зовсiм, що в iншого через те сльози ллються. Та все ж таких багатирiв було
мало, а якби вони самi були, то, певне, нiчого не могли б зробити з
громадою, бо громада великий чоловiк. Та, на лихо, сама громада ©м
пособляла. Однi стояли за ©х через те, що були ©м виннi, напозичавшися
багато, то не мали сили й змоги проти ©х iти; другi змагалися й собi
вибитися вгору, на бiльше багатство, то держалися багатирсько© купи,
сподiваючися, що та ©м швидше пособить перевагу взяти над iншими
громадянами; третiх багатирi купували за горiлку, i таких було трохи чи не
найбiльше. Зоставалася невеличка купка самостiйнiших людей; але однi з ©х
не знали, як обстати за сво право, а другi були вже занадто малосилi, щоб
могли гору брати. Через те в громадi багато гукали, репетували,
сперечались, але подужували завсiгди багатирi з сво©ми прибiчниками й
полигачами. I дедалi вбивалися все в бiльшу та в бiльшу силу. Народу
намножилося стiльки, що вже йому не ставало тi © землi, яка в його була, а
багатирi силкувалися пiдгортати пiд себе й ту, скуповуючи ©© в убожчих
хазя©нiв або забираючи за позиченi й невер-ненi грошi. Дедалi кожен з ©х
ставав уже потужнiший та потужнiший, i Зiньковi здавалося, що може прийти
такий час, коли вони посядуть усю землю громадську i громадi доведеться на
©х робити.
Такий лад здавався Зiньковi поганий. Хiба ж не могло бути краще? Але
як?
Цього Зiнько не знав. Але вiн певний був, що це можна знати i що десь
хтось його зна . Де й хто? Може, його знають пани, великi генерали? Може,
вченi люди? Може, де по книжках написано? Адже по книжках списано всяку
науку: i як у бога треба вiрити, i як по закону треба робити, i як та з
чого що сталося на свiтi - все! Чому ж би не було там про те, як завести
лiпший лад на селi?
До панiв, великих генералiв не можна Зiньковi доступиться, хоч, мабуть,
вони й знають про все, чого йому треба. Про вчених людей - не про панiв, а
таки про справдi вчених людей - Зiнько тiльки чув, що вони , але зроду нi
одного не бачив, не зна, й якi вони i де ©х шукати. Лишаються хiба книжки.
Багато про все це Зiнько думав. Ще змалечку вiн не такий удався, як
усi: був тихий, замислений хлопець. Слухняний, робив завсiгди, що
наказувано, тiльки великий забудька був. Оце пасе телята й доглядав добре,
щоб як у шкоду не вскочили... А навкруги трава зелена, небо широке, пташки
летючi... Як вони лiтають? Через що вони лiтають? А якби чоловiк собi
крила приробив, то лiтав би? Мабуть, нi, бо якби можна було, то давно б
уже всi люди поробили собi крила та й лiтали б,- це ж краще, нiж ходити
або ©здити. А чого ж пташкам можна? Вже ж люди розумнiшi за пташок, то,
певне, колись вигадають так, що й лiтатимуть. Ото б добре було! Аж до неба
можна було б долинути та й подивитись, що там ... на бога й на янголiв
глянути. Еге-ге! Тепер вiн зна , чого люди не можуть лiтати: бо якби
могли, то й кожен грiшний чоловiк замiсто пекла залiтав би в рай та й
надокучав би боговi. Тим-то бог так i зробив. Хоч воно й не по правдi, бо
й мiж пташками не всi ж праведнi, а й грiшнi. Он шулiка - кожну пташку
роздира . А, може ж, йому то вiд бога звелено, щоб пташки ©сти? Так, як
людям можна ©сти вiвцi, воли, кури... Як чудно на свiтi - одне одного
©сть: вiвця ©сть траву, а чоловiк та вовк вiвцю; пташка ©сть комашок, а
шулiка та чоловiк ©сть пташок; риба ©сть червакiв, а чоловiк рибу...
Штука! Чоловiк усе ©сть, тiльки його нiхто не ©сть! Хiба нiхто? А вовк та
ведмiдь як пiйма , то й з'©сть, коли чоловiк його не вб' . Он як: одне
одного ©сть, одне одного ©сть!.. А це погано, бо воно болить, як рiзати
або вбивати. Чому б не було так на свiтi, щоб нiхто нiкого не ©в, а ©ли
або хлiб, або садовину, або городину, або траву...
Ха-ха-ха! Це б тодi люди паслись, як телята!..
Ой-ой-ой! А де ж це телята?
Гляне, аж вони давно в шкодi. Бiжить Зiнько завертати... Побачить
сторож або хазя©н, та таких духопелiв йому нада ... Бувало так, що й
займано, то Зiньковому батьковi доводилось платити за спаш. Батько гримав,
а Денис i бив за це...
Зрiс трохи Зiнько, парубком уже був, заманулося йому вивчитися читати.
Школи в ©х тодi ще не було, так Зiнько з свого заробiтку дяковi платив, аж
поки той навчив його так-сяк читати. Писати вiн i сам трохи привчився:
купив собi пропис у городi та й навчився самописки... Помалу пише, але все
ж пише. Чита краще. Вiн уже багато книжок попрочитував. З святих книг
вангелi найбiльше вподобав. Здорово тяжко розбирати, а книжка справдi
свята, бо написано, як по правдi жити, людей не кривдячи. А з несвятих
книжок найбiльше йому до смаку припало двi. Одного разу вiн був у городi
на базарi i купив там двi старенькi, в поганеньких палiтурках книжки. Одна
була менша i звалася "Роберт Оуен". Важко було ©© розумiти,- Зiнько й
тепер ще не все в ©й розiбрав. Але оце вiн розiбрав добре: така земля
Англiя, а в тiй Англi© на фабриках та на заводах робочому народовi дуже
погано було .жити; дак винявся такий чоловiк, Роберт Оуен,- вiн усе
клопотався, щоб тим людям краще жити було, i всякого способу до того
добирав, самого себе не жалiючи. I Зiньковi цей Роберт Оуен здався таким
гарним чоловiком, трохи чи не святим: де ж таки - багатий пан мiг би собi
сласно ©сти й пити, хороше ходити, нi про що не дбавши, а вiн за вбогих
людей так клопочеться! В книжцi був Оуенiв патрет. Зiнько вийняв його
звiдти, оддав завести в рямцi пiд скло i почепив на стiнi. Дививсь на його
й думав: "От бач же, винявся там такий чоловiк, що за вбогих людей обстав.
Чому ж у нас нема такого, щоб обставав за наших хлiборобiв та й позаводив
серед ©х кращi порядки?"
Друга книга була Зiньковi така зрозумiла, така зрозумiла, як ще нi одна
в свiтi: кожне тобi словечко в ©й Зiнько тямив, розумiв i почував, бо воно
йому якось до душi, до серця промовляло. Звалася та книга "Кобзар Тараса
Шевченка", i як Зiнько читав ©©, то так, мов батька рiдного чув або до
пiснi, що кохана дiвчина спiва , прислухався. Так гарно! I написано про
такi простi речi i про простих людей, а гарно! Через те ж i гарно воно
Зiньковi було, бо йому сподобалося, що про простих людей однаково, як i
про панiв великих, говориться. I Зiнько так собi думав: "Велика душа в
того чоловiка була, що цю книгу списав, бо вiн розiбрав, що й ми люди, та
й каже про нас, як про людей".
I вiн вийняв з книги патрет Тарасiв Шевченкiв та й його почепив поруч з
Оуеном у рямцях за склом. Дивлячись на його, згадував раз у раз усякi його
щирi слова (знав з голови багато); а як згада такi, як от:
Обнiмiте, брати мо©,
Найменшого брата, -
Нехай мати усмiхнеться,
Заплакана мати! -
то йому аж сльози бринiли на очах. Дух переймало йому й тодi, як читав:
Учiтеся, брати мо©,
Учiтесь, читайте -
I чужого научайтесь,
И свого не цурайтесь.
Бо хто матiр забува ,
Того бог кара .
