Страница:
Було знать, що цi новi питання не цiкавили ©х анiтрошки. Цi пани були
якiсь пасивнi й байдужнi до тих тогочасних справ.
- А справдi, треба б нам поговорить про цi нацiональнi й просвiтнi
справи, щоб негайно ставать до працi, коли вже нас продражнили
"культурниками". Може б, i ми вклали якусь лепту на користь рiдного краю
та нашого старого Ки ва, - сказав один з молодих гостей.
В прихожiй задзеленькав дзвоник. Лакей длявою ходою почвалав одчинять
дверi. Розмова перетялась.
- Якогось гостя бог принiс, - вказав молодий Дунiн-Левченко i побiг
назустрiч гостевi.
В далекiй прихожiй почувсь шум та тяганина роздягання. Застукотiли
закаблуки. Голосний регiт залунав по здоровiй порожнiй залi.
- Це прийшов Кованько! - промовив Радюк пошепки, i в його брови
насупились. - Не дасть же вiн нам теперечки гаразд побалакать про нашi
поважнi справи; буде тiльки нам заважати й перебаранчать в роботi.
- Йому б тiльки на Житньому базарi[88] витрiшки продавати або дзвонить
в дзвони, а не говорить про поважнi справи, - обiзвавсь один з молодих
гостей.
- А я люблю Кованька за веселу вдачу. Трохи розважить нас: пожарту ,
порегочеться, то й мене якось несамохiть вiзьмуть смiшки, - сказала
хазяйка, осмiхаючись.
- Я от i не бачу його, а тiльки уявляю собi його веселий вид, то мене
вже смiх бере, - сказав старий Дунiн-Левченко i вже справдi смiявсь сво©м
тихим та добрим осмiхом до старших гостей.
При©жджi дiдичi й собi осмiхнулись. Дзвiнкий, голосний голос десь
далеко розлягавсь за бiблiотекою, але його було чуть через два поко©.
В дверях i справдi з'явивсь Кованько й блищав ще в дверях сво©ми
широкими випнутими наперед зубами. На здоровiй головi довге волосся було
не зачесане, навiть трохи розпатлане.
- Так i ! Он вже несе поперед себе наче наштрикнутi на вила зубища,
неначе усiм ©х показу .
- Нiчого - те, нiчого! Побалака те iншим часом про сво© справи. Час од
вас не втече ж таки, як вода в Днiпрi, - говорив старий господар i
смiявсь.
Слiдом за Кованьком вступило в столову ще кiлька молодих гостей в
вишиваних сорочках, з червоними застiжками на грудях. Декотрi були в
свитах з драпу. Один прийшов навiть в простiй, щиро сiльськiй товстiй
свитi, пiдперезаний червоним "одеським" поясом з довгими кiнцями й
торочками.
Веселий Кованькiв голос очевидячки розворушив старих. Хазяйка
висунулась з свого гнiздечка й навiть встала назустрiч Кованьковi, тягнучи
за собою ангорську шаль, неначе легенькi крила, щиро й з осмiхом
привiталась з ним i посадовила його поруч з собою. Старий господар
пiдвiвсь на недужих ногах i якось по-молодечому простяг до Кованька свою
довгелецьку, сухорляву руку через стiл, через посуд i на©дки. Вiн
пожвавiшав, повеселiшав, неначе вхопив iскру од веселого Кованька й
пiдживив сво© розторсанi нерви, застояну кров.
Хазя©н попросив молодих гостей садовиться за стiл.
Стiснили стiльцi, зсунулись, зщулились i якось усi повсiдались.
Радюковi й справдi не дали говорить далi про сво© справи.
Знов почалось наливання чаю та подавання. Гаврило знов пiшов вандрувать
кругом стола. Гостi пили чай, гомонiли, балакали голосно, реготались, аж
одляски лунали по бiблiотецi та побiчних покоях. Новi гостi кинулись на
полудень, полуднували, дзенькали ножами, стукотiли об тарiлки. В столову
нозi молодi гостi знов неначе впустили з залу вихор, котрий вже в столовiй
був впав i почав стишуваться.
"Ну, таки принесло ледащо отого дзвонаря, оте брязкало! Забавлятиме
старих хазя©нiв, замовлятиме ©м пристрiт, неначе знахурка, i буде довго
замовлять, а нам перебаранчатиме мiркувать та розмовляти про текучi
справи", - думав Радюк, мовчки поглядаючи скоса на Кованьковi бiлi лопатнi
та на патлату голову.
Кованько пив чай хапком, з якоюсь жадобою, неначе його пекла
надзвичайна печiя або неначе вiн хапався кудись йти. Хазяйка заворушилась
в сво му гнiздi, сама накраяла для його паляницi, сама доставала тарiлки з
на©дками i присовувала до Кованька. Наче пташечка, вона заметушилась,
якось затрiпалась, неначе ©© ангорськi крильця затрiпались в пташиному
кубельцi або в ремезовому гнiздечку-рукавицi.
- Полуднуйте, бо я бачу, що ви неначе виголодались, - припрохувала Юлiя
Кирилiвна Кованька.
- Та я все голодний, признаться по правдi. Стецько в "Сватаннi на
Гочарiвцi"[89] каже, що вiн так любить обiдать, що обiдав би цiлiсiнький
день з ранку до вечора. А я оце маю такий апетит, що ладен ©сти хоч i
цiлiсiньку нiч, - молов Кованько й розсмiшив добру стареньку хазяйку.
- То й призволяйтесь на здоров'я! Але вам не доведеться полуднувать
цiлу нiч, бо мiй кухар готу для вас добру вечерю, - говорила
Дунiна-Левченкова й смiялась.
- I за полудень спасибi, i за вечерю заздалегiдь дякую.
Одначе й другий вихор в столовiй покрутивсь, повертiвсь та й упав; новi
гостi напились чаю, набалакались донесхочу й ущухли. Хазя©н пiдвiвся з
крiсла й попрохав гостей до залу, подибавши поперед ©х сво©ми цибатими,
але не дерзкими, неначе крихкими ногами. Гостi рушили слiдком за ним,
розсипались по залi © посiдали по завальних та важких канапах та крiслах.
Хазя©н подав усiм скриньки з тютюном та з сигарами, а сам пiдмостив
подушку пiд спину й неначе пiрнув в м'яку канапу. Коло його посiдали
поважнi при©жджi гостi й розпочали балачку про сво© сiльськi хазяйськi
справи та про сусiд.
Молодi розсипались по залi, як овечки в степу, i, накурившись,
загомонiли про сво© справи.
Радюк сiв коло стола проти хазя©на. Декотрi гостi попримощувались
кругом стола на стiльцях та усяких дзигликах з подушками. Дехто стояв коло
вiкон, спершись на одвiрки. Вигляд в залi був чудернацький i загалом
мальовничий, пiстрявий й iскрявий. Мiж чорними сiртуками сiрiли драповi
тонкi свитки, червонiли мережки вишиваних сорочок, червонiли одеськi
червоногарячi та жовтогарячi пояси, манячили червонi стьожки застiжок.
Коло канапи, побiч спанiлого млявого хазя©на, манячила товста парубоцька
свита. Густо спахували червонi огнянi цятки на сигарах та папiросах. Очi
яснiли й блищали од напружених думок, од сподiвання ради за пекучi
просвiтнi справи. Коло самого стола мiж двома дiдичами манячила кудлата
Кованькова голова. Кованько держав в ротi претовсту папiросу, неначе
заткнув в рот ковбасу. З тi © папiроси густий дим валував вгору пiд
самiсiньку стелю, неначе з цегельнi.
