Страница:
передивиться. Ми не хочемо жить навмання, йти навпомацки, говорити, думать
i робить по чийомусь там розумовi чи по баб'ячих давнiх переказах.
- Боже мiй! Що з тобою сталося? Що там у вас дi ться в тих школах, коли
ти так змiнився, зовсiм не той став! - бiдкалась мати й нiяк не могла
втямить, а тiльки догадувалась, що з ним сталась якась змiна, котра дуже
не припадала ©й до серця. - Не п' чаю, не ©сть, сердиться, верещить! Ти
собi груди порвеш! Що там у вас ско©лось таке безглузде по школах? Я не
спатиму цi © ночi.
- Про мене, мамо, й не спiть, а зо мною сталося те, що бачите.
- Бач, жiнко, було його малим не пускать горобцiв дерти з мужицькими
дiтьми, - промовив батько, - а все то в тому виннi горобчики!
Той жарт розсмiшив усiх. Всi засмiялись, навiть молодий студент
осмiхнувся, а гостi не знали, що думать, що й казать. Одначе всi вони
кинулись до заборонених творiв Шевченка, i дехто почав ©х голосно читать.
Всi слухали з великою охотою й цiкавiстю, незгiрше, як слухали й молодого
Радюка.
Павло тим часом замовк i пив чай. його пульс кидався дуже швидко, лице
горiло. Вiн утомився й мовчав. А з-за вуглiв i кущiв виглядали дiвчата й
молодицi. По дворi пiшла чутка, що при©хав панич з Ки ва й привiз з собою
якогось парубка, та такого гарного, що й пером не списати i не змалювать!
Всi дiвчата й молодицi, одна за одною, побiгли дивиться на того парубка,
що пiшов слiдком за паничем i втирився в панський ганок. Одначе зараз вони
впiзнали в тому парубковi свого панича й не могли одiрвать од його очей.
- Та й гарний же наш панич в парубоцькому убраннi! - сказала одна
наймичка до дiвчат.
- А яка на йому сорочка! Неначе золотом шита; а яка застiжка! Ой гарний
же, як сонце, як мiсяць! - промовила друга дiвчина, пiдiймаючись
навшпиньки з-за плечей молодицi.
Тим часом почали налагоджувать стiл для вечерi.
- Оце прошу тебе, сину, за одну рiч! Ти переднiше на©жся, напийся, а
потiм будеш говорити, про мене, й до свiту, - просила мати сина.
Син так i зробив. Закачавши трохи рукава свити, вiн почав уплiтать
печене й варене, та так швидко, неначе хапався, нiби йому треба було от-от
зараз бiгти на лекцiю, щоб не опiзниться. Батько тим часом розказував йому
за хуторянських паннiв та про одну сусiду, панiю Макуху.
- Як прийде до нас завтра панiя Макуха, то ти, сину, побалакай з нею i
про волю, i про долю. От хто заговорить з тобою! - сказав старий Радюк, i
всi гостi зареготались разом.
- I таких треба навчать, як ваша Макуха, i таких треба просвiчувать
сьогочасними вропейськими iдеями. Бо звiдкiль же вони наберуться тих
iдей? Газети до ©х не доходять, людей просвiчених вони не бачать. Ростуть
собi, як лопух на городi, як той степовий бур'ян.
- О, вибачай! Панiя Макуха зовсiм не хуторянський лопух! Вона часом i
фiлософству . Раз менi казала: "Що то пак бог дав! Як-от курка, то й
птиця, i несеться; а як кiшка, то вже й звiр, i навiть не несеться, а
котиться. Так вже, мабуть, дав господь милосердний". Ти, сину, таки ©©
просвiти! Вона тебе зрозумi i втямить тво© iде©.
Пiсля вечерi Павло таки не втерпiв i знов розпочав розмову про новi
iде© з батьком та гiстьми. Мати вже давно пiшла спати, а вони все балакали
та балакали. Син був дуже радий, що батько й гостi починали потроху його
розумiть, з дечим почали згоджуваться, хоч в дечому й суперечилийому.
- Ти часом то нiби й правду видуму ш, - казав батько, - а часом то вже
й не знаю. Чи ти дуже розумний, а я вже надто дуже старий, чи ти брешеш, а
я сливе йму тобi вiри.
I батько поцiлувався з сином на добранiч. Гостi ви©хали з двора,
запрошенi на другий день на iменини. Але й батько довго не спав. Його
стурбували новi iде©, привезенi сином; його збентежила палка синова
розмова, промкиута завзяттям i щирiстю. Вже не час було йому ламать свою
сиву голову, переiначувать те, що лежало в головi кiлька десяткiв год, що
зляглося, як верстви снопiв в старому стiжку.
А син не мiг спати. Подушка пекла йому голову й лице, неначе вона була
насипана жаром; його тiло розгорiлось, а молода голова, вперше розпустивши
хвилi свiжих iдей за стiнами школи, розтривожилась, розпалилась. Мислi,
картини - все те опало його зо всiх бокiв, нiби сiпало, смикало його. Вiн
сiв на лiжку, обмахувався од жари руками, потiм встав, убрався й вийшов у
садок.
Нiч була гаряча, жнив'яна. Духота стояла сливе як удень. Свiжiсть
пiвночi не встигла здмухнуть вогню з гарячого лиця степу. Павло пiшов по
але©, i йому здавалось, нiби гiлля в гущавинi пригнiчу його зверху до
землi. Вiн перебiг садок, перескочив через тин i вийшов через вигон у
степ. Од заходу потягло тихесеньким, свiжiшим вiтрецем. Вiн пiшов у степ
назустрiч тiй прохолодi. Зорi пишно сяли в чистому небi, миготiли й
бризкали свiтом в сухому прозорому повiтрi. Метеори раз у раз спадали з
неба на степ, то нiби хто кропив небо огняною водою, то нiби огняний
палець велетня розпорював все небо од верху до самого низу. Зорi так ясно
сяли, що ввесь степ, навiть не освiчений мiсяцем, мрiв од краю до краю.
Садок i церква, верби й вiтряки мали якийсь фантастичний вигляд палацiв,
зубчастих стiн. Чорнобиль, бузина коло тину здавались цiлим лiсом; а
нарiзно стоячi будяки серед степу здавались гiллястими дубами. Павло пiшов
у степ, i степ почав перед його очима наче оживать пiд впливом недавньо©
науки в школi, недавньо© розмови й гарячих дум.
I по степу неначе перед його очима перелетiли на баских конях, мов тi
птицi, орди давнiх народiв, пересунулись важкi орди татар з чередою, з
верблюдами, гарбами й кiньми. I все те посунулось, полiзло на Ки©в, на
Укра©ну, заславши укра©нським трупом степи, поливши ©х укра©нською кров'ю.
Вiн згодом неначе побачив, як розлетiлись по степу соколами й орлами
козаки. Вiн так очевидячки роздивлявся на ©х конi, баскi та прудкi, на ©х
довгi чуби, що одставали од голов i маяли од вiтру, на ©х лиця, гарнi й
смiливi, на кунтушi ясноцвiтнi, що неначе все те й справдi дiялось тепер
перед його очима на широкому степу. От нiби перед його очима басували
гетьманськi конi, а на конях сидiли гетьмани-лицарi, а за ними вигравали
козаки на конях, мов хвилi на морi, манячили червоноверхими шапками, - i
перед ними оступались дикi орди, падали необережнi польсько-шляхетськi
голови. Все поле вкрилось трупом.
