- Безглуздя! - рiзко запротестував Грубер. - Хiба може на нашiй Землi iснувати зараз хоч одне створiння, що називається "гомо сапiєнс", "розумна людина", яке б не знало, що атомна вiйна насамперед знищить агресора?.. Така людина вже давно повинна була б лiкуватись у божевiльнi.
- Облиште, хай говорить! - урвав його Фратев.
- Так, "Братство сильної руки" готує вiйну! - вперто повторив Северсон. - Дiтрiхсон сказав менi це ясно й вiдверто. Вiн обiцяв менi, що в разi їхньої перемоги я буду таким же володарем, як i вони. Я цього нiколи не прагнув, повiрте менi. Я просто не хотiв зрадити свого праплемiнника i заспокоював себе тим, що, зрештою, переконаю, умовлю його... Але тепер, над домовиною планети Iкс, я з жахом зрозумiв, кого приховував. Я зрозумiв, що про злочин не можна мовчати, бо замовчувати - значить бути спiвучасником злочину... Чопу я так пiзно усвiдомив це?
Я чiтко розрiзняв, - Аленка менi не раз дорiкала за це, - "я" i "ви". Ватсона я пiдозрював у вiдлюдностi, а тим часом iзолювався вiд вас сам. Правда, я виконував свою роботу чесно, але не зжився з вами - i, по сутi, лишився вiдiрваним вiд колективу. Тепер я вже знаю це, але як дорого я заплатив за таку мудрiсть!
Алена обняла його i погладила по волоссю:
- Це нiчого, любий, все вже минуло...
Навратiл недовiрливо похитував головою. Северсон помiтив це. Вiн звiльнився з обiймiв Алени i вигукнув:
- Ви менi не вiрите? Один доказ є у мене в кишенi. Не знаю, правда, що це таке, але певен, що тут щось не гаразд. Iнакше, навiщо б Дiтрiхсон просив мене, щоб я знищив двi коробочки таких ампул? Можу вам їх показати, я заховав їх у себе в каютi, в шухлядi з бiлизною...
Навратiл оглянув ампулку пiд електронним мiкроскопом.
- Негайно заарештувати Дiтрiхсона! Це справдi злочинець! - сказав вiн хрипло. - Наймерзеннiший злочинець! Вiн готував бактерiологiчну вiйну. Погляньте: вiруси мозкового грипу...
Вiн помовчав, щоб перевести дух.
- Яке щастя, друзi, що людство вчасно побачило, в чому криється корiнь зла, i зрозумiло, якою небезпекою є для його iснування капiталiзм та iмперiалiзм! Яке щастя для людства, що у цих злочинцiв вирвано з рук атомну зброю, що Радянський Союз вчасно мобiлiзував народи на бiй за мир... З атомною енергiєю - все одно як з вогнем: вона хороший слуга i страшний господар. Тепер, на щастя, вона тiльки хороший слуга, що дав нам силу для багатьох перемог. Який добробут створили ми з цiєю силою на Землi! Без неї ми сьогоднi не були б тут, у сонячнiй системi, вiддаленiй вiд наших домiвок бiльш як на чотири свiтлових роки... Безумцi, якi в хворобливому прагненнi влади забувають про людянiсть i чеснiсть i навiть втрачають природний iнстинкт самозбереження, повиннi пам'ятати, що той, хто сiє вiтер, збирає бурю! Та буря змете тiльки їх. Людство не допустить, щоб повторився жах минулого. Воно хоче жити спокiйно й мирно i тому безжально знищить кожного злочинця...
I ще один повчальний висновок дають нам цi застережнi сигнали з Всесвiту: у радiсному мирному життi ми перестали бути пильними i обережними. Ми покладались на те, Що пережитки iмперiалiзму назавжди зникли з свiдомостi людей... Як бачите, заспокоюватись зарано... Товаришi, ми повиннi негайно скликати суд i поставити перед ним пiдступного злочинця!
Однак Дiтрiхсона не знайшли нi на атомнiй електростанцiї, де вiн мав чергувати, нi в лабораторiї, нi в його каютi.
***
- Хотiв би я вам, Алено, сказати кiлька одвертих слiв, якщо ми вже випадково лишились на самотi... Пам'ятайте: любов не слiпа i не пасивна. Справжня любов облагороджує людей, робить їх кращими. Ви повиннi були бiльше допомагати Северсоновi... Ну, нiчого, ви все це ще виправите. Все життя у вас попереду.