В цьому нiби рябому та смугнастому й пiстрявому товариствi були паничi
з усяких мiшаних сiм'©в, було навiть три католики з ки©вських та
волинських молодих дiдичiв, котрi походили з давнiх укра©нських сполячених
сiм'©в. Вони поприставали до укра©нцiв i стали до спiльно© працi, назвавши
себе знов укра©нцями. Таких укра©нцiв тодi звали "укра©нофiлами". Решта
католикiв, товаришiв молодого Дунiна-Левченка, як тiльки вгледiли на йому
червону застiжку й мережану сорочку, зараз перестали заходить до його й
одкаснулись од його. Батьки й матерi навiть забороняли ©м мать знайомiсть
з червоними стьожками та свитами. Це вже було перед самим польським
повстанням[90] з початку шiстдесятих рокiв.
- Та за якi то недiльнi чи якiсь вечiрнi школи ви, Павле Антоновичу,
були почали балакать? - спитав зацiкавлений хазя©н.
- За школи та читання в недiлi та в свята для мiщан та мiських слуг,
читання лекцiй по усяких науках або читання поетичних просвiтнiх утворiв,
- сказав Радюк. - вропа вийшла з темряви i дiйшла до високо© культурностi
через науки та просвiтнiсть. Нам треба хоч потроху доганять вропу, щоб не
опиниться далеко позаду, i пiднiмать розвиток сiльських i мiських мас.
Пiднiметься наука в народi, то це само по собi вже потягне за собою й
промислiвство, i ремество. Наука добере ключiв до всякого замка й одчинить
дверi до свiтла, й добра, й добробуття в життi. Нам треба, що стосу ться
до культури краю, закласти в Ки вi недiльнi школи й вечiрнi читання для
старого й малого, щоб потроху сипать свiтло на темнi маси. Подаймо
прощення про дозвiл та й будемо по черзi ходить в тi школи та й читати.
Може, в мiстi ще хтось знайдеться прихильний до цi © справи, то ми й тих
залучимо й запросимо нам на пiдмогу.
- Добре, добре! - обiзвалось багато голосiв. - Ми усi ходитимемо й
сiятимемо це насiння на користь масам.
- А хто ж вам платитиме за це грошi? Чи ви ходитимете дурнички? -
одрубав Кованько. - Як дурнички, то од мене буде дзус!
Ця Кованькова вихватка здивувала усiх дуже непри мно. Усiм здалось, що
Кованько якось змилив, звернув навкоси з простого шляху в якесь багно. Усi
зауважили вперше, що Кованько не ма нiяких щирих пересвiдченнiв,
нездатний по сво©й вдачi до чогось путнього, що вiн коли не ледар, то
просто необачний штукар i людина без принципiв i без пуття i, може, буде
згодом ще й шкодливий для справи.
- Авжеж дурнички! Ради iде©, ради рiдного краю, - сказав Радюк.
- Ну, за це спасибi! В мене не стане часу на це, бо в мене й без того
працi по самiсiньку шию коло мо©х лазень. А батько старий, нiчого не
доглядить гаразд, - сказав Кованько.
Усi витрiщили на Кованька очi з дива. Нiхто од його не сподiвавсь
цього. Така вихватка здивувала всiх.
- В Петербурзi почали видавать "метелики", книжечки для народу, але
писати ©х там нiкому, - знов почав Радюк. - Тим часом од начальства з
Петербурга доручено в Ки вi скласти й зготувать школьнi укра©нськi книжки
для народних шкiл на укра©нськiй мовi. Ми станемо й тут до помочi й
зготу мо гуртом усi популярнi книжки для народу на укра©нськiй мовi по
всiх науках, як це зробили чехи, як це вже давненько зроблено в Англi©.
Подiлiм мiж собою усi науки та й понапису мо коротенькi книжечки про кожну
науку для народу. Розстара мось грошей, - тодi видамо книжечки для народу.
Пiднявсь гомiн та клекiт. Дехто почав робить цю дiляницю складання
книжечок мiж молодими. Почалось змагання, кому що брать, почалось навiть
силування й накидання декому тако© роботи. Однi намагались, другi
одмагались. Хазя©н i старi дiдичi слухали цю всю тяганину байдужно,
пасивно, хоч i нiчого не мали й нiчого не говорили проти того. х
очевидячки тiльки цiкавила новина цi © справи, й досi нечувана й небачена
ними на вiку.
- Що ж ти вiзьмеш? Яку науку береш собi для просвiти народу? - спитав
молодий Дунiн-Левченко в Кованька.
- Я вiзьму на себе анекдоти; вiзьму й ладен дати в цьому засвiдчення на
паперi, бо я маю до цього хист, - поважно обiзвавсь Кованько.
- Та, певно, фель тони жартiв? - додав Радюк.
- Атож! це саме личить менi, ще й дуже припало менi до вподоби..Давайте
й справдi будемо смiшить ваших сiльських "хахлiв та хахлушок", отi очiпки
та очкури! Я понаписую ©м таких фель тонiв, що тi очiпки та очкури, усякi
дядьки та дядини аж за боки братимуться. Це буде найцiкавiша книжка й
найбiльше матиме читальникiв.
Кованько, як i мiщани та купчики в Ки вi, вже дуже зневажав селян,
дражнив ©х "хахлами", гордував ними й пiднiмав на смiшки, як i мiщани,
ставлячи себе без мiри вище од селян, одрiзняючи себе од селян, як щось
вже iнше й без мiри вище од селюкiв.
- А справдi, ця книжка мала б найбiльше читальникiв навiть в мiстах, -
знехотя й несамохiть вискочило з уст в хазя©на. - Укра©нськi анекдоти - це
цiкава сила. Це нашi народнi "Декамерони"[91], тiльки ще не позаписуванi.
- Одже тобi все смiшки та жарти, - обiзвавсь Радюк, - може, ще скажеш,
щоб тобi платили по три шаги од рядка за тво© фель тони та за декамерони?
- А чом би пак i нi! I то грошi! Знадобляться на тютюн! Я беру анекдоти
й декамерони й переважу вас усiх: переднiше од усiх вас вистараюсь на
просвiтника. От побачите! - говорив Кованько. - Я виграю, а ви програ те.
- Одже ж ти не тямиш гаразд нi нашо© iде©, нi сiльсько© темноти та
нужди. Ти тiльки гальма для нас i в цей час, i гальмуватимеш нашого
культурного воза й далi, бо усе якось вага шся та мота шся од берега до
берега, ще, чого доброго, й сам пiдеш за водою, - сказав Радюк, вже
роздратований i сердитий на Кованька.
- Ой, борони боже, щоб я пiшов "за водою"! Я не хочу топиться в Днiпрi.
Топись собi сам, коли твоя добра хiть.
- Ти, здасться, з тих, що самi не пiдуть "за водою", але од нетямучостi
та так, з доброго дива, ладнi пустить "за водою" народну просвiту й рiдний
край, ще й не скривляться, а будуть реготаться та скалить зуби на вiтер, -
сказав Радюк i одвернувсь од Кованька, насупивши брови. Гнiв блиснув в
його карих очах.
- Цього Кованька треба б вимкнуть зовсiм з нашого кружка, - промовив
стиха один студент.
- I варто за це надиматься та пиндючитись. Напиндючивсь, що, мабуть, аж
язик свербить, щоб лаятись! А в мене оце свербить язик, щоб жартувати й
смiяться, - жартував Кованько.
- То на цей час прикуси язика зубами або й одкуси: одначе добрi зуби
ма ш, - обiзвавсь Радюк вже зовсiм сердито. - Ти нiби оце бабля шся в
жартах, та ще й не дуже чепурно. Причепури лиш свого язика хоч трохи.
- А як же то я животiтиму на свiтi без цього дурного органа? - жартував
Кованько. - Тодi нас i справдi не тiльки вре© та панки, але й кури та
горобцi задзюбають.
