Страница:
Поклонилась нам ввiчливенько та й запрошу в гостинну. Ми й увiйшли. Вона
просить нас сiдать i сама сiда . А в покоях гарно, прегарно! Мебiль оббита
червоним плисом та м'якенька. Я сiла та так i пiрнула в пружини! ©й-богу,
трохи нiг не задерла вгору.
- Ото було б за що розказувать на селi, якби ця оказiя трапилась з вами
й справдi! - сказав Масюк.
- Вони говорять за квартиру, а в мене очi зорять по покоях. В кутках
стоять фiкуси, листатi та високi, аж пiд стелю. Коли, серце, зирну я в
куток, аж там за фiкусами з-за листу вигляда якийсь здоровий чи iдол, чи
якась людська подоба зовсiм тобi голiсiнька. Сто©ть, як мати народила, той
iдол, обпершись лiктем об стовпець, ще й черево виставив. Нате, мовляв,
дивiться! Менi аж нiяково було дивиться. Я аж почервонiла, так
засоромилась, та, щоб не дивиться на ту непотрiб, повернулась на крiслi.
Коли обертаюсь, аж пiд здоровецьким дзеркалом на мраморному столi стоять
знов якiсь три красунi, голiсiнькi, як мати народила, i пообнiмались
руками. Та вже й не додивилась добре, чи вони танцюють, чи хвицяють одна
одну, достоту так, неначе три коняки в спасiвку стулились головами та
одмахуються од гедзiв. А в дзеркалi одбива ться ще три iдоли, такi самi
достоту, ще й повернулись до мо©х очей, вибачайте, задом, неначе виставили
на показ усi сiм смертельних грiхiв з граматки. Вони розмовляють, а я вже
не знаю, куди повертаться, та сиджу як неприкаяна, спустивши очi. А та
господиня говоре та говоре, та таким тихим та при мним голосом. Мабуть,
дуже добра людина.
Насмiлилась я знов та й думаю: "Дай зиркну, чи не вгляджу й тутечки
десь в закутку таки" образiв, як в переднiшiй господi, в Рибачково©".
Шукала очима, зорила по кутках, по стiнах, - нiгде тобi нема i признаки
образiв, тiльки каторжнi iдолища тикають менi в очi сво© розгорнутi
граматки з смертельними грiхами.
Масюк зареготавсь на всю хату, Масючка й собi осмiхнулась.
- Павло Антонович назвав себе на ймення. I ця чогось залупала очима,
неначе щось пригадувала... але не скривилась так химерно, як Рибачкова.
Мабуть, знають або i тут чули за Павла Антоновича, - сказала панiя Висока.
- Мабуть, i ця чула за мене якiсь дурнi слихи, - сказав Радюк, - але ©й
за цi слихи, надiсь, байдуже: тiльки я пересвiдчуюсь, що мене i судять, i
гудять по салонах.
- А зате ж ми знайшли собi в того злого полковника та в добро©
полковницi пречудову й недорогу квартирку, - сказала Галя. - Ось, мамо,
пiдете з нами та подивитесь.
- А я тiльки грiха набралась по самiсiньку шию, неначе вбрела десь
ненароком в посiв з грiхового насiння, - бiдкалась Ликерiя Петрiвна. - Ще
й сонечко не зайшло, як я спокутувала грiхи, а оце хоч iди до ченцiв та
знов сповiдайсь.
- То й висповiда тесь, - сказав Радюк. - Гаразд, що недалечке ходить.
- А вже зроду-звiку не пiду з вами оглядать ки©вських жител. Набралась
грiхiв, як вiвця реп'яхiв. Буде менi втямки ця проща аж до нових вiникiв,
- аж до друго© петрiвки.
- Зате ж матимете за що розказувать знайомим сусiдам аж до друго©
спасiвки, - кепкував старий Масюк. - Настачите на всю околицю цiкавих
ки©вських новинок.
- Але оце ми зробили добру промашку по Ки вi. Я виголодавсь, не знаю й
як! Ходiм оце усi обiдать в ресторан! - сказав Радюк.
- Хiба мене понесете на руках, а сама я вже не спроможусь дiйти, -
сказала Ликерiя Петрiвна. - Сказать по правдi, в мене от-от незабаром
нарядяться пухирi або чиряки на пiдошвах.
- Та й ми не дiйдемо. Ноги щемлять, неначе ©х хто ломакою молотив.
Iдiть, серце, собi вдвох з Галею, а ми пообiда мо вдома: ще в нас чимало
всякого поживку, ще цiла шинка з плiчка, - сказала стара мати.
- А я б оце напилась питного меду-липцю! Я таки зроду ласiйка: люблю
солоденьке, та добреньке, та смачненьке. Ой, смачний же тут отой питний
мед! Од тi © балачки та лайки з усякими Пришибитьками в мене аж в пельцi
посохло.
- Та ходiм, Ликерi Петрiвно! Я вам достану й питного меду, й вина! -
сказав Радюк.
- Цур ©м, тим ресторанам! Там мене обдеруть, як козу вовки. Тут у Ки вi
за все плати окроми: i за простирадло окроми, i за подушку окроми, i за
отой "самограй" окроми, i за якесь дране укривало окроми, i за свiчку
окроми, i за те, що сядеш i один ступiнь ступиш, - охроми, - говорила
Ликерiя Петрiвна.
- Та там же в ресторанi не подаватимуть вам на стiл свiчок та подушок,
- зауважила Галя.
- Та то я, бачте, говорю проти того, що тутечки деруть за все, неначе
дiти з батька, - сказала Ликерiя Петрiвна.
Старi заходились коло плiчка, а молодi пiшли обiдать в ресторан.
Пообiдавши всмак, вони пiшли на прогуляний в Царський садок, довго гуляли
понад горами, милувались, виглядали на мiст, на Днiпро, на Аскольдову
могилу[72], що притулилась на терасi пiд горою в зеленому деревi. Старий
город пишавсь на горi, неначе виставляв проти гарячого сонця на показ усю
свою дивну красу. Цiла група монастирiв i церков нiби з букетами
золотоверхих бань, та баньок, та позолочених хрестiв сяла та лиснiла на
май-ському сонцi, оперезана зеленими алеями на кра чку гiр. Пам'ятник
святого Владимира неначе був намальований на оксамитi м'якого делiкатного
блакитного неба.
Картина була лиснюча, мигаюча, мрiйна, неначе золотий зачарований
вигляд у снi або в казцi. I молодий Радюк, i Галя милувались на волi тим
виглядом, милувались сво©м коханням i були щасливi без кiнця, без краю.
- Який дивний звiдсiля Старий город! Неначе цю красу я бачу в снi,
неначе слухаю чудову казку й бачу ус© дива "Тисяча однi © ночi", - сказала
Галя. - А все-таки як пригадаю, що менi вже не вертаться до нашо©
Масюкiвки, то мене бере жаль. Я б оце находилась тутечки, натiшилась,
намилувалась оцим усiм та й до Масюкiвки ладна б вернуться хоч i зараз, в
той неглибокий яр з вербами, на тi милi пригорки понад яром, в наш тихий,
густий, та затишний, та запашний вишневий садочок!
I маленький сутiночок не то задуми, не то смутку промайнув по ©© виду,
по ©© карих очах. Вона одвела очi од лиснючого та блискучого вигляду й
неначе бачила спущеними додолу очима i той тихий довгий яр, i зеленi верби
на яру, i густий затишний та запашний вишневий садочок, ©© душу поривала
тиха поезiя ярiв та садкiв дуже, нiж блискуча краса Старого города.
- Ти, Галю, селючка зроду! Тим-то й порива , й потягу твою поетичну
душу той ярочок i той садочок. Забувай, серце, потроху той ярочок i
вишневий садочок, бо ми мусимо з головою пiрнуть в цьому, зверху тiльки
мрiйному та лиснючому Вавiлонi[73], в цiй бiганинi та тяганин© людського
мiського життя.
Галя похнюпилась, похилила голову й трохи не заплакала.