Спершу вiн не розумiв, до чого це тут матiр iзгаду ться, але далi,
багато разiв прочитавши "Кобзаря", замалим не вивчивши його всього,
думавши про його часто, таки зрозумiв.
I тодi сказав сам собi, що буде вiн поважати свою хату, не хоче
вiдбиватися вiд сво©х людей i буде вчитися.
Вчитися! О, цього бажала вся душа його, до цього поривалася вся iстота
його! Вчитися, щоб знати, як i що на свiтi i через що воно так. Учитися,
щоб знати, як запобiгти лиховi, як зробити, щоб не кривда, а правда
правдувала! Вiн певний був, що наукою цього зможе дiйти, бо не дурно ж
той, хто написав "Кобзаря", люблячи так дуже правду та вбогих людей, велiв
усiм учитися. Вiн знав, нащо це казав, i Зiнько хоче його слухатися, за
його приводом iти i вчитися.
Але як? Де? Вiд кого?
До школи вже пiзно було йти такому, як вiн. Через те пiшов до вчителя,
просячи, щоб той учив його самого, а вiн за те йому платитиме.
- Чого ж тебе вчити? - запитав учитель.
- Усi © науки, яка на свiтi! - вiдказав Зiнько. Учитель засвистiв, а
тодi зареготався.
- Дурний ти!
- Та я знаю, що я дурний,- тим i прийшов, щоб ви менi розуму доточили.
- Хiба ж можна всiх наук навчити? Та й почав лiчити, якi науки: i
така, i сяка, i он яка... Аж моторошно Зiньковi стало...
Одначе все ж згодився вчити Зiнька дечого, i справдi, за рiк навчив
його трохи арифметики та пiдучив дужче розумiти книжки... Та незабаром
Зiнько побачив, що цей учитель i сам не дуже бiльше зна ... та й до книги
мало коли зазира, а все то в карти гуля , то в беседi горiлочку цмулить,
то з собакою качок диких стрiляти бiга ... А ще бiльше не сподобався вiн
Зiньковi тим, що на кожного селянина, хоч би якого старого й поважного,
каже "ти" та велича ться перед мужиками, що вiн пан... Покинув Зiнько до
його ходити. Наважився вчитися сам.
Купив собi арифметику, щоб i далi вчити ©©, купив географiю, бо хотiв
знати про всякi землi... Купував iще багато всяких книжок. Якi були в його
грошi, що мiг би на парубоцькi вбори витрачати абощо,- все вiддавав за
книги. Купував на базарi, в щетинникiв i в поганенькiй книгарнi в городi.
Купував, не знаючи, якi вони, а так - яка до вподоби припаде сво©м
заголовком. Купував i читав багато i врештi кинув. Здебiльшого йому
траплялися недотепнi, а часом i гидкi книжки. Зiнько не находив серед
цього мотлоху того, чого шукала його розумна, свiту прагнуща голова. Над
"Кобзаря" та над "Роберта Оуена" книги не знайшов, хоч не збувся надi©
колись таки вишукати чого треба. Знав-бо, що добрi книги, але сам не
тямив, по чому ©х пiзнавати i де ©х знаходити. Зрозумiв, що мусить засягти
поради в якогось тямущого чоловiка.
Де ж вiн? Де його шукати?
Навкруги, поблизу Зiнька, його не було. Учитель сам не дуже дбав за
книги; батюшка не любив розмовляти з селянами нi про що, опрiч церковних
справ; панок Глушкiвський (поблизу жив) тiльки й знав, що ганяв з хортами
за зайцями, то Зiнько й не сподiвавсь там нiчого доброго почути... та й не
смiв до його, до незнайомого, йти.
"У город хiба пiти?" - думав собi парубок часом, але зараз же й покидав
цю думку: раз, що вiн якось не полюбляв того города пiсля нещасливого
випадку з Романом та з Левантиною, а друге - до кого б же вiн i там
удався? Все невiдомi люди, не схочуть з ним i говорити. I зостався Зiнько
сам iз сво©ми думками...
Хоч i не зовсiм сам. Таки були деякi товаришi, що вiн мiг з ними
розмовляти про те, що турбувало його розум i серце. Найбiльше - з Карпом
та з Васютою.
III. НА ПАСIЦI
Починало ставати душно, бо сонце давно вже звернуло з пiвдня. Пiт
проймав Зiнька, а вiтер уже не прохолоджував, бо й сам став такий гарячий,
мов з печi.
Зiнько вже бачив поблизу серед поля невеличкий гайок. Там холодок, там
так гарно,- хоч би швидше дiйти.
Вiн скинув чумарку, щоб не було так душно, i зостався в самiй гарно й
рясно вишиванiй сорочцi з тонкого полотна. Вiдкотний комiр злегка обнiмав
йому загорiлу шию. Загорiле було й обличчя, худе трохи, але молоде й
чепурне, з темними вусами й чуприною, що не зовсiм ховала його лоба
гарного, хоч i була розчесана наперед. З-пiд чорних рiвних брiв (заздрощiв
дiвочих) сяли розумнi променистi очi. Вiн вдивлявся тими очима в близький
уже гай,- чи не побачить там, кого йому треба. Не побачив нiкого. Додав ще
ходи i незабаром став бiля гаю.
Маленька стежечка вбiгла з поля помiж дерева. Зiнько вступив на не©, i
його враз обняло таким гарним, любим холодком, що вiн аж зiтхнув широко й
легко. Пiшов тодi помалу, впиваючись тi ю живущою прохолодою, тихо
ступаючи по м'якiй стежцi. Трохи згодом дерев поменшало, i незабаром перед
Зiньком розiслалася прогайльовина, вся осяяна сонячним промiнням.
Це була пасiка. Десяткiв зо три вуликiв, понакриваних покрiвлями
череп'яними й з кори, стояло серед гайка. Золотi бджоли бринiли в золотому
сонячному промiннi, купчились на вуликах бiля вiчок, гули весело. Лiворуч
стояла невеличка катрага, а перед нею, трохи ближче до Зiнька, в холодку
пiд великою гiллястою грушею, сидiло дво .
Просто Зiнька сидiв, нахиливши порите глибокими зморшками чоло з
снiжистою стрiхою, зовсiм бiлий дiд. Велика довга борода спадала йому на
товсту бiлу сорочку i на ©й ще бiлiла, як снiг. Худорлявий дiд мав широкi
плечi i могучi, ще жилавi руки. Вiн з упоко м зложив тi руки на колiнах i,
не поспiшаючись, оповiдав тихим, рiвним голосом, iнодi киваючи злегка
головою, i тодi Зiнько бачив, як з-пiд його бiлих кудлатих брiв блищали
чорнi, надзвичайно молодi очi.
Слухала його пильно, втупивши в його сво© темнi мрiйнi оченята,
дiвчинка, що сидiла перед ©м. Нi, не дiвчинка, бо на головi в не© був
маленький святковий очiпок,- тiльки здавалась дiвчинкою - така була з
обличчя молоденька, замалим не дитина. Сидiла боком до Зiнька, просто на
землi, пiдобгавши пiд себе ноги. Зiньковi виразно видно було ©© високе, як
i в дiда, чоло, мов намальовану, чорну брову i маленький, ледве-ледве
горбатий носик, червонi губенята й нiжно обведене легеньке пiдборiддя.
Трохи загорiле обличчя так i пашiло, рум'янцем. Коло вух i на ши© вилося,
вибившися з-пiд очiпка, непокiрне русяве волосся. Тонка шия вгиналася пiд
разками кольористого намиста й дукачiв. Блискучою хвилею спадали вони на
високi груди, на бiлу тонку сорочку з мистецьким вишиванням. Тоненький
стан стягав червоний плетений пояс, колiна обнiмала картата старосвiтська
плахта - з зеленими, червоними, синiми, жовтими картами. Молодичка
заслухалася дiдового оповiдання, ©© маленькi рученята лежали на колiнах
нерухомо. Перед могучою постаттю обсипаного снiгом старечо© зими дiда його
маленька слухачка здавалась якоюсь рясноцвiтною нiжною весняною квiткою.
