- А ходiм, Зiньку, до того лану, що бiля криво© балки, я там щось хочу
тобi показати.
- I я з вами,скочила Га©нка.
- Нi, ти не ходи,звелiв батько.- Ми зараз вернемось.
-_ Ну, дак вертайтеся ж швидше! Тесть iз зятем пiшли з пасiки. Вийшовши
на поле, пiшли помалу серед високих житiв. Зiнько мовчав, дожидаючись,
поки тесть сам озветься з сво©м дiлом. Як уже вiдiйшли трохи геть, той
загомонiв:
- От що, Зiньку: е в мене одно дiло дуже добре.
- Ану, скажiть!
- Зна ш ти Горянського землю? Добра земля?
- Ще б пак!
- Що, якби нам ©© в посесiю взяти?
- Еге! Де ж таки? Двi з половиною тисячi десятин! Хiба ж то на нашу
силу?
- Аби схотiли, то буде й на нашу. Зберемо такий гурт, товариство,
вiзьмемо землю, а тодi подiлимо частками - скiльки кому треба. Адже тобi
треба?
- Та трохи таки треба...
- I гаразд! I добре! - зрадiв Остап.- Вiзьмеш скiльки схочеш.
- Або ще й на скiльки грошей вистачить.
- За грошi не турбуйсь! - одказав Остап.- Коли в тебе зараз усiх нема,
то можна на який час позичити, здобути... А там земля ©х верне... Це вже я
тобi грошей добуду.
- Спасибi вам, тату!
- Дак виходить - приста ш?
- Чому - нi? Як уся громада пристане, то й я.
- Та нi ж бо! Це не вся громада братиме землю, а так - товариство,
гурт.
- А як на мою думку, то краще, якби вся громада... Ну, а хто ж у тому
гуртi?
Остап почувався, що тепер вiн аж у самих суточках. Одначе не виявляв
того, а казав певним голосом :
- Та люди все гарнi, заможнi,- нема чого боятися, що невидержка буде з
грiшми, як пановi платити.
- Хто ж то?
- Та ось - я та ти... Тонконоженко Терешко... сват Манойло
Гаврилович... Ну, вже тут, зна ш, не минеш i Дениса... Хоч ти його й не
полюбля ш, та таки ж вiн тобi брат, то треба вам родичатися...
- А ще хто? - допитувався Зiнько.
- Та, мабуть, i всi...
- Нi, цих мало: не подужають.
- Та ще буде старшина... та Яхрем Рябченко... Вавилов... Оце поки й
усi... Може, ще кого доведеться приняти,- того вже не знаю. Дiло
баришовите! Тут так, що можна на карбованець два заробити.
- А чого ж то воно таке баришовите? - випитував Зiнько.
- От так! Та земля ж яка там добра - це раз. А друге - цiну на землю
тодi вже ми самi, яку схочемо, скажемо, бо навкруги не буде тако© землi,
щоб нашим диблянам брати... Ну, дак скiльки ж тобi десятин?
- Нiскiльки,вiдказав спокiйно Зiнько.
- Як то? - здивувавсь Остап.- А ти ж казав, що пристанеш.
- I пристану, коли вся громада вiзьме землю.
- А з нами ж чому не хочеш?
- Бо це багацьке товариство. Воно хоче пiдгорнути пiд себе громаду, а я
того не хочу. I вам раджу, тату, до таких негарних людей не приставати.
- Що ти мене вчиш? Я старiший за тебе!
- Дарма, тату, аби я до дiла казав.
- Чорт зна що ти кажеш! Ти лучче покинь оте все та приставай!
- Нi, цього не буде.
Остап почав умовляти, рахувати, якi баришi будуть, як Зiнько
забагатi ...
- Нащо ви менi, тату, це кажете? Хоч бариш i добрий, дак грiшний.
Тодi Остап зовсiм розсердився. Що вiн, Зiнько, все носиться з сво ю
правдою? Чи вiн дума , що сам за всiх розумнiший та святiший? Нехай лиш
слуха ться старiших за себе людей!
Зiнько не змовчав i вiдказав, що не все, що старе, те й добре. Остап
украй розгнiвався, покинув Зiнька серед поля i, не попрощавшись, пiшов сам
додому на село.
Зiнько вернувся на пасiку i був там аж до вечора. Вже зiрки
позасвiчувались на темно-блакитному небi i роса лягла важкими краплями на
траву й на хлiб, як Зiнько з Га©нкою верталися вдвох iз пасiки додому,
iдучи вузенькою стежечкою помiж високими житами.
- Що тобi батько казали? - питала Га©нка, тулячись до Зiнька.
- Закликали, щоб пристав до ©х у товариство: батько, Денис,
Тонконоженко, Манойло, старшина, Рябченко, Вавилов... щоб гуртом наймати
землю.
- А ти ж?
- А я не схотiв.
- I не приставай, серденько, до ©х. Бог з ними! Бо то такi страшнi люди
- отi Денис, старшина та Рябченко.
Зiнько засмiявсь:
- Чого ж вони страшнi?
- Я не знаю... Тiльки я ©х, було, боюся, як вони приходять до батька та
нишком про щось говорять.
- Страшнi вони справдi тим, що людей кривдять,- зiтхнув Зiнько.
- Хоч би вже батько з ©ми не приятелювали,- казала Га©нка.- А то ©х усi
люди кленуть, а батько все з ©ми. Може, це й грiх, що я про батька кажу,
та тiльки ж... Ну, от я раз бачила, як до батька приходила Марчиха... усе
за тi грошi, що ще покiйний Марко позичав у батька... Та як упала
навколiшки, та плаче-плаче, бiдна, та батьковi ноги цiлу , щоб землi не
брали... Отже взяли... не помилували!.. Як згадаю, дак i тепер так би й
плакала за нею... Як же його не сказахи, хоч вони й батько?
- Через те ж i я нiколи не пристану до ©х.
- I не треба... Глянь, глянь: зiрочка!.. Ясна-яснюня!.. Ой, зiрочки -
сонцевi дiточки!.. . - А хто ж ©х батько?
- А хто ж? Мiсячко. Сонце, красна панна, пiшла замiж за мiсячка... ©х
дванадцять, братiв-мiсяцiв, дак вони по черзi й свiтять.
- А сонце ж як: за одним братом чи за всiма дванадцятьма? - спитав,
смiючись, Зiнько.
- Ну, що ти вигаду ш? Чого ти з мене глузу ш? Де ж таки видано, щоб
дванадцять чоловiкiв було? - казала невдоволеним голосом Га©нка.- От я вже
знаю, що ти зараз скажеш: що це все вигадки, що сонце кругле, як кавун, а
зiрки... а зiрки, як динi, чи що! Ха-ха-ха! Ну, де таки видано: сонце, як
кавун!.. То сонце - красна панна, зiрочки - дiточки, а то кавун!.. Це ж
зовсiм негарно!.. А що - ти кажеш - русалок нема, а дiдусь кажуть, що таки
!
- Чув, що сьогоднi казано було... То все вигадки.
- Хiба дiдусь брешуть?
- Нi, тiльки помиля ться. Ти ж бачила, що вiн помиля ться: сама ж
казала вже, що вiдьом нема.
- Еге ж, Зiнечку, нема... Тiльки... Ну, а що, як е?
- Ну, от знов! - загомонiв Зiнько невдоволеним уже голосом i почав
розказувати ©й, через що всi тi оповiдання про вiдьом та про нечисту силу
- неправда. Вона помiтила, що йому це прикро, i слухала покiрно, i казала
сама собi думкою, що мусить iз ©м згодитися, бо Зiнько такий розумний, усе
зна - де ж таки, щоб вiн неправду казав! I гнiва ться на не© за це - так,
трошечки, iнодi, але гнiва ться... Як же вона не слухатиметься його? Треба
ж уже ©й розбирати: вона ж уже велика, сiмнадцять рокiв ось-ось буде... i
замiж пiшла вже...
I вона стиха, як маленька дитина, промовила:
- Еге, Зiнечку, я бiльше вже тому не вiритиму...
- I добре!.. От ми неодмiнно про це книжку прочита мо,- сказав Зiнько.-
А то ти давно вже й книжок не чита ш. Нащо ж я тебе й читати вивчив?
- А неправда ж! - палко вiдказала Га©нка, рада, що поверта розмову на
iншу стежку.- Я читала недавнечко "Катерину"... читала й спiвала ©©.