Вони вернулись додому й по дорозi купили для Ликерii Петрiвни пляшку
питного меду та пляшку вина. Ликерiя Петрiвна зараз налила сiакан меду й
дудлила, закинувши голову назад, ©© куценькi товстенькi брови по©хали
вгору й стали ще коротшi, неначе на лобi хто посадив два гудзики.
- Ну, та й спасибi вам за цей гостинець! Оце ж я заходжусь п'янствувать
серед святого монастиря, бо дуже ласа зроду до меду! - аж гукнула Ликерiя
Петрiвна. - Я таки добра ласiйка. Маю цей грiх на душi.
- А що! може, й ви признались на сповiдi на духу, як одна молодиця, що,
мовляв, годувала в святу п'ятницю на Параски[74] дитину молоком та
забулась i ложку облизала, - жартував Радюк.
- Ви п'янствуйте собi на здоров'ячко, а нам же то завтра доведеться
бiгати по магазинах та скуповувать усяку всячину на нове Галине
господарство: i мебiль, i самовар, i горшки, й миски, - клопоталась стара
мати.
- I макогона, серце, не забувайте! Тут, певно, в цих киян не знайдете
нi макогона, нi друшляка, нi ковганки, бо то не село. Жарти жартами, а я,
©й-богу, трохи чи не правду кажу, що не знайдете нi товкача, нi ковганки,
бо цi ки©вськi ледащицi не затовкують салом борщу, навiть i не заминають,
i не засмажують засмажкою. Обiдала я iнодi в тих ресторанах. Борщ, серце,
хоч свиням в корито або в помийницю! Пхе! - аж пхекала Ликерiя Петрiвна.
На другий день стара мати з Галею та Ликерi ю Петрiвною цiлiсiнький
день вештались по магазинах та скуповували усяку всячину для молодих на
нове господарство: i посуд, i мебiль, i куховарськi знаряддя, i лiжка, i
усякi укривала й простирадла, ще й набирали для Галi усяке убрання.
Ввечерi стара мати лежала на лiжку аж блiда, аж тлiнна, трохи не
стогнала, така,була втомлена од того клопоту та бiганини. В не© судомило
ноги i все тiло обважнiло, неначе од яко©сь важко© хвороби.
Аж другого дня скiнчилась та бiганина. Аж перед вечором Олександра
Остапiвна й Галя вже зовсiм скупились i поодвозили усi закупки на
квартиру. З ними пiшла дивиться на квартиру й Ликерiя Петрiвна. Стара мати
загадала зятевi зараз-таки почiплять образи, а Галя почiпляла вишиванi
рушники й пообвiшувала ними обидва образи, котрими старi ©© благословили,
ще й лампадку почепила в кутку перед образами.
В матерi чогось була думка, щоб часом вольнодумний зять не поставив, в
куточку iншого будлiякого образа з iншого якогось культу або з культу
Рибачково© обожено© Маргарити вкупi з Фаустом та з поцiлунками. Ще раз
мати окинула оком свiтлицю, чи все було гаразд, неначе вона сама
налагодилась тутечки доживать вiку; i всi вкупi вернулись в гостиницю, щоб
перебуть вечiр та останню нiч. Стара мати й Ликерiя Петрiвна були такi
потомленi, що ледве волокли ноги.
- Ой, коли б вже швидше тiкать додому з цього Ки ва! - говорив старий
батько. - Цей Ки©в втомить тебе, неначе лиха година.
А мати сидiла та журилась. Важка дума неначе похилила ©© голову трохи
не на самi груди: завтра вранцi треба було розпрощаться з дочкою.
Напились чаю мовчки, невесело. Усi були й потомленi, й змученi. Усi
заранi розiйшлись на спочинок, бо вранцi треба було раненько вставать та
виряджаться в дорогу. Усi спали мiцним сном, потомленi клопотами. Одна
Масючка спала тривожним легким сном, як людина нiби спить i неначе не
спить i через сон почува i втому та клопiт минувшего дня, i журбу, i жаль
на серцi. Рано-вранцi усi заворушились в кiмнатах, ще як почало зоряти й
днiть. Почали лаштуваться, та виноситься, та вкладатись. Знов почалась
довга без мiри та клопiтна бiганина та тяганина.
Знов три наймити й послушники завештались по коридорах, неначе
посунулась весiльна перезва. Напившись чаю та влаштувавши й навантаживши
повозки, усi стали перед образами й почали хреститься та молитись на
дорогу, щоб бог дав добру путь.
Стара мати, обернувшись до образiв, плакала, неначе мала дитина. Галя й
собi почала плакать. Мати вхопила дочку за голову, припала плечем до ©©
плеча й нiчого не говорила, тiльки хлипала.
- Та не плачте-бо, а то ще й я оце заплачу! - крикнула Ликерiя
Петрiвна. - Хiба ж ви оце таки справдi навiки розлуча тесь? Схочете, то
через тиждень iзнов побачитесь.
- Прощай, дочко! Тепер в мене в покоях будуть без тебе й стiни нiмi, й
вiкна невидющi, - обiзвалась мати.
- Ще що вигадайте! Не плачте, бо я ладна при©здить до вас хоч щодня на
оденки, i з гребенем, iз днищем, i з кужелем. Будемо балакать та якось
себе розважимо, - пробувала розважать панiя Висока жартами.
Але при останнiх словах в не© затрусивсь голос, i вона нiби вже ковтала
й слова, i жарти, неначе щось здавило ©© в горлi. I несподiвано покотились
по щоках сльози, неначе горошинки.
Поцiлувавшись з Галею на прощання, вона не вдержалась i собi заплакала.
Усi повиходили на подвiр'я смутнi, аж сумнi, i знов почали прощатьс",
готуючись сiсти на повозки.
- Пере©жджайте, зятю, до нас на прожиття та й будемо гуртом
хазяйнувать, бо менi важко буде звикати без дочки в хатi, - сказала
Масючка.
- Ох, мамо! Менi либонь швидше книжки або папери в руки, нiж сiльське
хазяйство. Надiсь, поганий з мене був би хазя©н, - сказав зять.
- Це, бачте, так! - обiзвавсь Масюк з повозки. - Хто усе з книжками
носиться, з того не вийде добрий господар, а хто дуже добрий господар та
пiклу ться цi ю справою, той книжки i в руки не бере; в того книжок i
заводу нема в домi. Берiться за що одно, але туди кладiть вже й усю свою
душу! - гукав старий з воза в брамi, махаючи картузом на прощання.
"Це правда! Туди покладу всю свою душу, усi сво© мрi©, усi сво©
поривання, туди - в книжку, в науки, в просвiтнiсть рiдного краю й темних
мас!" - майнула думка в молодого зятя.
- Прощайте! Зоставайтесь здоровi! - гукнув батько з воза в брамi. - Та
коли при©дете до нас, то не забудьте привезти менi усяких укра©нських
книжок. Я тiльки ©х залюбки й читаю. Господи, споспiшай i спострiчай! Дай
боже час добрий!
- Щасливо© дороги! - гукав зять з двора.
XV
Другого дня перед вечором молодий хазя©н з сво ю жiнкою сидiли в
свiтлицi за столом за ча м. Чистенька невеличка свiтлиця аж лиснiла в
майському теплому свiтi, що лився через вiкна й грав на чистiй, недавно
помальованiй пiдлозi. Галя була зроду чепурна та чистючка, як i ©© мати. В
покоях було гарно прибрано.
На двох образах в кутку Галя почiпляла повишиванi взорцями рушники. Над
столиком висiло чимале нове дзеркало, а коло його по обидва боки так само
висiли на цвяшках чистi вишиванi рушники й нiби ще бiльше звеселяли й так
свiтлу та веселу горницю. Пiд дзеркалом лежали тiльки що накупленi новi
книжки: перший том Лассаля[75] на нiмецькiй мовi та iншi науковi книжки,
що ©х Радюк купив для себе, й Шпiльгагенове[76] "Лавами та рядками" та
всякi Дiккенсовi[77] утвори, купленi для Галi, котрих вона ще не мала
спроможностi прочитать на селi.
