Нечуй-Левицький I. Хмари

суголовок зник, i вiз покотивсь гладеньким степом. З-за густих будякiв i
всякого зела незабаром висунулись баштани з довгими рядками високих
соняшникiв. За соняшниками зараз з'явились рiвнi рядки гостролисто©
кукурудзи, насаджено© кругом баштанiв дуже рiвними рядками. Рядки пшiнки
мережили баштани вздовж i впоперек. Вже конi наближались до баштана, вже
можна було бачить на краях баштана наче рами з довгого гарбузиння, де мiж
листом повивертались боками довгi й круглi бiлi гарбузи, неначе воли на
спашу. Потiм одкрилося поле, неначе заслане картатими хустками, де
зеленiло дрiбненьке, як тюль, кавуняче огудиння, де блищали в
ясно-зеленому листi жовтi динi, зеленiли й бiлiли здоровi кавуни. Всi
журбанськi баштани люди сiяли вкупi, щоб легше було стерегти од злодi©в;
тим-то вони й займали степ, скiльки можна було осягти оком.

Баштанник сидiв коло куреня й щось стругав стругом. Вже можна було
бачить оком, як його лiктi разом одсовувались назад, як вiн тяг до себе
струга, як на руках манячили рукави бiло© сорочки.

- Зна ш що, сину! Давай вивiримо, чи добре Онисько стереже баштана?
Ходiм навпростець через баштан, буцiмто красти сво© кавуни, а погонич
нехай ©де просто до куреня.
При тих словах батько зскочив з воза, а за ним i син. Вони закрались
поза кукурудзою й почали нiби шукать кавунiв. Онисько сидiв i не
обертавсь. Коли це обидва вони побачили, що просто на ©х летить через
огудиння рябий собака, аж курява пiднiма ться за ним. За Рябком пiдтюпки
бiг Онисько.
- А чого вам треба, сякi-такi! Ось я вам дам серед дня лiзти на баштан!
Джий! кис, кис! джий! уджга, Рябко, уджга! - цькував дiд та все лаявсь. А
Рябко кинувся прожогом на молодого Радюка й ухопив його зубами за чобiт.
Собака була люта, як гадюка, i зовсiм здичiла на степу. Радюк дригнув
ногою, а Рябко вчепився зубами в закаблук, наче п'явка. Вiн махав ногою, а
Рябко волочився слiдком за ногою по баштанi, аж огудиння поплутались
кругом. Батько кинувсь оборонять, вирвав з корiнням здоровий кущ
кукурудзи, лупив собаку по спинi. Рябко гриз на шматочки бадилля сво©ми
страшними зубами.

- А чого ви тут ходите! - крикнув Онисько i.... руки опустив, упiзнавши
хазя©на.
- Чи це ви? Оце, боже мiй! тiльки мене втомили. I треба було вам йти
сюдою! Господи! наче вам стежки нема. Неначе маленькi. А я думаю, що
злодi©. Тут недалечко шлях. Йде багато чумака, й москаля, i всякого
народу.
- Та це ми, дiду, правди вивiря мо в вас! - сказав син.
- Доконче треба було! I прийде, господи, в голову! Чи не покалiчила де
собака? - бiдкався сивий баштанник. - Та й позбавляли ж ви багато
огудиння! Iй-богу, неначе маленькi.
- Не сердьтесь, дiду! Ми вам привезли могорича! - сказав молодий Радюк.
Всi вони пiшли до куреня, переплигуючи через густе огудиння, неначе
переходили через рiчку, скакаючи з каменя на камiнь. Рябко вже лащився до
наймита, виляючи хвостом, а на хазя©нiв усе гарчав та скалив бiлi зуби.
- Чи , дiду, стиглi кавуни? - спитав молодий Радюк.

