Нечуй-Левицький I. Хмари

хоч вiн i звик до хазяйства на селi.
- Ото пшениця вродила! Що вродила, так вродила! - гукав Масюк, взявши
важкий снiп i поставивши його на тiк.
Важкi колоски так i розхилились на всi боки. Масюк взяв колосок, розтер
його, дмухнув на долоню й показав Радюковi здоровi зерна. Радюк взяв
навiщось зерно в рот i розкусив, потiм виплюнув i за©в вишнями.

- А якi я воли маю, коли б ви знали, Павле Антоновичу! В вашого батька
таких нема! Чи повiрите! оттакелецькi роги!

I Масюк розiп'яв руки, пiднявши вгору. Обидвi поли халата так i
роз'©хались на обидва боки. Широкi бiлi штани всi глянули на сонце й
забiлiли, мов бiла хмара. Масюк хотiв вести гостя до станi, до возовень,
до повiток. Коли це з-за стiжка вийшла Масючка, убрана по-буденному: вона
була в чорному горсетi, в хустцi на ши©, була зав'язана шовковою, але не
новою хусткою.
- Добридень вам! Чи живенькi, чи здоровенькi? А ваш панотець? А
панiматка? Чи живi, чи здоровi?
- Спасибi вам, Олександре Остапiвно! Як бачите, я аж надто здоровий, та
ще й при©хав на село набираться здоров'я, - промовив Радюк.

- Чи довго ти, старий, будеш водиться отут помеж стiжками? Добре
прийма ш гостя! ©й-богу, добре! Не просить в хату, та в клуню! Прошу вас
до хати! - промовила Масючка до Радюка. - А де це ви нарвали вишень? Чи не
в нашому садку? - спитала вона, угледiвши козубеньку з вишнями.

- Нарвав хтось, та не я! - одказав Радюк, осмiхаючись. I вони всi пiшли
через тiк до хати.
- А моя Галя прибiгла з садка та й каже, що до нас гiсть при©хав. Я до
вiкна та й бачу вiз, а гостя нема та й нема! Ледве знайшла вас меж
стiжками. Мо му старому, бачите, все на думцi хазяйство! - промовила
Масючка до гостя.
Саме на стежцi стояв вiз. Пара волiв, залиганих докупи налигачем,
паслася коло воза та аж сопла, тереблячи й разом соваючи мордами по травi.
Здоровi роги чумацьких двох волiв аж черкались кiнцями.

Масюк не втерпiв: торсонув вола за роги, потiм взявся рукою за
полудрабок воза й торсонув з усi © сили, потiм, пiднявши трохи воза, став
ногою на мiцний обiд i поворушив колесо.
- Що за добрящi колеса, Павле Антоновичу! Чи ви бачите? Шпицi, як
залiзо!
Павло Антонович тiльки зирнув на шпицi, ради хазяйського слова, й пiшов
мерщiй з Масючкою до хати. "Не дай боже, як хазя©н здума потягти мене ще
по возовнях та по коморах!" - подумав вiн та й побiг швидше слiдком за
хазяйкою.
Перед домком, з обох бокiв ганку, був квiтничок, де панськi квiтки
перемiшувались з зеленим зiллям, уподоб-ним сiльським дiвчатам. Коло лелi©
й оргинi© слався зелений барвiнок, застеляла грядки рута й м'ята. Рядом з
фiалками й левко м рiс любисток, цвiла проста рожа й сво©ми великими
червоними квiтками дуже закрасила горiдчик i веселi стiни будинку.
Молодого хлопця так i тягло у той горiдчик до молодо© панни.
Через легеньку хвiрточку вони ввiйшли в горiдчик. Грядочки були чисто
виполотi. Гаряче пахуче повiтря злилося для його з чудовим голосом за
вишнями, з пишними очима, з чорними бровами, котрi вiн бачив недавнечко в
садку. Вiн знехотя глянув на вiкна свiтлицi. В ясному вiкнi, як на
картинi, вiн угледiв Галю. Цiкава Масюкiвна назирала гостя з вiкна, не
вважаючи, що ©© було видно всю знадвору так ясно, як вона бачила все з
свiтлицi.

