Прикрою була причина, що ганя ©х сьогоднi по степах: шукають Кульбаку.
Випарувався, зник цi © ночi! Знехтував засторогами досвiдченiших, що
тiкати вночi, мовляв, небезпечно, бо пiсля вiдбою варта особливо пильна,
всi ходи ©© виходи стереже. I все ж, усупереч здоровому глузду, Порфир
обрав для сво © операцi© нiч, i виявилось, що вона, нiч-мати, його не
пiдвела! Зник, щез, розчинився в просторi. Була просто неймовiрною ця його
втеча, оце найсерйознiше для школи за цiлу весну чепе. Напередоднi так
слухняно поводився, так вражений був бiлоснiжнiстю спальнi, розпитував про
бумеранг, жартував... I зовсiм не схоже було, що це лише гра, хитрування,
розраховане на те, щоб приспати пильнiсть вихователiв та служби режиму.
Чи, може, вкладаючись пiсля вiдбою, й справдi не думав про втечу? Тодi що
ж штовхнуло його на цей крок? Антон Герасимович вважа , що причиною всьому
фрамуга, яку не зачинили наглухо на нiч, - до речi, теж наполягання Марисi
Павлiвни. Здалося ©й, що недостатньо провiтрю ться кiмната, де сплять
вихованцi, кисню мало ангелочкам, тому попросила чергового залишити на нiч
фрамуги вiдхиленими, i ось ма те... Недоврахувала, що для такого, як
Кульбака, пiднята десь аж пiд стелею фрамуга, ота вузенька щiлина - то вже
нарозпаш розчахнута брама в широкий бродяжницький свiт! Можливо, помiтив
звечора й те, що за вiкном одразу почина ться дах нижчо© прибудови, отже,
коли спуститися на той дах, то такому спритниковi не важко перескочити з
нього й на дерево, що росте по сусiдству, а з дерева на мур... Факт той,
що коли черговий по коридору зайшов перед пiдйомом до спальнi, то застав
Кульбачине лiжко, нiби в насмiшку, акуратно застеленим, - усе на мiсцi,
бiлоснiжне покривальце лежить на подушцi, як пiна морська...
- Невже вiн енуретик! - розгортаючи постелю, висловлювала здогад Лiдiя
Максимiвна, шкiльний лiкар.
- Казали б ви по-простому, - зауважив на це Тритузний, - впiсявся, та й
усе.
Енурез, ця дитяча вада, поширена серед вихованцiв спецшколи, вона,
мабуть, наслiдком усiх тих переживань, нервових струсiв, що ©х аж надто
дiставалось багатьом iз цих дiтей, перш нiж вони потрапили сюди iз свого
безладного життя. Адже ж i перемерзали по горищах, i перестрашувались так,
що декотрих досi мучать ночами галюцинацi©, бо якщо воно бачило сокиру,
пiдняту озвiрiлим п'яницею на матiр, то таке не скоро забува ться... Тож
не з одним трапляються тут нiчнi конфузи... Однак лiжко Кульбаки було
сухе. А сам Кульбака зник. Вилетiв, вивiявсь, мов святий дух, з третього
поверху вашого зразкового закладу. Шукайте його тепер, зайдисвiта, серед
невловних степових мiражiв.
I шукають. Побували найперше в радгоспних теплицях, де вiн мiг, за
деякими даними, влаштувати собi ночiвлю, телефонували в селищну Раду
Нижньо© Комишанки, чи не з'являвсь на ©хньому горизонтi, - нi, не з
являвсь, поцiкавилися лише, бiльше для насмiшки, як же воно, мовляв,
стiльки вчених, дипломованих сторожiв i не встерегли одного маленького
комишанця... Щодо кiнзаводу та аеродромчика, то ©х можна було й не
провiдувати. Тритузний вважав це зайвим, бо який же це скорохiд встиг би
аж он куди забiгти? Одначе молодiй виховательцi зниклий суб' кт, мабуть,
уявлявся крилатим, за ©© наполяганням, автобусик уже облiтав пiвсвiту, а
тепер жене ось ще й на Комишанку. Жени, пали бензин, хоч не такий же той
Кульбака на©вний, щоб, випорснувши зi школи, летiти навпростець просто до
мамино© пазухи!
Розшук поки що здавався Тритузному позбавленим логiки й правил,
точнiше, якщо й була в ньому яка логiка, то тiльки жiноча, тобто мало чого
варта, i дивно було, що представник мiлiцi©, оцей ось молоденький, що з
ними ©де, лейтенант, не вважа за потрiбне вносити корективи. На всi
примхи Марисi Павлiвни в лейтенанта усмiшка, згода, неприхований вияв
симпатi©. Оце ж бо так бував, коли до тво©х службових обов'язкiв
долуча ться щось сторонн , до дiла не стосовне, рiзнi шури-мури та спiльнi
прогулянки на мотоциклi! Наречений вiн ©й чи хто, а тiльки щосуботи можна
бачити його мотоцикл пiд муром бiля прохiдно©. Тiльки сонце над захiд, уже
й пiдлетiв, сигналить нетерпляче, викликаючи свою "вiдзiгорну" (деколи
вона довгенько примушу себе ждати). Потiм, дивись, таки удосто©ла,
вибiгла, скiкнула на сидiння, обома руками за спину вчепилась i - помчали.
Для iнших вiн працiвник райвiддiлення, лейтенант, авторитет, а для не©
просто Костя, почува ться, що крутить ним це дiвча, як циган сонцем. Тож i
в сьогоднiшнiх розшуках не представник району зада тон i не сам Антон
Герасимович як начальник служби режиму, а ця досить-таки в'©длива й
владолюбна особа. Тритузному тiльки й лиша ться, що час вiд часу пускати,
мовби кудись у простiр, стрiли сво©х сарказмiв.
- Оце ж вам i "хвеномен"... Оце вам i з живчиком та з перчиком, - кида
вiн, не озираючись. - Бистроум, iнтелектуально обдарований... Хо-хо! Якщо
обдарований, то це ще гiрше в нашому дiлi! Тупий навряд чи зумiв би отаке
витiяти, а цей, бач, усiх нас у дурнi пошив... Вiн ©м казочки та ба чки, а
вони й розтанули... Ось як швидко ми перекову мо...
Мовчить Марися. Прилипла бiля вiкна, аж очi мружить, видивляючись, чи
не з'явиться де, чи не вимелькне, як ховрашок, з-помiж кучугур... Такий
удар! Ще вранцi йшла до школи в чудовому настро©, з почуттям певностi, як
це нерiдко з нею бува , що день попереду жде тебе цiкавий, змiстовний, i
хай у чомусь буде вiн нелегким, клопiтним, але неодмiнно принесе i радiснi
несподiванки. Проте вже на прохiднiй вiдчула: щось сталося. Непри мно
вразила Марисю похмурiсть вартового, що й на привiтання не вiдповiв, а ще
тривожнiше вiдчула вона себе, коли зайшла на подвiр'я й загледiла коло
автобуса гурт чимось занепоко них людей. Автобус лаштували в дорогу, чути
було незвично рiзкi розпорядження директора, насторожувала присутнiсть
мiлiцi© (в першу мить Марися не розгледiла, що то Костя сто©ть до не©
спиною в сво©й новенькiй лейтенантськiй формi). Коли Марися Павлiвна
пiдiйшла, всi до не© обернулись з холодком неприязнi, так ©й принаймнi
здалося, навiть Костя не посмiхнувся, лише Антон Герасимович порушив
напружену мовчанку:
- Чи не зустрiчали там свого "хвеномена"? Щез i адреси не залишив.