О, як вiн ©© любив, цю квiтку, вiн, Зiнько! Любив i зараз так само, як
i тодi, як уперше ©© зустрiв, уперше глянув на не© та й закохався вiдразу
й навiки. Цьому поминуло вже мало не пiвтора року, але Зiнько й досi мов
бачить перед себе ту першу зустрiч.
До того часу вiн ©© не помiчав. Бачив раз чи двiчi, але давнiше,
маленькою ще дiвчинкою. Вони жили далеко вiд Сивашiв, зовсiм на другому
кутку села. Зiнько й на сво му кутку не дуже ходив на вулицю, а на чужий
то й поготiв. I в церквi бувши, якось недобачав ©©. Аж одного разу послав
його батько на поле в пасiку до дiда Дороша Колодiя попитати, чи не
продасть вiн йому з пару вуликiв. Зiнько прийшов на цю саме пасiку, але
нiкого на ©й не було. Озирався туди й сюди, чи не вгледить дiда, коли
несподiвано перед себе побачив дивну дiвочу постать. Саме в оцьому
вбраннi, що й сьогоднi, тiльки без очiпка, з вiнком на головi, з довгою
пишною косою, стояла вона на краю прогайльовини, готуючись вийти з гаю на
пасiку. Розхиливши кущi руками, спинилась, зустрiвши несподiваного гостя,
i дивилась на його мовчки. Йому здалося, що перед ним стала якась гайова
царiвна - така, про яку оповiдають у казках: гарна, як квiтка, легенька й
полохлива, як пташка. Вiн з нею ще слова не сказав, вiн тiльки глянув ©й у
вiчi i вже почув, що коха ©©, що вона йому дорожча за всiх людей на
свiтi... I вони стояли одне проти одного мовчки, мов зачарованi, обхопленi
одним могучим почуванням.
Тiльки тодi вiн зрозумiв, що вiн нiкого й нiколи не кохав, що Левантина
була йому тiльки сестрою - нещасливою й любленою сестрою... Тепер вiн знов
сто©ть у тiй же таки пасiцi, i перед його дiд Дорош, а вона, Га©нка, його
кохання, його дружина, його щастя, сидить i слуха .
I стиха, чолом киваючи, оповiда дiд:
- А в лiсi живе полiсун. Ходить з великою пугою i ганя вовкiв, бо вiн
вовчий бог. Де вiйна, то вiн туди й турить ©х на прокорм... Такий, як
чоловiк, тiльки великий, як дерево... I вiд його тiнi нема ; усе ма тiнь,
а вiн - нi... А в полi живе польовий - i то нечиста сила... А в очеретi
над рiчкою очеретяник - вибiга з очерету бiлим бараном i ляка людей... А
в водi живе водяний - цей у зелений кушир уплутаний, пакостi чинить,
греблi рве... А в болотi живе болотяник - такий замурзаний та вкаляний...
Уночi затяга в болото чоловiка... вогником свiтить серед болота, а
чоловiк дума , що там люди, iде туди, а воно все далi, далi... аж поки
заведе в таку ковбаню, що й загрузне бiдолашний чоловiк... А в скелi живе
змiй. I це нечиста сила. Сiм год живе гадиною, другi сiм год - полозом
(така велика та страшна змiюка), а третi сiм год живе змi м iз
крилами,такi великi, як у вiтряку... I тiльки трохи махне крилами -
схопиться вихор i закрутить по шляху, i як стрiне чоловiка, то пiдвi i
вхопить, i кине, й скалiчить навiки. А як дуже махне крилами та вилетить
iз скель, то зареве буря, i ламаються дерева, i розвалюються хати...
- Ой, страшно!.. Боже!..
- I в хмарах нечистий,- збира хмари маленькими шматками i зносить ©х
докупи, аж поки збереться велика хмара... А як бува в нечисто© сили
весiлля, дак вiн тодi збира багато снiгу й сипле, й крутить ©м,- того й
завiрюха.
- Бач, чого воно бува ! А я й не знала!..
- А ще нечистий лiта змi м-перелесником. Як побачиш на дорозi стрiчку
або поясок - нiколи не бери. Одна жiнка знайшла та й заховала в скриню. А
то був змiй-перелесник; вилiз та до не© вночi... З того часу став лiтати
до не© i жити як чоловiк iз жiнкою, а вона зсохла, змарнiла i вмерла... А
скарбу, як хто закопа , береже скарбник: не попустить нiкому заня-ти... А
дома живе домовик...
- Що людей увi снi давить?
- Еге, давить, як гнiва ться... А щоб не гнiвався, треба становити йому
окрiп - п' ... А то як розгнiва ться, то й спалить...
-_ I,_ господи! - аж плеснула руками Га©нка.- I скрiзь, де не ступнеш,
ота нечиста сила: i в водi, i в землi, i в лiсi, i в очеретi, i в бузинi,
i в ру©нах, i в скелi, i в хмарi - скрiзь, скрiзь, скрiзь! I все на шкоду
людям! I нащо бог пустив ©© на свiт? Адже з не© нема добра, сама шкода?
- Нема... Трошки ... Щодня, як сонце сходить, дак вони, куцаки,
викочують його. А воно горить, а воно ©х пече!.. Щодня тисяча ©х там
робить, а мало який живий зоста ться.
- Де ж вони знову набираються?
- Який живий зостанеться, то той купа ться, а купаючись, бризка позад
себе, поки набризка тисячу крапель,- i з кожно© краплi зараз народжу ться
гаспид.
- Боже! То це кожен щодня народить ©х аж тисячу! Дак це ж скоро за ©ми
й ступити не можна буде!
- А ти ж думала як? Та хiба тiльки цi? А ще мана, що манить людей, аби
зблукалися, та мара - голову ©м заморочу , та манiя драту ©м, та моровиця
- така, як корова або як кiнь, да тiльки самi кiстки, без шкури... Як
пройде по селу вночi - корови ревуть страшно, а всi собаки мовчать -
бояться... I обходить усе село, i де стане - там скотина i гине, i гине...
- Ой, страшно!.. Це ще страшнiше за русалок, дiдусю... Я страх боюсь,
що мене русалки залоскочуть.
- Дак то ж на русалчин Великдень.
- А мавки?
- Та й мавки ж... I русалки, й мавки - все з не-хрещених дiтей... По
полях, по лiсах, по водах живуть...
- I скрiзь таке, що його й не бачиш, а воно живе... От диво!
- Чому - не бачиш? Як хто, то часом i бачить. Доведеться й тобi колись
побачити.
- Ой, нi, нi, нi!.. Не хочу! Не хочу! Не хочу!..- I вона затулила
обличчя однi ю рукою, а другою махала вiд себе, мов боронячись од нечисто©
сили.- Не .хочу, бо я боюсь!..
В цю мить Зiнько пiдiйшов до не© i обхопив за плечi.
- Ой! - скрикнула вона несамовито, зiрвалась на ноги, вiдскочила й
глянула з-пiд руки.
- Зiньку! Капосний, поганий! Як ти мене злякав! Геть, геть, геть
вiдцiля!.. Чого ти сюди прийшов? Тiльки лякати мене!..
I вона кинулась до його та й почала вiдпихати вiд себе. А вiн однi ю
рукою обхопив ©©, маленьку, за стан i пiдняв угору...
- Геть!.. Чого ти причепився?.. Дiду, та скажiть йому!.. Оце ще
вигадки!..
Вона пручалась, одбивалась сво©ми маленькими рученятами.
- А ти ж, кошеня дряпуче! - скрикнув Зiнько i вмить схопив другою сво ю
рукою обидвi ©© руки.- От же тобi! В неволi!..
- У неволi!.. Який гарний!.. Пусти!.. Здоровий, як ведмiдь, дак i
радий!.. Пусти, а то плакатиму!..- казала вона й справдi плачущим голосом.
Зiнько пустив. Вона враз вихопилась од його, вiдбiгла геть далi й
зареготалась веселим дзвiнким смiхом.
- Одурила! Одурила! А що?! Я й не думала плакати, i не плакала б... А
одурила!
