гамою почуттiв, що пiд час концерту то хмарили, то осявали блiде,
одухотворене обличчя ©© вихованця. - Вiн пiсля того концерту став мовби
добрiший, самозаглибився, вiдтанув у сво©х почуттях, - очевидно, це музика
так дi на людину... Тепер знов доведеться починати з азiв. Те, що вдалось
досягти, ви знов руйну те сво©м вiзитом, пробачте менi цю рiзкiсть...
- То що накажете менi робити?
- дьте й не при©здiть, доки вас не покличуть. Адже i тут, як у
шпиталi: ма мо справу з людьми обраненими, з потерпiлими, дарма що iм'я
кожному з них: правопорушник.
- Ще одне: яка ваша думка про мого сина?
- Надто вiн пiдда ться впливам, легко опиня ться пiд рукою в тих, кого
психологи називають "неформальний лiдер", iнакше кажучизаводiй... А
загалом Гена - славний хлопчик, тонка натура, я вiрю в нього. Вiн здатен
на неабияке. Хто зна , може, в ньому зрi новий Шопен!.. Бо ж мiряти
людину ма мо не по ©© падiннях, а по ©© висотах - отам буде ©©
справжнiсть.
Категоричнiсть ©© тону викликала усмiшку Валерiя Iвановича. А коли
Марися вже попрямувала до корпусу, поблискуючи тугими сво©ми литочками,
Валерiй Iванович з веселою гордiстю пояснив архiтекторовi:
- У нас в колективi про не© кажуть: "В малому тiлiвеликий дух"... - I
додав примирливо:- Не ображайтесь, що вона так налетiла на вас. Зрештою -
з добрих намiрiв. Вдача.
- Вдачею вона, по-мо му, й сама правопорушниця, - мовив серйозно
архiтектор.
А коли вiн зiбрався зовсiм залишити територiю школи, бiля прохiдно© пiд
аркою його ще раз наздогнала Марися Павлiвна. I не сама - за руку тримала
Гену Буткевича, свого вихованця... Пiдвiвши, рiшуче штурхнула хлопця
батьковi навстрiч:
- Вибачся!
I Гена, слова не кажучи, спрагло припав, притулився щокою до батьково©
руки.
...Нескоро, нескоро дiзна ться вiн, що це була ©хня остання зустрiч. На
високому крутогорi, що його скiльки лiт уже пiдмивають хвилi штучного
моря, та все не можуть розмити, на самiй вершинi степового пагорба, звiдки
видно пiвсвiту, буде знайдено надвечiр сивочубу людину, навiки застиглу за
кермом автомобiля. Навкруги степ буде, i води сяючi, i небо в багряних
вiтрилах заходу... I нiхто нiколи й не скаже, вiд чого могло розiрватися
серце: вiд гнiву? вiд туги? вiд любовi?
Гену пiсля цього ще довго триматимуть у невiданнi, в смутку поглядатиме
вiн на браму, i вiд нього чутимуть деколи:
- Чомусь татко так довго не при©здить...
XX
Ожив, ожив Кульбака!
Хто б мiг сказати, що мине зовсiм небагато часу, i вже нова слава
черкне комишанця сво©м крилом, i вся школа зверне на нього захопленi
погляди: Кульбака вийшов у чемпiони! Здобув першiсть у тому рiдкiсному й
напiвзабутому видi спорту, який тiльки з чийогось недогляду не зайняв досi
належного мiсця на олiмпiйських iгрищах.
Був вихiдний, ганяли м'яча, бiгали стометрiвку, виважувались на кiльцях
бiля старого платана, брались тягти - навперетяги - канат, а потiм
Кульбака запропонував ще оце: навперегiнки... в мiшку!
Чули ви про таке?
Ходьба в мiшку чи навiть бiг у мiшку - такого виду спорту нiхто в школi
не знав, окрiм Тритузного, який признався, що й вiн колись-заколись у
таких кумедних перегонах брав участь i навiть перемагав.
- Згадаймо молодiсть, - звеселився Антон Герасимович. -
Напрактикуватись можна в усьому... така пташка колiбрi, вона здатна
лiтати хвостом наперед, то чому ж людинi не вмiти ходити в мiшку?
Всiх захопила нова спортивна гра, вже й тi, хто, роздiлившись на
команди, тягали канат, кинулися сюди, щоб подивитись чи й помiрятися
спритнiстю, - ану ж бо, хто в цiй дивнiй ходьбi буде найвдатнiший,
найвправнiший, хто тут сягне чемпiонства! Тритузний, запалившись, викликав
на змагання самого iнiцiатора, комишанець виклик прийняв, i це пiддало
особливого жару всiй грi. Кульбака, звичайно, приховав, що вiн у цьому
дiлi мав уже певний навик ще з Комишанки, де не раз влаштовувались такi
турнiри. Було, було! Ходив вiн i в мiшках з-пiд цукру, i в лантухах з-пiд
крупи, в жалив'яних i полiетиленових, навiть i в цупких паперових з-пiд
суперфосфату. А ще ж бряжчав вiн до фiнiшiв i в путах конячих на ногах -
були в плавнях у них i такi перегони.
Мабуть, Тритузний теж мав за спиною неабиякий досвiд цi © складно©
ходьби, бо почувався аж надто впевнено, наперед похвалявся:
- Головний приз буде мiй, це вже як собi хочте. Кухарi в бiлих ковпаках
винесли той приз з великою помпезнiстю: на тацi алюмiнi вiй щось вкрите
було прозорою плiвкою, дехто думав, що це буде торт, а виявилось, що
несуть смаженого пiвня. Чим не приз? Понесли його аж у кiнець двору,
примостили на п' десталi, i не в одного з учасникiв змагання аж слинка
текла вiд самого духу смаженини, що для учасникiв турнiру була не останнiм
стимулом до перемоги.
