яких ворогiв абощо?
- Хто його зна , ваше високоблагородi ,- зда ться, не чуть
було...якимсь непевним голосом одказав старшина.
"Бреше! Видимо бреше! Силку ться покрити справу",- подумав слiдчий, бо
мав таку гадку, що слiдчий завсiгди мусить нiкому не йняти вiри, тiльки
собi самому - тодi найшвидше збагнеш справу. I вiн сказав:
- Як же це так? Чоловiк завсiгди ма ворогiв,- без цього не можна. Коли
не вiн, дак жiнка.
- Хiба що через жiнку... Це iменно, ваше високоблагородi , що через
жiнку... бо жiнка... звiсно... вона...
Копаниця плутав умисне, мов не хотiв виказувати, а слiдчий думав:
"Брешеш! Не викрутишся!.."
- Ну, кажи ж! Чого став? Хто з ©м через жiнку ворогував?
- Та тут один чоловiк... Зiнько Сивашенко...
- А через що ж вiн ворогував?
- Та якось i казать нiяково, ваше високоблагородi ... Воно... так,
бачите...
- Не мни ото язиком, а кажи просто! - крикнув слiдчий.- Менi треба все
по правдi казати,- як батюшцi на сповiдi!
- Та що ж... ваше високоблагородi , й самi вже бачите... Що ж вам уже й
казати?.. Звiсно, Зiнько Сивашенко та злигався з Грицьковою жiнкою вгою,-
ну, через те в ©х i ворожнеча була... Це все село зна ...
"Таки виказав! От так ©х треба ловить!" - подумав, радiючи, слiдчий i
додав голосно:
- Бач, усе село зна , а ти думав од мене сховати!
- Простiть, ваше високоблагородi , я не догадавсь, що вам про таке дiло
треба знати,- вiдповiдав Копаниця, спускаючи очi додолу та покiрненько
кланяючись.
- Не догадавсь! Ви всi такi, що не догаду тесь, поки аж примусиш вас
догадатися! Ну, гляди ж, щоб тепер менi все по правдi казав! Сам Григорiй
Момот знав про це?
- Спершу - нi, а тодi вже, як усе село знало, то не iнак, що й вiн
довiдався... Ну й сердився здорово покiйник на жiнку...
- Ну?..
- Сварилися часто... Бо вона за тим Зiньком пропадала... Оце той самий,
що первий побачив сьогоднi вранцi вбитого...
- Ах, дак це той самий! - сказав слiдчий, а вислухавши, що сусiд Юхим
зустрiв Зiнька, як вiн виходив од убитого, подумав: "Ну, тепер видима рiч:
злочинцiв тягне на те мiсце, де злочинство вчинено... I дiтей одведено,
щоб не були на завадi..."
Вiн почав розпитувати Копаницю далi i "таки примусив" його сказати, що
вiн нi на кого не дума , тiльки на Зiнька.
"Так ©х ловити! Так!" -думав слiдчий i звелiв старшинi привести Зiнька,
Юхима, вгу та ще кiлькох свiдкiв, яких простiсiнько пiдказав йому
"нехотя" моторний Копаниця. Тим часом лiкар скiнчив свою справу, i вони
вдвох подалися до волостi - допитувати свiдкiв.
Свiдки вже були там готовi. вги само© ще не було з Чорновуса: нiяк не
могли ©© там iзнайти.
"Дiло просте! - думав собi слiдчий, сiдаючи за стiл.- Один з грубих
сiльських романiв, та й годi. Ну, треба трошки напружити нерви в героя
цього роману,- тодi легше буде його пiймати. Облишмо ж його на сам кiнець,
на закуску". I почав допитувати Юхима.
Свiдкiв усiх добрано таких, що вони в один гуж тягли. Дедалi слiдчий
упевнявся все дужче й дужче, що вiн нiяк не помиля ться. Найбiльше -
Рябченкове свiдчення подавало йому силу дрiбниць, з яких можна було
скласти щось суцiльне, i те суцiльне зовсiм обвинувачувало Зiнька.
Вiн хотiв би допитати його навiть пiсля вги, та вги все не було.
Доводилось заходитися спершу коло нього.
- Зiновiй Сиваш!
Зiнько давно вже дожидався на волосному рундуцi сво © черги i трохи
дивувався, що всiх допитано, а його так довго держать. Зрадiв, як нарештi
почув сво прiзвище. Увiйшов у волость, уклонився двом панам, що сидiли за
столом, i став бiля дверей.
- Ти Зiновiй Сиваш? - спитався слiдчий.
- Я.
- Пiдiйди ближче.
Зiнько пiдiйшов.
- Ближче, ще ближче! Аж сюди!
Зiнько пiдiйшов iще ближче.
- Да, ти - Зiновiй Сиваш...- сказав iще раз слiдчий, вимовляючи слова з
протягом та з притиском i гостро дивлячись на Зiнька.- Дак от який ти,
Зiновiй Сиваш!.. Скажи менi, це ти перший побачив убитого?
- Я.
- I ти зна ш, хто його вбив?
Зiнько пiдняв угору брови з дива.
- Нi, не знаю,вiдповiв.
- Ну, не зна ш, дак не зна ш. Добре! А розкажи, як ти його побачив!
Зiнько почав розказувати. Слiдчий слухав i дивився, не одводячи од
нього очей i мов трохи всмiхаючися глузливо. Зiньковi ставало якось
нiяково вiд того прикрого погляду й вiд того незрозумiлого усмiху. Це його
збентежувало, i збентеження вiдбивалось йому й на обличчi.
"А, бач! - думав собi, радiючи, слiдчий.- Уже йму нiяково ста вiд
мого погляду, вже почав плутати. Стривай, голубчику, я тебе ще й не так
припечу!"
- Так! - промовив вiн уголос, як Зiнько доказав сво .- А тепер ось що
скажи: чи до цi © ночi Грицько Момот знав, що ти ходив до його жiнки?
Зiнько широко глянув на слiдчого. Вiн спершу здивувався, потiм обурився
i вiдказав iзгорда:
- Цьому неправда! Я його жiнки не займав i нiколи до не© не ходив.
- Справдi? - глузливо запитав слiдчий.- А ось зараз '©© приведуть, то
ми i в не© розпита мося, чи що там у вас було, чи не було. А поки я тобi
щось вичитаю.
I вiн почав вичитувати Зiньковi коротенькi уривочки з того, що казали
свiдки:
- Терентiй Тонконоженко виказав, що ти з вгою Момотовою жив, як
чоловiк iз жiнкою... Михайло Сучков... виказав, що про це все село зна ...
Старшина Григорiй Копаниця - те саме... Захарiй Забiгайко бачив не раз, як
ти вночi йшов од ©© хати... фрем Рябченко - що бачив вас i пiймав на
вчинку на луцi в вербах... Уляна Петренкова - що бачила вас у саду... Коли
хочеш, я тобi ще прочитаю, та буде й цього. Що ти на це скажеш?
- Що це все падлюшна брехня, та й годi! От що скажу!
- Ге-ге! Який ти палкий! Ну, тепер же слухай, що я тобi скажу!
Слiдчий одхилився трохи назад на стiлець, утупив свiй погляд у Зiньковi
очi i промовив, мов одбиваючи язиком кожне слово:
- Зiновiй Сиваш! Розкажи, за що ти вбив Григорiя Момота!
Хоч уже з того, як слiдчий з ним поводився, Зiнько бачив, що той нiяк
не дойма йому вiри i не знати, нащо пита ться не про дiло, а про вгу,
але цього питання вiн нiяк не сподiвався. Воно здалося йому таким чудним
та недоладним, що спершу якось навiть не злякало його. Вiн тiльки широко
глянув i промовив:
- Як?
- Хiба ти не чу ш? - удаючи гострого голоса, щоб уразити тим
"злочинця", казав молоденький слiдчий.-Я тебе питаю: за що та як ти вбив
Григорiя Момота? Сам чи вдвох iз його жiнкою?
Тiльки тепер Зiнько цiлком зрозумiв, яка на його напасть. Його пройняло
холодом, та вiн одмовив поважно :
- Питайте, пане, того, хто це зробив, а не мене.