I вона аж стрибала з радощiв, а Зiнько й сивий дiд дивилися на не©
нiжно-ласкавими очима, веселi й щасливi. "I де вона в бога, оця ясочка,
взялася?" - шепотiв дiд. А ясочка вибiгла на сонце i стояла вся
променисто-золота, i золотi бджоли бринiли, вилися круг не©, не займаючи
©©. Вона хитала маленькою чепурною голiвонькою, кивала рукою на Зiнька й
казала:
- А що? втекла! I не доженеш тепер, i не доженеш!.. Бо по пасiцi бiгати
не вiльно,- дiдусь не велять! А що?
- Годi вже! Я не наздоганятиму. Iди та сiдай з нами!
- От! А ти менi знову руки крутитимеш?
- Iди, iди,- я не дам,- казав дiд.
- Ну йди ж! - закликав i Зiнько.
- А не займеш?
- Та не займу, кажу ж тобi! Ось я ляжу,- сказав Зiнько i справдi лiг,
розкинувшися в холодку.- Ну та й гарно як тут пiсля спеки!
- Бач, гарно!.. А чого досi не приходив сюди? - сказала Га©нка, сiдаючи
бiля його.
- Поки справився дома - та те, та се... Вона почала ховати пiд очiпок
непокiрне русяве волосся, що вилося круг усе© голови:
- Ат, се менi волосся!..
Цей гайок i пасiка були Колодi©в, але Зiнько становив сюди на лiто й
сво© вулики. А Дорош, Га©нчин дiд, берiг пасiку. Дiд Дорош був старий, але
ще кремезний чоловiк. Усе лiто вiн жив на пасiцi, мало коли й навiдуючись
додому. Вiн таки й не любив бути дома: усе там було йому не до вподоби.
Син його Остап, Га©нчин батько, заводив там такий лад, що, як на дiдову
думку, з його не могло бути нiчого доброго. Замiсто щоб хазяйнувати
по-божому, вiн заприятелював iз Денисом, iз Копаницею, з Рябченком, почав
давати на процент та на вiдробiтки грошi, почав притискати людей... I сам
жити став уже не так: закривився на якогось чи мiщанина, чи бог його зна
на кого... в горiлку став укидатися... Все те не подобалося
старосвiтському дiдовi.
- Земля - мати,казав вiн,- шануй ©©, то вона тебе озолотить, а отi
генделi всякi, то чорт зна що! То вiд лукавого!.. З того добра не буде!..
Вiн давно вiддав синовi все хазяйство, через те не встрявав до його.
Щоправда, одного разу вiн сказав Остаповi, що не туди вiн верне, дак той
йому й одрiзав:
- Не ваше дiло, тату! Ви сво вiдробили, а тепер, коли здались на мене,
то вже я робитиму так, як схочу.
- Аби розумно та по-божому,- вiдказав старий i бiльше вже й не озивався
за це. Вiн сам мав таку вдачу, що коли робив яке дiло, то щоб нiхто не
встрявав i не перешкоджав робити, як хочеш. Через те не мiшавсь i до сина.
Щоправда, вiн мiг зовсiм одiбрати в його хазяйство i знову почати самому
хазяйнувати, дак же раз, що був таки вже старий, а друге, що тодi повстали
б у сiм'© сварка та незлагода, а дiд Дорош цього не любив i, як чуми,
страхався. Умерти хотiв по-божому, в упоко© та в злагодi з усiма. А що
синовi порядки йому не подобались, то таки не вдержувався, щоб часом не
докорити: скаже щось, мов кине слово, та й пiшов, i не слуха вже, чи йому
що вiдкажуть, чи нi. А дивитися на все те не хотiлось,- через те вiн,
скоро починалась весна тепла i бджолу з омшаникiв заходжувались виймати,
зараз пере©здив жити в цей гайок, у катрагу, i вже рiдко коли й зазирав
додому, бо йому сюди й сорочку бiлу принесуть щонедiлi, а ©сти вiн i сам
собi зварить. Так жив аж до осенi, аж поки бджола пере©здила до омшаника,-
з нею вертався й дiд до села.
Сьогоднi, зараз по обiдi, Га©нка побiгла з дому до матерi, а звiдти -
до дiда, на пасiку. Зiнько ж не схотiв iти до тестя, а прийшов просто сюди
i оце лежав тепер у холодку пiд деревом, упиваючись свiжим запашним
повiтрям, а бiля його сидiла й щебетала Га©нка, а дiд Дорош докидав часом
i собi слiвце.
- А батько питались,- казала Га©нка,- чому ти до ©х не прийшов... Якесь
у ©х там дiло... Питалися, чи ти дома будеш? "Нi,- кажу,- i вiн до дiдуся
пiде..."
- Яке ж там дiло? - цiкавився Зiнько.
- А хiба я знаю? Казали - дiло... Та вони сюди прийдуть сьогоднi, то
сам i попита ш.
- Гаразд.
- А що, сину,- питав дiд Дорош,- який хлiб?
- Хвалити бога, добрий. Думка, що неврожаю не буде.
- Коли б то бог дав!.. А то все неврожай та неврожай,- зведуться люди
нiнащо! - бiдкався дiд.
- А зведуться, дiду, коли не будуть дбати про те, щоб краще
господарювати... А то лiси рубають, а земля сохне, i дощiв менша ... I
виробилась земля, витратила всю силу, а вони й сили ©й не вертають...
- А як же ©й силу вертати? - питав дiд. Зiнько почав був розказувати,
що прочитав недавно в книзi, але дiд i слухати не хотiв, тiльки рукою
махнув:
- Ат! Вигадки! Колись i вчених не було, та якi врожа© були! А тепер
через те й неврожа©, що вченi понаставали, не вiрять нiчому
старосвiтському, все в ©х дурниця! Гнiва ться земля - тим i не родить! От
що!..
- Хiба земля жива, дiду? - спитала Га©нка.
- А ти дума ш - нi? Вона все чу й зна . Усi грiхи людськi бачить i
вгина ться, як по ©й грiшник iде... а як якого то й з ями викине мертвого.
Як люди гарнi до не©, вона радi й пособля ©м, а як нi, то плаче й
гнiва ться.
- Та чого ж вона гнiва ться? - спитався, усмiхаючись, Зiнько.
- Того, що ©© не шанують! Вона - наша мати, вона - свята! © цiлувати
треба, кланяючись!.. А в нас що роблять? Не то дитина дурна, а й здоровий
лобуряка сяде та й давай кийком гатити по ©й. Iграшки йому!.. Або, колись
було, молодиця, як несе обiд орачам, то вбереться, як на Великдень: вiзьме
плахту гарну, розпустить намiтку довгу, бо так треба до землi йти. От воно
й родило i на вгородi, й на полi. А тепер iде молодиця, прости господи, як
та росомаха: у самому очiпку, ще й начоси повипуска , а замiсть плахти
задрипана спiдниця. Ну, хiба ж це шана землi? Ну, вона, свята, й
гнiва ться.
Га©нка глянула на сво© колiна й побачила там плахту; тодi лапнула себе
за голову: неслухняне русяве волосся все вилося з-пiд очiпка. Вона мерщiй
ухопила хустку, що лежала бiля не©, й напнулася.
- Нi, дiду,вiдказав Зiнько,- тут не в тому сила.
- Ат! - перепинив його дiд.- От я тебе люблю дуже, Зiньку, що ти добрий
чоловiк i гарно, по-божому, живеш, а то вже не люблю, як ти з книжок
почнеш верзти всячину. То вже вiд лукавого, отi книги.
- Адже й вангелiя - книга,- сказав Зiнько. Дiд розсердився:
- Що ти рiвня ш? То вангелiя, а то казна-що!.. От уже не люблю!..
По стежцi вiд поля почулася хода.
- Батько, батько йдуть! - скрикнула Га©нка. I справдi, незабаром на
краю пасiки стала висока гарна постать Остапова.
- Здоровi, тату! З недiлею.
- Здоров, сину! I тебе з недiлею.
- I ти тут, Зiньку? Здоров!
- Здоровi, тату!
- А чом же ти до мене з Га©нкою не прийшов? У мене до тебе й дiло .
- Казала менi Га©нка. Яке ж там дiло?