- Я оце радий, що ти, Галю, вже перестала журиться та сумувать за
сво©ми. Поживеш в Ки вi, то й звикнеш, - сказав Павло Антонович, мостячись
на стiльцi, ближче до самовара.
- Мушу звикать. Милi батько й мати, а милий ще милiший, як кажуть на
селi. Оце й менi довелось в Ки вi звикать до того милого. Якби не ти, мiй
милий, я, зда ться, зроду-звiку не ви©хала б з Масюкiвки, з батьково©
господи, не то що до Ки ва, а хоч i до Парижа. Менi наша Масюкiвка
вдесятеро краща од Ки ва, не то що од Парижа, - говорила Галя, засипаючи
чай в новiсiнький чайник.
- То ти, певно, по сво©й вдачi вже призначена для села, бо ти там
родилась, там i зросла. А тим часом тобi судилась iнша доля: будеш зо мною
вештаться по усяких мiстах; мусиш стать городянкою.
Галя поставила чайник на самовар i похилила голову. Перед нею нiби
майнули якiсь невиданi iншi мiста в якомусь далекому кра©, мiста чужi, з
iншими людьми, i вона на хвилину задумалась.
- От я вчора подав по мiськiй поштi листа до Дунiна-Левченка, дав
звiстку про мо нове житло, то треба його й сподiваться. Цей прибiжить
швидко. Чи пак в нас що на закуску? - спитав Павло Антонович в Галi.
- ще цiлiсiньке плiчко шинки. А за паляницями можна й послать, -
сказала Галя.
Не встигли вони випить по стакану чаю, як у дверi почувся крик.
Полковник стояв на порозi й чогось кричав на дворника.
- Вже наш полковник викотив свою гармату й гуркав на подвiр'©, - сказав
Радюк, заглядаючи в вiкно. - Цiкаво знать, на кого це вiн нацiля ться, щоб
стрiлять.
- Може, влуча в нашi вiкна? Може, це вiн якраз на нас хоче шпурлять
кулями за якусь провину? - сказала Галя, оглянувшись до вiкна.
- Хвалить бога, не на нас. Бог хранив якось! Це вiн стрiля на свого
пришелепуватого дворника. А ондечки в хвiртку входить наш Дунiн-Левченко.
Одже ж якраз вiн потрапить пiд кулi!
- Ой, лишечко! Ще, борони боже, й поляже отам надворi пiд кулями! -
бiдкалась Галя жартовливо.
Незабаром в свiтлицю вступив Дунiн-Левченко й поздоровкавсь.
Його попросили сiдати за стiл.
- Що це в вас за хазя©н такий крикливий та галасливий? - спитав гiсть.
- Та це ми отут оселились i справдi неначе пiд самою твердинею та пiд
рулками гармат, - смiявсь Радюк, - наш господар дуже опришкуватий та
якийсь заводiяка: страх як любить стрiлять! - сказав Радюк.
- Я боялась, що й ви так i покотитесь пiд його кулями, - сказала Галя,
наливши стакан чаю й подаючи гостевi.
- В мене й не трудно влучить. Влучив би одразу, бо я не дуже-то
швидкий: несплоха втiк би й далеко б не забiг, - сказав гiсть,
осмiхаючись.
- Ог i спасибi тобi, Павле Антоновичу, що дав менi знать про сво
житло. Менi доведеться частенько забiгать до тебе, бо нам потрiбна твоя
голова.
- Ну, в мене не така ж завбiльшки голова, як копа, як казала панiя
Висока про свою голову, - смiявсь Радюк.
- Чи така, чи не така завбiльшки, як полукiпок, а все-таки голова.
Будемо радиться гуртом, до яко© працi нам ставать теперечки. Мо© iменини
пiслязавтра. Приходь, будь ласка, до нас, та побалака мо, та порадимось.
Ще й мiй тато, й мати не ви©хали. Мiй тато тебе любить, питав про тебе. I
мама до тебе прихильна. Приходь же, не забувайсь! Зiйдеться, надiсь,
багато мо©х товаришiв та давнiших знайомих. Побачимось й з ними, поки не
розлiзлись по свiтi, як рудi мишi.
- Добре! Прийду, але не сидiтиму довго, бо моя жiнка плакатиме тут без
мене з нудьги.
- От таки й плакатиме! А може, й не плакатиме? Це ще вилами писано, -
сказала Галя.
- Та, сказати правду, в Ки вi жiнки не дуже-то плачуть та побиваються
за сво©ми чоловiками, бо в мiстах чоловiки не дуже держаться хати, -
сказав гiсть.
- А я, собi на лихо, селянка, а не городянка. В селах, бачте, трохи
iншi звича©, нiж в мiстах. Я передпочуваю, що менi навiть буде трудно
звикнуть до мiста, призвича©ться до тутешнiх людей та ©х звичок, - сказала
Галя.
- А вгадай, хто тiльки що тобi кланявсь? - сказав гiсть.
- Тимошкевич? Мiрошниченко? - спитав Радюк навмання.
- Кованько! веселий Кованько! Питав, де ти оселивсь, i казав, що
зараз-таки до тебе зайде, - сказав гiсть.
- От i гаразд! Цей чолов'яга й справдi веселий, при мний, але менi вiн
припадав до вподоби колись переднiше, а теперечки вже нi; колись подобавсь
менi сво©ми жартами та безжурною вдачею, доки ми не поставили нацiонально©
справи на поважний науковий грунт. Вiн, зда ться, легковажна, легкодумна
людина, хоч i при мна, бо весела та безжурна.
- Така, що ладна повернуть на жарти часом такi поважнi речi, з котрими
не личило б жартувать, - перебив його розмову гiсть.
- Еге ж! Ти добре вгадав. В Кованька цi веселощi та жарти, певно, од
того, що вiн ©сть та п' добре i що в його шлунок швидко перетравлю
усякий поживок. Та в його й кишенi таки не порожнi i голова не заснована
клопотом та журбою, - сказав Радюк.
- Либонь воно так. Я в його не примiчаю мiцно© пiдбiйки в жартах та
смiшках, - сказав Дунiн-Левченко, вперше на вiку пiдводячи пiд критику
свого знайомого.
- Яка там в його пiдбiйка? Це в йому обрiк гра , як кажуть на селi, то
вiн i хвица , i брика , i реготить, - говорив Радюк.
Галя зареготалась, аж ложечку випустила з рук, уявляючи собi, як-то
хвица той брикливий Кованько, мов коняка.
- От i менi заманулось побачить на сво© очi того вашого веселого
знайомого, який вiн на стать та на масть, - сказала Галя, смiючись.
- То й побачиш незабаром. Цей швидко прибiжить до нас, - сказав Радюк.
- Ще як ми були студентами, я його дуже любив за його веселу вдачу, але
вiн часом було вже геть-то настира ться з сво©ми жартами. Так було обридне
та остогидне, що я часом був ладен тiкать од його або запираться на замок.
Оце часом було по обiдi лежу собi на лiжку та одпочиваю, читаю якусь
цiкаву книжку. Вiн рип у хату! та й причепиться з жартами. Так i прилипне,
як шевська смола!
- Кидай книжку та вставай! Ходiм гулять на гору до Владимирового
пам'ятника. Лежить оце м'яло, оцей лежень, неначе колода! Ходiм!
Вставай-бо, пiчкуре! - було кричить вiн та реготить.
Менi не хочеться вставать, бо я ще не одпочив гаразд. Та й саме начитав
цiкаве мiсце. Вiн менi заважа , одривае мо© напруженi думки.
- Та одчепись собi! Дай хоч дочитаю до кiнця монолог, - було кажу до
його.
- Кидай iк дiдьку тi монологи та ходiм на Владимирову гору до
пам'ятника; може, там побачимо який монолог з чорними очима та бровами, -
репету вiн i висмику в мене з рук книжку та кида ©© аж у другий кучок
так, що вона хурчить листками, мов горобець.
