дихав би пахощами солодкими, дивився б на небо, як воно зорями променi ...
I кинеться вiн, схопиться, а перед ©м холодний мур тiсний, а круг його
нiч темна, ворожа... смородом задушливо© тюрми гнiтить...
Криком би кричав, головою об той мур бився би, аж поки розбив би ©©,
щоб нiчого не знати, не почувати, не мучитись...
Га©нко!.. Мамо!.. Де ви? Нащо ви покинули його самого вмирати, гинути в
цих гнiтючих мурах?..
III. ТЕМНI ДНI
Забравши Остап Га©нку з Зiньково© хати, пiшов з нею помалу вулицею,
розпитуючися про те, як вона ходила в город та що там чула. Вона не дуже
йому вiдповiдала, бо знов почувалася такою пригнiченою та знеможеною, як i
попереду, ще до города. Вона навiть не цiкава була знати, чого саме ©©
мати кликала, i забула про це, а йшла, куди ведено.
Дома зустрiла ©© мати, радiючи. Ликера була собi людина тиха й добра,
та дуже боязка, несмiлива. Через те корилася чоловiковi в усьому, що вiн
робив чи велiв. Найстарша з дiтей, Га©нка, була в не© диною дочкою, i
мати дуже ©© любила; любила й зятя i зовсiм не знала про новi чоловiковi
замiри. Вiдколи Зiнька забрано, вона не один раз до Сивашiв забiгала, та
не могла анi розважити дочку, анi вмовити, щоб одвiдала батькову хату. Тим
iзрадiла тепер дуже, побачивши Га©нку в себе. Та, радiючи, й журилась,
дивлячись на цю людину, що ходила й розмовляла, мов сама не помiчаючи
того, мов не живучи зовсiм або живучи не тут, а десь в iншому кра©
пробуваючи. Завела дочку до себе в кiмнату, поплакала над ©© й над сво ю
недолею...
Тим часом Остаповi чогось було трохи клопiтно на душi. Вiн трохи боявся
жiнки. Хоч вона й звикла його слухатися, та, бач, тепер справа була така,
що здорово вже ©© зачiпала... Дочку дуже любить i до Зiнька прихильна...
Коли б яко© шкоди не сталося!..
"Ет, дурниця! - вiдказував сам собi Остап, вештаю-чись по
хазяйству.Звелю, то й буде все, як схочу! Треба ще Га©чину худобу
перевезти до себе завтра... Нi, не завтра,доведеться ще трохи пiдождати з
цим... аж поки суд буде, а то репетуватимуть - i Сивашиха, та й так
люди... От, чорт його й зна, як це погано, що й на того зважай, i на цього
зважай! То зробив би, як схотiв, а то крути та мудруй то туди, то сюди!
Чорт-вiть-що!"
Остап був сердитий. Останнiми часами все його якось гнiвало. З батьком
недавнечко посварився за свою кумерцiю та за отого ж таки слинявого
Зiнька. Не подоба ться старому, що так Зiнька занедбали, не клопочуться
про його тощо... Як же там iще клопотатися? Коли не винен, дак i випустить
суд, а коли винен, дак сам знав, що робив: як заробив, так хай i вiдбува .
Дуже комусь треба того Зiнька! Не туди вже закривилося!.. I так того
клопоту повна голова, а тут iще старий в'язне! З самою Горянського землею
скiльки мороки! Воно, звiсно, хлiб цього року вродив, дак же й подешевшав
здорово: то лiчив Остап, що он скiльки вiзьме, а тепер уже й геть менше. А
тут лихо за лихом. Ув Остаповому млинi та прорвало греблю, довелося
гатити: то ж десяткою не вiдбудеш! А вчора знов: найкращий вiл пропав!
Такий викоханий, доморослий!.. Та ще хоч би як там пропав, а то задавився.
Мабуть, падлючий Михайло так прив'язав його i не доглянув, що налигач
якось обкрутнувся круг ши©, та й задавилася товаряка. I попобив вiн
Михайла, i прогнав його, грошей не вiддавши, дак хiба те поможе?
Михайлових грошей яких там дванадцять карбованцiв, а вiл такий, що за його
й п'ятдесят мало. Ну, проклятий народ iдольський! Нема того, щоб
хазяйського добра доглянути, а жерти або спати, дак такого ©м подай!.. До
цього торгу й пiшки!..
У двiр убiг наймит iз батiжком.
- Ти чого це? - спитав Остап.
- Та бiда: обламались!
- Туди к лихiй годинi!.. Де?
- В ярку.
- А бiсового сина сини, проклятi роззяви! Ви менi всю снасть
позанапаща те, попереводите,- гримав Остап.
Це вiн послав до свого млина пшеницю, а вони, везучи додому борошно, та
й обламалися! Поки там наймит брав нове колесо, Остап сам пiшов
подивитися. Прийшов,- туди к нечистiй матерi! Мало, що обламалися, а
бiсовi лежнi так позав'язували мiшки з борошном, що як вiз похилився
набiк, один мiшок, скотивши-ся, розв'язавсь, i мiрка або й бiльше
пречистого та прегарного борошна пшеничного в калюжу пiшла! Ну й дав вже
вiн ©м! А додому вернувся такий лихий та гнiвний, що й не знать що робив
би!
Тiльки ввiйшов у хату, аж Га©нка лагодиться йти.
- Куди це?
- Додому.
- Не вигадуй! Зоставайся, бо вже тепер у нас житимеш.
Га©нка, дивуючись, глянула на батька.
- Ну, чого вирячилась, як лисе теля на новi ворота? Уже твiй Зiнько не
вернеться, то не будеш там довiку жити,- однак же доведеться переходити до
нас. Ну, дак i зоставайся!
- Я не хочу!.. Прощавайте!.. Вона пiшла до дверей, але батько перейняв
©©, вхопивши за руку:
- Як то не хочеш, коли я тобi велю? Хiба я тобi не батько? Чого ти там
сидiтимеш! Покинь про свого дурня й гадку! Житимеш у нас, то кращого
знайду.
- Ай, пустiть мене!..
- Та ти чу ш, що я тобi кажу? Зiньковi тво му вже амiнь, на Сибiр
пiде,- от що!
- I я... туди, де Зiнько...
- Тю, дурна... Кажуть тобi: не витребенькуй, живи в нас.
Вона пручалась у його в руках:
- Пустiть, тату!.. Пустiть!..
- Не пущу!
- Пустiть!..- Вона вже кричала.
- Не кричи й не пручайсь!
- Остапе! Та що-бо ти робиш? Пусти ©©! - прохала мати.
- Одчепись, не в'язни! - гарикнув на не© Остап.- Я сам знаю, що
роблю... А ти й не думай утiкати, бо я тебе й за коси вiдтiля притягну.
- Ай! - скрикнула несамовито Га©нка i рвонулася в нього з рук, але вiн
таки ©© вдержав.
Дверi з кiмнати вiдчинилися, i висока постать з бiлим волоссям, з
довгою бiлою бородою стала на порозi. Дiд Дорош зирнув по хатi. Га©нка
билася в руках у батька, а ©© мати, не смiючи нiчого зробити, тiльки
хлипала.
- Що це ти робиш? - понуро спитав дiд у сина.
- Зоставляю цю дурну жити в нас, а вона тiка.
- Дiдусю! - скрикнула Га©нка.- Рятуйте мене!.. Не хочу я тут!..
Розлучають мене з Зiньком.
- Пусти ©©,- так саме понуро звелiв Остаповi дiд.
- Не встрявайте, тату, не в сво дiло, вiдкаснiться ви вiд мене! Коли
дають вам хлiб, так ©жте мовчки, а не...
Далi Остап уже не мiг нiчого вимовити. Дiдова рука вхопила його за
горло, стиснула й вiдштовхнула так, що вiн аж поточився, випустивши
Га©нку. Та миттю вискочила з хати.
Дiд Дорош стояв увесь блiдий, огнистi очi грiзно блищали, руки,
стиснутi в кулаки, трусилися.
