------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Частина перша
Наступа чорна хмара,
А другая синя...
Народна пiсня
I. ЧОРНА ХМАРА
Минув уже четвертий рiк, вiдколи Денис Сивашенко вiддiлився вiд батька
й вiд Зiнька, меншого брата... зараз пiсля того, як середульшого брата
Романа заслано на Сибiр. Погана це була iсторiя!.. Розледащiвши Роман у
солдатах, не хотiв дома нiчого робити, посварився з батьком та з Денисом,
пристав, пiшовши в город, до злодiйського товариства, водив конi,
пiймався, суджено його й заслано на Сибiр. Денисовi це не пошкодило, бо
раз, що йому з батькiвщини бiльше припало, а друге - всi знали, що вiн сам
i впiймав Романа, i виказував на його, то нiкому й на думку не спадало
вибивати йому очi Романом... хоч воно таки й погано, як люди знають, що
брат у Сибiру... ну, та дарма! Хай краще у Сибiру буде таке ледащо, нiж
дома через його колотнеча. От тiльки що з батьком Денис посварився... Дак
же вiн у тому не винен: за те, що вiн не покривав Романа, батько, мати й
Зiнько зненавидiли його, та й годi!.. Та й це дарма, бо таки все. Що йому
припадало, все вiддали. Та вiн би й не попустив, бо там же й його праця.
Вiн i радий був, що пiшов од ©х: ому вже давно треба було хазя©ном бути.
Поставив хату на новому грунтi, далi вiд батька, аж з другого краю села,
та й хазя©ну собi. I добре хазя©ну : за цi чотири роки зрiс вiн угору
високо: з Дениса - Денисом Пилиповичем iзробився, з малого хазя©на -
багатирем. Сво © землi тридцять десятин, та ще вдвох iз тестем Манойлом
посесiю держать... От що! Нехай лиш той дурень Зiнько облизу ться,
дивлячись на його заможнiсть. Сам живе, як харпак, мабуть, нiчого й не
придбав, одколи батько вмер, самою батькiвщиною старою й держиться. Ха-ха!
А Денис он цього року до хати приробив ще другу половину - з великою
свiтлицею та з кiмнатою. I в свiтлицi в його так прибрано, що хоч i
станового, то не сором приняти: два тапчани, стiльцi чорним покрашенi, по
стiнах малюнки великi - вiддавав за ©х Денис щетинниковi не то по злоту, а
й по пiвкарбованця, бо там такi , що i з золотом... самих генералiв аж
п'ятеро, i вiйна турецька, i страшний суд iз змi м, i "вид города Тулы"...
i всi за склом, у великих червоних та в зелених рамцях... А вiкна в хатi
такi, що вiдчиняються, а не вiдсуваються, i на вiкнах завiски телiпаються
ситцевi,- зовсiм, як у панiв. I лiжко тут сто©ть - високе й широке, на
йому аж три перини, i засланi зверху червоним "одiялом" (п'ять карбованцiв
цiна); а чотири здоровенних подушки замалим не до стелi знiмаються, та всi
в ситцевих пошивках з здоровенними лапатими квiтками,- це вже Домаха
Денисова набирала,- дуже гарнi, ситець аж по злоту. Нiхто на цьому лiжковi
не спить (бо всi ночують у противнiй хатi), а сто©ть воно так, закраша
хату, чи то пак "комнату",- щоб видко було, який хазя©н живе, не харпак...
Та й дочок же в Дениса дво - то це ж ©м Домаха надбала: хай люди бачать,
що сть. Надбано, хвалити бога, i на дочок, i на синiв: в чому походити,
що з'©сти й спити. Не сором, нi, не сором покликати до себе людей, хоч
би й таких заможних, як оце зараз сидять у свiтлицi за столом, п'ють,
©дять та й про дiло гомонять.
Не малi ж то й гостi!
На покутi сидить старшина Григорiй Павлович Копаниця - той, що колись
писарем волосним був, а тепер старшиною. Ге-ге! Тепер уже йому не
писарювати, тепер уже вiн багатир на всю губу: сво © землi скiльки! Як ©де
в город, у земське собранi (бо вiн же там гласним), то так убереться в
сюртука, що пан, та й годi! Та йому ж i треба цього: помiж панами
крутиться. Та хоч i на селi, то без жакетки й з хати не вийде.
Зараз бiля його сидить Сучок Михайло Григорович. О, то не маленький
Сучок! в його й крамниця, й земля, до сво © дочки Горпушi приняв собi у
прийми зятя, да так удвох тепер орудують, що ну!
А далi ще сидять Денисiв тесть Манойло Гаврилович, Домашин батько, бiля
нього сват Остап Колодiй, кум Терешко Тонконоженко та Яхрем Рябченко - все
багатирi, гарно повдяганi, в синiх чумарках, у таких, як i в Дениса,
тiльки Рябченко по-городянському - в жакетцi.
Тесть та кум Терешко - то старi приятелi Денисовi, з ©ми вiн здавна в
спiлцi, вiн ©м, а вони йому пособля-ють. З Копаницею Денис заприятелював
тодi, як пособив йому вилiзти на старшину; тодi ж i з Сучком зазнався
дужче. А от з Остапом Колодi м та з Яхремом спiлка не з-так iще давня.
Остап Колодiй, чепурний, високий, чорнявий чоловiк,- вiн родич
Денисовi, чи то пак сват, бо за його брата Зiнька вiддав свою дочку Га©нку
(Га©анiя ©© охрещено, а це вже так по-простому стали звати). Думав Зiнька
перенадити, на свiй бiк переняти, щоб вiн з ©м у спiлцi був,- дак хiба ж
того дурня навчиш? Через те Остап не любить Зiнька, а з Денисом
родича ться.
А Яхрем Рябченко... ну, це штучка! Вони були зовсiм у сварцi - Денис та
Яхрем. Колись на Яхрема скрiзь подейкувано, що вiн крадене передержу .
Дак, як узято в Сивашiв сало, Денис i намiгся, щоб потрушено Рябченка.
Нiчого не знайдено, а ворожнеча промiж ©х стала велика. Хто й зна, що б
воно виникло з цього, та незабаром пiсля тi © iсторi© з салом Яхрем пiшов
кудись на заробiтки... з рiк його не було, а тодi вернувся й грошей з
собою принiс... та щось, кажуть, i не трохи... I зараз купив собi два
надiли... Проминув iще рiк чи два,- аж гульк! - Яхрем узяв у глущкiвського
пана триста десятин землi в посесiю. Як це так сталося, нiхто не мiг
зрозумiти. Наймала ту землю в пана громада, наймали багатi люди,- не
вiддав пан: бiльшо© цiни хотiв... А тi собi загнулись: пождеш, пане,
пождеш та вiддаси й за нашу цiну! А Рябченко пiдскочив, щось там прикинув
пановi та й узяв на себе. I де вiн грошей добув, щоб пановi третину
наперед заплатити, дак нiхто й зрозумiти не мiг,- усi дивом великим
iздивувались. От лее добув i взяв!.. I не дурно: сам не став хазяйнувати,
а почав землю давати за грошi людям; а саме тодi земля зробилась дорога,по
два карбованцi бариша взяв на десятинi! Та як пiшов з того часу, то все
йде та й iде вгору! Ого-го! Тепер вже нiхто й не згаду про те, що колись
баби плескали, мовбито вiн крадене передержу ! Де там! Тепер вiн Яхрем
Семенович, багатир... скрiзь у кунпанi© бува ... I з Денисом помирились.
Чого ©м сваритися? Що було, те минуло, а з сварки добра не буде, а в
пригодi один одному вони можуть стати.
Дак отакi гостi сидiли в свiтлицi в Дениса Пилиповича Сивашенка за
столом, повним усяко© страви. Господиня, немолода жiнка, мовчки подавала
на стiл страву, iнодi тiльки припрохуючи гостей призволитись; господар був
гомiнкий, веселий, частував i припрохував залюбки. Це ж такi дорогi гостi!