А Валерiй Iванович... Нi, вiн не сказав ©й нi слова осуду, хоча краще б
сказав, анiж ховати його пiд маскою сво © директорсько© витримки та
врiвноваженостi. Здавалось, Валерiй Iванович ось-ось зiрветься,
роздратовано кине ©й при всiх: "Донюнькались... Тож ©дьте! Шукайте! Самi
ловiть!" Було б навiть лайку легше перенести, нiж ту сповнену мовчазного
докору витримку Валерiя Iвановича та напружену притихлiсть колег. Бо варта
вартою, а це ж таки вона нарадила за тi фрамуги... Ось так i вчать вас,
на©вних iдеалiсток! Добре, хоч духу знайшла в собi сказати директоровi:
"Сама винувата, сама i на розшуки по©ду! Пiд землею знайду!" I ось
пустилась у мiражi, на цi безглуздi лови. "Бо хiба ж не безглуздо?
Двадцятий вiк, а ви, як за звiром, полю те на собi подiбного!"
Давно такого каменя не лежало на душi. Отак зневажити всiх i найперше
©©, виховательку?.. "Це ж пiдло, пiдло! - аж закричати хотiлось. - I як
пiсля цього вiрити, що можна викорiнити ницiсть людську?!" Оце ж тобi
"материнське начало"... Не вийшло "начала", товаришу директор! Пiдкинули
менi таке звiреня, що навряд чи й самi б з ним упорались!.. Хитре, лукаве
створiння, воно тебе, вчительку, швидше збагнуло, анiж ти його. Психологом
виявилось, та ще яким! Недарма пишуть, що психiка сучасно© дитини iнодi
виявля ться складнiшою за психiку дорослих. Щадила його, вигороджувала, з
на©вним зачудованням слухала його теревенi, захоплювалась, яка багата
уява. Усе, з чим iшла сюди з iнституту, вiн одним сво©м вчинком розвiяв!
Успадкувавши родинний фах, вчителювати пiшла, найтруднiших обрала, щоб
воювати з житт вою грубiстю, щоб захистити таких, як цей юний черстводух,
вiд ©хньо© ж власно© жорстокостi. Емоцiйних бальзамiв прикласти до ©хнiх
душевних травм! Переформу ш, переiнакшиш, очищенням пробудиш у ньому
почуття прекрасного... У драмгурток його, бо як же, артист! I вiн таки
довiв свою "артистичнiсть", зумiв отак тебе ошукати при першiй нагодi. Всi
тво© зусилля, поради та напучування зараз йому, мабуть, тiльки привiд, щоб
над тобою десь посмiятись, зуби пошкiрити з такими ж невиправними, як i
сам. Стiльки енергi© витрачено - й марно-марнiсiнько. Душу вкладала, сво©м
жертвувала ради них... Часом i в кiно було не йдеш, а морочишся з ними,
весь вiльний час вiдда ш для iндивiдуальних бесiд, на спорт та гуртковi
заняття, хоча й доводилось чути: "Це вам не студiя, Марисю Павлiвно, а
спецшкола". Але вона ма свою думку щодо цього, та й колеги, здавалось,
належно оцiнюють вольовитiсть молодо© вчительки, ©© здатнiсть запалитися
працею, поступитися особистим ради iнтересiв колективу. "В маленькiм тiлi
- великий дух". А що ж вiн виборов, твiй дух, в оцьому ось конкретному
випадку? Чи, може, й зовсiм упав вiн на грунт бездуховностi, раннього
цинiзму, емоцiйно© глухоти? О нi, в емоцiях йому не вiдмовиш, в нього ©х,
може, аж занадто, тiльки все сво©, химернi, як i ця комишанська його
затятiсть, що одним махом звела нанiвець, на посмiх виставила всi тво©
iлюзi©!
- Чула моя душа, що тут не обiйдеться без чепе, - знову гуде Тритузний.
- За таким фруктом треба було в сто очей дивитись, а ми йому: ось на
"Дон-Кiхота" читай, скоро Матюшу в "Мартинi Борулi" гратимеш... От i
догрались...
- Ви так говорите, Антоне Герасимовичу, - зауважив лейтенант мiлiцi©, -
наче хтось, а не служба режиму найперше несе вiдповiдальнiсть за втечу.
- Служба режиму, товаришу Степашко, сво дiстане, директор не забуде ©©
в наказi, - ображено вiдповiв Тритузний. - Чого доброго й менi ще на
старiсть зiпсують характеристику сво©ми оргвикрутасами. А хiба ж я не
товчу ©м день у день, що в нас не пансiон для дiвчаток, що в нас заклад
спецiальний, режимний...
- То по-вашому - карцер на них на всiх збудувати?
- За кого ви мене вважа те? Руку маю тверду, це правда. Без нiжнощiв у
життi обходивсь, бо самого життя не балувало. Але ж синiв виростив - не
ледацюг: один гарпунер, другий буровий майстер на Каспi©, орден уже
заробив, - тож, виходить, чогось варта моя педагогiка?
Антон Герасимович у дискусiях раз у раз вда ться до цього невiдпорного
аргументу з синами, i чим тут заперечиш? До того ж Степашко й сам добре
зна обох його синiв, бо, коли при©здять улiтку, старий щоразу влаштову
на ©хню честь бучне гуляння на островi, спiви тодi лунають над водами до
пiзньо© ночi, i Антон Герасимович на радощах кличе до гурту кожного, хто
тiльки на очi потрапить...
- Не так воно все просто в життi, - веде сво © старий. - Хай там уже,
на Заходi, розгiльдя©в патлатих нарозводили, вiд наркотикiв зарятуватись
не можуть, а наш народ, вiн до дисциплiни звик, спартанство, суворiсть у
самiй вдачi його. Через те й товчу, що режимнi школи ширше треба
впроваджувати i до таких, як ми, недрюкованих, уважнiше прислухатись... А
то ось я скiльки пропонував наростити мур, пiдняти його на метр або й на
два, а послухались?
- Нiякий мур ще нiкого не втримав, - озвалась нарештi Марися Павлiвна.
- Хоч i до неба вимуруйте його!
- Треба, щоб у правопорушника зникло саме бажання тiкати, - переконано
додав Степашко. - А загорожi нарощувати, замки побiльшувати - це
середньовiччя.
- I хто це говорить? - осудливо мовив Антон Герасимович. - Той, чия
служба тiльки те й роби, що лови ©х ти акти на них складай...
- Якщо хочете знати, Антоне Герасимовичу, буду я найщасливiший у той
день, коли ми зможемо i цi вже iснуючi нашi мури розмурувати. Щоб бар' р
квiтковий навколо школи, i все. Ото буде вершина наших трудiв.
"Ось таким ти менi подоба шся", - окинула бистрим озирком Марися свого
супутника i за хвилю знов сидiла серйозна, дивлячись у вiкно.
А Степашко й далi гомонiв до Тритузного:
- Поставимо себе на його мiсце: хлопець рiс, не знаючи обмежень, а ми
раптом хапа мо його, накида м на нього сiтки заборон, посяга м на його
особистiсть. Для нього свобода й розхристанiсть - поняття поки що
рiвнозначнi, в обов'язках перед колективом вiн ще не бачить нiяко© честi,
то чому ж нас ма дивувати його непослух, метанина, бунт? Навiть медики
радять зважити на постiйний "рефлекс свободи", що живе нiбито в кожнiй
людинi... А нам хочеться, щоб у ньому цей рефлекс одразу зiщулився й
завмер перед нашими правилами! Нi, в кожного свiй погляд на речi... Йому
тiкати, а нам ловити - звичайна дiалектика...
За вiкнами автобуса потяглись плантацi© виноградникiв, що належать
тутешнiм радгоспам, за ними з'явились серед безжитт востi кучугур жилавi
низькорослi перелiски, здебiльшого з сосен, бiлих акацiй та ще тоненьких
тополь, якi, повироставши, пiдуть на переробку для целюлозного, а далi
знов потяглись недавно закладенi виноградники... Все це наслiдки зусиль
науково-дослiдно© станцi©, тi ©, де працю Порфирова мати гектарницею.
- Можна ж, виявля ться, досягти? Скоро справжнiй лiс буде на
кучугурах... - звернувся мовби до когось Антон Герасимович. - Уже тут,
кажуть, i диких кабанiв бачили, а колонiсти вважали цi пiски безнадiйними.
