Пiсля всiх прийшов Савка.
- Де це ти був? - напався на нього Васюта.- Казав, що зараз прийду, а
сам зачепився за пень та стояв увесь день, витрiшки ловлячи.
- Та таки й стояв,одказав Савка - та дивився, як Панаса забирано.
- Як то забирано? Куди? Нащо?
- Набiгли якiсь полiцейськi з города та й забрали, бо це вiн убив
Грицька - з Iваном удвох... Дак той сам пiшов у город та й признався, а це
й цього забрано...
Дак он воно що!.. Брат - брата!..
Всi затихли на хвилину... Тодi загомонiли вiдразу. Це все не жарти!
Засварилися так, що i вбивати один одного почали. I все за тую землю. Яка
то вона дорога людям стала! I як то досi нiхто не догадався, що це Панас?
Воно таки на його i впадало, та здорово перебивалося тi ю брехнею про
Зiнька та про вгу. Цьому люди поняли вiри, то за Панасову сварку з братом
i забулися. Що ж воно далi буде, коли й тепер уже таке через землю
почина ться?
Суворим, похмурим голосом озвався Карпо:
- Нечестивi на праведних вiйну воздвигають,- а що ж праведним чинити?
Якби ж то знати, що чинити! Зiнько радив наймати в панiв усi ю громадою
землю, а згодом купувати ©© - адже й банк на те . А надто не попускати
громадсько© землi в чужi руки.
Дiд Корнiй Грабенко не згоджувався: не попустиш, коли з рук iрвуть! Он
пересельську вирвали. Пiдмогоричив кого треба, та й амiнь! Дбати, щоб
горiлки не пили? Ну, це вже Зiнько абищо вигаду ! Увесь свiт п' , а ми
самi його не переробимо! Та й не можна без горiлки: упиватися не треба, а
як закон велить на весiллi пити, то треба. Що? Зiнько каже, що й весiлля
без горiлки можна? Ну, це вже дурниця, це вже вiн закон лама !
Дем'ян, другий родич Зiнькiв, був не вiд того, щоб горiлку пити кинути,
дак же однак не пособиться: заробiтки малi, а всякому хатньому требовi й
краю нема,- хоч i не питимеш, то пiдеш до багатирiв кланятися. Хiба що ото
скидаться грiшми, як Зiнько радить, та завести таке товариство, щоб один
одному пособляв,- це справдi добре було б.
Одначе Корнiй Грабенко i з тим не згоджувався. Та його не слухано, а
слухано, як Зiнько розказував про товариство запомоги, то вiн i пiшов собi
додому, а за ним iще дво родичiв. Порозходилися додому й жiнки, бо треба
було по хазяйству. Опрiч чотирьох чоловiк товариства, зосталися тiльки
Михайло, Савка та Дем'ян. Цi тро пристали до гурту i навiть зараз же
подали по п'ять карбованцiв у складку. Дiд Дорош усе дослухався мовчки, а
далi й собi озвався:
- Слухав я вас, слухав, та й думаю собi: люди хоч i молодi, а роблять
до ладу. ©й-бо, до вподоби менi! Та тiльки не знаю: чи самих молодих у вас
до гурту приймають, чи, може, й старих, га?
- Та як же! Вже ж i старих! - загомонiли навкруги.- Ще й радi будемо,
коли старi нам поради даватимуть.
- Поради!..всмiхнувся дiд,- Такi мудрi поробилися, що де вже нам,
старим, радити!.. Ну, а одначе приймiть i мене до свого гурту!
- Та невже, дiду? I ви приста те? - зрадiв Зiнько.- Оце так добре!
Усi дуже звеселилися, а Васюта гукав на всю хату:
- Восьмеро нас тепер, восьмеро!
- Було б дев'ятеро, якби бiдолашний Грицько жив! - промовив Дмитро.
- Так! - сказав Зiнько.- Нехай же вiчний упокiй буде його душi, а ми
його, нашого любого товариша, будемо повсякчас iзгадувати добрим словом у
сво©й громадi.
- Будемо! Будемо! - вiдказало товариство. Згадали тут i за дiтей
Грицькових. Вони зосталися без путящого догляду. вга давно ©х покинула:
пiшла з сво©м сином додому. Громада настановила над ними опiкуном Панаса
Момота. Вiн старшого хлопця вiддав у найми, а тих двох забрала Грицькова
сестра - добра жiнка, та в само© гурт дiтей, та не гурт чого ©сти; чоловiк
©© гнiва ться, що чужих дiтей набрала. А тепер, як Панаса взято, то й
дiти, й худоба зосталися без опiкуна. Треба подбати, щоб настановлено
доброго чоловiка, та запомогти сиротам. Надто ж, що Грицько ©х товариш
був. Урадили й наважились досягти, щоб у громадi опiкуном настановлено або
Зiнька, або кого iншого з ©х товариства.
Тодi вже загомонiли про пересельську землю. Надумали списати нову
жалобу просто вже до губернатора, а на ©й попiдписувати якомога бiльше
людей - може, це пособить.
- Тепер,- казав Савка,- багато пристане, бо вже всi побачили, куди
Денисове товариство хилить. Тепер таких буде бiльше, що за нами
обставатимуть.
Зараз же Зiнько почав писати жалобу, вичитував написане, а кожен
докидав, чого треба ще додати.
Наприкiнцi довго ще говорили знов таки ж про тую горiлку i таки
врадили, щоб нiхто з товариства не пив ©© i в себе в хатi не мав.
Порозходилися товаришi вже пiзно ввечерi. Позад усiх лагодилися йти
Васюта з Карпом.
- Ходiм уже, Карпе, додому абощо,- казав Васюта,- бо ти, мабуть, дуже
спати хочеш: увесь вечiр мовчки сидiв, надувшися як сич.
Карпо справдi весь час був дуже похмурий та мовчазний.
- Я не спати хочу,вiдказав,- а невесело менi, що так воно робиться...
- От тако©! - погукнув Васюта.- Тут треба радiти, а вiн суму . I Зiнько
прийшов, i товариства нашого побiльшало.
- Це-то добре, та от лихо: мала в нас сила дуже, нiчого не вдi мо проти
©х.
- А я думаю так,- од казав Зiнько,- що як переважимо ©х за пересельську
землю, то до нас тодi багато пристане.
- Поки сонце зiйде, роса очi ви©сть,- так саме похмуро не згоджувався
Карпо.
- Ну, а що ж по-тво му треба робити? - питав Васюта.
- Силу ©х занапастити. У багатствi великому сила ©х велика; розвiяти ©х
багатство за вiтром - не стане в ©х сили, тодi й нас нiвечити не будуть.
- От тако©! Як же ти його розвi ш? - спитав Васюта.
Карпо помовчав трохи. Вони були тiльки втрьох, бо вже й дiд Дорош пiшов
спати.
- Глядiть же, братчики: що я казатиму зараз, дак щоб воно не йшло далi
вух ваших,- промовив згодом.
- Да що це ти, Карпе, мудру ш сьогоднi? - засмiявся Зiнько.- Ми ж уже
на те всi пристали, що що в нас говориться, того нiхто щоб не знав.
- До того кажу це, що тiльки двом вам звiряюся, а бiльше й з товариства
щоб не довiдався нiхто.
- Ну, гаразд, гаразд,- кажи вже!
- Думав я, братчики, довго думами великими та й надумав: нема нам
способу iншого, тiльки цей один: попiдпалювати всiх, то з димом розвi ться
i багатство ©х.
- Карпе, що це ти? Схаменись! - скрикнув Зiнько.
Карпо, не вiдповiдаючи, сiв бiля столу i зiпер голову на велику свою
кощаву руку. Втупивши очi в дiл, сидiв мовчки, двi зморшки глибокi виразно
лягли впоперек нахиленого лоба. Врештi загомонiв якимсь гострим
неприхильним голосом, ще бiльше протягаючи слова, нiж звичайно:
- Чого б я мав схаменутися? По правдi кажу вам:
не менi схаменутися, а вам треба,- прийшов уже той час... I не
занедбайте його, бо, коли занедба те,горе всiм буде!.. Нема iншого способу
на тих людей... Треба ©х судити божим судом, бо суди людськi© на свою руч
вони повертають. Хiба не бачать цього очi вашi? Грицько з ©ми по правдi
чинив - вони вбили його; Зiнько за правду став - вони в неволю його
завдали.