- Динi вже давненько показались, а кавунчика - може, й знайдемо.
Онисько швиденько подибав на баштан i принiс здорового кавуна. Кавун
був з одного боку зовсiм бiлий, бо Онисько закопав його в рiллю, ще й
зверху притрусив сухим бадиллям, щоб часом хто не вкрав першого кавуна.
Взявши складаний нiж, що висiв на припонi коло пояса, Онисько розрiзав
кавуна надво . Кавун був стиглий i червоний, як жар. Онисько з гордiстю
подав кавуна панам, як подають трофе©, добутi на вiйнi.
- Спасибi, дiду, спасибi! - дякували пани. Молодий панич порiзав кавуна
на скибки й поклав на травi. Скибки розпались, i зсередини випав червоний
вовк. Всi посiдали на землi i з'©ли цiлого кавуна дочиста!

- Тепер, дiду, давайте динь абощо? - казав панич.

- Е! де вже пак пiсля кавуна та динi! Треба було ©сти переднiше диню, а
потiм кавуна, - промовив дiд i винiс з куреня велику жовту диню. Молодий
Радюк розрiзав диню; насiння не вилилось, а випало довгими злiпленими
рядками, - прикмета, що диня була не проста, а дубiвка. В повiтрi полився
аромат. Швидко од тi © динi не зосталось i шматочка.

- Тепер i до роботи можна браться! - промовив дiд поважним тоном,
обертаючись до панича. - А нумо, паничу, зносить динi та вибирать огiрки!
- Як нумо, то й нумо! - сказав панич. - Давайте, дiду, торбину або
мiшка, я вам поможу вибирать огiрки.
- Куди вам там вибирать! То я так тiльки жартую, - сказав дiд трохи
м'якiшим голосом.
- Чого ви, дiду! Ви дума те, що я незугарний до роботи?
- Сидiть та лучче люльку курiть!

- Е! тепер, дiду, iнший час настав на свiтi. Годi вже панам сидiти,
згорнувши руки! Треба й панам до роботи браться, роздiлять працю з простим
народом, а вам треба пнуться до книжок, до науки. Як подiлимось ми працею
й наукою, то аж тодi буде на свiтi добре всiм.
- Може, й буде! Дай боже! А ви все-таки ляжте коло куреня та курiть
люльку.
Молодого Радюка вразили дiдовi жарти. Вiн узяв мiшка, прив'язав мотузка
до одного узиря, а другим кiнцем прив'язав до зав'язки й накинув собi
через лiву руку на плече, як звичайно роблять, вибираючи огiрки.

- То надiньте ж рукавички, бо руки поколете! - жартував дiд.
- Не бiйтесь, не поколю!
- Але скиньте чоботи, бо зовсiм витопчете отими закаблуками огудиння!
Молодий Радюк мусив скинуть чоботи й пiшов на баштан в самих
шкарпетках. Вiн почав перегортать огудиння, а воно жалилось, неначе жалка
кропива. Деякi огiрки були вкритi колючечками й кололи його делiкатнi
руки. Радюк накидав багацько огiркiв у мiшок, i вага почала нагинать йому
шию. Мотузок рiзав в плече, неначе гострим жалом ножа. Радюк мусив
перекидать мiшок з плеча на плече. А мотузок все-таки шмульгав, а потiм
почав пекти. Пiд гарячим небом, на гарячiй, як присок, рiллi йому було
важко, як у лазнi; спина почала страшно болiти. Пiт лився з його, як вода,
i капав на зелене огудиння.

- Та годi вже вам вибирать! Висипте огiрки на траву та лягайте в
холодку. Чи бачите, скiльки я навибирав слiдком за вами!

Радюк подивився на дiда, а в дiда в мiшку було бiльше огiркiв, нiж у
його!
- Як же ви багацько кида те! Не розгорта те добре огудиння. Коли
зiгнали оскому, то цур ©й, цiй роботi. Лягайте на бiк та читайте книжечку!
Молодий панич i справдi подумав, що цур ©й, тiй роботi в таку спеку!
Вiн вперше, жартуючи, спробував, яка то важка проста робота.
- Ой, болить спина! - крикнув вiн, лягаючи в холодку i швиргонувши
мiшок на траву.
- А що б ви сказали, якби вам довелося нажать копу жита в таку спеку? -
спитав дiд, осмiхаючись.
- Не знаю, що я сказав би. Лучче я, дiду, пiду зривать стиглi динi!
- Чи вiзьмете просту роботу, а менi оддасте книжки? А коли сказать
правду, то це ще iграшка, а не робота, - казав дiд.