- Як то - спiвала?
- А так - дивлюся в книжку та й спiваю.
- А на який же голос?
- А хто його зна... на який набiжить... Ось слухай, як я спiвала!
I вона почала спiвати куплети Шевченково© поеми:
Кохайтеся, чорнобривi,
Та не з москалями,
Бо москалi - чужi люди,
Роблять лихо з вами.
Вона спiвала на якийсь голос, що сама вигадала, але Зiньковi подобався
©© спiв.
- А що, гарно?
-_ Ще й дуже.
- Невже?
- й-бо, добре! I як це ти вигадала?
- Хiба я вигадувала? Воно саме... Там так усе рядочками пописано,
рядочками пописано, то так i хочеться спiвати.
- Та ти мо спiвоче!..
Га©нка й справдi була дуже спiвлива. Але тепер вона похитала головою й
вiдказала:
-_ Нi,_ як коли... А чу ш? Он на селi спiвають. Вони вже пiдходили до
села, i вiдтiля справдi чути було дiвочi й парубочi спiви.
- Весело ©м... гуляють!..- промовила Га©нка.
- Може, й тобi хочеться до ©х? - спитався Зiнько.
- Ой, нi! - вiдказала, хитаючи головою.- Як я з тобою, дак менi вже
нiчого не хочеться.
I вона, iдучи, притулилась до нього ще дужче.
- Справдi?- спитав Зiнько. - А буйного доброго -намиста, такого, як у
Горпини?
Вона не зараз одказала...
- Буйного доброго намиста таки трошки хочеться...
IV. НА ВУЛИЦI
Вони ввiйшли в село. Темнi верби й садки дрiмали над хатами, а осяянi
вiконечка весело всмiхалися з-пiд чорних стрiх i кидали впоперек вулицi
яснi смуги свого бiластого свiтла. Пiд однi ю хатою зiбралася купа дiвчат
та парубкiв, чути було веселий гомiн.
- Зiньку, ти? - озвався голос iз тi © купи, i висока постать вийшла з
не©.
- Я, Васюто,вiдказав Зiнько. Васюта, Зiнькiв товариш, пiдiйшов до ©х.
- А я заходив до тебе,- думав, сьогоднi почита мось... аж тебе нема.
- На пасiцi в дiда Дороша були.
- Ще й одну штуку хочу тобi сказати.
- Кажи!
- Нi, зараз не хочу. Приходь завтра ввечерi до Карпа, i я там буду,дак
i поговоримо.
- Гаразд. Бувай здоров!
- Бувай!
Га©нка з Зiньком пiшли далi вулицею, а Васюта вернувся до товариства.
Там чути було регiт та крик: усi смiялися з Микитиних вигадок. Микита
Тонконоженко, Денисового кума Терешка син, верховодив тепер помiж
парубками, вiдколи вернувся з города. Рокiв iз п'ять вiн там був, бо як
вивчився в школi та пiдрiс трохи, то зараз його батько туди вiддав. Жив
там i за сторожа, i за прикажчика, та якось прошкапився: щось продав iз
бакалi© нишком од хазя©на, собi грошi приховавши, а хазя©н довiдався та й
прогнав. Поблукавши по городу без служби, вернувся до батька. Дома нiчого
не робив i до хазяйства не брався.
- Вот, мене хороше место ждьоть, а я буду в гною руки паганить!..
Батько сам потурав тому:
- У мене син образований!
Сам робив, а "образований" син лежав пiд грушею, дожидаючися, щоб грушi
самi в рот падали. Зате дивував Микита всiх на вулицi сво©м убранням:
чоботи "бутiлками", штанцi-галанцi вузенькi, сорочка ситцева червона
навипуск, ще й поясом синiм з китицями пiдперезана, а зверху ще й "паджак
з iскрою", так вiн сам його звав.
- Яка ж у йому iскра? - питалися промiж себе дiвчата.
- А що рябенький...
З' себе Микита був здоровий, червонопикий, а на язик - гострий,кожному
забивав баки. Над парубками верховодив, бо однi вподобали його
"образованость" та що вiн ©х часто напував горiлкою, а другi боялись його
здорових кулакiв. Тiльки Васюта нiяк його не шанував i часто глузував iз
його, i за те Микита ненавидiв без мiри не то самого Васюту, а й усiх, хто
з ©м приятелював.
Тепер Микита стояв серед гурту парубкiв, у боки взявшись, одставивши
ногу, ще й виляючи носком, i патякав:
- Ну й баба ета Га©нка! Ну прямо така, што ум сто сахару чай би з нею
пiл.
- Хах-ха-ха! - реготалися парубки.
- й-бо - не я буду,одоб'ю ©© в етого дурака Зiнька.
- Тю на тебе! - озвавсь якийсь парубок.- Вона ж чуже подружжя!
- Вот - пустяк униманiя, нуль обращенiя! Какое нам до етого дело? Аби
мiн понаравилась,моя буде! Це по вашому, сельскому, дак нiкак нiльзя, ще
й нiвоз-можно, а в городi - го-го! Там, брат, кажна бариня свого любовника
йм ©ть i даже не то што баринi, а й горнишнi, й кухарки. Менi один лакей
знакомий росказувал. Дiла - первий сорт!
- Дак це ти i в нас, чи що, хочеш таке завести? - спитав Васюта, ставши
проти його.
- А тобi што за д ло? Хоч би й хотiв! Што ж ти мiн - переп'янство
йзд ла ш, чи как?
- Я тобi якогось там переп'янства не робитиму, а коли ти ще раз так
озвешся за Га©нку, дак i зуби визбира ш! - сказав сердито Васюта.
- Хто - я? Хi-вва! Бальшая бариня твоя Га©нка! Наплювать менi! Не таких
видали!
- Да й тi на вас плювали! - доточив Васюта, починаючи вже сво©м звича м
глузувати. Парубки й дiвчата зареготалися.
- Оце дак утяв! А ну, Микито, а ну - одкажи йому.
Микита позакладав руки в кишенi в штани, вiдкинув голову назад i
промовив:
- Штука менi йому одказать! Как би одказав, то й носом би землю зарив,
да не сто©ть з'язуваться з усяким каким-нiбудь!..
- А зна те, хлопцi й дiвчата,- не вгавав Васюта,- я навчився ново©
пiснi, та й ловко©!
- Ану-ну! Яко©? - загомонiли всi, цiкавi на нову пiсню.
- Слухайте ж! Я буду спiвати, а ви розбирайте добре, бо це пiсня
городська, дак гарна. Ех, бiс його батьковi! Нема в мене двох кишень у
штанях,- нiкуди обох рук позакладати!.. Ну, та дарма,- гаразд буде й так!
Ну, роззявляйте роти та слухайте!
I вiн почав триндикати:
Заклада руки в бруки
Та й говорить, што вон пан,-
Розсмотрiвшись хорошенько -
Настоящий шарлатан!
- Ха-ха-ха! - загаласувала вся купа, а Микита аж затрусився.
- Ти будеш менi шарлатана притулять? - скрикнув вiн i кинувся до Васюти
з кулаками.
- Тю-тю на тебе! Оханись! Та вiн несамовитий!.. Свят! свят!..- казав
Васюта, поступаючись назад та хрестячи Микиту.- Чого ти до мене
причепився? То ж не я, то ж пiсня моя!.. А ти ©© й до себе тулиш? Де ж
таки? Хiба ж воно на тебе похоже? То ж про пана, чи пак про шарлатана, а
ти ж мужлай репаний, такий самий, як i ми, тiльки що, зна ш, iзверху тi ю
ваксою помазаний,- отi ю чорною, що смердить так, що й носа не навернеш.
- Мовчи! - скрикнув Микита, все стоячи з затис-неними кулаками, але не
зважуючися вдарити, бо й у Васюти були незгiршi.
- Ой-ой-ой! Уже занiмiв! - i Васюта затулив рота рукою... i враз
крикнув: - Гвалт! Горить!..
- Де горить? Де? - заметушилася перелякана молодiж, ладна вже бiгти на
пожежу.
- Паджак з iскрою горить!.. Уся вулиця гримнула реготом.
- Пху на тебе, собако паршива! - крикнув Микита, одвернувся й пiшов на
другий бiк гурту, а Васюта репетував:
- Стривай! Стривай! Гаситимем!.. Iскри розгоряються!..