Та ще й ми, правду кажучи, брали на глузи цю станцiю, бо, здавалось, за
дурне дiло взялась: розорювати, залiснювати цi мертвi кучугури, де й полин
не хоче рости... А вона сво довела, поприймались, бач, i соснята, i
тополята... Виноград - i той приживля ться...
- Не тiльки приживля ться, а ще й оздоровлю ться, - уточнив Степашко. -
Тут у них десь карантин проти фiлоксери: пропускають крiзь нього навiть
алжiрськi сорти... Бо пiски ж цi влiтку таких температур, що нiяка погань
не витриму . А те, що Оксана Кульбачка посадила, - росте, дай бог!
"Як ми саджанцi - так ви дiтей наших бережiть", - пригадались Марисi
слова, якими гектарниця звернулася до них, коли прощались на
винограднику... А, виходить, не вберегли, не догледiли. I, може, шукайте
втiкача зовсiм не в тому напрямi, де слiд би шукати? Згiдно з втiкацькими
правилами, може, обминув вiн свою Комишанку десятою дорогою, i марна рiч,
як це вважа Антон Герасимович, трястися вам сюди, ганятися за вчорашнiм
днем?.. Та вгадай, чи дiятиме вiн тiльки так, як пiдказала б холодна
логiка втiкача, як учинив би тверезий, наiнструктований розум? Електроннi
роботи, отi дiятимуть за логiкою, якщо вони коли-небудь втiкатимуть, а в
цього ж таки не електронне приладдя, а серце в грудях, а в серцi, може,
мiсце й для мами ? Одне слово, розтанув. Розтанув десь у сво©х безкра©х,
як очерети, галасвiтах, що ©хнi й координати невiдомi, - Марися мимоволi
усмiхнулася, уявивши повеселiлого Кульбаку в недосяжностi туманних його
володiнь... Нестерпне створiння! I яка диявольська настiйливiсть у
досягненнi сво © мети! Здавалось, нарештi приручили його, прижився,
ввiйшов у шкiльний ритм, та виявля ться, що й бiлоснiжним вашим
доброжитком i навiть набутими симпатiями вiн без вагання пожертву , якщо
проблисне йому хоч найменша можливiсть перемайнути в iнше буття, в оте
маревне, що вiн його так солодко вимовля : право-воля!
XIII
На причiлку материно© хати, пiд розквiтлим старим абрикосом, мiцно
спить зморений, заброджений у нiчних росах невловимець. Вiрний Рекс сидить
бiля нього на чатах. Спочива втiкач на царськiй постелi - на кулях
очерету, що ними взимку мати вiд буранiв хату обставляла. Ось тут, серед
розбушованих кулiв, у солодкому снi й застала Оксана, забiгши на обiд
додому, свого приблукалого звiдкись коханого синочка. Де був, де блукав, а
прибився сюди, на цей очеретик, що править йому зараз за найпухкiшу
постелю. Обмерши вiд щастя, нахилилась над ним, торкнулась стрижено©
голови, торкнулась нiжно-пренiжно (щоб не злякати зi сну!), а як
проклiпнувсь вiд незрозумiло© ласки, так i вхопила, здушила в нестямi,
обцiловуючи свого найдорожчого на цiлому свiтi тиранчика...
- Звiдки ти? Вiдпустили тебе?
- Сам себе вiдпустив...
- Таж як це? Втiк?
Вiн загадково посмiхався, трохи навiть хизуючись перед матiр'ю сво©м
геройством. Радий був i тому, що не заходилась бити. Бо в не© так: то
вiдлупцю до синякiв, то одразу ж пiсля цього поцiлунками обсипле...
- О горе мо : невже самовiльно? - допитувалась мати. - Через мури отi?
Вночi?
- Та ще при якiй погонi...
I почалось! Якi страхiття вiн перемiг! По яких карнизах прокрадався. Iз
даху на дах, iз дерева на мур, а вздовж муру саме вартовий iде,
прожектором свiтить! I, звичайно, з рушницею, з вiвчаркою, от-от освiтить
лiхтарем смiливця, що сто©ть на мурi у повен зрiст. Та тiльки ж не вдалося
йому, бо Порфир усе передбачив, присiв та стриб униз, та мiшок тому
Саламуровi на голову: раз, i ! Накинув, скрутив, ну, а вiвчарка...
iншого, мабуть би, роздерла, а Порфира тiльки в щоку лизнула, бо його ж
усi собаки знають...
- Ох i вигадько ж ти! Ох i фантазер! - всмiхалася мати щасливо. - Де
той мiшок у тебе взявся? Де у вас там вiвчарки? Любиш вигадувати, як
Гоголь, що "Тараса Бульбу" написав.
Рiдко Порфир бачить матiр усмiхненою, все бiльше бува нахмурена,
заклопотана, а то й розлючена, коли вiн ©© доведе. А зараз живi яскринки
©© очей свiтяться ласкою, i так личить ©й бути усмiхненою, добра, щаслива
усмiшка робить маму просто красунею...
- Ви мене, мамо, назад не вiддавайте...
А вона знов занепоко©лась, зморшки тривоги перебiгли обличчям:
- То чого ж ти все-таки втiк? Покривдив хто чи сумно стало?
- Там сумувати не дають. Нема коли. I вчителi гарнi... "Менi
тринадцятий минало, я пас ягнята за селом", - аж проспiвав вiн з мiною
артистичною. - Iнструктори по працi теж мене вiдзначали. Я вже й табуретки
робив, i бирки штампував для меблiв...
- Так чого ж тiкати було?
Порфир знизав плечима в щирому невiданнi:
- Сам не знаю. Якийсь бiс накотився...
Для матерi й це вiдповiдь: бува , що й бiс... Одначе радiсть зустрiчi з
сином усе ж притьмарювалась для не© тривогою, неяснiстю того, що сталося.
- Може, ти щось учинив, синку, та не кажеш? Може, провина яка на тобi?
Нахмурився, задумався Порфир, i матерi болiсно тенькнуло в серцi: "Щось
таки нако©в!"
Але вiн твердо сказав:
- Нi, мамо. Я нi в чому не винуватий. Просто скучив...
I на матiр подивився так глибоко, проникливе, як нiколи ранiш. Що то
розлука! Який учитель вона! Як умiв вiдсiювати, вiдкидати все, що в буднях
накипiло, i злобу гасити, i кривди зм'якшувати. Забуто ремiнь, що стiльки
разiв по спинi у нього ходив, дорiкання та крики клятьби, вже i йому
матiр'ю прощено постiйну оту люту вiйну, коли вiн ©© вимордовував сво©м
цiлоденним байдикуванням. Вза мнi образи й жорстокостi, сльози й бiль -
усе зникло, розвiялось, наче й не було, зосталась тiльки ця любов
обопiльна, це безмiрне щастя зустрiчi двох людей, що звуться: мати й син.
- Це ж ти голодний?
I, не ждучи вiдповiдi, схопилась, вiдiмкнула швиденько хату, i не встиг
ще малий приблуканець очунятись, як перед ним уже шкварчить на столi
я чня, i мати аж пальцi порiзала, вiдкриваючи йому консерви: i шпроти, й
сардини... Ще й пряникiв гербикiв наклала:
- ж, синку, ©ж! Це ж я тобi збиралася передачу нести.
Сидить за столом молодесенький господар, так смачно умина все, що йому
подано, i хата враз наповнилась радiстю, тiльки й того, що незвично матерi
бачити його стриженим, Вдома було так заросте, що й зi школи завертають,
посилають до перукарнi, а йому як туди йти, та краще в плавню гайнути. Бо
iншого в перукарню батько веде, насторожi сто©ть, доки стрижуть, а його...
Тепер ось, гололобий, прибився додому, i щось з'явилося в ньому мовби
серйознiше, пригорьоване, хоч i прикрите зовнi веселою хвацькiстю.
- Ох, i бiг! Такий марафон дав! Уже свiта , уже можна б i передих
зробити, а ноги самi бiжать! А потiм ще й на машину з цеглою вчепився...
- То, сину, завжди так: до рiдного дому ноги людину самi несуть...