- А хто ж це зробив?
- Не знаю.
- Так я ж знаю! - скрикнув слiдчий, устаючи.- Знаю i кажу тобi: ти!
I щоб уразити бiльше злочинця, вiн до голосу грiзного ще й показав на
його пальцем:
- Ти вбив його, i я тобi розкажу - як. Ти прийшов уночi до його жiнки,
думав, що буде вона сама, а зустрiв його. Ви посварилися, почали битися, i
ти вбив. Тодi повiсив, щоб подумали, що сам Момот повiсився. Це все я дуже
добре знаю й без тебе. А тепер менi треба знати тiльки оце: чи ти сам його
вбивав, чи вдвох iз вгою Момотовою? Ну, кажи - як? Сам чи з нею? Ну!
Слiдчий стояв перед Зiньком, грiзно впиваючись у його очима. Зiнько
трохи тремтячим голосом одказав:
- Нi сам, нi з нею. Нiчого цього не було, а коли хто вам i сказав, той
брехун, та й годi! Даремне ви, пане, напада тесь на мене... Я не винен
нiчим, шукайте винного деiнде.
- Добре! Ми зна мо, де шукати,- промовив глузливо слiдчий.- Урядник!
Арештувати його i вiдiслати в город!
Урядник пiдiйшов до Зiнька.
- Ваше високоблагородiе! - промовив Зiнько.- За що ви з мене
знуща тесь? Хто ж то докаже, що це я зробив таке страшне дiло? Нiхто не
може, а ви мене до арешту берете. Це ж грiх вам од бога буде, що ви
невинного занапаща те!..
- О, язикатий, язикатий! - сказав слiдчий.- Дарма: посидиш трошки в
острозi - там язик тобi прикоротшають! А за те, щоб доказати, не журись:
докажемо! А поки тих доказiв шукатимем, дак ти, братику, посидь! Урядник!
Виведи його!
- Люди добрi! - озвався Зiнько,- свiдчусь богом, що я не винен! Я буду
жалобу подавати, що мене так iзганьблено й знехтувано!..
- Ну, ну, йди, не розпатякуй! - потяг його врядник iз свiтлицi за
рукав.
Слiдчий сiв писати постанову про те, щоб арештувати Зiнька.
Поки це робилось у волостi, Га©нка вешталась собi по хазяйству i нiчого
того не знала. Виглядала Зiнька й дивувалася, що так довго не верта ться.
Треба було ©й води принести,вхопила вiдра й побiгла до колодязя. Пiдходячи
до його, бачила купку жiнок; вони про щось жваво розмовляли, а забачивши
©©, зараз притихли. Вона як думала про Зiнька, зараз i попитала:
- Чи ви не були бiля волостi, не бачили там мого чоловiка? Як пiшов
туди, та й нема.
Жiнки глянули на не© якось чудно, потiм iззирнулися промiж себе. Га©нка
здивувалася:
--Що це ви на мене так дивитеся?
- Та вона нiчого не зна ,- промовила стара баба, а потiм загомонiла до
Га©нки:- Так ти нiчого й не зна ш, дочко?
- А що ж менi знати? - спиталася Га©нка, дивуючись та трохи злякавшись.
- Ой, нещаслива ж твоя доля, дочко! Нещаслива твоя доля! - захитала
головою i мало не заголосила баба.- Та вже ж везуть твого Зiнька, везуть
його в город до тюрми!..
- Зiнька?.. В город?.. До тюрми?.. Що це ви кажете, бабо?
- Правду, серденько, правду! Уже й конi запрягають, везуть його... бо
виявив слiдчий, що Зiнько Грицька вбив.
- Брехня! Це брехня! - скрикнула Га©нка.
Вiдра брязнули додолу, а вона сама полинула вулицею.
Бiгла до волостi. "Уже конi запрягають, везуть-везуть..."- це тiльки
було в не© в головi i било в голову, як молотом. "Перейняти!.. Перейняти,
щоб не повезли!.. Щоб поспiти!.."
Бiгла так, що люди лякались, побачивши ©©, та вона того не помiчала.
Ось видко волость... он рундук... он пiдвода перед Рундуком... люди...
Зiнька нема...
Вже добiгла до рундука, як його побачила: виводили з волостi з
iзв'язаними назад руками.
Кинулась до його, припала, обвилась коло його, мов хмелиночка. Дух
перебивало, не здужала говорити, аж поки змоглась:
- Що це? Нащо це? Зiнечку, за що це?
- Кажуть, що я Грицька вбив... Везуть... в острог...
- Неправда, неправда!.. Ти не вбив Грицька... Нi, я знаю, що не вбив!..
За що ж тебе?.. Так не можна!.. Зв'язали... Нi, не можна. Я розв'яжу!..
I вона почала розв'язувати йому руки.
- Геть, молодице, не чiпай! - сердито вiдштовхнув ©© десятник.
Зiнько стояв блiдий як крейда, не можучи промовити слова. А вона
пручалась в руках у десятника i казала все тим задиханим тихим голосом,
мов упевняючи кого:
- Не можна ж!.. Не можна ж так!.. Треба розв'язати!.. Пустiть мене!.. Я
розв'яжу... Йому треба додому... Швидше пустiть мене!..
- Одведiть ©© геть! - почула Га©нка чийсь голос i побачила на рундуку
якогось пана. Зрозумiла, що це його тут сила й воля. Вихопилась з
десятникових рук i пiдбiгла до пана. Зупинилась перед рундуком i,
дивлячись до пана вгору, говорила:
- Паночку, лебедику мiй!.. Ви ж бачите, Зiнько ж не винен... Ви ж
зна те,- вiн же не такий, щоб це зробив!.. Його треба пустити,- нащо вони
його зв'язали?
Благала тихим голосом, говорила, як дитина до великих, просячи не
карати, змилуватись.
- Твiй Зiнько чоловiка вбив, за те його i зв'язано! - вiдказав пан.
- А неправда ж!.. Так грiх казати!.. Це ви не зна те Зiнька... Вiн
добрий... Вiн такий добрий!.. Вiн милостивий!.. Пустiть його!
- Не можна!.. Одiйди! - звелiв пан, додавши крiзь зуби:- Iдiотська
сцена!
Але вона не вiдiйшла. Упала навколiшки, досягла руками йому до колiн,
дивилась на нього поглядом, повним безмiрного благання й слiз:
- Ой, пустiть же!.. Пустiть, паночку!.. Я за вас бога молитиму! Щоб вiн
вам щастя послав, де ви поглядом глянете, де словом обернетесь. Пустiть!..
Пустiть!.. Пустiть!
Вона задихалась, а руки, тремтячи, стискали тi невблаганнi колiна. I
враз почула, що вiз руша . Зiрвалася на ноги, озирнулась"- Зiнько сидiв
уже на возi.
- Прощавай, Га©нко!.. Молись боговi!
Вiз рушив... Вона кинулась до його, та чи©сь дужi руки вхопили ©©
ззаду, не пустили. Вона дивилася услiд тому возовi, як вiн поторохтiв
вулицею... докотився до поворотки... завернув... востанн обличчя Зiнькове
бачить... зник...
- Ох!..- промовила тихо i впала додолу.
Вже нiчого не чула й не бачила...
VII. СВОЯ ВОЛЯ!
Рябченковi з товариством була тепер воля. Зiнько вже два мiсяцi як у
тюрмi i похоже так, що й не вийде звiдти. Зоставшися молоде товариство без
його, притихло. Та.хiба ж би й не притихло? Раз, що Зiнько з-промiж ©х був
i найрозумнiший, i найписьменнiший; за його порадою всiм було добре, а
тепер вони не могли дати справi нiякого ладу. А друге: не було в ©х без
його того духу смiлого, бадьорого, надiйного, що вiн якось умiв надихати
©м. Було, одно слово тiльки скаже, то вже так i хочеться i робити, i
добувати, чого треба, а тепер не було кому того слова казати. А найбiльше
©х пригнiчувало те, що через яке дiло Зiнька в ©х нема. Якби вiн просто
кудись пiшов або по©хав, то це не так би було ©м прикро. Але на Зiньковi
страшною хмарою налягло обвинувачення... та ще яке!..