Радюк вгледiв ©© великi темнi очi, подовжасте свiже личко, тонкi брови
й добре намисто на ши©. I ©© гарний вид так i впав йому на серце серед
зеленого зiлля й квiток. Душа його нiби зомлiла, аж сп'янiла. Але Галин
образ так швидко щез, як i з'явився на склi, i вiн за хазя©нами пiшов у
свiтлицю.
Масюкiв дiм був збудований по-стародавньому: з сiней по один бiк були
дверi в пекарню, по другий бiк - в свiтлицю. Третi дверi, прямо, були
новiшi й показували, що половину довгих сiней не дуже давно переробили на
кiмнатку для молодо© дочки.
- Ще раз добридень в вашiй хатi! - вдруге привiтався Радюк до хазя©на й
хазяйки. Вiн озирнувся на всi боки, думав привiтаться до дочки, але ©© не
було в свiтлицi.
- Сiдайте ж у нас, щоб старости сiдали, та й будьте в нас гостем, -
промовив Масюк до Радюка, - а ти, панiматко, по старинному звичаю, винесла
б нам по чарцi. Час би вже й черв'яка заморити.
- Добре! Але вибачайте, будьте ласкавi, бо мо© паляницi й пироги,
певно, ще не випеклись, - промовила Масючка до Радюка.

Тим часом Радюк все поглядав на дверi в кiмнату, все ждав, що от-от
вилине звiдтiль та пташка, котру вiн сполохав у садочку, а пташка не
вилiтала. Натомiсть вбiгла прожогом наймичка, дуже негарно пiдтикана. Вона
держала на долонi здорову паляницю, пiднявши ©© на руцi врiвнi з головою,
але, побачивши гостя, тиць! та й подалась за дверi.
- От i паляницi готовi! Давай, небого! Не ховайся за дверi! - гукнув
Масюк.
Масючка пiшла до дверей, взяла паляницю, постукала щиколотками пiд
спiдушку, потiм поклала на лiву долоню, простягла руку, а правою почала
помалесеньку торкать по лiвiй руцi. Паляниця трошки пiдскакувала на
долонi.
- О, вже випеклись! Вибирай з печi! - промовила вона й хотiла вийти з
свiтлицi.
- Е, панiматко, Олександре Остапiвно! про мене, йди, а паляницю, зостав
нам на закуску.
- Та пiду нарiжу на тарiлку, чи що, та принесу пирогiв! Де це моя Галя?
Хоч би паляницi накраяла. Галю! Галю! Де це ти хова шся? - стиха гукнула
Масючка, заглядаючи в кiмнату.
В кiмнатi щось зашелестiло, але Галя не вийшла в свiтлицю. Десь
далеченько забрязкали тарiлки й ножi; по свiтлицi пiшов дух од свiжо©
гарячо© паляницi з доброго простого борошна.
- Ой, паляницi пахнуть! Давайте мерщiй горiлки та закуску, бо не
видержу! Я таки нагулявся на току та по дворi, - промовив Масюк. - Галю!
Де це ти? Помагай-бо матерi, бо час або снiдать, або, про мене, й обiдати.
Знов щось за стiною трошки зашелестiло й подибало, як кiшечка, через
кiмнату, але Галя не вийшла.
"Чи не сердиться часом вона на мене? - подумав Радюк. - Чи не злякав я
часом ©© в садку?"
Масючка тим часом сама застелила стiл, винесла горiлку, наливку,
поставила гарячi пироги, накраяла паляницi, поставила масло й сiла поруч з
гостем. Хазя©н налив чарку горiлки й подав Радюковi, але тiльки що той
простяг руку за чаркою, Масюк влив чарку собi в рот. Всi засмiялись.

- Вибачайiе! Забув, що хазя©н повинен перший випить до гостя.
- О, ти вже багато дечого вигада ш! - сказала Масючка. - Але ти сiв оце
снiдать, а вбраться - то й не вбрався до гостя.