- Завдали, та не вдержали: i вийшов же! - вiдказав Зiнько.
- Хвали бога, що Иван признався, а затявся б вiн - може б, i на Сибiр
ти помандрував у неволю довiчну. Нема в ©х змилування. Нехай же ©х божий
суд, огонь судить, бо таких не грiх зiгнати й зо свiту цього.
- Ото! - скрикнув Васюта.- Глянь, як наш побожний Карпо розгнiвався!
Це, мабуть, такого з божественних книг начитав.
Карпо пiдвiв голову, глянув на Васюту, i справдi гнiвний огонь блиснув
в його очах.
- А ти, Васюто, коли не зна ш, то не смiйся. Ти божественних книг не
тямиш, а я тобi скажу, що як би прочитав тобi з ©х дещо,- сам си побачив
би, що моя правда, що по-божому кажу я.
- Хiба ж палити, чи вбивати - то по-божому? - спитав Зiнько.
- Нi, нехай вiн скаже, по яких це божественних книгах написано, щоб
таке робити? - допитувався Васюта.
- Скажу! - вiдповiв Карпо, знову спускаючи очi додолу.- Написано: рече
господь Саваоф до Саула: нинi одомщу народовi Амаликовi за все, що
сотворив вiн Iзра©левi. I звелiв бог iти й поразити Амалика i не пощадити
його, повбивати всiх - i чоловiкiв, i жiнок, i молодiж - аж до младенцiв
малих; i знищити все добро ©х: i воли ©х, i вiвцi, i верблюди, i осли, i
виногради... Все! I не послухався цар Саул: усiх побив, а царя амалицького
помилував i не знищив добро найкраще... Тодi прийшов Саму©л i розсiк мечем
сам царя того, а бог одвернув за цей грiх од царя Саула лице сво ... Ото ж
бачите, що вбивати бог велить нечестивих i добро ©х iзнищувати!
- А хiба й тобi, Карпе,- хитренько спитав Васюта,- бог сказав, щоб ти
©х попiдпалював або повбивав?
Зiнько всмiхнувся, але Карпо сидiв похмурий.
- Нi,- загомонiв Зiнько,так не виходить. Христос уже пiсля iсторi© з
Амаликом звелiв нам любитися, а не вбивати чи пiдпалювати. Добра злом не
зробиш. Та й що з того було б? Адже ©х багатство не в самiй хатi: в
©х-земля, грошi в позиках та в банках,- згорить хата, то вони нову
побудують та й знов почнуть хазяйнувати; а коли не вони, дак ©х дiти; не
©х дiти, дак iншi... А ти свою душу занапастиш, ще й на Сибiр пiдеш,- яке
ж то добро?
- Ну, а що ж його чинити? - питався Карпо.
- Оте, що робимо. Свого права домагатися.
- Добре! Хай поки буде й так. Побачимо, що з цього буде.
Устав, попрощався й пiшов, за ним Васюта.
Зiнько бачив, що Карпо сво©х думок не покинув, тiльки змовк, бо
товаришi не пристають на те. Боявся трохи Зiнько тих думок, i не до
вподоби вони йому були. Спершу дивувався, як то така гарна людина, як от
Карпо, та могла таке надумати. Був чоловiк чесний дуже, правдивий, нiколи
нiкого й на макове зернятко не одурив, сам завсiгди робив по правдi, як ©©
розумiв,_ i вiд людей того вимагав, а тепер он що вигадав! Tax уже дуже
роздратувала Карпа тая кривда людська! Нi, треба такi думки його
припинити, бо з ©х саме лихо буде, а припиняться вони зараз - аби з оцi ю
морою ю, з оцi ю пересельською землею досягти свого. Тодi Карпо побачить,
що, цим робом чинячи, можна досягти свого, а не тим, про який вiн каже.
I Зiнько з усi © сили заходився якокога бiльше людей гуртувати до
жалоби. Савка справдi не помилявся, що тепер люди, побачивши лихо, дужче
приставатимуть до не©. Не минуло й тижня, вже тая жалоба була в
губернатора. Цього разу товариству пощастило. Губернатор давно вже
гнiвався за щось на того начальника i зараз же взяв до уваги жалобу з
Диблiв. Через те незабаром до Диблянсько© волостi прийшов наказ: припинити
справу з землею i вiдiбрати ©© поки в Дениса.
Ця несподiванка так уразила Дениса з товариством, мов грiм iз неба
ясного дня. Вони не сподiвалися тако© халепи, певнi бувши, що вже
переважили. Денис уже по всьому селу величався й вихвалявся, що "дав по
мордi свинi",- тобто Зiньковi з товариством,- а тепер он яко© пинхви йому
пiднесено! Сором i в вiчi людям глянути! Так було нiяково, що Денис не
пiшов у громаду, як вона зiбралася незабаром пiсля того. Трапилося, що
саме в той день не було в громадi ще трьох iз його товариства: Копаницю
начальник несподiвано викликав у город, Рябченко лежав хворий, а в
Тонконоженка брат оддавав дочку, дак Терешко, добре випивши на весiллi,
спав саме тодi п'яний. Через те й Зiньковi прихильники насмiлилися в
громадi дужче, i як Васюта озвався за дiти Грицьковi, то й не вельми важко
було зробити, що громада опiкуном над ©ми настановила Зiнька.
- А що, Карпе,казав Васюта, iдучи з громади,- отже бачиш, що не все
вони нам, а й ми ©м можемо вкрутити хвоста. З землею облизня вже пiймали,
а й тепер знову тертого хрону пiднесли ©м такого, що довго в носi
крутитиме. От побачиш, що й далi духопели вiд нас ©стимуть, та таки й не
дамо нам у кашу наплювати.
- Не хвались так, Васюто,- вiдповiв сво©м поважним голосом
Карпо,короткi-бо очi людськi©, не видко ©м кiнця дiловi.
- Тобто, кажи гоц, як перескочиш? Та вже якось перескочимо! А як часом
коли й увiрвемось у рiв, дак видряпа мось. Отже й тепер: зовсiм уже "сiдай
на дно" були, а тепер пiшли нашi вгору! Ой, хочеться менi посмiятися з
проклятих дерi©в!
I Васюта таки й не втерпiв: хоч iз старих дерi©в i не поглузував, дак,
пiшовши того вечора на вулицю, причепився знову до Микити Тонконоженка.
Цьому недавнечко притичина трапилася. Останнiми часами серед парубоцтва
завелися карти, не то великi парубки, а й хлопцi-пiдпарубочi такими
картниками поробилися, що як де зiйшлися, так зараз i гулять, звичайно, на
грошi. Микита, звiсно, був у цiй справi поперед усiх, i одного разу
трапилось, що за вечiр тридцять карбованцiв програв. Двадцять оддав, а
десятки не стало. До батька не посмiв iти, дак добрав ключа до батьково©
скринi, де грошi були, а батько саме тодi сусiль у хату. Хоч i як потурав
синодi, але за це попобив дуже. Васюта зараз i вчепився за те. Побачивши
на вулицi серед парубкiв та дiвчат Микиту, гукнув:
- Агов, хлопцi й дiвчата! Слухайте лишень сюди! Буду вiршу проказувати.
- Яку вiршу? Хiба тепер святки, чи що?
- Дарма, що не святки, а ви слухайте!
Розсiвся на колодi, зiперся руками на колiна, втупив очi в землю та й
почав вигадувати,- вiн був мистець на такi прикладки:
- Як був собi чоловiк Трандита, та була в його сiра мужицька свита, а
вiн каже: "Чорт батька зна яка паскудна одежа: не можна хлiба ©сти
лежа!.."
- Ха-ха-ха! - зареготався дехто, зрозумiвши, куди це Васюта цiля .