Потiм заворушилось по степу велике, як самий степ, вiйсько московське,
посипались крупами москалi, полiзли степовими мишами й сараною. Ще яснiше
заблищали зорi, частiше замиготiли метеори, розпорювали небо блискавкою
зверху донизу й освiчували ясно ввесь степ. I перед його очима розiслався
степ, ввесь облитий людською кров'ю, ввесь червоний, увесь засипаний
укра©нськими кiстками, засипаний попелом пожежi, укритий диким
гайворонням. Вся степова трава, всi степовi квiтки були неначе обмоченi в
кров, виросли, политi тi ю кров'ю, пускали корiння в кiстки й попiл,
розносили попiд небом пахощi, витягнутi з укра©нських душ, то козацьких,
то дiвоцьких, замордованих за те, що вони родились на тих степах, що
вдихнули в себе повiтря укра©нського неба, укра©нсько© землi. Мрiя так
ясно малювала перед ним страшнi картини укра©нського минувшого часу, що
вiн подивився собi пiд ноги, чи не хлюпа ться кров пiд його ногами.
То була не кров, а роса, що падала з холодного неба на гарячу землю.
Повiтря стало свiжiше. Край неба почав червонiть. I степ ще далi стало
видно. Роса вкрила траву й бiлiла проти сходу, неначе хто потрусив степ
iзумрудами й прикрив павутинням. На степу було так тихо, неначе вся земля
з селом, хатами й садками замерла на той час в мiцному снi. Тiльки
червоний край неба натякав на жи-воття, давав надiю, що незабаром все знов
оживе й почне вiковiчну незмiнну роботу. Трохи згодом на селi заспiвали
пiвнi. Радюк почував, що його голова вже прохолола, що його пульс кидався
рiвно. Вiн вернувсь додому, впав на лiжко й заснув мiцним сном щасливого
студента, що добре здав екзамен i при©хав додому на спочинок на вакацi©.
На другий день сонце високо щдбилося вгору, а Павло спав. Батько й мати
ходили тихесенько по кiмнатах, не гуркали дверима, щоб не збудить дорогого
гостя.
Того ж таки дня трапились iменини само© Радючки, i старий Радюк був
навiть радий тому, що при©дуть деякi сусiди, йому дуже хотiлось
похвалиться перед ними сво©м сином.
Вже сонце стало на вечiрньому прузi, як почали з'©жджаться ближчi
сусiди, котрi знали про тi iменини. Деякi попривозили сво©х дочок,
почувши, що при©хав молодий Радюк. Вечiр був погожий. В покоях було душно.
Хазяйка попросила гостей вийти пить чай на терасу. Вона сiла коло самовара
й наливала чай; кругом стола й на лавках сидiли хуторянки й хуторяни.
Тераса була без покрiвлi, вся обвита виноградом. Виноградний лист закривав
гостей од косого промiння сонця. Над терасою синiло вечiрн небо. Старий
Радюк балакав з сусiдами, а дами сидiли коло стола поруч з хазяйкою. Мiж
дамами кидалась в очi одна немолода удова капiтанша. То була Ликерiя
Петрiвна, на прiзвище Висока. Старий Радюк продражнив ©© Макухою. Панiя
Висока й справдi трошки скидалась на макуху, бо була присадкувата,
кругленька, з круглим повним лицем, котре од духоти почервонiло й лиснiло
од поту. Панiя Макуха ледве встигала обтирать його бiлою хусточкою та все
жалiлась на духоту. Невважаючи на свою дохожалiсть, вона любила
чепуриться, була вбрана в ясну сукню й мала на головi рожi, якi були б до
лиця молоденькiй паннi. Хоч непросвiчена й проста, але вона любила вдавать
з себе свiтську панiю й була з претензiями. Меж гiстьми було чимало
паннiв, але одна мiж ними була найкраща, хоч була i дуже молоденька. Вона
була вбрана в вишивану укра©нську сорочку, бо недавно була в Полтавi i
вгледiла там нову моду. Почувши од знайомих сусiд, що молодий Радюк
при©хав з Ки ва в укра©нському костюмi, вона зумисне вбралась i собi в
нацiональний костюм. Та хуторяночка звалась Галею, а прозивалась
Масюкiвною. Вона була небагатого роду, але гарна, як степова квiтка
весною. На фонi зеленого листу ©© чистий профiль був нiби намальований на
картинi. Вона була ще дуже молода. Довгеньке Масюкiвнине личко з чорними
бровами, з рум'янцями на щоках, з великими карими очима пригадувало цвiт
червоно© зiрки мiж зеленим бадиллям.
Павло Антонович довгенько не виходив до гостей i вийшов знов в
укра©нському убраннi, тiльки замiсть важко© свити на йому був легенький
лiтнiй сiртучок. Червоний пояс дуже гарно обгартував його тонкий стан. Вiн
привiтався до гостей по-укра©нськiй. Панни очевидячки якось зам'ялись, а
панiя Макуха осмiхнулась, закрутила головою та ще гiрше почервонiла й
частiше обтирала хусточкою лице.
- Як гарно ви, Павле Антоновичу, убралися по-сiльськiй! - сказала панiя
Висока тоном, в котрому була думка надво .
- От так, як бачите! - сказав молодий Радюк i сiв на схiдцях тераси,
якраз спиною до панi© Високо©, так що його потилиця була проти ©© очей. А
для не© дуже хотiлось надивиться на його очi!
- Просто неба на землi сiли, Павле Антоновичу? - зачiпала його панiя
Висока.
_-_ Просто неба на схiдцях! - сказав вiн, повернувши на час лице до не©
й знов одвернувши очi до молодо© Масюкiвни, що сидiла в куточку окроми й
почервонiла, як мережки ©© рукавiв.
- Прошу покiрно сiсти на стiльцi! - знов сказала Ликерiя Петрiвна,
показуючи на порожнiй стiлець, що стояв саме проти не©.
Молодий Радюк послухав ©©, але сiв на стiльцi до не© боком, а лицем
просто до Масюкiвни, й почав говорити до не© по-укра©нськiй. Панна
почервонiла й одказувала йому тi ю страшною мiшаниною, котру на Укра©нi
звуть великоруською мовою.
- Як ви до нас говорите по-модному! - промовила панiя Висока й собi
по-укра©нськiй.
- Ото в нас така поведенцiя настала! - одказав ©й Радюк.
- Може, ви й насiннячко лузатимете по-нашому, по-сiльському? Шкода, що
не взяла з собою! - сказала йому панiя Висока жартовливо, але смiливо, як
людина дуже знайома i вхожа до Радюкiв.
- Шкода, що ви забули.
Всi засмiялись, а Радючка осмiхнулась якось гiрко, i лице ©©
зажурилось.
- Яка теперечки пiшла чудна мода! Все сiльська та сiльська. I убрання
носять сiльське, i говорять по-сiльськiй, - говорила панiя Висока, нiби
сама до себе.
- I пiсень спiва мо сiльських, i пишемо книжки сiльською мовою, бо ми,
панi Висока, демократи. Не знаю, як ви?
Панiя Висока не зрозумiла того слова, не зрозумiла, чи то щось добре,
чи щось погане, i, щоб не вшелепаться, затерла, зам'яла розмову,
попрохавши в хазяйки чаю. Молодий Радюк посунув до не© молочничок з
молоком.
- Дякую вам! Я понедiлкую! - промовила трохи гордо панiя Висока. -
Сьогоднi понедiлок!
- Вибачайте, коли так. I ви цiлий рiк понедiлку те?
- От i цiлий рiк! У вас в Ки вi поведенцiя на все сiльське, а не
зна те, як на селi поводиться в нас. Од великодня до св. Духа[59] нiхто не
понедiлку .
- Чи не доволi ж вам тих серед та п'ятниць?
- Що це ви говорите про середи та п'ятницi, неначе про вiвцi та кози? -
промовила панiя Висока.
- А менi зда ться, якби ви сьогоднi оскоромились, то не великий був би
грiх. Скiльки скорому, стiльки й грiха, - кажуть у приказцi.
