- Чи я ж дурний?
- От бач! От бач! - почала вона стукати себе кулачком у голову.- А ця
голова дурна як пень, бо повiрила!.. Повiрила!..
Забрав ©© руки, щоб не била себе:
-Це ж, Га©нко, хтось нас посварити хоче. Хто тобi казав?
Розпиталися. Зiнько подумав...
- Гляди, що тут думка була не самих нас посварити, а й усе наше
товариство промiж себе... Стривай, стривай. А ти ж чого була в баби
Мокрини?
От так ускочила! Ой, якби тепер була не нiч - де б вона тодi очi
подiла?
Пригорнулась, притулилася до його, знiтившись, як кошенятко.
- Я... я... я хотiла... я думала...
I врештi призналася цiлком. Зiнько й смiявся, й сердився. Вичитав ©й
добре.
- Ну, хiба ж ти не бачиш, що ця баба брехуха? От же наказала тобi про
вгу.
- Е, дак що? То вона наказала, що вiд людей чула, а в хворобах вона
таки зна...
Довго вони не спали.
Другого дня вранцi Га©нка прокинулась перша. Тихо, як пташечка, скочила
з лiжка й стала посеред хати.
Сонце било золотим промiнням просто в вiкно i осявало-всю свiтлицю:
боги iз божника ласкаво й прихильно всмiхалися до Га©нки, усмiхався i дiд
Шевченко з-пiд смушево© шапки, i стiни, i комин, i лави - все блищало в
золотому промiннi i смiялося до не© привiтно, гарно... А вона стояла серед
того промiння, розчервонiвшися пiсля сну, з променистими очима, i ©й було
радiсно, весело, ясно - так ясно, як там, на тому блакитному небi, де
грало те промiння золотесеньке, теплесеньке...
- Зiньку! Вставай! Ми заспали...
Мати аж уразилася, побачивши Га©нку: вчора була хвора, як бiль бiла, а
сьогоднi так од не© i б' рум'янцем та ся вом...
Пiсля снiдання Га©нка сама вiддала Зiньковi пляшку з зiллям, а вiн його
вилив i пляшку побив, ©й було таки трошки жалко: а може б, пособило?
Тодi побiгла до Катрi. Ускочила в хату як шуря-буря.
- Здорова, сестричко!
- Здорова! - вiдказала Катря, стоячи з засуканими рукавами бiля печi.
- Питай мене - чого я до тебе прибiгла!
- Хiба не знаю? Довiдатися, чи не доглядiлась чого. Ну, дак скажу, що я
й придивлялася, я й прислухалася,- нiчого нема, все брехня.
- Ха-ха-ха! - зареготалася Га©нка на всю хату, аж дитина в колисцi
жахнулася, та й Катря здивувалася:
- Чого це ти?
- От i не вгадала! Уже менi не треба того придивляння та прислухання...
Ха-ха-ха!
- Та чого ж ти смi шся?
- Бо менi i весело, й чудно... Ой!..
Ухопила Катрю за стан рукою i покрутнула ©© по хатi так, що в тi © аж
спiдниця замаяла.
- Чи ти присуственна? - смiялася вже й Катря, пручаючись.- Кажи вже, що
там !
Га©нка розказала ©й про все... i про Васюту.
Брехнi про Зiнька з вгою та про Га©нку з Васютою таки ходили по селу
ще деякий час. Та нi Зiнько, нi Га©нка вже не чули ©х, навiть не знали про
те. На щастя, й до Грицька воно не добiгло: у хату до його нiхто з тим не
зважився пiти, а сам вiн ще тiльки по двору дибав, а нiкуди не ходив, бо
нога й досi болiла. Помалу-малу й затихло все.
Хоч i баба Мокрина, i п'яниця Захарко не дурно взяли вiд Рябченка свою
плату, та його грошi, видимо, пропадали нi за цапову душу. Вiн це бачив,
лютував i все думав, думав, вимiзковуючи якiсь новi хвиглi...
А Зiнькове товариство тим часом трохи побiльшало: став туди ходити
Дмитро Василенко.
V. БРАТИ
Панас Момот страшенно лютував. Як на його думку, то це була непрощенна
кривда, що Грицько забрав собi ту десятину землi. Грицько був старший,
батько його вiддiлив першого, вiддав йому все,_ що треба, а те, що
зосталося ще в батька, повинно цiлком, усе_ належати йому, Панасовi, та
меншому братовi Iвановi. Вони жили при батьковi, доглянули його смертi,
вони й повиннi були подiлити промiж себе всю, яка зосталася, батькiвщину.
I дуже не по правдi зробив батько, що, вмираючи, звелiв Грицьковi забрати
ту десятину. Дурниця яка, що Грицьковi тодi менше припало землi! Уже
скiльки припало, то припало, а як оддiлений, то оддiлений, знай сво , а до
чужого не встрявай! Не по правдi зробив батько, що вiддав ту десятину
Грицьковi, а ще бiльшу неправду вчинив сам Грицько, ©© взявши.
Панас на таке пристати не мiг. Вiн i сам усякими способами змагався з
Грицьком, i меншого свого брата Iвана до того нахиляв i дратував проти
старшого. Найбiльше лютував тепер Панас через те, що йому не пощастило
забрати з тi © десятини жито Грицькове. I в якi дурнi вiн, Панас, пошився,
нацiлившися забрати жито вночi пiд вiвторок i побачивши в понедiлок
уранцi, як Грицько з товаришами вiз уже останнi копи! Якби не оте прокляте
товариство, то зроду-вiку сам Грицько не встиг би перевезти, а тепер... I
найгiрше, що нiякого способу не добереш тепер iз Грицьком. Сам вiн нiтрохи
не поступа ться, а старшина крутить: "Що ж, я не можу... одвiчатиму... не
по закону..."
"Не можу..." А скуп узяв, дак те мiг? "Не по закону!.." А то по закону,
що чужу землю загарбано?
Ходив Панас i до Рябченка порадитися: той же такий хитрий, що й
бiсового батька одурив би. З пекла сам родом, ба - ще три милi з-за
пекла!.. Дак i той слебiзу : "Як судитися, то трудно висудити, бо по
закону Грицько правий. А перечасуй трохи, поки втихомириться справа з
Денисовою покупкою, тодi старшина тобi пособить".
"Пособить"! Усi вони пособляють! Поки було треба, щоб вiн за ©х у
громадi галасував, дак вони манили всякими обiцянками-цяцянками, а тепер
дак i жданиками годуйся, здобрiй тим, що "перечасуй"! Гарне слово. А як же
йому ще "часувати", коли Грицько вже знов сi на тiй десятинi? I знов те
руде, що й було: посi , а на той рiк хлiб забере. I тодi вже хоч не кажи,
що то ©х, Панасова та Iванова, нива. Скажуть: та йому батько ©© вiдказав,
та вiн уже давно там сi , та чого там колотнечу заводити та те, та се,хiба
вiн ©х не зна ? Перечасуй - пособимо! Чортового батька вони пособлять! Не
вiрить вiн ©м i крихти! Бо вже так одурити, як вони його з судом одурили,
то вже годi!.. Так i тодi буде, i зостанеться земля в Грицька, а вони,
меншi брати, дулю з'©дять!..
О, стонадцять йому болячок у печiнки! I вiн оце попустить тому дурному
Грицьковi отак iз себе знущатися? Попустить, щоб отi вжинi вишкварки на
його батькiвщинi хазяйнували? А не дiждуть, бiсового заводу вилупки! Не
попустить вiн Грицьковi верховодити над собою! Нi, зроду-вiку! Вiн щось
вигада , вимудру ... Тiльки що?
Хоч би цей Iван був моторнiший! Таке вайло, батiг з клоччя, лемiшка
чортова!.. Оце iнодi й розпалиться на Грицька: "Та я йому!.. Та я його!..
Се та те!.." Та зараз i прохолоне. Так-таки просто й каже: "Та, може б, ми
вже це облишили, брате?" "Облишили!" Як це можна облишити?! Що ж це -
копiйка тобi чи п'ятак пропада ? Це ж земля, це аж десятина землi! Де ж
таки видано, щоб землю з рук пускати? Та тепер кожен за землю i руками, й
ногами, й зубами держиться! Над кожною грудочкою труситься. А як
полюднiшае, то ще гiрше буде. А в його ж, у Панаса, сини, та й Iвана цi ©
осенi, мабуть, женити, то й там же не без дiтей буде. I всiм треба буде
землi! Де ж вони ©© наберуть, коли й тi ю нещасною десятиною поступляться
тим клятим виплодкам Грицьковим? Та ще хоч би його, а то ще й ©©, тi ©
задрипано© захвойданки, тi © пройди вги! Чи то ж iз розумом вони будуть,
коли пустять з рук такий шматок землi?