Догадався, мабуть, i сам Микита, та не виявляв того. Став навпроти Васюти,
однi ю рукою пiдперся в боки, а другою держав цигарку, пихкаючи димом та
раз у раз чвиркаючи через губу.
- Дак не можна, каже, хлiба ©сти лежа... Якби менi хоч драна ганчiрина,
да з панського колiна, бо я сам уже здорово на пана закривився, як серед
панiв нажився: от будь я мужицький син, коли не чистив панський гнiй три
годи й один!
- Ха-ха-ха! - знову розкотився регiт, а Васюта, мов то й не вiн чинив
усе лихо, поважно проказував далi:
- Де б менi тако© взяти ганчiрини, щоб сiрожицько© не вдягати свитини?
Чи менi батька-матiр продати, чи в ©х вiд скринi замки повiдбивати, чи в
карти навигравати?
Всi хлопцi й дiвчата глянули в той бiк, де Микита, але Микити вже не
було: бачачи, куди воно йдеться, покрився нишком та й утiк.
- Микита втiк, нема Микити! - загомонiли.
- Утiк? Хто втiк? - питав Васюта, пiдводячи голову.
- Микита втiк од тво © вiршi!
- Од мо © вiршi? Хiба ж то про Микиту? То про Трандиту! А ви й не
розiбрали? Бодай же вас, який у вас курячий мозок! Дак коли ви не вмi те
до ладу розбирати, то я не хочу далi й казати!..
Хоч i не казав далi, але як вертався сам додому, то почув, як йому бiля
вуха зашумiла каменюка: хтось iз-за тину добре швиргонув, та не добре
вцiлив. А за тином щось затупотiло, втiкаючи. Зрозумiв, чия це ласка, i
гукнув навздогiнцi, зупинившись:
- Та й дурний ти! Хiба ж так цiляють? Вернись, я тебе навчу, дак i зуби
визбира ш,- от щоб я здох! - визбира ш, як намистечко!..
Але Микита не вернувся.
Зiнько зараз же заходився коло справи з Грицьковими дiтьми. Пiшов до
Грицьково© сестри,- та була рада збутися небожат, бо й сво©х дiтей копиця.
Та й сиротам у не© не було добре, бо справдi-таки нiколи було ©х
доглянути. Вона порадила Зiньковi замiсто себе одну далеку родичку
Грицькову й свою. Зiнько знав цю Килину. Дiти й чоловiк у не© померли, а
брати - i сво©, й чоловiковi - позабирали в удови i землю, й хату, i всю
худобу. Убога жiнка ходила по наймах: жила то за няньку в панiв, то
ставала просто робiтницею. Саме тепер ©й виходив рiк. Зiнько вмовлявся з
нею так, що вона житиме в Грицьковiй хатi, доглядатиме дiти, до роботи ©х
привчатиме, ходитиме коло городу й садка, а за те й сама тим
харчитиметься, i до зросту тих дiтей буде в хатi за хазяйку, ще й матиме
невелику плату. Зiнько знав, що Килина була людина путяща, працьовита й
чесна i до дiтей прихильна, то й не боявся дати ©й до рук сирiт. Сама ж
Килина така була рада хоч трохи пожити господинею, а не найманою
попихачкою, i силкувалася все робити так, щоб добре було. Зiнько з Га©нкою
раз у раз навiдувалися до Грицьково© хати. Старшого хлопця Зiнько лишив,
щоб вiн уже добув строку в хазя©на, а потiм мав узяти до себе, привчати до
хазяйства та й до книжки. Землю Грицькову Зiнько до хлопцевого зросту
наняв i з тих грошей мав одягати дiти й платити Килинi.
Хоч Рябченко з сво©ми полигачами й репетував, що Зiнько нетямущий
опiкунства, тiльки лиха нако©ть, але тепер вони якось притихли, бо всiм
було громадянам видко, що зроблено гаразд. Ще й надто: побачивши, що
Зiнько так до ладу впорядкував цю справу, громадяни почали про його
озиватися дуже добрим словом: хто попереду лаяв або глузував з його, тепер
уже часом i хвалив. Не гудили вже й за те, що горiлки не радить пити, хоч
самi, звiсно, пили.
Дома в Зiнька було все гаразд. Дiд Дорош так i лишився в його жити. З
дiдом було добре, тiльки з тестем нiяк: одколи Зiнько вернувся з тюрми,
вiн до його i в хату не зазирнув. Зiнько й собi дуже вразився, довiдавшися
про Остаповi замiри розрiзнити його з Га©нкою. Спершу так обурився, що не
думав до його нiколи й озиватися. Та почала вже теща намагатися, щоб
помирити зятя з чоловiком, а Зiнько помiркував собi, що таки вiн батько
Га©нцi, i наважився не сваритися з ©м зовсiм, тiльки не хотiв до його йти,
думаючи, що Остап зрозумi -таки, як велико провинив перед дочкою й зятем,
i якось тую провину направить. Одначе Остаповi й на думку не спадало
становити себе винним перед дiтьми, а що йому нiяково було стрiватися з
Зiньком, то обминав його де мiг. Коли часом i зустрiнуться на вулицi, то
до шапок торкнуться: "Здоровi!" -"Здоров!" - та й годi, вже й поспiшаються
швидше розiйтися.
Так минав уже другий мiсяць, одколи Зiнько повернувся з тюрми додому. З
початку третього наспiв i кiнець справi про пересельську землю. Постанову
громадську скасовано, землю зовсiм забрано вiд Дениса. I Копаниця, й Денис
кинулись були в город, щоб зарятувати справу, та нiчого не могли зробити.
Одним тiльки й повеселили ©х: сказано, що касу ться тiльки ця постанова
громадська, а коли б громада знову таки продала Денисовi землю та
постанову до ладу написано, то тодi вже не скасують.
Довiдавшися про це, Денисове товариство зараз зiйшлося на пораду в
Рябченка.
Тепер, маючи дорогу через свою пересельську землю, дибляни знову могли
наймати землю в пана Добровольського, i не треба ©м було ©хати до не©
тридцять верстов, обминаючи болото - це ж i припиняло ©х, як земля в
Дениса була. Таким робом усi замiри Рябченкового товариства гинули, i
диблянська громада вихоплювалася ©м з рук. Це вже й видко було: Зiнька
слухають бiльше, нiж ©х. Еге, кажуть, i вас можна збити! Ми, кажуть, цих
старшину, й старосту, й писаря поскида мо,- iнших настановимо: Зiнька та
Карпа. А курс i старшинi, й старостi кiнча ться цього року восени. Коли б
©м пощастило справдi сво©х людей настановити, дак це була б пропаща
справа. Тодi що хотiли б, те з ©ми тi горлопанi й робили б. Звiсно, не
з-так то легко й скинути хоч би й Копаницю,- багато в його сили i тут, i в
городi,- ну, все ж, як то кажуть, береженого й бог береже.
От так, куди не глянь, а все треба тую землю вдержати в сво©х руках. Та
як? Громаду можна зiбрати хоч i завтра, та що з того? Нема чого й думати,
щоб вона тепер удруге продала землю. Надто ще дехто, приставши до
Зiньково© спiлки, оплатився вже з сво©ми позичками перед заможнiшими
людьми. Тепер уже цих не так легко притиснути, а далi ©х ще побiльша .
I визволила ж нечиста цього Зiнька з острогу! Не велике було б лихо,
коли б його замiсто Панаса запроторено,- в селi б тихо стало. I що вже
почав вигадувати: щоб горiлки не пили, щоб могоричiв не було. Так i
поступитися цим! Хiба з тверезим що зробиш? От як налив його, дак тодi вже
й бери за шияку та й у ярмо. А то без могоричiв!
- Iстинно розсобачу ться мужик за такими шибениками, як оцей Зiнько! -
казав Сучок.-"Я,пле-ще,- подать заплатив, одбутки всi поодбував, нiкого не
займаю, горiлки не п'ю,- що ви зо мною зробите?" I верно, що ти з ©м,
паскудним, тогда йзд ла ш? Одно слово: розуратство!
- Iменно, iменно правда! - потакував Копаниця.- Нiкоторого тобi над ©м
сл ствiя нема. Ти його в холодну, а вiн тобi кричить: яке ти право ма ш?