- Гiсть наш добрий, вибачить. Коли б тiльки не навiдалась наша при мна
сусiда, Ликерка. Оцi © я боюсь! - промовив Масюк, натякаючи на панiю
Високу. - Оця рознесе по всiй губернi©, що застала мене в бiлих штанях, та
ще й широких.
Неголенi кiлька день щоки й пiдборiддя, халат, простi чоботи - все те
показувало, що Масюк не ждав у жнива щогодини гостей. Навiть його довгi,
вже сивуватi вуса були не закрученi й не розчесанi й навскоси стирчали на
бруснатих сизих щоках.
- Павле Антоновичу! дозволяйтесь, будьте ласкавi, ©жте пирiжки! Чи вже
ж мо© пироги та недобрi?
- А може, й недобрi! - промовив Масюк, кидаючи в рот якраз по
пiвпирога. - Тiльки як будеш другий раз пекти пироги, то роби трохи
бiльшi, - не на панянськi роти, а на козацькi.
- Де вже недобрi! - обiзвався Радюк, поглядаючи на пироги й на масло,
жовте, чисте, свiже, ту есенцiю з степових квiток. Вiн спробував пирогiв.
- Викушайте ж наливочки хоч чарочку! - припрохувала хазяйка, наливаючи
пахучо© наливки, чисто© й смачно©, як вино.

- А! аж губи злипаюгься! Ото смачна! - промовив Масюк, випивши чарку й
прицмакуючи. - Ож випийте, Павле Антоновичу! Будете веселiшi. Спасибi
вашому батьковi, було як за©де до мене взимку або восени, ©дучи з Полтави,
то нi з ким було не вип'ю так усмак, як з ним. I прикаже, й приговорить, i
засмi ться, i розважить, i вип' до мене, аж мило подивиться. Ет! молодi
люди вже не такi! Я вже бачу, що не такi. От ви менi вже й не до компанi©.
Щоб буть до компанi© старому, Радюк випив чарку наливки.
Масюкова свiтлиця й кiмната давно була знайома Радюковi. Не раз i не
два вiн за©жджав з батьком до Масюка, сидiв i слухав до пiвночi ©х
братерську розмову. Йому давно була знайома трохи вропейська й; трохи
сiльська, стародавня обстава Масюково© свiтлицi й кiмнати: тi двi канапи в
свiтлицi, вкритi по спинках гарними килимами, великий образ в шатi в
кутку, на котрому висiв дорогий вишиваний рушник, скляна шафа коло порога,
звiдкiль виглядала скляна маслянка, зроблена круторогим бараном, звiдкiль
колись лякав його великий скляний синiй ведмiдь, повний настойки; старий
годинник коло груби з великим циферблатом, на котрому були намальованi
рожi, червонi пташки.

Але бiльше од усього вiн любив, як був малим, кiмнату й пам'ятав, як
там було тепло, гарно, спокiйно, привiтно зимньо© темно© ночi. Було
надворi гуде вiтер, порощить у вiкна метелиця, стукотить вiконницями,
гурка десь у загородi недобре причиненими ворiтьми, а в кiмнатi тихо й
тепло; в лежанцi горить огонь, облива дверi в свiтлицю червоним свiтом,
бiга хвилями на помостi, на стiнах. На лежанцi сто©ть самовар, а кругом
лежанки сидять Масюк, Масючка, його батько та все балакають та балакають.
Радюк пригадав собi, як на бiлих клубках, на пiвмiтках та якихсь
торбинках на жердочцi грав червоний свiт од груби, як вiн придивлявся до
чудних торбинок, бавивсь одлисками та все слухав та слухав балакання
старих, доки не засипав, сидячи на одному мiсцi. Радюк був зроду
пам'ятливий, незабудливий. Якимсь теплом, якимсь домовим щастям повiяло на
його з тi © кiмнатки, де тепер легесенько, крадькома ходила по хатi Галя й
манила його навiть сво ю ходою.
- Та вийди-бо! Чом ти не йдеш в свiтлицю? - промовляла за стiнкою
Масючка до Галi стиха, але так, шо Радюк виразно чув кожне ©© слово.
Знов щось заворушилось за дверима й почало тихесенько шепотiть. I зараз
за тим увiйшла в свiтлицю Масючка, а за нею слiдком Галя. Галя
почервонiла, як троянда; лице аж горiло рум'янцями. Вона соромилась.
Трошечки надутi губки й очi, повернутi до дверей, виявляли, що вона трохи
сердилась.