Нi, зроду-звiку!
Та що робити? Слова Грицько не слуха ться; позивав - не пособилося.
Нехай же послуха ться кия, коли не слуха ться кива! й-бо! Пiймати його та
вiдлатати так, щоб аж ребра крiзь шкуру повилазили, то вiн тодi не пiде
сiяти на чужiй землi. Та й тут перешкода! Сам того не зробиш, а цього
дурня Iвана хiба нахилиш? А добре було б!
Можна так i зробити: застукати його десь самого i бити, аж поки
заприсягнеться й землi з'©сть, що поступиться тi ю десятиною. Тодi вже
гаразд буде: раз, боятиметься, щоб знову не бито, а друге: як
заприсягнеться, землi з'©вши, то тако© присяги нiхто не злама . Тодi вже
певно не встряватиме в цю землю. Тiльки таким робом i можна щось удiяти, а
iншого й способу нема. I нехай собi там Iван як хоче, а мусить на це
пристати. А коли не хоче, то ось що: через його в Панаса пропаде
пiвдесятини землi (бо тую, що в Грицька, вони на двох подiлили б)- ну, то
хай Iван поступиться йому пiвдесятиною з сво © частки, дак тодi вже Панас
i облишить цю справу. Тiльки не поступиться вiн, нi! Ну, то мусить
пристати до його вигадки.
I Панас заходився бiля Ивана...
У недiлю в Чорновусi був храм. Грицькова вга, однiсши свого сина до
сестри, пiшла туди ще звечора: там були в не© родичi, дак вона мала в ©х
переночувати. Грицьковi дiти дуже намагались, щоб i ©х узяти на храм. Де ж
таки! Той храм давно вже ©м снився! Сусiдина дiвчина Прiся там була i
розказала ©м про все: що там ярмарок, а на ярмарку такi великi пряники
продають: риби золотоперi, конi такi здоровi-здоровi - хоч ©ж, хоч верхи
сiдай!.. I всi золотоголовi!.. Iще продають намиста i стрiчки, i круг
церкви з охрестами ходять, i в ©© сестри,- ©© сестра в Чорновусi живе,дак,
боже, гарними пампушками ©© нагодовано!.. А ще продають рiжки - солодкi!..
I сопiлки... Та хлопцям кращого над золотоголовi конi не було. Тi конi ©м
уже й снилися. А дiвчинцi мрiялися такi довгi стрiчки, що аж до п'ят, i
рiжки... вона дуже любила рiжки!.. О, прохали ж вони мачуху, щоб узяла!
Дак де там!.. Та як вона пiшла, вони всi до татка: нехай вiн ©х одведе до
тiтки: вона добра, вона ©х забере на храм. Тiтка, Грицькова сестра, була
справдi добра людина. Побачивши таку купу дiтей, вона спершу сплеснула
руками, а потiм наважилася забрати на вiз i сво© дiти, й Грицьковi та й
повезти всiх на храм - от, нехай уже дiтвора побавиться. Семеро дiтей
зчинили з радощiв страшенний галас, i Грицько так i покинув сво©х на нiч у
сестри, бо другого дня треба було ©хати рано, то тiтка й зоставила в себе
небожат. Грицько дав кожному по двi копiйки на конi золотоголовi, риби
золотоперi, рiжки, бублики, намиста, стрiчки та всякi iншi ласощiй окраси,
що мрiялися бiдолашним дiтям при словах "храм" та "ярмарок".
Грицько вернувся додому сам. Упоравшися зо всiм по хазяйству та
повечерявши, вiн iще не лiг спати. Сiв за столом i замислився. В хатi була
тиша. Аж чудно стало Грицьковi, що то завсiгди повна хата дiтей, а тепер
так тихо. Посидiв трохи, а тодi, знявши з стiни й поставивши на стiл
поганеньку жерстяну лампочку, що ледве блимала сво©м вузеньким гнотиком,
розгорнув перед нею книжку. Вiн од Зiнька вже навчився всiх лiтер, умiв з
©м i слова читати, тiльки ще дуже важко йому було вимовляти все слово враз
i розбирати, що воно саме за слово. От i тепер вiн нiяк не мiг прочитати,
що воно виходить iз оцих лiтер: с-т-а-р-о-с-т-а. Вимовить кожну лiтеру, а
цiле нiяк не склада ться. Довго мудрував, аж поки домудрувався: старости.
Зрадiв i схотiв ще раз прочитати. Та зараз же помiтив, що наприкiнцi
сто©ть а,_ а не u,- виходить, що не старости. Заходився коло того слова,
знову довго мордувався, аж поки таки вичитав:
- Староста! Он що! Староста - той, що вiд парубка ходить дiвчину
сватати. Ловко! Ну, далi!
I почав читати далi, тяжко працюючи над кожним словом, що аж пiт його
проймав. Та був радий з тi © працi, певний, що вона дасть йому колись те,
чого вiн шука : бiльше розуму, краще життя. Вiрив, що аби подужав
розбирати книги, то вже з ©х вiн вичита все, що йому треба: i як по
закону боронитися вiд лихого напасника, i чи мають право брати в його
землю вiднiмати, i вiдкiля цей свiт узявся, i що Христос людям казав, i
все-все. Книга здавалась йому чимсь великим i великоповажним джерелом
усi ©, яка тiльки може бути на свiтi, науки, премудростi й правди...
Враз вiн почув, що нiби щось ступа в його пiд вiкном.
Прислухався,нiчого не чуть. Вiн знову схилився до книги, але ще й слова не
прочитав, почув, що сiнешнi дверi стиха вiдчинилися.
"Чи не Зiнько йде? - подумав Грицько.- Дак нi,- вiн казав, що сьогоднi
йому не можна".
Тихо вiдчинилися дверi в хату, i на порозi став Панас, i Грицько
догадався, що другий, за ним, у темрявi був Iван. Грицьковi стало
моторошно. Нi слова не кажучи, вони кинулися обидва, вхопили його й почали
крутити йому руки назад.
- Панасе!.. Iване!.. Братики, що це ви робите?
Вiн силкувався пручатися, але нiчого не мiг зробити проти двох таких
здорових. Мовчки й швидко вони витягли його з-за столу, скрутили назад
руки й зв'язали вiрьовкою. Тодi положили його на спину додолу.
- Слухай,- промовив Панас, дiстаючи з-пiд свити сокиру,- тiльки писнеш,
тiльки крикнеш, так тобi цi ю сокирою й розвалю голову. Розумi ш? Мовчи ж!
Грицько мовчав, збентежений, зляканий, тiльки дивився на них широко
розплющеними очима.
- Затуляй вiкна! - звелiв Панас Iвановi. Один ухопив Грицькову свиту,
другий - чумарку й рядно, i позатуляли три невеличкi вiконця. Тодi
посiдали на лавi, а Грицько зв'язаний лежав долi серед хати.
-Слухай же ти,-озвався до його Панас,-чого ми до тебе прийшли!
Одступись од землi!
- Не вiдступлюсь,одказав Грицько.
- Дослухай спершу! Вiдступись од землi, заприсягнись, що не займатимеш
бiльше ©©, i не позиватимеш нас, i нiкому не скажеш про те, що ми в тебе
були! Заприсягнись перед iконою i святою землею. Iване, знiми iкону.
Iван полiз до божника i зняв. Панас узяв iкону в його i пiдiйшов до
Грицька.
- Ось iкона,присягайсь.
- Не заприсягнусь.
- Слухай, Грицьку! - загомонiв Панас - його вже обнiмали лютощi.Слухай
та помiркуй про те, що я зараз тобi казатиму, добре помiркуй, щоб потiм не
жалкував. Коли ти зараз не заприсягнешся,- мордуватиму тебе доти, аж поки
скоришся. Подумай про це, да тiльки не довго, бо я довго не ждатиму.