- Ви, городяни, не тямите поезi© села та народно© поезi©. В вас в мiстi
тiльки поезiя Житнього базару, усяких крамниць та поезiя березових
вiникiв в лазнi. Мiщани, купцi та прикажчики вже бундючаться перед
селянами. В вас нема народу, а тiльки "хохли, очiпки та хохлушi", - сказав
Радюк.
- Та поезiя "березово© кашi", цебто рiзок в усяких майстрiв для сво©х
челядникiв, - сказав один молодий гiсть.
- Радюк правду каже: тут нема чого сердиться та бундючиться, -
обiзвавсь один молодий студент, ки©вський дiдич-католик, Перетяткевич. -
Де вже де, а в нас, на Захiднiй Укра©нi, доконечно нам самим треба
заходжуватись коло народно© просвiти, бо в нас здебiльшого дiдичi, хоч i
укра©нцi родом, але звуть себе поляками, ©х iдеали та мрi© шугають не
вдома, не на Укра©нi, а десь iнде, поза Укра©ною. Цi дiдичi та полупанки
на Укра©кi та в Галичинi не дадуть i шага на народну просвiту.
- Це правда, але просвiтнiсть повинна бути загальною для всiх. Ще
двiстi рокiв переднiше в Ки вi Феофан Прокопович устами свого "Псалмисти,
сирiч дяка" сказав, що вчити треба всiх загалом, чи мiщан, чи мужичкiв, бо
просвiта повинна буть загальна й для всiх приступна. Тiльки потiм, згодом
в нас стало все занедбано. Тим-то нам треба завести суботнi читання й для
вре©в, - сказав Радюк.
- Та цi старомоднi псалтирники й самi не пiдуть на тво© читання, бо
вважатимуть ©х за трефнi, некаширнi, - сказав Кованько, не втерпiвши з
жартами, - вони матимуть гадку, що ти хочеш ©х переманить до церкви.
- В мiстечках це може й буть, але в мiстi жиди трохи просвiченi, то,
певно, й пiдуть охоче. Не одбивать же нам ©х од просвiти, - сказав молодий
Дунiн-Левченко.
- Та вони й самi ставлять себе окроми, самi одрiзняються од нас, а не
ми од ©х, - сказав Кованько.
- Але просвiта колись згодом порозгороджу тi загати та опрiчнi
загороди й залучить ©х до спiльно© працi в укра©нському суспiльствi, -
сказав Радюк.
- Ти, як я бачу, iдеалiст аж прозорий, аж свiтишся наскрiзь, неначе тi
Платоновi[92] прозорi споконвiчнi iде©, - сказав Кованько, - а я от стою
коло реально© фабрицько© працi, трусь коло усяких людей, то й не свiчусь
так наскрiзь, як оце ти, Павле Антоновичу. Я людина досвiднiша за тебе й
знаю, що вре© та усякi панки, нiбито поляки, з-за сво©х мурiв та загат
звуть наш народ "бидлом" та "гоями". Очевидячки, давня iсторiя нiчого не
навчила ©х i досi, - сказав Кованько.
- I це згодом згине й потроху вищезне з широкого просвiтнiстю, - додав
Радюк, - от тодi усе буде гаразд.
- А тим часом нам ще треба б попiклуваться етнографi ю, вивченням
народу, бо ми його й досi гаразд не зна мо. Треба б завести iсторичний
музей, бо тутечки ж в нас усей грунт навантажений i промкнутий iсторичною
давниною, - додав молодий Дунiн-Левченко, - сiуденти iншо© вiри
продражнили нас "культурниками". Нехай буде так: ми ще од часiв
Нестора[93] були культурниками. А це зовсiм-таки не вадить i нiкому не
заважа .
- Оце ти правду кажеш, - обiзвавсь старий батько, - чого вже чого, а
музея потрiбно для Ки ва, - доконечно потрiбно!
- Ще попросимо, щоб нам дозволили закласти народний театр, - сказав
Радюк.
- Ого-го! Отут i я знадоблюсь! - крикнув Кованько. - Я дуже годенний до
цього: i гратиму, й спiватиму. Навiть винесу на сцену маковiйове зiлля,
петровi батоги та миколайки. Ти, Павле Антоновичу, знов засвiтивсь
наскрiзь, нiби ефiр.
- Ти, Кованьку, таки й справдi нерозсудлива людина: ти перебаранча ш
нам побалакать та помiркувати за нашi справи, - сказав Радюк, - це
виходить достоту так, як колись в давню давнину печорськi ченцi було
наскладають собi вдень на якусь потрiбку деревнi на горi, а веселi, але
вельми капоснi чорти вiзьмуть та й поскидають вночi те колоддя з гори на
берег Днiпра. Ми хочемо виносить деревню на гору для будування, а ти
налагодивсь в жарти скидать вниз ту деревню.
Старий Дунiн-Левченко зирнув на дверi, чи не сто©ть там його жiнка, щоб
часом не почула такого страшного лiбералiзму, бо вона дуже поважала
маковiйове зiлля, багато бiльше, нiж народну мову, навiть народну поезiю,
хоч i пускала ще в горницi народну пiсню, та й то бiльше народну музику
без слiв, бiльше усякi "Chansons sans paroles" (Пiснi без слiв (франц.).,
народнi-таки пiснi, тiльки навiщось без слiв, бо дуже любила композицi© на
народнi мотиви.
- Як розстара мось грошей, то закладемо в Ки вi музей, бо йому тут, в
Ки вi, мiсце, - сказав один студент.
Молодi хлопцi почали розвивать сво© плани з великим завзяттям. То був
час пiсля знесення панщини, коли почннались трохи вольнiшi часи, коли
вперше з-за границi були пущенi новi науковi книжки, i фiлософськi, i
найбiльше по натуральнiй iсторi©, дуже цiкавi, а що перше за все, - новi,
нечуванi й небаченi.
Укра©нський журнал "Основа"[94] зачепив нацiональнi питання, нагадав
про занедбану укра©нську лiтературу та мову. Новi й цiкавi вропейськi
науковi книжки розворушили в молодих новi думки та гадки. "Основа"
ворухнула iдею народно© просвiти.
Молодi паничi ще довго змагались, дiлячи мiж собою читання в недiльних
школах та мiркуючи, до кого б обернуться за пiдмогою. Нарештi, стали на
тому, що Радюк та молодий Дунiн-Левченко будуть од себе розпочинать та
добувати дозволу на цю справу офiцiальними стежками.
Радюк встав i почав прощатись. Вiн не схотiв ждать вечерi, щоб його
молода жiнка не нудилась дома в самотинi. Попрощавшись з усiма, вiн не
подав Кованьковi руки й навiть не глянув на його, виходячи з поко©в; В
серцi в Кованька наклюнулось недобре почування помсти й навiть
злостування.
Час був тодi й справдi сприяючий просвiтньому потяговi молодих
укра©нцiв, ©м було дозволено завести недiльнi та вечiрнi школи для убогих
городян, а про народний театр ©м одповiли, що коли цього ще нема навiть в
Англi©, то i в нас воно не повинно буть. Знайшлось чимало охочих до
читання лекцiй для народу. I в Ки вi з'явились недiльнi школи. Заходились
коло етнографi©. Але це тяглось недовго...
Незабаром настав iнший i гiрший час. Усi цi добрi починання й замiри
недоброхiть мусили зникнуть. За Радюка та Дунiна-Левченка, як нiби за
небезпечних людей, знов затрiщали по мiстi, неначе задзвонили в дзвони на
гвалт, ©х знов почали обносити та обмовлять по ки©вських салонах, що вони
ладнi запагубить когось i щось, що вони загалом люди небезпечнi, необачнi.
Вишиванi сорочки та смушевi шапки злякали мiсцевих бюрократiв. Вони пiд
тi ю нацiональною покривкою бачили щось страшне, зовсiм не тi просвiтнi й
культурнi потяги та замiри, що крились нею.