Значить - покажи йому. де твоя законная основанiя! А, сто чортiв! Да якби
в мене була полная законная основанiя, дак я б тебе, iдолового вишкварка,
на дерть подрав би й свиням викинув би, а не то що в холодну, хамлетська
ти морда!
- Законники пойшли,промовив Тонконоженко,- та праведники такi, що бiда!
- А як на мо розсужденi ,- казав Сучок,- дак провчить ©х, падлецьов!
Щоб притихли!
- Та як же ©х провчиш? - питав Копаниця.
- От, штука!.. Хiба ви цього не зна те? Позвать його в волость: "Зачим
сто у тиб'я куриця дохла проти двора на вулицi валя ться?" -"Нi, не
валя ться".- Как ти, мерзавець, см ©ш менi говорить, когда я сам видiв?
Начальство запреiда ть, санiтар приказано, а ти що? Щоб нюхало начальство?
Да ще й брехню начальству задайош!.. Марзавець ти!.. Падлець!..
Нигодяй!.." Ну, послi такого наставленiя уже ж вiн не втерпить, щоб чого
не сказать, грубе яке слово,- тодi його в зуби, та на десятникiв гукнуть,
та й усипать гарячих, не жалiючи.
- Невозможно! - крутнув головою Копаниця.- Одно, iцо не грублять: ти
його хоч i вилай, то вiн каже: "Господин старшина, ви не лайтеся, бо я па
вас жалобу проiкнесу",- а друге: хоч i зробиш, так вiн тодi таку тобi
кутавасiю з перцем пiднiме, iцо хуже буде, нежелi за Дениса Пилиповича
землю. Нi, це не йдьоть!
- А менi зда ться,озвався Рябченко,- що Михайло Григорович таки правду
каже: iменно ©х, треба провчить. Хоч не всiх, дак хоч самого Зiнька.
Тiльки не так трохи треба заходжуваться.
- Ну, а як же?
- Нишком, щоб нiхто не бачив, та щоб i вiн не знав, хто його провчив.
Щоб знав за що, та не знав хто. Так йому й сказати: оце тобi за те й за
те, а хто каже - чорт його зна. Тодi йому жалiтися нi на кого й нiяк, а
боятися буде. Не до смертi його бити, не, а так - добре пополохати, щоб
трохи полежав та почухався.
- А що ви дума те? Воно й правда! - доводив Тонконоженко.- Поки ми ©х
не почнемо вчити, дак нiчого дiла не буде. А як одного та другого провчимо
- тодi його страх возьметь, нишком сидiтиме.
- I не висьма важна штука,- розказував Рябченко.- Це можна так ловко
зробить, що мо поштенi !.. Тiльки щоб Григорiй Павлович подозволив, бо
без господина старшини тут нiяк нельзя.
- Хто його зна,казав Копаниця,- це, коли хочете, непорядок i дайже
буйство... Ну, та задля такого дiла,- засмiявся вiн,- можна й манюсiнько
буйство соченить.
- I чудесно! - задовольнився Рябченко.- За тиждень, за два й готова
штука буде. Зiнька положимо, а самi тим часом у громадi крутнемо.
- Ну, тольки, зна ш, Яхрем Семенович, ти тоже не весьма-очинь! А то щоб
так не було, як iз Панасом.
- Ото ж таки! Хiба я такий дурак, як Панас? Акуратно все так iзд ла м,
що ну! I науку получить, i живий останеться...
Товариство повеселiшало. Чарка жвавiше заходила з рук до рук, наче й
горiлка в ©й посолодшала. Довгенько ще випивали та закусювали...
Проминуло з тиждень.
Одного разу Рябченко прийшов у свято до церкви, вистояв утреню, а тодi,
не хотiвши йти додому та знов приходити до служби (бо йому таки далеко
було), зостався пiдождати в сторожцi,- там звичайно дожидали люди, поки
вдарять до служби. Та цього разу людей було мало: тро дядькiв та Микита
Тонконоженко. Сидiли та гомонiли гуртом, а далi так трапилось, що тi
повиходили, а зосталися вдвох Рябченко з Микитою.
"От i добре,подумав собi Рябченко,- хотiв був до його сам пiти, та тут
лучче буде побалакати: хай люди не знають, що вiд мене до його стежка ".
I вiн загомонiв до Микити:
- А що, Микито, не пощастило тобi Га©нку зачепити,- повернувся-таки
Зiнько.
- А штоб вон луснул! - сердито гарикнув Микита.
- Ну, а вже ж i жiночка була б тобi хороша! Одно слово - як лялечка!
Микита тiльки плюнув зо злостi.
- I все цей Зiнько тобi на завадi ста ,- правив сво Рябченко.- От тодi
в тебе вгу одбив.
- Падлець, одно слово! - вилаяв Микита.
- Все Васюту настренчу , щоб iз тебе на вулицi знущався.
- Нигодяй! - I Микита аж побiлiв iз серця, згадавши вiршу про Трандиту.
- Настоящий нигадяй! I таке зловредне, що кожному шкоди наробить. Тепер
таке почав, що як вигра справу, дак ми всi хоч з торбами попiдвiконню
йди.
- Та ну? - здивувався Микита.Нивжлi такое плохое дело?
- А ти ж думав як? Коли в Дениса однiмуть землю, а мужики почнуть брати
собi в Добровольського, дак тодi, брат, наша земля, що в Горянського ми
найняли,- вона ©м без надобностi. Ми тодi на льод сiли, бо нам нiчим буде
Горянському заплатить. А в контрахтi тисяча рублiв невстойки - он що!
Поцiнують тодi, брат, нас усiх та й тебе з батьком.
- Вот так штука! - аж злякався Микита.- Дак через такого падлеца да нам
усем пропадать?
- А що ж ти зробиш? Якби його чортяка винесла куди хоч на який мiсяць
або два, дак ми б могли собi раду дати i пересельську землю вдержати, а
так - нема ходу: що нi почнемо, що нi зробимо - вiн i переб' , вiн i
переб' ! Хоч би захворiв абощо... то все якось би впорались... Ех, Микито,
як я гляну на теперiшнiх парнiв, дак один пустяк, та й годi! Якби я
парубкував, дак хiба б я попустив отак iз себе смiятися якомусь там
Зiньковi, як вiн iз тебе насмiявся? I Га©нку, й вгу... Ех!..
- Ну, а що б ви iзд лали? - спитав, почервонiвши, Микита.
- Хi, не знав би що! Зобрав би хороших парнiв три-чотири душi та й дав
би йому добро© матланки - от що!
- А що ж, ви дума те, що я етого не могу? Вот возьму да й iзд лаю!
- Поки хвалько нахвалиться!
- Какой я вам хвалько! Вот возьму да й монуминтально iзд лаю. М сяць
буде чухаться - не вичуха ться,- такого вгощенiя дам!..
- Хто його зна... Звiсно, була б це штука славна, i не самому тобi було
б добре: поки Зiнько вичухався б, то ми б у громадi по-сво му крутнули...
А то поцiнують нас...
- Будь я первой падлець, если не iзд лаю! - скрикнув Микита.
- Та ти не гукай так: це, брат, тихенько треба робити,- припинив
Рябченко та й почав нишком розказувати, як та що треба робити, щоб усе
було добре.
На церквi бевкнув дзвiн.
- О, вже й до служби,- сказав Рябченко, i обидва з Микитою
перехрестилися.- Треба йти... Тiльки ж ти гляди, Микито! Понiма ш? Нi я
тобi нiчого не говорив, нi ти менi...
- Понiмаю! Усьо буде в плипорцiю, i аджарим так, що мо вам паштенi ,
ще й зд лайте одольженi .
- Та не забудь: по головi анi-нi-нi!.. Нiяк не можна!..
- Пускай голова йому оста ться, а ми нижче лупньом...
- Ходiм же до церкви!..
V. НАПАД
Приходила весна.