Тiльки ж як воно буде... Нi, пiду, вiдпрошу тебе в них заберу!
- Навряд чи дозволять... Треба не менше року вибути, коли вже до них
потрапив...
- Ублагаю!
Порфир, заморивши черв'яка, знiчев'я розгляда давнi фотографi© на
стiнi - дiдусеву, дядькову Иванову...
- Мамо, а хто мiй тато?
Для не© це було як удар. Вiдколи син став вимовляти слова, все ждала
цього запитання. Ждала, й боялась, i знала, що колись воно таки буде,
готувалась до вiдповiдi, а, проте, застало воно ©© зненацька, жаром
обсипало всю.
- Ти нiколи не питав мене, сину, про це... i нiколи не питай. Знай
тiльки: хороший вiн був i не зобидив мене нiчим, не обдурив... - голос ©©
аж налився пристрастю. - Ти не з обману! Ти - з правди!
Порфир навiть пошкодував, що вискочило в нього це запитання, що завдав
матерi болю. Нахилившись, шкрiб нiгтем настiльну церату, розмальовану
квiтками.
- Гаразд, бiльше не питатиму.
Вона почувалася зараз глибоко винуватою перед сином, бо й ранiш
найперше самiй собi ставила на карб, що хлопець напiвсиротою росте, без
батькiвсько© ласки та догляду. Iншi з батьком i в перукарню, й на
риболовлю, за iншого батько i в школу пiде довiдатись, а цей усе сам та
сам, одиначчин син! Оксанич! I навiть що неслухняний такий, перекiрливий,
шалений, i за це вона брала скорiше вину на себе, - може, це ©й розплата
за оте перше кохання з його шалом i диким мiсяцем у небi, i солов'ями, що
аж задихались, аж стогнали у вербах над вашою любов'ю!.. Кажуть же:
найстрашнiша з усiх кар - кара дiтьми. О, нi, нi, не кара вiн i не грiх,
саме вiн щастя для не©! Бо хай i дикий, невпокорений росте, одначе вiрить
вона, що буде з нього людина! ©© душа, ©© любов, ©© вдача уже в ньому
проблискують!
- Я одного хочу, сину, щоб ти гарним хлопчиком рiс. Щоб совiсть у тебе
чиста була... Чиста, не тюремна! Не слухайся тих, що по-пустому
геройствують: ось то я, нiкого не боюсь, пiду ларьок пограбую, з когось
годинник знiму!.. Нема в злочинi геройства. тiльки сором i ганьба, i до
таких вiд людей лише презирство... Героями на iншiй дорозi стають...
Працею людина i сильна, й красива... Ось i на станцi© в нас, який колектив
дружний, усi за тебе переживають, хочуть, щоб ти людиною став, маму свою
не соромив... Бо вже так я змучилася, сину, нервiв мо©х не вистача !
- Бiльше цього не буде, мамо.
I вiн з щирою каятьбою глянув на не©, справдi змучену, перестраждану:
вже й зморщок пташинi лапки з'явилися бiля очей, i шия худа, жилава, як
голову мама поверне, найбiльша жила пiд шкiрою випина ться, як лоза
виноградна... Руки маминi бiля тих саджанцiв та пiскiв кучугурних стали
старiшi за не© саму. Бо вона ще молода, ще до не© лицяються. Iз жалю до
синочка вирiшила була торiк батька йому добути, хоч нерiдного з плавень
привела, з бригади, що заготовляла очерет для целюлозного: "Оце буде тобi
тато, Порфире. Заступатиметься за тебе". А за кiлька днiв Порфир аж на
роботу до матерi прибiг з рiшучою вимогою: "Вижени його, мамо! Нащо ти
цього п'янюгу привела? Ледве нам хату не спалив!.." I розповiв, як зайшов
до хати, а той п'яний спить на диванi, сигарета випала з рота й подушка
вже тлi . "Я на нього й дивитись не можу, мамо! Вибирай: або вiн, або я".
I коли аж так зайшлося, кому вiддати перевагу з них двох, мати таки
вибрала без вагань його, сина, а того витурила геть, бо навiщо хлопцевi
такий "батько"...
- Винувата i я перед тобою, сину... Не було за тобою пригляду, все ти
десь та десь - в одсторонi вiд мене. Тiльки ж подумай, як i мамi нелегко,
стiльки роботи на нiй, а хто допоможе, пiдмiнить? Ось i сьогоднi: i на
виноградник бiжи, i за добрива клопочись, а там ще й семiнар по
виноградних клiщах та листокрутцi...
- У школi питали, чи виросло б хлiбне дерево на наших пiсках...
- Це вже ти ма ш випробувати, - вiдповiла з усмiшкою мати. - Кучугур
нерозроблених ще й на твою долю вистачить...
- А я й не боюсь.
- Ото. Сам вiдчу ш, як таки гарно, коли воно в тебе з-пiд руки росте,
на очах зеленi ... Хiба ж давно ще всi тут гвалт кричали: пiски йдуть,
засипають посадки, вiтри видувають i засiкають посiви... "Сахара"! I
нiчого з нею не зробиш, вже й копанки пiском позаносило, а станцiя ваша,
мовляв, тiльки даром хлiб ©сть... Так треба ж було все це комусь
перемогти? Не само воно сталось. На вчорашнiх, на вiчних кучугурах
виногради в'ються на сотнi тисяч кущiв, i тополi та бiлi акацi©
пiднялись...
- Я, мамо, як ще трохи пiдросту, на трактор сяду, плантажнi плуги
поведу... Механiзатор - чим погано? Житимем дружно, я жалiтиму вас.
- Вiрю, вiрю, - каже вона з жаром. - Бо треба ж колись i вiрити!
А хлопець далi малю iдилiчними барвами:
- Рибку ловитиму пiсля роботи, сома вам на пiвхати притягну. I зна те,
на яку наживку вiн пiде? На соняшниковi пелюстки!
Нiхто тут про таку наживку й не чув, а син ©©, бач, придумав, зробив
вiдкриття... На золотi блешнi ловитиме.
- Водянi дiди, чогось вони дуже люблять соняшниковий цвiт!
Мама, збираючись уже йти, звично провела помадою по губах (цього вона
не забува ), потiм добула з шафи сюрприз для Порфира:
- Ось я тобi тiльняшку нову купила, бо та вже на тебе тiсна... Ще й
беретку до не©.
Хлопець не втерпiв, одразу ж натягнув на себе новеньку морську
сорочину, порадувавсь: чим не юнга? Стрижену голову береткою прикрив,
примаскував, нiкому й не видно буде, що стрижений. I евакуатори не
впiзнали б, якби де зустрiлись...
- Тiльки ж ви, мамо, нiкому нi слова, що я тут був... Що я тут .
- Якi тайнощi, - посмiхнулась вона. - А спати лiг на найвиднiшому, аж
на пристань видно...
- Так мене ж Рекс стерiг! I плавня поруч... Тiльки б Рекс голос подав -
я одразу клубком вниз, шась! - i в очерети, а там хай шукають... Хiба з
вертольота...
- Увечерi повернуся, все тодi з тобою обмiрку мо, - сказала мати, вже
йдучи. - А поки що набирайся духу пiсля походу, - пожартувала вона якось
невесело й з ласкавим усмiхом вийшла; за мить постать ©© в газовiй косинцi
вже майнула за вiкном, пiрнула попiд облiплене цвiтом гiлля абрикоса.