Раз Радюк йшов попiд одним домом i в одчиненi вiкна почув, як осудливi
панi© потрiпували його iмення, судили й ганили його за напрямок. Вiн
вернувсь додому i, не довго думаючи, зiбравсь i пере©хав на службу на
Кавказ, де його принаймнi нiхто не знав i не потрiпував його добро© слави.
Молодого Дунiна-Левченка теж вхопили на язики по салонах незгiрше самого
Радюка, що й вiн буцiмто ладен нако©ть якогось лиха. Напосiлись i на
старого його батька за те, що вiн нiбито розпустив сина, потурав йому.
Добре не втямленi просвiтнi свiжiшi вропейськi iде©, прикритi
смушевими шапками, злякали ки©вських бюрократiв та псалтирниць, мабуть,
так, як налякали вропейських псалтирникiв Галiлейовi[95] гадки, що земля
не сто©ть, а крутиться кругом сонця.
XVII
Катерина Воздвиженська довго не виходила замiж. До не© нiхто й не
присватувавсь. Воздвиженський затягав до себе сво©х землякiв, обiцяв ©м
протекцiю, обiцяв велике придане, i всi знали, що в його багато грошей i
всякого добра, але нi один з ©х не квапивсь свататься. Всi вже думали, що
вона зостанеться панною. Марта Сидорiвна вже бiдкалась, бо в не© вже
пiдбiльшали й меншi дочки. Воздвиженський вже хотiв просити для не©
будлi-де мiсця класно© дами в iнститутi, до чого вона вже зовсiм була
придатна... Коли це несподiвано Катерина вийшла замiж! В Кованька згорiли
свiчкарнi, i вiн трохи не збанкротував. Вiн задумав поправить свою справу
жiнчиним приданим, пiшов до Воздвиженських i посватав Катерину. Нi
Катерина, нi Кованько не вiрили в свою любов, одначе охоче пiшли обо пiд
вiнець. Марта Сидорiвна й Воздвиженський були дуже радi, що видали ©©
замiж. Як молодi стояли пiд вiнцем, то всi люди казали, що нiколи ще не
бачили тако© недоладно© пари. Катерина все кривилась, перетягувала рот
набiк, а Кованько навiть пiд вiнцем осмiхався, поглядаючи скоса на свою
молоду. I пiд вiнцем вiн показував сво© великi зуби з жовтими плямами. В
себе на весiллi вiн ледве промовив до Катерини кiлька слiв, а Катерина все
поглядала на його злими очима, все навскоси перетягувала свiй рот, неначе
наважувалась от-от вилаять свого чоловiка за те, що вiн жениться тiльки на
©© приданому. Всi гостi стиха смiялись, всi шепотiли одно одному на вухо.
Катерина водила очима по гостях i все те вгадувала. Вона була зла на
гостей i була ладна повипихать ©х усiх з зали. Всi вгадували, що й життя
©х буде таке веселе, яке було веселе весiлля. Кованько взяв в придане
мурований на два етажi дiм, хоч i без чопiв для води в домi, в льоху та в
станi. Вiн швидко забагатiв.
А професор Дашкович все сидiв та сидiв в сво©м кабiнетi. Вiн розпочав
велике писання про фiлософiю Японi©, Китаю й Iндi©, наче фiлософiя
китайського Конфуцiя[96] й Лао-Дзи[97] була цiкавiшою для його од рiдного
краю, од Укра©ни. Вiн закопався в науку, увiйшов в не© попiд руки, як
печерський Iван многострадальний ввiйшов в землю, i вже був готовий з
головою ввiйти в не© i вмерти навiки для Укра©ни й свого народу.
Почувши, що його престарезний батько вже вмер в Сегединцях, Дашкович
звелiв зробить залiзну плиту на його могилу й по©хав в Сегединцi, щоб
сповнить останню повиннiсть сина. Вiн при©хав в Сегединцi й звелiв ©хати
просто до того мiсця, де був батькiвський дiм. Як же вiн здивувався, не
знайшовши й слiду батькiвського дому, неначе вiн пiсля смертi старого й
собi провалився крiзь землю!
- Чи тут жив ваш покiйний священик? - спитав вiн у якогось чоловiка.
- Тут, - сказав чоловiк.
- А де ж його дiм?
- А отам стояв колись, то оце його недавно розваляли, бо вiн i сам
заваливсь.
Дашкович встав з воза i пiшов шукать в огородi слiду батькiвського
дому. Вiн ледве знайшов в кропивi та в чорнобилi купу цегли, де колись
стояла батькiвська пiч. З-пiд його нiг пурхнула курка з гнiзда. Вiн
побачив ©© гнiздо, повне я ць. Вiн ступив на цеглу, звiдтiль майнула
зелена ящiрка й пошилась помiж калачиками й шпоришем. На мiсцi дому
розрiсся листатий лопух, на лопусi позасновували листя павуки. Помiж
цеглою грiлись на сонцi ящiрки. Все заросло, все заснувалось непереможною
силою живо© природи й довгого часу. Нiгде не було видно й слiду комори,
загороди, клунi, повiток, неначе на тому мiсцi нiхто нiколи не жив i не
селився. Тiльки купа глини й цегли до котрого часу назначала мiсце, де
колись жила сiм'я Дашковича, де вiн зрiс. Все було застелено зеленим
килимом дико© природи.
Дашковичевi стало шкода рiдного кубла, де вiн зрiс, де вiн бiгав
дрiбними ногами. Вiн зiтхнув i задумався. Сповнивши, що було треба, вiн
вертався з важкою думою в головi з кладовища з молодим священиком, котрий
вже збудував новий дiм i на новому мiсцi. Дашковичеве старе вухо вразила
мелодiя укра©нсько© пiснi. Вiн почув i аж затрусивсь. Пiсня дiйшла до
самого дна душi, де ще лежали дитячi згадки. Вiн почутив, що його серце
ожива , i все мииувше життя на селi, в рiднiй сiм'©, мiж сво©м народом,
життя в пишних Сегединцях так i встало перед його душею. Вiн слухав пiсню
й прислухавсь. Його вухо силкувалось вловить милi, дорогi слова рiдно©
пiснi, повно© поезi©. В його навiть знов з'явилась думка записать тi
слова. Голос все наближався та наближавсь, а старе серце все оживало та
оживало... Коли це за тином вiн почув другу, iншу пiсню. Коло садка йшов
парубчак i затяг солдатсько© пiснi. Пiсня була така гидка, така
соромiцька, така погана! Мова пiснi була великорусько-солдатська й така
покалiчена, так перемiшана з укра©нською, що Дашкович аж зiтхнув.
Дашкович, повечерявши в молодого священика, лiг спать i довго не мiг
заснути од тяжких нових дум. Тiльки що вiн задрiмав, як його вразила
страшна картина, котру вiн неначе бачив сво©ми живими очима. Вiн бачив,
неначе його батькiвський дiм стояв у садку й несподiвано почав входить у
землю i ввiйшов зовсiм, так що й слiду його не стало; потiм почала входить
в землю церква. Вiн бачив, як вона ввiйшла по вiкна, як було ще видно
банi, потiм хрести, потiм вона зовсiм пiрнула в якусь безодню. Озираючись
на всi боки, вiн побачив, що цiла гора з другою церквою, з хатами, з
садками, з людьми рушилась з мiсця й почала входить в землю. Дашкович
хотiв крикнуть, та од переляку в його не стало голосу. Гора все входила та
входила й зовсiм потонула пiд землею. За тi ю горою потонула друга гора з
хатами й людьми, за нею третя рушилась з лiсами, а там все село почало
валитись, входить в землю. Обидва ставки розлились i залили все те мiсце,
де були колись Сегединцi. Дашкович побачив одно безкра чорне море, без
кiнця, без берегiв. Вiн тiльки стояв на купi цегли з рiдного дому й
оглядавсь навкруги. Вода пiдливала ту цеглу, одривала ©©; потроху земля
якiсь пасивнi й байдужнi до тих тогочасних справ.
