Страница:
знаком насмiхання: Турман смiялася з ©х капелюшiв, що дуже рiзали очi
червоними трояндами й золотими колосками.
Марта й Степанида зарекомендувались до Турман.
- Ah, ah, charmee de faire votre connaissance... prеnez places
mesdames; assayez-vous, mes enfants! (Ах, ах! Дуже рада з вами
познайомитися; сiдайте, дами, сiдайте, дiти мо©! (франц.) - промовила
Турман. Марта й Степанида почервонiли, як мак: вони не вмiли говорить
по-французькiй. Турман знов спустила очi додолу. Марта й Степаннда
заговорили про сво дiло й рекомендували начальницi сво©х маленьких дочок.
- О, я вже знаю за ваших дiтей! Я дуже рада, що буду ©х виховувать в
нашiм iнститутi, - промовила Турман i почала кахикать сухим кашлем, неначе
вона от-от хотiла богу душу оддати. - Я дуже дякую вашому мужевi, що вiн
надарував нас читанням сво©х лекцiй в нашiм iнститутi, - говорила вона
далi, обертаючись до Степаниди.
- А ми ма мо за найбiльше щастя, що нашi дiти будуть вчиться в
iнститутi пiд такою високою рукою, пiд таким вважливим доглядом, як ваш, -
сказала Марта й справдi рада, що дiти будуть в iнститутi.
- О, будьте певнi! Вашi дiти будуть так поведенi, як слiд шляхетним
фамiлiям. Вони матимуть добрий догляд, вони говоритимуть по-французькiй,
як французи, вони знатимуть науку й матимуть делiкатну, вищу вподобу у
всьому; матимуть гарнi манери й будуть смiливi й звичайнi з людьми. Про те
нема що й казать.
- О, певно! Ми чули тiльки одно хороше про ваш iнститут, i найбiльше з
того часу, як ви при©хали сюди з Петербурга, - сказала Степанида.
- Chez nous a Petersbourg... (У нас в Петербурзi... (франц.) мiй
близький приятель, один мiнiстр, дуже просив мене зостаться начальницею в
Петербурзькому iнститутi, але мiнiстр просвiти просив, щоб я доконечно
©хала сюди, щоб, бачте, розносить з центру на далеку кра©ну просвiту й
цивiлiзацiю, бо тут... Кахи-кахи-кахи! - знов закашляла Турман й затулила
рот хусточкою, вдаючи, нiби вона од того й достала чахотку, що розсипала
цивiлiзацiю з центру па кра©ни.
- Яке велике щастя задля наших степiв! - промовила Марта. - Нам би
треба ще бiльше таких дiячiв з столицi! Наша провiнцiя така глуха, така
темна!
- О, quelle rude tache qu'est celle de propager la civilisation! (О,
яке це важке завдання поширювати тут цивiлiзацiю!) Кхи-кхи-кхи!.. Часом i
ночi недоспиш, i не до©си... кхи-кхи-кхи!.. Я вже давно не зазнаю, що то
за спокiйний сон! Ще з самого Петербурга не зазнаю.
- Як ми будемо дякувать вам за всi труда, що ви прийма те задля наших
дiтей! - сказала Степанида трохи з боязким лицем перед такою особою, що
вхожа до мiнiстрiв.
- Мiй брат у первих, маркiз де Пурверсе, посол при одному дворi, писав
менi,щоб я ©хала за границю на води, але я, вважаючи на дiло просвiти
кра©н, не думаю й з мiсця рушить. В цiм Ки вi такi чуда творяться,
громадянство таке дике, люди такi, що не вмiють навiть до ладу говорить
по-руськiй, не то що по-французькiй.
При тих словах Турман знов спустила очi, почувши дуже примiтну
укра©нську вимову в розмовi киянок.
- Я не по©ду, бо мушу розносить свiт на далекi кра©ни...
кахи-кахи-кахи! Яке важке завдання буть дiячем на далекiй сторонi.
- О, певно! Для того, хто зрiс у великому свiтi, така жертва повинна
здаваться ще важчою! - промовила Марта.
Турман не мала нiяких родичiв послiв i навiть не водилась з мiнiстрами,
а розводилась при Мартi й Степанидi тим, що знала про той чималий вчений
кружок, в котрому були ©х чоловiки. В той час одчинились боковi дверi, i в
залу ввiйшов ще один дiяч на кра©нi. То була дуже немолода класна дама; по
лицi й по зросту не трудно було впiзнать рiдну сестру начальницi,
петербурзьку дiвствени-цю, мадмуазель де Пурверсе. Гостi встали.
Начальниця порекомендувала ©м свою сестру. У старо© дiвулi брови були вже
не такi гарнi, очi були не такi блискучi, як колись у начальницi; тим-то
вона й генерала не достала за чоловiка i ви©хала на провiнцiю меншим
дiячем, нiж ©© сестра.
- Quelle charmante eleve que nous aurons! (Яку чарiвну вихованку ми
будемо мати! (франц.) - промовила мадмуазель де Пурверсе, дивлячись на
Дашковичеву Ольгу. - Ходи, душко, до мене.
Ольга, аж червона, спустила очi й не рушила з мiсця.
- Ходи ж до мене! Ой, яка ти дикуночка! - промовила класна дама. Ольга
пiдiйшла до не© й присiла. Класна дама взяла ©© за пiдборiддя й за руку.
Ольжинi голi ручки були налитi, як огiрочки; ©© очки блищали, як у матерi;
чорнi кучерi були довгi, зовсiм не по ©© зросту. Ольга вiщувала й
теперечки велику красуню.
- Ой, яка ж ти гарна дiвчинка! Якi в не© очки, брiвки, ручки! -
промовила класна дама, перебираючи ручки й кучерi, неначе то була кукла, а
не дiвчина.
А Воздвиженських Катерина сидiла й головку похилила. Вона була дуже
негарна з сво©м широким лицем, з широким ротом, з кiсьми, схожими на
коноплянi пачоси, з ясними очима. Класна дама й начальниця, милуючись
Ольгою, поглядали на Катерину й нiби говорили очима:
"Яка ж ти погана!" Катерина ждала, що, оглядiвши Ольгу, потiм покличуть
i ©© на розгляд. Одначе ©© не покликали, i в ©© маленькому серцi
заворушилось недобре почування.
- Souvenez-vous des enfants de l'ambassadeur de Rome. Son ainee c'est
comme deux gouttes d'eau la petite Дашкович! (Згадайте дiтей римського
посла i його старшу дочку - двi краплi води маленька Дашкович! (франц.) -
промовила маркiза де Пурверсе.
- Ere! - сказала Турман...
Вони говорили чистою французькою мовою, наче парижанки.
- Будьте ж ласкавi, просимо вас якнайпокорнiше, доглядайте наших дiтей,
щоб вони вчились i не пустували, бо вони дома любили-таки пустувать, -
сказала Марта, обертаючись до обох маркiз.
- О, comment done; soyez tranquille! (О, як же; будьте спокiйнi!
(франц.) - .сказала Турман тоном трохи зобиженим. - У нас усi дiти не
пустують i вчаться, бо на те ми й живемо в iнститутi. Наш iнститут -
найвища панянська школа... все одно, що унiверситет... еге ж, iнститут -
то дiвочий унiверситет, бо в нас i програма сливе унiверситетська, i
багато ма мо вчителiв з професорiв унiверситету. Як побачите колись сво©х
дiтей, то й не впiзна те! - сказала Турман, нацiлюючись просто в очi
провiнцiальним дамам.
- В нас такi iнститутки, що навiть вмiють писати вiршi, i не руськi
тiльки, а навiть французькi, - додала маркiза де Пурверсе.
- Скажiть! Ото диво! - промовила Степанида i так хитнула головою з
такого дива, що аж золотi колоски й огнянi рожi зашумiли й затрусились на
головi. Обидвi маркiзи знов спустили очi додолу. А Степанида подивилась на
свою Ольгу, i материному серцю чогось забажалось, щоб дочка вивчилась в
iнститутi писать вiршi не тiльки руськi, але й французькi.