Тож коли принесли оберемок порожнiх лантухiв зi складу, ©х розхапали
миттю, ще й не вистачило на всiх, Викладач фiзкультури, призначений
керувати грою, перемовився з Тритузним i навiть Кульбаку залучив
порадитись щодо правил, яких слiд дотримуватись у цьому видi змагань.
Зрештою дистанцiя була визначена, групи розподiленi, й настала та мить,
коли пролунав з iграшкового пiстолета стартовий пострiл. Почалось!
Любительська кiноплiвка Берестецького збереже й для наступних
правопорушницьких поколiнь славетну подiю цього дня, напружений турнiр
шкiльного лицарства.
Чiтко буде видно на нiй, як виходять на дистанцiю люди в мiшках,
бiжать, плутаються, падають, а суддi - вчительки та шефи з морського порту
вмирають зо смiху. I таки чого: видовище - як у цирку.
З першо© стартово© секунди Кульбака знапружив себе, хижо прицiлився й
кинувся вперед. Дух суперництва опанував його, i хоч ноги були десь там у
мiшку, хлопець пiшов аж з пiдлетом. Спритнiсть, натренованiсть, воля до
перемоги - все було за те, щоб так iти!
- Вперед, вперед, до смаженого пiвня! - пiдбадьорювали з бокiв глядачi,
теж розпалюючись.
Товстоногий Синьйор Помiдор, що водночас iз пострiлом суддi одразу був
вихопився вперед, пiсля кiлькох крокiв уже зловив сторчака, так воно й
мало бути: поспiшиш - людей насмiшиш...
Найнебезпечнiшим конкурентом Кульбаки справдi виявився Тритузний. Ще
коли вiн тiльки вступав до мiшка, та пробував, та примiрявся, хлопець
завважив, що досить вмiло вiн це проробля , видно, зна ться на такiй
ходьбi, йтиме не вперше, - отже, цього стережись! Близький надсадний подих
Тритузного Кульбака весь час почував на собi. Ось вiн iде майже притульма,
майже нарiвнi з тобою, сопе, плута ться, але не пада , навiть погуку
молодцювате:
- Давно не ходив, а таки ж згадав!
По динок мiж ними одразу опинився в центрi уваги, прикував зацiкавленi
погляди вболiвальникiв. Змагання, власне, й вилилось у перегони двох -
Тритузного та Кульбаки, якi з перших крокiв iшли нерозлучно, в однаковiм
темпi ринулися вперед, в напрямку пiвня, здiймаючи лантухами кушпелу i з
кожною секундою все далi вiдриваючись вiд загалу. "Вродиться ж отаке
кляте", - не раз казали про Кульбаку односельцi, i ця клятiсть аж он як
зараз виявила себе. "Лопну, а не здамся", - поклав собi Порфир i просто з
себе вискакував, щоб не вiдстати вiд суперника, бiльше того - щоб таки
вибороти честь першостi!
Та ще публiка заохочу , стрижена братiя аж реве, мов десь на коридi, по
криках Порфир почува , що в нього бiльше уболiвальникiв, нiж у Тритузного,
з усiх бокiв екзальтоване глядацтво пiдда духу, а шкiльний фотограф Федя
в тюбетейцi та довготелесий Берестецький з портативною кiнокамерою,
перебiгаючи, як фотокори на парадi, вибирають позицiю найзручнiшу,
квапляться увiчнити наиразючiший момент спортивно© подi©. Морськi шефи i
вчительки, забувши про свою солiднiсть, регочуть, верещать, бо справдi ж
таки смiхота дивитись, як люди, нагадуючи спутаних коней, з усiх сил
натужаться перегнати одне одного в цiй, мабуть, найкомiчнiшiй у свiтi
ходьбi, коли ноги, звичнi до нормального кроку, безладно дрiбушать у
мiшковинi, перечiпляються та заламують одна одну, аж поки ходак, геть i
зовсiм заплутавшись, втративши рiвновагу, пада , щоб за мить знову
пiднятись i кинутись доганяти переднiх. Публiка найбiльш i заохочу
лiдерiв в особi Тритузного та Кульбаки, котрi, вiдiрвавшись вiд iнших,
подались першими до фiнiшу, долаючи вiдстань з такою спритнiстю, нiби
зроду вони тiльки й ходили в мiшках по землi!
Був момент, коли Тритузний опинивсь попереду одинцем. Розчервонiлий,
нiби щойно з лазнi, вiн аж просяяв: нарештi конкурентiв поруч нема ! Та,
видно, рано порадувався, бо вiдчув, що Кульбака знову наступа йому на
п'яти, озирнувсь, весело переполоханий, i дорого ж йому обiйшовсь цей
озирк! Збився з ходи претендент, зашкопиртав, ловлячи руками повiтря, i за
мить публiка побачила вже його на чотирьох, знаменитий картуз покотився
геть, а Берестецький, вчасно надбiгши, встиг ще й клацнути, увiчнюючи на
плiвку неповторний момент, сенсацiю сезону!
Кульбака ж тим часом досягнув фiнiшного прапорця, i суддя змагань
величавим жестом ще й руку йому пiдняв, як роблять це з переможцем на
рингу:
- Ось вiн, герой дня!
- Вiдчинiть йому браму, вiн до само© Комишанки в мiшку достриба , -
сказала весело Марися Павлiвна, а герой, втираючи зрошене потом, щасливе
обличчя, пiдтвердив:
- I дострибаю.
Ось такi лаври принiс Кульбацi цей день, дарма що ухекався комишанець
неабияк. Збоку дивитися легко, одначе не так воно просто бiгти, коли
почува шся стриноженим, бiгти, та ще й перемогти. I все ж, бач,
успритнився, проскакав через подвiр'я, нi раду не впавши, першим прийшов
до фiнiшу, до того смаженого пiвня, якого йому, згiдно з правилами,
урочисто пiднесли на тацi.
- Подiлимось, Антоне Герасимовичу, чи як? - тримаючи пiвня перед собою,
виявив щедрiсть переможець.
- Hi, приз належать тобi, - вiдповiв Тритузний. - Твiй кiнь виявився
кращий.