Я було серджусь та одмагаюсь. Вiн тодi хапа мене за ногу й смика , а
потiм стяга з лiжка. Я хапаюсь за лiжко рукою. Вiн висмику в мене з-пiд
голови подушку й шпурля нею в дверi, а потiм хапа мене за обидвi ноги й
цуприку з усi © сили. А руки в його неначе залiзнi. Я пускаю руки, i вiн
мене стяга додолу.
Бачу було, що менi непереливки, встаю й одягаюсь, бо знаю добре, що ця
причепа, ця нахаба вже не одчепиться од мене сплоха, напосядеться на мене
ще гiрше i зробить-таки по-сво му. На його находила часом нудьга. А книжок
вiн не любив читати, щоб читанням розважить себе та розiгнати нудьгу. Тодi
вiн починав жартувать з нудьги i тим, зда ться, розганяв ©©. Я було встаю
й мушу одягаться та чепуриться, щоб вволить його дурну волю та йти з ним,
куди потягне його пароксизм нудьги.
- Зна ш що? А ходiм оце до Мiрошниченка дражниться та смiятись з його.
Певно, ота мацапура, оте вайло сидить та човпе, бо хоче буть магiстром.
Ходiм та насмi мось добре, натiшимось, а тодi вже потягнемо й його з собою
на прогуляння. Втрьох буде веселiше.
Я було вже йду з ним, куди вiн схоче, бо добре знав, що од його не
одчепишся й не одхрестишся сплоха. Не войдуваться ж i не битись з ним.
Йдемо ми смiятись з тi © мацапури. Приходимо до його. Мiрошниченко кiнчав
вже тодi курс i лагодивсь держать екзамени. Вiн було поверта до нас свiй
вид, пiдводить темно-карi очi, тихi та спокiйнi, неначе в якогось
буддiйського святого. Кованько вбiгав в хату з реготом та вскакував з
криком.
- I сидить же собi оця буддiйська мацапура над лекцiями в такий погожий
вечiр! Одягайсь та ходiм на Владимирську гору витрiщать очi на паннiв, -
кричить Кованько.
Мiрошниченко було втирить спокiйнi очi в Кованька й не обзива ться й
словом. Вiн i справдi тодi був схожий на непорушну статую Будди[78],
витесану з каменя. Кованько починав дратувать його.
- Ти хочеш буть магiстром? Еге, хочеш? Признайсь по правдi, - зачiпа
було Кованько.
- Ну, нехай i хочу. Що тобi до того? - обзивавсь Мiрошниченко,
пронизуючи Кованька сво©ми сливинь чорними спокiйними, але вже сердитими
очима.
- Ти дурнiсiнько тiльки сидиш та нидi ш над отими шпаргалами. Ти нiколи
не будеш магiстром, - дражнив Кованько.
- А ти звiдкiль це зна ш? Тобi святi сказали, чи що? - обзивавсь
знехотя Мiрошниченко.
- Менi це снилось у снi. А мо© сни завсiди справджуються. Швидше я буду
абiссiнським царем або нубiйським архi ре м, нiж ти будеш магiстром. От
побачиш. От поназдивишся.
- Ну, то й будь собi, чим там хочеш, чи нубiйським архi ре м, чи
абiссiнським iмператором, а менi дай покiй, - говорив спокiйним тоном
Мiрошниченко.
- Та, коли сказати правду, i ти сам швидше надiнеш на голову якийсь
нубiйський тюрбан або якусь нубiйську макiтру, нiж магiстерську тогу. I,
по правдi сказавши, тобi така макiтра та чалма багато бiльше прияличувала
б, нiж магiстерство, - зачiпав Кованько.
- Нехай буде й так, а ти одчепись од мене, бо я дiло роблю, - говорив
Мiрошниченко.
- Ба не одчеплюсь! Одягайсь та ходiм втрьох гулять! Одягайся-таки
зараз, бо менi хочеться на гору! - репетував Кованько.
I Кованько було хапа з реготом пiсочницю й висипа ввесь пiсок на
Мiрошниченковi лекцi©.
Мiрошниченко було поверта спокiйний погляд i пильно дивиться на купку
пiску на зшитку.
- Здурiв, зовсiм знавiснiв, коли ще часом i зроду не був навiжений. В
тебе тiльки й одлички од дiдька, що гво людське ймення та обличчя, - було
каже Мiрошниченко.
- Та вставай та ходiм з ним гуляти, бо ти ж добре тому вiдомий, що од
його i не одчепишся, i нi на який спосiб не одкараска шся, - було кажу я.
- Це iстинно чортяча спокуса, а не Кованько! - було каже Мiрошниченко
та вста з-за стола й одяга ться.
- А ба! таки стало по-мо му! Ходiм же мерщiй на гору. Ага! або зайдiм
ще до Шелеста: пожарту мо та подрату мось трохи з ним, - було каже
Кованько.
- Ну, дай нам покiй! Оце ж пак заходимось ходить по хатах з жартами,
неначе колядники або якiсь щедрiвники. Ще часом достанемо десь замiсть
коляди потиличника, - було кажу я до його.
- Це правда, що Кованько якийсь навiжений. Цiкаво б подивиться на його,
який вiн на масть, - сказала Галя.
- Побачиш незабаром, бо як перечу через когось, що я в Ки вi, то й
зараз прибiжить, - сказав Радюк.
- Цей Кованько чогось вже й не припав менi до вподоби, хоч я його ще й
не бачила в вiчi.
- На його часом находить якийсь нервовий пароксизм жартiв. Коли вже
почне жартувать, то, певно, й сам вже не вдержить себе й нiби не ма сили
накинуть на себе гнуздечку. Це все одно, що iстеричний смiх, - сказав
Дунiн-Левченко.
- Одже ти чи не правду кажеш. Ще як був вiн в гiмназi©, то чiплявсь з
жартами до сво©х двох менших братiв так, що вони його зненавидiли, й не
говорили з ним, i не здоровкались з ним.
- Це, справдi, якась проява, а не штукар! Я почуваю, що вже чогось не
люблю цi © нахабно© людини, - сказала Галя.
- А вже як розвеселиться та розрегочеться чого, то реготить та
реготить, чи чого, чи й нема, неначе з ним трапилась якась iстерична
хвороба. Я вважаю на цi пароксизми його смiшкiв та жартiв як на щось
хоробливе, - сказав Дунiн-Левченко.
- Мiж нашими усяковими штукарями бува велика рiзнацiя, бо вони не
однаковi, - сказав Радюк.
Не встиг вiн скiнчить сво © розмови, як раптом одчинились дверi i в
кiмнату неначе вплигнув Кованько. Вiн осмiхавсь, пiднявши високо вгору
вуса й верхню повну рожеву губу. Широкi й подовжастi бiлi зуби виставились
усi, нiби на показ, неначе вiн нiс ©х на сво му виду поперед себе й
показував усiм, наче на показ. Галя тiльки й примiтила переднiше, нiж
самого гостя, тi широкi зуби, неначе лопатнi.
- Вечiр добрий, пане господарю! Не ждав, не сподiвавсь? А ми й тут! Чи
ви радi, чи не радi гостевi, а ми вже й тут! - говорив i смiявсь Кованько.
- Радi, радi! Просимо до чаю! Будь гостем в нашiй господi! - просив
Радюк. - А оце рекомендую тобi свою молоденьку жiнку, хуторянку Ганну
Йванiвну Радючку.
- Чув, чув! Я все чую, бо менi бог таке чутке вушко дав зроду, -
говорив Кованько, подаючи Галi руку, i здушив ©© за пальцi так здорово, що
вона трохи не крикнула й не пiдскочила.
- Я радий, дуже радий з вами познайомиться, - промовив Кованько.
- I я рада бачить i знати товаришiв мого чоловiка. Сiдайте ж в нас!
- "Щоб старости сiдали", як приказують в Масюкiвцi, - сказав Радюк.