- Нi, не здержить Микита проти Васюти,- казали парубки.- Проти всiх
здержить, а проти тебе, Васюто, нi.
А з Микитою тим часом оддiлилося кiлька парубкiв i пiшли гуртом на
другу вулицю.
- Ну й у©да ться в тебе цей Васюта! - казав один парубок.- I чом ти
його не провчиш?
- Рук поганить не хочу, вот што, Ванька! - одказав iще заклопотаний
Микита.
- Здоровий, як тур! - промовив другий парубок.- Сам ще й не подужа ш
його.
- Дак давайте гуртом попадемо та й одлата мо! - порадив той, що його
Микита Ванькою звав.- й-бо, Микито, ми тобi поможемо.
Микитi стало веселiше.
- Вот спасiба, камаради! Каби ©х обо©х iз Зiньком!
- Дак що? I Зiнька можна! Нехай лиш не велича ться! А то такий
праведник: усе йому парубки поводяться погано - не так, як йому завгодно.
- Бо вон города не видав, дак у його й мужицьке понятiя,- сказав
Микита.
- А скажи, Микито,невже справдi в городi так живуть, що хто з ким хоче,
з тим i любиться - чи вiнчаний, чи невiнчаний - однаково? - спитав званий
Ванькою.
- Ще й як!
- От штука!
- А што, харашо? Не журись, Ванька,- i в нас завидьом! Вот тольки
нимного поживу з вами, дак ми такое завидьом, що тiльки ну да й оближись!
А то ви царамонитесь! Вот я вас навчу!
Iшли далi, i вiн подавав ©м науку.
А тим часом Зiнько з Га©нкою пiдходили вже до сво © хати.
- Ой, щось свариться! - сказала Га©нка. Справдi, сварилося. Товстий
роздратований чоловiчий голос кричав:
- Брешеш! Брешеш! Не коситимеш ти, бiсова тiнь, того жита! Я його
скосю, бо на мо©й землi.
- Оце вже Момоти за землю лаються,- сказав Зiнько.
Момоти були сусiди Зiньковi - з одного боку Струк, а з другого Момоти.
У старого Момота було тро синiв: старший - Грицько, тодi - Панас, обидва
жонатi, а тодi Iван, ще парубок,отой "Ванька", що ходив з Микитою по
вулицях. Грицька батько давно вже вiддiлив, оженивши, випрохав йому в
громади грунт на краю села, поставив там хату, дав клапоть поля й трохи
худоби. Одначе батько вiддав не все поле, що мусило йому припадати:
десятини не додав, бо ще на свою частку зоставляв, а вмираючи торiк, при
людях сказав, що Грицько ма взяти собi ще одну десятину,- тодi в кожного
брата буде рiвно землi. От же брати не схотiли вiддати йому тi © десятини,
кажучи, що батько йому все вiддав ще тодi, як оддiляв його. Грицько пiшов,
одмiряв сам собi десятину та й посiяв на ©й. Панас з Iваном довiдалися про
це тодi, як Грицько вже й заволочив.
З того часу почалася запекла сварка промiж двома братами - Грицьком та
Панасом. Де б не стрiвалися вони, то зараз якось зачепляться за ту землю,
та й почнеться суперечка, за малим не бiйка. Iван, менший, був не такий
запеклий, та все ж обстоював за Панасом (вiн з ©м i жив).
Така спiрка зчинилася й тепер. Грицько йшов улицею, а Панас, стоячи в
воротях, зачепив його.
- А не дiждеш ти,вiдповiдав Грицько,- чужого хлiба косити! Я буду
працювати, а ти будеш мо добро забирати!
- Бо не сiй на чужому! I заберу, а ти дулю з'©си! - одгукувався Панас.-
©стимеш дулi: так тебе ними нагодую, що аж репнеш. А хлiба не ©стимеш, бо
я його заберу, на всiй тiй десятинi заберу.
- I на поле не пустю! - вiдказував Грицько.- В мене коса в руках буде.
- Побачимо ще! Не пустиш мене на мо поле, дак сам зогни ш у
землi,нахвалявся Панас.
- От таки вони справдi порiжуться колись! - промовила Га©нка.
Тим часом Грицько вже проминув Панасову хату й був коло Зiньково©.
- Добривечiр, дядьку,- озвався до його Зiнько.
- Добривечiр!.. А хто це? Зiнько!.. А я за тим шибеником i не добачив
тебе.
- I хочеться ото вам, дядьку, змагатися з ©м. Грицько махнув рукою:
- Ти ж кажи! От так собi йшов додому проз його хату i в голову того
собi не клав, щоб сваритися, а вiн зачепив.
Грицько вже вiдсердився трохи: вiн звичайно скоро прохолоняв, не так,
як Панас,- той як розсердиться, то вже злий буде хто й зна поки i все
проти того чоловiка копатиме; а як розлюту ться iнодi, то хто й зна що
робив би. На його багато людей ремствувало: чи свиня чия до його вбралася,
то вiн уже ©й спину переб' ; кiт до його внадився чужий,- лапи йому
повiдрубу . А одного разу засварився з чоловiком за якусь там дурницю i
все нахвалявся: "Ну, будеш же ти без худоби!" Той чоловiк i байдуже, а
одного разу вранцi вста , пiшов у повiтку,- аж конi його - пара добрих
коней - здихають: хтось уночi влiз та ножем кишки ©м повипускав... Усе
село знало, що це Панас iзробив, а нiчим довести,- так i пропало. Через те
дибляни не любили Панаса, трохи навiть боялися його, i в спiрцi з Грицьком
бiльшiсть до старшого брата прихилялася, надто ж, що Грицькова й правда
була. Зате в Панаса був оборонець - Копаниця.
Грицько тим часом, стоячи в Зiнька перед ворiтьми, оповiдав, як
почалася сьогоднi сварка, i додав:
- От ти кажеш: не сварись! Як же менi не сваритися, сам ти подумай! Це
ж мо© труда! А земля? Вона ж моя,- це ж усяке зна . А в мене ж дiти! Як же
я поступлюся нею? Тепер усяке над землею труситься, бо народу багато, а
землi мало, а я так i покину ©©?
- Та нi, я того не кажу,- вiдповiдав Зiнько.- Знаю, що земля це ваша,
що вам ©© треба. Тiльки що, як почнете ви сваритися та битися, то не буде
нiчого З того доброго. Ви сво робiть, а коли вiн до вас чiплятиметься,
тодi позивайте його.
Грицько подумав...
- Хто його зна , чи випозива ш що...- промовив зiтхнувши.- А втiм, воно
справдi тодi лучче видно буде, а тепер не варт змагатися... Бувайте
здоровi!..
- Бувайте й ви!
- Шкода чоловiка! - промовив Зiнько.- I путящий чолов'яга, а не щастить
йому.
Грицьковi справдi не таланило. Все було йому якесь лихо: то в нього
коняку вкрадено, то вiл здох, то град ниву побив - i так мало не щороку
якась бiда йде та й Другу за собою веде. Напосiлася недоля на горопаху.
Зовсiм пiдбився чоловiк, а найбiльше тодi, як йому жiнка вмерла, покинувши
тро малих дiтей. Бився вiн, бився з ©ми щось бiльше як рiк, а далi таки
оженивсь удруге. Сам вiн i не хотiв того, бо й досi журивсь по першiй
жiнцi, та люди кругом казали, i сам бачив, що не видержить без господинi з
трьома дiтьми та з хазяйством. Та яка ж на тро дiтей пiде? Нараяно йому
покритку ©вгу - чепурну й здорову, але з дитиною. Та то б iще не лихо, та
погано про не© говорено на селi. Та що було робити Грицьковi? Хiба iнша
пiде? Добре, що й така трапилась. I оженивсь. Та щось i тепер не дуже
великий лад у його в сiм'©.
Мати вже спала, як Зiнько з Га©нкою вернулися додому. Вони не стали ©©
будити. Га©нка потемки познаходила в хатi вечерю, винесла, i вони сiли
вечеряти на призьбi. Мiсяць уже високо пiдбився вгору, i було ясно, хоч
голки збирай. Голоднi й щасливi, вони повечеряли тим, що зосталося вiд
обiду, i полягали спати на при-мостцi в садку, що починався в ©х зараз од
хати.