- Iроде! - скрикнув до Остапа.- Не муч дитини!.. Не забувай, що я тобi
батько! Запакували нещасного чоловiка в острог, а тепер iще й з жiнкою
розлуча !.. За грiшми, за баришами нiчого не бачите!.. Тiльки грошi
гарбати!.. Очi мо© не хочуть на тебе дивитися! Нема в тебе бога в серцi,
саме здирство прокляте!.. Жери ж сам, глитай, трiскай!.. Я тобi не буду на
перешкодi, пiду вiд тебе, бо нема вже в мене мочi жити з тобою!.. Пiду!..
Та тiльки ж знай, що коли ти Га©нку займеш або що проти Зiнька ко©тимеш,
то от присягаюся тобi на цьому мiсцi, що вернуся додому й вижену тебе, як
пса, бо не забувай того, що я ще хазя©н i, коли схочу, то й у двiр тебе
сюди не пущу!..
Дiд стояв ще яку мить, мов iще щось хотiв сказати, але не сказав
нiчого, вхопив з кiлка шапку i вийшов з хати. Вражений з несподiванки
Остап мовчав остовпiлий. Ликера, прихилившись до стiнки, тихо плакала.
А дiд Дорош тим часом уже йшов улицею. Гнiв його помалу втихав, але
роздратованi думки куйовдилися в головi, вихоплюючись iнодi словами.
- От же не дав дожити вiку спокiйно!.. Защо мене господь покарав таким
сином? Невже я такий великогрiшник? Мабуть, це вже страшний суд
наближа ться, що дерi© гору взяли. Траплялися й поперед цього лихi люди,
та якось не таке вже здирство було. А тепер задля того бариша дак i дитини
рiдно© не жалi . Бач, йому зять не до вподоби, що з ©м не хоче в один гуж
тягти, дак уже й з жiнкою його розлуча . Це такого ще й не чути було!.. Нi
бога не бо©ться, нi людей не соромляеться.
Дiд доходив уже до Зiньково© хати. Перед двором спинився на хвилину:
"Iти чи не йти? Як увiйду, то вже не вернуся в свою хату... А вона ж
таки менi рiдна!.. I хазяйство ж, i все... та так i покинути?.. Та хто
його зна, як iще й тут буде!.. Кажуть, що зять - не син, а коли вже тепер
i дiти такi, то..."
Дiдовi стало жалко покидати тую хату, де вiн вiк iз вiкував, з старою
сво ю в злагодi стiльки прожив, дiтей повикохував; жалко стало того
хазяйства, що. вiн його сво ю працею надбав... Та подумав про Остапа, про
повсякчасну незлагоду... та й махнув рукою.
- Що бог дасть!.. Зiнько й Га©нка добрi дiти... Хiба стара? Ну, та що
бог дасть!..
Увiйшов у хату. Га©нка, як була вдягнена, лежала на полу, а стара
Параска щось клопоталася коло не©.
- Здоровi були! - промовив дiд.
- Здоровi! - одмовила Параска.- Ой свату, що це з Га©нкою зробилося?
Прийшла та як упала, то й слова не промовить!..- бiдкалася вона.
- Диво, що не промовить! - одказав дiд.- Коли таке з нею батько
виробля !
I вiн розказав про всю подiю.
- Оце лихо! Це такого ще й не чувано! - скрикнула Параска.- Де ж таки:
вiд живого чоловiка силомiць жiнку вiдлучати!
- От же й таке ще почули! Та дарма!.. Ти, внучко, не бiйся! Поки я
живий, не займе вже тебе батько, не вiзьме з цi © хати.
Вiн пiдiйшов до Га©нки та й почав гладити ©©, як малу дитину, по
плечах, по обличчю сво©ми старими поморщеними руками. Га©нка пiдвелась,
прихилилася до нього й вiдразу заридала вголос... Плакала вперше, вiдколи
розлучилася з Зiньком...
Дiд сiв бiля не© i дав ©й плакати досхочу. Плакала довго, тодi
помалу-малу почала затихати, вже тiльки хлипала, тiльки здригалося ©й усе
тiло.
- От i добре, що виплакалася! - казав дiд, усе жалуючи ©©.- Як
виплачешся, то воно полегша . Сльоза змива горе, менша його пiсля
сльози,- от воно й легша людинi. Плач, моя пташечко, скiльки хочеш!..
I вона плакала, тiльки вже тихим, спокiйним плачем. А дiд тим часом
говорив до старо© Параски:
- А що, свахо, я вам казатиму... От ви спитайте мене, чого я до вас
прийшов!
- Та чого б не прийшли, то ми радi вам,- одказувала Параска.- Скажете.
- Радi! Ще, може, й надокучу, то й у потилицю старого доведеться
вибивати,- жартував дiд, а Параска аж скрикнула:
- Оце ж таки, не дай боже!.. Що це ви кажете?
- Оте, що чу те!.. Бо я до вас прийшов не абичого, а от чого: приймiть
мене до себе в прийми!
- Як то - в прийми? - питала, не розумiючи, Параска.
- Да так, бачите: хазя©на у вас тепер нема, то поки прийде, у вас
упале мiсце... дак ви мене на те впале мiсце... Хоч не за хазя©на, дак хоч
за попихача... Он що!.. Бо як правду сказати, то я вже так не виживу...
Або самому вiд сина пiти, або його вигнати, бо не можу я на все те
дивитися... Ну як менi на старостi лiт його вигонити та бешкет робити?..
Та вiн i не пока ться,однаковий буде... То краще й втечу вiд лиха в тихший
захисток... Ото ж, коли хочете, дак нехай ця хата й буде менi захистком!..
Га? Чи, можу, не туди, а он куди?
- Та боже мiй!.. Та ми з дорогою душею! - зрадiла Параска.
- А ти ж, Га©нко, чому мовчиш, нiчого не кажеш? Може, не хочеш дiда в
хату пустити?
Га©нка знову пригорнулась до дiда, шепочучи:
- Дiдусю... зоставайтесь!..
- Ну, й гаразд... спасибi вам!.. Буду у вас жити... А як вернеться
Зiнько, то в його проситимусь.
- Ой дiдусю! Чи вернеться?..
- Мабуть, йому вже не вертатися! - додала мати, втираючи сльози.
- От i зарюмсали!.. От уже й не люблю!.. Ну, сказати, це - мале, дурне!
А ми ж iз вами, свахо, таки, спасибi боговi, пожили вже!.. Нi, тепер новий
порядок щоб у нас у хатi завiвся: щоб i думки тi © не було, що Зiнько не
вернеться! Хiба ви не зна те, що бог бачить неповинних, то й верне його?
Воно викри ться, хто це зробив,- шило в мiшку не вта©ться! Хоч не вiдразу,
а таки неминуче виявиться! Та й сам Зiнько хлопець моторний,- вiн зна
оборонитися.
I дiдусь усе казав двом зажуреним жiнкам усякi слова розваги й надi©,
надi© хистко©, але тяжко жадано© змученими душами; розваги, може непевно©,
але дорого© кожному засмученому серцевi. I вони впивалися тими словами,
любими, як вода кринична погожа лiтнього пекучого дня чоловiковi, згагою
знеможеному...
Другого ж дня дiд Дорош забрав дещо сво з рiдно© хати, попрощався з
невiсткою, з онуками - тiльки з сином не схотiв прощатися,- утер нишком
сльозу з старих очей та й оселився зовсiм у Сивашiв. З ним укупi оселилася
там i надiя - невеличка, щоправда, та все ж вона давала спромогу дивитися
трохи яснiше на свiт, нiж дивилися бiдолашнi жiнки досi.
Чутка про те, що дiд Дорош од сина перейшов до внуки, швидко
розкотилася по селу. Багато людей говорили, нарiкаючи на Остапа, тiльки
сво товариство його боронило. Трохи через цей людський голос, трохи
боячися батька, Остап уже бiльше не займав Га©нки. "Треба
перечасувати,думав,- а там, пiсля суду, то вже моя воля буде!"
А Сивашi тим часом жили собi тихо. Дiд правив за господаря, давав
усьому порядок; Карпо й Васюта за-всiгди з дорогою душею охочi були
послухати, запомогти. Було б i добре, якби не було сумно.
