осiлi пiд степовим вантажем, i в усьому цьому вразлива дитина, така, як
цей шалений Кульбака, звичайно ж, знаходила для себе романтику, поезiю
мандрiв, i чи не звiдси й зароджувалась його ота невситенна тяга в
свiти-галасвiти, яку ми звемо бродяжництвом.
Тритузний та Степашко повернулися з судна розчарованi: обстеження
нiчого не дало.
- Я ж казав, що в мене безбiлетник не проскочить, - спогорда зауважив
капiтан.
I саме в цей час десь iз верхньо© палуби вдарило жiночим вереском:
- Вiн тут!
Кричала якраз та рамениста дама в окулярах i в рудих буклях, що бiля
могили чiплялася до Кульбаки з допитками. Нахилившись, вона люто
докрикувала на берег, що злочинець на суднi, що матроси, мовляв, самi його
переховують:
- Вони у змовi з ним! Дали йому притулок!.. Самi покривають! Оце вам i
"не проходiт мiмо!".
Ревна громадянка, вона потiм до само© грязелiкарнi, не вгамовуючись, на
рiзнi лади товктиме все про те ж, як перша помiтила цього малого злочинця,
що крутився бiля кургану та на жiночi сумочки поглядав, а тут - до чого
нахабство може дiйти! - навiть на судно забрався, i, коли вона, проходячи,
виявила його в кутку пiд трапом, вiн так звiдти ошкiрився - думала, за
ногу вкусить!..
- Тут вiн! Тут! - лунали з судна сигнали пiдтвердження, з-помiж яких
вирiзнявся голос котрогось жартуна:
- Всi свiдомi - шикуйсь!
Почалися лови.
Цiла веремiя знялася на суднi, зчинився гвалт, тупотнява, - все там
ходором ходило... Марися Павлiвна стояла на березi й звiдси стежила за
розвитком подiй, ©й до болю соромно було за все, що там вiдбувалось, вона
не могла подолати в собi почуття приниження, навiть яко©сь обриди. Ловлять
людину! Та чи це вже само по собi не дикiсть? А ти, педагог, витончена
душа, iнтелiгентка, сто©ш тут та губи куса ш, сповнена гризотами сумлiння,
знемагаючи вiд сорому й приниження... Гризоти гризотами, але де ж вихiд?
Вкажiть його, якщо зна те! Порадьте, дайте рецепт, як iнакше ствердити над
ним сво право вихователя i як вiд нього вiдвернути лихо майбутн , може,
тяжкому злочину перепинити дорогу?
Операцiя набирала розмаху, судно аж гуло, люди перекрикувались,
розпалюючись у сво©м веселiм ловецькiм азартi. Знали-бо, що втiкач тепер
уже нiкуди не дiнеться, пильнуй лише, щоб не вистрибнув за борт, i тому
ставали вподовж бортiв, розчепiривши руки, створювали мовби живоплiт iз
людей, i всi були у веселiй готовностi переймати, хапати. А воно, оте
мале, невпокорене, ну що тобi блискавка кульова, перекочувалося з носа на
корму, з корми на нiс, десь iз трюму враз вимчить на верхню палубу, i,
майже вхоплене, знов вив'юнювалось, виривалося, зацьковане й зле, нiяк не
даючись до рук.
- Та тримайте ж мiцнiше! Чи ви навмисне його випуска те? - чулися
погуки. - Де ж воно, непутяще?
- У воду пiшло! Нi, в атмосферу!
Ловцi, хоч i розпаленi в мисливському азартi, усе ж, зда ться, не
поспiшали довершити справу, в цих ловах було для них щось розважальне,
культзатiйницьке, схоже на масову, не набридлу ще гру. Ймовiрно також, що
дехто з екiпажу потай справдi спiвчував втеклому комишанцевi, iнакше-бо
чому ж вдавалось йому, майже схопленому, якимось чудом знову випорскувати
з мiцних матроських рук.
Нарештi втiкача таки загнали в глухий кут, затиснули внизу пiд трапом,
там, де вiн i обрав був собi перший сховок. У слiпiй лютi хлопець i тут ще
вiдбивався руками й ногами, вiдгризався зубами, мов зацьковане звiря, i
хоч аж на берег до Марисi було чути його знесамовитiле: "Вовкодави!
Душогуби!", -хоч у нападi лютi викрикував вiн дещо й зовсiм непристойне,
таке, що нi до якого протоколу не впишеш, однак це вже публiку не
проймало; акцiя була звершена, азартне збудження на обличчях ловцiв почало
згасати, втрачати напругу.
Хлопця вивели на берег, цупко тримаючи за руки: мiлiцiонер - з одного
боку, начальник режиму - з другого. Укоськаний, нарештi, став Кульбака
перед яснi очi Марисi Павлiвни. Вжахнуло вчительку те, що сталося з ним,
учорашнiм жартуном, вигадником, веселим шибайголовою... Побачила зараз
перед собою обличчя чуже, спотворене гримасою безсило© лютi, в патьоках
розмазаних слiз... Очi теж нестерпно чужi i якiсь недитячi, повнi
зненавиди, здатнi зараз, зда ться, на все. Де ж той Кульбака, що був? Що в
цьому вiд того зосталось? Нашарпане ловцями, змучене тiльце вже не
виборсувалось, воно стало безпружним, поникло, мовби втративши останню
волю до життя... Лоб у мазутi, ще й гуля виступа , видно, десь ударився з
розгону. З обох бокiв тримають його мiцно, i зда ться вчительцi, що й вона
чув, як на стиснутих китицях дитячих рук сполоханими пташатами пульси
б'ють.
- Пустiть його, - сказала Марися Павлiвна. Послабивши руки хлопцевi,
Степашко й Тритузний, однак, не зовсiм ©х вiдпустили.
- Вiдпустiть, я сказала. - повторила вона рiзко. Тепер вони вiдпустили,
i хлопець не кинувся тiкати, поразка геть стишила його вояцький пал.
- Заставив нагрiти чуба, - втерся рукавом кiтеля Тритузний. - й-же- й,
легше було б вовка за вухо впiймати.
3 судна, що вiдходило, долинали жартiвливi поради й навiть щирi
прохання дати хлопцевi амнiстiю, адже ж вiн нiчого страшного не вчинив,
нiкого не порiзав, ножа при ньому не було...
- дьте собi на здоров'я, - вiдказував Тритузний, - без вас
розберемось.
Хлоп'я стояло похнюплене й нi на що не реагувало. Сором поразки, гiркi
образи й приниження перейшли в байдужiсть. Усе йому, видно, зараз стало
однакове, немиле, оприкрiле, зда ться, хай би отут хоч i смерть.
Лише час вiд часу тiло його мовби само собою здригалося коротким
нервовим дрожем, i в гримасi обличчя з'явилось щось змучене, майже
старече, до невпiзнання спотворюючи ще вчора таке безтурботне, раз у раз
осяюване дитячими усмiшками лице. Коли ж Марися Павлiвна спробувала
покласти йому руку на голову, щоб приспоко©ти, хлопець рвучко струснув,
майже з ненавистю скинув iз себе ту руку:
- Без ваших жалощiв обiйдусь!..
Однак сама присутнiсть Марисi Павлiвни, ©© ласкавий порух i те, що
звелiла руки йому вiдпустити, все це, видно, таки вплинуло на хлопця,
помiтно стишило, пригамувало його збудженiсть, може, навiть згадались йому
обiцянки, якi вiн неправдиво (чи тодi навiть i правдиво?) давав
виховательцi та директоровi Валерi вi Iвановичу в його кабiнетi. Каятьби,
однак, не почувалось, дитячу душу виповнювала зараз темна оздоба, затята
незмиреннiсть та ще гiркота поразки й визнання неминучостi розплати за
вчинене, що, як той австралiйський бумеранг, i тут тебе наздогнало, на
межi свободи.
