- Можете уявити, яких сюди нам направляють... Понiвеченi вже та
покрученi, як отой карагач у пустелi... Так уже його крутило та
викручувало житт вими бурями... А мусимо приймати, братись за його
формування. Ох, не просте це дiло - формувати людину...
- I не кожному воно да ться, потрiбен хист i до цього, - узгiдно каже
вiдвiдувачка. - Та ще хто як ставиться до сво © роботи... Вiзьмiть хоч i в
нас, коли вийдемо навеснi на виноградники обрiзати кущi... Один робить це
швидко та якiсно, а iнший - особливо з гастролерiв перелiтних - женеться
лише за заробiтком, ганебний слiд кида позад себе: цiлiсiнькi кущi, якi
йому здалися трудними, геть повикидав, бо легше вiдразу зрiзати цiлий кущ,
анiж думати над тим, як правильно його сформувати.
- Так то ж просто кущi, - вигуку Антон Герасимович, - а нашi кущi - це
живi людськi душi! Юнi ще та незаскорузлi, куди його спряму ш, так воно й
ростиме... Сьогоднi дiти - завтра народ!
- Чомусь погане до дитини само липне, а добре так важко доводиться
прищеплювати, - з сумом сказала Оксана.
- А прищеплю м! - вигукнув начальник режиму. - Хай навiть воно i
кричить, i вiдборсу ться, бо ще не тямить, що добро йому щеплять... Беремо
сюди найтруднiтих, тих, що вже пройшли Крим i Рим, - iнший i дорослий не
бачив того, що воно вже встигло пережити.
- I звiдки в них ця пристрасть до бродяжництва?
- А звiдки - до безглуздого руйнування? Ти зробив, ти цi лiхтарi
поставив, засвiтив, а я поламаю, потрощу, бо менi так хочеться. А якщо до
автобуса, то вскакую першим, захоплюю мiсце бiля вiкна, бо там мо©й особi
при мнiше сидiти, вона хоче вiтерцем обвiватися, а ви грубi, черствi, бо
вимага те, щоб я встав, поступився мiсцем перед кимось старшим... Говоримо
все про пережитки, а воно й нажитки нашi нiчим не кращi... Скiльки ©х
таких розвелося, котрим пошанувати старших зда ться принизливим. Iнодi
навiть у добропоряднiй сiм'© воно раптом ста бездушним вимагачем,
шкурником без совiстi й честi. А батькам? Нема ж тяжчо© кари, нiж кара
дiтьми! Жорстокими, невдячними... Ще на свiтi не жило, а вже набралося
звiдкись диких понять, хамства, нахабства, а нам усе це треба вичавити з
них, як отому письменнику, що по краплi вичавлював iз себе раба. Тiльки
вiн сам iз себе, а цi ще самi не вмiють, мусимо допомогти. Бо нiкому ж не
байдуже, якими вони виростуть, оцi потомки, оцi, що завтра мають нас
замiнити... Дивишся на нього й дума ш собi: ким же ти будеш? Бур'яниною,
шкурником безсовiсним чи людиною, якою пишатиметься народ?
Дедалi бiльше розпалювався Антон Герасимович, i вiдвiдувачцi до душi
був цей його щирий пал, звертався до не© вже не просто один з вартових, що
стережуть хлоп'ят, а наметикований педагог, який багато чого спостерiг у
життi i близько прийма до серця долю цих трудних малолiткiв, що потрапили
за браму. Вже чула вона вiд нього мудреннi слова про агресивнiсть натури
пiдлiтка, i про дисгармонiю поведiнки, i про те, як обережно треба
торкатись до пуп'янка ще не розквiтло© дитячо© душi... Мабуть би, занiмiла
в подивi педагогiчна рада, почувши, якими термiнами тут оперу зараз Антон
Герасимович...
- Бува , розводять дискусi©, чим краще виховувати: любов'ю чи страхом?
- дедалi збудженiше вiв Антон Герасимович. - А по-мо му, i тим, i тим...
Бо плакатиме наша педагогiка, коли тiльки по голiвцi гладитимем, так само
як i тодi, коли тiльки ремiнь над ним свистить... Адже воно тодi скритним
ста , хова ться, причини його настро©в уже для нас невiдомi... Крик,
сльози, лють, тiкав свiт за очi, а ми й не здогаду мось, чого воно
казиться. А його, може, хтось покривдив, може, мати його замiж вдруге або
втрете виходить, i воно стражда вiд цього, ревну , - у такому вiцi дитячi
ревнощi страшнi, воно на все здатне...
"А я ж його, як доведе, теж лякаю, що вийду замiж, ви©ду кудись", - з
жалем подумала Порфирова мати i знову з надi ю i пошаною дивилась на
Антона Герасимовича. Адже цей чоловiк, здавалося ©й, у спромозi дати щодо
сина справжню пораду, видно, вiн наскрiзь бачить сво©х пiдопiчних, чита ,
мов розгорнуту книгу, ©хнi дитячi правопорушницькi душi. З вигляду
простий, навiть грубуватий, не одразу вгада ш у ньому аж он якого вченого
чоловiка, що, як на ©© думку, мiг би бути й доктором вiдповiдних наук.
Недарма ж ото бiля нього книга така серйозна, у шкiрi... Анiтрохи зараз не
шкодувала Оксана, що вiддала коханого синочка сюди, на вишкiл цим
досвiдченим, терплячим i вимогливим людям.
- У вас, мабуть, теж дiти? - запитала.
- У мене й онуки, - з гордiстю посмiхнувся Тритузний. - Так, зна те,
швидко все змигнуло. Життя, воно не сто©ть на однiй нозi, мчить i мчить
вперед, мов по©зд пасажирський: одних висадить, iнших набере, та й далi,
далi... Мало хто й помiтить, кого лишили на цiм полустанку, а хто новий
сiв... Ще наче вчора був молодим, до дiвчат лицявся... Бо хоч i бiднi
були, зате веселi, спiвучi, виходимо, було, увечерi в плавню, на човнах
ката мось, купальськi розводимо вогнi... До пiзньо© ночi спiви та гуки...
Ех, не спiвайте, пiвнi, не вменшайте ночi!.. А тепер уже й плавнiв тих
нема, i русалок усiх рiчковi ракети розполохали, не гойдаються на вербах
ночами...
Говорив це Анiон Герасимович з настро м, бо чомусь хотiлося постати
йому в очах вiдвiдувачки людиною, якiй поетичнiсть не чужа i думки яко©
сягають далеко поза цi мури.
- А я ж вашi плавнi сама корчувала, - сумовито всмiхнулася жiнка. -
Може, якраз тi, де ваша молодiсть зi спiвами при мiсяцi ходила...
Промовчав Антон Герасимович, задумливо дивився в принишклий на столi
телефонний апарат.
- люди, - сказав нарештi, - що мало чим цiкавляться, я ©х
дрiбнодухами чи й зовсiм пустодухами назвав би... Одним днем живе, як та
качка: ряски нахапавсь, воло набив i чого йому ще... На©дений, напитий,
пiвлiтра на столi, а в кутку телевiзор з футболом, можна цiлий вечiр
сидьма сидiти до нього прикутим... А ми б не хотiли, щоб нашi вихованцi
такими виростали. Людинi замало качиного щастя!..
Голос Тритузного лунав гучно, пiднесено, i таким його й застала Марися
Павлiвна, що зненацька влетiла до прохiдно© чимось збуджена,
розхвильована, напалена сонцем польовим. Десь була, десь ©здила, вбрана
по-святковому, в мiнi-спiдничцi, хоч така вiльнiсть i суперечить шкiльним
правилам... Вона вже, видно, бiльше почува себе десь там, на сво©й
"Бригантинi", якою зараз тiльки й живо. З вiдвiдувачкою привiтно
перекинулась словом, Порфира, мовляв, ви тепер не впiзна те, i пiсля цього
одразу до Антона Герасимовича з сво ю радiстю:
- На аеродромi була! здила з Ганною Остапiвною сина ©© зустрiчати!.. А
лiтак затримався, десь у Прибалтицi нiбито гроза не пускала...