Де не буде Оксана в цей день, усе почуватиме неспокiй за сина, все буде
в тривозi за нього душа. Бо треба, виходить, його нiби переховувати,
мовчати, як про незаконного. Та таки ж не зовсiм законний i , це ще тодi
вiдчула, коли в метрику записувала i нiби навмисно було ©© запитано про
батька. Треба було назвати - хто батько... Та хоч що там хай кажуть, а
вона зна одне: з любовi народжений. Принесла його на свiт вiд красеня
капiтана, i не спокушав вiн ©©, нiчим не обманював, сама розпалалась до
нього коханням, отим першим, слiпленним... Будувалася саме ГЕС, баржами
Випарувався, зник цi © ночi! Знехтував засторогами досвiдченiших, що
тiкати вночi, мовляв, небезпечно, бо пiсля вiдбою варта особливо пильна,
всi ходи ©© виходи стереже. I все ж, усупереч здоровому глузду, Порфир
обрав для сво © операцi© нiч, i виявилось, що вона, нiч-мати, його не
пiдвела! Зник, щез, розчинився в просторi. Була просто неймовiрною ця його
втеча, оце найсерйознiше для школи за цiлу весну чепе. Напередоднi так
слухняно поводився, так вражений був бiлоснiжнiстю спальнi, розпитував про
бумеранг, жартував... I зовсiм не схоже було, що це лише гра, хитрування,
розраховане на те, щоб приспати пильнiсть вихователiв та служби режиму.
Чи, може, вкладаючись пiсля вiдбою, й справдi не думав про втечу? Тодi що
ж штовхнуло його на цей крок? Антон Герасимович вважа , що причиною всьому
фрамуга, яку не зачинили наглухо на нiч, - до речi, теж наполягання Марисi
Павлiвни. Здалося ©й, що недостатньо провiтрю ться кiмната, де сплять
вихованцi, кисню мало ангелочкам, тому попросила чергового залишити на нiч
фрамуги вiдхиленими, i ось ма те... Недоврахувала, що для такого, як
Кульбака, пiднята десь аж пiд стелею фрамуга, ота вузенька щiлина - то вже
нарозпаш розчахнута брама в широкий бродяжницький свiт! Можливо, помiтив
звечора й те, що за вiкном одразу почина ться дах нижчо© прибудови, отже,
коли спуститися на той дах, то такому спритниковi не важко перескочити з
нього й на дерево, що росте по сусiдству, а з дерева на мур... Факт той,
що коли черговий по коридору зайшов перед пiдйомом до спальнi, то застав
Кульбачине лiжко, нiби в насмiшку, акуратно застеленим, - усе на мiсцi,
бiлоснiжне покривальце лежить на подушцi, як пiна морська...
- Невже вiн енуретик! - розгортаючи постелю, висловлювала здогад Лiдiя
Максимiвна, шкiльний лiкар.
- Казали б ви по-простому, - зауважив на це Тритузний, - впiсявся, та й
усе.
Енурез, ця дитяча вада, поширена серед вихованцiв спецшколи, вона,
мабуть, наслiдком усiх тих переживань, нервових струсiв, що ©х аж надто
дiставалось багатьом iз цих дiтей, перш нiж вони потрапили сюди iз свого
безладного життя. Адже ж i перемерзали по горищах, i перестрашувались так,
що декотрих досi мучать ночами галюцинацi©, бо якщо воно бачило сокиру,
пiдняту озвiрiлим п'яницею на матiр, то таке не скоро забува ться... Тож
не з одним трапляються тут нiчнi конфузи... Однак лiжко Кульбаки було
сухе. А сам Кульбака зник. Вилетiв, вивiявсь, мов святий дух, з третього
поверху вашого зразкового закладу. Шукайте його тепер, зайдисвiта, серед
невловних степових мiражiв.
I шукають. Побували найперше в радгоспних теплицях, де вiн мiг, за
деякими даними, влаштувати собi ночiвлю, телефонували в селищну Раду
Нижньо© Комишанки, чи не з'являвсь на ©хньому горизонтi, - нi, не з
являвсь, поцiкавилися лише, бiльше для насмiшки, як же воно, мовляв,
стiльки вчених, дипломованих сторожiв i не встерегли одного маленького
комишанця... Щодо кiнзаводу та аеродромчика, то ©х можна було й не
провiдувати. Тритузний вважав це зайвим, бо який же це скорохiд встиг би
аж он куди забiгти? Одначе молодiй виховательцi зниклий суб' кт, мабуть,
уявлявся крилатим, за ©© наполяганням, автобусик уже облiтав пiвсвiту, а
тепер жене ось ще й на Комишанку. Жени, пали бензин, хоч не такий же той
Кульбака на©вний, щоб, випорснувши зi школи, летiти навпростець просто до
мамино© пазухи!
Розшук поки що здавався Тритузному позбавленим логiки й правил,
точнiше, якщо й була в ньому яка логiка, то тiльки жiноча, тобто мало чого
варта, i дивно було, що представник мiлiцi©, оцей ось молоденький, що з
ними ©де, лейтенант, не вважа за потрiбне вносити корективи. На всi
примхи Марисi Павлiвни в лейтенанта усмiшка, згода, неприхований вияв
симпатi©. Оце ж бо так бував, коли до тво©х службових обов'язкiв
долуча ться щось сторонн , до дiла не стосовне, рiзнi шури-мури та спiльнi
прогулянки на мотоциклi! Наречений вiн ©й чи хто, а тiльки щосуботи можна
бачити його мотоцикл пiд муром бiля прохiдно©. Тiльки сонце над захiд, уже
й пiдлетiв, сигналить нетерпляче, викликаючи свою "вiдзiгорну" (деколи
вона довгенько примушу себе ждати). Потiм, дивись, таки удосто©ла,
вибiгла, скiкнула на сидiння, обома руками за спину вчепилась i - помчали.
Для iнших вiн працiвник райвiддiлення, лейтенант, авторитет, а для не©
просто Костя, почува ться, що крутить ним це дiвча, як циган сонцем. Тож i
в сьогоднiшнiх розшуках не представник району зада тон i не сам Антон
Герасимович як начальник служби режиму, а ця досить-таки в'©длива й
владолюбна особа. Тритузному тiльки й лиша ться, що час вiд часу пускати,
мовби кудись у простiр, стрiли сво©х сарказмiв.
- Оце ж вам i "хвеномен"... Оце вам i з живчиком та з перчиком, - кида
вiн, не озираючись. - Бистроум, iнтелектуально обдарований... Хо-хо! Якщо
обдарований, то це ще гiрше в нашому дiлi! Тупий навряд чи зумiв би отаке
витiяти, а цей, бач, усiх нас у дурнi пошив... Вiн ©м казочки та ба чки, а
вони й розтанули... Ось як швидко ми перекову мо...
Мовчить Марися. Прилипла бiля вiкна, аж очi мружить, видивляючись, чи
не з'явиться де, чи не вимелькне, як ховрашок, з-помiж кучугур... Такий
удар! Ще вранцi йшла до школи в чудовому настро©, з почуттям певностi, як
це нерiдко з нею бува , що день попереду жде тебе цiкавий, змiстовний, i
хай у чомусь буде вiн нелегким, клопiтним, але неодмiнно принесе i радiснi
несподiванки. Проте вже на прохiднiй вiдчула: щось сталося. Непри мно
вразила Марисю похмурiсть вартового, що й на привiтання не вiдповiв, а ще
тривожнiше вiдчула вона себе, коли зайшла на подвiр'я й загледiла коло
автобуса гурт чимось занепоко них людей. Автобус лаштували в дорогу, чути
було незвично рiзкi розпорядження директора, насторожувала присутнiсть
мiлiцi© (в першу мить Марися не розгледiла, що то Костя сто©ть до не©
спиною в сво©й новенькiй лейтенантськiй формi). Коли Марися Павлiвна
пiдiйшла, всi до не© обернулись з холодком неприязнi, так ©й принаймнi
здалося, навiть Костя не посмiхнувся, лише Антон Герасимович порушив
напружену мовчанку:
- Чи не зустрiчали там свого "хвеномена"? Щез i адреси не залишив.
А Валерiй Iванович... Нi, вiн не сказав ©й нi слова осуду, хоча краще б
сказав, анiж ховати його пiд маскою сво © директорсько© витримки та
врiвноваженостi. Здавалось, Валерiй Iванович ось-ось зiрветься,
роздратовано кине ©й при всiх: "Донюнькались... Тож ©дьте! Шукайте! Самi
ловiть!" Було б навiть лайку легше перенести, нiж ту сповнену мовчазного
докору витримку Валерiя Iвановича та напружену притихлiсть колег. Бо варта
вартою, а це ж таки вона нарадила за тi фрамуги... Ось так i вчать вас,
на©вних iдеалiсток! Добре, хоч духу знайшла в собi сказати директоровi:
"Сама винувата, сама i на розшуки по©ду! Пiд землею знайду!" I ось
пустилась у мiражi, на цi безглуздi лови. "Бо хiба ж не безглуздо?