Без сумнiву, вiн страждав. Але нiяко© пiдтримки, анi спiвчуття не
здатен був зараз прийняти. Стрiвшись поглядом з учителькою, хлопець знову
сердито й рiзко крутнув головою, одвернувсь, i цим iнстинктивним порухом,
знаком зневаги й нерозкаяностi мовби ще раз пiдтвердив те, що мiг би
сказати: "Ти така ж, як i цi, цупкорукi! Хоч якi там слова говориш, а сама
теж причетна до цього насильства!"
Затримка сталася з автобусом: у ньому виявивсь проколотим скат,
довелося мiняти. Тим часом комишанськi телеграфи посилено працювали,
передаючи всiм, що вiдбува ться на пристанi, бо, коли хлопця вели до
автобуса (довелося тим же двом знову взяти його попiд руки), назустрiч
iз-за пагорба вилетiв на скаженiй швидкостi станцiйний брезентовий газик,
той, що на ньому здебiльш роз'©жджа вуйко - доктор наук, мандруючи серед
свого кучугурного царства. Пiдлетiвши до причалу, газик рiзко гальмонув, i
з нього клубком полум'я й гнiву вихопилась Порфирова мати.
- Та що ж то ви дитинi руки лама те, костоломи! - зрозгiнцi накинулась
вона на Тритузного та Степашка. - Та куди ж ви його ведете, людохвати?
I видно було, що нiчим вiд не© не вiдборонитись, нiякi пояснення ©© не
проймуть, палаюча, збурена, готова до нападу, ступала ходою заслiплено©
гнiвом тигрицi, про наслiдки не думала, в розшаленiлих очах горiв лише
безстрашний iнстинкт материнства. Було враження, що ось так налетить, i
хоч цiною життя, а вихопить, виряту з ©хнiх лабетiв свого коханого
синочка...
Чомусь найперше накинулась на мiлiцiонера.
- Пусти хлопця! Що ти йому руки крутиш? Сво му крутитимеш!
- Хто крутить? - спробував заперечити Степашко, нiяково всмiхаючись i
зовсiм пустивши хлопця, навiть вiдсторонився вiд нього. - Ось вiн вiльно
сто©ть.
Одначе мати нiяких виправдань не приймала, все тонуло у вибуху шалено©
материнсько© пристрастi:
- Не дозволю знущатися над дитиною, отак тиранити ©©. Облиште хлопця i
вимiтайтесь геть! Не дам вам бiльше його! Нiж таким вихователям вiддавати,
краще в кучугури заберу, хай там з ящiрками вихову ться!..
На ©© гвалт збiглося пiв-Комишанки, голова сiльради, трохи розгублений,
спробував був нагадати, що сама ж вона добровiльно вiддала сина до школи
режимно© i що в вiдповiдна й заява ©© та постанова комiсi© в справах
неповнолiтнiх...
- То, по-тво му, я назавжди ©м його вiдписала? - бурхнула вона гнiвом i
до голови. - На рiдне дитя не маю права?
- Ма те, ма те! - схвильовано, з щирим спiвчуттям заговорила Марися
Павлiвна, пiдступивши до жiнки. - Повернеться вiн до вас!.. Хiба ми не
розумi мо, ким вiн для вас ?
Жiнка навiть не одразу i впiзнала вчительку, уважно й суворо глянула на
Марисю Павлiвну, нiби через силу намагаючись втямити, що вона каже.
- I нiчого страшного за ним, - ще лагiднiше казала вчителька, - душею
вiн добрий i в школi зовсiм не найгiрший...
Марисин тон та ©© слова, видно, справили враження на матiр, вона пiсля
цього не так озвiрiло глянула на вчительку.
- Правда? Не найгiрший, кажете?
- Запевняю вас! Хлопчик - один iз найкращих... I наче щось сталося з
жiнкою, враз ©©, людину розбушованих почуттiв, мовби пiдмiнили, полум'я
гнiву, обурення, роз'ярiлiсть стали опадати на очах. Упокорена, стишена,
вона дала вчительцi взяти себе пiд руку й одвести вбiк, щоб i там слухати
з ©© вуст обнадiйливi слова про сина. Люди бачили, як пристрасно щось там
говорила ©й вчителька, з виразом серйозно© довiри й душевно© напруги
заглядаючи молодицi в ©© стражденне, знервоване, розпашiле обличчя. I хоч
нiчого особливого в Марисинiй мовi не було, - були то звичайнiсiнькi,
майже сентиментальнi слова втiхи, але, може, тому, що йшли вони вiд серця
i що вчула мати в них щире вболiвання за свого сина, дво людей цих - на
подив iншим - швидко порозумiлись: жiнка пiсля щойно пережитого
прояснювалась, свiтлiшала на очах, в жадiбнiй надi© ловила кожне слово
вчительки, в поглядi ©© з'явилося щось сестринське. А коли Марися вiд
iменi колективу пообiцяла, що з Порфира вони таки виховають людину, мати
знайшла в собi силу навiть вибачитись за свiй спалах, за влаштовану ©м
сцену на очах в усi © Комишанки.
- Ще раз довiряю вам його, як рiднiй сестрi, - припала Оксана до
вчительки. - Напоумте хлопця! Ви розгадали - душею вiн добрий, але ж так
боюсь я за нього! Все б вiддала, тiльки щоб вiн бiльше нiде не спiткнувся,
щоб чесним вирiс...
- Заспокойтесь, так воно й буде, - запевнила Марися.
А жiнка, звично прикладаючи хусточку до очей, знов шепотiла палко,
майже благальне:
- Жалiйте його! Воно ж без батька! Наче з грудей оце його вийняла й вам
передаю, найдорожче сво довiряю...
- Все буде гаразд. Ну, ясна рiч, суворо в нас, такий заклад...
- Хай! Казала й кажу: робiть, що хочете, тiльки людиною вернiть!
Був пiсля цього гарячий потиск руки i щось схоже на проблиск усмiшки, i
припадання до плеча, i, коли Тритузнпй спостерiг аж таку розчулену сцену,
вiн кивнув напарниковi: давай, мовляв, дiй, i тi © ж митi, майже пiднявши
на руках, хлопця упхнули в автобус.
Порфир не чинив спротиву. Знiвечений, зажурений, мовчки опустивсь на
сидiння, осторонь бiля вiкна. А коли й Марися Павлiвна зайшла, i дверцята
автоматично хряпнули, зачинившись за нею, мати Порфирова знов у розпачi
вимахнула руками, з грудей ©© мимоволi вихопився крик болю й прощання.
Мабуть, вжахнуло ©©, що побачила сина за склом (як за гратами!) й бiля
нього переможно усмiхненого мiлiцiонера в кашкетi. Однак запiзнiлого
скрику того нiхто з них уже не чув, бо автобус, лунко стрiляючи вихлопними
газами, рвонувся вперед, i все одразу заглушила музика, яку водiй увiмкнув
на повну силу.
Ви©хали на верховий Бекетний шлях. Хлопець, зiгнувшись, сидiв бiля
вiкна й проводжав поглядом пароплавчик, що, вибiлений скiсним призахiдним
сонцем, пiшов i пiшов, вiддаляючись у бiк лиману.
Марися Павлiвна не чiпала хлопця: хай уляжуться пристрастi, хай
пригаму ться розбурхана душа. Зараз, звiдки не заходь, чим не заторкуй,
вiн зостанеться до тебе глухий, адже ви позбавили його найдорожчого, i
сама та для нього зараз нiяка не вихователька, не друг, а одна а тих
нестерпних ловцiв, учасникiв насильства. Будь-якi тво© слова й докази
розiб'ються об панцир його озлобленостi, об розранений бiль його
приниження. Людину травмовано, душа його зараз така, що не знайти тобi з
нею контакту, все свiтле в нiй геть потьмарене, збаламучене. Скiльки треба
буде часу, терпiння, педагогiчного хисту й душевно© делiкатностi, щоб
вивести його з цього стану, з цi © озлоблено© затятостi, якою вiн на©жився
проти всiх вас!
