товариство все бiльша . Скiльки клопоту з пересельською землею наробили,
горлопани iдольськi! Ну, тут iще так-сяк зарадили лиховi... дак що ж?
Пожалi ться куди далi (i як це вiн i досi не догадався?), то й знов
начувайся клопоту. Та хiба це саме? Скрiзь у©да ться! Намага ться, щоб
двiчi на рiк волость щитати! Якби вiн iще сам був, то не так би шкодив, а
то горе, що в ©х гурт, i гляди, що. Цей гурт дедалi бiльшатиме,
набиратиметься сили. I, може, колись так iзробиться, що й ©м, Рябченковi з
товариством, увiрветься бас у громадi. Не можна цього попустити, нiяк не
можна - треба щось робити.
Та що саме? Уже й багато вiн про це розумував... та таки щодня дума !..
Дума , та нiчого не вигада . Вiн ото прирозумiв дати донос на Зiнька, що
вiн i такий, i сякий. I ловко було б, дак коли ж начальник, замiсто щоб
просто поняти тому вiри, та заходився ще громаду питати. Ну, все й
ляснуло!
Пiсля того був старшина в начальника, дак що ж? "Я,- каже,- знаю, що ти
справний у мене старшина, а приговор таки не по хвормi. Коли б нiхто не
жалiвся, то я б i не знав, кого ти там понаписував, так би воно й пiшло, а
як пожалiлися, то не можу ж я тi © жалоби зата©ти, бо вони ще й далi
жалiтимуться". Старшина почав йому i те й се, що це жалоба - "пустяк
униманiя, бо то писав такий ябедний i нестоющий чоловiк розуратний",- так
що ж ти з ним зробиш, коли вiн каже, що громада про його, про Зiнька, не
так озвалася i нiкоторого доказательства нема? Ну, старшина таки
догадався, що йому сказати. "Пождiть,- каже,- ваше високоблагородi , ще
трохи: ми вам доказательства про його найдемо такi, що первий сорт". - "А
не брешеш?" - "Буду стараться з усi © сили, ваше високоблагородi ".- "Ну,
гляди ж: iще трохи пiдожду, а там уже як зна ш!"
Добре сказав старшина, та таки ж треба й справдi тi© доказательства
вишукати. Що б же його вимiзкувати? Якби так, що проти начальства щось
робив або казав! Дак свiдкiв же треба буде... а вони бач якi: всi
галасували, а як треба, то й поховалися в громадi!..
Ех, якби ©х промiж себе посварити,, то б найкраще було! Тодi б ©х гурт
розбився i розлiзлися б вони, як рудi мишi. Тодi пропала ©х сила, бо вони
поти страшнi, поки в гуртi, а кожного поодинцi з'©сти легко - ого-го!
Порiзнити ©х, каторжних!.. Та чим? Якого способу добрати?
Iшов Рябченко вже вулицею i проходив проз хату сво © родички, баби
Мокрини-знахарки. Саме як вiн ©© проминав, iз хати вийшла молодичка, а за
нею, випроводжаючи ©©, баба Мокрина. Довела ©© до ворiт, попрощалися, баба
вернулася знову у хату, а Га©нка,- бо це вона була,- пiшла вулицею.
"Чого це вона до баби Мокрини ходить? - думав Рябченко.- Певне, якесь
ворожiння абощо. Ой, хитра ця баба Мокрина!.. Так умi видурити грошики!
Та за що вона в цi © видурю ? Що вона ©й бреше?"
Рябченко думав про це так собi - от-бо думалося. Вiдразу спинився.
Якась надзвичайна думка стрельнула йому до голови. Та невже? А що, якби
справдi? От би штука була! Тодi Зiнько певне посварився б iз Грицьком. Оце
вже була б у ©х у гуртi одна сварка, то ще й'не маленька. А там i другу
можна б притулити... хоч би i таку ж саму... Нi, про це треба помiркувати,
гарненько помiркувати!..
Вiн пiшов веселий, усмiхаючись, а днiв через кiлька ввечерi пiзно
застукав у вiконце до баби Мокрини.
- А вiдчинiть, бабо!
Баба вже лагодилась лягати, та, зачувши Яхремiв голос, зараз пустила.
- Здоровi були, бабо!
- Здоров, синку, здоров! Сiдай у мене!
- Як ся ма те, бабо?
- От, як там! Старому - аби день до вечора: однак скоро вмирати.
- Ну, ви, бабо, ще такi, що хоч i замiж!
Баба засмiялася великим ротом, повним дебелих жовтих зубiв. Вона хоч i
стара була, та ще кремезна i нiколи не вживала нiяких тих лiкiв, що сама
надiляла ©ми людей.
- А я до вас, бабо, за дiлом.
- Скажеш, синку.
- Хочете заробити карбованця?
- От, чому б не хотiти?
- Да я вас питатиму, а ви менi кажiть. Якщо прийдеться до дiла, дак
тодi я вам i скажу, як заробити.
- Питай, синку; що можна, дак i скажу, а чого бог не велить, дак
вибачай. Бо в мене так бува , що що можна, а що то й грiх казати.
- Знаю, знаю, бабо... Та це не грiх... Ану: чого ходить до вас Га©нка
Зiнькова?
Баба глянула на Рябченка неймовiрним поглядом.
- А тобi чого до Зiньково© Га©нки? - спиталася.
- От! Я казав, що я питатиму, а ви вiдказуйте, а тепер ви самi
пита тесь! Менi до Зiньково© Га©нки нiчого не треба, а тiльки кортить
знати, чого вона ходить. Чи не того, щоб до себе Зiнька привернути? Баба
засмiялася:
- Нi, не того. ©й цього не треба. Коли за цим хто й ходить, дак не
вона.
- Дак це до вас ©вга за цим ходить?
- Ти вже й зна ш! - гостро глянула на нього баба.
- Я багато дечого знаю... Дак ходить?
- Була.
- Хiба Зiнько до не© не приверта ться?
- Каже, що нi.
- Хм... А я думав, що вони вже те ... Ну, та дарма! А чи зна те ви,
бабо, що вони зiходяться на луцi, у вербах над криничкою?
- Нi, не знаю.
- Дак я вам це кажу.
- А нащо менi його знати?
- А коли до вас Га©нка прийде знову?
- Завтра ввечерi я ©й звелiла прийти.
- Дак ви ©й розкажете про те, що у вербах над криничкою... Про те, що
до вас вга приходила, ви нi ©й, i нiкому нiчого не кажiть, а про верби
добре розкажiть - так, щоб вона побачила, що Зiнько зовсiм прилип до вги.
- Ну?
- Ну, то й матимете за це карбованця.
- А тобi нащо це?
- От, бабо: ви такi старi, а ще постарiти хочете! Так менi треба! За це
матимете карбованця - його вам треба.
- Гаразд, синку.
- Ну, а не чули про Га©нку: вона сама нi до кого не нахиля ? До Васюти
там чи ще до кого?
- Нi, не чула... Що не чула, то не чула,- не буду й грiшити, нi!..
Баба аж головою закрутила, так не хотiла грiшити.
- Ну, дак почуйте тепер, що Васюта до Га©нки липне, а вона до його. Як
би так iзробити, щоб про це Зiнько довiдався? Га, бабо?
Вiн прищулив одно око та й поглядав на бабу, хитро всмiхаючись.
- Та воно... не знаю, чи не грiх тiльки воно буде...- вагалася праведна
баба Мокрина.
- Нi, бабо, який же там грiх? Це ж ви не самi вигадали, це ж ви од
людей почули!.. А треба ж чоловiковi знати, що його жiнка ро'обить... а
жiнцi так саме про чоловiка треба знати...
- Та воно... та тiльки...
- Усе грiх? Та я вам дам аще й другого карбованця, то ви за його свiчок
до церквiаи купите, то й одмолите грiх.
- Хiба що так! - згодилавася баба Мокрина.
- От i добре! Тiльки це так треба зробити, бабо, щоб Зiнько i Га©нка не
вiд одкнi © людини про це чули, а щоб скрiзь про це люди гомонiли... щоб
пустити луну по всьому селу...
- Знаю вже, знаю!
- От як та луна й до мене докотиться, то зараз вам i принесу два
карбованцi.
- А не одуриш??
- Нi.
- Забожись!
- Побий мене хрест!
- Коли добре зроблю, так купиш надвище вiд плати ще й чорний платок у
ярiетмарку на Покрову?