- О, панiю Високу не пiдведеш, сину! - обiзвався старий Радюк. - Чи ви
пак зна те, як раз сповiдалась молодиця в лаврi? Пита чернець в не© на
духу: "Чим ти грiшна, молодице?" А вона каже: "Ой батюшко! великий маю
грiх на душi. Раз у святу п'ятницю годувала дитину молоком, та забула, що
п'ятниця, та й облизала ложку". А чернець каже: "Лижи ж ти сухого макогона
щоп'ятницi до самого великодня".
Всi засмiялись, а панiя Висока промовила: "Смiйтесь, смiйтесь! З
посмiху люди бувають, як приказують селяни, та глядiть, щоб навпiсля не
плакали!"
Радючка не держала постiв, але ©й здалось це не до ладу, що син з
батьком неначе змовились кепкувать над постами перед ©© гiстьми, котрi
поважали пости.
- Зна мо й ми вас, посниць! - додав старий Радюк. - У вас у пiст i
грибки й опеньки, i рибка й варення, i узвар i кутя, й пирiжки з усякою
начинкою. Давай тiльки, боже, апетиту.
- От я хоч i держуся сiльсько© поведенцi©, але не дуже люблю сiльське
понедiлкування й усякi сiльськi забобони, - промовив молодий Радюк.
- Забобони забобонами, але мiж тими забобонами багацько дечого, що й
вам, вченим, не по головi. Не дуже лишень потрiпуйте село, коли любите
сiльську поведенцiю.
- Панi Висока, - промовив Радюк, i кров кинулася йому до голови, - ми
любимо що луччого в селi, але село ма багато дечого темного, бо туди ще
не прийшов свiт науки. Хто ж буде любити вiдьом, знахарок з ©х лiками
безтолковими, з ©х виливанням на лопатi, на порозi, з ©х завiрчуванням,
пiдливанням? Хто ж любитиме Лису гору[60] з хвостатими вiдьмами i всяку
сiльську нiсенiтницю? I кому потрiбне все те? I хто ж такий розумний, що
йнятиме вiри?
- Павле Антоновичу! говорiть, та не проговорюйтесь! - сказала панiя
Висока. - Що ви менi кажете, коли я дещо на сво© очi бачила...
- Чи не бачили ви часом, як баба витягла пiдсакою щуку, а вона стала
телям та й побiгла в лiс? - сказав старий Радюк.
- Не те я бачила, а дещо мудрiше од того.
- А що ж? Як вiдьми доять молоко, пiдставивши дiйницю пiд стрiху або
одiткнувши в дверях кiлочок? - обiзвався старий Радюк.
- А хоч би й те!
- багато в свiтi такого, чого ви, вченi люди, ще не постерегли. Що ви
говорите, коли я сама можу вилiчить од пропасницi симпатi ю! - промовила
стара Радючка й дуже здивувала свого молодого сина.
- Як же ви, мамо, ©© лiчите? - спитав син, не ймучи вiри сво©м вухам,
щоб його мати, що вчилась в iнститутi, вiрила в такi способи лiкiв.
- А так! Напишу кiлька таких слiв на склянцi, потiм змию водою й дам ту
воду випить слабому, то вiн i одужа .
- Хто ж вам переказав ту мiстерiю?
- Наша начальниця в iнститутi, одна графиня з Петербурга, - сказала
мати дуже поважно, вважаючи на такий авторитет.
- Мабуть, вона була спiритка або масонка[61], незгiрше наших сiльських
спiритiв, що лiтають на днищах на Лису гору, - промовив молодий Радюк.
Молода кров вдарила йому в голову.
- Оце, як голова в мене чогось заболiла! - вихопилось у його
несподiвано.
- Як у вас часто болить голова, то я вам пришлю шапочку з голови св.
Iвана многострадального, що в пещерах. Тiльки ви народ молодий... Ой, лихо
з вами, та й годi! - бiдкалась панiя Макуха, важко зiтхнувши.
- Носiть вже ви шапочки, а я не буду, - промовив Радюк аж сердито. Його
дуже вразила темнота того товариства, серед котрого вiн хотiв
проповiдувать сво© iде©, i вiн засмутився недоброхiть. - Менi треба
доктора, бо шапочка нiчого не поможе, - сказав вiн.
Вже смеркло. Надворi було так тихо, що як принесли свiтло, то свiчки
горiли, неначе в горницi. Всiм не хотiлось йти в поко©, всiм було тепло,
гарно й весело. Розмова про страхiття нагнала трохи страху на паннiв й
панiй; вони втихли й сидiли мовчки. Панi Високiй здавалось, що от-от якесь
страховище з рогами.просуне руку через виноград i вхопить ©© за шию. Вона
навiть оступилась, аж одскочила й сiла серед ганку, ближче до Павла,
котрий тим часом одсунувся од не© й пiшов до паннiв. Батько хотiв
почваниться перед сусiдами сином i почав його зачiпать.
- Так що, сину? Панiя Висока вiрить в сiльськi чуда? - спитав вiн сина.
- Якби пак тiльки панi© вiрили, а то часом i пани вiрять!
- Що вже що, сину, а й я не люблю дечого того, що тобi не подоба ться.
I в мене вже давненько почала спадать з очей полуда. Робiть i думайте вже
ви, молодi" за нас, старих.
- Коли б пак ви сидiли нишком та не перебаранчали! - промовив син трохи
сердито, зирнувши на одного понурого сусiда, що колись служив в Полтавi в
полiцi©.
При тих словах молодий Радюк пiшов i сiв коло Масюкiвни. © великi карi
очi блищали, як зорi. Однi ©© очi освiтили й пригрiли його серед темряви
того товариства. Йому так було гарно й тепло при тих ясних очах, що пiсня
сама наверталась йому на думку. Мiсяць на пiдпо нi глянув через терасу з
неба на гостей, i поезiя повiяла крилом над молодими людьми. Радюк почав
укра©нсько© пiснi чистим горьовим басом. Панiя Макуха зараз-таки пристала
до його, бо спiвала дуже гарно. Мелодiя, наче пошесть, заметила й гостей.
Старий Радюк зараз затяг i собi, а за ним деякi гостi. Павло почув, що
Масюкiвна, червона, як макiвка, почала спiвати чистим чудовим голосом.
Тим часом мiсяць пiднявся високо. Пiсля вечерi близькi сусiди почали
прощатись, щоб заранi вернуться до господи. Панiя Висока дуже просила
молодого Радюка не забувати ©© й звертать частiше до ©© двора.
- А як ви часом мене причару те, що я тодi на свiтi божому робитиму? -
казав молодий Радюк.
Панiя Висока засмiялась, бо його слова були дуже пiдлесливi задля не©.
- О, я двiр свiй обсную i дорогу вам зiллям переллю. Тiльки при©дьте та
вступiть в мою оселю, то спроста вже й не ви©дете. Коли хочете, то й не
©дьте, бо напою вас таким зiллям до любощiв, що всi нашi сусiдськi панни
помруть од кохання: так ви будете всiм до вподоби.
- Ви, мабуть, така чарiвниця, про яку спiвають, що вона чарiв не знала,
а Гриця причарувала, бо була чорнобрива, тим i чарiвниця справедлива, -
сказав старий Радюк.
Той комплiмент дуже сподобався Високiй, бо вона почервонiла, неначе
молоденька дiвчина. Всi хуторянськi панни смiялись з не© в вiчi. Молодий
студент щирiше й привiтнiше попрощався з Галею Масюкiвною. Панiя Висока
запримiтила те i якось цiлим лицем моргнула на молодого Радюка.
Вакацiями молодий студент ©здив в гостi до сусiд, був навiть у Ликерi©
Петрiвни Високо© i скрiзь проповiдував сво© iде©, котрi не давали йому
спокою, неначе муляли йому в головi, доки вiн не порозносив ©х по сусiдах.