- Ну, трохи ще рано дбать за старостiв! Треба пiдождать, доки трохи
просить нас сiдать i сама сiда . А в покоях гарно, прегарно! Мебiль оббита
червоним плисом та м'якенька. Я сiла та так i пiрнула в пружини! ©й-богу,
трохи нiг не задерла вгору.
- Ото було б за що розказувать на селi, якби ця оказiя трапилась з вами
й справдi! - сказав Масюк.
- Вони говорять за квартиру, а в мене очi зорять по покоях. В кутках
стоять фiкуси, листатi та високi, аж пiд стелю. Коли, серце, зирну я в
куток, аж там за фiкусами з-за листу вигляда якийсь здоровий чи iдол, чи
якась людська подоба зовсiм тобi голiсiнька. Сто©ть, як мати народила, той
iдол, обпершись лiктем об стовпець, ще й черево виставив. Нате, мовляв,
дивiться! Менi аж нiяково було дивиться. Я аж почервонiла, так
засоромилась, та, щоб не дивиться на ту непотрiб, повернулась на крiслi.
Коли обертаюсь, аж пiд здоровецьким дзеркалом на мраморному столi стоять
знов якiсь три красунi, голiсiнькi, як мати народила, i пообнiмались
руками. Та вже й не додивилась добре, чи вони танцюють, чи хвицяють одна
одну, достоту так, неначе три коняки в спасiвку стулились головами та
одмахуються од гедзiв. А в дзеркалi одбива ться ще три iдоли, такi самi
достоту, ще й повернулись до мо©х очей, вибачайте, задом, неначе виставили
на показ усi сiм смертельних грiхiв з граматки. Вони розмовляють, а я вже
не знаю, куди повертаться, та сиджу як неприкаяна, спустивши очi. А та
господиня говоре та говоре, та таким тихим та при мним голосом. Мабуть,
дуже добра людина.
Насмiлилась я знов та й думаю: "Дай зиркну, чи не вгляджу й тутечки
десь в закутку таки" образiв, як в переднiшiй господi, в Рибачково©".
Шукала очима, зорила по кутках, по стiнах, - нiгде тобi нема i признаки
образiв, тiльки каторжнi iдолища тикають менi в очi сво© розгорнутi
граматки з смертельними грiхами.
Масюк зареготавсь на всю хату, Масючка й собi осмiхнулась.
- Павло Антонович назвав себе на ймення. I ця чогось залупала очима,
неначе щось пригадувала... але не скривилась так химерно, як Рибачкова.
Мабуть, знають або i тут чули за Павла Антоновича, - сказала панiя Висока.
- Мабуть, i ця чула за мене якiсь дурнi слихи, - сказав Радюк, - але ©й
за цi слихи, надiсь, байдуже: тiльки я пересвiдчуюсь, що мене i судять, i
гудять по салонах.
- А зате ж ми знайшли собi в того злого полковника та в добро©
полковницi пречудову й недорогу квартирку, - сказала Галя. - Ось, мамо,
пiдете з нами та подивитесь.
- А я тiльки грiха набралась по самiсiньку шию, неначе вбрела десь
ненароком в посiв з грiхового насiння, - бiдкалась Ликерiя Петрiвна. - Ще
й сонечко не зайшло, як я спокутувала грiхи, а оце хоч iди до ченцiв та
знов сповiдайсь.
- То й висповiда тесь, - сказав Радюк. - Гаразд, що недалечке ходить.
- А вже зроду-звiку не пiду з вами оглядать ки©вських жител. Набралась
грiхiв, як вiвця реп'яхiв. Буде менi втямки ця проща аж до нових вiникiв,
- аж до друго© петрiвки.
- Зате ж матимете за що розказувать знайомим сусiдам аж до друго©
спасiвки, - кепкував старий Масюк. - Настачите на всю околицю цiкавих
ки©вських новинок.
- Але оце ми зробили добру промашку по Ки вi. Я виголодавсь, не знаю й
як! Ходiм оце усi обiдать в ресторан! - сказав Радюк.
- Хiба мене понесете на руках, а сама я вже не спроможусь дiйти, -
сказала Ликерiя Петрiвна. - Сказать по правдi, в мене от-от незабаром
нарядяться пухирi або чиряки на пiдошвах.
- Та й ми не дiйдемо. Ноги щемлять, неначе ©х хто ломакою молотив.
Iдiть, серце, собi вдвох з Галею, а ми пообiда мо вдома: ще в нас чимало
всякого поживку, ще цiла шинка з плiчка, - сказала стара мати.
- А я б оце напилась питного меду-липцю! Я таки зроду ласiйка: люблю
солоденьке, та добреньке, та смачненьке. Ой, смачний же тут отой питний
мед! Од тi © балачки та лайки з усякими Пришибитьками в мене аж в пельцi
посохло.
- Та ходiм, Ликерi Петрiвно! Я вам достану й питного меду, й вина! -
сказав Радюк.
- Цур ©м, тим ресторанам! Там мене обдеруть, як козу вовки. Тут у Ки вi
за все плати окроми: i за простирадло окроми, i за подушку окроми, i за
отой "самограй" окроми, i за якесь дране укривало окроми, i за свiчку
окроми, i за те, що сядеш i один ступiнь ступиш, - охроми, - говорила
Ликерiя Петрiвна.
- Та там же в ресторанi не подаватимуть вам на стiл свiчок та подушок,
- зауважила Галя.
- Та то я, бачте, говорю проти того, що тутечки деруть за все, неначе
дiти з батька, - сказала Ликерiя Петрiвна.
Старi заходились коло плiчка, а молодi пiшли обiдать в ресторан.
Пообiдавши всмак, вони пiшли на прогуляний в Царський садок, довго гуляли
понад горами, милувались, виглядали на мiст, на Днiпро, на Аскольдову
могилу[72], що притулилась на терасi пiд горою в зеленому деревi. Старий
город пишавсь на горi, неначе виставляв проти гарячого сонця на показ усю
свою дивну красу. Цiла група монастирiв i церков нiби з букетами
золотоверхих бань, та баньок, та позолочених хрестiв сяла та лиснiла на
май-ському сонцi, оперезана зеленими алеями на кра чку гiр. Пам'ятник
святого Владимира неначе був намальований на оксамитi м'якого делiкатного
блакитного неба.
Картина була лиснюча, мигаюча, мрiйна, неначе золотий зачарований
вигляд у снi або в казцi. I молодий Радюк, i Галя милувались на волi тим
виглядом, милувались сво©м коханням i були щасливi без кiнця, без краю.
- Який дивний звiдсiля Старий город! Неначе цю красу я бачу в снi,
неначе слухаю чудову казку й бачу ус© дива "Тисяча однi © ночi", - сказала
Галя. - А все-таки як пригадаю, що менi вже не вертаться до нашо©
Масюкiвки, то мене бере жаль. Я б оце находилась тутечки, натiшилась,
намилувалась оцим усiм та й до Масюкiвки ладна б вернуться хоч i зараз, в
той неглибокий яр з вербами, на тi милi пригорки понад яром, в наш тихий,
густий, та затишний, та запашний вишневий садочок!
I маленький сутiночок не то задуми, не то смутку промайнув по ©© виду,
по ©© карих очах. Вона одвела очi од лиснючого та блискучого вигляду й
неначе бачила спущеними додолу очима i той тихий довгий яр, i зеленi верби
на яру, i густий затишний та запашний вишневий садочок, ©© душу поривала
тиха поезiя ярiв та садкiв дуже, нiж блискуча краса Старого города.
- Ти, Галю, селючка зроду! Тим-то й порива , й потягу твою поетичну
душу той ярочок i той садочок. Забувай, серце, потроху той ярочок i
вишневий садочок, бо ми мусимо з головою пiрнуть в цьому, зверху тiльки
мрiйному та лиснючому Вавiлонi[73], в цiй бiганинi та тяганин© людського
мiського життя.
Галя похнюпилась, похилила голову й трохи не заплакала.