- Товаришу Навратiл, знаю, що на менi лежить велика провина...
До клубу зайшов Северсон. Навратiл враз пригадав, що має зазирнути до кабiни управлiння, i вийшов. Северсон нахилився до Алени i запитав пошепки:
- Гнiваєшся на мене?
- Дурненький! - посмiхнулась вона. - Навпаки...
- Тi двi коробочки лежали мiж нами, як камiнь... Зачекай хвилинку. Побiжу по них, щоб вони вже бiльш не пекли мене...
- Ходiмо. Я пiду з тобою.
Северсон вiдчинив дверi своєї каюти i зразу ж вискочив назад. На його лiжку, серед розкиданої бiлизни, сидiв Дiтрiхсон. В лiвiй руцi вiн судорожно стискав металеву коробочку, а правою вибирав з неї ампулки i трощив їх об пiдлогу.
- Фаухер, Йонес, Северсон - усi так скiнчите! Замордую вас, як собак! - очi в нього були божевiльнi, виряченi, i вiн весь час тiпався. Iди геть, убивця! - закричав вiн, побачивши Северсона. - Ти знищив планету Iкс!
Коробку з ампулками вiн пошпурив до дверей.
- Збожеволiв! - Северсон сильно причинив за собою дверi i схопив Алену за руку. - Швидше поклич Навратiла!
Алена побiгла. Северсон сперся на дверi, щоб затримати безумця.
Дiтрiхсон кiлька разiв посмикав за ручку i затих. Здавалось, вiн заспокоївся. Та ось дверi раптом широко вiдчинились. Божевiльний вискочив з каюти, наштовхнувся на стiнку, впав. Одразу ж схопився i, не помiчаючи Северсона, побiг до виходу з корабля.
Перш нiж Северсон опам'ятався, Дiтрiхсон вiдчинив дверi шлюзової камери, якi автоматично зачинились за ним, потiм зовнiшнi дверi; вiдштовхнувся i стрибнув у безповiтряний простiр.
Його обличчя й руки вмить залилися кров'ю.
Мертве тiло потонуло в темрявi.
***
- Який вiн гидкий i який жалюгiдний! - тихо сказав Навратiл. - Чи послали вже ви, Северсон, повiдомлення на Землю?
- Так. Повiдомив їх також, що через надзвичайно високий рiвень радiоактивностi приземлитись на планетi Iкс не можемо.
- Для людства i для "Братства сильної руки" це буде серйозною пересторогою. Справдi, застережнi сигнали з Всесвiту, як сказала Алена. Шкода тiльки, що нашi повiдомлення почують аж через чотири роки... А тепер - вперед до сузiр'я Альфа Центавра!
- Зачекайте, товаришу Навратiл, - поклав йому Мак-Гардi руку на плече. - Чи не заждати нам тут деякий час, поки розвiється радiоактивнiсть, а потiм послати вниз допомiжний лiтак з групою дослiдникiв? Ми вивчили б там залишки культури й результати атомної вiйни. Можливо, розкрили б також таємницю смертоносного випромiнювання i збагатили б цим нашу науку.
- Я не згоден з вами, товаришу Мак-Гардi. Безперечно, вони не знали, що таке культура. А потiм, навiщо нам таємниця смертоносних променiв? Що хорошого дало б нам вивчення гiгантського кладовища невiдомого людства?.. Те, що ми знаємо про нього, з нас цiлком досить: воно одержало невигойну рану, бо зловживало атомною енергiєю. Далi йти вже не можна. Тут i наука стоїть на гранi, за яку не скоро сягне.
Вiн увiмкнув вiдеофон i повторив наказ:
- Напрямок на зiрку Альфа Центавра А - вперед!
До кабiни управлiння зайшов Чан-су.
- Я перехопив повiдомлення з Москви. Людство з допомогою атомної енергiї оволодiло погодою на всiй земнiй кулi. Починається наступ на льодовики Пiвденного полюса... Амундсен посилає привiтання Северсону i всiм нам...
Кiнець першої книги
1 Градчани-колишнiй королiвський замок у Празi. Тепер - резиденцiя президента ЧССР. (Тут i далi примiтки перекладачiв).
2 Мала-Страна - район м. Праги. Має вигляд середньовiчного мiста з замками колишнiх дворян.