- Почекайте, дiду! Як одпочину, то поможу вам зносить динi. Але за те
ви менi заспiва те пiсень. Добре?
- Куди вже менi, старому, до пiсень! Нехай молодшi спiвають. Я вже сво
одспiвав!
Молодий Радюк, спочивши, пiшов рвать динi. Вiн клав ©х у той самий
мiшок, а проклятий мотузок знов рiзав його, наче серпом, у плече. Вiн
пiдмостив хусточку, а мотузок муляв i через хусточку. Тодi вiн вернувся до
куреня.
В спинi в його судомило. Радюк зрозумiв, яка то важка чорна робота
простого народу.
- Паничу! а пiдмостiть i менi хусточку пiд мотузку, щоб не було мулько!
- крикнув дiд, смiючись.
Тим часом дiд i наймит вибрали огiрки, зсипали ©х на купу на травi,
позривали стиглi динi й позносили до куреня. Онисько знайшов аж десять
стиглих кавунiв, у котрих коло хвостика кучерява в'язь поприсихала. Купи
зелених огiркiв, жовтих динь, кавунiв всяко© мастi веселили очi й старого
Радюка, й молодого. Кругом куреня запахло динями, пшеничкою, огiрками, i
тонкi пахощi далеко розходились у теплому повiтрi. Дiд зiбрав лушпиння й
однiс його далеко в степ, щоб не занадились на баштан кузки й звiрки та
оси.

Наймит запрiг конi й поклав на вiз кiлька кавунiв i динь. Батько сам
швиденько покатав додому, а за рештою при©хав другий наймит простим возом.
Молодий Радюк не по©хав додому з батьком, а зостався до вечора на баштанi.
Надходив вечiр. Сонце вже не пекло косим промiнням; надворi було тепло,
як у добре натопленiй хатi. Од кукурудзи полягла по баштанi тiнь довгими
рядками. Конi паслись по степу хапаючись; ©м не надокучали мухи та гедзi.
Молодий Радюк роздягся й роззувся. Вiн навiть скинув картуз i жилетку,
неначе одежа давила його серед вольного степу. Сонце спустилось, неначе
лягло на степ, i почало засовуваться за зелене море. Молодий Радюк провiв
очима сонце до останнього променя i задумався. Надворi починало сутенiть.
Онисько запалив багаття з сухого бур'яну. Густий дим пiднявся, валував та
зiгнав набiк мошку.

- Чи не хочете, дiду, мого тютюну? - промовив Радюк, запалюючи
папiроску.
- То й дайте, коли ма те!
Дiд насипав тютюну в свою зелену люльку й почав пахкать одним кiнцем
рота, не випускаючи з другого кiнця рота цибука.

- I курите ж ви, паничу, кат зна що! Та це вода, а не тютюн!
Нiчогiсiнько не чую! ©й же богу, не чую!
I дiд плюнув набiк, потiм витяг з кишенi гаманець з сво©м тютюном i
закадив мархоткою так, що Радюк мусив оступиться й сiсти оддалеки.
- Дiду! я чув, що ви вмi те всяких пiсень, та ще й дуже давнiх? Чи не
заспiвали б ви менi, а я б i позаписував в оцю книжечку? - сказав Радюк.
- А вам навiщо те здалося? - промовив дiд стиха, глянувши скоса на
Радюка.
- Та так.
- Як так, то й нехай буде так... - промовив дiд, зирнувши сердито на
книжечку.
- Я чув, що ви, дiду, вмi те всяких казок?

- Хiба я стара баба, щоб казки казав! - промовив дiд ще сердитiше.
Дiд дуже не йняв вiри паничевi i чогось страхався тi © книжечки. Вiн
бачив такi книжечки в тяжку годину свого життя, як його сина в некрути
брали, як його ганяли на панщину й записували панщаннi днi.