- Схотiлося платка. От тан.ки пiдуть баба замiж! Та вже нема що робити
- куплю.
- А коли купиш, то й уске буде, чого хочеш.
Веселий пiшов Рябченко вi.дд баби Мокрини. Та, бувши вiн чоловiк
обачний, зазиршнув ще й до Захарка. Той здорово знемагав на похмiлля©я, не
мiг i голови звести горопаха. Був сам у хатi.
- А хочеш, Захарку, похмелитися?
- Ой!..
Рябченко дав йому злота. Той так був i метнувся з хати.
- Стривай, не бiжи! Спершу послухай, що я скажу!
Наказав йому те, що й бабi Мокринi, i помiнився, коли добре справиться,
ще на пiвкварти дати. Цей був дешевший за бабу.
Усмiхаючись, iшов Рябченкi:ко додому й думав собi: "Ну-ну, побачимо,
любесенькi, як то ви тепер ладнатимете".
Другого дня ввечерi Га©нка прибiгла знову до баби Мокрини: мала ©й баба
зварити зiлля, дак прийшла забрати.
- На ж тобi, дочко,казазала баба,- оце зiлля та пий його щодня по
пiвчарочквки натщесерце вранцi, то воно й пособить. Пособить неминуче, аби
тебе чоловiк любив.
- О, вiн мене любить, бабусенько! Так любить!
- I добре, дочко, коли любить,- казала баба, завiрчуючи в папiрець
якесь зiлля i не дивлячись на Га©нку.- I добре, коли любить! Я сама так
думаю, що все те брехнi, що по селу про його плещуть.
- По селу плещуть? - спитала, дивуючися, Га©нка.- А що ж там про його
по селу плещуть?
- А хiба ти й не чула?
- Нiчогiсiнько!
- Так, так, дочко... Це правда, що кому треба найпершому знати, дак той
звичайно останнiй довiда ться... Ох, бiдолашна ти моя пташечко!
Баба вже загорнула свiй верчичок, сiла на лаву i, пiдперши голову
рукою, сумно покивала над бiдолашною Га©нчиною долею.
-Та ну-бо, кажiть уже, бабо, що там таке! - аж скрикнула Га©нка.
- Ох, не поспiшайсь, моя дитино, не поспiшайсь! - казала баба з медом
та з маком солоденьким голосочком,- бо, може, про таке довiда шся, що й
знати його не схотiла б, хай би воно собi йшло на очерета та на болота!
Хай би воно каменем на дно в глибоку воду сiло!..
- Бабо!..- благала Га©нка, притиснувши рученята до грудей.
- Та не знаю вже, як i казати... Трохи воно й нiяково... Ну, та вже я
тебе, дочко, так люблю, що ти така до старих людей увiчлива та приятна,вiд
тебе не втаюся... Хiба ж ти не чула, моя бiдолашечко, моя горличко
сивесенька, хiба ж тобi нiхто не казав, мо серденятко, що твiй чоловiк та
до вги ходить?
- До вги?! Що це ви, бабо? Та то вiн до Грицька ходить - читають вони
там та розмовляють.
- Так, так, дочко: i читають вони, i розмовляють, i говорить вiн, що до
Грицька, а там вга йому так на шию й висне.
- Неправда ж бо! Неправда!.. Все це брехня!.. Я знаю, вiн не любить
вги! Вiн сам менi казав це!
Га©нка говорила це гнiвно, дратуючись. Баба i собi вигадала образитися:
- Оце так, дочко!.. Спасибi тобi!.. Менi, старiй, та брехню завдала!
Шостий десяток доживаю, зроду менi й старi люди такого не казали, а тут
довелося вiд дитини почути! Я ©й як добрiй, любивши ©©, а вона!..
Га©нцi стало сором, що вона так на стару крикнула. Червонiючи,
промовила:
- Нi-бо, бабусю... Я ж не кажу того... То ж я не про вас, я про
людей... що то люди брехнi повигадували...
- А якби це брехнi були, то я б тобi цього й не казала,- навчала баба
Мокрина докiрливим та поважним голосом.- Баба Мокрина зна , що брехня, а
що - нi. Вiд баби Мокрини нi з чим не схова шся; вона, й не бачивши, все
зна . I з цим твiй Зiнько не сховався. Вiн тобi каже, що не любить
вги,ото ж на те й каже, щоб лучче тебе дурити, щоб ти й не подумала... А
ти йому вiри не йми, ти пильнуй сама: як на його вга погляда , а вiн на
вгу... Та й придивляйся, чи вiн такий до тебе й досi, як був, чи нi... От
що!.. Тодi й побачиш, чи баба Мокрина правду казала, чи нi...
- Ох, бабусенько! Та не можу ж я тому вiри поняти!..
Бiдолашна не сказала, а якось аж застогнала. А баба правила сво :
- От ти кажеш, що вони до Грицька читати та розмовляти збираються. А
воно Зiнько з вгою на луцi, у вербах бiля криницi, зiходяться... Там ©х
люди бачили, як вони вiдтiля порозбiгалися...
IV. ЗРАДНИК ТА ЗРАДНИЦЯ
Як непритомна виходила Га©нка вiд знахарки. Все в не© в душi, в головi
путалося. Вона не вiрила, не могла тому вiри йняти, бо вона йому,
Зiньковi, йняла вiру без мiри, без краю... I сам би ©© зрадив? I вiн би
говорив ласкавi слова, а сам би ненавидiв i до iншо© думкою линув? I вiн
би зазирав ©й у вiчi, а йому б зорiли iншi, чужi очi? I вiн би обнiмав ©©,
i вiн би цiлував ©©, а сам би про iншу, про iншу думав?.. Ой, нi, нi, нi!
Цього не може бути!.. Бо... бо... не може!.. Бо як так, то як же його й
жити?.. Нi! нi!.. Вона тому не йме вiри, то все брехня, гидка брехня!..
Не йме вiри...
А чого ж нема ©й спокою? Чого цi думки не покидають ©©, печуть?
I так подумати: баба Мокрина не брехуха, та й з яко© ж би речi вона
стала ©й, Га©нцi, брехати? Нащо ©й це? До чого ©й воно? Не з пальця ж i
вона виссала те, що казала! Щось же воно та , коли вже й люди
загомонiли... Та й баба Мокрина: це ж правда, що вона зна таке, чого й не
бачила... Хiба ж вона не знахарка?
Каже: пильнуй! А що ж ©й пильнувати? Хiба Зiнько не такий до не©, як
був? Щоправда, вiн тепер заклопотаний, сумний часом, дак то ж через
громадськi справи...
Через громадськi справи... А що, як нi? А що, як вiн сумний,
заклопотаний через те, що живе з нею, а дума про вгу? I дума , чого ця
Га©нка ранiше не вмерла,- тодi б я з вгою одруживсь?
I вона почула, як од цi © думки обняло ©© мов огнем усю, таким страшним
пекучим огнем, що трохи не закричала. Нi, нi! Не треба про це думати,- так
страшно!
Але як Зiнько того дня пiшов до Васюти, то вона подумала: "А що, як не
до Васюти вiн пiшов, а до..."
I не стямилась, як вибiгла з хати та з двору та швиденько на край улицi
до Грицьково© хати. Убiгла у двiр, зазирнула в вiкно: Грицько з вгою
дома, Зiнька нема. Мерщiй тодi назад! Ой боже! Гаразд, що ще нiхто не
побачив ©©.
Сiла дома вдвох iз матiр'ю шити. Чи шила, чи не шила...
- Мамо, я води принесу пiду!
- Та в нас же вода.
- Та там трохи, я ще принесу.
Схопилася, та з хати, та за вiдра i опинилась на вулицi.
Чи не дурна ж вона? Чого це вона вискочила? З вiдрами знову буде до
Грицьково© хати бiгти, чи що? От, вона зовсiм стерялася, та й годi, за
цими думками. Треба хоч води справдi набрати.
Чи набрала води, чи не набрала,- на те не дуже дивилась, а дивилась
уздовж улицi, чи не йде Зiнько i вiдкiля: чи вiд Грицька, чи вiд Васюти.
Коли справдi йде - i вiд Васюти!
Скочила мерщiй у хату, а як увiйшов... Ой, яка ж вона йому рада була!
Ой, яка ж то все брехня, що баба розказувала! При Зiнькових очах Га©нка
так добре це розумiла! I вона щебетала до нього щасливим щебетанням,
смiялась так, мовби то був i смiх i плач, i дивилася в його добрi, яснi,
правдивi очi, що нiколи не дурили!.. На його любi уста, що нiколи не
казали ©й неправди!..