Радюк встав i побiг ©й назустрiч. Галя вийшла, як зоря зiйшла в пишний
лiтнiй ранок. I сором, i гнiв, i червонi губи, i рум'янi щоки, й добре
намисто, i троянда з жовтогарячими гвоздичками в косi - все те разом так
причарувало молодого хлопця, що вiн аж очамрiв i почував себе винним перед
нею, був ладен перепросить ©©.
- Вибачайте, будьте ласкавi, що я знехотя... незумисне... розсипав вашi
вишнi... - промовив Радюк, запикуючись перед старими. Йому хотiлось
перепросить ©©, що вiн не зумисне, не крадькома пiдглядав, як вона рвала
вишнi, та при старих якось було нiяково.
- Зате ж я позбирав усi вишнi до однi ©! От подивiться! - знов промовив
Радюк, показуючи на козубеньку, що стояла на помостi коло шафи в куточку.
- А може, не визбирали-таки до однi ©, - ледве насмiлилась вимовити
Галя, i з тими словами ©© гнiв так i зник з очей, з лиця; очi глянули на
Радюка прямо й ласкаво, губи осмiхнулись, i Галя почервонiла ще бiльше. ©
щоки так i пашiли.
Галя сiла на стiльцi, а Радюк сiв поруч з нею й почав з нею розмовлять.
Молодiй дiвчинi стало так сором перед батьком i матiр'ю, як вiн дуже
близько присунувсь до не©, що вона одсунулась на самий кiнчик стiльця й
соромливо одвернула од панича вид до дверей. Вся ©© постава, все ©© лице
неначе показувало, що вона налагодилась зняться з мiсця й утiкати. Вона
була схожа на маленьку пташку, що вся насторочилась злетiть з гiлки,
почувши небезпечний шелест мiж листям.
- Чи вже ж ви дума те, що я зумисне схотiв би пiдглядать, пiдстерiгать
або пiдслухать? - промовив Радюк трохи тихiше, неначе нищечком.
Галя повернула до його трошечки вид та й знов одхилилась до дверей.
Вона тiльки й шукала причини, щоб зняться з мiсця.

- Ой, чи нема рушничка, щоб втерти губи! - промовив Масюк, скiнчивши
снiдання.
Галя схопилась, побiгла в кiмнату й довгенько не виносила рушничка.
Масюк мусив сидiти, пiднявши вгору замазанi пальцi право© руки.
Галя винесла рушничок i була вже спокiйнiша.

- Дай же боже, дочко, щоб я дiждав, як ти будеш виносить сюди рушники
на тарiлцi!-само якось прийшлось до слова старому Масюковi.
На Галю знов неначе сипнуло приском. Вона вибiгла з свiтлицi з
рушником.
Радюк не зводив з не© очей. Вся ©© невеличка молоденька постать була
чудово гарна, з тонким станом, з дрiбними нiжками, з тонкою шийкою.
Горсет, такий самий, як носять сiльськi дiвчата, стягував тiсненько стан,
i без того тоненький i круглий. Не дуже довгий нацiональний убiр зменшував
©© зрiст, так що вона здавалась дiвчинкою. Тiльки товстi коси, не дрiбно
заплетенi, двiчi обвивали голову й складались в корону на молоденькiй
головi. В косах була одна рожа й два жовтогарячi гвоздички. Тi гвоздички
робили чудо з ©© лиця, з ©© очей! Так вони приставали до лиця сво©м
червонястим листям i жовтими осередками!
"Яка ж вона ще молоденька, i яка вона вже гарна!" - подумав Радюк,
дивлячись на тонкий стан i дрiбнi ноженята.