- Зiньку, чи правда, що на мiсяцi брат брата на вилах держить? -
спитала Га©нка, лежачи горiлиць та дивлячись на мiсяць.
- Казав же тобi, що нi! - вiдповiв Зiнько, вже трохи дрiмаючи.- Спи
лиш, а то завтра рано вставати.
- Хi, який робочий! Гляди лиш, чи сам устанеш, коли треба!
Зiнько вже давно спав, а вона все дивилася на небо та думала про Вiз
блискучий - хто на йому ©здить? Бог? Чи святий Iлля? Може, саме тим возом
вiн i ©здить, як грiм гримить? А ото Квочка... Чого вона на небi, тая
квочка? Певне, це божо© матiнки квочка з курчатами. Отже, й на небi
драбина... Адже i в колядках спiвають, що Сус Христос землю орав i сiяв, а
божа матiнка обiдати йому виносила... Правду дiдусь кажуть, що землю
шанувати треба, бо ©© ж сам бог орав i засiвав. Земля - мати, вона нас
любить... I я ©© люблю... I вона... i я...
Думки плутались. Га©нка заснула.
V. ЗIНЬКОВЕ ТОВАРИСТВО
Прокинувшись другого дня рано-вранцi, Зiнько справдi побачив, що вiн
оставсь позаду: невсипуща господиня Га©нка давно вже встала вдвох iз
матiр'ю, вiдiгнала корову до череди, i, поки мати порплилась на вгородi,
помалу полючи старими руками картоплю, Га©нка заходилася топити. Саме як
Зiнько прокинувсь, вона, в старенькiй спiдничинi, з закачаними по лiкоть
рукавами, вибiгла з хати вхопити дровець.
- Чом же ти мене не збудила? - гукнув до не© Зiнько.
Вона, заслоняючи очi рукою вiд сонця, що саме сходило червоним
пiвколом, глянула в його бiк:
- А ти вже встав хiба? У, сонюжище! Спить, що вже й сонце сходить!
- Кажу ж: чом не збудила?
- Добрий хазя©н сам зна встати! - смiялася Га©нка i стояла вся
червоно-золота, позираючи з-пiд руки на Зiнька. Потiм додала: - I чого б
то я тебе будила? Однак великого дiла тепер нема,- ну й поспи!
I побiгла брати дрова.
Зiнько, трохи засоромлений, що заспав, кинувся швиденько садком до
рiчки, миттю скупався i, моторний та здоровий, не заходячи в хату, пiшов
пiд повiтку. Вiн трохи столярував, як не було хлiборобсько© роботи,- от
так, сам собi навчився та й робив. Тепер заходився майструвати собi велике
лiжко. Це не легенька штука була, бо Зiнько нiколи такого ще не робив. Але
вiн хотiв зробити i випрохав собi на деякий час у дяка старе, поламане
лiжко дерев'яне. Розiбрав усе на частки - i тепер i собi робив саме такi
частки, i певний був, що складе з них лiжко,- так саме, як зробив собi
колись шафу на книжки, тодi - вiйку. Найняв у чоловiка вiйку, щоб
перевiяти сво зерно, роздивився, аж воно й не мудра штука. Заходився
робити. Що залiзне, то те йому коваль поробив, а дерев'яне - все сам. I
зробив. Побачив один чоловiк, що добре вiйка вi ,- купив ©© в Зiнька, а
той собi знову зробив, ще кращу. I так вiн аж чотири вiйки зробив: одну
собi, а три людям.
Стругав i думав про вчорашню розмову з тестем. Що тестеве товариство
хоче взяти в посесiю пана Горянського землю, то те Зiнька не дивувало:
вони були заможнi люди, здолiють це зробити, а добра земля дасть ©м i
добрий заробiток. Чому ж i не взяти, коли сила? Але дивувало Зiнька, що
тесть закликав i його до спiлки.
Щоправда, скоро Зiнько одружився з Га©нкою, ©© батько не раз та й не
двiчi нахиляв зятя, щоб той iшов з ©м однi ю стежкою. Та Зiнько швидко
розiбрав, яка то стежка, i нею не пiшов, а Остап Колодiй незгiрше
розiбрав, що вiн помилився на зятевi: вiн рахував, що як письменний Зiнько
пристане до його, то вони вдвох таке заведуть, що ну! Бо йому, Остаповi,
тiльки письменства й не ставало! Аж далi побачив, що Зiнько не туди зовсiм
дивиться, то й облишив його жити, як тому хочеться... надто, що Зiнько
нiколи нiяко© помочi в його не прохав. Через те вони жили з Зiньком так,
що не сварилися, та й не ладнали промiж себе, а йшли кожен сам собi.
Тим- Зiнько нiяким робом не мiг i думати, щоб тесть, знаючи вже його
добре, та знову заходився закликати до яко©сь спiлки. Одначе ж закликав!
Через що ж?
Щоб зробити Зiньковi добро? Може бути... хоча... Остап Колодiй не з
таких, що робить дурно добро, хоч би й родичевi... а надто такому, що
нiчого в його не просить i може сам собi прожити.
Може, не подужають самi землi взяти? Може. Але Зiнько, негрошовитий
чоловiк, не здола тут нiчого пособити; коли б уже вони шукали помочi, то
знайшли б не одного заможнiшого за його.
А все ж кличуть! То виходить, що ©м таки ж треба нащось Зiнька, саме
його, а не кого iншого.
Нащо ж? Зiнько думав про це, думав i нiчого не мiг вигадати. Тiльки
почував, що тут щось непевне.
Ввечерi Зiнько пiшов до свого приятеля Карпа. I Карпо був молодий
чоловiк, недавно жонатий. Був письменний: як i Зiнько, навчився читати в
дяка. Страшенно любив божественнi книжки i чимало мав ©х у себе купованих.
Iнших не любив, думаючи, що то все дурниця, казки та й годi. "Нащо воно
нам?" - казав. Розмовляв бiльше про божественне та про громадськi справи i
був великим i завзятим ворогом старшинi Копаницi за його вчинки з
громадою. Жив у сво©й невеличкiй, але чепурненькiй хатцi за малим не
вбого, хоч працювали обо з жiнкою щиро. Жiнку собi обiбрав не дуже
чепурну, але ласкаву, мовчазну й працьовиту. I був щасливий з сво ю Катрею
та з маленьким сином. З себе був нечепурний, худий, з коротко пiдстриженою
русявою борiдкою, з великими зморшками на чолi, але з глибокими розумними
очима.
Увiйшовши Зiнько до його, побачив там уже й Васюту. Це був парубок
увесь бiлявий, з надзвичайно веселими блакитними очима i з цiлою копицею
настовбурченого русявого волосся на головi, з поганенькими бiлявими
вусиками. Був уже немолодий, та що був дуже русявий, а вуси не росли, то
здавався молодшим за сво© лiта.
- О, i вся кунпанiя невеличка, але чесна! - промовив вiн, уздрiвши
Зiнька.- Був би жiнку свою привiв, дак тобi б уже всi тут були. Треба так,
щоб як нам зiходитися, дак щоб iз жiнками.
- Дак ти ж спершу оженись! - пожартував Зiнько.
-_ Коли ж нi одна не приходиться до мене! Одна проти мене дуже висока,
а проти друго© я дуже довгий.
- Дак хiба ж уже нема таких, що однаковi з тобою на зрiст? - засмiялася
Катря.
- Чому нема? ! Дак що ж? Одна дуже товста, а друга дуже тонка. Однi ©
не обнiму, бо руки не сягнуть, а друго© не ста на обнiмання. А коли й
знайдеш на свою мiрку, дак знов лихо: одна дуже мовчазна,-- нi з ким буде
менi й розмовляти, а друга балакуча, дак за тi ю й я не поспiшуся слова
сказати.
- Ну,- засмiялися в хатi,- де б то вже така й знайшлась, щоб тебе
переговорила!
- От же й я так казав, дак же вирискалась! Я за нею тодi ну гнаться, ну
гнаться!.. Гнавсь, гнавсь - де тобi!.. Коли ж у не© такi довгi ноги! Узяла
та в Чорновус i втекла. Дак я вже тодi й годi ходити та дiвчат на свою
мiрку мiряти.
Все село знало цю iсторiю з Одаркою Момотiвною, як Васюта закохався в
не©, а вона його водила-водила та й пiшла в Чорновус за багатиря. Васюта й
досi не мiг ©© забути, але глузував сам iз себе.
