- З iскорки мало© починаються пожарi,- казав далi Зiнько,- а тодi вже
ста полум'я. От i в нас така iскорка прокинулась. Щороку народу бiльша ,
а землi - нi. Тепер на душу припада вдво менше землi, нiж було спершу. У
нас i тепер безземельнi зараз би порозбирали ту землю, а ви ©© прода те
одному. Чи то ж по правдi? Продайте чи дайте по десятинi, по двi тому, в
кого землi мало або й зовсiм нема, а не збагачуйте того, хто й так
багатий. Чи громадi буде добро з того, що один буде дуже багатий, а другий
дуже бiдний? Тодi громадi добре, як у с i в достатках.
- Правда! Правда! -озвалися навкруги голоси.- Наче в око влiпив!
А Зiнько, насмiлений хвалою, казав палко далi:
- Кажуть, громада - великий чоловiк. Треба ж, щоб у великого чоловiка й
сила велика була, а то вiн буде малий. Хай же вiн не збува ться сво ©
сили. Наша сила - земля. Коли вона буде в громади - буде й сила; коли ж
громада ©© вiддасть комусь, то свою силу змалить, а чужу вбiльшить. Тодi
великим чоловiком буде не громада, а хтось iнший, а громада буде в його
попихачем. Хто хоче зробити громаду попихачем - хай прода землю, хай
пiдпалю громадську хату! Оце й усе!
Зiнько зiйшов iз схiдцiв у стовпище. Громада мовчала, на хвилину
притихши. Всiх уразили Зiньковi слова. Помалу почав озиватися то той, то
цей:
- А що ж, хiба й не правда?.. Вони на нас скоро верхи ©здитимуть!.. Не
можна ©м попускати!.. Не треба продавати!.. Не хочемо!..
Озивалося все бiльше й бiльше. Вся громада вже гула, як бджоли в улику.
Тим, хто за горiлку згоджувався стати за Дениса, тепер сором було
згадувати про це. Та й хто сидiв у неволi в Дениса чи в його полигачiв,
забув на ту мить про те. Кожний почувався громадянином. Кожний розумiв, що
вiн тут ма силу, i любо йому було це почувати. Денисовi полигачi мовчали,
а голосно озивалися прихильники громадськi. Зiнько й товаришi ходили
промiж людьми i додавали ©м ще до того, що вже було казано.
- А цитьте ви! Слухать! - зикнув з усi© сили старшина.
Громада вщухла, дослухаючися, що вiн iще скаже. Але загомонiв не вiн, а
Денис:
- Коли не хоче громада продавати, то я за сво© грошi й деiнде
знайду,плакати не буду. Тiльки вже як громада до мене, так i я до громади.
Нехай уже тепер нiхто не ходить до мене по землю, та й тим не буду далi
ждати, хто менi грошi винен. От що!
Проказавши це, вiдiйшов назад i сiв на рундуцi на ослiнчику. За ним
виступив Рябченко:
- I по-мо му, громада не по правдi робить з Денисом Пилиповичем. Коли
так, то й я слiдком за ©м: землi нiкому не дам i з позичками царамониться
не буду.
- Та вже й я не iнак робитиму,- озвався Остап, а за ним i Денисiв тесть
Манойло, а за Манойлом - Сучок.
Всi тi похвалки падали на громаду, як довбня воловi на голову. Голова
запаморочувалась.
- От так, як зараз казано,- так i я робитиму з вами! - гукнув
Копаниця.Чули?
А вони це так добре чули, що вiдразу не знать де й подiлася вся та
смiлiсть, той громадський запал, що тiльки оце зараз охопив ©х. Стояли
похнюпившись, i кожен думав про те, скiльки вiн винен Денисовi чи кому з
його полигачiв, де вiн вiзьме грошей, щоб вернути ту позику, в кого вiн
братиме восени землю, куди вiддасть на пашу товар...
- Чули? - гукав Копаниця.- Коли не позакладало, то тепер бачите, куди
треба завертати! Отже, хто хоче продати Денисовi Пилиповичу Сивашевi землю
- зоставайся там, де сто©ш, а хто не хоче - виходь лiворуч за колодки.
Зiнько, Карпо, Васюта, Грицько та ще чоловiк десять, а серед них
Дмитро, Михайло та Савка, перейшли лiворуч. Всi iншi, величезна бiльшiсть,
стояли мовчки, похнюпившись.
- Люди добрi! - скрикнув до них Зiнько.- Та що ж це ви робите? Ви ж
самi себе прода те!
- Мальчать! - крикнув старшина.- Що ти менi тут бунт заводиш? Я тебе в
холодну закину! Я тебе в стан одiшлю!
- Годi! - вiдказав Зiнько.- Що це ви так з холодною розносилися, що все
мене закида те? Я не бунтую, я правду кажу. Панове громадо! Сором вам, що
ви такi боязкi! Невже ж нiде нема правди на свiтi, тiльки в багацькiй
кишенi?
- Десятники! Берiть його в холодну! - репетував старшина.
Десятники нехотя пiдiйшли до Зiнька.
- Братики,- промовив до ©х Васюта,- не будьте свиняками! Бо щоб я здох,
коли першому, хто до його торкнеться, не погладжу його свинячу морду оцi ю
штучкою! - I вiн пiдняв свого здоровенного кулака.
Десятники стали, не знаючи, що ©м робити. Але й старшина, бачачи, що
вже почина ться щось непевне, облишив Зiнька, мов забувши за нього, i
гукнув на писаря:
- Семене Семеновичу! Пишiть приговор о продажi обчесько© землi Денису
Пилиповичу Сивашу!
- Ще вчора написав! - одказав писар.
- Одбирать руки! - звелiв старшина. Дво письменних пiшло у стовпище
вiдбирати в неписьменних руки. Звичайно пiдписувались за ©х i без цього,
але що тепер було таке карлючкувате дiло, то старшина звелiв зробити й це.
Дво людей штовхалося серед стовпища, а стовпище стояло похнюплене,
понуре...
Зiнько мовчав, не знаючи вже, що дiяти, бачачи добре, що тут уже нiщо
не поможе. I враз мов полум'ям обняло йому голову, i вiн, сам не знаючи,
нащо це робить, кинувся до Дениса i, стискаючи кулаки, скрикнув:
- Дерилюде! Всiх проглинути хочеш? А бодай би ти подавився на цьому
мiсцi!..
Ще одна мить, i Зiнько вдарив би Дениса, збив би його додолу, пiд
ноги... Але Денис, iзроду не бачивши Зiнька такого роздратованого,
злякався й скрикнув:
- Господин старшина! Я протестуюсь... Вiн мене вб' !..
Це перелякане обличчя, цей повний страху голос одразу спинив Зiнька.
Вiн спустив руки.
- А, так! - скрикнув старшина.- Десятники! Роти пороззявляли, стоять,
як стовпцi... Берiть його!..
Але поки десятники наблизились, Карпо взяв Зiнька за руку i вивiв його
з громади.
- Ходiм, брате! Нема вже чого нам тут робити!.. Вони пiшли.
- Ну й падлюки! - лаяв громаду Васюта.- От свиняча порода!
- Вивiшав би всiх! - похмуро й прикро сказав Карпо.
- Таку землю, таку гарну землю та й вiддати! - бiдкався Грицько.
- А ми ще клопочемось за ©х, за громаду! - казав Карпо.- Та наплювать
на цю громаду,- вона доброго слова не варта.
Зiнько нiчого не сказав, тiльки важко дихав, стискаючи зуби.
- Усi в ©х у руках, як риба в волоцi в матнi, от що! - казав
Грицько.Схоче - випустить, а схоче - в юшцi з'©сть.
- Були там такi, що й не в матнi, та й тi в свинячий слiд
побiгли,вiдказав Васюта.
- Праведний чоловiк нiякого лиха не зляка ться, а злочестивий i без
лиха лихо дi ,- правив сво Карпо.- Чого ж ми будемо за ©х клопотатися,
турбацi© собi завдавати? Не дурно сказано, що покиньте мертвих сво© мерцi
ховати,- отак i це.
- Ат, облиш-бо, Карпе! - вiдказав гiрко Зiнько.- Неправду ти кажеш, та
нехай iншим разом, а то тепер...