Всi загомонiли за молодого Радюка. Радюк зумисне дражнився з Високою й
iншими провiнцiалками i розказував ©м страшнi речi про вчених
нiмцiв-безбожникiв. Раз вiн так наговорив Високiй про тих нiмцiв, що вона
теж добре стурбувалась. й здалось, що швидко буде кiнець свiту або що на
землi почина ться щось страшне. I ©й раз приснився страшний сон, неначе тi
нiмцi поперекидались усякими звiрами й дiдьками, рогатими й хвостатими, та
все дражнились з не©. Такий страшний сон снився ©й цiлу нiч до самого
свiту.
Одпочивши добре на волi, молодий Радюк почав думи думати молодою
головою. Наймилiшим мiсцем його молодих дум був старий садок. Наниз од
дому Радюка колись давно була посаджена алея з лип та дубiв, але натура
давно попсувала дiло людських рук. Старi липи та дуби росли вже давно по
сво©й волi; деякi виступили за алею й широко розкидали сво гiлля на всi
боки. Два дуби вигнались вище за липи серед само© але©. Колишня алея стала
вже лабiринтом старого дерева, пiд котрим росла зелена трава, рiвна й
гладенька, як килим, а за але ю на низинi блищала ясно-зелена осока, така
зелена й ясна, що в найсумнiшу негоду здавалось, неначе на не© свiтило
сонце. Молодий Радюк любив ходить помiж тим старим деревом, мiж липами та
дубами, любив саму гущавину, де серед сонячного дня було сливе поночi.
Радюк побув рiк в унiверситетi i вже скинув з себе той космополiтизм
або великорущину, якою надаря нашу молодiж великоруська гiмназiя.
вропейськi iде© й наука показали йому новий свiт, нове живоття. Його
давнi дитячi лiта в Журбанях, з укра©нською мовою й пiснею, мiж челяддю й
селянами, тепер неначе вертались знов.
Чудове, пишне укра©нське село в лiтнiй час, зелене й пахуче, все в
квiтках! Чудовий, богом благословенний I богом забутий край! Хто бачив
його не очима тiльки, а бачив серцем i душею, той повiк його не забуде.
В Журбанях ввечерi на вулицi до пiвночi спiвали хлопцi й дiвчата. Радюк
до пiвночi ходив в але©, по садку, доки не стихала остання пiсня на селi,
доки не засипали дiвчата й хлопцi разом з спiвучим птаством. На чистому
повiтрi до його долiтали виразно самi слова пiсень, повнi високо© поезi©,
просто© й пахучо©, як квiтки зеленого степу. Обвiяний духом поезi©,
пiсень, неба, тепла, квiток, вiн неначе бачив душею свою Укра©ну, свою
дорогу Укра©ну будущо-го часу. Вона вся вставала перед ним, гарна, як рай,
чудова, як дiвчина першо© пори сво © краси, вся засаджена садками,
виноградом i лiсами, вся облита рiками й каналами, з багатими городами й
селами. Укра©на вставала перед ним з сво©м гордим, поетичним i добрим
народом, багатим i просвiченим, з вольним народом, без усякого ярма на
ши©, з сво ю мовою в лiтературi, з сво ю наукою й поезi ю. I вiн неначе
почув душею, як та поезiя розвива ться, мов рожа в садку, в розкiшну,
багату й вольну лiтературу. I перед його очима неначе розгортувалась
театральна сцена, де вiн бачив все те уявки. Як той чудовий сон, бачив вiн
такою Укра©ну.
I молодий Радюк почував душею, що все те мусить сходить i рости само,
не полите водою й росою, без усяко© помочi, пiд гарячим камiнням i пiском,
зумисне накиданим зверху. Молодий хлопець почував, що в його душi
виникають все невеселi, смутнi думи. I як вiн бiльше думав про свiй народ
i Укра©ну, то його душа нiби тонула в якiйсь темнiй безвiстi, де не було
нi дна, нi верху, де не було за вiщо вхопиться, хiба за одно повiтря.
Думи, як осiннi хмари, наполягали на молоде чоло. В його душi була
мета, ясна й проста - народ й Укра©на, але на скiльки дорiжок розбiгався
великий шлях до тi © мети! I од чого почать? I за що взяться? Та дума знов
кидала його в якусь страшну безодню, де не було й дна, де доводилось
вхопиться хiба за промiння сонця.
А зорi так пишно сяли на синьому небi! А земля й небо млiли так солодко
в теплому повiтрi, що будили сподiвання, навiвали якесь щастя, якийсь
спокiй на кожну душу i, зда ться, були ладнi заго©ть смертельнi рани
кожно© душi, а тим бiльше - душi молодо©.
Невважаючи на все, Радюк був дуже щасливий в тi унiверситетськi
вакацi©. Вiн добре здав екзамени, одпочив на селi. I в сво© молодi лiта
вiн почував у себе стiльки сили й волi! Його життя здавалось йому таким
довгим без кiнця, що всi сумнi й чорнi думи почали зсовуваться й ховались
десь далеко. Його не лякала нiяка притичина i не перепиняла його на стежцi
життя. Йому здавалось, що вiн усе переможе й перебуде, усе вiзьме i всього
добуде, чого тiльки його душа забажа !
Щаслива, тричi щаслива пора молодого життя й думок. Щасливi лiта,
щасливий час, повний надiями! Це не бува двiчi в життi, бо людина не
цвiте двiчi.
Молодий Радюк часто вертався спать з такими смiливими мрiями, що весела
пiсня й пiсня козацька сама намагалась. I часто його пiсня зливалась з
пiснею будлi-якого парубка, що дуже пiзно вертався городами з вулицi од
мило©. В таку щасливу годину на його думку спадала постать молоденько©
хуторяночки, з гарним, щиро укра©нським личком, з чорними бровами, котра
не розумiла нi добра, нi зла, i спадала, як роса на квiтки, як поезiя, як
пiсня, що повеселить серце та й пурхне метеликом на повiтря.
Раз якось на тижнi трапилось свято. На вигонi, на вулицях ворушився
народ, убраний по-празниковому. На призьбах сидiли жiнки й чоловiки.
Дiвчата й хлопцi стояли купами пiд вербами, балакали, жартували, лузали
насiння. Молодого Радюка взяла охота пiти по селi, подивиться на людей.
Накинувши на плечi свиту, вбравшись зовсiм по-сiльськiй, вiн пiшов довгою
вулицею через село.
Дивиться вiн, аж на однiй хатi стримить застромлена в стрiху довга
хворостина. На хворостинi зверху стримiла чорна дощечка, а на дощечцi була
намальована бiла пляшка й чарка.
Йому закортiло заглянуть в той шинок, бо таких шинкiв давнiше не було в
Журбанях. Вiн увiйшов у шинк i побачив там жидiвську сiм'ю. В Журбанях вiн
не бачив i досi жидiв, опрiч орендаря в корчмi. В тiм шинку було повно
людей.
Перейшов вiн на другий куток i там побачив такий самий шинк, на котрому
в стрiсi стирчала на палицi дощечка з намальованою пляшкою й чаркою.
Заглянув вiн i в той шинк i там побачив жидiвську сiм'ю. Людей було
повнiсiнько.
Радюк вийшов на вигон i побачив сiльську школу. То була невеличка хата,
не бiльша од шинкiв. Вона стояла на вигонi окроми, далеченько од хат. Коло
школи було пусто, бо вона була не обгороджена тином. Стiни були не
опорядженi; около було оббите дощем, облуплене. Корови й свинi чухались об
стiни, об угли. На вуглах були слiди свинячих спин, замазаних грязюкою. З
обсмиканих стрiх висiла солома. В побитi шибки були позаправлюванi лубки.
В деяких вiкнах зовсiм не було тахоль в шибках.