Вiн положив iкону на стiл, а сам сiв на лавi. Iван стояв у порога,
похнюпившись. Грицько мовчав, тiльки важко дихав. Страшно блiде обличчя
його здавалося мертвим.
- Ну? - попитав нарештi Панас.
- Не заприсягнусь...- хрипко ледве вимовив Грицько.
- Дак брешеш же! Заприсягнешся!..- скрикнув Панас, зiрвався з мiсця й
кинувся до Грицька. Ухопивши за налигач, що ©м зв'язано було тому руки,
вiн звiв його на ноги i тодi вiдразу штовхнув, кинув додолу. Безщасний
упав, але зараз же Панасовi руки знову звели його та й знову кинули. Важко
вдарившись об долiвку, Грицько застогнав.
- Квокчеш! - лютуючи, гарикнув Панас i все пiдводив i кидав його,
пiдводив i кидав.
- Брате! - прохрипiв нещасний.- Брате! Панас припинивсь:
- Ну?
- Змилосердься!..
- Заприсягнешся?
- У мене дiти малi...
- Заприсягнешся?
- Брате! ж бог на свiтi!.. Вiн же все бачить!.. Вiн покара ... Брате,
змилосердься! - На губах у його зачорнiла кров.
- Заприсягнешся?
- Нi.
- Дак на ж Тобi!..
Панас iзнову вхопив його за налигач i з усi © сили штовхнув iще раз.
Трицько впав головою просто на рiжок скринi, вдарився об нього i тодi
зсунувся вниз, додолу, лiгши ниць.
- Ну, ти, повертайсь!..
Панас копирснув його ногою й перекинув на спину. Тiло простяглось без
життя, голова закинулась назад.
- Ну, вдовольнився? Кажи тепер - що надумав? Грицько не озивався. Тiло
не Ворушилось. Iван увесь час стояв, немов скам'янiлий. Не мiг
ворухнутися, ступнути, озватися. Мов хтось його скував, пригнiтив. Тепер,
ледве вимовляючи слова, сказав:
- Вiн мертвий...
- Мовчи, дурню! - вiдказав Панас, а тодi знов удався до Грицька:- Ну,
ти, кажу тобi,- не вигадуй, а озивайся! Чу ш? А то я тебе зведу!
I вiн з усi © сили вдарив його чоботом у бiк. Грицько мовчав..
- Уставай, кажу тобi! - крикнув Панас несамовито.- Уставай! Уставай!
Уставай!..
I за кожним "уставай" вiн бив його з усi © сили в бiк чоботом, аж
посувалось тiло по хатi, але не виявляло життiв. А Панаса обняла лютiсть,
страшна лютiсть на це бездушне тiло за те, що воно не ворушиться, не
озива ться. Вiя не хотiв цьому йняти вiри, вiн мукою хотiв примусити
Грицька виявити життя, розвiяти його,_ Панасiв, страх, I вiя бив його,
топтав ногами, не розумiючи вже й сам, що робить, i хрипiв:
- Уставай! Уставай! Уставай!
Iван стояв бiля дверей, спiднi щелепи ходили в його ходором, вiн увесь
трусився, а все не мав сили ступнути, ворухнутися. Тiльки стояв i дивився
божевiльними очима.
- Уставай! Уставай! Уставай!
Але вiн не встав.
Нарештi Панас зупинився знеможений, важко дихаючи... Стояв, стиснувши
кулаки, i дивився на мертвого брата. Тодi враз мов схаменувся, нахилився
до Грицькових грудей, припав до них ухом...
Груди не дихали.
Помiтив на головi, на виску, чорну пляму, ямку, саме в тому мiсцi, де
вдарила голова об гострий рiжок залiзом обковано© скринi.
Панас пiдвiвся й повернувся до Ивана:
- Слухай, ти! Коли ти менi хоч словечком кому пробовкнешся, що ми тут
були, то буде й тобi те, що йому!
Хотiв iти, але завернувся, сiв на лавi, став думати. Нарештi озвався до
Ивана:
- Пiди в сiни, знайди там вiжки, перекинь ©х через трамок.
Iван не йшов, а стояв, трусячись.
- Ну, йолопе! Чого стирчиш? Iди, кажу тобi!
Iван вийшов. Поки вiн там порався, Панас розв'язав Грицька. Тодi витяг
труп у сiни, винiс туди й лампочку. Перекинутi через трамок вiжки вже
телiпалися серед сiней. Панас зав'язав на одному кiнцi петлю, взяв пiд
пахви Грицькове тiло, пiдтяг пiд вiрьовку i надiв труповi на шию петлю.
- Тягни!
Iван узявся за другий кiнець вiжок. Вiрьовка шморгнула через трамок,
труп пiдвiвся головою. Панас пiддав його. Труп заколихався над землею,
витягшися ввесь, руки повисли, голова нахилилась наперед.
- Я подержу його так, а ти по драбинi злiзь на трамок, зав'яжи там
вiжки.
Панас держав труп, а Иван приставив драбину, полiз на трамок i зав'язав
вiжки. Тодi Панас одiйшов.
Труп заколихався серед сiней.
Панас узяв за руку Ивана i, як дитину, вивiв iз сiней.
Лампочка, покинута в куточку на водянцi, блимала помалу тьмяним
свiтлом, освiчувала сiни, а серед ©х трупа зо звислими руками.
Вiн ще колихався рiвно й тихо: ра-аз... ра-аз...
VI. ХТО ВИНЕН
У недiлю рано-вранцi Зiнько лаштувався ©хати на ярмарок у Чорноус.
Оглядiвся, аж нема того лантуха, що треба було взяти з собою. Почав був
шукати та й згадав, що його позичив Грицько ще на тому тижнi та й досi не
вернув. Було ще рано, i Зiнько пiшов по лантух до Грицька.
Одчинив дверi в сiни i побачив, що серед них висить чоловiк, спустивши
руки й нахиливши наперед голову.
- Що воно? - подумав Зiнько, не зрозумiвши, що саме бачить.
Приступив ближче, пiзнав Грицька, побачив вiрьовку на ши©.
"Грицько повiсивсь!" - промайнуло йому в головi.
Вiн скочив, щоб пособити, щоб зняти, i доторкнувсь до рук холодного
трупа. Пособляти було нiкому: Грицько був мертвий.
Зiнько кинувся з сiней. Ледве вибiг, побачив, що в двiр увiходить
сусiда Грицькiв, Юхим.
- Грицько повiсивсь! - крикнув йому Зiнько. Той чи не дочув, чи не мiг
iще зрозумiти тако© надзвичайно© речi i спитався:
- Що ти кажеш?
- Грицько повiсивсь,- кажу. Юхим спинився вражений:
- Як то повiсивсь? Чого?
- Не знаю... Висить мертвий у сiнях...
- Та ну?
- Iди глянь!
Вони вдвох пiдiйшли до сiней. Юхим глянув.
- Оце, не дай боже! - промовив, перехрестившись.- Ходiм швидше до
волостi та скажемо!
Юхим не схотiв переступити й сiнешнього порога. Причинили дверi i зараз
же вдвох пiшли до волостi. Там не було нiкого, тiльки сторож. Послали його
по врядника та по старшину. Врядник жив поблизу i прибiг швиденько. Поки
вони розказали йому справу, прийшов й Копаниця. Розказали й тому. Старшина
гукнув на сторожа, щоб побiг по писаря, а сам, лаючись, що не доведеться
побути на ярмарку, пiшов з урядником, з Зiньком, з Юхимом та з понятими до
Грицьково© хати.
Тим часом чутка про подiю вже розкотилася селом, а надто, що люди
бачили, як волоснi з юрмою людей iшли до Грицьково© хати.
Оглянувши тiло, урядник iз старшиною поставили бiля нього двох
десятникiв, щоб нiкого не пускали туди, а самi пiшли до волостi. Там уже
був писар, i вони заходилися писати про страшну пригоду слiдчому,
становому та лiкаревi. Незабаром дво поштарiв уже бiгло верхи, везучи тi©
звiстки, Зiньковi та Юхимовi звелено сидiти дома й дожидатися, поки
покличуть на допит.
Тим часом Рябченко, ©хавши на ярмарок, про©здив проз Грицькову хату.
Побачив у дворi натовп народу, найбiльше жiноти. Люди тислися до хати, та
два десятники з ломаками стояли бiля дверей i не пускали нiкого.