Вiн не доказав, що йому було тепер так тяжко й гiрко, що не хотiлось i
розмовляти.
Похмурий вернувся вiн додому, i Га©нка не могла його звеселити нiяким
сво©м примилянням та щебетанням.
Довго не спав тi © ночi Зiнько за думками. Не раз та й не двiчi
доводилось йому нещасливо ставати в громадi проти тих людей, що й
сьогоднi, але нiколи не було йому це так тяжко, як цього разу. I не через
те тiльки, що саме дiло було не маленьке, задля громади важне. Нi, дедалi
все дужче й дужче опановувала Зiнька одна думка й не давала йому спокою:
думка завести в громадi такий лад, щоб по правдi все робилось, хотiлось
бачити свою громаду в усiх справах розумною, правдивою та дружною. Тодi б
усiм було добре, всi щасливо та гарно жили б. Багато вже думав Зiнько про
те, яким робом це зробити, та не мiг нi до чого путящого додуматися, до
такого, щоб одразу воно взяло та й повернуло всiх людей на кращий шлях.
Додумався тiльки до того, що йому самому треба завсiгди робити так, як вiн
хотiв би, щоб усi робили, та й iнших нахиляти до того. Та цього ж, мабуть,
мало. Бо от же й вiн, i товаришi його того додержували, а нiчого сьогоднi
не вдiяли...
А якби вiн iз сво©м товариством цього разу подужав у громадi, то це
великого важило б! Тодi б смiливiше було б усiм стояти проти тих, хто
хотiв сiдати на шию. А тепер буде гiрше, дуже гiрше!.. I надiя на те, що в
громадi покраща , поладнiша , вiдсувалася ще далi.
Та все ж Зiнько не хотiв зрiкатися тi © надi©, не хотiв покидати того,
чим повна була вся його душа. Повинна таки правда подужати кривду! Хоч не
скоро, а подужа ,- це Зiнько добре зна . I як зна , так i робитиме,- якось
уже воно буде...
А там, далеко, на майданi, галасував народ, i той галас долинав i до
Зiнька. То громада пила Денисову горiлку. П'янiючи, галасуючи, точачись i
лаючись, вона забувала про те, що сама себе вiддавала в попихачi кожному,
хто хотiв нею попихати...
Частина друга
Зажурився соколонько:
Бiдна моя головонько, Що я рано з вир'я вийшов.
Нiде сiсти, гнiзда звити,
Малих дiтей розплодити,
Бо по горах снiги лежать.
Народна пiсня
I. ГА НКА
Га©нка гнiвалася:
- Поганий, поганий, поганий,- казала, одвертаючись од Зiнька.- I не
кажи, що гарний,- ти поганий!
- Я й не кажу, що я гарний,- усмiхаючись, одпо-вiдав Зiнько, лежачи в
сво му садку пiд гiллястим дубом та дивлячись на делiкатнi риси чепурного
жiнчиного обличчя, на ©© тонкий, мов дитячий, стан. Вона сидiла на травi
бiля його, повернувшися боком, надимала губки, випинаючи ©х наперед, i
через те ©© обличчя здавалося Зiньковi таким чудним, що вiн зареготався.
- Чого ти смi шся? - швидко повернулася вона до його.- Ну, скажи, чого
ти смi шся?
- Того, що ти сердишся.
- А, дак так!.. Дак так!..- скрикнула.- Я серджуся, я гнiваюсь, а вiн
смi ться, а йому смiшки! Ну, дак я ж пiду вiд тебе, пiду!
I вже була схопилася, щоб бiгти, та зараз же i спинилася:
- Злий!.. Недобрий!.. Глузу !.. От я ж тобi дам!.. От я ж тебе...
битиму!..
Кинулась до його, вхопила за плечi та й почала з усi © сили трусити i
товкти його сво©ми маленькими рученятами.
- От тобi!.. От тобi!.. Щоб не глузував!.. Щоб не смiявся!..
А вiн реготав iще гiрше, вхопив ©© дужою рукою за стан i пригорнув на
груди та й почав цiлувати в очi, в щоки, в уста.
- Геть! геть!.. капосний!.. Не хочу!.. Не займай!.. Вона вiдбивалась,
не давалася, але згодом затихла, заплющивши очi, знеможена його
поцiлунками, аж поки враз вихопилась iз рук, одбiгла трохи, стала i
подивилась на його: чи не гнатиметься за нею. Вiн не гнався.
Вернулась, сiла бiля його на траву, а вiн, лежучи, зiперся на лiкоть i
дивився, як вона ховала пальчиками пiд очiпок неслухняне русяве волосся,
що оточало вже все ©© рожеве личко.
- Ат, це менi волосся!..
- Ну, i чого ж ти на мене сердишся? - спитав Зiнько.
Вона почала докоряти:
- Бач, примиля шся, а сам який зробився? Мало коли й дома сидиш - як те
перекотиполе, все гуля ш. Я за тобою й дух роню, а ти за мене забува ш.
- Дурненьке мо ! Як же я за тебе забуваю?
- А так, що то було як вечiр, як недiля, як свято, то ми все вдвох, як
орiшки-близнята,- або говоримо, або чита мо, або спiва мо... А тепер!..
- А тепер?
- А тепер ти i ввечерi, i в свято або сам ходиш то до Васюти, то до
Грицька, то до себе наведеш ©х повну хату!
- I яка ж то й повна хата, як дво або тро ! А хiба ти ©х не любиш?
- Чому? Васюта такий гарний, добрий... та чудний-чудний!
- Ну, от бачиш! А Карпо?
- От, Карпо твiй!.. Катря гарна, а Карпо твiй як почне вичитувати, мов
з книжки: "Пам'ятай, жено, i встаючи й лягаючи, i за стiл сiдаючи, що грiх
тебе вловлю , i во уста вступа , i з уст виступа , i до носа приступа !.."
Ха-ха-ха!..
Вона так чудно вдавала Карпа з його навчальним голосом, що й Зiнько
засмiявся:
- Що ти вигаду ш?! Коли ж таки Карпо казав на Катрю - жено?
- От же казав,- я сама чула... А ми з Катрею як зарегочемось!.. А вiн
розсердився та грюк дверима, та з хати!..
- Ну, а Грицько який тобi?
- Я вги не люблю! - вiдрубала Га©нка швидко.
- Дак я тебе не про вгу, а про Грицька.
- А Грицько... Грицька... менi його жалко... Та вони всi гарнi, а
тiльки я не люблю, що через ©х та нiколи й поговорити з тобою, мов у
жнива!..
- Не з-так то вже й нiколи,- засмiявся Зiнько.- Хоч воно, може, трохи й
правда, бо останнiми часами було стiльки клопоту: то з товаришами треба
було радитися, то в город ©здити, то ще що...
- От бач! От бач!.. А я все сама, як вербиченька в полi.
- Та ти ж iз матiр'ю... I добре ж зна ш, що я не з примхiв те роблю, а
задля громадсько© справи так треба...
- Задля громадсько© справи...- почала була щось непевне Га©нка, але
Зiнько перепинив ©©, кажучи сво далi:
- А ти ж у мене розумна, ти ж не така, як iншi жiнки, що ©м байдуже, що
там поза хатою робиться; ти розумi ш, що кожному громадяниновi треба за
добро громадське дбати.
В гарненькiй голiвцi Га©нчинiй оця штука - громадське добро - була
якась занадто невиразна - от як туман: бiлi , а пiдiйдеш ближче - нiчого
нема, розвiявся, чи що. Але що Зiнько ©© хвалив (вона так любить, як вiн
©© хвалить), то й вона подобрiшала задля того премудрого туману, задля
громадського добра i зараз же знову сiла бiля самiсiнького Зiнька, взяла
його голову i положила собi на колiна. Сама ж споважнiла й промовила:
- Воно звiсно, як громадська справа, то треба... Тiльки зна ш, Зiнечку,
якби так, щоб громадському добровi манюпусiнька часиночка, як нiч у жнива,
а нам удвох - велика, як день улiтку.
Зiнько засмiявся:
- Моя ясочко! От упора мось якось iз тi ю землею, то й буде все гаразд.
Моя ти щебетушечко!
Вона голосно засмiялась i засипала йому все обличчя й голову дощем
квiток, тiльки що нарваних унизу на левадi.
