Страница:
глузу те з середи та з п'ятницi... Бачте! от i недобре виходить. От бог i
кара коли не вас, то тих, що близькi до вас! - докоряла панiя Макуха.
- Може, воно й так. А що ж то ви скажете, як я оце по©ду до Ки ва та
потягну гарбуза?
Тiльки що вони випили чай, як слаба прокинулась i покликала до себе
сина. Вона заплакала, як побачила його, все розпитувала про Ольгу, про ©©
батькiв; розпитувала, яке в не© лице, якi очi, яка вона на вдачу. Син
вийняв Ольжину карточку й показав матерi. Панiя Висока, як побачила
карточку, то прожогом кинулась до не© й трохи не звалила з нiг старого
Радюка.
- Чого це ви пха тесь? Оце якi цiкавi! Трохи не звалили мене з нiг, -
смiявсь старий батько.
Мати роздивилась на карточку й перехрестила ©©. Ольжине лице здалось ©й
трохи гордим, хоч i дуже гарним.
- Дай боже, щоб я побачила сво©х унукiв! Але бог зна, чи доведеться
побачить...
- Оце! Дасть бог, одужа те й поздоровша те i довго-довго ще будете
жити, - сказав син.
- Коли б пак була твоя правда,-одказала вона, поклавши свою жовту суху
руку на синову голову. - Менi трохи вже й легше стало. А то вже думала, що
не побачу тебе.
Покликавши молодого Радюка в кiмнату, панiя Висока сказала йому:
- А бачте, Павле Антоновичу! Чи пам'ята те, як ми ©хали од Масюкiв, де
ви покохали Галю вперше, як нас налякала вночi та недужа молодиця? Чи не
казала ж я вам тодi, що буде вам якась притичина на вашiй дорозi? Чи не
правда ж моя? Чи вийшло що з того кохання? Бiдна моя Галя! Як менi шкода
©©! - промовила Висока.
- Чи я ж тому винен, Ликерi Петрiвно? Ви доволi пожили на свiтi...
- От-таки й пожила доволi! Бог зна що вигаду те! - промовила Висока.
- Але скажiть менi, хто може ручиться за сво серце, коли воно любить i
ненавидить кого схоче i коли схоче. Ви дума те, що менi не шкода Галi?
Ликерiя Петрiвна тiльки головою похитала й пiшла до друго© кiмнати.
Того ж таки дня панiя Висока од Радюкiв по©хала просто в Масюкiв хутiр.
Надворi вечорiло. На небi висiли важкi осiннi хмари. Було сумно надворi,
було сумно i в Масюковiй хатi. Старi десь вештались коло хазяйства. Висока
застала в кiмнатi Галю саму. Вона сидiла коло вiкна й читала "Кобзаря".
- Галю, серце мо , голубко моя! - сказала Ликерiя Петрiвна, обнiмаючи й
цiлуючи ©©.
Галя дуже стривожилась i не насмiлилась питать в Високо©.
- Галю, моя дорога, моя безщасна! Не лякайтесь, бо, знать, така вже
ваша доля! - знов промовила Висока i сiла коло Галi й обняла ©© обома
руками за плечi. - Надежда Степанiвна Радючка буде жива, але...
Галине серце вже пiдказало, яке нещастя жде ©©. Вона чула, що Радюк
недавно при©жджав в Журбанi, скiнчивши курс, i... певно, не мав часу
за©хати до не©... Вона випустила дорогу книжку з рук.
- Я оце просто до вас з Журбанiв. З Ки ва при©хав Павло Антонович i
привiз фотографiчну карточку сво © наречено©. Вона зветься Ольга
Дашковичiвна. Вона дочка якогось вчителя чи професора. Я сама бачила ту
карточку. Та Ольга дуже гарна з лиця, з тонким носиком, з повними губками,
з цiлою купою кучерiв на головi. Нема що й казать: городянка як слiд! А
погляд у не© якийсь гострий та гордий!
Ликерiя Петрiвна розказувала, а Галя наче зомлiвала в ©© руках, як
зiрвана квiтка, схилила голову й зблiдла.
- Правда, Павло Антонович ще не заручився з нею, але, певно, ©© любить,
бо навiщо б вiн привозив матерi ту карточку?
Галя зомлiла в руках Високо© й заплющила очi.
- Боже мiй милостивий! Що ж менi дiяти! - крикнула Висока й зараз
вхопила стакан з водою та й приснула водою на Галине лице. Галя
опам'яталась.
- Нехай його бог судить! - тихо промовила вона. - А вiн же божився, а
вiн же присягавсь, що мене любить!
I сльози так i залили ©© очi, ©© щоки. Всю хусточку вона змочила сво©ми
слiзьми. Панiя Висока й сама заплакала, дивлячись на Галинi сльози.
- Не плачте, Галю, серце мо , моя дорога! Я говорила з ним. Вiн хлопець
дуже молодий. А молоде серце любить, кого схоче i коли само схоче. По©хав
далеко, не бачив вас i забув за вас. А там трапились iншi карi очi, та й
прощай, дiвчино чорнобрива, бо я не твiй, а ти не моя! як спiвають в
пiснi.
- Ох, Ликерi Петрiвно! чи я ж його не любила, чи я ж не була йому
вiрна. Я день i нiч пам'ятала за його, згадувала його рано й вечiр,
згадувала, як по садку гуляла, як квiтки поливала, згадувала, як оту
подаровану книжку читала.
- Ой бiдна моя дiвчино! Така вже, мабуть, наша жiноцька доля, щоб наше
бiдне серце болiло од горя. Ви дума те, зо мною не було таке саме на вiку?
Ет!
Ликерiя Петрiвна хитнула головою й махнула рукою, втираючи сльози.
- Ой боже мiй, яка ж я безщасна! - говорила Галя, неначе та горлиця
сумно туркотала в зеленому гаю. - Було вийду ввечерi в садочок, гляну на
яснi зорi i зараз згадаю його яснi очi; чи гляну на повний мiсяць, то й
згадаю його чудовий вид; гляну на зелений лист i чогось згадаю його
кучерi. Я бачила його i в синьому небi, й на зеленiй землi, i в мо©х
квiтках; чула його дух в повiтрi, де тiльки ходила з ним по садочку, де
розмовляла з ним. А тепер вiн вже не мiй! А як згадаю його голос, його
милу розмову, його блискучi очi, то й тепер серце мо любить його i,
мабуть, любитиме й повiк. Бо де я стрiну такого другого в наших хуторах!
Ой боже мiй, боже мiй! за що ти покарав мо бiдне серце?
I Галя знов заламала руки й заплакала.
- Галю моя дорога! Що ж ма мо робить, коли наша доля така?
- Я або страчу розум, або серце мо розiрветься од горя, - промовила
Галя i якось разом вгамувалась i перестала плакать, аж Високiй стало
страшно. Щось небезпечне засвiтилось в ©© очах.
- Я ту книжку, я тi його листи вкину в огонь або подеру на шматочки,-
промовила вона,- але чим я втiшу сво бiдне серце? Нехай же все те
зостанеться й нагаду менi про мою любов, про його зраду. Я була така
щаслива тим коханням хоч раз на сво му вiку.
Ликерiя Петрiвна сидiла й мовчала, ©й при мно було слухать про таку
щиру, гарячу молоду любов.
- От ви й замовкли. Говорiть же менi про його: який вiн тепер, чи
змiнився на виду, чи все однаковий, як однакове повiк пишне сонце на небi?
I панiя Висока мусила розказувать ©й за Радюка все-все: як бачила його,
коли при©хав, як засмутився, побачивши слабу матiр, як плакав, як вiн
навiть жалкував за Галею.
Галя слухала, плакала i втiшала сво серце тi ю розмовою.
Прийшов Масюк i Масючка. Висока й ©м розказала за Радюка, за Галине
нещастя. Масючка почала й собi плакать, а Масюк дуже-дуже засмутився й не
промовив i слова.