"Ану, зайду подивлюсь, хоч тепер час робочий i школярiв нема в школi",
i робить по чийомусь там розумовi чи по баб'ячих давнiх переказах.
- Боже мiй! Що з тобою сталося? Що там у вас дi ться в тих школах, коли
ти так змiнився, зовсiм не той став! - бiдкалась мати й нiяк не могла
втямить, а тiльки догадувалась, що з ним сталась якась змiна, котра дуже
не припадала ©й до серця. - Не п' чаю, не ©сть, сердиться, верещить! Ти
собi груди порвеш! Що там у вас ско©лось таке безглузде по школах? Я не
спатиму цi © ночi.
- Про мене, мамо, й не спiть, а зо мною сталося те, що бачите.
- Бач, жiнко, було його малим не пускать горобцiв дерти з мужицькими
дiтьми, - промовив батько, - а все то в тому виннi горобчики!
Той жарт розсмiшив усiх. Всi засмiялись, навiть молодий студент
осмiхнувся, а гостi не знали, що думать, що й казать. Одначе всi вони
кинулись до заборонених творiв Шевченка, i дехто почав ©х голосно читать.
Всi слухали з великою охотою й цiкавiстю, незгiрше, як слухали й молодого
Радюка.
Павло тим часом замовк i пив чай. його пульс кидався дуже швидко, лице
горiло. Вiн утомився й мовчав. А з-за вуглiв i кущiв виглядали дiвчата й
молодицi. По дворi пiшла чутка, що при©хав панич з Ки ва й привiз з собою
якогось парубка, та такого гарного, що й пером не списати i не змалювать!
Всi дiвчата й молодицi, одна за одною, побiгли дивиться на того парубка,
що пiшов слiдком за паничем i втирився в панський ганок. Одначе зараз вони
впiзнали в тому парубковi свого панича й не могли одiрвать од його очей.
- Та й гарний же наш панич в парубоцькому убраннi! - сказала одна
наймичка до дiвчат.
- А яка на йому сорочка! Неначе золотом шита; а яка застiжка! Ой гарний
же, як сонце, як мiсяць! - промовила друга дiвчина, пiдiймаючись
навшпиньки з-за плечей молодицi.
Тим часом почали налагоджувать стiл для вечерi.
- Оце прошу тебе, сину, за одну рiч! Ти переднiше на©жся, напийся, а
потiм будеш говорити, про мене, й до свiту, - просила мати сина.
Син так i зробив. Закачавши трохи рукава свити, вiн почав уплiтать
печене й варене, та так швидко, неначе хапався, нiби йому треба було от-от
зараз бiгти на лекцiю, щоб не опiзниться. Батько тим часом розказував йому
за хуторянських паннiв та про одну сусiду, панiю Макуху.
- Як прийде до нас завтра панiя Макуха, то ти, сину, побалакай з нею i
про волю, i про долю. От хто заговорить з тобою! - сказав старий Радюк, i
всi гостi зареготались разом.
- I таких треба навчать, як ваша Макуха, i таких треба просвiчувать
сьогочасними вропейськими iдеями. Бо звiдкiль же вони наберуться тих
iдей? Газети до ©х не доходять, людей просвiчених вони не бачать. Ростуть
собi, як лопух на городi, як той степовий бур'ян.
- О, вибачай! Панiя Макуха зовсiм не хуторянський лопух! Вона часом i
фiлософству . Раз менi казала: "Що то пак бог дав! Як-от курка, то й
птиця, i несеться; а як кiшка, то вже й звiр, i навiть не несеться, а
котиться. Так вже, мабуть, дав господь милосердний". Ти, сину, таки ©©
просвiти! Вона тебе зрозумi i втямить тво© iде©.
Пiсля вечерi Павло таки не втерпiв i знов розпочав розмову про новi
iде© з батьком та гiстьми. Мати вже давно пiшла спати, а вони все балакали
та балакали. Син був дуже радий, що батько й гостi починали потроху його
розумiть, з дечим почали згоджуваться, хоч в дечому й суперечилийому.
- Ти часом то нiби й правду видуму ш, - казав батько, - а часом то вже
й не знаю. Чи ти дуже розумний, а я вже надто дуже старий, чи ти брешеш, а
я сливе йму тобi вiри.
I батько поцiлувався з сином на добранiч. Гостi ви©хали з двора,
запрошенi на другий день на iменини. Але й батько довго не спав. Його
стурбували новi iде©, привезенi сином; його збентежила палка синова
розмова, промкиута завзяттям i щирiстю. Вже не час було йому ламать свою
сиву голову, переiначувать те, що лежало в головi кiлька десяткiв год, що
зляглося, як верстви снопiв в старому стiжку.
А син не мiг спати. Подушка пекла йому голову й лице, неначе вона була
насипана жаром; його тiло розгорiлось, а молода голова, вперше розпустивши
хвилi свiжих iдей за стiнами школи, розтривожилась, розпалилась. Мислi,
картини - все те опало його зо всiх бокiв, нiби сiпало, смикало його. Вiн
сiв на лiжку, обмахувався од жари руками, потiм встав, убрався й вийшов у
садок.
Нiч була гаряча, жнив'яна. Духота стояла сливе як удень. Свiжiсть
пiвночi не встигла здмухнуть вогню з гарячого лиця степу. Павло пiшов по
але©, i йому здавалось, нiби гiлля в гущавинi пригнiчу його зверху до
землi. Вiн перебiг садок, перескочив через тин i вийшов через вигон у
степ. Од заходу потягло тихесеньким, свiжiшим вiтрецем. Вiн пiшов у степ
назустрiч тiй прохолодi. Зорi пишно сяли в чистому небi, миготiли й
бризкали свiтом в сухому прозорому повiтрi. Метеори раз у раз спадали з
неба на степ, то нiби хто кропив небо огняною водою, то нiби огняний
палець велетня розпорював все небо од верху до самого низу. Зорi так ясно
сяли, що ввесь степ, навiть не освiчений мiсяцем, мрiв од краю до краю.
Садок i церква, верби й вiтряки мали якийсь фантастичний вигляд палацiв,
зубчастих стiн. Чорнобиль, бузина коло тину здавались цiлим лiсом; а
нарiзно стоячi будяки серед степу здавались гiллястими дубами. Павло пiшов
у степ, i степ почав перед його очима наче оживать пiд впливом недавньо©
науки в школi, недавньо© розмови й гарячих дум.
I по степу неначе перед його очима перелетiли на баских конях, мов тi
птицi, орди давнiх народiв, пересунулись важкi орди татар з чередою, з
верблюдами, гарбами й кiньми. I все те посунулось, полiзло на Ки©в, на
Укра©ну, заславши укра©нським трупом степи, поливши ©х укра©нською кров'ю.
Вiн згодом неначе побачив, як розлетiлись по степу соколами й орлами
козаки. Вiн так очевидячки роздивлявся на ©х конi, баскi та прудкi, на ©х
довгi чуби, що одставали од голов i маяли од вiтру, на ©х лиця, гарнi й
смiливi, на кунтушi ясноцвiтнi, що неначе все те й справдi дiялось тепер
перед його очима на широкому степу. От нiби перед його очима басували
гетьманськi конi, а на конях сидiли гетьмани-лицарi, а за ними вигравали
козаки на конях, мов хвилi на морi, манячили червоноверхими шапками, - i
перед ними оступались дикi орди, падали необережнi польсько-шляхетськi
голови. Все поле вкрилось трупом.