Поминуло два-три днi. За цей час чутка про Зiнька та вгу та разом i
про Га©нку з Васютою широко розкотилася по селу. Кумасi плескали язиками,
аж одляски по всiх улицях пiшли.
Микитi Тонконоженковi сам Рябченко про те розказав. Ну й лютував же
парубок! Та й як же не лютувати? Йому ще з весни дуже впала в око Га©нка.
Вiн уже й на вулицi ©© займати хотiв, i по саду в Сивашiв уночi
лазив,думка така: а може, Га©нку саму застука . Де там! Нiчого не
пособилося! Не покидаючи думок про Га©нку, зачепився з горя за вгу. Ну,
ця така, що довго не тупцявся, сама слiдком бiгала. Все лiто з нею
про-куйовдив, аж тут на тобi: почала вiд його тiкати! Вiн спершу й не
туди-то - чого воно, аж тепер уже бачить, що тут Зiнько став на завадi. Що
ж це воно таке? вгу в нього Зiнько вiдбив, а Га©нку Васюта... Ах же вони
хамлети! Ну! Хiба вже вiн цього Зiнька не попаде колись у руки! Дасть вiн
йому добро© матланки! Та й Васютi!
А з Га©нкою дедалi було гiрше. Пiшла до сво © подруги, Катрi Карпово©.
- Що це ти, Га©нко, мов iзмарнiла? Чи не хвора?
- Нi... я здужаю...
- Дак чого ж ти така? Щось тобi .
- Нi... нi... менi нiчого... я... Та й заплакала!.. Аж Катря
перелякалась, кинулась до не©, обняла, пригорнула, як малу дитину.
- Що це ти, боронь боже?! Чого це ти?
- Я... я... я не знаю...- казала, хлипаючи, Га©нка.- Про Зiнька...
- Що про Зiнька?
Помалу-малу випитала в не© Катря все. Почала ©© тодi вмовляти:
- Не вiр тому, Га©нко! То все брехнi, то хтось навмисне вигаду , щоб
вас посварити. Твiй Зiнько так тебе любить, що вiн би й слiдочок твiй
промiтав. Та вiн же такий щирий,- вiн би тебе не дурив.
Тi слова мов сцiлющою й живущою водою кропили бiдолашне Га©нчине серце.
Слухала вона рiвний Катрин голос ласкавий, i ©й ставало легше, легше.
- От, людям заздро, що ви гарно живете,- ну й плещуть. Я це знаю. Менi
раз так було, що й про Карпа мого набрехано... Запекло й менi в серце. Аж
потiм i виявилось, що брехня... Дак я тепер знаю вже... Не вiр тому!
I Катря, трохи старша i завсiгди поважнiша за Га©нку, гладила ©© по
обличчю, а Га©нка, мов дитина, тулилася до не©.
- Скажи, сестрице, - питалася, зазираючи в тихi очi Катринi,- скажи, ти
нiчого не помiчала?
- Та нiчогiсiнько! От, яка ти неймовiрна!.. Ну, хочеш: я доглядатимусь,
пильнуватиму ©х обох,- от побачиш, що нiчогiсiнько не буде.
Веселiша вернулася Га©нка вiд Катрi додому, веселiша й далi була. Та не
довго.
Зустрiла вона свою куму Вустю. Були тiльки вдвох, i Вустя зараз i
поспiшилась розказати ©й те, що й баба Мокрина. (Вона чула ще й про
Васюту, та про те розказувала кому iншому.) Га©нка розсердилась i докорила
кумi, що та каже дурницi. Одначе ©© знов уразило те слово:
- Не вiриш? Дак пильнуй сама, придивляйсь!
Що вона пильнуватиме, до чого вона придивлятиметься, коли вiн усiм-усiм
такiсiнький, як i був?
Та як повернулась додому, то весь той упокiй, що надихнула ©й Катря
сво©м словом, мов розвiявся десь, а страшенна турбота знов обняла ©©,
трусила, мов пропасниця.
А Зiнько тим часом пiшов до волостi - понiс подать. Iдучи, зустрiв
родича, дiда Корнiя Грабенка,- i той туди йде. Пiшли вкупi, розбалакались.
- А що це, Зiньку, я чув, про твого приятеля Васюту говорять? - сказав
дiд.
- А що там говорять?
- Вiн у тебе як, вiрний приятель? Ти його добре зна ш?
- А добре; парубок гарний дуже, чесний, путящий.
- Ну, то й гаразд! - сказав дiд Корнiй.- Я через те, бач, питаюся, що
люди почали за його всякi дурницi плескати.
- Ет, люди як люди: усе щось i змислять! - махнув рукою Зiнько.- Що ж
там? - попитав, хотiвши таки знати, бо певний був, що це вже Денисовi
полигачi щось iзнову вимудрували.
- Та таке, що трохи нiяково й казати... Говорять, що вiн до тво © жiнки
стежку топче.
- От, чорт зна яка падлюшна брехня! - обурився Зiнько.
- Та й я так думаю, що це брехня,по щиростi сказав дiд,ну, а одначе
перестерегти хотiв, бо вже про це по селу баби плещуть. Певне - брехня;
ну, а все-таки ти накинь там коли-не-коли оком, бо кажуть, що начебто десь
i побачено ©х удвох... Хто озира ться, той не ка ться.
Зiнько вертався додому, зовсiм не думаючи про цю розмову... цебто
думав, але зовсiм не так: вiн Васютi й Га©нцi вiрив зовсiм, та не мiг
дорозумуватися, з чого пiшли цi брехнi. Одначе, прийшовши додому та
побачивши Га©нку, трохи здивувався, що вона якась... наче ©й щось не
те ...
А Га©нка й собi дивилася на Зiнька й думала:
"Такого я його ще нiколи не бачила... Щось у його погляд якийсь...
непевний... Та невже ж? Ой боже! Нi, нi!.."
I знов та страшна думка обняла ©© вогнем.
Полягавши вони ввечерi спати, нiяк не могли розбалакатися. То, було, не
говорять звечора хiба вже як дуже потомленi - в жнива абощо,- все, було,
як почнуть, то одне одного аж спиня , що вже треба спати, а тепер - лежить
кожне собi мовчки... I кожне дума : "Чого це так попереду не було?.."
Врештi Га©нка озвалася:
- А що ти сьогоднi в волостi чув?
- Та так... нiчого... оддав грошi та й вернувся.
- А у Васюти не був?
- Нi! А чого б я мав у його бути?
- Та хiба ж я знаю?.. Таж у вас усе справи... Та й давно вже в його не
був...
- Давно? А вчора?
- Чи то пак: вiн у нас давно не був.
- А хiба ж як я до його пiду, дак то вiн у нас буде?
- Та... ну... може, прийде...
- А нащо тобi той Васюта?
- Да так... вiн такий гарний, веселий, балакучий... Га©нка,
заплутавшися з тим Васютою, плела, аби плести, а Зiнько думав: "Чого це
вона так його вихваля ?"
I додав уголос, аби не мовчати:
- Прийде колись...
Га©нка помовчала, а тодi озвалася несмiливо:
- А до Грицька ти часто ходиш!..
- Ще й частiше ходитиму, бо треба ж учити його читати... А завтра
ввечерi вдвох пiдемо - читання гуртове буде.
Ця вiдповiдь запекла коло серця Га©нцi. Хотiла щось сказати - i не
змогла. Лежала, зцiпивши зуби, i мовчала. Удавала, немов спить. Зiнько й
собi лежав тихо. Довго не спали обо кожне за сво©ми думками.
Другого дня Га©нка не мала спокою з самiсiнького ранку. Коло одного так
i крутяться, так i плутаються в не© думки: все коло того вечора, що Зiнько
пiде до вги... чи то - до Грицька... За тими думками не могла нiчого
робити. Почала поратися коло печi, дров положила, а пiдпалити забула;
горщик у пiч засува , а дрова не горять. Аж мати посмiялась:
- Оце дак так! Нова мода: щоб не топивши зварити.
Узяла горщик вимити, а перед очима - вга вдвох iз Зiнь'ком у вербах
над криничкою... Затрусилась уся, горщик з рук - гуп! та й розскочився.
- Ой, шкода горщика! - пожалкувала мати, а Га©нка стояла над черепками
й не знала, що ©й робити...