Велике дiло почути визнання вiд свого найгрiзнiшого суперника. Окрiм
того, це була заслужена вiдплата Тритузному за його намовки, i за те, що
вiн руки тобi викручував на пристанi (Порфировi здавалось, що таке було,
хоч такого й не було!), помстився нарештi "байстрюк комишанський" за тi
принизливi лови! Але помста його була весела, i вже й помстою нiби не
була, - сама себе потопила в радощах перемоги.
- Не журiться, Антоне Герасимовичу, духом не падайте, - сказав
великодушно комишанець. - За вами друге мiсце! Срiбло!
- Бувають поразки, важливiшi за перемогу, - сказав директор школи й
дружньо-iронiчно поздоровив Кульбаку з "пiвнячим" трiумфом, а Ганна
Остапiвна додала:
- Добре, що ти знайшов у собi й для суперника крихту великодушностi. Бо
людинi з осколками в ногах не просто добувати призи...
Порфир уперше почув про цi осколки, йому стало навiть трохи нiяково, що
пiд час змагань вiн виявив до старого таку нещаднiсть.
За шарварком спортивного свята не помiтили, як хмара зайшла десь iз
степу, i дощ, такий рiдкiсний та жаданий у цих краях, дзвiнко вдарив
першими краплями по шиферу шкiльного даху. Густо припустив, летить,
бiжить, аж спiвав цей дощ, вода з ринв, пiнячись, весело гуркоче, старий
платан, пiд яким збилася цiла купа вихованцiв, досхочу купа ться у
веснянiй купелi, i Кульбацi так нестримно кортить пiдставити пiд теплi
небеснi струменi свою стрижену правопорушницьку голову... Одначе не можна
й цього, вчительки занепоко©лись, Марися Павлiвна, заганяючи сво©х
гололобих до корпусу, прилякуе:
- Не бiгайте пiд цим дощем! Може, вiн радiоактивний?!
Але шибайголови, нехтуючи осторогою, з радiсним вереском, з дикунськими
вилясками кинулись гасати по дощу, i довелось таки повоюватись, доки
позаганяли ©х до помешкання.
Не завжди проносяться майськi дощi над цим кра м, але вже як пройде ось
такий, то люди зiтхнуть полегшено, бо все навкруги одразу завруниться, яро
зазеленi , i солов'© та зозулi вiдгукнуться з плавнiв на весь свiт.
Прошумiв рясний та теплий, щедро скупав школу й дiтлахiв скупав, i
знову тут свiтить сонце, й листя молоде на платанi переблиску кожною
завислою крапелинкою - безлiччю малюсiньких сонць... Пiшов i пiшов далi
той дощ, величезним вiтрилом сивi над рiчкою, змiшаний iз сонцем, аж
бiлий, а над плавнями серед синьо© хмари вже райдуга так соковите цвiте!
Вигнувшись семибарвною дугою, дiста одним кiнцем десь широких плес
лиману, а другим опустилась якраз над комишанськими очеретами i там
з-помiж них воду бере. З шкiльного вiкна рукою можна то© райдуги дiстати -
так близько. Прислухайся, чи не почу ш, як шумить вона, женучи, немов
помпою, комишанську воду в отi сивi тучi!.. Над школою небо вже чисте, а
десь над гирлом синьо, аж темно, i серед то© темно© синяви цвiте кольорами
надбрамна небесна арка, заваблю Порфирiв погляд, розбентежу дух. I якщо
зараз хто, мов цирковий акробат, мов матрос десь на вантах чи верхолаз
найчiпкiший, подерся й подерся по стовпу тi © небесно© арки, якщо хто вже
на самiм вершечку опинивсь, осiдлав ©©, верхи на райдузi сидить, - то це,
звичайно ж, Порфiр Кульбака, сьогоднiшнiй чемпiон, для якого нема нiчого
зараз неможливого, недосяжного!
XXI
диний, хто сьогоднi не брав участi в спортивному святi, був Гена
Буткевич: лежав з температурою в кiмнатi медпункту. Неясно було, звiдки й
температура, справдi, може, аж так перенервувавсь пiд час батькових
вiдвiдин...
По обiдi Порфировi дозволили навiдати товариша. Гена лежав змучений, з
синцями пiд очима, вiд учора наче ще бiльше схуд, спав з лиця. Цiлу нiч
горiв вогнем, хоча не чха й не кашля . Порфир, ще збуджений пiсля
змагань, сiв по-татарському просто на пiдлозi перед лiжком i з властивою
йому запальнiстю та жестикуляцiями взявсь одразу малювати, як вiн скiк! та
стриб! та верть! та круть! обiгнав Саламура, зловив смаженого пiвня за
хвiст.
- Шкода, Гено, що тебе не було, я б i тебе навчив...
- Я не змiг би, - тихо заперечив Гена. - Нiколи не ходив у мiшку...
- Змiг би, - запевнив його Порфир. - Чого в водi один тоне, а другий
пливе? Бо навичку ма , зна , як треба ногами молоти...
Зараз вiн був щедрий, великодушний, усi сво© та мницi вiдкрив би
товаришевi, аби б тiльки пiдбадьорити Гену. Навчив би його не лише ходьби
в мiшку, а й мистецтва рибальського лову, тiльки - чесного, бо то ж не
штука сандолею, як вилами, риби нахапати, коли вона потомство закладати
йде. Вона ж тодi зовсiм безвольна, небоязка, бити ©© в цю пору тiльки
бездушний може, який-небудь жлоб, жадюга браконь р...
- Або взимку: дивитись гидко, коли вони, отi жлоби, з гаками-самодерами
вийдуть промишляти... Риба в цей час напiвсонна на ямах лежить,
повкладалась на зиму - знизу бiльшi соми, далi меншi й меншi сомчуки та
соменята... От вiн, рибохват товстомордий, стане на ямi i гаком-самодером
якого за живiт, якого за око... Та я таким не знаю, що робив би!