Потiм заворушилось по степу велике, як самий степ, вiйсько московське,
посипались крупами москалi, полiзли степовими мишами й сараною. Ще яснiше
заблищали зорi, частiше замиготiли метеори, розпорювали небо блискавкою
зверху донизу й освiчували ясно ввесь степ. I перед його очима розiслався
степ, ввесь облитий людською кров'ю, ввесь червоний, увесь засипаний
укра©нськими кiстками, засипаний попелом пожежi, укритий диким
гайворонням. Вся степова трава, всi степовi квiтки були неначе обмоченi в
кров, виросли, политi тi ю кров'ю, пускали корiння в кiстки й попiл,
розносили попiд небом пахощi, витягнутi з укра©нських душ, то козацьких,
то дiвоцьких, замордованих за те, що вони родились на тих степах, що
вдихнули в себе повiтря укра©нського неба, укра©нсько© землi. Мрiя так
ясно малювала перед ним страшнi картини укра©нського минувшого часу, що
вiн подивився собi пiд ноги, чи не хлюпа ться кров пiд його ногами.
То була не кров, а роса, що падала з холодного неба на гарячу землю.
Повiтря стало свiжiше. Край неба почав червонiть. I степ ще далi стало
видно. Роса вкрила траву й бiлiла проти сходу, неначе хто потрусив степ
iзумрудами й прикрив павутинням. На степу було так тихо, неначе вся земля
з селом, хатами й садками замерла на той час в мiцному снi. Тiльки
червоний край неба натякав на жи-воття, давав надiю, що незабаром все знов
оживе й почне вiковiчну незмiнну роботу. Трохи згодом на селi заспiвали
пiвнi. Радюк почував, що його голова вже прохолола, що його пульс кидався
рiвно. Вiн вернувсь додому, впав на лiжко й заснув мiцним сном щасливого
студента, що добре здав екзамен i при©хав додому на спочинок на вакацi©.
На другий день сонце високо щдбилося вгору, а Павло спав. Батько й мати
ходили тихесенько по кiмнатах, не гуркали дверима, щоб не збудить дорогого
гостя.
Того ж таки дня трапились iменини само© Радючки, i старий Радюк був
навiть радий тому, що при©дуть деякi сусiди, йому дуже хотiлось
похвалиться перед ними сво©м сином.
Вже сонце стало на вечiрньому прузi, як почали з'©жджаться ближчi
сусiди, котрi знали про тi iменини. Деякi попривозили сво©х дочок,
почувши, що при©хав молодий Радюк. Вечiр був погожий. В покоях було душно.
Хазяйка попросила гостей вийти пить чай на терасу. Вона сiла коло самовара
й наливала чай; кругом стола й на лавках сидiли хуторянки й хуторяни.
Тераса була без покрiвлi, вся обвита виноградом. Виноградний лист закривав
гостей од косого промiння сонця. Над терасою синiло вечiрн небо. Старий
Радюк балакав з сусiдами, а дами сидiли коло стола поруч з хазяйкою. Мiж
дамами кидалась в очi одна немолода удова капiтанша. То була Ликерiя
Петрiвна, на прiзвище Висока. Старий Радюк продражнив ©© Макухою. Панiя
Висока й справдi трошки скидалась на макуху, бо була присадкувата,
кругленька, з круглим повним лицем, котре од духоти почервонiло й лиснiло
од поту. Панiя Макуха ледве встигала обтирать його бiлою хусточкою та все
жалiлась на духоту. Невважаючи на свою дохожалiсть, вона любила
чепуриться, була вбрана в ясну сукню й мала на головi рожi, якi були б до
лиця молоденькiй паннi. Хоч непросвiчена й проста, але вона любила вдавать
з себе свiтську панiю й була з претензiями. Меж гiстьми було чимало
паннiв, але одна мiж ними була найкраща, хоч була i дуже молоденька. Вона
була вбрана в вишивану укра©нську сорочку, бо недавно була в Полтавi i
вгледiла там нову моду. Почувши од знайомих сусiд, що молодий Радюк
при©хав з Ки ва в укра©нському костюмi, вона зумисне вбралась i собi в
нацiональний костюм. Та хуторяночка звалась Галею, а прозивалась
Масюкiвною. Вона була небагатого роду, але гарна, як степова квiтка
весною. На фонi зеленого листу ©© чистий профiль був нiби намальований на
картинi. Вона була ще дуже молода. Довгеньке Масюкiвнине личко з чорними
бровами, з рум'янцями на щоках, з великими карими очима пригадувало цвiт
червоно© зiрки мiж зеленим бадиллям.
Павло Антонович довгенько не виходив до гостей i вийшов знов в
укра©нському убраннi, тiльки замiсть важко© свити на йому був легенький
лiтнiй сiртучок. Червоний пояс дуже гарно обгартував його тонкий стан. Вiн
привiтався до гостей по-укра©нськiй. Панни очевидячки якось зам'ялись, а
панiя Макуха осмiхнулась, закрутила головою та ще гiрше почервонiла й
частiше обтирала хусточкою лице.
- Як гарно ви, Павле Антоновичу, убралися по-сiльськiй! - сказала панiя
Висока тоном, в котрому була думка надво .
- От так, як бачите! - сказав молодий Радюк i сiв на схiдцях тераси,
якраз спиною до панi© Високо©, так що його потилиця була проти ©© очей. А
для не© дуже хотiлось надивиться на його очi!
- Просто неба на землi сiли, Павле Антоновичу? - зачiпала його панiя
Висока.
_-_ Просто неба на схiдцях! - сказав вiн, повернувши на час лице до не©
й знов одвернувши очi до молодо© Масюкiвни, що сидiла в куточку окроми й
почервонiла, як мережки ©© рукавiв.
- Прошу покiрно сiсти на стiльцi! - знов сказала Ликерiя Петрiвна,
показуючи на порожнiй стiлець, що стояв саме проти не©.
Молодий Радюк послухав ©©, але сiв на стiльцi до не© боком, а лицем
просто до Масюкiвни, й почав говорити до не© по-укра©нськiй. Панна
почервонiла й одказувала йому тi ю страшною мiшаниною, котру на Укра©нi
звуть великоруською мовою.
- Як ви до нас говорите по-модному! - промовила панiя Висока й собi
по-укра©нськiй.
- Ото в нас така поведенцiя настала! - одказав ©й Радюк.
- Може, ви й насiннячко лузатимете по-нашому, по-сiльському? Шкода, що
не взяла з собою! - сказала йому панiя Висока жартовливо, але смiливо, як
людина дуже знайома i вхожа до Радюкiв.
- Шкода, що ви забули.
Всi засмiялись, а Радючка осмiхнулась якось гiрко, i лице ©©
зажурилось.
- Яка теперечки пiшла чудна мода! Все сiльська та сiльська. I убрання
носять сiльське, i говорять по-сiльськiй, - говорила панiя Висока, нiби
сама до себе.
- I пiсень спiва мо сiльських, i пишемо книжки сiльською мовою, бо ми,
панi Висока, демократи. Не знаю, як ви?
Панiя Висока не зрозумiла того слова, не зрозумiла, чи то щось добре,
чи щось погане, i, щоб не вшелепаться, затерла, зам'яла розмову,
попрохавши в хазяйки чаю. Молодий Радюк посунув до не© молочничок з
молоком.
- Дякую вам! Я понедiлкую! - промовила трохи гордо панiя Висока. -
Сьогоднi понедiлок!
- Вибачайте, коли так. I ви цiлий рiк понедiлку те?
- От i цiлий рiк! У вас в Ки вi поведенцiя на все сiльське, а не
зна те, як на селi поводиться в нас. Од великодня до св. Духа[59] нiхто не
понедiлку .
- Чи не доволi ж вам тих серед та п'ятниць?
- Що це ви говорите про середи та п'ятницi, неначе про вiвцi та кози? -
промовила панiя Висока.
- А менi зда ться, якби ви сьогоднi оскоромились, то не великий був би
грiх. Скiльки скорому, стiльки й грiха, - кажуть у приказцi.