-- То не вiн винен, то його горда мати винна. Вона до нас тiльки раз i
при©здила. Не тако© треба ©й невiстки, як наша Галя, - говорила Масючка,
втираючи сльози.
По©хала Висока й зоставила смутну сiм'ю в сльозах, в смутнiй хатi, в
смутний, дощовий, осiннiй вечiр.
Минула зима. Настала пишна зелена весна. Розвивсь садочок, зiйшли
квiточки в Галиному квiтнику, зiйшли й зацвiли червонi гвоздички. Галя
поливала ©х та все згадувала зрадливого, але милого для ©© серця. Вона
любила ходить у садку до тi © вишнi, де так поетично й несподiвано стрiла
його й почула вперше його слово за кохання. Вона все спiвала ту пiсню, що
тодi спiвала:
Ой сама ж бо я, сама,
Як билинонька в полi;
Не дав менi господь
Нi щастя, нi долi.
сть у мене миленький,
Та далеко од мене;
Перечула через люди,
Що цура ться мене.
Радючцi стало лучче. Вона одужувала, тiльки не швидко. Вже вона могла
сидiти, вже могла розмовлять не втомлюючись. Павло Радюк зостався в
Журбанях, доки мати зовсiм одужала. В тишi, на селi, ходячи по хатах,
гуляючи по садку, по степу, вiн усе думав про Ольгу. Не раз i не два вiн
згадував i Галю Масюкiвну, згадував любов свою до не©. Але вiн часто
забував навiть за матiр: його думка все лiтала над Ки вом, на знайомих
мiсцях, над тими горами, де вiн гуляв з Ольгою, на тих алеях, де вiн ходив
i розмовляв з нею.
Вертаючись назад до Ки ва по страшнiй грязюцi, пiд осiннiм холодним
дощем, чого вiн не передумав, сидячи в закритому возi! Смутне небо
порошило дрiбним дощем. Степ здавався безкра©м морем пiд густим, як туман,
дощем та хмарами. Вiн передумав усе сво будуще життя з Ольгою в парi, до
само© старостi, наче бачив сво©х дiток, що росли, вилися на колiнах в
Ольги, бачив Ольгу, щасливу й веселу, бачив свою тиху старiсть серед
щасливо© сiм'©. Все те вiн нiби бачив у сво©й думцi, доки перед вечором
одного дня не побачив на високих горах Ки ва. Як забилось його серце, як
вiн угледiв високу лаврську дзвiницю з-за чорного бору!
При©хавши пiзненько, Радюк зараз убрався й пiшов до Дашковичiв. До його
вийшов Дашкович i дуже ласкаво привiгався з ним.
- А нашi пiшли оце в клуб. Сьогоднi вечiр з танцями. Пiшла Ольга й
Катерина, i Марта Сидорiвна, i Степанида Сидорiвна. Коли не хочете спать,
то йдiть i ви туди ж таки. Як же здоров'я вашо© матерi?
- Спасибi вам! Мати моя вже зовсiм одужала. А була вона дуже слаба. Всi
думали, що вже не одужа .
- Слава богу, слава богу! Я дуже радий! А ми за вами все скучали та все
вас згадували. I Ольга часто згадувала за вас.
- Згадувала? - не втерпiв Радюк, щоб не спитать.
- О, згадувала! Ми всi вас згадували, ще й не раз.
- Може, й справдi пiду я в клуб. I погуляю, i з знайомими побачусь, -
сказав Радюк i попрощався з Дашковичем.
Радюк по©хав додому, в одну мить убрався, причепуривсь i вже пiзно
при©хав на вечiр. Вiн усе думав за Ольгу, як то вона його стрiне, як його
привiта .
Радюк увiйшов у залу, де були танцi, i потрапив саме на польку. Вiн
став коло дверей, i перед його очима, мов вихор, миготiли пари одна за
другою, неначе птицi шугали, обвiваючи його лице вiтром. Вiн зараз угледiв
Ольгу.
Дожидаючи, поки скiнчиться танець, Радюк притулився за товстою колоною,
що кидала од себе широку тiнь. Йому було видно всю здорову подовжасту
залу.
Пiсля всього того, що довелось Радюковi пережить, пiсля темно©
кiмнатки, де лежала його недужа мати, де тхнуло аптекою, пiсля довго©
дороги пiд осiннiм небом i дощем вiн просто потрапив на веселий i людний
вечiр. Голосний оркестр, велика й свiтла зала, повна повбираних людей,
веселi празниковi лиця, галас, шум - все те так вразило його одразу, так
заслiпило, заглушило, що вiн мусив обпертись об колону головою й трохи
оддихнуть.
Перед його очима, наче метелики, пролiтали пари. Вiн минав ©х очима й
шукав Ольги. Коли це й вона пролетiла в парi з Кованьком i так швидко
заховалась в гуртi, як i з'явилась. Вiн побачив ©© чистий i рiвний профiль
i зрадiв, як мала дитина. I знов Ольга пролетiла перед ним в парi з якимсь
офiцером, поставним, огрядним, червоновидим, з гордими, аж надутими
червоними губами. Радюк глянув на ©© вид i зауважив, що лице було щасливе
й веселе; погляд ©© очей був недбайливий, веселий, байдужний.
Музики перестали грать, пари перестали танцювать, i всi розiйшлись по
залi, втираючи гарячi лиця хусточками.
Радюк не зводив очей з Ольги й кмiтив за нею. Вона почала тихою ходою
гулять по залi, а за нею цiлою юрбою йшли паничi. Деякi заходили з одного
боку,деякi - з другого, хапаючись одiпхнуть один одного, щоб зайняти мiсце
поруч з Ольгою. Ольга була червона i втомлена; вона все обмахувала сво
лице. Невважаючи на втому, на те, що ©© груди високо пiднiмались, вона
смiялась, розмовляла, неначе кидала словами й очима на всi боки, звiдкiль
тiльки чiплялись до не© хлопцi. Радюк хотiв впiймать на ©© лицi хоч
крапельку задуми, хоч кришечку того смутку, що так давив його в грудях, i
не знайшов його й слiду! Вiн бачив ©© не такою задуманою, як вона була
недавно в час його останнього вiзиту. Радюк бачив уявки, що вона за ним i
не журилась i, певно, й не думала про його. Нi на хвилину темна дума не
набiгла на ©© високе чоло, на веселi очi.
"Ой, коли б ти так за мною, як я за тобою!" - навернулись йому на думку
слова пiснi.
До Ольги очевидячки залицялись паничi. Вона подала покласти рукавички,
i три душi кинулись до тi © штучки; вона впустила хусточку, i двi головi
разом нахилились i стукнулись одна об другу.
- Як менi душно! - промовила Ольга, i паничi побiгли до буфету. Хто нiс
морожене, а хто лимонад. Ольга взяла стакан лимонаду од того огрядного
офiцера, котрий очевидячки попередив iнших.
Ольга озирнулась, шукала стiльця, i кiлька душ кинулись за стiльцем.
Ольга сiла на тiм стiльцi, що подав ©й офiцер, трясучи еполетами й
брязкаючи острогами. Вiн сiв поруч з нею.
- Дякую вам за стiлець! - промовила Ольга, i Радюк почув те слово, бо
група посiдала так недалечке од його, що було чуть розмову.
- Чи варто ж дякувать! Якби я мiг, я б вам поставив отут трон, посадив
би вас на тронi, бо ви й сьогоднi, i кожного вечора, ви цариця балiв i
вечорiв! - казав огрядний офiцер, поглядаючи на Ольгу скоса й крутячи
кудлатi© вуса.
- Ви вмi те-таки жартувать! Онде цариця балiв i сьогоднiшнього вечора!
- промовила Ольга, показуючи очима на одну дуже гарну й багато убрану
купчиху.
- Ото в вас цариця! А в нас цариця повинна буть не така. Придивiться
лишень, коли в тi © царицi не сивi коси, тiльки почорненi.
Ольга засмiялась дуже голосно.