Спершу, як пристав до ©х дiд, i Га©нцi, й матерi стало не веселiше, але
спокiйнiше трохи. Той упокiй породила надiя, а надiю збудив сво©ми словами
дiд Дорош. Обидвi жiнки думали: "От уже скоро... От, може,
завтра-позавтрьому вернеться Зiнько..." Нi завтра, нi позавтрьому вiн не
вертався. "Ну, то в недiлю або в середу..." Минала без нiчого й недiля, й
середа... Бiдолахи дожидалися, виглядали щодня, i щодня надiя ©х дурила, i
щодня вона пригасала, пригасала... I помалу-малу душа в матерi окривалася
старим безнадiйним смутком, помалу-малу Га©нка знов застигала, як крапля
на морозi, знов робилася такою кам'яною, як i попереду. I знову минали
покволом забарнi похмурi ночi, похмурi безнадiйнi днi...
Так минула осiнь понура, прийшла зима бiла й холодна...
Наближалося Рiздво...
Надiйшов i той "святий вечiр", що його так побожне й радiсно дожида на
селi кожне, бо в кожного з тим вечором по дналися любi й серцевi дорогi
згадки про щось святе й радiсне, про якусь любу надiю й тихий упокiй. Вiн
вита тодi, той тихий упокiй, над усiм селом, над усiма хатами, зазира до
кожно© в середину, зазира в душу кожному сво©ми ласкавими тихими очима -
такими ласкавими, як усмiх вангельсько© дитини, i такими променистими, як
тая зоря вечiровая, що ©© свiту з такою побожною надi ю дожидають усi того
вечора.
Так, скрiзь упокiй зазира , в кожну хату, в кожну душу... Тiльки в
Сивашеву хату вiн не зазирнув, тiльки в тiй хатi не всмiхнувся вiн нi
однiй душi...
Дiждалися й там зорi вечiрово©... Давно в хатi було поприбирано й
чисто, давно вже блимала перед образами воскова свiчечка, осяваючи
потемнiле малювання, поблискуючи на шатах, на бiлих, густо вишиваних,
рушниках, на квiтках, що ©ми колись позаквiтчувала Га©нка образи... На
покутi давно вже стояла серед сiна кутя, а застеляний бiлим убрусом стiл
дожидався вечерi,- та вечеряти нiхто не сiдав.
Стара мати не знать уже в який раз переставля на миснику горшки й
миски, то внесе в хату, то винесе щось,- так, мов iще не все вона
поробила, мов ще дiла в не© дуже багато. I дiд Дорош усе знаходить собi
роботу: то вiн утрет вже до волiв чогось навiду ться, хоч уже давно ©м
дано ©сти; то ступу на пшоно заходився нащось переставляти в сiнях з
одного кутка в другий; то йому свитки й кожухи не так висять на жертцi, як
треба... I Га©нка якусь дуже нагальну роботу собi знайшла: знiма з
кiлочкiв та знов чiпля рушники та розгорта , щоб вишиване видко було...
вiкна тодi уже втрет заходиться витирати...
Та таки поробили все, все, що нi вишукували, що нi вигадували, аби
загаятись, аби дiждатися, чи не почують швидко© ходи знайомо© в дворi, чи
не рипнуть дверi...
Нi, нiхто не вiдчиняв ©х...
Дiд вийшов ще раз iз хати, постояв, послухав на дворi... Вернувся, не
поспiшаючись, скинув кожуха, положив на полу- Тодi до обох жiнок промовив
тихим покiрним голосом:
- Давно вже зоря... час вечеряти...
Остання надiя зникла...
Мовчки посiдали за стiл. Бiле волосся й борода дiдовi не бiлiшi були
вiд обличчя Га©нчиного; а старе, потемнiле як давн малювання, змарнiле
вiд працi, хвороби й смутку обличчя материне здавалося ще чорнiшим бiля
того за малим не прозорого i дивно нерухомого обличчя.
Старий дiд Дорош узяв чарку тремтячо© рукою та й почав промовляти:
- Дай же, боже, того року дiждавши, сiсти до свято© вечерi в доброму
здоровлю всiм... всiм - щоб... А тепер дай, боже, доброго здоровля тому,
хто неповинно в неволi поневiря ться!.. Нехай...
Та й не доказав дiд,- перепинили слово сльози... Га©нка озвалася
голосним плачем i вибiгла з хати. Мати, впавши на стiл, почала тужити:
- Сину мiй! сину мiй!..
Дiдова рука спустилася з чаркою на стiл, бiла голова похилилася, а
буйнi сльози котилися з старих очей i падали на бiлий убрус...
Але дiд перший себе перемiг:
- Годi, свахо, годi! Плачем не пособимо. Господь милосердний йому
поможе, а не наш плач. Будемо вечеряти, як закон велить, та його
згадувати, то йому легше буде, бо й вiн же нас iзгаду . Кличте, свахо,
Га©нку!
Параска пiшла по Га©нку. Та стояла в сiнях, припавши в кутку до стiни
головою, i вся здригалася вiд плачу...
- Га©нко, дочко, ходiм у хату!
Вона не вiдповiдала нiчого. Мати взяла ©© за руку й повела. Привела,
посадовила за стiл.
- Га©нко, внучко люба, не плач! - казав дiд.- Вiзьми в уста вечерi - як
закон велить...
- Не можу! - скрикнула Га©нка, знову схопилася та й побiгла в другу
хату...
Довго тi © ночi бiдолашна мати била поклони перед потемнiлими образами;
довго на лiжковi в другiй хатi здригалося вiд плачу знеможене людське тiло
i душа в йому ще бiльше знеможена була.
I темна нiч холодна слухала мовчки тих молитов, того плачу... байдужна,
гнiтюча нiч.
Була ще одна душа,- i вона мучилася тяжко, безмiрно, того святого
вечора - то була душа Iванова Момотова.
I тiло його змарнiло, зсохло,- ходив вiн марою. З братом нiколи не
розмовляв, обминав його, коли де стрiвався. Скiльки разiв вiн казав собi:
"Пiду признаюсь!.." Та й зупинявся... Через що? I сам добре не зна .
Якийсь страх перед тим признанням обнiмав його. Розумiв, що скоро
переступить цей порiг - зараз тодi повинен зректися всiх надiй, бо зруйну
все сво життя, перестане бути вiльною людиною, зникне зо свiту й житиме
тiльки на те, щоб одбувати кару... I через те спинявся...
А муки дедалi гiршали. Наближалося свято, а вiн думав:
- То не менi. То людям побожним, чесним, а не душогубам.
I вiн зрозумiв, що всi радощi цього життя, все, що в ньому гарного,
ясного,- все не йому, все те належить невинним, самим невинним. А в його
на душi страшна й пекуча вага, i вона з'©да , вбива йому душу. О, якби
йому скинути ту вагу!..
Почував, що може скинути тiльки одним - покутою.
Тепер уже не було в його думок про те, що вiн зруйну сво життя:
зрозумiв тепер, що вiн уже зруйнував його ще тодi, тi © ночi, як удвох iз
Панасом пiшов до Грицька. Нiщо, навiть покута не зможе повернути йому
занапащене... але жити так i далi була незмога...
I вiн зважився спокутувати.
Саме на свят-вечiр вiн зник iз села. Вiн пiшов у город.
Першого дня рiздва Га©нка не пiшла й до церкви, безмiрне горе давило
©©. Нiколи ще воно не було таке тяжке. Не могла вона молитися, не могла на
людей дивитися. Вже вона всi молитви перемолила, всi благання переблагала.
Нi одного слова до людей у не© не було.
Покликали ©© до обiду,- не пiшла. Не вийшла з сво © хати, лежала на
лiжковi нерухома й мовчуща. Не хотiла озиватися навiть до дiда й до
матерi. Померклими очима дивилася кудись i нiчого не бачила. Нi, бачила...
Там десь, були бiлi стiни... по стiнах патрети... малюнки... образи...
рушники... вiкна... шафа з книжками... Це було десь далеко-далеко, мов по
той бiк велико© рiчки, мов за якоюсь скляною стiною... Звiдти й голоси
озивалися - дiдiв, материн... А тут коло не©, коло Га©нки, не було нiчого:
нi хати, нi людей, нi голосу... Вона сама була, така сама, що навiть не
розумiла, як можна бути не самiй...
Нащо ©© займають, щось до не© кажуть? Вона ж од ©х далеко i не буде вже
близько нiколи... нiколи... нiколи...