"Що воно за знак?" - подумав Рябченко i припинив коня.
- А слухай, Йосипе! - гукнув до чоловiка, що саме в той час виходив з
двору.- Чого це тут такий тиск народу?
- А хiба ти не чув? Грицько повiсивсь... чи повiшено його... хто його
зна!..- вiдказав той та й пiшов собi вулицею.
- Що це? - подумав собi Рябченко.- Чи не здурiв цей Йосип?
Одначе встав з воза, прив'язав коня до ворiт i ввiйшов у двiр.
Десятники не пустили його в сiни, та вiн з порога побачив мертвого i
помiтив кров на сорочцi.
"Ну, це штука! - думав вiн, iдучи назад до свого воза.- Це не Грицько
сам коло себе поравсь, а хтось iнший, бо чого б же була кров? Це така
штука, що, мабуть, хай поки ярмарок пiдожде, а я пiду лиш до волостi".
Ударив коня й побiг швидко. У волостi був уже сам старшина, бо врядник
шатнувся по селу - чи не довiда ться чого про подiю, а писар таки хотiв
хоч одним оком глянути на ярмарок, поки попри©здять пани, тим i метнувся
мерщiй додому. Копаниця, лютуючи, ходив по волостi й собi лагодився йти
додому, хоч на ярмарок уже не думав ©хати, бо лiкар та слiдчий могли
прибiгти й швидко.
- А що, Григорiю Павловичу, бачили? - спитався Рябченко,
поздоровкавшись.
- Та бачив, бачив,бодай би його, i того, хто це зробив, чорти побачили,
як менi через це ярмаркувати не доведеться! Хто вбив, а я одвiчай! -
одказав сердито Копаниця.
- А хiба не сам Грицько завiсився? - попитав Рябченко.
- Де ж там сам, коли голову пробито! - вiдказав старшина.- Убив хтось,
а тодi i повiсив, мовби то сам Грицько.
- Хм... Воно i менi так iздалося... Дак, кажете, дуже треба на ярмарок?
- Так треба, що аж кричить! - лютував Копаниця.
Але Рябченко не зважав на те:
- Ну, з ярмарком якось помиримося... А це таке дiло, таке дiло, що...
- Що - що? - спитав роздратований Копаниця.
- Що, може, за його й два ярмарки самохiть оддасте, не то один! -
одказав Рябченко.
- Чого ж то так?
- А от давайте спершу розпита мося! Як на вашу думку, Григорi
Павловичу, чи б це могло бути дiло?
- Хм, хм...закрутився той на стiльцi.- Кат його зна !.. Усе в хатi
цiле, нiчого не пограбовано... Це не чужий чоловiк, не злодiяка який, а
так... з сво©х чоловiк... Хтось iз Грицькових ворогiв.
- I я так думаю,потакнув Рябченко,- що хтось iз Грицькових ворогiв. Та
хто ж?
- А мара його зна ! Хiба вгада ш? I туди думка i сюди думка... А
втiм... Глядiть, чи не братiв це дiло? Вони ж iз ©м усе заводилися...
- Що заводилися, то заводилися, а таки я на ©х не думаю... бо все ж
таки вони йому брати, то не зробили б такого... Тут треба чужого чоловiка
шукати.
-_ Ну, а якi ж iще в Грицька вороги? - згадував Копаниця.- Зда ться, що
й не було.
- А хто його зна ... Хiба ми всi його справи вiда мо? Може ж, i були...
А скажiть, хто перший убитого Грицька побачив?
- Та Зiнько ж Сивашенко.
- Хм... I не сусiда йому, а перший побачив... Сусiди ще не кинулись, а
вiн уже й побачив...
- Та й Юхим же слiдком за ©м, бо вiн,- каже,- в двiр, а Зiнько з сiней!
- Отож-то й то, що Зiнько з сiней! А як на вашу думку, Григорi
Павловичу,- мабуть, той, хто перший побачив, той найбiльше й зна про це
дiло?
- Тобто - щоб Зiнько? - здивувався Копаниця.
- А що ж? Хiба Зiнько такий святий, що не може цього зробити?
- Та нi... а тiльки не впада на його... Нащо б йому це робити?
- Нащо? Хе! - засмiявся Рябченко.- Ну, скажемо так: ходить Зiнько до
Грицьково© молодицi,- це ж ви чули?
- Та чув... Про це по всьому селу плещуть...
- Отож, ходить до Грицьково© молодицi. Ну, а шила. в мiшку не вта©ш,
коли вже все село його бачить. Побачив його й Грицько.
- Ну?
- Ну, то як ви дума те, чи то йому дуже вподобалося, що його жiнка в
гречку скаче?
- Та нi... Дак що ж?
- Як то - дак що ж? Хiба вам цього мало?
- Та я не розберу, чим воно притуля ться до цього душогубства?
- От тако©! Ну, скажемо так, полiз Зiнько нищечком до вги, а натрапив
на Грицька. "Ти чого?" - "Я - не я, я - так собi..." -"_А,_ дак ти до мо ©
жiнки, на ж тобi!.." I завелись!.. Ну, куди ж Грицьковi проти Зiнька?.. Та
ще, може, вiн удвох iз вгою на його. Бехнули його добре, так той i лiг.
Старшина дивився на Рябченка здивованими очима й мовчав. Нарештi
озвався:
- Глядiть, що й приходиться... Ну, а як же не вiн?
- Ну, дак що? А як не вiн, то й не осудять його. Посидить трохи на
царськiй квартирi та й вийде. А поки вiн сидiтиме, дак ми всi сво© справи
так пiдкрутимо, що вже йому ходу не буде, хоч би й вернувся. Вам же треба
на його доказательство постачити? Оце ж i воно.
Копаниця аж iз мiсця зiрвався.
- Ну й митець iз тебе, Яхреме Семеновичу! От митець!.. Це штука!.. Та
це й мiсяць у головi длубатися, то тако© штуки не видлуба ш! Це справдi,
що задля такого так можна начхати й на ярмарок. Ну, як ув око влiпив!
Iменно, iменно, iменно так! Попався, голубчику, попався! Не викрутишся!
- Стривайте лиш, Григорiю Павловичу, не радiйтебо вiдразу так дуже! Бо
це, бачите, ми з вами так говоримо, а як про-це слiдствуватель скаже?
- Слiдствуватель? Та там таке молоде та дурне, що йому що хочете можна
в голову натурчати. Я йому таке подозрiнi накрутю,- побачите!.. А ви,
Яхреме Семеновичу, тим часом пiдiть та чоловiка чотири хоч направте таких,
щоб вони на нашу руч казали, та вкупi з ©ми -й приходьте до волостi, як
слiдствуватель прийде.
- Гаразд! Тiльки треба ще так пильнувати, щоб уже нiхто не вискочив у
свiдки такий, що на iнший бiк хилитиме... Щоб нiхто не згадував, сказати,
про сварку з братами... Бо як слiдствуватель про це довiда ться, то щоб
iще в той бiк не повернув... Дак треба таких назад, назад!..
- Зiб' мо й назад! - одказав Копаниця.- Це добре, що ви нагадали: буду
пильнувати.
Пiсля полудня прибiг слiдчий з лiкарем. Не спиняючись у волостi, звелiв
старшинi везти себе до Грицьково© хати. Старшина примостився на передку з
поштарем, i всi поторохтiли туди, а врядник пiдтюпцем побiг за ©ми.
Слiдчий не хотiв нiчого розпитувати, аж поки сам побачить убитого. Вiн був
дуже молодий i дуже певний, що вмi розплутувати найзаплутанiшi справи.
Насамперед узяв собi до уваги "обстановку злочинства". Видима рiч, що
Грицько не сам завiсився, а вже мертвого його повiшено. Кров на сорочцi,
пробитий висок, усе тiло побите,- видно вiдразу, що воно було. Була якась
боротьба, покiйник за життя нiби змагався, бився з кимсь, вельми дужчим за
себе, i той його пом'яв, понiвечив. Хто це зробив? З хати не взято нiчого.
Виходить, що це зробив не злодiй, а такий чоловiк, що йому життя Грицькове
було на завадi, ворог убитому.
- Старшина!
- Iздесь, ваше високоблагородi !
