Он-он-он... вiн уже бачить: iз темряви виступила бантина, а через не©
перекинуто вiжки... Шморг! Вiжки потяглися вгору, а на кiнцi ©х
заколихалося щось довге, важке... Грицько...
I вiн колихався, перед ©м у темрявi з обвислими руками... Iван розумiв,
що це не Грицьковi сiни, що це панська пекарня, що круг його люди сплять
на полу, що тут нема бантини... А Грицько колихався на ©й, тихо, мертво
колихався, i Иван бачив його серед тямря-ви так добре, що добачав навiть
ту смужку кровi, що витекла йому з уст по бородi за комiр.
Iван не скрикнув, не схопився. Вiн тiльки трусивсь увесь i дививсь, як
Грицько тихо хитався перед ним: ра-аз... ра-аз... ра-аз...
I зрозумiв, що все знову вернулося...
З того часу мiг спати тiльки звечора. Пiсля пiвночi шморгала по бантинi
вiрьовка, i вiн прокидався. Лежав i дивився, а над ©м колихався Грицько:
ра-аз... ра-аз... ра-аз...
Вiн звiвся нiнащо. Ходив, як мара, блiдий, з божевiльними, неспокiйними
блискучими очима. Хоч удень йому тепер все ж було нiчого... Вночi -
щоночi, а вдень - нi. Тiльки людей боявся, тiкав од ©х. Здавалося, що
кожен зна , що кожен хоче його спитатися: "А що, i цi © ночi був у тебе
Грицько?" I того питання вiн через щось боявсь iще дужче, нiж Грицька...
Молитися давно кинув. Тiльки спершу силкувався. Та не молилося... Однак
вiн зна, що бог не прийма душогубово© молитви. А вже чув, що далi так не
витрима .
Щось iзробить... Щось мусить iзробити...
Частина третя
Чому, кури, не пiете?
Чому, люди, не чу те?
Турки село звоювали,
Громадами людей гнали.
Народна пiсня
I. СУМНА ХАТА
У той страшний день, як забрано Зiнька, люди пiдняли Га©нку непритомну
з землi, понесли й положили на волосний рундук. Почали жiнки бризкати ©й в
обличчя водою, аж поки вона очутилась. Розплющила очi, помалу пiдвелася.
Не розумiла спершу, що з нею сталося, де вона й чого вона. Сидiла на
ослонi, дивлячись померклими очима на людей, що круг не© стояли. Потроху
притомнiсть верталась до не©, i врештi вона згадала все. Глянула,
озирнулась - нi коня з возом, нi Зiнька вже не було. Устала мовчки й
почала зiходити з рундука.
- Га©нко, куди ти, стривай! - припинили були ©© жiнки.
Але вона вiдхилила ©х рукою й пiшла сама собi швидко, хоч i хитаючись,
додому. Не бачила нiчого перед себе, тiльки почувала, що ©й треба швидше,
швидше дiйти до сво © хати. I дiйшла таки, вiдчинила дверi й стала на
порозi. Стара мати глянула на не© та аж перехрестилася: перед нею стояла
не Га©нка, а якась мара, блiда, страшна.
- Боже! Дочко, чого це ти?
Стара кинулась до не©, але вона мовчки злегенька вiдхилила ©© рукою,
перейшла хату й сiла за стiл. Здивована мати, не розумiючи, що з нею
сталося, пiдiйшла знову:
- Доню, Га©ночко, скажи - що тобi?
- Нiчого, мамо... Зiнько в острозi...
- Як то в острозi? - вжахнулась стара.- Що це ти? Бог з тобою!
- Еге, в острозi... Люди сказали, що вiн убив Грицька, дак його до
острогу забрано...
Вона говорила це рiвним тихим голосом i так, мов це була звичайна рiч i
нiтрохи не займала ©© зглибока. А очi божевiльно-нерухомi втупила в одну
якусь цятку i так сидiла, мов витесана з бiлого каменю.
Мати, почувши страшну новину, й сама спершу занiмiла, а потiм
заголосила, затужила...
- Не голосiть, мамо,- тим самим рiвним, байдужним голосом промовила
Га©нка,- я вже голосила: не пособилося,- забрали вони.
- Хто ж забрав, дочко?
- Люди... пани... Вони сказали, що вiн убив Грицька, та й забрала його
до острогу.
- Та хто ж сказав? Де ж це видано, щоб на Зiнька таку напрасну
вигадувати? Ой, боже ж мiй, боже! Ой, горечко нам, нещасливим!.. Одного
сина забрали, занапастили та й другого тепер забирають!.. А що ж я,
бездольна, при старощах мо©х робитиму?..
I тяжке материне тужiння озвалося знову по хатi. Одна тужила, схиливши
свою стару сиву голову на чорнi, худi, порепанi вiд тяжко© довго© працi
руки, а друга сидiла кiнець столу випроставшися, сидiла нерухомо, i очi ©©
нерухомо дивилися в одну цятку...
А на свiт насувала темрява. Зайшло сонце за обрi м, покинуло землю, i
воля тепер була темрявi обнiмати покинуту сво©ми широкими чорними крилами.
Останн промiння зляканого свiту тiкало слiдком за сонцем, а вона
запановувала, а вона вступала скрiзь, у кожну мiсцинку землi, покривала
степ чорним накриттям, загортала в його лiс, iсповняла глибокi яри й
долини.
I до ©х у хату вона зайшла - по кутках чорною марою стала, стiни
позапинала i сповнила всю хату, i обняла ©х обох - i ту, що там на полу
здригалась од ридання, i цю, що бiля столу сидiла нерухома. Обняла тiло,
поняла й душу...
- Мамо! - почувся серед темряви рiвний голос.- Там темно...
- Де?
- В острозi... Там темно, нема свiту...
Рiвний голос замовк, а в другому кутку ще голоснiше озвалося ридання...
Темна, хмарна нiч була на свiтi...
Прийшов ранок, похмурий, сiрий, з косим холодним дощем. Вiн сiяв з
набряклих гидких хмар, що понависали над землею i гнiтили ©© сво©м мертвим
широким поглядом. Вiконця в маленькiй хатi плакали, великi краплi слiз раз
у раз котилися по ©х i зникали, щоб попустити мiсце новим...
Мати пiшла до волостi розпитувати про Зiнька.
- А чого тобi, бабо, треба? - гукнув на не© Копаниця, побачивши ©© бiля
порога.
Вона сказала, чого ©й треба, низенько та покiрно кланяючись.
- Що ж, бабо, ми того нiчого не зна мо,- вiдказував Копаниця,
розлiгшися в крiслi за зеленим столом.- Слiдствуватель звелiв одвезти його
в острог - ми й одвезли, а бiльше нiчого не зна мо.
- Та вiн же не винен!.. Та за що ж його забрано?..
- То не наше дiло розбирати, чи вiн винен, чи нi, i ти нам голову цим
не мороч. От ти кажеш, що нi, а слiдствуватель говорить, що винен. То вже
там суд розбере, що та як,- на те й суд.
- А коли ж той суд буде? - питалася бiдолашна.
- I того я тобi не скажу. Як iсхоче сам суд, так i буде. Схоче завтра -
буде й завтра, а схоче через два годи, то й через два. На те й суд.
- Та невже ж оце йому аж два годи сидiти?
- По десять год сидять,- не то по два. Як заробив, так хай i одвiча , а
ти начальникам голови не клопочи, кажу тобi, сво©ми пустяками! Iди вже
собi додому, бабо!
Мовчки пiшла, до землi хилячись, безталанна мати. Другого ж дня вона
занедужала. Стала горiти, все тiло болить. Лежала на полу, стогнучи, не
здолiючи пiдвестися. А Га©нка мов i не бачила того: сидiла, очi втупивши в
одну цятку, i мовчала.
- Га©ночко, дай менi води!
Подала i знову сiла.
- Га©нко, ти б затопила вже пiч.
Слухняно внесла дров, затопила пiч, стала й дивилась, як огонь
перебiга по дереву.
- Га©нко, а чого ти горшкiв не становиш?
Почала Га©нка горшки приставляти - порожнi.
- Ой, менi лихо та горе! - стогнала Параска.- Що менi тепер робити?
Саме на це вбiгла в хату Катря Карпова:
- Що це ви, бабусю, хворi?