Вона буде сама, все сама... сама вмиратиме, сама зникатиме, аж поки не
стане й ©©, як не стало Зiнька... був i не стало, i вже нiколи не буде...
нiколи... нiколи...
I ©й зда ться, мов уже почина душа ©© часточками знщсати - розта ,
розвiю ться, як туман серед широких безмежних просторiв, як бiла хмарка
серед блакитного неба: он розплива ться шматочками... он розта ... он
зника ... зникла...
А блакитне небо почина гаснути, тьмаритися... Помалу гасне, i за ним
гасне й зника все: патрети на стiнах... стiни... стiл... лави... вся
хата... Нiчого нема, все розвiялось, зникло, потопло...
Тiльки далеко-далеко щось плаче... От усе дужче й дужче, ближче й
ближче... Ой, так тяжко тужить, що аж голосом голосить-спiва ... Ой, то ж
на тому свiтi плачуть-тужать... Чого? Може над нею, що вона вмерла?
Затихло... вже й не тужать... Нiчого не видно, нiчого не чути, все
зникло...
I вiдразу щось мов зашумiло, i тужiння озвалося знов - голосно...
Зiрвалася з лiжка й стала серед хати. Вся тремтiла. Що це?
Помагай бiг тобi, пане хазя©ну!
Святий вечiр!
Пане хазя©ну, славний пахарю!
Святий вечiр!
Застилай столи, клади пироги:
Святий вечiр!
Будуть у тебе славнi© гостi...
Святий вечiр!
Дiвчата колядують... Та вона ж цюю колядку сама спiвала, колядуючи в
одному гуртi з ©м, з Зiньком!.. Та вiн же, коло не© стоячи, ©© спiвав, а
тепер де вiн? де вiн?
А дiвчата спiвали про того ж славного пахаря:
Не багато пожив, та й слави нажив:
Бiлим залiзом двiр обгородив,
Поставив ворота з щирого злота,
Помостив мости все чавуннi©,
Поставив стовпи все золотi©,
Поклав же жердя все срiбране ,
Повiшав коври все шовковi©,
А сам по©хав на горду вiйну...
Ой,боже ж мiй! Не на вiйну ж вiн по©хав, не на вiйну!.. А пiшов вiн до
темно© темницi, як до сиро© землi, як до глибоко© ями!..
Як несамовита вона кинулася через сiни в другу хату.
- Мамо! - скрикнула.- Припинiть!.. Нехай цього не спiвають!..
Дверi тихо вiдчинилися, i на порозi став чоловiк у запорошенiй снiгом
одежi, з невеличкою чорною бородою. Скидаючи шапку, промовив тихо:
- Добрий вечiр!
Здригнулися враз усi тро вiд того голосу, i дiд, i мати, i Га©нка, i
завмерли на одну мить, тiльки на мить. А за мить Га©нка кинулася до його,
припала до його:
- Зiньку!..
А дiвчата все спiвали:
Да верта ж вiн з гордо© вiйни:
Застукали мости все чавуннi©,
Заззяли стовпи все золотi©,
Забряжчало жердя все срiбране ,
Замаяли коври все шовковi©,
Що люди кажуть: "Королевич ©де!.."
Матiнка каже: "Мiй синок ©де!..
Нi, вона не казала... Вона тiльки ридала, припавши до нього так, як i
Га©нка, як i бiлий дiд Дорош...
IV. НОВI НАДI
В церквi вже повно було народу другого дня Рiздва, як Зiнько з Га©нкою
ввiйшли туди. Помалу протовплюючись, доступились вони в середину i стали
вдвох.
- Глянь: Зiнько!..почувся шепiт.
- Де?
- Та он же!
Люде поверталися, дивилися i незабаром шепiт, мов хвиля пiд вiтром,
покотився по церквi:
- Зiнько вернувся!.. Зiнько!..
Очi поверталися в той бiк, де стояла щаслива пара. Зiнько, хоч блiдий i
худий, та чисто виголений, гарно вдягнений у критий кожух, стояв спокiйний
та поважний. Вiд Га©нчиного обличчя так i било ся вом безмiрних радощiв,
безкрайого щастя. Та й було чого! Вчора - острожникова жiнка, сьогоднi -
дружина чесного, невинно покривдженого чоловiка. I вiн, цей без мiри
коханий, дорогий сто©ть поруч iз нею, i нiколи, нiколи вже вона з ©м не
розлучиться! Як же ©й було не радiти, коли в не© вся душа всмiхалася i до
цих людей, що, навкруги стоючи, дивилися на не©, i до цi © церковцi
старенько©, здавна ©й рiдно©, i до того соняшного промiня, що з узенького
загратованого вiкна пасмом простягався по церквi, виблискуючи на
позлотистому iконостасi, на потемнiлому малюваннi... © уста не шепотiли
молитов, вона забула хреститися, але вся душа ©© поривалася
радiсно-молитовним почуванням безмiрно© вдячностi...
Помалу занишкло шепотiння, всi знову стали тихо - аж до кiнця служби. А
ледве вона скiнчилась i народ посунув з церкви,- зараз на рундуцi
обступили Зiнька з Га©нкою люде. Здоровкалися з Зiньком, поздоровляли,
дехто цiлувався з ©м, розпитували, чи давно вернувся. Карпо з радощiв аж
заплакав. Помалу посовуючися серед натовпу, Зiнько з Га©нкою вийшли з
цвинтарю на вулицю, а натовп iшов за ©ми слiдком, i вони повиннi були
вiдповiдати на всякi запитання людям, що цiкавi були знати, як та що з
Зiньком робилося, яким робом вiн визволився. Вiн i сам того до пуття не
знав: учора вiд слiдчого прийшов папер такий до тюрми, щоб Зiнька
випущено, бо вiн не винен, а хтось iнший знайшовся. Оце все, що Зiнько
знав. Та людям ще дужче закортiло довiдатись: хто ж той iнший? Почали
догадуватися, домислятися...
- Пустiть! пустiть!..- ураз почув Зiнько i побачив, що йому назустрiч,
штовхаючи людей, без шапки, в самiй чумарчинi, бiжить Васюта.
- Зiньку!.. братiку!..- i кинувся його цiлувати. Люди почали шуткувати,
смiючися:
- Тю! i шапку загубив, бiгши!
- Та то вiн забувсь узяти, як iз хати вискочив.
Васюта й справдi забувсь ©© взяти. Учора звечора нiхто не довiдався, що
Зiнько прийшов, а Васюта в церквi сьогоднi не був. Уже сiдав обiдати, як
побачив у вiкно Зiнька серед натовпу: в чому був, у тому й вискочив.
- Та пiди вдягнись! - гукали на його люди.- Мороз же здоровий!
Але Васюта й не думав iти. Хтось ускочив до його в хату i принiс йому
шапку й свиту.
З гуком та з гомоном провели Зiнька до хати. Га©нка росла, i аж ушка в
не© смiялися.
Щасливий та веселий обiд був у Сивашевiй хатi другого дня. Усi почували
мов крила в себе за плечима. Га©нка, як квiтка, розцвiтала. Стара мати й
не ©ла та все дивилася на сина, а дiд Дорош, усмiхаючись сво©ми молодими
очима з-пiд бiлих кудлатих брiв, казав:
- Штука! Усi позбирались обiдати, а нiхто не ©сть, тiльки ззираються
одне з одним. Що це за мода така? I пилипiвка минула, зда ться, а вони все
постують.
- Ат, дiдусю! - казала Га©нка i бралася за ложку, та зараз же забувала
за не©, щебечучи до Зiнька. Учора вона вмирала, кам'янiла, а сьогоднi аж
променiло вiд не© життя, аж пашiло схудле личко, рум'янiючи, зiрками
висвiчувалися темнi очi, а з маленьких уст падало слово за словом,
дзвенячи радощами, смiхом...
Зараз по обiдi почали приходити люди. Перший прибiг Васюта, за ©м Карпо
й Дмитро з жiнками, тодi Михайло; з родичiв були: Ликера - Га©нчина мати,
дiд Корнiй Грабенко та ще тро . В хатi стало повно, як у вулику.