- О, панiю Високу не пiдведеш, сину! - обiзвався старий Радюк. - Чи ви
пак зна те, як раз сповiдалась молодиця в лаврi? Пита чернець в не© на
духу: "Чим ти грiшна, молодице?" А вона каже: "Ой батюшко! великий маю
грiх на душi. Раз у святу п'ятницю годувала дитину молоком, та забула, що
п'ятниця, та й облизала ложку". А чернець каже: "Лижи ж ти сухого макогона
щоп'ятницi до самого великодня".
Всi засмiялись, а панiя Висока промовила: "Смiйтесь, смiйтесь! З
посмiху люди бувають, як приказують селяни, та глядiть, щоб навпiсля не
плакали!"
Радючка не держала постiв, але ©й здалось це не до ладу, що син з
батьком неначе змовились кепкувать над постами перед ©© гiстьми, котрi
поважали пости.
- Зна мо й ми вас, посниць! - додав старий Радюк. - У вас у пiст i
грибки й опеньки, i рибка й варення, i узвар i кутя, й пирiжки з усякою
начинкою. Давай тiльки, боже, апетиту.
- От я хоч i держуся сiльсько© поведенцi©, але не дуже люблю сiльське
понедiлкування й усякi сiльськi забобони, - промовив молодий Радюк.
- Забобони забобонами, але мiж тими забобонами багацько дечого, що й
вам, вченим, не по головi. Не дуже лишень потрiпуйте село, коли любите
сiльську поведенцiю.
- Панi Висока, - промовив Радюк, i кров кинулася йому до голови, - ми
любимо що луччого в селi, але село ма багато дечого темного, бо туди ще
не прийшов свiт науки. Хто ж буде любити вiдьом, знахарок з ©х лiками
безтолковими, з ©х виливанням на лопатi, на порозi, з ©х завiрчуванням,
пiдливанням? Хто ж любитиме Лису гору[60] з хвостатими вiдьмами i всяку
сiльську нiсенiтницю? I кому потрiбне все те? I хто ж такий розумний, що
йнятиме вiри?
- Павле Антоновичу! говорiть, та не проговорюйтесь! - сказала панiя
Висока. - Що ви менi кажете, коли я дещо на сво© очi бачила...
- Чи не бачили ви часом, як баба витягла пiдсакою щуку, а вона стала
телям та й побiгла в лiс? - сказав старий Радюк.
- Не те я бачила, а дещо мудрiше од того.
- А що ж? Як вiдьми доять молоко, пiдставивши дiйницю пiд стрiху або
одiткнувши в дверях кiлочок? - обiзвався старий Радюк.
- А хоч би й те!
- багато в свiтi такого, чого ви, вченi люди, ще не постерегли. Що ви
говорите, коли я сама можу вилiчить од пропасницi симпатi ю! - промовила
стара Радючка й дуже здивувала свого молодого сина.
- Як же ви, мамо, ©© лiчите? - спитав син, не ймучи вiри сво©м вухам,
щоб його мати, що вчилась в iнститутi, вiрила в такi способи лiкiв.
- А так! Напишу кiлька таких слiв на склянцi, потiм змию водою й дам ту
воду випить слабому, то вiн i одужа .
- Хто ж вам переказав ту мiстерiю?
- Наша начальниця в iнститутi, одна графиня з Петербурга, - сказала
мати дуже поважно, вважаючи на такий авторитет.
- Мабуть, вона була спiритка або масонка[61], незгiрше наших сiльських
спiритiв, що лiтають на днищах на Лису гору, - промовив молодий Радюк.
Молода кров вдарила йому в голову.
- Оце, як голова в мене чогось заболiла! - вихопилось у його
несподiвано.
- Як у вас часто болить голова, то я вам пришлю шапочку з голови св.
Iвана многострадального, що в пещерах. Тiльки ви народ молодий... Ой, лихо
з вами, та й годi! - бiдкалась панiя Макуха, важко зiтхнувши.
- Носiть вже ви шапочки, а я не буду, - промовив Радюк аж сердито. Його
дуже вразила темнота того товариства, серед котрого вiн хотiв
проповiдувать сво© iде©, i вiн засмутився недоброхiть. - Менi треба
доктора, бо шапочка нiчого не поможе, - сказав вiн.
Вже смеркло. Надворi було так тихо, що як принесли свiтло, то свiчки
горiли, неначе в горницi. Всiм не хотiлось йти в поко©, всiм було тепло,
гарно й весело. Розмова про страхiття нагнала трохи страху на паннiв й
панiй; вони втихли й сидiли мовчки. Панi Високiй здавалось, що от-от якесь
страховище з рогами.просуне руку через виноград i вхопить ©© за шию. Вона
навiть оступилась, аж одскочила й сiла серед ганку, ближче до Павла,
котрий тим часом одсунувся од не© й пiшов до паннiв. Батько хотiв
почваниться перед сусiдами сином i почав його зачiпать.
- Так що, сину? Панiя Висока вiрить в сiльськi чуда? - спитав вiн сина.
- Якби пак тiльки панi© вiрили, а то часом i пани вiрять!
- Що вже що, сину, а й я не люблю дечого того, що тобi не подоба ться.
I в мене вже давненько почала спадать з очей полуда. Робiть i думайте вже
ви, молодi" за нас, старих.
- Коли б пак ви сидiли нишком та не перебаранчали! - промовив син трохи
сердито, зирнувши на одного понурого сусiда, що колись служив в Полтавi в
полiцi©.
При тих словах молодий Радюк пiшов i сiв коло Масюкiвни. © великi карi
очi блищали, як зорi. Однi ©© очi освiтили й пригрiли його серед темряви
того товариства. Йому так було гарно й тепло при тих ясних очах, що пiсня
сама наверталась йому на думку. Мiсяць на пiдпо нi глянув через терасу з
неба на гостей, i поезiя повiяла крилом над молодими людьми. Радюк почав
укра©нсько© пiснi чистим горьовим басом. Панiя Макуха зараз-таки пристала
до його, бо спiвала дуже гарно. Мелодiя, наче пошесть, заметила й гостей.
Старий Радюк зараз затяг i собi, а за ним деякi гостi. Павло почув, що
Масюкiвна, червона, як макiвка, почала спiвати чистим чудовим голосом.
Тим часом мiсяць пiднявся високо. Пiсля вечерi близькi сусiди почали
прощатись, щоб заранi вернуться до господи. Панiя Висока дуже просила
молодого Радюка не забувати ©© й звертать частiше до ©© двора.
- А як ви часом мене причару те, що я тодi на свiтi божому робитиму? -
казав молодий Радюк.
Панiя Висока засмiялась, бо його слова були дуже пiдлесливi задля не©.
- О, я двiр свiй обсную i дорогу вам зiллям переллю. Тiльки при©дьте та
вступiть в мою оселю, то спроста вже й не ви©дете. Коли хочете, то й не
©дьте, бо напою вас таким зiллям до любощiв, що всi нашi сусiдськi панни
помруть од кохання: так ви будете всiм до вподоби.
- Ви, мабуть, така чарiвниця, про яку спiвають, що вона чарiв не знала,
а Гриця причарувала, бо була чорнобрива, тим i чарiвниця справедлива, -
сказав старий Радюк.
Той комплiмент дуже сподобався Високiй, бо вона почервонiла, неначе
молоденька дiвчина. Всi хуторянськi панни смiялись з не© в вiчi. Молодий
студент щирiше й привiтнiше попрощався з Галею Масюкiвною. Панiя Висока
запримiтила те i якось цiлим лицем моргнула на молодого Радюка.
Вакацiями молодий студент ©здив в гостi до сусiд, був навiть у Ликерi©
Петрiвни Високо© i скрiзь проповiдував сво© iде©, котрi не давали йому
спокою, неначе муляли йому в головi, доки вiн не порозносив ©х по сусiдах.
