напризволяще,-
санiтарнi валки, господарчi вiддiли, бо постачання, машини Червоного
Хреста, пiдводи з раненими... Вони збилися пiд лiсом, наповнили увесь лiс
i все навколо i ще йшли й iшли, плавом пливли... Бiдолашнi, беззбройнi й
безбороннi люди, стерявшись вiд жаху, перiщили коней, квапилися вихопитися
якось з котла смерти, урятуватися.. I от налетiв на них ворог... Спочатку
нагрянули з' днання авiяцi© i з сатанинським кихкотiнням падаючих бомб
чорнi бомбовози закружляли танок смерти; ©м допомагали винищувачi, вони
знизилися до само© землi i зi скаженим виттям стригли низом, кружляли, як
навiженi, й сiкли все з кулеметiв... А потiм вихопилися звiдкiлясь танки
i, женучи по дорогах, чавили все на сво©м шляху, звертали з дорiг,
ганялися за пiдводами й за людьми, розстрiлювали все з кулеметiв i з
гармат усторч... Бiдолашнi люди Пiдiймали руки, благаючи пощади, але то не
допомагало,цей ворог не зна пощади... Люди з пiднесеними руками щезали
пiд тоннами грохочущего залiза велетенських "Т-34"...
Того не можна переповiсти словами, що вiдбувалося на невеликiм клаптi