Увiходячи, всi поздоровляли Зiнька з щасливим поворотом.
I кинеться вiн, схопиться, а перед ©м холодний мур тiсний, а круг його
нiч темна, ворожа... смородом задушливо© тюрми гнiтить...
Криком би кричав, головою об той мур бився би, аж поки розбив би ©©,
щоб нiчого не знати, не почувати, не мучитись...
Га©нко!.. Мамо!.. Де ви? Нащо ви покинули його самого вмирати, гинути в
цих гнiтючих мурах?..
III. ТЕМНI ДНI
Забравши Остап Га©нку з Зiньково© хати, пiшов з нею помалу вулицею,
розпитуючися про те, як вона ходила в город та що там чула. Вона не дуже
йому вiдповiдала, бо знов почувалася такою пригнiченою та знеможеною, як i
попереду, ще до города. Вона навiть не цiкава була знати, чого саме ©©
мати кликала, i забула про це, а йшла, куди ведено.
Дома зустрiла ©© мати, радiючи. Ликера була собi людина тиха й добра,
та дуже боязка, несмiлива. Через те корилася чоловiковi в усьому, що вiн
робив чи велiв. Найстарша з дiтей, Га©нка, була в не© диною дочкою, i
мати дуже ©© любила; любила й зятя i зовсiм не знала про новi чоловiковi
замiри. Вiдколи Зiнька забрано, вона не один раз до Сивашiв забiгала, та
не могла анi розважити дочку, анi вмовити, щоб одвiдала батькову хату. Тим
iзрадiла тепер дуже, побачивши Га©нку в себе. Та, радiючи, й журилась,
дивлячись на цю людину, що ходила й розмовляла, мов сама не помiчаючи
того, мов не живучи зовсiм або живучи не тут, а десь в iншому кра©
пробуваючи. Завела дочку до себе в кiмнату, поплакала над ©© й над сво ю
недолею...
Тим часом Остаповi чогось було трохи клопiтно на душi. Вiн трохи боявся
жiнки. Хоч вона й звикла його слухатися, та, бач, тепер справа була така,
що здорово вже ©© зачiпала... Дочку дуже любить i до Зiнька прихильна...
Коли б яко© шкоди не сталося!..
"Ет, дурниця! - вiдказував сам собi Остап, вештаю-чись по
хазяйству.Звелю, то й буде все, як схочу! Треба ще Га©чину худобу
перевезти до себе завтра... Нi, не завтра,доведеться ще трохи пiдождати з
цим... аж поки суд буде, а то репетуватимуть - i Сивашиха, та й так
люди... От, чорт його й зна, як це погано, що й на того зважай, i на цього
зважай! То зробив би, як схотiв, а то крути та мудруй то туди, то сюди!
Чорт-вiть-що!"
Остап був сердитий. Останнiми часами все його якось гнiвало. З батьком
недавнечко посварився за свою кумерцiю та за отого ж таки слинявого
Зiнька. Не подоба ться старому, що так Зiнька занедбали, не клопочуться
про його тощо... Як же там iще клопотатися? Коли не винен, дак i випустить
суд, а коли винен, дак сам знав, що робив: як заробив, так хай i вiдбува .
Дуже комусь треба того Зiнька! Не туди вже закривилося!.. I так того
клопоту повна голова, а тут iще старий в'язне! З самою Горянського землею
скiльки мороки! Воно, звiсно, хлiб цього року вродив, дак же й подешевшав
здорово: то лiчив Остап, що он скiльки вiзьме, а тепер уже й геть менше. А
тут лихо за лихом. Ув Остаповому млинi та прорвало греблю, довелося
гатити: то ж десяткою не вiдбудеш! А вчора знов: найкращий вiл пропав!
Такий викоханий, доморослий!.. Та ще хоч би як там пропав, а то задавився.
Мабуть, падлючий Михайло так прив'язав його i не доглянув, що налигач
якось обкрутнувся круг ши©, та й задавилася товаряка. I попобив вiн
Михайла, i прогнав його, грошей не вiддавши, дак хiба те поможе?
Михайлових грошей яких там дванадцять карбованцiв, а вiл такий, що за його
й п'ятдесят мало. Ну, проклятий народ iдольський! Нема того, щоб
хазяйського добра доглянути, а жерти або спати, дак такого ©м подай!.. До
цього торгу й пiшки!..
У двiр убiг наймит iз батiжком.
- Ти чого це? - спитав Остап.
- Та бiда: обламались!
- Туди к лихiй годинi!.. Де?
- В ярку.
- А бiсового сина сини, проклятi роззяви! Ви менi всю снасть
позанапаща те, попереводите,- гримав Остап.
Це вiн послав до свого млина пшеницю, а вони, везучи додому борошно, та
й обламалися! Поки там наймит брав нове колесо, Остап сам пiшов
подивитися. Прийшов,- туди к нечистiй матерi! Мало, що обламалися, а
бiсовi лежнi так позав'язували мiшки з борошном, що як вiз похилився
набiк, один мiшок, скотивши-ся, розв'язавсь, i мiрка або й бiльше
пречистого та прегарного борошна пшеничного в калюжу пiшла! Ну й дав вже
вiн ©м! А додому вернувся такий лихий та гнiвний, що й не знать що робив
би!
Тiльки ввiйшов у хату, аж Га©нка лагодиться йти.
- Куди це?
- Додому.
- Не вигадуй! Зоставайся, бо вже тепер у нас житимеш.
Га©нка, дивуючись, глянула на батька.
- Ну, чого вирячилась, як лисе теля на новi ворота? Уже твiй Зiнько не
вернеться, то не будеш там довiку жити,- однак же доведеться переходити до
нас. Ну, дак i зоставайся!
- Я не хочу!.. Прощавайте!.. Вона пiшла до дверей, але батько перейняв
©©, вхопивши за руку:
- Як то не хочеш, коли я тобi велю? Хiба я тобi не батько? Чого ти там
сидiтимеш! Покинь про свого дурня й гадку! Житимеш у нас, то кращого
знайду.
- Ай, пустiть мене!..
- Та ти чу ш, що я тобi кажу? Зiньковi тво му вже амiнь, на Сибiр
пiде,- от що!
- I я... туди, де Зiнько...
- Тю, дурна... Кажуть тобi: не витребенькуй, живи в нас.
Вона пручалась у його в руках:
- Пустiть, тату!.. Пустiть!..
- Не пущу!
- Пустiть!..- Вона вже кричала.
- Не кричи й не пручайсь!
- Остапе! Та що-бо ти робиш? Пусти ©©! - прохала мати.
- Одчепись, не в'язни! - гарикнув на не© Остап.- Я сам знаю, що
роблю... А ти й не думай утiкати, бо я тебе й за коси вiдтiля притягну.
- Ай! - скрикнула несамовито Га©нка i рвонулася в нього з рук, але вiн
таки ©© вдержав.
Дверi з кiмнати вiдчинилися, i висока постать з бiлим волоссям, з
довгою бiлою бородою стала на порозi. Дiд Дорош зирнув по хатi. Га©нка
билася в руках у батька, а ©© мати, не смiючи нiчого зробити, тiльки
хлипала.
- Що це ти робиш? - понуро спитав дiд у сина.
- Зоставляю цю дурну жити в нас, а вона тiка.
- Дiдусю! - скрикнула Га©нка.- Рятуйте мене!.. Не хочу я тут!..
Розлучають мене з Зiньком.
- Пусти ©©,- так саме понуро звелiв Остаповi дiд.
- Не встрявайте, тату, не в сво дiло, вiдкаснiться ви вiд мене! Коли
дають вам хлiб, так ©жте мовчки, а не...
Далi Остап уже не мiг нiчого вимовити. Дiдова рука вхопила його за
горло, стиснула й вiдштовхнула так, що вiн аж поточився, випустивши
Га©нку. Та миттю вискочила з хати.
Дiд Дорош стояв увесь блiдий, огнистi очi грiзно блищали, руки,
стиснутi в кулаки, трусилися.