- I нащо, паничу, вам здалися нашi пiснi та казки? Ви народ вчений,
письменний.
- Ви, дiду, людина стара, то зрозумi те мене. Я людина вчена, i я дуже
цiкавий знати все, навiть пiснi, та ще й стародавнi, козацькi.
- О, я козацьких пiсень багацько знаю! - сказав дiд, не втерпiвши.
- Бачите, дiду, тепер вже пишуть книжки сiльською укра©нською мовою, то
й сiльська мова, й сiльськi пiснi стали дуже потрiбнi задля вчених людей.
- Може, й правда; може, воно й так! Не знаю! Ви письменнi; ви бiльше за
мене зна те.
Вважаючи на те, що дiд трохи пода ться, Радюк витяг з кишенi кiлька
дрiбних книжечок i знайшов мiж ними тi, де були Шевченковi утвори. Вiн
знайшов Шевченкову "Наймичку" i почав читати. Не вперше вiн читав селянам
укра©нськi утвори Вовчка й Шевченка i знав, що нi одна поема не доходить
так до серця, як "Наймичка".
- Чи ти ба! ©й-богу, по-нашому написано! - аж крикнув наймит, лежачи
животом на травi. I вiн посунувся на грудях ближче й почав слухать,
пiдперши лице долонями й пацаючи вряди-годи ногами.

Онисько не показував дивування. Вiн сидiв, пiдобгавши ноги й нахиливши
голову, та все слухав та слухав. Його люлька загасла й покотилась на
траву, а вiн i голови не пiдводив та все слухав, як Марко рiс на хуторi в
старого дiда й баби, як прийшла до ©х молодиця у найми проситься, як Марко
оженився й пiшов у дорогу, як наймичка переа; смертю призналась Марковi,
що вона його мати. Вплив того читання на Ониська був такий великий, що вiн
неначе очамрiв i скам'янiв, поклавши руки на колiна й нахиливши сиву
голову. Вiн не поворушив пальцем, не клiпнув очима, нi разу не зiтхнув, що
бува знаком велико© сили почування в щирого укра©нця.
А парубок перестав пацать ногами, простяг ©х на травi на всю ©х
довжину, роззявив рота, витрiщив очi га все дивився на ту книжку, не
мигнув i разу очима, неначе в тiй книжцi вiн бачив i той благодатний
хутiр, де служила наймичка, бачив i саму наймичку, i того Марка, про
котрого читав Радюк.
Червоне полум'я багаття свiтило на ту групу, облило червоним кольором
бiлу дiдову сорочку, сиву бороду, й його темне похмуре лице, i сивi,
низько навислi над очима брови.
Радюк скiнчив i згорнув книжку. Онисько все сидiв i не рушився з мiсця,
а парубок все лежав та дивився на ту книжку, що лежала згорнута на травi.
Вплив був такий великий, як був великий Шевченкiв генiй, що постерiг тайну
народного серця й поезi©.
Сам молодий Радюк задумавсь i сидiв мовчки, доки не згас слiд того
читання в його душi. Онисько пiдвiв голову й обтер рукавом сльозу.
- Я ще зроду не чув нiчого кращого од цi © "Наймички", - промовив дiд
та й знов похилив голову, неначе од велико© ваги й великого жалю.
- Чи зна те, дiду, хоч одну думу козацьку, кращу од цi © "Наймички"?
- Знаю багацько гарних дум, але тако© не пам'ятаю. I дiд почав смiливо
розказувать, а потiм i спiвать думи й пiснi. Радюк ледве встигав
записувать ©х в свою книжечку Дiд не сперечався, йняв йому вiри й навiть
хвалився сво©ми пiснями, бо зрозумiв, що молодий Радюк не мав на думцi
нiяко© кривди для його. Парубок почав був i собi спiвать, так дiд йому й
не дав та все спiвав сво©м старечим, але ще мiцним голосом козацькi думи й
пiснi, якi тiльки пам'ятав.
- Куди тобi, дурню, з тво©ми пiснями! Ви тепер спiва те все про дiвчат,
та про вулицю, та про вечорницi, а про козакiв i не тямите нiчого! А
скiльки я переспiвав ©х, як був молодшим, як був ще живй мiй батько!
Радюк пiшов у курiнь i винiс звiдтiль пляшку горiлки, що вiн привiз
дiдовi на гостинець. Чарка добро© горiлки розвеселила трохи сердитого й
поважного дiда, у котрого було i в словi, i в лицi щось отаманське.