Довгенько балакали старi, випиваючи по чарцi, довгенько не виходила
Галя. й хотiлось вийти, подивиться на Радюка, бо вона його полюбила од
того часу, як побачила в Журбанях, але вона сама соромилась свого кохання,
соромилась Радюка. Одначе нарештi вона таки мусила вийти й сiла коло
матерi дуже близенько. Мати окинула ©© всю оком i почала нiби
пригладжувать ©© голову, i так гладенько прибрану. При людях вона не
насмiлилась поцiлувати й приголубить свою кохану доню.
- Чи ви пак зна те, Павле Антоновичу, що в мене вже стиглi яблука? -
промовив Масюк.
- Певно, якiсь дуже раннi, коли поспiли разом з вишнями, - одказав
Радюк.
- Сьогоднi сам пообривав; набрав цiлий кошик. Масюк вийшов i зараз
вернувсь з здоровим кошиком невеличких, але зовсiм стиглих жовтих яблук.
Вiн поставив кошик серед свiтлицi. Яблука посипались через край i
розкотились по хатi. Нагинаючись, Масюк одслонив обидвi поли халата, з-пiд
котрих блиснули бiлi сорочки. Матерi й дочцi стало сором.
- Треба було б подать на тарiлцi, - несмiливо промовила дочка й почала
накладать яблук в тарiлку.
- Та пiди-бо та причепурись хоч трошки! - гукнула на Масюка жiнка. - Чи
вже ж таки можна так ходить при людях!
- А мабуть, можна, бо менi в сiртуцi мулько. Коли б тiльки Ликерка не
притарабанилась... ота повiтова кума.
Чи вiн в таку годину сказав тi слова, чи що, як у дворi загуркотiло.
Собаки забрехали. Всi в хатi кинулись до вiкон. Пiд ганок пiд'©жджала
панiя Висока, та сама Ликерiя Петрiвна, котро© так страхався Масюк.
Простенький вiзок був засланий жовтим здоровим килимом з червоними
лапатими квiтками. Килим спустився аж на заднi колеса, котрi немилосердно
його шмульгали. Ликерiя Петрiвна обмотала голову бiлою вуаллю якось
по-турецькiй. Вона гордовито сидiла на вiзку i, начепивши окуляри, дуже
задирала голову вгору. Цiкава панiя Висока, побачивши, кудою прямував
молодий Радюк попiд ©© городом, таки не втерпiла: звелiла запрягти конi й
покатала до Масюкiв.
- й же богу, Ликерка прикатала в гостi, ще й у синiх окулярах! Дивись,
жiнко, як вона гордовито позирав через окуляри аж на нашi виводи, аж через
нашу хату! - промовив Масюк, заглядаючи в вiкно.
Тим часом панiя Висока миттю одкинула вуаль з лиця на голову i,
невважаючи на сво© дуже немолодi лiта, легесенько скакнула з вiзка, навiть
не ставаючи на вiсь, аж погонич оглянувся й засмiявсь. Червоняста сукня
Ликерина так i блиснула на сонцi на весь двiр.
В Масюковiй свiтлицi всi заметушились, забiгали.

- Та йди-бо та причепурись! Я ж тобi казала, що гостi будуть! -
крикнула Масючка на чоловiка, котрий стояв серед свiтлицi й очей не зводив
з червонясто© сукнi панi© Високо©.
Масюк побiг протовпом в кiмнату, аж поли летiли за ним слiдком. Масючка
з дочкою кинулись разом до стола, щоб трохи поприбирать, потiм побiгли до
кошика з яблуками й не добiгли. Дверi рипнули, i панiя Висока, гордовито
дивлячись через окуляри на стелю, увiйшла в свiтлицю. На ©й була довга з
хвостом сукня ясно-вишневого кольору, котра неначе пашiла вогнем на всю
свiтлицю. Товсто намотаний на головi бiлий вуаль прикривав чiпок з ярими
квiтками. В такiм оригiнальнiм уборi вона трохи скидалась на туркеню.
Побувавши з сво©м капiтаном на Басарабi©, на Дуна© й навiть за Дуна м,
панiя Висока надивилась на волохiв, на туркiв i позичила в ©х трохи
схiдно© вподоби до дуже ясних кольорiв в убраннi. Дуже ярi кольори таки
добре ганджували ©© лице.