Двадцятий вiк, а ви, як за звiром, полю те на собi подiбного!"
Давно такого каменя не лежало на душi. Отак зневажити всiх i найперше
©©, виховательку?.. "Це ж пiдло, пiдло! - аж закричати хотiлось. - I як
пiсля цього вiрити, що можна викорiнити ницiсть людську?!" Оце ж тобi
"материнське начало"... Не вийшло "начала", товаришу директор! Пiдкинули
менi таке звiреня, що навряд чи й самi б з ним упорались!.. Хитре, лукаве
створiння, воно тебе, вчительку, швидше збагнуло, анiж ти його. Психологом
виявилось, та ще яким! Недарма пишуть, що психiка сучасно© дитини iнодi
виявля ться складнiшою за психiку дорослих. Щадила його, вигороджувала, з
на©вним зачудованням слухала його теревенi, захоплювалась, яка багата
уява. Усе, з чим iшла сюди з iнституту, вiн одним сво©м вчинком розвiяв!
Успадкувавши родинний фах, вчителювати пiшла, найтруднiших обрала, щоб
воювати з житт вою грубiстю, щоб захистити таких, як цей юний черстводух,
вiд ©хньо© ж власно© жорстокостi. Емоцiйних бальзамiв прикласти до ©хнiх
душевних травм! Переформу ш, переiнакшиш, очищенням пробудиш у ньому
почуття прекрасного... У драмгурток його, бо як же, артист! I вiн таки
довiв свою "артистичнiсть", зумiв отак тебе ошукати при першiй нагодi. Всi
тво© зусилля, поради та напучування зараз йому, мабуть, тiльки привiд, щоб
над тобою десь посмiятись, зуби пошкiрити з такими ж невиправними, як i
сам. Стiльки енергi© витрачено - й марно-марнiсiнько. Душу вкладала, сво©м
жертвувала ради них... Часом i в кiно було не йдеш, а морочишся з ними,
весь вiльний час вiдда ш для iндивiдуальних бесiд, на спорт та гуртковi
заняття, хоча й доводилось чути: "Це вам не студiя, Марисю Павлiвно, а
спецшкола". Але вона ма свою думку щодо цього, та й колеги, здавалось,
належно оцiнюють вольовитiсть молодо© вчительки, ©© здатнiсть запалитися
працею, поступитися особистим ради iнтересiв колективу. "В маленькiм тiлi
- великий дух". А що ж вiн виборов, твiй дух, в оцьому ось конкретному
випадку? Чи, може, й зовсiм упав вiн на грунт бездуховностi, раннього
цинiзму, емоцiйно© глухоти? О нi, в емоцiях йому не вiдмовиш, в нього ©х,
може, аж занадто, тiльки все сво©, химернi, як i ця комишанська його
затятiсть, що одним махом звела нанiвець, на посмiх виставила всi тво©
iлюзi©!
- Чула моя душа, що тут не обiйдеться без чепе, - знову гуде Тритузний.
- За таким фруктом треба було в сто очей дивитись, а ми йому: ось на
"Дон-Кiхота" читай, скоро Матюшу в "Мартинi Борулi" гратимеш... От i
догрались...
- Ви так говорите, Антоне Герасимовичу, - зауважив лейтенант мiлiцi©, -
наче хтось, а не служба режиму найперше несе вiдповiдальнiсть за втечу.
- Служба режиму, товаришу Степашко, сво дiстане, директор не забуде ©©
в наказi, - ображено вiдповiв Тритузний. - Чого доброго й менi ще на
старiсть зiпсують характеристику сво©ми оргвикрутасами. А хiба ж я не
товчу ©м день у день, що в нас не пансiон для дiвчаток, що в нас заклад
спецiальний, режимний...
- То по-вашому - карцер на них на всiх збудувати?
- За кого ви мене вважа те? Руку маю тверду, це правда. Без нiжнощiв у
життi обходивсь, бо самого життя не балувало. Але ж синiв виростив - не
ледацюг: один гарпунер, другий буровий майстер на Каспi©, орден уже
заробив, - тож, виходить, чогось варта моя педагогiка?
Антон Герасимович у дискусiях раз у раз вда ться до цього невiдпорного
аргументу з синами, i чим тут заперечиш? До того ж Степашко й сам добре
зна обох його синiв, бо, коли при©здять улiтку, старий щоразу влаштову
на ©хню честь бучне гуляння на островi, спiви тодi лунають над водами до
пiзньо© ночi, i Антон Герасимович на радощах кличе до гурту кожного, хто
тiльки на очi потрапить...
- Не так воно все просто в життi, - веде сво © старий. - Хай там уже,
на Заходi, розгiльдя©в патлатих нарозводили, вiд наркотикiв зарятуватись
не можуть, а наш народ, вiн до дисциплiни звик, спартанство, суворiсть у
самiй вдачi його. Через те й товчу, що режимнi школи ширше треба
впроваджувати i до таких, як ми, недрюкованих, уважнiше прислухатись... А
то ось я скiльки пропонував наростити мур, пiдняти його на метр або й на
два, а послухались?
- Нiякий мур ще нiкого не втримав, - озвалась нарештi Марися Павлiвна.
- Хоч i до неба вимуруйте його!
- Треба, щоб у правопорушника зникло саме бажання тiкати, - переконано
додав Степашко. - А загорожi нарощувати, замки побiльшувати - це
середньовiччя.
- I хто це говорить? - осудливо мовив Антон Герасимович. - Той, чия
служба тiльки те й роби, що лови ©х ти акти на них складай...
- Якщо хочете знати, Антоне Герасимовичу, буду я найщасливiший у той
день, коли ми зможемо i цi вже iснуючi нашi мури розмурувати. Щоб бар' р
квiтковий навколо школи, i все. Ото буде вершина наших трудiв.
"Ось таким ти менi подоба шся", - окинула бистрим озирком Марися свого
супутника i за хвилю знов сидiла серйозна, дивлячись у вiкно.
А Степашко й далi гомонiв до Тритузного:
- Поставимо себе на його мiсце: хлопець рiс, не знаючи обмежень, а ми
раптом хапа мо його, накида м на нього сiтки заборон, посяга м на його
особистiсть. Для нього свобода й розхристанiсть - поняття поки що
рiвнозначнi, в обов'язках перед колективом вiн ще не бачить нiяко© честi,
то чому ж нас ма дивувати його непослух, метанина, бунт? Навiть медики
радять зважити на постiйний "рефлекс свободи", що живе нiбито в кожнiй
людинi... А нам хочеться, щоб у ньому цей рефлекс одразу зiщулився й
завмер перед нашими правилами! Нi, в кожного свiй погляд на речi... Йому
тiкати, а нам ловити - звичайна дiалектика...
За вiкнами автобуса потяглись плантацi© виноградникiв, що належать
тутешнiм радгоспам, за ними з'явились серед безжитт востi кучугур жилавi
низькорослi перелiски, здебiльшого з сосен, бiлих акацiй та ще тоненьких
тополь, якi, повироставши, пiдуть на переробку для целюлозного, а далi
знов потяглись недавно закладенi виноградники... Все це наслiдки зусиль
науково-дослiдно© станцi©, тi ©, де працю Порфирова мати гектарницею.
- Можна ж, виявля ться, досягти? Скоро справжнiй лiс буде на
кучугурах... - звернувся мовби до когось Антон Герасимович. - Уже тут,
кажуть, i диких кабанiв бачили, а колонiсти вважали цi пiски безнадiйними.
