оглядали невдаху-втiкача то зверхньо, то з недоброю цiкавiстю, потiм хтось
в'©дливо запитав, чому ж до Курилiв не добiг...
- Прописати б тобi оце гарячих припарок, - сказав Юрко-циган, командир
загону. - Хiба не зна ш, що за твою втечу всiм нам тепер оцiнки знизять?
- Та ще куди тiкав - до мамино© пазухи, - презирливо скривився Бугор. -
Першу втiкацьку заповiдь порушив... Пiдiйди, я тобi за це по кумполу дам.
Порфирове лiжко, коли вiн наблизився до нього, вже виявилось зайнятим:
сидiла на ньому велика, до вух усмiхнена лялька, вирiзана з картону, з
того самого, що з нього в майстернях школярчата роблять коробки для
тортiв. Сидiла як iронiчний двiйник самого Кульбаки i отим сво©м усмiхом
мовби запитувала: "Ну що, досхочу набiгавсь? Чи ще закортить?"
диний, хто цього вечора виявив Порфировi спiвчуття й розумiння в його
невдачах, роздiлив iз ним гiркоту поразки, був Гена Буткевич, хлопець з
сусiднього лiжка. Тихенький, начитаний, з культурно© сiм'©, аж дивина
бере, як вiн сюди, в це кишло, й потрапив. I тут трима ться скромно,
малопримiтно, тiльки пiсля вiдбою, коли iншi поснули, вiн пошептом озвавсь
до Порфира:
- Я тобi просто заздрю, Кульбако, що ти такий смiливець... Тодi он
товстуна Синьйора Помiдора потовк, тепер ось на таке вiдваживсь... Невже
ти зовсiм не почував страху?
Порфировi згадалось дiдусеве прислiв'я: "Вiдвага мед п' !"- хотiв
навiть повторити його, але скромнiсть щодо сво © особи стримала вiд
похвальби.
- А чого боятися? - сказав Генi. - Ти б теж не забоявся, якби твердо
вирiшив, якби отак поклав собi: пiду на все!
- О Hi! Менi браку смiливостi. Ось навiть Бугровi вiдмовити не можу,
коли вiн вимагав, щоб я листи за нього дiвчатам писав...
Десь в Iзма©лi дiвчина, симпатiя Бугрова, старша за нього, але
оскiльки сам вiн ©й до ладу написати не вмiв, то писаря собi знайшов; i
цей ось iнтелiгентний, безвiдмовний Гена такi нiжнi посланiя складав тiй
незнайомцi вiд iменi грубо© Бугрово© душi.
- А ти не пiддавайся йому, - радить Порфир. - Скажи: не буду, i край.
Хай сам дряпа , коли вже така там у нього любов. На менi вiн не по©де...
- Бути безстрашним - це просто здорово, - шепоче в темрявi Гена. - Без
вагань, без сумнiвiв: вирiшив - зробив.
- Вiдвага мед п' , - таки не втримався Порфир.
Нiхто вже не перешiптувався по кутках, поснуло товариство, лише до цих
двох не йде ще сон. У вiкнi мовби повиднiшало, мабуть, мiсяць iз-за
очеретiв пiднявсь. Фрамуга напiввiдкрита так само, як i минуло© ночi,
тiльки по той бiк вiкна... темний якийсь вiзерунок з'явився, що його вчора
не було. Незрозумiла оздоба у виглядi розгонисто© квiтки чи лози
виноградно©... Дивним видався цей виноград, ця ледь темнiюча рослинна
в'язь за вiкном...
Вiдчувши якусь тривожнiсть, Порфир запитав:
- Гено, що то на вiкнах?
Гена, зiтхнувши, пояснив: решiтки. Грати з металевого пруття. Сьогоднi
©х поначiплювали...
"Ось що всiм ти нам вибiгав", - мовби чулося й те, що Гена з
делiкатностi не сказав. Виявля ться, було це добро десь у схованцi,
тримала його служба режиму в запасi, доки йшла боротьба думок: чiпляти
решiтки на вiкна чи нi? Сьогоднi, коли взялись прилаштовувати пруття,
навiть до скандалу дiйшло, вчитель малювання Берестецький гасав по
подвiр'ю, розмахував руками та кричав:
"Яке блюзнiрство! Отак споганити мо© задуми! З найкращих мо©х ескiзiв
вони взяли собi модель для грат! Квiтку, красу переводять в образ
насильства!" Погрожував, що так цього не залишить, не дозволить собi в
душу плювати, а котрийсь iз тих, що мовчки начiплювали, жартома кинув
згори: "Естетику - в побут!"
Ось таке сталося тут за час Порфирово© вiдсутностi. Вибiгав, виростив
©м виноград з металевого пруття!..
Гена притих, заснув невдовзi, а Порфировi денне збудження ще аж
переблискувало в очах. Знову постала йому вся принизлива сцена на
пристанi, i мама, що бiгла в сльозах, розшаленiла, з криком поспiшаючи
йому на вирятунок. Знову - вкотре вже - зарiкавсь у думцi: нiколи бiльше
не завдаватиме горя та прикрощiв мамi, не буде ©© тиранити бiльш! Можна ж
таки примусити себе по-людському жити, без того, щоб, як чмур який-небудь,
зi збро ю на дiвчат накидатись: "Касу давай!.." Жити з чистою совiстю, як
мама ото казала. Бо нiчого гiршого нема, коли совiсть нечиста, мучитимешся
потiм цiле життя. Бо хiба то життя у ©хнього Хлястика, що хоч сам нiкого й
не вбив, але був при тому, коли його приятелi-бандюги таксиста душили, щоб
виручку забрати. Дорослих бандюг засудили, а цей тут ночами б' ться в
кошмарах, по закутках ни весь час: "Як виросту, однаково мене
розстрiляють. Це мене, мабуть, тiльки тимчасово помилували, доки роки
дiйдуть, а потiм пiдведуть статтю..."
Денне збудження да ться взнаки, лежить хлопець без сну в очах, дума ,
прикида собi рiзне-всяке в умi. То бачить дiдуся на велосипедi, з орликом
на плечi... То мамин схвильований голос чу i вже зовсiм зримо уявля ©©
дiвчинкою маленькою, он вона, хусткою запнута, худенька, пiшла й пiшла
степами у вервечцi таких, як i сама, малолiткiв, що в грязюцi по колiна
чвалають до фронту, мiни протитанковi та важкi снаряди несуть батькам. Бо
вiйна йде, Укра©на визволя ться, а степи розгасли, нiяким тягачам не
пробитись... I ото вони, дрiбнота, вирушають з матерями по холоднiй
багнюцi, пiд дощем, в важкою сво ю, недитячою ношею на плечах... Ноги не
витягнеш з багнюки, i снаряд той аж до землi тебе гне, а з неба лл i лл
безконечним потопним дощем. I коли, знесиленi втомою, попадають десь пiд
лiсосмугою просто в грязюку, на короткий спочинок, тодi круглi мiни та
снаряди кладуть пiд голови i миттю засинають, тулячись до матерiв. Десь
там мiж ними й вона, майбутня мама твоя, в драних чоботях лежала серед
поснулих на снарядах дiвчаток та хлопчикiв, i на все життя ©й
запам'ята ться, як раз у раз нервово здригаються ввi снi дитячi блiдi
обличчя пiд ударами холодних дощових крапель...
XVIII
- Сила може народжуватись, сину, i вiд страждання, - так сказала одного
разу мати Порфировi, i це йому мiцно запам'яталось.
Переболiвши ганьбу поразки, перестраждавши потай пiсля невдало© втечi,
Кульбака знов набирав духу для життя, для долання крутих житт вих
бар' рiв.