- А коли б ви знали, яка та цариця розумна! - обiзвався Кованько. -
Вона й досi не вимовить слова "рекомендую", а все каже "рiкiмiндую" -
по-мiщанськiй.
Сам Кованько часом вимовляв те слово по-мiщанськiй, як i та немолода
ки©вська бальна цариця, одначе вiн на те не вважав, ще й смiявся з не©.
- Зате та цариця вся в золотi! - сказала Ольга.
- I справдi в золотi! неначе обкувала себе золотом, де тiльки можна
було обкувать. Зовсiм неначе царська карета! - смiявся офiцер.
- А якi в не© брови, якi рум'янцi! - говорила далi Ольга.
- А ви дума те, що то ©© брови, ©© рум'янцi! Я навiть знаю той магазин,
де вона на сьогоднi купила собi брови й рум'янцi, - молов Кованько.
Ольга почала реготаться, а за нею й паничi, котрi чули той жарт.
- От вашi брови так не купить нi за якi скарби свiту! Ваш рум'янець -
то рум'янець вранiшньо© зорi! - говорив комплiменти офiцер.
Радюк чув ту розмову, i в його серцi тьохнуло. Вiн бачив, як паничi
збавляють душу молодо© дiвчини, - верзуть ©й те, що не слiд було б
говорить.
- Ой Ольго Василiвно! Ви були б окрасою наших петербурзьких салонiв.
Шкода, що ви мусите тут сидiти в провiнцi©! I хто тут вас цiнуватиме й
може цiнувать? - молов комплiменти облесливий офiцер.
- Я рада жить i на провiнцi©... бо... бо що ж маю робити? Хочеш не
хочеш, а мусиш.
- З вашим розумом, з вашою просвiтою, з вашою красою... Хто тут по вас?
З ким тут вам дiлиться просвiтою й розважаться вольними часами? - так усе
хвалив ©© офiцер.
- Не все ж для вашо© столицi. Не можна ж i од нас одбирать все краще, -
обiзвався один городянський "лев", встоюючи за честь провiнцi©.
- Не забувайте, що й Ки©в столиця, хоч i дуже давня, - обiзвався
Кованько, - i Ки©в ма право не все оддавать столицi пiвночi.
Оркестр подав сигнал до кадриля. Кавалери й дами заворушились, почали
паруваться. Офiцер ухопив пiд руку Ольгу. Радюк одiйшов од колони й пiшов
ходить кругом поза колонами. В однiм мiсцi вiн угледiв Катерину
Воздвиженську. Вона сидiла з матiр'ю. Радюк не бачив ©© в танцях, бо ©©
нiхто не запрошував до танцiв. Радюковi стало ©© шкода. Вiн сiв коло не© й
почав розмовлять з нею.
- Я прочитала тi книжки, що ви принесли кузинi. Чудовi книжки! Чи нема
в вас ще таких? Я дуже люблю натуральну iсторiю, - говорила Катерина.
Для Катерини неначе сонце зiйшло, як Радюк сiв коло не©. Ще нiколи
кохана людина не сидiла коло не© так близько. Вона почувала всю силу краси
й при мностi й була вже й тим щаслива. Вона почала розумно говорить про
те, що прочитала, i бачила, що Радюк ©© слухав вважливо, дивився прямо ©й
в очi. Можна було бачить, що та поважна розмова була цiкава для не©. Сам
Радюк бачив, що Катерина бiльше од Ольги пiдходила пiд його iдеал
статковито© й розумно© жiнки, що вона послухала б його поради, не дала б
сво©й головi зарости бур'яном, як бува з жiнками. Але як вiн подивився на
©© негарне лице, на ©© дуже негарнi поморхлi губи, то мусив одвести сво©
очi од не©.
Катерина говорила ще довго, але Радюк ©© вже не слухав. Вiн усе дивився
туди, де танцювала Ольга. Вона стояла проти його лицем i наближалась так,
що вiн мiг придивиться до лиця. Радюк бачив по ©© лицi, що танцi й музики
бiльше од усього цiкавлять ©©. Вона все смiялась i жартувала з кавалером.
- Яка то дама танцю проти вашо© кузини? - спитав Радюк у Катерини.
- То не дама, а панна, то класна iнститутська дама, рiдна сестра
начальницi Турман.
"Не молода ж панна!" - подумав собi Радюк. Тим часом Марта Сидорiвна,
побачивши, що Радюк присiв коло ©© дочки, i собi примостилась коло його й
нiби прилипла до його! Вона добре знала Ольгу, догадувалась, що Ольга не
пiде за його, i думала залучить його до сво © господи.
- Чи давно вернулись до Ки ва? Чи жива, чи здорова ваша мати? Ой, яка
шкода, що ваша мати так несподiвано занедужала! Ми вже бог зна що тут
передумали, дожидаючи вас.
- Моя мама, слава богу, одужу , - сказав Радюк.
- А моя Катерина вже давно прочитала тi книжки, що ви принесли для
Ольги. Така вже вдалась падковита до книжок, мабуть, у батька вдалась! Все
чита та чита .
- От i чита ! Хочеться вам мене хвалить, коли нема за що! - обiзвалась
Катерина.
- А хiба ж i нi? Скiльки раз я тобi казала, щоб ти не читала пiзно при
свiтлi! А хiба ж ти мене коли послухала? Все чита ш та й чита ш, ще очi
собi збавиш.
- I справдi, таких паннiв трудно знайти, як Катерина Степанiвна, таких
охочих до книжок, - прикинув слово Радюк.
- I помагать менi нi в чому не хоче, та все чита . Раз ми, полагодивши
дiм, опоряджували поко©. А в нас дiм багато бiльший i просторнiший, нiж у
Дашковичiв, бо небiжчик мiй батько бiльше таки нас любив, нiж Дашковичiв,
i нам одписав бiльший дiм i флiгель i бiльше грошей, нiж Дашковичам... Так
моя Катерина все чита та чита та й помагать менi не хотiла. Все
одмагалась, що ©й нiколи.
Катеринi стало нiяково. Вона почервонiла.
- От швидко будуть iменини мо © дочки. Ми дамо бал, як живi будемо до
свято© Катерини.
Кадриль кiнчалась. Пари розходились. Радюк встав i хотiв йти до Ольги.
Марта Сидорiвна все торочила йому про сво багатство, про свiй дiм, гудила
свою небогу й свою сестру...
- Приходьте ж до нас на бал! приходьте просто, без вiзиту. Не забувайте
свято© Катерини! - гукала йому вслiд Марта Сидорiвна.
Радюк прийшов i спинивсь перед Ольгою так несподiвано, що вона трохи аж
кинулась. Вiн неначе якимись чарами виник просто з землi.
- Де це ви взялись, Павле Антоновичу? - аж плеснула в долонi Ольга.
- Як бачите, при©хав, - сказав Радюк, подаючи ©й руку. Всi паничi скоса
поглянули на Радюка. Вiн був кращий од усiх, як мiсяць мiж зорями.
Огрядний офiцер настовбурчив чуба, та все крутив сво© кудлатi вуса, та все
надимав i копилив сво© червонi i пухкi губи. Кованько насупився й мовчки
поглядав на Радюка. Iншi кавалери тiльки очима лупали. А Ольга все
говорила та говорила, бо в ©© серцi ще не прохолола любов. Вона забула за
iнших паничiв, встала й пiшла з Радюком по залi. Огрядний офiцер все щипав
вуса та все озирався скоса на той куток, куди пiшла Ольга з Радюком.
Радюк почав розказувати за свою матiр, розказував, яка вона була слаба,
як бажала бачить його, бо думала, що вмре. Ольга слухала вважливо, але на
©© лицi не виявлялось анi крапельки спочування. З ©© лиця нi на хвилину не
сходила та бальна, празникова веселiсть, яку вiн прикмiтив на ©© лицi
зараз при входi в залу. Вiн запримiтив, що вона слухала бiльше з
делiкатностi. Було знать по виду, що ©© серце не взрушилось.
Радюк почав i собi розважаться. Ольжина краса, як вода забування в
Летi[65], все знесла, що тiльки вiн мав смутного на серцi. Вiн забув i
свою недужу матiр, i ввесь смуток довго© осiнньо© дороги. Музики, свiтло,
блиск Ольжиних очей, мелодiя ©© голосу - все те причаровувало його,
присилувало його забугь всi тривоги, ввесь перебутий неспокiй.
- Коли доля була до вас така ласкава, то забудьте ввесь смуток, i
погуляймо в цей веселий час! - сказала Ольга.
Оркестр ударив веселу польку, i музика полилась по залi й нiби вдарила
електричними течiями по молодих нервах, по молодих душах. З усiх кiнцiв
зали посипались на паркет пари.
- Прошу вас на польку! - сказала Ольга Радюковi сама, i навiть сама
простягла до його руку й пiшла з ним у танець.
Радюк забув усе на свiтi: i батька, й матiр, i самого себе, не чув
навiть музик. Вiн тiльки бачив перед собою Ольгу, тiльки почував ©© в
сво©х руках, i все нiби летiв, неначе в Дантовому[66] танцi блаженних душ
на небi. Вiн був щасливий, що держав ©© в сво©х руках, що ©© дихання
обвiвало його лице, що ©© очi так близько заглядали в його очi. Йому
заманулось, щоб не було й кiнця тому танцевi.
На радощах Радюк згадав про Катерину, згадав, як вона сама сидiла десь
у куточку, побiг швиденько до не© i попросив у танець. Катерина вся
прояснiла; ©© лице неначе освiтилось якимсь свiтлом. Негарний вид покращав
од надi©, в очах десь узявся блиск, ©© душа глянула через убогi на красу
очi i влила в ©х нiби iскорку вогню. I
Ольга танцювала бiльш од усiх. © просили дуже часто, неначе передавали
з рук у руки. Радюк просив ©© не танцювать так багато.
- Коли ж треба! коли ж конче треба! - казала йому Ольга. - Один тому
бува час! Треба нагуляться, треба натанцюватись. Чи я ж мало насидiлась у
тому iнститутi? Принаймнi буде чим споминать свою молодiсть.
I Ольга знов йшла у танець з самим-таки ж Радюком, котрий за хвилину
перед тим так напутював Ольгу!
Оркестр замовк одразу, неначе на йому заразом порвались усi струни.
Ольга впала на стiлець i махала на себе хустинкою. Петербурзький офiцер
почав з нею розмовлять, але вона так важко дихала, що не могла йому й
слова одказать. Вiн мусив оступиться од не©.
Ольга одпочила, кивнула рукою до Радюка й пiшла з ним ходить поза
колонами, кругом зали.
В тiнi колон Ольга дивилась на чудове Радюкове лице. © очi стали
блискать нiби промiнням, i Радюк милувавсь тим промiнням. Йому так
забажалось сказать той комплiмент, котрий вiн недавно чув, що якби вiн мав
спроможнiсть, то поставив би серед зали трон i посадив би на тому тронi
Ольгу не тiльки як найкращу царицю всiх балiв! та вiн того не сказав. Його
розмова перейшла на поезiю; вiн сипав поетичнi слова й думки i, згадуючи,
як Ольга спiвала укра©нську пiсню, вiн тихесенько заспiвав: "Ой полину,
полину - добувати талану".
Ще тихiше, нiби нишком, Ольга протягла далi голосом i словами ту саму
пiсню.
- Чи правда, Павле Антоновичу, як весело жить на свiтi щасливим людям!
- сказала Ольга.
- Навiть весело жити й безщасним! Живоття само по собi, вже тим, що
воно живоття, ма в собi велику принаду, велике щастя. Чи пам'ята те ви
пишнi Шевченковi слова?
О боже мiй милий!
Тяжко жить на свiтi, а хочеться жить;
Хочеться дивитись, як сонечко ся ,
Хочеться послухать, як море загра .
Як пташка щебече, байрак гомонить.
Або чорнобрива в гаю заспiва ...
О боже мiй милий, як весело жить![67]
Ольга зрозумiла душею поезiю тих слiв i задумалась. Вона втямила, що
живоття само в собi, тим що воно живоття пiд синiм небом, ма в собi
багато щастя для людини, та ще й молодо©.
- Коли б ви побували на селi, ви б побачили й почули, як молодi дiвчата
в гарячi жнива працюють цiлiсiнький день; а як прийдуть додому ввечерi, то
зараз iдуть на вулицю й спiвають там до пiвночi, наче пташки, неначе
соловейки в садку, даючи звiстку молодим хлопцям про свою любов. I часом
соловейки замовкнуть в садках, а дiвчата все спiвають та спiвають.
Радюк тими словами зачепив в сво му серцi найтоншу, найслухнянiшу
струну: струну поезi© народно©, i його розбуркана душа неначе заграла й
задзвенiла. Його любi iде© злились з променястими Ольжиними очима, його
любов до Ольги злилась в один потiк з любов'ю до рiдного краю. Все те
високо пiдняло й направило його душу. Радюк почав думать голосно,
вважаючи, що Ольга згодиться з його думами. Вiн почав згадувать сво©
Журбанi, сво© рiднi степи, пiснi свого народу, почав малювать картини
сiльського життя. Вiн подивився на Ольгу. Ольга вже його не слухала. Вона
була городянка й iнститутка i його мрiй та сiльських картин не розумiла.
Ольга легенько позiхнула в вiчi Радюковi. Та розмова, те поетичне
натхнення народною поезi ю здалось ©й таким чужим, таким незрозумiлим! ©й
здалося, що з весело© тепло© зали ©© хтось вивiв на мороз в одному
тонiсiнькому бальному убраннi... © брала нудьга од тi © поезi©.
- Чи не втомились ви? Сядьмо отут та спочиньмо, - сказав Радюк,
думаючи, що Ольга позiхнула од утоми.
- Сядьмо! - сказала Ольга. - Чи© то такi поетичнi вiршi ви прочитали? -
спитала вона так собi, аби щось сказать.
- То вiршi нашого Кобзаря, Шевченка, коли читали або чули.
- Зда ться, щось чула... Зда ться, часом тато згаду оте ймення. Але,
сказать по правдi, сама не читала...
- Чи вже ж не читали? - спитав Радюк.
- Не читала, бо в нас в iнститутi я про такого поета й слова не чула. В
нас розказували про всяких поетiв, i руських, i нiмецьких, а про Шевченка
я й слова не чула.
Радюк вже примiтив, що Ольгу бере нудьга. Вона ждала од його весело©
розмови, ждала комплiментiв. Поважна розмова навiвала на не© дрiмоту й
нудьгу. Ольга замовкла й устала.
- Ольго Василiвно! - аж ухопив вiн ©© за руку, думаючи вдержати ©©. -
Скажiть же менi про мо щастя? Чи пам'ята те той вечiр, той незабутнiй для
мене вечiр, як я сказав вам про свою любов? Чи порадились ви з сво©м
серцем? Скажiть, будьте ласкавi, чого менi ждати i чого менi сподiватися?
Ольга, зда ться, не ждала так швидко почуть те наважливе слово. Вона
хотiла протягти час, i протягти як можна далi, а молодого хлопця брала
нетерплячка. Йому хотiлося скiнчить дiло якнайшвидше.
- Ви ж добре зна те мого батька-фiлософа! Яку ж пораду вiн менi дасть,
коли вiн бiльше нiчого не зна , тiльки свiй кабiнет i сво©х фiлософiв?
Менi не було навiть з ким порадиться.
- А ваша мати?
Ольга тiльки рукою махнула.
- Менi зоста ться тiльки самiй з собою радиться! Я думала, сказати
правду, i все думаю за вас, i люблю вас, як i любила. Але все-таки нi на
чому не спинилась. I не постановила, що стосу ться до вiнчання.
Радюк втямив, що Ольга стягувалась. Вiн похилив голову й зажуривсь.
Ольга повернула просто до середини зали. Радюк пiшов мовчки слiдком за
нею, нiчого не допитавшись. Ольга мовчки перейшла всю залу, i Радюк
кара коли не вас, то тих, що близькi до вас! - докоряла панiя Макуха.
- Може, воно й так. А що ж то ви скажете, як я оце по©ду до Ки ва та
потягну гарбуза?
Тiльки що вони випили чай, як слаба прокинулась i покликала до себе
сина. Вона заплакала, як побачила його, все розпитувала про Ольгу, про ©©
батькiв; розпитувала, яке в не© лице, якi очi, яка вона на вдачу. Син
вийняв Ольжину карточку й показав матерi. Панiя Висока, як побачила
карточку, то прожогом кинулась до не© й трохи не звалила з нiг старого
Радюка.
- Чого це ви пха тесь? Оце якi цiкавi! Трохи не звалили мене з нiг, -
смiявсь старий батько.
Мати роздивилась на карточку й перехрестила ©©. Ольжине лице здалось ©й
трохи гордим, хоч i дуже гарним.
- Дай боже, щоб я побачила сво©х унукiв! Але бог зна, чи доведеться
побачить...
- Оце! Дасть бог, одужа те й поздоровша те i довго-довго ще будете
жити, - сказав син.
- Коли б пак була твоя правда,-одказала вона, поклавши свою жовту суху
руку на синову голову. - Менi трохи вже й легше стало. А то вже думала, що
не побачу тебе.
Покликавши молодого Радюка в кiмнату, панiя Висока сказала йому:
- А бачте, Павле Антоновичу! Чи пам'ята те, як ми ©хали од Масюкiв, де
ви покохали Галю вперше, як нас налякала вночi та недужа молодиця? Чи не
казала ж я вам тодi, що буде вам якась притичина на вашiй дорозi? Чи не
правда ж моя? Чи вийшло що з того кохання? Бiдна моя Галя! Як менi шкода
©©! - промовила Висока.
- Чи я ж тому винен, Ликерi Петрiвно? Ви доволi пожили на свiтi...
- От-таки й пожила доволi! Бог зна що вигаду те! - промовила Висока.
- Але скажiть менi, хто може ручиться за сво серце, коли воно любить i
ненавидить кого схоче i коли схоче. Ви дума те, що менi не шкода Галi?
Ликерiя Петрiвна тiльки головою похитала й пiшла до друго© кiмнати.
Того ж таки дня панiя Висока од Радюкiв по©хала просто в Масюкiв хутiр.
Надворi вечорiло. На небi висiли важкi осiннi хмари. Було сумно надворi,
було сумно i в Масюковiй хатi. Старi десь вештались коло хазяйства. Висока
застала в кiмнатi Галю саму. Вона сидiла коло вiкна й читала "Кобзаря".
- Галю, серце мо , голубко моя! - сказала Ликерiя Петрiвна, обнiмаючи й
цiлуючи ©©.
Галя дуже стривожилась i не насмiлилась питать в Високо©.
- Галю, моя дорога, моя безщасна! Не лякайтесь, бо, знать, така вже
ваша доля! - знов промовила Висока i сiла коло Галi й обняла ©© обома
руками за плечi. - Надежда Степанiвна Радючка буде жива, але...
Галине серце вже пiдказало, яке нещастя жде ©©. Вона чула, що Радюк
недавно при©жджав в Журбанi, скiнчивши курс, i... певно, не мав часу
за©хати до не©... Вона випустила дорогу книжку з рук.
- Я оце просто до вас з Журбанiв. З Ки ва при©хав Павло Антонович i
привiз фотографiчну карточку сво © наречено©. Вона зветься Ольга
Дашковичiвна. Вона дочка якогось вчителя чи професора. Я сама бачила ту
карточку. Та Ольга дуже гарна з лиця, з тонким носиком, з повними губками,
з цiлою купою кучерiв на головi. Нема що й казать: городянка як слiд! А
погляд у не© якийсь гострий та гордий!
Ликерiя Петрiвна розказувала, а Галя наче зомлiвала в ©© руках, як
зiрвана квiтка, схилила голову й зблiдла.
- Правда, Павло Антонович ще не заручився з нею, але, певно, ©© любить,
бо навiщо б вiн привозив матерi ту карточку?
Галя зомлiла в руках Високо© й заплющила очi.
- Боже мiй милостивий! Що ж менi дiяти! - крикнула Висока й зараз
вхопила стакан з водою та й приснула водою на Галине лице. Галя
опам'яталась.
- Нехай його бог судить! - тихо промовила вона. - А вiн же божився, а
вiн же присягавсь, що мене любить!
I сльози так i залили ©© очi, ©© щоки. Всю хусточку вона змочила сво©ми
слiзьми. Панiя Висока й сама заплакала, дивлячись на Галинi сльози.
- Не плачте, Галю, серце мо , моя дорога! Я говорила з ним. Вiн хлопець
дуже молодий. А молоде серце любить, кого схоче i коли само схоче. По©хав
далеко, не бачив вас i забув за вас. А там трапились iншi карi очi, та й
прощай, дiвчино чорнобрива, бо я не твiй, а ти не моя! як спiвають в
пiснi.
- Ох, Ликерi Петрiвно! чи я ж його не любила, чи я ж не була йому
вiрна. Я день i нiч пам'ятала за його, згадувала його рано й вечiр,
згадувала, як по садку гуляла, як квiтки поливала, згадувала, як оту
подаровану книжку читала.
- Ой бiдна моя дiвчино! Така вже, мабуть, наша жiноцька доля, щоб наше
бiдне серце болiло од горя. Ви дума те, зо мною не було таке саме на вiку?
Ет!
Ликерiя Петрiвна хитнула головою й махнула рукою, втираючи сльози.
- Ой боже мiй, яка ж я безщасна! - говорила Галя, неначе та горлиця
сумно туркотала в зеленому гаю. - Було вийду ввечерi в садочок, гляну на
яснi зорi i зараз згадаю його яснi очi; чи гляну на повний мiсяць, то й
згадаю його чудовий вид; гляну на зелений лист i чогось згадаю його
кучерi. Я бачила його i в синьому небi, й на зеленiй землi, i в мо©х
квiтках; чула його дух в повiтрi, де тiльки ходила з ним по садочку, де
розмовляла з ним. А тепер вiн вже не мiй! А як згадаю його голос, його
милу розмову, його блискучi очi, то й тепер серце мо любить його i,
мабуть, любитиме й повiк. Бо де я стрiну такого другого в наших хуторах!
Ой боже мiй, боже мiй! за що ти покарав мо бiдне серце?
I Галя знов заламала руки й заплакала.
- Галю моя дорога! Що ж ма мо робить, коли наша доля така?
- Я або страчу розум, або серце мо розiрветься од горя, - промовила
Галя i якось разом вгамувалась i перестала плакать, аж Високiй стало
страшно. Щось небезпечне засвiтилось в ©© очах.
- Я ту книжку, я тi його листи вкину в огонь або подеру на шматочки,-
промовила вона,- але чим я втiшу сво бiдне серце? Нехай же все те
зостанеться й нагаду менi про мою любов, про його зраду. Я була така
щаслива тим коханням хоч раз на сво му вiку.
Ликерiя Петрiвна сидiла й мовчала, ©й при мно було слухать про таку
щиру, гарячу молоду любов.
- От ви й замовкли. Говорiть же менi про його: який вiн тепер, чи
змiнився на виду, чи все однаковий, як однакове повiк пишне сонце на небi?
I панiя Висока мусила розказувать ©й за Радюка все-все: як бачила його,
коли при©хав, як засмутився, побачивши слабу матiр, як плакав, як вiн
навiть жалкував за Галею.
Галя слухала, плакала i втiшала сво серце тi ю розмовою.
Прийшов Масюк i Масючка. Висока й ©м розказала за Радюка, за Галине
нещастя. Масючка почала й собi плакать, а Масюк дуже-дуже засмутився й не
промовив i слова.
-- То не вiн винен, то його горда мати винна. Вона до нас тiльки раз i
при©здила. Не тако© треба ©й невiстки, як наша Галя, - говорила Масючка,
втираючи сльози.
По©хала Висока й зоставила смутну сiм'ю в сльозах, в смутнiй хатi, в
смутний, дощовий, осiннiй вечiр.
Минула зима. Настала пишна зелена весна. Розвивсь садочок, зiйшли
квiточки в Галиному квiтнику, зiйшли й зацвiли червонi гвоздички. Галя
поливала ©х та все згадувала зрадливого, але милого для ©© серця. Вона
любила ходить у садку до тi © вишнi, де так поетично й несподiвано стрiла
його й почула вперше його слово за кохання. Вона все спiвала ту пiсню, що
тодi спiвала:
Ой сама ж бо я, сама,
Як билинонька в полi;
Не дав менi господь
Нi щастя, нi долi.
сть у мене миленький,
Та далеко од мене;
Перечула через люди,
Що цура ться мене.
Радючцi стало лучче. Вона одужувала, тiльки не швидко. Вже вона могла
сидiти, вже могла розмовлять не втомлюючись. Павло Радюк зостався в
Журбанях, доки мати зовсiм одужала. В тишi, на селi, ходячи по хатах,
гуляючи по садку, по степу, вiн усе думав про Ольгу. Не раз i не два вiн
згадував i Галю Масюкiвну, згадував любов свою до не©. Але вiн часто
забував навiть за матiр: його думка все лiтала над Ки вом, на знайомих
мiсцях, над тими горами, де вiн гуляв з Ольгою, на тих алеях, де вiн ходив
i розмовляв з нею.
Вертаючись назад до Ки ва по страшнiй грязюцi, пiд осiннiм холодним
дощем, чого вiн не передумав, сидячи в закритому возi! Смутне небо
порошило дрiбним дощем. Степ здавався безкра©м морем пiд густим, як туман,
дощем та хмарами. Вiн передумав усе сво будуще життя з Ольгою в парi, до
само© старостi, наче бачив сво©х дiток, що росли, вилися на колiнах в
Ольги, бачив Ольгу, щасливу й веселу, бачив свою тиху старiсть серед
щасливо© сiм'©. Все те вiн нiби бачив у сво©й думцi, доки перед вечором
одного дня не побачив на високих горах Ки ва. Як забилось його серце, як
вiн угледiв високу лаврську дзвiницю з-за чорного бору!
При©хавши пiзненько, Радюк зараз убрався й пiшов до Дашковичiв. До його
вийшов Дашкович i дуже ласкаво привiгався з ним.
- А нашi пiшли оце в клуб. Сьогоднi вечiр з танцями. Пiшла Ольга й
Катерина, i Марта Сидорiвна, i Степанида Сидорiвна. Коли не хочете спать,
то йдiть i ви туди ж таки. Як же здоров'я вашо© матерi?
- Спасибi вам! Мати моя вже зовсiм одужала. А була вона дуже слаба. Всi
думали, що вже не одужа .
- Слава богу, слава богу! Я дуже радий! А ми за вами все скучали та все
вас згадували. I Ольга часто згадувала за вас.
- Згадувала? - не втерпiв Радюк, щоб не спитать.
- О, згадувала! Ми всi вас згадували, ще й не раз.
- Може, й справдi пiду я в клуб. I погуляю, i з знайомими побачусь, -
сказав Радюк i попрощався з Дашковичем.
Радюк по©хав додому, в одну мить убрався, причепуривсь i вже пiзно
при©хав на вечiр. Вiн усе думав за Ольгу, як то вона його стрiне, як його
привiта .
Радюк увiйшов у залу, де були танцi, i потрапив саме на польку. Вiн
став коло дверей, i перед його очима, мов вихор, миготiли пари одна за
другою, неначе птицi шугали, обвiваючи його лице вiтром. Вiн зараз угледiв
Ольгу.
Дожидаючи, поки скiнчиться танець, Радюк притулився за товстою колоною,
що кидала од себе широку тiнь. Йому було видно всю здорову подовжасту
залу.
Пiсля всього того, що довелось Радюковi пережить, пiсля темно©
кiмнатки, де лежала його недужа мати, де тхнуло аптекою, пiсля довго©
дороги пiд осiннiм небом i дощем вiн просто потрапив на веселий i людний
вечiр. Голосний оркестр, велика й свiтла зала, повна повбираних людей,
веселi празниковi лиця, галас, шум - все те так вразило його одразу, так
заслiпило, заглушило, що вiн мусив обпертись об колону головою й трохи
оддихнуть.
Перед його очима, наче метелики, пролiтали пари. Вiн минав ©х очима й
шукав Ольги. Коли це й вона пролетiла в парi з Кованьком i так швидко
заховалась в гуртi, як i з'явилась. Вiн побачив ©© чистий i рiвний профiль
i зрадiв, як мала дитина. I знов Ольга пролетiла перед ним в парi з якимсь
офiцером, поставним, огрядним, червоновидим, з гордими, аж надутими
червоними губами. Радюк глянув на ©© вид i зауважив, що лице було щасливе
й веселе; погляд ©© очей був недбайливий, веселий, байдужний.
Музики перестали грать, пари перестали танцювать, i всi розiйшлись по
залi, втираючи гарячi лиця хусточками.
Радюк не зводив очей з Ольги й кмiтив за нею. Вона почала тихою ходою
гулять по залi, а за нею цiлою юрбою йшли паничi. Деякi заходили з одного
боку,деякi - з другого, хапаючись одiпхнуть один одного, щоб зайняти мiсце
поруч з Ольгою. Ольга була червона i втомлена; вона все обмахувала сво
лице. Невважаючи на втому, на те, що ©© груди високо пiднiмались, вона
смiялась, розмовляла, неначе кидала словами й очима на всi боки, звiдкiль
тiльки чiплялись до не© хлопцi. Радюк хотiв впiймать на ©© лицi хоч
крапельку задуми, хоч кришечку того смутку, що так давив його в грудях, i
не знайшов його й слiду! Вiн бачив ©© не такою задуманою, як вона була
недавно в час його останнього вiзиту. Радюк бачив уявки, що вона за ним i
не журилась i, певно, й не думала про його. Нi на хвилину темна дума не
набiгла на ©© високе чоло, на веселi очi.
"Ой, коли б ти так за мною, як я за тобою!" - навернулись йому на думку
слова пiснi.
До Ольги очевидячки залицялись паничi. Вона подала покласти рукавички,
i три душi кинулись до тi © штучки; вона впустила хусточку, i двi головi
разом нахилились i стукнулись одна об другу.
- Як менi душно! - промовила Ольга, i паничi побiгли до буфету. Хто нiс
морожене, а хто лимонад. Ольга взяла стакан лимонаду од того огрядного
офiцера, котрий очевидячки попередив iнших.
Ольга озирнулась, шукала стiльця, i кiлька душ кинулись за стiльцем.
Ольга сiла на тiм стiльцi, що подав ©й офiцер, трясучи еполетами й
брязкаючи острогами. Вiн сiв поруч з нею.
- Дякую вам за стiлець! - промовила Ольга, i Радюк почув те слово, бо
група посiдала так недалечке од його, що було чуть розмову.
- Чи варто ж дякувать! Якби я мiг, я б вам поставив отут трон, посадив
би вас на тронi, бо ви й сьогоднi, i кожного вечора, ви цариця балiв i
вечорiв! - казав огрядний офiцер, поглядаючи на Ольгу скоса й крутячи
кудлатi© вуса.
- Ви вмi те-таки жартувать! Онде цариця балiв i сьогоднiшнього вечора!
- промовила Ольга, показуючи очима на одну дуже гарну й багато убрану
купчиху.
- Ото в вас цариця! А в нас цариця повинна буть не така. Придивiться
лишень, коли в тi © царицi не сивi коси, тiльки почорненi.
Ольга засмiялась дуже голосно.
- А коли б ви знали, яка та цариця розумна! - обiзвався Кованько. -
Вона й досi не вимовить слова "рекомендую", а все каже "рiкiмiндую" -
по-мiщанськiй.
Сам Кованько часом вимовляв те слово по-мiщанськiй, як i та немолода
ки©вська бальна цариця, одначе вiн на те не вважав, ще й смiявся з не©.
- Зате та цариця вся в золотi! - сказала Ольга.
- I справдi в золотi! неначе обкувала себе золотом, де тiльки можна
було обкувать. Зовсiм неначе царська карета! - смiявся офiцер.
- А якi в не© брови, якi рум'янцi! - говорила далi Ольга.
- А ви дума те, що то ©© брови, ©© рум'янцi! Я навiть знаю той магазин,
де вона на сьогоднi купила собi брови й рум'янцi, - молов Кованько.
Ольга почала реготаться, а за нею й паничi, котрi чули той жарт.
- От вашi брови так не купить нi за якi скарби свiту! Ваш рум'янець -
то рум'янець вранiшньо© зорi! - говорив комплiменти офiцер.
Радюк чув ту розмову, i в його серцi тьохнуло. Вiн бачив, як паничi
збавляють душу молодо© дiвчини, - верзуть ©й те, що не слiд було б
говорить.
- Ой Ольго Василiвно! Ви були б окрасою наших петербурзьких салонiв.
Шкода, що ви мусите тут сидiти в провiнцi©! I хто тут вас цiнуватиме й
може цiнувать? - молов комплiменти облесливий офiцер.
- Я рада жить i на провiнцi©... бо... бо що ж маю робити? Хочеш не
хочеш, а мусиш.
- З вашим розумом, з вашою просвiтою, з вашою красою... Хто тут по вас?
З ким тут вам дiлиться просвiтою й розважаться вольними часами? - так усе
хвалив ©© офiцер.
- Не все ж для вашо© столицi. Не можна ж i од нас одбирать все краще, -
обiзвався один городянський "лев", встоюючи за честь провiнцi©.
- Не забувайте, що й Ки©в столиця, хоч i дуже давня, - обiзвався
Кованько, - i Ки©в ма право не все оддавать столицi пiвночi.
Оркестр подав сигнал до кадриля. Кавалери й дами заворушились, почали
паруваться. Офiцер ухопив пiд руку Ольгу. Радюк одiйшов од колони й пiшов
ходить кругом поза колонами. В однiм мiсцi вiн угледiв Катерину
Воздвиженську. Вона сидiла з матiр'ю. Радюк не бачив ©© в танцях, бо ©©
нiхто не запрошував до танцiв. Радюковi стало ©© шкода. Вiн сiв коло не© й
почав розмовлять з нею.
- Я прочитала тi книжки, що ви принесли кузинi. Чудовi книжки! Чи нема
в вас ще таких? Я дуже люблю натуральну iсторiю, - говорила Катерина.
Для Катерини неначе сонце зiйшло, як Радюк сiв коло не©. Ще нiколи
кохана людина не сидiла коло не© так близько. Вона почувала всю силу краси
й при мностi й була вже й тим щаслива. Вона почала розумно говорить про
те, що прочитала, i бачила, що Радюк ©© слухав вважливо, дивився прямо ©й
в очi. Можна було бачить, що та поважна розмова була цiкава для не©. Сам
Радюк бачив, що Катерина бiльше од Ольги пiдходила пiд його iдеал
статковито© й розумно© жiнки, що вона послухала б його поради, не дала б
сво©й головi зарости бур'яном, як бува з жiнками. Але як вiн подивився на
©© негарне лице, на ©© дуже негарнi поморхлi губи, то мусив одвести сво©
очi од не©.
Катерина говорила ще довго, але Радюк ©© вже не слухав. Вiн усе дивився
туди, де танцювала Ольга. Вона стояла проти його лицем i наближалась так,
що вiн мiг придивиться до лиця. Радюк бачив по ©© лицi, що танцi й музики
бiльше од усього цiкавлять ©©. Вона все смiялась i жартувала з кавалером.
- Яка то дама танцю проти вашо© кузини? - спитав Радюк у Катерини.
- То не дама, а панна, то класна iнститутська дама, рiдна сестра
начальницi Турман.
"Не молода ж панна!" - подумав собi Радюк. Тим часом Марта Сидорiвна,
побачивши, що Радюк присiв коло ©© дочки, i собi примостилась коло його й
нiби прилипла до його! Вона добре знала Ольгу, догадувалась, що Ольга не
пiде за його, i думала залучить його до сво © господи.
- Чи давно вернулись до Ки ва? Чи жива, чи здорова ваша мати? Ой, яка
шкода, що ваша мати так несподiвано занедужала! Ми вже бог зна що тут
передумали, дожидаючи вас.
- Моя мама, слава богу, одужу , - сказав Радюк.
- А моя Катерина вже давно прочитала тi книжки, що ви принесли для
Ольги. Така вже вдалась падковита до книжок, мабуть, у батька вдалась! Все
чита та чита .
- От i чита ! Хочеться вам мене хвалить, коли нема за що! - обiзвалась
Катерина.
- А хiба ж i нi? Скiльки раз я тобi казала, щоб ти не читала пiзно при
свiтлi! А хiба ж ти мене коли послухала? Все чита ш та й чита ш, ще очi
собi збавиш.
- I справдi, таких паннiв трудно знайти, як Катерина Степанiвна, таких
охочих до книжок, - прикинув слово Радюк.
- I помагать менi нi в чому не хоче, та все чита . Раз ми, полагодивши
дiм, опоряджували поко©. А в нас дiм багато бiльший i просторнiший, нiж у
Дашковичiв, бо небiжчик мiй батько бiльше таки нас любив, нiж Дашковичiв,
i нам одписав бiльший дiм i флiгель i бiльше грошей, нiж Дашковичам... Так
моя Катерина все чита та чита та й помагать менi не хотiла. Все
одмагалась, що ©й нiколи.
Катеринi стало нiяково. Вона почервонiла.
- От швидко будуть iменини мо © дочки. Ми дамо бал, як живi будемо до
свято© Катерини.
Кадриль кiнчалась. Пари розходились. Радюк встав i хотiв йти до Ольги.
Марта Сидорiвна все торочила йому про сво багатство, про свiй дiм, гудила
свою небогу й свою сестру...
- Приходьте ж до нас на бал! приходьте просто, без вiзиту. Не забувайте
свято© Катерини! - гукала йому вслiд Марта Сидорiвна.
Радюк прийшов i спинивсь перед Ольгою так несподiвано, що вона трохи аж
кинулась. Вiн неначе якимись чарами виник просто з землi.
- Де це ви взялись, Павле Антоновичу? - аж плеснула в долонi Ольга.
- Як бачите, при©хав, - сказав Радюк, подаючи ©й руку. Всi паничi скоса
поглянули на Радюка. Вiн був кращий од усiх, як мiсяць мiж зорями.
Огрядний офiцер настовбурчив чуба, та все крутив сво© кудлатi вуса, та все
надимав i копилив сво© червонi i пухкi губи. Кованько насупився й мовчки
поглядав на Радюка. Iншi кавалери тiльки очима лупали. А Ольга все
говорила та говорила, бо в ©© серцi ще не прохолола любов. Вона забула за
iнших паничiв, встала й пiшла з Радюком по залi. Огрядний офiцер все щипав
вуса та все озирався скоса на той куток, куди пiшла Ольга з Радюком.
Радюк почав розказувати за свою матiр, розказував, яка вона була слаба,
як бажала бачить його, бо думала, що вмре. Ольга слухала вважливо, але на
©© лицi не виявлялось анi крапельки спочування. З ©© лиця нi на хвилину не
сходила та бальна, празникова веселiсть, яку вiн прикмiтив на ©© лицi
зараз при входi в залу. Вiн запримiтив, що вона слухала бiльше з
делiкатностi. Було знать по виду, що ©© серце не взрушилось.
Радюк почав i собi розважаться. Ольжина краса, як вода забування в
Летi[65], все знесла, що тiльки вiн мав смутного на серцi. Вiн забув i
свою недужу матiр, i ввесь смуток довго© осiнньо© дороги. Музики, свiтло,
блиск Ольжиних очей, мелодiя ©© голосу - все те причаровувало його,
присилувало його забугь всi тривоги, ввесь перебутий неспокiй.
- Коли доля була до вас така ласкава, то забудьте ввесь смуток, i
погуляймо в цей веселий час! - сказала Ольга.
Оркестр ударив веселу польку, i музика полилась по залi й нiби вдарила
електричними течiями по молодих нервах, по молодих душах. З усiх кiнцiв
зали посипались на паркет пари.
- Прошу вас на польку! - сказала Ольга Радюковi сама, i навiть сама
простягла до його руку й пiшла з ним у танець.
Радюк забув усе на свiтi: i батька, й матiр, i самого себе, не чув
навiть музик. Вiн тiльки бачив перед собою Ольгу, тiльки почував ©© в
сво©х руках, i все нiби летiв, неначе в Дантовому[66] танцi блаженних душ
на небi. Вiн був щасливий, що держав ©© в сво©х руках, що ©© дихання
обвiвало його лице, що ©© очi так близько заглядали в його очi. Йому
заманулось, щоб не було й кiнця тому танцевi.
На радощах Радюк згадав про Катерину, згадав, як вона сама сидiла десь
у куточку, побiг швиденько до не© i попросив у танець. Катерина вся
прояснiла; ©© лице неначе освiтилось якимсь свiтлом. Негарний вид покращав
од надi©, в очах десь узявся блиск, ©© душа глянула через убогi на красу
очi i влила в ©х нiби iскорку вогню. I
Ольга танцювала бiльш од усiх. © просили дуже часто, неначе передавали
з рук у руки. Радюк просив ©© не танцювать так багато.
- Коли ж треба! коли ж конче треба! - казала йому Ольга. - Один тому
бува час! Треба нагуляться, треба натанцюватись. Чи я ж мало насидiлась у
тому iнститутi? Принаймнi буде чим споминать свою молодiсть.
I Ольга знов йшла у танець з самим-таки ж Радюком, котрий за хвилину
перед тим так напутював Ольгу!
Оркестр замовк одразу, неначе на йому заразом порвались усi струни.
Ольга впала на стiлець i махала на себе хустинкою. Петербурзький офiцер
почав з нею розмовлять, але вона так важко дихала, що не могла йому й
слова одказать. Вiн мусив оступиться од не©.
Ольга одпочила, кивнула рукою до Радюка й пiшла з ним ходить поза
колонами, кругом зали.
В тiнi колон Ольга дивилась на чудове Радюкове лице. © очi стали
блискать нiби промiнням, i Радюк милувавсь тим промiнням. Йому так
забажалось сказать той комплiмент, котрий вiн недавно чув, що якби вiн мав
спроможнiсть, то поставив би серед зали трон i посадив би на тому тронi
Ольгу не тiльки як найкращу царицю всiх балiв! та вiн того не сказав. Його
розмова перейшла на поезiю; вiн сипав поетичнi слова й думки i, згадуючи,
як Ольга спiвала укра©нську пiсню, вiн тихесенько заспiвав: "Ой полину,
полину - добувати талану".
Ще тихiше, нiби нишком, Ольга протягла далi голосом i словами ту саму
пiсню.
- Чи правда, Павле Антоновичу, як весело жить на свiтi щасливим людям!
- сказала Ольга.
- Навiть весело жити й безщасним! Живоття само по собi, вже тим, що
воно живоття, ма в собi велику принаду, велике щастя. Чи пам'ята те ви
пишнi Шевченковi слова?
О боже мiй милий!
Тяжко жить на свiтi, а хочеться жить;
Хочеться дивитись, як сонечко ся ,
Хочеться послухать, як море загра .
Як пташка щебече, байрак гомонить.
Або чорнобрива в гаю заспiва ...
О боже мiй милий, як весело жить![67]
Ольга зрозумiла душею поезiю тих слiв i задумалась. Вона втямила, що
живоття само в собi, тим що воно живоття пiд синiм небом, ма в собi
багато щастя для людини, та ще й молодо©.
- Коли б ви побували на селi, ви б побачили й почули, як молодi дiвчата
в гарячi жнива працюють цiлiсiнький день; а як прийдуть додому ввечерi, то
зараз iдуть на вулицю й спiвають там до пiвночi, наче пташки, неначе
соловейки в садку, даючи звiстку молодим хлопцям про свою любов. I часом
соловейки замовкнуть в садках, а дiвчата все спiвають та спiвають.
Радюк тими словами зачепив в сво му серцi найтоншу, найслухнянiшу
струну: струну поезi© народно©, i його розбуркана душа неначе заграла й
задзвенiла. Його любi iде© злились з променястими Ольжиними очима, його
любов до Ольги злилась в один потiк з любов'ю до рiдного краю. Все те
високо пiдняло й направило його душу. Радюк почав думать голосно,
вважаючи, що Ольга згодиться з його думами. Вiн почав згадувать сво©
Журбанi, сво© рiднi степи, пiснi свого народу, почав малювать картини
сiльського життя. Вiн подивився на Ольгу. Ольга вже його не слухала. Вона
була городянка й iнститутка i його мрiй та сiльських картин не розумiла.
Ольга легенько позiхнула в вiчi Радюковi. Та розмова, те поетичне
натхнення народною поезi ю здалось ©й таким чужим, таким незрозумiлим! ©й
здалося, що з весело© тепло© зали ©© хтось вивiв на мороз в одному
тонiсiнькому бальному убраннi... © брала нудьга од тi © поезi©.
- Чи не втомились ви? Сядьмо отут та спочиньмо, - сказав Радюк,
думаючи, що Ольга позiхнула од утоми.
- Сядьмо! - сказала Ольга. - Чи© то такi поетичнi вiршi ви прочитали? -
спитала вона так собi, аби щось сказать.
- То вiршi нашого Кобзаря, Шевченка, коли читали або чули.
- Зда ться, щось чула... Зда ться, часом тато згаду оте ймення. Але,
сказать по правдi, сама не читала...
- Чи вже ж не читали? - спитав Радюк.
- Не читала, бо в нас в iнститутi я про такого поета й слова не чула. В
нас розказували про всяких поетiв, i руських, i нiмецьких, а про Шевченка
я й слова не чула.
Радюк вже примiтив, що Ольгу бере нудьга. Вона ждала од його весело©
розмови, ждала комплiментiв. Поважна розмова навiвала на не© дрiмоту й
нудьгу. Ольга замовкла й устала.
- Ольго Василiвно! - аж ухопив вiн ©© за руку, думаючи вдержати ©©. -
Скажiть же менi про мо щастя? Чи пам'ята те той вечiр, той незабутнiй для
мене вечiр, як я сказав вам про свою любов? Чи порадились ви з сво©м
серцем? Скажiть, будьте ласкавi, чого менi ждати i чого менi сподiватися?
Ольга, зда ться, не ждала так швидко почуть те наважливе слово. Вона
хотiла протягти час, i протягти як можна далi, а молодого хлопця брала
нетерплячка. Йому хотiлося скiнчить дiло якнайшвидше.
- Ви ж добре зна те мого батька-фiлософа! Яку ж пораду вiн менi дасть,
коли вiн бiльше нiчого не зна , тiльки свiй кабiнет i сво©х фiлософiв?
Менi не було навiть з ким порадиться.
- А ваша мати?
Ольга тiльки рукою махнула.
- Менi зоста ться тiльки самiй з собою радиться! Я думала, сказати
правду, i все думаю за вас, i люблю вас, як i любила. Але все-таки нi на
чому не спинилась. I не постановила, що стосу ться до вiнчання.
Радюк втямив, що Ольга стягувалась. Вiн похилив голову й зажуривсь.
Ольга повернула просто до середини зали. Радюк пiшов мовчки слiдком за
нею, нiчого не допитавшись. Ольга мовчки перейшла всю залу, i Радюк