- Чи не бо©тесь, дiду, самi сидiть на баштанi?

- А якого гаспида менi бояться? Хiба лихих людей! А чортiв я не боюсь.
Невважаючи на сво© лiта, я так обшмагав би боки самому чортовi, що ну!
Нехай би тiльки зачепив мене!
- Хто видав таке говорить! - сказав наймитчук. - Ви, дiду, тут самi;
борони боже чого...
- Поцiлуй батька свого тричi в морду! Вчить мене, старого! - сказав дiд
сердито. - Хiба ж чорти на свiтi?
лихi люди, гiршi од чортiв, а чортiв нема, бо я ©х не бачив, якi вони
на масть! А коли вони , то, мабуть, дуже дурнi.

- А хiба ж ви не зна те, до кого й тепер у нас на селi перелесник
лiта ?
- Такий, мабуть, перелесник, як ти! Я, бувши батьком тi © дiвчини, до
котро© вчаща , вiн, впiймав би того перелесника та обскуб чуприну, то вiн
бiльше б i не лiтав, а сидiв би вдома. Ти, як я бачу,зовсiм такий дурний,
як i твiй батько був, царство йому небесне.
- Ей, дiду, шануйтесь! Ви старi, вам би не годилось таке говорить, -
казав парубчак.
- Та отут в степу, лежачи на травi, часом бачу, як бува все небо
списане такими перелесниками, неначе горобцями! Розкажи вже сво му
батьковi, а мене не вчи.
- й-богу, правда...
- Яка правда? Була колись правда, та заiржавiла.

I дiд не скiнчив i знов задумався.