- Та тут я хвора, а тут таке лихо з Га©нкою сталося! - почала
розказувати стара.
Га©нка чула все, що про не© казано, i мов i не чула, Катря загомонiла
до не©:
- Га©нко, що тобi, голубочко?
- Нiчого.
- То ти журишся. Ти не журись так... Це все людська напрасна,- воно
виявиться. Зiнько вернеться.
Молодиця розважала подругу, а та слухала мовчки i нiчого не чула.
Катря, придивившись до ©© нерухомого погляду, аж iзлякалась.
"Оце лихо! - подумала собi.- Вона ж непритомна! Вона ж нi до яко©
роботи, а мати хвора".
Кинулась Катря до печi:
- Ось постривайте, я вам пособлю!
Поробила що треба, поприставляла до вогню горщики.
- Спасибi тобi, дочко! - дякувала Параска.
- Га©нко, дивись, щоб горшки не збiгли! - наказа© ла Катря.- Я зараз
вернуся.
Метнулася додому, розказала про все Карповi, забрала дитину та й знов
до Сивашiв. Поралась, аж поки наварила обiдати, поприбирала все в хатi.
Га©нка сидiла й дивилась на те.
Другого дня, швиденько впоравшися дома, Катря знову прибiгла.
"Погано, що Га©нка так сидить усе з сво©ми думками,- мiркувала
Катря.Хай щось робить,воно думки розбиватиме".
I почала наказувати ©й те або те робити. Та слухалась.
Два тижнi, поки стара Параска була хвора, Катря щодня бiгала до Сивашiв
поратися, зазирала i ввечерi. Мати не могла ©й iздякуватися.
- Спасибi тобi, дочко! Яка ти добра та гарна! Якби не ти, то щоб ми й
робили, бiдолашнi? Дай тобi, боже, вiк довгий та щасливий за твоя
добрiсть!
- От, бабусю, що там такого, як я забiжу до вас на яку хвилиночку! Та
менi цетце й в охотку - веселiше, як серед людей, а то все дома та дома! -
вiдказувала Катря, хоч ©й часом було дуже скрутно розриватися на двi хати,
а веселощiв у Сивашiв було стiльки, як на кладовищi.- Аби ви та Га©нка
швидше остербували - ото добре було б.
I вона клопоталась, бiгала, пособляла, завсiгди така щира й привiтна,
мовби коло сво © дитини. Не стало в Сивашiв грошей - вона вирядила Васюту
повезти в город та продати трохи хлiба. За тi грошi покупили що треба, ще
й у волость повiддавали оплатки.
Помочi добрi люди давали, жити було можна, та не могли вони дати помочi
душi людськiй, не могли розважити ©© горя великого. Катря силкувалася
розважати й матiр, i Га©нку. Матерi мов легшало вiд тих розмов, а Га©нка
хоч i слухала, та, мабуть, нiчого не розумiла.
Вона не плакала, не тужила, не нарiкала. Вона мовчала. Робила все, що
©й загадувано, i помалу звикла все робити як треба: поралась, шила, давала
©сти,- так, мов i звичайно. Тiльки вона нiколи не думала про те, що
робить: воно робилося саме. Вставала вранцi й думала: "Вже день". Друга
думка: "Боже, який довгий... хоч би вечiр!" Тодi бралася робити все, що ©й
наказувала Катря або мати. Скаже "порайся!" - пора ться, "ший!" - ши . А
як нема чого робити, сяде бiля столу сама собi та й сидить випроставшися,
i дивиться в якусь цятку. А в думках тiльки одно: "Уже мина день, от уже
вечiр..." Приходив вечiр, приходила нiч... Iнодi вона спала, як
утомлялася, iнодi лежала безсонна всю нiч i дивилася в темряву... Дивилась
i думала: "От уже нiч почалася... яка довга!.. От уже мина ... От уже
ранок буде..."
А нащо ©й та нiч, той ранок, той день,- не знала... Вона розумiла дуже
добре, що Зiнько в тюрмi, що його судитимуть, можуть у Сибiр заслати...
розумiла, що вiн не винен... Знала, що ©м без нього жити не можна... Потiм
знала, що бува день i вдень треба поратись: скотинi ©сти давати, хату
мести, води приносити, щии... потiм приходить нiч, i тодi спати... ще
треба ©сти вдень... Все це робила... Все це треба робити... аж поки прийде
той день... той суд...
Не ходила нiкуди, не любила озиватися нi до кого. Мовчки обминала
людей. З матiр'ю жила так, що тiльки вiдповiдала на питання. Здавалася
кам'яною.
Тяжка туга, мов хмара, налягла на Зiнькову хату, сповнила ©© всю.
Здавалося, що й стiни тут сумували, понуро- дивлячись не осяяними ясним
свiтом вiкнами. Туга визирала з кожного куточка, промовляла померклими
жiночими очима, озивалась розбитим людським голосом. Двi пригнiченi
безмiрним горем жiнки ходили, як двi мари, ворушились, робили щось, iнодi
вдавались одна до однi © словами,- видко було, що живi. Але хто зазирав до
цi © хати, тому здавалася вона труною...
Та й зазирало небагато. Спершу то бiгали деякi кумасi цiкавi: людям
таке нещастя сталося, то треба ж подивитися, що вони та як вони пiсля
його... подивитися, щоб було що й людям розказати. Та Катря не вельми ©х
вiтала, а дуже цiкавого ©м нiчого не виявилось, то вони скоро й покинули
бiгати. Заходили Карпо а Васютою. Васюта хотiв був раз сво©ми жартами
смуток розвiяти, але в цiй хатi його шуткування плачем озивалося i здалося
всiм i йому самому таким дивним, що вiн зараз же змовк. Одвiдувала Га©нку
Ликера, ©© мати, але батько нi разу не зайшов. Часто зазирав дiд Дорош.
Га©нка була його влюблениця здавна, i тепер ©© лихо було дуже тяжке
дiдовi. Вiн дивився на не©, хитав головою, думав i казав:
- До знахаря треба, от що... Тiльки доброго треба, щоб умiв одшептати.
I почав умовляти Га©нку по©хати в Чорновус до Гострогляда. Га©нка
спершу не зрозумiла, куди й чого ©хати, а зрозумiвши, вiдказала:
- Не хочу...
Умовляв-умовляв дiд,- не пособилося. Мусив облишити.
Параска потроху оклигувала, та дуже помалу. Казала, що хоче пiти в
город до панiв, щоб пустили ©© до Зiнька, але не могла йти i дома ледве
чапала по хатi.
А про Зiнька не було чутки. Викликав слiдчий на допит ще декого з
диблян, вони приносили старi звiстки, що Зiнько все в острозi - дожида
суду.
Одного разу надвечiр Га©нка була в сво му садку, аж над самою
рiчкою,пiшла витягти дiжку, що там замокала. Ще не дiйшла до рiчки,
почула, що хтось iде. Озирнулася й побачила Микиту Тонконоженка. Став
перед нею, смiючися:
- Здорова, Га©нко!
Ледве вимовила: "Здоров",- i хотiла йти далi, обминувши його. Але вiн
припинив ©©:
- Ай давно я тебе не бачив, Га©нко! А хотiлося бачити! Ех, та й
молодичка з тебе - первий сорт! Што хароша, то хароша,вот только плохо,
што пабл дла трошки. Ну, не бiда,вот прайдьоть!.. А я за тобою скучив, вот
чесно слово - скучив!
Вона слухала мовчки, мало розумiючи його слова. А вiн думав, що ©й
хочеться слухати, i провадив сво далi:
- Не пав риш? Так скучив, що аж!.. Я про тебе завсiгда думаю... потому
што тако© молодички у нас - ну, просто нема-н ту, та й годi всьо! Ех,
зна©ш шо, Га©нко! Ти хароша, та й я не поганий,- давай любов завидьом!
Вiн обхопив ©© за стан i хотiв поцiлувати. Вона вдарила його лiктем у
груди, аж вiн одхилився, вихопилася з рук i в одну мить вискочила на гору.
Перелинула садком аж до хати, тодi озирнулася - чи не женеться.
- А що ж, дочко, де дiжечка? - спиталася мати, виходячи.