Щоправда, товаришi тому не йняли вiри i голосно промiж себе i всiм це
казали. Найпалкiше оступався за його Васюта. Вiн навiть ©здив у город,
хотiв одвiдати Зiнька в тюрмi, ходив до слiдчого, прохав,- не пущено.
Почав був упевняти слiдчого, що Зiнько не винен, та той i слухати його не
схотiв, i з хати пiшов. Васюта вернувся засмучений, але ще дужче
сперечався, навiть сварився з тими, хто обвинувачував Зiнька. А таких було
багато: Рябченко, Копаниця, Тонконоженко та iнщi такi обвинувачували через
те, що ©м того було треба, та й вельми вже вони ненавидiли Зiнька; iншi -
через те, що звикли тим багатирям у всьому потурати й потакувати; ще iншi
- тим, що завсiгди вони радi, як е хто поганiший за ©х, i завсiгди в ©х
винен той, кого обвинувачують; врештi, найбiльше було таких, що от - усi
говорять, то й вони говорили. I зараз познаходилися такi й жiнки, й
чоловiки, що бачили, як Зiнько i до вги ходив, як i цiлував ©©. Жiнки
найбiльше нападалися на вгу. ©© того ж дня, що й Зiнька, посаджено було
до тюрми, та недовго держано, бо незабаром виявилося й доведено, що вона
ще в суботу вдень пiшла в Чорновус i там ночувала. Та хоч i вернулася з
тюрми, та не на добре: бачила, як ©© обминають люди, чула, як про не©
плетуть плiтки. А ©х плетено так, що незабаром усе село знало, та й
дрiбненько знало, коли та яким побитом вга принадила Зiнька, як вони
вдвох Грицька дурили, як вона забула перестерегти його, що йде на нiч у
Чорновус, а Зiнько прийшов до не© та й натрапив на Грицька, як Грицько з
©м засперечався, а далi почали вони й битися, аж поки здоровiший Сивашенко
таки i вбив Грицька. Це ж тепер кожне знало й мале. Доточувано ще й багато
iншого. Однi казали, що в Сивашiв уже сiм'я така: один - коновод, пiшов на
Сибiр, другий от чоловiка вбив, а третiй такий, що й з живого шкуру дере.
А про те, що Зiнько ж повставав проти того Денисового шкуродерства, дак
уже й не згадувано, мов того й не було. А те добре згадувано, що Зiнько
завсiгди не такий, як люди, був: що старi люди казали, дак те все в його
дурниця, брехня, вигадки; тiльки що в книжках поначиту , дак те правда. I
про вiдьми брехня, i про чорти брехня, i горiлки не пий, i в громадi
правди нема,- таке, що й купи не держиться, пiвтора людського, та й годi!
А що вбив, то то вже певна рiч: коли ж воно все так до того приходиться!
Все до того приходилося,- це бачили й молодi товаришi, i це ©х
збентежувало найдужче. Вони не йняли, не хотiли йняти тому вiри, та
навкруги всi, як один, про це говорили, всi були певнi... а воно й робило
нагнiт на ©хнi душi, а воно й лишало слiд ©м у серцi - непомiтно ©м самим,
а таки лишало. Вони не йняли вiри, та й самi не постерегли, що там десь
глибоко-глибоко, аж на днi душi, ворушилося страшне питання: "_А що, як
цьому правда?"
Зiнько був у ©х головою, а тепер усе село закида цього чоловiка
болотом. I частина цього болота пада нiби й на ©х, мовби то й вони були
негарнi, слухавшися людини, що сплямила себе таким злочинством. Цього ©м
нiхто не казав, а якось мовби видко було його по людям.
I все те страшенно пригнiчувало духа трьом товаришам: Васютi, Карповi й
Дмитровi. Тiлько тро ©х тепер i лишилося. Думка була, що з iг'ятьох душ
©х товариство скоро виросте до десятьох, до двадцятьох i все ростиме,
ростиме, аж поки вiзьме гору в громадi; а от тепер i тих п'ятьох уже нема,
тiльки тро ... I цi тро ходили засмученi й зрiдка зiходились докупи, а
коли зiходились, дак громадських справ уже якось не зачiпали. Не ходили i
в громаду...
А громадськi справи стояли погано. Про тую жалобу за продану Денисовi
землю нiхто тепер i не згадував,- вона вже пiшла в непам'ять. Денис
господарював на тiй землi як справжнiй хазя©н. А все ©х товариство, вкупi
з Вавиловим, узяло в посесiю Горянського землю. Тепер уже громадська земля
опинилась усерединi; багатирська колом круг не© обвилась, i те коло
починало вже стискати громадян таки дуженько. Зараз же побiльшано цiну на
землю аж на два карбованцi. Дибляни не схотiли спершу брати, зчинився
великий крик. Галасували довго i наважилися попитати землi в дальших
панiв. А тi, дочувшися, що в диблянського товариства земля подорожчала,
прикинули цiну й собi, хоч уже й не по два, а по карбованцю на десятинi. А
як зважили дибляни, що це за яких двадцять верстов треба возити з поля
снопи, то й зовсiм пожурились. Побачили, що воно чи й обiйдеться панська
земля дешевше проти тутешньо©. I зараз же дехто пiшов та й узяв землю в
Рябченка чи в його полигачiв, а побачивши те , кинулися й iншi туди ж. I
так сталося, що дибляни, погаласувавши трохи, таки i почали платити по два
рублi зайвих за десятину.
Це одно, а тодi виявилось i друге. Декому довелося вже в пилипiвку
позичати грошi. Звичайно брали на вiдробiток. Думали ж, що вiдробiток буде
такий, як i попереду, аж воно нi: побiльшано його мало не в пiвтора разу.
Знов дехто кинувся деiнде пошукати грошей, та де ж ©х знайдеш? Тiльки в
того, в кого вони , а тi всi одним духом дишуть. Як з землею було, так i
з грiшми: походили-походили та й повернулися до сво©х, на все згодившись.
Це все обурювало диблян, а дехто тямущiший починав уже розумiти, через
вiщо Зiнько з сво©м товариством так повставав, щоб не продавати Денисовi
землi. Тепер уже видко було виразно те, про що тодi й Зiнько ще тiльки
догадувався: цим продажем громада вiддала себе до рук Денисовому
товариству, бо позамикала собi всi шляхи й стежки до землi. Може б, тепер,
якби Зiнько був у громадi... Але Зiнько був у тюрмi...
Сумувала громада, а Рябченко з гуртом радiли. Щоправда, було й серед ©х
таких дво , що ©м було трохи нiяково через подiю з Зiньком. А це були
Денис та Га©нчин батько. Денисовi нiяково було, що один його брат у
Сибiру, а другий налагодивсь у тую ж дорогу; Остаповi - нiяково, що його
зять, виходить, душогуб-острожник. Та вже що сталося, те сталося, його не
перемiниш, i не ними воно сталося, вони тут нiчим не виннi. Хоч i нiяково
такого родича мати, ну, а з того, що його до тюрми запаковано, чому ж би й
не скористуватися? То вони й користувалися, ще й радiли вкупi з iншими, що
в громадi стало ©м тепер просторо, i все зробилося, як урадили ще повеснi.
Вкупi з iншими й радились, як та що мають далi робити, щоб диблянсь-ких
мужикiв у шори зовсiм узяти. Тепер у ©х був такий лад, що хоч кожен сам
собi на сво©й землi господарював, а проте цiну на землю або якi вiдробiтки
- це вже визначали вони всi гуртом; мало бути так саме i з цiнами на
робiтникiв, за випас товару й за все iнше, за що дибляни мали ©м платити.
Вони вже заздалегiдь рахували тi цiни i певнi були, що тепер Диблi у ©х з
рук не вискочать - сидiтимуть, як риба в матнi, та вiдроблятимуть таку
панщину, що ну-ну!
I Диблi вже чули це...
З неприхильникiв Зiнькових був тiльки один чоловiк, що мучився думкою
про Зiнькову неволю i палко бажав, щоб Зiнько з не© визволився. Цей
чоловiк був Iван Момот.