Та ще й ми, правду кажучи, брали на глузи цю станцiю, бо, здавалось, за
дурне дiло взялась: розорювати, залiснювати цi мертвi кучугури, де й полин
не хоче рости... А вона сво довела, поприймались, бач, i соснята, i
тополята... Виноград - i той приживля ться...
- Не тiльки приживля ться, а ще й оздоровлю ться, - уточнив Степашко. -
Тут у них десь карантин проти фiлоксери: пропускають крiзь нього навiть
алжiрськi сорти... Бо пiски ж цi влiтку таких температур, що нiяка погань
не витриму . А те, що Оксана Кульбачка посадила, - росте, дай бог!
"Як ми саджанцi - так ви дiтей наших бережiть", - пригадались Марисi
слова, якими гектарниця звернулася до них, коли прощались на
винограднику... А, виходить, не вберегли, не догледiли. I, може, шукайте
втiкача зовсiм не в тому напрямi, де слiд би шукати? Згiдно з втiкацькими
правилами, може, обминув вiн свою Комишанку десятою дорогою, i марна рiч,
як це вважа Антон Герасимович, трястися вам сюди, ганятися за вчорашнiм
днем?.. Та вгадай, чи дiятиме вiн тiльки так, як пiдказала б холодна
логiка втiкача, як учинив би тверезий, наiнструктований розум? Електроннi
роботи, отi дiятимуть за логiкою, якщо вони коли-небудь втiкатимуть, а в
цього ж таки не електронне приладдя, а серце в грудях, а в серцi, може,
мiсце й для мами ? Одне слово, розтанув. Розтанув десь у сво©х безкра©х,
як очерети, галасвiтах, що ©хнi й координати невiдомi, - Марися мимоволi
усмiхнулася, уявивши повеселiлого Кульбаку в недосяжностi туманних його
володiнь... Нестерпне створiння! I яка диявольська настiйливiсть у
досягненнi сво © мети! Здавалось, нарештi приручили його, прижився,
ввiйшов у шкiльний ритм, та виявля ться, що й бiлоснiжним вашим
доброжитком i навiть набутими симпатiями вiн без вагання пожертву , якщо
проблисне йому хоч найменша можливiсть перемайнути в iнше буття, в оте
маревне, що вiн його так солодко вимовля : право-воля!
XIII
На причiлку материно© хати, пiд розквiтлим старим абрикосом, мiцно
спить зморений, заброджений у нiчних росах невловимець. Вiрний Рекс сидить
бiля нього на чатах. Спочива втiкач на царськiй постелi - на кулях
очерету, що ними взимку мати вiд буранiв хату обставляла. Ось тут, серед
розбушованих кулiв, у солодкому снi й застала Оксана, забiгши на обiд
додому, свого приблукалого звiдкись коханого синочка. Де був, де блукав, а
прибився сюди, на цей очеретик, що править йому зараз за найпухкiшу
постелю. Обмерши вiд щастя, нахилилась над ним, торкнулась стрижено©
голови, торкнулась нiжно-пренiжно (щоб не злякати зi сну!), а як
проклiпнувсь вiд незрозумiло© ласки, так i вхопила, здушила в нестямi,
обцiловуючи свого найдорожчого на цiлому свiтi тиранчика...
- Звiдки ти? Вiдпустили тебе?
- Сам себе вiдпустив...
- Таж як це? Втiк?
Вiн загадково посмiхався, трохи навiть хизуючись перед матiр'ю сво©м
геройством. Радий був i тому, що не заходилась бити. Бо в не© так: то
вiдлупцю до синякiв, то одразу ж пiсля цього поцiлунками обсипле...
- О горе мо : невже самовiльно? - допитувалась мати. - Через мури отi?
Вночi?
- Та ще при якiй погонi...
I почалось! Якi страхiття вiн перемiг! По яких карнизах прокрадався. Iз
даху на дах, iз дерева на мур, а вздовж муру саме вартовий iде,
прожектором свiтить! I, звичайно, з рушницею, з вiвчаркою, от-от освiтить
лiхтарем смiливця, що сто©ть на мурi у повен зрiст. Та тiльки ж не вдалося
йому, бо Порфир усе передбачив, присiв та стриб униз, та мiшок тому
Саламуровi на голову: раз, i ! Накинув, скрутив, ну, а вiвчарка...
iншого, мабуть би, роздерла, а Порфира тiльки в щоку лизнула, бо його ж
усi собаки знають...
- Ох i вигадько ж ти! Ох i фантазер! - всмiхалася мати щасливо. - Де
той мiшок у тебе взявся? Де у вас там вiвчарки? Любиш вигадувати, як
Гоголь, що "Тараса Бульбу" написав.
Рiдко Порфир бачить матiр усмiхненою, все бiльше бува нахмурена,
заклопотана, а то й розлючена, коли вiн ©© доведе. А зараз живi яскринки
©© очей свiтяться ласкою, i так личить ©й бути усмiхненою, добра, щаслива
усмiшка робить маму просто красунею...
- Ви мене, мамо, назад не вiддавайте...
А вона знов занепоко©лась, зморшки тривоги перебiгли обличчям:
- То чого ж ти все-таки втiк? Покривдив хто чи сумно стало?
- Там сумувати не дають. Нема коли. I вчителi гарнi... "Менi
тринадцятий минало, я пас ягнята за селом", - аж проспiвав вiн з мiною
артистичною. - Iнструктори по працi теж мене вiдзначали. Я вже й табуретки
робив, i бирки штампував для меблiв...
- Так чого ж тiкати було?
Порфир знизав плечима в щирому невiданнi:
- Сам не знаю. Якийсь бiс накотився...
Для матерi й це вiдповiдь: бува , що й бiс... Одначе радiсть зустрiчi з
сином усе ж притьмарювалась для не© тривогою, неяснiстю того, що сталося.
- Може, ти щось учинив, синку, та не кажеш? Може, провина яка на тобi?
Нахмурився, задумався Порфир, i матерi болiсно тенькнуло в серцi: "Щось
таки нако©в!"
Але вiн твердо сказав:
- Нi, мамо. Я нi в чому не винуватий. Просто скучив...
I на матiр подивився так глибоко, проникливе, як нiколи ранiш. Що то
розлука! Який учитель вона! Як умiв вiдсiювати, вiдкидати все, що в буднях
накипiло, i злобу гасити, i кривди зм'якшувати. Забуто ремiнь, що стiльки
разiв по спинi у нього ходив, дорiкання та крики клятьби, вже i йому
матiр'ю прощено постiйну оту люту вiйну, коли вiн ©© вимордовував сво©м
цiлоденним байдикуванням. Вза мнi образи й жорстокостi, сльози й бiль -
усе зникло, розвiялось, наче й не було, зосталась тiльки ця любов
обопiльна, це безмiрне щастя зустрiчi двох людей, що звуться: мати й син.
- Це ж ти голодний?
I, не ждучи вiдповiдi, схопилась, вiдiмкнула швиденько хату, i не встиг
ще малий приблуканець очунятись, як перед ним уже шкварчить на столi
я чня, i мати аж пальцi порiзала, вiдкриваючи йому консерви: i шпроти, й
сардини... Ще й пряникiв гербикiв наклала:
- ж, синку, ©ж! Це ж я тобi збиралася передачу нести.
Сидить за столом молодесенький господар, так смачно умина все, що йому
подано, i хата враз наповнилась радiстю, тiльки й того, що незвично матерi
бачити його стриженим, Вдома було так заросте, що й зi школи завертають,
посилають до перукарнi, а йому як туди йти, та краще в плавню гайнути. Бо
iншого в перукарню батько веде, насторожi сто©ть, доки стрижуть, а його...
Тепер ось, гололобий, прибився додому, i щось з'явилося в ньому мовби
серйознiше, пригорьоване, хоч i прикрите зовнi веселою хвацькiстю.
- Ох, i бiг! Такий марафон дав! Уже свiта , уже можна б i передих
зробити, а ноги самi бiжать! А потiм ще й на машину з цеглою вчепився...
- То, сину, завжди так: до рiдного дому ноги людину самi несуть...