- Що цей... Григорiй Момот... як вiн, ладнав з людьми? Не було в його
- От бач! От бач! - почала вона стукати себе кулачком у голову.- А ця
голова дурна як пень, бо повiрила!.. Повiрила!..
Забрав ©© руки, щоб не била себе:
-Це ж, Га©нко, хтось нас посварити хоче. Хто тобi казав?
Розпиталися. Зiнько подумав...
- Гляди, що тут думка була не самих нас посварити, а й усе наше
товариство промiж себе... Стривай, стривай. А ти ж чого була в баби
Мокрини?
От так ускочила! Ой, якби тепер була не нiч - де б вона тодi очi
подiла?
Пригорнулась, притулилася до його, знiтившись, як кошенятко.
- Я... я... я хотiла... я думала...
I врештi призналася цiлком. Зiнько й смiявся, й сердився. Вичитав ©й
добре.
- Ну, хiба ж ти не бачиш, що ця баба брехуха? От же наказала тобi про
вгу.
- Е, дак що? То вона наказала, що вiд людей чула, а в хворобах вона
таки зна...
Довго вони не спали.
Другого дня вранцi Га©нка прокинулась перша. Тихо, як пташечка, скочила
з лiжка й стала посеред хати.
Сонце било золотим промiнням просто в вiкно i осявало-всю свiтлицю:
боги iз божника ласкаво й прихильно всмiхалися до Га©нки, усмiхався i дiд
Шевченко з-пiд смушево© шапки, i стiни, i комин, i лави - все блищало в
золотому промiннi i смiялося до не© привiтно, гарно... А вона стояла серед
того промiння, розчервонiвшися пiсля сну, з променистими очима, i ©й було
радiсно, весело, ясно - так ясно, як там, на тому блакитному небi, де
грало те промiння золотесеньке, теплесеньке...
- Зiньку! Вставай! Ми заспали...
Мати аж уразилася, побачивши Га©нку: вчора була хвора, як бiль бiла, а
сьогоднi так од не© i б' рум'янцем та ся вом...
Пiсля снiдання Га©нка сама вiддала Зiньковi пляшку з зiллям, а вiн його
вилив i пляшку побив, ©й було таки трошки жалко: а може б, пособило?
Тодi побiгла до Катрi. Ускочила в хату як шуря-буря.
- Здорова, сестричко!
- Здорова! - вiдказала Катря, стоячи з засуканими рукавами бiля печi.
- Питай мене - чого я до тебе прибiгла!
- Хiба не знаю? Довiдатися, чи не доглядiлась чого. Ну, дак скажу, що я
й придивлялася, я й прислухалася,- нiчого нема, все брехня.
- Ха-ха-ха! - зареготалася Га©нка на всю хату, аж дитина в колисцi
жахнулася, та й Катря здивувалася:
- Чого це ти?
- От i не вгадала! Уже менi не треба того придивляння та прислухання...
Ха-ха-ха!
- Та чого ж ти смi шся?
- Бо менi i весело, й чудно... Ой!..
Ухопила Катрю за стан рукою i покрутнула ©© по хатi так, що в тi © аж
спiдниця замаяла.
- Чи ти присуственна? - смiялася вже й Катря, пручаючись.- Кажи вже, що
там !
Га©нка розказала ©й про все... i про Васюту.
Брехнi про Зiнька з вгою та про Га©нку з Васютою таки ходили по селу
ще деякий час. Та нi Зiнько, нi Га©нка вже не чули ©х, навiть не знали про
те. На щастя, й до Грицька воно не добiгло: у хату до його нiхто з тим не
зважився пiти, а сам вiн ще тiльки по двору дибав, а нiкуди не ходив, бо
нога й досi болiла. Помалу-малу й затихло все.
Хоч i баба Мокрина, i п'яниця Захарко не дурно взяли вiд Рябченка свою
плату, та його грошi, видимо, пропадали нi за цапову душу. Вiн це бачив,
лютував i все думав, думав, вимiзковуючи якiсь новi хвиглi...
А Зiнькове товариство тим часом трохи побiльшало: став туди ходити
Дмитро Василенко.
V. БРАТИ
Панас Момот страшенно лютував. Як на його думку, то це була непрощенна
кривда, що Грицько забрав собi ту десятину землi. Грицько був старший,
батько його вiддiлив першого, вiддав йому все,_ що треба, а те, що
зосталося ще в батька, повинно цiлком, усе_ належати йому, Панасовi, та
меншому братовi Iвановi. Вони жили при батьковi, доглянули його смертi,
вони й повиннi були подiлити промiж себе всю, яка зосталася, батькiвщину.
I дуже не по правдi зробив батько, що, вмираючи, звелiв Грицьковi забрати
ту десятину. Дурниця яка, що Грицьковi тодi менше припало землi! Уже
скiльки припало, то припало, а як оддiлений, то оддiлений, знай сво , а до
чужого не встрявай! Не по правдi зробив батько, що вiддав ту десятину
Грицьковi, а ще бiльшу неправду вчинив сам Грицько, ©© взявши.
Панас на таке пристати не мiг. Вiн i сам усякими способами змагався з
Грицьком, i меншого свого брата Iвана до того нахиляв i дратував проти
старшого. Найбiльше лютував тепер Панас через те, що йому не пощастило
забрати з тi © десятини жито Грицькове. I в якi дурнi вiн, Панас, пошився,
нацiлившися забрати жито вночi пiд вiвторок i побачивши в понедiлок
уранцi, як Грицько з товаришами вiз уже останнi копи! Якби не оте прокляте
товариство, то зроду-вiку сам Грицько не встиг би перевезти, а тепер... I
найгiрше, що нiякого способу не добереш тепер iз Грицьком. Сам вiн нiтрохи
не поступа ться, а старшина крутить: "Що ж, я не можу... одвiчатиму... не
по закону..."
"Не можу..." А скуп узяв, дак те мiг? "Не по закону!.." А то по закону,
що чужу землю загарбано?
Ходив Панас i до Рябченка порадитися: той же такий хитрий, що й
бiсового батька одурив би. З пекла сам родом, ба - ще три милi з-за
пекла!.. Дак i той слебiзу : "Як судитися, то трудно висудити, бо по
закону Грицько правий. А перечасуй трохи, поки втихомириться справа з
Денисовою покупкою, тодi старшина тобi пособить".
"Пособить"! Усi вони пособляють! Поки було треба, щоб вiн за ©х у
громадi галасував, дак вони манили всякими обiцянками-цяцянками, а тепер
дак i жданиками годуйся, здобрiй тим, що "перечасуй"! Гарне слово. А як же
йому ще "часувати", коли Грицько вже знов сi на тiй десятинi? I знов те
руде, що й було: посi , а на той рiк хлiб забере. I тодi вже хоч не кажи,
що то ©х, Панасова та Iванова, нива. Скажуть: та йому батько ©© вiдказав,
та вiн уже давно там сi , та чого там колотнечу заводити та те, та се,хiба
вiн ©х не зна ? Перечасуй - пособимо! Чортового батька вони пособлять! Не
вiрить вiн ©м i крихти! Бо вже так одурити, як вони його з судом одурили,
то вже годi!.. Так i тодi буде, i зостанеться земля в Грицька, а вони,
меншi брати, дулю з'©дять!..
О, стонадцять йому болячок у печiнки! I вiн оце попустить тому дурному
Грицьковi отак iз себе знущатися? Попустить, щоб отi вжинi вишкварки на
його батькiвщинi хазяйнували? А не дiждуть, бiсового заводу вилупки! Не
попустить вiн Грицьковi верховодити над собою! Нi, зроду-вiку! Вiн щось
вигада , вимудру ... Тiльки що?
Хоч би цей Iван був моторнiший! Таке вайло, батiг з клоччя, лемiшка
чортова!.. Оце iнодi й розпалиться на Грицька: "Та я йому!.. Та я його!..
Се та те!.." Та зараз i прохолоне. Так-таки просто й каже: "Та, може б, ми
вже це облишили, брате?" "Облишили!" Як це можна облишити?! Що ж це -
копiйка тобi чи п'ятак пропада ? Це ж земля, це аж десятина землi! Де ж
таки видано, щоб землю з рук пускати? Та тепер кожен за землю i руками, й
ногами, й зубами держиться! Над кожною грудочкою труситься. А як
полюднiшае, то ще гiрше буде. А в його ж, у Панаса, сини, та й Iвана цi ©
осенi, мабуть, женити, то й там же не без дiтей буде. I всiм треба буде
землi! Де ж вони ©© наберуть, коли й тi ю нещасною десятиною поступляться
тим клятим виплодкам Грицьковим? Та ще хоч би його, а то ще й ©©, тi ©
задрипано© захвойданки, тi © пройди вги! Чи то ж iз розумом вони будуть,
коли пустять з рук такий шматок землi?