- Iроде! - скрикнув до Остапа.- Не муч дитини!.. Не забувай, що я тобi
батько! Запакували нещасного чоловiка в острог, а тепер iще й з жiнкою
розлуча !.. За грiшми, за баришами нiчого не бачите!.. Тiльки грошi
гарбати!.. Очi мо© не хочуть на тебе дивитися! Нема в тебе бога в серцi,
саме здирство прокляте!.. Жери ж сам, глитай, трiскай!.. Я тобi не буду на
перешкодi, пiду вiд тебе, бо нема вже в мене мочi жити з тобою!.. Пiду!..
Та тiльки ж знай, що коли ти Га©нку займеш або що проти Зiнька ко©тимеш,
то от присягаюся тобi на цьому мiсцi, що вернуся додому й вижену тебе, як
пса, бо не забувай того, що я ще хазя©н i, коли схочу, то й у двiр тебе
сюди не пущу!..
Дiд стояв ще яку мить, мов iще щось хотiв сказати, але не сказав
нiчого, вхопив з кiлка шапку i вийшов з хати. Вражений з несподiванки
Остап мовчав остовпiлий. Ликера, прихилившись до стiнки, тихо плакала.
А дiд Дорош тим часом уже йшов улицею. Гнiв його помалу втихав, але
роздратованi думки куйовдилися в головi, вихоплюючись iнодi словами.
- От же не дав дожити вiку спокiйно!.. Защо мене господь покарав таким
сином? Невже я такий великогрiшник? Мабуть, це вже страшний суд
наближа ться, що дерi© гору взяли. Траплялися й поперед цього лихi люди,
та якось не таке вже здирство було. А тепер задля того бариша дак i дитини
рiдно© не жалi . Бач, йому зять не до вподоби, що з ©м не хоче в один гуж
тягти, дак уже й з жiнкою його розлуча . Це такого ще й не чути було!.. Нi
бога не бо©ться, нi людей не соромляеться.
Дiд доходив уже до Зiньково© хати. Перед двором спинився на хвилину:
"Iти чи не йти? Як увiйду, то вже не вернуся в свою хату... А вона ж
таки менi рiдна!.. I хазяйство ж, i все... та так i покинути?.. Та хто
його зна, як iще й тут буде!.. Кажуть, що зять - не син, а коли вже тепер
i дiти такi, то..."
Дiдовi стало жалко покидати тую хату, де вiн вiк iз вiкував, з старою
сво ю в злагодi стiльки прожив, дiтей повикохував; жалко стало того
хазяйства, що. вiн його сво ю працею надбав... Та подумав про Остапа, про
повсякчасну незлагоду... та й махнув рукою.
- Що бог дасть!.. Зiнько й Га©нка добрi дiти... Хiба стара? Ну, та що
бог дасть!..
Увiйшов у хату. Га©нка, як була вдягнена, лежала на полу, а стара
Параска щось клопоталася коло не©.
- Здоровi були! - промовив дiд.
- Здоровi! - одмовила Параска.- Ой свату, що це з Га©нкою зробилося?
Прийшла та як упала, то й слова не промовить!..- бiдкалася вона.
- Диво, що не промовить! - одказав дiд.- Коли таке з нею батько
виробля !
I вiн розказав про всю подiю.
- Оце лихо! Це такого ще й не чувано! - скрикнула Параска.- Де ж таки:
вiд живого чоловiка силомiць жiнку вiдлучати!
- От же й таке ще почули! Та дарма!.. Ти, внучко, не бiйся! Поки я
живий, не займе вже тебе батько, не вiзьме з цi © хати.
Вiн пiдiйшов до Га©нки та й почав гладити ©©, як малу дитину, по
плечах, по обличчю сво©ми старими поморщеними руками. Га©нка пiдвелась,
прихилилася до нього й вiдразу заридала вголос... Плакала вперше, вiдколи
розлучилася з Зiньком...
Дiд сiв бiля не© i дав ©й плакати досхочу. Плакала довго, тодi
помалу-малу почала затихати, вже тiльки хлипала, тiльки здригалося ©й усе
тiло.
- От i добре, що виплакалася! - казав дiд, усе жалуючи ©©.- Як
виплачешся, то воно полегша . Сльоза змива горе, менша його пiсля
сльози,- от воно й легша людинi. Плач, моя пташечко, скiльки хочеш!..
I вона плакала, тiльки вже тихим, спокiйним плачем. А дiд тим часом
говорив до старо© Параски:
- А що, свахо, я вам казатиму... От ви спитайте мене, чого я до вас
прийшов!
- Та чого б не прийшли, то ми радi вам,- одказувала Параска.- Скажете.
- Радi! Ще, може, й надокучу, то й у потилицю старого доведеться
вибивати,- жартував дiд, а Параска аж скрикнула:
- Оце ж таки, не дай боже!.. Що це ви кажете?
- Оте, що чу те!.. Бо я до вас прийшов не абичого, а от чого: приймiть
мене до себе в прийми!
- Як то - в прийми? - питала, не розумiючи, Параска.
- Да так, бачите: хазя©на у вас тепер нема, то поки прийде, у вас
упале мiсце... дак ви мене на те впале мiсце... Хоч не за хазя©на, дак хоч
за попихача... Он що!.. Бо як правду сказати, то я вже так не виживу...
Або самому вiд сина пiти, або його вигнати, бо не можу я на все те
дивитися... Ну як менi на старостi лiт його вигонити та бешкет робити?..
Та вiн i не пока ться,однаковий буде... То краще й втечу вiд лиха в тихший
захисток... Ото ж, коли хочете, дак нехай ця хата й буде менi захистком!..
Га? Чи, можу, не туди, а он куди?
- Та боже мiй!.. Та ми з дорогою душею! - зрадiла Параска.
- А ти ж, Га©нко, чому мовчиш, нiчого не кажеш? Може, не хочеш дiда в
хату пустити?
Га©нка знову пригорнулась до дiда, шепочучи:
- Дiдусю... зоставайтесь!..
- Ну, й гаразд... спасибi вам!.. Буду у вас жити... А як вернеться
Зiнько, то в його проситимусь.
- Ой дiдусю! Чи вернеться?..
- Мабуть, йому вже не вертатися! - додала мати, втираючи сльози.
- От i зарюмсали!.. От уже й не люблю!.. Ну, сказати, це - мале, дурне!
А ми ж iз вами, свахо, таки, спасибi боговi, пожили вже!.. Нi, тепер новий
порядок щоб у нас у хатi завiвся: щоб i думки тi © не було, що Зiнько не
вернеться! Хiба ви не зна те, що бог бачить неповинних, то й верне його?
Воно викри ться, хто це зробив,- шило в мiшку не вта©ться! Хоч не вiдразу,
а таки неминуче виявиться! Та й сам Зiнько хлопець моторний,- вiн зна
оборонитися.
I дiдусь усе казав двом зажуреним жiнкам усякi слова розваги й надi©,
надi© хистко©, але тяжко жадано© змученими душами; розваги, може непевно©,
але дорого© кожному засмученому серцевi. I вони впивалися тими словами,
любими, як вода кринична погожа лiтнього пекучого дня чоловiковi, згагою
знеможеному...
Другого ж дня дiд Дорош забрав дещо сво з рiдно© хати, попрощався з
невiсткою, з онуками - тiльки з сином не схотiв прощатися,- утер нишком
сльозу з старих очей та й оселився зовсiм у Сивашiв. З ним укупi оселилася
там i надiя - невеличка, щоправда, та все ж вона давала спромогу дивитися
трохи яснiше на свiт, нiж дивилися бiдолашнi жiнки досi.
Чутка про те, що дiд Дорош од сина перейшов до внуки, швидко
розкотилася по селу. Багато людей говорили, нарiкаючи на Остапа, тiльки
сво товариство його боронило. Трохи через цей людський голос, трохи
боячися батька, Остап уже бiльше не займав Га©нки. "Треба
перечасувати,думав,- а там, пiсля суду, то вже моя воля буде!"
А Сивашi тим часом жили собi тихо. Дiд правив за господаря, давав
усьому порядок; Карпо й Васюта за-всiгди з дорогою душею охочi були
послухати, запомогти. Було б i добре, якби не було сумно.