- Там... Я не взяла...- вiдказала Га©нка, тремтячи. Мати хотiла була
спитатися, чому не взяла, та як глянула на ©© обличчя, то побачила, що
краще ©© вже не посилати. Пiшла сама.
Всю нiч Га©нка не спала. Трусила пропасниця так, що аж зуби цокотiли. А
далi голову мов полум'ям обняло. Блудила словами, кричала щось несамовите
- про Микиту... про Зiнька... голосила... проклинала чи себе, чи когось...
Тiльки перед свiтом заснула твердим сном i спала аж до обiд. Мати не
будила ©©. Прокинулась, пiдвелась...
- Це вже день, мамо?
- День, дочко.
- Це я так довго спала?
- Аби на здоровля, то спи, дочко.
-_ Нi, я встану.
- Добре! Ось зараз обiдати будемо! - казала мати, радiючи, що Га©нка
сама озвалася й розмовля ,- це було вперше вiд того дня.
- Нi, я не обiдатиму,- вiдказала Га©нка,- менi треба до Зiнька йти.
- Як то - до Зiнька? - спитала мати та аж похолола: ©й здалося, що
Га©нка ще й досi блудить _словами.- Що це ти кажеш, дочко? Як це ти пiдеш
до Зiнька?
- Я пiду, я хочу його побачити.
- Та як же ти його побачиш? Ти ж не зна ш, куди й доступитися.
- Я, мамо, пiду в город. Прийду до острогу, а як там доступитися, то
вже знатиму. Я хочу його бачити, хочу знати - що йому, як йому.
Мати заплакала. Вона вже бачила, що Га©нка не блудить словами, а
говорить як треба.
- Пiди, доню, пiди, моя дитино! Ти молода,- ти доступишся. Тiльки не
ходи сьогоднi,- ти ще хвора. Iди завтра.
- Пiду сьогоднi.
- Пiзно вже: поки в город дiйдеш, та те, та се, то й смеркне. Треба йти
зранку.
Мусила послухати Га©нка. Але не спала всю нiч,- так обняли думки та той
невпокiй, те поривання, щоб швидше, швидше йти до нього, побачити,
одвiдати!..
"Боже мiй! Що ж я наробила? - думала вона.- Чого ж я досi не пiшла! Та
чи я скам'янiла, чи я занiмiла, що сидiла дома? Мо сонечко там
поневiря ться, а я з мiсця не рухнуся!.."
Вона не розумiла, як це так сталося, що аж до вчорашнього вечора
справдi мов кам'яна була. Тiльки вже як отой гидкий зачепив ©© - вона вся
стрепенулася, душа мов огнем зайнялася. Пекло ©©, мордувало всю нiч... I
тепер пече!.. Ой боже! Яка довга ця нiч! Хоч би швидше, швидше ранок!
Ще й не розвиднiлось, а вона вже схопилась.
- Уже йдеш, дочко?
- Iду, мамо.
Засвiтили. Вона вбиралась, поспiшаючися.
- Ти поснiдай, дочко!
-_ Не хочу, мамо,- в душу не йде.
- Дак вiзьми в город,- уже ж там увесь день будеш, то схочеться ©сти.
Таки примусила взяти харчу трохи, ще й три карбованцi грошей.
- Може, дозволять Зiньковi дати... Та й так, гляди, комусь давати
доведеться, бо вже без того не обiйдешся.
Перехрестилася Га©нка, вдарила поклон перед образами та й пiшла. Мати
хотiла випровадити ©© аж за царину,- не звелiла, сама побiгла, бо самiй
лишитися хотiлося.
Пiшла вулицею. Довгi перi© хат простягалися далеко i зникали в темрявi.
Хати ще спали, понасувавши на голови великi покрiвлi. Стiни ледве бiлiлися
з-пiд кудлатих острiшкiв, мов обличчя з-пiд великих брiв, що звисали вниз
на заплющенi очi. I враз одна хата блимнула тими очима, розплющила ©х, i
двi смуги свiту лягли впоперек улицi перед Га©нкою. Трохи згодом тьмяно,
мов позiхаючи зо сну, глянула на вулицю друга хата, далi третя... Поки
однi ще дрiмали в останньому досвiтньому снi, iншi прокидалися вже, i
кожна перегороджувала вулицю пасмами свiтла. Га©нка переходила яснi смуги,
поспiшаючись, то вступаючи в ся во, то пiрнаючи знову в темряву, i темрява
здавалася тодi ще гiршою, мов безнадiйнiсть пiсля променя боязко© надi©.
По дворах скрипiли дверi, ворота, де-не-де зачорнiли вже людськi постатi.
Село розбуркувалося, а Га©нцi хотiлося бути вiд його далi, далi, аж там, у
городi, куди вела ©© непевна надiя, то оживаючи, то згасаючи в душi.
Нарештi вона перебiгла останню свiтляну смугу i зовсiм пiрнула в
темряву. Чи скоро ж свiтатиме? Глянула на небо: хмар не було,- клалося на
годину.
Iшла в темрявi, добре знаючи дорогу. Перейшовши, мабуть, з верству за
село, побачила, що перед нею почина сiрiти сво©ми курними колодовбинами
шлях. Праворуч, на темному просторi, виразно зазначилася чорна купа
великого лiсу, а просто не© в полi - високе самотн дерево.
"Це той дуб над ярком",- подумала Га©нка i йшла, дивлячись на його, як
вiн усе бiльше та бiльше визначався, а темний простiр ставав усе менше та
менше чорним. Ще згодом - i якийсь сiро-срiблястий свiт мов почав
наливатися в темряву, i темрява, мiшаючися з ©м, ставала з чорно©
попелястою, з попелясто© бiлою. Уже добре видко стало траву над дорогою -
всю в срiблястих непрозорих перлах; праворуч попiд лiсом клубками котився,
сходився й розходився бiлий туман; дихати було мокро; похолоднiшало.
Га©нка пiшла швидше, щоб нагрiтися.
Незабаром червона смужка зазначилася лiворуч над польовим обрi м. Ще
трохи - i червоне промiння сипнуло, бризнуло по небу. Туман пiд лiсом
заколихався дужче, заклуботався й почав розходитись, блiднути й зникати.
Срiблястi перла на травi замигтiли ясно-червоним, синiм, зеленим,
золотим... тремтячи й граючи кольорами...
Га©нка вже була далеко, йшла швидко, моторно, i мов якась нова снага,
нова мiць уступала в не©,мов не йшла вона, а самi ноги ©© несли. Вона
пiде, вона побачить його - цi © думки було ©й поки досить. Що там далi
буде - вона не знала. Тiльки здавалось ©й чомусь, що далi буде щось любе,
ясне - таке, як ця роса мигтюча, як те сонечко праведне тепле, що пiдби-,
ва ться вгору, грi й свiтить. А лихо, а горе - воно, як той туман, перед
сонечком розвi ться...
Пiзнього снiдання була вже в городi. Не знала навiть, де острог,мусила
й про те питатися. Попиталася в якогось мiщанина.
- Острог? - поглянув на не©, дивуючись, i додав:-А хiба ти туди хочеш?
- Я... нi... я...
- А чого ж тобi туди треба?
- Я... менi... треба менi...
Мiщанин придивлявся до не© пильнiше.
- Ну? - питавсь.
А вона стояла мовчки, почервонiвши, не зважуючися сказати, чого ©й туди
треба.
- Дак ти, бачу, за таким дiлом, що й сказати не можна! - промовив
мiщанин.- Ну, дак питайся ж кого iншого, коли так.
Повернувся та й пiшов, промовивши крiзь зуби: "Еч захвойданки бiсовi!"
Га©нка подалася далi. Побачила на вулицi солдата-полiцiянта з шаблею.
"Попитаю цього,- подумала.- Уже ж вiн зна , то, може, скаже".
Пiдiйшла й попитала несмiливо, ще й уклонилась:
- Скажiть, спасибi вам, дядьку, де острог? Полiцiянт оглянув ©© добре.
- А тобi нащо?
- Чоловiк мiй там сидить...- промовила тремтячим голосом Га©нка,
бачивши, що треба признатися.
- Чоловiк?.. Гм... а чого ж вiн там сидить?
- Нi за що...
- Авжеж, нi за що!.. Зна мо вас таких! Обiкрав або вбив - та й нi за
що! Шахра© проклятi!