Не голота яка з Зiньково© кумпанi©, а поважнi кремезнi господарi, з ними
хоч яке дiло робити можна - подужають! I грiшми-достатками вони - сила, i
в громадi сила.
Домаха вже пiшла в другу хату лагодити самовар, а Денис усе частував i
казав:
- Iстинна правда, що каже Григорiй Павлович, наш господин старшина:
нiякого покорства тепер у мужика нема. (Денис таки навчився помiж
"образованими" людьми i собi "по-образованому" закидати.) Всяка голота
пнеться рiвнятися з путящим, порадошним хазя©ном. Що бiльший харпак, то
бiльше в громадi галасу проти заможного чоловiка. Того i в голову собi не
кладе, що коли б нас не було, то як би й вони прожили? У кого землю взяти
на хлiб? - У нас! - До кого скотину пасти вiддавати? - До нас! - У кого
грошей позичити? - У нас-таки ж! Що ж би вони робили без нас?
- Iменно! Iстинна правда! - вiдказували гостi.- Подохла б клята
харпачня без нашо© помочi.
А кум Терешко (вiн же при панах був, то зна , як сказати) доточив:
- Настоящая благодiянiя оказу ться, настоящая! А Денис казав далi:
- Отож бачите!.. А ще й дибки проти нас стають!
Тiльки порадошний чоловiк схоче що зробити - чи в громадi, чи так,зараз
крику, галасу, репету такого нароблять, що настоящая бунтацiя, та й годi!
От, сказати, як Остап Дорохвейович,- вiн кивнув на Колодiя,- хотiв, щоб
йому громада вiддала волость нову робити,- лишенько! Який крик iзробився!
Кажуть: багатiти нашим коштом буде!.. А все брехня...
- Авжеж, брехня! - сказав старшина, а Остап тiльки рукою махнув.
- От так i я,говорив Денис,- хотiв би зробити одно дiло мале-невеличке,
та й боюся з ©м потикатися в громаду, щоб i лиха не здобуться. Хiба що вже
ви, господа хазя©ни, пособите менi.
- Кажiть, кажiть, яке там дiло! - загомонiли гостi.- Що доброго
надумали?
- От же ви зна те,розказував Денис,- що як пiшли пересельцi на Амур,
дак позоставалися вiд ©х надiли. Громада ж тодi не дозволила пересельцям
тi © землi продавати, а взяла на себе.
- Хотiла на всiх рiвно подiлити! - гукнув кум Терешко, вже трохи
п'яненький.- Ге! А ми не дали, да тобi в орендно содержанi оддали - на
три года,- от тобi i вся бiда!
- Iменно, iменно! I досi дякую вам,- спасибi за це! Хоч воно з тi ©
земельки невеликого й добра, ну, а все ж земелька.
- Та ще й добра,додав старшина.- Не сором-ляйся, Денисе Пилиповичу!
Перед нами нема чого критися: ми зна м усе дiло. Сво© люди.
- Так, так!.. Що й казать!.. Вам би та ще й не знати!.. Дак ото ж я два
годи вже держу цю земельку, а оце й третiй наступа , а там i край...
- А там iзнову буде крик та гвалт у громадi, щоб тобi не давати,сказав
Манойло.
- Отож-то й то! Як наймати, так i крик, так i крик! Все репетують, i
нiяк того репету не збудешся,говорив Денис.
- А що ж ви зробите? Нема способу! - промовив Остап.
- Та воно можна б i способу добрати,- натякнув Денис.
- Ану, якого? - запитав старшина.
- Та такого: взяти та й продати землю ту кому з путящих людей.
- Так...- сказав старшина, i всi на мить замовкли. Всi зрозумiли, що
Денис хоче сам ту землю купити, i думали, чи можна на це пристати.
Воно таки пiдходило, щоб Денисовi вона впала. Раз - що вiн уже держить
©© в посесi©; друге - що всi тi надiли сумiжнi з його надiлом,- так
трапилося; трет - що вiн же свiй чоловiк, i як пособити йому тепер, то й
вiн колись у пригодi стане. Може, декому хотiлось би замiсто Дениса собi
ту земельку придбати, та, бач, тодi доведеться посваритися з Денисом, та й
з тестем його Манойлом, та й з кумом його Терешком... А вже як серед гурту
заведеться в ©х сварка, тодi голота переважувати почне. Вони поти дужi,
поки вкупi.
От такi й пiдхожi думки плутались у кожного в головi, як старшина знов
озвався:
- Так, Денисе Пилиповичу!.. А що ж, дiло добре! Цим уже навiки заткнемо
©м рота. Може б, ти й за купця був, га?
- Та я... як ви, господа хазя©ни, скажете,- говорив Денис,- а я,
звiсно, узяв би... хоч менi й сутужно тепер на грошi, ну, та вже
розстарався б...
- Розстара шся!.. Розстара шся!..- загомонiли гостi.- А ми тобi
пособимо в громадi: не попустимо, заткнемо горлянки ротатим.
- Спасибi вам, господа хазя©ни, спасибi! - кланявся Денис.- Я на вас -
як на бога!.. Уже тепер ви менi, а колись i я вам, дасть бог, чимсь
пособлю.
- Iстинна правда,сказав кум Терешко i додав пансько© приказки: - Рука
ногу мо©ть.
- Правильно! - промовив старшина.- Постановить: продать переселенчеськi
надiли Денису Пилиповичу Сивашову.
- Продать! Продать!..- загули гостi.
- А голоту, котора буде верещати,- скрутить!
- Скрутить! Скрутить!
- Щоб не смiли морди куди не треба пхати,- по мордяцi ©х!
- По мордяцi! По мордяцi!
I все товариство зареготалося. Голоснiше за всiх реготався сам старшина
Григорiй Павлович, i його товсте, сите обличчя з поганенькою руденькою
борiдкою аж двигтiло все, закинувшися назад. На весь рот реготав i кум
Терешко, смiялися Манойло з Остапом, радiсно дрiбненько смiявся в широку
русяву бороду Денис, а череватий одутлий Сучок додавав свого поважного -
го-го-го-го! - мов порожня бочка гула. П'янi червонi обличчя,блискучi вiд
поту й смальцю, що на ©х повиступав, якось чудно розтягалися, очi
заплющувалися, а замiсто ©х широко зяли ямки червоних пащ-ротiв з жовтими
великими зубами, вискаленими з-пiд щетинястих усiв.
Самий Яхрем Рябченко не реготав, тiльки ледве всмiхався. Увесь час вiн
сидiв мовчки, погладжуючи сво© чепурно закрученi темнi вуса або чистенько
виголене пiдборiддя та блискаючи сво©ми пронозуватими очима. Тепер, як
регiт трохи вщух, вiн озвався:
- По мордяцi!.. Дай йому сьогоднi по мордяцi, а завтра воно знову лiзе.
От так, як свиня: ти ©© бий, а вона кувiка та таки лiзе крiзь тин на
вгород.
- А ти таки бий по мордяцi, поки почу та назад поверне! - сказав
Манойло.
- А одвихнувсь - вона знову там.
- Ну, дак що ж його робити?
- А що свиням роблять, щоб на вгород не лазили? - спитав Рябченко.
- Та що ж? Колодку прив'язують...
- Ну?
- Що - ну?
- А те, що прив'яжiмо й ми ©м колодку! - сказав Рябченко.
- От тако©! - здивувавсь Остап.- А як же то?
- А хотiли б? - лукаво спитав Рябченко.
- Ще б пак!.. Чого б то чоловiк не схотiв!..- загомонiли всi.Якби-то!..
Та як?
- Та воно невелика й штука,- спокiйно й не поспi-шаючися почав
Рябченко.- Ви, Денисе Пилиповичу, та ви, Манойле Гавриловичу, держите в
посесi© комарiвську землю?
- Держимо.
- А у вас, Григорi Павловичу, бiля комарiвсько© своя земелька?
- сть.
- А в мене посесiя бiля вашо© - глушкiвського пана.
- Правильно!