Вони вернулись додому й по дорозi купили для Ликерii Петрiвни пляшку
питного меду та пляшку вина. Ликерiя Петрiвна зараз налила сiакан меду й
дудлила, закинувши голову назад, ©© куценькi товстенькi брови по©хали
вгору й стали ще коротшi, неначе на лобi хто посадив два гудзики.
- Ну, та й спасибi вам за цей гостинець! Оце ж я заходжусь п'янствувать
серед святого монастиря, бо дуже ласа зроду до меду! - аж гукнула Ликерiя
Петрiвна. - Я таки добра ласiйка. Маю цей грiх на душi.
- А що! може, й ви признались на сповiдi на духу, як одна молодиця, що,
мовляв, годувала в святу п'ятницю на Параски[74] дитину молоком та
забулась i ложку облизала, - жартував Радюк.
- Ви п'янствуйте собi на здоров'ячко, а нам же то завтра доведеться
бiгати по магазинах та скуповувать усяку всячину на нове Галине
господарство: i мебiль, i самовар, i горшки, й миски, - клопоталась стара
мати.
- I макогона, серце, не забувайте! Тут, певно, в цих киян не знайдете
нi макогона, нi друшляка, нi ковганки, бо то не село. Жарти жартами, а я,
©й-богу, трохи чи не правду кажу, що не знайдете нi товкача, нi ковганки,
бо цi ки©вськi ледащицi не затовкують салом борщу, навiть i не заминають,
i не засмажують засмажкою. Обiдала я iнодi в тих ресторанах. Борщ, серце,
хоч свиням в корито або в помийницю! Пхе! - аж пхекала Ликерiя Петрiвна.
На другий день стара мати з Галею та Ликерi ю Петрiвною цiлiсiнький
день вештались по магазинах та скуповували усяку всячину для молодих на
нове господарство: i посуд, i мебiль, i куховарськi знаряддя, i лiжка, i
усякi укривала й простирадла, ще й набирали для Галi усяке убрання.
Ввечерi стара мати лежала на лiжку аж блiда, аж тлiнна, трохи не
стогнала, така,була втомлена од того клопоту та бiганини. В не© судомило
ноги i все тiло обважнiло, неначе од яко©сь важко© хвороби.
Аж другого дня скiнчилась та бiганина. Аж перед вечором Олександра
Остапiвна й Галя вже зовсiм скупились i поодвозили усi закупки на
квартиру. З ними пiшла дивиться на квартиру й Ликерiя Петрiвна. Стара мати
загадала зятевi зараз-таки почiплять образи, а Галя почiпляла вишиванi
рушники й пообвiшувала ними обидва образи, котрими старi ©© благословили,
ще й лампадку почепила в кутку перед образами.
В матерi чогось була думка, щоб часом вольнодумний зять не поставив, в
куточку iншого будлiякого образа з iншого якогось культу або з культу
Рибачково© обожено© Маргарити вкупi з Фаустом та з поцiлунками. Ще раз
мати окинула оком свiтлицю, чи все було гаразд, неначе вона сама
налагодилась тутечки доживать вiку; i всi вкупi вернулись в гостиницю, щоб
перебуть вечiр та останню нiч. Стара мати й Ликерiя Петрiвна були такi
потомленi, що ледве волокли ноги.
- Ой, коли б вже швидше тiкать додому з цього Ки ва! - говорив старий
батько. - Цей Ки©в втомить тебе, неначе лиха година.
А мати сидiла та журилась. Важка дума неначе похилила ©© голову трохи
не на самi груди: завтра вранцi треба було розпрощаться з дочкою.
Напились чаю мовчки, невесело. Усi були й потомленi, й змученi. Усi
заранi розiйшлись на спочинок, бо вранцi треба було раненько вставать та
виряджаться в дорогу. Усi спали мiцним сном, потомленi клопотами. Одна
Масючка спала тривожним легким сном, як людина нiби спить i неначе не
спить i через сон почува i втому та клопiт минувшего дня, i журбу, i жаль
на серцi. Рано-вранцi усi заворушились в кiмнатах, ще як почало зоряти й
днiть. Почали лаштуваться, та виноситься, та вкладатись. Знов почалась
довга без мiри та клопiтна бiганина та тяганина.
Знов три наймити й послушники завештались по коридорах, неначе
посунулась весiльна перезва. Напившись чаю та влаштувавши й навантаживши
повозки, усi стали перед образами й почали хреститься та молитись на
дорогу, щоб бог дав добру путь.
Стара мати, обернувшись до образiв, плакала, неначе мала дитина. Галя й
собi почала плакать. Мати вхопила дочку за голову, припала плечем до ©©
плеча й нiчого не говорила, тiльки хлипала.
- Та не плачте-бо, а то ще й я оце заплачу! - крикнула Ликерiя
Петрiвна. - Хiба ж ви оце таки справдi навiки розлуча тесь? Схочете, то
через тиждень iзнов побачитесь.
- Прощай, дочко! Тепер в мене в покоях будуть без тебе й стiни нiмi, й
вiкна невидющi, - обiзвалась мати.
- Ще що вигадайте! Не плачте, бо я ладна при©здить до вас хоч щодня на
оденки, i з гребенем, iз днищем, i з кужелем. Будемо балакать та якось
себе розважимо, - пробувала розважать панiя Висока жартами.
Але при останнiх словах в не© затрусивсь голос, i вона нiби вже ковтала
й слова, i жарти, неначе щось здавило ©© в горлi. I несподiвано покотились
по щоках сльози, неначе горошинки.
Поцiлувавшись з Галею на прощання, вона не вдержалась i собi заплакала.
Усi повиходили на подвiр'я смутнi, аж сумнi, i знов почали прощатьс",
готуючись сiсти на повозки.
- Пере©жджайте, зятю, до нас на прожиття та й будемо гуртом
хазяйнувать, бо менi важко буде звикати без дочки в хатi, - сказала
Масючка.
- Ох, мамо! Менi либонь швидше книжки або папери в руки, нiж сiльське
хазяйство. Надiсь, поганий з мене був би хазя©н, - сказав зять.
- Це, бачте, так! - обiзвавсь Масюк з повозки. - Хто усе з книжками
носиться, з того не вийде добрий господар, а хто дуже добрий господар та
пiклу ться цi ю справою, той книжки i в руки не бере; в того книжок i
заводу нема в домi. Берiться за що одно, але туди кладiть вже й усю свою
душу! - гукав старий з воза в брамi, махаючи картузом на прощання.
"Це правда! Туди покладу всю свою душу, усi сво© мрi©, усi сво©
поривання, туди - в книжку, в науки, в просвiтнiсть рiдного краю й темних
мас!" - майнула думка в молодого зятя.
- Прощайте! Зоставайтесь здоровi! - гукнув батько з воза в брамi. - Та
коли при©дете до нас, то не забудьте привезти менi усяких укра©нських
книжок. Я тiльки ©х залюбки й читаю. Господи, споспiшай i спострiчай! Дай
боже час добрий!
- Щасливо© дороги! - гукав зять з двора.
XV
Другого дня перед вечором молодий хазя©н з сво ю жiнкою сидiли в
свiтлицi за столом за ча м. Чистенька невеличка свiтлиця аж лиснiла в
майському теплому свiтi, що лився через вiкна й грав на чистiй, недавно
помальованiй пiдлозi. Галя була зроду чепурна та чистючка, як i ©© мати. В
покоях було гарно прибрано.
На двох образах в кутку Галя почiпляла повишиванi взорцями рушники. Над
столиком висiло чимале нове дзеркало, а коло його по обидва боки так само
висiли на цвяшках чистi вишиванi рушники й нiби ще бiльше звеселяли й так
свiтлу та веселу горницю. Пiд дзеркалом лежали тiльки що накупленi новi
книжки: перший том Лассаля[75] на нiмецькiй мовi та iншi науковi книжки,
що ©х Радюк купив для себе, й Шпiльгагенове[76] "Лавами та рядками" та
всякi Дiккенсовi[77] утвори, купленi для Галi, котрих вона ще не мала
спроможностi прочитать на селi.