Снiг лежав уже по самих ярках та затiнках, а то скрiзь позбiгав
лепетливими дзюркотливими струмками. Серед пучечкiв торiшньо© трави
- Де це ти був? - напався на нього Васюта.- Казав, що зараз прийду, а
сам зачепився за пень та стояв увесь день, витрiшки ловлячи.
- Та таки й стояв,одказав Савка - та дивився, як Панаса забирано.
- Як то забирано? Куди? Нащо?
- Набiгли якiсь полiцейськi з города та й забрали, бо це вiн убив
Грицька - з Iваном удвох... Дак той сам пiшов у город та й признався, а це
й цього забрано...
Дак он воно що!.. Брат - брата!..
Всi затихли на хвилину... Тодi загомонiли вiдразу. Це все не жарти!
Засварилися так, що i вбивати один одного почали. I все за тую землю. Яка
то вона дорога людям стала! I як то досi нiхто не догадався, що це Панас?
Воно таки на його i впадало, та здорово перебивалося тi ю брехнею про
Зiнька та про вгу. Цьому люди поняли вiри, то за Панасову сварку з братом
i забулися. Що ж воно далi буде, коли й тепер уже таке через землю
почина ться?
Суворим, похмурим голосом озвався Карпо:
- Нечестивi на праведних вiйну воздвигають,- а що ж праведним чинити?
Якби ж то знати, що чинити! Зiнько радив наймати в панiв усi ю громадою
землю, а згодом купувати ©© - адже й банк на те . А надто не попускати
громадсько© землi в чужi руки.
Дiд Корнiй Грабенко не згоджувався: не попустиш, коли з рук iрвуть! Он
пересельську вирвали. Пiдмогоричив кого треба, та й амiнь! Дбати, щоб
горiлки не пили? Ну, це вже Зiнько абищо вигаду ! Увесь свiт п' , а ми
самi його не переробимо! Та й не можна без горiлки: упиватися не треба, а
як закон велить на весiллi пити, то треба. Що? Зiнько каже, що й весiлля
без горiлки можна? Ну, це вже дурниця, це вже вiн закон лама !
Дем'ян, другий родич Зiнькiв, був не вiд того, щоб горiлку пити кинути,
дак же однак не пособиться: заробiтки малi, а всякому хатньому требовi й
краю нема,- хоч i не питимеш, то пiдеш до багатирiв кланятися. Хiба що ото
скидаться грiшми, як Зiнько радить, та завести таке товариство, щоб один
одному пособляв,- це справдi добре було б.
Одначе Корнiй Грабенко i з тим не згоджувався. Та його не слухано, а
слухано, як Зiнько розказував про товариство запомоги, то вiн i пiшов собi
додому, а за ним iще дво родичiв. Порозходилися додому й жiнки, бо треба
було по хазяйству. Опрiч чотирьох чоловiк товариства, зосталися тiльки
Михайло, Савка та Дем'ян. Цi тро пристали до гурту i навiть зараз же
подали по п'ять карбованцiв у складку. Дiд Дорош усе дослухався мовчки, а
далi й собi озвався:
- Слухав я вас, слухав, та й думаю собi: люди хоч i молодi, а роблять
до ладу. ©й-бо, до вподоби менi! Та тiльки не знаю: чи самих молодих у вас
до гурту приймають, чи, може, й старих, га?
- Та як же! Вже ж i старих! - загомонiли навкруги.- Ще й радi будемо,
коли старi нам поради даватимуть.
- Поради!..всмiхнувся дiд,- Такi мудрi поробилися, що де вже нам,
старим, радити!.. Ну, а одначе приймiть i мене до свого гурту!
- Та невже, дiду? I ви приста те? - зрадiв Зiнько.- Оце так добре!
Усi дуже звеселилися, а Васюта гукав на всю хату:
- Восьмеро нас тепер, восьмеро!
- Було б дев'ятеро, якби бiдолашний Грицько жив! - промовив Дмитро.
- Так! - сказав Зiнько.- Нехай же вiчний упокiй буде його душi, а ми
його, нашого любого товариша, будемо повсякчас iзгадувати добрим словом у
сво©й громадi.
- Будемо! Будемо! - вiдказало товариство. Згадали тут i за дiтей
Грицькових. Вони зосталися без путящого догляду. вга давно ©х покинула:
пiшла з сво©м сином додому. Громада настановила над ними опiкуном Панаса
Момота. Вiн старшого хлопця вiддав у найми, а тих двох забрала Грицькова
сестра - добра жiнка, та в само© гурт дiтей, та не гурт чого ©сти; чоловiк
©© гнiва ться, що чужих дiтей набрала. А тепер, як Панаса взято, то й
дiти, й худоба зосталися без опiкуна. Треба подбати, щоб настановлено
доброго чоловiка, та запомогти сиротам. Надто ж, що Грицько ©х товариш
був. Урадили й наважились досягти, щоб у громадi опiкуном настановлено або
Зiнька, або кого iншого з ©х товариства.
Тодi вже загомонiли про пересельську землю. Надумали списати нову
жалобу просто вже до губернатора, а на ©й попiдписувати якомога бiльше
людей - може, це пособить.
- Тепер,- казав Савка,- багато пристане, бо вже всi побачили, куди
Денисове товариство хилить. Тепер таких буде бiльше, що за нами
обставатимуть.
Зараз же Зiнько почав писати жалобу, вичитував написане, а кожен
докидав, чого треба ще додати.
Наприкiнцi довго ще говорили знов таки ж про тую горiлку i таки
врадили, щоб нiхто з товариства не пив ©© i в себе в хатi не мав.
Порозходилися товаришi вже пiзно ввечерi. Позад усiх лагодилися йти
Васюта з Карпом.
- Ходiм уже, Карпе, додому абощо,- казав Васюта,- бо ти, мабуть, дуже
спати хочеш: увесь вечiр мовчки сидiв, надувшися як сич.
Карпо справдi весь час був дуже похмурий та мовчазний.
- Я не спати хочу,вiдказав,- а невесело менi, що так воно робиться...
- От тако©! - погукнув Васюта.- Тут треба радiти, а вiн суму . I Зiнько
прийшов, i товариства нашого побiльшало.
- Це-то добре, та от лихо: мала в нас сила дуже, нiчого не вдi мо проти
©х.
- А я думаю так,- од казав Зiнько,- що як переважимо ©х за пересельську
землю, то до нас тодi багато пристане.
- Поки сонце зiйде, роса очi ви©сть,- так саме похмуро не згоджувався
Карпо.
- Ну, а що ж по-тво му треба робити? - питав Васюта.
- Силу ©х занапастити. У багатствi великому сила ©х велика; розвiяти ©х
багатство за вiтром - не стане в ©х сили, тодi й нас нiвечити не будуть.
- От тако©! Як же ти його розвi ш? - спитав Васюта.
Карпо помовчав трохи. Вони були тiльки втрьох, бо вже й дiд Дорош пiшов
спати.
- Глядiть же, братчики: що я казатиму зараз, дак щоб воно не йшло далi
вух ваших,- промовив згодом.
- Да що це ти, Карпе, мудру ш сьогоднi? - засмiявся Зiнько.- Ми ж уже
на те всi пристали, що що в нас говориться, того нiхто щоб не знав.
- До того кажу це, що тiльки двом вам звiряюся, а бiльше й з товариства
щоб не довiдався нiхто.
- Ну, гаразд, гаразд,- кажи вже!
- Думав я, братчики, довго думами великими та й надумав: нема нам
способу iншого, тiльки цей один: попiдпалювати всiх, то з димом розвi ться
i багатство ©х.
- Карпе, що це ти? Схаменись! - скрикнув Зiнько.
Карпо, не вiдповiдаючи, сiв бiля столу i зiпер голову на велику свою
кощаву руку. Втупивши очi в дiл, сидiв мовчки, двi зморшки глибокi виразно
лягли впоперек нахиленого лоба. Врештi загомонiв якимсь гострим
неприхильним голосом, ще бiльше протягаючи слова, нiж звичайно:
- Чого б я мав схаменутися? По правдi кажу вам:
не менi схаменутися, а вам треба,- прийшов уже той час... I не
занедбайте його, бо, коли занедба те,горе всiм буде!.. Нема iншого способу
на тих людей... Треба ©х судити божим судом, бо суди людськi© на свою руч
вони повертають. Хiба не бачать цього очi вашi? Грицько з ©ми по правдi
чинив - вони вбили його; Зiнько за правду став - вони в неволю його
завдали.