- Аз другого боку комарiвсько© землi тi пересельськi надiли, що Денис
Пилипович купу ?
- Авжеж!
- А за ©ми земля Вавилова, Iвана Iвановича?
- Так, так!
- А мiж нею та глушкiвською землею пана Горянського земля?
- I то правда
- Ну, а де ж громадська земля тепер? Га? - питав Рябченко.
- Громадська?.. А громадська... де ж? Усерединi...
- Ну? - спитав Рябченко.
- Дак що ж? - не розумiли слухачi
- Овва! А ще й розумнi люди! - засмiявся Рябченко.- А те, що всi цi
землi круг громадсько© з усiх бокiв. Вона серед ©х, як острiв серед води.
Вiзьмемо в посесiю Горянського землю та покличемо до себе в кунпанiю
Вавилова,- тодi вже диблянам без нас не буде нiякого ходу.
Всi притихли, враженi надзвичайною, дивною думкою. Притихли, силкуючися
збагнути, чи гаразд вони розiбрали справу, чи не помилилися! I тодi враз
загомонiли моторно, весело, радiсно.
Дак це ж дуже добре! От вигадка, дак вигадка! Щоправда, Горянського
земля велика - двi тисячi з половиною десятин,- але гуртом узяти можна.
Тодi громада буде в такому кiльцi, що з його не буде ходу. Куди нi ступни
- навкруги все ©х земля буде. Тодi якi вони схочуть, такi й цiни на землю
будуть - i за випас товару, i за роботу, i за все. Бо де ж тодi мужик
вiзьме землi, як не в ©х? Йому iншого ходу не буде. Тодi вже не посмi
нiхто галасувати в громадi. Робитиме громада, що вони звелять. Вони_
будуть тут пани. Ого-го! Попанували пани-помiщики, тепер ще треба й
господам-хазя©нам попанувати!
- Ловка штука буде! - казав весело Копаниця.- Та це можна самими
вiдбутками так зробити, що просто як панщина буде, та й годi! Ну й голова
в тебе, Яхреме Семеновичу! Дай я тебе поцiлую!
Копаниця захопив лiвою рукою Рябченка за шию, нахилив до себе й почав
цiлувати товстими масними губами.
- Голова! Голова! - загомонiли навкруг усi та й полiзли цiлуватися
спершу з Рябченком, а тодi й самi промiж себе. Плечi штовхалися, червонi
обличчя стулялися, ялозились одне об одне замащеними вусами й бородами,
дихали одне на одне п'яним горiлчаним духом, що ©м уже повна була вся
свiтлиця.
- Дорога голова! - кричав кум Терешко.- Цiни нема!..
Потроху посiдали знову та й почали мiркувати, як воно буде. х тут
семеро. Вавилов буде восьмий. Та чи пристане ж вiн? Це чоловiк чужий,
захожий здалека москаль. Був колись за об'©ждчика в одного пана, тодi за
прикажчика, тодi за управителя, а там уже й свою земельку купив. Йому до
диблян байдуже. А втiм, як роздуматься, то й не байдуже, бо i в його ж
дибляни землю беруть... Помiркували туди й сюди: мабуть, пристане.
Вiсiм чоловiк - це буде товариство. Вони скинуться грiшми i за тi грошi
наймуть Горянського землю. Хто скiльки грошей дасть, стiльки тому й землi
буде. Можна хазяйнувати й гуртом, хоч краще кожному зокрема. А радитися
про все гуртом i гуртом, так, як у громадi, справи рiшати... та й не про
саму цю землю, а й про iншi: i за яку цiну вiддавати десятину, i яка цiна
на наймитiв та на косарiв, i якi вiдбутки. I як i що робити в громадi, то
й про це спершу в сво му гуртi радитися...
Це все розказував ©м Рябченко i додавав:
- Тодi нас нiхто не подужа ... Одно тiльки... Хоч ми й гарно мiрку мо,
та сть одна карлючка.
- А яка ж то? Кажи!
- один чоловiк такий, що може нам велико© шкоди наробити.
- Ой! А хто ж то? Ану, кажи! - почали питатися.
- Та хто ж? Дениса Пилиповича брат, Зiнько.
- Хi! Що б то вiн i зробив?
- Почне каламутити в громадi, почне коверзувати - може лиха наробити.
- Та вiн уже тепер притих,- озвався Сучок,- вiдколи оженився. Чи так я
кажу, Остапе Дорохвейовичу? Остап покрутив сво ю чепурною головою.
- Ой, нi! Як я за його дочку давав, то думав: буде сiм'янин, то вже до
свого дiла й прихилю його. Так де там!..
- Цура ться? - спитав Копаниця.
- Нi, вiн нас iз старою й не цура ться; i в гостях iз дочкою бува , i в
себе прийма , а так, щоб у яке дiло зо мною пристав, дак нiяк! "Я,-_
каже,- того не хочу, бо через великi грошi сльози ллються. I вам,-
каже,тату, радю тих багатирiв покинути та по-божому жити".
- Ич, iдолова душа! - обурився Терешко.- Муляють йому тi багатирi!
- Ну,- сказав Рябченко,- а я таки думаю, що нам його не минути. Бо вiн
крутитиме в громадi. Пам'ята те, як було з Стецьковою справою? Через його
ж, через Зiнька ж, усе сталося.
- Дак що ж iз ним робити? - спитав Денис.
- Приняти до нас у спiлку,- вiдказав Рябченко.
- От тако©!
- Iншого нiчого не вигада ш.
- Та в його й грошей нема.
- Можна йому гуртом позичити, аби рота затулити.
- А як не схоче? - питав Манойло.- Он же, чу ш, який голiнний?
- Треба так зробити, щоб схотiв,- обстоював за сво Рябченко.
- Ну, та як же ти зробиш? - не розумiв Копаниця.
- А треба, щоб йому був великий бариш,- вiдказав Рябченко.
- Уже ж бiльшого, як усiм, не буде!
- Коли цей йому здасться малий, то треба й бiльшого дати.
- Чого ж то так? - спитав неприхильне Денис.- I грошi йому позич, та ще
й бариша з свого заробiтку прикинь! Це вже буде зовсiм не по правдi!
- Що ж ти ма ш робити,- казав спокiйно Рябченко,- коли таке дiло? Та
воно не так i страшно, як зда ться. Коли треба буде, то ми йому попустимо
тепер бiльший бариш, щоб вiн не зiпав у громадi за пересельськi надiли
тощо... Цим його вiд товариства вiдлучимо. Бо вiн через те тiльки й силу
ма , що з ним товариство таких, як i сам, гольтiпак. А як вiн ©х раз
зрадить, то вже вони його зроду не приймуть, поневолi тодi буде з нами,
хоч i без великих баришiв.
- То тодi йому хвоста вкрутимо?
- Авжеж!.. А як вiн од ©х одкинеться, то самi вони довго не вдержаться.
- Бо вiн же в ©х голова, старшина!..- зареготався Копаниця.- Що правда,
то правда,- нам треба його збити з плигу . Бо воно - блоха, ну, а й блоха
як почне кусати, то спати не дасть. Нехай Остап Дорохвейович коло його
заходиться,- йому це найзручнiше.
- Та що ж, i заходюсь,- згодився Остап.- Тiльки ви менi скажiть, що
йому говорити.
Почали мiркувати, якими баришами можна краще спокусити Зiнька. Наказали
Остаповi торгуватися, спершу давати менше. А Денис казав, що занадто
багато йому дають.
- Дарма, аби впiймати!
- А там скрутимо йому в'язи!
- Щоб не бришкав!..
- Нiхто тепер не бришкатиме!
- Прив'яжемо колодку свинi!
- А коли й з колодкою полiзе - по мордяцi!..
- По мордяцi! По мордяцi!..
I знов усi зареготалися,- так ©м до вподоби був той жарт. Смiялися
всмак, аж здоровi жовтi зуби поблискували серед щетинястих, умазаних у
смалець вусiв та бороди.