Нi, зроду-звiку!
Та що робити? Слова Грицько не слуха ться; позивав - не пособилося.
Нехай же послуха ться кия, коли не слуха ться кива! й-бо! Пiймати його та
вiдлатати так, щоб аж ребра крiзь шкуру повилазили, то вiн тодi не пiде
сiяти на чужiй землi. Та й тут перешкода! Сам того не зробиш, а цього
дурня Iвана хiба нахилиш? А добре було б!
Можна так i зробити: застукати його десь самого i бити, аж поки
заприсягнеться й землi з'©сть, що поступиться тi ю десятиною. Тодi вже
гаразд буде: раз, боятиметься, щоб знову не бито, а друге: як
заприсягнеться, землi з'©вши, то тако© присяги нiхто не злама . Тодi вже
певно не встряватиме в цю землю. Тiльки таким робом i можна щось удiяти, а
iншого й способу нема. I нехай собi там Iван як хоче, а мусить на це
пристати. А коли не хоче, то ось що: через його в Панаса пропаде
пiвдесятини землi (бо тую, що в Грицька, вони на двох подiлили б)- ну, то
хай Iван поступиться йому пiвдесятиною з сво © частки, дак тодi вже Панас
i облишить цю справу. Тiльки не поступиться вiн, нi! Ну, то мусить
пристати до його вигадки.
I Панас заходився бiля Ивана...
У недiлю в Чорновусi був храм. Грицькова вга, однiсши свого сина до
сестри, пiшла туди ще звечора: там були в не© родичi, дак вона мала в ©х
переночувати. Грицьковi дiти дуже намагались, щоб i ©х узяти на храм. Де ж
таки! Той храм давно вже ©м снився! Сусiдина дiвчина Прiся там була i
розказала ©м про все: що там ярмарок, а на ярмарку такi великi пряники
продають: риби золотоперi, конi такi здоровi-здоровi - хоч ©ж, хоч верхи
сiдай!.. I всi золотоголовi!.. Iще продають намиста i стрiчки, i круг
церкви з охрестами ходять, i в ©© сестри,- ©© сестра в Чорновусi живе,дак,
боже, гарними пампушками ©© нагодовано!.. А ще продають рiжки - солодкi!..
I сопiлки... Та хлопцям кращого над золотоголовi конi не було. Тi конi ©м
уже й снилися. А дiвчинцi мрiялися такi довгi стрiчки, що аж до п'ят, i
рiжки... вона дуже любила рiжки!.. О, прохали ж вони мачуху, щоб узяла!
Дак де там!.. Та як вона пiшла, вони всi до татка: нехай вiн ©х одведе до
тiтки: вона добра, вона ©х забере на храм. Тiтка, Грицькова сестра, була
справдi добра людина. Побачивши таку купу дiтей, вона спершу сплеснула
руками, а потiм наважилася забрати на вiз i сво© дiти, й Грицьковi та й
повезти всiх на храм - от, нехай уже дiтвора побавиться. Семеро дiтей
зчинили з радощiв страшенний галас, i Грицько так i покинув сво©х на нiч у
сестри, бо другого дня треба було ©хати рано, то тiтка й зоставила в себе
небожат. Грицько дав кожному по двi копiйки на конi золотоголовi, риби
золотоперi, рiжки, бублики, намиста, стрiчки та всякi iншi ласощiй окраси,
що мрiялися бiдолашним дiтям при словах "храм" та "ярмарок".
Грицько вернувся додому сам. Упоравшися зо всiм по хазяйству та
повечерявши, вiн iще не лiг спати. Сiв за столом i замислився. В хатi була
тиша. Аж чудно стало Грицьковi, що то завсiгди повна хата дiтей, а тепер
так тихо. Посидiв трохи, а тодi, знявши з стiни й поставивши на стiл
поганеньку жерстяну лампочку, що ледве блимала сво©м вузеньким гнотиком,
розгорнув перед нею книжку. Вiн од Зiнька вже навчився всiх лiтер, умiв з
©м i слова читати, тiльки ще дуже важко йому було вимовляти все слово враз
i розбирати, що воно саме за слово. От i тепер вiн нiяк не мiг прочитати,
що воно виходить iз оцих лiтер: с-т-а-р-о-с-т-а. Вимовить кожну лiтеру, а
цiле нiяк не склада ться. Довго мудрував, аж поки домудрувався: старости.
Зрадiв i схотiв ще раз прочитати. Та зараз же помiтив, що наприкiнцi
сто©ть а,_ а не u,- виходить, що не старости. Заходився коло того слова,
знову довго мордувався, аж поки таки вичитав:
- Староста! Он що! Староста - той, що вiд парубка ходить дiвчину
сватати. Ловко! Ну, далi!
I почав читати далi, тяжко працюючи над кожним словом, що аж пiт його
проймав. Та був радий з тi © працi, певний, що вона дасть йому колись те,
чого вiн шука : бiльше розуму, краще життя. Вiрив, що аби подужав
розбирати книги, то вже з ©х вiн вичита все, що йому треба: i як по
закону боронитися вiд лихого напасника, i чи мають право брати в його
землю вiднiмати, i вiдкiля цей свiт узявся, i що Христос людям казав, i
все-все. Книга здавалась йому чимсь великим i великоповажним джерелом
усi ©, яка тiльки може бути на свiтi, науки, премудростi й правди...
Враз вiн почув, що нiби щось ступа в його пiд вiкном.
Прислухався,нiчого не чуть. Вiн знову схилився до книги, але ще й слова не
прочитав, почув, що сiнешнi дверi стиха вiдчинилися.
"Чи не Зiнько йде? - подумав Грицько.- Дак нi,- вiн казав, що сьогоднi
йому не можна".
Тихо вiдчинилися дверi в хату, i на порозi став Панас, i Грицько
догадався, що другий, за ним, у темрявi був Iван. Грицьковi стало
моторошно. Нi слова не кажучи, вони кинулися обидва, вхопили його й почали
крутити йому руки назад.
- Панасе!.. Iване!.. Братики, що це ви робите?
Вiн силкувався пручатися, але нiчого не мiг зробити проти двох таких
здорових. Мовчки й швидко вони витягли його з-за столу, скрутили назад
руки й зв'язали вiрьовкою. Тодi положили його на спину додолу.
- Слухай,- промовив Панас, дiстаючи з-пiд свити сокиру,- тiльки писнеш,
тiльки крикнеш, так тобi цi ю сокирою й розвалю голову. Розумi ш? Мовчи ж!
Грицько мовчав, збентежений, зляканий, тiльки дивився на них широко
розплющеними очима.
- Затуляй вiкна! - звелiв Панас Iвановi. Один ухопив Грицькову свиту,
другий - чумарку й рядно, i позатуляли три невеличкi вiконця. Тодi
посiдали на лавi, а Грицько зв'язаний лежав долi серед хати.
-Слухай же ти,-озвався до його Панас,-чого ми до тебе прийшли!
Одступись од землi!
- Не вiдступлюсь,одказав Грицько.
- Дослухай спершу! Вiдступись од землi, заприсягнись, що не займатимеш
бiльше ©©, i не позиватимеш нас, i нiкому не скажеш про те, що ми в тебе
були! Заприсягнись перед iконою i святою землею. Iване, знiми iкону.
Iван полiз до божника i зняв. Панас узяв iкону в його i пiдiйшов до
Грицька.
- Ось iкона,присягайсь.
- Не заприсягнусь.
- Слухай, Грицьку! - загомонiв Панас - його вже обнiмали лютощi.Слухай
та помiркуй про те, що я зараз тобi казатиму, добре помiркуй, щоб потiм не
жалкував. Коли ти зараз не заприсягнешся,- мордуватиму тебе доти, аж поки
скоришся. Подумай про це, да тiльки не довго, бо я довго не ждатиму.