- А сьогоднi ж ти недовго будеш у Грицька? - спиталася.
- Нi, недовго.
- Гляди ж! Не сиди до пiвночi! У! Я через тебе тiльки квiтки мо©
порозсипала! Бачиш, от братик та сестриця: це брат iз .сестрою
побралися... Боже ж, грiх який! А тодi як розпиталися, хто вони!.. Дак
брат i каже:
Ходiм, сестро, горою,
Розсi мось травою:
Ой ти будеш синiй цвiт,
А я буду жовтий цвiт...
Будуть дiвки квiти рвать,
Нас з тобою споминать...
Оце я кажу, а може, вони чують мене!..
- Хiба ж квiтки чують? - спитав, смiючися, Зiнько.- Адже вони неживi.
- Атож, неживi!.. А чого ж то, як садовина не родить, то на святий
вечiр дiдусь беруть сокиру та й iдуть до грушi або до яблунi, та й
нахваляються, що рубатимуть: "Як не родитимеш, то зрубаю i в пiч уметаю, а
попiл на вiтер порозпускаю!" Дак воно зляка ться та й родить.
- Та це байка! От заговори зараз до цього дуба, то нiчого не розбере.
- А,_ може ж, i розбере! Береза хвалилася сво ю корою та й каже дубовi:
"Давай мiнятися!" А дуб каже: "Не хочу - мене тiльки кора в свiтi й
держить".
- Дак вони ще й розмовляють?
- А то нi? Воно все говорить промiж себе. Один чоловiк та знав
розбирати i звiрячий, i пташиний, i травиний, i всякий голос... дак, було,
йде, а вони, зiлля, промiж себе розмовляють. Я,- каже одно,- вiд того. А
те: а я вiд того... я вiд голови... я вiд любощiв... Так i розмовляють...
Найбiльше вночi... Зiллечко до зiллечка прихиля ться, зiллечко до зiллечка
озива ться... I-i! Аж дивно й страшно, як подума ш!
Вона аж iздригнулася.
- Чого ж тобi страшно?
- Воно не страшно... а так... як от на Великдень усi люди i батюшка
перед церквою стоять, перед дверима зачиненими, та: Христос воскрес! А
воно вiдтiля, як з того свiту: воiстину воскрес!.. Та й одчиниться!..
Ой!.. I дивно, i страшно, й весело!.. Усяка травинка на свiтi жива... От
ходиш так, дума ш,- воно так собi, як камiнь, аж воно - живе, i чу , i
розбира ... I земля чу , i трава чу , i дерево чу ... А ми не чу мо ©х...
Може, й вони мене не чують, тiльки себе... I я серед ©х, як травинка,
манюсiнька травинка...
Вона заплющила очi i знову здригнулася:
- Ух!..
- Чого ти?
- Менi вже здалось, що я травинка.
- Серденько мо , це все казки. Воно не так на свiтi, як ти дума ш.- I
Зiнько почав ©й розказувати, що вiн у книзi читав про те, як рослини
живуть. А вона, втупивши в його сво© мрiйнi оченята, слухала мовчки, i ©й
уявлялося, що вона така травинка-травиночка дрiб-нюня-дрiбню-усiнь-ка на
цьому широкому свiтi!.. Така манюня!.. I хтось прийде та й зiрве ©©, а ©й
буде боляче-боляче!.. Ох, може, ©х i рвати грiх, цi
билиночки-квiтиночки?.. Цi билиночки, цi квiтиночки, що ростуть-цвiтуть
серед долиночки.
- Зiньку, скажи, чого це так: iнодi нiчого не заспiва ш, а iнодi саме
склада ться?
- Що склада ться?
- Пiсня... От, кажуть, на морi е такi морськi панни - спiвають так
гарно... повипливають на хвилi - самi гарнi-прегарнi - та як заспiвають,
то й море стиха ... слуха ... А люди ходять понад берегами та дослухаються
тих пiсень, та й собi переймають... З того й пiснi, кажуть, на свiтi... А
от я тих дiвчат морських i не чула, а пiснi складаються...
- Та як же то?
- Та... от... Ну, от дивишся на щось... або от згаду ш щось, а воно
одно до одного й тулиться... i спiва ться...
Вона заплющила очi й почала стиха спiвати:
Oй билиночка до билиночки прихилялась,
А до милого та милесенька пригорталась.
Травка хилиться та синенькими квiтоньками,
Мила дивиться та ясненькими оченьками.
Удвох будемо, он билинонько, процвiтати...
Удвох будемо, ой милесенький, пробувати!..
- От ба: це про тебе та про мене пiсня!..
- Дак ти ще й пiснi склада ш?
- Хiба я ©© складала? Воно саме... От так почне, почне тулитися...
нижеться, як разок намиста... а тодi щось i вийде...
Зiньковi сподобалось це. Вiн почав прохати Га©нку, щоб iще щось
заспiвала. Але вона схопилася з мiсця i замахала руками:
- Нi, нi! Не хочу!.. То так, як саме набiжить...
- Га©нко! Га©нко! - почувся голос у садку.- Де ти?
- Мати кличуть,промовила Га©нка й побiгла до хати.
Зiнько зостався сам. Була недiля, i вiн одпочивав. Лежав нерухомо й
дивився поперед себе. Його хата й садок були на горi, i звiдси видко було
йому за малим не все село. Бiленькi хатки з темними й жовтими солом'яними
покрiвлями визирали, весело всмiхаючись, з невеличких садочкiв, що
зеленiли мало не в кожному дворi,- мов дiвчата позаквiтчувались та й
повиходили на вулицю всiм гуртом. Бiля хаток де-не-де ворушилися люди, по
дворах вештались, вулицею помалу йшли або сидiли пiд хатою, розмовляючи.
За все вищi були великi верби гiллястi; вони широко розкидалися вгорi i
над хатками, i над тими садочками, зеленiючи ясно на блакитному небi. ©х
так багато було, що вони затуляли частину хат, i все село здавалося якимсь
садом-га м, що серед його побудовано було отi маленькi людськi осельки.
Було надвечiр. Сонце не пекло вже, тiльки грiло ласкаво, вiтрець нiде
не прокидався, нi один лист не ворушився.
Тихi дерева стояли нерухомо, похилившись над селом, мов
замислились-задумались про щось. I все село обiймав упокiй, тихий
святковий упокiй-одпочинок, такий любий робочому селяниновi.
- Як любо! Як тихо...- думав собi Зiнько.- Як верби гарно похилились.
Так, мов дивляться - що там робиться внизу, по тих хатках та по вулицях,
та й собi радiють, що люди вiдпочивають, що ©м затишно та гарно. Добра
штука дерево: аж веселiше ста , як воно над тобою схиля ться! I добре жити
пiд тими тихими вербами, усмак наробившись, усмак i вiдпочивши!
- Зiньку! Хочеш полуднувати? - гукнула Га©нка десь iз-за дерев.
- Не хочу, зараз пiду.
Пiдвiвся, став i глянув у другий бiк.
Внизу, пiд садком, широко простилалась велика зелена лука, по нiй
вузенькою стежкою звивалася рiчечка, то поблискуючи ясно проти сонця, то
ховаючись пiд похилими вербами... он завернула колiном, уже й зникла
з-перед очей, тiльки очерети значать ©© шлях - геть-геть потяглися
сiро-зеленою стiнкою, аж туди, вдалину, де аж на крайнебi хмарою темнi
великий лiс. Широко, й гарно, й любо глянути!..
Та треба ж i йти!
Вiн пiдняв iз землi й накинув на плечi чинарку, взяв бриля й пiшов. Не
заходячи в хату, перейшов у двiр i вийшов на вулицю. Зачиняючи ворота,
зупинився на мить, глянувши на свiй двiр.