Висока йшла по свiтлицi тихо й пишно, розпустивши хвiст, мов та пава. В
малих хуторах вона вважала себе за досить велику панiю i часто хвалилась
сво©м чином, ©© не дуже за те любили й смiялись з не© поза очi.

- Добридень вам, Олександре Остапiвно! Правда, несподiваний гiсть? Чи
не правда моя? - промовила Висока та все чогось поглядала на стелю, а не
пiд ноги, та й спiткнулась на кошик з яблуками.

- Доброго здоров'я, Ликерi Петрiвно! - промовила Масючка разом з
дочкою й Радюком.
- Чи це пак у вас ©дять яблука до спаса[63]? - спитала Висока,
докоряючи й не дивлячись нi на кого.
Масючка трохи насупила брови й нiчого не одказала.

- О, ©дять у нас яблука й до спаса, так само як i пiсля спаса, - весело
промовив Радюк i з тими словами нахилився до кошика, взяв тро яблучок;
одно почав сам ©сти, друге подав Галi, а трет поклав на тарiлку i пiднiс
Ликерi© Петрiвнi. Вона зобидилась...
- Що це ви, Павле Антоновичу! Чи ма те мене за малу дитину, чи що? Чи
то ж можна, щоб я до спаса ©ла яблука? Ще й молодих панянок спокуша те.

Галя засмiялась i зумисне почала ©сти яблуко, потiм взяла й друге.
Панi© Високiй та рiч зовсiм не сподобалась. Вона сiла на канапi й почала
розвiрчувать голову з вуаля.
- Прошу покiрно до снiдання! - промовила хазяйка до Високо©, i
- Дякую вам дуже, я вже снiдала, - промовила Висока та все
розвiрчувалась та чепурилась.
Увiйшла наймичка, прийняла кошик з яблуками й вишнi й поприбирала з
стола. Масюк довго чепурився, вбиравсь та зачiсувавсь й увiйшов у
свiтлицю.
- Де це ви, Iване Корнiйовичу, так довго були?

- Та це, правду сказать, все прибирався до вас, - промовив, жартуючи,
Масюк.
- От i до мене! - кокетливо обiзвалась Висока.

- Тiльки вибачайте, що не обголивсь, бо тепер саме гарячий час: саме
жнива.
Панiя Висока трохи прижмурила очi й глянула на Масюкове лице. Вуса були
зовсiм не позакручуванi й висiли, неначе у якогось дiда-пасiчника.
- Негарно, не до ладу... - неначе до себе промовляла Висока та все
прижмурювала очi й скоса дивилась на Радюка.

Радюк був дуже радий при©зду Високо©. В свiтлицi з'явилась чужа людина;
стало трохи люднiше. Йому так забажалось на самотi хоч трошки побалакать з
Галею щиро, як балака молодий хлопець, що вже коха молоду дiвчину. Вiн
сiв коло Галi й почав тихо розмовляти з нею.
- А я записав ту гарну пiсню, що ви спiвали в садочку, - промовив
Радюк, - i вже вмiю ©©. Я тi © пiснi нiколи не забуду.

- Чи вже ж умi те? - спитала Галя; несмiливо; одначе в не© вже не було
потягу до того, щоб зняться з мiсця i втекти.

- Вмiю, бо вона в мене записана тут у книжечцi, - промовив Радюк i аж
двiчi показав пальцем на лiву кишеню в сiртуцi, котра якраз припадала
проти серця.
Галине лице так i засяло, так i зацвiло. Вона повела очима слiдком за
пальцем, потiм бистро глянула йому просто в вiчi сво©ми чудовими карими
очима й стрiла його очi. Вона вперше так близько дивилась йому в очi. Його
краса, яко© вона ще й не бачила на хуторах, так i запалила ©© серце. I
жаль, i смiх, i сльози, й пiсня так i обняли ©© душу.
А Радюк тихесенько почав спiвать, i не так спiвати, як промовлять ту
пiсню, що вона спiвала в вишнях:
Ой сама ж бо я, сама,
Як билинонька в полi!
I не дав менi бог
Анi щастя, нi долi.
- От вже й пiснi спiвають! ©й-богу, спiвають! - промовила панiя Висока,
не слухаючи Масюка й моргаючи сво©м веселим лицем у той куток, де сидiли
молодi.
- Приставайте й ви до нас! - промовив до не© Радюк дуже весело.
- Куди вже менi тепер спiвать! Як була я з мо©м небiжчиком капiтаном на
Дуна©, то от коли я спiвала! Було як стану на одному боцi Дунаю та
заспiваю пiснi, то турки по другiм боцi було збiгаються та слухають! Таки
так, проклятi, аж у воду один одного спихають та слухають! А моя пiсня так
було й лл ться понад Дуна м, аж мiй небiжчик капiтан було мене спиня .