- Нехай же згодом,одпочину трохи. Сiв до гурту й почав розпитувати дiда
Дороша про пасiку. Погомонiвши, сказав до зятя:
мало, а якби вони самi були, то, певне, нiчого не могли б зробити з
громадою, бо громада великий чоловiк. Та, на лихо, сама громада ©м
пособляла. Однi стояли за ©х через те, що були ©м виннi, напозичавшися
багато, то не мали сили й змоги проти ©х iти; другi змагалися й собi
вибитися вгору, на бiльше багатство, то держалися багатирсько© купи,
сподiваючися, що та ©м швидше пособить перевагу взяти над iншими
громадянами; третiх багатирi купували за горiлку, i таких було трохи чи не
найбiльше. Зоставалася невеличка купка самостiйнiших людей; але однi з ©х
не знали, як обстати за сво право, а другi були вже занадто малосилi, щоб
могли гору брати. Через те в громадi багато гукали, репетували,
сперечались, але подужували завсiгди багатирi з сво©ми прибiчниками й
полигачами. I дедалi вбивалися все в бiльшу та в бiльшу силу. Народу
намножилося стiльки, що вже йому не ставало тi © землi, яка в його була, а
багатирi силкувалися пiдгортати пiд себе й ту, скуповуючи ©© в убожчих
хазя©нiв або забираючи за позиченi й невер-ненi грошi. Дедалi кожен з ©х
ставав уже потужнiший та потужнiший, i Зiньковi здавалося, що може прийти
такий час, коли вони посядуть усю землю громадську i громадi доведеться на
©х робити.
Такий лад здавався Зiньковi поганий. Хiба ж не могло бути краще? Але
як?
Цього Зiнько не знав. Але вiн певний був, що це можна знати i що десь
хтось його зна . Де й хто? Може, його знають пани, великi генерали? Може,
вченi люди? Може, де по книжках написано? Адже по книжках списано всяку
науку: i як у бога треба вiрити, i як по закону треба робити, i як та з
чого що сталося на свiтi - все! Чому ж би не було там про те, як завести
лiпший лад на селi?
До панiв, великих генералiв не можна Зiньковi доступиться, хоч, мабуть,
вони й знають про все, чого йому треба. Про вчених людей - не про панiв, а
таки про справдi вчених людей - Зiнько тiльки чув, що вони , але зроду нi
одного не бачив, не зна, й якi вони i де ©х шукати. Лишаються хiба книжки.
Багато про все це Зiнько думав. Ще змалечку вiн не такий удався, як
усi: був тихий, замислений хлопець. Слухняний, робив завсiгди, що
наказувано, тiльки великий забудька був. Оце пасе телята й доглядав добре,
щоб як у шкоду не вскочили... А навкруги трава зелена, небо широке, пташки
летючi... Як вони лiтають? Через що вони лiтають? А якби чоловiк собi
крила приробив, то лiтав би? Мабуть, нi, бо якби можна було, то давно б
уже всi люди поробили собi крила та й лiтали б,- це ж краще, нiж ходити
або ©здити. А чого ж пташкам можна? Вже ж люди розумнiшi за пташок, то,
певне, колись вигадають так, що й лiтатимуть. Ото б добре було! Аж до неба
можна було б долинути та й подивитись, що там ... на бога й на янголiв
глянути. Еге-ге! Тепер вiн зна , чого люди не можуть лiтати: бо якби
могли, то й кожен грiшний чоловiк замiсто пекла залiтав би в рай та й
надокучав би боговi. Тим-то бог так i зробив. Хоч воно й не по правдi, бо
й мiж пташками не всi ж праведнi, а й грiшнi. Он шулiка - кожну пташку
роздира . А, може ж, йому то вiд бога звелено, щоб пташки ©сти? Так, як
людям можна ©сти вiвцi, воли, кури... Як чудно на свiтi - одне одного
©сть: вiвця ©сть траву, а чоловiк та вовк вiвцю; пташка ©сть комашок, а
шулiка та чоловiк ©сть пташок; риба ©сть червакiв, а чоловiк рибу...
Штука! Чоловiк усе ©сть, тiльки його нiхто не ©сть! Хiба нiхто? А вовк та
ведмiдь як пiйма , то й з'©сть, коли чоловiк його не вб' . Он як: одне
одного ©сть, одне одного ©сть!.. А це погано, бо воно болить, як рiзати
або вбивати. Чому б не було так на свiтi, щоб нiхто нiкого не ©в, а ©ли
або хлiб, або садовину, або городину, або траву...
Ха-ха-ха! Це б тодi люди паслись, як телята!..
Ой-ой-ой! А де ж це телята?
Гляне, аж вони давно в шкодi. Бiжить Зiнько завертати... Побачить
сторож або хазя©н, та таких духопелiв йому нада ... Бувало так, що й
займано, то Зiньковому батьковi доводилось платити за спаш. Батько гримав,
а Денис i бив за це...
Зрiс трохи Зiнько, парубком уже був, заманулося йому вивчитися читати.
Школи в ©х тодi ще не було, так Зiнько з свого заробiтку дяковi платив, аж
поки той навчив його так-сяк читати. Писати вiн i сам трохи привчився:
купив собi пропис у городi та й навчився самописки... Помалу пише, але все
ж пише. Чита краще. Вiн уже багато книжок попрочитував. З святих книг
вангелi найбiльше вподобав. Здорово тяжко розбирати, а книжка справдi
свята, бо написано, як по правдi жити, людей не кривдячи. А з несвятих
книжок найбiльше йому до смаку припало двi. Одного разу вiн був у городi
на базарi i купив там двi старенькi, в поганеньких палiтурках книжки. Одна
була менша i звалася "Роберт Оуен". Важко було ©© розумiти,- Зiнько й
тепер ще не все в ©й розiбрав. Але оце вiн розiбрав добре: така земля
Англiя, а в тiй Англi© на фабриках та на заводах робочому народовi дуже
погано було .жити; дак винявся такий чоловiк, Роберт Оуен,- вiн усе
клопотався, щоб тим людям краще жити було, i всякого способу до того
добирав, самого себе не жалiючи. I Зiньковi цей Роберт Оуен здався таким
гарним чоловiком, трохи чи не святим: де ж таки - багатий пан мiг би собi
сласно ©сти й пити, хороше ходити, нi про що не дбавши, а вiн за вбогих
людей так клопочеться! В книжцi був Оуенiв патрет. Зiнько вийняв його
звiдти, оддав завести в рямцi пiд скло i почепив на стiнi. Дививсь на його
й думав: "От бач же, винявся там такий чоловiк, що за вбогих людей обстав.
Чому ж у нас нема такого, щоб обставав за наших хлiборобiв та й позаводив
серед ©х кращi порядки?"
Друга книга була Зiньковi така зрозумiла, така зрозумiла, як ще нi одна
в свiтi: кожне тобi словечко в ©й Зiнько тямив, розумiв i почував, бо воно
йому якось до душi, до серця промовляло. Звалася та книга "Кобзар Тараса
Шевченка", i як Зiнько читав ©©, то так, мов батька рiдного чув або до
пiснi, що кохана дiвчина спiва , прислухався. Так гарно! I написано про
такi простi речi i про простих людей, а гарно! Через те ж i гарно воно
Зiньковi було, бо йому сподобалося, що про простих людей однаково, як i
про панiв великих, говориться. I Зiнько так собi думав: "Велика душа в
того чоловiка була, що цю книгу списав, бо вiн розiбрав, що й ми люди, та
й каже про нас, як про людей".
I вiн вийняв з книги патрет Тарасiв Шевченкiв та й його почепив поруч з
Оуеном у рямцях за склом. Дивлячись на його, згадував раз у раз усякi його
щирi слова (знав з голови багато); а як згада такi, як от:
Обнiмiте, брати мо©,
Найменшого брата, -
Нехай мати усмiхнеться,
Заплакана мати! -
то йому аж сльози бринiли на очах. Дух переймало йому й тодi, як читав:
Учiтеся, брати мо©,
Учiтесь, читайте -
I чужого научайтесь,
И свого не цурайтесь.
Бо хто матiр забува ,
Того бог кара .
Спершу вiн не розумiв, до чого це тут матiр iзгаду ться, але далi,
багато разiв прочитавши "Кобзаря", замалим не вивчивши його всього,
думавши про його часто, таки зрозумiв.