- Завдали, та не вдержали: i вийшов же! - вiдказав Зiнько.
- Хвали бога, що Иван признався, а затявся б вiн - може б, i на Сибiр
ти помандрував у неволю довiчну. Нема в ©х змилування. Нехай же ©х божий
суд, огонь судить, бо таких не грiх зiгнати й зо свiту цього.
- Ото! - скрикнув Васюта.- Глянь, як наш побожний Карпо розгнiвався!
Це, мабуть, такого з божественних книг начитав.
Карпо пiдвiв голову, глянув на Васюту, i справдi гнiвний огонь блиснув
в його очах.
- А ти, Васюто, коли не зна ш, то не смiйся. Ти божественних книг не
тямиш, а я тобi скажу, що як би прочитав тобi з ©х дещо,- сам си побачив
би, що моя правда, що по-божому кажу я.
- Хiба ж палити, чи вбивати - то по-божому? - спитав Зiнько.
- Нi, нехай вiн скаже, по яких це божественних книгах написано, щоб
таке робити? - допитувався Васюта.
- Скажу! - вiдповiв Карпо, знову спускаючи очi додолу.- Написано: рече
господь Саваоф до Саула: нинi одомщу народовi Амаликовi за все, що
сотворив вiн Iзра©левi. I звелiв бог iти й поразити Амалика i не пощадити
його, повбивати всiх - i чоловiкiв, i жiнок, i молодiж - аж до младенцiв
малих; i знищити все добро ©х: i воли ©х, i вiвцi, i верблюди, i осли, i
виногради... Все! I не послухався цар Саул: усiх побив, а царя амалицького
помилував i не знищив добро найкраще... Тодi прийшов Саму©л i розсiк мечем
сам царя того, а бог одвернув за цей грiх од царя Саула лице сво ... Ото ж
бачите, що вбивати бог велить нечестивих i добро ©х iзнищувати!
- А хiба й тобi, Карпе,- хитренько спитав Васюта,- бог сказав, щоб ти
©х попiдпалював або повбивав?
Зiнько всмiхнувся, але Карпо сидiв похмурий.
- Нi,- загомонiв Зiнько,так не виходить. Христос уже пiсля iсторi© з
Амаликом звелiв нам любитися, а не вбивати чи пiдпалювати. Добра злом не
зробиш. Та й що з того було б? Адже ©х багатство не в самiй хатi: в
©х-земля, грошi в позиках та в банках,- згорить хата, то вони нову
побудують та й знов почнуть хазяйнувати; а коли не вони, дак ©х дiти; не
©х дiти, дак iншi... А ти свою душу занапастиш, ще й на Сибiр пiдеш,- яке
ж то добро?
- Ну, а що ж його чинити? - питався Карпо.
- Оте, що робимо. Свого права домагатися.
- Добре! Хай поки буде й так. Побачимо, що з цього буде.
Устав, попрощався й пiшов, за ним Васюта.
Зiнько бачив, що Карпо сво©х думок не покинув, тiльки змовк, бо
товаришi не пристають на те. Боявся трохи Зiнько тих думок, i не до
вподоби вони йому були. Спершу дивувався, як то така гарна людина, як от
Карпо, та могла таке надумати. Був чоловiк чесний дуже, правдивий, нiколи
нiкого й на макове зернятко не одурив, сам завсiгди робив по правдi, як ©©
розумiв,_ i вiд людей того вимагав, а тепер он що вигадав! Tax уже дуже
роздратувала Карпа тая кривда людська! Нi, треба такi думки його
припинити, бо з ©х саме лихо буде, а припиняться вони зараз - аби з оцi ю
морою ю, з оцi ю пересельською землею досягти свого. Тодi Карпо побачить,
що, цим робом чинячи, можна досягти свого, а не тим, про який вiн каже.
I Зiнько з усi © сили заходився якокога бiльше людей гуртувати до
жалоби. Савка справдi не помилявся, що тепер люди, побачивши лихо, дужче
приставатимуть до не©. Не минуло й тижня, вже тая жалоба була в
губернатора. Цього разу товариству пощастило. Губернатор давно вже
гнiвався за щось на того начальника i зараз же взяв до уваги жалобу з
Диблiв. Через те незабаром до Диблянсько© волостi прийшов наказ: припинити
справу з землею i вiдiбрати ©© поки в Дениса.
Ця несподiванка так уразила Дениса з товариством, мов грiм iз неба
ясного дня. Вони не сподiвалися тако© халепи, певнi бувши, що вже
переважили. Денис уже по всьому селу величався й вихвалявся, що "дав по
мордi свинi",- тобто Зiньковi з товариством,- а тепер он яко© пинхви йому
пiднесено! Сором i в вiчi людям глянути! Так було нiяково, що Денис не
пiшов у громаду, як вона зiбралася незабаром пiсля того. Трапилося, що
саме в той день не було в громадi ще трьох iз його товариства: Копаницю
начальник несподiвано викликав у город, Рябченко лежав хворий, а в
Тонконоженка брат оддавав дочку, дак Терешко, добре випивши на весiллi,
спав саме тодi п'яний. Через те й Зiньковi прихильники насмiлилися в
громадi дужче, i як Васюта озвався за дiти Грицьковi, то й не вельми важко
було зробити, що громада опiкуном над ©ми настановила Зiнька.
- А що, Карпе,казав Васюта, iдучи з громади,- отже бачиш, що не все
вони нам, а й ми ©м можемо вкрутити хвоста. З землею облизня вже пiймали,
а й тепер знову тертого хрону пiднесли ©м такого, що довго в носi
крутитиме. От побачиш, що й далi духопели вiд нас ©стимуть, та таки й не
дамо нам у кашу наплювати.
- Не хвались так, Васюто,- вiдповiв сво©м поважним голосом
Карпо,короткi-бо очi людськi©, не видко ©м кiнця дiловi.
- Тобто, кажи гоц, як перескочиш? Та вже якось перескочимо! А як часом
коли й увiрвемось у рiв, дак видряпа мось. Отже й тепер: зовсiм уже "сiдай
на дно" були, а тепер пiшли нашi вгору! Ой, хочеться менi посмiятися з
проклятих дерi©в!
I Васюта таки й не втерпiв: хоч iз старих дерi©в i не поглузував, дак,
пiшовши того вечора на вулицю, причепився знову до Микити Тонконоженка.
Цьому недавнечко притичина трапилася. Останнiми часами серед парубоцтва
завелися карти, не то великi парубки, а й хлопцi-пiдпарубочi такими
картниками поробилися, що як де зiйшлися, так зараз i гулять, звичайно, на
грошi. Микита, звiсно, був у цiй справi поперед усiх, i одного разу
трапилось, що за вечiр тридцять карбованцiв програв. Двадцять оддав, а
десятки не стало. До батька не посмiв iти, дак добрав ключа до батьково©
скринi, де грошi були, а батько саме тодi сусiль у хату. Хоч i як потурав
синодi, але за це попобив дуже. Васюта зараз i вчепився за те. Побачивши
на вулицi серед парубкiв та дiвчат Микиту, гукнув:
- Агов, хлопцi й дiвчата! Слухайте лишень сюди! Буду вiршу проказувати.
- Яку вiршу? Хiба тепер святки, чи що?
- Дарма, що не святки, а ви слухайте!
Розсiвся на колодi, зiперся руками на колiна, втупив очi в землю та й
почав вигадувати,- вiн був мистець на такi прикладки:
- Як був собi чоловiк Трандита, та була в його сiра мужицька свита, а
вiн каже: "Чорт батька зна яка паскудна одежа: не можна хлiба ©сти
лежа!.."
- Ха-ха-ха! - зареготався дехто, зрозумiвши, куди це Васюта цiля .