У майстернях - ось де, виявля ться, Порфир мiг найбiльше розкритися
сво©ми талантами. До всього з цiкавiстю приглядавсь, на все накидався з
жадiбними розпитками, сто професiй, здавалось, хотiв би набути за день,
щоб одразу все вмiти - i по дереву, й по металу. Зовсiм iнакше почува шся,
коли не з iграшковим, а зi справжнiм iнструментом ма ш справу або коли
пiдпустять тебе до мотора й ти сам уже можеш його ввiмкнути. Це тобi не
забавки, а справжн : джик - i пiшло! З'явля ться внутрiшн переможницьке
почуття вiд цi © влади над технiкою, над моторами та моторчиками, бiля них
мовби дорослiша ш одразу, схожим ста ш на тих, хто, вiльно поклавши руку
на стерно, швидше од вiтру вилiта на раннiх зорях iз Комишанки, щоб десь
на лиманах, на просторiй розлийводi зустрiчати сво© росянi блакитнi
свiтанки.
Порфировi на розлийводи ходу нема. Пiд час перерви можеш хiба що
вибiгти до надбрамно© арки (арка - то дине, що зосталось вiд колишнього
монастиря) й крiзь пруття брами виглянути в потойбiчний пiщаний, аж бiлий
вiд сонця свiт... Ще можеш галаснути тут щодуху, випробувати свiй голос,
бо пiд аркою чудова акустика, хоч концерти влаштовуй... Увечерi по той бiк
муру солов'© витьохкують, повно ©х там у вербах, в ©хнiх зелених тучах, що
вiттям аж на мур налягають. На вечiрнiх лiнiйках, коли хлопцi виходять з
рапортами, солов'©, нiби навмисне, перебивають ©х сво©ми шаленими
витьохками, i коли котрий зiб' ться з рапорту, то причиною вважа ться
солов'©не втручання.
Весна тут недовго трива . Вiдцвiв воронець, облетiли на вiтрах маки
польовi (рано вони зацвiтають i швидко гаснуть), i вже лiто смагляве
вигляда з-за кучугур. Одного дня з радгоспу надiйшло термiнове замовлення
на ящики для черешень. У майстернях тепер цим живуть, усi на черешню
працюють. Операцiя в Порфира нескладна: пiдхопивши ящик, що проплива
перед тобою, ма ш загнати в нього цвях i вiдправити далi сусiдовi. Декому
робота ця зда ться нудною, одноманiтною, а Порфир i в нiй знаходить для
себе смак, бо тут вiн уже нiби серед черешень, в садах, iнструктор по
працi спозира збоку на хлопця з явним задоволенням, при мно йому
дивитись, як спритно, просто-таки артистично оруду молотком лобатий
комишанець, як вiн, пiдхопивши цвях, легким i несхибним ударом, аж з
прицмаком, заганя його в дерево.
I доки на педагогiчних радах у дискусiях ламають списи над тим, який
шлях доцiльнiший: через працю - до знань чи через знання - до працi? -
Кульбака з молотком в зiркiй зосередженостi сто©ть на потоцi, i пильну
пролiтаючу мить, i да по пiвтори, а то й по двi норми щодня.
- Вислужу шся? - глузливо кине iнодi Бугор, проходячи поза спиною. -
Медаль вирiшив заробити?
Кульбаку зараз мало дойма це глузування, йому не до розмов, вiн весь у
ритмах працi, молотком стук та стук! А уява його тим часом уже наповню цi
ящики "мелiтопольською ранньою" та соковитою "жабуле", що ©© - свiжою, ще
в ранковiй росi! - буде в цих ось ящиках перевантажено в лiтаки з адресами
кудись аж за Полярне коло. Заодно випису щедра уява безкоштовнi плацкарти
i самому Порфировi, i вже опиня ться хлопець серед арктичних льодiв, у
товариствi суворих полярникiв чи з рибалками на сейнерах, а звiдти залюбки
перекинеться в синi тропiчнi води, на учбовiм паруснику йде хлопець пiд
напнутими вiтрилами, перетина екватор, i виринають перед ним острови з
пальмами та отим дивовижним хлiбним деревом, що чубукiв з нього вiн i в
Комишанку на станцiю привезе, закладе шкiлку, - ма ж таки вирости хлiбне
дерево й тут, у цих ©хнiх спекотних кучугурах!..
Iнодi трудовий артистизм Кульбаки раптом вiдчував потребу що-небудь
встругнути в лише йому властивому дусi, i тодi Порфир зверта ться до Гени,
свого пiдсусiдка на потоцi:
- Хочеш, покажу фокус?
- Який ще тут фокус?
- Iз зав'язаними очима гвiздки забиватиму.
- Пальцi пооббива ш.
- Зав'язуйте очi.
Зацiкавлене товариство, кинувши дiло, мiцно зав'язу умiльцевi очi
ганчiркою, i вiн, розпалений сво©м незвичайним бажанням, на диво всiх,
справдi починав заганяти цвях за цвяхом в дерев'янi планки ящика, влучав
наослiп кожного по голiвцi, а по пальцях себе - один тiльки раз.
Отакий майстер. З присутнiх тiльки Гена догаду ться, на чи мистецтво
Порфир рiвня ться в цей час, на кого вiн хоче бути схожий ось такий - бог
працi з зав'язаними очима! Дiдусь Порфирiв ще коли працював виноградарем у
радгоспi, зайшов у сутичку з якоюсь комiсi ю при сортуваннi лози. При©жджi
йому: "Ви ж глядiть, не переплутайте, на кожен сорт чiпляйте бирку!", а
Кульбака-старший ©м: "Навiщо бирка? Я вам iз зав'язаними очима скажу, де
який сорт": Для жарту вирiшено було зробити експеримент, i виноградар
справдi з зав'язаними очима, самим тiльки доторком пальцiв визначив ©м
сорок сортiв i жодного разу не помилився! Це родинне мистецтво й мамi
передалось, вона теж це вмi , показу , як фокус, дiвчатам, коли бува у
доброму настро©... Для незнайки виноград увесь однаковий, а вмiлець по
самiй корi пальцями чу , який сорт, бо кора у кожного сорту своя: то
нитчаста, то гладенька, то ребриста, то на нiй луска, мов на рибi... I що
порiвняно з отим виноградарським хистом цвях у дошку загнати слiпма? Та ще
коли ©х безлiч у день заганя ш в одне й те саме мiсце.
Кiнча ться Порфирiв фокус, i вже знову стоять, працюють хлоп'ята, а в
цей час на порозi майстерень з'явля ться Валерiй Iванович i з ним ще
хтось: у дорожнiм плащi, високий, сивочубий. Проти вiкна чiтко виступа
профiль незнайомця, гордовитий, карбований, мов на давнiх монетах.
Зустрiнутi посиленим стукотом-грюкотом, обидва зупинились, вiд порога
оглядають робiтню, когось вишукують поглядами серед стрижених малюкiв, що,
витягнувшись уздовж потоку, зосереджено гамселять молотками по дереву.
Уста в хлопцiв стиснутi, лоби схмуренi, - серйознi всi, жодного
усмiхненого. I гатять, гатять молотками, виказують перед директором свою
трудову ревнiсть. Закошлачена лижна курточка на кожному й лижнi шаровари -
це тут робочий одяг, спецiвка, вона нада юним майстрам однаковостi, - i
з-помiж них не одразу знайдеш, кого шука ш... Стриженi голови, схиленi
пози - все однакове для стороннього ока, кожне стара ться з невiдривною
увагою, з нахмуреним лобом кожне: стук та стук!
Iнструктор наблизився до Гени Бутиевича, що стояв спиною до дверей:
- Гено! Батько до тебе!
Хлопець рвучко озирнувсь: так, батько сто©ть на порозi поруч з
директором. Якусь мить Гена тривожним поглядом дивився на батька, мовби
впiзнаючи його в цьому високому сивочубому чоловiковi, що всмiхнувся
навстрiч, губенята хлопцевi пересмикнулися, як перед плачем, здавалося,
цi © митi вiн кинеться до при©жджого, пiдбiжить, у нiжному забуттi впаде в
його обiйми... Але з хлопцем нiби щось сталося: хмара чужостi враз оповила
його, вiн знову згадав про молоток i, вiдвернувшись, якось аж люто почав
гамселити по цвяхах, нiби нiчого важливiшого за це не було зараз для нього
в життi.