Добрий двiр, великий! Ще батько побудувався на ньому, а Зiнько тiльки
додав дечого. Праворуч тiк iз стодолою великою, лiворуч бiля його комора
добра, а коло не© хлiви й повiтки; ще лiвiше, трохи вiддалiк, хата, а
зараз од не© починався i йшов аж униз сад. I скрiзь по двору попiд плотом
зеленiло дерево, хоч уже й не садовина. Багато з усього того Зiнько
понасаджував ще за живоття батькового i тепер дивився, радiючи, на свою
працю. А квiтник бiля хати - це вже Га©нчине дiло. Стiльки квiток, що й
ступнути скоро нiде буде. Не да й близько возом пiд'©хати: ставай
оддалiк! Цвiт королевий, нагiдки жовтi, барвiнок хрещатий стелеться,
високими стеблинами рожа червона сто©ть, а синенькi паничi крученi круг
не© в'ються... он зiрочки червонiють, а он троянди кущ... Щоб не пошкодити
квiткам, Зiнько вже загородив Га©нцi перед хатою заборонку маленьку,
плотик такий низенький чепурненький... А оце вже сам посадив хмiль бiля
пiддашшя, що над дверима; розрiсся хмiль так буйно, що й пiддашок укрив, i
на хату поп'явся... Гiлки вiд здорового клена та отой хмiль так покрiвлю
затуляють, що хата зеленоверхою зда ться. Васюта каже, що в Сивашiв хата i
гiлляста, i листата, ще й оката,- бо величенькi вiкна.
Причинивши ворота, пiшов улицею...
Не сидiла дома й Га©нка. Скоро Зiнько з дому, то й вона швидко накинула
на себе юпчину та й побiгла на Завалi©вський куток до баби Мокрини. А баба
Мокрина - то була собi така знаюча баба, на все село знахарка. Чи в кого
яка хвороба, чи в чоловiка що пропало, чи якiй дiвчинi вiд любощiв, чи до
любощiв треба,- всi до не©, до тi © баби Мокрини йшли. Стара вже була, а
ще моторна й бачача на все така, що ну! I все як пiдеш до не©, то й не
думай нiчого брехати, бо однак вона вгада, що брешеш,- тодi вже й
пособляти не схоче. "Iди, iди! - скаже.- Я не пособляю таким, що мене
дурять. Треба по правдi, а неправди я не люблю, не дай, боже, як не люблю!
I сама нiколи не кажу, та й менi ж нехай нiхто не каже".
I вже тодi, як розсердиться баба за брехню, то вже й пособляти не хоче,
нiяк не хоче! Хiба вже, хiба як хто такий багатий та добре вже дасть ©й,
то тодi, може, зласкавиться...
Через те, хто йшов до баби Мокрини, то той уже ©й усю правду повiдав -
як на сповiдi. I як вона що казала, то так уже до кожного словечка ©©
прислухалися, так вже ©й вiрили, що поповi й з половини так не йняли вiри,
як ©й.
I Га©нка дуже ©й вiри доймала. Звiсно, Зiнько казав, що баба Мокрина
нiчогiсiнько не тямить, тiльки людей дурить...
Га©нка знала, що Зiнько розумний... дуже розумний!.. Як на ©© думку, то
навiть i на всьому селi розумнiшого не було, бо вона сама бачила, що
Зiнько з ким схоче може зговорити: чи з писарем, то й з писарем, чи з
попом, то й з попом... i з паном... i з кожним... А розумно говорить, так
аж страх! I нiхто так гарно книжок не чита , як Зiнько... Це так, правда
тому всьому... ну... ну, а вже що про ворожок та про вiдьом, що вiн не
вiрить, то то вже помиля ться... хоч як, а помиля ться!..
Де ж таки! Це ж усьому свiтовi звiсно, що вiдьми корiв доять, i з сохи
молоко доять, i в комин лiтають,- пе ж кожне зна , хоч кого спитай!.. А
хiба мало людей бачило, як вони перекидаються то собакою, то свинею, то
копицею... Це ж i дядько Охрiм бачили, i Петренко... А в Чорновусi йшов
один парубок, а вона, така здорова бiла собака, та лапи йому на плечi... А
вiн ©© за лапи, та в хату притяг, та й повiдрубував ©й лапи... Ой боже,
який же й немилосердний!.. Тодi пустив... Аж уранцi глянуть, а у
вдови-сусiди пальцi понадрубувано... Та що тут i казати!.. Це ж усяке
зна !.. I про ворожок звiсно, що правду кажуть i пособляють... Нi, це вже
Зiнько помиля ться!..
Та хоч i помиля ться, а все ж вона бо©ться йому признаватися, що до
баби Мокрини бiга . Та вiн би ©© засмiяв, та вiн би ©й такого наказав!..
Ой-ой-ой!.. Та ©й i самiй сором iздумати!..
Сором... нi, воно не сором... а так... якось... Вона сама не дуже й
хоче того... Чи то пак так: раз хоче, а вдруге не хоче. Звiсно, як
побачить вона Карпову Катрю,- це ж ©© й приятелька,- як та дитинку
пригорта та вчить ©© ходити, то, ©й-бо, так чогось i Га©нцi схочеться,
щоб учити дитинку ходити, свою дитинку, не чужу... i цiлувати його...
такого маленького... Цiлувати його в щiчки, в носик, в оченята, в нiжки, в
ручки... i тулити його до себе - так дуже-дуже!.. А воно пруча ться -
нiжками й ручками...
Пруча ться рученьками,
Всмiха ться оченьками,
А озветься губоньками...
Таке гарне!..
Ну, а вже як ото кричить та вмажеться, та треба його мити та чепурити,-
ну, ото вже й не гарно!..
А Зiнько дуже хоче сина!.. Так хоче, так хоче - "хоч поганенького",
каже смiючись. Поганенького! Нi, вона поганенького не хоче: коли вже син,
дак щоб гарний!.. Та де ж вона йому вiзьме, коли нема?
А хочеться дружинi догодити!.. Вона й почала питати людей, дак ©© Катря
ж таки й нараяла: "Пiди,каже,- до баби Мокрини - пособля ".- "А ти хiба
ходила?" - "Нi, менi не треба було... люди кажуть..."
Ну, вже ж, щоб Зiньковi догодити, то треба пiти... хоч вiн би й
смiявся, капосний, коли б довiдався!.. Ой, смiявся б!..
Та дарма! Вже ©й знахарка казала, що пособиться. Вона вже ©й давала
такого зiлля пити i звелiла: як вип' - прийти, то ще дасть. Оце ж вона i
йде. Уже ж щось та буде, щось та буде! Тодi вже не Зiнько з не©
посмi ться, а вона з Зiнька. "А що,- скаже,- не вiриш ворожкам, а от тобi
син!.."
Щоб ближче йти, Га©нка перескочила через плiт, тiльки намисто брязнуло,
i пiшла городами й левадами. Закувала зозуля.
- Зозуле-зозуле! Скiльки менi год жити? Зупинилася i стала лiчити.
Зозуля накувала п'ять, десять i кувала далi, не перестаючи, аж до тридцяти
i трьох.
- Ой-ой-ой! Як багато! Це добре! Бо на свiтi гарно жити! А от тiй,
мабуть, не гарно було, що з не© зозуля. Як-бо це воно? Князiвна та
закохалася в козака. А князь того не знав, бо якби знав, то i в темницю
дочку завдав би...
Он завдав би у темниченьку
Свою дочку- диниченьку.
Дак вони зiйдуться в гаю нищечком та й сидять там,
цiлуються-милуються... То смiються, з закоханнячка свого радiючи, то
плачуть, свою нещасливу долю згадуючи. А самi такi - як сонечко... А
батько-князь iшов га м як чорна хмара... Вже довiдався!.. А козак, лиха не
чуючи, до не© й каже: "Ти ж моя зозуленька!" - та й пригорнув. А князь як
кинеться туди. "Будь же,- каже,- ти, проклята, навiки зозулею!" Дак вона -
пурх! - та й полетiла з рук у козака... I лiта тепер пташкою-сиротою та й
плаче... Боже ж, нещаслива доля! Чому про все пiсень спiвають, а про це -
нi? От якби й про це пiсню спiвати!..
Не всi тi© сади цвiтуть,
Що весною розвиваються,
Не всi тi© замiж iдуть,
Що любляться та кохаються!
Одна така та князiвночка
Та в козака закохалася,
У гайочку та в зеленому
Цiлувалась-милувалася...
"Ой боже мiй! Що .ж це я? - припинила сама себе Га©нка.- Чи не дурна?
Серед чужо© левади стою й .пiсню спiваю. Та й забарилася як!.. Треба бiгти
мерщiй!.."