II. ЗIНЬКО
Зiнько Сивашенко йшов полем. Iшов не поспiшаю-чись, бо була недiля, а
поробившися добре ввесь тиждень, любив у недiлю вiдпочити. I вiдпочивав
справдi, йдучи нога за ногою, упиваючись ясно-сонячним весняним днем, не
душним, бо живущий вiтрець розвiював духоту. Був кiнець весни, саме той,
як i хлiб, i трава зростуть уже досить угору i блищать пiд сонячним
промiнням свiжим зеленим кольором свого молодого соковитого тiла.
Зiнько зупинився, задивившись. Перед ним широко розляглись поля зеленi
з буйними хлiбами. Вiтер гуляв по ©х, бив по ©х сво©ми мнякими невидимими
крилами, дихав на них сво©м запашним дужим диханням. Вiн грався з ©ми, вiн
обнiмався з ©ми, а вони, веселi, радiснi, повнi молодо© сили, молодого
життя, звивались пiд його обiймами, перекочувались моторними ясно- й
темно-зеленими хвилями.
Хвилювало, хвилювало зелене море. Утiкали хвилi од вiтру. Котилися,
котилися не перестаючи, все бiжачи туди, в далеку далечину, аж де небо
схиля ться до землi. Вони прибiгали до його, i плескали в його, i цiлували
його. А воно смiялось до них широким, безмежним блакитним усмiхом, i той
усмiх спадав на ©х золотим дощем сонячним, несучи ©м життя й силу.
А вiтер, веселий i дужий, шугав мiж блакитним небом i зеленим морем, i
перекидався, i купався в просторах, i сповняв Зiньковi груди якоюсь дивною
молодою силою. Дихали груди так широко, вiльно, i все тiло мiцне, як
сталь, трепетало тi ю силою, здригалося вiд одного могучего поривання
кудись кинутися, щось зробити - щось велике, дуже i гарне-гарне!.. I
Зiнько й сам не помiтив, як те поривання до руху, до дiла вихопилося в
його з грудей голосним криком: "Гей-гей!" - далеко розкотилося полем, i
Зiньковi здалося, що голос його долинув аж туди, до краю зеленого моря, i
плеснув об берег блакитного неба, i небо всмiхнулось До його, до Зiнька,
так само, як до того зеленого моря, як до тих ярiв i байракiв, що мрiли
здалека, як до тих пташок, що дзвенiли в повiтрi, як до тих метеликiв, що
трiпотали кольористими крильцями над зеленими хвилями!
Ой, та й гарно ж жити на свiтi, та й легко ж, весело!.. Та як же й
хочеться жити! Жити й працювати, робити щось гарне - таке, як оцi поля
краснi! I вiн ©х робить, тут й його праця: от вiн здалека бачить, як
хвилю й його поле, полите його потом... Хвилю незгiрше за iншi, нi, ще й
краще...
Ой гарно ж, радiсно, легко! I небо смi ться, i поле смi ться, i
смi ться щастя. Чому кажуть, що нема в свiтi щастя? На свiтi багато-багато
щастя! Треба тiльки його здобути. Все треба здобувати, нiщо саме до рук не
йде,- так i щастя. Все треба здобувати. Голова його спинилася над цi ю
думкою. Чи не тiльки зараз вiн до цього дорозумувався, чи й попереду знав?
Авжеж, знав, тiльки що, може, не думав про це так... розбiрно...
Все треба здобувати, нiщо саме до рук не йде. Здобудеш - щасливий
будеш, не здобудеш - знидi ш або згинеш.
Зiнько почав думати, чи сам вiн завсiгди робив так, почав згадувати
минуле життя, перебирати одну по однiй подi©. Почав з найближчих, що
трапились сьогоднi, вчора, i йшов далi, далi, пiрнаючи в те море минулого
життя, то ясних, то затуманених згадок. I потроху забув, з чого почав
думати, самi згадки опанували його цiлком, i минуле стало перед ©м, як
намальоване, як живе.
Почув у сво©й душi бiль, згадавши про те, про що нiколи не мiг спокiйно
згадувати, хоч по тому минуло вже кiлька рокiв.
Його брат Роман, покинувши чесну працю, руйнував укупi з
товаришами-коноводами сво село, забираючи в людей конi, i врештi пiдпалив
у Зiнькового сусiди Струка клуню, щоб народ збiгся на пожежу, а його
товаришам-коноводам вiльно було тим часом брати конi. Його пiймано,
мордовано, палено страшно, вимагаючи, щоб вiн виказав товаришiв. Вiн не
виказав нiкого, витерпiв, був довго хворий од мордування, а тодi,
засуджений, пiшов на Сибiр. Суджено й тих, хто його пiк, покарано
тюрмою... Це все минулося вже, а й досi сто©ть перед Зiньком, як живе: i
цей попечений, змордований брат, i другий брат, Денис, що дивився на те
мордування залюбки, ще й допомiг, щоб воно сталося... Ох, цей Денис!..
Якби вiн не гнався так за тi ю копiйкою, не сварився б iз Романом,
лагiдненько нахиляв би його знову до роботи, дак, може б, i не було
нiчого. А то жадоба така несита: все б зажер собi,- от i давай випихати
Романа, щоб бiльше батькiвщини припало... Зненавидiв його так, що примiв
би - в ложцi води втопив би!.. I таки й утопив...
Скiльки горя було тодi в сiм'©! Батько занедужав тяжко i вже нiколи не
видужав зовсiм - за рiк умер з великого болю, з несвiтського сорома...
Мати й досi плаче.
Не мiг батько пiсля того Дениса бачити. Вигнав його вiд себе, не дав, а
кинув, як собацi, його частку - усе, що той схотiв,- i з того часу не
хотiв i чути за його, i не згадував нiколи. З тим i вмер. Зостався Зiнько
хазяйнувати вдвох iз матiр'ю. Хазяйнував так зо два роки, а мати все
нарiкала, що стара вже, не може сама господарювати... а хоч Зiнько наймав
наймичку, та наймичка не господиня, i треба Зiньковi женитися.
А вiн не хотiв. Бо не знаходив собi пари. Вiдколи парубкував, тiльки
одна дiвчина й припала йому була трохи до вподоби - то була вбога сирота,
байстрючка, наймичка Левантина,тиха, боязка i нiжно-гарна. Та ©© звiв
Роман, покинув з дитиною... Зiнько таки хотiв ©© взяти, та вона, поховавши
дитину, втекла вiд його... згодом умерла тяжкою смертю - так, що Зiнько
тодi й не знав... Вiн не зна навiть, де ©© могилка. Але згадка про не©
жила в його серцi i не давала змоги думати про одруження.
Та минув час, затих бiль... Одружився Зiнько, i тепер старiй матерi
вiдпочинок. I Зiньковi добре. Було б зовсiм добре, якби не одно: якби не
тi думки!..
Думки посiдали Зiнька, не давали йому впокою, гнiтили йому 'серце,
розсаджували голову. I не мiг вiн ©м дати ладу, хоч усi вони крутилися
коло одного. От так, як у тiй пiснi спiва ться:
Нема в свiтi правди, правди не зiськати:
Що тепер неправда стала правдувати.
От саме так: стала неправда правдувати, бо кривду вважають за правду.
Зiнько приглядався до сiльського життя i побачив, що там саме так i .
По сiм'ях не було ладу. Дiти змагалися з батьками i пусто йшли. Кожне
поривалося вихопитися з свити та вскочити в панське пальто. Думали не про
те, щоб бути хазя©нами, а як би, щоб не бути простими. Кидалися на
заробiтки в город, а верталися часто неробами розпоганеними. Брати промiж
себе гризлися, а найбiльше за тую батькiвщину, як собаки за маслак. Були й
тихi сiм'©, що жили в згодi, та таких було менше.
Недобре дiялось i в громадi. Там верховодили Копаниця, Денис, Рябченко
та iншi такi жмикрути, дбали не про добро людське, а тiльки за сво©
баришi: що ©м на руку, за те репетували, билися, з руки iрвали, не думаючи
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Частина перша
Наступа чорна хмара,
А другая синя...