Начальницi той вiзит здався довгим аж надто! Щоб показать
провiнцiальним панiям ©х незвичайнiсть, вона почала закутуваться у шаль i
тихесенько пiдiйматься, неначе хто пiдкручував пружини пiд канапою. Тi
пружини пiдiймали ©© вгору, нiби ляльку. Марта й Степанида посхоплювались
з мiсця й почали прощаться.
- Будьте ласкавi, доглядайте наших дiтей! Ми надi мось на вас, як на
себе; сподiва мось, що нашi дiти будуть вмитi, не голоднi й не холоднi, не
забудуть молиться богу... - промовила Марта.
- Чи можна буде нам брать сво©х дiтей будлi-коли, хоч на gразники,
часом в недiлю абощо? - питали дами в начальницi.
Турман подумала, глянула на сестру й сказала: "Вибачайте, будьте
ласкавi! по наших постановах нам не можна пускать дiтей до батькiв... I
вам, i дiтям треба буде повудиться трохи. Pour Ie reste n'ayez pas
d'inquietude. Quoique d'origine francaise, de religion - Je suis
orthodoxe" (За останн не турбуйтесь. Хоча я й французького походження,
але щодо релiгi© - я ортодоксальна (франц.)
При тих словах дами вийшли од начальницi, зоставивши сво©х дiтей.
Вступаючи в прийомну залу, вони зустрiли ще зо три дiячi, котрi прибiгли
подивиться на нових iнституток. То були класнi дами. Одна була дiвуля
сорока год, друга була так само дiвуля сорока п'яти год, а третю,
розведену з чоловiком, одна висока особа настановила за доглядачку коло
аристократично© молоднечi.
- En voila des draquons! (От дракони! (франц.) - промовила Турман,
зоставшись сама з сестрою.
- Des veritables ogresses, Dieu me pardonne! (Справжнi дикуни, прости
боже! (франц.) - обiзвалась маркiза де Пурверсе.
- Et les coiffures, grand Dieu! (А зачiски, боже! (франц.)
- В ©х на головах цiлi снопи пшеницi!
- Де там снопи! Цiла рiза пшеницi! Ще й колоски шумiли, неначе на
вiтрi!
- Якi в ©х талi©! Чи ти, сестро, примiтила? ©й-богу, неначе банi на
Софiйському соборi. А якi нотацi© вони встигли прочитать нам! Й щоб дiти
були не голоднi й не холоднi... Неначе в нас тюрма, а я начальниця тюрми.
- А самi, як дзвiницi! Чи ти, сестро, бачила, якi на ©х рябi убори на
ши©? Й по-французькiй коли б тобi слово! Так мене засоромили, що я думала
от-от провалюсь крiзь землю. А зна ш, сестро, що вони сидiли з вiзитом
трохи не од самого ранку! Ну, дракони! А ще просять, щоб я пускала до ©х
дiтей на святки! А дзус!
- Поки-то виполiру мо ©х дiтей!.. Якi манери! Яке дикунство! Ой боже,
боже!
Тимчасом як Степанида з Мартою виходили, за ними скрiзь зачинялись
дверi. Вони поминули позолочену булаву в швейцара й ви©хали з двора за
залiзну браму. Брама слiдком за ними зачинилась.
Аристократична обстава в iнститутi, аристократичнi маркiзи, розмова ©х
про мiнiстрiв, послiв, врештi швейцарова булава - все те обвiяло Марту й
Степаниду якимсь вiянням аристократизму. Iдучи проз iнститут, вони все
думали про аристократичну обставу: ©м здавалось, що з одного
iнститутського вiкна вигляда константинопольський посол, з другого -
британський посол, з третього - мiнiстр, з четвертого - маркiза де
Пурверсе. При©хавши додому, Степанида навiть почала копiрувать маркiз.
Дашкович увiйшов у кiмнату, як вона сидiла на канапi, i йому кинулось в
очi, що жiнка вставала з канапи зовсiм якось iнакше, нiж було п реднiше:
неначе ©© з-пiд споду пiдводило пружинами, i потiм вона випросталась на
ввесь зрiст. Воздвиженський, прийшовши додому, примiтив, що i його Марта
встала з канапи помаленьку, неначе ©© хтось пiдводив пружинами, а потiм
одразу витяглась, ще й голову пiдняла. Йому так i здалось, що коло не©
от-от схопиться полум'я купини, добре йому вiдоме.
Ольга й Катерина, зоставшись в iнститутi, почутили й на собi
аристократичний вплив маркiз i iнших дiячiв. А найбiльше Ольга пiдпала пiд
той вплив. Дуже гарна сво ю вродою, ще й до того нагадуюча дочку
iталiйського© посла в Петербурзi, вона стала коханою вченицею в
начальницi, в ©© сестри i в усiх класних дам. Як суха губка, вона всисала
в себе той дух, що був розлитий дiячами в iнститутських стiнах. Класною
дамою в тому класi, де вчилась Ольга, була маркiза де Пурверсе. Ольга
бiгала за нею слiдком. Де Пурверсе мазала ©© й пестила перед очима цiлого
класу. Ольжинi товаришки знали, хто найлюбiший маркiзi й Турманшi, i
обожували Ольгу. Вони чули, як класнi дами хвалили Ольгу за красу, та й
собi хвалили ©© в вiчi, звали ©© красунею, бiгали за нею слiдком,
догоджали ©й, щоб запобiгти ласки в маркiзи. Тодi як Ольга сiдала за
рояль, ©© подруги, пустуючи, ставали перед нею навколiшки й складали
долонi, звали ©© янголом, святою й iншими iнститутськими ласкавими
словами. Ольга знала, що вона гарна, що перед ©© красою все схиля ться, i
думала, що й усi, i все мусить схиляться перед нею.
- Яка велика, яка блискуча роль у свiтi жде нашу Ольгу! - часто казала
Турман до дам так, що тi слова долiтали до Ольжиних вух. I Ольга вже
звикла думать та марить, що ©© жде велика, показна роль у свiтi. Той свiт
вона постерiгала вже по-iнститутському: той свiт здавався ©й великим
балом, з музиками, з танцями, з кавалерами в золотих еполетах, з послами
турецькими й британськими, котрi здавались ©й молодесенькими, надзвичайно©
краси паничиками, з русявими кучерями, як у янголiв. А скiльки , раз вона,
потай од само© Турман, читала про такий свiт в французьких романах! I
часто Ольга, заглядаючи в вiкна високого iнституту, нiби бачила в думках в
городянських домах, за завiсами вiкон, доконче такий свiт! Про iнший свiт
вона й не гадала i не хотiла знати. У маркiз тiльки й розмови було, що про
мiнiстрiв, генералiв та про двiр, як звичайно бува в Петербурзi. Ольга
чула ту розмову i якось думкою породалась з тi ю сферою, про котру тiльки
й торочили маркiзи. Iталiйський посол здавався ©й рiдним дядьком, якийсь
старий князь вирiс у фантазi© нiби ©© дiд. Русявий британський посол
здавався ©й будущим тестем, котрого син, гарний, як сонце, та молодий,
багатий, як подоба лордовi, буде ©© женихом. Сама Турман вже давно
заступила в ©© фантазi© мiсце матерi, а двiрських дам вона мала за сво©х
тiток.
Ольга чула дуже часто, що iнститут все одно, що унiверситет. I вона
звикла ставить себе врiвнi з студентами унiверситету. Вона вважала себе
просто за вчену людину i думала, що кругом не© в свiтi буде все нижче од
не© розумом i просвiтою, окрiм послiв та двiрських дам.
Ольга й Катерина зросли взапертi мiж стiнами iнституту. х рiдко возили
по городi на гулянку, та й то в закритих екiпажах, кругом котрих скакали
на конях жандарми!