Всi осмiхнулись, бо не дуже йняли вiри тому, хоч старi й знали, що
Висока й справдi мала колись дуже гарний голос i тепер часом спiвала з
молодими з великою охотою.
- То ви, Ликерi Петрiвно, бачу, були й за границею? - спитав Радюк,
- Атож! була й за границею i таки надивилась на сво му вiку на всяких
людей. Яких тiльки людей я 'не бачила за Дуна м! Бо по свiтi бувать не те,
що в хуторi вiк звiкувать, - промовила Ликерiя Петрiвна i якось
напиндючилась i закинула гордо голову, аж у не© на ши© показалось воло.

- Як же ви розмовляли з турками? Чи по-турецькiй? - спитав Масюк,
жартуючи.
- А цур ©м! Хто там з ними став би розмовлять, та ще й по-турецькiй.
Мiй небiжчик "копитан" таки навчився по-турецькiй i було як почне з ними
булькотать, то я аж вуха затуляю, аж серджусь! По-молдаванськiй я вмiла
колись, та вже забула тепер; а поки жив мiй капiтан, то я часом було й
побалакаю з ним. А як вмер, то тiльки зоставив свою кавалерiю та
капiтанськi документи, що тепер лежать за... в мене в камодi.
- Та за образами! - промовив, смiючись, Масюк. - Хiба ж за образами ©м
не можна лежать?
- От i за образами! Бозна-чого наговорите ви, Iване Корнiйовичу! Хiба ж
я таки свiту не бачила, щоб не знала, куди сховать сво© капiтанськi
документи й хрести мого небiжчика.
Панiя Висока хотiла пiддержать свою репутацiю капiтаншi й часто любила
нагадувать сусiдам нi з сього нi з того про чин та капiтанськi документи
свого чоловiка. З тi © кавалерi© i з тих документiв смiялися-таки ©й в
вiчi.
- От коли б ви, Павле Антоновичу, послухали, як Ликерiя Петрiвна
почнуть розказувать за тi далекi кра© за границею, так що послухать! -
промовила Галя до Радюка.
Радюк попросив Високу розказать про Дунайськi кра©, почав ©©
розпитувать, i Висока почала розказувать, почала обписувать Басарабiю,
Молдавiю, Дунайський край так гарно, так до ладу, такою плавкою мовою, що
зацiкавила всiх. I старi, й молодi слухали ©©, неначе вона казку казала.
Галя слухала ©© й очей з не© не зводила. Не мавши книжок для читання, Галя
слухала ©©, нiби цiкаву книжку читала.
- Одначе слово по слову, а день iде, а час мина . Чи не час нам, жiнко,
обiдати? - промовив Масюк.
- Про мене, в мене обiд готовий, ще й пирогiв свiжих наготувала доконче
задля Ликерi© Петрiвни, бо я знаю, що ви любите пироги i вмi те ©х
готувать.
- I! де вже вмiю! Колись, може, вмiла, а тепер, може, й забула.
- Хоч, може, й забули, а вашi пироги першi на цiлий повiт, - промовила
Масючка.
- Першi на цiлу губернiю! - додав Масюк. Ликерiя Петрiвна аж
засоромилась i чогось запишалась, бо зцала, що ©© пироги й справдi
видержать смiливо конкуренцiю.
Всi заворушились по свiтлицi. Ликерiя Петрiвна встала i, пiднявши
голову, хотiла проходиться по свiтлицi. Але вона зирнула через дверi в
кiмнату й побачила там на жердочцi клубки, пiвмiтки й основу. Пасма ниток,
як шовкове руно, аж гнули всю жердку.
- Ой, яка ж ваша чудова основа, яке пiткання! - аж крикнула панiя
Висока до Масючки. Вона скинула окуляри, прожогом побiгла до клубкiв, до
основи, аж довгий хвiст од ©© сукнi пiдобгався. Роздивляючись на нитки, на
основу, вона сховала окуляри в кишеню i вже бiльш ©х не виймала. З тими
окулярами сховалась i пиха панi Високо©, i вона вийшла до свiтлицi якось
натуральнiше: веселою, привiтною, якою вона була завсегда в себе вдома.
Тим часом хазяйка з дочкою готували стiл. На столi з'явились пироги,
пухкi, пахучi, прямо з печi.
- А що, чи напечете таких? - спитав Масюк в панi© Високо©.
- Може, й не напечу, - тихо промовила вона, розломивши пирiг й
оглядаючи його з усiх бокiв, ©© трохи брала зависнiсть, що сусiдi добре
вдалися пироги...
Всi сiли за стiл. Масючка вже постерегла, що молодому паничевi
сподобалась Галя, не дозволила ©й прислужувать i присилувала сiсти за
стiл. Радюк сiв коло Галi. Галя трохи засоромилась, одначе вже не
одхилялась од його, не дивилась набiк, на дверi, як роблять сiльськi
соромливi дiвчата, а смiливо пiднiмала на Радюка очi, як вiн почав до не©
промовлять. Радюк почав розпитувать Й про хуторянське життя, про сусiд.
- Чи не скучно вам жить на хуторi? - спитав вiн Галю.