Народна пiсня
I. ЧОРНА ХМАРА
Минув уже четвертий рiк, вiдколи Денис Сивашенко вiддiлився вiд батька
й вiд Зiнька, меншого брата... зараз пiсля того, як середульшого брата
Романа заслано на Сибiр. Погана це була iсторiя!.. Розледащiвши Роман у
солдатах, не хотiв дома нiчого робити, посварився з батьком та з Денисом,
пристав, пiшовши в город, до злодiйського товариства, водив конi,
пiймався, суджено його й заслано на Сибiр. Денисовi це не пошкодило, бо
раз, що йому з батькiвщини бiльше припало, а друге - всi знали, що вiн сам
i впiймав Романа, i виказував на його, то нiкому й на думку не спадало
вибивати йому очi Романом... хоч воно таки й погано, як люди знають, що
брат у Сибiру... ну, та дарма! Хай краще у Сибiру буде таке ледащо, нiж
дома через його колотнеча. От тiльки що з батьком Денис посварився... Дак
же вiн у тому не винен: за те, що вiн не покривав Романа, батько, мати й
Зiнько зненавидiли його, та й годi!.. Та й це дарма, бо таки все. Що йому
припадало, все вiддали. Та вiн би й не попустив, бо там же й його праця.
Вiн i радий був, що пiшов од ©х: ому вже давно треба було хазя©ном бути.
Поставив хату на новому грунтi, далi вiд батька, аж з другого краю села,
та й хазя©ну собi. I добре хазя©ну : за цi чотири роки зрiс вiн угору
високо: з Дениса - Денисом Пилиповичем iзробився, з малого хазя©на -
багатирем. Сво © землi тридцять десятин, та ще вдвох iз тестем Манойлом
посесiю держать... От що! Нехай лиш той дурень Зiнько облизу ться,
дивлячись на його заможнiсть. Сам живе, як харпак, мабуть, нiчого й не
придбав, одколи батько вмер, самою батькiвщиною старою й держиться. Ха-ха!
А Денис он цього року до хати приробив ще другу половину - з великою
свiтлицею та з кiмнатою. I в свiтлицi в його так прибрано, що хоч i
станового, то не сором приняти: два тапчани, стiльцi чорним покрашенi, по
стiнах малюнки великi - вiддавав за ©х Денис щетинниковi не то по злоту, а
й по пiвкарбованця, бо там такi , що i з золотом... самих генералiв аж
п'ятеро, i вiйна турецька, i страшний суд iз змi м, i "вид города Тулы"...
i всi за склом, у великих червоних та в зелених рамцях... А вiкна в хатi
такi, що вiдчиняються, а не вiдсуваються, i на вiкнах завiски телiпаються
ситцевi,- зовсiм, як у панiв. I лiжко тут сто©ть - високе й широке, на
йому аж три перини, i засланi зверху червоним "одiялом" (п'ять карбованцiв
цiна); а чотири здоровенних подушки замалим не до стелi знiмаються, та всi
в ситцевих пошивках з здоровенними лапатими квiтками,- це вже Домаха
Денисова набирала,- дуже гарнi, ситець аж по злоту. Нiхто на цьому лiжковi
не спить (бо всi ночують у противнiй хатi), а сто©ть воно так, закраша
хату, чи то пак "комнату",- щоб видко було, який хазя©н живе, не харпак...
Та й дочок же в Дениса дво - то це ж ©м Домаха надбала: хай люди бачать,
що сть. Надбано, хвалити бога, i на дочок, i на синiв: в чому походити,
що з'©сти й спити. Не сором, нi, не сором покликати до себе людей, хоч
би й таких заможних, як оце зараз сидять у свiтлицi за столом, п'ють,
©дять та й про дiло гомонять.
Не малi ж то й гостi!
На покутi сидить старшина Григорiй Павлович Копаниця - той, що колись
писарем волосним був, а тепер старшиною. Ге-ге! Тепер уже йому не
писарювати, тепер уже вiн багатир на всю губу: сво © землi скiльки! Як ©де
в город, у земське собранi (бо вiн же там гласним), то так убереться в
сюртука, що пан, та й годi! Та йому ж i треба цього: помiж панами
крутиться. Та хоч i на селi, то без жакетки й з хати не вийде.
Зараз бiля його сидить Сучок Михайло Григорович. О, то не маленький
Сучок! в його й крамниця, й земля, до сво © дочки Горпушi приняв собi у
прийми зятя, да так удвох тепер орудують, що ну!
А далi ще сидять Денисiв тесть Манойло Гаврилович, Домашин батько, бiля
нього сват Остап Колодiй, кум Терешко Тонконоженко та Яхрем Рябченко - все
багатирi, гарно повдяганi, в синiх чумарках, у таких, як i в Дениса,
тiльки Рябченко по-городянському - в жакетцi.
Тесть та кум Терешко - то старi приятелi Денисовi, з ©ми вiн здавна в
спiлцi, вiн ©м, а вони йому пособля-ють. З Копаницею Денис заприятелював
тодi, як пособив йому вилiзти на старшину; тодi ж i з Сучком зазнався
дужче. А от з Остапом Колодi м та з Яхремом спiлка не з-так iще давня.
Остап Колодiй, чепурний, високий, чорнявий чоловiк,- вiн родич
Денисовi, чи то пак сват, бо за його брата Зiнька вiддав свою дочку Га©нку
(Га©анiя ©© охрещено, а це вже так по-простому стали звати). Думав Зiнька
перенадити, на свiй бiк переняти, щоб вiн з ©м у спiлцi був,- дак хiба ж
того дурня навчиш? Через те Остап не любить Зiнька, а з Денисом
родича ться.
А Яхрем Рябченко... ну, це штучка! Вони були зовсiм у сварцi - Денис та
Яхрем. Колись на Яхрема скрiзь подейкувано, що вiн крадене передержу .
Дак, як узято в Сивашiв сало, Денис i намiгся, щоб потрушено Рябченка.
Нiчого не знайдено, а ворожнеча промiж ©х стала велика. Хто й зна, що б
воно виникло з цього, та незабаром пiсля тi © iсторi© з салом Яхрем пiшов
кудись на заробiтки... з рiк його не було, а тодi вернувся й грошей з
собою принiс... та щось, кажуть, i не трохи... I зараз купив собi два
надiли... Проминув iще рiк чи два,- аж гульк! - Яхрем узяв у глущкiвського
пана триста десятин землi в посесiю. Як це так сталося, нiхто не мiг
зрозумiти. Наймала ту землю в пана громада, наймали багатi люди,- не
вiддав пан: бiльшо© цiни хотiв... А тi собi загнулись: пождеш, пане,
пождеш та вiддаси й за нашу цiну! А Рябченко пiдскочив, щось там прикинув
пановi та й узяв на себе. I де вiн грошей добув, щоб пановi третину
наперед заплатити, дак нiхто й зрозумiти не мiг,- усi дивом великим
iздивувались. От лее добув i взяв!.. I не дурно: сам не став хазяйнувати,
а почав землю давати за грошi людям; а саме тодi земля зробилась дорога,по
два карбованцi бариша взяв на десятинi! Та як пiшов з того часу, то все
йде та й iде вгору! Ого-го! Тепер вже нiхто й не згаду про те, що колись
баби плескали, мовбито вiн крадене передержу ! Де там! Тепер вiн Яхрем
Семенович, багатир... скрiзь у кунпанi© бува ... I з Денисом помирились.
Чого ©м сваритися? Що було, те минуло, а з сварки добра не буде, а в
пригодi один одному вони можуть стати.
Дак отакi гостi сидiли в свiтлицi в Дениса Пилиповича Сивашенка за
столом, повним усяко© страви. Господиня, немолода жiнка, мовчки подавала
на стiл страву, iнодi тiльки припрохуючи гостей призволитись; господар був
гомiнкий, веселий, частував i припрохував залюбки. Це ж такi дорогi гостi!