- А справдi, треба б нам поговорить про цi нацiональнi й просвiтнi
справи, щоб негайно ставать до працi, коли вже нас продражнили
"культурниками". Може б, i ми вклали якусь лепту на користь рiдного краю
та нашого старого Ки ва, - сказав один з молодих гостей.
В прихожiй задзеленькав дзвоник. Лакей длявою ходою почвалав одчинять
дверi. Розмова перетялась.
- Якогось гостя бог принiс, - вказав молодий Дунiн-Левченко i побiг
назустрiч гостевi.
В далекiй прихожiй почувсь шум та тяганина роздягання. Застукотiли
закаблуки. Голосний регiт залунав по здоровiй порожнiй залi.
- Це прийшов Кованько! - промовив Радюк пошепки, i в його брови
насупились. - Не дасть же вiн нам теперечки гаразд побалакать про нашi
поважнi справи; буде тiльки нам заважати й перебаранчать в роботi.
- Йому б тiльки на Житньому базарi[88] витрiшки продавати або дзвонить
в дзвони, а не говорить про поважнi справи, - обiзвавсь один з молодих
гостей.
- А я люблю Кованька за веселу вдачу. Трохи розважить нас: пожарту ,
порегочеться, то й мене якось несамохiть вiзьмуть смiшки, - сказала
хазяйка, осмiхаючись.
- Я от i не бачу його, а тiльки уявляю собi його веселий вид, то мене
вже смiх бере, - сказав старий Дунiн-Левченко i вже справдi смiявсь сво©м
тихим та добрим осмiхом до старших гостей.
При©жджi дiдичi й собi осмiхнулись. Дзвiнкий, голосний голос десь
далеко розлягавсь за бiблiотекою, але його було чуть через два поко©.
В дверях i справдi з'явивсь Кованько й блищав ще в дверях сво©ми
широкими випнутими наперед зубами. На здоровiй головi довге волосся було
не зачесане, навiть трохи розпатлане.
- Так i ! Он вже несе поперед себе наче наштрикнутi на вила зубища,
неначе усiм ©х показу .
- Нiчого - те, нiчого! Побалака те iншим часом про сво© справи. Час од
вас не втече ж таки, як вода в Днiпрi, - говорив старий господар i
смiявсь.
Слiдом за Кованьком вступило в столову ще кiлька молодих гостей в
вишиваних сорочках, з червоними застiжками на грудях. Декотрi були в
свитах з драпу. Один прийшов навiть в простiй, щиро сiльськiй товстiй
свитi, пiдперезаний червоним "одеським" поясом з довгими кiнцями й
торочками.
Веселий Кованькiв голос очевидячки розворушив старих. Хазяйка
висунулась з свого гнiздечка й навiть встала назустрiч Кованьковi, тягнучи
за собою ангорську шаль, неначе легенькi крила, щиро й з осмiхом
привiталась з ним i посадовила його поруч з собою. Старий господар
пiдвiвсь на недужих ногах i якось по-молодечому простяг до Кованька свою
довгелецьку, сухорляву руку через стiл, через посуд i на©дки. Вiн
пожвавiшав, повеселiшав, неначе вхопив iскру од веселого Кованька й
пiдживив сво© розторсанi нерви, застояну кров.
Хазя©н попросив молодих гостей садовиться за стiл.
Стiснили стiльцi, зсунулись, зщулились i якось усi повсiдались.
Радюковi й справдi не дали говорить далi про сво© справи.
Знов почалось наливання чаю та подавання. Гаврило знов пiшов вандрувать
кругом стола. Гостi пили чай, гомонiли, балакали голосно, реготались, аж
одляски лунали по бiблiотецi та побiчних покоях. Новi гостi кинулись на
полудень, полуднували, дзенькали ножами, стукотiли об тарiлки. В столову
нозi молодi гостi знов неначе впустили з залу вихор, котрий вже в столовiй
був впав i почав стишуваться.
"Ну, таки принесло ледащо отого дзвонаря, оте брязкало! Забавлятиме
старих хазя©нiв, замовлятиме ©м пристрiт, неначе знахурка, i буде довго
замовлять, а нам перебаранчатиме мiркувать та розмовляти про текучi
справи", - думав Радюк, мовчки поглядаючи скоса на Кованьковi бiлi лопатнi
та на патлату голову.
Кованько пив чай хапком, з якоюсь жадобою, неначе його пекла
надзвичайна печiя або неначе вiн хапався кудись йти. Хазяйка заворушилась
в сво му гнiздi, сама накраяла для його паляницi, сама доставала тарiлки з
на©дками i присовувала до Кованька. Наче пташечка, вона заметушилась,
якось затрiпалась, неначе ©© ангорськi крильця затрiпались в пташиному
кубельцi або в ремезовому гнiздечку-рукавицi.
- Полуднуйте, бо я бачу, що ви неначе виголодались, - припрохувала Юлiя
Кирилiвна Кованька.
- Та я все голодний, признаться по правдi. Стецько в "Сватаннi на
Гочарiвцi"[89] каже, що вiн так любить обiдать, що обiдав би цiлiсiнький
день з ранку до вечора. А я оце маю такий апетит, що ладен ©сти хоч i
цiлiсiньку нiч, - молов Кованько й розсмiшив добру стареньку хазяйку.
- То й призволяйтесь на здоров'я! Але вам не доведеться полуднувать
цiлу нiч, бо мiй кухар готу для вас добру вечерю, - говорила
Дунiна-Левченкова й смiялась.
- I за полудень спасибi, i за вечерю заздалегiдь дякую.
Одначе й другий вихор в столовiй покрутивсь, повертiвсь та й упав; новi
гостi напились чаю, набалакались донесхочу й ущухли. Хазя©н пiдвiвся з
крiсла й попрохав гостей до залу, подибавши поперед ©х сво©ми цибатими,
але не дерзкими, неначе крихкими ногами. Гостi рушили слiдком за ним,
розсипались по залi © посiдали по завальних та важких канапах та крiслах.
Хазя©н подав усiм скриньки з тютюном та з сигарами, а сам пiдмостив
подушку пiд спину й неначе пiрнув в м'яку канапу. Коло його посiдали
поважнi при©жджi гостi й розпочали балачку про сво© сiльськi хазяйськi
справи та про сусiд.
Молодi розсипались по залi, як овечки в степу, i, накурившись,
загомонiли про сво© справи.
Радюк сiв коло стола проти хазя©на. Декотрi гостi попримощувались
кругом стола на стiльцях та усяких дзигликах з подушками. Дехто стояв коло
вiкон, спершись на одвiрки. Вигляд в залi був чудернацький i загалом
мальовничий, пiстрявий й iскрявий. Мiж чорними сiртуками сiрiли драповi
тонкi свитки, червонiли мережки вишиваних сорочок, червонiли одеськi
червоногарячi та жовтогарячi пояси, манячили червонi стьожки застiжок.
Коло канапи, побiч спанiлого млявого хазя©на, манячила товста парубоцька
свита. Густо спахували червонi огнянi цятки на сигарах та папiросах. Очi
яснiли й блищали од напружених думок, од сподiвання ради за пекучi
просвiтнi справи. Коло самого стола мiж двома дiдичами манячила кудлата
Кованькова голова. Кованько держав в ротi претовсту папiросу, неначе
заткнув в рот ковбасу. З тi © папiроси густий дим валував вгору пiд
самiсiньку стелю, неначе з цегельнi.