тобi показати.
- I я з вами,скочила Га©нка.
- Нi, ти не ходи,звелiв батько.- Ми зараз вернемось.
-_ Ну, дак вертайтеся ж швидше! Тесть iз зятем пiшли з пасiки. Вийшовши
на поле, пiшли помалу серед високих житiв. Зiнько мовчав, дожидаючись,
поки тесть сам озветься з сво©м дiлом. Як уже вiдiйшли трохи геть, той
загомонiв:
- От що, Зiньку: е в мене одно дiло дуже добре.
- Ану, скажiть!
- Зна ш ти Горянського землю? Добра земля?
- Ще б пак!
- Що, якби нам ©© в посесiю взяти?
- Еге! Де ж таки? Двi з половиною тисячi десятин! Хiба ж то на нашу
силу?
- Аби схотiли, то буде й на нашу. Зберемо такий гурт, товариство,
вiзьмемо землю, а тодi подiлимо частками - скiльки кому треба. Адже тобi
треба?
- Та трохи таки треба...
- I гаразд! I добре! - зрадiв Остап.- Вiзьмеш скiльки схочеш.
- Або ще й на скiльки грошей вистачить.
- За грошi не турбуйсь! - одказав Остап.- Коли в тебе зараз усiх нема,
то можна на який час позичити, здобути... А там земля ©х верне... Це вже я
тобi грошей добуду.
- Спасибi вам, тату!
- Дак виходить - приста ш?
- Чому - нi? Як уся громада пристане, то й я.
- Та нi ж бо! Це не вся громада братиме землю, а так - товариство,
гурт.
- А як на мою думку, то краще, якби вся громада... Ну, а хто ж у тому
гуртi?
Остап почувався, що тепер вiн аж у самих суточках. Одначе не виявляв
того, а казав певним голосом :
- Та люди все гарнi, заможнi,- нема чого боятися, що невидержка буде з
грiшми, як пановi платити.
- Хто ж то?
- Та ось - я та ти... Тонконоженко Терешко... сват Манойло
Гаврилович... Ну, вже тут, зна ш, не минеш i Дениса... Хоч ти його й не
полюбля ш, та таки ж вiн тобi брат, то треба вам родичатися...
- А ще хто? - допитувався Зiнько.
- Та, мабуть, i всi...
- Нi, цих мало: не подужають.
- Та ще буде старшина... та Яхрем Рябченко... Вавилов... Оце поки й
усi... Може, ще кого доведеться приняти,- того вже не знаю. Дiло
баришовите! Тут так, що можна на карбованець два заробити.
- А чого ж то воно таке баришовите? - випитував Зiнько.
- От так! Та земля ж яка там добра - це раз. А друге - цiну на землю
тодi вже ми самi, яку схочемо, скажемо, бо навкруги не буде тако© землi,
щоб нашим диблянам брати... Ну, дак скiльки ж тобi десятин?
- Нiскiльки,вiдказав спокiйно Зiнько.
- Як то? - здивувавсь Остап.- А ти ж казав, що пристанеш.
- I пристану, коли вся громада вiзьме землю.
- А з нами ж чому не хочеш?
- Бо це багацьке товариство. Воно хоче пiдгорнути пiд себе громаду, а я
того не хочу. I вам раджу, тату, до таких негарних людей не приставати.
- Що ти мене вчиш? Я старiший за тебе!
- Дарма, тату, аби я до дiла казав.
- Чорт зна що ти кажеш! Ти лучче покинь оте все та приставай!
- Нi, цього не буде.
Остап почав умовляти, рахувати, якi баришi будуть, як Зiнько
забагатi ...
- Нащо ви менi, тату, це кажете? Хоч бариш i добрий, дак грiшний.
Тодi Остап зовсiм розсердився. Що вiн, Зiнько, все носиться з сво ю
правдою? Чи вiн дума , що сам за всiх розумнiший та святiший? Нехай лиш
слуха ться старiших за себе людей!
Зiнько не змовчав i вiдказав, що не все, що старе, те й добре. Остап
украй розгнiвався, покинув Зiнька серед поля i, не попрощавшись, пiшов сам
додому на село.
Зiнько вернувся на пасiку i був там аж до вечора. Вже зiрки
позасвiчувались на темно-блакитному небi i роса лягла важкими краплями на
траву й на хлiб, як Зiнько з Га©нкою верталися вдвох iз пасiки додому,
iдучи вузенькою стежечкою помiж високими житами.
- Що тобi батько казали? - питала Га©нка, тулячись до Зiнька.
- Закликали, щоб пристав до ©х у товариство: батько, Денис,
Тонконоженко, Манойло, старшина, Рябченко, Вавилов... щоб гуртом наймати
землю.
- А ти ж?
- А я не схотiв.
- I не приставай, серденько, до ©х. Бог з ними! Бо то такi страшнi люди
- отi Денис, старшина та Рябченко.
Зiнько засмiявсь:
- Чого ж вони страшнi?
- Я не знаю... Тiльки я ©х, було, боюся, як вони приходять до батька та
нишком про щось говорять.
- Страшнi вони справдi тим, що людей кривдять,- зiтхнув Зiнько.
- Хоч би вже батько з ©ми не приятелювали,- казала Га©нка.- А то ©х усi
люди кленуть, а батько все з ©ми. Може, це й грiх, що я про батька кажу,
та тiльки ж... Ну, от я раз бачила, як до батька приходила Марчиха... усе
за тi грошi, що ще покiйний Марко позичав у батька... Та як упала
навколiшки, та плаче-плаче, бiдна, та батьковi ноги цiлу , щоб землi не
брали... Отже взяли... не помилували!.. Як згадаю, дак i тепер так би й
плакала за нею... Як же його не сказахи, хоч вони й батько?
- Через те ж i я нiколи не пристану до ©х.
- I не треба... Глянь, глянь: зiрочка!.. Ясна-яснюня!.. Ой, зiрочки -
сонцевi дiточки!.. . - А хто ж ©х батько?
- А хто ж? Мiсячко. Сонце, красна панна, пiшла замiж за мiсячка... ©х
дванадцять, братiв-мiсяцiв, дак вони по черзi й свiтять.
- А сонце ж як: за одним братом чи за всiма дванадцятьма? - спитав,
смiючись, Зiнько.
- Ну, що ти вигаду ш? Чого ти з мене глузу ш? Де ж таки видано, щоб
дванадцять чоловiкiв було? - казала невдоволеним голосом Га©нка.- От я вже
знаю, що ти зараз скажеш: що це все вигадки, що сонце кругле, як кавун, а
зiрки... а зiрки, як динi, чи що! Ха-ха-ха! Ну, де таки видано: сонце, як
кавун!.. То сонце - красна панна, зiрочки - дiточки, а то кавун!.. Це ж
зовсiм негарно!.. А що - ти кажеш - русалок нема, а дiдусь кажуть, що таки
!
- Чув, що сьогоднi казано було... То все вигадки.
- Хiба дiдусь брешуть?
- Нi, тiльки помиля ться. Ти ж бачила, що вiн помиля ться: сама ж
казала вже, що вiдьом нема.
- Еге ж, Зiнечку, нема... Тiльки... Ну, а що, як е?
- Ну, от знов! - загомонiв Зiнько невдоволеним уже голосом i почав
розказувати ©й, через що всi тi оповiдання про вiдьом та про нечисту силу
- неправда. Вона помiтила, що йому це прикро, i слухала покiрно, i казала
сама собi думкою, що мусить iз ©м згодитися, бо Зiнько такий розумний, усе
зна - де ж таки, щоб вiн неправду казав! I гнiва ться на не© за це - так,
трошечки, iнодi, але гнiва ться... Як же вона не слухатиметься його? Треба
ж уже ©й розбирати: вона ж уже велика, сiмнадцять рокiв ось-ось буде... i
замiж пiшла вже...
I вона стиха, як маленька дитина, промовила:
- Еге, Зiнечку, я бiльше вже тому не вiритиму...
- I добре!.. От ми неодмiнно про це книжку прочита мо,- сказав Зiнько.-
А то ти давно вже й книжок не чита ш. Нащо ж я тебе й читати вивчив?
- А неправда ж! - палко вiдказала Га©нка, рада, що поверта розмову на
iншу стежку.- Я читала недавнечко "Катерину"... читала й спiвала ©©.