Парубок не мав спокою пiсля тi © страшно© ночi, як вiн удвох iз Панасом
замордував брата. Еге, замордував i вiн, а не сам Панас. Упевняв себе
спершу Иван дуже, що вiн не винен, що все те Панас iзробив сам, та
сумлiння сказало йому iнше.
Щоправда, Iван нiколи так не ворогував проти Грицька, як Панас. Але вiн
скорився Панасовi, слухався його, йшов не сво©м, а його робом, чинив усе
за його приводом - от i сталося!..
Будь вона проклята, тричi проклята нещаслива тая нива, що через не©
таке сталося! Бодай би вона довiку нiчого не вродила, бодай би вона
запалася, крiзь землю пiшла та й його, Ивана, поглинула з собою, анiж ма
вiн мучитися, анiж ма вiн бути душогубом!
Пiзно, пiзно тепер Iван побачив, що йому не треба було слухатись
Панаса, не треба було змагатися за землю,- бо тут Грицькова правда була,а
найбiльше не треба було тi © ночi йти до Грицька й пособляти Панасовi. Ой,
боже! боже! боже!
"Мовчи, а то й тобi те буде, що Грицьковi!" - це так Панас йому сказав.
Вiн каже, що не хотiв убивати Грицька, а тiльки полякати, щоб поступився
землею. Це вже так на лихо пiшлося, що Грицько вдаривсь об скриню, пробив
собi голову та й умер з того. Панас того не бажав, i за те вiн не винен.
Та коли вже воно сталося, то не треба нiкому цього казати. А що Зiнька
взято до тюрми, то то дурниця: подержать та й випустять. А поки треба
мовчати, нi словом, нi поглядом не виявляти людям, щоб i подумати нiчого
не могли. I Панас був на похоронi, ще й Iвановi звелiв iз собою йти.
Була це Iвановi найбiльша мука. I якби тут, бiля його, не стояв Панас,
якби вiн повсякчас не почував на собi його погляду гострого, то вiн, Iван,
не витримав би: впав би перед цим знiвеченим трупом навколiшки та й
покаявся б, виявив би правду перед усiм народом.
I чому вiн цього не зробив? Побоявся кари? Та нiяку ж кару не було б
так тяжко вiдбувати, як самому тепер каратися!
Занапастив брата, посиротив його дiти i занапастив ще чоловiка -
Зiнька...
Не мiг ночами спати. Цей страшний труп, з обвислими вниз головою й
руками, з роззявленим ротом, не покидав його. Бачив його перед себе, аби
зостався на самотi в темрявi. Бачив так, мов справдi вiн був тут, висiв.
Парубок уставав, сiдав на постелi та, обхопивши колiна руками, сидiв i
дивився на труп, а в головi в нього як молотом стукало два слова: "Убив
брата! Убив брата! Убив брата!.."
Тiльки два слова!.. Боже! Тiльки два слова, два словечка, а чого ж вони
так його мордують, так печуть, що йому хочеться вибiгти насеред села й
гукнути на весь свiт: "Я вбив брата!.."
I ледве задрiма , а вже знов мов щось його штовхне, i вiн стрепенеться,
i вже перед ©м випливають iз туману сiни, i серед сiней - вiн, брат...
Одного разу вiн молотив. Цiпи влад токотiли по току: так-так-така!..
так-так-така! I враз, замiсто того "так-так-така", Iван зовсiм виразно
почув, як цiпи говорять: "Убив брата! Убив брата!" - так, аж вимовляють.
Глянув на снопи, аж там замiсто снопа лежить Грицько мертвий. Скрикнув,
кинув цiп i втiк.
Тi © ж ночi вiн нишком викрався з дому та й пiшов на кладовище. Мов
злодiй, ховаючись попiд тинами, перейшов улицями, вийшов за село. Мiсяця
не було, тiльки зiрки поблискували на темному небi холодним неприхильним
блиском. За ©х свiтом Iван добачив уже першi крайнi хрести на могилах.
Увiйшов серед ©х. Боявся попереду бувати на кладовищi. Раз якось з
парубками, та й то чогось моторошно було... А тепер iшов сам i не боявся.
Його вело те, що страшнiше за всякий страх. Блукав помiж могилами й
хрестами, вишукуючи того невеликого дубового хреста. Холоднi зорi
присвiчували йому з ворожого почорнiлого неба. Знайшов.
Ось пiд цi ю купкою землi Грицько замордований лежить.
- Грицю, братику! Чи чу ш ти мене?
Не озива ться.
Припав до землi, обняв могилу руками.
- Грицю, братику, чи чу ш ти мене? Озовися до мене, бо гину, нема мо ©
сили!
Вiн бився головою об землю, вiн цiлував ©©, вiн благав:
- Прости менi, мiй братику, мiй порадничку добрий! Прости менi, що тобi
муки завдав, тво© дiтки маленькi посиротив!.. Та якби ж я те знав, що воно
так буде, то я б же свiт за очi лучче пiшов, нiж щоб оте сталося!.. Та
мо©й же карi i краю нема!.. Та тобi ж, братiку, i грiхи бог простить за
таку смерть, а моя мука i на цiм, i на тiм свiтi!.. Та ти ж, братику, у
раю з богом будеш пробувати, а я ж у смолi кипiтиму! Та прости ж менi, мiй
рiднесенький, та прости ж, бо несила моя, бо душа з тiла виходить! Та
прости ж! Та помилуй же!..
Слова уривалися, мiшалися з риданням. Знеможена, змордована душа
билася, як пташка в кiгтях у кiшки,- от так вона билася в пазурах у тi ©
муки несьогосвiтньо©.
Високе й широке небо простилалося над великою й широкою землею. А на
землi, в темрявi, пiд маленьким хрестом, простягся малий знеможений
чоловiк i благав собi спокою:
- Та помилуй же!..Та якби ти був тепер живий, то я б тво© й слiдочки
цiлував!.. Накинь на мене покуту, яку хочеш, тiльки прости!.. Ой, лучче б
я сам тут лiг, легше менi було б!.. Як тепер менi каратися!.. Ой, мiри ж
нема тiй карi!.. Не витерпить моя душа... гине... Братику!.. Грицю!..
Благання вмирали без одповiдi. Холодна мовчала земля. Холодне зводилось
угору, мовчало чорне небо. Холоднi, ворожi блискали зiрки.
Нiде - нi серед того широкого неба, нi на цiй великiй землi - вiн не
мiг знайти спокою.
Ридання затихало, слова змовкали. Хоч не було спокою,- приходила втома.
Врештi все затихло. Тiльки знеможене тiло ще лежало, припавши головою
до купки землi. Чорнi хрести поставали круг його, попростягавши в темряву
сво© рамена. Стояли й дивились мовчки, довго...
Пiдвiвся, пiшов...
Одначе пособилося. Прийшовши додому, вперше пiсля тi © страшно© ночi,
заснув як треба,- так твердо, що нiчого не пам'ятав i не чув, аж поки його
збуджено. Другого дня аж сам дивувався: був зовсiм спокiйний. Смутний та
спокiйний, не мордований такий, як попереду. Минув цей день, минув другий,
третiй, тиждень... Усе однаково: мара вже не приходить, на душi смуток,
але й упокiй...
"Ой братику! Невже ти мене простив?"
Так проминув мiсяць. Iван аж поздоровiшав. Спав добре, усе як треба
робив, тiльки на Панаса й зглянути не мiг. Нанявся в економiю, щоб не
бачити його. Нiчого - й там можна жити, не турбу його.
Одного разу, наробившися та натомившися, спав добре. I враз почув, що
його мов iмпетом кинуло: ш-шморг!
Пiдвiвся, сiв i прислухавсь: ш-шморг! От зовсiм як вiрьовка по дереву
шморга , коли тягти ©©. Де це шморга ? Що це?
Почав прислухатися дужче - i зовсiм виразно чув, як вiрьовка знову:
шморг!.. I не чуть... А тодi знов...
Невпокiй обнiмав його груди. Чого воно шморга ? Нащо? Адже вiн дуже
добре зна , що так саме, точнiсiнько так шморгнула вiрьовка тодi, там...