Вiн положив iкону на стiл, а сам сiв на лавi. Iван стояв у порога,
похнюпившись. Грицько мовчав, тiльки важко дихав. Страшно блiде обличчя
його здавалося мертвим.
- Ну? - попитав нарештi Панас.
- Не заприсягнусь...- хрипко ледве вимовив Грицько.
- Дак брешеш же! Заприсягнешся!..- скрикнув Панас, зiрвався з мiсця й
кинувся до Грицька. Ухопивши за налигач, що ©м зв'язано було тому руки,
вiн звiв його на ноги i тодi вiдразу штовхнув, кинув додолу. Безщасний
упав, але зараз же Панасовi руки знову звели його та й знову кинули. Важко
вдарившись об долiвку, Грицько застогнав.
- Квокчеш! - лютуючи, гарикнув Панас i все пiдводив i кидав його,
пiдводив i кидав.
- Брате! - прохрипiв нещасний.- Брате! Панас припинивсь:
- Ну?
- Змилосердься!..
- Заприсягнешся?
- У мене дiти малi...
- Заприсягнешся?
- Брате! ж бог на свiтi!.. Вiн же все бачить!.. Вiн покара ... Брате,
змилосердься! - На губах у його зачорнiла кров.
- Заприсягнешся?
- Нi.
- Дак на ж Тобi!..
Панас iзнову вхопив його за налигач i з усi © сили штовхнув iще раз.
Трицько впав головою просто на рiжок скринi, вдарився об нього i тодi
зсунувся вниз, додолу, лiгши ниць.
- Ну, ти, повертайсь!..
Панас копирснув його ногою й перекинув на спину. Тiло простяглось без
життя, голова закинулась назад.
- Ну, вдовольнився? Кажи тепер - що надумав? Грицько не озивався. Тiло
не Ворушилось. Iван увесь час стояв, немов скам'янiлий. Не мiг
ворухнутися, ступнути, озватися. Мов хтось його скував, пригнiтив. Тепер,
ледве вимовляючи слова, сказав:
- Вiн мертвий...
- Мовчи, дурню! - вiдказав Панас, а тодi знов удався до Грицька:- Ну,
ти, кажу тобi,- не вигадуй, а озивайся! Чу ш? А то я тебе зведу!
I вiн з усi © сили вдарив його чоботом у бiк. Грицько мовчав..
- Уставай, кажу тобi! - крикнув Панас несамовито.- Уставай! Уставай!
Уставай!..
I за кожним "уставай" вiн бив його з усi © сили в бiк чоботом, аж
посувалось тiло по хатi, але не виявляло життiв. А Панаса обняла лютiсть,
страшна лютiсть на це бездушне тiло за те, що воно не ворушиться, не
озива ться. Вiя не хотiв цьому йняти вiри, вiн мукою хотiв примусити
Грицька виявити життя, розвiяти його,_ Панасiв, страх, I вiя бив його,
топтав ногами, не розумiючи вже й сам, що робить, i хрипiв:
- Уставай! Уставай! Уставай!
Iван стояв бiля дверей, спiднi щелепи ходили в його ходором, вiн увесь
трусився, а все не мав сили ступнути, ворухнутися. Тiльки стояв i дивився
божевiльними очима.
- Уставай! Уставай! Уставай!
Але вiн не встав.
Нарештi Панас зупинився знеможений, важко дихаючи... Стояв, стиснувши
кулаки, i дивився на мертвого брата. Тодi враз мов схаменувся, нахилився
до Грицькових грудей, припав до них ухом...
Груди не дихали.
Помiтив на головi, на виску, чорну пляму, ямку, саме в тому мiсцi, де
вдарила голова об гострий рiжок залiзом обковано© скринi.
Панас пiдвiвся й повернувся до Ивана:
- Слухай, ти! Коли ти менi хоч словечком кому пробовкнешся, що ми тут
були, то буде й тобi те, що йому!
Хотiв iти, але завернувся, сiв на лавi, став думати. Нарештi озвався до
Ивана:
- Пiди в сiни, знайди там вiжки, перекинь ©х через трамок.
Iван не йшов, а стояв, трусячись.
- Ну, йолопе! Чого стирчиш? Iди, кажу тобi!
Iван вийшов. Поки вiн там порався, Панас розв'язав Грицька. Тодi витяг
труп у сiни, винiс туди й лампочку. Перекинутi через трамок вiжки вже
телiпалися серед сiней. Панас зав'язав на одному кiнцi петлю, взяв пiд
пахви Грицькове тiло, пiдтяг пiд вiрьовку i надiв труповi на шию петлю.
- Тягни!
Iван узявся за другий кiнець вiжок. Вiрьовка шморгнула через трамок,
труп пiдвiвся головою. Панас пiддав його. Труп заколихався над землею,
витягшися ввесь, руки повисли, голова нахилилась наперед.
- Я подержу його так, а ти по драбинi злiзь на трамок, зав'яжи там
вiжки.
Панас держав труп, а Иван приставив драбину, полiз на трамок i зав'язав
вiжки. Тодi Панас одiйшов.
Труп заколихався серед сiней.
Панас узяв за руку Ивана i, як дитину, вивiв iз сiней.
Лампочка, покинута в куточку на водянцi, блимала помалу тьмяним
свiтлом, освiчувала сiни, а серед ©х трупа зо звислими руками.
Вiн ще колихався рiвно й тихо: ра-аз... ра-аз...
VI. ХТО ВИНЕН
У недiлю рано-вранцi Зiнько лаштувався ©хати на ярмарок у Чорноус.
Оглядiвся, аж нема того лантуха, що треба було взяти з собою. Почав був
шукати та й згадав, що його позичив Грицько ще на тому тижнi та й досi не
вернув. Було ще рано, i Зiнько пiшов по лантух до Грицька.
Одчинив дверi в сiни i побачив, що серед них висить чоловiк, спустивши
руки й нахиливши наперед голову.
- Що воно? - подумав Зiнько, не зрозумiвши, що саме бачить.
Приступив ближче, пiзнав Грицька, побачив вiрьовку на ши©.
"Грицько повiсивсь!" - промайнуло йому в головi.
Вiн скочив, щоб пособити, щоб зняти, i доторкнувсь до рук холодного
трупа. Пособляти було нiкому: Грицько був мертвий.
Зiнько кинувся з сiней. Ледве вибiг, побачив, що в двiр увiходить
сусiда Грицькiв, Юхим.
- Грицько повiсивсь! - крикнув йому Зiнько. Той чи не дочув, чи не мiг
iще зрозумiти тако© надзвичайно© речi i спитався:
- Що ти кажеш?
- Грицько повiсивсь,- кажу. Юхим спинився вражений:
- Як то повiсивсь? Чого?
- Не знаю... Висить мертвий у сiнях...
- Та ну?
- Iди глянь!
Вони вдвох пiдiйшли до сiней. Юхим глянув.
- Оце, не дай боже! - промовив, перехрестившись.- Ходiм швидше до
волостi та скажемо!
Юхим не схотiв переступити й сiнешнього порога. Причинили дверi i зараз
же вдвох пiшли до волостi. Там не було нiкого, тiльки сторож. Послали його
по врядника та по старшину. Врядник жив поблизу i прибiг швиденько. Поки
вони розказали йому справу, прийшов й Копаниця. Розказали й тому. Старшина
гукнув на сторожа, щоб побiг по писаря, а сам, лаючись, що не доведеться
побути на ярмарку, пiшов з урядником, з Зiньком, з Юхимом та з понятими до
Грицьково© хати.
Тим часом чутка про подiю вже розкотилася селом, а надто, що люди
бачили, як волоснi з юрмою людей iшли до Грицьково© хати.
Оглянувши тiло, урядник iз старшиною поставили бiля нього двох
десятникiв, щоб нiкого не пускали туди, а самi пiшли до волостi. Там уже
був писар, i вони заходилися писати про страшну пригоду слiдчому,
становому та лiкаревi. Незабаром дво поштарiв уже бiгло верхи, везучи тi©
звiстки, Зiньковi та Юхимовi звелено сидiти дома й дожидатися, поки
покличуть на допит.
Тим часом Рябченко, ©хавши на ярмарок, про©здив проз Грицькову хату.
Побачив у дворi натовп народу, найбiльше жiноти. Люди тислися до хати, та
два десятники з ломаками стояли бiля дверей i не пускали нiкого.