Раз Ольга побачила з вiкна карети сiльських укра©нських прочанок в
бiлих намiтках й укра©нських селян в чорних смушевих шапках.
- Що це за люди? Що то в ©х на головах? Ой боже! Що то вони несуть на
плечах у торбинках? - питали цiкавi дiвчата в маркiзи де Пурверсе.
- Не знаю, не знаю, не знаю, - обзивалась до ©х маркiза, задивляючись
на гарного панка в високiм капелюсi. I вона справдi не знала, що то за
народ, i по-якому вiн говорить, i що то баби несуть в клунках на плечах.
В закритих стiнах iнституту в Ольги почала рано розвиваться фантазiя.
Вона почала, iнститутським звича м, обожувать: обожувала спершу Турман i
свою класну даму, потiм пробувала обожувать вчителiв, але ©х старi й жовтi
види швидко одбили в не© охоту до обожування. Iнституток нiколи не водили
гулять по вулицях i в Царський садок. Мов тi птицi з залiзно© клiтки,
виглядали вони на вулицю крiзь залiзнi штахети садка. Раз Ольга наглядiла
через штахети молодого чорнявого панича з довгими кучерями. Його лице так
вразило ©©, що вона цiлий рiк "обожувала" його! I пiсля того часто ©©
тягло до залiзних граток.
Турман i класнi дами не звертали вваги на Катерину Воздвиженську, хоч
вона вчилась навiть краще за Ольгу, лучче грала й мала дужчий голос.
Катерина рано постерегла, що вона негарна, ще в перший свiй прихiд до
iнституту, тодi, як Турман i де Пурверсе хвалили Ольгу й не вважали на
не©. Тодi як iнститутки обожували Ольгу, Катерини нiхто не любив. Тим-то
вона зосталась по душi лучча од Ольги. Вона була добрiша, ласкавiша.
Фантазiяi не заносила ©© так далеко, в невiдомий аристократичний свiт;
вона навiть не марила про послiв i двiрських дам, бо менше про ©х чула.
Прийшов час виходу Ольги й Катерини з iнституту. Турман, де Пурверсе,
класна дама, розведена з чоловiком, i всi дiячки голосно жалкували за
Ольгою, ходили за нею, пестили, цiлували. Турман шкодувала, що вона
повинна вернуться до матерi.
- Наша Ольга зробила б честь навiть при дворi! - часто казала Турман.
- Яка шкода, що вона вернеться до сво © страшно© мами! - казала де
Пурверсе. - Я боюсь, що ми через рiiа через два навiть не впiзна мо нашо©
Ольги!
Степанида й Марта при©хали в iнститут i, подякувавши Турманшi й ©©
сестрi за науку й працю, забрали додому сво©х дочок. Ольга плакала, неначе
©© розлучали навiки з рiдною матiр'ю та з рiдними сестрами. Вона обiйшла а
Катериною й зо всiма класними дамами весь iнститут, заглянула в усi
закутки, перецiлувала все i всiх i, ридаючи, впала на руки Турман. Сама
Турман все кахикала модним кашлем та затуляла рот хусточкою. Навiть
Катерина трошки заплакала, покидаючи навiки iнститут. Ольгу вивели до
екiпажа попiд руки i в сльозах посадили коло матерi. Турман просила ©©
навiдуваться до iнституту й навiть писати до не©.
Степанида й Марта привезли сво©х дочок додому. Батьки стрiли ©х на
порозi й поблагословили. Ольга ввiйшла в залу, де вже окрасою зали був
куплений для не© гарний форiеп'ян. Вона обiйшла всi батькiвськi горницi з
очима, червоними од слiз. Батькiвськi поко©, просторнi й гарнi самi по
собi, довго ще здавались ©й, пiсля дуже високих i свiтлих iнститутських
поко©в, дуже низькими й тiсними. Ольга при©хала додому зрання в будень.
Дашкович зараз по©хав на лекцiю, а Степанида пiшла до малих дiтей, а
потiм господарювала в пекарнi. Ольга зосталась сама в залi. Вона довго
сидiла й думала. Заплаканi очi трохи обсохли. Вона спробувала грать, але
музика не йшла на ©© збентежену душу. Ольга пiшла B батькiв кабiнет i
почала переглядать книжки: взяла в руки фiлософську книжку, розгорнула,
читала, читала, слова не втямила й поклала; потiм достала другу книжку з
черво-. ним корiнцем, з золотим написом. Вона думала, що та якийсь цiкавий
французький роман, а то був Декарт[50]. Ольга розгорнула його, читала,
читала, нiчогiсiнько не poзiбрала й знов поклала на голичку. Потiм ©й
попалась в руки iсторiя i так само не прийшлася ©й до смаку. Врештi
всього, ©й влiзли в руки укра©нськi пiснi. Вона розгорнула, подивилась, i
©й здалось, що то писано по-церковнослов'янському абощо.
"Якi все чуднi книжки в бiблiотецi мого тата, та все на якихсь чудних
мовах", - подумала Ольга, передивляючись написи на корiнцях книжок.
Швидко ©й надокучило те; вона вернулась до друго© кiмнати i почала
граться з маленькими сестрами, але й те ©й швидко остогидло. Ольга
вскочила в пекарню, де куховарка сiкла м'ясо на столницi, а ©© мати,
скинувши праз-никову одежу, в простенькiй буденнiй сукнi вешталась коло
якогось пирожного.
- Може, дочко, поможеш нам? - спитала мати, жартуючи, в дочки.
- А ви дума те, що нас в iнститутi не вчили куховарить? Ми дiжурили в
пекарнi всi по черзi, - сказала Ольга. Одначе куховарська справа й обстава
в пекарнi з димом, з духотою, з високою куховаркою, в котро© позакачуванi
рукави одслоняли зборовi чорнi й товстi руки, зовсiм не сподобалась Ользi.
Вона постояла, швиденько вискочила звiдтiль i побiгла в садок. В садочку
було багато квiток. Кущi бузку й рожi розрослись попiд барканами i
закривали ©х навкруги од очей. Дорiжки були чистi й посипанi пiском. Ольга
довго ходила по садку, нарвала пучок квiток. На свiжому повiтрi швидко
обсохли ©© iнститутськi сльози. Сонце почало припiкать ©й в голову. Вона
почала нудиться, звикши в школi до товариства молодих подруг. i вийшла з
садка на подвiр'я. Там погонич вичищав станю.
- Пхе! - аж приснула Ольга, подивившись на таку прозу, i побiгла
додому, трохи не наткнувшись на корову. Вона ввiйшла в поко©, i знов ©©
обхопило проза©чне, буденне життя. Ольга почала нудиться й побiгла через
вулицю до Катерини.
Катерина сидiла з матiр'ю й шила сорочки для маленьких сестер. Ольга
прожогом вскочила в поко© з червоними очима.
- Чи ти, Ольго, й досi рида ш за iнститутом? - спитала ©© Катерина.
- Чи вже ж ти так швидко забула його? - спитала в свою чергу Ольга. -
Яка ж ти проза©чна!
- Забула, бо нема про що й пам'ятать; а плакать, то й зовсiм-таки нема
за чим.
- А мадам Турман? А маркiза де Пурверсе? - спитала Ольга.
- Нехай вони собi здоровi будуть, - промовила Катерина так спокiйно,
наче те все було давно минувше.
- Чи вже ж тобi не жаль за такими добрими людьми?
- Може, вони й добрi, тiльки не задля мене, - сказала Ка©ерина. -
Сказати по правдi, я зовсiм не обожувала ©х; вони менi аж обридли сво©м
чванством, сво ю брехнею про послiв i за свою небувалу аристократичну
рiдню.
- Але ж ©х обожував увесь iнститут!
- Може, й усей, тiльки ке я, - тихо сказала Катерина, примiряючи
сорочечку на маленьку сестру.
- Одже ж я нiколи не згоджусь з тобою! - сказала з досадою Ольга. - Як
швидко ти впала в прозу! Яка ти стала черства!