Спершу, як пристав до ©х дiд, i Га©нцi, й матерi стало не веселiше, але
спокiйнiше трохи. Той упокiй породила надiя, а надiю збудив сво©ми словами
дiд Дорош. Обидвi жiнки думали: "От уже скоро... От, може,
завтра-позавтрьому вернеться Зiнько..." Нi завтра, нi позавтрьому вiн не
вертався. "Ну, то в недiлю або в середу..." Минала без нiчого й недiля, й
середа... Бiдолахи дожидалися, виглядали щодня, i щодня надiя ©х дурила, i
щодня вона пригасала, пригасала... I помалу-малу душа в матерi окривалася
старим безнадiйним смутком, помалу-малу Га©нка знов застигала, як крапля
на морозi, знов робилася такою кам'яною, як i попереду. I знову минали
покволом забарнi похмурi ночi, похмурi безнадiйнi днi...
Так минула осiнь понура, прийшла зима бiла й холодна...
Наближалося Рiздво...
Надiйшов i той "святий вечiр", що його так побожне й радiсно дожида на
селi кожне, бо в кожного з тим вечором по дналися любi й серцевi дорогi
згадки про щось святе й радiсне, про якусь любу надiю й тихий упокiй. Вiн
вита тодi, той тихий упокiй, над усiм селом, над усiма хатами, зазира до
кожно© в середину, зазира в душу кожному сво©ми ласкавими тихими очима -
такими ласкавими, як усмiх вангельсько© дитини, i такими променистими, як
тая зоря вечiровая, що ©© свiту з такою побожною надi ю дожидають усi того
вечора.
Так, скрiзь упокiй зазира , в кожну хату, в кожну душу... Тiльки в
Сивашеву хату вiн не зазирнув, тiльки в тiй хатi не всмiхнувся вiн нi
однiй душi...
Дiждалися й там зорi вечiрово©... Давно в хатi було поприбирано й
чисто, давно вже блимала перед образами воскова свiчечка, осяваючи
потемнiле малювання, поблискуючи на шатах, на бiлих, густо вишиваних,
рушниках, на квiтках, що ©ми колись позаквiтчувала Га©нка образи... На
покутi давно вже стояла серед сiна кутя, а застеляний бiлим убрусом стiл
дожидався вечерi,- та вечеряти нiхто не сiдав.
Стара мати не знать уже в який раз переставля на миснику горшки й
миски, то внесе в хату, то винесе щось,- так, мов iще не все вона
поробила, мов ще дiла в не© дуже багато. I дiд Дорош усе знаходить собi
роботу: то вiн утрет вже до волiв чогось навiду ться, хоч уже давно ©м
дано ©сти; то ступу на пшоно заходився нащось переставляти в сiнях з
одного кутка в другий; то йому свитки й кожухи не так висять на жертцi, як
треба... I Га©нка якусь дуже нагальну роботу собi знайшла: знiма з
кiлочкiв та знов чiпля рушники та розгорта , щоб вишиване видко було...
вiкна тодi уже втрет заходиться витирати...
Та таки поробили все, все, що нi вишукували, що нi вигадували, аби
загаятись, аби дiждатися, чи не почують швидко© ходи знайомо© в дворi, чи
не рипнуть дверi...
Нi, нiхто не вiдчиняв ©х...
Дiд вийшов ще раз iз хати, постояв, послухав на дворi... Вернувся, не
поспiшаючись, скинув кожуха, положив на полу- Тодi до обох жiнок промовив
тихим покiрним голосом:
- Давно вже зоря... час вечеряти...
Остання надiя зникла...
Мовчки посiдали за стiл. Бiле волосся й борода дiдовi не бiлiшi були
вiд обличчя Га©нчиного; а старе, потемнiле як давн малювання, змарнiле
вiд працi, хвороби й смутку обличчя материне здавалося ще чорнiшим бiля
того за малим не прозорого i дивно нерухомого обличчя.
Старий дiд Дорош узяв чарку тремтячо© рукою та й почав промовляти:
- Дай же, боже, того року дiждавши, сiсти до свято© вечерi в доброму
здоровлю всiм... всiм - щоб... А тепер дай, боже, доброго здоровля тому,
хто неповинно в неволi поневiря ться!.. Нехай...
Та й не доказав дiд,- перепинили слово сльози... Га©нка озвалася
голосним плачем i вибiгла з хати. Мати, впавши на стiл, почала тужити:
- Сину мiй! сину мiй!..
Дiдова рука спустилася з чаркою на стiл, бiла голова похилилася, а
буйнi сльози котилися з старих очей i падали на бiлий убрус...
Але дiд перший себе перемiг:
- Годi, свахо, годi! Плачем не пособимо. Господь милосердний йому
поможе, а не наш плач. Будемо вечеряти, як закон велить, та його
згадувати, то йому легше буде, бо й вiн же нас iзгаду . Кличте, свахо,
Га©нку!
Параска пiшла по Га©нку. Та стояла в сiнях, припавши в кутку до стiни
головою, i вся здригалася вiд плачу...
- Га©нко, дочко, ходiм у хату!
Вона не вiдповiдала нiчого. Мати взяла ©© за руку й повела. Привела,
посадовила за стiл.
- Га©нко, внучко люба, не плач! - казав дiд.- Вiзьми в уста вечерi - як
закон велить...
- Не можу! - скрикнула Га©нка, знову схопилася та й побiгла в другу
хату...
Довго тi © ночi бiдолашна мати била поклони перед потемнiлими образами;
довго на лiжковi в другiй хатi здригалося вiд плачу знеможене людське тiло
i душа в йому ще бiльше знеможена була.
I темна нiч холодна слухала мовчки тих молитов, того плачу... байдужна,
гнiтюча нiч.
Була ще одна душа,- i вона мучилася тяжко, безмiрно, того святого
вечора - то була душа Iванова Момотова.
I тiло його змарнiло, зсохло,- ходив вiн марою. З братом нiколи не
розмовляв, обминав його, коли де стрiвався. Скiльки разiв вiн казав собi:
"Пiду признаюсь!.." Та й зупинявся... Через що? I сам добре не зна .
Якийсь страх перед тим признанням обнiмав його. Розумiв, що скоро
переступить цей порiг - зараз тодi повинен зректися всiх надiй, бо зруйну
все сво життя, перестане бути вiльною людиною, зникне зо свiту й житиме
тiльки на те, щоб одбувати кару... I через те спинявся...
А муки дедалi гiршали. Наближалося свято, а вiн думав:
- То не менi. То людям побожним, чесним, а не душогубам.
I вiн зрозумiв, що всi радощi цього життя, все, що в ньому гарного,
ясного,- все не йому, все те належить невинним, самим невинним. А в його
на душi страшна й пекуча вага, i вона з'©да , вбива йому душу. О, якби
йому скинути ту вагу!..
Почував, що може скинути тiльки одним - покутою.
Тепер уже не було в його думок про те, що вiн зруйну сво життя:
зрозумiв тепер, що вiн уже зруйнував його ще тодi, тi © ночi, як удвох iз
Панасом пiшов до Грицька. Нiщо, навiть покута не зможе повернути йому
занапащене... але жити так i далi була незмога...
I вiн зважився спокутувати.
Саме на свят-вечiр вiн зник iз села. Вiн пiшов у город.
Першого дня рiздва Га©нка не пiшла й до церкви, безмiрне горе давило
©©. Нiколи ще воно не було таке тяжке. Не могла вона молитися, не могла на
людей дивитися. Вже вона всi молитви перемолила, всi благання переблагала.
Нi одного слова до людей у не© не було.
Покликали ©© до обiду,- не пiшла. Не вийшла з сво © хати, лежала на
лiжковi нерухома й мовчуща. Не хотiла озиватися навiть до дiда й до
матерi. Померклими очима дивилася кудись i нiчого не бачила. Нi, бачила...
Там десь, були бiлi стiни... по стiнах патрети... малюнки... образи...
рушники... вiкна... шафа з книжками... Це було десь далеко-далеко, мов по
той бiк велико© рiчки, мов за якоюсь скляною стiною... Звiдти й голоси
озивалися - дiдiв, материн... А тут коло не©, коло Га©нки, не було нiчого:
нi хати, нi людей, нi голосу... Вона сама була, така сама, що навiть не
розумiла, як можна бути не самiй...
Нащо ©© займають, щось до не© кажуть? Вона ж од ©х далеко i не буде вже
близько нiколи... нiколи... нiколи...