I тодi сказав сам собi, що буде вiн поважати свою хату, не хоче
вiдбиватися вiд сво©х людей i буде вчитися.
Вчитися! О, цього бажала вся душа його, до цього поривалася вся iстота
його! Вчитися, щоб знати, як i що на свiтi i через що воно так. Учитися,
щоб знати, як запобiгти лиховi, як зробити, щоб не кривда, а правда
правдувала! Вiн певний був, що наукою цього зможе дiйти, бо не дурно ж
той, хто написав "Кобзаря", люблячи так дуже правду та вбогих людей, велiв
усiм учитися. Вiн знав, нащо це казав, i Зiнько хоче його слухатися, за
його приводом iти i вчитися.
Але як? Де? Вiд кого?
До школи вже пiзно було йти такому, як вiн. Через те пiшов до вчителя,
просячи, щоб той учив його самого, а вiн за те йому платитиме.
- Чого ж тебе вчити? - запитав учитель.
- Усi © науки, яка на свiтi! - вiдказав Зiнько. Учитель засвистiв, а
тодi зареготався.
- Дурний ти!
- Та я знаю, що я дурний,- тим i прийшов, щоб ви менi розуму доточили.
- Хiба ж можна всiх наук навчити? Та й почав лiчити, якi науки: i
така, i сяка, i он яка... Аж моторошно Зiньковi стало...
Одначе все ж згодився вчити Зiнька дечого, i справдi, за рiк навчив
його трохи арифметики та пiдучив дужче розумiти книжки... Та незабаром
Зiнько побачив, що цей учитель i сам не дуже бiльше зна ... та й до книги
мало коли зазира, а все то в карти гуля , то в беседi горiлочку цмулить,
то з собакою качок диких стрiляти бiга ... А ще бiльше не сподобався вiн
Зiньковi тим, що на кожного селянина, хоч би якого старого й поважного,
каже "ти" та велича ться перед мужиками, що вiн пан... Покинув Зiнько до
його ходити. Наважився вчитися сам.
Купив собi арифметику, щоб i далi вчити ©©, купив географiю, бо хотiв
знати про всякi землi... Купував iще багато всяких книжок. Якi були в його
грошi, що мiг би на парубоцькi вбори витрачати абощо,- все вiддавав за
книги. Купував на базарi, в щетинникiв i в поганенькiй книгарнi в городi.
Купував, не знаючи, якi вони, а так - яка до вподоби припаде сво©м
заголовком. Купував i читав багато i врештi кинув. Здебiльшого йому
траплялися недотепнi, а часом i гидкi книжки. Зiнько не находив серед
цього мотлоху того, чого шукала його розумна, свiту прагнуща голова. Над
"Кобзаря" та над "Роберта Оуена" книги не знайшов, хоч не збувся надi©
колись таки вишукати чого треба. Знав-бо, що добрi книги, але сам не
тямив, по чому ©х пiзнавати i де ©х знаходити. Зрозумiв, що мусить засягти
поради в якогось тямущого чоловiка.
Де ж вiн? Де його шукати?
Навкруги, поблизу Зiнька, його не було. Учитель сам не дуже дбав за
книги; батюшка не любив розмовляти з селянами нi про що, опрiч церковних
справ; панок Глушкiвський (поблизу жив) тiльки й знав, що ганяв з хортами
за зайцями, то Зiнько й не сподiвавсь там нiчого доброго почути... та й не
смiв до його, до незнайомого, йти.
"У город хiба пiти?" - думав собi парубок часом, але зараз же й покидав
цю думку: раз, що вiн якось не полюбляв того города пiсля нещасливого
випадку з Романом та з Левантиною, а друге - до кого б же вiн i там
удався? Все невiдомi люди, не схочуть з ним i говорити. I зостався Зiнько
сам iз сво©ми думками...
Хоч i не зовсiм сам. Таки були деякi товаришi, що вiн мiг з ними
розмовляти про те, що турбувало його розум i серце. Найбiльше - з Карпом
та з Васютою.
III. НА ПАСIЦI
Починало ставати душно, бо сонце давно вже звернуло з пiвдня. Пiт
проймав Зiнька, а вiтер уже не прохолоджував, бо й сам став такий гарячий,
мов з печi.
Зiнько вже бачив поблизу серед поля невеличкий гайок. Там холодок, там
так гарно,- хоч би швидше дiйти.
Вiн скинув чумарку, щоб не було так душно, i зостався в самiй гарно й
рясно вишиванiй сорочцi з тонкого полотна. Вiдкотний комiр злегка обнiмав
йому загорiлу шию. Загорiле було й обличчя, худе трохи, але молоде й
чепурне, з темними вусами й чуприною, що не зовсiм ховала його лоба
гарного, хоч i була розчесана наперед. З-пiд чорних рiвних брiв (заздрощiв
дiвочих) сяли розумнi променистi очi. Вiн вдивлявся тими очима в близький
уже гай,- чи не побачить там, кого йому треба. Не побачив нiкого. Додав ще
ходи i незабаром став бiля гаю.
Маленька стежечка вбiгла з поля помiж дерева. Зiнько вступив на не©, i
його враз обняло таким гарним, любим холодком, що вiн аж зiтхнув широко й
легко. Пiшов тодi помалу, впиваючись тi ю живущою прохолодою, тихо
ступаючи по м'якiй стежцi. Трохи згодом дерев поменшало, i незабаром перед
Зiньком розiслалася прогайльовина, вся осяяна сонячним промiнням.
Це була пасiка. Десяткiв зо три вуликiв, понакриваних покрiвлями
череп'яними й з кори, стояло серед гайка. Золотi бджоли бринiли в золотому
сонячному промiннi, купчились на вуликах бiля вiчок, гули весело. Лiворуч
стояла невеличка катрага, а перед нею, трохи ближче до Зiнька, в холодку
пiд великою гiллястою грушею, сидiло дво .
Просто Зiнька сидiв, нахиливши порите глибокими зморшками чоло з
снiжистою стрiхою, зовсiм бiлий дiд. Велика довга борода спадала йому на
товсту бiлу сорочку i на ©й ще бiлiла, як снiг. Худорлявий дiд мав широкi
плечi i могучi, ще жилавi руки. Вiн з упоко м зложив тi руки на колiнах i,
не поспiшаючись, оповiдав тихим, рiвним голосом, iнодi киваючи злегка
головою, i тодi Зiнько бачив, як з-пiд його бiлих кудлатих брiв блищали
чорнi, надзвичайно молодi очi.
Слухала його пильно, втупивши в його сво© темнi мрiйнi оченята,
дiвчинка, що сидiла перед ©м. Нi, не дiвчинка, бо на головi в не© був
маленький святковий очiпок,- тiльки здавалась дiвчинкою - така була з
обличчя молоденька, замалим не дитина. Сидiла боком до Зiнька, просто на
землi, пiдобгавши пiд себе ноги. Зiньковi виразно видно було ©© високе, як
i в дiда, чоло, мов намальовану, чорну брову i маленький, ледве-ледве
горбатий носик, червонi губенята й нiжно обведене легеньке пiдборiддя.
Трохи загорiле обличчя так i пашiло, рум'янцем. Коло вух i на ши© вилося,
вибившися з-пiд очiпка, непокiрне русяве волосся. Тонка шия вгиналася пiд
разками кольористого намиста й дукачiв. Блискучою хвилею спадали вони на
високi груди, на бiлу тонку сорочку з мистецьким вишиванням. Тоненький
стан стягав червоний плетений пояс, колiна обнiмала картата старосвiтська
плахта - з зеленими, червоними, синiми, жовтими картами. Молодичка
заслухалася дiдового оповiдання, ©© маленькi рученята лежали на колiнах
нерухомо. Перед могучою постаттю обсипаного снiгом старечо© зими дiда його
маленька слухачка здавалась якоюсь рясноцвiтною нiжною весняною квiткою.