- О, я хочу мерщiй вибить з голови iнститутський романтизм, - сказала
Катерина.
- Ходiм хоч погра мо в чотири руки, бо менi так важко, так тяжко на
серцi! - сказала Ольга, важко зiтхнувши.
Сестри посiдали за рояль i почали розбирать нову п' су, часто
спинялись, вилiчували такт, мiркували, морочились та й годi сказали! Одна
звертала провину на другу, i швидко вони побачили, що обидвi не винесли з
iнстигуту путнього розумiння музики! Вони потомились i покинули грать.
- Годi вже з нас тi © поезi©! Давай браться знов до прози, - сказала
Катерина, сiдаючи знов за шиття.
- Що ж ми теперечки будемо робить? - спитала Ольга.
- Будемо обiдать, а по обiдi будемо гулять в Царському садку, i вже не
в iнститутських сукнях.
- А в якiй одежi ми пiдемо в Царський садок? - спитала Ольга, дуже
цiкава убраться в довге убрання, в котре вона ще зроду не вбиралась. .
- Для мене все одно, в яке б не одягтись, - сказала Катерина.
- Серце! душко сестричко! Прийди до нас та будемо вбираться вкупi! -
просила Ольга, i ©© думка розвеселилась тим, як вона буде одягаться в
довгу сукню.
По обiдi Ольга й Катерина почали вбираться в довгi сукнi, довго
вертiлись перед дзеркалом i надвечiр вийшли з сво©ми матерями гулять, ©м
було дуже незручно йти в довгих сукнях, в котрих шлейфи плутались i
спиняли ©х па ходi. Обидвi вони говорили по-французькiй. м чудiю було, що
вони ходять попросту на вулицях, мiж усякими людьми, котрi сновигали поруч
з ними i часом не звертали ©м з дороги. Один мiщанин ненароком штовхнув
Ольгу в лiкоть на тротуарi.
- Он, лишко менi! Яке мужицтво! Якi киргизи! - пищала Ольга,
обертаючись до матерi, котра йшла слiдком за нею. Жадiбними очима оглядали
молодi дiвчата прохожих, неначе вони бачили ©х вперше. Вони повернули на
гору до пам'ятника князя Владимира[51], де ввечерi гуляло дуже багато
людей. Вийшовши на високу гору, вокн стали проти самого пам'ятника, щоб
перевести трохи дух. Над самiсiньким кра чком гори стояли рядками гуляючi
люди й дивились на широку картину, котра полотном розстелялась сливе пiд
самiсiнькими ногами. Внизу був спуск з Хрещатика на Подiл, по котрому
валкою ©хали екiпажi, рядками йшли й на гору i з гори прохожi. Ще нижче
вилось шосе над самiсiньким днiпровим берегом, ховаючись за високою горою
iк полудню. I там тяглись екiпажi й простi воловi вози. Ще нижче протiкав
широкий синiй Новий Днiпро попiд самим Подолом. На Днiпрi стояли й плавали
барки, плоти. Плисковатi широкi острiвцi, подiленi самовiлками й
рукавцями, зеленiли лозами й сiнокосами. На ©х цiлими купами жовтiли,
синiли й червонiли лучанi квiтки. За Днiпром, за бiлою смугою пiску, на
всi боки чорнiли бори до самого краю обрiю, скiльки можна було засягти
оком, ледве пiдiймаючись в далеку Чернiгiвщину. Ближча смужка лiсу була
зелена, дальша смуга була синя, а ще далi синiв i чорнiв лiс, неначе
накритий тонким синiм покривалом, i зливався з синiм небом. На пiвнiч од
Владимирового пам'ятника глибоко внизу лежгв Подiл з церквами й
золотоверхими монастирями, вганяючись далеко плисковатим клином в Днiпро.
На пiвдень од пам'ятника пiдiймались гори, де був розкинутий Царський
садок, а пiд горою, в глибокiм яру, коло самого шосе, стояла висока колона
старого пам'ятника Владимира. Сонце ховалось за межигiрський бiр, котрий
од того став ще чорнiший, а далекi озерця на оболонi пiд тнм бором i рiчка
Почайна[52] горiли, наче розтоплене золото. На тiй картинi блищали всякi
фарби, якими тiльки можна було закрасити ©©: там було й син небо, i синiй
Днiпро, i бiла смуга пiску, чорнi бори й зелена оболонь, i зеленi
острiвцi, i червоне небо на заходi, i червона, як жар, вода пiд чорними
межигiрськи-ми борами. Судна на Днiпрi, екiпажi й прохожi на шосе, на
спуску, на подiльських вулицях - все те давало жизнi тiй великiй картинi й
зганяло з не© мертвий спокiй природи.
Вечiр був тихий та ясний. На тротуарi, котрим були обвитi самi крайки
гiр, обсаджених тополями, стояли ряднами гуляючi люди й милувались чудовим
виглядом. Степанида й Марта й собi стояли з дочками проти самого
пам'ятника. Хто тiльки виходив на гору, то дивився на молодих паннiв, а
найбiльше на Ольгу. Ольга вже хотiла обернуться, щоб глянуть на свiй
iнститут, на те вiкно, де пройшли ©© дитячi лiта, але не встигла вона
знайти того вiкна, як ©© вразила дуже оригiнальна картина коло пам'ятника.
На широких i високих схiдцях п' десталу сидiли рядками молодi паничi.
То були студенти унiверситету. По ©х блiдих лицях i очах, дуже веселих, по
©х веселiй розмовi й жартах не трудно було вгадать, що та компанiя тiльки
що скiнчила екзамени i, мабуть, щасливо скiнчила. Постава ©х постатiв на
схiдцях була дуже вольна i через те дуже грацiозна. Дехто трохи не лежав,
дехто сидiв, пiдобгав-ши ноги, дехто простягнув ©х на всю довжину. Деякi
поскидали картузи й порозкидали по схiдцях. Бiльша половина з ©х курила,
лузала насiння, кусала горiхи, обсипаючи лушпинням чавуннi схiдцi й траву.
Ольга обернулась, вгледiла той гурт i повернулась до матерi,
промовивши. "Пхе! як вольно держать себе студенти!"
- Пхе! - сказала й Катерина.
- Пхе! неначе iнститутки нижчого класу! - додала Ольга.
- Нема на ©х нашо© маркiзи! - писнула Катерина.
- Наша молоднеча так розпустилась, що й ходить по вулицях небезпечно! -
промовила Марта Сидорiвна.
- Ще й насiння лузають! Чи ти ба! Неначе сiльськi парубки! - прикинула
Степанида.
- Мамо! який то бриль на одному студентовi! Чи провансальський, чи
тiрольський! - аж крикнула Ольга.
- Де там! То укра©нський бриль, мужицький! - сказала ©й мати.
- Пхе! Мужицький! А я думала, що тiрольський, - промовила Ольга.
- Якби пак тiрольський, то ще б нiчого! - знов прикинула Степанида з
фiлософською мiною.
- Мамо! що то на одному студентовi? Така одежа, як на мужиках! - аж
крикнула Ольга. - I такi широчезнi...
Ольга не насмiлилась назвать тих широчезних шароварiв i зупинилась.
- То мужицьке укра©нське убрання, - промовила Марта Сидорiвна. - Бог
зна, що буде далi! Швидко не можна буде по вулицях ходить! - сказала вона,
важко зiтхнувши, неначе ©© на вулицi ждала смерть од тi © укра©нсько©
свити й бриля.
- Але вони ©дять надворi! - крикнули обидвi iнститутки. - Ой, mon Dieu!
(Мiй боже! (франц.) Ото якби побачила наша маркiза! По©дьмо в iнститут та
розкажiм все чисто! Ото буде смiху!
Жахаючись трохи демократично© групи молодих паничiв, обидвi панни,
одначе, в душi милувались нею i милувались щасливими й веселими молодими
видами. Вони самi так недавно скiнчили екзамен, скiнчили iнститут; так
червоними трояндами й золотими колосками.