Ви хочете вiд нього смирення, але чи буде воно щире, якщо й буде
взагалi? Хiба ж не спробу вiн при першiй нагодi знову вийти з сво ©
поразки, утвердити сво право, яким воно поста в його хай навiть
викривлених уявленнях?.. Зача©лось, i тобi, наставницi, по-справжньому
невiдомi навiть мотиви його втечi, внутрiшн виправдання, яке вiн,
безперечно, ма для свого вчинку. Зумiй увiйти в цю людину, в ©©
пiдглибне, пота мне, в саму структуру мотивацiйно© сфери, яка, звичайно ж,
у нього своя i багато в чому вiд тво © вiдмiнна. Холод у насурмленiм
поглядi. Знову й знову мусиш долати цей холод, вiдчуженiсть, яку дехто
схильний вважати характерною прикметою вiку, вiрусом, що виклика недугу
самотностi й вселюдського похолодання... Сьогоднi щось дуже важливе
розруйнувалось. Ма ш владу карати, ма ш бали та оцiнки - ох, замало цього!
Пригаду ться, як Ганна Остапiвна ще з перших крокiв напучувала тебе: "Ви
принесли сюди сво© iнститутськi, здебiльшого слушнi педагогiчнi iде©, а
тут найчастiше треба просто людського тепла... Нiчим незамiнного
материнського тепла до цих травмованих душ, трудних, найтруднiших..."
Слушна порада, та тiльки що робити, коли й тепло почуттiв тво©х вiдкидають
отакi озлобленнi, баламути, що ©х вам передано в кризах, на межi
катастроф...
У школi вiн знов опиниться на вiстрi подiй: аякже, побував на волi, для
декого - майже герой! Цiлий колектив вихователiв знову напружуватиме сво©
iнтелекти, шукаючи найвпливовiших засобiв, щоб розiмкнути замки його
настороги, мстиво© недовiри. Вся педагогiчна тактика й стратегiя, всi вашi
вчительськi, зовсiм-таки не волячi нерви, весь досвiд ваш - в кого
бiльший, в кого менший - будуть спрямованi на те, як наставити його на
путь праведний, як iз цього клубка неприборканих iнстинктiв, стихiйних
поривiв, успадкованих генiв та буйних порушницьких нахилiв, надбаних десь
на самiй зорi життя, видобути людину, витворити особистiсть, яка
вiдповiдатиме вашим уявленням i буде прийнятною для суспiльства. "Вернiть
людиною!.." Як вона благала тебе, ота змучена жiнка, безпомiчна мати, що
спершу роз'ярiлою беркуткою налетiла на вас, а потiм тiльки тихо
схлипувала в тебе на плечi. Чудодiйниця на сво©х виноградниках, жодне
чубученя там у не© не гине, а цьому, що часткою ©© ж ства, ©©
кровинкою, не змогла дати ради... Напоумте, людиною зробiть, - волала до
тебе у сво©й великiй святiй надi©, i ти обiцяла, а чи виправда ш
материнськi ©© сподiвання? Хто з певнiстю скаже, якi плоди принесуть усi
вашi педагогiчнi зусилля, чи око прозирне в ту глибiнь внутрiшнiх
процесiв, що в дитячiй душi вирують так само складно, загадково й
бурхливо, як i в душi дорослого, чи, може, навiть бурхливiше? I, нарештi,
чи принесуть цi вашi зусилля отой вiнець, якого ви прагнете, чи стане ця
дитина - та хiба тiльки ця! - людиною справжньою, потрiбною для iнших i
для себе - щасливою?
Змучене й розранене створiння защухло бiля вiкна. Видно, пiсля всього
почува себе просто знищеним. I будь ти педагог iз педагогiв, то й тодi
навряд чи зможеш йому зараз допомогти, принаймнi так, як це зробила б
мати. Ще в дитинствi знала Марися одну стару, до яко© носили лiкувати
малих. Майже слiпа, руки вузлами покрученi, казала, що лiку тiльки тим,
що муки й болi дiтей здатна перебирати на себе. I щоразу, як вилiку
котрусь дитину, вряту чи сь юне життя, - сама зляга хвора, мучиться
ночами... Якби ж то й тобi було дано набути таку силу найгуманнiшого
чаклунства - перебирати на себе чийсь бiль...
Марисi знов вирина перед очима образ жiнки, що зосталась на пристанi з
сво©м розпачем i надi ю матерi-одиначки, що з такою силою пристрастi
залюблена в безшлюбне сво дитя, в оцього свого лобатого мучителя. А чим
вiддячить вiн ©й? Чи вистачить у нього серця для не©, чи полишить матерi
на старiсть лише свою байдужiсть та холод самотностi?
Впiймана, зловлена людина сидить... На©жилось, накостричилось, лише
iнодi спiдлоба позирку у вiкно, на рiчку, на дуби, що з давнiх-давен
де-не-де вздовж шляху позалишались. Отi самi, бiля яких чатували бекети,
зiркi пильнувачi, що простим оком бачили далi, нiж у бiноклi, i вмiли
слухати тишу нiчну, i по тому, в якiм напрямi бiжить степова звiрина,
вгадували заобрiйний рух орди... Вони, впередзорцi, як тiльки було
помiтять небезпеку, запалюють смолу в бочках, прив'язаних угорi на дубах,
подають сигнали вiд бекету до бекету, аж на Хортицю. Не ловили гав, зiрко
стояли на чатах, а вiн, бач, автобуса не зачув, отак по-дурному попався...
Хлопець мимоволi зiтхнув.
А схили кучугур, мiж якими важко пробира ться ©хнiй автобусик, усе
горять i горять диким червоним квiттям. Очi вбира краса. I хiба ж не
диво: з сiрого пiску, з силiкату таким цвiтом вибуяло! Яка гармонiя форм,
соковитiсть барв... На одному схилi суцiльним живим вогнищем спалахнуло,
аж усi припали до вiкон.
- Що то? - вигукнула Марися Павлiвна. - Мак? Нi, то не мак...
I, зда ться, ждала, що Порфир скаже. Вiн навiть завагався: казати чи
нi?
Потiм таки буркнув глухуватим, стуженим, потонулим у смутку голосом:
- Воронець цвiте...
XVI
- Вiзьми стiлець, сiдай, - сказав Валерiй Iванович, коли Кульбака
зайшов до кабiнету.
Хлопець не рухнувся. Стояв мов чужий перед чужим. Нiби вперше
переступив порiг цього закладу й зупинився в пониклiй неприязнi.
- Сiдай, сiдай, буде розмова.
Кульбака в нерiшучостi пристояв, потiм знехотя сiв на край стiльця,
руки пiд стiл, вiдкрита голова з свiжою гулею втягнута в кiстлявi плечi.
Було щось жалюгiдне й беззахисне в його маленькiй зiщуленiй постатi.
З коридора хтось зазирнув, згораючи вiд цiкавостi, наче привезли сюди
якогось знаменитого розбiйника. Валерiй Iванович змушений був взяти дверi
на ключ.
- Ось так буде краще, - сказав, повертаючись на мiсце. - А то твоя
особа зараз виклика аж надто велике зацiкавлення.
Залишились вiч-на-вiч. Антиподи. Ти старший, надiлений правами
вихователя, наставника, певний сво © правоти. Навпроти тебе маленька
вперта людина, затерпла в сво©й насторозi, з голодом втраченого раю в
очах. Мав i втратив. Вмi м цiнувати, лише коли втрача мо, - так уже,
мабуть, влаштована психiка людська... Ти, директор, почува ш зараз свою
правоту, але ж i вiн, цей комишанський волелюб, певен, що правда на його
боцi i що його сьогоднi тяжко покривджено. Всiм очужiлим виглядом, гiркою
нахмуренiстю хлопець да вiдчути, що тво© напучення та нотацi© зараз його
не проймуть, що мiж вами стiна. Неподоланний мур образи й завданого йому
приниження. Шлях вiд серця до серця - найдовший шлях, i ти зараз при самiм
його початку. Перед цi ю злощасною втечею вiдчував, що якiсь ниточки
вза мних контактiв мiж вами - мiж педагогом i вихованцем - уже снувалися,
ниточки тонюсiнькi, як павутинка, а зараз i ©х нема. Розлетiлись,
порвались десь у тiй бурi ловитви...