Вже порожня пляшка валялась на травi, а надворi почало зовсiм поночiть.
Наймит запрягав конi, а дiд i Радюк складали на вiз динi, кавуни й огiрки.
Всього було так багато, що треба було повикидать з воза солому. Молодий
Радюк мусив сiсти на мiшки з огiрками i поставить ноги на кавуни. Вже
висипались зорi на небi, як вiз рушив од куреня й покотився по степу.
Радюк почав прощаться з Ониськом, котрий стояв коло куреня ввесь бiлий,
облитий свiтом багаття, а коло його сидiла на заднiх лапах собака. Вiз
покотився, i стукотiння далеко розляглось по степу. А дiд усе стояв на
тому самому мiсцi, згорнувши руки. Радюк усе думав за дiда, а огiрки
страшно муляли; ноги його скобзались по кавунах. Вiн мусив витягать
кукурудзу й пiдмощувать пiд себе, щоб хоч трохи було лучче сидiть.
Вже пiзно в'©хав Радюк у двiр, i по дворi запахло баштаном. Вернувшись
у свою кiмнату, молодий панич одслонив боляче плече i подививсь. На плечi
було знать червону й довгу, як гадюка, попругу од мотузка. Так вiн
обшмульгав його молоде, м'яке тiло.
На другий день Павло Антонович одвiз на гостинець кавунiв i динь панi©
Високiй i Масюковi, i не так Масюковi, як Галi Иванiвнi Масюкiвнi.
Тим часом настигли грушi, яблука, кавуни й динi. Скiнчився гарячий час
жнив, i сусiди трохи вже обробились i почали частiше навiдуваться в гостi
до Радюкiв. х дiм був веселий, бо в йому був молодий син i молоденькi
панни. Гостi часто при©жджали до Радюкiв i до пiзньо© ночi або й до свiту
гуляли та бавились. Той широкий ганок, оплетений виноградом, що виступав у
садок, часто був освiчений веселим свiтлом або ясним мiсяцем. Там вечорами
сидiла весела компанiя, там часто молодий Радюк милувався личком
молоденько© Галi.
Вже кiнчались вакацi©. Павло Радюк почав збираться в дорогу до Ки ва.
Здоровий i веселий, з великою надi ю на себе й науку, вiн ви©хав з дому i
повiз з собою, все, що йому трапилось позаписувать на селi. Широко перед
ним розiслався степ, а по степу полягла далека дорога. Широке життя
розстелялось перед ним, i стiльки дорог розходилося на всi боки на тому
просторi людського життя! Молодий Радюк почав вибирать дорогу, i голова в
його запаморочилась од дум. I чудовий вид Масюкiвни до самого Ки ва не
сходив з його думки. Вiн навiть позабував про все, i тiльки чорнi брови й
повне личко все миготiло перед очима, чи дивився вiн на широке поле, чи на
син небо, чи на великий битий шлях. Вiн вже думав, що тi брови, а не iншi
судила йому доля.
При©хавши до Ки ва, вiн написав лист до Масюка й до Галi. Щаслива Галя
вивчила того листа напам'ять, бо в тому листi Радюк присягався ©© одну
повiк любить i не любить бiльше нiкого. Одно тiльки трохи наводило сумну
думку на Радюка: Галя тiльки рiк вчилась в городi, як вона сама
призналась. "Але вона молода i начита ться, й набереться розуму з книжок",
- думав Радюк.
- Жiнко! Якого чудового жениха дав бог нашiй Галочцi! Та хiба ж i наша
Галя не варта Радюка, хоч стара Радючка й копилить губи, - промовив Масюк
до жiнки.
- То-то й горе, що Радючка копилить губи! Чи я ж хочу кращого жениха
для сво © Галi! Але менi зда ться, що з того пива не буде дива: Надежда
Степанiвна давно б при©хала до нас, якби вона наважилась взять за невiстку
нашу Галю. А котрий оце рiк, як вона була в нас? - спитала Масючка й
задумалась.
Але доля судила Радюковi iнакше. Минув сливе рiк, як вiн був в Журбанях
i в Масюкiвцi. В Ки вi вiн набачив iншу пишну красу, випещену мiську
красу, iншi пишнi очi й чорнi брови...

Х
Пiзнiми вечорами Дашкович довго згадував сво© чудовi Сегединцi. Вiн
неначе бачив гори, вкритi лiсами, садками й хатами, бачив церкву на шпилi,
наче бачив широкi ставки помiж горами, зарослi очеретами й вербами. Перед
його очима нiби з туману випливало все життя укра©нського села: йому нiби
вчувались пiснi дiвчат i хлопцiв, пiснi молодиць i косарiв на луцi; його
очi неначе бачили уявки знайомих селян, давнiх сусiд, бачили юрбу дiвчат i
хлопцiв, що грали в хрещика на вигонi, бачили Топилок, що так щиро й
при'вiтно вiтали його в сво©й убогiй хатинцi. Всi утвори старих i нових
фiлософiв зникли з-перед його очей. I натомiсть перед його очима зеленiли
сегединськi степи, синiли гори, мрiла вода по ярах i синiло глибоке небо.
Вiн пересвiдчивсь, що не загине таке багате, пишне й оригiнальне живоття
укра©нсько© нацi© навiть пiд полiтичними шинами з гарячого залiза його
родича Воздвижен-ського.
На тiй чудовiй картинi, правда, були темнi плями, дуже негарнi. Але
Дашкович якось не придивився до ©х. Така естетична мана була розлита на
тiй картинi, що за нею щезли всi плями.
Але пiд впливом московсько© слов'янофiльсько© школи, котра саме тодi
розвинулась, Дашкович почав приступать до свого народу, до сво ©
нацiональностi ж надто оддалеки. Його фiлософська думка вилинула з Москви,
потiм поплила не просто на Укра©ну, а обминула ©©, простуючи через Прагу,
через Варшаву, потiм через Бiлград; i потiм тiльки досягла до Укра©ни.
Дашковичева фiлософiя дуже широко хотiла розгорнуть сво© крила, щоб
обхопить усю Слов'янщину. Навпiсля вiн i сам незчувся, як поминув Укра©ну,
як Ки©в, Сегединцi потонули в чорнiй тiнi од тих широких крил, наче од
чорно© хмари. Чи його Сегединцям потрiбно було тi © широчiнi й далечi?
Шугаючи мрiйною думкою над цiлим слов'янським свiтом, Дашкович задумав
завести в себе вечори щотижня для сво © молодо© дочки i почав закликать до
себе усяких молодих студентiв i разом з ними молодих болгар i сербiв,
котрих було багато в Ки вi в свiтських i духовних школах.