3 Жижков - робiтничий район м. Праги, де ранiше жила переважно празька бiднота.
4 Петржин - район м. Праги.
- Облиште, хай говорить! - урвав його Фратев.
- Так, "Братство сильної руки" готує вiйну! - вперто повторив Северсон. - Дiтрiхсон сказав менi це ясно й вiдверто. Вiн обiцяв менi, що в разi їхньої перемоги я буду таким же володарем, як i вони. Я цього нiколи не прагнув, повiрте менi. Я просто не хотiв зрадити свого праплемiнника i заспокоював себе тим, що, зрештою, переконаю, умовлю його... Але тепер, над домовиною планети Iкс, я з жахом зрозумiв, кого приховував. Я зрозумiв, що про злочин не можна мовчати, бо замовчувати - значить бути спiвучасником злочину... Чопу я так пiзно усвiдомив це?
Я чiтко розрiзняв, - Аленка менi не раз дорiкала за це, - "я" i "ви". Ватсона я пiдозрював у вiдлюдностi, а тим часом iзолювався вiд вас сам. Правда, я виконував свою роботу чесно, але не зжився з вами - i, по сутi, лишився вiдiрваним вiд колективу. Тепер я вже знаю це, але як дорого я заплатив за таку мудрiсть!
Алена обняла його i погладила по волоссю:
- Це нiчого, любий, все вже минуло...
Навратiл недовiрливо похитував головою. Северсон помiтив це. Вiн звiльнився з обiймiв Алени i вигукнув:
- Ви менi не вiрите? Один доказ є у мене в кишенi. Не знаю, правда, що це таке, але певен, що тут щось не гаразд. Iнакше, навiщо б Дiтрiхсон просив мене, щоб я знищив двi коробочки таких ампул? Можу вам їх показати, я заховав їх у себе в каютi, в шухлядi з бiлизною...
Навратiл оглянув ампулку пiд електронним мiкроскопом.
- Негайно заарештувати Дiтрiхсона! Це справдi злочинець! - сказав вiн хрипло. - Наймерзеннiший злочинець! Вiн готував бактерiологiчну вiйну. Погляньте: вiруси мозкового грипу...
Вiн помовчав, щоб перевести дух.
- Яке щастя, друзi, що людство вчасно побачило, в чому криється корiнь зла, i зрозумiло, якою небезпекою є для його iснування капiталiзм та iмперiалiзм! Яке щастя для людства, що у цих злочинцiв вирвано з рук атомну зброю, що Радянський Союз вчасно мобiлiзував народи на бiй за мир... З атомною енергiєю - все одно як з вогнем: вона хороший слуга i страшний господар. Тепер, на щастя, вона тiльки хороший слуга, що дав нам силу для багатьох перемог. Який добробут створили ми з цiєю силою на Землi! Без неї ми сьогоднi не були б тут, у сонячнiй системi, вiддаленiй вiд наших домiвок бiльш як на чотири свiтлових роки... Безумцi, якi в хворобливому прагненнi влади забувають про людянiсть i чеснiсть i навiть втрачають природний iнстинкт самозбереження, повиннi пам'ятати, що той, хто сiє вiтер, збирає бурю! Та буря змете тiльки їх. Людство не допустить, щоб повторився жах минулого. Воно хоче жити спокiйно й мирно i тому безжально знищить кожного злочинця...
I ще один повчальний висновок дають нам цi застережнi сигнали з Всесвiту: у радiсному мирному життi ми перестали бути пильними i обережними. Ми покладались на те, Що пережитки iмперiалiзму назавжди зникли з свiдомостi людей... Як бачите, заспокоюватись зарано... Товаришi, ми повиннi негайно скликати суд i поставити перед ним пiдступного злочинця!
Однак Дiтрiхсона не знайшли нi на атомнiй електростанцiї, де вiн мав чергувати, нi в лабораторiї, нi в його каютi.
***
- Хотiв би я вам, Алено, сказати кiлька одвертих слiв, якщо ми вже випадково лишились на самотi... Пам'ятайте: любов не слiпа i не пасивна. Справжня любов облагороджує людей, робить їх кращими. Ви повиннi були бiльше допомагати Северсоновi... Ну, нiчого, ви все це ще виправите. Все життя у вас попереду.
- Товаришу Навратiл, знаю, що на менi лежить велика провина...
