фiзики, зiщулений, з насмiшкуватими очима чоловiчок.
- Справдi, хай уже як , - сказала Марися Павлiвна. - Спiльно будем
його формувати.
- Посковзнутись не бо©тесь? - посмiхнувся директор.
- Я нiчого не боюсь, - було йому вiдкарбовано.
- Ще раз перекону мось: в малому тiлi - великий дух, - подарував
комплiмент Марисi Павлiвнi довготелесий Берестецький.
- До того ж у вас колега надiйний, - поспiшив нагадати Марисi Павлiвнi
директор i приязно кивнув на Бориса Савовича. Всi перевели погляд на цього
крутов'язого вчорашнього моряка, аж вiн зашарiвся, це з ним часто бував. -
Ви як, Борисе Савовичу, щодо Кульбаки?
- Переку м, - сказав Борис Савович i, помовчавши, додав:-...мечi на
орала.
Це пiдбадьорило й Марисю, вона тепер заговорила впевненiше:
- Цiла ватага вчителiв та не зможемо з одним упоратись? Зрештою, легких
тут нема: iншi теж феномени, усе дисгармонiйнi виплоди цi © атомно©
доби... Найбiльше турбу мене в Кульбацi саме оця рiзка дисгармонiя його
душевного ладу, раптовi спалахи, крайня неврiвноваженiсть... Не влучиш
його. Тiльки-но був перед вами лагiдний, вiдкритий, просто обворожливий, а
за хвилину витi щось таке, що жахнешся. I це при тому, що вiд природи в
нього справдi ж здорова психiчна й нервова конституцiя. Я згодна з
характеристикою, яку нам дали на нього з дитячо© кiмнати мiлiцi© та з
приймальника... Хлопець справля враження натури сво рiдно©, непересiчно©,
як на мiй погляд, iнтелектуально навiть обдаровано©, але ж оце, що вiн
несамовитi вiд найменшого необережного доторку...
- Природна рiч... для нього принаймнi, - сказала Ганна Остапiвна. -
Спробу мо вмислитись у саму психологiю правопорушника, уявити внутрiшнiй
свiт такого маленького забiяки. Бути хулiганом, вимучувати матiр,
бродяжити - це, по-вашому, погано, але ж вiн так не вважа ! Хочете, щоб
мав повагу до старших, мав жалiсть до меншого, хочете, щоб по очах
навчився впiзнавати чи сь страждання i здатен був пройнятись спiвчуттям до
iншого, а навiщо це йому? Коли зручнiше бути розхристанцем, его©стом,
деспотом маленьким... З нашого погляду, поняття його викривленi, але це -
з нашого! В нього ж на все своя мiрка, свiй погляд, так само як i сво
розумiння добра i зла, честi й безчестя... Тож нiчого дивного, що нам,
дорослим, так важко з ними. Всяких уже бачили, ще й не такi були, як цей
ваш Кульбака... Тричi можна посивiти, доки отроки цi переказяться, тож
раджу: набирайтесь терпiння надовго. Прискорювачiв у нашiй працi нема,
педагоговi, як i селекцiонеру, потрiбен час. Постарайтесь викликати свого
феномена на цiлковиту вiдкритiсть душi, хай вiн як матерi чи, може, навiть
бiльше як матерi, довiриться вам з усiм сво©м пота мним... Хай виповiсть
до кiнця усi сво© тривоги, мрi©, а то й внутрiшнi муки, бо ж ©х у дитини
бува не менше, анiж у дорослого, i часом вони ще сильнiшi в пiдлiтка,
анiж у нас, бо загостренi дитячою вразливiстю, надчутливою ранимiстю юно©
душi...
- Справдi, ми ж так мало ще про нього зна мо, - задумалась Марися
Павлiвна. - А може, його чимось тяжко покривджено. Може, ставав жертвою
чи ©сь сваволi, грубощiв, нерозумiння...
- Емоцiйну сльозу над ним пролийте! - вигукнув Тритузний сво©м дужим
хрипкуватим голосом (чи не вiд полину прохрип?). - Та вiн сам - перший
свавiльник i грубiян! Порушником вроджений... У нього вже й хватка
завтрашнього злочинця!
Директор невдоволеним поглядом пригасив запал Тритузного.
- Навiть якби це було й так, - сказав, не пiдвищивши голосу, - ми й
тодi не перестанемо за нього боротись. Iнакше для чого ж ми тут?
Насамперед вiн мусить вiдчути, що потрапив у здоровий, вимогливий, але й
справедливий колектив. I що не для експериментiв потрапив, не в ролi
кролика пiддослiдного, а для науки найглибшо© - науки життя. Антоне
Герасимовичу, до вашо© мудростi волаю: перед нами ж - людина! Хай ще мала,
й запущена, i чимось знiвечена, але людина. Яка ще колись, можливо, й нас
перевершить та в колi друзiв незлобиво посмi ться з наших педагогiчних
зусиль: диваки, мовляв, були, хоча дещо й тямкували. Зумiли все-таки
подолати кризову ситуацiю, вчасно вiдстояли, пiдтримали дитячу чистоту й
непорочнiсть...
- Це вiн для вас - непорочнiсть? - Тритузний мало не зареготав. - Та за
таким уже тюрма плаче, а ви тут розвели; чистота... хвеномен...
дисгармонiя...
Борис Савович дарма що не любив ув'язуватись в подiбнi дискусi©, цього
разу все ж подав голос:
- З такого, по-мо му, скорiше щось путн вийде, анiж з якогось
тихаря-пристосуванця. Горiшок? Ну й що? Хiба це погано?
Валерiй Iванович весело нагадав Тритузному:
- Як ви там казали? Цей вовка за вухо вхопить? А таки вхопить, особливо
вовка вiдсталого... Одне слово, з живчиком та з перчиком хлопець, -
посмiхнувся Валерiй Iванович i знову перейшов на офiцiйний, твердiший тон:
- I хай перед нами справдi дисгармонiйний варiант особистостi, та
вихователi все-таки ми, а вiн тiльки вихованець. Ми озбро нi знаннями,
досвiдом, терплячiстю, зрештою, сво ю небайдужiстю до його долi... В нас
на нього iнструкцiй тисяча i одна... Звичайно, вiн теж не i дрiмав, весь
час до нас пригляда ться: ану, якi ви, мовляв, наставники?.. Чи кожен iз
вас правдивий, стiйкий, | принциповий? Чи не лише на словах, а й на дiлi
бажа те i менi добра? З перших крокiв уже ма мо дати вiдчути йому, що
опинився вiн у колективi людей вимогливих, але й справедливих,
доброзичливих, тактовних... I з цього погляду, я вважаю, ми не зовсiм
педагогiчне повелися з нашим вихованцем пiд час вiдвiдин комiсi©. Зокрема
це стосу ться вас, шановний Антоне Герасимовичу. Вашi деякi припущення
щодо минулого Кульбаки були, м'яко. кажучи, безпiдставнi, отже, й не
педагогiчнi.
- Я в педагоги не пнусь, - сердито вiдказав на цей закид Антон
Герасимович. - А до чого вашi тактовностi ведуть - ось подивiться самi...
В iнтригуючiй мовчанцi вiн добув з кишенi кiтеля якийсь папiрець i,
пiдiйшовши до столу, поклав перед директором:
- Читайте.
Якесь послання на шматинi заяложено© географiчно© карти. Усi притихли,
доки директор вивчав поглядом записку. Веселе щось перемайнуло по обличчю
Валерiя Iвановича, коли вiн дочитав цидулу до кiнця.
- Звiдки це у вас? Начальник режиму буркнув:
- Хтось пiдкинув у дiжурку.
- Ось так починаються анонiмки, - сказав Валерiй Iванович, передаючи
папiрець на ознайомлення Ганнi Остапiвнi.
- А помилок! - вжахнулась вона. - Ну й грамотiй...
- Та що ж там таке? - не втерпiла Марися Павлiвна.
Сво©ми словами Ганна Остапiвна переповiла, що перед, ними донос на
Кульбаку: нiбито вiн погрожував начальниковi режиму якоюсь страшною
помстою - чисто дитяча витiвка...