Так-сяк поставляла, що треба, в пiч. Узяла миску, щоб змити пшоно,
насипала його туди, стала наливати води, а вга каже: "Здоров, Зiньку!.."
Миску додолу - вода полилась, пшоно з черепками розкочилось.
- Та що це тобi, дочко? - метнулась до не© мати.- Чи ти хвора, чи що?
Ой, яка ти блiда!..
- Я нiчого, мамо... менi нiчого... То так чогось руки затрусилися...
Сама стояла як бiль бiла.
- Оце лихо! - бiдкалась мати.- Хоч би Зiнько швидше вертався!
- Нi, нi, мамочко! Не кажiть йому нiчого-нiчого!.. Це я так... це
дарма!.. Я здоровiсiнька... Я зараз поратимусь... Тiльки не кажiть нiчого
Зiньковi!..
I справдi заходилась удвох iз матiр'ю поратися i так-сяк наварила
обiдати. Зiньковi мати нiчого не сказала, але сама все придивлялася до
невiстки. Та силкувалася не появити перед Зiньком нiчого, навiть удавала,
нiби ©сть за обiдом, хоч i в губу не йшло. Але ввечерi, як прийшов час iти
до Грицька на читання, почулася, що не може йти, що не зможе ввiйти в ту
хату, глянути на вгу... не здолi висидiти там... Одмоглася тим, що
болить голова, i лишилася вдома. Зiнько пiшов сам, а Га©нка думала: "Там
Катря буде... Вона пильнуватиме... Вона менi скаже..."
Поки Га©нка була в хатi з матiр'ю, вона силкувалась нiчого не виявляти.
А. вже як спати пiшла!..
Вона з Зiньком спала окремо в противнiй хатi. Га©нка так любила цю
хатку, чистенько-чепурненько попримазувану, з квiтками й голубами,
помальованими синiм та червоним на бiлому коминi, з паперовими квiтками, з
портретами та малюнками по стiнах, з маленькою шафою на книжки та з лiжком
Зiнькового роблива, з старими липовими лавами. Так було тихо, та гарно, та
любо, як у вiночку, в цiй хатинi, в цьому гнiздечку, де вона вдвох iз
Зiньком воркувала!.. А тепер!..
Яке воно все похмуре, непривiтне, негарне, мов i стiни на не© падають.
Якi великi довгi дiди поставали по кутках,- аж страшно. Як неприхильне
навис комин,- мов i пiч гнiва ться. I боги так похмуро неначе поглядають з
божника сво©ми виразними бiластими очима. Не хоче, не хоче вона нiчого
цього, не хоче на його й дивитись!..
Погасила мерщiй лампу, щоб i не бачити. Сидiла, зiпершись на стiл, у
темрявi.
Нащо ©й це все, коли вiн ©© не любить, коли вiн пiшов до тi ©!..
Вона ж - як голубка покинута... Нiкуди ©й i полинути: нi до батенька,
нi до матiнки, бо не вернуть вони дружиноньки!..
А вiн там, а вiн усе там!.. Як без мiри довго!..
А може ж... це все й брехня? А вона на його таке вигаду !.. На свою
дружину!.. Це ж грiх!.. Треба не потурати серцевi!.. Вона ляже, спатиме...
Лягла справдi, заплющила очi, силкувалася не думати про це, силкувалася
заснути. .Та не могла. Все дослухалась, чи не йде.
Заторохтить миша в сiнях, а вона вже дума , що вiн за клямку береться.
I дух прита©ть, дослуха ться... Нi, не вiн!..
Хтось улицею йде. Оце, певне, вiн. Причува ться до ходи: туп-туп-туп...
Ось проти хати... Ну, ну,- завертай у ворота!.. Уже береться за ворота...
Нi, пiшло!.. Пiшло далi!..
Чи не в вiкно хтось стука ?.. Зiрвалась, побiгла, вiдсунула вiконце.
- Зiньку, це ти? - попитала стиха.
Не чуть нiкого, нiхто не озива ться.
Вернулася на лiжко.
Ой боже! Як же вiн довго!..
Ось вiн уже йде... Ще нiчого не чуть, та треба ж трохи пiдождати, поки
пiдiйде ближче. Коли зараз прийде - дак не ходить до вги, а коли не
прийде... Це вона так загадала.
Лежала, вдивляючися широко розплющеними очима в темряву, i вся
трусилася, мов з пропасницi. Нiчого вже не думала, тiльки слухала...
Слухала й трусилася...
Скрiзь було тихо. Вiн не йде.
Тодi пiдняла руки вгору, заломила ©х, i вони впали за голову на
подушку. Страшна безнадiя нiма стиснула ©й душу... Душа холодiла,
застигала, як крапля на морозi, вмирала...
I враз почула, що Зiнько вiдсува ключем сiнешнi дверi. Кинулася на
лiжковi, пiдвелась - i впала знову, прича©лася, зата©вши й духа.
Зiнько ввiйшов у хату тихо, скинув чумарку, роззувся й лiг.
-_ Ти ще не спиш, Га©нко?
- Нi...
- Я забарився, серденько... Зачиталися... А в тебе й досi голова
болить?
- Нi, вже нiчого...
- Я й Грицька вчив... Вiн страх береться до науки.
Почувала, що мусить щось сказати, вiдповiсти на цi слова, та не могла
розiмкнути уста. Одначе перемоглася:
- Добре, що береться...
А думала iнше: "Якби вiн i довiку не брався!" Одначе не сказала цього,
тiльки промовила:
- Коли хоче навчитися, так чом же вiн не ходить до тебе, а ти до його?
Напружувалася з усi © сили, щоб не тремтiти, щоб говорити спокiйно, а
воно таки подужувало i раз у раз струшувало, мов страшною трясцею.
- Соромля ться при чужих,- одказав Зiнько,- говорить, що йому лучче
дома. Та й нога ж у його ще болить, не можна ходити.
- А жiнки... хiба не соромля ться?..
- Нi.
- Коли ж ви вчилися? Як ще всi-не посходились?
- Еге ж.
- А Катря була?
- Була.
- _А вона... тут сидить, як ви... вчитеся?
- Хто, Катря?
- Нi, та, Грицькова...
-_ Як коли: бува й нi.
Зiнько подумав про вгу. Пiсля тi © подi© в вербах йому не хотiлося до
Грицька й ходити, щоб з нею не стрiватися, та не можна було. Одначе зона
сама почала його обминати, не дивилась йому в вiчi. Вiн думав, що
покаялась, не знаючи, що вона добира способу, як йому' зiлля дати.
- Не люблю я ©©! - сказав вiн до Га©нки.
- А чом не любиш?
- Бо в'язне до мене.
Га©нку мов iмпетом пiдкинуло, але вона зараз же примусила себе знову
лягти й спиталася:
- Як то в'язне?
- Тепер, оцi днi, сказати - нi. А то дак була штука...
I вiн по щиростi розказав Га©нцi всю подiю в вербах.
- Я вже так наважився,- казав далi Зiнько,- як буде чiплятися, то хоч i
Грицьковi скажу... Чи, може, краще йому, бiдоласi, вже не казати такого?
Як ти порадиш, серденько?
I враз Зiнько почув, як маленькi руки вхопили його, почали тягти,
торсати, смикати.
- Ой Зiнечку, який же ти любий!.. Ой, як сонечко ж!..
I вона стискала його, пригортала, цiлувала.
- Ой, серце мо ! Ой, дружинонька моя вiрная!
- Га©нко, голубочко! Яка ти гарна!
- Я погана! Я нiкчемна! Я лиха! Ти - як сонечко праведне, як барвiночок
зеленесенький, а я як... як... як хмара чорна!..
- За що ти так себе ла ш?
- Менi наказано, що ти ходиш до вги, а я...
- А ти повiрила?
- Не повiрила, тiльки... тiльки сумно було, страшно, як у темнiй пустцi
самiй... Нi, я трошечки, трiсi-трiсюнi повiрила - як на мачиночку
дрiбнюню!.. Ой, прости ж мене, мо дороге, мо щире, дине серденько!..
- Ну, дак я ж тобi скажу, що й менi про тебе наказано.
Вона так i схопилася:
-_ Про мене?! Про мене?!
- Що до тебе Васюта стежку топче.
- Васюта?.. Ха-ха-ха!..
- Цить, дурне, а то мати почують.
Га©нка реготала так дуже, що й справдi мати могла почути, хоч i в
другiй хатi.
- Ой, не вцитю!.. Васюта!.. Ха-ха-ха!..
Ледве втишив ©©.