Тiльки ж як воно буде... Нi, пiду, вiдпрошу тебе в них заберу!
- Навряд чи дозволять... Треба не менше року вибути, коли вже до них
потрапив...
- Ублагаю!
Порфир, заморивши черв'яка, знiчев'я розгляда давнi фотографi© на
стiнi - дiдусеву, дядькову Иванову...
- Мамо, а хто мiй тато?
Для не© це було як удар. Вiдколи син став вимовляти слова, все ждала
цього запитання. Ждала, й боялась, i знала, що колись воно таки буде,
готувалась до вiдповiдi, а, проте, застало воно ©© зненацька, жаром
обсипало всю.
- Ти нiколи не питав мене, сину, про це... i нiколи не питай. Знай
тiльки: хороший вiн був i не зобидив мене нiчим, не обдурив... - голос ©©
аж налився пристрастю. - Ти не з обману! Ти - з правди!
Порфир навiть пошкодував, що вискочило в нього це запитання, що завдав
матерi болю. Нахилившись, шкрiб нiгтем настiльну церату, розмальовану
квiтками.
- Гаразд, бiльше не питатиму.
Вона почувалася зараз глибоко винуватою перед сином, бо й ранiш
найперше самiй собi ставила на карб, що хлопець напiвсиротою росте, без
батькiвсько© ласки та догляду. Iншi з батьком i в перукарню, й на
риболовлю, за iншого батько i в школу пiде довiдатись, а цей усе сам та
сам, одиначчин син! Оксанич! I навiть що неслухняний такий, перекiрливий,
шалений, i за це вона брала скорiше вину на себе, - може, це ©й розплата
за оте перше кохання з його шалом i диким мiсяцем у небi, i солов'ями, що
аж задихались, аж стогнали у вербах над вашою любов'ю!.. Кажуть же:
найстрашнiша з усiх кар - кара дiтьми. О, нi, нi, не кара вiн i не грiх,
саме вiн щастя для не©! Бо хай i дикий, невпокорений росте, одначе вiрить
вона, що буде з нього людина! ©© душа, ©© любов, ©© вдача уже в ньому
проблискують!
- Я одного хочу, сину, щоб ти гарним хлопчиком рiс. Щоб совiсть у тебе
чиста була... Чиста, не тюремна! Не слухайся тих, що по-пустому
геройствують: ось то я, нiкого не боюсь, пiду ларьок пограбую, з когось
годинник знiму!.. Нема в злочинi геройства. тiльки сором i ганьба, i до
таких вiд людей лише презирство... Героями на iншiй дорозi стають...
Працею людина i сильна, й красива... Ось i на станцi© в нас, який колектив
дружний, усi за тебе переживають, хочуть, щоб ти людиною став, маму свою
не соромив... Бо вже так я змучилася, сину, нервiв мо©х не вистача !
- Бiльше цього не буде, мамо.
I вiн з щирою каятьбою глянув на не©, справдi змучену, перестраждану:
вже й зморщок пташинi лапки з'явилися бiля очей, i шия худа, жилава, як
голову мама поверне, найбiльша жила пiд шкiрою випина ться, як лоза
виноградна... Руки маминi бiля тих саджанцiв та пiскiв кучугурних стали
старiшi за не© саму. Бо вона ще молода, ще до не© лицяються. Iз жалю до
синочка вирiшила була торiк батька йому добути, хоч нерiдного з плавень
привела, з бригади, що заготовляла очерет для целюлозного: "Оце буде тобi
тато, Порфире. Заступатиметься за тебе". А за кiлька днiв Порфир аж на
роботу до матерi прибiг з рiшучою вимогою: "Вижени його, мамо! Нащо ти
цього п'янюгу привела? Ледве нам хату не спалив!.." I розповiв, як зайшов
до хати, а той п'яний спить на диванi, сигарета випала з рота й подушка
вже тлi . "Я на нього й дивитись не можу, мамо! Вибирай: або вiн, або я".
I коли аж так зайшлося, кому вiддати перевагу з них двох, мати таки
вибрала без вагань його, сина, а того витурила геть, бо навiщо хлопцевi
такий "батько"...
- Винувата i я перед тобою, сину... Не було за тобою пригляду, все ти
десь та десь - в одсторонi вiд мене. Тiльки ж подумай, як i мамi нелегко,
стiльки роботи на нiй, а хто допоможе, пiдмiнить? Ось i сьогоднi: i на
виноградник бiжи, i за добрива клопочись, а там ще й семiнар по
виноградних клiщах та листокрутцi...
- У школi питали, чи виросло б хлiбне дерево на наших пiсках...
- Це вже ти ма ш випробувати, - вiдповiла з усмiшкою мати. - Кучугур
нерозроблених ще й на твою долю вистачить...
- А я й не боюсь.
- Ото. Сам вiдчу ш, як таки гарно, коли воно в тебе з-пiд руки росте,
на очах зеленi ... Хiба ж давно ще всi тут гвалт кричали: пiски йдуть,
засипають посадки, вiтри видувають i засiкають посiви... "Сахара"! I
нiчого з нею не зробиш, вже й копанки пiском позаносило, а станцiя ваша,
мовляв, тiльки даром хлiб ©сть... Так треба ж було все це комусь
перемогти? Не само воно сталось. На вчорашнiх, на вiчних кучугурах
виногради в'ються на сотнi тисяч кущiв, i тополi та бiлi акацi©
пiднялись...
- Я, мамо, як ще трохи пiдросту, на трактор сяду, плантажнi плуги
поведу... Механiзатор - чим погано? Житимем дружно, я жалiтиму вас.
- Вiрю, вiрю, - каже вона з жаром. - Бо треба ж колись i вiрити!
А хлопець далi малю iдилiчними барвами:
- Рибку ловитиму пiсля роботи, сома вам на пiвхати притягну. I зна те,
на яку наживку вiн пiде? На соняшниковi пелюстки!
Нiхто тут про таку наживку й не чув, а син ©©, бач, придумав, зробив
вiдкриття... На золотi блешнi ловитиме.
- Водянi дiди, чогось вони дуже люблять соняшниковий цвiт!
Мама, збираючись уже йти, звично провела помадою по губах (цього вона
не забува ), потiм добула з шафи сюрприз для Порфира:
- Ось я тобi тiльняшку нову купила, бо та вже на тебе тiсна... Ще й
беретку до не©.
Хлопець не втерпiв, одразу ж натягнув на себе новеньку морську
сорочину, порадувавсь: чим не юнга? Стрижену голову береткою прикрив,
примаскував, нiкому й не видно буде, що стрижений. I евакуатори не
впiзнали б, якби де зустрiлись...
- Тiльки ж ви, мамо, нiкому нi слова, що я тут був... Що я тут .
- Якi тайнощi, - посмiхнулась вона. - А спати лiг на найвиднiшому, аж
на пристань видно...
- Так мене ж Рекс стерiг! I плавня поруч... Тiльки б Рекс голос подав -
я одразу клубком вниз, шась! - i в очерети, а там хай шукають... Хiба з
вертольота...
- Увечерi повернуся, все тодi з тобою обмiрку мо, - сказала мати, вже
йдучи. - А поки що набирайся духу пiсля походу, - пожартувала вона якось
невесело й з ласкавим усмiхом вийшла; за мить постать ©© в газовiй косинцi
вже майнула за вiкном, пiрнула попiд облiплене цвiтом гiлля абрикоса.
Де не буде Оксана в цей день, усе почуватиме неспокiй за сина, все буде
в тривозi за нього душа. Бо треба, виходить, його нiби переховувати,
мовчати, як про незаконного. Та таки ж не зовсiм законний i , це ще тодi
вiдчула, коли в метрику записувала i нiби навмисно було ©© запитано про
батька. Треба було назвати - хто батько... Та хоч що там хай кажуть, а
вона зна одне: з любовi народжений. Принесла його на свiт вiд красеня
капiтана, i не спокушав вiн ©©, нiчим не обманював, сама розпалалась до
нього коханням, отим першим, слiпленним... Будувалася саме ГЕС, баржами