- Як то - спiвала?
- А так - дивлюся в книжку та й спiваю.
- А на який же голос?
- А хто його зна... на який набiжить... Ось слухай, як я спiвала!
I вона почала спiвати куплети Шевченково© поеми:
Кохайтеся, чорнобривi,
Та не з москалями,
Бо москалi - чужi люди,
Роблять лихо з вами.
Вона спiвала на якийсь голос, що сама вигадала, але Зiньковi подобався
©© спiв.
- А що, гарно?
-_ Ще й дуже.
- Невже?
- й-бо, добре! I як це ти вигадала?
- Хiба я вигадувала? Воно саме... Там так усе рядочками пописано,
рядочками пописано, то так i хочеться спiвати.
- Та ти мо спiвоче!..
Га©нка й справдi була дуже спiвлива. Але тепер вона похитала головою й
вiдказала:
-_ Нi,_ як коли... А чу ш? Он на селi спiвають. Вони вже пiдходили до
села, i вiдтiля справдi чути було дiвочi й парубочi спiви.
- Весело ©м... гуляють!..- промовила Га©нка.
- Може, й тобi хочеться до ©х? - спитався Зiнько.
- Ой, нi! - вiдказала, хитаючи головою.- Як я з тобою, дак менi вже
нiчого не хочеться.
I вона, iдучи, притулилась до нього ще дужче.
- Справдi?- спитав Зiнько. - А буйного доброго -намиста, такого, як у
Горпини?
Вона не зараз одказала...
- Буйного доброго намиста таки трошки хочеться...
IV. НА ВУЛИЦI
Вони ввiйшли в село. Темнi верби й садки дрiмали над хатами, а осяянi
вiконечка весело всмiхалися з-пiд чорних стрiх i кидали впоперек вулицi
яснi смуги свого бiластого свiтла. Пiд однi ю хатою зiбралася купа дiвчат
та парубкiв, чути було веселий гомiн.
- Зiньку, ти? - озвався голос iз тi © купи, i висока постать вийшла з
не©.
- Я, Васюто,вiдказав Зiнько. Васюта, Зiнькiв товариш, пiдiйшов до ©х.
- А я заходив до тебе,- думав, сьогоднi почита мось... аж тебе нема.
- На пасiцi в дiда Дороша були.
- Ще й одну штуку хочу тобi сказати.
- Кажи!
- Нi, зараз не хочу. Приходь завтра ввечерi до Карпа, i я там буду,дак
i поговоримо.
- Гаразд. Бувай здоров!
- Бувай!
Га©нка з Зiньком пiшли далi вулицею, а Васюта вернувся до товариства.
Там чути було регiт та крик: усi смiялися з Микитиних вигадок. Микита
Тонконоженко, Денисового кума Терешка син, верховодив тепер помiж
парубками, вiдколи вернувся з города. Рокiв iз п'ять вiн там був, бо як
вивчився в школi та пiдрiс трохи, то зараз його батько туди вiддав. Жив
там i за сторожа, i за прикажчика, та якось прошкапився: щось продав iз
бакалi© нишком од хазя©на, собi грошi приховавши, а хазя©н довiдався та й
прогнав. Поблукавши по городу без служби, вернувся до батька. Дома нiчого
не робив i до хазяйства не брався.
- Вот, мене хороше место ждьоть, а я буду в гною руки паганить!..
Батько сам потурав тому:
- У мене син образований!
Сам робив, а "образований" син лежав пiд грушею, дожидаючися, щоб грушi
самi в рот падали. Зате дивував Микита всiх на вулицi сво©м убранням:
чоботи "бутiлками", штанцi-галанцi вузенькi, сорочка ситцева червона
навипуск, ще й поясом синiм з китицями пiдперезана, а зверху ще й "паджак
з iскрою", так вiн сам його звав.
- Яка ж у йому iскра? - питалися промiж себе дiвчата.
- А що рябенький...
З' себе Микита був здоровий, червонопикий, а на язик - гострий,кожному
забивав баки. Над парубками верховодив, бо однi вподобали його
"образованость" та що вiн ©х часто напував горiлкою, а другi боялись його
здорових кулакiв. Тiльки Васюта нiяк його не шанував i часто глузував iз
його, i за те Микита ненавидiв без мiри не то самого Васюту, а й усiх, хто
з ©м приятелював.
Тепер Микита стояв серед гурту парубкiв, у боки взявшись, одставивши
ногу, ще й виляючи носком, i патякав:
- Ну й баба ета Га©нка! Ну прямо така, што ум сто сахару чай би з нею
пiл.
- Хах-ха-ха! - реготалися парубки.
- й-бо - не я буду,одоб'ю ©© в етого дурака Зiнька.
- Тю на тебе! - озвавсь якийсь парубок.- Вона ж чуже подружжя!
- Вот - пустяк униманiя, нуль обращенiя! Какое нам до етого дело? Аби
мiн понаравилась,моя буде! Це по вашому, сельскому, дак нiкак нiльзя, ще
й нiвоз-можно, а в городi - го-го! Там, брат, кажна бариня свого любовника
йм ©ть i даже не то што баринi, а й горнишнi, й кухарки. Менi один лакей
знакомий росказувал. Дiла - первий сорт!
- Дак це ти i в нас, чи що, хочеш таке завести? - спитав Васюта, ставши
проти його.
- А тобi што за д ло? Хоч би й хотiв! Што ж ти мiн - переп'янство
йзд ла ш, чи как?
- Я тобi якогось там переп'янства не робитиму, а коли ти ще раз так
озвешся за Га©нку, дак i зуби визбира ш! - сказав сердито Васюта.
- Хто - я? Хi-вва! Бальшая бариня твоя Га©нка! Наплювать менi! Не таких
видали!
- Да й тi на вас плювали! - доточив Васюта, починаючи вже сво©м звича м
глузувати. Парубки й дiвчата зареготалися.
- Оце дак утяв! А ну, Микито, а ну - одкажи йому.
Микита позакладав руки в кишенi в штани, вiдкинув голову назад i
промовив:
- Штука менi йому одказать! Как би одказав, то й носом би землю зарив,
да не сто©ть з'язуваться з усяким каким-нiбудь!..
- А зна те, хлопцi й дiвчата,- не вгавав Васюта,- я навчився ново©
пiснi, та й ловко©!
- Ану-ну! Яко©? - загомонiли всi, цiкавi на нову пiсню.
- Слухайте ж! Я буду спiвати, а ви розбирайте добре, бо це пiсня
городська, дак гарна. Ех, бiс його батьковi! Нема в мене двох кишень у
штанях,- нiкуди обох рук позакладати!.. Ну, та дарма,- гаразд буде й так!
Ну, роззявляйте роти та слухайте!
I вiн почав триндикати:
Заклада руки в бруки
Та й говорить, што вон пан,-
Розсмотрiвшись хорошенько -
Настоящий шарлатан!
- Ха-ха-ха! - загаласувала вся купа, а Микита аж затрусився.
- Ти будеш менi шарлатана притулять? - скрикнув вiн i кинувся до Васюти
з кулаками.
- Тю-тю на тебе! Оханись! Та вiн несамовитий!.. Свят! свят!..- казав
Васюта, поступаючись назад та хрестячи Микиту.- Чого ти до мене
причепився? То ж не я, то ж пiсня моя!.. А ти ©© й до себе тулиш? Де ж
таки? Хiба ж воно на тебе похоже? То ж про пана, чи пак про шарлатана, а
ти ж мужлай репаний, такий самий, як i ми, тiльки що, зна ш, iзверху тi ю
ваксою помазаний,- отi ю чорною, що смердить так, що й носа не навернеш.
- Мовчи! - скрикнув Микита, все стоячи з затис-неними кулаками, але не
зважуючися вдарити, бо й у Васюти були незгiршi.
- Ой-ой-ой! Уже занiмiв! - i Васюта затулив рота рукою... i враз
крикнув: - Гвалт! Горить!..
- Де горить? Де? - заметушилася перелякана молодiж, ладна вже бiгти на
пожежу.
- Паджак з iскрою горить!.. Уся вулиця гримнула реготом.
- Пху на тебе, собако паршива! - крикнув Микита, одвернувся й пiшов на
другий бiк гурту, а Васюта репетував:
- Стривай! Стривай! Гаситимем!.. Iскри розгоряються!..