I за кожним словом оченята ©й яскрiлись, блищали, i голос бринiв
незвично, як бува тодi, коли людину переповню почуття яко©сь пота мно©
радостi, почуття велике й нестримне... "Так наче сво щастя зустрiла", - з
присмутком дивилась на не© Оксана, що одразу мовби пригасла в присутностi
вчительки, мовби злиняла перед ©© яскравою молодiстю. Щось сталося, це ж
видно по нiй, хоч вона, може, й сама ще не розгадала свого почуття... А
вiд нього й красива... Чому кохання завжди красиве? Чому злоба завжди
потворна?
Марися, рiшуче вiдсунувши телефон, присiла на край стола, виставивши
стрункi сво© ноженята, i все щебетала до Антона Герасимовича. Яська, сина
Ганни Остапiвни (Ясько - iм'я яке чудне!), вона вже, виявля ться,
запросила виступити бiля вогнища на вiдкриттi лiтнього табору, хай про ту
свою конвенцiю розповiсть, про шторми та айсберги, таке юним бригантинцям
тiльки подай, вони будуть у захватi!.. Збуджено дзвенiв, переливався той
щебет молодого щастя, а вiдвiдувачка, схилившись, сидiла з пучечком
волошок притихло, i, якби дано було читати Марисi ©© думки, мабуть,
прочитала б: "З усiх кра©н найкраща кра©на - Юнiсть. Але хто вiдплив вiд
©© сонячних берегiв, тому назад нема вороття. Нема таких кораблiв, нема
таких бригантин, щоб туди повернули... Хiба що пiсня iнколи занесе людину
в той край на сво©х нестарiючих крилах..."
З сумовитим усмiхом простягнула волошки Марисi:
- Це вам... За те, що клопочетесь мо©м розбишакою... Чи, може, вiн уже
чемнiший став? Який вiн зараз? - допитувалась мати з надi ю.
Марисi, видно, не легко було на це вiдповiсти. Протягом останнього часу
рiзним бачила хлопця: i бешкетно-веселим, що ладен очi виштрикувати, i до
слiпоти озлобленим, грубим, а зараз частiш усього бачить... задумливим.
Iнодi ©© аж тривога бере: про що вiн? Чого ото лоба схмурю ? Просто
посерйознiшав? Адже це якраз той перiод, коли дитина почина узагальнювати
явища, починав вловлювати якiсь доти ©й не доступнi закономiрностi
життя... А може, й iншi причини тих його задумувань... Дехто з колег
вважа , що треба ©м не давати замислюватись у цьому кризовому
переростковому вiцi, бо думка пiдлiтка неодмiнно шугатиме вбiк, кудись у
пороки, вади, в грiхи!.. Адже таке ©х чимось принаджу , викликав нездорову
цiкавiсть... Останнiм часом хлопець трохи присмирнiв, вiд думки про втечу
вже, зда ться, вiдмовивсь, змирився з долею. Виховательку така
упокоренiсть аж непоко©ть: чи не надломилось щось у ньому, чи не
перестарались, бува, у спiльному педагогiчному натиску на його дитячу волю
та психiку, чи не став притуплюватись у ньому самий iнстинкт свободи, чи
як там його назвати? Але про цi сво© сумнiви Марися не стала говорити
матерi, навпаки, приспоко©ла ©©, що Порфир вирiвню ться, особливо в працi,
тут вiн просто вiртуоз!..
- Однак трудове умiльство - це для нас iще не все, - говорила Марися
Павлiвна. - Наша мета - щоб син повернувся до вас внутрiшньо оновленою
людиною, щоб не глухим був до матерi, не безсердечним... Ми вiримо, що вiн
за все оцiнить вас, пройметься чи, може, й пройнявся вже почуттям
синiвсько© вiдданостi, почуттям гордостi за матiр... А будуть глибокими цi
почуття, то буде й здатнiсть iти на подвиг...
- Дивлюся на вас i думаю; така ви молода i згодились пiти на чужих
дiтей, взяти на себе клопоти з найтруднiшими...
- А вони вже менi не чужi, - всмiхнулась Марися. - Тут волi-неволi
порiднишся... Тепер можу зiзнатися: не раз до слiз доводив, думалось
навiть часом: геть кину школу, до дiдька всiх вас! В очi штрика те, пiд
партами лазите, витiвками сво©ми до краю вимордову те... Ну, а потiм
втяглася... мабуть, загартувалась, - додала iронiчно.
Ще й ще могла б розповiсти, як почувалась, коли воно тебе обража ,
геройству перед тобою, ©житься, колючиться, а ти мусиш терпiти,
стримувати себе, бо за всiм цим уловлю ш дитячу його невлаштованiсть,
шука ш способу знеболити його прихований бiль... Уже i вночi сто©ш над
його лiжком, слуха ш дихання неспокiйне, стогiн якийсь, i серце тво
розшарпу ться вiд невiдання та невмiння допомогти... Ось тодi, зда ться, й
вiдчула вперше в собi не просто випускницю, яка прийшла дослiджувати
звихнутих, найтруднiших, вистежувати, якою вироста людина в режимi
напiвсвободи, гiршою чи кращою ста (щось таке блукало в головi, коли
подалася сюди), нi, серед цих терзань та нервувань якраз i прийшло до тебе
педагогiчне прозрiння, i ти справдi вiдчула в собi вияви того, що звуть
покликанням, вiдчула в собi не службiстку казенну, а вчительку майбутнiх
громадян, виховательку з серцем, з душею, з пристрастю, з темпераментом...
Сидячи на рiжечку стола, Марися раз у раз ловила на собi погляди
вiдвiдувачки i сама уважно розглядала ©©, бо хотiлось би ©й глибше
проникнути в душу людини, котра знала Вiльну Любов, знала спалах шаленства
i зараз, може, й потерпа за це... Свiдомо знехтувала умовностi, з власно©
волi пiшла! Цим вона тепер найбiльше й зацiкавлювала Марисю. "Вона пiшла
за сво©м почуттям, за силою пристрастi, а ти? Ти - чи змогла б?"
Щоб зробити якусь при мнiсть виноградарцi, сказала ©й:
- Ми й вас запросимо на вогнище до наших табiрних...
- А мене за що? За якi айсберги?
- За що? - примружилась учителька. - Завдяки вам однi ю пустелею буде
менше на планетi! Саму природу робите досконалiшою, вносите в не© розум i
душу, а ви пита те за що... Росте там, де не росло, родить там, де не
родило - хiба ж про це не варто буде нашим послухати? Те, чим ви сьогоднi
займа тесь, завтра взагалi, може, буде найважливiшим у життi...
З черешень мали ось-ось повернутись. Антон Герасимович, глянувши на
годинник, повiдомив про це.
Мати в нервовiй напрузi стала прислухатися, чи не пiд'©жджа шкiльний
автобус до брами. Радiсно й бентежно уявлялося ©й, як вискочить з автобуса
©© ненаглядний тиранчик, лобатий, засмаглий на тому черешневому сонцi, -
цiкаво, яку мiну вiн скорчить з несподiванiм, коли загледить бiля
прохiдно© поряд з учителькою i свою мамусю, таку принаряджену ради
сьогоднiшнiх вiдвiдин.
Може, й хлопцiв не посоромиться, кинеться до не© i, як маленький,
припаде, обiв' теплими рученятами шию. I що може бути дорожчим за цю
безмовну його ласку, в якiй буде й каятьба за минуле, i надiя на майбутн ,
i шалена безпам'ятна радiсть зустрiчi з нею тут, бiля брами... Все те мати
вiдчу до найтоншого поруху, на все вiдповiсть рiднiй дитинi нiжнiстю й
сво©м безмежним материнським прощенням!
Задзвонив телефон, i Тритузний одразу виструнчився бiля апарата, самою
поставою даючи зрозумiти учительцi й вiдвiдувачцi, що вiн зараз тут на
посту, що вiн i вiком, i службою - старший серед них.
- Хто? Хто? - суворо перепитував вiн у трубку. - А ви ж де були? Оце
новина... Оце порадували, розгильдя© ви такi!..
Обличчя начальника режиму збуряковiло, цупкий вус його сердито
нащетинився, i вже був Тритузний як нiч, коли обернувся до Марисi
Павлiвни:
- Чули?.. З саду - втеча! Групова! I серед заводi©в Кульбака ваш, -
глянув вiн на вiдвiдувачку так, нiби в цьому найперша вона була винувата.
XXVII
Багато ©х розбiглося, аж незручно було показувати цифру у зведеннi,
проте надвечiр першi втiкачi почали приблукуватись, далi iншi
позбродилпсь, хто вiдкiль... Не було трьох: Бугор не вернувся, Кульбака та
Гена Буткевич. ©хнi лiжка й пiсля вiдбою зостались неторканi.
- Мiй промах, мiй! - виправдовувався того дня перед Ганною Остапiвною
Тритузний. - Надало ж менi послати з ними того телепня. А вiн,
виявля ться, з тих, що тiльки й умiють конфлiктувати, оздоблювати проти
нас... Духу ж тепер його не буде в нашому закладi!
Антон Герасимович, почуваючи свою провину за цей недогляд, пiд гарячу
руку ладен був подати навiть у вiдставку, але Ганна Остапiвна вiдставки не
прийняла, залишила питання вiдкритим до повернення директора.
Як водиться в таких випадках, було оголошено розшук, повiдомлено куди
слiд, названо прикмети втiкачiв. Одначе наслiдкiв це поки що нiяких не
дало. Зникли маленькi пiрати, збезвiстi©лись...
Хоч iнформацiя, яка надходила до спецшколи, й не вважалася дуже точною,
проте, за деякими ознаками, можна було схилятись до думки, що втiкачi не
забiгли кудись на околицю всесвiту, що хтось, схожий на них, десь блука
тут поблизу, визирку , вистежу звiдти, як вистежують, хай поки що в
уявленнi фантастiв, позаземнi загадковi спостерiгачi життя нашо© планети.
Присутнiсть утiкачiв якось почувалась i в довколишнiх виноградниках, i в
степах, i в рiзних чутках, навiть якщо й виплодженi вони були тiльки
уявою. Ночами Марисi здавалося, нiби за верандою щось шелестить у кущах, i
вона схоплювалась, тихцем виходила на обстежини, бо чомусь була певна, що
це нишпорить у темрявi ©© маленький лицар, замучений докорами сумлiння.
Одначе в кущах пошелестiло та й перестало. Ще котрiсь рибалки запевняли,
нiбито бачили втiкачiв у плавнях, шурхнули в шелюги, i зi стрижених стали
такi вже зарослi, що аж патлами зачiпалися за вербове вiття. I за©жджий
археолог докинув напiвжартома, що хтось невiдомий уночi нiбито ходив
довкола ©хнiх наметiв, мабуть, приваблений скiфським золотом, що його
археологи, звичайно ж, лопатами гребуть та пiд голови собi в наметах
складають. Бiльше того, прибиральниця з виноградарського радгоспу, яка
нагляда за директоровою квартирою, доки господар перебува у вiдрядженнi
(а дружина разом з ним), клялась, що одного вечора в директорськiй
квартирi хтось телевiзор дивився, не iнакше - новоз'явлений домовик!
(Мабуть, тепер уже й домовики без телевiзора не можуть). Нiчого не взяло,
а стiльцi попереставляло, i телевiзор увiмкнутий, важкi плюшевi порть ри
опущенi, щоб на вулицю не видно було... То хто ж це мiг бути?
I, може, й недалеко вiдступилися всi цi чуткарi вiд iстини, бо таки ж
знаходили в лiсосмугах то тут, то там кубла, де хтось ночував, i слiди
хлоп'ячих нiг помiчали на розпушених виноградниках...
Як ота червона планета Марс, що то наближа ться до нас пiд час
протистояння, то знову вiддаля ться кудись на околицi сонячно© системи,
так i ангелочкiв наших щось то наближало ледве не до самого муру
спецшколи, то знов вiдкидало геть, несло, як перекотиполе, кудись у степи.
А вночi в степах справдi, як у всесвiтi, всюди вогники, вогники
плавають, наче планети ходять по сво©х орбiтах: почалися жнива! Тож i
ночами степ не спить, живе, вiн мовби перемовля ться тими вогниками, що
там зустрiчаються, там розминаються, посуваються то швидко, то поволi,
рухаючись i шляхами, й полями (швидко - то на близьких полях, а якщо
поволi - то це комбайни ходять десь далеко, далеко). Подiбно до того, як
ходять зорi та планети у всесвiтi, так тут зараз прокладають сво© орбiти
володарi нiчного степу - механiзатори; перемовляються вогнями, паче мовою
маякiв, уся темрява розкреслена ©хнiми орбiтами, весь степ i вночi ще
пахне зерном, свiжою соломою, курявою, хоч ©© й не видно в темрявi, i
заночувати тепер можеш будь-де, зарившись з головою в кучугуру щойно
скинуто© комбайном соломи, ще повно© денного сонячного духу.
Вранцi, коли ангелочки схоплюються, то скорше на чортенят схожi:
невмиванi кiлька днiв, замурзанi, закiптюженi, ще й солома стирчить iз-за
вух. Тiльки проклiпався - вже ма ш думати про якесь промишляння, бо кухнi
тут для тебе нема, однi ю ж свободою не проживеш, хоч яка вона солодка...
Усе далi несло наших ангелочкiв в обiйми волi, несло на рiзнi випроби,
ризики та пригоди.
Одного разу по них навiть стрiляли, коли вночi кружляли довкола
польового табору, обсадженого тополями. Сторож стрiляв з дробовика, маючи
намiр, певне, полякати, бо не вiрилось, щоб усерйоз вiн хотiв пiдстрелити,
як зайця, котрогось iз них, - кому ж охота, казав Гена, мучитися потiм
цiле життя, вiдчуваючи себе вбивцею.
А загалом на польових станах ©м якраз i всмiхалася доля в образi щедрих
та жалiсливих тiток-кухарок. Досить було тiльки виповiсти проникливу
легенду про те, як ©хали вони зi сво©м ремiсничим училищем десь на
екскурсiю та ненароком вiдстали, вiдбилися вiд сво©х без копiйки в
кишенi... Досить було цю Порфирову музику передати в майже плаксивому
виконаннi Бугра, як перед хлопцями вже з'являлася миска гарячого борщу i
хлiб бiлий, мов сонце, нарiзаний великими скибками, i можна було вволю
трапезувати, доки прийдуть до кабички тi, про кого написано гаслом на арцi
польового стану: "Слава рукам, що пахнуть хлiбом!" Але хоч ©м i слава, та
зустрiчей з комбайнерами блукачi уникають, надто ж пiсля тою, як один з
механiзаторiв прискiпався був до них i пробував навiть затримати. Добре,
що в хлопцiв ноги для втеч нагренованi...
Ось так i живеться ©м, як птахам небесним: там поклюють, там
подзьобають i далi у свiт-галасвiт... А одного разу вирiшили навiть
культурно розважитись, скориставшись тим, що в директора винрадгоспу
марну ться, пилюкою припада у квартирi телевiзор "Електрон". З директором
у Порфира свого часу були нормальнi дипломатичнi стосунки, допомагав
хлопець йому навiть ставити телевiзiйну антену, тож не вбачав Кульбака
особливого грiха в тому, що вони, набiгавшись, трохи спочинуть, вiдведуть
душу перед екраном, адже господарiв нема, i новiсiнький телевiзор однаково
гуля , марну ться без роботи. Тiльки рiшуче попередив Бугра, що у квартирi
нiчого не чiпати. Бугор обiцяв, одначе не втримався, прихопив-таки
кухонного ножа, i, коли вже вони залишили будинок, нахилився бiля веранди,
чогось шарячи рукою мiж листям.
- Ти що там шука ш? - в тривозi зашепотiв Порфир.
- Та треба ж йому виноград пiдрiзати!
- Навiщо?
- Щоб повсихав!
Перед тим вiн уже розповiдав хлопцям, як, будучи в мiстi, заохотки це
робив: фiнкою лозу при землi чик! i вже вона повисла, як перерiзаний
кабель телефонний... I хай тепер па верхнiх балконах ждуть, коли вiн до
них дотягнеться. Ось таке й тут вiн збиравсь проробити. Цього Порфир
допустити не мiг. Але ж не вiднiмеш у нього силою нiж, тому вдався до
хитрощiв:
- Дай я сам перерiжу!
I коли нiж опинився в його руцi, Кульбака розмахнувся й наослiп
пошпурив його в темряву.
Тi © ночi вони знов посварилися, ледве до бiйки не дiйшло, насилу Гена
©х помирив.
Брели кудись навмання, аж доки в степу наполохала ©х скiфська баба, що
несподiвано виринула з темряви, бовванiючи на невисокiй, за довгi вiки
дощами розмитiй могилi. Спершу наполохала, а потiм притулок цим блукачам
дала, розташувались бiля не© осiдлищем на ночiвлю. Пробували розгледiти в
темрявi загадкову усмiшку старо© скiф'янки чи половчанки та узори на ©©
кам'яному вбраннi, а потiм пiд захистком ©© лежали в духовитiй теплiй
травi й вiдчували, як ще не зовсiм вичахлий камiнь диха на них теплом
вiдлетiлого дня. Дивились, як грають у небi зорi, мабуть, на спеку, на
суховiтрицю.
- Чогось так довго татко не озива ться, - почав було Гена. - А що, коли
при©де, а мене нема?
- Не скiмли, тонкосльозе, - обiрвав його Бугор.
А Порфир, який часто бачить товариша зажуреним I розумi причини його
журби, знайшов i зараз для Гени слово пiдтримки: зрозумiй, зайнятий вiн,
твiй татко... В архiтекторiв клопотiв по горло... Та ще, може, термiново
проекту павiльйон для всесвiтньо© виставки, ти ж казав, що вiн мрi про
це...
Зоряно, тихо, просторо. Серед цi © природи Порфирова душа почува себе
на мiсцi. Лежиш серед степу, вiльний та незалежний, слуха ш, як шаленiють
коники в травi, цiлу нiч не вщухатимуть цi завзятi трав'янi оркестранти. А
там уже тобi зорi свiтанок. Пружиною перший схопився Порфир, бо душа його
не хоче проспати цi росянi блакитнi свiтанки, бо, як мама каже, "раннi
пташки росу п'ють!". Порфировi кортить пiдгледiти, як п'ють росичку
жайворонята, як спивають вони ©© з кожного листочка сво©ми маленькими
дзьобиками. А роса, вона ж найчистiша з усього на свiтi, тiльки сльоза
людська ще така чиста! Кажуть, у росi навiть пенiцилiн, певне, тому нею
дiдусь пiд час недуги очi вранцi промивав.
Уявля ться Порфировi, як уже й зорянки, попрокидавшись у комишанських
плавнях, спивають рясну росу з очерету та з листато© папоротi. На
островах, там роса як вода, просто купа шся в нiй, як тодi, коли наукова
станцiя була влаштувала на островi свiй пiкнiк на День Перемоги, i гуляли
допiзна, i мама з росинками на вiях при мiсяцi спiвала свою улюблену "Ой
чорна я си, чорна". Спiваючи, зовсiм вiдмолодiла, стала як дiвчина,
зда ться, й про Порфира забула, жила десь в iнших, в дiвоцьких сво©х
небесах. Дуже красива тодi була, красивiша, нiж будь-коли. Тiльки жаль, що
про нього забула. Нiхто з присутнiх про Порфира теж не згадав, не погукав,
не спитали - вечеряв вiн чи нi, чи ряскою тiльки й живився, як каченя, що
цiлий день шубовска у водi, всiма забуте, нiкому не потрiбне. Ревнощами
мучився того вечора, з очеретяно© засiдки визирав, стежив, як мамуня,
повна вечiрньо© краси, пiдхмелена та весела, ката ться з залицяльниками в
човнi, i смiх ©© чути, i далеко потiм над водами ляга ©© зболений спiв...
Ой чорна я си, чорна... А Порфир, бач, русявий удався. Де ж вiн, той, у
кого вiн вдався? Чи коли-небудь перетнуться ©хнi дороги? Чи станеться
коли, що життя поставить ©х очi в очi: це ось Порфир, уже юнак у морськiй
безкозирцi з стрiчками, розвiяними на вiтрi, а це той, невiдомий батько
його, майже нереальний, нафантазований, мов снiгова людина
Як i щоразу при таких думках, озиваються у ньому всi його душевнi
врази, йому ста до слiз шкода себе, i хочеться комусь виповiсти свою
журбу, але зна , що не виповiсть, вимовчить у собi, бо не догукнеться до
тих, до кого хотiв би догукнутись, з високостей на нього байдужiстю вi
цей зоряний невiдкличний свiт.
- Розкажи, Гено, ще про снiгову людину. Так лежать вони, блукачi, i
зорi грають над ними по всьому небу, великому, як океан, i сну ться Генi
про когось давнього, про лицаря, що пролежав заморожений в Гiмалаях тисячу
лiт чи й бiльше, в нерухомому станi пробув у вiчних снiгах, а тепер, у
двадцятому вiцi, в зв'язку з потеплiнням вiджививсь i йде по планетi, мов
Уленшпiгель, через свiти i кра©ни, йде, додивля ться, здивований, до
теперiшнього життя. Зовнi вiн цiлком як сучасна людина, але на що не
гляне, то все бачить уперше: i комбайни, i лiтаки, i свiтлофори в мiстах,
бо як поринав у сплячку, цього ще нiчого на свiтi не було, i товаришами
йому були тi, що ходили звiдси походами на персiв, що цiлi лавровi га©
несли на сво©х списах. Той тисячу лiт проспав заморожений серед
льодовикiв, а iнших, теж давнiх, тепер викопують археологи. Гена пропону ,
щоб ©м, утiкачам, пристати до котро©сь партi© археологiв, що всюди зараз
риються в степах, вони для допомiжних робiт набирають нiбито й пiдлiткiв -
ото було б цiкаво!..
- Лопатою цiлий день? - злiнька озива ться Бугор. - Вiд роботи конi
дохнуть.
Вiн вважа , що краще податися в Бахчисарай, там у нього старший брат
десь м'яснику , руба баранiв на шашлики та чебуреки. А чебуреки там - як
лапоть завбiльшки.
Стугонiння чути в степу. З темряви з'явля ться летючий вогняний дракон
з довжелезним хвостом, згрiзна гуркочучи, перемiща ться в просторi.
- Експрес!
Хлопцi схоплюються, вдивляються в те чудисько, далеке, мимойдуче, що
вогнями з пiтьми та залiзним двигтiнням протина степ, розруйнову цей
тихий, зоряний, кониковий свiт.
- Ах, змiюка...
Бугор замишля вчинити напад на один з тих нiчних експресiв, що вони
йому чогось ненависнi, зокрема тим, що курортникiв до моря везуть та
рiзних маминих синкiв товстоногих, у коротеньких штанцях, якi хоч зростом
вищi за матерiв, а ©х за ручку ще водять, тортами та морозивом запихають.
Бугор не розумiв, чому хлопцi не пiдтримують його войовничостi. Отi
покрученi, як отой карагач у пустелi... Так уже його крутило та
викручувало житт вими бурями... А мусимо приймати, братись за його
формування. Ох, не просте це дiло - формувати людину...
- I не кожному воно да ться, потрiбен хист i до цього, - узгiдно каже
вiдвiдувачка. - Та ще хто як ставиться до сво © роботи... Вiзьмiть хоч i в
нас, коли вийдемо навеснi на виноградники обрiзати кущi... Один робить це
швидко та якiсно, а iнший - особливо з гастролерiв перелiтних - женеться
лише за заробiтком, ганебний слiд кида позад себе: цiлiсiнькi кущi, якi
йому здалися трудними, геть повикидав, бо легше вiдразу зрiзати цiлий кущ,
анiж думати над тим, як правильно його сформувати.
- Так то ж просто кущi, - вигуку Антон Герасимович, - а нашi кущi - це
живi людськi душi! Юнi ще та незаскорузлi, куди його спряму ш, так воно й
ростиме... Сьогоднi дiти - завтра народ!
- Чомусь погане до дитини само липне, а добре так важко доводиться
прищеплювати, - з сумом сказала Оксана.
- А прищеплю м! - вигукнув начальник режиму. - Хай навiть воно i
кричить, i вiдборсу ться, бо ще не тямить, що добро йому щеплять... Беремо
сюди найтруднiтих, тих, що вже пройшли Крим i Рим, - iнший i дорослий не
бачив того, що воно вже встигло пережити.
- I звiдки в них ця пристрасть до бродяжництва?
- А звiдки - до безглуздого руйнування? Ти зробив, ти цi лiхтарi
поставив, засвiтив, а я поламаю, потрощу, бо менi так хочеться. А якщо до
автобуса, то вскакую першим, захоплюю мiсце бiля вiкна, бо там мо©й особi
при мнiше сидiти, вона хоче вiтерцем обвiватися, а ви грубi, черствi, бо
вимага те, щоб я встав, поступився мiсцем перед кимось старшим... Говоримо
все про пережитки, а воно й нажитки нашi нiчим не кращi... Скiльки ©х
таких розвелося, котрим пошанувати старших зда ться принизливим. Iнодi
навiть у добропоряднiй сiм'© воно раптом ста бездушним вимагачем,
шкурником без совiстi й честi. А батькам? Нема ж тяжчо© кари, нiж кара
дiтьми! Жорстокими, невдячними... Ще на свiтi не жило, а вже набралося
звiдкись диких понять, хамства, нахабства, а нам усе це треба вичавити з
них, як отому письменнику, що по краплi вичавлював iз себе раба. Тiльки
вiн сам iз себе, а цi ще самi не вмiють, мусимо допомогти. Бо нiкому ж не
байдуже, якими вони виростуть, оцi потомки, оцi, що завтра мають нас
замiнити... Дивишся на нього й дума ш собi: ким же ти будеш? Бур'яниною,
шкурником безсовiсним чи людиною, якою пишатиметься народ?
Дедалi бiльше розпалювався Антон Герасимович, i вiдвiдувачцi до душi
був цей його щирий пал, звертався до не© вже не просто один з вартових, що
стережуть хлоп'ят, а наметикований педагог, який багато чого спостерiг у
життi i близько прийма до серця долю цих трудних малолiткiв, що потрапили
за браму. Вже чула вона вiд нього мудреннi слова про агресивнiсть натури
пiдлiтка, i про дисгармонiю поведiнки, i про те, як обережно треба
торкатись до пуп'янка ще не розквiтло© дитячо© душi... Мабуть би, занiмiла
в подивi педагогiчна рада, почувши, якими термiнами тут оперу зараз Антон
Герасимович...
- Бува , розводять дискусi©, чим краще виховувати: любов'ю чи страхом?
- дедалi збудженiше вiв Антон Герасимович. - А по-мо му, i тим, i тим...
Бо плакатиме наша педагогiка, коли тiльки по голiвцi гладитимем, так само
як i тодi, коли тiльки ремiнь над ним свистить... Адже воно тодi скритним
ста , хова ться, причини його настро©в уже для нас невiдомi... Крик,
сльози, лють, тiкав свiт за очi, а ми й не здогаду мось, чого воно
казиться. А його, може, хтось покривдив, може, мати його замiж вдруге або
втрете виходить, i воно стражда вiд цього, ревну , - у такому вiцi дитячi
ревнощi страшнi, воно на все здатне...
"А я ж його, як доведе, теж лякаю, що вийду замiж, ви©ду кудись", - з
жалем подумала Порфирова мати i знову з надi ю i пошаною дивилась на
Антона Герасимовича. Адже цей чоловiк, здавалося ©й, у спромозi дати щодо
сина справжню пораду, видно, вiн наскрiзь бачить сво©х пiдопiчних, чита ,
мов розгорнуту книгу, ©хнi дитячi правопорушницькi душi. З вигляду
простий, навiть грубуватий, не одразу вгада ш у ньому аж он якого вченого
чоловiка, що, як на ©© думку, мiг би бути й доктором вiдповiдних наук.
Недарма ж ото бiля нього книга така серйозна, у шкiрi... Анiтрохи зараз не
шкодувала Оксана, що вiддала коханого синочка сюди, на вишкiл цим
досвiдченим, терплячим i вимогливим людям.
- У вас, мабуть, теж дiти? - запитала.
- У мене й онуки, - з гордiстю посмiхнувся Тритузний. - Так, зна те,
швидко все змигнуло. Життя, воно не сто©ть на однiй нозi, мчить i мчить
вперед, мов по©зд пасажирський: одних висадить, iнших набере, та й далi,
далi... Мало хто й помiтить, кого лишили на цiм полустанку, а хто новий
сiв... Ще наче вчора був молодим, до дiвчат лицявся... Бо хоч i бiднi
були, зате веселi, спiвучi, виходимо, було, увечерi в плавню, на човнах
ката мось, купальськi розводимо вогнi... До пiзньо© ночi спiви та гуки...
Ех, не спiвайте, пiвнi, не вменшайте ночi!.. А тепер уже й плавнiв тих
нема, i русалок усiх рiчковi ракети розполохали, не гойдаються на вербах
ночами...
Говорив це Анiон Герасимович з настро м, бо чомусь хотiлося постати
йому в очах вiдвiдувачки людиною, якiй поетичнiсть не чужа i думки яко©
сягають далеко поза цi мури.
- А я ж вашi плавнi сама корчувала, - сумовито всмiхнулася жiнка. -
Може, якраз тi, де ваша молодiсть зi спiвами при мiсяцi ходила...
Промовчав Антон Герасимович, задумливо дивився в принишклий на столi
телефонний апарат.
- люди, - сказав нарештi, - що мало чим цiкавляться, я ©х
дрiбнодухами чи й зовсiм пустодухами назвав би... Одним днем живе, як та
качка: ряски нахапавсь, воло набив i чого йому ще... На©дений, напитий,
пiвлiтра на столi, а в кутку телевiзор з футболом, можна цiлий вечiр
сидьма сидiти до нього прикутим... А ми б не хотiли, щоб нашi вихованцi
такими виростали. Людинi замало качиного щастя!..
Голос Тритузного лунав гучно, пiднесено, i таким його й застала Марися
Павлiвна, що зненацька влетiла до прохiдно© чимось збуджена,
розхвильована, напалена сонцем польовим. Десь була, десь ©здила, вбрана
по-святковому, в мiнi-спiдничцi, хоч така вiльнiсть i суперечить шкiльним
правилам... Вона вже, видно, бiльше почува себе десь там, на сво©й
"Бригантинi", якою зараз тiльки й живо. З вiдвiдувачкою привiтно
перекинулась словом, Порфира, мовляв, ви тепер не впiзна те, i пiсля цього
одразу до Антона Герасимовича з сво ю радiстю:
- На аеродромi була! здила з Ганною Остапiвною сина ©© зустрiчати!.. А
лiтак затримався, десь у Прибалтицi нiбито гроза не пускала...
I за кожним словом оченята ©й яскрiлись, блищали, i голос бринiв
незвично, як бува тодi, коли людину переповню почуття яко©сь пота мно©
радостi, почуття велике й нестримне... "Так наче сво щастя зустрiла", - з
присмутком дивилась на не© Оксана, що одразу мовби пригасла в присутностi
вчительки, мовби злиняла перед ©© яскравою молодiстю. Щось сталося, це ж
видно по нiй, хоч вона, може, й сама ще не розгадала свого почуття... А
вiд нього й красива... Чому кохання завжди красиве? Чому злоба завжди
потворна?
Марися, рiшуче вiдсунувши телефон, присiла на край стола, виставивши
стрункi сво© ноженята, i все щебетала до Антона Герасимовича. Яська, сина
Ганни Остапiвни (Ясько - iм'я яке чудне!), вона вже, виявля ться,
запросила виступити бiля вогнища на вiдкриттi лiтнього табору, хай про ту
свою конвенцiю розповiсть, про шторми та айсберги, таке юним бригантинцям
тiльки подай, вони будуть у захватi!.. Збуджено дзвенiв, переливався той
щебет молодого щастя, а вiдвiдувачка, схилившись, сидiла з пучечком
волошок притихло, i, якби дано було читати Марисi ©© думки, мабуть,
прочитала б: "З усiх кра©н найкраща кра©на - Юнiсть. Але хто вiдплив вiд
©© сонячних берегiв, тому назад нема вороття. Нема таких кораблiв, нема
таких бригантин, щоб туди повернули... Хiба що пiсня iнколи занесе людину
в той край на сво©х нестарiючих крилах..."
З сумовитим усмiхом простягнула волошки Марисi:
- Це вам... За те, що клопочетесь мо©м розбишакою... Чи, може, вiн уже
чемнiший став? Який вiн зараз? - допитувалась мати з надi ю.
Марисi, видно, не легко було на це вiдповiсти. Протягом останнього часу
рiзним бачила хлопця: i бешкетно-веселим, що ладен очi виштрикувати, i до
слiпоти озлобленим, грубим, а зараз частiш усього бачить... задумливим.
Iнодi ©© аж тривога бере: про що вiн? Чого ото лоба схмурю ? Просто
посерйознiшав? Адже це якраз той перiод, коли дитина почина узагальнювати
явища, починав вловлювати якiсь доти ©й не доступнi закономiрностi
життя... А може, й iншi причини тих його задумувань... Дехто з колег
вважа , що треба ©м не давати замислюватись у цьому кризовому
переростковому вiцi, бо думка пiдлiтка неодмiнно шугатиме вбiк, кудись у
пороки, вади, в грiхи!.. Адже таке ©х чимось принаджу , викликав нездорову
цiкавiсть... Останнiм часом хлопець трохи присмирнiв, вiд думки про втечу
вже, зда ться, вiдмовивсь, змирився з долею. Виховательку така
упокоренiсть аж непоко©ть: чи не надломилось щось у ньому, чи не
перестарались, бува, у спiльному педагогiчному натиску на його дитячу волю
та психiку, чи не став притуплюватись у ньому самий iнстинкт свободи, чи
як там його назвати? Але про цi сво© сумнiви Марися не стала говорити
матерi, навпаки, приспоко©ла ©©, що Порфир вирiвню ться, особливо в працi,
тут вiн просто вiртуоз!..
- Однак трудове умiльство - це для нас iще не все, - говорила Марися
Павлiвна. - Наша мета - щоб син повернувся до вас внутрiшньо оновленою
людиною, щоб не глухим був до матерi, не безсердечним... Ми вiримо, що вiн
за все оцiнить вас, пройметься чи, може, й пройнявся вже почуттям
синiвсько© вiдданостi, почуттям гордостi за матiр... А будуть глибокими цi
почуття, то буде й здатнiсть iти на подвиг...
- Дивлюся на вас i думаю; така ви молода i згодились пiти на чужих
дiтей, взяти на себе клопоти з найтруднiшими...
- А вони вже менi не чужi, - всмiхнулась Марися. - Тут волi-неволi
порiднишся... Тепер можу зiзнатися: не раз до слiз доводив, думалось
навiть часом: геть кину школу, до дiдька всiх вас! В очi штрика те, пiд
партами лазите, витiвками сво©ми до краю вимордову те... Ну, а потiм
втяглася... мабуть, загартувалась, - додала iронiчно.
Ще й ще могла б розповiсти, як почувалась, коли воно тебе обража ,
геройству перед тобою, ©житься, колючиться, а ти мусиш терпiти,
стримувати себе, бо за всiм цим уловлю ш дитячу його невлаштованiсть,
шука ш способу знеболити його прихований бiль... Уже i вночi сто©ш над
його лiжком, слуха ш дихання неспокiйне, стогiн якийсь, i серце тво
розшарпу ться вiд невiдання та невмiння допомогти... Ось тодi, зда ться, й
вiдчула вперше в собi не просто випускницю, яка прийшла дослiджувати
звихнутих, найтруднiших, вистежувати, якою вироста людина в режимi
напiвсвободи, гiршою чи кращою ста (щось таке блукало в головi, коли
подалася сюди), нi, серед цих терзань та нервувань якраз i прийшло до тебе
педагогiчне прозрiння, i ти справдi вiдчула в собi вияви того, що звуть
покликанням, вiдчула в собi не службiстку казенну, а вчительку майбутнiх
громадян, виховательку з серцем, з душею, з пристрастю, з темпераментом...
Сидячи на рiжечку стола, Марися раз у раз ловила на собi погляди
вiдвiдувачки i сама уважно розглядала ©©, бо хотiлось би ©й глибше
проникнути в душу людини, котра знала Вiльну Любов, знала спалах шаленства
i зараз, може, й потерпа за це... Свiдомо знехтувала умовностi, з власно©
волi пiшла! Цим вона тепер найбiльше й зацiкавлювала Марисю. "Вона пiшла
за сво©м почуттям, за силою пристрастi, а ти? Ти - чи змогла б?"
Щоб зробити якусь при мнiсть виноградарцi, сказала ©й:
- Ми й вас запросимо на вогнище до наших табiрних...
- А мене за що? За якi айсберги?
- За що? - примружилась учителька. - Завдяки вам однi ю пустелею буде
менше на планетi! Саму природу робите досконалiшою, вносите в не© розум i
душу, а ви пита те за що... Росте там, де не росло, родить там, де не
родило - хiба ж про це не варто буде нашим послухати? Те, чим ви сьогоднi
займа тесь, завтра взагалi, може, буде найважливiшим у життi...
З черешень мали ось-ось повернутись. Антон Герасимович, глянувши на
годинник, повiдомив про це.
Мати в нервовiй напрузi стала прислухатися, чи не пiд'©жджа шкiльний
автобус до брами. Радiсно й бентежно уявлялося ©й, як вискочить з автобуса
©© ненаглядний тиранчик, лобатий, засмаглий на тому черешневому сонцi, -
цiкаво, яку мiну вiн скорчить з несподiванiм, коли загледить бiля
прохiдно© поряд з учителькою i свою мамусю, таку принаряджену ради
сьогоднiшнiх вiдвiдин.
Може, й хлопцiв не посоромиться, кинеться до не© i, як маленький,
припаде, обiв' теплими рученятами шию. I що може бути дорожчим за цю
безмовну його ласку, в якiй буде й каятьба за минуле, i надiя на майбутн ,
i шалена безпам'ятна радiсть зустрiчi з нею тут, бiля брами... Все те мати
вiдчу до найтоншого поруху, на все вiдповiсть рiднiй дитинi нiжнiстю й
сво©м безмежним материнським прощенням!
Задзвонив телефон, i Тритузний одразу виструнчився бiля апарата, самою
поставою даючи зрозумiти учительцi й вiдвiдувачцi, що вiн зараз тут на
посту, що вiн i вiком, i службою - старший серед них.
- Хто? Хто? - суворо перепитував вiн у трубку. - А ви ж де були? Оце
новина... Оце порадували, розгильдя© ви такi!..
Обличчя начальника режиму збуряковiло, цупкий вус його сердито
нащетинився, i вже був Тритузний як нiч, коли обернувся до Марисi
Павлiвни:
- Чули?.. З саду - втеча! Групова! I серед заводi©в Кульбака ваш, -
глянув вiн на вiдвiдувачку так, нiби в цьому найперша вона була винувата.
XXVII
Багато ©х розбiглося, аж незручно було показувати цифру у зведеннi,
проте надвечiр першi втiкачi почали приблукуватись, далi iншi
позбродилпсь, хто вiдкiль... Не було трьох: Бугор не вернувся, Кульбака та
Гена Буткевич. ©хнi лiжка й пiсля вiдбою зостались неторканi.
- Мiй промах, мiй! - виправдовувався того дня перед Ганною Остапiвною
Тритузний. - Надало ж менi послати з ними того телепня. А вiн,
виявля ться, з тих, що тiльки й умiють конфлiктувати, оздоблювати проти
нас... Духу ж тепер його не буде в нашому закладi!
Антон Герасимович, почуваючи свою провину за цей недогляд, пiд гарячу
руку ладен був подати навiть у вiдставку, але Ганна Остапiвна вiдставки не
прийняла, залишила питання вiдкритим до повернення директора.
Як водиться в таких випадках, було оголошено розшук, повiдомлено куди
слiд, названо прикмети втiкачiв. Одначе наслiдкiв це поки що нiяких не
дало. Зникли маленькi пiрати, збезвiстi©лись...
Хоч iнформацiя, яка надходила до спецшколи, й не вважалася дуже точною,
проте, за деякими ознаками, можна було схилятись до думки, що втiкачi не
забiгли кудись на околицю всесвiту, що хтось, схожий на них, десь блука
тут поблизу, визирку , вистежу звiдти, як вистежують, хай поки що в
уявленнi фантастiв, позаземнi загадковi спостерiгачi життя нашо© планети.
Присутнiсть утiкачiв якось почувалась i в довколишнiх виноградниках, i в
степах, i в рiзних чутках, навiть якщо й виплодженi вони були тiльки
уявою. Ночами Марисi здавалося, нiби за верандою щось шелестить у кущах, i
вона схоплювалась, тихцем виходила на обстежини, бо чомусь була певна, що
це нишпорить у темрявi ©© маленький лицар, замучений докорами сумлiння.
Одначе в кущах пошелестiло та й перестало. Ще котрiсь рибалки запевняли,
нiбито бачили втiкачiв у плавнях, шурхнули в шелюги, i зi стрижених стали
такi вже зарослi, що аж патлами зачiпалися за вербове вiття. I за©жджий
археолог докинув напiвжартома, що хтось невiдомий уночi нiбито ходив
довкола ©хнiх наметiв, мабуть, приваблений скiфським золотом, що його
археологи, звичайно ж, лопатами гребуть та пiд голови собi в наметах
складають. Бiльше того, прибиральниця з виноградарського радгоспу, яка
нагляда за директоровою квартирою, доки господар перебува у вiдрядженнi
(а дружина разом з ним), клялась, що одного вечора в директорськiй
квартирi хтось телевiзор дивився, не iнакше - новоз'явлений домовик!
(Мабуть, тепер уже й домовики без телевiзора не можуть). Нiчого не взяло,
а стiльцi попереставляло, i телевiзор увiмкнутий, важкi плюшевi порть ри
опущенi, щоб на вулицю не видно було... То хто ж це мiг бути?
I, може, й недалеко вiдступилися всi цi чуткарi вiд iстини, бо таки ж
знаходили в лiсосмугах то тут, то там кубла, де хтось ночував, i слiди
хлоп'ячих нiг помiчали на розпушених виноградниках...
Як ота червона планета Марс, що то наближа ться до нас пiд час
протистояння, то знову вiддаля ться кудись на околицi сонячно© системи,
так i ангелочкiв наших щось то наближало ледве не до самого муру
спецшколи, то знов вiдкидало геть, несло, як перекотиполе, кудись у степи.
А вночi в степах справдi, як у всесвiтi, всюди вогники, вогники
плавають, наче планети ходять по сво©х орбiтах: почалися жнива! Тож i
ночами степ не спить, живе, вiн мовби перемовля ться тими вогниками, що
там зустрiчаються, там розминаються, посуваються то швидко, то поволi,
рухаючись i шляхами, й полями (швидко - то на близьких полях, а якщо
поволi - то це комбайни ходять десь далеко, далеко). Подiбно до того, як
ходять зорi та планети у всесвiтi, так тут зараз прокладають сво© орбiти
володарi нiчного степу - механiзатори; перемовляються вогнями, паче мовою
маякiв, уся темрява розкреслена ©хнiми орбiтами, весь степ i вночi ще
пахне зерном, свiжою соломою, курявою, хоч ©© й не видно в темрявi, i
заночувати тепер можеш будь-де, зарившись з головою в кучугуру щойно
скинуто© комбайном соломи, ще повно© денного сонячного духу.
Вранцi, коли ангелочки схоплюються, то скорше на чортенят схожi:
невмиванi кiлька днiв, замурзанi, закiптюженi, ще й солома стирчить iз-за
вух. Тiльки проклiпався - вже ма ш думати про якесь промишляння, бо кухнi
тут для тебе нема, однi ю ж свободою не проживеш, хоч яка вона солодка...
Усе далi несло наших ангелочкiв в обiйми волi, несло на рiзнi випроби,
ризики та пригоди.
Одного разу по них навiть стрiляли, коли вночi кружляли довкола
польового табору, обсадженого тополями. Сторож стрiляв з дробовика, маючи
намiр, певне, полякати, бо не вiрилось, щоб усерйоз вiн хотiв пiдстрелити,
як зайця, котрогось iз них, - кому ж охота, казав Гена, мучитися потiм
цiле життя, вiдчуваючи себе вбивцею.
А загалом на польових станах ©м якраз i всмiхалася доля в образi щедрих
та жалiсливих тiток-кухарок. Досить було тiльки виповiсти проникливу
легенду про те, як ©хали вони зi сво©м ремiсничим училищем десь на
екскурсiю та ненароком вiдстали, вiдбилися вiд сво©х без копiйки в
кишенi... Досить було цю Порфирову музику передати в майже плаксивому
виконаннi Бугра, як перед хлопцями вже з'являлася миска гарячого борщу i
хлiб бiлий, мов сонце, нарiзаний великими скибками, i можна було вволю
трапезувати, доки прийдуть до кабички тi, про кого написано гаслом на арцi
польового стану: "Слава рукам, що пахнуть хлiбом!" Але хоч ©м i слава, та
зустрiчей з комбайнерами блукачi уникають, надто ж пiсля тою, як один з
механiзаторiв прискiпався був до них i пробував навiть затримати. Добре,
що в хлопцiв ноги для втеч нагренованi...
Ось так i живеться ©м, як птахам небесним: там поклюють, там
подзьобають i далi у свiт-галасвiт... А одного разу вирiшили навiть
культурно розважитись, скориставшись тим, що в директора винрадгоспу
марну ться, пилюкою припада у квартирi телевiзор "Електрон". З директором
у Порфира свого часу були нормальнi дипломатичнi стосунки, допомагав
хлопець йому навiть ставити телевiзiйну антену, тож не вбачав Кульбака
особливого грiха в тому, що вони, набiгавшись, трохи спочинуть, вiдведуть
душу перед екраном, адже господарiв нема, i новiсiнький телевiзор однаково
гуля , марну ться без роботи. Тiльки рiшуче попередив Бугра, що у квартирi
нiчого не чiпати. Бугор обiцяв, одначе не втримався, прихопив-таки
кухонного ножа, i, коли вже вони залишили будинок, нахилився бiля веранди,
чогось шарячи рукою мiж листям.
- Ти що там шука ш? - в тривозi зашепотiв Порфир.
- Та треба ж йому виноград пiдрiзати!
- Навiщо?
- Щоб повсихав!
Перед тим вiн уже розповiдав хлопцям, як, будучи в мiстi, заохотки це
робив: фiнкою лозу при землi чик! i вже вона повисла, як перерiзаний
кабель телефонний... I хай тепер па верхнiх балконах ждуть, коли вiн до
них дотягнеться. Ось таке й тут вiн збиравсь проробити. Цього Порфир
допустити не мiг. Але ж не вiднiмеш у нього силою нiж, тому вдався до
хитрощiв:
- Дай я сам перерiжу!
I коли нiж опинився в його руцi, Кульбака розмахнувся й наослiп
пошпурив його в темряву.
Тi © ночi вони знов посварилися, ледве до бiйки не дiйшло, насилу Гена
©х помирив.
Брели кудись навмання, аж доки в степу наполохала ©х скiфська баба, що
несподiвано виринула з темряви, бовванiючи на невисокiй, за довгi вiки
дощами розмитiй могилi. Спершу наполохала, а потiм притулок цим блукачам
дала, розташувались бiля не© осiдлищем на ночiвлю. Пробували розгледiти в
темрявi загадкову усмiшку старо© скiф'янки чи половчанки та узори на ©©
кам'яному вбраннi, а потiм пiд захистком ©© лежали в духовитiй теплiй
травi й вiдчували, як ще не зовсiм вичахлий камiнь диха на них теплом
вiдлетiлого дня. Дивились, як грають у небi зорi, мабуть, на спеку, на
суховiтрицю.
- Чогось так довго татко не озива ться, - почав було Гена. - А що, коли
при©де, а мене нема?
- Не скiмли, тонкосльозе, - обiрвав його Бугор.
А Порфир, який часто бачить товариша зажуреним I розумi причини його
журби, знайшов i зараз для Гени слово пiдтримки: зрозумiй, зайнятий вiн,
твiй татко... В архiтекторiв клопотiв по горло... Та ще, може, термiново
проекту павiльйон для всесвiтньо© виставки, ти ж казав, що вiн мрi про
це...
Зоряно, тихо, просторо. Серед цi © природи Порфирова душа почува себе
на мiсцi. Лежиш серед степу, вiльний та незалежний, слуха ш, як шаленiють
коники в травi, цiлу нiч не вщухатимуть цi завзятi трав'янi оркестранти. А
там уже тобi зорi свiтанок. Пружиною перший схопився Порфир, бо душа його
не хоче проспати цi росянi блакитнi свiтанки, бо, як мама каже, "раннi
пташки росу п'ють!". Порфировi кортить пiдгледiти, як п'ють росичку
жайворонята, як спивають вони ©© з кожного листочка сво©ми маленькими
дзьобиками. А роса, вона ж найчистiша з усього на свiтi, тiльки сльоза
людська ще така чиста! Кажуть, у росi навiть пенiцилiн, певне, тому нею
дiдусь пiд час недуги очi вранцi промивав.
Уявля ться Порфировi, як уже й зорянки, попрокидавшись у комишанських
плавнях, спивають рясну росу з очерету та з листато© папоротi. На
островах, там роса як вода, просто купа шся в нiй, як тодi, коли наукова
станцiя була влаштувала на островi свiй пiкнiк на День Перемоги, i гуляли
допiзна, i мама з росинками на вiях при мiсяцi спiвала свою улюблену "Ой
чорна я си, чорна". Спiваючи, зовсiм вiдмолодiла, стала як дiвчина,
зда ться, й про Порфира забула, жила десь в iнших, в дiвоцьких сво©х
небесах. Дуже красива тодi була, красивiша, нiж будь-коли. Тiльки жаль, що
про нього забула. Нiхто з присутнiх про Порфира теж не згадав, не погукав,
не спитали - вечеряв вiн чи нi, чи ряскою тiльки й живився, як каченя, що
цiлий день шубовска у водi, всiма забуте, нiкому не потрiбне. Ревнощами
мучився того вечора, з очеретяно© засiдки визирав, стежив, як мамуня,
повна вечiрньо© краси, пiдхмелена та весела, ката ться з залицяльниками в
човнi, i смiх ©© чути, i далеко потiм над водами ляга ©© зболений спiв...
Ой чорна я си, чорна... А Порфир, бач, русявий удався. Де ж вiн, той, у
кого вiн вдався? Чи коли-небудь перетнуться ©хнi дороги? Чи станеться
коли, що життя поставить ©х очi в очi: це ось Порфир, уже юнак у морськiй
безкозирцi з стрiчками, розвiяними на вiтрi, а це той, невiдомий батько
його, майже нереальний, нафантазований, мов снiгова людина
Як i щоразу при таких думках, озиваються у ньому всi його душевнi
врази, йому ста до слiз шкода себе, i хочеться комусь виповiсти свою
журбу, але зна , що не виповiсть, вимовчить у собi, бо не догукнеться до
тих, до кого хотiв би догукнутись, з високостей на нього байдужiстю вi
цей зоряний невiдкличний свiт.
- Розкажи, Гено, ще про снiгову людину. Так лежать вони, блукачi, i
зорi грають над ними по всьому небу, великому, як океан, i сну ться Генi
про когось давнього, про лицаря, що пролежав заморожений в Гiмалаях тисячу
лiт чи й бiльше, в нерухомому станi пробув у вiчних снiгах, а тепер, у
двадцятому вiцi, в зв'язку з потеплiнням вiджививсь i йде по планетi, мов
Уленшпiгель, через свiти i кра©ни, йде, додивля ться, здивований, до
теперiшнього життя. Зовнi вiн цiлком як сучасна людина, але на що не
гляне, то все бачить уперше: i комбайни, i лiтаки, i свiтлофори в мiстах,
бо як поринав у сплячку, цього ще нiчого на свiтi не було, i товаришами
йому були тi, що ходили звiдси походами на персiв, що цiлi лавровi га©
несли на сво©х списах. Той тисячу лiт проспав заморожений серед
льодовикiв, а iнших, теж давнiх, тепер викопують археологи. Гена пропону ,
щоб ©м, утiкачам, пристати до котро©сь партi© археологiв, що всюди зараз
риються в степах, вони для допомiжних робiт набирають нiбито й пiдлiткiв -
ото було б цiкаво!..
- Лопатою цiлий день? - злiнька озива ться Бугор. - Вiд роботи конi
дохнуть.
Вiн вважа , що краще податися в Бахчисарай, там у нього старший брат
десь м'яснику , руба баранiв на шашлики та чебуреки. А чебуреки там - як
лапоть завбiльшки.
Стугонiння чути в степу. З темряви з'явля ться летючий вогняний дракон
з довжелезним хвостом, згрiзна гуркочучи, перемiща ться в просторi.
- Експрес!
Хлопцi схоплюються, вдивляються в те чудисько, далеке, мимойдуче, що
вогнями з пiтьми та залiзним двигтiнням протина степ, розруйнову цей
тихий, зоряний, кониковий свiт.
- Ах, змiюка...
Бугор замишля вчинити напад на один з тих нiчних експресiв, що вони
йому чогось ненависнi, зокрема тим, що курортникiв до моря везуть та
рiзних маминих синкiв товстоногих, у коротеньких штанцях, якi хоч зростом
вищi за матерiв, а ©х за ручку ще водять, тортами та морозивом запихають.
Бугор не розумiв, чому хлопцi не пiдтримують його войовничостi. Отi