Марта й Степанида зарекомендувались до Турман.
- Ah, ah, charmee de faire votre connaissance... prеnez places
mesdames; assayez-vous, mes enfants! (Ах, ах! Дуже рада з вами
познайомитися; сiдайте, дами, сiдайте, дiти мо©! (франц.) - промовила
Турман. Марта й Степанида почервонiли, як мак: вони не вмiли говорить
по-французькiй. Турман знов спустила очi додолу. Марта й Степаннда
заговорили про сво дiло й рекомендували начальницi сво©х маленьких дочок.
- О, я вже знаю за ваших дiтей! Я дуже рада, що буду ©х виховувать в
нашiм iнститутi, - промовила Турман i почала кахикать сухим кашлем, неначе
вона от-от хотiла богу душу оддати. - Я дуже дякую вашому мужевi, що вiн
надарував нас читанням сво©х лекцiй в нашiм iнститутi, - говорила вона
далi, обертаючись до Степаниди.
- А ми ма мо за найбiльше щастя, що нашi дiти будуть вчиться в
iнститутi пiд такою високою рукою, пiд таким вважливим доглядом, як ваш, -
сказала Марта й справдi рада, що дiти будуть в iнститутi.
- О, будьте певнi! Вашi дiти будуть так поведенi, як слiд шляхетним
фамiлiям. Вони матимуть добрий догляд, вони говоритимуть по-французькiй,
як французи, вони знатимуть науку й матимуть делiкатну, вищу вподобу у
всьому; матимуть гарнi манери й будуть смiливi й звичайнi з людьми. Про те
нема що й казать.
- О, певно! Ми чули тiльки одно хороше про ваш iнститут, i найбiльше з
того часу, як ви при©хали сюди з Петербурга, - сказала Степанида.
- Chez nous a Petersbourg... (У нас в Петербурзi... (франц.) мiй
близький приятель, один мiнiстр, дуже просив мене зостаться начальницею в
Петербурзькому iнститутi, але мiнiстр просвiти просив, щоб я доконечно
©хала сюди, щоб, бачте, розносить з центру на далеку кра©ну просвiту й
цивiлiзацiю, бо тут... Кахи-кахи-кахи! - знов закашляла Турман й затулила
рот хусточкою, вдаючи, нiби вона од того й достала чахотку, що розсипала
цивiлiзацiю з центру па кра©ни.
- Яке велике щастя задля наших степiв! - промовила Марта. - Нам би
треба ще бiльше таких дiячiв з столицi! Наша провiнцiя така глуха, така
темна!
- О, quelle rude tache qu'est celle de propager la civilisation! (О,
яке це важке завдання поширювати тут цивiлiзацiю!) Кхи-кхи-кхи!.. Часом i
ночi недоспиш, i не до©си... кхи-кхи-кхи!.. Я вже давно не зазнаю, що то
за спокiйний сон! Ще з самого Петербурга не зазнаю.
- Як ми будемо дякувать вам за всi труда, що ви прийма те задля наших
дiтей! - сказала Степанида трохи з боязким лицем перед такою особою, що
вхожа до мiнiстрiв.
- Мiй брат у первих, маркiз де Пурверсе, посол при одному дворi, писав
менi,щоб я ©хала за границю на води, але я, вважаючи на дiло просвiти
кра©н, не думаю й з мiсця рушить. В цiм Ки вi такi чуда творяться,
громадянство таке дике, люди такi, що не вмiють навiть до ладу говорить
по-руськiй, не то що по-французькiй.
При тих словах Турман знов спустила очi, почувши дуже примiтну
укра©нську вимову в розмовi киянок.
- Я не по©ду, бо мушу розносить свiт на далекi кра©ни...
кахи-кахи-кахи! Яке важке завдання буть дiячем на далекiй сторонi.
- О, певно! Для того, хто зрiс у великому свiтi, така жертва повинна
здаваться ще важчою! - промовила Марта.
Турман не мала нiяких родичiв послiв i навiть не водилась з мiнiстрами,
а розводилась при Мартi й Степанидi тим, що знала про той чималий вчений
кружок, в котрому були ©х чоловiки. В той час одчинились боковi дверi, i в
залу ввiйшов ще один дiяч на кра©нi. То була дуже немолода класна дама; по
лицi й по зросту не трудно було впiзнать рiдну сестру начальницi,
петербурзьку дiвствени-цю, мадмуазель де Пурверсе. Гостi встали.
Начальниця порекомендувала ©м свою сестру. У старо© дiвулi брови були вже
не такi гарнi, очi були не такi блискучi, як колись у начальницi; тим-то
вона й генерала не достала за чоловiка i ви©хала на провiнцiю меншим
дiячем, нiж ©© сестра.
- Quelle charmante eleve que nous aurons! (Яку чарiвну вихованку ми
будемо мати! (франц.) - промовила мадмуазель де Пурверсе, дивлячись на
Дашковичеву Ольгу. - Ходи, душко, до мене.
Ольга, аж червона, спустила очi й не рушила з мiсця.
- Ходи ж до мене! Ой, яка ти дикуночка! - промовила класна дама. Ольга
пiдiйшла до не© й присiла. Класна дама взяла ©© за пiдборiддя й за руку.
Ольжинi голi ручки були налитi, як огiрочки; ©© очки блищали, як у матерi;
чорнi кучерi були довгi, зовсiм не по ©© зросту. Ольга вiщувала й
теперечки велику красуню.
- Ой, яка ж ти гарна дiвчинка! Якi в не© очки, брiвки, ручки! -
промовила класна дама, перебираючи ручки й кучерi, неначе то була кукла, а
не дiвчина.
А Воздвиженських Катерина сидiла й головку похилила. Вона була дуже
негарна з сво©м широким лицем, з широким ротом, з кiсьми, схожими на
коноплянi пачоси, з ясними очима. Класна дама й начальниця, милуючись
Ольгою, поглядали на Катерину й нiби говорили очима:
"Яка ж ти погана!" Катерина ждала, що, оглядiвши Ольгу, потiм покличуть
i ©© на розгляд. Одначе ©© не покликали, i в ©© маленькому серцi
заворушилось недобре почування.
- Souvenez-vous des enfants de l'ambassadeur de Rome. Son ainee c'est
comme deux gouttes d'eau la petite Дашкович! (Згадайте дiтей римського
посла i його старшу дочку - двi краплi води маленька Дашкович! (франц.) -
промовила маркiза де Пурверсе.
- Ere! - сказала Турман...
Вони говорили чистою французькою мовою, наче парижанки.
- Будьте ж ласкавi, просимо вас якнайпокорнiше, доглядайте наших дiтей,
щоб вони вчились i не пустували, бо вони дома любили-таки пустувать, -
сказала Марта, обертаючись до обох маркiз.
- О, comment done; soyez tranquille! (О, як же; будьте спокiйнi!
(франц.) - .сказала Турман тоном трохи зобиженим. - У нас усi дiти не
пустують i вчаться, бо на те ми й живемо в iнститутi. Наш iнститут -
найвища панянська школа... все одно, що унiверситет... еге ж, iнститут -
то дiвочий унiверситет, бо в нас i програма сливе унiверситетська, i
багато ма мо вчителiв з професорiв унiверситету. Як побачите колись сво©х
дiтей, то й не впiзна те! - сказала Турман, нацiлюючись просто в очi
провiнцiальним дамам.
- В нас такi iнститутки, що навiть вмiють писати вiршi, i не руськi
тiльки, а навiть французькi, - додала маркiза де Пурверсе.
- Скажiть! Ото диво! - промовила Степанида i так хитнула головою з
такого дива, що аж золотi колоски й огнянi рожi зашумiли й затрусились на
головi. Обидвi маркiзи знов спустили очi додолу. А Степанида подивилась на
свою Ольгу, i материному серцю чогось забажалось, щоб дочка вивчилась в
iнститутi писать вiршi не тiльки руськi, але й французькi.