Всi загомонiли за молодого Радюка. Радюк зумисне дражнився з Високою й
iншими провiнцiалками i розказував ©м страшнi речi про вчених
нiмцiв-безбожникiв. Раз вiн так наговорив Високiй про тих нiмцiв, що вона
теж добре стурбувалась. й здалось, що швидко буде кiнець свiту або що на
землi почина ться щось страшне. I ©й раз приснився страшний сон, неначе тi
нiмцi поперекидались усякими звiрами й дiдьками, рогатими й хвостатими, та
все дражнились з не©. Такий страшний сон снився ©й цiлу нiч до самого
свiту.
Одпочивши добре на волi, молодий Радюк почав думи думати молодою
головою. Наймилiшим мiсцем його молодих дум був старий садок. Наниз од
дому Радюка колись давно була посаджена алея з лип та дубiв, але натура
давно попсувала дiло людських рук. Старi липи та дуби росли вже давно по
сво©й волi; деякi виступили за алею й широко розкидали сво гiлля на всi
боки. Два дуби вигнались вище за липи серед само© але©. Колишня алея стала
вже лабiринтом старого дерева, пiд котрим росла зелена трава, рiвна й
гладенька, як килим, а за але ю на низинi блищала ясно-зелена осока, така
зелена й ясна, що в найсумнiшу негоду здавалось, неначе на не© свiтило
сонце. Молодий Радюк любив ходить помiж тим старим деревом, мiж липами та
дубами, любив саму гущавину, де серед сонячного дня було сливе поночi.
Радюк побув рiк в унiверситетi i вже скинув з себе той космополiтизм
або великорущину, якою надаря нашу молодiж великоруська гiмназiя.
вропейськi iде© й наука показали йому новий свiт, нове живоття. Його
давнi дитячi лiта в Журбанях, з укра©нською мовою й пiснею, мiж челяддю й
селянами, тепер неначе вертались знов.
Чудове, пишне укра©нське село в лiтнiй час, зелене й пахуче, все в
квiтках! Чудовий, богом благословенний I богом забутий край! Хто бачив
його не очима тiльки, а бачив серцем i душею, той повiк його не забуде.
В Журбанях ввечерi на вулицi до пiвночi спiвали хлопцi й дiвчата. Радюк
до пiвночi ходив в але©, по садку, доки не стихала остання пiсня на селi,
доки не засипали дiвчата й хлопцi разом з спiвучим птаством. На чистому
повiтрi до його долiтали виразно самi слова пiсень, повнi високо© поезi©,
просто© й пахучо©, як квiтки зеленого степу. Обвiяний духом поезi©,
пiсень, неба, тепла, квiток, вiн неначе бачив душею свою Укра©ну, свою
дорогу Укра©ну будущо-го часу. Вона вся вставала перед ним, гарна, як рай,
чудова, як дiвчина першо© пори сво © краси, вся засаджена садками,
виноградом i лiсами, вся облита рiками й каналами, з багатими городами й
селами. Укра©на вставала перед ним з сво©м гордим, поетичним i добрим
народом, багатим i просвiченим, з вольним народом, без усякого ярма на
ши©, з сво ю мовою в лiтературi, з сво ю наукою й поезi ю. I вiн неначе
почув душею, як та поезiя розвива ться, мов рожа в садку, в розкiшну,
багату й вольну лiтературу. I перед його очима неначе розгортувалась
театральна сцена, де вiн бачив все те уявки. Як той чудовий сон, бачив вiн
такою Укра©ну.
I молодий Радюк почував душею, що все те мусить сходить i рости само,
не полите водою й росою, без усяко© помочi, пiд гарячим камiнням i пiском,
зумисне накиданим зверху. Молодий хлопець почував, що в його душi
виникають все невеселi, смутнi думи. I як вiн бiльше думав про свiй народ
i Укра©ну, то його душа нiби тонула в якiйсь темнiй безвiстi, де не було
нi дна, нi верху, де не було за вiщо вхопиться, хiба за одно повiтря.
Думи, як осiннi хмари, наполягали на молоде чоло. В його душi була
мета, ясна й проста - народ й Укра©на, але на скiльки дорiжок розбiгався
великий шлях до тi © мети! I од чого почать? I за що взяться? Та дума знов
кидала його в якусь страшну безодню, де не було й дна, де доводилось
вхопиться хiба за промiння сонця.
А зорi так пишно сяли на синьому небi! А земля й небо млiли так солодко
в теплому повiтрi, що будили сподiвання, навiвали якесь щастя, якийсь
спокiй на кожну душу i, зда ться, були ладнi заго©ть смертельнi рани
кожно© душi, а тим бiльше - душi молодо©.
Невважаючи на все, Радюк був дуже щасливий в тi унiверситетськi
вакацi©. Вiн добре здав екзамени, одпочив на селi. I в сво© молодi лiта
вiн почував у себе стiльки сили й волi! Його життя здавалось йому таким
довгим без кiнця, що всi сумнi й чорнi думи почали зсовуваться й ховались
десь далеко. Його не лякала нiяка притичина i не перепиняла його на стежцi
життя. Йому здавалось, що вiн усе переможе й перебуде, усе вiзьме i всього
добуде, чого тiльки його душа забажа !
Щаслива, тричi щаслива пора молодого життя й думок. Щасливi лiта,
щасливий час, повний надiями! Це не бува двiчi в життi, бо людина не
цвiте двiчi.
Молодий Радюк часто вертався спать з такими смiливими мрiями, що весела
пiсня й пiсня козацька сама намагалась. I часто його пiсня зливалась з
пiснею будлi-якого парубка, що дуже пiзно вертався городами з вулицi од
мило©. В таку щасливу годину на його думку спадала постать молоденько©
хуторяночки, з гарним, щиро укра©нським личком, з чорними бровами, котра
не розумiла нi добра, нi зла, i спадала, як роса на квiтки, як поезiя, як
пiсня, що повеселить серце та й пурхне метеликом на повiтря.
Раз якось на тижнi трапилось свято. На вигонi, на вулицях ворушився
народ, убраний по-празниковому. На призьбах сидiли жiнки й чоловiки.
Дiвчата й хлопцi стояли купами пiд вербами, балакали, жартували, лузали
насiння. Молодого Радюка взяла охота пiти по селi, подивиться на людей.
Накинувши на плечi свиту, вбравшись зовсiм по-сiльськiй, вiн пiшов довгою
вулицею через село.
Дивиться вiн, аж на однiй хатi стримить застромлена в стрiху довга
хворостина. На хворостинi зверху стримiла чорна дощечка, а на дощечцi була
намальована бiла пляшка й чарка.
Йому закортiло заглянуть в той шинок, бо таких шинкiв давнiше не було в
Журбанях. Вiн увiйшов у шинк i побачив там жидiвську сiм'ю. В Журбанях вiн
не бачив i досi жидiв, опрiч орендаря в корчмi. В тiм шинку було повно
людей.
Перейшов вiн на другий куток i там побачив такий самий шинк, на котрому
в стрiсi стирчала на палицi дощечка з намальованою пляшкою й чаркою.
Заглянув вiн i в той шинк i там побачив жидiвську сiм'ю. Людей було
повнiсiнько.
Радюк вийшов на вигон i побачив сiльську школу. То була невеличка хата,
не бiльша од шинкiв. Вона стояла на вигонi окроми, далеченько од хат. Коло
школи було пусто, бо вона була не обгороджена тином. Стiни були не
опорядженi; около було оббите дощем, облуплене. Корови й свинi чухались об
стiни, об угли. На вуглах були слiди свинячих спин, замазаних грязюкою. З
обсмиканих стрiх висiла солома. В побитi шибки були позаправлюванi лубки.
В деяких вiкнах зовсiм не було тахоль в шибках.
"Ану, зайду подивлюсь, хоч тепер час робочий i школярiв нема в школi",