До клубу зайшов Северсон. Навратiл враз пригадав, що має зазирнути до кабiни управлiння, i вийшов. Северсон нахилився до Алени i запитав пошепки:
- Гнiваєшся на мене?
- Дурненький! - посмiхнулась вона. - Навпаки...
- Тi двi коробочки лежали мiж нами, як камiнь... Зачекай хвилинку. Побiжу по них, щоб вони вже бiльш не пекли мене...
- Ходiмо. Я пiду з тобою.
Северсон вiдчинив дверi своєї каюти i зразу ж вискочив назад. На його лiжку, серед розкиданої бiлизни, сидiв Дiтрiхсон. В лiвiй руцi вiн судорожно стискав металеву коробочку, а правою вибирав з неї ампулки i трощив їх об пiдлогу.
- Фаухер, Йонес, Северсон - усi так скiнчите! Замордую вас, як собак! - очi в нього були божевiльнi, виряченi, i вiн весь час тiпався. Iди геть, убивця! - закричав вiн, побачивши Северсона. - Ти знищив планету Iкс!
Коробку з ампулками вiн пошпурив до дверей.
- Збожеволiв! - Северсон сильно причинив за собою дверi i схопив Алену за руку. - Швидше поклич Навратiла!
Алена побiгла. Северсон сперся на дверi, щоб затримати безумця.
Дiтрiхсон кiлька разiв посмикав за ручку i затих. Здавалось, вiн заспокоївся. Та ось дверi раптом широко вiдчинились. Божевiльний вискочив з каюти, наштовхнувся на стiнку, впав. Одразу ж схопився i, не помiчаючи Северсона, побiг до виходу з корабля.
Перш нiж Северсон опам'ятався, Дiтрiхсон вiдчинив дверi шлюзової камери, якi автоматично зачинились за ним, потiм зовнiшнi дверi; вiдштовхнувся i стрибнув у безповiтряний простiр.
Його обличчя й руки вмить залилися кров'ю.
Мертве тiло потонуло в темрявi.
***
- Який вiн гидкий i який жалюгiдний! - тихо сказав Навратiл. - Чи послали вже ви, Северсон, повiдомлення на Землю?
- Так. Повiдомив їх також, що через надзвичайно високий рiвень радiоактивностi приземлитись на планетi Iкс не можемо.
- Для людства i для "Братства сильної руки" це буде серйозною пересторогою. Справдi, застережнi сигнали з Всесвiту, як сказала Алена. Шкода тiльки, що нашi повiдомлення почують аж через чотири роки... А тепер - вперед до сузiр'я Альфа Центавра!
- Зачекайте, товаришу Навратiл, - поклав йому Мак-Гардi руку на плече. - Чи не заждати нам тут деякий час, поки розвiється радiоактивнiсть, а потiм послати вниз допомiжний лiтак з групою дослiдникiв? Ми вивчили б там залишки культури й результати атомної вiйни. Можливо, розкрили б також таємницю смертоносного випромiнювання i збагатили б цим нашу науку.
- Я не згоден з вами, товаришу Мак-Гардi. Безперечно, вони не знали, що таке культура. А потiм, навiщо нам таємниця смертоносних променiв? Що хорошого дало б нам вивчення гiгантського кладовища невiдомого людства?.. Те, що ми знаємо про нього, з нас цiлком досить: воно одержало невигойну рану, бо зловживало атомною енергiєю. Далi йти вже не можна. Тут i наука стоїть на гранi, за яку не скоро сягне.
Вiн увiмкнув вiдеофон i повторив наказ:
- Напрямок на зiрку Альфа Центавра А - вперед!
До кабiни управлiння зайшов Чан-су.
- Я перехопив повiдомлення з Москви. Людство з допомогою атомної енергiї оволодiло погодою на всiй земнiй кулi. Починається наступ на льодовики Пiвденного полюса... Амундсен посилає привiтання Северсону i всiм нам...
Кiнець першої книги
1 Градчани-колишнiй королiвський замок у Празi. Тепер - резиденцiя президента ЧССР. (Тут i далi примiтки перекладачiв).
2 Мала-Страна - район м. Праги. Має вигляд середньовiчного мiста з замками колишнiх дворян.
3 Жижков - робiтничий район м. Праги, де ранiше жила переважно празька бiднота.
4 Петржин - район м. Праги.