Полiцiянт лаявся, бо був гнiвний (вiд старших йому сьогоднi добре
впало), а з гнiву вкинув зайву чарчину, а надто хотiв повеличатися перед
селючкою, щоб вона не подумала, що й вiн з такого ж села, як i вона.
- Падлюки!.. Злодi©! Путящому чоловiковi спокою через вас нема!..
Валасаються!.. Чого стала? Марш! Щоб тебе тут зараз не було. Шарлатани!
Шалапути!
Перелякана Га©нка далеко вже вiдбiгла, а вiн усе не вгавав.
"Боже мiй! - думала собi.- Що ж це менi робити? Да тут такi люди, що я
не допитаюся!.. Ой нi, треба допитатися!.. Питатиму, аж поки таки
довiдаюсь. Попитаю ще панiв".
Назустрiч бiг якийсь панок iз цiпочком у руках. Озвалася до його, але
вiн i не спинився навiть. Вона пiшла помалу вулицею, вдивляючись в
обличчя: котре не таке страшне буде? Незабаром побачила якусь невелику
дiвчину в темнiй сукнi, з книжками в руках.
- Здоровi були, панночко!
Бiлявенька панночка, дивуючись, глянула на не© сво©ми ясними очима. Очi
були ласкавi, i Га©нка недаремне оповiдала перед ними про свою пригоду.
Панночка так добре розказала ©й, куди йти, що вона враз утрапила
простiсiнько до острогу.
Високi товстi мури оградою, а за ©ми здорова бiла кам'яниця. Га©нку аж
холодом пройняло, як вона на них глянула.
- Отут мо серденько гине, як квiточка в льоху попiдземному!..
Перед великою залiзною брамою стояв солдат. Пiдiйшла до його,
вклонилася:
- Здоровi були!
Поглянув на не© повагом, не озвавсь i одвернувсь мовчки.
- Я до вашо© милостi... Солдат мов не бачив ©©.
- Тут мiй чоловiк у тюрмi сидить...
Вiн не слухав. Вона витягла семигривеника, положила йому в руку.
Вiн подивився на його, повагом заховав у кицiеню, тодi повернувсь до
не© й промовив:
- Ну?
- Адже це острог?
- Ну?
- Тут мiй чоловiк сидить... Зiнько Сиваш...
- Ну?
- Пустiть мене побачити його!
- Гм... Дурна баба!.. Проходь далi, тут так не пускають.- I одвернувся.
- А як же тут пускають? Скажiть, спасибi вам!
Але солдат знову не чув. Га©нка ще витягла срiбну грошинку. Заховавши й
цю, вiн повернувся:
- Твого... Зiнька, чи як там його? Судили вже чи нi?
- Нi...
- Ну, дак треба бумагу вiд слiдствувателя,- тодi й пустять.
- А може б, ви мене й так пустили? Та я б за вас бога молила!..
- Дурна баба! Кажуть тобi: принеси бумагу вiд слiдствувателя, тодi й
пустять... А тепер - марш собi, не стiй тут, не можна!..
- Да де ж слiдствуватель живе хоч би менi знати!..
- Не мо дiло!.. Геть iзвiдси, бо не можна!.. Геть, кажу тобi!..
Гримнув так, що Га©нка аж вiдбiгла злякана. Iшла вулицею й думала:
"Коли б послав менi бог iзнову таку панночку, щоб вона менi розказала, де
той слiдствуватель живе!"
Одначе цього разу пощастило ©й дужче: зараз же якийсь добрий пан i
розказав ©й. Трохи зблукалась, а таки знайшла. На рундуку сидять люди,
дожидаються. Пiдiйшла, поздоровкалась. Почали люди розпитувати, чого
прийшла,- вона ©м розказала...
- Буде тут вибiгати такий писарчук, викликати нас... кого, значить,
слiдствуватель кличе, дак вiн того виклика ... дак ти йому й скажи про
себе. А поки посидь.
Вона сiла. Незабаром вибiг i писарчук:
- Сидiр Харченко!
Один чоловiк устав i пiшов усередину, а Га©нка вдалася до писарчука:
- До вашо© милостi...
- Чого тобi?
- Менi чоловiка побачити.
- Якого чоловiка?
- Мого... Зiнька Сиваша... вiн у острозi... .- А! ну, добре... посидь
тут, пiдожди!.. Вона сiла ждати. Довго ждала....У же всi люди перейшли,
тiльки дво зосталося, уже й сонце пiдбилося вгору та й униз почало
сiдати,- вона все дожидала. Питала й писарчука, як вибiгав, але все одно
вiд його чула:
- Пiдожди!..
- Зна ш що, молодице? - сказав один чоловiк.- Я вже бачу, що з твого
дiла нiчого не буде: оце нас покличуть, а тодi писарчук вибiжить та й
скаже: приходь завтра,слiдствувателевi нiколи сьогоднi!
- Ой боже мiй! - злякалась Га©нка.- А що я робитиму? Менi ж треба
сьогоднi!
- Та що робити? Пiвкарбованця вкинь йому в руку, то й скаже
слiдствувателевi про тебе, дак той i покличе. А то й три днi ходитимеш, то
нiчого не буде.
Га©нка послухалась i вкинула пiвкарбованця в руку... © покликано до
слiдчого.
- Що тобi?
Вона низько-низько вклонилася:
- Паночку, чоловiка хочу побачити. Зiнька Сиваша... пустiть!..
- Не можна його бачити. Вона так i похолола.
- Не можна бачити,сказав слiдчий,- бо вiн дуже впертий, нiяк не
признается.
- Та як же йому признаватися, пане? Вiн же не винен!..
- Розказуй там! Знаю я таких не винних! Нако©в лиха та й не
призна ться; хай призна ться, тодi й пускатиму до його родичiв. А тепер -
нiякi
- Паночку! Змилосердiться!.. Помилуйте!..
- I не проси, й не кажи!.. Iди собi!.. Слiдчий повернувся та й пiшов з
хати...
Пiзно ввечерi вернулася додому Га©нка. Увiйшла в хату, не роздягаючись
сiла бiля столу та й похилилась на його.
- Дочко! Дочко! Що тобi? - злякалася мати.- Що тобi сталося? Чи ти
бачила Зiнька?
- Не пустили, мамо... кажуть: не призна ться... Як призна ться, що вiн
вбив Грицька, тодi пустять...
- А бодай же й вони самi, i ©х дiти тако© ласки вiд людей зазнали!...
А Га©нка тiльки стогнала...
Поки отаке робилося в Сивашевiй хатi, Остап усе щось думав. Була в його
одного разу така з Терешком Тонконоженком розмова:
- А що, Остапе, чути за твого зятя?
- Та той такий мiй зять, що хоч би його в мене й зовсiм не було.
- Ну, одначе, що ж саме за його чути?
- Да така чутка, що вже й не вернеться.
- Ну, таке дiло... А що ж тодi твоя дочка? Адже вдовою буде...
- А буде...
- Зна ш що, Остапе, я тобi скажу? Що, якби нам сватами бути?
Остап глянув на Терешка.
- Як то?
- Да так: Га©нка твоя вдовою буде, а в мене Микита такий, що давно вже
треба б оженити його та приставити до хазяйства. Бо бачу, що поки не
оженю, то з його пуття не буде. А надто - це вже я знаю,- що вiн до Га©нки
прихильний... От би тодi вдвох дiла робили!..
Остап подумав...
- Треба пiдождати суду.
- А заведено! Дак виходить - так?
- Нехай буде й так.
- Чудесна штука буде! Оцього тiльки боюсь: що, як вона та схоче за ©м
слiдком iти?
- Ну, то дурниця! - вiдказав Остап.- Я не попущу.
- А як же ти не попустиш, коли вона пiде до тих судейських та й сама
скаже?
- Гляди, що й зробить, бо так любить канальська молодиця того свого
мудрагеля, що бiда. Ну, та дарма! Я цьому лиховi запобiжу. Вiзьму ©© жити
до себе та й не пускатиму нiкуди.
- I пречудесна штука!.. Глядiть же, свате, нехай ваше слово крiпке
буде!
- Буде, свате, крiпке.