Тим часом Ольга вже встигла познайомиться з життям, бо кмiтила за ним i
придивилась до людського життя. Вона часто бувала в оперi, в маскарадах i
на балах; вона вже мала багацько знайомих. Вже уплило багато часу, а Ольга
не стрiчала нiгде свого iдеалу. Кожний раз, гуляючи по Хрещатику, по
Царському i Ботанiчному садку, вона не минала очима нi одного чорнявого
панича i не стрiлась нiгде з тим паничем. Не раз i не два, сидячи в
театрi, вона оглядала кожнiсiньке лице, починаючи з одного кiнця i
кiнчаючи другим, а його не було! Буваючи на громадянських балах, вона
переглядала всiх людей, i нi разу не довелося ©й стрiнуть милих очей та
брiв! А тих брiв вона нiяк не могла забуть ! Так припали ©й до серця тi
яснi очi, так прийшлись до кохання тi високi брови, що вони нiколи не
сходили в не© з думки, навiть часто снились ©й. Вона носила ©х в серцi, як
тайну, i не призналась навiть Катеринi.
Чимало часу вже минуло. Ольга все кращала, Катерина поганшала. Ольжине
лице повнiшало й наливалось, як виноградна ягода, а Катеринине лице
повнiшало й розпливалось. Тiльки що Ольга в театрi входила в ложу, як з
усiх лож, з усього партеру на не© наводили бiноклi. На громадянських балах
паничi ходили за нею слiдком, просили ©© до танцiв по кiлька душ на одну
кадриль, так що паничi мусили застоювать коло не© черги навiть на польку й
вальс. На гулянцi в садках за нею бiгали слiдком. Ольга знала про свою
красу ще з iнституту i теперечки тiльки пересвiдчувалась в ©© великiй силi
над душами молодих хлопцiв. А Катерина часто сидiла на балах, бо ©© рiдко
хто навiть просив до танцiв. Вона бачила, що ©© минало людське око, i рано
вже почала журиться.

Дашковичевi таки вдалося запросить до себе багато молодих студентiв.
Вiн просив ©х приходить до себе на вечори кожно© суботи. Вiн ледве упрохав
свою жiнку прийнять молодих гостей i дать ©м закуску й чай.