О, як вiн ©© любив, цю квiтку, вiн, Зiнько! Любив i зараз так само, як
i тодi, як уперше ©© зустрiв, уперше глянув на не© та й закохався вiдразу
й навiки. Цьому поминуло вже мало не пiвтора року, але Зiнько й досi мов
бачить перед себе ту першу зустрiч.
До того часу вiн ©© не помiчав. Бачив раз чи двiчi, але давнiше,
маленькою ще дiвчинкою. Вони жили далеко вiд Сивашiв, зовсiм на другому
кутку села. Зiнько й на сво му кутку не дуже ходив на вулицю, а на чужий
то й поготiв. I в церквi бувши, якось недобачав ©©. Аж одного разу послав
його батько на поле в пасiку до дiда Дороша Колодiя попитати, чи не
продасть вiн йому з пару вуликiв. Зiнько прийшов на цю саме пасiку, але
нiкого на ©й не було. Озирався туди й сюди, чи не вгледить дiда, коли
несподiвано перед себе побачив дивну дiвочу постать. Саме в оцьому
вбраннi, що й сьогоднi, тiльки без очiпка, з вiнком на головi, з довгою
пишною косою, стояла вона на краю прогайльовини, готуючись вийти з гаю на
пасiку. Розхиливши кущi руками, спинилась, зустрiвши несподiваного гостя,
i дивилась на його мовчки. Йому здалося, що перед ним стала якась гайова
царiвна - така, про яку оповiдають у казках: гарна, як квiтка, легенька й
полохлива, як пташка. Вiн з нею ще слова не сказав, вiн тiльки глянув ©й у
вiчi i вже почув, що коха ©©, що вона йому дорожча за всiх людей на
свiтi... I вони стояли одне проти одного мовчки, мов зачарованi, обхопленi
одним могучим почуванням.
Тiльки тодi вiн зрозумiв, що вiн нiкого й нiколи не кохав, що Левантина
була йому тiльки сестрою - нещасливою й любленою сестрою... Тепер вiн знов
сто©ть у тiй же таки пасiцi, i перед його дiд Дорош, а вона, Га©нка, його
кохання, його дружина, його щастя, сидить i слуха .
I стиха, чолом киваючи, оповiда дiд:
- А в лiсi живе полiсун. Ходить з великою пугою i ганя вовкiв, бо вiн
вовчий бог. Де вiйна, то вiн туди й турить ©х на прокорм... Такий, як
чоловiк, тiльки великий, як дерево... I вiд його тiнi нема ; усе ма тiнь,
а вiн - нi... А в полi живе польовий - i то нечиста сила... А в очеретi
над рiчкою очеретяник - вибiга з очерету бiлим бараном i ляка людей... А
в водi живе водяний - цей у зелений кушир уплутаний, пакостi чинить,
греблi рве... А в болотi живе болотяник - такий замурзаний та вкаляний...
Уночi затяга в болото чоловiка... вогником свiтить серед болота, а
чоловiк дума , що там люди, iде туди, а воно все далi, далi... аж поки
заведе в таку ковбаню, що й загрузне бiдолашний чоловiк... А в скелi живе
змiй. I це нечиста сила. Сiм год живе гадиною, другi сiм год - полозом
(така велика та страшна змiюка), а третi сiм год живе змi м iз
крилами,такi великi, як у вiтряку... I тiльки трохи махне крилами -
схопиться вихор i закрутить по шляху, i як стрiне чоловiка, то пiдвi i
вхопить, i кине, й скалiчить навiки. А як дуже махне крилами та вилетить
iз скель, то зареве буря, i ламаються дерева, i розвалюються хати...
- Ой, страшно!.. Боже!..
- I в хмарах нечистий,- збира хмари маленькими шматками i зносить ©х
докупи, аж поки збереться велика хмара... А як бува в нечисто© сили
весiлля, дак вiн тодi збира багато снiгу й сипле, й крутить ©м,- того й
завiрюха.
- Бач, чого воно бува ! А я й не знала!..
- А ще нечистий лiта змi м-перелесником. Як побачиш на дорозi стрiчку
або поясок - нiколи не бери. Одна жiнка знайшла та й заховала в скриню. А
то був змiй-перелесник; вилiз та до не© вночi... З того часу став лiтати
до не© i жити як чоловiк iз жiнкою, а вона зсохла, змарнiла i вмерла... А
скарбу, як хто закопа , береже скарбник: не попустить нiкому заня-ти... А
дома живе домовик...
- Що людей увi снi давить?
- Еге, давить, як гнiва ться... А щоб не гнiвався, треба становити йому
окрiп - п' ... А то як розгнiва ться, то й спалить...
-_ I,_ господи! - аж плеснула руками Га©нка.- I скрiзь, де не ступнеш,
ота нечиста сила: i в водi, i в землi, i в лiсi, i в очеретi, i в бузинi,
i в ру©нах, i в скелi, i в хмарi - скрiзь, скрiзь, скрiзь! I все на шкоду
людям! I нащо бог пустив ©© на свiт? Адже з не© нема добра, сама шкода?
- Нема... Трошки ... Щодня, як сонце сходить, дак вони, куцаки,
викочують його. А воно горить, а воно ©х пече!.. Щодня тисяча ©х там
робить, а мало який живий зоста ться.
- Де ж вони знову набираються?
- Який живий зостанеться, то той купа ться, а купаючись, бризка позад
себе, поки набризка тисячу крапель,- i з кожно© краплi зараз народжу ться
гаспид.
- Боже! То це кожен щодня народить ©х аж тисячу! Дак це ж скоро за ©ми
й ступити не можна буде!
- А ти ж думала як? Та хiба тiльки цi? А ще мана, що манить людей, аби
зблукалися, та мара - голову ©м заморочу , та манiя драту ©м, та моровиця
- така, як корова або як кiнь, да тiльки самi кiстки, без шкури... Як
пройде по селу вночi - корови ревуть страшно, а всi собаки мовчать -
бояться... I обходить усе село, i де стане - там скотина i гине, i гине...
- Ой, страшно!.. Це ще страшнiше за русалок, дiдусю... Я страх боюсь,
що мене русалки залоскочуть.
- Дак то ж на русалчин Великдень.
- А мавки?
- Та й мавки ж... I русалки, й мавки - все з не-хрещених дiтей... По
полях, по лiсах, по водах живуть...
- I скрiзь таке, що його й не бачиш, а воно живе... От диво!
- Чому - не бачиш? Як хто, то часом i бачить. Доведеться й тобi колись
побачити.
- Ой, нi, нi, нi!.. Не хочу! Не хочу! Не хочу!..- I вона затулила
обличчя однi ю рукою, а другою махала вiд себе, мов боронячись од нечисто©
сили.- Не .хочу, бо я боюсь!..
В цю мить Зiнько пiдiйшов до не© i обхопив за плечi.
- Ой! - скрикнула вона несамовито, зiрвалась на ноги, вiдскочила й
глянула з-пiд руки.
- Зiньку! Капосний, поганий! Як ти мене злякав! Геть, геть, геть
вiдцiля!.. Чого ти сюди прийшов? Тiльки лякати мене!..
I вона кинулась до його та й почала вiдпихати вiд себе. А вiн однi ю
рукою обхопив ©©, маленьку, за стан i пiдняв угору...
- Геть!.. Чого ти причепився?.. Дiду, та скажiть йому!.. Оце ще
вигадки!..
Вона пручалась, одбивалась сво©ми маленькими рученятами.
- А ти ж, кошеня дряпуче! - скрикнув Зiнько i вмить схопив другою сво ю
рукою обидвi ©© руки.- От же тобi! В неволi!..
- У неволi!.. Який гарний!.. Пусти!.. Здоровий, як ведмiдь, дак i
радий!.. Пусти, а то плакатиму!..- казала вона й справдi плачущим голосом.
Зiнько пустив. Вона враз вихопилась од його, вiдбiгла геть далi й
зареготалась веселим дзвiнким смiхом.
- Одурила! Одурила! А що?! Я й не думала плакати, i не плакала б... А
одурила!