- А ти ж повiрив?
горлопани iдольськi! Ну, тут iще так-сяк зарадили лиховi... дак що ж?
Пожалi ться куди далi (i як це вiн i досi не догадався?), то й знов
начувайся клопоту. Та хiба це саме? Скрiзь у©да ться! Намага ться, щоб
двiчi на рiк волость щитати! Якби вiн iще сам був, то не так би шкодив, а
то горе, що в ©х гурт, i гляди, що. Цей гурт дедалi бiльшатиме,
набиратиметься сили. I, може, колись так iзробиться, що й ©м, Рябченковi з
товариством, увiрветься бас у громадi. Не можна цього попустити, нiяк не
можна - треба щось робити.
Та що саме? Уже й багато вiн про це розумував... та таки щодня дума !..
Дума , та нiчого не вигада . Вiн ото прирозумiв дати донос на Зiнька, що
вiн i такий, i сякий. I ловко було б, дак коли ж начальник, замiсто щоб
просто поняти тому вiри, та заходився ще громаду питати. Ну, все й
ляснуло!
Пiсля того був старшина в начальника, дак що ж? "Я,- каже,- знаю, що ти
справний у мене старшина, а приговор таки не по хвормi. Коли б нiхто не
жалiвся, то я б i не знав, кого ти там понаписував, так би воно й пiшло, а
як пожалiлися, то не можу ж я тi © жалоби зата©ти, бо вони ще й далi
жалiтимуться". Старшина почав йому i те й се, що це жалоба - "пустяк
униманiя, бо то писав такий ябедний i нестоющий чоловiк розуратний",- так
що ж ти з ним зробиш, коли вiн каже, що громада про його, про Зiнька, не
так озвалася i нiкоторого доказательства нема? Ну, старшина таки
догадався, що йому сказати. "Пождiть,- каже,- ваше високоблагородi , ще
трохи: ми вам доказательства про його найдемо такi, що первий сорт". - "А
не брешеш?" - "Буду стараться з усi © сили, ваше високоблагородi ".- "Ну,
гляди ж: iще трохи пiдожду, а там уже як зна ш!"
Добре сказав старшина, та таки ж треба й справдi тi© доказательства
вишукати. Що б же його вимiзкувати? Якби так, що проти начальства щось
робив або казав! Дак свiдкiв же треба буде... а вони бач якi: всi
галасували, а як треба, то й поховалися в громадi!..
Ех, якби ©х промiж себе посварити,, то б найкраще було! Тодi б ©х гурт
розбився i розлiзлися б вони, як рудi мишi. Тодi пропала ©х сила, бо вони
поти страшнi, поки в гуртi, а кожного поодинцi з'©сти легко - ого-го!
Порiзнити ©х, каторжних!.. Та чим? Якого способу добрати?
Iшов Рябченко вже вулицею i проходив проз хату сво © родички, баби
Мокрини-знахарки. Саме як вiн ©© проминав, iз хати вийшла молодичка, а за
нею, випроводжаючи ©©, баба Мокрина. Довела ©© до ворiт, попрощалися, баба
вернулася знову у хату, а Га©нка,- бо це вона була,- пiшла вулицею.
"Чого це вона до баби Мокрини ходить? - думав Рябченко.- Певне, якесь
ворожiння абощо. Ой, хитра ця баба Мокрина!.. Так умi видурити грошики!
Та за що вона в цi © видурю ? Що вона ©й бреше?"
Рябченко думав про це так собi - от-бо думалося. Вiдразу спинився.
Якась надзвичайна думка стрельнула йому до голови. Та невже? А що, якби
справдi? От би штука була! Тодi Зiнько певне посварився б iз Грицьком. Оце
вже була б у ©х у гуртi одна сварка, то ще й'не маленька. А там i другу
можна б притулити... хоч би i таку ж саму... Нi, про це треба помiркувати,
гарненько помiркувати!..
Вiн пiшов веселий, усмiхаючись, а днiв через кiлька ввечерi пiзно
застукав у вiконце до баби Мокрини.
- А вiдчинiть, бабо!
Баба вже лагодилась лягати, та, зачувши Яхремiв голос, зараз пустила.
- Здоровi були, бабо!
- Здоров, синку, здоров! Сiдай у мене!
- Як ся ма те, бабо?
- От, як там! Старому - аби день до вечора: однак скоро вмирати.
- Ну, ви, бабо, ще такi, що хоч i замiж!
Баба засмiялася великим ротом, повним дебелих жовтих зубiв. Вона хоч i
стара була, та ще кремезна i нiколи не вживала нiяких тих лiкiв, що сама
надiляла ©ми людей.
- А я до вас, бабо, за дiлом.
- Скажеш, синку.
- Хочете заробити карбованця?
- От, чому б не хотiти?
- Да я вас питатиму, а ви менi кажiть. Якщо прийдеться до дiла, дак
тодi я вам i скажу, як заробити.
- Питай, синку; що можна, дак i скажу, а чого бог не велить, дак
вибачай. Бо в мене так бува , що що можна, а що то й грiх казати.
- Знаю, знаю, бабо... Та це не грiх... Ану: чого ходить до вас Га©нка
Зiнькова?
Баба глянула на Рябченка неймовiрним поглядом.
- А тобi чого до Зiньково© Га©нки? - спиталася.
- От! Я казав, що я питатиму, а ви вiдказуйте, а тепер ви самi
пита тесь! Менi до Зiньково© Га©нки нiчого не треба, а тiльки кортить
знати, чого вона ходить. Чи не того, щоб до себе Зiнька привернути? Баба
засмiялася:
- Нi, не того. ©й цього не треба. Коли за цим хто й ходить, дак не
вона.
- Дак це до вас ©вга за цим ходить?
- Ти вже й зна ш! - гостро глянула на нього баба.
- Я багато дечого знаю... Дак ходить?
- Була.
- Хiба Зiнько до не© не приверта ться?
- Каже, що нi.
- Хм... А я думав, що вони вже те ... Ну, та дарма! А чи зна те ви,
бабо, що вони зiходяться на луцi, у вербах над криничкою?
- Нi, не знаю.
- Дак я вам це кажу.
- А нащо менi його знати?
- А коли до вас Га©нка прийде знову?
- Завтра ввечерi я ©й звелiла прийти.
- Дак ви ©й розкажете про те, що у вербах над криничкою... Про те, що
до вас вга приходила, ви нi ©й, i нiкому нiчого не кажiть, а про верби
добре розкажiть - так, щоб вона побачила, що Зiнько зовсiм прилип до вги.
- Ну?
- Ну, то й матимете за це карбованця.
- А тобi нащо це?
- От, бабо: ви такi старi, а ще постарiти хочете! Так менi треба! За це
матимете карбованця - його вам треба.
- Гаразд, синку.
- Ну, а не чули про Га©нку: вона сама нi до кого не нахиля ? До Васюти
там чи ще до кого?
- Нi, не чула... Що не чула, то не чула,- не буду й грiшити, нi!..
Баба аж головою закрутила, так не хотiла грiшити.
- Ну, дак почуйте тепер, що Васюта до Га©нки липне, а вона до його. Як
би так iзробити, щоб про це Зiнько довiдався? Га, бабо?
Вiн прищулив одно око та й поглядав на бабу, хитро всмiхаючись.
- Та воно... не знаю, чи не грiх тiльки воно буде...- вагалася праведна
баба Мокрина.
- Нi, бабо, який же там грiх? Це ж ви не самi вигадали, це ж ви од
людей почули!.. А треба ж чоловiковi знати, що його жiнка ро'обить... а
жiнцi так саме про чоловiка треба знати...
- Та воно... та тiльки...
- Усе грiх? Та я вам дам аще й другого карбованця, то ви за його свiчок
до церквiаи купите, то й одмолите грiх.
- Хiба що так! - згодилавася баба Мокрина.
- От i добре! Тiльки це так треба зробити, бабо, щоб Зiнько i Га©нка не
вiд одкнi © людини про це чули, а щоб скрiзь про це люди гомонiли... щоб
пустити луну по всьому селу...
- Знаю вже, знаю!
- От як та луна й до мене докотиться, то зараз вам i принесу два
карбованцi.
- А не одуриш??
- Нi.
- Забожись!
- Побий мене хрест!
- Коли добре зроблю, так купиш надвище вiд плати ще й чорний платок у
ярiетмарку на Покрову?
- Схотiлося платка. От тан.ки пiдуть баба замiж! Та вже нема що робити
- куплю.