- Нi. Я зросла на хуторi й звикла до села. Як була я малою, то й зовсiм
мене не брала нудьга. А тепер часом восени та взимку, як настануть короткi
днi, а вечори такi довгi, такi довгi, як море, то часом сумую при роботi.
Книжок у нас нема де достать. Я й читала б книжки, бо люблю читати, та
нема де достать. От я вас попрошу, привезiть менi книжок. Може, ви
понавозили з Ки ва чогось такого, дуже гарного, - промовила Галя,
дивлячись на стiл i з останнiми словами ледве пiдвiвши очi на Радюка.
- Добре, привезу, доконечне привезу! Я таки й думав ва вас, щоб
надiлить вас найновiшими книжками. Треба розкидать по хуторах книжки, бо
книжки дуже добра рiч.
- Ой, як би я подякувала вам за те! Але ви незабаром по©дете до Ки ва?
Я не встигну, може, й прочитать.
В Галиному голосi задзвенiв легесенький смуток. Молодi за©жджi паничi з
городiв дуже розважали молодих хуторянок i часто були причиною слiз i
кохання не для одно© хуторянки пiсля свого ви©зду.

- В мене такi книжки, що я можу зоставить вам i на зиму, аж доки
при©ду з Ки ва вдруге.
Галинi груди легесенько пiднялись угору; вона ледве встигла задушить в
собi зiтхання.
- От лiтом я нiколи не нуджусь, - додала Галя. - То коло хазяйства, то
в садку, а найбiльше коло квiток в горiдчику, й нестямишся, як той час
мина .
- В садочку, та ще й з пiснею, - промовив Радюк, лукаво подивившись на
Галю. Галя запишалась й осмiхнулась; вона мала щось на думцi, бо вже
вгадала, що Радюк ©© любить.
- А чого це ви нiчого не ©сте? - раптом спитала ©х, аж крикнула панiя
Висока. - А ще й за стiл сiли. Покуштуйте лиш, який смачний борщ з
курятиною, Павле Антоновичу! Чи, мабуть, вам не до борщу? Еге, так?

Павло Антонович i Галя набрали трохи борщу в тарiлки, одначе ©ли мало.
Галя тiльки спробувала, та й ложку поклала.

- От i погано, коли вам ©сти не хочеться, - знов промовила панiя
Висока, не зводячи сво©х маленьких сiрих швидких очей з молодо© пари.