Одначе Гена, видно, був заполонений зовсiм iншими переживаннями. Без
кiнця думав i думав про батька, тяжко переживав свою з ним жорстокiсть.
- Ти правду казав, Порфире, - мовив вiн кволим голосом, - мiг би я бути
до нього добрiший... Для нього я все, а сам йому чим вiдплачую? Може, й
справдi, як Ганна Остапiвна каже, тiльки експлуатую його батькiвську
любов?
- Ти напиши йому листа. Вибачення попроси. Це ж батько, найрiднiша
людина... Ти просто не вмi ш цiнувати те, що ма ш!
- Знаю, знаю, що нi для кого не буду дорожчим. Але щось таке сидить у
менi, зло якесь, i при зустрiчi воно одразу сво© пазурi випуска . Потiм
каюся i мiсця собi не знаходжу, зда ться, вже нiкому-нiкому я не
потрiбний, всiма забутий... Наче один-однiсiнький зостався i так уже й
буде...
- А ти не пiддавайсь. Заповiдь: "Не журись!" - хiба забув? Ех ти,
вiдмiнник!
Щоб якось розрадити товариша, Порфир заходився малювати в усiх розкошах
лiто, що вже недалеко, пору, повну принад, коли вони цiлою школою ви©дуть
до табору, розкинуть шатра десь над урочищем i, як обiця директор Валерiй
Iванович, влаштують тодi ще однi захоплюючi змагання - перегони на човнах,
Порфир сподiва ться i в тих змаганнях слави зажити. А бiля вечiр нього
вогнища слухатимуть розповiдi знатних людей, Марися казала, що й Порфирову
маму запросять, хай розкаже про сво© виногради, про те, як оживлю вона цi
спекотнi "Укра©нськi Каракуми"...
Гена, помiтно ожвавiвши, згадав пiонерський табiр, куди йому була
путiвка торiк, чудове мiсце на березi моря, де хлопцi й дiвчата з рiзних
шкiл ©хнього мiста смаглявiли пiд сонцем аж сорок днiв. Захопила ©х там
цiкава гра, що звалась "Зiрниця", ходили вони навiть у нiчнi походи, на
розшуки скарбiв, хоч скарбом тим могло бути просто яблуко або кавун,
захований десь пiд бур'янцем.
- Першого дня, як тiльки прибули до табору, кажуть менi, ти, Гено,
будеш "органiзатором вогнища".
- Ох, краса!
- Тобi краса, а менi... Натерпiвся я сорому. Бо вогнище теж,
виявля ться, треба вмiти розпалити. Перед тим якраз дощик пройшов, що не
покладу - а воно тiльки тлi .
- О! В мене й мокре б горiло! У плавнях, бувало, навiть глибоко© осенi
таке кострище розведем, аж гоготить полум'я вище верб... I купа мось,
було, до самих холодiв. Вискочиш з води та голяком до вогнища мерщiй!
Обiгрiвсь, обсушивсь, i нiчого - навiть не чха ш.
- Отак треба себе гартувати. А то в таборi все, було, трусяться над
кожним iз нас, море при самiм бережку обгородили: далi не заходь, туди не
забродь, тiльки ось тут i хлюпочись на мiлкому...
- Де горобцю по колiна, - засмiявся Порфир i, розлiгшись на пiдлозi,
замрiявся. - Нi, влiтку - життя... За нашi трудовi заслуги, може ж, таки
вiдпустять нас додому хоч тижнiв на два?..
- До мачухи як ©хати...
- А ти зi мною давай. У мене матуся - тако© в свiтi нема... Вона буде
нам рада обом. Звiсно, коли до того часу замiж не вийде. Бо нiбито
сватався до не© один механiзатор, що в нього торiк дружину струмом
убило...
- I що ж би ми там робили у вас?
- О, за чим журишся! Спорядим якусь фелюгу, наберем хлопцiв, i гайда на
лиман браконь рiв ганяти!..
- Далися ж вони тобi.
- Ненавиджу чорно, - лице Порфирове враз похмурнiло. - Хочу, щоб
виздихали вони всi! Тiльки ж самi не виздихають...
- Перепадало тобi, мабуть, вiд них?
Не в тiм рiч, виявля ться. I тут уперше Гена почув вiд товариша: за
дiдуся мусить вiн гадам помститись. Напали вони вночi на виноградники, що
дiдусь ©х стерiг, берданку поламали, поглумилися над старим. Самою такою
образою можна людину згубити. Та ще коли вона самолюбива й горда i зна
вояцьку честь... Нiяко© пощади тому браконь рському порiддю, де б воно не
дiяло, чи в гирлi, чи в степу... Тож i лелеку вбито котримось iз них, бо в
кого ж iще пiднiметься рука?
Торiк браконь ри одного рибiнспектора з гесiвсько© греблi вночi
скинули, а ще через нiч на дядька Iвана напали, i вiн з ними в темрявi
серед камiння бився, в крижанiй водi з льодом пополам, бо то було взимку.
Каменем вдарили по головi, думали, кiнець уже iнспекторовi, знепритомнiв,
на дно пiшов... Втекли i потiм аж очi повитрiщали, коли на судi його знов
побачили живим... За все з ними мусить поквитатися Порфир. Хай
начуваються! Де б не були, хай знають, що помста за ними ходить, хоч i
малолiтня!
Хто б подумав, що цей веселий, житт радiсний Кульбака виношу в душi й
таке, та ще й товариша собi в спiльники намовля...
- У пiдручнi до дядька Йвана пiдемо, ©м такi, як ми, потрiбнi аж-аж-аж,
- розвивав сво© плани Порфир. - ж ото юнi дзержинцi? Один iнспекторський
син браконь ровi, кажуть, пальця вiдкусив, захищаючи батька, а хiба б я не
змiг вiдкусити?
Було пiсля цього, звичайно, ще джик! i вжик! i сом на пiвкаюка, що "як
дасть хвостом по менi - я i впав!.." У момент ловецького екстазу медсестра
зайшла нагадати Кульбацi, що пора йому закруглятись. Так то й так -
хлопець схопився:
- Ну, будь, Гено! Тiльки ти в цiй каталажцi не затримуйся... Дiдусь
казали: вiд лежби нутрощi злежуються, жити треба на ногах!