"Що воно за знак?" - подумав Рябченко i припинив коня.
- А слухай, Йосипе! - гукнув до чоловiка, що саме в той час виходив з
двору.- Чого це тут такий тиск народу?
- А хiба ти не чув? Грицько повiсивсь... чи повiшено його... хто його
зна!..- вiдказав той та й пiшов собi вулицею.
- Що це? - подумав собi Рябченко.- Чи не здурiв цей Йосип?
Одначе встав з воза, прив'язав коня до ворiт i ввiйшов у двiр.
Десятники не пустили його в сiни, та вiн з порога побачив мертвого i
помiтив кров на сорочцi.
"Ну, це штука! - думав вiн, iдучи назад до свого воза.- Це не Грицько
сам коло себе поравсь, а хтось iнший, бо чого б же була кров? Це така
штука, що, мабуть, хай поки ярмарок пiдожде, а я пiду лиш до волостi".
Ударив коня й побiг швидко. У волостi був уже сам старшина, бо врядник
шатнувся по селу - чи не довiда ться чого про подiю, а писар таки хотiв
хоч одним оком глянути на ярмарок, поки попри©здять пани, тим i метнувся
мерщiй додому. Копаниця, лютуючи, ходив по волостi й собi лагодився йти
додому, хоч на ярмарок уже не думав ©хати, бо лiкар та слiдчий могли
прибiгти й швидко.
- А що, Григорiю Павловичу, бачили? - спитався Рябченко,
поздоровкавшись.
- Та бачив, бачив,бодай би його, i того, хто це зробив, чорти побачили,
як менi через це ярмаркувати не доведеться! Хто вбив, а я одвiчай! -
одказав сердито Копаниця.
- А хiба не сам Грицько завiсився? - попитав Рябченко.
- Де ж там сам, коли голову пробито! - вiдказав старшина.- Убив хтось,
а тодi i повiсив, мовби то сам Грицько.
- Хм... Воно i менi так iздалося... Дак, кажете, дуже треба на ярмарок?
- Так треба, що аж кричить! - лютував Копаниця.
Але Рябченко не зважав на те:
- Ну, з ярмарком якось помиримося... А це таке дiло, таке дiло, що...
- Що - що? - спитав роздратований Копаниця.
- Що, може, за його й два ярмарки самохiть оддасте, не то один! -
одказав Рябченко.
- Чого ж то так?
- А от давайте спершу розпита мося! Як на вашу думку, Григорi
Павловичу, чи б це могло бути дiло?
- Хм, хм...закрутився той на стiльцi.- Кат його зна !.. Усе в хатi
цiле, нiчого не пограбовано... Це не чужий чоловiк, не злодiяка який, а
так... з сво©х чоловiк... Хтось iз Грицькових ворогiв.
- I я так думаю,потакнув Рябченко,- що хтось iз Грицькових ворогiв. Та
хто ж?
- А мара його зна ! Хiба вгада ш? I туди думка i сюди думка... А
втiм... Глядiть, чи не братiв це дiло? Вони ж iз ©м усе заводилися...
- Що заводилися, то заводилися, а таки я на ©х не думаю... бо все ж
таки вони йому брати, то не зробили б такого... Тут треба чужого чоловiка
шукати.
-_ Ну, а якi ж iще в Грицька вороги? - згадував Копаниця.- Зда ться, що
й не було.
- А хто його зна ... Хiба ми всi його справи вiда мо? Може ж, i були...
А скажiть, хто перший убитого Грицька побачив?
- Та Зiнько ж Сивашенко.
- Хм... I не сусiда йому, а перший побачив... Сусiди ще не кинулись, а
вiн уже й побачив...
- Та й Юхим же слiдком за ©м, бо вiн,- каже,- в двiр, а Зiнько з сiней!
- Отож-то й то, що Зiнько з сiней! А як на вашу думку, Григорi
Павловичу,- мабуть, той, хто перший побачив, той найбiльше й зна про це
дiло?
- Тобто - щоб Зiнько? - здивувався Копаниця.
- А що ж? Хiба Зiнько такий святий, що не може цього зробити?
- Та нi... а тiльки не впада на його... Нащо б йому це робити?
- Нащо? Хе! - засмiявся Рябченко.- Ну, скажемо так: ходить Зiнько до
Грицьково© молодицi,- це ж ви чули?
- Та чув... Про це по всьому селу плещуть...
- Отож, ходить до Грицьково© молодицi. Ну, а шила. в мiшку не вта©ш,
коли вже все село його бачить. Побачив його й Грицько.
- Ну?
- Ну, то як ви дума те, чи то йому дуже вподобалося, що його жiнка в
гречку скаче?
- Та нi... Дак що ж?
- Як то - дак що ж? Хiба вам цього мало?
- Та я не розберу, чим воно притуля ться до цього душогубства?
- От тако©! Ну, скажемо так, полiз Зiнько нищечком до вги, а натрапив
на Грицька. "Ти чого?" - "Я - не я, я - так собi..." -"_А,_ дак ти до мо ©
жiнки, на ж тобi!.." I завелись!.. Ну, куди ж Грицьковi проти Зiнька?.. Та
ще, може, вiн удвох iз вгою на його. Бехнули його добре, так той i лiг.
Старшина дивився на Рябченка здивованими очима й мовчав. Нарештi
озвався:
- Глядiть, що й приходиться... Ну, а як же не вiн?
- Ну, дак що? А як не вiн, то й не осудять його. Посидить трохи на
царськiй квартирi та й вийде. А поки вiн сидiтиме, дак ми всi сво© справи
так пiдкрутимо, що вже йому ходу не буде, хоч би й вернувся. Вам же треба
на його доказательство постачити? Оце ж i воно.
Копаниця аж iз мiсця зiрвався.
- Ну й митець iз тебе, Яхреме Семеновичу! От митець!.. Це штука!.. Та
це й мiсяць у головi длубатися, то тако© штуки не видлуба ш! Це справдi,
що задля такого так можна начхати й на ярмарок. Ну, як ув око влiпив!
Iменно, iменно, iменно так! Попався, голубчику, попався! Не викрутишся!
- Стривайте лиш, Григорiю Павловичу, не радiйтебо вiдразу так дуже! Бо
це, бачите, ми з вами так говоримо, а як про-це слiдствуватель скаже?
- Слiдствуватель? Та там таке молоде та дурне, що йому що хочете можна
в голову натурчати. Я йому таке подозрiнi накрутю,- побачите!.. А ви,
Яхреме Семеновичу, тим часом пiдiть та чоловiка чотири хоч направте таких,
щоб вони на нашу руч казали, та вкупi з ©ми -й приходьте до волостi, як
слiдствуватель прийде.
- Гаразд! Тiльки треба ще так пильнувати, щоб уже нiхто не вискочив у
свiдки такий, що на iнший бiк хилитиме... Щоб нiхто не згадував, сказати,
про сварку з братами... Бо як слiдствуватель про це довiда ться, то щоб
iще в той бiк не повернув... Дак треба таких назад, назад!..
- Зiб' мо й назад! - одказав Копаниця.- Це добре, що ви нагадали: буду
пильнувати.
Пiсля полудня прибiг слiдчий з лiкарем. Не спиняючись у волостi, звелiв
старшинi везти себе до Грицьково© хати. Старшина примостився на передку з
поштарем, i всi поторохтiли туди, а врядник пiдтюпцем побiг за ©ми.
Слiдчий не хотiв нiчого розпитувати, аж поки сам побачить убитого. Вiн був
дуже молодий i дуже певний, що вмi розплутувати найзаплутанiшi справи.
Насамперед узяв собi до уваги "обстановку злочинства". Видима рiч, що
Грицько не сам завiсився, а вже мертвого його повiшено. Кров на сорочцi,
пробитий висок, усе тiло побите,- видно вiдразу, що воно було. Була якась
боротьба, покiйник за життя нiби змагався, бився з кимсь, вельми дужчим за
себе, i той його пом'яв, понiвечив. Хто це зробив? З хати не взято нiчого.
Виходить, що це зробив не злодiй, а такий чоловiк, що йому життя Грицькове
було на завадi, ворог убитому.
- Старшина!
- Iздесь, ваше високоблагородi !
- Що цей... Григорiй Момот... як вiн, ладнав з людьми? Не було в його