- Хто його зна , ваше високоблагородi ,- зда ться, не чуть
було...якимсь непевним голосом одказав старшина.
"Бреше! Видимо бреше! Силку ться покрити справу",- подумав слiдчий, бо
мав таку гадку, що слiдчий завсiгди мусить нiкому не йняти вiри, тiльки
собi самому - тодi найшвидше збагнеш справу. I вiн сказав:
- Як же це так? Чоловiк завсiгди ма ворогiв,- без цього не можна. Коли
не вiн, дак жiнка.
- Хiба що через жiнку... Це iменно, ваше високоблагородi , що через
жiнку... бо жiнка... звiсно... вона...
Копаниця плутав умисне, мов не хотiв виказувати, а слiдчий думав:
"Брешеш! Не викрутишся!.."
- Ну, кажи ж! Чого став? Хто з ©м через жiнку ворогував?
- Та тут один чоловiк... Зiнько Сивашенко...
- А через що ж вiн ворогував?
- Та якось i казать нiяково, ваше високоблагородi ... Воно... так,
бачите...
- Не мни ото язиком, а кажи просто! - крикнув слiдчий.- Менi треба все
по правдi казати,- як батюшцi на сповiдi!
- Та що ж... ваше високоблагородi , й самi вже бачите... Що ж вам уже й
казати?.. Звiсно, Зiнько Сивашенко та злигався з Грицьковою жiнкою вгою,-
ну, через те в ©х i ворожнеча була... Це все село зна ...
"Таки виказав! От так ©х треба ловить!" - подумав, радiючи, слiдчий i
додав голосно:
- Бач, усе село зна , а ти думав од мене сховати!
- Простiть, ваше високоблагородi , я не догадавсь, що вам про таке дiло
треба знати,- вiдповiдав Копаниця, спускаючи очi додолу та покiрненько
кланяючись.
- Не догадавсь! Ви всi такi, що не догаду тесь, поки аж примусиш вас
догадатися! Ну, гляди ж, щоб тепер менi все по правдi казав! Сам Григорiй
Момот знав про це?
- Спершу - нi, а тодi вже, як усе село знало, то не iнак, що й вiн
довiдався... Ну й сердився здорово покiйник на жiнку...
- Ну?..
- Сварилися часто... Бо вона за тим Зiньком пропадала... Оце той самий,
що первий побачив сьогоднi вранцi вбитого...
- Ах, дак це той самий! - сказав слiдчий, а вислухавши, що сусiд Юхим
зустрiв Зiнька, як вiн виходив од убитого, подумав: "Ну, тепер видима рiч:
злочинцiв тягне на те мiсце, де злочинство вчинено... I дiтей одведено,
щоб не були на завадi..."
Вiн почав розпитувати Копаницю далi i "таки примусив" його сказати, що
вiн нi на кого не дума , тiльки на Зiнька.
"Так ©х ловити! Так!" -думав слiдчий i звелiв старшинi привести Зiнька,
Юхима, вгу та ще кiлькох свiдкiв, яких простiсiнько пiдказав йому
"нехотя" моторний Копаниця. Тим часом лiкар скiнчив свою справу, i вони
вдвох подалися до волостi - допитувати свiдкiв.
Свiдки вже були там готовi. вги само© ще не було з Чорновуса: нiяк не
могли ©© там iзнайти.
"Дiло просте! - думав собi слiдчий, сiдаючи за стiл.- Один з грубих
сiльських романiв, та й годi. Ну, треба трошки напружити нерви в героя
цього роману,- тодi легше буде його пiймати. Облишмо ж його на сам кiнець,
на закуску". I почав допитувати Юхима.
Свiдкiв усiх добрано таких, що вони в один гуж тягли. Дедалi слiдчий
упевнявся все дужче й дужче, що вiн нiяк не помиля ться. Найбiльше -
Рябченкове свiдчення подавало йому силу дрiбниць, з яких можна було
скласти щось суцiльне, i те суцiльне зовсiм обвинувачувало Зiнька.
Вiн хотiв би допитати його навiть пiсля вги, та вги все не було.
Доводилось заходитися спершу коло нього.
- Зiновiй Сиваш!
Зiнько давно вже дожидався на волосному рундуцi сво © черги i трохи
дивувався, що всiх допитано, а його так довго держать. Зрадiв, як нарештi
почув сво прiзвище. Увiйшов у волость, уклонився двом панам, що сидiли за
столом, i став бiля дверей.
- Ти Зiновiй Сиваш? - спитався слiдчий.
- Я.
- Пiдiйди ближче.
Зiнько пiдiйшов.
- Ближче, ще ближче! Аж сюди!
Зiнько пiдiйшов iще ближче.
- Да, ти - Зiновiй Сиваш...- сказав iще раз слiдчий, вимовляючи слова з
протягом та з притиском i гостро дивлячись на Зiнька.- Дак от який ти,
Зiновiй Сиваш!.. Скажи менi, це ти перший побачив убитого?
- Я.
- I ти зна ш, хто його вбив?
Зiнько пiдняв угору брови з дива.
- Нi, не знаю,вiдповiв.
- Ну, не зна ш, дак не зна ш. Добре! А розкажи, як ти його побачив!
Зiнько почав розказувати. Слiдчий слухав i дивився, не одводячи од
нього очей i мов трохи всмiхаючися глузливо. Зiньковi ставало якось
нiяково вiд того прикрого погляду й вiд того незрозумiлого усмiху. Це його
збентежувало, i збентеження вiдбивалось йому й на обличчi.
"А, бач! - думав собi, радiючи, слiдчий.- Уже йму нiяково ста вiд
мого погляду, вже почав плутати. Стривай, голубчику, я тебе ще й не так
припечу!"
- Так! - промовив вiн уголос, як Зiнько доказав сво .- А тепер ось що
скажи: чи до цi © ночi Грицько Момот знав, що ти ходив до його жiнки?
Зiнько широко глянув на слiдчого. Вiн спершу здивувався, потiм обурився
i вiдказав iзгорда:
- Цьому неправда! Я його жiнки не займав i нiколи до не© не ходив.
- Справдi? - глузливо запитав слiдчий.- А ось зараз '©© приведуть, то
ми i в не© розпита мося, чи що там у вас було, чи не було. А поки я тобi
щось вичитаю.
I вiн почав вичитувати Зiньковi коротенькi уривочки з того, що казали
свiдки:
- Терентiй Тонконоженко виказав, що ти з вгою Момотовою жив, як
чоловiк iз жiнкою... Михайло Сучков... виказав, що про це все село зна ...
Старшина Григорiй Копаниця - те саме... Захарiй Забiгайко бачив не раз, як
ти вночi йшов од ©© хати... фрем Рябченко - що бачив вас i пiймав на
вчинку на луцi в вербах... Уляна Петренкова - що бачила вас у саду... Коли
хочеш, я тобi ще прочитаю, та буде й цього. Що ти на це скажеш?
- Що це все падлюшна брехня, та й годi! От що скажу!
- Ге-ге! Який ти палкий! Ну, тепер же слухай, що я тобi скажу!
Слiдчий одхилився трохи назад на стiлець, утупив свiй погляд у Зiньковi
очi i промовив, мов одбиваючи язиком кожне слово:
- Зiновiй Сиваш! Розкажи, за що ти вбив Григорiя Момота!
Хоч уже з того, як слiдчий з ним поводився, Зiнько бачив, що той нiяк
не дойма йому вiри i не знати, нащо пита ться не про дiло, а про вгу,
але цього питання вiн нiяк не сподiвався. Воно здалося йому таким чудним
та недоладним, що спершу якось навiть не злякало його. Вiн тiльки широко
глянув i промовив:
- Як?
- Хiба ти не чу ш? - удаючи гострого голоса, щоб уразити тим
"злочинця", казав молоденький слiдчий.-Я тебе питаю: за що та як ти вбив
Григорiя Момота? Сам чи вдвох iз його жiнкою?
Тiльки тепер Зiнько цiлком зрозумiв, яка на його напасть. Його пройняло
холодом, та вiн одмовив поважно :
- Питайте, пане, того, хто це зробив, а не мене.