На подвiр'я вiн вискочив саме вчасно: десь iз потой бiк муру вже хтось
пiдсвистував знайомим комишанським свистом... Черговий по територi©, йдучи
на порушення, шепнув, що не iнакше - товаришочки прийшли провiдати свого
зневоленого ватажка. Заявилися, не забули великого невольника, що,
потрапивши в скруту, десь тут кайданами бряжчить. Коли й Порфир пiдсвиснув
у вiдповiдь (тонко, на пташиний манiр), з потойбiк муру вiдгукнулись, i
незабаром звiдти на мотузцi з'явилась пляшка з-пiд молока з якоюсь
передачею в нiй... Буденна, звичайнiсiнька собi пляшка, що стала враз
небуденною, почала поволi опускатися, погойдуючись по стiнi сюди й туди,
як ота штука, що висить у фiзкабiнетi й зветься маятник Фуко. В пляшцi
пакуночок целофановий, мiцно в ньому щось зав'язане, замуцьоване, а збоку
ще й записочка бiлi , - привiт правопорушниковi рiдна Комишанка шле!
Тiльки прийме передачу з волi, вiн i вiдповiдь друзякам пошле в цiй же
пляшцi, назад ©© з запискою через мур пошпурить, як шпурляють капiтани в
океан у закоркованiй пляшцi звiстку про себе... Та ледь Порфирова рука в
радiснiй нетерплячцi простяглася, щоб зловити той маятник Фуко, як хтось
iззаду владно торкнувся хлопцевого плеча й культурно його вiдсторонив:
- Вибачаюсь, тепер це вже мiй приз, - почув вiн знайомий насмiшкуватий
голос того, над ким сьогоднi здобув просто-таки олiмпiйську перемогу, коли
довелося бiгти навперегони в мiшку.
XXII
Настав час вибирати мiсце пiд лiтнiй табiр. Одного дня Валерiй
Iванович, взявши з собою кiлькох вихователiв та командирiв загонiв,
вирушив з ними на розвiдку. Антон Герасимович, щоправда, взагалi був проти
того, щоб виносити табiр за межi школи, вiн пропонував поставити шатра на
самому подвiр'© вздовж муру, адже подвiр'я велике, хай тут собi лiтують.
Однак його пропозицiя зi смiхом була вiдкинута, хоча, за свiдченням
Тритузного, в якiйсь iз спецшкiл нiбито вдавалися й до такого
експерименту.
- У них так, а наша бурсацька республiка буде винесена в степ, - весело
казав Валерiй Iванович. - Таку фортецю там воздвигнем, що нiхто не втече.
Мiсце, куди спецшкола виходила табором у минулi роки, тепер було
втрачене, з якихось там мiркувань районний землевпорядник звелiв його
розорати, хоч пiд посiви воно й не годиться. Отже, школа мала шукати десь
iншого осiдлиська. Позалишалося в цьому кра© чимало рiзних урочищ, яким ще
в давнiх-давнах кимось давано iмена, часом чудернацькi, такi, як Гапчина
Пазуха, куди ©здять з радгоспiв на ма©вки (Антон Герасимович запевня , що
було тут колись навiть урочище пiд назвою Тритузне, назву таку зустрiчав у
якихось стародруках, бо вiн запеклий кра знавець i ма сентимент до всяко©
минувшини). Крiм Гапчино© Пазухи, вiдомi ще тут урочища Домаха, Жабурянка,
Вовчий Яр, або Куркулак, Кандзюбине, Чортувате... Це останн особливо
привернуло увагу Валерiя Iвановича та його супутникiв, бо звiдси найближче
було до полiв та виноградникiв радгоспу "Степовий велетень", з яким школа
уклала трудову угоду. Крiм того, по кряжу над урочищем зберiгся чималий
клапоть цiлини - якраз там зручно буде намети ставити. В один бiк - степ,
у другий - сяючi простори гесiвського моря. Восени воно як розштормиться,
то добивав крутою хвилею аж до цього пагорба, рве, вiдламу звiдси брили
чорнозему та глини... Зараз море поки що спокiйне, i белебень кряжа
всуцiль бiлi ромашками. Саме урочище, весь його крутояр потопа в
розквiтлих акацiях, що стали ярусами по схилах (насадили ©х уже пiсля
вiйни, щоб захистити грунт вiд ерозi©), а по самому дну урочища блискоче
вода, зайшовши iз штучного моря й створивши тут, у колись похмурiм яру,
тихий сяючий затон. Шторми сюди не дiстають, бурi не зрихлюють воду, всю
весну й лiто сяйвом ©© налите урочище. Чiтко вiддзеркалюються в ясних
водах затону округлi шатра бiлих акацiй, i навiть коли понад шляхами в
степах ©хнiй цвiт уже припаде курявою чи пригорить пiд гарячим подихом
суховiтрицi, то в урочищi вiн i тодi буде бiлоснiжно-чистий, з весiльною
бiлiстю звисатиме кетягами аж до води.
- "Здесь будет город заложен", - сказав Валерiй Iванович, коли оглядини
в основному були закiнченi.
З властивим йому практицизмом директор уже замальовував на паперi, де
будуть розташованi намети, де кухня та спортмайданчик, де буде зведена
щогла для прапора... Крiм того, вода близько, зручно буде купатись пiсля
роботи бурсацькiй республiцi, змивати з себе трудовий пил...
Марися Павлiвна була просто в захватi вiд цього мiсця. Такий шир, так
далеко видно з цього степового кряжа, що завис над морем днiпровсько©
води... Вперше вiдкрива ться тут Марисi у сво му розма©ттi флора степова,
натрапиш тут навiть на кущик тирси-ковили, що про не© ранiше Марися тiльки
з книжок i знала, всюди волинець пiд ногами сивi , нагрiтий сонцем, i
деревiй, це дике дитя степу, вiн теж сивий (чомусь бiльшiсть трав степових
мають сизувато-сивий вiдтiнок, вiд сонця чи вiд чого вони посивiли?).