- Гено! Чого ж ти? Бiжи! - штовхнув товариша пiд ребро Порфир.
Проте Гена ще нижче схнюпивсь над ящиками, яких до нього чимало
набiгло, i навiть коли й директор окликнув, хлопець голови не пiдвiв.
Вважайте, мовляв, що не почув за гуркотнявою, чи не маю часу вiдриватися
вiд роботи, чи й просто не хочу йти на розмову з тим, хто мене на мачуху
промiняв!.. Вважайте, як хочете! I спересердя гатив, гатив молотком, що
здавався бiльшим i важчим, нiж був насправдi, - може, тому, що затиснуто
молоток у маленькiй тендiтнiй руцi, зовсiм-бо тоненьке дитяче рученя його
трима !
- Гаразд, хай згодом, - з почуттям нiяковостi мовив Валерiй Iванович до
при©жджого. - Звернiть увагу, як працюють. Яка зосередженiсть, доцiльний
кожен рух. Смак до роботи вiдчули. Ось куди, ми вважа мо, слiд
спрямовувати ©хню агресивнiсть.
Батько намагався приховати свiй стан, однак почувалося, був тяжко
ображений, що син не побажав до нього пiдiйти, вiдверто зневажив його при
всiх. Навiть Кульбака покосився на товариша осудливо: рiдний батько
при©хав, iнший танцював би, а воно... Ах ти ж, деспот малий, тиран
нещасний! - випаявся вiн у думцi.
Буткевич-старший усе ж не спiшив показати синовi спину, як цей показав
йому свою. Погамувавши образу, стояв, спостерiгаючи, як трудиться рiдне
дитя. Просто неймовiрно: вдома не знало, з якого кiнця той цвях забивати,
а тут, бач, взялося за розум, стара ться з усiх сил. Школа, суспiльство
примусили, коли батько не змiг! I, мабуть, це динi лiки для таких,
iншого, певне, нема порятунку. Бо хоч зовнi й тихе це створiння, нiжне,
оранжерейне, але скiльки натерпiлися з ним! Зв'язався з компанi ю
маленьких волоцюг, навiть взимку десь у цистернах ночував... Одначе який
вiн худенький порiвняно з iншими, завжди вiн був кволий здоров'ям...
Дивишся на те рученя, що злилося з важезним молотком, i серце облива ться
кров'ю...
- Я розумiю, вам шкода його, - сказав Валерiй Iванович. - Та нiчого не
вдi ш: iншого виходу нема, тiльки праця. До того ж вони беруться за це
охоче, з класу до майстерень наввипередки бiжать...
Порфир, працюючи, час вiд часу зацiкавлено позиркував на чужого батька
й нiяк не мiг виправдати жорстоко© впертостi, що ©© зараз виявляв такий
нiби завжди Податливий Гена Буткевич. Ех, дурне ти створiння. Та хай би до
Порфира оце з'явивсь той, кого ма ш право назвати татом. Хлопець, мабуть
би, збожеволiв вiд радостi! Нiхто б тодi не посмiв тебе байстрюком
обiзвати... Просто не зна Гена свого щастя. Та ще ж такий батько:
архiтектор, мiста буду , власною "Волгою" привозив сюди Гену здавати i
зараз пригнав хтозна-звiдки, хiба це не доказ, яке почуття ма до сина в
душi! Шкода дивитись, як той нещасний батько терпляче сто©ть на порозi в
запорошенiм плащi, передчасно посивiлий, сумовито пригорблений, а синочок
нiяк не може над ним змилосердитись... Дорожчою за всi вiдзнаки йому була
б одна привiтна синова усмiшка, порух любовi, але цього нема, Гена кроку
не хоче зробити назустрiч сво му щастю. Отак затявся, не може власну
образу, озлобленiсть в собi перемогти. Бо вважа , що пiсля смертi матерi
(вона загинула в автомобiльнiй катастрофi) батько вiдступився вiд нього,
на мачуху промiняв. I хоч як молода мачуха намагалася його приручити, хоч
як задобрювала, добираючи ключик до його душi, в ресторани водила, на
американських гiрках катала, а вiн не спромiгся подолати в собi неприязнь
до не©, перенiсши неприязнь заодно i на батька. Вiд першого класу був
зразковий, самi п'ятiрки приносив додому, а тут збунтувавсь, вийшов з-пiд
контролю, почав з дому тiкати, ще й на батькову роботу перенiс свою дитячу
лють. Одного разу, заслiплений ворожiстю, дiйшов навiть до того, що з
дружками вiтрини потрощив у новому кiнотеатрi, якраз у тому, що батько
проектував. А батькiвська любов великодушна, зла довго не та©ть, усе йому
проща , цiй любовi вичерпу нема...
Стояв, ждав, надiявся, видно, що син таки схаменеться, одума ться,
серце таки ж не кам'яне...
Одначе, так i не дочекавшись уваги вiд сина, при©жджий змушений був
рушити з директором до виходу. Тiльки батько переступив порiг, як Кульбака
накинувсь на Гену:
- Ти що, здурiв? Бiжи! Доганяй! За поли хапай! По©де й не при©де
бiльше!
- Хай ©де! Хай не при©жджа! - аж вискнув iстерично Гена й, пошпуривши
геть молоток, впав на купу стружок у кутку i в безсилому горi розридавсь.
XIX
- Дожитись, що рiдний син тебе не хоче бачити... Як же це так, товаришу
директор? Чому вiн не побажав пiдiйти? Чому почина життя розривом з
людиною, для яко© вiн найдорожче створiння на свiтi?
Повнi очi слiз були в архiтектора, коли вони вийшли з майстерень на
подвiр'я. Всяких сцен надивився Валерiй Iванович при зустрiчах з батьками,
але найтяжче бачити суворi сльози чоловiчi, отакi сльози горя й розпуки...
I людина ж перед ним мужня, вольова. Людина, що вмiв володiти собою.
- Розумiю вас, бо... теж маю сина.
- Невже вiн справдi переконаний, що я йому ворог? - приголомшений щойно
пережитим, не мiг заспоко©тись архiтектор. - Я, власне, знав, що вiн не
бажа мо©х вiдвiдин, вiн менi написав про це, i все ж я повинен був
при©хати. Слово почути, хоч глянути на нього, так чомусь захотiлося - сам
не знаю чому. I ось така зустрiч. Ви ж друг Сухомлинського, в Павлишi
були, школа ваша ма таку добру репутацiю, тож пояснiть менi; звiдки
взялася ця прiрва мiж мною i ним? Невже нiчим не повернути його, не
розтопити лiд?
Вони сiли на лавцi пiд гiллястим платаном, що був посаджений кимось
давно i чудом зберiгся, да тiнь, розкинувши крону посеред подвiр'я.
- Не забувайте: це ж дiти, - заспокiйливо мовив Валерiй Iванович. - У
хлопцiв зараз "кришталевий вiк", як ми кажемо... Тонкий неустояний свiт...
I якщо вiн сьогоднi не прийняв ваших вiдвiдин, не вiдгукнувся вам, то це
зовсiм не означа , що в нього назавжди; зникло синiвське почуття.
- А була ж мiж нами вза модовiра, дружба яка була...
Архiтектор сидiв у задумi, в прибитостi. Валерiй Iванович ще вiд першо©
зустрiчi перейнявся симпатi ю до цi © людини Довелось тодi. порушити
навiть деякi формальностi, коли архiтектор сам привiз здавати синка,
вичерпавши всi власнi засоби впливу. Вже тодi хлопець виказував свою
черствiсть до батька: коли його вiдправляли в карантинi, вiн навiть не
попрощався i, нiби навмисне, залишив на стiльцi в'язанi домашнi рукавички,
як здачу батьковi за все.
Довго слухав того вечора Валерiй Iванович сповiдь архiтектора, i боляче
було чути, як раз у раз зрива ться в стражданнi голос цi © мужньо© людини.
У вiйну був пiлотом, лiтав на винищувачах, пiсля вiйни взявся будувати,
хотiв, щоб i син змалку пройнявся його пристрастю. Батькiвськi зусилля
архiтектора викликали тiльки повагу, про такого не скажеш, що вiн
недостатньо боровся за сво дитя. Коли дiзнався, що хлопця затягу
злочинне товариство, не вагаючись, пожертвував посадою, становищем, сам
попросився перевести його па периферiю, хоч для столичного архiтектора,
зв'язаного, крiм того, роботою на факультетi, пiти на такий крок не так
було просто... Обрав для мешкання одне з пiвденних мiст, сподiваючись, що,
змiнивши мiкросередовище, убереже сина вiд згубного впливу. Одначе
батькова жертва виявилася марною, бо й на новому мiсцi заявилися протоколи
про розтрощенi вiтрини та непоясненне дитяче бродяжництво, яке спонукало
хлопця й тут змiнювати тепло домiвки на ночiвлю десь по шкiльних горищах
та в залiзничних цистернах. Звiсно, теплом батарей не замiниш тепло
сердець, якого шука маленька людина. Та хiба ж бракувало йому
батькiвського тепла, турботи, уваги?
- Були в: нас хвилини iнтимностi, вза морозумiння, - тихо зiзнався
архiтектор i почав згадувати про ту золоту пору життя, коли син, ще зовсiм
маленький, перед сном, бувало, кличе, йди ляж бiля мене, татку, розкажи,
якi ти мiста збуду ш та в яких будинках житимуть люди майбутнього... I
хiба ж не для нього жив, думав, проектував? Усi найкращi пориви душi були
доти нього, на всiй батьковiй працi мовби лежала йому мовчазна посвята...
- Нам, поколiнню, за яким фронти i нестатки, хiба де природно було
бажати, щоб хоч дiти нашi виростали серед краси й комфорту, щоб i душею
були вони кращi за нас! Якщо я проектую кiнотеатри, стадiони, житловi
масиви, якщо день i нiч думаю про отi самi, по-газетному кажучи, сонячнi
мiста майбутнього i навiть беруся зводити ©х, то найперше це для нього,
для таких, як вiн, адже в ньому мо майбуття, моя людська безконечнiсть...
А виявля ться, все це йому нi до чого, вiн чимось iншим живе. Хто мiг
сподiватись, що з нiжних дитячих рук камiнюччя летiтиме у вiкна батькових
новозбудованих кварталiв? Звiдки цей потяг завдати найболючiшо© рани самiй
найближчiй людинi? Звiдки вона взялася, саме ця ваша диявольська "проблема
пiдлiтка"?
Валерiй Iванович посмiхнувсь.
- Проблема ця iсну тисячолiття. Ленiн колись зауважував, що виховання
- категорiя вiчна... I цi нашi клопоти, вони старi як свiт... - У
напiвжартливому тонi Валерiй Iванович почав цитувати когось: - "Ти, який
бродиш без дiла по людних майданах... через те, що ти поводишся не так, як
личить людинi, серце мо мовби обпалено алим вiтром... Сво©м непослухом ти
довiв мене на край могили..." Дума те, хто нарiка на свого безпутного
сина?
- Хто?
- Вiд .шумерiв долина такий зойк. На ©хнiх глиняних табличках знайдене
цей навiки закипiлий батькiвський стогiн... Давнi гиптяни теж нарiкали,
що молодь нiкудишня i що вона погубить свiт. А ви пита те, звiдки наша
"проблема пiдлiтка".
- Чому ж ми так недалеко пiшли вiд шумерiв? Чому цих "трудних" дедалi
бiльша , i то повсюдно, по всiй планетi?
- Я дивлюсь на ще не так песимiстично. Цi "труднi", прикрi, нестерпнi,
вони все ж тiльки винятки серед легiонiв наших славних школярчат. Розумiю,
що батькам "трудних" вiд цього не легше...
- Ну, а причини? Якiсь таки ж ? Може, причиною вiк електронний, вiк
стандартiв, що намага ться стандартизувати й нас самих? Може, це вiн
виклика таке сум'яття духу i цей здебiльшого навiть неусвiдомлений
спротив юних душ - душ, з-помiж нас найтонших i найвразливiших?
- Причини вiдхилень вiд норми щоразу бувають конкретнi. Батькiвське
невмiння чи небажання знайти з дитиною душевний контакт - вiд цього
найчастiше зароджуються всi бурi конфлiктiв та правопорушень...
- Я приймаю це як докiр, - сказав архiтектор, i обличчя його
пересмикнулось, але тiльки на мить, далi йому знов повернувся мужнiй,
переболений спокiй. - Ви ма те право зараз говорити менi будь-що, i я не
зможу вам заперечити. Адже я зазнав поразки. Бiльше того, я сам прийшов до
вас iз цi ю поразкою. Так, не зумiв. дину дитину змушений передати на
довиховання вам, по сутi, стороннiм людям...
"Якi ж ми стороннi! - хотiв був заперечити Валерiй Iванович. - Коли
вашi драми нам спати не дають..." До того ж i в нього вдома теж, зда ться,
поступово, та все ж назрiвав оця клята "проблема пiдлiтка". Син уже такий,
що не вiзьмеш його на коська, не понесеш у себе на ши© в степ надвечiрнiй,
щоб запам'ятав, щоб душею вбирав, як пала за Днiпром трояндовий захiд.
Чомусь дедалi частiше уника твого товариства, кудись бiжить, спiшить,
матерi за всi турботи вiдповiда грубощами... А ти повинен ось тут давати
рецепти, поради iншим... I чим цю людину втiшити в ©©, може, найтяжчому
горi?
- Скажiть, Валерiю Iвановичу, - нахилившись, зазирнув йому в вiчi
архiтектор, - це криза тiльки вiкова? Чи справдi вiн це переросте? Чи
таким i зостанеться - втраченим назавжди?
- Наша професiя велить нам вiрити й надiятись, - сказав пiсля паузи
Валерiй Iванович. - Бо навiть якщо перед тобою iстота дрiбна й нiкчемна,
ти й тодi подумай, що ©© знiкчемнило, спотворило i яка може бути рада. Але
ваш до таких не належить. Гена чутливий, багато в що вмислю ться, вiн не
може бути безнадiйним. Та ось хай вихователька скаже...
До них розгонистою ходою саме наближалась Марися Павлiвна. Пiдiйшла
сердита, рiзко звернулась до вiдвiдувача:
- Це ви батько Гени Буткевича?
- Так, я.
- Чого ви при©хали? Ще бiльш травмувати? Пiсля минулих ваших вiдвiдин у
нього температура пiднялась...
Обличчя архiтектора враз пересмикнулось, як вiд удару, i за мить знов
оповилось споко м витримки. Марися мимоволi задивилась на це обличчя -
блiде, чисте, одухотворене... " в ньому щось мужн , шляхетне, воно
позначене карбом величi..." Не дратував ©© навiть цей сивий чубчик,
пiдстрижений на юнацький манiр... А надто очi: великi, виразистi, вони
були повнi синьо© краси й незникаючо© туги, тiльки вони й виповiдали
Марисi глибоке внутрiшн страждання цi © людини. "Так, ти ма ш право
говорити зi мною навiть таким тоном, - нiби чула вiд нього, - ма ш право й
вигнати мене звiдси, бо я переможений..."
- У нас розмова якраз про Гену, - сказав Валерiй Iванович. - Йому,
зда ться, найбiльше зашкодила на певнiй стадi© слiпа любов батькiв,
зокрема, те, що його вважали вундеркiндом...
- Вiн справдi щедро обдарований, - сказала Марися Павлiвна. - Ви ж
чули, як вiн Шопена виконував, скiльки вкладав душi! - I, запалившись,
розповiла, як уважно стежила за його натхненною грою, за такою багатою
в'©дливо запитав, чому ж до Курилiв не добiг...
- Прописати б тобi оце гарячих припарок, - сказав Юрко-циган, командир
загону. - Хiба не зна ш, що за твою втечу всiм нам тепер оцiнки знизять?
- Та ще куди тiкав - до мамино© пазухи, - презирливо скривився Бугор. -
Першу втiкацьку заповiдь порушив... Пiдiйди, я тобi за це по кумполу дам.
Порфирове лiжко, коли вiн наблизився до нього, вже виявилось зайнятим:
сидiла на ньому велика, до вух усмiхнена лялька, вирiзана з картону, з
того самого, що з нього в майстернях школярчата роблять коробки для
тортiв. Сидiла як iронiчний двiйник самого Кульбаки i отим сво©м усмiхом
мовби запитувала: "Ну що, досхочу набiгавсь? Чи ще закортить?"
диний, хто цього вечора виявив Порфировi спiвчуття й розумiння в його
невдачах, роздiлив iз ним гiркоту поразки, був Гена Буткевич, хлопець з
сусiднього лiжка. Тихенький, начитаний, з культурно© сiм'©, аж дивина
бере, як вiн сюди, в це кишло, й потрапив. I тут трима ться скромно,
малопримiтно, тiльки пiсля вiдбою, коли iншi поснули, вiн пошептом озвавсь
до Порфира:
- Я тобi просто заздрю, Кульбако, що ти такий смiливець... Тодi он
товстуна Синьйора Помiдора потовк, тепер ось на таке вiдваживсь... Невже
ти зовсiм не почував страху?
Порфировi згадалось дiдусеве прислiв'я: "Вiдвага мед п' !"- хотiв
навiть повторити його, але скромнiсть щодо сво © особи стримала вiд
похвальби.
- А чого боятися? - сказав Генi. - Ти б теж не забоявся, якби твердо
вирiшив, якби отак поклав собi: пiду на все!
- О Hi! Менi браку смiливостi. Ось навiть Бугровi вiдмовити не можу,
коли вiн вимагав, щоб я листи за нього дiвчатам писав...
Десь в Iзма©лi дiвчина, симпатiя Бугрова, старша за нього, але
оскiльки сам вiн ©й до ладу написати не вмiв, то писаря собi знайшов; i
цей ось iнтелiгентний, безвiдмовний Гена такi нiжнi посланiя складав тiй
незнайомцi вiд iменi грубо© Бугрово© душi.
- А ти не пiддавайся йому, - радить Порфир. - Скажи: не буду, i край.
Хай сам дряпа , коли вже така там у нього любов. На менi вiн не по©де...
- Бути безстрашним - це просто здорово, - шепоче в темрявi Гена. - Без
вагань, без сумнiвiв: вирiшив - зробив.
- Вiдвага мед п' , - таки не втримався Порфир.
Нiхто вже не перешiптувався по кутках, поснуло товариство, лише до цих
двох не йде ще сон. У вiкнi мовби повиднiшало, мабуть, мiсяць iз-за
очеретiв пiднявсь. Фрамуга напiввiдкрита так само, як i минуло© ночi,
тiльки по той бiк вiкна... темний якийсь вiзерунок з'явився, що його вчора
не було. Незрозумiла оздоба у виглядi розгонисто© квiтки чи лози
виноградно©... Дивним видався цей виноград, ця ледь темнiюча рослинна
в'язь за вiкном...
Вiдчувши якусь тривожнiсть, Порфир запитав:
- Гено, що то на вiкнах?
Гена, зiтхнувши, пояснив: решiтки. Грати з металевого пруття. Сьогоднi
©х поначiплювали...
"Ось що всiм ти нам вибiгав", - мовби чулося й те, що Гена з
делiкатностi не сказав. Виявля ться, було це добро десь у схованцi,
тримала його служба режиму в запасi, доки йшла боротьба думок: чiпляти
решiтки на вiкна чи нi? Сьогоднi, коли взялись прилаштовувати пруття,
навiть до скандалу дiйшло, вчитель малювання Берестецький гасав по
подвiр'ю, розмахував руками та кричав:
"Яке блюзнiрство! Отак споганити мо© задуми! З найкращих мо©х ескiзiв
вони взяли собi модель для грат! Квiтку, красу переводять в образ
насильства!" Погрожував, що так цього не залишить, не дозволить собi в
душу плювати, а котрийсь iз тих, що мовчки начiплювали, жартома кинув
згори: "Естетику - в побут!"
Ось таке сталося тут за час Порфирово© вiдсутностi. Вибiгав, виростив
©м виноград з металевого пруття!..
Гена притих, заснув невдовзi, а Порфировi денне збудження ще аж
переблискувало в очах. Знову постала йому вся принизлива сцена на
пристанi, i мама, що бiгла в сльозах, розшаленiла, з криком поспiшаючи
йому на вирятунок. Знову - вкотре вже - зарiкавсь у думцi: нiколи бiльше
не завдаватиме горя та прикрощiв мамi, не буде ©© тиранити бiльш! Можна ж
таки примусити себе по-людському жити, без того, щоб, як чмур який-небудь,
зi збро ю на дiвчат накидатись: "Касу давай!.." Жити з чистою совiстю, як
мама ото казала. Бо нiчого гiршого нема, коли совiсть нечиста, мучитимешся
потiм цiле життя. Бо хiба то життя у ©хнього Хлястика, що хоч сам нiкого й
не вбив, але був при тому, коли його приятелi-бандюги таксиста душили, щоб
виручку забрати. Дорослих бандюг засудили, а цей тут ночами б' ться в
кошмарах, по закутках ни весь час: "Як виросту, однаково мене
розстрiляють. Це мене, мабуть, тiльки тимчасово помилували, доки роки
дiйдуть, а потiм пiдведуть статтю..."
Денне збудження да ться взнаки, лежить хлопець без сну в очах, дума ,
прикида собi рiзне-всяке в умi. То бачить дiдуся на велосипедi, з орликом
на плечi... То мамин схвильований голос чу i вже зовсiм зримо уявля ©©
дiвчинкою маленькою, он вона, хусткою запнута, худенька, пiшла й пiшла
степами у вервечцi таких, як i сама, малолiткiв, що в грязюцi по колiна
чвалають до фронту, мiни протитанковi та важкi снаряди несуть батькам. Бо
вiйна йде, Укра©на визволя ться, а степи розгасли, нiяким тягачам не
пробитись... I ото вони, дрiбнота, вирушають з матерями по холоднiй
багнюцi, пiд дощем, в важкою сво ю, недитячою ношею на плечах... Ноги не
витягнеш з багнюки, i снаряд той аж до землi тебе гне, а з неба лл i лл
безконечним потопним дощем. I коли, знесиленi втомою, попадають десь пiд
лiсосмугою просто в грязюку, на короткий спочинок, тодi круглi мiни та
снаряди кладуть пiд голови i миттю засинають, тулячись до матерiв. Десь
там мiж ними й вона, майбутня мама твоя, в драних чоботях лежала серед
поснулих на снарядах дiвчаток та хлопчикiв, i на все життя ©й
запам'ята ться, як раз у раз нервово здригаються ввi снi дитячi блiдi
обличчя пiд ударами холодних дощових крапель...
XVIII
- Сила може народжуватись, сину, i вiд страждання, - так сказала одного
разу мати Порфировi, i це йому мiцно запам'яталось.
Переболiвши ганьбу поразки, перестраждавши потай пiсля невдало© втечi,
Кульбака знов набирав духу для життя, для долання крутих житт вих
бар' рiв.
У майстернях - ось де, виявля ться, Порфир мiг найбiльше розкритися
сво©ми талантами. До всього з цiкавiстю приглядавсь, на все накидався з
жадiбними розпитками, сто професiй, здавалось, хотiв би набути за день,
щоб одразу все вмiти - i по дереву, й по металу. Зовсiм iнакше почува шся,
коли не з iграшковим, а зi справжнiм iнструментом ма ш справу або коли
пiдпустять тебе до мотора й ти сам уже можеш його ввiмкнути. Це тобi не
забавки, а справжн : джик - i пiшло! З'явля ться внутрiшн переможницьке
почуття вiд цi © влади над технiкою, над моторами та моторчиками, бiля них
мовби дорослiша ш одразу, схожим ста ш на тих, хто, вiльно поклавши руку
на стерно, швидше од вiтру вилiта на раннiх зорях iз Комишанки, щоб десь
на лиманах, на просторiй розлийводi зустрiчати сво© росянi блакитнi
свiтанки.
Порфировi на розлийводи ходу нема. Пiд час перерви можеш хiба що
вибiгти до надбрамно© арки (арка - то дине, що зосталось вiд колишнього
монастиря) й крiзь пруття брами виглянути в потойбiчний пiщаний, аж бiлий
вiд сонця свiт... Ще можеш галаснути тут щодуху, випробувати свiй голос,
бо пiд аркою чудова акустика, хоч концерти влаштовуй... Увечерi по той бiк
муру солов'© витьохкують, повно ©х там у вербах, в ©хнiх зелених тучах, що
вiттям аж на мур налягають. На вечiрнiх лiнiйках, коли хлопцi виходять з
рапортами, солов'©, нiби навмисне, перебивають ©х сво©ми шаленими
витьохками, i коли котрий зiб' ться з рапорту, то причиною вважа ться
солов'©не втручання.
Весна тут недовго трива . Вiдцвiв воронець, облетiли на вiтрах маки
польовi (рано вони зацвiтають i швидко гаснуть), i вже лiто смагляве
вигляда з-за кучугур. Одного дня з радгоспу надiйшло термiнове замовлення
на ящики для черешень. У майстернях тепер цим живуть, усi на черешню
працюють. Операцiя в Порфира нескладна: пiдхопивши ящик, що проплива
перед тобою, ма ш загнати в нього цвях i вiдправити далi сусiдовi. Декому
робота ця зда ться нудною, одноманiтною, а Порфир i в нiй знаходить для
себе смак, бо тут вiн уже нiби серед черешень, в садах, iнструктор по
працi спозира збоку на хлопця з явним задоволенням, при мно йому
дивитись, як спритно, просто-таки артистично оруду молотком лобатий
комишанець, як вiн, пiдхопивши цвях, легким i несхибним ударом, аж з
прицмаком, заганя його в дерево.
I доки на педагогiчних радах у дискусiях ламають списи над тим, який
шлях доцiльнiший: через працю - до знань чи через знання - до працi? -
Кульбака з молотком в зiркiй зосередженостi сто©ть на потоцi, i пильну
пролiтаючу мить, i да по пiвтори, а то й по двi норми щодня.
- Вислужу шся? - глузливо кине iнодi Бугор, проходячи поза спиною. -
Медаль вирiшив заробити?
Кульбаку зараз мало дойма це глузування, йому не до розмов, вiн весь у
ритмах працi, молотком стук та стук! А уява його тим часом уже наповню цi
ящики "мелiтопольською ранньою" та соковитою "жабуле", що ©© - свiжою, ще
в ранковiй росi! - буде в цих ось ящиках перевантажено в лiтаки з адресами
кудись аж за Полярне коло. Заодно випису щедра уява безкоштовнi плацкарти
i самому Порфировi, i вже опиня ться хлопець серед арктичних льодiв, у
товариствi суворих полярникiв чи з рибалками на сейнерах, а звiдти залюбки
перекинеться в синi тропiчнi води, на учбовiм паруснику йде хлопець пiд
напнутими вiтрилами, перетина екватор, i виринають перед ним острови з
пальмами та отим дивовижним хлiбним деревом, що чубукiв з нього вiн i в
Комишанку на станцiю привезе, закладе шкiлку, - ма ж таки вирости хлiбне
дерево й тут, у цих ©хнiх спекотних кучугурах!..
Iнодi трудовий артистизм Кульбаки раптом вiдчував потребу що-небудь
встругнути в лише йому властивому дусi, i тодi Порфир зверта ться до Гени,
свого пiдсусiдка на потоцi:
- Хочеш, покажу фокус?
- Який ще тут фокус?
- Iз зав'язаними очима гвiздки забиватиму.
- Пальцi пооббива ш.
- Зав'язуйте очi.
Зацiкавлене товариство, кинувши дiло, мiцно зав'язу умiльцевi очi
ганчiркою, i вiн, розпалений сво©м незвичайним бажанням, на диво всiх,
справдi починав заганяти цвях за цвяхом в дерев'янi планки ящика, влучав
наослiп кожного по голiвцi, а по пальцях себе - один тiльки раз.
Отакий майстер. З присутнiх тiльки Гена догаду ться, на чи мистецтво
Порфир рiвня ться в цей час, на кого вiн хоче бути схожий ось такий - бог
працi з зав'язаними очима! Дiдусь Порфирiв ще коли працював виноградарем у
радгоспi, зайшов у сутичку з якоюсь комiсi ю при сортуваннi лози. При©жджi
йому: "Ви ж глядiть, не переплутайте, на кожен сорт чiпляйте бирку!", а
Кульбака-старший ©м: "Навiщо бирка? Я вам iз зав'язаними очима скажу, де
який сорт": Для жарту вирiшено було зробити експеримент, i виноградар
справдi з зав'язаними очима, самим тiльки доторком пальцiв визначив ©м
сорок сортiв i жодного разу не помилився! Це родинне мистецтво й мамi
передалось, вона теж це вмi , показу , як фокус, дiвчатам, коли бува у
доброму настро©... Для незнайки виноград увесь однаковий, а вмiлець по
самiй корi пальцями чу , який сорт, бо кора у кожного сорту своя: то
нитчаста, то гладенька, то ребриста, то на нiй луска, мов на рибi... I що
порiвняно з отим виноградарським хистом цвях у дошку загнати слiпма? Та ще
коли ©х безлiч у день заганя ш в одне й те саме мiсце.
Кiнча ться Порфирiв фокус, i вже знову стоять, працюють хлоп'ята, а в
цей час на порозi майстерень з'явля ться Валерiй Iванович i з ним ще
хтось: у дорожнiм плащi, високий, сивочубий. Проти вiкна чiтко виступа
профiль незнайомця, гордовитий, карбований, мов на давнiх монетах.
Зустрiнутi посиленим стукотом-грюкотом, обидва зупинились, вiд порога
оглядають робiтню, когось вишукують поглядами серед стрижених малюкiв, що,
витягнувшись уздовж потоку, зосереджено гамселять молотками по дереву.
Уста в хлопцiв стиснутi, лоби схмуренi, - серйознi всi, жодного
усмiхненого. I гатять, гатять молотками, виказують перед директором свою
трудову ревнiсть. Закошлачена лижна курточка на кожному й лижнi шаровари -
це тут робочий одяг, спецiвка, вона нада юним майстрам однаковостi, - i
з-помiж них не одразу знайдеш, кого шука ш... Стриженi голови, схиленi
пози - все однакове для стороннього ока, кожне стара ться з невiдривною
увагою, з нахмуреним лобом кожне: стук та стук!
Iнструктор наблизився до Гени Бутиевича, що стояв спиною до дверей:
- Гено! Батько до тебе!
Хлопець рвучко озирнувсь: так, батько сто©ть на порозi поруч з
директором. Якусь мить Гена тривожним поглядом дивився на батька, мовби
впiзнаючи його в цьому високому сивочубому чоловiковi, що всмiхнувся
навстрiч, губенята хлопцевi пересмикнулися, як перед плачем, здавалося,
цi © митi вiн кинеться до при©жджого, пiдбiжить, у нiжному забуттi впаде в
його обiйми... Але з хлопцем нiби щось сталося: хмара чужостi враз оповила
його, вiн знову згадав про молоток i, вiдвернувшись, якось аж люто почав
гамселити по цвяхах, нiби нiчого важливiшого за це не було зараз для нього
в життi.
- Гено! Чого ж ти? Бiжи! - штовхнув товариша пiд ребро Порфир.
Проте Гена ще нижче схнюпивсь над ящиками, яких до нього чимало
набiгло, i навiть коли й директор окликнув, хлопець голови не пiдвiв.
Вважайте, мовляв, що не почув за гуркотнявою, чи не маю часу вiдриватися
вiд роботи, чи й просто не хочу йти на розмову з тим, хто мене на мачуху
промiняв!.. Вважайте, як хочете! I спересердя гатив, гатив молотком, що
здавався бiльшим i важчим, нiж був насправдi, - може, тому, що затиснуто
молоток у маленькiй тендiтнiй руцi, зовсiм-бо тоненьке дитяче рученя його
трима !
- Гаразд, хай згодом, - з почуттям нiяковостi мовив Валерiй Iванович до
при©жджого. - Звернiть увагу, як працюють. Яка зосередженiсть, доцiльний
кожен рух. Смак до роботи вiдчули. Ось куди, ми вважа мо, слiд
спрямовувати ©хню агресивнiсть.
Батько намагався приховати свiй стан, однак почувалося, був тяжко
ображений, що син не побажав до нього пiдiйти, вiдверто зневажив його при
всiх. Навiть Кульбака покосився на товариша осудливо: рiдний батько
при©хав, iнший танцював би, а воно... Ах ти ж, деспот малий, тиран
нещасний! - випаявся вiн у думцi.
Буткевич-старший усе ж не спiшив показати синовi спину, як цей показав
йому свою. Погамувавши образу, стояв, спостерiгаючи, як трудиться рiдне
дитя. Просто неймовiрно: вдома не знало, з якого кiнця той цвях забивати,
а тут, бач, взялося за розум, стара ться з усiх сил. Школа, суспiльство
примусили, коли батько не змiг! I, мабуть, це динi лiки для таких,
iншого, певне, нема порятунку. Бо хоч зовнi й тихе це створiння, нiжне,
оранжерейне, але скiльки натерпiлися з ним! Зв'язався з компанi ю
маленьких волоцюг, навiть взимку десь у цистернах ночував... Одначе який
вiн худенький порiвняно з iншими, завжди вiн був кволий здоров'ям...
Дивишся на те рученя, що злилося з важезним молотком, i серце облива ться
кров'ю...
- Я розумiю, вам шкода його, - сказав Валерiй Iванович. - Та нiчого не
вдi ш: iншого виходу нема, тiльки праця. До того ж вони беруться за це
охоче, з класу до майстерень наввипередки бiжать...
Порфир, працюючи, час вiд часу зацiкавлено позиркував на чужого батька
й нiяк не мiг виправдати жорстоко© впертостi, що ©© зараз виявляв такий
нiби завжди Податливий Гена Буткевич. Ех, дурне ти створiння. Та хай би до
Порфира оце з'явивсь той, кого ма ш право назвати татом. Хлопець, мабуть
би, збожеволiв вiд радостi! Нiхто б тодi не посмiв тебе байстрюком
обiзвати... Просто не зна Гена свого щастя. Та ще ж такий батько:
архiтектор, мiста буду , власною "Волгою" привозив сюди Гену здавати i
зараз пригнав хтозна-звiдки, хiба це не доказ, яке почуття ма до сина в
душi! Шкода дивитись, як той нещасний батько терпляче сто©ть на порозi в
запорошенiм плащi, передчасно посивiлий, сумовито пригорблений, а синочок
нiяк не може над ним змилосердитись... Дорожчою за всi вiдзнаки йому була
б одна привiтна синова усмiшка, порух любовi, але цього нема, Гена кроку
не хоче зробити назустрiч сво му щастю. Отак затявся, не може власну
образу, озлобленiсть в собi перемогти. Бо вважа , що пiсля смертi матерi
(вона загинула в автомобiльнiй катастрофi) батько вiдступився вiд нього,
на мачуху промiняв. I хоч як молода мачуха намагалася його приручити, хоч
як задобрювала, добираючи ключик до його душi, в ресторани водила, на
американських гiрках катала, а вiн не спромiгся подолати в собi неприязнь
до не©, перенiсши неприязнь заодно i на батька. Вiд першого класу був
зразковий, самi п'ятiрки приносив додому, а тут збунтувавсь, вийшов з-пiд
контролю, почав з дому тiкати, ще й на батькову роботу перенiс свою дитячу
лють. Одного разу, заслiплений ворожiстю, дiйшов навiть до того, що з
дружками вiтрини потрощив у новому кiнотеатрi, якраз у тому, що батько
проектував. А батькiвська любов великодушна, зла довго не та©ть, усе йому
проща , цiй любовi вичерпу нема...
Стояв, ждав, надiявся, видно, що син таки схаменеться, одума ться,
серце таки ж не кам'яне...
Одначе, так i не дочекавшись уваги вiд сина, при©жджий змушений був
рушити з директором до виходу. Тiльки батько переступив порiг, як Кульбака
накинувсь на Гену:
- Ти що, здурiв? Бiжи! Доганяй! За поли хапай! По©де й не при©де
бiльше!
- Хай ©де! Хай не при©жджа! - аж вискнув iстерично Гена й, пошпуривши
геть молоток, впав на купу стружок у кутку i в безсилому горi розридавсь.
XIX
- Дожитись, що рiдний син тебе не хоче бачити... Як же це так, товаришу
директор? Чому вiн не побажав пiдiйти? Чому почина життя розривом з
людиною, для яко© вiн найдорожче створiння на свiтi?
Повнi очi слiз були в архiтектора, коли вони вийшли з майстерень на
подвiр'я. Всяких сцен надивився Валерiй Iванович при зустрiчах з батьками,
але найтяжче бачити суворi сльози чоловiчi, отакi сльози горя й розпуки...
I людина ж перед ним мужня, вольова. Людина, що вмiв володiти собою.
- Розумiю вас, бо... теж маю сина.
- Невже вiн справдi переконаний, що я йому ворог? - приголомшений щойно
пережитим, не мiг заспоко©тись архiтектор. - Я, власне, знав, що вiн не
бажа мо©х вiдвiдин, вiн менi написав про це, i все ж я повинен був
при©хати. Слово почути, хоч глянути на нього, так чомусь захотiлося - сам
не знаю чому. I ось така зустрiч. Ви ж друг Сухомлинського, в Павлишi
були, школа ваша ма таку добру репутацiю, тож пояснiть менi; звiдки
взялася ця прiрва мiж мною i ним? Невже нiчим не повернути його, не
розтопити лiд?
Вони сiли на лавцi пiд гiллястим платаном, що був посаджений кимось
давно i чудом зберiгся, да тiнь, розкинувши крону посеред подвiр'я.
- Не забувайте: це ж дiти, - заспокiйливо мовив Валерiй Iванович. - У
хлопцiв зараз "кришталевий вiк", як ми кажемо... Тонкий неустояний свiт...
I якщо вiн сьогоднi не прийняв ваших вiдвiдин, не вiдгукнувся вам, то це
зовсiм не означа , що в нього назавжди; зникло синiвське почуття.
- А була ж мiж нами вза модовiра, дружба яка була...
Архiтектор сидiв у задумi, в прибитостi. Валерiй Iванович ще вiд першо©
зустрiчi перейнявся симпатi ю до цi © людини Довелось тодi. порушити
навiть деякi формальностi, коли архiтектор сам привiз здавати синка,
вичерпавши всi власнi засоби впливу. Вже тодi хлопець виказував свою
черствiсть до батька: коли його вiдправляли в карантинi, вiн навiть не
попрощався i, нiби навмисне, залишив на стiльцi в'язанi домашнi рукавички,
як здачу батьковi за все.
Довго слухав того вечора Валерiй Iванович сповiдь архiтектора, i боляче
було чути, як раз у раз зрива ться в стражданнi голос цi © мужньо© людини.