Запитань: "Куди тiкав? З якою метою?" -нiби й не почув.
- А далi як житимеш? Знов тiкатимеш? По-тво му, в нас нема iнших
клопотiв, як тiльки за тобою ганятись?
Мовчить, закутий у свою вiдчуженiсть.
- Вважа ш, певне, що лише тобi свобода й дорога, а ми всi проти не©?
Запевняю, нам вона не менш дорога, нiж тобi. Дорожчого за не©, може,
нiчого й на свiтi нема... Тiльки я, скажiмо, нiяк не можу втямити, що ж то
за свобода, коли вона оберта ться маминими сльозами, мучить i старить ©©
дочасно. Дехто розумi свободу як необмежену можливiсть задовольняти
будь-якi сво© примхи, забаганки, врубi й примiтивнi бажання. Нап'юсь,
поб'юсь, покажу всiм, який я герой... Ну, а далi що? Розваги,
байдикування, насолоди - хiба це було б не пусто-цвiтне життя? Личило б
воно синовi матерi-трударки? Звичайно, можна жити абияк, догоджати лише
слабкостям сво©м, темним iнстинктам, що часом гiршi за звiринi й можуть
хоч кого отваринити, - тiльки подумай, яка це свобода? Скорiш це неволя,
бо людина якраз тут i .потрапля в ярмо свого его©зму, в рабство власно©
розбещеностi та рiзних примх... Себелюбцем, рабом сво©х забаганок,
черстводухом жорстоким - хотiв би ти стати таким?
- Нi.
- Для мене один з найпрекраснiших виявiв свободи свобода мислити.
Можливiсть вглядатися -в себе i в iнших. Самому дошукувадися якихось
важливих iстин у життi... Мабуть, тобi таке теж знайоме. Ранiш чи пiзнiш i
для дiтей пiдлiткового вiку наста момент, коли доводиться усвiдомити, що
в життi iсну не тiльки "хочу", а й "треба". I доки не усвiдомиш оцього
"треба", школа з ©© .розпорядком, буде для тебе тiльки тягарем,
каторгою... На жаль, ти поки що не можеш прийняти наших правил, обмежень,
вважа ш, що тут посягають на тво© права, що тобi в нас мало свободи...
- А то багато?
- Тво©й свободi не хочеться ноги щовечора мити, вона нiяк не звикне до
вiдбою, пiдйому... До регулярних занять, до ранкових та вечiрнiх лiнiйок,
©й подоба ться iнший стиль: iду, бiжу, цiлюсь в лiве око...
- Коли то було! А зате тiльки й чу ш: хулiган, себелюбець...
- Я не хотiв тебе образити. Просто треба навчитись розрiзняти свободу i
псевдосвободу. Для одного тiльки й iсну що свобода розбещеностi,
гультяйства, для iншого ж... Ось дiдусь твiй вiдважний був солдат,
фронтовик. Я певен, вiн знав, яку свободу в боях вiдстоював... А юнi
геро©, скiльки ©х було. Знав я дiтей, Порфире, що в тво му вiцi нарiвнi з
дорослими снаряди носили до фронту;
I нiхто не змушував, самi зголошувались: по грязюцi невилазнiй за
кiльканадцять кiлометрiв!.. А батьки в повен зрiст в атаку йшли... Людина,
яка здатна на таке, по-мо му, якраз i справдi вiльна людина...
- Моя мама теж снаряди носила й мiни протитанковi...
- Так то ж мама...
- А я теж носив би.
Вчитель через стiл пильно вдивлявся хлопцевi в вiчi, i той не вiдвiв
погляду.
- Як будемо в таборi, попросимо тебе, Порфире, щоб про свого дiдуся
бiля вогнища розповiв. Бо ж не кожен двi "Слави" мав...
- Була б i третя, якби не поранило.
- Отож i розкажеш товариству...
Про дiдуся хлопець щовечора ладен ©м розповiдати. Адже таким дiдусем
кожен би гордився! I на Днiпровськiм плацдармi вiдзначивсь, i коли був
бригадиром-виноградарем - теж... Триста рiзних сортiв було в нього в
колекцi© i з-помiж них - "чорна брила", дуже рiдкiсний сорт, що його
тiльки вводили та все з ним ховались, оберiгали... I юку, спецiальну таку
нитчасту траву, що йде на пiдв'язування винограду, дiдусь у себе на
вiддiлку перший посiяв! Цвiте, як пiвники, i листям на пiвники схожа.
Шпагату нема - бiжи, Порфире, юки нарiж! Дехто з переселенцiв аж не вiрив:
бур'яном в'язати? А. ти спробуй, воно мiцнiше за капрон...
А то ще мiг би розповiсти Порфiр, як умiв дiдусь варити бекмес, -
хлопцi, мабуть, i не чули, що це воно таке! Не знають, що можна варити мед
з кавунiв! Цiлий день кипить бiля куреня у мiдному казанi цей бекмес, i,
коли кавунячий сироп стане густим, аж тягнеться, - тодi доливай молока! I
то буде найкращий для тебе вiд дiдуся шоколад, найсолодший у життi... А
найохочiше розповiсть бiля вогнища про те, як дiдусь пiдiбрав десь
пiдраненого орлика i той жив у нього на куренi, зовсiм звикнувши до
людини... Коли дiдусь, бувало, вируша велосипедом до контори чи до
аптеки, орлик аж на шляху дожене i, хоч як його вiдганяй, таки сяде
дiдусевi на плече, вчепиться кiгтями в пiджак i теж ©де, - ще один
велосипедист... Так i жили до останнього лiта: людина в куренi, а птах на
куренi, зiркоокий впередзорець на чатах...
Уже звечорiло, сутiнки виповнювали кiмнату, i Валерiй Iванович, вставши
з-за столу, ввiмкнув свiтло. Мимохiдь кинув погляд на Кульбаку i
вiдзначив, як змiнилось обличчя вихованця: рознапружилось, вiдтануло
мовби, теплом було повите, теплом якогось спогаду... "Навряд чи це
наслiдок тво©х повчань", - усмiхнувся сам до себе директор i звелiв
вихованцевi:
- Гаразд, iди.
Кульбака пiдвiвся:
- В карцер?
Знав-бо, що за втечу належить вiдсидiти, такий тут порядок... Одначе
цього разу Валерiй Iванович чомусь вiдступився вiд правила:
- Йди на те мiсце, звiдки втiк. Тiльки не дуже бравуй там сво ю втечею.
Нема чим вихвалятись. Колись ще соромно буде...
XVII
Не було нi фанфар, нi вiтань, якими зустрiчають переможцiв, прибулих iз
походу. Був холодний осудливий погляд чергового по коридору Григорiя
Микитовича, застебнутого на всi гудзики вусатого чепуруна, що, як i
Порфирiв дiдусь, теж свого часу брав участь у форсуваннi Днiпра i, може,
саме через це й до малого Кульбаки поставився був прихильно, розпитував
при нагодi i про дiдуся, i якi сорти винограду вирощу мати та яке добриво
кладе, крiм комишанського торфу...
Але це було до втечi, а зараз вiн нiби не впiзнав хлопця, при появi
Порфира зiрко настороживсь, наче мимо нього проходив якийсь небезпечний
тип. Обшукувати не став, але поглядом обмацав хлопцевi кишенi: чи не
проносить там бомбу або кинджал.
- Годують, зодягають, вчать його, а воно ще й тiка , - кинув услiд. -
Само не зна, чого хоче...
- Не зна , чого хоче, зате зна , чого не хоче, - визираючи iз спальнi,
з усмiшкою пiдкинув Гайцан, командир вiддiлення восьмикласникiв.