- Нi, не здержить Микита проти Васюти,- казали парубки.- Проти всiх
здержить, а проти тебе, Васюто, нi.
А з Микитою тим часом оддiлилося кiлька парубкiв i пiшли гуртом на
другу вулицю.
- Ну й у©да ться в тебе цей Васюта! - казав один парубок.- I чом ти
його не провчиш?
- Рук поганить не хочу, вот што, Ванька! - одказав iще заклопотаний
Микита.
- Здоровий, як тур! - промовив другий парубок.- Сам ще й не подужа ш
його.
- Дак давайте гуртом попадемо та й одлата мо! - порадив той, що його
Микита Ванькою звав.- й-бо, Микито, ми тобi поможемо.
Микитi стало веселiше.
- Вот спасiба, камаради! Каби ©х обо©х iз Зiньком!
- Дак що? I Зiнька можна! Нехай лиш не велича ться! А то такий
праведник: усе йому парубки поводяться погано - не так, як йому завгодно.
- Бо вон города не видав, дак у його й мужицьке понятiя,- сказав
Микита.
- А скажи, Микито,невже справдi в городi так живуть, що хто з ким хоче,
з тим i любиться - чи вiнчаний, чи невiнчаний - однаково? - спитав званий
Ванькою.
- Ще й як!
- От штука!
- А што, харашо? Не журись, Ванька,- i в нас завидьом! Вот тольки
нимного поживу з вами, дак ми такое завидьом, що тiльки ну да й оближись!
А то ви царамонитесь! Вот я вас навчу!
Iшли далi, i вiн подавав ©м науку.
А тим часом Зiнько з Га©нкою пiдходили вже до сво © хати.
- Ой, щось свариться! - сказала Га©нка. Справдi, сварилося. Товстий
роздратований чоловiчий голос кричав:
- Брешеш! Брешеш! Не коситимеш ти, бiсова тiнь, того жита! Я його
скосю, бо на мо©й землi.
- Оце вже Момоти за землю лаються,- сказав Зiнько.
Момоти були сусiди Зiньковi - з одного боку Струк, а з другого Момоти.
У старого Момота було тро синiв: старший - Грицько, тодi - Панас, обидва
жонатi, а тодi Iван, ще парубок,отой "Ванька", що ходив з Микитою по
вулицях. Грицька батько давно вже вiддiлив, оженивши, випрохав йому в
громади грунт на краю села, поставив там хату, дав клапоть поля й трохи
худоби. Одначе батько вiддав не все поле, що мусило йому припадати:
десятини не додав, бо ще на свою частку зоставляв, а вмираючи торiк, при
людях сказав, що Грицько ма взяти собi ще одну десятину,- тодi в кожного
брата буде рiвно землi. От же брати не схотiли вiддати йому тi © десятини,
кажучи, що батько йому все вiддав ще тодi, як оддiляв його. Грицько пiшов,
одмiряв сам собi десятину та й посiяв на ©й. Панас з Iваном довiдалися про
це тодi, як Грицько вже й заволочив.
З того часу почалася запекла сварка промiж двома братами - Грицьком та
Панасом. Де б не стрiвалися вони, то зараз якось зачепляться за ту землю,
та й почнеться суперечка, за малим не бiйка. Iван, менший, був не такий
запеклий, та все ж обстоював за Панасом (вiн з ©м i жив).
Така спiрка зчинилася й тепер. Грицько йшов улицею, а Панас, стоячи в
воротях, зачепив його.
- А не дiждеш ти,вiдповiдав Грицько,- чужого хлiба косити! Я буду
працювати, а ти будеш мо добро забирати!
- Бо не сiй на чужому! I заберу, а ти дулю з'©си! - одгукувався Панас.-
©стимеш дулi: так тебе ними нагодую, що аж репнеш. А хлiба не ©стимеш, бо
я його заберу, на всiй тiй десятинi заберу.
- I на поле не пустю! - вiдказував Грицько.- В мене коса в руках буде.
- Побачимо ще! Не пустиш мене на мо поле, дак сам зогни ш у
землi,нахвалявся Панас.
- От таки вони справдi порiжуться колись! - промовила Га©нка.
Тим часом Грицько вже проминув Панасову хату й був коло Зiньково©.
- Добривечiр, дядьку,- озвався до його Зiнько.
- Добривечiр!.. А хто це? Зiнько!.. А я за тим шибеником i не добачив
тебе.
- I хочеться ото вам, дядьку, змагатися з ©м. Грицько махнув рукою:
- Ти ж кажи! От так собi йшов додому проз його хату i в голову того
собi не клав, щоб сваритися, а вiн зачепив.
Грицько вже вiдсердився трохи: вiн звичайно скоро прохолоняв, не так,
як Панас,- той як розсердиться, то вже злий буде хто й зна поки i все
проти того чоловiка копатиме; а як розлюту ться iнодi, то хто й зна що
робив би. На його багато людей ремствувало: чи свиня чия до його вбралася,
то вiн уже ©й спину переб' ; кiт до його внадився чужий,- лапи йому
повiдрубу . А одного разу засварився з чоловiком за якусь там дурницю i
все нахвалявся: "Ну, будеш же ти без худоби!" Той чоловiк i байдуже, а
одного разу вранцi вста , пiшов у повiтку,- аж конi його - пара добрих
коней - здихають: хтось уночi влiз та ножем кишки ©м повипускав... Усе
село знало, що це Панас iзробив, а нiчим довести,- так i пропало. Через те
дибляни не любили Панаса, трохи навiть боялися його, i в спiрцi з Грицьком
бiльшiсть до старшого брата прихилялася, надто ж, що Грицькова й правда
була. Зате в Панаса був оборонець - Копаниця.
Грицько тим часом, стоячи в Зiнька перед ворiтьми, оповiдав, як
почалася сьогоднi сварка, i додав:
- От ти кажеш: не сварись! Як же менi не сваритися, сам ти подумай! Це
ж мо© труда! А земля? Вона ж моя,- це ж усяке зна . А в мене ж дiти! Як же
я поступлюся нею? Тепер усяке над землею труситься, бо народу багато, а
землi мало, а я так i покину ©©?
- Та нi, я того не кажу,- вiдповiдав Зiнько.- Знаю, що земля це ваша,
що вам ©© треба. Тiльки що, як почнете ви сваритися та битися, то не буде
нiчого З того доброго. Ви сво робiть, а коли вiн до вас чiплятиметься,
тодi позивайте його.
Грицько подумав...
- Хто його зна , чи випозива ш що...- промовив зiтхнувши.- А втiм, воно
справдi тодi лучче видно буде, а тепер не варт змагатися... Бувайте
здоровi!..
- Бувайте й ви!
- Шкода чоловiка! - промовив Зiнько.- I путящий чолов'яга, а не щастить
йому.
Грицьковi справдi не таланило. Все було йому якесь лихо: то в нього
коняку вкрадено, то вiл здох, то град ниву побив - i так мало не щороку
якась бiда йде та й Другу за собою веде. Напосiлася недоля на горопаху.
Зовсiм пiдбився чоловiк, а найбiльше тодi, як йому жiнка вмерла, покинувши
тро малих дiтей. Бився вiн, бився з ©ми щось бiльше як рiк, а далi таки
оженивсь удруге. Сам вiн i не хотiв того, бо й досi журивсь по першiй
жiнцi, та люди кругом казали, i сам бачив, що не видержить без господинi з
трьома дiтьми та з хазяйством. Та яка ж на тро дiтей пiде? Нараяно йому
покритку ©вгу - чепурну й здорову, але з дитиною. Та то б iще не лихо, та
погано про не© говорено на селi. Та що було робити Грицьковi? Хiба iнша
пiде? Добре, що й така трапилась. I оженивсь. Та щось i тепер не дуже
великий лад у його в сiм'©.
Мати вже спала, як Зiнько з Га©нкою вернулися додому. Вони не стали ©©
будити. Га©нка потемки познаходила в хатi вечерю, винесла, i вони сiли
вечеряти на призьбi. Мiсяць уже високо пiдбився вгору, i було ясно, хоч
голки збирай. Голоднi й щасливi, вони повечеряли тим, що зосталося вiд
обiду, i полягали спати на при-мостцi в садку, що починався в ©х зараз од
хати.
- Зiньку, чи правда, що на мiсяцi брат брата на вилах держить? -
спитала Га©нка, лежачи горiлиць та дивлячись на мiсяць.