Догадався, мабуть, i сам Микита, та не виявляв того. Став навпроти Васюти,
однi ю рукою пiдперся в боки, а другою держав цигарку, пихкаючи димом та
раз у раз чвиркаючи через губу.
- Дак не можна, каже, хлiба ©сти лежа... Якби менi хоч драна ганчiрина,
да з панського колiна, бо я сам уже здорово на пана закривився, як серед
панiв нажився: от будь я мужицький син, коли не чистив панський гнiй три
годи й один!
- Ха-ха-ха! - знову розкотився регiт, а Васюта, мов то й не вiн чинив
усе лихо, поважно проказував далi:
- Де б менi тако© взяти ганчiрини, щоб сiрожицько© не вдягати свитини?
Чи менi батька-матiр продати, чи в ©х вiд скринi замки повiдбивати, чи в
карти навигравати?
Всi хлопцi й дiвчата глянули в той бiк, де Микита, але Микити вже не
було: бачачи, куди воно йдеться, покрився нишком та й утiк.
- Микита втiк, нема Микити! - загомонiли.
- Утiк? Хто втiк? - питав Васюта, пiдводячи голову.
- Микита втiк од тво © вiршi!
- Од мо © вiршi? Хiба ж то про Микиту? То про Трандиту! А ви й не
розiбрали? Бодай же вас, який у вас курячий мозок! Дак коли ви не вмi те
до ладу розбирати, то я не хочу далi й казати!..
Хоч i не казав далi, але як вертався сам додому, то почув, як йому бiля
вуха зашумiла каменюка: хтось iз-за тину добре швиргонув, та не добре
вцiлив. А за тином щось затупотiло, втiкаючи. Зрозумiв, чия це ласка, i
гукнув навздогiнцi, зупинившись:
- Та й дурний ти! Хiба ж так цiляють? Вернись, я тебе навчу, дак i зуби
визбира ш,- от щоб я здох! - визбира ш, як намистечко!..
Але Микита не вернувся.
Зiнько зараз же заходився коло справи з Грицьковими дiтьми. Пiшов до
Грицьково© сестри,- та була рада збутися небожат, бо й сво©х дiтей копиця.
Та й сиротам у не© не було добре, бо справдi-таки нiколи було ©х
доглянути. Вона порадила Зiньковi замiсто себе одну далеку родичку
Грицькову й свою. Зiнько знав цю Килину. Дiти й чоловiк у не© померли, а
брати - i сво©, й чоловiковi - позабирали в удови i землю, й хату, i всю
худобу. Убога жiнка ходила по наймах: жила то за няньку в панiв, то
ставала просто робiтницею. Саме тепер ©й виходив рiк. Зiнько вмовлявся з
нею так, що вона житиме в Грицьковiй хатi, доглядатиме дiти, до роботи ©х
привчатиме, ходитиме коло городу й садка, а за те й сама тим
харчитиметься, i до зросту тих дiтей буде в хатi за хазяйку, ще й матиме
невелику плату. Зiнько знав, що Килина була людина путяща, працьовита й
чесна i до дiтей прихильна, то й не боявся дати ©й до рук сирiт. Сама ж
Килина така була рада хоч трохи пожити господинею, а не найманою
попихачкою, i силкувалася все робити так, щоб добре було. Зiнько з Га©нкою
раз у раз навiдувалися до Грицьково© хати. Старшого хлопця Зiнько лишив,
щоб вiн уже добув строку в хазя©на, а потiм мав узяти до себе, привчати до
хазяйства та й до книжки. Землю Грицькову Зiнько до хлопцевого зросту
наняв i з тих грошей мав одягати дiти й платити Килинi.
Хоч Рябченко з сво©ми полигачами й репетував, що Зiнько нетямущий
опiкунства, тiльки лиха нако©ть, але тепер вони якось притихли, бо всiм
було громадянам видко, що зроблено гаразд. Ще й надто: побачивши, що
Зiнько так до ладу впорядкував цю справу, громадяни почали про його
озиватися дуже добрим словом: хто попереду лаяв або глузував з його, тепер
уже часом i хвалив. Не гудили вже й за те, що горiлки не радить пити, хоч
самi, звiсно, пили.
Дома в Зiнька було все гаразд. Дiд Дорош так i лишився в його жити. З
дiдом було добре, тiльки з тестем нiяк: одколи Зiнько вернувся з тюрми,
вiн до його i в хату не зазирнув. Зiнько й собi дуже вразився, довiдавшися
про Остаповi замiри розрiзнити його з Га©нкою. Спершу так обурився, що не
думав до його нiколи й озиватися. Та почала вже теща намагатися, щоб
помирити зятя з чоловiком, а Зiнько помiркував собi, що таки вiн батько
Га©нцi, i наважився не сваритися з ©м зовсiм, тiльки не хотiв до його йти,
думаючи, що Остап зрозумi -таки, як велико провинив перед дочкою й зятем,
i якось тую провину направить. Одначе Остаповi й на думку не спадало
становити себе винним перед дiтьми, а що йому нiяково було стрiватися з
Зiньком, то обминав його де мiг. Коли часом i зустрiнуться на вулицi, то
до шапок торкнуться: "Здоровi!" -"Здоров!" - та й годi, вже й поспiшаються
швидше розiйтися.
Так минав уже другий мiсяць, одколи Зiнько повернувся з тюрми додому. З
початку третього наспiв i кiнець справi про пересельську землю. Постанову
громадську скасовано, землю зовсiм забрано вiд Дениса. I Копаниця, й Денис
кинулись були в город, щоб зарятувати справу, та нiчого не могли зробити.
Одним тiльки й повеселили ©х: сказано, що касу ться тiльки ця постанова
громадська, а коли б громада знову таки продала Денисовi землю та
постанову до ладу написано, то тодi вже не скасують.
Довiдавшися про це, Денисове товариство зараз зiйшлося на пораду в
Рябченка.
Тепер, маючи дорогу через свою пересельську землю, дибляни знову могли
наймати землю в пана Добровольського, i не треба ©м було ©хати до не©
тридцять верстов, обминаючи болото - це ж i припиняло ©х, як земля в
Дениса була. Таким робом усi замiри Рябченкового товариства гинули, i
диблянська громада вихоплювалася ©м з рук. Це вже й видко було: Зiнька
слухають бiльше, нiж ©х. Еге, кажуть, i вас можна збити! Ми, кажуть, цих
старшину, й старосту, й писаря поскида мо,- iнших настановимо: Зiнька та
Карпа. А курс i старшинi, й старостi кiнча ться цього року восени. Коли б
©м пощастило справдi сво©х людей настановити, дак це була б пропаща
справа. Тодi що хотiли б, те з ©ми тi горлопанi й робили б. Звiсно, не
з-так то легко й скинути хоч би й Копаницю,- багато в його сили i тут, i в
городi,- ну, все ж, як то кажуть, береженого й бог береже.
От так, куди не глянь, а все треба тую землю вдержати в сво©х руках. Та
як? Громаду можна зiбрати хоч i завтра, та що з того? Нема чого й думати,
щоб вона тепер удруге продала землю. Надто ще дехто, приставши до
Зiньково© спiлки, оплатився вже з сво©ми позичками перед заможнiшими
людьми. Тепер уже цих не так легко притиснути, а далi ©х ще побiльша .
I визволила ж нечиста цього Зiнька з острогу! Не велике було б лихо,
коли б його замiсто Панаса запроторено,- в селi б тихо стало. I що вже
почав вигадувати: щоб горiлки не пили, щоб могоричiв не було. Так i
поступитися цим! Хiба з тверезим що зробиш? От як налив його, дак тодi вже
й бери за шияку та й у ярмо. А то без могоричiв!
- Iстинно розсобачу ться мужик за такими шибениками, як оцей Зiнько! -
казав Сучок.-"Я,пле-ще,- подать заплатив, одбутки всi поодбував, нiкого не
займаю, горiлки не п'ю,- що ви зо мною зробите?" I верно, що ти з ©м,
паскудним, тогда йзд ла ш? Одно слово: розуратство!
- Iменно, iменно правда! - потакував Копаниця.- Нiкоторого тобi над ©м
сл ствiя нема. Ти його в холодну, а вiн тобi кричить: яке ти право ма ш?