Доки ходили, назбирала Марися букет квiтiв польових, - супутники ©й
також у цьому охоче допомагали; квiти простенькi, непоказнi, а склалась
багата гама кольорiв, злегка приглушених, повитих туманцем...
- Гляньте, як у французьких iмпресiонiстiв, - показала букет
Берестецькому, i вiн миркнув у вiдповiдь, що тут "щось ".
Група вихованцiв - командири загонiв - жваво обговорювала з директором
план майбутнього табору, i, коли картина в цiлому вималювалась, Юрко-циган
запитав не без iронi©:
- А де ж буде загорожа?
Це кортiло знати й Марисi Павлiвнi, бо вона вважала, що коли всього
належним чином не передбачити, то з табору ©хнi вiльнолюби легко можуть
порозбiгатись... I хоч прихильницею крутих обмежень ©© не назвеш, однак
була здивована, коли Валерiй Iванович твердо сказав:
- Нiяко© загорожi.
- Себто як?
- А так.
I пояснив, що ©хн наметове мiсто, табiр юних i вiльних людей, матиме
лише символiчний кордон - оборють його плугом, та й усе. Борозна,
вiдвалена скиба - це буде дина познака, що вiдмежу правопорушникiв вiд
бiлого свiту. Тiльки вже цю межу, сказати б, межу сумлiння, без дозволу
нiхто не переступи, не поруш!
- А то навiть i вiдорювати не будем, просто отам по периметру, - зробив
широкий жест Валерiй Iванович, - залишимо при косiннi ромашковий бордюр,
смужку нескошених диких квiтiв: вони й правитимуть для нашо© чесно©
публiки за непереходимий бар' р, стануть муром найнадiйнiшим. Межа
одухотворене обличчя ©© вихованця. - Вiн пiсля того концерту став мовби
добрiший, самозаглибився, вiдтанув у сво©х почуттях, - очевидно, це музика
так дi на людину... Тепер знов доведеться починати з азiв. Те, що вдалось
досягти, ви знов руйну те сво©м вiзитом, пробачте менi цю рiзкiсть...
- То що накажете менi робити?
- дьте й не при©здiть, доки вас не покличуть. Адже i тут, як у
шпиталi: ма мо справу з людьми обраненими, з потерпiлими, дарма що iм'я
кожному з них: правопорушник.
- Ще одне: яка ваша думка про мого сина?
- Надто вiн пiдда ться впливам, легко опиня ться пiд рукою в тих, кого
психологи називають "неформальний лiдер", iнакше кажучизаводiй... А
загалом Гена - славний хлопчик, тонка натура, я вiрю в нього. Вiн здатен
на неабияке. Хто зна , може, в ньому зрi новий Шопен!.. Бо ж мiряти
людину ма мо не по ©© падiннях, а по ©© висотах - отам буде ©©
справжнiсть.
Категоричнiсть ©© тону викликала усмiшку Валерiя Iвановича. А коли
Марися вже попрямувала до корпусу, поблискуючи тугими сво©ми литочками,
Валерiй Iванович з веселою гордiстю пояснив архiтекторовi:
- У нас в колективi про не© кажуть: "В малому тiлiвеликий дух"... - I
додав примирливо:- Не ображайтесь, що вона так налетiла на вас. Зрештою -
з добрих намiрiв. Вдача.
- Вдачею вона, по-мо му, й сама правопорушниця, - мовив серйозно
архiтектор.
А коли вiн зiбрався зовсiм залишити територiю школи, бiля прохiдно© пiд
аркою його ще раз наздогнала Марися Павлiвна. I не сама - за руку тримала
Гену Буткевича, свого вихованця... Пiдвiвши, рiшуче штурхнула хлопця
батьковi навстрiч:
- Вибачся!
I Гена, слова не кажучи, спрагло припав, притулився щокою до батьково©
руки.
...Нескоро, нескоро дiзна ться вiн, що це була ©хня остання зустрiч. На
високому крутогорi, що його скiльки лiт уже пiдмивають хвилi штучного
моря, та все не можуть розмити, на самiй вершинi степового пагорба, звiдки
видно пiвсвiту, буде знайдено надвечiр сивочубу людину, навiки застиглу за
кермом автомобiля. Навкруги степ буде, i води сяючi, i небо в багряних
вiтрилах заходу... I нiхто нiколи й не скаже, вiд чого могло розiрватися
серце: вiд гнiву? вiд туги? вiд любовi?
Гену пiсля цього ще довго триматимуть у невiданнi, в смутку поглядатиме
вiн на браму, i вiд нього чутимуть деколи:
- Чомусь татко так довго не при©здить...
XX
Ожив, ожив Кульбака!
Хто б мiг сказати, що мине зовсiм небагато часу, i вже нова слава
черкне комишанця сво©м крилом, i вся школа зверне на нього захопленi
погляди: Кульбака вийшов у чемпiони! Здобув першiсть у тому рiдкiсному й
напiвзабутому видi спорту, який тiльки з чийогось недогляду не зайняв досi
належного мiсця на олiмпiйських iгрищах.
Був вихiдний, ганяли м'яча, бiгали стометрiвку, виважувались на кiльцях
бiля старого платана, брались тягти - навперетяги - канат, а потiм
Кульбака запропонував ще оце: навперегiнки... в мiшку!
Чули ви про таке?
Ходьба в мiшку чи навiть бiг у мiшку - такого виду спорту нiхто в школi
не знав, окрiм Тритузного, який признався, що й вiн колись-заколись у
таких кумедних перегонах брав участь i навiть перемагав.
- Згадаймо молодiсть, - звеселився Антон Герасимович. -
Напрактикуватись можна в усьому... така пташка колiбрi, вона здатна
лiтати хвостом наперед, то чому ж людинi не вмiти ходити в мiшку?