Начальницi той вiзит здався довгим аж надто! Щоб показать
провiнцiальним панiям ©х незвичайнiсть, вона почала закутуваться у шаль i
тихесенько пiдiйматься, неначе хто пiдкручував пружини пiд канапою. Тi
пружини пiдiймали ©© вгору, нiби ляльку. Марта й Степанида посхоплювались
з мiсця й почали прощаться.
- Будьте ласкавi, доглядайте наших дiтей! Ми надi мось на вас, як на
себе; сподiва мось, що нашi дiти будуть вмитi, не голоднi й не холоднi, не
забудуть молиться богу... - промовила Марта.
- Чи можна буде нам брать сво©х дiтей будлi-коли, хоч на gразники,
часом в недiлю абощо? - питали дами в начальницi.
Турман подумала, глянула на сестру й сказала: "Вибачайте, будьте
ласкавi! по наших постановах нам не можна пускать дiтей до батькiв... I
вам, i дiтям треба буде повудиться трохи. Pour Ie reste n'ayez pas
d'inquietude. Quoique d'origine francaise, de religion - Je suis
orthodoxe" (За останн не турбуйтесь. Хоча я й французького походження,
але щодо релiгi© - я ортодоксальна (франц.)
При тих словах дами вийшли од начальницi, зоставивши сво©х дiтей.
Вступаючи в прийомну залу, вони зустрiли ще зо три дiячi, котрi прибiгли
подивиться на нових iнституток. То були класнi дами. Одна була дiвуля
сорока год, друга була так само дiвуля сорока п'яти год, а третю,
розведену з чоловiком, одна висока особа настановила за доглядачку коло
аристократично© молоднечi.
- En voila des draquons! (От дракони! (франц.) - промовила Турман,
зоставшись сама з сестрою.
- Des veritables ogresses, Dieu me pardonne! (Справжнi дикуни, прости
боже! (франц.) - обiзвалась маркiза де Пурверсе.
- Et les coiffures, grand Dieu! (А зачiски, боже! (франц.)
- В ©х на головах цiлi снопи пшеницi!
- Де там снопи! Цiла рiза пшеницi! Ще й колоски шумiли, неначе на
вiтрi!
- Якi в ©х талi©! Чи ти, сестро, примiтила? ©й-богу, неначе банi на
Софiйському соборi. А якi нотацi© вони встигли прочитать нам! Й щоб дiти
були не голоднi й не холоднi... Неначе в нас тюрма, а я начальниця тюрми.
- А самi, як дзвiницi! Чи ти, сестро, бачила, якi на ©х рябi убори на
ши©? Й по-французькiй коли б тобi слово! Так мене засоромили, що я думала
от-от провалюсь крiзь землю. А зна ш, сестро, що вони сидiли з вiзитом
трохи не од самого ранку! Ну, дракони! А ще просять, щоб я пускала до ©х
дiтей на святки! А дзус!
- Поки-то виполiру мо ©х дiтей!.. Якi манери! Яке дикунство! Ой боже,
боже!
Тимчасом як Степанида з Мартою виходили, за ними скрiзь зачинялись
дверi. Вони поминули позолочену булаву в швейцара й ви©хали з двора за
залiзну браму. Брама слiдком за ними зачинилась.
Аристократична обстава в iнститутi, аристократичнi маркiзи, розмова ©х
про мiнiстрiв, послiв, врештi швейцарова булава - все те обвiяло Марту й
Степаниду якимсь вiянням аристократизму. Iдучи проз iнститут, вони все
думали про аристократичну обставу: ©м здавалось, що з одного
iнститутського вiкна вигляда константинопольський посол, з другого -
британський посол, з третього - мiнiстр, з четвертого - маркiза де
Пурверсе. При©хавши додому, Степанида навiть почала копiрувать маркiз.
Дашкович увiйшов у кiмнату, як вона сидiла на канапi, i йому кинулось в
очi, що жiнка вставала з канапи зовсiм якось iнакше, нiж було п реднiше:
неначе ©© з-пiд споду пiдводило пружинами, i потiм вона випросталась на
ввесь зрiст. Воздвиженський, прийшовши додому, примiтив, що i його Марта
встала з канапи помаленьку, неначе ©© хтось пiдводив пружинами, а потiм
одразу витяглась, ще й голову пiдняла. Йому так i здалось, що коло не©
от-от схопиться полум'я купини, добре йому вiдоме.
Ольга й Катерина, зоставшись в iнститутi, почутили й на собi
аристократичний вплив маркiз i iнших дiячiв. А найбiльше Ольга пiдпала пiд
той вплив. Дуже гарна сво ю вродою, ще й до того нагадуюча дочку
iталiйського© посла в Петербурзi, вона стала коханою вченицею в
начальницi, в ©© сестри i в усiх класних дам. Як суха губка, вона всисала
в себе той дух, що був розлитий дiячами в iнститутських стiнах. Класною
дамою в тому класi, де вчилась Ольга, була маркiза де Пурверсе. Ольга
бiгала за нею слiдком. Де Пурверсе мазала ©© й пестила перед очима цiлого
класу. Ольжинi товаришки знали, хто найлюбiший маркiзi й Турманшi, i
обожували Ольгу. Вони чули, як класнi дами хвалили Ольгу за красу, та й
собi хвалили ©© в вiчi, звали ©© красунею, бiгали за нею слiдком,
догоджали ©й, щоб запобiгти ласки в маркiзи. Тодi як Ольга сiдала за
рояль, ©© подруги, пустуючи, ставали перед нею навколiшки й складали
долонi, звали ©© янголом, святою й iншими iнститутськими ласкавими
словами. Ольга знала, що вона гарна, що перед ©© красою все схиля ться, i
думала, що й усi, i все мусить схиляться перед нею.
- Яка велика, яка блискуча роль у свiтi жде нашу Ольгу! - часто казала
Турман до дам так, що тi слова долiтали до Ольжиних вух. I Ольга вже
звикла думать та марить, що ©© жде велика, показна роль у свiтi. Той свiт
вона постерiгала вже по-iнститутському: той свiт здавався ©й великим
балом, з музиками, з танцями, з кавалерами в золотих еполетах, з послами
турецькими й британськими, котрi здавались ©й молодесенькими, надзвичайно©
краси паничиками, з русявими кучерями, як у янголiв. А скiльки , раз вона,
потай од само© Турман, читала про такий свiт в французьких романах! I
часто Ольга, заглядаючи в вiкна високого iнституту, нiби бачила в думках в
городянських домах, за завiсами вiкон, доконче такий свiт! Про iнший свiт
вона й не гадала i не хотiла знати. У маркiз тiльки й розмови було, що про
мiнiстрiв, генералiв та про двiр, як звичайно бува в Петербурзi. Ольга
чула ту розмову i якось думкою породалась з тi ю сферою, про котру тiльки
й торочили маркiзи. Iталiйський посол здавався ©й рiдним дядьком, якийсь
старий князь вирiс у фантазi© нiби ©© дiд. Русявий британський посол
здавався ©й будущим тестем, котрого син, гарний, як сонце, та молодий,
багатий, як подоба лордовi, буде ©© женихом. Сама Турман вже давно
заступила в ©© фантазi© мiсце матерi, а двiрських дам вона мала за сво©х
тiток.
Ольга чула дуже часто, що iнститут все одно, що унiверситет. I вона
звикла ставить себе врiвнi з студентами унiверситету. Вона вважала себе
просто за вчену людину i думала, що кругом не© в свiтi буде все нижче од
не© розумом i просвiтою, окрiм послiв та двiрських дам.
Ольга й Катерина зросли взапертi мiж стiнами iнституту. х рiдко возили
по городi на гулянку, та й то в закритих екiпажах, кругом котрих скакали
на конях жандарми!