- А свасi... поки нiчого не кажiть... А то зна те - жiнота ця... Якби
перекинуто вiжки... Шморг! Вiжки потяглися вгору, а на кiнцi ©х
заколихалося щось довге, важке... Грицько...
I вiн колихався, перед ©м у темрявi з обвислими руками... Iван розумiв,
що це не Грицьковi сiни, що це панська пекарня, що круг його люди сплять
на полу, що тут нема бантини... А Грицько колихався на ©й, тихо, мертво
колихався, i Иван бачив його серед тямря-ви так добре, що добачав навiть
ту смужку кровi, що витекла йому з уст по бородi за комiр.
Iван не скрикнув, не схопився. Вiн тiльки трусивсь увесь i дививсь, як
Грицько тихо хитався перед ним: ра-аз... ра-аз... ра-аз...
I зрозумiв, що все знову вернулося...
З того часу мiг спати тiльки звечора. Пiсля пiвночi шморгала по бантинi
вiрьовка, i вiн прокидався. Лежав i дивився, а над ©м колихався Грицько:
ра-аз... ра-аз... ра-аз...
Вiн звiвся нiнащо. Ходив, як мара, блiдий, з божевiльними, неспокiйними
блискучими очима. Хоч удень йому тепер все ж було нiчого... Вночi -
щоночi, а вдень - нi. Тiльки людей боявся, тiкав од ©х. Здавалося, що
кожен зна , що кожен хоче його спитатися: "А що, i цi © ночi був у тебе
Грицько?" I того питання вiн через щось боявсь iще дужче, нiж Грицька...
Молитися давно кинув. Тiльки спершу силкувався. Та не молилося... Однак
вiн зна, що бог не прийма душогубово© молитви. А вже чув, що далi так не
витрима .
Щось iзробить... Щось мусить iзробити...
Частина третя
Чому, кури, не пiете?
Чому, люди, не чу те?
Турки село звоювали,
Громадами людей гнали.
Народна пiсня
I. СУМНА ХАТА
У той страшний день, як забрано Зiнька, люди пiдняли Га©нку непритомну
з землi, понесли й положили на волосний рундук. Почали жiнки бризкати ©й в
обличчя водою, аж поки вона очутилась. Розплющила очi, помалу пiдвелася.
Не розумiла спершу, що з нею сталося, де вона й чого вона. Сидiла на
ослонi, дивлячись померклими очима на людей, що круг не© стояли. Потроху
притомнiсть верталась до не©, i врештi вона згадала все. Глянула,
озирнулась - нi коня з возом, нi Зiнька вже не було. Устала мовчки й
почала зiходити з рундука.
- Га©нко, куди ти, стривай! - припинили були ©© жiнки.
Але вона вiдхилила ©х рукою й пiшла сама собi швидко, хоч i хитаючись,
додому. Не бачила нiчого перед себе, тiльки почувала, що ©й треба швидше,
швидше дiйти до сво © хати. I дiйшла таки, вiдчинила дверi й стала на
порозi. Стара мати глянула на не© та аж перехрестилася: перед нею стояла
не Га©нка, а якась мара, блiда, страшна.
- Боже! Дочко, чого це ти?
Стара кинулась до не©, але вона мовчки злегенька вiдхилила ©© рукою,
перейшла хату й сiла за стiл. Здивована мати, не розумiючи, що з нею
сталося, пiдiйшла знову:
- Доню, Га©ночко, скажи - що тобi?
- Нiчого, мамо... Зiнько в острозi...
- Як то в острозi? - вжахнулась стара.- Що це ти? Бог з тобою!
- Еге, в острозi... Люди сказали, що вiн убив Грицька, дак його до
острогу забрано...
Вона говорила це рiвним тихим голосом i так, мов це була звичайна рiч i
нiтрохи не займала ©© зглибока. А очi божевiльно-нерухомi втупила в одну
якусь цятку i так сидiла, мов витесана з бiлого каменю.
Мати, почувши страшну новину, й сама спершу занiмiла, а потiм
заголосила, затужила...
- Не голосiть, мамо,- тим самим рiвним, байдужним голосом промовила
Га©нка,- я вже голосила: не пособилося,- забрали вони.
- Хто ж забрав, дочко?
- Люди... пани... Вони сказали, що вiн убив Грицька, та й забрала його
до острогу.
- Та хто ж сказав? Де ж це видано, щоб на Зiнька таку напрасну
вигадувати? Ой, боже ж мiй, боже! Ой, горечко нам, нещасливим!.. Одного
сина забрали, занапастили та й другого тепер забирають!.. А що ж я,
бездольна, при старощах мо©х робитиму?..
I тяжке материне тужiння озвалося знову по хатi. Одна тужила, схиливши
свою стару сиву голову на чорнi, худi, порепанi вiд тяжко© довго© працi
руки, а друга сидiла кiнець столу випроставшися, сидiла нерухомо, i очi ©©
нерухомо дивилися в одну цятку...
А на свiт насувала темрява. Зайшло сонце за обрi м, покинуло землю, i
воля тепер була темрявi обнiмати покинуту сво©ми широкими чорними крилами.
Останн промiння зляканого свiту тiкало слiдком за сонцем, а вона
запановувала, а вона вступала скрiзь, у кожну мiсцинку землi, покривала
степ чорним накриттям, загортала в його лiс, iсповняла глибокi яри й
долини.
I до ©х у хату вона зайшла - по кутках чорною марою стала, стiни
позапинала i сповнила всю хату, i обняла ©х обох - i ту, що там на полу
здригалась од ридання, i цю, що бiля столу сидiла нерухома. Обняла тiло,
поняла й душу...
- Мамо! - почувся серед темряви рiвний голос.- Там темно...
- Де?
- В острозi... Там темно, нема свiту...
Рiвний голос замовк, а в другому кутку ще голоснiше озвалося ридання...
Темна, хмарна нiч була на свiтi...
Прийшов ранок, похмурий, сiрий, з косим холодним дощем. Вiн сiяв з
набряклих гидких хмар, що понависали над землею i гнiтили ©© сво©м мертвим
широким поглядом. Вiконця в маленькiй хатi плакали, великi краплi слiз раз
у раз котилися по ©х i зникали, щоб попустити мiсце новим...
Мати пiшла до волостi розпитувати про Зiнька.
- А чого тобi, бабо, треба? - гукнув на не© Копаниця, побачивши ©© бiля
порога.
Вона сказала, чого ©й треба, низенько та покiрно кланяючись.
- Що ж, бабо, ми того нiчого не зна мо,- вiдказував Копаниця,
розлiгшися в крiслi за зеленим столом.- Слiдствуватель звелiв одвезти його
в острог - ми й одвезли, а бiльше нiчого не зна мо.
- Та вiн же не винен!.. Та за що ж його забрано?..
- То не наше дiло розбирати, чи вiн винен, чи нi, i ти нам голову цим
не мороч. От ти кажеш, що нi, а слiдствуватель говорить, що винен. То вже
там суд розбере, що та як,- на те й суд.
- А коли ж той суд буде? - питалася бiдолашна.
- I того я тобi не скажу. Як iсхоче сам суд, так i буде. Схоче завтра -
буде й завтра, а схоче через два годи, то й через два. На те й суд.
- Та невже ж оце йому аж два годи сидiти?
- По десять год сидять,- не то по два. Як заробив, так хай i одвiча , а
ти начальникам голови не клопочи, кажу тобi, сво©ми пустяками! Iди вже
собi додому, бабо!
Мовчки пiшла, до землi хилячись, безталанна мати. Другого ж дня вона
занедужала. Стала горiти, все тiло болить. Лежала на полу, стогнучи, не
здолiючи пiдвестися. А Га©нка мов i не бачила того: сидiла, очi втупивши в
одну цятку, i мовчала.
- Га©ночко, дай менi води!
Подала i знову сiла.
- Га©нко, ти б затопила вже пiч.
Слухняно внесла дров, затопила пiч, стала й дивилась, як огонь
перебiга по дереву.
- Га©нко, а чого ти горшкiв не становиш?
Почала Га©нка горшки приставляти - порожнi.
- Ой, менi лихо та горе! - стогнала Параска.- Що менi тепер робити?
Саме на це вбiгла в хату Катря Карпова:
- Що це ви, бабусю, хворi?