Перебiгла леваду, доскочила до струмочка дзюркотливого. Десь, мабуть,
ста полум'я. От i в нас така iскорка прокинулась. Щороку народу бiльша ,
а землi - нi. Тепер на душу припада вдво менше землi, нiж було спершу. У
нас i тепер безземельнi зараз би порозбирали ту землю, а ви ©© прода те
одному. Чи то ж по правдi? Продайте чи дайте по десятинi, по двi тому, в
кого землi мало або й зовсiм нема, а не збагачуйте того, хто й так
багатий. Чи громадi буде добро з того, що один буде дуже багатий, а другий
дуже бiдний? Тодi громадi добре, як у с i в достатках.
- Правда! Правда! -озвалися навкруги голоси.- Наче в око влiпив!
А Зiнько, насмiлений хвалою, казав палко далi:
- Кажуть, громада - великий чоловiк. Треба ж, щоб у великого чоловiка й
сила велика була, а то вiн буде малий. Хай же вiн не збува ться сво ©
сили. Наша сила - земля. Коли вона буде в громади - буде й сила; коли ж
громада ©© вiддасть комусь, то свою силу змалить, а чужу вбiльшить. Тодi
великим чоловiком буде не громада, а хтось iнший, а громада буде в його
попихачем. Хто хоче зробити громаду попихачем - хай прода землю, хай
пiдпалю громадську хату! Оце й усе!
Зiнько зiйшов iз схiдцiв у стовпище. Громада мовчала, на хвилину
притихши. Всiх уразили Зiньковi слова. Помалу почав озиватися то той, то
цей:
- А що ж, хiба й не правда?.. Вони на нас скоро верхи ©здитимуть!.. Не
можна ©м попускати!.. Не треба продавати!.. Не хочемо!..
Озивалося все бiльше й бiльше. Вся громада вже гула, як бджоли в улику.
Тим, хто за горiлку згоджувався стати за Дениса, тепер сором було
згадувати про це. Та й хто сидiв у неволi в Дениса чи в його полигачiв,
забув на ту мить про те. Кожний почувався громадянином. Кожний розумiв, що
вiн тут ма силу, i любо йому було це почувати. Денисовi полигачi мовчали,
а голосно озивалися прихильники громадськi. Зiнько й товаришi ходили
промiж людьми i додавали ©м ще до того, що вже було казано.
- А цитьте ви! Слухать! - зикнув з усi© сили старшина.
Громада вщухла, дослухаючися, що вiн iще скаже. Але загомонiв не вiн, а
Денис:
- Коли не хоче громада продавати, то я за сво© грошi й деiнде
знайду,плакати не буду. Тiльки вже як громада до мене, так i я до громади.
Нехай уже тепер нiхто не ходить до мене по землю, та й тим не буду далi
ждати, хто менi грошi винен. От що!
Проказавши це, вiдiйшов назад i сiв на рундуцi на ослiнчику. За ним
виступив Рябченко:
- I по-мо му, громада не по правдi робить з Денисом Пилиповичем. Коли
так, то й я слiдком за ©м: землi нiкому не дам i з позичками царамониться
не буду.
- Та вже й я не iнак робитиму,- озвався Остап, а за ним i Денисiв тесть
Манойло, а за Манойлом - Сучок.
Всi тi похвалки падали на громаду, як довбня воловi на голову. Голова
запаморочувалась.
- От так, як зараз казано,- так i я робитиму з вами! - гукнув
Копаниця.Чули?
А вони це так добре чули, що вiдразу не знать де й подiлася вся та
смiлiсть, той громадський запал, що тiльки оце зараз охопив ©х. Стояли
похнюпившись, i кожен думав про те, скiльки вiн винен Денисовi чи кому з
його полигачiв, де вiн вiзьме грошей, щоб вернути ту позику, в кого вiн
братиме восени землю, куди вiддасть на пашу товар...
- Чули? - гукав Копаниця.- Коли не позакладало, то тепер бачите, куди
треба завертати! Отже, хто хоче продати Денисовi Пилиповичу Сивашевi землю
- зоставайся там, де сто©ш, а хто не хоче - виходь лiворуч за колодки.
Зiнько, Карпо, Васюта, Грицько та ще чоловiк десять, а серед них
Дмитро, Михайло та Савка, перейшли лiворуч. Всi iншi, величезна бiльшiсть,
стояли мовчки, похнюпившись.
- Люди добрi! - скрикнув до них Зiнько.- Та що ж це ви робите? Ви ж
самi себе прода те!
- Мальчать! - крикнув старшина.- Що ти менi тут бунт заводиш? Я тебе в
холодну закину! Я тебе в стан одiшлю!
- Годi! - вiдказав Зiнько.- Що це ви так з холодною розносилися, що все
мене закида те? Я не бунтую, я правду кажу. Панове громадо! Сором вам, що
ви такi боязкi! Невже ж нiде нема правди на свiтi, тiльки в багацькiй
кишенi?
- Десятники! Берiть його в холодну! - репетував старшина.
Десятники нехотя пiдiйшли до Зiнька.
- Братики,- промовив до ©х Васюта,- не будьте свиняками! Бо щоб я здох,
коли першому, хто до його торкнеться, не погладжу його свинячу морду оцi ю
штучкою! - I вiн пiдняв свого здоровенного кулака.
Десятники стали, не знаючи, що ©м робити. Але й старшина, бачачи, що
вже почина ться щось непевне, облишив Зiнька, мов забувши за нього, i
гукнув на писаря:
- Семене Семеновичу! Пишiть приговор о продажi обчесько© землi Денису
Пилиповичу Сивашу!
- Ще вчора написав! - одказав писар.
- Одбирать руки! - звелiв старшина. Дво письменних пiшло у стовпище
вiдбирати в неписьменних руки. Звичайно пiдписувались за ©х i без цього,
але що тепер було таке карлючкувате дiло, то старшина звелiв зробити й це.
Дво людей штовхалося серед стовпища, а стовпище стояло похнюплене,
понуре...
Зiнько мовчав, не знаючи вже, що дiяти, бачачи добре, що тут уже нiщо
не поможе. I враз мов полум'ям обняло йому голову, i вiн, сам не знаючи,
нащо це робить, кинувся до Дениса i, стискаючи кулаки, скрикнув:
- Дерилюде! Всiх проглинути хочеш? А бодай би ти подавився на цьому
мiсцi!..
Ще одна мить, i Зiнько вдарив би Дениса, збив би його додолу, пiд
ноги... Але Денис, iзроду не бачивши Зiнька такого роздратованого,
злякався й скрикнув:
- Господин старшина! Я протестуюсь... Вiн мене вб' !..
Це перелякане обличчя, цей повний страху голос одразу спинив Зiнька.
Вiн спустив руки.
- А, так! - скрикнув старшина.- Десятники! Роти пороззявляли, стоять,
як стовпцi... Берiть його!..
Але поки десятники наблизились, Карпо взяв Зiнька за руку i вивiв його
з громади.
- Ходiм, брате! Нема вже чого нам тут робити!.. Вони пiшли.
- Ну й падлюки! - лаяв громаду Васюта.- От свиняча порода!
- Вивiшав би всiх! - похмуро й прикро сказав Карпо.
- Таку землю, таку гарну землю та й вiддати! - бiдкався Грицько.
- А ми ще клопочемось за ©х, за громаду! - казав Карпо.- Та наплювать
на цю громаду,- вона доброго слова не варта.
Зiнько нiчого не сказав, тiльки важко дихав, стискаючи зуби.
- Усi в ©х у руках, як риба в волоцi в матнi, от що! - казав
Грицько.Схоче - випустить, а схоче - в юшцi з'©сть.
- Були там такi, що й не в матнi, та й тi в свинячий слiд
побiгли,вiдказав Васюта.
- Праведний чоловiк нiякого лиха не зляка ться, а злочестивий i без
лиха лихо дi ,- правив сво Карпо.- Чого ж ми будемо за ©х клопотатися,
турбацi© собi завдавати? Не дурно сказано, що покиньте мертвих сво© мерцi
ховати,- отак i це.
- Ат, облиш-бо, Карпе! - вiдказав гiрко Зiнько.- Неправду ти кажеш, та
нехай iншим разом, а то тепер...
Вiн не доказав, що йому було тепер так тяжко й гiрко, що не хотiлось i
розмовляти.