- А коли купиш, то й уске буде, чого хочеш.
Веселий пiшов Рябченко вi.дд баби Мокрини. Та, бувши вiн чоловiк
обачний, зазиршнув ще й до Захарка. Той здорово знемагав на похмiлля©я, не
мiг i голови звести горопаха. Був сам у хатi.
- А хочеш, Захарку, похмелитися?
- Ой!..
Рябченко дав йому злота. Той так був i метнувся з хати.
- Стривай, не бiжи! Спершу послухай, що я скажу!
Наказав йому те, що й бабi Мокринi, i помiнився, коли добре справиться,
ще на пiвкварти дати. Цей був дешевший за бабу.
Усмiхаючись, iшов Рябченкi:ко додому й думав собi: "Ну-ну, побачимо,
любесенькi, як то ви тепер ладнатимете".
Другого дня ввечерi Га©нка прибiгла знову до баби Мокрини: мала ©й баба
зварити зiлля, дак прийшла забрати.
- На ж тобi, дочко,казазала баба,- оце зiлля та пий його щодня по
пiвчарочквки натщесерце вранцi, то воно й пособить. Пособить неминуче, аби
тебе чоловiк любив.
- О, вiн мене любить, бабусенько! Так любить!
- I добре, дочко, коли любить,- казала баба, завiрчуючи в папiрець
якесь зiлля i не дивлячись на Га©нку.- I добре, коли любить! Я сама так
думаю, що все те брехнi, що по селу про його плещуть.
- По селу плещуть? - спитала, дивуючися, Га©нка.- А що ж там про його
по селу плещуть?
- А хiба ти й не чула?
- Нiчогiсiнько!
- Так, так, дочко... Це правда, що кому треба найпершому знати, дак той
звичайно останнiй довiда ться... Ох, бiдолашна ти моя пташечко!
Баба вже загорнула свiй верчичок, сiла на лаву i, пiдперши голову
рукою, сумно покивала над бiдолашною Га©нчиною долею.
-Та ну-бо, кажiть уже, бабо, що там таке! - аж скрикнула Га©нка.
- Ох, не поспiшайсь, моя дитино, не поспiшайсь! - казала баба з медом
та з маком солоденьким голосочком,- бо, може, про таке довiда шся, що й
знати його не схотiла б, хай би воно собi йшло на очерета та на болота!
Хай би воно каменем на дно в глибоку воду сiло!..
- Бабо!..- благала Га©нка, притиснувши рученята до грудей.
- Та не знаю вже, як i казати... Трохи воно й нiяково... Ну, та вже я
тебе, дочко, так люблю, що ти така до старих людей увiчлива та приятна,вiд
тебе не втаюся... Хiба ж ти не чула, моя бiдолашечко, моя горличко
сивесенька, хiба ж тобi нiхто не казав, мо серденятко, що твiй чоловiк та
до вги ходить?
- До вги?! Що це ви, бабо? Та то вiн до Грицька ходить - читають вони
там та розмовляють.
- Так, так, дочко: i читають вони, i розмовляють, i говорить вiн, що до
Грицька, а там вга йому так на шию й висне.
- Неправда ж бо! Неправда!.. Все це брехня!.. Я знаю, вiн не любить
вги! Вiн сам менi казав це!
Га©нка говорила це гнiвно, дратуючись. Баба i собi вигадала образитися:
- Оце так, дочко!.. Спасибi тобi!.. Менi, старiй, та брехню завдала!
Шостий десяток доживаю, зроду менi й старi люди такого не казали, а тут
довелося вiд дитини почути! Я ©й як добрiй, любивши ©©, а вона!..
Га©нцi стало сором, що вона так на стару крикнула. Червонiючи,
промовила:
- Нi-бо, бабусю... Я ж не кажу того... То ж я не про вас, я про
людей... що то люди брехнi повигадували...
- А якби це брехнi були, то я б тобi цього й не казала,- навчала баба
Мокрина докiрливим та поважним голосом.- Баба Мокрина зна , що брехня, а
що - нi. Вiд баби Мокрини нi з чим не схова шся; вона, й не бачивши, все
зна . I з цим твiй Зiнько не сховався. Вiн тобi каже, що не любить
вги,ото ж на те й каже, щоб лучче тебе дурити, щоб ти й не подумала... А
ти йому вiри не йми, ти пильнуй сама: як на його вга погляда , а вiн на
вгу... Та й придивляйся, чи вiн такий до тебе й досi, як був, чи нi... От
що!.. Тодi й побачиш, чи баба Мокрина правду казала, чи нi...
- Ох, бабусенько! Та не можу ж я тому вiри поняти!..
Бiдолашна не сказала, а якось аж застогнала. А баба правила сво :
- От ти кажеш, що вони до Грицька читати та розмовляти збираються. А
воно Зiнько з вгою на луцi, у вербах бiля криницi, зiходяться... Там ©х
люди бачили, як вони вiдтiля порозбiгалися...
IV. ЗРАДНИК ТА ЗРАДНИЦЯ
Як непритомна виходила Га©нка вiд знахарки. Все в не© в душi, в головi
путалося. Вона не вiрила, не могла тому вiри йняти, бо вона йому,
Зiньковi, йняла вiру без мiри, без краю... I сам би ©© зрадив? I вiн би
говорив ласкавi слова, а сам би ненавидiв i до iншо© думкою линув? I вiн
би зазирав ©й у вiчi, а йому б зорiли iншi, чужi очi? I вiн би обнiмав ©©,
i вiн би цiлував ©©, а сам би про iншу, про iншу думав?.. Ой, нi, нi, нi!
Цього не може бути!.. Бо... бо... не може!.. Бо як так, то як же його й
жити?.. Нi! нi!.. Вона тому не йме вiри, то все брехня, гидка брехня!..
Не йме вiри...
А чого ж нема ©й спокою? Чого цi думки не покидають ©©, печуть?
I так подумати: баба Мокрина не брехуха, та й з яко© ж би речi вона
стала ©й, Га©нцi, брехати? Нащо ©й це? До чого ©й воно? Не з пальця ж i
вона виссала те, що казала! Щось же воно та , коли вже й люди
загомонiли... Та й баба Мокрина: це ж правда, що вона зна таке, чого й не
бачила... Хiба ж вона не знахарка?
Каже: пильнуй! А що ж ©й пильнувати? Хiба Зiнько не такий до не©, як
був? Щоправда, вiн тепер заклопотаний, сумний часом, дак то ж через
громадськi справи...
Через громадськi справи... А що, як нi? А що, як вiн сумний,
заклопотаний через те, що живе з нею, а дума про вгу? I дума , чого ця
Га©нка ранiше не вмерла,- тодi б я з вгою одруживсь?
I вона почула, як од цi © думки обняло ©© мов огнем усю, таким страшним
пекучим огнем, що трохи не закричала. Нi, нi! Не треба про це думати,- так
страшно!
Але як Зiнько того дня пiшов до Васюти, то вона подумала: "А що, як не
до Васюти вiн пiшов, а до..."
I не стямилась, як вибiгла з хати та з двору та швиденько на край улицi
до Грицьково© хати. Убiгла у двiр, зазирнула в вiкно: Грицько з вгою
дома, Зiнька нема. Мерщiй тодi назад! Ой боже! Гаразд, що ще нiхто не
побачив ©©.
Сiла дома вдвох iз матiр'ю шити. Чи шила, чи не шила...
- Мамо, я води принесу пiду!
- Та в нас же вода.
- Та там трохи, я ще принесу.
Схопилася, та з хати, та за вiдра i опинилась на вулицi.
Чи не дурна ж вона? Чого це вона вискочила? З вiдрами знову буде до
Грицьково© хати бiгти, чи що? От, вона зовсiм стерялася, та й годi, за
цими думками. Треба хоч води справдi набрати.
Чи набрала води, чи не набрала,- на те не дуже дивилась, а дивилась
уздовж улицi, чи не йде Зiнько i вiдкiля: чи вiд Грицька, чи вiд Васюти.
Коли справдi йде - i вiд Васюти!
Скочила мерщiй у хату, а як увiйшов... Ой, яка ж вона йому рада була!
Ой, яка ж то все брехня, що баба розказувала! При Зiнькових очах Га©нка
так добре це розумiла! I вона щебетала до нього щасливим щебетанням,
смiялась так, мовби то був i смiх i плач, i дивилася в його добрi, яснi,
правдивi очi, що нiколи не дурили!.. На його любi уста, що нiколи не
казали ©й неправди!..