- Та тут я хвора, а тут таке лихо з Га©нкою сталося! - почала
розказувати стара.
Га©нка чула все, що про не© казано, i мов i не чула, Катря загомонiла
до не©:
- Га©нко, що тобi, голубочко?
- Нiчого.
- То ти журишся. Ти не журись так... Це все людська напрасна,- воно
виявиться. Зiнько вернеться.
Молодиця розважала подругу, а та слухала мовчки i нiчого не чула.
Катря, придивившись до ©© нерухомого погляду, аж iзлякалась.
"Оце лихо! - подумала собi.- Вона ж непритомна! Вона ж нi до яко©
роботи, а мати хвора".
Кинулась Катря до печi:
- Ось постривайте, я вам пособлю!
Поробила що треба, поприставляла до вогню горщики.
- Спасибi тобi, дочко! - дякувала Параска.
- Га©нко, дивись, щоб горшки не збiгли! - наказа© ла Катря.- Я зараз
вернуся.
Метнулася додому, розказала про все Карповi, забрала дитину та й знов
до Сивашiв. Поралась, аж поки наварила обiдати, поприбирала все в хатi.
Га©нка сидiла й дивилась на те.
Другого дня, швиденько впоравшися дома, Катря знову прибiгла.
"Погано, що Га©нка так сидить усе з сво©ми думками,- мiркувала
Катря.Хай щось робить,воно думки розбиватиме".
I почала наказувати ©й те або те робити. Та слухалась.
Два тижнi, поки стара Параска була хвора, Катря щодня бiгала до Сивашiв
поратися, зазирала i ввечерi. Мати не могла ©й iздякуватися.
- Спасибi тобi, дочко! Яка ти добра та гарна! Якби не ти, то щоб ми й
робили, бiдолашнi? Дай тобi, боже, вiк довгий та щасливий за твоя
добрiсть!
- От, бабусю, що там такого, як я забiжу до вас на яку хвилиночку! Та
менi цетце й в охотку - веселiше, як серед людей, а то все дома та дома! -
вiдказувала Катря, хоч ©й часом було дуже скрутно розриватися на двi хати,
а веселощiв у Сивашiв було стiльки, як на кладовищi.- Аби ви та Га©нка
швидше остербували - ото добре було б.
I вона клопоталась, бiгала, пособляла, завсiгди така щира й привiтна,
мовби коло сво © дитини. Не стало в Сивашiв грошей - вона вирядила Васюту
повезти в город та продати трохи хлiба. За тi грошi покупили що треба, ще
й у волость повiддавали оплатки.
Помочi добрi люди давали, жити було можна, та не могли вони дати помочi
душi людськiй, не могли розважити ©© горя великого. Катря силкувалася
розважати й матiр, i Га©нку. Матерi мов легшало вiд тих розмов, а Га©нка
хоч i слухала, та, мабуть, нiчого не розумiла.
Вона не плакала, не тужила, не нарiкала. Вона мовчала. Робила все, що
©й загадувано, i помалу звикла все робити як треба: поралась, шила, давала
©сти,- так, мов i звичайно. Тiльки вона нiколи не думала про те, що
робить: воно робилося саме. Вставала вранцi й думала: "Вже день". Друга
думка: "Боже, який довгий... хоч би вечiр!" Тодi бралася робити все, що ©й
наказувала Катря або мати. Скаже "порайся!" - пора ться, "ший!" - ши . А
як нема чого робити, сяде бiля столу сама собi та й сидить випроставшися,
i дивиться в якусь цятку. А в думках тiльки одно: "Уже мина день, от уже
вечiр..." Приходив вечiр, приходила нiч... Iнодi вона спала, як
утомлялася, iнодi лежала безсонна всю нiч i дивилася в темряву... Дивилась
i думала: "От уже нiч почалася... яка довга!.. От уже мина ... От уже
ранок буде..."
А нащо ©й та нiч, той ранок, той день,- не знала... Вона розумiла дуже
добре, що Зiнько в тюрмi, що його судитимуть, можуть у Сибiр заслати...
розумiла, що вiн не винен... Знала, що ©м без нього жити не можна... Потiм
знала, що бува день i вдень треба поратись: скотинi ©сти давати, хату
мести, води приносити, щии... потiм приходить нiч, i тодi спати... ще
треба ©сти вдень... Все це робила... Все це треба робити... аж поки прийде
той день... той суд...
Не ходила нiкуди, не любила озиватися нi до кого. Мовчки обминала
людей. З матiр'ю жила так, що тiльки вiдповiдала на питання. Здавалася
кам'яною.
Тяжка туга, мов хмара, налягла на Зiнькову хату, сповнила ©© всю.
Здавалося, що й стiни тут сумували, понуро- дивлячись не осяяними ясним
свiтом вiкнами. Туга визирала з кожного куточка, промовляла померклими
жiночими очима, озивалась розбитим людським голосом. Двi пригнiченi
безмiрним горем жiнки ходили, як двi мари, ворушились, робили щось, iнодi
вдавались одна до однi © словами,- видко було, що живi. Але хто зазирав до
цi © хати, тому здавалася вона труною...
Та й зазирало небагато. Спершу то бiгали деякi кумасi цiкавi: людям
таке нещастя сталося, то треба ж подивитися, що вони та як вони пiсля
його... подивитися, щоб було що й людям розказати. Та Катря не вельми ©х
вiтала, а дуже цiкавого ©м нiчого не виявилось, то вони скоро й покинули
бiгати. Заходили Карпо а Васютою. Васюта хотiв був раз сво©ми жартами
смуток розвiяти, але в цiй хатi його шуткування плачем озивалося i здалося
всiм i йому самому таким дивним, що вiн зараз же змовк. Одвiдувала Га©нку
Ликера, ©© мати, але батько нi разу не зайшов. Часто зазирав дiд Дорош.
Га©нка була його влюблениця здавна, i тепер ©© лихо було дуже тяжке
дiдовi. Вiн дивився на не©, хитав головою, думав i казав:
- До знахаря треба, от що... Тiльки доброго треба, щоб умiв одшептати.
I почав умовляти Га©нку по©хати в Чорновус до Гострогляда. Га©нка
спершу не зрозумiла, куди й чого ©хати, а зрозумiвши, вiдказала:
- Не хочу...
Умовляв-умовляв дiд,- не пособилося. Мусив облишити.
Параска потроху оклигувала, та дуже помалу. Казала, що хоче пiти в
город до панiв, щоб пустили ©© до Зiнька, але не могла йти i дома ледве
чапала по хатi.
А про Зiнька не було чутки. Викликав слiдчий на допит ще декого з
диблян, вони приносили старi звiстки, що Зiнько все в острозi - дожида
суду.
Одного разу надвечiр Га©нка була в сво му садку, аж над самою
рiчкою,пiшла витягти дiжку, що там замокала. Ще не дiйшла до рiчки,
почула, що хтось iде. Озирнулася й побачила Микиту Тонконоженка. Став
перед нею, смiючися:
- Здорова, Га©нко!
Ледве вимовила: "Здоров",- i хотiла йти далi, обминувши його. Але вiн
припинив ©©:
- Ай давно я тебе не бачив, Га©нко! А хотiлося бачити! Ех, та й
молодичка з тебе - первий сорт! Што хароша, то хароша,вот только плохо,
што пабл дла трошки. Ну, не бiда,вот прайдьоть!.. А я за тобою скучив, вот
чесно слово - скучив!
Вона слухала мовчки, мало розумiючи його слова. А вiн думав, що ©й
хочеться слухати, i провадив сво далi:
- Не пав риш? Так скучив, що аж!.. Я про тебе завсiгда думаю... потому
што тако© молодички у нас - ну, просто нема-н ту, та й годi всьо! Ех,
зна©ш шо, Га©нко! Ти хароша, та й я не поганий,- давай любов завидьом!
Вiн обхопив ©© за стан i хотiв поцiлувати. Вона вдарила його лiктем у
груди, аж вiн одхилився, вихопилася з рук i в одну мить вискочила на гору.
Перелинула садком аж до хати, тодi озирнулася - чи не женеться.
- А що ж, дочко, де дiжечка? - спиталася мати, виходячи.