В цьому нiби рябому та смугнастому й пiстрявому товариствi були паничi
з усяких мiшаних сiм'©в, було навiть три католики з ки©вських та
волинських молодих дiдичiв, котрi походили з давнiх укра©нських сполячених
сiм'©в. Вони поприставали до укра©нцiв i стали до спiльно© працi, назвавши
себе знов укра©нцями. Таких укра©нцiв тодi звали "укра©нофiлами". Решта
католикiв, товаришiв молодого Дунiна-Левченка, як тiльки вгледiли на йому
червону застiжку й мережану сорочку, зараз перестали заходить до його й
одкаснулись од його. Батьки й матерi навiть забороняли ©м мать знайомiсть
з червоними стьожками та свитами. Це вже було перед самим польським
повстанням[90] з початку шiстдесятих рокiв.
- Та за якi то недiльнi чи якiсь вечiрнi школи ви, Павле Антоновичу,
були почали балакать? - спитав зацiкавлений хазя©н.
- За школи та читання в недiлi та в свята для мiщан та мiських слуг,
читання лекцiй по усяких науках або читання поетичних просвiтнiх утворiв,
- сказав Радюк. - вропа вийшла з темряви i дiйшла до високо© культурностi
через науки та просвiтнiсть. Нам треба хоч потроху доганять вропу, щоб не
опиниться далеко позаду, i пiднiмать розвиток сiльських i мiських мас.
Пiднiметься наука в народi, то це само по собi вже потягне за собою й
промислiвство, i ремество. Наука добере ключiв до всякого замка й одчинить
дверi до свiтла, й добра, й добробуття в життi. Нам треба, що стосу ться
до культури краю, закласти в Ки вi недiльнi школи й вечiрнi читання для
старого й малого, щоб потроху сипать свiтло на темнi маси. Подаймо
прощення про дозвiл та й будемо по черзi ходить в тi школи та й читати.
Може, в мiстi ще хтось знайдеться прихильний до цi © справи, то ми й тих
залучимо й запросимо нам на пiдмогу.
- Добре, добре! - обiзвалось багато голосiв. - Ми усi ходитимемо й
сiятимемо це насiння на користь масам.
- А хто ж вам платитиме за це грошi? Чи ви ходитимете дурнички? -
одрубав Кованько. - Як дурнички, то од мене буде дзус!
Ця Кованькова вихватка здивувала усiх дуже непри мно. Усiм здалось, що
Кованько якось змилив, звернув навкоси з простого шляху в якесь багно. Усi
зауважили вперше, що Кованько не ма нiяких щирих пересвiдченнiв,
нездатний по сво©й вдачi до чогось путнього, що вiн коли не ледар, то
просто необачний штукар i людина без принципiв i без пуття i, може, буде
згодом ще й шкодливий для справи.
- Авжеж дурнички! Ради iде©, ради рiдного краю, - сказав Радюк.
- Ну, за це спасибi! В мене не стане часу на це, бо в мене й без того
працi по самiсiньку шию коло мо©х лазень. А батько старий, нiчого не
доглядить гаразд, - сказав Кованько.
Усi витрiщили на Кованька очi з дива. Нiхто од його не сподiвавсь
цього. Така вихватка здивувала всiх.
- В Петербурзi почали видавать "метелики", книжечки для народу, але
писати ©х там нiкому, - знов почав Радюк. - Тим часом од начальства з
Петербурга доручено в Ки вi скласти й зготувать школьнi укра©нськi книжки
для народних шкiл на укра©нськiй мовi. Ми станемо й тут до помочi й
зготу мо гуртом усi популярнi книжки для народу на укра©нськiй мовi по
всiх науках, як це зробили чехи, як це вже давненько зроблено в Англi©.
Подiлiм мiж собою усi науки та й понапису мо коротенькi книжечки про кожну
науку для народу. Розстара мось грошей, - тодi видамо книжечки для народу.
Пiднявсь гомiн та клекiт. Дехто почав робить цю дiляницю складання
книжечок мiж молодими. Почалось змагання, кому що брать, почалось навiть
силування й накидання декому тако© роботи. Однi намагались, другi
одмагались. Хазя©н i старi дiдичi слухали цю всю тяганину байдужно,
пасивно, хоч i нiчого не мали й нiчого не говорили проти того. х
очевидячки тiльки цiкавила новина цi © справи, й досi нечувана й небачена
ними на вiку.
- Що ж ти вiзьмеш? Яку науку береш собi для просвiти народу? - спитав
молодий Дунiн-Левченко в Кованька.
- Я вiзьму на себе анекдоти; вiзьму й ладен дати в цьому засвiдчення на
паперi, бо я маю до цього хист, - поважно обiзвавсь Кованько.
- Та, певно, фель тони жартiв? - додав Радюк.
- Атож! це саме личить менi, ще й дуже припало менi до вподоби..Давайте
й справдi будемо смiшить ваших сiльських "хахлiв та хахлушок", отi очiпки
та очкури! Я понаписую ©м таких фель тонiв, що тi очiпки та очкури, усякi
дядьки та дядини аж за боки братимуться. Це буде найцiкавiша книжка й
найбiльше матиме читальникiв.
Кованько, як i мiщани та купчики в Ки вi, вже дуже зневажав селян,
дражнив ©х "хахлами", гордував ними й пiднiмав на смiшки, як i мiщани,
ставлячи себе без мiри вище од селян, одрiзняючи себе од селян, як щось
вже iнше й без мiри вище од селюкiв.
- А справдi, ця книжка мала б найбiльше читальникiв навiть в мiстах, -
знехотя й несамохiть вискочило з уст в хазя©на. - Укра©нськi анекдоти - це
цiкава сила. Це нашi народнi "Декамерони"[91], тiльки ще не позаписуванi.
- Одже тобi все смiшки та жарти, - обiзвавсь Радюк, - може, ще скажеш,
щоб тобi платили по три шаги од рядка за тво© фель тони та за декамерони?
- А чом би пак i нi! I то грошi! Знадобляться на тютюн! Я беру анекдоти
й декамерони й переважу вас усiх: переднiше од усiх вас вистараюсь на
просвiтника. От побачите! - говорив Кованько. - Я виграю, а ви програ те.
- Одже ж ти не тямиш гаразд нi нашо© iде©, нi сiльсько© темноти та
нужди. Ти тiльки гальма для нас i в цей час, i гальмуватимеш нашого
культурного воза й далi, бо усе якось вага шся та мота шся од берега до
берега, ще, чого доброго, й сам пiдеш за водою, - сказав Радюк, вже
роздратований i сердитий на Кованька.
- Ой, борони боже, щоб я пiшов "за водою"! Я не хочу топиться в Днiпрi.
Топись собi сам, коли твоя добра хiть.
- Ти, здасться, з тих, що самi не пiдуть "за водою", але од нетямучостi
та так, з доброго дива, ладнi пустить "за водою" народну просвiту й рiдний
край, ще й не скривляться, а будуть реготаться та скалить зуби на вiтер, -
сказав Радюк i одвернувсь од Кованька, насупивши брови. Гнiв блиснув в
його карих очах.
- Цього Кованька треба б вимкнуть зовсiм з нашого кружка, - промовив
стиха один студент.
- I варто за це надиматься та пиндючитись. Напиндючивсь, що, мабуть, аж
язик свербить, щоб лаятись! А в мене оце свербить язик, щоб жартувати й
смiяться, - жартував Кованько.
- То на цей час прикуси язика зубами або й одкуси: одначе добрi зуби
ма ш, - обiзвавсь Радюк вже зовсiм сердито. - Ти нiби оце бабля шся в
жартах, та ще й не дуже чепурно. Причепури лиш свого язика хоч трохи.
- А як же то я животiтиму на свiтi без цього дурного органа? - жартував
Кованько. - Тодi нас i справдi не тiльки вре© та панки, але й кури та
горобцi задзюбають.
- Ви, городяни, не тямите поезi© села та народно© поезi©. В вас в мiстi
тiльки поезiя Житнього базару, усяких крамниць та поезiя березових
вiникiв в лазнi. Мiщани, купцi та прикажчики вже бундючаться перед
селянами. В вас нема народу, а тiльки "хохли, очiпки та хохлушi", - сказав
Радюк.