Поминуло два-три днi. За цей час чутка про Зiнька та вгу та разом i
про Га©нку з Васютою широко розкотилася по селу. Кумасi плескали язиками,
аж одляски по всiх улицях пiшли.
Микитi Тонконоженковi сам Рябченко про те розказав. Ну й лютував же
парубок! Та й як же не лютувати? Йому ще з весни дуже впала в око Га©нка.
Вiн уже й на вулицi ©© займати хотiв, i по саду в Сивашiв уночi
лазив,думка така: а може, Га©нку саму застука . Де там! Нiчого не
пособилося! Не покидаючи думок про Га©нку, зачепився з горя за вгу. Ну,
ця така, що довго не тупцявся, сама слiдком бiгала. Все лiто з нею
про-куйовдив, аж тут на тобi: почала вiд його тiкати! Вiн спершу й не
туди-то - чого воно, аж тепер уже бачить, що тут Зiнько став на завадi. Що
ж це воно таке? вгу в нього Зiнько вiдбив, а Га©нку Васюта... Ах же вони
хамлети! Ну! Хiба вже вiн цього Зiнька не попаде колись у руки! Дасть вiн
йому добро© матланки! Та й Васютi!
А з Га©нкою дедалi було гiрше. Пiшла до сво © подруги, Катрi Карпово©.
- Що це ти, Га©нко, мов iзмарнiла? Чи не хвора?
- Нi... я здужаю...
- Дак чого ж ти така? Щось тобi .
- Нi... нi... менi нiчого... я... Та й заплакала!.. Аж Катря
перелякалась, кинулась до не©, обняла, пригорнула, як малу дитину.
- Що це ти, боронь боже?! Чого це ти?
- Я... я... я не знаю...- казала, хлипаючи, Га©нка.- Про Зiнька...
- Що про Зiнька?
Помалу-малу випитала в не© Катря все. Почала ©© тодi вмовляти:
- Не вiр тому, Га©нко! То все брехнi, то хтось навмисне вигаду , щоб
вас посварити. Твiй Зiнько так тебе любить, що вiн би й слiдочок твiй
промiтав. Та вiн же такий щирий,- вiн би тебе не дурив.
Тi слова мов сцiлющою й живущою водою кропили бiдолашне Га©нчине серце.
Слухала вона рiвний Катрин голос ласкавий, i ©й ставало легше, легше.
- От, людям заздро, що ви гарно живете,- ну й плещуть. Я це знаю. Менi
раз так було, що й про Карпа мого набрехано... Запекло й менi в серце. Аж
потiм i виявилось, що брехня... Дак я тепер знаю вже... Не вiр тому!
I Катря, трохи старша i завсiгди поважнiша за Га©нку, гладила ©© по
обличчю, а Га©нка, мов дитина, тулилася до не©.
- Скажи, сестрице, - питалася, зазираючи в тихi очi Катринi,- скажи, ти
нiчого не помiчала?
- Та нiчогiсiнько! От, яка ти неймовiрна!.. Ну, хочеш: я доглядатимусь,
пильнуватиму ©х обох,- от побачиш, що нiчогiсiнько не буде.
Веселiша вернулася Га©нка вiд Катрi додому, веселiша й далi була. Та не
довго.
Зустрiла вона свою куму Вустю. Були тiльки вдвох, i Вустя зараз i
поспiшилась розказати ©й те, що й баба Мокрина. (Вона чула ще й про
Васюту, та про те розказувала кому iншому.) Га©нка розсердилась i докорила
кумi, що та каже дурницi. Одначе ©© знов уразило те слово:
- Не вiриш? Дак пильнуй сама, придивляйсь!
Що вона пильнуватиме, до чого вона придивлятиметься, коли вiн усiм-усiм
такiсiнький, як i був?
Та як повернулась додому, то весь той упокiй, що надихнула ©й Катря
сво©м словом, мов розвiявся десь, а страшенна турбота знов обняла ©©,
трусила, мов пропасниця.
А Зiнько тим часом пiшов до волостi - понiс подать. Iдучи, зустрiв
родича, дiда Корнiя Грабенка,- i той туди йде. Пiшли вкупi, розбалакались.
- А що це, Зiньку, я чув, про твого приятеля Васюту говорять? - сказав
дiд.
- А що там говорять?
- Вiн у тебе як, вiрний приятель? Ти його добре зна ш?
- А добре; парубок гарний дуже, чесний, путящий.
- Ну, то й гаразд! - сказав дiд Корнiй.- Я через те, бач, питаюся, що
люди почали за його всякi дурницi плескати.
- Ет, люди як люди: усе щось i змислять! - махнув рукою Зiнько.- Що ж
там? - попитав, хотiвши таки знати, бо певний був, що це вже Денисовi
полигачi щось iзнову вимудрували.
- Та таке, що трохи нiяково й казати... Говорять, що вiн до тво © жiнки
стежку топче.
- От, чорт зна яка падлюшна брехня! - обурився Зiнько.
- Та й я так думаю, що це брехня,по щиростi сказав дiд,ну, а одначе
перестерегти хотiв, бо вже про це по селу баби плещуть. Певне - брехня;
ну, а все-таки ти накинь там коли-не-коли оком, бо кажуть, що начебто десь
i побачено ©х удвох... Хто озира ться, той не ка ться.
Зiнько вертався додому, зовсiм не думаючи про цю розмову... цебто
думав, але зовсiм не так: вiн Васютi й Га©нцi вiрив зовсiм, та не мiг
дорозумуватися, з чого пiшли цi брехнi. Одначе, прийшовши додому та
побачивши Га©нку, трохи здивувався, що вона якась... наче ©й щось не
те ...
А Га©нка й собi дивилася на Зiнька й думала:
"Такого я його ще нiколи не бачила... Щось у його погляд якийсь...
непевний... Та невже ж? Ой боже! Нi, нi!.."
I знов та страшна думка обняла ©© вогнем.
Полягавши вони ввечерi спати, нiяк не могли розбалакатися. То, було, не
говорять звечора хiба вже як дуже потомленi - в жнива абощо,- все, було,
як почнуть, то одне одного аж спиня , що вже треба спати, а тепер - лежить
кожне собi мовчки... I кожне дума : "Чого це так попереду не було?.."
Врештi Га©нка озвалася:
- А що ти сьогоднi в волостi чув?
- Та так... нiчого... оддав грошi та й вернувся.
- А у Васюти не був?
- Нi! А чого б я мав у його бути?
- Та хiба ж я знаю?.. Таж у вас усе справи... Та й давно вже в його не
був...
- Давно? А вчора?
- Чи то пак: вiн у нас давно не був.
- А хiба ж як я до його пiду, дак то вiн у нас буде?
- Та... ну... може, прийде...
- А нащо тобi той Васюта?
- Да так... вiн такий гарний, веселий, балакучий... Га©нка,
заплутавшися з тим Васютою, плела, аби плести, а Зiнько думав: "Чого це
вона так його вихваля ?"
I додав уголос, аби не мовчати:
- Прийде колись...
Га©нка помовчала, а тодi озвалася несмiливо:
- А до Грицька ти часто ходиш!..
- Ще й частiше ходитиму, бо треба ж учити його читати... А завтра
ввечерi вдвох пiдемо - читання гуртове буде.
Ця вiдповiдь запекла коло серця Га©нцi. Хотiла щось сказати - i не
змогла. Лежала, зцiпивши зуби, i мовчала. Удавала, немов спить. Зiнько й
собi лежав тихо. Довго не спали обо кожне за сво©ми думками.
Другого дня Га©нка не мала спокою з самiсiнького ранку. Коло одного так
i крутяться, так i плутаються в не© думки: все коло того вечора, що Зiнько
пiде до вги... чи то - до Грицька... За тими думками не могла нiчого
робити. Почала поратися коло печi, дров положила, а пiдпалити забула;
горщик у пiч засува , а дрова не горять. Аж мати посмiялась:
- Оце дак так! Нова мода: щоб не топивши зварити.
Узяла горщик вимити, а перед очима - вга вдвох iз Зiнь'ком у вербах
над криничкою... Затрусилась уся, горщик з рук - гуп! та й розскочився.
- Ой, шкода горщика! - пожалкувала мати, а Га©нка стояла над черепками
й не знала, що ©й робити...
Так-сяк поставляла, що треба, в пiч. Узяла миску, щоб змити пшоно,
насипала його туди, стала наливати води, а вга каже: "Здоров, Зiньку!.."