- Там... Я не взяла...- вiдказала Га©нка, тремтячи. Мати хотiла була
спитатися, чому не взяла, та як глянула на ©© обличчя, то побачила, що
краще ©© вже не посилати. Пiшла сама.
Всю нiч Га©нка не спала. Трусила пропасниця так, що аж зуби цокотiли. А
далi голову мов полум'ям обняло. Блудила словами, кричала щось несамовите
- про Микиту... про Зiнька... голосила... проклинала чи себе, чи когось...
Тiльки перед свiтом заснула твердим сном i спала аж до обiд. Мати не
будила ©©. Прокинулась, пiдвелась...
- Це вже день, мамо?
- День, дочко.
- Це я так довго спала?
- Аби на здоровля, то спи, дочко.
-_ Нi, я встану.
- Добре! Ось зараз обiдати будемо! - казала мати, радiючи, що Га©нка
сама озвалася й розмовля ,- це було вперше вiд того дня.
- Нi, я не обiдатиму,- вiдказала Га©нка,- менi треба до Зiнька йти.
- Як то - до Зiнька? - спитала мати та аж похолола: ©й здалося, що
Га©нка ще й досi блудить _словами.- Що це ти кажеш, дочко? Як це ти пiдеш
до Зiнька?
- Я пiду, я хочу його побачити.
- Та як же ти його побачиш? Ти ж не зна ш, куди й доступитися.
- Я, мамо, пiду в город. Прийду до острогу, а як там доступитися, то
вже знатиму. Я хочу його бачити, хочу знати - що йому, як йому.
Мати заплакала. Вона вже бачила, що Га©нка не блудить словами, а
говорить як треба.
- Пiди, доню, пiди, моя дитино! Ти молода,- ти доступишся. Тiльки не
ходи сьогоднi,- ти ще хвора. Iди завтра.
- Пiду сьогоднi.
- Пiзно вже: поки в город дiйдеш, та те, та се, то й смеркне. Треба йти
зранку.
Мусила послухати Га©нка. Але не спала всю нiч,- так обняли думки та той
невпокiй, те поривання, щоб швидше, швидше йти до нього, побачити,
одвiдати!..
"Боже мiй! Що ж я наробила? - думала вона.- Чого ж я досi не пiшла! Та
чи я скам'янiла, чи я занiмiла, що сидiла дома? Мо сонечко там
поневiря ться, а я з мiсця не рухнуся!.."
Вона не розумiла, як це так сталося, що аж до вчорашнього вечора
справдi мов кам'яна була. Тiльки вже як отой гидкий зачепив ©© - вона вся
стрепенулася, душа мов огнем зайнялася. Пекло ©©, мордувало всю нiч... I
тепер пече!.. Ой боже! Яка довга ця нiч! Хоч би швидше, швидше ранок!
Ще й не розвиднiлось, а вона вже схопилась.
- Уже йдеш, дочко?
- Iду, мамо.
Засвiтили. Вона вбиралась, поспiшаючися.
- Ти поснiдай, дочко!
-_ Не хочу, мамо,- в душу не йде.
- Дак вiзьми в город,- уже ж там увесь день будеш, то схочеться ©сти.
Таки примусила взяти харчу трохи, ще й три карбованцi грошей.
- Може, дозволять Зiньковi дати... Та й так, гляди, комусь давати
доведеться, бо вже без того не обiйдешся.
Перехрестилася Га©нка, вдарила поклон перед образами та й пiшла. Мати
хотiла випровадити ©© аж за царину,- не звелiла, сама побiгла, бо самiй
лишитися хотiлося.
Пiшла вулицею. Довгi перi© хат простягалися далеко i зникали в темрявi.
Хати ще спали, понасувавши на голови великi покрiвлi. Стiни ледве бiлiлися
з-пiд кудлатих острiшкiв, мов обличчя з-пiд великих брiв, що звисали вниз
на заплющенi очi. I враз одна хата блимнула тими очима, розплющила ©х, i
двi смуги свiту лягли впоперек улицi перед Га©нкою. Трохи згодом тьмяно,
мов позiхаючи зо сну, глянула на вулицю друга хата, далi третя... Поки
однi ще дрiмали в останньому досвiтньому снi, iншi прокидалися вже, i
кожна перегороджувала вулицю пасмами свiтла. Га©нка переходила яснi смуги,
поспiшаючись, то вступаючи в ся во, то пiрнаючи знову в темряву, i темрява
здавалася тодi ще гiршою, мов безнадiйнiсть пiсля променя боязко© надi©.
По дворах скрипiли дверi, ворота, де-не-де зачорнiли вже людськi постатi.
Село розбуркувалося, а Га©нцi хотiлося бути вiд його далi, далi, аж там, у
городi, куди вела ©© непевна надiя, то оживаючи, то згасаючи в душi.
Нарештi вона перебiгла останню свiтляну смугу i зовсiм пiрнула в
темряву. Чи скоро ж свiтатиме? Глянула на небо: хмар не було,- клалося на
годину.
Iшла в темрявi, добре знаючи дорогу. Перейшовши, мабуть, з верству за
село, побачила, що перед нею почина сiрiти сво©ми курними колодовбинами
шлях. Праворуч, на темному просторi, виразно зазначилася чорна купа
великого лiсу, а просто не© в полi - високе самотн дерево.
"Це той дуб над ярком",- подумала Га©нка i йшла, дивлячись на його, як
вiн усе бiльше та бiльше визначався, а темний простiр ставав усе менше та
менше чорним. Ще згодом - i якийсь сiро-срiблястий свiт мов почав
наливатися в темряву, i темрява, мiшаючися з ©м, ставала з чорно©
попелястою, з попелясто© бiлою. Уже добре видко стало траву над дорогою -
всю в срiблястих непрозорих перлах; праворуч попiд лiсом клубками котився,
сходився й розходився бiлий туман; дихати було мокро; похолоднiшало.
Га©нка пiшла швидше, щоб нагрiтися.
Незабаром червона смужка зазначилася лiворуч над польовим обрi м. Ще
трохи - i червоне промiння сипнуло, бризнуло по небу. Туман пiд лiсом
заколихався дужче, заклуботався й почав розходитись, блiднути й зникати.
Срiблястi перла на травi замигтiли ясно-червоним, синiм, зеленим,
золотим... тремтячи й граючи кольорами...
Га©нка вже була далеко, йшла швидко, моторно, i мов якась нова снага,
нова мiць уступала в не©,мов не йшла вона, а самi ноги ©© несли. Вона
пiде, вона побачить його - цi © думки було ©й поки досить. Що там далi
буде - вона не знала. Тiльки здавалось ©й чомусь, що далi буде щось любе,
ясне - таке, як ця роса мигтюча, як те сонечко праведне тепле, що пiдби-,
ва ться вгору, грi й свiтить. А лихо, а горе - воно, як той туман, перед
сонечком розвi ться...
Пiзнього снiдання була вже в городi. Не знала навiть, де острог,мусила
й про те питатися. Попиталася в якогось мiщанина.
- Острог? - поглянув на не©, дивуючись, i додав:-А хiба ти туди хочеш?
- Я... нi... я...
- А чого ж тобi туди треба?
- Я... менi... треба менi...
Мiщанин придивлявся до не© пильнiше.
- Ну? - питавсь.
А вона стояла мовчки, почервонiвши, не зважуючися сказати, чого ©й туди
треба.
- Дак ти, бачу, за таким дiлом, що й сказати не можна! - промовив
мiщанин.- Ну, дак питайся ж кого iншого, коли так.
Повернувся та й пiшов, промовивши крiзь зуби: "Еч захвойданки бiсовi!"
Га©нка подалася далi. Побачила на вулицi солдата-полiцiянта з шаблею.
"Попитаю цього,- подумала.- Уже ж вiн зна , то, може, скаже".
Пiдiйшла й попитала несмiливо, ще й уклонилась:
- Скажiть, спасибi вам, дядьку, де острог? Полiцiянт оглянув ©© добре.
- А тобi нащо?
- Чоловiк мiй там сидить...- промовила тремтячим голосом Га©нка,
бачивши, що треба признатися.
- Чоловiк?.. Гм... а чого ж вiн там сидить?
- Нi за що...
- Авжеж, нi за що!.. Зна мо вас таких! Обiкрав або вбив - та й нi за
що! Шахра© проклятi!