Похмурий вернувся вiн додому, i Га©нка не могла його звеселити нiяким
сво©м примилянням та щебетанням.
Довго не спав тi © ночi Зiнько за думками. Не раз та й не двiчi
доводилось йому нещасливо ставати в громадi проти тих людей, що й
сьогоднi, але нiколи не було йому це так тяжко, як цього разу. I не через
те тiльки, що саме дiло було не маленьке, задля громади важне. Нi, дедалi
все дужче й дужче опановувала Зiнька одна думка й не давала йому спокою:
думка завести в громадi такий лад, щоб по правдi все робилось, хотiлось
бачити свою громаду в усiх справах розумною, правдивою та дружною. Тодi б
усiм було добре, всi щасливо та гарно жили б. Багато вже думав Зiнько про
те, яким робом це зробити, та не мiг нi до чого путящого додуматися, до
такого, щоб одразу воно взяло та й повернуло всiх людей на кращий шлях.
Додумався тiльки до того, що йому самому треба завсiгди робити так, як вiн
хотiв би, щоб усi робили, та й iнших нахиляти до того. Та цього ж, мабуть,
мало. Бо от же й вiн, i товаришi його того додержували, а нiчого сьогоднi
не вдiяли...
А якби вiн iз сво©м товариством цього разу подужав у громадi, то це
великого важило б! Тодi б смiливiше було б усiм стояти проти тих, хто
хотiв сiдати на шию. А тепер буде гiрше, дуже гiрше!.. I надiя на те, що в
громадi покраща , поладнiша , вiдсувалася ще далi.
Та все ж Зiнько не хотiв зрiкатися тi © надi©, не хотiв покидати того,
чим повна була вся його душа. Повинна таки правда подужати кривду! Хоч не
скоро, а подужа ,- це Зiнько добре зна . I як зна , так i робитиме,- якось
уже воно буде...
А там, далеко, на майданi, галасував народ, i той галас долинав i до
Зiнька. То громада пила Денисову горiлку. П'янiючи, галасуючи, точачись i
лаючись, вона забувала про те, що сама себе вiддавала в попихачi кожному,
хто хотiв нею попихати...
Частина друга
Зажурився соколонько:
Бiдна моя головонько, Що я рано з вир'я вийшов.
Нiде сiсти, гнiзда звити,
Малих дiтей розплодити,
Бо по горах снiги лежать.
Народна пiсня
I. ГА НКА
Га©нка гнiвалася:
- Поганий, поганий, поганий,- казала, одвертаючись од Зiнька.- I не
кажи, що гарний,- ти поганий!
- Я й не кажу, що я гарний,- усмiхаючись, одпо-вiдав Зiнько, лежачи в
сво му садку пiд гiллястим дубом та дивлячись на делiкатнi риси чепурного
жiнчиного обличчя, на ©© тонкий, мов дитячий, стан. Вона сидiла на травi
бiля його, повернувшися боком, надимала губки, випинаючи ©х наперед, i
через те ©© обличчя здавалося Зiньковi таким чудним, що вiн зареготався.
- Чого ти смi шся? - швидко повернулася вона до його.- Ну, скажи, чого
ти смi шся?
- Того, що ти сердишся.
- А, дак так!.. Дак так!..- скрикнула.- Я серджуся, я гнiваюсь, а вiн
смi ться, а йому смiшки! Ну, дак я ж пiду вiд тебе, пiду!
I вже була схопилася, щоб бiгти, та зараз же i спинилася:
- Злий!.. Недобрий!.. Глузу !.. От я ж тобi дам!.. От я ж тебе...
битиму!..
Кинулась до його, вхопила за плечi та й почала з усi © сили трусити i
товкти його сво©ми маленькими рученятами.
- От тобi!.. От тобi!.. Щоб не глузував!.. Щоб не смiявся!..
А вiн реготав iще гiрше, вхопив ©© дужою рукою за стан i пригорнув на
груди та й почав цiлувати в очi, в щоки, в уста.
- Геть! геть!.. капосний!.. Не хочу!.. Не займай!.. Вона вiдбивалась,
не давалася, але згодом затихла, заплющивши очi, знеможена його
поцiлунками, аж поки враз вихопилась iз рук, одбiгла трохи, стала i
подивилась на його: чи не гнатиметься за нею. Вiн не гнався.
Вернулась, сiла бiля його на траву, а вiн, лежучи, зiперся на лiкоть i
дивився, як вона ховала пальчиками пiд очiпок неслухняне русяве волосся,
що оточало вже все ©© рожеве личко.
- Ат, це менi волосся!..
- Ну, i чого ж ти на мене сердишся? - спитав Зiнько.
Вона почала докоряти:
- Бач, примиля шся, а сам який зробився? Мало коли й дома сидиш - як те
перекотиполе, все гуля ш. Я за тобою й дух роню, а ти за мене забува ш.
- Дурненьке мо ! Як же я за тебе забуваю?
- А так, що то було як вечiр, як недiля, як свято, то ми все вдвох, як
орiшки-близнята,- або говоримо, або чита мо, або спiва мо... А тепер!..
- А тепер?
- А тепер ти i ввечерi, i в свято або сам ходиш то до Васюти, то до
Грицька, то до себе наведеш ©х повну хату!
- I яка ж то й повна хата, як дво або тро ! А хiба ти ©х не любиш?
- Чому? Васюта такий гарний, добрий... та чудний-чудний!
- Ну, от бачиш! А Карпо?
- От, Карпо твiй!.. Катря гарна, а Карпо твiй як почне вичитувати, мов
з книжки: "Пам'ятай, жено, i встаючи й лягаючи, i за стiл сiдаючи, що грiх
тебе вловлю , i во уста вступа , i з уст виступа , i до носа приступа !.."
Ха-ха-ха!..
Вона так чудно вдавала Карпа з його навчальним голосом, що й Зiнько
засмiявся:
- Що ти вигаду ш?! Коли ж таки Карпо казав на Катрю - жено?
- От же казав,- я сама чула... А ми з Катрею як зарегочемось!.. А вiн
розсердився та грюк дверима, та з хати!..
- Ну, а Грицько який тобi?
- Я вги не люблю! - вiдрубала Га©нка швидко.
- Дак я тебе не про вгу, а про Грицька.
- А Грицько... Грицька... менi його жалко... Та вони всi гарнi, а
тiльки я не люблю, що через ©х та нiколи й поговорити з тобою, мов у
жнива!..
- Не з-так то вже й нiколи,- засмiявся Зiнько.- Хоч воно, може, трохи й
правда, бо останнiми часами було стiльки клопоту: то з товаришами треба
було радитися, то в город ©здити, то ще що...
- От бач! От бач!.. А я все сама, як вербиченька в полi.
- Та ти ж iз матiр'ю... I добре ж зна ш, що я не з примхiв те роблю, а
задля громадсько© справи так треба...
- Задля громадсько© справи...- почала була щось непевне Га©нка, але
Зiнько перепинив ©©, кажучи сво далi:
- А ти ж у мене розумна, ти ж не така, як iншi жiнки, що ©м байдуже, що
там поза хатою робиться; ти розумi ш, що кожному громадяниновi треба за
добро громадське дбати.
В гарненькiй голiвцi Га©нчинiй оця штука - громадське добро - була
якась занадто невиразна - от як туман: бiлi , а пiдiйдеш ближче - нiчого
нема, розвiявся, чи що. Але що Зiнько ©© хвалив (вона так любить, як вiн
©© хвалить), то й вона подобрiшала задля того премудрого туману, задля
громадського добра i зараз же знову сiла бiля самiсiнького Зiнька, взяла
його голову i положила собi на колiна. Сама ж споважнiла й промовила:
- Воно звiсно, як громадська справа, то треба... Тiльки зна ш, Зiнечку,
якби так, щоб громадському добровi манюпусiнька часиночка, як нiч у жнива,
а нам удвох - велика, як день улiтку.
Зiнько засмiявся:
- Моя ясочко! От упора мось якось iз тi ю землею, то й буде все гаразд.
Моя ти щебетушечко!
Вона голосно засмiялась i засипала йому все обличчя й голову дощем
квiток, тiльки що нарваних унизу на левадi.