- Та поезiя "березово© кашi", цебто рiзок в усяких майстрiв для сво©х
челядникiв, - сказав один молодий гiсть.
- Радюк правду каже: тут нема чого сердиться та бундючиться, -
обiзвавсь один молодий студент, ки©вський дiдич-католик, Перетяткевич. -
Де вже де, а в нас, на Захiднiй Укра©нi, доконечно нам самим треба
заходжуватись коло народно© просвiти, бо в нас здебiльшого дiдичi, хоч i
укра©нцi родом, але звуть себе поляками, ©х iдеали та мрi© шугають не
вдома, не на Укра©нi, а десь iнде, поза Укра©ною. Цi дiдичi та полупанки
на Укра©кi та в Галичинi не дадуть i шага на народну просвiту.
- Це правда, але просвiтнiсть повинна бути загальною для всiх. Ще
двiстi рокiв переднiше в Ки вi Феофан Прокопович устами свого "Псалмисти,
сирiч дяка" сказав, що вчити треба всiх загалом, чи мiщан, чи мужичкiв, бо
просвiта повинна буть загальна й для всiх приступна. Тiльки потiм, згодом
в нас стало все занедбано. Тим-то нам треба завести суботнi читання й для
вре©в, - сказав Радюк.
- Та цi старомоднi псалтирники й самi не пiдуть на тво© читання, бо
вважатимуть ©х за трефнi, некаширнi, - сказав Кованько, не втерпiвши з
жартами, - вони матимуть гадку, що ти хочеш ©х переманить до церкви.
- В мiстечках це може й буть, але в мiстi жиди трохи просвiченi, то,
певно, й пiдуть охоче. Не одбивать же нам ©х од просвiти, - сказав молодий
Дунiн-Левченко.
- Та вони й самi ставлять себе окроми, самi одрiзняються од нас, а не
ми од ©х, - сказав Кованько.
- Але просвiта колись згодом порозгороджу тi загати та опрiчнi
загороди й залучить ©х до спiльно© працi в укра©нському суспiльствi, -
сказав Радюк.
- Ти, як я бачу, iдеалiст аж прозорий, аж свiтишся наскрiзь, неначе тi
Платоновi[92] прозорi споконвiчнi iде©, - сказав Кованько, - а я от стою
коло реально© фабрицько© працi, трусь коло усяких людей, то й не свiчусь
так наскрiзь, як оце ти, Павле Антоновичу. Я людина досвiднiша за тебе й
знаю, що вре© та усякi панки, нiбито поляки, з-за сво©х мурiв та загат
звуть наш народ "бидлом" та "гоями". Очевидячки, давня iсторiя нiчого не
навчила ©х i досi, - сказав Кованько.
- I це згодом згине й потроху вищезне з широкого просвiтнiстю, - додав
Радюк, - от тодi усе буде гаразд.
- А тим часом нам ще треба б попiклуваться етнографi ю, вивченням
народу, бо ми його й досi гаразд не зна мо. Треба б завести iсторичний
музей, бо тутечки ж в нас усей грунт навантажений i промкнутий iсторичною
давниною, - додав молодий Дунiн-Левченко, - сiуденти iншо© вiри
продражнили нас "культурниками". Нехай буде так: ми ще од часiв
Нестора[93] були культурниками. А це зовсiм-таки не вадить i нiкому не
заважа .
- Оце ти правду кажеш, - обiзвавсь старий батько, - чого вже чого, а
музея потрiбно для Ки ва, - доконечно потрiбно!
- Ще попросимо, щоб нам дозволили закласти народний театр, - сказав
Радюк.
- Ого-го! Отут i я знадоблюсь! - крикнув Кованько. - Я дуже годенний до
цього: i гратиму, й спiватиму. Навiть винесу на сцену маковiйове зiлля,
петровi батоги та миколайки. Ти, Павле Антоновичу, знов засвiтивсь
наскрiзь, нiби ефiр.
- Ти, Кованьку, таки й справдi нерозсудлива людина: ти перебаранча ш
нам побалакать та помiркувати за нашi справи, - сказав Радюк, - це
виходить достоту так, як колись в давню давнину печорськi ченцi було
наскладають собi вдень на якусь потрiбку деревнi на горi, а веселi, але
вельми капоснi чорти вiзьмуть та й поскидають вночi те колоддя з гори на
берег Днiпра. Ми хочемо виносить деревню на гору для будування, а ти
налагодивсь в жарти скидать вниз ту деревню.
Старий Дунiн-Левченко зирнув на дверi, чи не сто©ть там його жiнка, щоб
часом не почула такого страшного лiбералiзму, бо вона дуже поважала
маковiйове зiлля, багато бiльше, нiж народну мову, навiть народну поезiю,
хоч i пускала ще в горницi народну пiсню, та й то бiльше народну музику
без слiв, бiльше усякi "Chansons sans paroles" (Пiснi без слiв (франц.).,
народнi-таки пiснi, тiльки навiщось без слiв, бо дуже любила композицi© на
народнi мотиви.
- Як розстара мось грошей, то закладемо в Ки вi музей, бо йому тут, в
Ки вi, мiсце, - сказав один студент.
Молодi хлопцi почали розвивать сво© плани з великим завзяттям. То був
час пiсля знесення панщини, коли почннались трохи вольнiшi часи, коли
вперше з-за границi були пущенi новi науковi книжки, i фiлософськi, i
найбiльше по натуральнiй iсторi©, дуже цiкавi, а що перше за все, - новi,
нечуванi й небаченi.
Укра©нський журнал "Основа"[94] зачепив нацiональнi питання, нагадав
про занедбану укра©нську лiтературу та мову. Новi й цiкавi вропейськi
науковi книжки розворушили в молодих новi думки та гадки. "Основа"
ворухнула iдею народно© просвiти.
Молодi паничi ще довго змагались, дiлячи мiж собою читання в недiльних
школах та мiркуючи, до кого б обернуться за пiдмогою. Нарештi, стали на
тому, що Радюк та молодий Дунiн-Левченко будуть од себе розпочинать та
добувати дозволу на цю справу офiцiальними стежками.
Радюк встав i почав прощатись. Вiн не схотiв ждать вечерi, щоб його
молода жiнка не нудилась дома в самотинi. Попрощавшись з усiма, вiн не
подав Кованьковi руки й навiть не глянув на його, виходячи з поко©в; В
серцi в Кованька наклюнулось недобре почування помсти й навiть
злостування.
Час був тодi й справдi сприяючий просвiтньому потяговi молодих
укра©нцiв, ©м було дозволено завести недiльнi та вечiрнi школи для убогих
городян, а про народний театр ©м одповiли, що коли цього ще нема навiть в
Англi©, то i в нас воно не повинно буть. Знайшлось чимало охочих до
читання лекцiй для народу. I в Ки вi з'явились недiльнi школи. Заходились
коло етнографi©. Але це тяглось недовго...
Незабаром настав iнший i гiрший час. Усi цi добрi починання й замiри
недоброхiть мусили зникнуть. За Радюка та Дунiна-Левченка, як нiби за
небезпечних людей, знов затрiщали по мiстi, неначе задзвонили в дзвони на
гвалт, ©х знов почали обносити та обмовлять по ки©вських салонах, що вони
ладнi запагубить когось i щось, що вони загалом люди небезпечнi, необачнi.
Вишиванi сорочки та смушевi шапки злякали мiсцевих бюрократiв. Вони пiд
тi ю нацiональною покривкою бачили щось страшне, зовсiм не тi просвiтнi й
культурнi потяги та замiри, що крились нею.