Полiцiянт лаявся, бо був гнiвний (вiд старших йому сьогоднi добре
впало), а з гнiву вкинув зайву чарчину, а надто хотiв повеличатися перед
селючкою, щоб вона не подумала, що й вiн з такого ж села, як i вона.
- Падлюки!.. Злодi©! Путящому чоловiковi спокою через вас нема!..
Валасаються!.. Чого стала? Марш! Щоб тебе тут зараз не було. Шарлатани!
Шалапути!
Перелякана Га©нка далеко вже вiдбiгла, а вiн усе не вгавав.
"Боже мiй! - думала собi.- Що ж це менi робити? Да тут такi люди, що я
не допитаюся!.. Ой нi, треба допитатися!.. Питатиму, аж поки таки
довiдаюсь. Попитаю ще панiв".
Назустрiч бiг якийсь панок iз цiпочком у руках. Озвалася до його, але
вiн i не спинився навiть. Вона пiшла помалу вулицею, вдивляючись в
обличчя: котре не таке страшне буде? Незабаром побачила якусь невелику
дiвчину в темнiй сукнi, з книжками в руках.
- Здоровi були, панночко!
Бiлявенька панночка, дивуючись, глянула на не© сво©ми ясними очима. Очi
були ласкавi, i Га©нка недаремне оповiдала перед ними про свою пригоду.
Панночка так добре розказала ©й, куди йти, що вона враз утрапила
простiсiнько до острогу.
Високi товстi мури оградою, а за ©ми здорова бiла кам'яниця. Га©нку аж
холодом пройняло, як вона на них глянула.
- Отут мо серденько гине, як квiточка в льоху попiдземному!..
Перед великою залiзною брамою стояв солдат. Пiдiйшла до його,
вклонилася:
- Здоровi були!
Поглянув на не© повагом, не озвавсь i одвернувсь мовчки.
- Я до вашо© милостi... Солдат мов не бачив ©©.
- Тут мiй чоловiк у тюрмi сидить...
Вiн не слухав. Вона витягла семигривеника, положила йому в руку.
Вiн подивився на його, повагом заховав у кицiеню, тодi повернувсь до
не© й промовив:
- Ну?
- Адже це острог?
- Ну?
- Тут мiй чоловiк сидить... Зiнько Сиваш...
- Ну?
- Пустiть мене побачити його!
- Гм... Дурна баба!.. Проходь далi, тут так не пускають.- I одвернувся.
- А як же тут пускають? Скажiть, спасибi вам!
Але солдат знову не чув. Га©нка ще витягла срiбну грошинку. Заховавши й
цю, вiн повернувся:
- Твого... Зiнька, чи як там його? Судили вже чи нi?
- Нi...
- Ну, дак треба бумагу вiд слiдствувателя,- тодi й пустять.
- А може б, ви мене й так пустили? Та я б за вас бога молила!..
- Дурна баба! Кажуть тобi: принеси бумагу вiд слiдствувателя, тодi й
пустять... А тепер - марш собi, не стiй тут, не можна!..
- Да де ж слiдствуватель живе хоч би менi знати!..
- Не мо дiло!.. Геть iзвiдси, бо не можна!.. Геть, кажу тобi!..
Гримнув так, що Га©нка аж вiдбiгла злякана. Iшла вулицею й думала:
"Коли б послав менi бог iзнову таку панночку, щоб вона менi розказала, де
той слiдствуватель живе!"
Одначе цього разу пощастило ©й дужче: зараз же якийсь добрий пан i
розказав ©й. Трохи зблукалась, а таки знайшла. На рундуку сидять люди,
дожидаються. Пiдiйшла, поздоровкалась. Почали люди розпитувати, чого
прийшла,- вона ©м розказала...
- Буде тут вибiгати такий писарчук, викликати нас... кого, значить,
слiдствуватель кличе, дак вiн того виклика ... дак ти йому й скажи про
себе. А поки посидь.
Вона сiла. Незабаром вибiг i писарчук:
- Сидiр Харченко!
Один чоловiк устав i пiшов усередину, а Га©нка вдалася до писарчука:
- До вашо© милостi...
- Чого тобi?
- Менi чоловiка побачити.
- Якого чоловiка?
- Мого... Зiнька Сиваша... вiн у острозi... .- А! ну, добре... посидь
тут, пiдожди!.. Вона сiла ждати. Довго ждала....У же всi люди перейшли,
тiльки дво зосталося, уже й сонце пiдбилося вгору та й униз почало
сiдати,- вона все дожидала. Питала й писарчука, як вибiгав, але все одно
вiд його чула:
- Пiдожди!..
- Зна ш що, молодице? - сказав один чоловiк.- Я вже бачу, що з твого
дiла нiчого не буде: оце нас покличуть, а тодi писарчук вибiжить та й
скаже: приходь завтра,слiдствувателевi нiколи сьогоднi!
- Ой боже мiй! - злякалась Га©нка.- А що я робитиму? Менi ж треба
сьогоднi!
- Та що робити? Пiвкарбованця вкинь йому в руку, то й скаже
слiдствувателевi про тебе, дак той i покличе. А то й три днi ходитимеш, то
нiчого не буде.
Га©нка послухалась i вкинула пiвкарбованця в руку... © покликано до
слiдчого.
- Що тобi?
Вона низько-низько вклонилася:
- Паночку, чоловiка хочу побачити. Зiнька Сиваша... пустiть!..
- Не можна його бачити. Вона так i похолола.
- Не можна бачити,сказав слiдчий,- бо вiн дуже впертий, нiяк не
признается.
- Та як же йому признаватися, пане? Вiн же не винен!..
- Розказуй там! Знаю я таких не винних! Нако©в лиха та й не
призна ться; хай призна ться, тодi й пускатиму до його родичiв. А тепер -
нiякi
- Паночку! Змилосердiться!.. Помилуйте!..
- I не проси, й не кажи!.. Iди собi!.. Слiдчий повернувся та й пiшов з
хати...
Пiзно ввечерi вернулася додому Га©нка. Увiйшла в хату, не роздягаючись
сiла бiля столу та й похилилась на його.
- Дочко! Дочко! Що тобi? - злякалася мати.- Що тобi сталося? Чи ти
бачила Зiнька?
- Не пустили, мамо... кажуть: не призна ться... Як призна ться, що вiн
вбив Грицька, тодi пустять...
- А бодай же й вони самi, i ©х дiти тако© ласки вiд людей зазнали!...
А Га©нка тiльки стогнала...
Поки отаке робилося в Сивашевiй хатi, Остап усе щось думав. Була в його
одного разу така з Терешком Тонконоженком розмова:
- А що, Остапе, чути за твого зятя?
- Та той такий мiй зять, що хоч би його в мене й зовсiм не було.
- Ну, одначе, що ж саме за його чути?
- Да така чутка, що вже й не вернеться.
- Ну, таке дiло... А що ж тодi твоя дочка? Адже вдовою буде...
- А буде...
- Зна ш що, Остапе, я тобi скажу? Що, якби нам сватами бути?
Остап глянув на Терешка.
- Як то?
- Да так: Га©нка твоя вдовою буде, а в мене Микита такий, що давно вже
треба б оженити його та приставити до хазяйства. Бо бачу, що поки не
оженю, то з його пуття не буде. А надто - це вже я знаю,- що вiн до Га©нки
прихильний... От би тодi вдвох дiла робили!..
Остап подумав...
- Треба пiдождати суду.
- А заведено! Дак виходить - так?
- Нехай буде й так.
- Чудесна штука буде! Оцього тiльки боюсь: що, як вона та схоче за ©м
слiдком iти?
- Ну, то дурниця! - вiдказав Остап.- Я не попущу.
- А як же ти не попустиш, коли вона пiде до тих судейських та й сама
скаже?
- Гляди, що й зробить, бо так любить канальська молодиця того свого
мудрагеля, що бiда. Ну, та дарма! Я цьому лиховi запобiжу. Вiзьму ©© жити
до себе та й не пускатиму нiкуди.
- I пречудесна штука!.. Глядiть же, свате, нехай ваше слово крiпке
буде!
- Буде, свате, крiпке.
- А свасi... поки нiчого не кажiть... А то зна те - жiнота ця... Якби