- А хто ж це зробив?
- Не знаю.
- Так я ж знаю! - скрикнув слiдчий, устаючи.- Знаю i кажу тобi: ти!
I щоб уразити бiльше злочинця, вiн до голосу грiзного ще й показав на
його пальцем:
- Ти вбив його, i я тобi розкажу - як. Ти прийшов уночi до його жiнки,
думав, що буде вона сама, а зустрiв його. Ви посварилися, почали битися, i
ти вбив. Тодi повiсив, щоб подумали, що сам Момот повiсився. Це все я дуже
добре знаю й без тебе. А тепер менi треба знати тiльки оце: чи ти сам його
вбивав, чи вдвох iз вгою Момотовою? Ну, кажи - як? Сам чи з нею? Ну!
Слiдчий стояв перед Зiньком, грiзно впиваючись у його очима. Зiнько
трохи тремтячим голосом одказав:
- Нi сам, нi з нею. Нiчого цього не було, а коли хто вам i сказав, той
брехун, та й годi! Даремне ви, пане, напада тесь на мене... Я не винен
нiчим, шукайте винного деiнде.
- Добре! Ми зна мо, де шукати,- промовив глузливо слiдчий.- Урядник!
Арештувати його i вiдiслати в город!
Урядник пiдiйшов до Зiнька.
- Ваше високоблагородiе! - промовив Зiнько.- За що ви з мене
знуща тесь? Хто ж то докаже, що це я зробив таке страшне дiло? Нiхто не
може, а ви мене до арешту берете. Це ж грiх вам од бога буде, що ви
невинного занапаща те!..
- О, язикатий, язикатий! - сказав слiдчий.- Дарма: посидиш трошки в
острозi - там язик тобi прикоротшають! А за те, щоб доказати, не журись:
докажемо! А поки тих доказiв шукатимем, дак ти, братику, посидь! Урядник!
Виведи його!
- Люди добрi! - озвався Зiнько,- свiдчусь богом, що я не винен! Я буду
жалобу подавати, що мене так iзганьблено й знехтувано!..
- Ну, ну, йди, не розпатякуй! - потяг його врядник iз свiтлицi за
рукав.
Слiдчий сiв писати постанову про те, щоб арештувати Зiнька.
Поки це робилось у волостi, Га©нка вешталась собi по хазяйству i нiчого
того не знала. Виглядала Зiнька й дивувалася, що так довго не верта ться.
Треба було ©й води принести,вхопила вiдра й побiгла до колодязя. Пiдходячи
до його, бачила купку жiнок; вони про щось жваво розмовляли, а забачивши
©©, зараз притихли. Вона як думала про Зiнька, зараз i попитала:
- Чи ви не були бiля волостi, не бачили там мого чоловiка? Як пiшов
туди, та й нема.
Жiнки глянули на не© якось чудно, потiм iззирнулися промiж себе. Га©нка
здивувалася:
--Що це ви на мене так дивитеся?
- Та вона нiчого не зна ,- промовила стара баба, а потiм загомонiла до
Га©нки:- Так ти нiчого й не зна ш, дочко?
- А що ж менi знати? - спиталася Га©нка, дивуючись та трохи злякавшись.
- Ой, нещаслива ж твоя доля, дочко! Нещаслива твоя доля! - захитала
головою i мало не заголосила баба.- Та вже ж везуть твого Зiнька, везуть
його в город до тюрми!..
- Зiнька?.. В город?.. До тюрми?.. Що це ви кажете, бабо?
- Правду, серденько, правду! Уже й конi запрягають, везуть його... бо
виявив слiдчий, що Зiнько Грицька вбив.
- Брехня! Це брехня! - скрикнула Га©нка.
Вiдра брязнули додолу, а вона сама полинула вулицею.
Бiгла до волостi. "Уже конi запрягають, везуть-везуть..."- це тiльки
було в не© в головi i било в голову, як молотом. "Перейняти!.. Перейняти,
щоб не повезли!.. Щоб поспiти!.."
Бiгла так, що люди лякались, побачивши ©©, та вона того не помiчала.
Ось видко волость... он рундук... он пiдвода перед Рундуком... люди...
Зiнька нема...
Вже добiгла до рундука, як його побачила: виводили з волостi з
iзв'язаними назад руками.
Кинулась до його, припала, обвилась коло його, мов хмелиночка. Дух
перебивало, не здужала говорити, аж поки змоглась:
- Що це? Нащо це? Зiнечку, за що це?
- Кажуть, що я Грицька вбив... Везуть... в острог...
- Неправда, неправда!.. Ти не вбив Грицька... Нi, я знаю, що не вбив!..
За що ж тебе?.. Так не можна!.. Зв'язали... Нi, не можна. Я розв'яжу!..
I вона почала розв'язувати йому руки.
- Геть, молодице, не чiпай! - сердито вiдштовхнув ©© десятник.
Зiнько стояв блiдий як крейда, не можучи промовити слова. А вона
пручалась в руках у десятника i казала все тим задиханим тихим голосом,
мов упевняючи кого:
- Не можна ж!.. Не можна ж так!.. Треба розв'язати!.. Пустiть мене!.. Я
розв'яжу... Йому треба додому... Швидше пустiть мене!..
- Одведiть ©© геть! - почула Га©нка чийсь голос i побачила на рундуку
якогось пана. Зрозумiла, що це його тут сила й воля. Вихопилась з
десятникових рук i пiдбiгла до пана. Зупинилась перед рундуком i,
дивлячись до пана вгору, говорила:
- Паночку, лебедику мiй!.. Ви ж бачите, Зiнько ж не винен... Ви ж
зна те,- вiн же не такий, щоб це зробив!.. Його треба пустити,- нащо вони
його зв'язали?
Благала тихим голосом, говорила, як дитина до великих, просячи не
карати, змилуватись.
- Твiй Зiнько чоловiка вбив, за те його i зв'язано! - вiдказав пан.
- А неправда ж!.. Так грiх казати!.. Це ви не зна те Зiнька... Вiн
добрий... Вiн такий добрий!.. Вiн милостивий!.. Пустiть його!
- Не можна!.. Одiйди! - звелiв пан, додавши крiзь зуби:- Iдiотська
сцена!
Але вона не вiдiйшла. Упала навколiшки, досягла руками йому до колiн,
дивилась на нього поглядом, повним безмiрного благання й слiз:
- Ой, пустiть же!.. Пустiть, паночку!.. Я за вас бога молитиму! Щоб вiн
вам щастя послав, де ви поглядом глянете, де словом обернетесь. Пустiть!..
Пустiть!.. Пустiть!
Вона задихалась, а руки, тремтячи, стискали тi невблаганнi колiна. I
враз почула, що вiз руша . Зiрвалася на ноги, озирнулась"- Зiнько сидiв
уже на возi.
- Прощавай, Га©нко!.. Молись боговi!
Вiз рушив... Вона кинулась до його, та чи©сь дужi руки вхопили ©©
ззаду, не пустили. Вона дивилася услiд тому возовi, як вiн поторохтiв
вулицею... докотився до поворотки... завернув... востанн обличчя Зiнькове
бачить... зник...
- Ох!..- промовила тихо i впала додолу.
Вже нiчого не чула й не бачила...
VII. СВОЯ ВОЛЯ!
Рябченковi з товариством була тепер воля. Зiнько вже два мiсяцi як у
тюрмi i похоже так, що й не вийде звiдти. Зоставшися молоде товариство без
його, притихло. Та.хiба ж би й не притихло? Раз, що Зiнько з-промiж ©х був
i найрозумнiший, i найписьменнiший; за його порадою всiм було добре, а
тепер вони не могли дати справi нiякого ладу. А друге: не було в ©х без
його того духу смiлого, бадьорого, надiйного, що вiн якось умiв надихати
©м. Було, одно слово тiльки скаже, то вже так i хочеться i робити, i
добувати, чого треба, а тепер не було кому того слова казати. А найбiльше
©х пригнiчувало те, що через яке дiло Зiнька в ©х нема. Якби вiн просто
кудись пiшов або по©хав, то це не так би було ©м прикро. Але на Зiньковi
страшною хмарою налягло обвинувачення... та ще яке!..