Раз Радюк йшов попiд одним домом i в одчиненi вiкна почув, як осудливi
панi© потрiпували його iмення, судили й ганили його за напрямок. Вiн
вернувсь додому i, не довго думаючи, зiбравсь i пере©хав на службу на
Кавказ, де його принаймнi нiхто не знав i не потрiпував його добро© слави.
Молодого Дунiна-Левченка теж вхопили на язики по салонах незгiрше самого
Радюка, що й вiн буцiмто ладен нако©ть якогось лиха. Напосiлись i на
старого його батька за те, що вiн нiбито розпустив сина, потурав йому.
Добре не втямленi просвiтнi свiжiшi вропейськi iде©, прикритi
смушевими шапками, злякали ки©вських бюрократiв та псалтирниць, мабуть,
так, як налякали вропейських псалтирникiв Галiлейовi[95] гадки, що земля
не сто©ть, а крутиться кругом сонця.
XVII
Катерина Воздвиженська довго не виходила замiж. До не© нiхто й не
присватувавсь. Воздвиженський затягав до себе сво©х землякiв, обiцяв ©м
протекцiю, обiцяв велике придане, i всi знали, що в його багато грошей i
всякого добра, але нi один з ©х не квапивсь свататься. Всi вже думали, що
вона зостанеться панною. Марта Сидорiвна вже бiдкалась, бо в не© вже
пiдбiльшали й меншi дочки. Воздвиженський вже хотiв просити для не©
будлi-де мiсця класно© дами в iнститутi, до чого вона вже зовсiм була
придатна... Коли це несподiвано Катерина вийшла замiж! В Кованька згорiли
свiчкарнi, i вiн трохи не збанкротував. Вiн задумав поправить свою справу
жiнчиним приданим, пiшов до Воздвиженських i посватав Катерину. Нi
Катерина, нi Кованько не вiрили в свою любов, одначе охоче пiшли обо пiд
вiнець. Марта Сидорiвна й Воздвиженський були дуже радi, що видали ©©
замiж. Як молодi стояли пiд вiнцем, то всi люди казали, що нiколи ще не
бачили тако© недоладно© пари. Катерина все кривилась, перетягувала рот
набiк, а Кованько навiть пiд вiнцем осмiхався, поглядаючи скоса на свою
молоду. I пiд вiнцем вiн показував сво© великi зуби з жовтими плямами. В
себе на весiллi вiн ледве промовив до Катерини кiлька слiв, а Катерина все
поглядала на його злими очима, все навскоси перетягувала свiй рот, неначе
наважувалась от-от вилаять свого чоловiка за те, що вiн жениться тiльки на
©© приданому. Всi гостi стиха смiялись, всi шепотiли одно одному на вухо.
Катерина водила очима по гостях i все те вгадувала. Вона була зла на
гостей i була ладна повипихать ©х усiх з зали. Всi вгадували, що й життя
©х буде таке веселе, яке було веселе весiлля. Кованько взяв в придане
мурований на два етажi дiм, хоч i без чопiв для води в домi, в льоху та в
станi. Вiн швидко забагатiв.
А професор Дашкович все сидiв та сидiв в сво©м кабiнетi. Вiн розпочав
велике писання про фiлософiю Японi©, Китаю й Iндi©, наче фiлософiя
китайського Конфуцiя[96] й Лао-Дзи[97] була цiкавiшою для його од рiдного
краю, од Укра©ни. Вiн закопався в науку, увiйшов в не© попiд руки, як
печерський Iван многострадальний ввiйшов в землю, i вже був готовий з
головою ввiйти в не© i вмерти навiки для Укра©ни й свого народу.
Почувши, що його престарезний батько вже вмер в Сегединцях, Дашкович
звелiв зробить залiзну плиту на його могилу й по©хав в Сегединцi, щоб
сповнить останню повиннiсть сина. Вiн при©хав в Сегединцi й звелiв ©хати
просто до того мiсця, де був батькiвський дiм. Як же вiн здивувався, не
знайшовши й слiду батькiвського дому, неначе вiн пiсля смертi старого й
собi провалився крiзь землю!
- Чи тут жив ваш покiйний священик? - спитав вiн у якогось чоловiка.
- Тут, - сказав чоловiк.
- А де ж його дiм?
- А отам стояв колись, то оце його недавно розваляли, бо вiн i сам
заваливсь.
Дашкович встав з воза i пiшов шукать в огородi слiду батькiвського
дому. Вiн ледве знайшов в кропивi та в чорнобилi купу цегли, де колись
стояла батькiвська пiч. З-пiд його нiг пурхнула курка з гнiзда. Вiн
побачив ©© гнiздо, повне я ць. Вiн ступив на цеглу, звiдтiль майнула
зелена ящiрка й пошилась помiж калачиками й шпоришем. На мiсцi дому
розрiсся листатий лопух, на лопусi позасновували листя павуки. Помiж
цеглою грiлись на сонцi ящiрки. Все заросло, все заснувалось непереможною
силою живо© природи й довгого часу. Нiгде не було видно й слiду комори,
загороди, клунi, повiток, неначе на тому мiсцi нiхто нiколи не жив i не
селився. Тiльки купа глини й цегли до котрого часу назначала мiсце, де
колись жила сiм'я Дашковича, де вiн зрiс. Все було застелено зеленим
килимом дико© природи.
Дашковичевi стало шкода рiдного кубла, де вiн зрiс, де вiн бiгав
дрiбними ногами. Вiн зiтхнув i задумався. Сповнивши, що було треба, вiн
вертався з важкою думою в головi з кладовища з молодим священиком, котрий
вже збудував новий дiм i на новому мiсцi. Дашковичеве старе вухо вразила
мелодiя укра©нсько© пiснi. Вiн почув i аж затрусивсь. Пiсня дiйшла до
самого дна душi, де ще лежали дитячi згадки. Вiн почутив, що його серце
ожива , i все мииувше життя на селi, в рiднiй сiм'©, мiж сво©м народом,
життя в пишних Сегединцях так i встало перед його душею. Вiн слухав пiсню
й прислухавсь. Його вухо силкувалось вловить милi, дорогi слова рiдно©
пiснi, повно© поезi©. В його навiть знов з'явилась думка записать тi
слова. Голос все наближався та наближавсь, а старе серце все оживало та
оживало... Коли це за тином вiн почув другу, iншу пiсню. Коло садка йшов
парубчак i затяг солдатсько© пiснi. Пiсня була така гидка, така
соромiцька, така погана! Мова пiснi була великорусько-солдатська й така
покалiчена, так перемiшана з укра©нською, що Дашкович аж зiтхнув.
Дашкович, повечерявши в молодого священика, лiг спать i довго не мiг
заснути од тяжких нових дум. Тiльки що вiн задрiмав, як його вразила
страшна картина, котру вiн неначе бачив сво©ми живими очима. Вiн бачив,
неначе його батькiвський дiм стояв у садку й несподiвано почав входить у
землю i ввiйшов зовсiм, так що й слiду його не стало; потiм почала входить
в землю церква. Вiн бачив, як вона ввiйшла по вiкна, як було ще видно
банi, потiм хрести, потiм вона зовсiм пiрнула в якусь безодню. Озираючись
на всi боки, вiн побачив, що цiла гора з другою церквою, з хатами, з
садками, з людьми рушилась з мiсця й почала входить в землю. Дашкович
хотiв крикнуть, та од переляку в його не стало голосу. Гора все входила та
входила й зовсiм потонула пiд землею. За тi ю горою потонула друга гора з
хатами й людьми, за нею третя рушилась з лiсами, а там все село почало
валитись, входить в землю. Обидва ставки розлились i залили все те мiсце,
де були колись Сегединцi. Дашкович побачив одно безкра чорне море, без
кiнця, без берегiв. Вiн тiльки стояв на купi цегли з рiдного дому й
оглядавсь навкруги. Вода пiдливала ту цеглу, одривала ©©; потроху земля