Не голота яка з Зiньково© кумпанi©, а поважнi кремезнi господарi, з ними
хоч яке дiло робити можна - подужають! I грiшми-достатками вони - сила, i
в громадi сила.
Домаха вже пiшла в другу хату лагодити самовар, а Денис усе частував i
казав:
- Iстинна правда, що каже Григорiй Павлович, наш господин старшина:
нiякого покорства тепер у мужика нема. (Денис таки навчився помiж
"образованими" людьми i собi "по-образованому" закидати.) Всяка голота
пнеться рiвнятися з путящим, порадошним хазя©ном. Що бiльший харпак, то
бiльше в громадi галасу проти заможного чоловiка. Того i в голову собi не
кладе, що коли б нас не було, то як би й вони прожили? У кого землю взяти
на хлiб? - У нас! - До кого скотину пасти вiддавати? - До нас! - У кого
грошей позичити? - У нас-таки ж! Що ж би вони робили без нас?
- Iменно! Iстинна правда! - вiдказували гостi.- Подохла б клята
харпачня без нашо© помочi.
А кум Терешко (вiн же при панах був, то зна , як сказати) доточив:
- Настоящая благодiянiя оказу ться, настоящая! А Денис казав далi:
- Отож бачите!.. А ще й дибки проти нас стають!
Тiльки порадошний чоловiк схоче що зробити - чи в громадi, чи так,зараз
крику, галасу, репету такого нароблять, що настоящая бунтацiя, та й годi!
От, сказати, як Остап Дорохвейович,- вiн кивнув на Колодiя,- хотiв, щоб
йому громада вiддала волость нову робити,- лишенько! Який крик iзробився!
Кажуть: багатiти нашим коштом буде!.. А все брехня...
- Авжеж, брехня! - сказав старшина, а Остап тiльки рукою махнув.
- От так i я,говорив Денис,- хотiв би зробити одно дiло мале-невеличке,
та й боюся з ©м потикатися в громаду, щоб i лиха не здобуться. Хiба що вже
ви, господа хазя©ни, пособите менi.
- Кажiть, кажiть, яке там дiло! - загомонiли гостi.- Що доброго
надумали?
- От же ви зна те,розказував Денис,- що як пiшли пересельцi на Амур,
дак позоставалися вiд ©х надiли. Громада ж тодi не дозволила пересельцям
тi © землi продавати, а взяла на себе.
- Хотiла на всiх рiвно подiлити! - гукнув кум Терешко, вже трохи
п'яненький.- Ге! А ми не дали, да тобi в орендно содержанi оддали - на
три года,- от тобi i вся бiда!
- Iменно, iменно! I досi дякую вам,- спасибi за це! Хоч воно з тi ©
земельки невеликого й добра, ну, а все ж земелька.
- Та ще й добра,додав старшина.- Не сором-ляйся, Денисе Пилиповичу!
Перед нами нема чого критися: ми зна м усе дiло. Сво© люди.
- Так, так!.. Що й казать!.. Вам би та ще й не знати!.. Дак ото ж я два
годи вже держу цю земельку, а оце й третiй наступа , а там i край...
- А там iзнову буде крик та гвалт у громадi, щоб тобi не давати,сказав
Манойло.
- Отож-то й то! Як наймати, так i крик, так i крик! Все репетують, i
нiяк того репету не збудешся,говорив Денис.
- А що ж ви зробите? Нема способу! - промовив Остап.
- Та воно можна б i способу добрати,- натякнув Денис.
- Ану, якого? - запитав старшина.
- Та такого: взяти та й продати землю ту кому з путящих людей.
- Так...- сказав старшина, i всi на мить замовкли. Всi зрозумiли, що
Денис хоче сам ту землю купити, i думали, чи можна на це пристати.
Воно таки пiдходило, щоб Денисовi вона впала. Раз - що вiн уже держить
©© в посесi©; друге - що всi тi надiли сумiжнi з його надiлом,- так
трапилося; трет - що вiн же свiй чоловiк, i як пособити йому тепер, то й
вiн колись у пригодi стане. Може, декому хотiлось би замiсто Дениса собi
ту земельку придбати, та, бач, тодi доведеться посваритися з Денисом, та й
з тестем його Манойлом, та й з кумом його Терешком... А вже як серед гурту
заведеться в ©х сварка, тодi голота переважувати почне. Вони поти дужi,
поки вкупi.
От такi й пiдхожi думки плутались у кожного в головi, як старшина знов
озвався:
- Так, Денисе Пилиповичу!.. А що ж, дiло добре! Цим уже навiки заткнемо
©м рота. Може б, ти й за купця був, га?
- Та я... як ви, господа хазя©ни, скажете,- говорив Денис,- а я,
звiсно, узяв би... хоч менi й сутужно тепер на грошi, ну, та вже
розстарався б...
- Розстара шся!.. Розстара шся!..- загомонiли гостi.- А ми тобi
пособимо в громадi: не попустимо, заткнемо горлянки ротатим.
- Спасибi вам, господа хазя©ни, спасибi! - кланявся Денис.- Я на вас -
як на бога!.. Уже тепер ви менi, а колись i я вам, дасть бог, чимсь
пособлю.
- Iстинна правда,сказав кум Терешко i додав пансько© приказки: - Рука
ногу мо©ть.
- Правильно! - промовив старшина.- Постановить: продать переселенчеськi
надiли Денису Пилиповичу Сивашову.
- Продать! Продать!..- загули гостi.
- А голоту, котора буде верещати,- скрутить!
- Скрутить! Скрутить!
- Щоб не смiли морди куди не треба пхати,- по мордяцi ©х!
- По мордяцi! По мордяцi!
I все товариство зареготалося. Голоснiше за всiх реготався сам старшина
Григорiй Павлович, i його товсте, сите обличчя з поганенькою руденькою
борiдкою аж двигтiло все, закинувшися назад. На весь рот реготав i кум
Терешко, смiялися Манойло з Остапом, радiсно дрiбненько смiявся в широку
русяву бороду Денис, а череватий одутлий Сучок додавав свого поважного -
го-го-го-го! - мов порожня бочка гула. П'янi червонi обличчя,блискучi вiд
поту й смальцю, що на ©х повиступав, якось чудно розтягалися, очi
заплющувалися, а замiсто ©х широко зяли ямки червоних пащ-ротiв з жовтими
великими зубами, вискаленими з-пiд щетинястих усiв.
Самий Яхрем Рябченко не реготав, тiльки ледве всмiхався. Увесь час вiн
сидiв мовчки, погладжуючи сво© чепурно закрученi темнi вуса або чистенько
виголене пiдборiддя та блискаючи сво©ми пронозуватими очима. Тепер, як
регiт трохи вщух, вiн озвався:
- По мордяцi!.. Дай йому сьогоднi по мордяцi, а завтра воно знову лiзе.
От так, як свиня: ти ©© бий, а вона кувiка та таки лiзе крiзь тин на
вгород.
- А ти таки бий по мордяцi, поки почу та назад поверне! - сказав
Манойло.
- А одвихнувсь - вона знову там.
- Ну, дак що ж його робити?
- А що свиням роблять, щоб на вгород не лазили? - спитав Рябченко.
- Та що ж? Колодку прив'язують...
- Ну?
- Що - ну?
- А те, що прив'яжiмо й ми ©м колодку! - сказав Рябченко.
- От тако©! - здивувавсь Остап.- А як же то?
- А хотiли б? - лукаво спитав Рябченко.
- Ще б пак!.. Чого б то чоловiк не схотiв!..- загомонiли всi.Якби-то!..
Та як?
- Та воно невелика й штука,- спокiйно й не поспi-шаючися почав
Рябченко.- Ви, Денисе Пилиповичу, та ви, Манойле Гавриловичу, держите в
посесi© комарiвську землю?
- Держимо.
- А у вас, Григорi Павловичу, бiля комарiвсько© своя земелька?
- сть.
- А в мене посесiя бiля вашо© - глушкiвського пана.
- Правильно!