Щоправда, товаришi тому не йняли вiри i голосно промiж себе i всiм це
казали. Найпалкiше оступався за його Васюта. Вiн навiть ©здив у город,
хотiв одвiдати Зiнька в тюрмi, ходив до слiдчого, прохав,- не пущено.
Почав був упевняти слiдчого, що Зiнько не винен, та той i слухати його не
схотiв, i з хати пiшов. Васюта вернувся засмучений, але ще дужче
сперечався, навiть сварився з тими, хто обвинувачував Зiнька. А таких було
багато: Рябченко, Копаниця, Тонконоженко та iнщi такi обвинувачували через
те, що ©м того було треба, та й вельми вже вони ненавидiли Зiнька; iншi -
через те, що звикли тим багатирям у всьому потурати й потакувати; ще iншi
- тим, що завсiгди вони радi, як е хто поганiший за ©х, i завсiгди в ©х
винен той, кого обвинувачують; врештi, найбiльше було таких, що от - усi
говорять, то й вони говорили. I зараз познаходилися такi й жiнки, й
чоловiки, що бачили, як Зiнько i до вги ходив, як i цiлував ©©. Жiнки
найбiльше нападалися на вгу. ©© того ж дня, що й Зiнька, посаджено було
до тюрми, та недовго держано, бо незабаром виявилося й доведено, що вона
ще в суботу вдень пiшла в Чорновус i там ночувала. Та хоч i вернулася з
тюрми, та не на добре: бачила, як ©© обминають люди, чула, як про не©
плетуть плiтки. А ©х плетено так, що незабаром усе село знало, та й
дрiбненько знало, коли та яким побитом вга принадила Зiнька, як вони
вдвох Грицька дурили, як вона забула перестерегти його, що йде на нiч у
Чорновус, а Зiнько прийшов до не© та й натрапив на Грицька, як Грицько з
©м засперечався, а далi почали вони й битися, аж поки здоровiший Сивашенко
таки i вбив Грицька. Це ж тепер кожне знало й мале. Доточувано ще й багато
iншого. Однi казали, що в Сивашiв уже сiм'я така: один - коновод, пiшов на
Сибiр, другий от чоловiка вбив, а третiй такий, що й з живого шкуру дере.
А про те, що Зiнько ж повставав проти того Денисового шкуродерства, дак
уже й не згадувано, мов того й не було. А те добре згадувано, що Зiнько
завсiгди не такий, як люди, був: що старi люди казали, дак те все в його
дурниця, брехня, вигадки; тiльки що в книжках поначиту , дак те правда. I
про вiдьми брехня, i про чорти брехня, i горiлки не пий, i в громадi
правди нема,- таке, що й купи не держиться, пiвтора людського, та й годi!
А що вбив, то то вже певна рiч: коли ж воно все так до того приходиться!
Все до того приходилося,- це бачили й молодi товаришi, i це ©х
збентежувало найдужче. Вони не йняли, не хотiли йняти тому вiри, та
навкруги всi, як один, про це говорили, всi були певнi... а воно й робило
нагнiт на ©хнi душi, а воно й лишало слiд ©м у серцi - непомiтно ©м самим,
а таки лишало. Вони не йняли вiри, та й самi не постерегли, що там десь
глибоко-глибоко, аж на днi душi, ворушилося страшне питання: "_А що, як
цьому правда?"
Зiнько був у ©х головою, а тепер усе село закида цього чоловiка
болотом. I частина цього болота пада нiби й на ©х, мовби то й вони були
негарнi, слухавшися людини, що сплямила себе таким злочинством. Цього ©м
нiхто не казав, а якось мовби видко було його по людям.
I все те страшенно пригнiчувало духа трьом товаришам: Васютi, Карповi й
Дмитровi. Тiлько тро ©х тепер i лишилося. Думка була, що з iг'ятьох душ
©х товариство скоро виросте до десятьох, до двадцятьох i все ростиме,
ростиме, аж поки вiзьме гору в громадi; а от тепер i тих п'ятьох уже нема,
тiльки тро ... I цi тро ходили засмученi й зрiдка зiходились докупи, а
коли зiходились, дак громадських справ уже якось не зачiпали. Не ходили i
в громаду...
А громадськi справи стояли погано. Про тую жалобу за продану Денисовi
землю нiхто тепер i не згадував,- вона вже пiшла в непам'ять. Денис
господарював на тiй землi як справжнiй хазя©н. А все ©х товариство, вкупi
з Вавиловим, узяло в посесiю Горянського землю. Тепер уже громадська земля
опинилась усерединi; багатирська колом круг не© обвилась, i те коло
починало вже стискати громадян таки дуженько. Зараз же побiльшано цiну на
землю аж на два карбованцi. Дибляни не схотiли спершу брати, зчинився
великий крик. Галасували довго i наважилися попитати землi в дальших
панiв. А тi, дочувшися, що в диблянського товариства земля подорожчала,
прикинули цiну й собi, хоч уже й не по два, а по карбованцю на десятинi. А
як зважили дибляни, що це за яких двадцять верстов треба возити з поля
снопи, то й зовсiм пожурились. Побачили, що воно чи й обiйдеться панська
земля дешевше проти тутешньо©. I зараз же дехто пiшов та й узяв землю в
Рябченка чи в його полигачiв, а побачивши те , кинулися й iншi туди ж. I
так сталося, що дибляни, погаласувавши трохи, таки i почали платити по два
рублi зайвих за десятину.
Це одно, а тодi виявилось i друге. Декому довелося вже в пилипiвку
позичати грошi. Звичайно брали на вiдробiток. Думали ж, що вiдробiток буде
такий, як i попереду, аж воно нi: побiльшано його мало не в пiвтора разу.
Знов дехто кинувся деiнде пошукати грошей, та де ж ©х знайдеш? Тiльки в
того, в кого вони , а тi всi одним духом дишуть. Як з землею було, так i
з грiшми: походили-походили та й повернулися до сво©х, на все згодившись.
Це все обурювало диблян, а дехто тямущiший починав уже розумiти, через
вiщо Зiнько з сво©м товариством так повставав, щоб не продавати Денисовi
землi. Тепер уже видко було виразно те, про що тодi й Зiнько ще тiльки
догадувався: цим продажем громада вiддала себе до рук Денисовому
товариству, бо позамикала собi всi шляхи й стежки до землi. Може б, тепер,
якби Зiнько був у громадi... Але Зiнько був у тюрмi...
Сумувала громада, а Рябченко з гуртом радiли. Щоправда, було й серед ©х
таких дво , що ©м було трохи нiяково через подiю з Зiньком. А це були
Денис та Га©нчин батько. Денисовi нiяково було, що один його брат у
Сибiру, а другий налагодивсь у тую ж дорогу; Остаповi - нiяково, що його
зять, виходить, душогуб-острожник. Та вже що сталося, те сталося, його не
перемiниш, i не ними воно сталося, вони тут нiчим не виннi. Хоч i нiяково
такого родича мати, ну, а з того, що його до тюрми запаковано, чому ж би й
не скористуватися? То вони й користувалися, ще й радiли вкупi з iншими, що
в громадi стало ©м тепер просторо, i все зробилося, як урадили ще повеснi.
Вкупi з iншими й радились, як та що мають далi робити, щоб диблянсь-ких
мужикiв у шори зовсiм узяти. Тепер у ©х був такий лад, що хоч кожен сам
собi на сво©й землi господарював, а проте цiну на землю або якi вiдробiтки
- це вже визначали вони всi гуртом; мало бути так саме i з цiнами на
робiтникiв, за випас товару й за все iнше, за що дибляни мали ©м платити.
Вони вже заздалегiдь рахували тi цiни i певнi були, що тепер Диблi у ©х з
рук не вискочать - сидiтимуть, як риба в матнi, та вiдроблятимуть таку
панщину, що ну-ну!
I Диблi вже чули це...
З неприхильникiв Зiнькових був тiльки один чоловiк, що мучився думкою
про Зiнькову неволю i палко бажав, щоб Зiнько з не© визволився. Цей
чоловiк був Iван Момот.