Коли вiдважний комишанець з'явився на порозi спальнi, стрижена гвардiя
теж не зустрiла його криком "ура", як, здавалось би, належало вiтати
героя. Колективна неприязна мовчанка була йому зустрiччю. Обступили,
цей шалений Кульбака, звичайно ж, знаходила для себе романтику, поезiю
мандрiв, i чи не звiдси й зароджувалась його ота невситенна тяга в
свiти-галасвiти, яку ми звемо бродяжництвом.
Тритузний та Степашко повернулися з судна розчарованi: обстеження
нiчого не дало.
- Я ж казав, що в мене безбiлетник не проскочить, - спогорда зауважив
капiтан.
I саме в цей час десь iз верхньо© палуби вдарило жiночим вереском:
- Вiн тут!
Кричала якраз та рамениста дама в окулярах i в рудих буклях, що бiля
могили чiплялася до Кульбаки з допитками. Нахилившись, вона люто
докрикувала на берег, що злочинець на суднi, що матроси, мовляв, самi його
переховують:
- Вони у змовi з ним! Дали йому притулок!.. Самi покривають! Оце вам i
"не проходiт мiмо!".
Ревна громадянка, вона потiм до само© грязелiкарнi, не вгамовуючись, на
рiзнi лади товктиме все про те ж, як перша помiтила цього малого злочинця,
що крутився бiля кургану та на жiночi сумочки поглядав, а тут - до чого
нахабство може дiйти! - навiть на судно забрався, i, коли вона, проходячи,
виявила його в кутку пiд трапом, вiн так звiдти ошкiрився - думала, за
ногу вкусить!..
- Тут вiн! Тут! - лунали з судна сигнали пiдтвердження, з-помiж яких
вирiзнявся голос котрогось жартуна:
- Всi свiдомi - шикуйсь!
Почалися лови.
Цiла веремiя знялася на суднi, зчинився гвалт, тупотнява, - все там
ходором ходило... Марися Павлiвна стояла на березi й звiдси стежила за
розвитком подiй, ©й до болю соромно було за все, що там вiдбувалось, вона
не могла подолати в собi почуття приниження, навiть яко©сь обриди. Ловлять
людину! Та чи це вже само по собi не дикiсть? А ти, педагог, витончена
душа, iнтелiгентка, сто©ш тут та губи куса ш, сповнена гризотами сумлiння,
знемагаючи вiд сорому й приниження... Гризоти гризотами, але де ж вихiд?
Вкажiть його, якщо зна те! Порадьте, дайте рецепт, як iнакше ствердити над
ним сво право вихователя i як вiд нього вiдвернути лихо майбутн , може,
тяжкому злочину перепинити дорогу?
Операцiя набирала розмаху, судно аж гуло, люди перекрикувались,
розпалюючись у сво©м веселiм ловецькiм азартi. Знали-бо, що втiкач тепер
уже нiкуди не дiнеться, пильнуй лише, щоб не вистрибнув за борт, i тому
ставали вподовж бортiв, розчепiривши руки, створювали мовби живоплiт iз
людей, i всi були у веселiй готовностi переймати, хапати. А воно, оте
мале, невпокорене, ну що тобi блискавка кульова, перекочувалося з носа на
корму, з корми на нiс, десь iз трюму враз вимчить на верхню палубу, i,
майже вхоплене, знов вив'юнювалось, виривалося, зацьковане й зле, нiяк не
даючись до рук.
- Та тримайте ж мiцнiше! Чи ви навмисне його випуска те? - чулися
погуки. - Де ж воно, непутяще?
- У воду пiшло! Нi, в атмосферу!
Ловцi, хоч i розпаленi в мисливському азартi, усе ж, зда ться, не
поспiшали довершити справу, в цих ловах було для них щось розважальне,
культзатiйницьке, схоже на масову, не набридлу ще гру. Ймовiрно також, що
дехто з екiпажу потай справдi спiвчував втеклому комишанцевi, iнакше-бо
чому ж вдавалось йому, майже схопленому, якимось чудом знову випорскувати
з мiцних матроських рук.
Нарештi втiкача таки загнали в глухий кут, затиснули внизу пiд трапом,
там, де вiн i обрав був собi перший сховок. У слiпiй лютi хлопець i тут ще
вiдбивався руками й ногами, вiдгризався зубами, мов зацьковане звiря, i
хоч аж на берег до Марисi було чути його знесамовитiле: "Вовкодави!
Душогуби!", -хоч у нападi лютi викрикував вiн дещо й зовсiм непристойне,
таке, що нi до якого протоколу не впишеш, однак це вже публiку не
проймало; акцiя була звершена, азартне збудження на обличчях ловцiв почало
згасати, втрачати напругу.
Хлопця вивели на берег, цупко тримаючи за руки: мiлiцiонер - з одного
боку, начальник режиму - з другого. Укоськаний, нарештi, став Кульбака
перед яснi очi Марисi Павлiвни. Вжахнуло вчительку те, що сталося з ним,
учорашнiм жартуном, вигадником, веселим шибайголовою... Побачила зараз
перед собою обличчя чуже, спотворене гримасою безсило© лютi, в патьоках
розмазаних слiз... Очi теж нестерпно чужi i якiсь недитячi, повнi
зненавиди, здатнi зараз, зда ться, на все. Де ж той Кульбака, що був? Що в
цьому вiд того зосталось? Нашарпане ловцями, змучене тiльце вже не
виборсувалось, воно стало безпружним, поникло, мовби втративши останню
волю до життя... Лоб у мазутi, ще й гуля виступа , видно, десь ударився з
розгону. З обох бокiв тримають його мiцно, i зда ться вчительцi, що й вона
чув, як на стиснутих китицях дитячих рук сполоханими пташатами пульси
б'ють.
- Пустiть його, - сказала Марися Павлiвна. Послабивши руки хлопцевi,
Степашко й Тритузний, однак, не зовсiм ©х вiдпустили.
- Вiдпустiть, я сказала. - повторила вона рiзко. Тепер вони вiдпустили,
i хлопець не кинувся тiкати, поразка геть стишила його вояцький пал.
- Заставив нагрiти чуба, - втерся рукавом кiтеля Тритузний. - й-же- й,
легше було б вовка за вухо впiймати.
3 судна, що вiдходило, долинали жартiвливi поради й навiть щирi
прохання дати хлопцевi амнiстiю, адже ж вiн нiчого страшного не вчинив,
нiкого не порiзав, ножа при ньому не було...
- дьте собi на здоров'я, - вiдказував Тритузний, - без вас
розберемось.
Хлоп'я стояло похнюплене й нi на що не реагувало. Сором поразки, гiркi
образи й приниження перейшли в байдужiсть. Усе йому, видно, зараз стало
однакове, немиле, оприкрiле, зда ться, хай би отут хоч i смерть.
Лише час вiд часу тiло його мовби само собою здригалося коротким
нервовим дрожем, i в гримасi обличчя з'явилось щось змучене, майже
старече, до невпiзнання спотворюючи ще вчора таке безтурботне, раз у раз
осяюване дитячими усмiшками лице. Коли ж Марися Павлiвна спробувала
покласти йому руку на голову, щоб приспоко©ти, хлопець рвучко струснув,
майже з ненавистю скинув iз себе ту руку:
- Без ваших жалощiв обiйдусь!..
Однак сама присутнiсть Марисi Павлiвни, ©© ласкавий порух i те, що
звелiла руки йому вiдпустити, все це, видно, таки вплинуло на хлопця,
помiтно стишило, пригамувало його збудженiсть, може, навiть згадались йому
обiцянки, якi вiн неправдиво (чи тодi навiть i правдиво?) давав
виховательцi та директоровi Валерi вi Iвановичу в його кабiнетi. Каятьби,
однак, не почувалось, дитячу душу виповнювала зараз темна оздоба, затята
незмиреннiсть та ще гiркота поразки й визнання неминучостi розплати за
вчинене, що, як той австралiйський бумеранг, i тут тебе наздогнало, на
межi свободи.