- А сьогоднi ж ти недовго будеш у Грицька? - спиталася.
- Нi, недовго.
- Гляди ж! Не сиди до пiвночi! У! Я через тебе тiльки квiтки мо©
порозсипала! Бачиш, от братик та сестриця: це брат iз .сестрою
побралися... Боже ж, грiх який! А тодi як розпиталися, хто вони!.. Дак
брат i каже:
Ходiм, сестро, горою,
Розсi мось травою:
Ой ти будеш синiй цвiт,
А я буду жовтий цвiт...
Будуть дiвки квiти рвать,
Нас з тобою споминать...
Оце я кажу, а може, вони чують мене!..
- Хiба ж квiтки чують? - спитав, смiючися, Зiнько.- Адже вони неживi.
- Атож, неживi!.. А чого ж то, як садовина не родить, то на святий
вечiр дiдусь беруть сокиру та й iдуть до грушi або до яблунi, та й
нахваляються, що рубатимуть: "Як не родитимеш, то зрубаю i в пiч уметаю, а
попiл на вiтер порозпускаю!" Дак воно зляка ться та й родить.
- Та це байка! От заговори зараз до цього дуба, то нiчого не розбере.
- А,_ може ж, i розбере! Береза хвалилася сво ю корою та й каже дубовi:
"Давай мiнятися!" А дуб каже: "Не хочу - мене тiльки кора в свiтi й
держить".
- Дак вони ще й розмовляють?
- А то нi? Воно все говорить промiж себе. Один чоловiк та знав
розбирати i звiрячий, i пташиний, i травиний, i всякий голос... дак, було,
йде, а вони, зiлля, промiж себе розмовляють. Я,- каже одно,- вiд того. А
те: а я вiд того... я вiд голови... я вiд любощiв... Так i розмовляють...
Найбiльше вночi... Зiллечко до зiллечка прихиля ться, зiллечко до зiллечка
озива ться... I-i! Аж дивно й страшно, як подума ш!
Вона аж iздригнулася.
- Чого ж тобi страшно?
- Воно не страшно... а так... як от на Великдень усi люди i батюшка
перед церквою стоять, перед дверима зачиненими, та: Христос воскрес! А
воно вiдтiля, як з того свiту: воiстину воскрес!.. Та й одчиниться!..
Ой!.. I дивно, i страшно, й весело!.. Усяка травинка на свiтi жива... От
ходиш так, дума ш,- воно так собi, як камiнь, аж воно - живе, i чу , i
розбира ... I земля чу , i трава чу , i дерево чу ... А ми не чу мо ©х...
Може, й вони мене не чують, тiльки себе... I я серед ©х, як травинка,
манюсiнька травинка...
Вона заплющила очi i знову здригнулася:
- Ух!..
- Чого ти?
- Менi вже здалось, що я травинка.
- Серденько мо , це все казки. Воно не так на свiтi, як ти дума ш.- I
Зiнько почав ©й розказувати, що вiн у книзi читав про те, як рослини
живуть. А вона, втупивши в його сво© мрiйнi оченята, слухала мовчки, i ©й
уявлялося, що вона така травинка-травиночка дрiб-нюня-дрiбню-усiнь-ка на
цьому широкому свiтi!.. Така манюня!.. I хтось прийде та й зiрве ©©, а ©й
буде боляче-боляче!.. Ох, може, ©х i рвати грiх, цi
билиночки-квiтиночки?.. Цi билиночки, цi квiтиночки, що ростуть-цвiтуть
серед долиночки.
- Зiньку, скажи, чого це так: iнодi нiчого не заспiва ш, а iнодi саме
склада ться?
- Що склада ться?
- Пiсня... От, кажуть, на морi е такi морськi панни - спiвають так
гарно... повипливають на хвилi - самi гарнi-прегарнi - та як заспiвають,
то й море стиха ... слуха ... А люди ходять понад берегами та дослухаються
тих пiсень, та й собi переймають... З того й пiснi, кажуть, на свiтi... А
от я тих дiвчат морських i не чула, а пiснi складаються...
- Та як же то?
- Та... от... Ну, от дивишся на щось... або от згаду ш щось, а воно
одно до одного й тулиться... i спiва ться...
Вона заплющила очi й почала стиха спiвати:
Oй билиночка до билиночки прихилялась,
А до милого та милесенька пригорталась.
Травка хилиться та синенькими квiтоньками,
Мила дивиться та ясненькими оченьками.
Удвох будемо, он билинонько, процвiтати...
Удвох будемо, ой милесенький, пробувати!..
- От ба: це про тебе та про мене пiсня!..
- Дак ти ще й пiснi склада ш?
- Хiба я ©© складала? Воно саме... От так почне, почне тулитися...
нижеться, як разок намиста... а тодi щось i вийде...
Зiньковi сподобалось це. Вiн почав прохати Га©нку, щоб iще щось
заспiвала. Але вона схопилася з мiсця i замахала руками:
- Нi, нi! Не хочу!.. То так, як саме набiжить...
- Га©нко! Га©нко! - почувся голос у садку.- Де ти?
- Мати кличуть,промовила Га©нка й побiгла до хати.
Зiнько зостався сам. Була недiля, i вiн одпочивав. Лежав нерухомо й
дивився поперед себе. Його хата й садок були на горi, i звiдси видко було
йому за малим не все село. Бiленькi хатки з темними й жовтими солом'яними
покрiвлями визирали, весело всмiхаючись, з невеличких садочкiв, що
зеленiли мало не в кожному дворi,- мов дiвчата позаквiтчувались та й
повиходили на вулицю всiм гуртом. Бiля хаток де-не-де ворушилися люди, по
дворах вештались, вулицею помалу йшли або сидiли пiд хатою, розмовляючи.
За все вищi були великi верби гiллястi; вони широко розкидалися вгорi i
над хатками, i над тими садочками, зеленiючи ясно на блакитному небi. ©х
так багато було, що вони затуляли частину хат, i все село здавалося якимсь
садом-га м, що серед його побудовано було отi маленькi людськi осельки.
Було надвечiр. Сонце не пекло вже, тiльки грiло ласкаво, вiтрець нiде
не прокидався, нi один лист не ворушився.
Тихi дерева стояли нерухомо, похилившись над селом, мов
замислились-задумались про щось. I все село обiймав упокiй, тихий
святковий упокiй-одпочинок, такий любий робочому селяниновi.
- Як любо! Як тихо...- думав собi Зiнько.- Як верби гарно похилились.
Так, мов дивляться - що там робиться внизу, по тих хатках та по вулицях,
та й собi радiють, що люди вiдпочивають, що ©м затишно та гарно. Добра
штука дерево: аж веселiше ста , як воно над тобою схиля ться! I добре жити
пiд тими тихими вербами, усмак наробившись, усмак i вiдпочивши!
- Зiньку! Хочеш полуднувати? - гукнула Га©нка десь iз-за дерев.
- Не хочу, зараз пiду.
Пiдвiвся, став i глянув у другий бiк.
Внизу, пiд садком, широко простилалась велика зелена лука, по нiй
вузенькою стежкою звивалася рiчечка, то поблискуючи ясно проти сонця, то
ховаючись пiд похилими вербами... он завернула колiном, уже й зникла
з-перед очей, тiльки очерети значать ©© шлях - геть-геть потяглися
сiро-зеленою стiнкою, аж туди, вдалину, де аж на крайнебi хмарою темнi
великий лiс. Широко, й гарно, й любо глянути!..
Та треба ж i йти!
Вiн пiдняв iз землi й накинув на плечi чинарку, взяв бриля й пiшов. Не
заходячи в хату, перейшов у двiр i вийшов на вулицю. Зачиняючи ворота,
зупинився на мить, глянувши на свiй двiр.