Раз Ольга побачила з вiкна карети сiльських укра©нських прочанок в
бiлих намiтках й укра©нських селян в чорних смушевих шапках.
- Що це за люди? Що то в ©х на головах? Ой боже! Що то вони несуть на
плечах у торбинках? - питали цiкавi дiвчата в маркiзи де Пурверсе.
- Не знаю, не знаю, не знаю, - обзивалась до ©х маркiза, задивляючись
на гарного панка в високiм капелюсi. I вона справдi не знала, що то за
народ, i по-якому вiн говорить, i що то баби несуть в клунках на плечах.
В закритих стiнах iнституту в Ольги почала рано розвиваться фантазiя.
Вона почала, iнститутським звича м, обожувать: обожувала спершу Турман i
свою класну даму, потiм пробувала обожувать вчителiв, але ©х старi й жовтi
види швидко одбили в не© охоту до обожування. Iнституток нiколи не водили
гулять по вулицях i в Царський садок. Мов тi птицi з залiзно© клiтки,
виглядали вони на вулицю крiзь залiзнi штахети садка. Раз Ольга наглядiла
через штахети молодого чорнявого панича з довгими кучерями. Його лице так
вразило ©©, що вона цiлий рiк "обожувала" його! I пiсля того часто ©©
тягло до залiзних граток.
Турман i класнi дами не звертали вваги на Катерину Воздвиженську, хоч
вона вчилась навiть краще за Ольгу, лучче грала й мала дужчий голос.
Катерина рано постерегла, що вона негарна, ще в перший свiй прихiд до
iнституту, тодi, як Турман i де Пурверсе хвалили Ольгу й не вважали на
не©. Тодi як iнститутки обожували Ольгу, Катерини нiхто не любив. Тим-то
вона зосталась по душi лучча од Ольги. Вона була добрiша, ласкавiша.
Фантазiяi не заносила ©© так далеко, в невiдомий аристократичний свiт;
вона навiть не марила про послiв i двiрських дам, бо менше про ©х чула.
Прийшов час виходу Ольги й Катерини з iнституту. Турман, де Пурверсе,
класна дама, розведена з чоловiком, i всi дiячки голосно жалкували за
Ольгою, ходили за нею, пестили, цiлували. Турман шкодувала, що вона
повинна вернуться до матерi.
- Наша Ольга зробила б честь навiть при дворi! - часто казала Турман.
- Яка шкода, що вона вернеться до сво © страшно© мами! - казала де
Пурверсе. - Я боюсь, що ми через рiiа через два навiть не впiзна мо нашо©
Ольги!
Степанида й Марта при©хали в iнститут i, подякувавши Турманшi й ©©
сестрi за науку й працю, забрали додому сво©х дочок. Ольга плакала, неначе
©© розлучали навiки з рiдною матiр'ю та з рiдними сестрами. Вона обiйшла а
Катериною й зо всiма класними дамами весь iнститут, заглянула в усi
закутки, перецiлувала все i всiх i, ридаючи, впала на руки Турман. Сама
Турман все кахикала модним кашлем та затуляла рот хусточкою. Навiть
Катерина трошки заплакала, покидаючи навiки iнститут. Ольгу вивели до
екiпажа попiд руки i в сльозах посадили коло матерi. Турман просила ©©
навiдуваться до iнституту й навiть писати до не©.
Степанида й Марта привезли сво©х дочок додому. Батьки стрiли ©х на
порозi й поблагословили. Ольга ввiйшла в залу, де вже окрасою зали був
куплений для не© гарний форiеп'ян. Вона обiйшла всi батькiвськi горницi з
очима, червоними од слiз. Батькiвськi поко©, просторнi й гарнi самi по
собi, довго ще здавались ©й, пiсля дуже високих i свiтлих iнститутських
поко©в, дуже низькими й тiсними. Ольга при©хала додому зрання в будень.
Дашкович зараз по©хав на лекцiю, а Степанида пiшла до малих дiтей, а
потiм господарювала в пекарнi. Ольга зосталась сама в залi. Вона довго
сидiла й думала. Заплаканi очi трохи обсохли. Вона спробувала грать, але
музика не йшла на ©© збентежену душу. Ольга пiшла B батькiв кабiнет i
почала переглядать книжки: взяла в руки фiлософську книжку, розгорнула,
читала, читала, слова не втямила й поклала; потiм достала другу книжку з
черво-. ним корiнцем, з золотим написом. Вона думала, що та якийсь цiкавий
французький роман, а то був Декарт[50]. Ольга розгорнула його, читала,
читала, нiчогiсiнько не poзiбрала й знов поклала на голичку. Потiм ©й
попалась в руки iсторiя i так само не прийшлася ©й до смаку. Врештi
всього, ©й влiзли в руки укра©нськi пiснi. Вона розгорнула, подивилась, i
©й здалось, що то писано по-церковнослов'янському абощо.
"Якi все чуднi книжки в бiблiотецi мого тата, та все на якихсь чудних
мовах", - подумала Ольга, передивляючись написи на корiнцях книжок.
Швидко ©й надокучило те; вона вернулась до друго© кiмнати i почала
граться з маленькими сестрами, але й те ©й швидко остогидло. Ольга
вскочила в пекарню, де куховарка сiкла м'ясо на столницi, а ©© мати,
скинувши праз-никову одежу, в простенькiй буденнiй сукнi вешталась коло
якогось пирожного.
- Може, дочко, поможеш нам? - спитала мати, жартуючи, в дочки.
- А ви дума те, що нас в iнститутi не вчили куховарить? Ми дiжурили в
пекарнi всi по черзi, - сказала Ольга. Одначе куховарська справа й обстава
в пекарнi з димом, з духотою, з високою куховаркою, в котро© позакачуванi
рукави одслоняли зборовi чорнi й товстi руки, зовсiм не сподобалась Ользi.
Вона постояла, швиденько вискочила звiдтiль i побiгла в садок. В садочку
було багато квiток. Кущi бузку й рожi розрослись попiд барканами i
закривали ©х навкруги од очей. Дорiжки були чистi й посипанi пiском. Ольга
довго ходила по садку, нарвала пучок квiток. На свiжому повiтрi швидко
обсохли ©© iнститутськi сльози. Сонце почало припiкать ©й в голову. Вона
почала нудиться, звикши в школi до товариства молодих подруг. i вийшла з
садка на подвiр'я. Там погонич вичищав станю.
- Пхе! - аж приснула Ольга, подивившись на таку прозу, i побiгла
додому, трохи не наткнувшись на корову. Вона ввiйшла в поко©, i знов ©©
обхопило проза©чне, буденне життя. Ольга почала нудиться й побiгла через
вулицю до Катерини.
Катерина сидiла з матiр'ю й шила сорочки для маленьких сестер. Ольга
прожогом вскочила в поко© з червоними очима.
- Чи ти, Ольго, й досi рида ш за iнститутом? - спитала ©© Катерина.
- Чи вже ж ти так швидко забула його? - спитала в свою чергу Ольга. -
Яка ж ти проза©чна!
- Забула, бо нема про що й пам'ятать; а плакать, то й зовсiм-таки нема
за чим.
- А мадам Турман? А маркiза де Пурверсе? - спитала Ольга.
- Нехай вони собi здоровi будуть, - промовила Катерина так спокiйно,
наче те все було давно минувше.
- Чи вже ж тобi не жаль за такими добрими людьми?
- Може, вони й добрi, тiльки не задля мене, - сказала Ка©ерина. -
Сказати по правдi, я зовсiм не обожувала ©х; вони менi аж обридли сво©м
чванством, сво ю брехнею про послiв i за свою небувалу аристократичну
рiдню.
- Але ж ©х обожував увесь iнститут!
- Може, й усей, тiльки ке я, - тихо сказала Катерина, примiряючи
сорочечку на маленьку сестру.
- Одже ж я нiколи не згоджусь з тобою! - сказала з досадою Ольга. - Як
швидко ти впала в прозу! Яка ти стала черства!