I вона аж стрибала з радощiв, а Зiнько й сивий дiд дивилися на не©
нiжно-ласкавими очима, веселi й щасливi. "I де вона в бога, оця ясочка,
взялася?" - шепотiв дiд. А ясочка вибiгла на сонце i стояла вся
променисто-золота, i золотi бджоли бринiли, вилися круг не©, не займаючи
©©. Вона хитала маленькою чепурною голiвонькою, кивала рукою на Зiнька й
казала:
- А що? втекла! I не доженеш тепер, i не доженеш!.. Бо по пасiцi бiгати
не вiльно,- дiдусь не велять! А що?
- Годi вже! Я не наздоганятиму. Iди та сiдай з нами!
- От! А ти менi знову руки крутитимеш?
- Iди, iди,- я не дам,- казав дiд.
- Ну йди ж! - закликав i Зiнько.
- А не займеш?
- Та не займу, кажу ж тобi! Ось я ляжу,- сказав Зiнько i справдi лiг,
розкинувшися в холодку.- Ну та й гарно як тут пiсля спеки!
- Бач, гарно!.. А чого досi не приходив сюди? - сказала Га©нка, сiдаючи
бiля його.
- Поки справився дома - та те, та се... Вона почала ховати пiд очiпок
непокiрне русяве волосся, що вилося круг усе© голови:
- Ат, се менi волосся!..
Цей гайок i пасiка були Колодi©в, але Зiнько становив сюди на лiто й
сво© вулики. А Дорош, Га©нчин дiд, берiг пасiку. Дiд Дорош був старий, але
ще кремезний чоловiк. Усе лiто вiн жив на пасiцi, мало коли й навiдуючись
додому. Вiн таки й не любив бути дома: усе там було йому не до вподоби.
Син його Остап, Га©нчин батько, заводив там такий лад, що, як на дiдову
думку, з його не могло бути нiчого доброго. Замiсто щоб хазяйнувати
по-божому, вiн заприятелював iз Денисом, iз Копаницею, з Рябченком, почав
давати на процент та на вiдробiтки грошi, почав притискати людей... I сам
жити став уже не так: закривився на якогось чи мiщанина, чи бог його зна
на кого... в горiлку став укидатися... Все те не подобалося
старосвiтському дiдовi.
- Земля - мати,казав вiн,- шануй ©©, то вона тебе озолотить, а отi
генделi всякi, то чорт зна що! То вiд лукавого!.. З того добра не буде!..
Вiн давно вiддав синовi все хазяйство, через те не встрявав до його.
Щоправда, одного разу вiн сказав Остаповi, що не туди вiн верне, дак той
йому й одрiзав:
- Не ваше дiло, тату! Ви сво вiдробили, а тепер, коли здались на мене,
то вже я робитиму так, як схочу.
- Аби розумно та по-божому,- вiдказав старий i бiльше вже й не озивався
за це. Вiн сам мав таку вдачу, що коли робив яке дiло, то щоб нiхто не
встрявав i не перешкоджав робити, як хочеш. Через те не мiшавсь i до сина.
Щоправда, вiн мiг зовсiм одiбрати в його хазяйство i знову почати самому
хазяйнувати, дак же раз, що був таки вже старий, а друге, що тодi повстали
б у сiм'© сварка та незлагода, а дiд Дорош цього не любив i, як чуми,
страхався. Умерти хотiв по-божому, в упоко© та в злагодi з усiма. А що
синовi порядки йому не подобались, то таки не вдержувався, щоб часом не
докорити: скаже щось, мов кине слово, та й пiшов, i не слуха вже, чи йому
що вiдкажуть, чи нi. А дивитися на все те не хотiлось,- через те вiн,
скоро починалась весна тепла i бджолу з омшаникiв заходжувались виймати,
зараз пере©здив жити в цей гайок, у катрагу, i вже рiдко коли й зазирав
додому, бо йому сюди й сорочку бiлу принесуть щонедiлi, а ©сти вiн i сам
собi зварить. Так жив аж до осенi, аж поки бджола пере©здила до омшаника,-
з нею вертався й дiд до села.
Сьогоднi, зараз по обiдi, Га©нка побiгла з дому до матерi, а звiдти -
до дiда, на пасiку. Зiнько ж не схотiв iти до тестя, а прийшов просто сюди
i оце лежав тепер у холодку пiд деревом, упиваючись свiжим запашним
повiтрям, а бiля його сидiла й щебетала Га©нка, а дiд Дорош докидав часом
i собi слiвце.
- А батько питались,- казала Га©нка,- чому ти до ©х не прийшов... Якесь
у ©х там дiло... Питалися, чи ти дома будеш? "Нi,- кажу,- i вiн до дiдуся
пiде..."
- Яке ж там дiло? - цiкавився Зiнько.
- А хiба я знаю? Казали - дiло... Та вони сюди прийдуть сьогоднi, то
сам i попита ш.
- Гаразд.
- А що, сину,- питав дiд Дорош,- який хлiб?
- Хвалити бога, добрий. Думка, що неврожаю не буде.
- Коли б то бог дав!.. А то все неврожай та неврожай,- зведуться люди
нiнащо! - бiдкався дiд.
- А зведуться, дiду, коли не будуть дбати про те, щоб краще
господарювати... А то лiси рубають, а земля сохне, i дощiв менша ... I
виробилась земля, витратила всю силу, а вони й сили ©й не вертають...
- А як же ©й силу вертати? - питав дiд. Зiнько почав був розказувати,
що прочитав недавно в книзi, але дiд i слухати не хотiв, тiльки рукою
махнув:
- Ат! Вигадки! Колись i вчених не було, та якi врожа© були! А тепер
через те й неврожа©, що вченi понаставали, не вiрять нiчому
старосвiтському, все в ©х дурниця! Гнiва ться земля - тим i не родить! От
що!..
- Хiба земля жива, дiду? - спитала Га©нка.
- А ти дума ш - нi? Вона все чу й зна . Усi грiхи людськi бачить i
вгина ться, як по ©й грiшник iде... а як якого то й з ями викине мертвого.
Як люди гарнi до не©, вона радi й пособля ©м, а як нi, то плаче й
гнiва ться.
- Та чого ж вона гнiва ться? - спитався, усмiхаючись, Зiнько.
- Того, що ©© не шанують! Вона - наша мати, вона - свята! © цiлувати
треба, кланяючись!.. А в нас що роблять? Не то дитина дурна, а й здоровий
лобуряка сяде та й давай кийком гатити по ©й. Iграшки йому!.. Або, колись
було, молодиця, як несе обiд орачам, то вбереться, як на Великдень: вiзьме
плахту гарну, розпустить намiтку довгу, бо так треба до землi йти. От воно
й родило i на вгородi, й на полi. А тепер iде молодиця, прости господи, як
та росомаха: у самому очiпку, ще й начоси повипуска , а замiсть плахти
задрипана спiдниця. Ну, хiба ж це шана землi? Ну, вона, свята, й
гнiва ться.
Га©нка глянула на сво© колiна й побачила там плахту; тодi лапнула себе
за голову: неслухняне русяве волосся все вилося з-пiд очiпка. Вона мерщiй
ухопила хустку, що лежала бiля не©, й напнулася.
- Нi, дiду,вiдказав Зiнько,- тут не в тому сила.
- Ат! - перепинив його дiд.- От я тебе люблю дуже, Зiньку, що ти добрий
чоловiк i гарно, по-божому, живеш, а то вже не люблю, як ти з книжок
почнеш верзти всячину. То вже вiд лукавого, отi книги.
- Адже й вангелiя - книга,- сказав Зiнько. Дiд розсердився:
- Що ти рiвня ш? То вангелiя, а то казна-що!.. От уже не люблю!..
По стежцi вiд поля почулася хода.
- Батько, батько йдуть! - скрикнула Га©нка. I справдi, незабаром на
краю пасiки стала висока гарна постать Остапова.
- Здоровi, тату! З недiлею.
- Здоров, сину! I тебе з недiлею.
- I ти тут, Зiньку? Здоров!
- Здоровi, тату!
- А чом же ти до мене з Га©нкою не прийшов? У мене до тебе й дiло .
- Казала менi Га©нка. Яке ж там дiло?
- Нехай же згодом,одпочину трохи. Сiв до гурту й почав розпитувати дiда
Дороша про пасiку. Погомонiвши, сказав до зятя: