Нечуй-Левицький I. Хмари

щастя просити руки вашо© i в ваших батька й матерi.
Радюк пiдвiв очi. Ольга стояла перед ним червона й гарна, як квiтка.
Вона вперше почула од хлопця такi слова й вислухала тi слова не так
спокiйно й твердо, як вона собi уявляла. Ольга дивилась на його й мовчала.
- Дайте менi, Ольго Василiвно, одповiдь та просто й щиро, як я вас
просто й щиро спитав!
- Я вас люблю. Я вас полюбила давно i полюбила, як нiкого так не
любила... Але кажу вам просто й щиро, що я ще й не думала про замiжн
життя.
Вона перервала свою розмову.
- Чом же ви не думали? Може, я вам не сподобавсь? - сказав Радюк, i в
його ледве стало сили промовить тi слова. Вiн ждав, що Ольга не те скаже;
вiн сподiвавсь од не© згоди, а вона тим словом неначе громом вдарила його.
- Я побачила вас колись давно в Шато, як вам вже казала. Я вас ще тодi
полюбила. Потiм я почала вас забувать. Але як ви прийшли до нас на вечiр,
я трохи не зомлiла як угледiла вас несподiвано. Я знов полюбила вас.
- А тепер знов забудете мене... - ледве спромiгся вимовить Радюк. - А я
вас люблю й нiколи не забуду, - знов сказав вiн i замовк, згорнувши руки
на грудях.
- Дайте менi часу подумать! Я була така щаслива в батька! Я ще така
молода. Менi так добре жилося на свiтi, що я не мала й гадки про життя
окроми од батька й матерi. Ми обо молодi. Час наш не втече, як вода в
Днiпрi. Дайте менi подумать, погадать, - сказала Ольга i вхопила його за
руку, дуже здавила й потягла ©© до свого серця.
© лице, гарне, як перша макiвка на городi, потяглося слiдком за рукою
до його. Вiн подумав, як близько од його було щастя i як воно тепер стало
од його далеко!
Тим часом на дорiжцi з'явилась якась немолода панiя. Ольга швидко
покинула Радюкову руку й оступилась трохи од його. Вони обо чули, як
панiя наближалась, шелестiла одежею, як ступала ногами, чули кожний ©©
ступiнь. Ольга знов втупила очi в зелений глибокий яр, де дзюркотiла з
гори вода, збiгаючи ринвою мiж кущами та вербами пiд мiсток на шосi i в
Днiпро. Вона нiби хотiла розпитать i вислухати пораду в тi © тихо© води,
котра одним одна подавала голос серед тишi природи. Вона знов дивилась, як
по шосi внизу нiби пересовувались люди, мов ляльки в вертепнiм театрi. А
молодий Радюк все дививсь на чорний бiр, де то спахало полум'я сонця на
вiкнах далеко© церкви, то пригасало. Вже й та панiя пiшла собi давно, й
шелестiння ©© ходи затихло, а вони обо все дивились та дивились, неначе
хотiли випитать в природи собi пораду. Радюк бачив, як згасло полум'я на
вiкнах, як воно жеврiло на хрестi, потiм зачепилось на кiнчику хреста й
тлiло, наче жарина, нiби якесь огняне око того чорного бору. Вiн все
дивився на його, доки воно погасло, i думав, чи не хоче Ольга йти замiж за
Кованька? Чи не ма вона кого iншого на примiтi? I що станеться з ним, як
вона одкинеться од його? I яка притичина могла б бути, коли вона любить
його щиро, але про замiж i не дума .
Довго ще вони обо стояли мовчки й думали. Ольга дивилась i нiчого не
бачила. На кiлька год молодша за Радюка, вона була серцем на кiлька год
старша за його. Вона вже вмiла одрiзнять в сво му серцi любов, а в сво©й
думцi - замiжн життя, i не могла вже йти тудою, куди повело б ©© серце.
Вона сказала неправду, що не думала про замiжн життя: вона давно думала i
вже думала зовсiм iнакше. Не такого чоловiка для себе, який був молодий
Радюк, вона часто уявляла собi в сво©й дiвочiй кiмнатцi i навiть ще в
iнститутi. Перед нею стояв тепер Радюк, правда, гарний, i молодий, i
моторний, але не блискучий сво©ми чинами, сво ю вартiстю в громадянському
життi.
На темний бiр спала ще чорнiша тiнь. На небi блиснула зiрка. Од Шато
лились музичнi мелодi©; з-за дерева свиснула ракета, луснула й розсипалась
м'ячиками всiх кольорiв веселки. В Шато шумiла гулянка. Проз Радюка й
Ольгу пройшло багацько людей, цiлий веселий гурт. Кiлька осiб пролетiло
верхом на конях. Все те перервало думу молодо© пари. Вони обо оглянулись
на людей i помаленьку, мовчки, разом пiшли назад.
- Мабуть, батько турбу ться, дожидаючи нас, - тихо промовила Ольга.
- Мабуть, - одказав Радюк.
I мовчки вони йшли, мов тiнi. Дашкович сидiв на тiй самiй лавцi, де
вони його покинули. Вони прийшли й сiли поруч з ним, а вiн i не подивився
на ©х та все щось думав. Коло його так багато людей i сiдало, i вставало,
що вiн мав ©х за якихсь стороннiх людей.
- Чи не час нам, тату, додому? - спитала Ольга в батька.
- О! чи ви вже тут? А я вас жду та жду.

- Ми вже давненько тут! Час нам додому. Мама нас, мабуть, давно жде.
I всi вони встали й пiшли через Шато.

Публiки в Шато було повнiсiнько. Зда ться, весь Ки©в хапався вдихнуть с
себе останнiй раз тепле повiтря вмираючого лiта. На згiр'© були
наготовленi фейерверки. Але Ольга й Радюк i не думали зоставаться. Вони
перейшли через Шато й попростували до брами. Нi Ольга, нi Радюк, нi
Дашкович не чули навiть тi © музики, що гримiла на весь садок, не бачили
тих огнiв, що горiли на пригорках. За брамою Ольга почала прощаться з
Радюком.

- Одвiдуйте ж нас якнайчастiше! Не забувайте нас! Приносьте менi
книжок, коли ласка ваша, - просила Ольга Радюка, не випускаючи його руки з
сво ©.
- Буду приходить, коли ви дозволите, - промовив Радюк i пiшов на
Хрещатик длявою, тихою ходою.
Ольга пiшла з батьком на Подiл i цiлу дорогу коли б слово промовила до
батька. Вона все думала за Радюка.
- Де це ви длялись? Пiшли на Хрещатик, а досидiли трохи не до пiвночi!
- такими словами стрiла ©х Степанида Сидорiвна.

- Ми були в Царському садку, - промовила дочка.

- То це й ти волочився в Шато! - смiялась жiнка з Дашковича.
- Та то нас затяг туди Радюк, i не так мене, як Ольгу.
- Радюк? А вiн був тут недавно й принiс тобi, Ольго, якiсь книжки. То
вiн таки знайшов вас? - спитала Степанида Сидорiвна.

- Як пiшла Ольга з Радюком, то я сидiв, сидiв, все передумав, та й то
обридло сидячи, - сказав Дашкович.
- Чи не просив вiн часом тво © руки? - спитала Степанида. Ольга вся
почервонiла й зашамоталась. Вона нiчого не сказала матерi.

- Радюк давно до нас ходить; вiн, певно, хоче свататься. Як тобi
зда ться, дочко? - питала мати.
- Не знаю, мамо, як менi здасться. Я Радюка так мало знаю. Не знаю,
якого вiн роду, якi його батьки; не знаю, що вiн ма , як вiн служить i де
вiн служить.
- Коли ти не зна ш, то я все дочиста знаю! Вiн ма батька й матiр, ма
двi меншi сестри. Вони люди не з великих панiв, але доволi заможнi, мають
село Журбанi...
- Чи багацько ж тих Журбанiв? - перебила ©© Ольга.

- То таке село.
- А я думала, що то кiлька сiл... а воно тiльки одно! Чи багато ж вiн
ма доходу?
- Не багацько й не мало, а так саме добре для молодого урядовця на
перший раз. Але вiн сто©ть на добрiй дорозi, - казала мати.

- Авжеж, вiн сто©ть на добрiй дорозi! - обiзвався батько. - Розумнiшо©
за його й пильнiшо© людини трудно й знайти. Вiн не кида науки, i я знаю,
що вiн буде колись мо©м товаришем на унiверситетськiй кафедрi.

- То унiверситетська кафедра, цебто, найвища для його кар' ра? -
спитала Ольга, придивляючись до батька.
- Якi ви, жiнки, чуднi! Чого ж вам бiльше треба? Людина розумна, не без
пуття, любить науку, не гуля , все чита , ще й тобi книжки приносить,
любить свiй народ. Вiн нацiонал, не говорун, не пройдисвiт якийсь...
Ольга витрiщила очi на батька, ©© iнститутськi погляди були такi не
схожi з батькiвськими, що вона аж здивувалась. Всi тi, по-батькiвському,
високi, прикмети були для не© доброго слова не вартi. Вона дивилась на
жовте, занидiле батькове лице, на його запалi щоки, на гострий нiс i сиве
волосся i злякалась, думаючи, що колись такий достоту буде й ©© чоловiк,
що вiн на цiлий вiк закопа ться в кабiнетi в книжки, як у домовину, й
забуватиме на цiлi днi за не©, молоду. Як батька, вона такого чоловiка
шанувала й чтила, але як свого такого чоловiка - вона заздалегiдь вже
боялась.
- Чи можна ж його засобом держать по-людськiй жiнку? - спитала в матерi
Ольга.
- А чому ж не можна? Само по собi, не можна розкошувать, а по-людськiй
можна жить, i жити добре. Але вiн не сидiтиме ж на одному мiсцi!
Ольга пригадала собi урядницьких жiнок, ©х скупеньку одежу, ©х небагату
обставу, ©х чоловiкiв над паперами в канцелярi© й за картами ввечерi. Все
те зовсiм не припадало ©й до смаку.
А мати все хвалила Радюка, все говорила про його Журбанi, не згадуючи
про те, що на тi Журбанi мали право ще двi Радюкiвни. й хотiлось мерщiй
видать дочку замiж, поки не пiдросли меншi дочки.

- Люди живуть i бiднiше, i живуть же якось! - закiнчила мати тими
словами свою розмову.
- Люди живуть якось, а менi не хотiлось би так жити! - тихо промовила
Ольга й почала ходить по залi, згорнувши руки.

"Тiльки й подоба ться менi в Радюковi, що його гарна врода: чудовi очi
та брови, свiже лице та його лiта молодi, - думала Ольга, - яка його любов
тепла, молода, пахуча! Як би я кохалась з ним!"

I вона уявляла себе з Радюком, нiби пару голубiв, нiби пару тихих
горличок, для котрих весь свiт тiльки в ©х милуваннi та цiлуваннi. Вона
почала думать про себе, як про таку горличку, i сама з себе засмiялась.
Вона закинула голову на плечi й швидше почала ходить по залi. Чорнi
розпущенi коси впали на плечi й укрили ©х зовсiм. Ольга бачила себе всю в
дзеркалi, що висiло якраз проти не©, i подумала: "Нi! я не голубка, не
горличка. Менi не до вподоби життя тихо© горлички! Таке життя не вдоволить
мене; такого щастя буде менi мало".

I вона пригадала собi, як стояла недавно з Радюком над горою, пригадала
його вид. Вона нiби бачила його всього в чорному, навiть в чорних
рукавичках. Вiн здававсь ©й таким не блискучим, таким темним, таким
вченим, простим в словах! Його становище в суспiльствi здавалось для не©
таким нiкчемним, незначним, що вона засоромилась i почервонiла, поставивши
себе рядом з ним як його жiнку! Вона ще вище пiдняла голову й дивилась на
стелю. Чорнi коси одхилились од плечей i гойдались на повiтрi, як густе
руно.

- Що ти, Ольго, все дума ш? - спитала мати, сидячи на софi й дивлячись
на не©.
- То се, то те думаю, а бiльше нiчого, - одказала Ольга.
- Ти щось бачила в садку? Щось таке чула, та не хочеш менi сказати?
Еге, так?
- I не чула, й не бачила нiчого такого© - промовила Ольга i знов
задумалась.
Не такого мужа, як Радюк, звикла Ольга бачить в сво©х мрiях, ©©
iнститутськi мрi© про послiв i графiв давно трохи простигли в звичайному
життi, але все-таки вона хотiла буть жiнкою чоловiка поважного i сво©ми
достатками, i чинами. Вона собi уявляла мужа великим, здоровим, з
блискучими еполетами, в орденах, ще й до того багатого. Таких людей вона
не раз бачила i в iнститутi, i в життi. Вона пам'ятала ще, як бачила у
Турман якогось генерала з Петербурга, повновидого, гарного, високого; на
його грудях блищали хрести, на плечах сяли еполети. Вона пам'ятала й його
веселу розмову, аристократичне горде лице. Ольга зрiвняла з тим iдеалом
Радюка, i який вiн здався маленький, низенький, вбогий i дуже просто
убраний! Палка фантазiя так ясно намалювала ©й той контраст, що вона аж
почервонiла, уявивши себе жiнкою Радюка.
- Скажи-бо, Ольго, що ти дума ш? - чiплялась до не© мати, дивлячись, як
©© лице мiнялось, то блiдло, то червонiло, то нахилялось, то пiдiймалось
угору.
- Оце причепились! Не скажу! - сказала Ольга i ще швидше почала никать
од кутка до кутка, кидаючи очима на дзеркало, де було видно ©© всю.
"Не буду я жiнкою Радюка!" - нiби голосно й ясно пiдказала ©й неначе
над самим вухом думка.
й чогось стало жаль Радюка... Вона любила його. Вона одразу пригадала
його гарну вроду, його лице в той час, як держала його за руку. Скiльки
було любовi в тих ясних очах!
"Навiщо я його стрiла, навiщо я його полюбила? Нащо вiн сповнив мо
серце коханням? Хоч би була я впала йому на груди, витягла з його уст
перший букет молодо© любовi. Коли б не та капосна панiя, що десь узялася
на дорiжцi!"
Ольга вхопилась рукою за серце й почувала любов свiжу, як незiрвана
квiтка, пахучу, як троянда, солодку, як пахощi бiло© лелi©, i ледве
вдержала сльози. Вона почула, що в ©© душi йде боротьба, що в не© не ста
сили, що ©й треба чи ©сь поради, i поради добро©, прихильно© душi. I мати
тут сидiла недалечке, але Ольга не сказала й слова матерi й нiби впала на
канапу коло дзеркала.
- Ольго! та скажи-бо, що з тобою дi ться? I, господи, яка ти потайна!
Може, ти слаба, може, ти застудилась, - чiплялась до не© мати.

- Дайте, мамо, менi спокiй! Я здоровiсiнька, як бачите! - сказала Ольга
й почувала, що сльози от-от поллються з очей. Та вона здержала ©х i не
пустила й сльозинки!
- Ти така червона. Що з тобою? Та кажи-бо! Господи милосердний, що ти
за людина!
I мати приклала долоню до лоба, потiм побiгла швиденько, принесла
зiбгану хустину, обмочену в одеколон, i хотiла вже обв'язать ©й голову.
- Що це ви, мамо! Хочете лiчить зовсiм здорових людей? Я зовсiм
здорова, - сказала Ольга вже сердито i при тих словах встала й почала знов
ходить по залi.
"Зовсiм, бачу, вона така, яка була колись i я!" - подумала мати й
вийшла з зали.
Ользi стало легше. Вона одчинила вiкно й сперлась на лiктi, поклавши
лице на долонi.
Надворi було темно, аж чорно. Тiльки все небо було засiяне зорями,
густо-прегусто. На вулицi було тихо й мертво. Вечiрня вогкiсть прохолодила
©© гаряче лице, але не зiгнала важко© думи за свiй давнiй iдеал
наступаючого життя. Вона почувала, що не може пiти слiдком за сво©м серцем
так слухняно, як мала дитина.

"Пiдожду, подивлюсь! Час мiй не минув. Я ще цвiту й довго цвiстиму. А
тим часом подумаю, помiркую!" - I Ольга пiшла до дзеркала й глянула на
себе. Вона побачила, що ©© краса саме розвилась, як пишна квiтка;
подивилась вона на сво гарненьке лице, червоне од дум i тривоги, глянула
на сво© очi, в котрих блищало стiльки вогню; i вона заспоко©лась та й
вийшла до кiмнати, гордо й високо пiднявши голову.
Ступаючи через порiг, вона згадала про Радюка. "Якi тепер думи мучать
його? - подумала вона. - Мабуть, я зробила для його цю нiч дуже смутною.
Мабуть, ця нiч буде для його ще темнiша, нiж для мене".

Ользi стало жаль Радюка, В ©© серцi знайшовся добрий, теплий закуточок
для милого.
Ольга вгадала. Для Радюка та нiч була темнiша од самого пекла й
смутнiша од самого горя. Як прийшов вiн додому, як сiв, як ухопив голову в
руки, то так i просидiв всю нiченьку до самого свiту. Вiн тiльки не дiйшов
до одчаю через те, що знав, як Ольга його любить, вiн пам'ятав, як вона
взяла його за руку i з яким коханням подивилась йому в очi! Всю ©© такою,
в такiй поставi, вiн бачив нiби перед собою до самого свiту! Вiн ще не
втратив надi©.

XI
Дашкович на старiсть став зовсiм не такий, як був колись переднiше. Вже
Сегединцi не з'являлись йому в усiй красi природи й нацiональностi. Вiн
зовсiм заплутався то в науцi, то в слов'янському питаннi. Вiн усе сидiв i
читав, навiть писав писання в великоруськi журнали за цi справи. Але на
пишнi Сегединцi не впала й крапля з тi © працi вчено© людини. Вiн навiщось
розносив по чужих огородах, по чужих нивах розсiвав те сiм'я науки, котре
вiн був повинен посiяти на сво©й убогiй нивi, тiльки що зоранiй й не
политiй... Дашкович вже став скоса поглядать на молодих людей.

Радюк знав про таку змiну з Дашковичем i дуже жалкував, що так марно
загинув талант i просвiта вченого чоловiка, згинув надаремно для Укра©ни й
народу. Вiн ходив до Дашковича задля Ольги й дуже боявся потрапить на тi
вечори, де вже з'являлись зовсiм iншi гостi, бiльше старi, нiж молодi, як
було давнiше...
Радюк не був у Дашковичiв довгенько. Вiн кiлька раз вже збирався,
зовсiм налагоджувавсь, та в його не ставало смiливостi, йому хотiлось, щоб
Ольга добре за все передумала, перегадала; хотiлось дати ©й доволi часу.
Вiн забув навiть про книжки. Ольга тепер здавалась йому таким божеством,
таким щастям, для котрого вiн був ладен оддать сво живоття. Нiколи вона
ще не здавалась йому такою гарною, як у той вечiр в Царському садку. Якби
вона була бiдна, якби вона була простою селянкою, якби вона була без
просвiти, - вiн взяв би ©© не думаючи, не гадаючи.
Нарештi Радюк насмiлився пiти до Дашковичiв. Вiн був такий блiдий; його
очi так позападали, що Дашковичка спитала, чи не був вiн слабий? В залу
вийшла Ольга. Радюк почув ©© ходу ще в другiй кiмнатi i так стривожився,
що в його головi почало все ходить ходором.
"Яку звiстку принесе менi вона?" - була перша думка в його, як тiльки
вiн почув Ольжину тиху ходу за дверима.
Ольга з'явилась в дверях, i якби в той час не було в залi Степаниди
Сидорiвни, вiн, може б, зараз спитав би ©©, яка в не© думка.

Ольга вийшла й привiталась. В ©© очах було знать задуму й журбу, щоки
трохи зблiдли. Радюковi здалось, що вона журилась, i йому стало дуже-дуже
©© жаль!
Всi почали розмовлять, але розмова якось не йшла. Мати постерiгала, що
мiж молодими щось таке було, що Радюк, мабуть, хоче свататься, i вона
слiдкувала за кожним його словом, не спускала з його очей.

I Радюк, i Ольга, може б, i дуже розговорились, якби вони були самi,
але при Степанидi Сидорiвнi вони бiльш мовчали й думали.

- Ви на цей раз вибачте менi, Павле Антоновичу! Я ваших книжок i досi
не читала. Все не випадало якось. Моя сестра Катерина охiтнiша за мене до
читання книжок i забрала ©х у мене.
- Ще буде для вас доволi часу на вiку! Ще встигнете начитатись i
наспiваться, - промовив Радюк та й замовк.
- Я й не граю i не спiваю вже давненько, - знов ледве промовила Ольга
та й замовкла.
- То, мабуть, тепер час такий. I я за що не вiзьмусь, то все в мене так
i випада з рук, - сказав Радюк.
Степанида Сидорiвна насторочила вуха, почувши таку уривчасту й чудну
розмову, ©й здалось, що Радюк от-от буде свататься! Вона стала до його
дуже ласкава.
- Чи ви нездужали, що так зблiдли? - спитала в його Степанида. - Ви б
не дуже так засиджувались над тими книжками. Чи вже ж не доволi з вас i
свого дiла?
- Так чогось нездорово, та й годi! - насилу обiзвався Радюк та й
замовк.
Всi тро знов замовкли. Всi знали, що так робить не годиться, та
все-таки всi довгенько мовчали.
"Та сватався б вже, та й годi! I чого вiн мовчить! Чи не смi , чи що?"
- думала про себе Степанида, i ©© вже брала злiсть, що Радюк i Ольга
криються од не©, од матерi!
А Радтоковi так хотiлось спитать в Ольги, як вона постановила, як вона
надумалась i на чому стала? Але поруч з ним сидiла Степанида Сидорiвна.
Ольга сидiла, спустивши очi додолу. Вона все думала, що Радюк для не©
не партiя, що вiн не пiдходить пiд ©© iдеал, котрий давненько склався в ©©
головi. Але вона любила Радюка й хотiла протягти час, i як можна далi. й
хотiлось, щоб сам час розв'язав те трудне питання, бо сам час не раз
розв'язу несподiвано для людей часом i труднiшi питання.
Якби не вийшов старий Дашкович, якби не подали зараз чаю, то, може б,
вони просидiли мовчки ще довго. Старий батько побiльшив компанiю. Ольга й
Радюк почутили, що ©м стало легше на душi. Батько й мати були дуже ласкавi
до Радюка. Мати панькалась коло його, тупцяла, просила зостаться ще довше.
Радюк бачив, що старi держать за ним руку, та йому дуже хотiлось, щоб i
молода держала руку за ним.
Радюк розпрощався з усiма дуже ласкаво. Було знать по всьому, що старi
вже або знали, або догадувались, що Радюк сватався. I Ольга випровадила
його веселiше й ласкавiше, нiж зустрiла. Вона просила його ходить в клуб,
де ©м можна було бачиться й розмовлять. Радюк пiшов додому вже
спокiйнiший, з бiльшою надi ю на сво щастя.
Тим часом трапилась несподiвана рiч. Радюковi принесли з пошти лист, а
на листi зверху було написано батьковою рукою: "Дуже потрiбне". В його
затрусились руки; вiн розламав печать й роздер конверт. Лист був од
батька, й дуже коротенький. Батько, знать, не мав часу розводиться i, як
було колись в переднiший час, наказати анекдотiв. Вiн писав, щоб син як
можна мерщiй при©жджав в Жур-банi, бо мати заслабла несподiвано.

Радюк ледве встиг побiгти до Дашковичiв, щоб попрощаться. Вiн розказав
причину несподiваного од'©зду й побачив, що Ольга була стурбована й неначе
зажурилась. Вона говорила мало, але була ввiчлива, ласкава й щиро
жалкувала, що стара мати занедужала. Радюк попросив у неi фотографiчну
карточку; вона вийняла з свого альбому останню карточку й оддала йому.
Дашковичi дуже ласкаво попрощались з ним i просили не забувать ©х, як вiн
щасливо повернеться до Ки ва.
Не довiдавшись нi про що од Ольги, смутний та журливий, Радюк покатав
до Журбанiв. Осiнь була суха й погожа. Вiн не дуже довго забаривсь в
дорозi й при©хав до батька дуже пiзно, трохи не опiвночi. Переступивши
батькiвський порiг, вiн одразу засмутивсь: кругом дому I в домi було так
тихо й мертво, що вiн подумав, чи не при©хав вже пiсля похорону!
Вступивши в прихожу, вiн почув важкий дух лiкарства й хатнього повiтря.
Назустрiч йому вийшов батько в теплому халатi i в туфлях. Вiн ступав тихо,
наче крадькома, обняв сина й гаряче, але тихiсiнько, не одриваючи губiв,
тричi поцiлував його. Син повеселiшав: мати була жива. На лицi в батька не
було видно тривоги людини, котра тiльки що оступилась од слабого без
усяко© надi© на одужання. Вiн був по-давньому бадьористий i не засмучений.

- Як мати? - тихо спитав син. - Чи надiя на одужання?
- Слава богу, ©й стало лучче. Буде жива. Вона тепер спить, - сказав
старий Радюк на саме вухо синовi.
Син скинув чоботи в прихожiй, йому подали черевики, i вiн поза батьком
пiшов до материно© кiмнати. В кiмнатi в куточку на столi горiла лампа,
прикрита абажуром. На лiжку лежала слаба й спала, важко дишучи, ©© блiде й
схудле лице здавалось ще блiдiшим од чорно© коси, котра обвивала високий
лоб. Чорнi брови дуже виразно чорнiли на ©© блiдому, наче восковому, чолi
в сутiнку. Радючка була така блiда, так схудла, що син не мiг вдержать
слiз i заплакав.

Коло самого лiжка на стiльцi сидiла панiя Висока. Вона, не встаючи,
подала Радюковi руку й дуже здавила його за пальцi. На панi© Високiй була
ясно-зелена сукня, а шия була обмотана хусточкою ясного червоного кольору.
© жваве, веселе лице, моргаючi брови робили великий контраст з жовтим
лицем недужо© Радючки. Вона день i нiч доглядала слабо© й не одходила од
©© постелi, подавала лiкарство, поправляла постiль. Невважаючи на те, що
була втомлена, в таку пiзню, добу, вона весело кинула очима на молодого
Радюка; ©© брови неначе привiтно заговорили. Говорить голосно вона не
насмiлилась, щоб не розбудить слабо©, але ©© брала нетерплячка, i вона
почала розмовлять на мигах, розказувала руками, бровами, показувала
пальцями i так розказала без слiв, як було важко для слабо©, як стало ©й
легше, що батько й син не втерпiли й почали осмiхаться. Старий Радюк не
видержав i почав одказувать ©й на мигах, киваючи ротом i руками. Покивавши
й поморгавши, вони всi тро навшпиньки вийшли з кiмнати, посадивши коло
постелi стару бабу. Всi повеселiшали, бо сподiвались, що недужа одужа
незабаром. Всi пiшли на другий, далекий кiнець дому й сiли за стiл
вечерять.
- Спасибi тобi, сину, що ти при©хав! Мати так бажала тебе побачить, i
тебе, i ту панну, що так тебе надить до себе, як ти писав до нас.
- Та панна ще не моя...
- А як вона смi не буть вашою! - сказала панiя Висока. - Я не знаю, чи
в свiтi така панна, щоб дала вам гарбуза!

- Бувають усяковi панни, бо одним треба кохання, а другi часом i без
того обходяться, - сказав тихо Радюк.
- Щоб без любовi та йти замiж! Оцього вже я в голову собi не вбгаю! Як
я йшла за свого, капiтана, то не дивилась на воли та на корови, а на його
чорнi брови.
- То на селах так бува , а в городах трохи iнакше часом бува , -
промовив молодий Радюк, - бо в городах нема волiв, хоч корiв доволi.
Батько почав розказувать синовi, як заслабла мати, як всi в домi
поперелякувались, а панiя Висока все попереджала його й перебивала
розмо'ву.
- Та цитьте-бо, панi Висока! Нехай вже я розкажу!

- Бо ви не так розказу те! Ще як я була в вас на усiкновення чесно©
глави, то я вгадувала, що буде недобре.

- Ба ви на усiкновення нiчого не вгадували. Ви тодi плели щось таке, що
й купи не держалось.
- Не говорiть-бо бог зна чого! Хiба ж не я казала вам, щоб ви добре
глядiли Надежду Степанiвну? Чи пам'ята те, як ви стояли отам за порогом, а
я отутечки сидiла?
- Ага! тодi, як на нашому тину сорока сидiла! Пам'ятаю, тiльки я вас
тодi не слухав.
- То й не добре робите, коли мене не слуха те! - казала панiя Висока,
пригладжуючи долонею свою голову й поправляючи хусточку на ши©.
Син придивився до батька й побачив, що вiн зовсiм посивiв. Його голова
була бiла, як крейда, а лице було свiже, як ягода. Важкi ночi коло постелi
слабо© зоставили тiльки знак на чолi, бо чоло трохи пожовкло.

- Моя жiнка багато молодша од мене. Я думав, що вона мене похова , а
трохи не вийшло навпаки.
- Та потривайте лишень! Може, вона ще й вас похова . А бог зна, що буде
далi, - казала панiя Висока.
Швидко в домi стало тихо й мертво. Всi поснули, всi одпочивали, тiльки
Висока й одна баба сидiли коло слабо© до самого свiту. Панiя Висока й не
лягала, i не роздягалась.
- Зна ш що, сину! Не надiвай ти укра©нського убрання при матерi й не
розмовляй при нiй по-укра©нськiй. Вона слаба, й дуже слаба. Не дратуй ти
©©! Потiм, згодом, як вона одужа , роби, як собi схочеш, - казав батько
вранцi, стрiвшись з сином. - Тепер ходиться за саме ©© животiння на свiтi.
- Коли ви так хочете, то й не буду одягаться в свиту.

- Вона все бiдкалась та згадувала тебе, все боялась, що вмре, не
побачивши тебе перед смертю, не побачивши тво © молодо© жiнки. Вона все
страхалась, щоб ти не злякав часом сво © Ольги мужичою свитою та вишиваною
сорочкою; все просила мене написать тобi за це та все докоряла менi, чом я
зачасу не знiс з двора опрiчньо© хати для челядi.
- Бiдна хата й не зна , яку велику честь роблять ©й, - сказав син тоном
напiвжартовливим, напiвсмутним.
- Так, бач, сину, вже поведено наших жiнок в школах. Що ж ма мо робить!
Тим часом панiя Висока вмила сво лице свiжою водою й вийшла до чаю,
прибрана не в чiпок, а нiби в якусь здорову гiрлянду. На тiй гiрляндi, чи
на чiпковi, було намощено всяких квiток: i рожевих, i червоних. Тi квiтки
дуже не приставали до лиця, до заспаних, заснiчених очей. Висока наливала
чай i так багато говорила, що часом лила чай поза стаканами, слiпаючи
заспаними очима.
- Бачте, Павле Антоновичу! смi тесь ви з мене, що я понедiлкую,