- О, я хочу мерщiй вибить з голови iнститутський романтизм, - сказала
Катерина.
- Ходiм хоч погра мо в чотири руки, бо менi так важко, так тяжко на
серцi! - сказала Ольга, важко зiтхнувши.
Сестри посiдали за рояль i почали розбирать нову п' су, часто
спинялись, вилiчували такт, мiркували, морочились та й годi сказали! Одна
звертала провину на другу, i швидко вони побачили, що обидвi не винесли з
iнстигуту путнього розумiння музики! Вони потомились i покинули грать.
- Годi вже з нас тi © поезi©! Давай браться знов до прози, - сказала
Катерина, сiдаючи знов за шиття.
- Що ж ми теперечки будемо робить? - спитала Ольга.
- Будемо обiдать, а по обiдi будемо гулять в Царському садку, i вже не
в iнститутських сукнях.
- А в якiй одежi ми пiдемо в Царський садок? - спитала Ольга, дуже
цiкава убраться в довге убрання, в котре вона ще зроду не вбиралась. .
- Для мене все одно, в яке б не одягтись, - сказала Катерина.
- Серце! душко сестричко! Прийди до нас та будемо вбираться вкупi! -
просила Ольга, i ©© думка розвеселилась тим, як вона буде одягаться в
довгу сукню.
По обiдi Ольга й Катерина почали вбираться в довгi сукнi, довго
вертiлись перед дзеркалом i надвечiр вийшли з сво©ми матерями гулять, ©м
було дуже незручно йти в довгих сукнях, в котрих шлейфи плутались i
спиняли ©х па ходi. Обидвi вони говорили по-французькiй. м чудiю було, що
вони ходять попросту на вулицях, мiж усякими людьми, котрi сновигали поруч
з ними i часом не звертали ©м з дороги. Один мiщанин ненароком штовхнув
Ольгу в лiкоть на тротуарi.
- Он, лишко менi! Яке мужицтво! Якi киргизи! - пищала Ольга,
обертаючись до матерi, котра йшла слiдком за нею. Жадiбними очима оглядали
молодi дiвчата прохожих, неначе вони бачили ©х вперше. Вони повернули на
гору до пам'ятника князя Владимира[51], де ввечерi гуляло дуже багато
людей. Вийшовши на високу гору, вокн стали проти самого пам'ятника, щоб
перевести трохи дух. Над самiсiньким кра чком гори стояли рядками гуляючi
люди й дивились на широку картину, котра полотном розстелялась сливе пiд
самiсiнькими ногами. Внизу був спуск з Хрещатика на Подiл, по котрому
валкою ©хали екiпажi, рядками йшли й на гору i з гори прохожi. Ще нижче
вилось шосе над самiсiньким днiпровим берегом, ховаючись за високою горою
iк полудню. I там тяглись екiпажi й простi воловi вози. Ще нижче протiкав
широкий синiй Новий Днiпро попiд самим Подолом. На Днiпрi стояли й плавали
барки, плоти. Плисковатi широкi острiвцi, подiленi самовiлками й
рукавцями, зеленiли лозами й сiнокосами. На ©х цiлими купами жовтiли,
синiли й червонiли лучанi квiтки. За Днiпром, за бiлою смугою пiску, на
всi боки чорнiли бори до самого краю обрiю, скiльки можна було засягти
оком, ледве пiдiймаючись в далеку Чернiгiвщину. Ближча смужка лiсу була
зелена, дальша смуга була синя, а ще далi синiв i чорнiв лiс, неначе
накритий тонким синiм покривалом, i зливався з синiм небом. На пiвнiч од
Владимирового пам'ятника глибоко внизу лежгв Подiл з церквами й
золотоверхими монастирями, вганяючись далеко плисковатим клином в Днiпро.
На пiвдень од пам'ятника пiдiймались гори, де був розкинутий Царський
садок, а пiд горою, в глибокiм яру, коло самого шосе, стояла висока колона
старого пам'ятника Владимира. Сонце ховалось за межигiрський бiр, котрий
од того став ще чорнiший, а далекi озерця на оболонi пiд тнм бором i рiчка
Почайна[52] горiли, наче розтоплене золото. На тiй картинi блищали всякi
фарби, якими тiльки можна було закрасити ©©: там було й син небо, i синiй
Днiпро, i бiла смуга пiску, чорнi бори й зелена оболонь, i зеленi
острiвцi, i червоне небо на заходi, i червона, як жар, вода пiд чорними
межигiрськи-ми борами. Судна на Днiпрi, екiпажi й прохожi на шосе, на
спуску, на подiльських вулицях - все те давало жизнi тiй великiй картинi й
зганяло з не© мертвий спокiй природи.
Вечiр був тихий та ясний. На тротуарi, котрим були обвитi самi крайки
гiр, обсаджених тополями, стояли ряднами гуляючi люди й милувались чудовим
виглядом. Степанида й Марта й собi стояли з дочками проти самого
пам'ятника. Хто тiльки виходив на гору, то дивився на молодих паннiв, а
найбiльше на Ольгу. Ольга вже хотiла обернуться, щоб глянуть на свiй
iнститут, на те вiкно, де пройшли ©© дитячi лiта, але не встигла вона
знайти того вiкна, як ©© вразила дуже оригiнальна картина коло пам'ятника.
На широких i високих схiдцях п' десталу сидiли рядками молодi паничi.
То були студенти унiверситету. По ©х блiдих лицях i очах, дуже веселих, по
©х веселiй розмовi й жартах не трудно було вгадать, що та компанiя тiльки
що скiнчила екзамени i, мабуть, щасливо скiнчила. Постава ©х постатiв на
схiдцях була дуже вольна i через те дуже грацiозна. Дехто трохи не лежав,
дехто сидiв, пiдобгав-ши ноги, дехто простягнув ©х на всю довжину. Деякi
поскидали картузи й порозкидали по схiдцях. Бiльша половина з ©х курила,
лузала насiння, кусала горiхи, обсипаючи лушпинням чавуннi схiдцi й траву.
Ольга обернулась, вгледiла той гурт i повернулась до матерi,
промовивши. "Пхе! як вольно держать себе студенти!"
- Пхе! - сказала й Катерина.
- Пхе! неначе iнститутки нижчого класу! - додала Ольга.
- Нема на ©х нашо© маркiзи! - писнула Катерина.
- Наша молоднеча так розпустилась, що й ходить по вулицях небезпечно! -
промовила Марта Сидорiвна.
- Ще й насiння лузають! Чи ти ба! Неначе сiльськi парубки! - прикинула
Степанида.
- Мамо! який то бриль на одному студентовi! Чи провансальський, чи
тiрольський! - аж крикнула Ольга.
- Де там! То укра©нський бриль, мужицький! - сказала ©й мати.
- Пхе! Мужицький! А я думала, що тiрольський, - промовила Ольга.
- Якби пак тiрольський, то ще б нiчого! - знов прикинула Степанида з
фiлософською мiною.
- Мамо! що то на одному студентовi? Така одежа, як на мужиках! - аж
крикнула Ольга. - I такi широчезнi...
Ольга не насмiлилась назвать тих широчезних шароварiв i зупинилась.
- То мужицьке укра©нське убрання, - промовила Марта Сидорiвна. - Бог
зна, що буде далi! Швидко не можна буде по вулицях ходить! - сказала вона,
важко зiтхнувши, неначе ©© на вулицi ждала смерть од тi © укра©нсько©
свити й бриля.
- Але вони ©дять надворi! - крикнули обидвi iнститутки. - Ой, mon Dieu!
(Мiй боже! (франц.) Ото якби побачила наша маркiза! По©дьмо в iнститут та
розкажiм все чисто! Ото буде смiху!
Жахаючись трохи демократично© групи молодих паничiв, обидвi панни,
одначе, в душi милувались нею i милувались щасливими й веселими молодими
видами. Вони самi так недавно скiнчили екзамен, скiнчили iнститут; так