Всiх захопила нова спортивна гра, вже й тi, хто, роздiлившись на
команди, тягали канат, кинулися сюди, щоб подивитись чи й помiрятися
спритнiстю, - ану ж бо, хто в цiй дивнiй ходьбi буде найвдатнiший,
найвправнiший, хто тут сягне чемпiонства! Тритузний, запалившись, викликав
на змагання самого iнiцiатора, комишанець виклик прийняв, i це пiддало
особливого жару всiй грi. Кульбака, звичайно, приховав, що вiн у цьому
дiлi мав уже певний навик ще з Комишанки, де не раз влаштовувались такi
турнiри. Було, було! Ходив вiн i в мiшках з-пiд цукру, i в лантухах з-пiд
крупи, в жалив'яних i полiетиленових, навiть i в цупких паперових з-пiд
суперфосфату. А ще ж бряжчав вiн до фiнiшiв i в путах конячих на ногах -
були в плавнях у них i такi перегони.
Мабуть, Тритузний теж мав за спиною неабиякий досвiд цi © складно©
ходьби, бо почувався аж надто впевнено, наперед похвалявся:
- Головний приз буде мiй, це вже як собi хочте. Кухарi в бiлих ковпаках
винесли той приз з великою помпезнiстю: на тацi алюмiнi вiй щось вкрите
було прозорою плiвкою, дехто думав, що це буде торт, а виявилось, що
несуть смаженого пiвня. Чим не приз? Понесли його аж у кiнець двору,
примостили на п' десталi, i не в одного з учасникiв змагання аж слинка
текла вiд самого духу смаженини, що для учасникiв турнiру була не останнiм
стимулом до перемоги.
Тож коли принесли оберемок порожнiх лантухiв зi складу, ©х розхапали
миттю, ще й не вистачило на всiх, Викладач фiзкультури, призначений
керувати грою, перемовився з Тритузним i навiть Кульбаку залучив
порадитись щодо правил, яких слiд дотримуватись у цьому видi змагань.
Зрештою дистанцiя була визначена, групи розподiленi, й настала та мить,
коли пролунав з iграшкового пiстолета стартовий пострiл. Почалось!
Любительська кiноплiвка Берестецького збереже й для наступних
правопорушницьких поколiнь славетну подiю цього дня, напружений турнiр
шкiльного лицарства.
Чiтко буде видно на нiй, як виходять на дистанцiю люди в мiшках,
бiжать, плутаються, падають, а суддi - вчительки та шефи з морського порту
вмирають зо смiху. I таки чого: видовище - як у цирку.
З першо© стартово© секунди Кульбака знапружив себе, хижо прицiлився й
кинувся вперед. Дух суперництва опанував його, i хоч ноги були десь там у
мiшку, хлопець пiшов аж з пiдлетом. Спритнiсть, натренованiсть, воля до
перемоги - все було за те, щоб так iти!
- Вперед, вперед, до смаженого пiвня! - пiдбадьорювали з бокiв глядачi,
теж розпалюючись.
Товстоногий Синьйор Помiдор, що водночас iз пострiлом суддi одразу був
вихопився вперед, пiсля кiлькох крокiв уже зловив сторчака, так воно й
мало бути: поспiшиш - людей насмiшиш...
Найнебезпечнiшим конкурентом Кульбаки справдi виявився Тритузний. Ще
коли вiн тiльки вступав до мiшка, та пробував, та примiрявся, хлопець
завважив, що досить вмiло вiн це проробля , видно, зна ться на такiй
ходьбi, йтиме не вперше, - отже, цього стережись! Близький надсадний подих
Тритузного Кульбака весь час почував на собi. Ось вiн iде майже притульма,
майже нарiвнi з тобою, сопе, плута ться, але не пада , навiть погуку
молодцювате:
- Давно не ходив, а таки ж згадав!
По динок мiж ними одразу опинився в центрi уваги, прикував зацiкавленi
погляди вболiвальникiв. Змагання, власне, й вилилось у перегони двох -
Тритузного та Кульбаки, якi з перших крокiв iшли нерозлучно, в однаковiм
темпi ринулися вперед, в напрямку пiвня, здiймаючи лантухами кушпелу i з
кожною секундою все далi вiдриваючись вiд загалу. "Вродиться ж отаке
кляте", - не раз казали про Кульбаку односельцi, i ця клятiсть аж он як
зараз виявила себе. "Лопну, а не здамся", - поклав собi Порфир i просто з
себе вискакував, щоб не вiдстати вiд суперника, бiльше того - щоб таки
вибороти честь першостi!
Та ще публiка заохочу , стрижена братiя аж реве, мов десь на коридi, по
криках Порфир почува , що в нього бiльше уболiвальникiв, нiж у Тритузного,
з усiх бокiв екзальтоване глядацтво пiдда духу, а шкiльний фотограф Федя
в тюбетейцi та довготелесий Берестецький з портативною кiнокамерою,
перебiгаючи, як фотокори на парадi, вибирають позицiю найзручнiшу,
квапляться увiчнити наиразючiший момент спортивно© подi©. Морськi шефи i
вчительки, забувши про свою солiднiсть, регочуть, верещать, бо справдi ж
таки смiхота дивитись, як люди, нагадуючи спутаних коней, з усiх сил
натужаться перегнати одне одного в цiй, мабуть, найкомiчнiшiй у свiтi
ходьбi, коли ноги, звичнi до нормального кроку, безладно дрiбушать у
мiшковинi, перечiпляються та заламують одна одну, аж поки ходак, геть i
зовсiм заплутавшись, втративши рiвновагу, пада , щоб за мить знову
пiднятись i кинутись доганяти переднiх. Публiка найбiльш i заохочу
лiдерiв в особi Тритузного та Кульбаки, котрi, вiдiрвавшись вiд iнших,
подались першими до фiнiшу, долаючи вiдстань з такою спритнiстю, нiби
зроду вони тiльки й ходили в мiшках по землi!