- А прiзвисько? - нахмурився Тритузний. - Це менi ще прiзвисько носити
вiд поганця!
- Яке ж? - звеселiвши, поцiкавилася Марися Павлiвна.
Ганна Остапiвна, видно, вважала, що розголосити буде неделiкатне щодо
Антона Герасимовича, але Тритузний, буряковiючи вiд обурення, сам
вигукнув:
- Саламур! Цей шмаркач, байстрюк комишанський, Саламуром мене охрестив!
Вчителi розсмiялись.
- Що ж тут образливого? - здивувався пiснолиций вчитель математики. -
Саламур, як вiдомо, це широко вживана серед наших рибалок приправа до
юшки. Щоправда, вельми гостра, часом пересолена, переперчена, але я,
скажiмо, охоче вживав, доки дозволяла печiнка... Саламур - зовсiм не
лайка, нiчого в цьому образливого не бачу.
- Я теж, - пiдкинув Берестецький. - Це ви самi собi уявили, що в його
сприйманнi саламур неодмiнно ма означати щось страшне, пекуче й
нестерпне.
- До того ж кому вони тiльки цих прiзвисьок не налiплюють? - добродушно
сказала Ганна Остапiвна. - Мене ось, скажiмо, Буддою позаочi звуть...
Борис Савович для них - Боцман... Марися Павлiвна - просто Марися, або
Кручена.
- Або ще: Вiдзiгорна! - засмiялась Марися Павлiвна, - А менi це навiть
подоба ться.
- Вам подоба ться, то й носiть! - вигукнув Тритузний. - А я не маю
намiру. В мене законне прiзвище в, воно в наказах фiгурувало, в подяках за
вiдмiнну службу... Тритузний - це Тритузний, а не Саламур, так було й
буде!
Валерiй Iванович, тамуючи усмiшку, спробував заспоко©ти ветерана:
- Пожалiйте себе, Антоне Герасимовичу... Це ж дрiбниця, i чи варто на
не© так бурхливо реагувати?
- Просто гоголiвська iсторiя якась! - з веселою мiною вигукнула Марися
Павлiвна. - Той того обiзвав гусаком, i вже судову тяганину затiяли на
роки... То, може, й ви передайте позов на Кульбаку в нарсуд? З дiтьми
воювати - це ж просто смiшно!
- То хай лiплять, що заманеться? - рiшуче глянув на не© Антон
Герасимович. - А в мене сiм'я! Сини, онуки! В мене пiдлеглi, крiм того!
- ...весь надзирательський состав, - пошепки пiдкинув до колег
Берестецький, але Тритузний, як людина ще доброго слуху, реплiку почув i
закипiв з новою силою.
- А ви ж як думали? - сердито обернувся вiн до патлатого "навчителя
красних мистецтв". - Дисциплiни без авторитету нема - невже цi © азбуки
вас не вчили? I якщо вже в такому закладi начальник режиму буде Саламур,
то ким будете ви? Вони вам отi й патли обсмалять!
I знову - вкотре уже! - заговорив про сво©х синiв: не пiшаки, мовляв,
вони, повага ©м i згори i знизу, а тепер, виходить, дозволити, щоб i на
них прiзвисько перейшло?
- Сини у вас справдi орли, - пiдхвалила Ганна Остапiвна, мабуть, щоб
приспоко©ти, але це тiльки розпалило в Тритузному його батькiвський гонор.
- Бо не панькався з ними! - гримнув вiн. - Не тинялись з транзисторами
по парках до третiх пiвнiв! Як одне так i друге знало: не прийде вчасно
додому, то дiстане по м'якишу - все пiр'я з нього обiб'ю!.. А цього, бач,
недоторканця, пальцем не торкни!
- Тут школа, - нагадав директор. - Бити чи не бити -це шекспiрiвське
питання в нас не iсну , кулачного права не визна м... Не штурханами -
теплом гуманностi бийте ©х, Антоне Герасимовичу...
- Я ж до нього як до людини, - аж застогнав Тритузний. - I в карцер
заходив, iндивiдуально з ним бесiдував, старався отямити окаянну душу. А
вiн, байстрюк, чим вiддячив... Нi, провчити, провчити треба поганця, я
цього так не залишу! I ви також повиннi сво директорське слово сказати...
- Гаразд, - сказав директор i, звертаючись до всiх, додав дiловим
тоном: - Розгляд конфлiктно© справи переноситься на вечiрню лiнiйку.
...А на вечiрнiй лiнiйцi, коли вже горнiст вiдсурмив i струнко завмерли
вишикуванi загони, директор вийшов на середину плацу й, пiднявши в руцi
школярську записку, голосно i нiби навiть весело запитав:
- Чия?
Суцiльне мовчання. Усi погляди - на той клаптик географiчно© карти
(зда ться, шмат Ново© Зеландi©), на те анонiмне посланi , в якому котрийсь
невiдомий, звичайно ж, одразу впiзнав свiй твiр...
- Хто писав?
Нiхто нiчичирк.
Директор перевiв погляд по рядах, зупинив його аж укiнцi, де окремо
стояли карантинники - ще не в формi, ще хто в чiм.
- Впiзнавай i не соромся признатись!
Знов тиша, мовчання.
Потiм хтось запитав iз заднiх рядiв:
- А що в записцi?
Валерiй Iванович пiдняв угору той шматок Ново© Зеландi©:
- В записцi повiдомля ться, що вихованець Кульбака дозволив собi
нешанобливо вiдгукнутись про одного з наших заслужених працiвникiв.
Легковажним прiзвиськом образив лiтню людину - ветерана служби режиму...
Вихованець Кульбака, було таке? Правда це?
шеренги карантинникiв видихнуло глухо:
- Правда...
- Вийди наперед i повтори так, щоб усi чули.
Кульбака залишив стрiй, знехотя вичвалав аж на середину майдану й,
набравши повнi груди повiтря, видмухнув iз себе на всю силу:
- Правда!
- Стiй тут. З тобою буде окрема розмова. Тепер нам треба знати - хто
пiдкинув записку?
Ряди нiмували. Товариство горiло бажанням виявити: хто? Автор, одначе,
не озивався. Директор змушений був знову звернутись до сво©х легiонiв.
- Пояснюю, - голосно звернувся вiн у бiк карантинникiв. - Ми проти
ябедництва! Такi речi в нас не практикуються. Наш колектив вважа , що
доноси принижують людину. I що з донощика, хай навiть малолiтнього, може
згодом вирости хiба що шкурник, пiдлиза й малодух, а не вiрний товариш,
мужнiй громадянин.
Щось прошелестiло по шеренгах - зда ться, сказане сподобалося
вихованцям. Бо хто ж не мрi мати вiрного товариша й самому бути таким!
Але справа не зрушилась, той невiдомий писака й далi волiв залишатися
невiдомим: занишклий, прищух десь у рядах i не дихав. Кульбацi аж язик
свербiв сказати директоровi: "Я знаю хто", - але директора, видно,
цiкавило iнше, йому важливо було, щоб той сам зiзнався. I вiн знову взявся
терпляче розтлумачувати - i бiльшим, i меншим:
- Коли хто хоче зробити яку-небудь заяву, якесь оповiщення, помiтив
щось негiдне за товаришем (курив там у туалетi, чи що), то правило в нас
таке: виходь ось тут на лiнiйцi i перед лицем товариства вiдкрито говори.
Будь ти хоч третьокласник, а зважився сказати слово критики про
восьмикласника, смiливо виходь i, як ото мовиться, рiж йому правду в живi
очi.
- А тодi начувайся, - кинув упiвголоса котрийсь iз малюкiв.
- Помсти не бiйтесь! Якщо хто спробу мститись за вiдкрите, правдиве,
при всiх на майданi сказане слово... Та й не буде помсти. Бо то було б
негiдно мужчини, просто безчесно. Весь колектив стане тодi на твiй
захист... То хто ж писав? Ми, звичайно, ма мо можливiсть виявити, але
хочемо, щоб автор сам зiзнався. Щоб знайшов у собi мужнiсть. Отже, ще раз
питаю: чи творiння?
I тодi з гуртку карантинникiв пискнуло зляканим тоненьким голоском:
- Мо .
- Ти, Карнаух? Виходь на люди.
I ось вiн, пуцьверiнок капловухий, чи не найдрiбнiший з-помiж усiх,
видибу , блiдий з переляку, отетерiло зупиня ться перед директором.
Занедбане, нещасне створiння з гостреньким пiдборiддячком, з гостреньким
пташиним носом. Директор якусь мить дивиться на нього з мовчазним жалем,
потiм, поволi рвучи записку на дрiбненькi шматочки, обернувся до Кульбаки:
- Зна ш такого?
- Ще й як!
- Мiг би ти йому - ось тут прилюдно руку потиснути?
- За що така честь?
- За мужнiсть. За правдивiсть. За те, що знайшов у собi духу зiзнатись!
Кульбака зверхньо глянув на геть знiченого Карнауха, свого шашкового
партнера, що так невдало дебютував на нивi тайнопису, пропiк його поглядом
i аж по тому через силу вичавив iз себе:
- Хай пiдiйде.
Директор, порухом брови пiдбадьоривши Карнауха, звелiв йому:
- Пiдiйди до Кульбаки.
Потупцявшись, поогинавшись, перемагаючи сам себе, Карнаух ступнув
нарештi до Кульбаки i сторожко, наче боячись, що його вкусять, простягнув
навстрiч комишанцевi свою грiшну руку. Порфир, одразу звеселiвши, чiпко
схопив ©© i, на втiху публiцi, смиконув те нещасне рученя так, що Карнаух
мало носом не заорав.
Дружнiм смiхом вiдповiло товариство на цю штукарську витiвку комишанця.
Сказано ж: артист!
IX
А тим часом веснi , веснi ... Вечорами, коли учителi розходяться по
домiвках, iнодi чути скрики птахiв у темному небi - журавлi чи гуси
гомонять, крiзь темряву летять на пiвнiч. Бува , зупиняться вчителi просто
серед вулицi, щоб послухати вiчно бентежливу мову весняного неба, забувши
про час, про всi су тностi дня, стоять притихнувши, проводжають нiмотно
той летючий, мовби сповнений неземно© пристрастi гомiн. Ледве чутний
гелгiт дикого птаства у нiчнiй високостi до кожного з них промовля
по-сво му, чимось розбентежу i кличе кудись...
- Звичайна рiч: птахи летять, а скiльки музики в небi, - задерши
голову, зупиня ться серед колег Берестецький. - I як багато важать для
душi цi уроки гармонi©...
- Вихованцi нашi позбавленi, на жаль, змоги чути цей гелгiт небесний, -
каже пiсля паузи Марися Павлiвна. - Анекдотиками оце десь там розважаються
нишком пiсля вiдбою... I хiба ж не парадокс наш учительський: ми ©м
зароню мо в душi красу свободи i водночас трима мо пiд замком обмежень...
Це послiдовно?
- То що ви пропону те? - запиту зiсохлий, виснажений хворобами
математик. - Пустити, хай розбiжаться? Як отi радгоспнi цигани, що, тiльки
зачувши весну, кидають ковалювати, запрягають сво©х пiвтора коня i гайда в
дорогу...
- А я й тих розумiю. На саму iнодi таке находить, що хоч би й порушити
буденний наш розпис... Хоч би закохатися в кого до безпам'ятi абощо.
- А чому б вам не закохатися в мене? - каже Берестецький, цей патлатий
красень, що давно вже лиця ться до Марисi, щоправда, бiльше жартома.
- В не© ж наречений , - нагаду Ганна Остапiвна. - Хай не такий
баритон, як у вас, але хлопець бравий, з мотоциклом. На край свiту ладен
везти Марисю в кiно, якщо тiльки вона якогось там фiльму забагла. Квiтами
©© осипа ... А чим би ви, Артуре Пилиповичу, могли скрасити життя сво ©
подруги?
- Таж вiн на гiтарi гра й квiти малю , - заступилась за Берестецького
Килина Устимiвна, повногруда дружина викладача математики (вона кухарю в
школi). - В Артура Пилиповича до всього талант, вiн не те, що ми! Тiльки й
дума м, де новий гарнiтур добути...
- Вiзьмусь i я за орнаменти, - озвавсь з удавано ревнивими нотками в
голосi чоловiк Килини Устимiвни. - Квадратуру кола намалюю для вашо©
виставки...
- Намалюйте менi оцю нiч, - каже грайливо до Берестецького Марися
Павлiвна. - Настрiй наш барвами передайте, i нiчну музику неба, i птахiв
отих, що ©х нам не видно... Пiвпланети у темрявi летять i не заблукують,
дорогу знаходять додому, - хiба ж не диво? Iнту©цiя, чи родовий iнстинкт,
чи що там ©х веде?..
I потiм вони далi йдуть широкою вулицею, помiж заснулих будиночкiв,
позаплiтаних виноградами, минають стовпи лiхтарiв, на яких лампочки лиш
де-не-де горять, а iншi знову порозтрощувано, самi склянi гузирi з
патронiв стирчать. Це вже не ©хнiх вихованцiв робота, - ©хнi з-за муру
сюди не дiстануть. Скорiш усього то розважались зразковi, немiченi з
радгоспно© школи, де вчаться й дiти Валерiя Iвановича. Чи й взагалi дiти
тут нi при чому, може, якiсь дорослi лобурi в такий спосiб вiдводили душу
пiсля чайно©.
- I чому не лобом об стiну, а каменюкою по лiхтарях? - каже Килина
Устимiвна. - Поламати, потрощити - звiдки в людинi таке дике бажання?
- Печерний iнстинкт час вiд часу прокида ться, - зiтхнула Ганна
Остапiвна. - Вiн живучий.
- А Марися Павлiвна завзялась будь-що переiнакшити людську природу, -
iронiзу Артур Пилипович. - Погамувати вирiшила оте руйнiвне, агресивне,
що, може, в самих генах закладене... Намiр шляхетний, але ж... Вона до
нього з iдеалом, з свiтильником у темнi надра його душi, а звiдти лiзе з
вилицюватою мордою маленький Герострат...
- Цинiк ви, - каже Марися Павлiвна. - Тiльки з кого смi тесь? Чого вам
i в школу було йти, якщо нема вiри?
- Я не гiрший за iнших, - не образившись, добродушно вiдбороня ться
Берестецький. - Красних мистецтв учу ваших правопорушникiв, ще й шагiстику
менi накинули, - теж не вiдмовляюсь... Чергую, стiнгазету випускаю,
щоденники веду. Ви ось мене критику те, а самi нiяк ради сво му Кульбацi
не дасте, не можете подолати його внутрiшнiй спротив, неконтактнiсть. А я,
до речi, вже його сво©ми орнаментами зацiкавив... Мистецтво - найкращий
педагог!
Марисю при iменi Кульбаки знов пройняло почуття гiркоти. Справдi ж бо,
пiсля тi © сутички не хоче визнавати ©© дикий цей вихованець, не лише на
Тритузного, а мовби й на не© перенiс образу. Неконтактнiсть - це навiть
м'яко сказано... Озлився. Ще й сьогоднi пробувала втовкмачити Кульбацi, що
вчинок його негiдний, що випад проти начальника режиму неприпустимий, але
на всi сво© аргументи тiльки й чула незмиренне: "А чого ж вiн..." В
iнститутi мрiяла про випроби та труднощi педагогiчнi, тож i вимрiяла - ма
©х тепер вдосталь, аж далi нiкуди... Ох, попався iндивiд! I як тiльки
природа вмi лiпити характери, в яких незлiченних варiацiях творить вона
людськi вдачi, нервовi структури, темпераменти... А ти береш на себе
смiливiсть стати ©© спiвтворцем, формувальником душ... Чи не надто
самовпевнено з твого боку? Переiнакшити людину, змiнити в нiй те, що в
первiсних формулах закодовано i, може, визначено наперед? У найдикiшому
поменшити "ступiнь звiрячостi"- ти вiдважу шся на таке?
Ось, нарештi, й директорiв котедж. Бiля хвiртки сто©ть уже, як на
чатах, в накинутiй хустцi Зiна©да Петрiвна, вигляда свого Валерiя
Iвановича. "Панi директорова", як ©© назива Марися Павлiвна. У школi всi
знають, що ревну вона свого мужа до Марисi Павлiвни, i тому, коли
повертаються додому й випаде так, що Валерiй Iванович iде в гуртi, тодi
Марися, пiд'юджена iншими, навмисне бере його пiд руку, ©й самiй теж
неабияке задоволення - пококетувати з директором на очах Зiна©ди Петрiвни,
яка - хай це буде й за пiвнiч - не спить, вистежу iз-за хвiртки, пiдзира
звiдти за подiями з ревнивою зiркiстю...
Помiтивши, що сьогоднi Валерiя Iвановича серед учителiв нема, Зiна©да
Петрiвна стривожу ться:
- А де ж мiй?
I тiльки дiзнавшись, що Валерiй Iванович зоставсь на нiчне чергування,
пiдмiнивши бiолога, в якого розгулялась печiнка, - "панi директорова"
зiтха полегшено, хоча око ревниво когось вишуку у гуртi.
- Зiна©до Петрiвно, я не в школi, я тут, - весело визирку iз-за плеча
Берестецького Марися Павлiвна. - Можете спати спокiйно...
- Стривайте, стривайте, ще й ви взна те, що таке ревнощi, - сумовито
сказала "панi директорова". - Це такий звiр, що людинi, мабуть, до
старостi пощади не дасть.
- Пережиток, - недбало кида Артур Пилипович. - Емоцiйний атавiзм.
- Добре говорити вам, неоженьбi! А ось як закрутить голову котрась iз
Будинку культури, тодi посмi тесь... Звiсно, ревнощi - пережиток,
теоретично це менi зрозумiло, i сама добре ж знаю, що Валерiй Iванович
нiчого такого собi не дозволить, та коли уявлю, як десь там вона, оця
Вiдзiгорна, поведе до нього очима, як крутнеться перед ним на однiй нозi -
ой, не кажiть!.. Бо вона ж не те, що я: бачите, як розтовстiла,
обабилась...
- Зiна©до Петрiвно! Ви красуня, - твердо сказав математик.
- Була, - прикрива молодиця квiтчастою хусткою обличчя. - А зараз, хоч
хлiба зовсiм не ©м, ось так мене розiгнано... Нi вареника ж, нi пирога...
- Тут вiд самого повiтря повнiють, - усмiхнулась Ганна Остапiвна. -
Тiльки Валерiй Iванович у вас чомусь iзсохся...
- Зате вiн ще бiльше тепер схожий на Шандора Петефi, правда ж? -
веселiша Зiна©да Петрiвна. - Колись у гуртожитку нашi дiвчата цю схожiсть
вловили... Вони були певнi, що Валерiй - як бiльшiсть закоханих - i вiршi
потайки пише, виливаючи почуття ось цiй сво©й Беатрiче, ще не розповнiлiй
тодi... Ах, що тiльки не згада ться в такi ночi, коли перелiтнi гуси над
нами так жагуче скрикують, комусь подають голоси!.. Студентськi весни,
кохання, ревнощi, - все наче вчора було... Йому ж аспiрантуру пропонували,
якби був пiшов, давно б уже став кандидатом наук. А тут?
- А тут всi ми його любимо, - каже Марися Павлiвна. - Хiба це менше,
нiж стати кандидатом?
- Усе з нього випива робота, за вашими стриженими зовсiм часу для
сво©х не залиша ться, - тихо скаржиться Зiна©да Петрiвна. - Таня ще
нiчого, а Максим що далi, то гiрше. До урокiв не присилу ш, на трiйки
з'©хав, тiльки транзистор йому на умi, та кiно, та ще гумового човна
купiть... Жахливi сцени влаштову . Оце вона, мабуть, i , пiдлiткова буря?
- Переросте, - заспокою Ганна Остапiвна.
- Вимагач, его©ст пробива ться - ось що страшно, - далi вiдверто
дiлиться наболiлим Зiна©да Петрiвна. - Прибiг, по©в похапцем, дай грошей -
бiжу в кiно. Хлiба й видовищ - цим обмежуються всi бажання. А спробуй
стримати - що вiн тодi витiватиме... Я вже й вiд Валерiя Iвановича це
приховую, бо повернеться зi школи геть виснажений, просто аж шкода його,
такий нервовий став...
- Зате на роботi - спокiй олiмпiйця! - зауважила Марися. - I до жiнок
ставлення лицарське... Нi, котрась таки закоха ться!
Зiна©да Петрiвна розумi , що це жарт, однак хвилю ться. Якби вдень,
було б видно, як пiд квiтчастою хусткою яблучка щiк пашать, рум'янцем
палають. Незабаром учителi рушають, вiддаляючись, тануть в глибинi вулицi,
а ©© постать лиша ться самотньою в темрявi коло хвiртки, на яку вона
схилилась у сво©х клопотах-роздумах... Поступово вчительський гурт меншав,
то один, то другий вiдстав, завернувши до сво © домiвки, а далi пiдуть
Ганна Остапiвна та ©© молодша колега Марися (вона в Ганни Остапiвни
квартиру ), та ще, як завжди, причепиться в провожатi Берестецький, i
вчительки хоч-не-хоч змушенi будуть слухати веселi його теревенi, рiзнi
"пiкантерi©" (його вислiв), що ними вiн сипатиме, доки й виникне з темряви
бiля двору Ганни Остапiвни висока чорна тополя.
- "Нещасне дерево, Шевченкова любове!.."- скаже Ганна Остапiвна рядком
поета i, торкнувшись рукою тополi, зiтхне, i одразу вiдчу ш, що це
зiтхнула солдатська вдова.
Знизу, вiд рiки, тягне прiсною весняною свiжiстю, у березi мiж вербами,
на тьмянiм екранi води, чiтко проступа яко©сь закохано© пари силует.
Тендiтнi, може, навiть старшокласницькi постатi... Глибинно, весняно
клекоче вода, шум течi© наче злива ться з шумом невидимих крил угорi, в
нiчному небi, де, почува ться, птахи летять i летять, - повно там руху
життя й загадковостей одвiчних...
- Друзi мо©, чи вiдчува те ви плин часу? - каже в задумi Ганна
Остапiвна. - Ось так вiн тече, летить мимо вас, i ви на щось сподiва тесь,
а щось неминуче втрача те, i душу вам охоплю смуток вiд неможливостi
зупинити чи бодай затримати цей невблаганний плин... Зовсiм вiн вам
непiдвладний, вiн понад усiм, тiльки й того, що ось у такi ночi його
почува ш...
Х
Ще як займались Порфиром батькiвський комiтет та комiсiя у справах
неповнолiтнiх, мати Порфирова часом кидала ©м, бувши в гнiвi та вiдча©:
- Вiдправте його, мучителя, та тiльки в таку установу, що вдень i вночi
добре охороня ться. Бо втече!
I як у воду дивилась. Бо хоч тiлом Порфир ©© ще й тут, та дух його
шуга хтозна й де, для лету уяви брам не iсну .
На рiзнi способи вда ться до втечi Кульбака. То вiн перекине якiр вiд
човна через мур i з його допомогою вибира ться на волю, то пiдкоп робить з
пiдвалу кочегарки i звiдти пiдземним ходом вибира ться в степ. А то ще в
гумовiм колесi викочувався з територi©, за автобусом услiд. Iнодi занишкне
в кузовi, навантаженiм табуретками, що ©х вихованцi роблять у майстернях,
щоправда, на прохiднiй при перевiрцi втiкача неодмiнно виявляють, i вахтер
наказу : "Ану, вилазь, чоловiче! Ти ж таки жива душа, а не табуретка!" Ще
вiн нагинав ледве не до землi пругку молоденьку яворину, одну з тих, що
ростуть на подвiр'© неподалiк муру, i деревце, вiдпружинивши, вистрiлювало
Кульбаку, шпурляло через загорожу на той бiк, просто в обiйми жаливи,
- Справдi, хай уже як , - сказала Марися Павлiвна. - Спiльно будем
його формувати.
- Посковзнутись не бо©тесь? - посмiхнувся директор.
- Я нiчого не боюсь, - було йому вiдкарбовано.
- Ще раз перекону мось: в малому тiлi - великий дух, - подарував
комплiмент Марисi Павлiвнi довготелесий Берестецький.
- До того ж у вас колега надiйний, - поспiшив нагадати Марисi Павлiвнi
директор i приязно кивнув на Бориса Савовича. Всi перевели погляд на цього
крутов'язого вчорашнього моряка, аж вiн зашарiвся, це з ним часто бував. -
Ви як, Борисе Савовичу, щодо Кульбаки?
- Переку м, - сказав Борис Савович i, помовчавши, додав:-...мечi на
орала.
Це пiдбадьорило й Марисю, вона тепер заговорила впевненiше:
- Цiла ватага вчителiв та не зможемо з одним упоратись? Зрештою, легких
тут нема: iншi теж феномени, усе дисгармонiйнi виплоди цi © атомно©
доби... Найбiльше турбу мене в Кульбацi саме оця рiзка дисгармонiя його
душевного ладу, раптовi спалахи, крайня неврiвноваженiсть... Не влучиш
його. Тiльки-но був перед вами лагiдний, вiдкритий, просто обворожливий, а
за хвилину витi щось таке, що жахнешся. I це при тому, що вiд природи в
нього справдi ж здорова психiчна й нервова конституцiя. Я згодна з
характеристикою, яку нам дали на нього з дитячо© кiмнати мiлiцi© та з
приймальника... Хлопець справля враження натури сво рiдно©, непересiчно©,
як на мiй погляд, iнтелектуально навiть обдаровано©, але ж оце, що вiн
несамовитi вiд найменшого необережного доторку...
- Природна рiч... для нього принаймнi, - сказала Ганна Остапiвна. -
Спробу мо вмислитись у саму психологiю правопорушника, уявити внутрiшнiй
свiт такого маленького забiяки. Бути хулiганом, вимучувати матiр,
бродяжити - це, по-вашому, погано, але ж вiн так не вважа ! Хочете, щоб
мав повагу до старших, мав жалiсть до меншого, хочете, щоб по очах
навчився впiзнавати чи сь страждання i здатен був пройнятись спiвчуттям до
iншого, а навiщо це йому? Коли зручнiше бути розхристанцем, его©стом,
деспотом маленьким... З нашого погляду, поняття його викривленi, але це -
з нашого! В нього ж на все своя мiрка, свiй погляд, так само як i сво
розумiння добра i зла, честi й безчестя... Тож нiчого дивного, що нам,
дорослим, так важко з ними. Всяких уже бачили, ще й не такi були, як цей
ваш Кульбака... Тричi можна посивiти, доки отроки цi переказяться, тож
раджу: набирайтесь терпiння надовго. Прискорювачiв у нашiй працi нема,
педагоговi, як i селекцiонеру, потрiбен час. Постарайтесь викликати свого
феномена на цiлковиту вiдкритiсть душi, хай вiн як матерi чи, може, навiть
бiльше як матерi, довiриться вам з усiм сво©м пота мним... Хай виповiсть
до кiнця усi сво© тривоги, мрi©, а то й внутрiшнi муки, бо ж ©х у дитини
бува не менше, анiж у дорослого, i часом вони ще сильнiшi в пiдлiтка,
анiж у нас, бо загостренi дитячою вразливiстю, надчутливою ранимiстю юно©
душi...
- Справдi, ми ж так мало ще про нього зна мо, - задумалась Марися
Павлiвна. - А може, його чимось тяжко покривджено. Може, ставав жертвою
чи ©сь сваволi, грубощiв, нерозумiння...
- Емоцiйну сльозу над ним пролийте! - вигукнув Тритузний сво©м дужим
хрипкуватим голосом (чи не вiд полину прохрип?). - Та вiн сам - перший
свавiльник i грубiян! Порушником вроджений... У нього вже й хватка
завтрашнього злочинця!
Директор невдоволеним поглядом пригасив запал Тритузного.
- Навiть якби це було й так, - сказав, не пiдвищивши голосу, - ми й
тодi не перестанемо за нього боротись. Iнакше для чого ж ми тут?
Насамперед вiн мусить вiдчути, що потрапив у здоровий, вимогливий, але й
справедливий колектив. I що не для експериментiв потрапив, не в ролi
кролика пiддослiдного, а для науки найглибшо© - науки життя. Антоне
Герасимовичу, до вашо© мудростi волаю: перед нами ж - людина! Хай ще мала,
й запущена, i чимось знiвечена, але людина. Яка ще колись, можливо, й нас
перевершить та в колi друзiв незлобиво посмi ться з наших педагогiчних
зусиль: диваки, мовляв, були, хоча дещо й тямкували. Зумiли все-таки
подолати кризову ситуацiю, вчасно вiдстояли, пiдтримали дитячу чистоту й
непорочнiсть...
- Це вiн для вас - непорочнiсть? - Тритузний мало не зареготав. - Та за
таким уже тюрма плаче, а ви тут розвели; чистота... хвеномен...
дисгармонiя...
Борис Савович дарма що не любив ув'язуватись в подiбнi дискусi©, цього
разу все ж подав голос:
- З такого, по-мо му, скорiше щось путн вийде, анiж з якогось
тихаря-пристосуванця. Горiшок? Ну й що? Хiба це погано?
Валерiй Iванович весело нагадав Тритузному:
- Як ви там казали? Цей вовка за вухо вхопить? А таки вхопить, особливо
вовка вiдсталого... Одне слово, з живчиком та з перчиком хлопець, -
посмiхнувся Валерiй Iванович i знову перейшов на офiцiйний, твердiший тон:
- I хай перед нами справдi дисгармонiйний варiант особистостi, та
вихователi все-таки ми, а вiн тiльки вихованець. Ми озбро нi знаннями,
досвiдом, терплячiстю, зрештою, сво ю небайдужiстю до його долi... В нас
на нього iнструкцiй тисяча i одна... Звичайно, вiн теж не i дрiмав, весь
час до нас пригляда ться: ану, якi ви, мовляв, наставники?.. Чи кожен iз
вас правдивий, стiйкий, | принциповий? Чи не лише на словах, а й на дiлi
бажа те i менi добра? З перших крокiв уже ма мо дати вiдчути йому, що
опинився вiн у колективi людей вимогливих, але й справедливих,
доброзичливих, тактовних... I з цього погляду, я вважаю, ми не зовсiм
педагогiчне повелися з нашим вихованцем пiд час вiдвiдин комiсi©. Зокрема
це стосу ться вас, шановний Антоне Герасимовичу. Вашi деякi припущення
щодо минулого Кульбаки були, м'яко. кажучи, безпiдставнi, отже, й не
педагогiчнi.
- Я в педагоги не пнусь, - сердито вiдказав на цей закид Антон
Герасимович. - А до чого вашi тактовностi ведуть - ось подивiться самi...
В iнтригуючiй мовчанцi вiн добув з кишенi кiтеля якийсь папiрець i,
пiдiйшовши до столу, поклав перед директором:
- Читайте.
Якесь послання на шматинi заяложено© географiчно© карти. Усi притихли,
доки директор вивчав поглядом записку. Веселе щось перемайнуло по обличчю
Валерiя Iвановича, коли вiн дочитав цидулу до кiнця.
- Звiдки це у вас? Начальник режиму буркнув:
- Хтось пiдкинув у дiжурку.
- Ось так починаються анонiмки, - сказав Валерiй Iванович, передаючи
папiрець на ознайомлення Ганнi Остапiвнi.
- А помилок! - вжахнулась вона. - Ну й грамотiй...
- Та що ж там таке? - не втерпiла Марися Павлiвна.
Сво©ми словами Ганна Остапiвна переповiла, що перед, ними донос на
Кульбаку: нiбито вiн погрожував начальниковi режиму якоюсь страшною
помстою - чисто дитяча витiвка...
- А прiзвисько? - нахмурився Тритузний. - Це менi ще прiзвисько носити
вiд поганця!
- Яке ж? - звеселiвши, поцiкавилася Марися Павлiвна.
Ганна Остапiвна, видно, вважала, що розголосити буде неделiкатне щодо
Антона Герасимовича, але Тритузний, буряковiючи вiд обурення, сам
вигукнув:
- Саламур! Цей шмаркач, байстрюк комишанський, Саламуром мене охрестив!
Вчителi розсмiялись.
- Що ж тут образливого? - здивувався пiснолиций вчитель математики. -
Саламур, як вiдомо, це широко вживана серед наших рибалок приправа до
юшки. Щоправда, вельми гостра, часом пересолена, переперчена, але я,
скажiмо, охоче вживав, доки дозволяла печiнка... Саламур - зовсiм не
лайка, нiчого в цьому образливого не бачу.
- Я теж, - пiдкинув Берестецький. - Це ви самi собi уявили, що в його
сприйманнi саламур неодмiнно ма означати щось страшне, пекуче й
нестерпне.
- До того ж кому вони тiльки цих прiзвисьок не налiплюють? - добродушно
сказала Ганна Остапiвна. - Мене ось, скажiмо, Буддою позаочi звуть...
Борис Савович для них - Боцман... Марися Павлiвна - просто Марися, або
Кручена.
- Або ще: Вiдзiгорна! - засмiялась Марися Павлiвна, - А менi це навiть
подоба ться.
- Вам подоба ться, то й носiть! - вигукнув Тритузний. - А я не маю
намiру. В мене законне прiзвище в, воно в наказах фiгурувало, в подяках за
вiдмiнну службу... Тритузний - це Тритузний, а не Саламур, так було й
буде!
Валерiй Iванович, тамуючи усмiшку, спробував заспоко©ти ветерана:
- Пожалiйте себе, Антоне Герасимовичу... Це ж дрiбниця, i чи варто на
не© так бурхливо реагувати?
- Просто гоголiвська iсторiя якась! - з веселою мiною вигукнула Марися
Павлiвна. - Той того обiзвав гусаком, i вже судову тяганину затiяли на
роки... То, може, й ви передайте позов на Кульбаку в нарсуд? З дiтьми
воювати - це ж просто смiшно!
- То хай лiплять, що заманеться? - рiшуче глянув на не© Антон
Герасимович. - А в мене сiм'я! Сини, онуки! В мене пiдлеглi, крiм того!
- ...весь надзирательський состав, - пошепки пiдкинув до колег
Берестецький, але Тритузний, як людина ще доброго слуху, реплiку почув i
закипiв з новою силою.
- А ви ж як думали? - сердито обернувся вiн до патлатого "навчителя
красних мистецтв". - Дисциплiни без авторитету нема - невже цi © азбуки
вас не вчили? I якщо вже в такому закладi начальник режиму буде Саламур,
то ким будете ви? Вони вам отi й патли обсмалять!
I знову - вкотре уже! - заговорив про сво©х синiв: не пiшаки, мовляв,
вони, повага ©м i згори i знизу, а тепер, виходить, дозволити, щоб i на
них прiзвисько перейшло?
- Сини у вас справдi орли, - пiдхвалила Ганна Остапiвна, мабуть, щоб
приспоко©ти, але це тiльки розпалило в Тритузному його батькiвський гонор.
- Бо не панькався з ними! - гримнув вiн. - Не тинялись з транзисторами
по парках до третiх пiвнiв! Як одне так i друге знало: не прийде вчасно
додому, то дiстане по м'якишу - все пiр'я з нього обiб'ю!.. А цього, бач,
недоторканця, пальцем не торкни!
- Тут школа, - нагадав директор. - Бити чи не бити -це шекспiрiвське
питання в нас не iсну , кулачного права не визна м... Не штурханами -
теплом гуманностi бийте ©х, Антоне Герасимовичу...
- Я ж до нього як до людини, - аж застогнав Тритузний. - I в карцер
заходив, iндивiдуально з ним бесiдував, старався отямити окаянну душу. А
вiн, байстрюк, чим вiддячив... Нi, провчити, провчити треба поганця, я
цього так не залишу! I ви також повиннi сво директорське слово сказати...
- Гаразд, - сказав директор i, звертаючись до всiх, додав дiловим
тоном: - Розгляд конфлiктно© справи переноситься на вечiрню лiнiйку.
...А на вечiрнiй лiнiйцi, коли вже горнiст вiдсурмив i струнко завмерли
вишикуванi загони, директор вийшов на середину плацу й, пiднявши в руцi
школярську записку, голосно i нiби навiть весело запитав:
- Чия?
Суцiльне мовчання. Усi погляди - на той клаптик географiчно© карти
(зда ться, шмат Ново© Зеландi©), на те анонiмне посланi , в якому котрийсь
невiдомий, звичайно ж, одразу впiзнав свiй твiр...
- Хто писав?
Нiхто нiчичирк.
Директор перевiв погляд по рядах, зупинив його аж укiнцi, де окремо
стояли карантинники - ще не в формi, ще хто в чiм.
- Впiзнавай i не соромся признатись!
Знов тиша, мовчання.
Потiм хтось запитав iз заднiх рядiв:
- А що в записцi?
Валерiй Iванович пiдняв угору той шматок Ново© Зеландi©:
- В записцi повiдомля ться, що вихованець Кульбака дозволив собi
нешанобливо вiдгукнутись про одного з наших заслужених працiвникiв.
Легковажним прiзвиськом образив лiтню людину - ветерана служби режиму...
Вихованець Кульбака, було таке? Правда це?
шеренги карантинникiв видихнуло глухо:
- Правда...
- Вийди наперед i повтори так, щоб усi чули.
Кульбака залишив стрiй, знехотя вичвалав аж на середину майдану й,
набравши повнi груди повiтря, видмухнув iз себе на всю силу:
- Правда!
- Стiй тут. З тобою буде окрема розмова. Тепер нам треба знати - хто
пiдкинув записку?
Ряди нiмували. Товариство горiло бажанням виявити: хто? Автор, одначе,
не озивався. Директор змушений був знову звернутись до сво©х легiонiв.
- Пояснюю, - голосно звернувся вiн у бiк карантинникiв. - Ми проти
ябедництва! Такi речi в нас не практикуються. Наш колектив вважа , що
доноси принижують людину. I що з донощика, хай навiть малолiтнього, може
згодом вирости хiба що шкурник, пiдлиза й малодух, а не вiрний товариш,
мужнiй громадянин.
Щось прошелестiло по шеренгах - зда ться, сказане сподобалося
вихованцям. Бо хто ж не мрi мати вiрного товариша й самому бути таким!
Але справа не зрушилась, той невiдомий писака й далi волiв залишатися
невiдомим: занишклий, прищух десь у рядах i не дихав. Кульбацi аж язик
свербiв сказати директоровi: "Я знаю хто", - але директора, видно,
цiкавило iнше, йому важливо було, щоб той сам зiзнався. I вiн знову взявся
терпляче розтлумачувати - i бiльшим, i меншим:
- Коли хто хоче зробити яку-небудь заяву, якесь оповiщення, помiтив
щось негiдне за товаришем (курив там у туалетi, чи що), то правило в нас
таке: виходь ось тут на лiнiйцi i перед лицем товариства вiдкрито говори.
Будь ти хоч третьокласник, а зважився сказати слово критики про
восьмикласника, смiливо виходь i, як ото мовиться, рiж йому правду в живi
очi.
- А тодi начувайся, - кинув упiвголоса котрийсь iз малюкiв.
- Помсти не бiйтесь! Якщо хто спробу мститись за вiдкрите, правдиве,
при всiх на майданi сказане слово... Та й не буде помсти. Бо то було б
негiдно мужчини, просто безчесно. Весь колектив стане тодi на твiй
захист... То хто ж писав? Ми, звичайно, ма мо можливiсть виявити, але
хочемо, щоб автор сам зiзнався. Щоб знайшов у собi мужнiсть. Отже, ще раз
питаю: чи творiння?
I тодi з гуртку карантинникiв пискнуло зляканим тоненьким голоском:
- Мо .
- Ти, Карнаух? Виходь на люди.
I ось вiн, пуцьверiнок капловухий, чи не найдрiбнiший з-помiж усiх,
видибу , блiдий з переляку, отетерiло зупиня ться перед директором.
Занедбане, нещасне створiння з гостреньким пiдборiддячком, з гостреньким
пташиним носом. Директор якусь мить дивиться на нього з мовчазним жалем,
потiм, поволi рвучи записку на дрiбненькi шматочки, обернувся до Кульбаки:
- Зна ш такого?
- Ще й як!
- Мiг би ти йому - ось тут прилюдно руку потиснути?
- За що така честь?
- За мужнiсть. За правдивiсть. За те, що знайшов у собi духу зiзнатись!
Кульбака зверхньо глянув на геть знiченого Карнауха, свого шашкового
партнера, що так невдало дебютував на нивi тайнопису, пропiк його поглядом
i аж по тому через силу вичавив iз себе:
- Хай пiдiйде.
Директор, порухом брови пiдбадьоривши Карнауха, звелiв йому:
- Пiдiйди до Кульбаки.
Потупцявшись, поогинавшись, перемагаючи сам себе, Карнаух ступнув
нарештi до Кульбаки i сторожко, наче боячись, що його вкусять, простягнув
навстрiч комишанцевi свою грiшну руку. Порфир, одразу звеселiвши, чiпко
схопив ©© i, на втiху публiцi, смиконув те нещасне рученя так, що Карнаух
мало носом не заорав.
Дружнiм смiхом вiдповiло товариство на цю штукарську витiвку комишанця.
Сказано ж: артист!
IX
А тим часом веснi , веснi ... Вечорами, коли учителi розходяться по
домiвках, iнодi чути скрики птахiв у темному небi - журавлi чи гуси
гомонять, крiзь темряву летять на пiвнiч. Бува , зупиняться вчителi просто
серед вулицi, щоб послухати вiчно бентежливу мову весняного неба, забувши
про час, про всi су тностi дня, стоять притихнувши, проводжають нiмотно
той летючий, мовби сповнений неземно© пристрастi гомiн. Ледве чутний
гелгiт дикого птаства у нiчнiй високостi до кожного з них промовля
по-сво му, чимось розбентежу i кличе кудись...
- Звичайна рiч: птахи летять, а скiльки музики в небi, - задерши
голову, зупиня ться серед колег Берестецький. - I як багато важать для
душi цi уроки гармонi©...
- Вихованцi нашi позбавленi, на жаль, змоги чути цей гелгiт небесний, -
каже пiсля паузи Марися Павлiвна. - Анекдотиками оце десь там розважаються
нишком пiсля вiдбою... I хiба ж не парадокс наш учительський: ми ©м
зароню мо в душi красу свободи i водночас трима мо пiд замком обмежень...
Це послiдовно?
- То що ви пропону те? - запиту зiсохлий, виснажений хворобами
математик. - Пустити, хай розбiжаться? Як отi радгоспнi цигани, що, тiльки
зачувши весну, кидають ковалювати, запрягають сво©х пiвтора коня i гайда в
дорогу...
- А я й тих розумiю. На саму iнодi таке находить, що хоч би й порушити
буденний наш розпис... Хоч би закохатися в кого до безпам'ятi абощо.
- А чому б вам не закохатися в мене? - каже Берестецький, цей патлатий
красень, що давно вже лиця ться до Марисi, щоправда, бiльше жартома.
- В не© ж наречений , - нагаду Ганна Остапiвна. - Хай не такий
баритон, як у вас, але хлопець бравий, з мотоциклом. На край свiту ладен
везти Марисю в кiно, якщо тiльки вона якогось там фiльму забагла. Квiтами
©© осипа ... А чим би ви, Артуре Пилиповичу, могли скрасити життя сво ©
подруги?
- Таж вiн на гiтарi гра й квiти малю , - заступилась за Берестецького
Килина Устимiвна, повногруда дружина викладача математики (вона кухарю в
школi). - В Артура Пилиповича до всього талант, вiн не те, що ми! Тiльки й
дума м, де новий гарнiтур добути...
- Вiзьмусь i я за орнаменти, - озвавсь з удавано ревнивими нотками в
голосi чоловiк Килини Устимiвни. - Квадратуру кола намалюю для вашо©
виставки...
- Намалюйте менi оцю нiч, - каже грайливо до Берестецького Марися
Павлiвна. - Настрiй наш барвами передайте, i нiчну музику неба, i птахiв
отих, що ©х нам не видно... Пiвпланети у темрявi летять i не заблукують,
дорогу знаходять додому, - хiба ж не диво? Iнту©цiя, чи родовий iнстинкт,
чи що там ©х веде?..
I потiм вони далi йдуть широкою вулицею, помiж заснулих будиночкiв,
позаплiтаних виноградами, минають стовпи лiхтарiв, на яких лампочки лиш
де-не-де горять, а iншi знову порозтрощувано, самi склянi гузирi з
патронiв стирчать. Це вже не ©хнiх вихованцiв робота, - ©хнi з-за муру
сюди не дiстануть. Скорiш усього то розважались зразковi, немiченi з
радгоспно© школи, де вчаться й дiти Валерiя Iвановича. Чи й взагалi дiти
тут нi при чому, може, якiсь дорослi лобурi в такий спосiб вiдводили душу
пiсля чайно©.
- I чому не лобом об стiну, а каменюкою по лiхтарях? - каже Килина
Устимiвна. - Поламати, потрощити - звiдки в людинi таке дике бажання?
- Печерний iнстинкт час вiд часу прокида ться, - зiтхнула Ганна
Остапiвна. - Вiн живучий.
- А Марися Павлiвна завзялась будь-що переiнакшити людську природу, -
iронiзу Артур Пилипович. - Погамувати вирiшила оте руйнiвне, агресивне,
що, може, в самих генах закладене... Намiр шляхетний, але ж... Вона до
нього з iдеалом, з свiтильником у темнi надра його душi, а звiдти лiзе з
вилицюватою мордою маленький Герострат...
- Цинiк ви, - каже Марися Павлiвна. - Тiльки з кого смi тесь? Чого вам
i в школу було йти, якщо нема вiри?
- Я не гiрший за iнших, - не образившись, добродушно вiдбороня ться
Берестецький. - Красних мистецтв учу ваших правопорушникiв, ще й шагiстику
менi накинули, - теж не вiдмовляюсь... Чергую, стiнгазету випускаю,
щоденники веду. Ви ось мене критику те, а самi нiяк ради сво му Кульбацi
не дасте, не можете подолати його внутрiшнiй спротив, неконтактнiсть. А я,
до речi, вже його сво©ми орнаментами зацiкавив... Мистецтво - найкращий
педагог!
Марисю при iменi Кульбаки знов пройняло почуття гiркоти. Справдi ж бо,
пiсля тi © сутички не хоче визнавати ©© дикий цей вихованець, не лише на
Тритузного, а мовби й на не© перенiс образу. Неконтактнiсть - це навiть
м'яко сказано... Озлився. Ще й сьогоднi пробувала втовкмачити Кульбацi, що
вчинок його негiдний, що випад проти начальника режиму неприпустимий, але
на всi сво© аргументи тiльки й чула незмиренне: "А чого ж вiн..." В
iнститутi мрiяла про випроби та труднощi педагогiчнi, тож i вимрiяла - ма
©х тепер вдосталь, аж далi нiкуди... Ох, попався iндивiд! I як тiльки
природа вмi лiпити характери, в яких незлiченних варiацiях творить вона
людськi вдачi, нервовi структури, темпераменти... А ти береш на себе
смiливiсть стати ©© спiвтворцем, формувальником душ... Чи не надто
самовпевнено з твого боку? Переiнакшити людину, змiнити в нiй те, що в
первiсних формулах закодовано i, може, визначено наперед? У найдикiшому
поменшити "ступiнь звiрячостi"- ти вiдважу шся на таке?
Ось, нарештi, й директорiв котедж. Бiля хвiртки сто©ть уже, як на
чатах, в накинутiй хустцi Зiна©да Петрiвна, вигляда свого Валерiя
Iвановича. "Панi директорова", як ©© назива Марися Павлiвна. У школi всi
знають, що ревну вона свого мужа до Марисi Павлiвни, i тому, коли
повертаються додому й випаде так, що Валерiй Iванович iде в гуртi, тодi
Марися, пiд'юджена iншими, навмисне бере його пiд руку, ©й самiй теж
неабияке задоволення - пококетувати з директором на очах Зiна©ди Петрiвни,
яка - хай це буде й за пiвнiч - не спить, вистежу iз-за хвiртки, пiдзира
звiдти за подiями з ревнивою зiркiстю...
Помiтивши, що сьогоднi Валерiя Iвановича серед учителiв нема, Зiна©да
Петрiвна стривожу ться:
- А де ж мiй?
I тiльки дiзнавшись, що Валерiй Iванович зоставсь на нiчне чергування,
пiдмiнивши бiолога, в якого розгулялась печiнка, - "панi директорова"
зiтха полегшено, хоча око ревниво когось вишуку у гуртi.
- Зiна©до Петрiвно, я не в школi, я тут, - весело визирку iз-за плеча
Берестецького Марися Павлiвна. - Можете спати спокiйно...
- Стривайте, стривайте, ще й ви взна те, що таке ревнощi, - сумовито
сказала "панi директорова". - Це такий звiр, що людинi, мабуть, до
старостi пощади не дасть.
- Пережиток, - недбало кида Артур Пилипович. - Емоцiйний атавiзм.
- Добре говорити вам, неоженьбi! А ось як закрутить голову котрась iз
Будинку культури, тодi посмi тесь... Звiсно, ревнощi - пережиток,
теоретично це менi зрозумiло, i сама добре ж знаю, що Валерiй Iванович
нiчого такого собi не дозволить, та коли уявлю, як десь там вона, оця
Вiдзiгорна, поведе до нього очима, як крутнеться перед ним на однiй нозi -
ой, не кажiть!.. Бо вона ж не те, що я: бачите, як розтовстiла,
обабилась...
- Зiна©до Петрiвно! Ви красуня, - твердо сказав математик.
- Була, - прикрива молодиця квiтчастою хусткою обличчя. - А зараз, хоч
хлiба зовсiм не ©м, ось так мене розiгнано... Нi вареника ж, нi пирога...
- Тут вiд самого повiтря повнiють, - усмiхнулась Ганна Остапiвна. -
Тiльки Валерiй Iванович у вас чомусь iзсохся...
- Зате вiн ще бiльше тепер схожий на Шандора Петефi, правда ж? -
веселiша Зiна©да Петрiвна. - Колись у гуртожитку нашi дiвчата цю схожiсть
вловили... Вони були певнi, що Валерiй - як бiльшiсть закоханих - i вiршi
потайки пише, виливаючи почуття ось цiй сво©й Беатрiче, ще не розповнiлiй
тодi... Ах, що тiльки не згада ться в такi ночi, коли перелiтнi гуси над
нами так жагуче скрикують, комусь подають голоси!.. Студентськi весни,
кохання, ревнощi, - все наче вчора було... Йому ж аспiрантуру пропонували,
якби був пiшов, давно б уже став кандидатом наук. А тут?
- А тут всi ми його любимо, - каже Марися Павлiвна. - Хiба це менше,
нiж стати кандидатом?
- Усе з нього випива робота, за вашими стриженими зовсiм часу для
сво©х не залиша ться, - тихо скаржиться Зiна©да Петрiвна. - Таня ще
нiчого, а Максим що далi, то гiрше. До урокiв не присилу ш, на трiйки
з'©хав, тiльки транзистор йому на умi, та кiно, та ще гумового човна
купiть... Жахливi сцени влаштову . Оце вона, мабуть, i , пiдлiткова буря?
- Переросте, - заспокою Ганна Остапiвна.
- Вимагач, его©ст пробива ться - ось що страшно, - далi вiдверто
дiлиться наболiлим Зiна©да Петрiвна. - Прибiг, по©в похапцем, дай грошей -
бiжу в кiно. Хлiба й видовищ - цим обмежуються всi бажання. А спробуй
стримати - що вiн тодi витiватиме... Я вже й вiд Валерiя Iвановича це
приховую, бо повернеться зi школи геть виснажений, просто аж шкода його,
такий нервовий став...
- Зате на роботi - спокiй олiмпiйця! - зауважила Марися. - I до жiнок
ставлення лицарське... Нi, котрась таки закоха ться!
Зiна©да Петрiвна розумi , що це жарт, однак хвилю ться. Якби вдень,
було б видно, як пiд квiтчастою хусткою яблучка щiк пашать, рум'янцем
палають. Незабаром учителi рушають, вiддаляючись, тануть в глибинi вулицi,
а ©© постать лиша ться самотньою в темрявi коло хвiртки, на яку вона
схилилась у сво©х клопотах-роздумах... Поступово вчительський гурт меншав,
то один, то другий вiдстав, завернувши до сво © домiвки, а далi пiдуть
Ганна Остапiвна та ©© молодша колега Марися (вона в Ганни Остапiвни
квартиру ), та ще, як завжди, причепиться в провожатi Берестецький, i
вчительки хоч-не-хоч змушенi будуть слухати веселi його теревенi, рiзнi
"пiкантерi©" (його вислiв), що ними вiн сипатиме, доки й виникне з темряви
бiля двору Ганни Остапiвни висока чорна тополя.
- "Нещасне дерево, Шевченкова любове!.."- скаже Ганна Остапiвна рядком
поета i, торкнувшись рукою тополi, зiтхне, i одразу вiдчу ш, що це
зiтхнула солдатська вдова.
Знизу, вiд рiки, тягне прiсною весняною свiжiстю, у березi мiж вербами,
на тьмянiм екранi води, чiтко проступа яко©сь закохано© пари силует.
Тендiтнi, може, навiть старшокласницькi постатi... Глибинно, весняно
клекоче вода, шум течi© наче злива ться з шумом невидимих крил угорi, в
нiчному небi, де, почува ться, птахи летять i летять, - повно там руху
життя й загадковостей одвiчних...
- Друзi мо©, чи вiдчува те ви плин часу? - каже в задумi Ганна
Остапiвна. - Ось так вiн тече, летить мимо вас, i ви на щось сподiва тесь,
а щось неминуче втрача те, i душу вам охоплю смуток вiд неможливостi
зупинити чи бодай затримати цей невблаганний плин... Зовсiм вiн вам
непiдвладний, вiн понад усiм, тiльки й того, що ось у такi ночi його
почува ш...
Х
Ще як займались Порфиром батькiвський комiтет та комiсiя у справах
неповнолiтнiх, мати Порфирова часом кидала ©м, бувши в гнiвi та вiдча©:
- Вiдправте його, мучителя, та тiльки в таку установу, що вдень i вночi
добре охороня ться. Бо втече!
I як у воду дивилась. Бо хоч тiлом Порфир ©© ще й тут, та дух його
шуга хтозна й де, для лету уяви брам не iсну .
На рiзнi способи вда ться до втечi Кульбака. То вiн перекине якiр вiд
човна через мур i з його допомогою вибира ться на волю, то пiдкоп робить з
пiдвалу кочегарки i звiдти пiдземним ходом вибира ться в степ. А то ще в
гумовiм колесi викочувався з територi©, за автобусом услiд. Iнодi занишкне
в кузовi, навантаженiм табуретками, що ©х вихованцi роблять у майстернях,
щоправда, на прохiднiй при перевiрцi втiкача неодмiнно виявляють, i вахтер
наказу : "Ану, вилазь, чоловiче! Ти ж таки жива душа, а не табуретка!" Ще
вiн нагинав ледве не до землi пругку молоденьку яворину, одну з тих, що
ростуть на подвiр'© неподалiк муру, i деревце, вiдпружинивши, вистрiлювало
Кульбаку, шпурляло через загорожу на той бiк, просто в обiйми жаливи,