Вона буде сама, все сама... сама вмиратиме, сама зникатиме, аж поки не
стане й ©©, як не стало Зiнька... був i не стало, i вже нiколи не буде...
нiколи... нiколи...
I ©й зда ться, мов уже почина душа ©© часточками знщсати - розта ,
розвiю ться, як туман серед широких безмежних просторiв, як бiла хмарка
серед блакитного неба: он розплива ться шматочками... он розта ... он
зника ... зникла...
А блакитне небо почина гаснути, тьмаритися... Помалу гасне, i за ним
гасне й зника все: патрети на стiнах... стiни... стiл... лави... вся
хата... Нiчого нема, все розвiялось, зникло, потопло...
Тiльки далеко-далеко щось плаче... От усе дужче й дужче, ближче й
ближче... Ой, так тяжко тужить, що аж голосом голосить-спiва ... Ой, то ж
на тому свiтi плачуть-тужать... Чого? Може над нею, що вона вмерла?
Затихло... вже й не тужать... Нiчого не видно, нiчого не чути, все
зникло...
I вiдразу щось мов зашумiло, i тужiння озвалося знов - голосно...
Зiрвалася з лiжка й стала серед хати. Вся тремтiла. Що це?
Помагай бiг тобi, пане хазя©ну!
Святий вечiр!
Пане хазя©ну, славний пахарю!
Святий вечiр!
Застилай столи, клади пироги:
Святий вечiр!
Будуть у тебе славнi© гостi...
Святий вечiр!
Дiвчата колядують... Та вона ж цюю колядку сама спiвала, колядуючи в
одному гуртi з ©м, з Зiньком!.. Та вiн же, коло не© стоячи, ©© спiвав, а
тепер де вiн? де вiн?
А дiвчата спiвали про того ж славного пахаря:
Не багато пожив, та й слави нажив:
Бiлим залiзом двiр обгородив,
Поставив ворота з щирого злота,
Помостив мости все чавуннi©,
Поставив стовпи все золотi©,
Поклав же жердя все срiбране ,
Повiшав коври все шовковi©,
А сам по©хав на горду вiйну...
Ой,боже ж мiй! Не на вiйну ж вiн по©хав, не на вiйну!.. А пiшов вiн до
темно© темницi, як до сиро© землi, як до глибоко© ями!..
Як несамовита вона кинулася через сiни в другу хату.
- Мамо! - скрикнула.- Припинiть!.. Нехай цього не спiвають!..
Дверi тихо вiдчинилися, i на порозi став чоловiк у запорошенiй снiгом
одежi, з невеличкою чорною бородою. Скидаючи шапку, промовив тихо:
- Добрий вечiр!
Здригнулися враз усi тро вiд того голосу, i дiд, i мати, i Га©нка, i
завмерли на одну мить, тiльки на мить. А за мить Га©нка кинулася до його,
припала до його:
- Зiньку!..
А дiвчата все спiвали:
Да верта ж вiн з гордо© вiйни:
Застукали мости все чавуннi©,
Заззяли стовпи все золотi©,
Забряжчало жердя все срiбране ,
Замаяли коври все шовковi©,
Що люди кажуть: "Королевич ©де!.."
Матiнка каже: "Мiй синок ©де!..
Нi, вона не казала... Вона тiльки ридала, припавши до нього так, як i
Га©нка, як i бiлий дiд Дорош...
IV. НОВI НАДI
В церквi вже повно було народу другого дня Рiздва, як Зiнько з Га©нкою
ввiйшли туди. Помалу протовплюючись, доступились вони в середину i стали
вдвох.
- Глянь: Зiнько!..почувся шепiт.
- Де?
- Та он же!
Люде поверталися, дивилися i незабаром шепiт, мов хвиля пiд вiтром,
покотився по церквi:
- Зiнько вернувся!.. Зiнько!..
Очi поверталися в той бiк, де стояла щаслива пара. Зiнько, хоч блiдий i
худий, та чисто виголений, гарно вдягнений у критий кожух, стояв спокiйний
та поважний. Вiд Га©нчиного обличчя так i било ся вом безмiрних радощiв,
безкрайого щастя. Та й було чого! Вчора - острожникова жiнка, сьогоднi -
дружина чесного, невинно покривдженого чоловiка. I вiн, цей без мiри
коханий, дорогий сто©ть поруч iз нею, i нiколи, нiколи вже вона з ©м не
розлучиться! Як же ©й було не радiти, коли в не© вся душа всмiхалася i до
цих людей, що, навкруги стоючи, дивилися на не©, i до цi © церковцi
старенько©, здавна ©й рiдно©, i до того соняшного промiня, що з узенького
загратованого вiкна пасмом простягався по церквi, виблискуючи на
позлотистому iконостасi, на потемнiлому малюваннi... © уста не шепотiли
молитов, вона забула хреститися, але вся душа ©© поривалася
радiсно-молитовним почуванням безмiрно© вдячностi...
Помалу занишкло шепотiння, всi знову стали тихо - аж до кiнця служби. А
ледве вона скiнчилась i народ посунув з церкви,- зараз на рундуцi
обступили Зiнька з Га©нкою люде. Здоровкалися з Зiньком, поздоровляли,
дехто цiлувався з ©м, розпитували, чи давно вернувся. Карпо з радощiв аж
заплакав. Помалу посовуючися серед натовпу, Зiнько з Га©нкою вийшли з
цвинтарю на вулицю, а натовп iшов за ©ми слiдком, i вони повиннi були
вiдповiдати на всякi запитання людям, що цiкавi були знати, як та що з
Зiньком робилося, яким робом вiн визволився. Вiн i сам того до пуття не
знав: учора вiд слiдчого прийшов папер такий до тюрми, щоб Зiнька
випущено, бо вiн не винен, а хтось iнший знайшовся. Оце все, що Зiнько
знав. Та людям ще дужче закортiло довiдатись: хто ж той iнший? Почали
догадуватися, домислятися...
- Пустiть! пустiть!..- ураз почув Зiнько i побачив, що йому назустрiч,
штовхаючи людей, без шапки, в самiй чумарчинi, бiжить Васюта.
- Зiньку!.. братiку!..- i кинувся його цiлувати. Люди почали шуткувати,
смiючися:
- Тю! i шапку загубив, бiгши!
- Та то вiн забувсь узяти, як iз хати вискочив.
Васюта й справдi забувсь ©© взяти. Учора звечора нiхто не довiдався, що
Зiнько прийшов, а Васюта в церквi сьогоднi не був. Уже сiдав обiдати, як
побачив у вiкно Зiнька серед натовпу: в чому був, у тому й вискочив.
- Та пiди вдягнись! - гукали на його люди.- Мороз же здоровий!
Але Васюта й не думав iти. Хтось ускочив до його в хату i принiс йому
шапку й свиту.
З гуком та з гомоном провели Зiнька до хати. Га©нка росла, i аж ушка в
не© смiялися.
Щасливий та веселий обiд був у Сивашевiй хатi другого дня. Усi почували
мов крила в себе за плечима. Га©нка, як квiтка, розцвiтала. Стара мати й
не ©ла та все дивилася на сина, а дiд Дорош, усмiхаючись сво©ми молодими
очима з-пiд бiлих кудлатих брiв, казав:
- Штука! Усi позбирались обiдати, а нiхто не ©сть, тiльки ззираються
одне з одним. Що це за мода така? I пилипiвка минула, зда ться, а вони все
постують.
- Ат, дiдусю! - казала Га©нка i бралася за ложку, та зараз же забувала
за не©, щебечучи до Зiнька. Учора вона вмирала, кам'янiла, а сьогоднi аж
променiло вiд не© життя, аж пашiло схудле личко, рум'янiючи, зiрками
висвiчувалися темнi очi, а з маленьких уст падало слово за словом,
дзвенячи радощами, смiхом...
Зараз по обiдi почали приходити люди. Перший прибiг Васюта, за ©м Карпо
й Дмитро з жiнками, тодi Михайло; з родичiв були: Ликера - Га©нчина мати,
дiд Корнiй Грабенко та ще тро . В хатi стало повно, як у вулику.
Увiходячи, всi поздоровляли Зiнька з щасливим поворотом.