- Аз другого боку комарiвсько© землi тi пересельськi надiли, що Денис
Пилипович купу ?
- Авжеж!
- А за ©ми земля Вавилова, Iвана Iвановича?
- Так, так!
- А мiж нею та глушкiвською землею пана Горянського земля?
- I то правда
- Ну, а де ж громадська земля тепер? Га? - питав Рябченко.
- Громадська?.. А громадська... де ж? Усерединi...
- Ну? - спитав Рябченко.
- Дак що ж? - не розумiли слухачi
- Овва! А ще й розумнi люди! - засмiявся Рябченко.- А те, що всi цi
землi круг громадсько© з усiх бокiв. Вона серед ©х, як острiв серед води.
Вiзьмемо в посесiю Горянського землю та покличемо до себе в кунпанiю
Вавилова,- тодi вже диблянам без нас не буде нiякого ходу.
Всi притихли, враженi надзвичайною, дивною думкою. Притихли, силкуючися
збагнути, чи гаразд вони розiбрали справу, чи не помилилися! I тодi враз
загомонiли моторно, весело, радiсно.
Дак це ж дуже добре! От вигадка, дак вигадка! Щоправда, Горянського
земля велика - двi тисячi з половиною десятин,- але гуртом узяти можна.
Тодi громада буде в такому кiльцi, що з його не буде ходу. Куди нi ступни
- навкруги все ©х земля буде. Тодi якi вони схочуть, такi й цiни на землю
будуть - i за випас товару, i за роботу, i за все. Бо де ж тодi мужик
вiзьме землi, як не в ©х? Йому iншого ходу не буде. Тодi вже не посмi
нiхто галасувати в громадi. Робитиме громада, що вони звелять. Вони_
будуть тут пани. Ого-го! Попанували пани-помiщики, тепер ще треба й
господам-хазя©нам попанувати!
- Ловка штука буде! - казав весело Копаниця.- Та це можна самими
вiдбутками так зробити, що просто як панщина буде, та й годi! Ну й голова
в тебе, Яхреме Семеновичу! Дай я тебе поцiлую!
Копаниця захопив лiвою рукою Рябченка за шию, нахилив до себе й почав
цiлувати товстими масними губами.
- Голова! Голова! - загомонiли навкруг усi та й полiзли цiлуватися
спершу з Рябченком, а тодi й самi промiж себе. Плечi штовхалися, червонi
обличчя стулялися, ялозились одне об одне замащеними вусами й бородами,
дихали одне на одне п'яним горiлчаним духом, що ©м уже повна була вся
свiтлиця.
- Дорога голова! - кричав кум Терешко.- Цiни нема!..
Потроху посiдали знову та й почали мiркувати, як воно буде. х тут
семеро. Вавилов буде восьмий. Та чи пристане ж вiн? Це чоловiк чужий,
захожий здалека москаль. Був колись за об'©ждчика в одного пана, тодi за
прикажчика, тодi за управителя, а там уже й свою земельку купив. Йому до
диблян байдуже. А втiм, як роздуматься, то й не байдуже, бо i в його ж
дибляни землю беруть... Помiркували туди й сюди: мабуть, пристане.
Вiсiм чоловiк - це буде товариство. Вони скинуться грiшми i за тi грошi
наймуть Горянського землю. Хто скiльки грошей дасть, стiльки тому й землi
буде. Можна хазяйнувати й гуртом, хоч краще кожному зокрема. А радитися
про все гуртом i гуртом, так, як у громадi, справи рiшати... та й не про
саму цю землю, а й про iншi: i за яку цiну вiддавати десятину, i яка цiна
на наймитiв та на косарiв, i якi вiдбутки. I як i що робити в громадi, то
й про це спершу в сво му гуртi радитися...
Це все розказував ©м Рябченко i додавав:
- Тодi нас нiхто не подужа ... Одно тiльки... Хоч ми й гарно мiрку мо,
та сть одна карлючка.
- А яка ж то? Кажи!
- один чоловiк такий, що може нам велико© шкоди наробити.
- Ой! А хто ж то? Ану, кажи! - почали питатися.
- Та хто ж? Дениса Пилиповича брат, Зiнько.
- Хi! Що б то вiн i зробив?
- Почне каламутити в громадi, почне коверзувати - може лиха наробити.
- Та вiн уже тепер притих,- озвався Сучок,- вiдколи оженився. Чи так я
кажу, Остапе Дорохвейовичу? Остап покрутив сво ю чепурною головою.
- Ой, нi! Як я за його дочку давав, то думав: буде сiм'янин, то вже до
свого дiла й прихилю його. Так де там!..
- Цура ться? - спитав Копаниця.
- Нi, вiн нас iз старою й не цура ться; i в гостях iз дочкою бува , i в
себе прийма , а так, щоб у яке дiло зо мною пристав, дак нiяк! "Я,-_
каже,- того не хочу, бо через великi грошi сльози ллються. I вам,-
каже,тату, радю тих багатирiв покинути та по-божому жити".
- Ич, iдолова душа! - обурився Терешко.- Муляють йому тi багатирi!
- Ну,- сказав Рябченко,- а я таки думаю, що нам його не минути. Бо вiн
крутитиме в громадi. Пам'ята те, як було з Стецьковою справою? Через його
ж, через Зiнька ж, усе сталося.
- Дак що ж iз ним робити? - спитав Денис.
- Приняти до нас у спiлку,- вiдказав Рябченко.
- От тако©!
- Iншого нiчого не вигада ш.
- Та в його й грошей нема.
- Можна йому гуртом позичити, аби рота затулити.
- А як не схоче? - питав Манойло.- Он же, чу ш, який голiнний?
- Треба так зробити, щоб схотiв,- обстоював за сво Рябченко.
- Ну, та як же ти зробиш? - не розумiв Копаниця.
- А треба, щоб йому був великий бариш,- вiдказав Рябченко.
- Уже ж бiльшого, як усiм, не буде!
- Коли цей йому здасться малий, то треба й бiльшого дати.
- Чого ж то так? - спитав неприхильне Денис.- I грошi йому позич, та ще
й бариша з свого заробiтку прикинь! Це вже буде зовсiм не по правдi!
- Що ж ти ма ш робити,- казав спокiйно Рябченко,- коли таке дiло? Та
воно не так i страшно, як зда ться. Коли треба буде, то ми йому попустимо
тепер бiльший бариш, щоб вiн не зiпав у громадi за пересельськi надiли
тощо... Цим його вiд товариства вiдлучимо. Бо вiн через те тiльки й силу
ма , що з ним товариство таких, як i сам, гольтiпак. А як вiн ©х раз
зрадить, то вже вони його зроду не приймуть, поневолi тодi буде з нами,
хоч i без великих баришiв.
- То тодi йому хвоста вкрутимо?
- Авжеж!.. А як вiн од ©х одкинеться, то самi вони довго не вдержаться.
- Бо вiн же в ©х голова, старшина!..- зареготався Копаниця.- Що правда,
то правда,- нам треба його збити з плигу . Бо воно - блоха, ну, а й блоха
як почне кусати, то спати не дасть. Нехай Остап Дорохвейович коло його
заходиться,- йому це найзручнiше.
- Та що ж, i заходюсь,- згодився Остап.- Тiльки ви менi скажiть, що
йому говорити.
Почали мiркувати, якими баришами можна краще спокусити Зiнька. Наказали
Остаповi торгуватися, спершу давати менше. А Денис казав, що занадто
багато йому дають.
- Дарма, аби впiймати!
- А там скрутимо йому в'язи!
- Щоб не бришкав!..
- Нiхто тепер не бришкатиме!
- Прив'яжемо колодку свинi!
- А коли й з колодкою полiзе - по мордяцi!..
- По мордяцi! По мордяцi!..
I знов усi зареготалися,- так ©м до вподоби був той жарт. Смiялися
всмак, аж здоровi жовтi зуби поблискували серед щетинястих, умазаних у
смалець вусiв та бороди.