- Я оце радий, що ти, Галю, вже перестала журиться та сумувать за
сво©ми. Поживеш в Ки вi, то й звикнеш, - сказав Павло Антонович, мостячись
на стiльцi, ближче до самовара.
- Мушу звикать. Милi батько й мати, а милий ще милiший, як кажуть на
селi. Оце й менi довелось в Ки вi звикать до того милого. Якби не ти, мiй
милий, я, зда ться, зроду-звiку не ви©хала б з Масюкiвки, з батьково©
господи, не то що до Ки ва, а хоч i до Парижа. Менi наша Масюкiвка
вдесятеро краща од Ки ва, не то що од Парижа, - говорила Галя, засипаючи
чай в новiсiнький чайник.
- То ти, певно, по сво©й вдачi вже призначена для села, бо ти там
родилась, там i зросла. А тим часом тобi судилась iнша доля: будеш зо мною
вештаться по усяких мiстах; мусиш стать городянкою.
Галя поставила чайник на самовар i похилила голову. Перед нею нiби
майнули якiсь невиданi iншi мiста в якомусь далекому кра©, мiста чужi, з
iншими людьми, i вона на хвилину задумалась.
- От я вчора подав по мiськiй поштi листа до Дунiна-Левченка, дав
звiстку про мо нове житло, то треба його й сподiваться. Цей прибiжить
швидко. Чи пак в нас що на закуску? - спитав Павло Антонович в Галi.
- ще цiлiсiньке плiчко шинки. А за паляницями можна й послать, -
сказала Галя.
Не встигли вони випить по стакану чаю, як у дверi почувся крик.
Полковник стояв на порозi й чогось кричав на дворника.
- Вже наш полковник викотив свою гармату й гуркав на подвiр'©, - сказав
Радюк, заглядаючи в вiкно. - Цiкаво знать, на кого це вiн нацiля ться, щоб
стрiлять.
- Може, влуча в нашi вiкна? Може, це вiн якраз на нас хоче шпурлять
кулями за якусь провину? - сказала Галя, оглянувшись до вiкна.
- Хвалить бога, не на нас. Бог хранив якось! Це вiн стрiля на свого
пришелепуватого дворника. А ондечки в хвiртку входить наш Дунiн-Левченко.
Одже ж якраз вiн потрапить пiд кулi!
- Ой, лишечко! Ще, борони боже, й поляже отам надворi пiд кулями! -
бiдкалась Галя жартовливо.
Незабаром в свiтлицю вступив Дунiн-Левченко й поздоровкавсь.
Його попросили сiдати за стiл.
- Що це в вас за хазя©н такий крикливий та галасливий? - спитав гiсть.
- Та це ми отут оселились i справдi неначе пiд самою твердинею та пiд
рулками гармат, - смiявсь Радюк, - наш господар дуже опришкуватий та
якийсь заводiяка: страх як любить стрiлять! - сказав Радюк.
- Я боялась, що й ви так i покотитесь пiд його кулями, - сказала Галя,
наливши стакан чаю й подаючи гостевi.
- В мене й не трудно влучить. Влучив би одразу, бо я не дуже-то
швидкий: несплоха втiк би й далеко б не забiг, - сказав гiсть,
осмiхаючись.
- Ог i спасибi тобi, Павле Антоновичу, що дав менi знать про сво
житло. Менi доведеться частенько забiгать до тебе, бо нам потрiбна твоя
голова.
- Ну, в мене не така ж завбiльшки голова, як копа, як казала панiя
Висока про свою голову, - смiявсь Радюк.
- Чи така, чи не така завбiльшки, як полукiпок, а все-таки голова.
Будемо радиться гуртом, до яко© працi нам ставать теперечки. Мо© iменини
пiслязавтра. Приходь, будь ласка, до нас, та побалака мо, та порадимось.
Ще й мiй тато, й мати не ви©хали. Мiй тато тебе любить, питав про тебе. I
мама до тебе прихильна. Приходь же, не забувайсь! Зiйдеться, надiсь,
багато мо©х товаришiв та давнiших знайомих. Побачимось й з ними, поки не
розлiзлись по свiтi, як рудi мишi.
- Добре! Прийду, але не сидiтиму довго, бо моя жiнка плакатиме тут без
мене з нудьги.
- От таки й плакатиме! А може, й не плакатиме? Це ще вилами писано, -
сказала Галя.
- Та, сказати правду, в Ки вi жiнки не дуже-то плачуть та побиваються
за сво©ми чоловiками, бо в мiстах чоловiки не дуже держаться хати, -
сказав гiсть.
- А я, собi на лихо, селянка, а не городянка. В селах, бачте, трохи
iншi звича©, нiж в мiстах. Я передпочуваю, що менi навiть буде трудно
звикнуть до мiста, призвича©ться до тутешнiх людей та ©х звичок, - сказала
Галя.
- А вгадай, хто тiльки що тобi кланявсь? - сказав гiсть.
- Тимошкевич? Мiрошниченко? - спитав Радюк навмання.
- Кованько! веселий Кованько! Питав, де ти оселивсь, i казав, що
зараз-таки до тебе зайде, - сказав гiсть.
- От i гаразд! Цей чолов'яга й справдi веселий, при мний, але менi вiн
припадав до вподоби колись переднiше, а теперечки вже нi; колись подобавсь
менi сво©ми жартами та безжурною вдачею, доки ми не поставили нацiонально©
справи на поважний науковий грунт. Вiн, зда ться, легковажна, легкодумна
людина, хоч i при мна, бо весела та безжурна.
- Така, що ладна повернуть на жарти часом такi поважнi речi, з котрими
не личило б жартувать, - перебив його розмову гiсть.
- Еге ж! Ти добре вгадав. В Кованька цi веселощi та жарти, певно, од
того, що вiн ©сть та п' добре i що в його шлунок швидко перетравлю
усякий поживок. Та в його й кишенi таки не порожнi i голова не заснована
клопотом та журбою, - сказав Радюк.
- Либонь воно так. Я в його не примiчаю мiцно© пiдбiйки в жартах та
смiшках, - сказав Дунiн-Левченко, вперше на вiку пiдводячи пiд критику
свого знайомого.
- Яка там в його пiдбiйка? Це в йому обрiк гра , як кажуть на селi, то
вiн i хвица , i брика , i реготить, - говорив Радюк.
Галя зареготалась, аж ложечку випустила з рук, уявляючи собi, як-то
хвица той брикливий Кованько, мов коняка.
- От i менi заманулось побачить на сво© очi того вашого веселого
знайомого, який вiн на стать та на масть, - сказала Галя, смiючись.
- То й побачиш незабаром. Цей швидко прибiжить до нас, - сказав Радюк.
- Ще як ми були студентами, я його дуже любив за його веселу вдачу, але
вiн часом було вже геть-то настира ться з сво©ми жартами. Так було обридне
та остогидне, що я часом був ладен тiкать од його або запираться на замок.
Оце часом було по обiдi лежу собi на лiжку та одпочиваю, читаю якусь
цiкаву книжку. Вiн рип у хату! та й причепиться з жартами. Так i прилипне,
як шевська смола!
- Кидай книжку та вставай! Ходiм гулять на гору до Владимирового
пам'ятника. Лежить оце м'яло, оцей лежень, неначе колода! Ходiм!
Вставай-бо, пiчкуре! - було кричить вiн та реготить.
Менi не хочеться вставать, бо я ще не одпочив гаразд. Та й саме начитав
цiкаве мiсце. Вiн менi заважа , одривае мо© напруженi думки.
- Та одчепись собi! Дай хоч дочитаю до кiнця монолог, - було кажу до
його.
- Кидай iк дiдьку тi монологи та ходiм на Владимирову гору до
пам'ятника; може, там побачимо який монолог з чорними очима та бровами, -
репету вiн i висмику в мене з рук книжку та кида ©© аж у другий кучок
так, що вона хурчить листками, мов горобець.