Значить - покажи йому. де твоя законная основанiя! А, сто чортiв! Да якби
в мене була полная законная основанiя, дак я б тебе, iдолового вишкварка,
на дерть подрав би й свиням викинув би, а не то що в холодну, хамлетська
ти морда!
- Законники пойшли,промовив Тонконоженко,- та праведники такi, що бiда!
- А як на мо розсужденi ,- казав Сучок,- дак провчить ©х, падлецьов!
Щоб притихли!
- Та як же ©х провчиш? - питав Копаниця.
- От, штука!.. Хiба ви цього не зна те? Позвать його в волость: "Зачим
сто у тиб'я куриця дохла проти двора на вулицi валя ться?" -"Нi, не
валя ться".- Как ти, мерзавець, см ©ш менi говорить, когда я сам видiв?
Начальство запреiда ть, санiтар приказано, а ти що? Щоб нюхало начальство?
Да ще й брехню начальству задайош!.. Марзавець ти!.. Падлець!..
Нигодяй!.." Ну, послi такого наставленiя уже ж вiн не втерпить, щоб чого
не сказать, грубе яке слово,- тодi його в зуби, та на десятникiв гукнуть,
та й усипать гарячих, не жалiючи.
- Невозможно! - крутнув головою Копаниця.- Одно, iцо не грублять: ти
його хоч i вилай, то вiн каже: "Господин старшина, ви не лайтеся, бо я па
вас жалобу проiкнесу",- а друге: хоч i зробиш, так вiн тодi таку тобi
кутавасiю з перцем пiднiме, iцо хуже буде, нежелi за Дениса Пилиповича
землю. Нi, це не йдьоть!
- А менi зда ться,озвався Рябченко,- що Михайло Григорович таки правду
каже: iменно ©х, треба провчить. Хоч не всiх, дак хоч самого Зiнька.
Тiльки не так трохи треба заходжуваться.
- Ну, а як же?
- Нишком, щоб нiхто не бачив, та щоб i вiн не знав, хто його провчив.
Щоб знав за що, та не знав хто. Так йому й сказати: оце тобi за те й за
те, а хто каже - чорт його зна. Тодi йому жалiтися нi на кого й нiяк, а
боятися буде. Не до смертi його бити, не, а так - добре пополохати, щоб
трохи полежав та почухався.
- А що ви дума те? Воно й правда! - доводив Тонконоженко.- Поки ми ©х
не почнемо вчити, дак нiчого дiла не буде. А як одного та другого провчимо
- тодi його страх возьметь, нишком сидiтиме.
- I не висьма важна штука,- розказував Рябченко.- Це можна так ловко
зробить, що мо поштенi !.. Тiльки щоб Григорiй Павлович подозволив, бо
без господина старшини тут нiяк нельзя.
- Хто його зна,казав Копаниця,- це, коли хочете, непорядок i дайже
буйство... Ну, та задля такого дiла,- засмiявся вiн,- можна й манюсiнько
буйство соченить.
- I чудесно! - задовольнився Рябченко.- За тиждень, за два й готова
штука буде. Зiнька положимо, а самi тим часом у громадi крутнемо.
- Ну, тольки, зна ш, Яхрем Семенович, ти тоже не весьма-очинь! А то щоб
так не було, як iз Панасом.
- Ото ж таки! Хiба я такий дурак, як Панас? Акуратно все так iзд ла м,
що ну! I науку получить, i живий останеться...
Товариство повеселiшало. Чарка жвавiше заходила з рук до рук, наче й
горiлка в ©й посолодшала. Довгенько ще випивали та закусювали...
Проминуло з тиждень.
Одного разу Рябченко прийшов у свято до церкви, вистояв утреню, а тодi,
не хотiвши йти додому та знов приходити до служби (бо йому таки далеко
було), зостався пiдождати в сторожцi,- там звичайно дожидали люди, поки
вдарять до служби. Та цього разу людей було мало: тро дядькiв та Микита
Тонконоженко. Сидiли та гомонiли гуртом, а далi так трапилось, що тi
повиходили, а зосталися вдвох Рябченко з Микитою.
"От i добре,подумав собi Рябченко,- хотiв був до його сам пiти, та тут
лучче буде побалакати: хай люди не знають, що вiд мене до його стежка ".
I вiн загомонiв до Микити:
- А що, Микито, не пощастило тобi Га©нку зачепити,- повернувся-таки
Зiнько.
- А штоб вон луснул! - сердито гарикнув Микита.
- Ну, а вже ж i жiночка була б тобi хороша! Одно слово - як лялечка!
Микита тiльки плюнув зо злостi.
- I все цей Зiнько тобi на завадi ста ,- правив сво Рябченко.- От тодi
в тебе вгу одбив.
- Падлець, одно слово! - вилаяв Микита.
- Все Васюту настренчу , щоб iз тебе на вулицi знущався.
- Нигодяй! - I Микита аж побiлiв iз серця, згадавши вiршу про Трандиту.
- Настоящий нигадяй! I таке зловредне, що кожному шкоди наробить. Тепер
таке почав, що як вигра справу, дак ми всi хоч з торбами попiдвiконню
йди.
- Та ну? - здивувався Микита.Нивжлi такое плохое дело?
- А ти ж думав як? Коли в Дениса однiмуть землю, а мужики почнуть брати
собi в Добровольського, дак тодi, брат, наша земля, що в Горянського ми
найняли,- вона ©м без надобностi. Ми тодi на льод сiли, бо нам нiчим буде
Горянському заплатить. А в контрахтi тисяча рублiв невстойки - он що!
Поцiнують тодi, брат, нас усiх та й тебе з батьком.
- Вот так штука! - аж злякався Микита.- Дак через такого падлеца да нам
усем пропадать?
- А що ж ти зробиш? Якби його чортяка винесла куди хоч на який мiсяць
або два, дак ми б могли собi раду дати i пересельську землю вдержати, а
так - нема ходу: що нi почнемо, що нi зробимо - вiн i переб' , вiн i
переб' ! Хоч би захворiв абощо... то все якось би впорались... Ех, Микито,
як я гляну на теперiшнiх парнiв, дак один пустяк, та й годi! Якби я
парубкував, дак хiба б я попустив отак iз себе смiятися якомусь там
Зiньковi, як вiн iз тебе насмiявся? I Га©нку, й вгу... Ех!..
- Ну, а що б ви iзд лали? - спитав, почервонiвши, Микита.
- Хi, не знав би що! Зобрав би хороших парнiв три-чотири душi та й дав
би йому добро© матланки - от що!
- А що ж, ви дума те, що я етого не могу? Вот возьму да й iзд лаю!
- Поки хвалько нахвалиться!
- Какой я вам хвалько! Вот возьму да й монуминтально iзд лаю. М сяць
буде чухаться - не вичуха ться,- такого вгощенiя дам!..
- Хто його зна... Звiсно, була б це штука славна, i не самому тобi було
б добре: поки Зiнько вичухався б, то ми б у громадi по-сво му крутнули...
А то поцiнують нас...
- Будь я первой падлець, если не iзд лаю! - скрикнув Микита.
- Та ти не гукай так: це, брат, тихенько треба робити,- припинив
Рябченко та й почав нишком розказувати, як та що треба робити, щоб усе
було добре.
На церквi бевкнув дзвiн.
- О, вже й до служби,- сказав Рябченко, i обидва з Микитою
перехрестилися.- Треба йти... Тiльки ж ти гляди, Микито! Понiма ш? Нi я
тобi нiчого не говорив, нi ти менi...
- Понiмаю! Усьо буде в плипорцiю, i аджарим так, що мо вам паштенi ,
ще й зд лайте одольженi .
- Та не забудь: по головi анi-нi-нi!.. Нiяк не можна!..
- Пускай голова йому оста ться, а ми нижче лупньом...
- Ходiм же до церкви!..
V. НАПАД
Приходила весна.
Снiг лежав уже по самих ярках та затiнках, а то скрiзь позбiгав
лепетливими дзюркотливими струмками. Серед пучечкiв торiшньо© трави