- Казав же тобi, що нi! - вiдповiв Зiнько, вже трохи дрiмаючи.- Спи
лиш, а то завтра рано вставати.
- Хi, який робочий! Гляди лиш, чи сам устанеш, коли треба!
Зiнько вже давно спав, а вона все дивилася на небо та думала про Вiз
блискучий - хто на йому ©здить? Бог? Чи святий Iлля? Може, саме тим возом
вiн i ©здить, як грiм гримить? А ото Квочка... Чого вона на небi, тая
квочка? Певне, це божо© матiнки квочка з курчатами. Отже, й на небi
драбина... Адже i в колядках спiвають, що Сус Христос землю орав i сiяв, а
божа матiнка обiдати йому виносила... Правду дiдусь кажуть, що землю
шанувати треба, бо ©© ж сам бог орав i засiвав. Земля - мати, вона нас
любить... I я ©© люблю... I вона... i я...
Думки плутались. Га©нка заснула.
V. ЗIНЬКОВЕ ТОВАРИСТВО
Прокинувшись другого дня рано-вранцi, Зiнько справдi побачив, що вiн
оставсь позаду: невсипуща господиня Га©нка давно вже встала вдвох iз
матiр'ю, вiдiгнала корову до череди, i, поки мати порплилась на вгородi,
помалу полючи старими руками картоплю, Га©нка заходилася топити. Саме як
Зiнько прокинувсь, вона, в старенькiй спiдничинi, з закачаними по лiкоть
рукавами, вибiгла з хати вхопити дровець.
- Чом же ти мене не збудила? - гукнув до не© Зiнько.
Вона, заслоняючи очi рукою вiд сонця, що саме сходило червоним
пiвколом, глянула в його бiк:
- А ти вже встав хiба? У, сонюжище! Спить, що вже й сонце сходить!
- Кажу ж: чом не збудила?
- Добрий хазя©н сам зна встати! - смiялася Га©нка i стояла вся
червоно-золота, позираючи з-пiд руки на Зiнька. Потiм додала: - I чого б
то я тебе будила? Однак великого дiла тепер нема,- ну й поспи!
I побiгла брати дрова.
Зiнько, трохи засоромлений, що заспав, кинувся швиденько садком до
рiчки, миттю скупався i, моторний та здоровий, не заходячи в хату, пiшов
пiд повiтку. Вiн трохи столярував, як не було хлiборобсько© роботи,- от
так, сам собi навчився та й робив. Тепер заходився майструвати собi велике
лiжко. Це не легенька штука була, бо Зiнько нiколи такого ще не робив. Але
вiн хотiв зробити i випрохав собi на деякий час у дяка старе, поламане
лiжко дерев'яне. Розiбрав усе на частки - i тепер i собi робив саме такi
частки, i певний був, що складе з них лiжко,- так саме, як зробив собi
колись шафу на книжки, тодi - вiйку. Найняв у чоловiка вiйку, щоб
перевiяти сво зерно, роздивився, аж воно й не мудра штука. Заходився
робити. Що залiзне, то те йому коваль поробив, а дерев'яне - все сам. I
зробив. Побачив один чоловiк, що добре вiйка вi ,- купив ©© в Зiнька, а
той собi знову зробив, ще кращу. I так вiн аж чотири вiйки зробив: одну
собi, а три людям.
Стругав i думав про вчорашню розмову з тестем. Що тестеве товариство
хоче взяти в посесiю пана Горянського землю, то те Зiнька не дивувало:
вони були заможнi люди, здолiють це зробити, а добра земля дасть ©м i
добрий заробiток. Чому ж i не взяти, коли сила? Але дивувало Зiнька, що
тесть закликав i його до спiлки.
Щоправда, скоро Зiнько одружився з Га©нкою, ©© батько не раз та й не
двiчi нахиляв зятя, щоб той iшов з ©м однi ю стежкою. Та Зiнько швидко
розiбрав, яка то стежка, i нею не пiшов, а Остап Колодiй незгiрше
розiбрав, що вiн помилився на зятевi: вiн рахував, що як письменний Зiнько
пристане до його, то вони вдвох таке заведуть, що ну! Бо йому, Остаповi,
тiльки письменства й не ставало! Аж далi побачив, що Зiнько не туди зовсiм
дивиться, то й облишив його жити, як тому хочеться... надто, що Зiнько
нiколи нiяко© помочi в його не прохав. Через те вони жили з Зiньком так,
що не сварилися, та й не ладнали промiж себе, а йшли кожен сам собi.
Тим- Зiнько нiяким робом не мiг i думати, щоб тесть, знаючи вже його
добре, та знову заходився закликати до яко©сь спiлки. Одначе ж закликав!
Через що ж?
Щоб зробити Зiньковi добро? Може бути... хоча... Остап Колодiй не з
таких, що робить дурно добро, хоч би й родичевi... а надто такому, що
нiчого в його не просить i може сам собi прожити.
Може, не подужають самi землi взяти? Може. Але Зiнько, негрошовитий
чоловiк, не здола тут нiчого пособити; коли б уже вони шукали помочi, то
знайшли б не одного заможнiшого за його.
А все ж кличуть! То виходить, що ©м таки ж треба нащось Зiнька, саме
його, а не кого iншого.
Нащо ж? Зiнько думав про це, думав i нiчого не мiг вигадати. Тiльки
почував, що тут щось непевне.
Ввечерi Зiнько пiшов до свого приятеля Карпа. I Карпо був молодий
чоловiк, недавно жонатий. Був письменний: як i Зiнько, навчився читати в
дяка. Страшенно любив божественнi книжки i чимало мав ©х у себе купованих.
Iнших не любив, думаючи, що то все дурниця, казки та й годi. "Нащо воно
нам?" - казав. Розмовляв бiльше про божественне та про громадськi справи i
був великим i завзятим ворогом старшинi Копаницi за його вчинки з
громадою. Жив у сво©й невеличкiй, але чепурненькiй хатцi за малим не
вбого, хоч працювали обо з жiнкою щиро. Жiнку собi обiбрав не дуже
чепурну, але ласкаву, мовчазну й працьовиту. I був щасливий з сво ю Катрею
та з маленьким сином. З себе був нечепурний, худий, з коротко пiдстриженою
русявою борiдкою, з великими зморшками на чолi, але з глибокими розумними
очима.
Увiйшовши Зiнько до його, побачив там уже й Васюту. Це був парубок
увесь бiлявий, з надзвичайно веселими блакитними очима i з цiлою копицею
настовбурченого русявого волосся на головi, з поганенькими бiлявими
вусиками. Був уже немолодий, та що був дуже русявий, а вуси не росли, то
здавався молодшим за сво© лiта.
- О, i вся кунпанiя невеличка, але чесна! - промовив вiн, уздрiвши
Зiнька.- Був би жiнку свою привiв, дак тобi б уже всi тут були. Треба так,
щоб як нам зiходитися, дак щоб iз жiнками.
- Дак ти ж спершу оженись! - пожартував Зiнько.
-_ Коли ж нi одна не приходиться до мене! Одна проти мене дуже висока,
а проти друго© я дуже довгий.
- Дак хiба ж уже нема таких, що однаковi з тобою на зрiст? - засмiялася
Катря.
- Чому нема? ! Дак що ж? Одна дуже товста, а друга дуже тонка. Однi ©
не обнiму, бо руки не сягнуть, а друго© не ста на обнiмання. А коли й
знайдеш на свою мiрку, дак знов лихо: одна дуже мовчазна,-- нi з ким буде
менi й розмовляти, а друга балакуча, дак за тi ю й я не поспiшуся слова
сказати.
- Ну,- засмiялися в хатi,- де б то вже така й знайшлась, щоб тебе
переговорила!
- От же й я так казав, дак же вирискалась! Я за нею тодi ну гнаться, ну
гнаться!.. Гнавсь, гнавсь - де тобi!.. Коли ж у не© такi довгi ноги! Узяла
та в Чорновус i втекла. Дак я вже тодi й годi ходити та дiвчат на свою
мiрку мiряти.
Все село знало цю iсторiю з Одаркою Момотiвною, як Васюта закохався в
не©, а вона його водила-водила та й пiшла в Чорновус за багатиря. Васюта й
досi не мiг ©© забути, але глузував сам iз себе.