Парубок не мав спокою пiсля тi © страшно© ночi, як вiн удвох iз Панасом
замордував брата. Еге, замордував i вiн, а не сам Панас. Упевняв себе
спершу Иван дуже, що вiн не винен, що все те Панас iзробив сам, та
сумлiння сказало йому iнше.
Щоправда, Iван нiколи так не ворогував проти Грицька, як Панас. Але вiн
скорився Панасовi, слухався його, йшов не сво©м, а його робом, чинив усе
за його приводом - от i сталося!..
Будь вона проклята, тричi проклята нещаслива тая нива, що через не©
таке сталося! Бодай би вона довiку нiчого не вродила, бодай би вона
запалася, крiзь землю пiшла та й його, Ивана, поглинула з собою, анiж ма
вiн мучитися, анiж ма вiн бути душогубом!
Пiзно, пiзно тепер Iван побачив, що йому не треба було слухатись
Панаса, не треба було змагатися за землю,- бо тут Грицькова правда була,а
найбiльше не треба було тi © ночi йти до Грицька й пособляти Панасовi. Ой,
боже! боже! боже!
"Мовчи, а то й тобi те буде, що Грицьковi!" - це так Панас йому сказав.
Вiн каже, що не хотiв убивати Грицька, а тiльки полякати, щоб поступився
землею. Це вже так на лихо пiшлося, що Грицько вдаривсь об скриню, пробив
собi голову та й умер з того. Панас того не бажав, i за те вiн не винен.
Та коли вже воно сталося, то не треба нiкому цього казати. А що Зiнька
взято до тюрми, то то дурниця: подержать та й випустять. А поки треба
мовчати, нi словом, нi поглядом не виявляти людям, щоб i подумати нiчого
не могли. I Панас був на похоронi, ще й Iвановi звелiв iз собою йти.
Була це Iвановi найбiльша мука. I якби тут, бiля його, не стояв Панас,
якби вiн повсякчас не почував на собi його погляду гострого, то вiн, Iван,
не витримав би: впав би перед цим знiвеченим трупом навколiшки та й
покаявся б, виявив би правду перед усiм народом.
I чому вiн цього не зробив? Побоявся кари? Та нiяку ж кару не було б
так тяжко вiдбувати, як самому тепер каратися!
Занапастив брата, посиротив його дiти i занапастив ще чоловiка -
Зiнька...
Не мiг ночами спати. Цей страшний труп, з обвислими вниз головою й
руками, з роззявленим ротом, не покидав його. Бачив його перед себе, аби
зостався на самотi в темрявi. Бачив так, мов справдi вiн був тут, висiв.
Парубок уставав, сiдав на постелi та, обхопивши колiна руками, сидiв i
дивився на труп, а в головi в нього як молотом стукало два слова: "Убив
брата! Убив брата! Убив брата!.."
Тiльки два слова!.. Боже! Тiльки два слова, два словечка, а чого ж вони
так його мордують, так печуть, що йому хочеться вибiгти насеред села й
гукнути на весь свiт: "Я вбив брата!.."
I ледве задрiма , а вже знов мов щось його штовхне, i вiн стрепенеться,
i вже перед ©м випливають iз туману сiни, i серед сiней - вiн, брат...
Одного разу вiн молотив. Цiпи влад токотiли по току: так-так-така!..
так-так-така! I враз, замiсто того "так-так-така", Iван зовсiм виразно
почув, як цiпи говорять: "Убив брата! Убив брата!" - так, аж вимовляють.
Глянув на снопи, аж там замiсто снопа лежить Грицько мертвий. Скрикнув,
кинув цiп i втiк.
Тi © ж ночi вiн нишком викрався з дому та й пiшов на кладовище. Мов
злодiй, ховаючись попiд тинами, перейшов улицями, вийшов за село. Мiсяця
не було, тiльки зiрки поблискували на темному небi холодним неприхильним
блиском. За ©х свiтом Iван добачив уже першi крайнi хрести на могилах.
Увiйшов серед ©х. Боявся попереду бувати на кладовищi. Раз якось з
парубками, та й то чогось моторошно було... А тепер iшов сам i не боявся.
Його вело те, що страшнiше за всякий страх. Блукав помiж могилами й
хрестами, вишукуючи того невеликого дубового хреста. Холоднi зорi
присвiчували йому з ворожого почорнiлого неба. Знайшов.
Ось пiд цi ю купкою землi Грицько замордований лежить.
- Грицю, братику! Чи чу ш ти мене?
Не озива ться.
Припав до землi, обняв могилу руками.
- Грицю, братику, чи чу ш ти мене? Озовися до мене, бо гину, нема мо ©
сили!
Вiн бився головою об землю, вiн цiлував ©©, вiн благав:
- Прости менi, мiй братику, мiй порадничку добрий! Прости менi, що тобi
муки завдав, тво© дiтки маленькi посиротив!.. Та якби ж я те знав, що воно
так буде, то я б же свiт за очi лучче пiшов, нiж щоб оте сталося!.. Та
мо©й же карi i краю нема!.. Та тобi ж, братiку, i грiхи бог простить за
таку смерть, а моя мука i на цiм, i на тiм свiтi!.. Та ти ж, братику, у
раю з богом будеш пробувати, а я ж у смолi кипiтиму! Та прости ж менi, мiй
рiднесенький, та прости ж, бо несила моя, бо душа з тiла виходить! Та
прости ж! Та помилуй же!..
Слова уривалися, мiшалися з риданням. Знеможена, змордована душа
билася, як пташка в кiгтях у кiшки,- от так вона билася в пазурах у тi ©
муки несьогосвiтньо©.
Високе й широке небо простилалося над великою й широкою землею. А на
землi, в темрявi, пiд маленьким хрестом, простягся малий знеможений
чоловiк i благав собi спокою:
- Та помилуй же!..Та якби ти був тепер живий, то я б тво© й слiдочки
цiлував!.. Накинь на мене покуту, яку хочеш, тiльки прости!.. Ой, лучче б
я сам тут лiг, легше менi було б!.. Як тепер менi каратися!.. Ой, мiри ж
нема тiй карi!.. Не витерпить моя душа... гине... Братику!.. Грицю!..
Благання вмирали без одповiдi. Холодна мовчала земля. Холодне зводилось
угору, мовчало чорне небо. Холоднi, ворожi блискали зiрки.
Нiде - нi серед того широкого неба, нi на цiй великiй землi - вiн не
мiг знайти спокою.
Ридання затихало, слова змовкали. Хоч не було спокою,- приходила втома.
Врештi все затихло. Тiльки знеможене тiло ще лежало, припавши головою
до купки землi. Чорнi хрести поставали круг його, попростягавши в темряву
сво© рамена. Стояли й дивились мовчки, довго...
Пiдвiвся, пiшов...
Одначе пособилося. Прийшовши додому, вперше пiсля тi © страшно© ночi,
заснув як треба,- так твердо, що нiчого не пам'ятав i не чув, аж поки його
збуджено. Другого дня аж сам дивувався: був зовсiм спокiйний. Смутний та
спокiйний, не мордований такий, як попереду. Минув цей день, минув другий,
третiй, тиждень... Усе однаково: мара вже не приходить, на душi смуток,
але й упокiй...
"Ой братику! Невже ти мене простив?"
Так проминув мiсяць. Iван аж поздоровiшав. Спав добре, усе як треба
робив, тiльки на Панаса й зглянути не мiг. Нанявся в економiю, щоб не
бачити його. Нiчого - й там можна жити, не турбу його.
Одного разу, наробившися та натомившися, спав добре. I враз почув, що
його мов iмпетом кинуло: ш-шморг!
Пiдвiвся, сiв i прислухавсь: ш-шморг! От зовсiм як вiрьовка по дереву
шморга , коли тягти ©©. Де це шморга ? Що це?
Почав прислухатися дужче - i зовсiм виразно чув, як вiрьовка знову:
шморг!.. I не чуть... А тодi знов...
Невпокiй обнiмав його груди. Чого воно шморга ? Нащо? Адже вiн дуже
добре зна , що так саме, точнiсiнько так шморгнула вiрьовка тодi, там...