Степанида Сидорiвна, наготувавши на вечiр, чого було треба, звелiла
Ользi прибраться на той вечiр трохи краще, Ольга побiгла зараз до Катерини
на пораду, i перед вечором тi © суботи вони обидвi заздалегiдь почали
вбираться перед великим дзеркалом в домi Дашковича.
Ольга порозмотувала сво© чорнi локони й розпустила по плечах. В ясному
дзеркалi видно було ©© плечi, бiлi й повнi, закиданi хвилями чорних
локонiв. Довгi вi© й рожевi вiка здавались чудовою оправою для очей, що
блищали, наче дорогi брильянти, котрим ще бiльше додавало свiту пишне бiле
матове лице.
Ольга почiпляла сережки з червоними довгими, як скам'янiла крапля,
коралами, оступилась од дзеркала й дала мiсце Катеринi. Сiдаючи на
стiльцi, Катерина подивилась на сво лице, що одбивалось рядом з Ольжиним
в дзеркалi. Контраст був дуже великий! Катерина побачила в дзеркалi сво
кругле лице, що одбивалося, наче якась кругла пляма, на котрiй трудно було
впiзнать, де тi очi, де той нiс i губи. Негарнi широкi губи були якось
зiбганi i поморхлi. Невисокий лоб вкривали локони, яснi, як ллянi, пачоси.
Контраст мiж Катерининою й Ольжиною класичною головою в дзеркалi був такий
великий, що Катерина трохи не заплакала. Сама Ольга, глянувши на сестру в
дзеркало, промовила:
_-_ Не надiвай, Катерино, бiло© сукнi, бо ти вся будеш бiла, як туман.
Ти дуже велика блондинка. Надiнь темнiше убрання.
Катерина послухала й надiла собi на шию разок чорного намиста, вбралася
в темне убрання. Ольга вбралася у все бiле, тiльки на грудях пришпилила
пучечок червоних троянд в зеленому листi.
Тим часом зала сповнялась молодими студентами. В убiрну кiмнату
долiтали слова й фрази великорусько© мови, але з усяким акцентом. До
паннiв в убiрну кiмнату ввiйшла Степанида Сидорiвна, а за нею й Марта.
Вони привiтались з сво©ми молодими дочками, i Степанида очевидячки була
дуже рада, зирнувши на свою Ольгу. Марта почала дещо поправлять на
Катеринi, пригладжувала деякi локони, розкладала ©х по плечах. Матерям
бажалось якнайкраще виставить сво©х дочок.
В залi вже з'явились деякi гостi, прийшов один професор з жiнкою й
дочкою. Ользi й Катеринi був час виходить до гостей.

Вони наблизились до дверей. Гомiн став чутнiший. Можна було вгадать ще
за дверима, що в залi багато гостей, i все молодих, бо голоси вилiтали з
зали все свiжi й молодi.
"Чи не стрiну часом його мiж тим молодим товариством?" - мигнула думка
в Ольжинiй головi саме тодi, як вона мала ступить на порiг зали.
Та негадана думка так i погнала кров до молодого серця. Матерi увiйшли
в залу попереду, а за ними вступили й дочки. В залi було повно молодих
людей.
Найбiльша група сидiла коло стола й коло канапи, де на канапi сидiв
Дашкович. Молодi люди сидiли кругом стола, близько до хазя©на. Обох паннiв
дуже вразила i разом з тим зацiкавила картина того товариства, ©м кинулись
в вiчi всякi нацiональнi убори. Деякi серби й болгари, а найбiльш недавно
при©хавшi, мали дуже гарний нацiональний убiр, бiлi куртки, повишиванi
червоними мережками й навiть золотом. На канапi сидiли два молоденькi
серби-ченцi, гарнi, як панни, з розпущеними кiсьми i в кругленьких чорних
невисоких клобучках. Один недавно прибувший болгарин все пробував
пiдобгать пiд себе ноги, але, пригадуючи, що вiн не в себе вдома, все
спускав ©х додолу. Чорнi сiртуки, нацiональнi убори, гудюча розмова,
котрою була повна зала, всякий акцент й усякi вимови - все те було таке
оригiнальне, було таке цiкаве для молодих паннiв, що ©м здалось, нiби вони
перелетiли в якийсь далекий край, мiж чужi iншi люди.
Оговтавшись та оглядiвшись, Ольга почала придивляться до гостей. Мiж
чорнявими й бiлявими лицями вона почала впiзнавать деяких студентiв,
котрих вона колись бачила коло Владимирового пам'ятника. Ще далi перевела
вона очi i коло стола наглядiла молодого панича з веселим лицем i
здоровими зубами. Вона подивилась до канапи i трохи не зомлiла. Сливе
поплiч з батьком сидiв ©© iдеал, такий гарний, такий пишний, як i
переднiше колись, як вона бачила його давнiше! При молодих паннах
товариство встало з-за стола. Дашкович пiдводив до Ольги й Катерини