Миску додолу - вода полилась, пшоно з черепками розкочилось.
- Та що це тобi, дочко? - метнулась до не© мати.- Чи ти хвора, чи що?
Ой, яка ти блiда!..
- Я нiчого, мамо... менi нiчого... То так чогось руки затрусилися...
Сама стояла як бiль бiла.
- Оце лихо! - бiдкалась мати.- Хоч би Зiнько швидше вертався!
- Нi, нi, мамочко! Не кажiть йому нiчого-нiчого!.. Це я так... це
дарма!.. Я здоровiсiнька... Я зараз поратимусь... Тiльки не кажiть нiчого
Зiньковi!..
I справдi заходилась удвох iз матiр'ю поратися i так-сяк наварила
обiдати. Зiньковi мати нiчого не сказала, але сама все придивлялася до
невiстки. Та силкувалася не появити перед Зiньком нiчого, навiть удавала,
нiби ©сть за обiдом, хоч i в губу не йшло. Але ввечерi, як прийшов час iти
до Грицька на читання, почулася, що не може йти, що не зможе ввiйти в ту
хату, глянути на вгу... не здолi висидiти там... Одмоглася тим, що
болить голова, i лишилася вдома. Зiнько пiшов сам, а Га©нка думала: "Там
Катря буде... Вона пильнуватиме... Вона менi скаже..."
Поки Га©нка була в хатi з матiр'ю, вона силкувалась нiчого не виявляти.
А. вже як спати пiшла!..
Вона з Зiньком спала окремо в противнiй хатi. Га©нка так любила цю
хатку, чистенько-чепурненько попримазувану, з квiтками й голубами,
помальованими синiм та червоним на бiлому коминi, з паперовими квiтками, з
портретами та малюнками по стiнах, з маленькою шафою на книжки та з лiжком
Зiнькового роблива, з старими липовими лавами. Так було тихо, та гарно, та
любо, як у вiночку, в цiй хатинi, в цьому гнiздечку, де вона вдвох iз
Зiньком воркувала!.. А тепер!..
Яке воно все похмуре, непривiтне, негарне, мов i стiни на не© падають.
Якi великi довгi дiди поставали по кутках,- аж страшно. Як неприхильне
навис комин,- мов i пiч гнiва ться. I боги так похмуро неначе поглядають з
божника сво©ми виразними бiластими очима. Не хоче, не хоче вона нiчого
цього, не хоче на його й дивитись!..
Погасила мерщiй лампу, щоб i не бачити. Сидiла, зiпершись на стiл, у
темрявi.
Нащо ©й це все, коли вiн ©© не любить, коли вiн пiшов до тi ©!..
Вона ж - як голубка покинута... Нiкуди ©й i полинути: нi до батенька,
нi до матiнки, бо не вернуть вони дружиноньки!..
А вiн там, а вiн усе там!.. Як без мiри довго!..
А може ж... це все й брехня? А вона на його таке вигаду !.. На свою
дружину!.. Це ж грiх!.. Треба не потурати серцевi!.. Вона ляже, спатиме...
Лягла справдi, заплющила очi, силкувалася не думати про це, силкувалася
заснути. .Та не могла. Все дослухалась, чи не йде.
Заторохтить миша в сiнях, а вона вже дума , що вiн за клямку береться.
I дух прита©ть, дослуха ться... Нi, не вiн!..
Хтось улицею йде. Оце, певне, вiн. Причува ться до ходи: туп-туп-туп...
Ось проти хати... Ну, ну,- завертай у ворота!.. Уже береться за ворота...
Нi, пiшло!.. Пiшло далi!..
Чи не в вiкно хтось стука ?.. Зiрвалась, побiгла, вiдсунула вiконце.
- Зiньку, це ти? - попитала стиха.
Не чуть нiкого, нiхто не озива ться.
Вернулася на лiжко.
Ой боже! Як же вiн довго!..
Ось вiн уже йде... Ще нiчого не чуть, та треба ж трохи пiдождати, поки
пiдiйде ближче. Коли зараз прийде - дак не ходить до вги, а коли не
прийде... Це вона так загадала.
Лежала, вдивляючися широко розплющеними очима в темряву, i вся
трусилася, мов з пропасницi. Нiчого вже не думала, тiльки слухала...
Слухала й трусилася...
Скрiзь було тихо. Вiн не йде.
Тодi пiдняла руки вгору, заломила ©х, i вони впали за голову на
подушку. Страшна безнадiя нiма стиснула ©й душу... Душа холодiла,
застигала, як крапля на морозi, вмирала...
I враз почула, що Зiнько вiдсува ключем сiнешнi дверi. Кинулася на
лiжковi, пiдвелась - i впала знову, прича©лася, зата©вши й духа.
Зiнько ввiйшов у хату тихо, скинув чумарку, роззувся й лiг.
-_ Ти ще не спиш, Га©нко?
- Нi...
- Я забарився, серденько... Зачиталися... А в тебе й досi голова
болить?
- Нi, вже нiчого...
- Я й Грицька вчив... Вiн страх береться до науки.
Почувала, що мусить щось сказати, вiдповiсти на цi слова, та не могла
розiмкнути уста. Одначе перемоглася:
- Добре, що береться...
А думала iнше: "Якби вiн i довiку не брався!" Одначе не сказала цього,
тiльки промовила:
- Коли хоче навчитися, так чом же вiн не ходить до тебе, а ти до його?
Напружувалася з усi © сили, щоб не тремтiти, щоб говорити спокiйно, а
воно таки подужувало i раз у раз струшувало, мов страшною трясцею.
- Соромля ться при чужих,- одказав Зiнько,- говорить, що йому лучче
дома. Та й нога ж у його ще болить, не можна ходити.
- А жiнки... хiба не соромля ться?..
- Нi.
- Коли ж ви вчилися? Як ще всi-не посходились?
- Еге ж.
- А Катря була?
- Була.
- _А вона... тут сидить, як ви... вчитеся?
- Хто, Катря?
- Нi, та, Грицькова...
-_ Як коли: бува й нi.
Зiнько подумав про вгу. Пiсля тi © подi© в вербах йому не хотiлося до
Грицька й ходити, щоб з нею не стрiватися, та не можна було. Одначе зона
сама почала його обминати, не дивилась йому в вiчi. Вiн думав, що
покаялась, не знаючи, що вона добира способу, як йому' зiлля дати.
- Не люблю я ©©! - сказав вiн до Га©нки.
- А чом не любиш?
- Бо в'язне до мене.
Га©нку мов iмпетом пiдкинуло, але вона зараз же примусила себе знову
лягти й спиталася:
- Як то в'язне?
- Тепер, оцi днi, сказати - нi. А то дак була штука...
I вiн по щиростi розказав Га©нцi всю подiю в вербах.
- Я вже так наважився,- казав далi Зiнько,- як буде чiплятися, то хоч i
Грицьковi скажу... Чи, може, краще йому, бiдоласi, вже не казати такого?
Як ти порадиш, серденько?
I враз Зiнько почув, як маленькi руки вхопили його, почали тягти,
торсати, смикати.
- Ой Зiнечку, який же ти любий!.. Ой, як сонечко ж!..
I вона стискала його, пригортала, цiлувала.
- Ой, серце мо ! Ой, дружинонька моя вiрная!
- Га©нко, голубочко! Яка ти гарна!
- Я погана! Я нiкчемна! Я лиха! Ти - як сонечко праведне, як барвiночок
зеленесенький, а я як... як... як хмара чорна!..
- За що ти так себе ла ш?
- Менi наказано, що ти ходиш до вги, а я...
- А ти повiрила?
- Не повiрила, тiльки... тiльки сумно було, страшно, як у темнiй пустцi
самiй... Нi, я трошечки, трiсi-трiсюнi повiрила - як на мачиночку
дрiбнюню!.. Ой, прости ж мене, мо дороге, мо щире, дине серденько!..
- Ну, дак я ж тобi скажу, що й менi про тебе наказано.
Вона так i схопилася:
-_ Про мене?! Про мене?!
- Що до тебе Васюта стежку топче.
- Васюта?.. Ха-ха-ха!..
- Цить, дурне, а то мати почують.
Га©нка реготала так дуже, що й справдi мати могла почути, хоч i в
другiй хатi.
- Ой, не вцитю!.. Васюта!.. Ха-ха-ха!..
Ледве втишив ©©.
- А ти ж повiрив?