II. ЗIНЬКО
Зiнько Сивашенко йшов полем. Iшов не поспiшаю-чись, бо була недiля, а
поробившися добре ввесь тиждень, любив у недiлю вiдпочити. I вiдпочивав
справдi, йдучи нога за ногою, упиваючись ясно-сонячним весняним днем, не
душним, бо живущий вiтрець розвiював духоту. Був кiнець весни, саме той,
як i хлiб, i трава зростуть уже досить угору i блищать пiд сонячним
промiнням свiжим зеленим кольором свого молодого соковитого тiла.
Зiнько зупинився, задивившись. Перед ним широко розляглись поля зеленi
з буйними хлiбами. Вiтер гуляв по ©х, бив по ©х сво©ми мнякими невидимими
крилами, дихав на них сво©м запашним дужим диханням. Вiн грався з ©ми, вiн
обнiмався з ©ми, а вони, веселi, радiснi, повнi молодо© сили, молодого
життя, звивались пiд його обiймами, перекочувались моторними ясно- й
темно-зеленими хвилями.
Хвилювало, хвилювало зелене море. Утiкали хвилi од вiтру. Котилися,
котилися не перестаючи, все бiжачи туди, в далеку далечину, аж де небо
схиля ться до землi. Вони прибiгали до його, i плескали в його, i цiлували
його. А воно смiялось до них широким, безмежним блакитним усмiхом, i той
усмiх спадав на ©х золотим дощем сонячним, несучи ©м життя й силу.
А вiтер, веселий i дужий, шугав мiж блакитним небом i зеленим морем, i
перекидався, i купався в просторах, i сповняв Зiньковi груди якоюсь дивною
молодою силою. Дихали груди так широко, вiльно, i все тiло мiцне, як
сталь, трепетало тi ю силою, здригалося вiд одного могучего поривання
кудись кинутися, щось зробити - щось велике, дуже i гарне-гарне!.. I
Зiнько й сам не помiтив, як те поривання до руху, до дiла вихопилося в
його з грудей голосним криком: "Гей-гей!" - далеко розкотилося полем, i
Зiньковi здалося, що голос його долинув аж туди, до краю зеленого моря, i
плеснув об берег блакитного неба, i небо всмiхнулось До його, до Зiнька,
так само, як до того зеленого моря, як до тих ярiв i байракiв, що мрiли
здалека, як до тих пташок, що дзвенiли в повiтрi, як до тих метеликiв, що
трiпотали кольористими крильцями над зеленими хвилями!
Ой, та й гарно ж жити на свiтi, та й легко ж, весело!.. Та як же й
хочеться жити! Жити й працювати, робити щось гарне - таке, як оцi поля
краснi! I вiн ©х робить, тут й його праця: от вiн здалека бачить, як
хвилю й його поле, полите його потом... Хвилю незгiрше за iншi, нi, ще й
краще...
Ой гарно ж, радiсно, легко! I небо смi ться, i поле смi ться, i
смi ться щастя. Чому кажуть, що нема в свiтi щастя? На свiтi багато-багато
щастя! Треба тiльки його здобути. Все треба здобувати, нiщо саме до рук не
йде,- так i щастя. Все треба здобувати. Голова його спинилася над цi ю
думкою. Чи не тiльки зараз вiн до цього дорозумувався, чи й попереду знав?
Авжеж, знав, тiльки що, може, не думав про це так... розбiрно...
Все треба здобувати, нiщо саме до рук не йде. Здобудеш - щасливий
будеш, не здобудеш - знидi ш або згинеш.
Зiнько почав думати, чи сам вiн завсiгди робив так, почав згадувати
минуле життя, перебирати одну по однiй подi©. Почав з найближчих, що
трапились сьогоднi, вчора, i йшов далi, далi, пiрнаючи в те море минулого
життя, то ясних, то затуманених згадок. I потроху забув, з чого почав
думати, самi згадки опанували його цiлком, i минуле стало перед ©м, як
намальоване, як живе.
Почув у сво©й душi бiль, згадавши про те, про що нiколи не мiг спокiйно
згадувати, хоч по тому минуло вже кiлька рокiв.
Його брат Роман, покинувши чесну працю, руйнував укупi з
товаришами-коноводами сво село, забираючи в людей конi, i врештi пiдпалив
у Зiнькового сусiди Струка клуню, щоб народ збiгся на пожежу, а його
товаришам-коноводам вiльно було тим часом брати конi. Його пiймано,
мордовано, палено страшно, вимагаючи, щоб вiн виказав товаришiв. Вiн не
виказав нiкого, витерпiв, був довго хворий од мордування, а тодi,
засуджений, пiшов на Сибiр. Суджено й тих, хто його пiк, покарано
тюрмою... Це все минулося вже, а й досi сто©ть перед Зiньком, як живе: i
цей попечений, змордований брат, i другий брат, Денис, що дивився на те
мордування залюбки, ще й допомiг, щоб воно сталося... Ох, цей Денис!..
Якби вiн не гнався так за тi ю копiйкою, не сварився б iз Романом,
лагiдненько нахиляв би його знову до роботи, дак, може б, i не було
нiчого. А то жадоба така несита: все б зажер собi,- от i давай випихати
Романа, щоб бiльше батькiвщини припало... Зненавидiв його так, що примiв
би - в ложцi води втопив би!.. I таки й утопив...
Скiльки горя було тодi в сiм'©! Батько занедужав тяжко i вже нiколи не
видужав зовсiм - за рiк умер з великого болю, з несвiтського сорома...
Мати й досi плаче.
Не мiг батько пiсля того Дениса бачити. Вигнав його вiд себе, не дав, а
кинув, як собацi, його частку - усе, що той схотiв,- i з того часу не
хотiв i чути за його, i не згадував нiколи. З тим i вмер. Зостався Зiнько
хазяйнувати вдвох iз матiр'ю. Хазяйнував так зо два роки, а мати все
нарiкала, що стара вже, не може сама господарювати... а хоч Зiнько наймав
наймичку, та наймичка не господиня, i треба Зiньковi женитися.
А вiн не хотiв. Бо не знаходив собi пари. Вiдколи парубкував, тiльки
одна дiвчина й припала йому була трохи до вподоби - то була вбога сирота,
байстрючка, наймичка Левантина,тиха, боязка i нiжно-гарна. Та ©© звiв
Роман, покинув з дитиною... Зiнько таки хотiв ©© взяти, та вона, поховавши
дитину, втекла вiд його... згодом умерла тяжкою смертю - так, що Зiнько
тодi й не знав... Вiн не зна навiть, де ©© могилка. Але згадка про не©
жила в його серцi i не давала змоги думати про одруження.
Та минув час, затих бiль... Одружився Зiнько, i тепер старiй матерi
вiдпочинок. I Зiньковi добре. Було б зовсiм добре, якби не одно: якби не
тi думки!..
Думки посiдали Зiнька, не давали йому впокою, гнiтили йому 'серце,
розсаджували голову. I не мiг вiн ©м дати ладу, хоч усi вони крутилися
коло одного. От так, як у тiй пiснi спiва ться:
Нема в свiтi правди, правди не зiськати:
Що тепер неправда стала правдувати.
От саме так: стала неправда правдувати, бо кривду вважають за правду.
Зiнько приглядався до сiльського життя i побачив, що там саме так i .
По сiм'ях не було ладу. Дiти змагалися з батьками i пусто йшли. Кожне
поривалося вихопитися з свити та вскочити в панське пальто. Думали не про
те, щоб бути хазя©нами, а як би, щоб не бути простими. Кидалися на
заробiтки в город, а верталися часто неробами розпоганеними. Брати промiж
себе гризлися, а найбiльше за тую батькiвщину, як собаки за маслак. Були й
тихi сiм'©, що жили в згодi, та таких було менше.
Недобре дiялось i в громадi. Там верховодили Копаниця, Денис, Рябченко
та iншi такi жмикрути, дбали не про добро людське, а тiльки за сво©
баришi: що ©м на руку, за те репетували, билися, з руки iрвали, не думаючи