Я було серджусь та одмагаюсь. Вiн тодi хапа мене за ногу й смика , а
потiм стяга з лiжка. Я хапаюсь за лiжко рукою. Вiн висмику в мене з-пiд
голови подушку й шпурля нею в дверi, а потiм хапа мене за обидвi ноги й
цуприку з усi © сили. А руки в його неначе залiзнi. Я пускаю руки, i вiн
мене стяга додолу.
Бачу було, що менi непереливки, встаю й одягаюсь, бо знаю добре, що ця
причепа, ця нахаба вже не одчепиться од мене сплоха, напосядеться на мене
ще гiрше i зробить-таки по-сво му. На його находила часом нудьга. А книжок
вiн не любив читати, щоб читанням розважить себе та розiгнати нудьгу. Тодi
вiн починав жартувать з нудьги i тим, зда ться, розганяв ©©. Я було встаю
й мушу одягаться та чепуриться, щоб вволить його дурну волю та йти з ним,
куди потягне його пароксизм нудьги.
- Зна ш що? А ходiм оце до Мiрошниченка дражниться та смiятись з його.
Певно, ота мацапура, оте вайло сидить та човпе, бо хоче буть магiстром.
Ходiм та насмi мось добре, натiшимось, а тодi вже потягнемо й його з собою
на прогуляння. Втрьох буде веселiше.
Я було вже йду з ним, куди вiн схоче, бо добре знав, що од його не
одчепишся й не одхрестишся сплоха. Не войдуваться ж i не битись з ним.
Йдемо ми смiятись з тi © мацапури. Приходимо до його. Мiрошниченко кiнчав
вже тодi курс i лагодивсь держать екзамени. Вiн було поверта до нас свiй
вид, пiдводить темно-карi очi, тихi та спокiйнi, неначе в якогось
буддiйського святого. Кованько вбiгав в хату з реготом та вскакував з
криком.
- I сидить же собi оця буддiйська мацапура над лекцiями в такий погожий
вечiр! Одягайсь та ходiм на Владимирську гору витрiщать очi на паннiв, -
кричить Кованько.
Мiрошниченко було втирить спокiйнi очi в Кованька й не обзива ться й
словом. Вiн i справдi тодi був схожий на непорушну статую Будди[78],
витесану з каменя. Кованько починав дратувать його.
- Ти хочеш буть магiстром? Еге, хочеш? Признайсь по правдi, - зачiпа
було Кованько.
- Ну, нехай i хочу. Що тобi до того? - обзивавсь Мiрошниченко,
пронизуючи Кованька сво©ми сливинь чорними спокiйними, але вже сердитими
очима.
- Ти дурнiсiнько тiльки сидиш та нидi ш над отими шпаргалами. Ти нiколи
не будеш магiстром, - дражнив Кованько.
- А ти звiдкiль це зна ш? Тобi святi сказали, чи що? - обзивавсь
знехотя Мiрошниченко.
- Менi це снилось у снi. А мо© сни завсiди справджуються. Швидше я буду
абiссiнським царем або нубiйським архi ре м, нiж ти будеш магiстром. От
побачиш. От поназдивишся.
- Ну, то й будь собi, чим там хочеш, чи нубiйським архi ре м, чи
абiссiнським iмператором, а менi дай покiй, - говорив спокiйним тоном
Мiрошниченко.
- Та, коли сказати правду, i ти сам швидше надiнеш на голову якийсь
нубiйський тюрбан або якусь нубiйську макiтру, нiж магiстерську тогу. I,
по правдi сказавши, тобi така макiтра та чалма багато бiльше прияличувала
б, нiж магiстерство, - зачiпав Кованько.
- Нехай буде й так, а ти одчепись од мене, бо я дiло роблю, - говорив
Мiрошниченко.
- Ба не одчеплюсь! Одягайсь та ходiм втрьох гулять! Одягайся-таки
зараз, бо менi хочеться на гору! - репетував Кованько.
I Кованько було хапа з реготом пiсочницю й висипа ввесь пiсок на
Мiрошниченковi лекцi©.
Мiрошниченко було поверта спокiйний погляд i пильно дивиться на купку
пiску на зшитку.
- Здурiв, зовсiм знавiснiв, коли ще часом i зроду не був навiжений. В
тебе тiльки й одлички од дiдька, що гво людське ймення та обличчя, - було
каже Мiрошниченко.
- Та вставай та ходiм з ним гуляти, бо ти ж добре тому вiдомий, що од
його i не одчепишся, i нi на який спосiб не одкараска шся, - було кажу я.
- Це iстинно чортяча спокуса, а не Кованько! - було каже Мiрошниченко
та вста з-за стола й одяга ться.
- А ба! таки стало по-мо му! Ходiм же мерщiй на гору. Ага! або зайдiм
ще до Шелеста: пожарту мо та подрату мось трохи з ним, - було каже
Кованько.
- Ну, дай нам покiй! Оце ж пак заходимось ходить по хатах з жартами,
неначе колядники або якiсь щедрiвники. Ще часом достанемо десь замiсть
коляди потиличника, - було кажу я до його.
- Це правда, що Кованько якийсь навiжений. Цiкаво б подивиться на його,
який вiн на масть, - сказала Галя.
- Побачиш незабаром, бо як перечу через когось, що я в Ки вi, то й
зараз прибiжить, - сказав Радюк.
- Цей Кованько чогось вже й не припав менi до вподоби, хоч я його ще й
не бачила в вiчi.
- На його часом находить якийсь нервовий пароксизм жартiв. Коли вже
почне жартувать, то, певно, й сам вже не вдержить себе й нiби не ма сили
накинуть на себе гнуздечку. Це все одно, що iстеричний смiх, - сказав
Дунiн-Левченко.
- Одже ти чи не правду кажеш. Ще як був вiн в гiмназi©, то чiплявсь з
жартами до сво©х двох менших братiв так, що вони його зненавидiли, й не
говорили з ним, i не здоровкались з ним.
- Це, справдi, якась проява, а не штукар! Я почуваю, що вже чогось не
люблю цi © нахабно© людини, - сказала Галя.
- А вже як розвеселиться та розрегочеться чого, то реготить та
реготить, чи чого, чи й нема, неначе з ним трапилась якась iстерична
хвороба. Я вважаю на цi пароксизми його смiшкiв та жартiв як на щось
хоробливе, - сказав Дунiн-Левченко.
- Мiж нашими усяковими штукарями бува велика рiзнацiя, бо вони не
однаковi, - сказав Радюк.
Не встиг вiн скiнчить сво © розмови, як раптом одчинились дверi i в
кiмнату неначе вплигнув Кованько. Вiн осмiхавсь, пiднявши високо вгору
вуса й верхню повну рожеву губу. Широкi й подовжастi бiлi зуби виставились
усi, нiби на показ, неначе вiн нiс ©х на сво му виду поперед себе й
показував усiм, наче на показ. Галя тiльки й примiтила переднiше, нiж
самого гостя, тi широкi зуби, неначе лопатнi.
- Вечiр добрий, пане господарю! Не ждав, не сподiвавсь? А ми й тут! Чи
ви радi, чи не радi гостевi, а ми вже й тут! - говорив i смiявсь Кованько.
- Радi, радi! Просимо до чаю! Будь гостем в нашiй господi! - просив
Радюк. - А оце рекомендую тобi свою молоденьку жiнку, хуторянку Ганну
Йванiвну Радючку.
- Чув, чув! Я все чую, бо менi бог таке чутке вушко дав зроду, -
говорив Кованько, подаючи Галi руку, i здушив ©© за пальцi так здорово, що
вона трохи не крикнула й не пiдскочила.
- Я радий, дуже радий з вами познайомиться, - промовив Кованько.
- I я рада бачить i знати товаришiв мого чоловiка. Сiдайте ж в нас!
- "Щоб старости сiдали", як приказують в Масюкiвцi, - сказав Радюк.
- Ну, трохи ще рано дбать за старостiв! Треба пiдождать, доки трохи