Без сумнiву, вiн страждав. Але нiяко© пiдтримки, анi спiвчуття не
здатен був зараз прийняти. Стрiвшись поглядом з учителькою, хлопець знову
сердито й рiзко крутнув головою, одвернувсь, i цим iнстинктивним порухом,
знаком зневаги й нерозкаяностi мовби ще раз пiдтвердив те, що мiг би
сказати: "Ти така ж, як i цi, цупкорукi! Хоч якi там слова говориш, а сама
теж причетна до цього насильства!"
Затримка сталася з автобусом: у ньому виявивсь проколотим скат,
довелося мiняти. Тим часом комишанськi телеграфи посилено працювали,
передаючи всiм, що вiдбува ться на пристанi, бо, коли хлопця вели до
автобуса (довелося тим же двом знову взяти його попiд руки), назустрiч
iз-за пагорба вилетiв на скаженiй швидкостi станцiйний брезентовий газик,
той, що на ньому здебiльш роз'©жджа вуйко - доктор наук, мандруючи серед
свого кучугурного царства. Пiдлетiвши до причалу, газик рiзко гальмонув, i
з нього клубком полум'я й гнiву вихопилась Порфирова мати.
- Та що ж то ви дитинi руки лама те, костоломи! - зрозгiнцi накинулась
вона на Тритузного та Степашка. - Та куди ж ви його ведете, людохвати?
I видно було, що нiчим вiд не© не вiдборонитись, нiякi пояснення ©© не
проймуть, палаюча, збурена, готова до нападу, ступала ходою заслiплено©
гнiвом тигрицi, про наслiдки не думала, в розшаленiлих очах горiв лише
безстрашний iнстинкт материнства. Було враження, що ось так налетить, i
хоч цiною життя, а вихопить, виряту з ©хнiх лабетiв свого коханого
синочка...
Чомусь найперше накинулась на мiлiцiонера.
- Пусти хлопця! Що ти йому руки крутиш? Сво му крутитимеш!
- Хто крутить? - спробував заперечити Степашко, нiяково всмiхаючись i
зовсiм пустивши хлопця, навiть вiдсторонився вiд нього. - Ось вiн вiльно
сто©ть.
Одначе мати нiяких виправдань не приймала, все тонуло у вибуху шалено©
материнсько© пристрастi:
- Не дозволю знущатися над дитиною, отак тиранити ©©. Облиште хлопця i
вимiтайтесь геть! Не дам вам бiльше його! Нiж таким вихователям вiддавати,
краще в кучугури заберу, хай там з ящiрками вихову ться!..
На ©© гвалт збiглося пiв-Комишанки, голова сiльради, трохи розгублений,
спробував був нагадати, що сама ж вона добровiльно вiддала сина до школи
режимно© i що в вiдповiдна й заява ©© та постанова комiсi© в справах
неповнолiтнiх...
- То, по-тво му, я назавжди ©м його вiдписала? - бурхнула вона гнiвом i
до голови. - На рiдне дитя не маю права?
- Ма те, ма те! - схвильовано, з щирим спiвчуттям заговорила Марися
Павлiвна, пiдступивши до жiнки. - Повернеться вiн до вас!.. Хiба ми не
розумi мо, ким вiн для вас ?
Жiнка навiть не одразу i впiзнала вчительку, уважно й суворо глянула на
Марисю Павлiвну, нiби через силу намагаючись втямити, що вона каже.
- I нiчого страшного за ним, - ще лагiднiше казала вчителька, - душею
вiн добрий i в школi зовсiм не найгiрший...
Марисин тон та ©© слова, видно, справили враження на матiр, вона пiсля
цього не так озвiрiло глянула на вчительку.
- Правда? Не найгiрший, кажете?
- Запевняю вас! Хлопчик - один iз найкращих... I наче щось сталося з
жiнкою, враз ©©, людину розбушованих почуттiв, мовби пiдмiнили, полум'я
гнiву, обурення, роз'ярiлiсть стали опадати на очах. Упокорена, стишена,
вона дала вчительцi взяти себе пiд руку й одвести вбiк, щоб i там слухати
з ©© вуст обнадiйливi слова про сина. Люди бачили, як пристрасно щось там
говорила ©й вчителька, з виразом серйозно© довiри й душевно© напруги
заглядаючи молодицi в ©© стражденне, знервоване, розпашiле обличчя. I хоч
нiчого особливого в Марисинiй мовi не було, - були то звичайнiсiнькi,
майже сентиментальнi слова втiхи, але, може, тому, що йшли вони вiд серця
i що вчула мати в них щире вболiвання за свого сина, дво людей цих - на
подив iншим - швидко порозумiлись: жiнка пiсля щойно пережитого
прояснювалась, свiтлiшала на очах, в жадiбнiй надi© ловила кожне слово
вчительки, в поглядi ©© з'явилося щось сестринське. А коли Марися вiд
iменi колективу пообiцяла, що з Порфира вони таки виховають людину, мати
знайшла в собi силу навiть вибачитись за свiй спалах, за влаштовану ©м
сцену на очах в усi © Комишанки.
- Ще раз довiряю вам його, як рiднiй сестрi, - припала Оксана до
вчительки. - Напоумте хлопця! Ви розгадали - душею вiн добрий, але ж так
боюсь я за нього! Все б вiддала, тiльки щоб вiн бiльше нiде не спiткнувся,
щоб чесним вирiс...
- Заспокойтесь, так воно й буде, - запевнила Марися.
А жiнка, звично прикладаючи хусточку до очей, знов шепотiла палко,
майже благальне:
- Жалiйте його! Воно ж без батька! Наче з грудей оце його вийняла й вам
передаю, найдорожче сво довiряю...
- Все буде гаразд. Ну, ясна рiч, суворо в нас, такий заклад...
- Хай! Казала й кажу: робiть, що хочете, тiльки людиною вернiть!
Був пiсля цього гарячий потиск руки i щось схоже на проблиск усмiшки, i
припадання до плеча, i, коли Тритузнпй спостерiг аж таку розчулену сцену,
вiн кивнув напарниковi: давай, мовляв, дiй, i тi © ж митi, майже пiднявши
на руках, хлопця упхнули в автобус.
Порфир не чинив спротиву. Знiвечений, зажурений, мовчки опустивсь на
сидiння, осторонь бiля вiкна. А коли й Марися Павлiвна зайшла, i дверцята
автоматично хряпнули, зачинившись за нею, мати Порфирова знов у розпачi
вимахнула руками, з грудей ©© мимоволi вихопився крик болю й прощання.
Мабуть, вжахнуло ©©, що побачила сина за склом (як за гратами!) й бiля
нього переможно усмiхненого мiлiцiонера в кашкетi. Однак запiзнiлого
скрику того нiхто з них уже не чув, бо автобус, лунко стрiляючи вихлопними
газами, рвонувся вперед, i все одразу заглушила музика, яку водiй увiмкнув
на повну силу.
Ви©хали на верховий Бекетний шлях. Хлопець, зiгнувшись, сидiв бiля
вiкна й проводжав поглядом пароплавчик, що, вибiлений скiсним призахiдним
сонцем, пiшов i пiшов, вiддаляючись у бiк лиману.
Марися Павлiвна не чiпала хлопця: хай уляжуться пристрастi, хай
пригаму ться розбурхана душа. Зараз, звiдки не заходь, чим не заторкуй,
вiн зостанеться до тебе глухий, адже ви позбавили його найдорожчого, i
сама та для нього зараз нiяка не вихователька, не друг, а одна а тих
нестерпних ловцiв, учасникiв насильства. Будь-якi тво© слова й докази
розiб'ються об панцир його озлобленостi, об розранений бiль його
приниження. Людину травмовано, душа його зараз така, що не знайти тобi з
нею контакту, все свiтле в нiй геть потьмарене, збаламучене. Скiльки треба
буде часу, терпiння, педагогiчного хисту й душевно© делiкатностi, щоб
вивести його з цього стану, з цi © озлоблено© затятостi, якою вiн на©жився
проти всiх вас!
Ви хочете вiд нього смирення, але чи буде воно щире, якщо й буде
взагалi? Хiба ж не спробу вiн при першiй нагодi знову вийти з сво ©
поразки, утвердити сво право, яким воно поста в його хай навiть
викривлених уявленнях?.. Зача©лось, i тобi, наставницi, по-справжньому
невiдомi навiть мотиви його втечi, внутрiшн виправдання, яке вiн,
безперечно, ма для свого вчинку. Зумiй увiйти в цю людину, в ©©
пiдглибне, пота мне, в саму структуру мотивацiйно© сфери, яка, звичайно ж,
у нього своя i багато в чому вiд тво © вiдмiнна. Холод у насурмленiм
поглядi. Знову й знову мусиш долати цей холод, вiдчуженiсть, яку дехто
схильний вважати характерною прикметою вiку, вiрусом, що виклика недугу
самотностi й вселюдського похолодання... Сьогоднi щось дуже важливе
розруйнувалось. Ма ш владу карати, ма ш бали та оцiнки - ох, замало цього!
Пригаду ться, як Ганна Остапiвна ще з перших крокiв напучувала тебе: "Ви
принесли сюди сво© iнститутськi, здебiльшого слушнi педагогiчнi iде©, а
тут найчастiше треба просто людського тепла... Нiчим незамiнного
материнського тепла до цих травмованих душ, трудних, найтруднiших..."
Слушна порада, та тiльки що робити, коли й тепло почуттiв тво©х вiдкидають
отакi озлобленнi, баламути, що ©х вам передано в кризах, на межi
катастроф...
У школi вiн знов опиниться на вiстрi подiй: аякже, побував на волi, для
декого - майже герой! Цiлий колектив вихователiв знову напружуватиме сво©
iнтелекти, шукаючи найвпливовiших засобiв, щоб розiмкнути замки його
настороги, мстиво© недовiри. Вся педагогiчна тактика й стратегiя, всi вашi
вчительськi, зовсiм-таки не волячi нерви, весь досвiд ваш - в кого
бiльший, в кого менший - будуть спрямованi на те, як наставити його на
путь праведний, як iз цього клубка неприборканих iнстинктiв, стихiйних
поривiв, успадкованих генiв та буйних порушницьких нахилiв, надбаних десь
на самiй зорi життя, видобути людину, витворити особистiсть, яка
вiдповiдатиме вашим уявленням i буде прийнятною для суспiльства. "Вернiть
людиною!.." Як вона благала тебе, ота змучена жiнка, безпомiчна мати, що
спершу роз'ярiлою беркуткою налетiла на вас, а потiм тiльки тихо
схлипувала в тебе на плечi. Чудодiйниця на сво©х виноградниках, жодне
чубученя там у не© не гине, а цьому, що часткою ©© ж ства, ©©
кровинкою, не змогла дати ради... Напоумте, людиною зробiть, - волала до
тебе у сво©й великiй святiй надi©, i ти обiцяла, а чи виправда ш
материнськi ©© сподiвання? Хто з певнiстю скаже, якi плоди принесуть усi
вашi педагогiчнi зусилля, чи око прозирне в ту глибiнь внутрiшнiх
процесiв, що в дитячiй душi вирують так само складно, загадково й
бурхливо, як i в душi дорослого, чи, може, навiть бурхливiше? I, нарештi,
чи принесуть цi вашi зусилля отой вiнець, якого ви прагнете, чи стане ця
дитина - та хiба тiльки ця! - людиною справжньою, потрiбною для iнших i
для себе - щасливою?
Змучене й розранене створiння защухло бiля вiкна. Видно, пiсля всього
почува себе просто знищеним. I будь ти педагог iз педагогiв, то й тодi
навряд чи зможеш йому зараз допомогти, принаймнi так, як це зробила б
мати. Ще в дитинствi знала Марися одну стару, до яко© носили лiкувати
малих. Майже слiпа, руки вузлами покрученi, казала, що лiку тiльки тим,
що муки й болi дiтей здатна перебирати на себе. I щоразу, як вилiку
котрусь дитину, вряту чи сь юне життя, - сама зляга хвора, мучиться
ночами... Якби ж то й тобi було дано набути таку силу найгуманнiшого
чаклунства - перебирати на себе чийсь бiль...
Марисi знов вирина перед очима образ жiнки, що зосталась на пристанi з
сво©м розпачем i надi ю матерi-одиначки, що з такою силою пристрастi
залюблена в безшлюбне сво дитя, в оцього свого лобатого мучителя. А чим
вiддячить вiн ©й? Чи вистачить у нього серця для не©, чи полишить матерi
на старiсть лише свою байдужiсть та холод самотностi?
Впiймана, зловлена людина сидить... На©жилось, накостричилось, лише
iнодi спiдлоба позирку у вiкно, на рiчку, на дуби, що з давнiх-давен
де-не-де вздовж шляху позалишались. Отi самi, бiля яких чатували бекети,
зiркi пильнувачi, що простим оком бачили далi, нiж у бiноклi, i вмiли
слухати тишу нiчну, i по тому, в якiм напрямi бiжить степова звiрина,
вгадували заобрiйний рух орди... Вони, впередзорцi, як тiльки було
помiтять небезпеку, запалюють смолу в бочках, прив'язаних угорi на дубах,
подають сигнали вiд бекету до бекету, аж на Хортицю. Не ловили гав, зiрко
стояли на чатах, а вiн, бач, автобуса не зачув, отак по-дурному попався...
Хлопець мимоволi зiтхнув.
А схили кучугур, мiж якими важко пробира ться ©хнiй автобусик, усе
горять i горять диким червоним квiттям. Очi вбира краса. I хiба ж не
диво: з сiрого пiску, з силiкату таким цвiтом вибуяло! Яка гармонiя форм,
соковитiсть барв... На одному схилi суцiльним живим вогнищем спалахнуло,
аж усi припали до вiкон.
- Що то? - вигукнула Марися Павлiвна. - Мак? Нi, то не мак...
I, зда ться, ждала, що Порфир скаже. Вiн навiть завагався: казати чи
нi?
Потiм таки буркнув глухуватим, стуженим, потонулим у смутку голосом:
- Воронець цвiте...
XVI
- Вiзьми стiлець, сiдай, - сказав Валерiй Iванович, коли Кульбака
зайшов до кабiнету.
Хлопець не рухнувся. Стояв мов чужий перед чужим. Нiби вперше
переступив порiг цього закладу й зупинився в пониклiй неприязнi.
- Сiдай, сiдай, буде розмова.
Кульбака в нерiшучостi пристояв, потiм знехотя сiв на край стiльця,
руки пiд стiл, вiдкрита голова з свiжою гулею втягнута в кiстлявi плечi.
Було щось жалюгiдне й беззахисне в його маленькiй зiщуленiй постатi.
З коридора хтось зазирнув, згораючи вiд цiкавостi, наче привезли сюди
якогось знаменитого розбiйника. Валерiй Iванович змушений був взяти дверi
на ключ.
- Ось так буде краще, - сказав, повертаючись на мiсце. - А то твоя
особа зараз виклика аж надто велике зацiкавлення.
Залишились вiч-на-вiч. Антиподи. Ти старший, надiлений правами
вихователя, наставника, певний сво © правоти. Навпроти тебе маленька
вперта людина, затерпла в сво©й насторозi, з голодом втраченого раю в
очах. Мав i втратив. Вмi м цiнувати, лише коли втрача мо, - так уже,
мабуть, влаштована психiка людська... Ти, директор, почува ш зараз свою
правоту, але ж i вiн, цей комишанський волелюб, певен, що правда на його
боцi i що його сьогоднi тяжко покривджено. Всiм очужiлим виглядом, гiркою
нахмуренiстю хлопець да вiдчути, що тво© напучення та нотацi© зараз його
не проймуть, що мiж вами стiна. Неподоланний мур образи й завданого йому
приниження. Шлях вiд серця до серця - найдовший шлях, i ти зараз при самiм
його початку. Перед цi ю злощасною втечею вiдчував, що якiсь ниточки
вза мних контактiв мiж вами - мiж педагогом i вихованцем - уже снувалися,
ниточки тонюсiнькi, як павутинка, а зараз i ©х нема. Розлетiлись,
порвались десь у тiй бурi ловитви...
Запитань: "Куди тiкав? З якою метою?" -нiби й не почув.
- А далi як житимеш? Знов тiкатимеш? По-тво му, в нас нема iнших
клопотiв, як тiльки за тобою ганятись?
Мовчить, закутий у свою вiдчуженiсть.
- Вважа ш, певне, що лише тобi свобода й дорога, а ми всi проти не©?
Запевняю, нам вона не менш дорога, нiж тобi. Дорожчого за не©, може,
нiчого й на свiтi нема... Тiльки я, скажiмо, нiяк не можу втямити, що ж то
за свобода, коли вона оберта ться маминими сльозами, мучить i старить ©©
дочасно. Дехто розумi свободу як необмежену можливiсть задовольняти
будь-якi сво© примхи, забаганки, врубi й примiтивнi бажання. Нап'юсь,
поб'юсь, покажу всiм, який я герой... Ну, а далi що? Розваги,
байдикування, насолоди - хiба це було б не пусто-цвiтне життя? Личило б
воно синовi матерi-трударки? Звичайно, можна жити абияк, догоджати лише
слабкостям сво©м, темним iнстинктам, що часом гiршi за звiринi й можуть
хоч кого отваринити, - тiльки подумай, яка це свобода? Скорiш це неволя,
бо людина якраз тут i .потрапля в ярмо свого его©зму, в рабство власно©
розбещеностi та рiзних примх... Себелюбцем, рабом сво©х забаганок,
черстводухом жорстоким - хотiв би ти стати таким?
- Нi.
- Для мене один з найпрекраснiших виявiв свободи свобода мислити.
Можливiсть вглядатися -в себе i в iнших. Самому дошукувадися якихось
важливих iстин у життi... Мабуть, тобi таке теж знайоме. Ранiш чи пiзнiш i
для дiтей пiдлiткового вiку наста момент, коли доводиться усвiдомити, що
в життi iсну не тiльки "хочу", а й "треба". I доки не усвiдомиш оцього
"треба", школа з ©© .розпорядком, буде для тебе тiльки тягарем,
каторгою... На жаль, ти поки що не можеш прийняти наших правил, обмежень,
вважа ш, що тут посягають на тво© права, що тобi в нас мало свободи...
- А то багато?
- Тво©й свободi не хочеться ноги щовечора мити, вона нiяк не звикне до
вiдбою, пiдйому... До регулярних занять, до ранкових та вечiрнiх лiнiйок,
©й подоба ться iнший стиль: iду, бiжу, цiлюсь в лiве око...
- Коли то було! А зате тiльки й чу ш: хулiган, себелюбець...
- Я не хотiв тебе образити. Просто треба навчитись розрiзняти свободу i
псевдосвободу. Для одного тiльки й iсну що свобода розбещеностi,
гультяйства, для iншого ж... Ось дiдусь твiй вiдважний був солдат,
фронтовик. Я певен, вiн знав, яку свободу в боях вiдстоював... А юнi
геро©, скiльки ©х було. Знав я дiтей, Порфире, що в тво му вiцi нарiвнi з
дорослими снаряди носили до фронту;
I нiхто не змушував, самi зголошувались: по грязюцi невилазнiй за
кiльканадцять кiлометрiв!.. А батьки в повен зрiст в атаку йшли... Людина,
яка здатна на таке, по-мо му, якраз i справдi вiльна людина...
- Моя мама теж снаряди носила й мiни протитанковi...
- Так то ж мама...
- А я теж носив би.
Вчитель через стiл пильно вдивлявся хлопцевi в вiчi, i той не вiдвiв
погляду.
- Як будемо в таборi, попросимо тебе, Порфире, щоб про свого дiдуся
бiля вогнища розповiв. Бо ж не кожен двi "Слави" мав...
- Була б i третя, якби не поранило.
- Отож i розкажеш товариству...
Про дiдуся хлопець щовечора ладен ©м розповiдати. Адже таким дiдусем
кожен би гордився! I на Днiпровськiм плацдармi вiдзначивсь, i коли був
бригадиром-виноградарем - теж... Триста рiзних сортiв було в нього в
колекцi© i з-помiж них - "чорна брила", дуже рiдкiсний сорт, що його
тiльки вводили та все з ним ховались, оберiгали... I юку, спецiальну таку
нитчасту траву, що йде на пiдв'язування винограду, дiдусь у себе на
вiддiлку перший посiяв! Цвiте, як пiвники, i листям на пiвники схожа.
Шпагату нема - бiжи, Порфире, юки нарiж! Дехто з переселенцiв аж не вiрив:
бур'яном в'язати? А. ти спробуй, воно мiцнiше за капрон...
А то ще мiг би розповiсти Порфiр, як умiв дiдусь варити бекмес, -
хлопцi, мабуть, i не чули, що це воно таке! Не знають, що можна варити мед
з кавунiв! Цiлий день кипить бiля куреня у мiдному казанi цей бекмес, i,
коли кавунячий сироп стане густим, аж тягнеться, - тодi доливай молока! I
то буде найкращий для тебе вiд дiдуся шоколад, найсолодший у життi... А
найохочiше розповiсть бiля вогнища про те, як дiдусь пiдiбрав десь
пiдраненого орлика i той жив у нього на куренi, зовсiм звикнувши до
людини... Коли дiдусь, бувало, вируша велосипедом до контори чи до
аптеки, орлик аж на шляху дожене i, хоч як його вiдганяй, таки сяде
дiдусевi на плече, вчепиться кiгтями в пiджак i теж ©де, - ще один
велосипедист... Так i жили до останнього лiта: людина в куренi, а птах на
куренi, зiркоокий впередзорець на чатах...
Уже звечорiло, сутiнки виповнювали кiмнату, i Валерiй Iванович, вставши
з-за столу, ввiмкнув свiтло. Мимохiдь кинув погляд на Кульбаку i
вiдзначив, як змiнилось обличчя вихованця: рознапружилось, вiдтануло
мовби, теплом було повите, теплом якогось спогаду... "Навряд чи це
наслiдок тво©х повчань", - усмiхнувся сам до себе директор i звелiв
вихованцевi:
- Гаразд, iди.
Кульбака пiдвiвся:
- В карцер?
Знав-бо, що за втечу належить вiдсидiти, такий тут порядок... Одначе
цього разу Валерiй Iванович чомусь вiдступився вiд правила:
- Йди на те мiсце, звiдки втiк. Тiльки не дуже бравуй там сво ю втечею.
Нема чим вихвалятись. Колись ще соромно буде...
XVII
Не було нi фанфар, нi вiтань, якими зустрiчають переможцiв, прибулих iз
походу. Був холодний осудливий погляд чергового по коридору Григорiя
Микитовича, застебнутого на всi гудзики вусатого чепуруна, що, як i
Порфирiв дiдусь, теж свого часу брав участь у форсуваннi Днiпра i, може,
саме через це й до малого Кульбаки поставився був прихильно, розпитував
при нагодi i про дiдуся, i якi сорти винограду вирощу мати та яке добриво
кладе, крiм комишанського торфу...
Але це було до втечi, а зараз вiн нiби не впiзнав хлопця, при появi
Порфира зiрко настороживсь, наче мимо нього проходив якийсь небезпечний
тип. Обшукувати не став, але поглядом обмацав хлопцевi кишенi: чи не
проносить там бомбу або кинджал.
- Годують, зодягають, вчать його, а воно ще й тiка , - кинув услiд. -
Само не зна, чого хоче...
- Не зна , чого хоче, зате зна , чого не хоче, - визираючи iз спальнi,
з усмiшкою пiдкинув Гайцан, командир вiддiлення восьмикласникiв.
Коли вiдважний комишанець з'явився на порозi спальнi, стрижена гвардiя
теж не зустрiла його криком "ура", як, здавалось би, належало вiтати
героя. Колективна неприязна мовчанка була йому зустрiччю. Обступили,