У вiйну був пiлотом, лiтав на винищувачах, пiсля вiйни взявся будувати,
хотiв, щоб i син змалку пройнявся його пристрастю. Батькiвськi зусилля
архiтектора викликали тiльки повагу, про такого не скажеш, що вiн
недостатньо боровся за сво дитя. Коли дiзнався, що хлопця затягу
злочинне товариство, не вагаючись, пожертвував посадою, становищем, сам
попросився перевести його па периферiю, хоч для столичного архiтектора,
зв'язаного, крiм того, роботою на факультетi, пiти на такий крок не так
було просто... Обрав для мешкання одне з пiвденних мiст, сподiваючись, що,
змiнивши мiкросередовище, убереже сина вiд згубного впливу. Одначе
батькова жертва виявилася марною, бо й на новому мiсцi заявилися протоколи
про розтрощенi вiтрини та непоясненне дитяче бродяжництво, яке спонукало
хлопця й тут змiнювати тепло домiвки на ночiвлю десь по шкiльних горищах
та в залiзничних цистернах. Звiсно, теплом батарей не замiниш тепло
сердець, якого шука маленька людина. Та хiба ж бракувало йому
батькiвського тепла, турботи, уваги?
- Були в: нас хвилини iнтимностi, вза морозумiння, - тихо зiзнався
архiтектор i почав згадувати про ту золоту пору життя, коли син, ще зовсiм
маленький, перед сном, бувало, кличе, йди ляж бiля мене, татку, розкажи,
якi ти мiста збуду ш та в яких будинках житимуть люди майбутнього... I
хiба ж не для нього жив, думав, проектував? Усi найкращi пориви душi були
доти нього, на всiй батьковiй працi мовби лежала йому мовчазна посвята...
- Нам, поколiнню, за яким фронти i нестатки, хiба де природно було
бажати, щоб хоч дiти нашi виростали серед краси й комфорту, щоб i душею
були вони кращi за нас! Якщо я проектую кiнотеатри, стадiони, житловi
масиви, якщо день i нiч думаю про отi самi, по-газетному кажучи, сонячнi
мiста майбутнього i навiть беруся зводити ©х, то найперше це для нього,
для таких, як вiн, адже в ньому мо майбуття, моя людська безконечнiсть...
А виявля ться, все це йому нi до чого, вiн чимось iншим живе. Хто мiг
сподiватись, що з нiжних дитячих рук камiнюччя летiтиме у вiкна батькових
новозбудованих кварталiв? Звiдки цей потяг завдати найболючiшо© рани самiй
найближчiй людинi? Звiдки вона взялася, саме ця ваша диявольська "проблема
пiдлiтка"?
Валерiй Iванович посмiхнувсь.
- Проблема ця iсну тисячолiття. Ленiн колись зауважував, що виховання
- категорiя вiчна... I цi нашi клопоти, вони старi як свiт... - У
напiвжартливому тонi Валерiй Iванович почав цитувати когось: - "Ти, який
бродиш без дiла по людних майданах... через те, що ти поводишся не так, як
личить людинi, серце мо мовби обпалено алим вiтром... Сво©м непослухом ти
довiв мене на край могили..." Дума те, хто нарiка на свого безпутного
сина?
- Хто?
- Вiд .шумерiв долина такий зойк. На ©хнiх глиняних табличках знайдене
цей навiки закипiлий батькiвський стогiн... Давнi гиптяни теж нарiкали,
що молодь нiкудишня i що вона погубить свiт. А ви пита те, звiдки наша
"проблема пiдлiтка".
- Чому ж ми так недалеко пiшли вiд шумерiв? Чому цих "трудних" дедалi
бiльша , i то повсюдно, по всiй планетi?
- Я дивлюсь на ще не так песимiстично. Цi "труднi", прикрi, нестерпнi,
вони все ж тiльки винятки серед легiонiв наших славних школярчат. Розумiю,
що батькам "трудних" вiд цього не легше...
- Ну, а причини? Якiсь таки ж ? Може, причиною вiк електронний, вiк
стандартiв, що намага ться стандартизувати й нас самих? Може, це вiн
виклика таке сум'яття духу i цей здебiльшого навiть неусвiдомлений
спротив юних душ - душ, з-помiж нас найтонших i найвразливiших?
- Причини вiдхилень вiд норми щоразу бувають конкретнi. Батькiвське
невмiння чи небажання знайти з дитиною душевний контакт - вiд цього
найчастiше зароджуються всi бурi конфлiктiв та правопорушень...
- Я приймаю це як докiр, - сказав архiтектор, i обличчя його
пересмикнулось, але тiльки на мить, далi йому знов повернувся мужнiй,
переболений спокiй. - Ви ма те право зараз говорити менi будь-що, i я не
зможу вам заперечити. Адже я зазнав поразки. Бiльше того, я сам прийшов до
вас iз цi ю поразкою. Так, не зумiв. дину дитину змушений передати на
довиховання вам, по сутi, стороннiм людям...
"Якi ж ми стороннi! - хотiв був заперечити Валерiй Iванович. - Коли
вашi драми нам спати не дають..." До того ж i в нього вдома теж, зда ться,
поступово, та все ж назрiвав оця клята "проблема пiдлiтка". Син уже такий,
що не вiзьмеш його на коська, не понесеш у себе на ши© в степ надвечiрнiй,
щоб запам'ятав, щоб душею вбирав, як пала за Днiпром трояндовий захiд.
Чомусь дедалi частiше уника твого товариства, кудись бiжить, спiшить,
матерi за всi турботи вiдповiда грубощами... А ти повинен ось тут давати
рецепти, поради iншим... I чим цю людину втiшити в ©©, може, найтяжчому
горi?
- Скажiть, Валерiю Iвановичу, - нахилившись, зазирнув йому в вiчi
архiтектор, - це криза тiльки вiкова? Чи справдi вiн це переросте? Чи
таким i зостанеться - втраченим назавжди?
- Наша професiя велить нам вiрити й надiятись, - сказав пiсля паузи
Валерiй Iванович. - Бо навiть якщо перед тобою iстота дрiбна й нiкчемна,
ти й тодi подумай, що ©© знiкчемнило, спотворило i яка може бути рада. Але
ваш до таких не належить. Гена чутливий, багато в що вмислю ться, вiн не
може бути безнадiйним. Та ось хай вихователька скаже...
До них розгонистою ходою саме наближалась Марися Павлiвна. Пiдiйшла
сердита, рiзко звернулась до вiдвiдувача:
- Це ви батько Гени Буткевича?
- Так, я.
- Чого ви при©хали? Ще бiльш травмувати? Пiсля минулих ваших вiдвiдин у
нього температура пiднялась...
Обличчя архiтектора враз пересмикнулось, як вiд удару, i за мить знов
оповилось споко м витримки. Марися мимоволi задивилась на це обличчя -
блiде, чисте, одухотворене... " в ньому щось мужн , шляхетне, воно
позначене карбом величi..." Не дратував ©© навiть цей сивий чубчик,
пiдстрижений на юнацький манiр... А надто очi: великi, виразистi, вони
були повнi синьо© краси й незникаючо© туги, тiльки вони й виповiдали
Марисi глибоке внутрiшн страждання цi © людини. "Так, ти ма ш право
говорити зi мною навiть таким тоном, - нiби чула вiд нього, - ма ш право й
вигнати мене звiдси, бо я переможений..."
- У нас розмова якраз про Гену, - сказав Валерiй Iванович. - Йому,
зда ться, найбiльше зашкодила на певнiй стадi© слiпа любов батькiв,
зокрема, те, що його вважали вундеркiндом...
- Вiн справдi щедро обдарований, - сказала Марися Павлiвна. - Ви ж
чули, як вiн Шопена виконував, скiльки вкладав душi! - I, запалившись,
розповiла, як уважно стежила за його натхненною грою, за такою багатою