Добрий двiр, великий! Ще батько побудувався на ньому, а Зiнько тiльки
додав дечого. Праворуч тiк iз стодолою великою, лiворуч бiля його комора
добра, а коло не© хлiви й повiтки; ще лiвiше, трохи вiддалiк, хата, а
зараз од не© починався i йшов аж униз сад. I скрiзь по двору попiд плотом
зеленiло дерево, хоч уже й не садовина. Багато з усього того Зiнько
понасаджував ще за живоття батькового i тепер дивився, радiючи, на свою
працю. А квiтник бiля хати - це вже Га©нчине дiло. Стiльки квiток, що й
ступнути скоро нiде буде. Не да й близько возом пiд'©хати: ставай
оддалiк! Цвiт королевий, нагiдки жовтi, барвiнок хрещатий стелеться,
високими стеблинами рожа червона сто©ть, а синенькi паничi крученi круг
не© в'ються... он зiрочки червонiють, а он троянди кущ... Щоб не пошкодити
квiткам, Зiнько вже загородив Га©нцi перед хатою заборонку маленьку,
плотик такий низенький чепурненький... А оце вже сам посадив хмiль бiля
пiддашшя, що над дверима; розрiсся хмiль так буйно, що й пiддашок укрив, i
на хату поп'явся... Гiлки вiд здорового клена та отой хмiль так покрiвлю
затуляють, що хата зеленоверхою зда ться. Васюта каже, що в Сивашiв хата i
гiлляста, i листата, ще й оката,- бо величенькi вiкна.
Причинивши ворота, пiшов улицею...
Не сидiла дома й Га©нка. Скоро Зiнько з дому, то й вона швидко накинула
на себе юпчину та й побiгла на Завалi©вський куток до баби Мокрини. А баба
Мокрина - то була собi така знаюча баба, на все село знахарка. Чи в кого
яка хвороба, чи в чоловiка що пропало, чи якiй дiвчинi вiд любощiв, чи до
любощiв треба,- всi до не©, до тi © баби Мокрини йшли. Стара вже була, а
ще моторна й бачача на все така, що ну! I все як пiдеш до не©, то й не
думай нiчого брехати, бо однак вона вгада, що брешеш,- тодi вже й
пособляти не схоче. "Iди, iди! - скаже.- Я не пособляю таким, що мене
дурять. Треба по правдi, а неправди я не люблю, не дай, боже, як не люблю!
I сама нiколи не кажу, та й менi ж нехай нiхто не каже".
I вже тодi, як розсердиться баба за брехню, то вже й пособляти не хоче,
нiяк не хоче! Хiба вже, хiба як хто такий багатий та добре вже дасть ©й,
то тодi, може, зласкавиться...
Через те, хто йшов до баби Мокрини, то той уже ©й усю правду повiдав -
як на сповiдi. I як вона що казала, то так уже до кожного словечка ©©
прислухалися, так вже ©й вiрили, що поповi й з половини так не йняли вiри,
як ©й.
I Га©нка дуже ©й вiри доймала. Звiсно, Зiнько казав, що баба Мокрина
нiчогiсiнько не тямить, тiльки людей дурить...
Га©нка знала, що Зiнько розумний... дуже розумний!.. Як на ©© думку, то
навiть i на всьому селi розумнiшого не було, бо вона сама бачила, що
Зiнько з ким схоче може зговорити: чи з писарем, то й з писарем, чи з
попом, то й з попом... i з паном... i з кожним... А розумно говорить, так
аж страх! I нiхто так гарно книжок не чита , як Зiнько... Це так, правда
тому всьому... ну... ну, а вже що про ворожок та про вiдьом, що вiн не
вiрить, то то вже помиля ться... хоч як, а помиля ться!..
Де ж таки! Це ж усьому свiтовi звiсно, що вiдьми корiв доять, i з сохи
молоко доять, i в комин лiтають,- пе ж кожне зна , хоч кого спитай!.. А
хiба мало людей бачило, як вони перекидаються то собакою, то свинею, то
копицею... Це ж i дядько Охрiм бачили, i Петренко... А в Чорновусi йшов
один парубок, а вона, така здорова бiла собака, та лапи йому на плечi... А
вiн ©© за лапи, та в хату притяг, та й повiдрубував ©й лапи... Ой боже,
який же й немилосердний!.. Тодi пустив... Аж уранцi глянуть, а у
вдови-сусiди пальцi понадрубувано... Та що тут i казати!.. Це ж усяке
зна !.. I про ворожок звiсно, що правду кажуть i пособляють... Нi, це вже
Зiнько помиля ться!..
Та хоч i помиля ться, а все ж вона бо©ться йому признаватися, що до
баби Мокрини бiга . Та вiн би ©© засмiяв, та вiн би ©й такого наказав!..
Ой-ой-ой!.. Та ©й i самiй сором iздумати!..
Сором... нi, воно не сором... а так... якось... Вона сама не дуже й
хоче того... Чи то пак так: раз хоче, а вдруге не хоче. Звiсно, як
побачить вона Карпову Катрю,- це ж ©© й приятелька,- як та дитинку
пригорта та вчить ©© ходити, то, ©й-бо, так чогось i Га©нцi схочеться,
щоб учити дитинку ходити, свою дитинку, не чужу... i цiлувати його...
такого маленького... Цiлувати його в щiчки, в носик, в оченята, в нiжки, в
ручки... i тулити його до себе - так дуже-дуже!.. А воно пруча ться -
нiжками й ручками...
Пруча ться рученьками,
Всмiха ться оченьками,
А озветься губоньками...
Таке гарне!..
Ну, а вже як ото кричить та вмажеться, та треба його мити та чепурити,-
ну, ото вже й не гарно!..
А Зiнько дуже хоче сина!.. Так хоче, так хоче - "хоч поганенького",
каже смiючись. Поганенького! Нi, вона поганенького не хоче: коли вже син,
дак щоб гарний!.. Та де ж вона йому вiзьме, коли нема?
А хочеться дружинi догодити!.. Вона й почала питати людей, дак ©© Катря
ж таки й нараяла: "Пiди,каже,- до баби Мокрини - пособля ".- "А ти хiба
ходила?" - "Нi, менi не треба було... люди кажуть..."
Ну, вже ж, щоб Зiньковi догодити, то треба пiти... хоч вiн би й
смiявся, капосний, коли б довiдався!.. Ой, смiявся б!..
Та дарма! Вже ©й знахарка казала, що пособиться. Вона вже ©й давала
такого зiлля пити i звелiла: як вип' - прийти, то ще дасть. Оце ж вона i
йде. Уже ж щось та буде, щось та буде! Тодi вже не Зiнько з не©
посмi ться, а вона з Зiнька. "А що,- скаже,- не вiриш ворожкам, а от тобi
син!.."
Щоб ближче йти, Га©нка перескочила через плiт, тiльки намисто брязнуло,
i пiшла городами й левадами. Закувала зозуля.
- Зозуле-зозуле! Скiльки менi год жити? Зупинилася i стала лiчити.
Зозуля накувала п'ять, десять i кувала далi, не перестаючи, аж до тридцяти
i трьох.
- Ой-ой-ой! Як багато! Це добре! Бо на свiтi гарно жити! А от тiй,
мабуть, не гарно було, що з не© зозуля. Як-бо це воно? Князiвна та
закохалася в козака. А князь того не знав, бо якби знав, то i в темницю
дочку завдав би...
Он завдав би у темниченьку
Свою дочку- диниченьку.
Дак вони зiйдуться в гаю нищечком та й сидять там,
цiлуються-милуються... То смiються, з закоханнячка свого радiючи, то
плачуть, свою нещасливу долю згадуючи. А самi такi - як сонечко... А
батько-князь iшов га м як чорна хмара... Вже довiдався!.. А козак, лиха не
чуючи, до не© й каже: "Ти ж моя зозуленька!" - та й пригорнув. А князь як
кинеться туди. "Будь же,- каже,- ти, проклята, навiки зозулею!" Дак вона -
пурх! - та й полетiла з рук у козака... I лiта тепер пташкою-сиротою та й
плаче... Боже ж, нещаслива доля! Чому про все пiсень спiвають, а про це -
нi? От якби й про це пiсню спiвати!..
Не всi тi© сади цвiтуть,
Що весною розвиваються,
Не всi тi© замiж iдуть,
Що любляться та кохаються!
Одна така та князiвночка
Та в козака закохалася,
У гайочку та в зеленому
Цiлувалась-милувалася...
"Ой боже мiй! Що .ж це я? - припинила сама себе Га©нка.- Чи не дурна?
Серед чужо© левади стою й .пiсню спiваю. Та й забарилася як!.. Треба бiгти
мерщiй!.."
Перебiгла леваду, доскочила до струмочка дзюркотливого. Десь, мабуть,