Був момент, коли Тритузний опинивсь попереду одинцем. Розчервонiлий,
нiби щойно з лазнi, вiн аж просяяв: нарештi конкурентiв поруч нема ! Та,
видно, рано порадувався, бо вiдчув, що Кульбака знову наступа йому на
п'яти, озирнувсь, весело переполоханий, i дорого ж йому обiйшовсь цей
озирк! Збився з ходи претендент, зашкопиртав, ловлячи руками повiтря, i за
мить публiка побачила вже його на чотирьох, знаменитий картуз покотився
геть, а Берестецький, вчасно надбiгши, встиг ще й клацнути, увiчнюючи на
плiвку неповторний момент, сенсацiю сезону!
Кульбака ж тим часом досягнув фiнiшного прапорця, i суддя змагань
величавим жестом ще й руку йому пiдняв, як роблять це з переможцем на
рингу:
- Ось вiн, герой дня!
- Вiдчинiть йому браму, вiн до само© Комишанки в мiшку достриба , -
сказала весело Марися Павлiвна, а герой, втираючи зрошене потом, щасливе
обличчя, пiдтвердив:
- I дострибаю.
Ось такi лаври принiс Кульбацi цей день, дарма що ухекався комишанець
неабияк. Збоку дивитися легко, одначе не так воно просто бiгти, коли
почува шся стриноженим, бiгти, та ще й перемогти. I все ж, бач,
успритнився, проскакав через подвiр'я, нi раду не впавши, першим прийшов
до фiнiшу, до того смаженого пiвня, якого йому, згiдно з правилами,
урочисто пiднесли на тацi.
- Подiлимось, Антоне Герасимовичу, чи як? - тримаючи пiвня перед собою,
виявив щедрiсть переможець.
- Hi, приз належать тобi, - вiдповiв Тритузний. - Твiй кiнь виявився
кращий.
Велике дiло почути визнання вiд свого найгрiзнiшого суперника. Окрiм
того, це була заслужена вiдплата Тритузному за його намовки, i за те, що
вiн руки тобi викручував на пристанi (Порфировi здавалось, що таке було,
хоч такого й не було!), помстився нарештi "байстрюк комишанський" за тi
принизливi лови! Але помста його була весела, i вже й помстою нiби не
була, - сама себе потопила в радощах перемоги.
- Не журiться, Антоне Герасимовичу, духом не падайте, - сказав
великодушно комишанець. - За вами друге мiсце! Срiбло!
- Бувають поразки, важливiшi за перемогу, - сказав директор школи й
дружньо-iронiчно поздоровив Кульбаку з "пiвнячим" трiумфом, а Ганна
Остапiвна додала:
- Добре, що ти знайшов у собi й для суперника крихту великодушностi. Бо
людинi з осколками в ногах не просто добувати призи...
Порфир уперше почув про цi осколки, йому стало навiть трохи нiяково, що
пiд час змагань вiн виявив до старого таку нещаднiсть.
За шарварком спортивного свята не помiтили, як хмара зайшла десь iз
степу, i дощ, такий рiдкiсний та жаданий у цих краях, дзвiнко вдарив
першими краплями по шиферу шкiльного даху. Густо припустив, летить,
бiжить, аж спiвав цей дощ, вода з ринв, пiнячись, весело гуркоче, старий
платан, пiд яким збилася цiла купа вихованцiв, досхочу купа ться у
веснянiй купелi, i Кульбацi так нестримно кортить пiдставити пiд теплi
небеснi струменi свою стрижену правопорушницьку голову... Одначе не можна
й цього, вчительки занепоко©лись, Марися Павлiвна, заганяючи сво©х
гололобих до корпусу, прилякуе:
- Не бiгайте пiд цим дощем! Може, вiн радiоактивний?!
Але шибайголови, нехтуючи осторогою, з радiсним вереском, з дикунськими
вилясками кинулись гасати по дощу, i довелось таки повоюватись, доки
позаганяли ©х до помешкання.
Не завжди проносяться майськi дощi над цим кра м, але вже як пройде ось
такий, то люди зiтхнуть полегшено, бо все навкруги одразу завруниться, яро
зазеленi , i солов'© та зозулi вiдгукнуться з плавнiв на весь свiт.
Прошумiв рясний та теплий, щедро скупав школу й дiтлахiв скупав, i
знову тут свiтить сонце, й листя молоде на платанi переблиску кожною
завислою крапелинкою - безлiччю малюсiньких сонць... Пiшов i пiшов далi
той дощ, величезним вiтрилом сивi над рiчкою, змiшаний iз сонцем, аж
бiлий, а над плавнями серед синьо© хмари вже райдуга так соковите цвiте!
Вигнувшись семибарвною дугою, дiста одним кiнцем десь широких плес
лиману, а другим опустилась якраз над комишанськими очеретами i там
з-помiж них воду бере. З шкiльного вiкна рукою можна то© райдуги дiстати -
так близько. Прислухайся, чи не почу ш, як шумить вона, женучи, немов
помпою, комишанську воду в отi сивi тучi!.. Над школою небо вже чисте, а
десь над гирлом синьо, аж темно, i серед то© темно© синяви цвiте кольорами
надбрамна небесна арка, заваблю Порфирiв погляд, розбентежу дух. I якщо
зараз хто, мов цирковий акробат, мов матрос десь на вантах чи верхолаз
найчiпкiший, подерся й подерся по стовпу тi © небесно© арки, якщо хто вже
на самiм вершечку опинивсь, осiдлав ©©, верхи на райдузi сидить, - то це,
звичайно ж, Порфiр Кульбака, сьогоднiшнiй чемпiон, для якого нема нiчого
зараз неможливого, недосяжного!
XXI
диний, хто сьогоднi не брав участi в спортивному святi, був Гена
Буткевич: лежав з температурою в кiмнатi медпункту. Неясно було, звiдки й
температура, справдi, може, аж так перенервувавсь пiд час батькових
вiдвiдин...
По обiдi Порфировi дозволили навiдати товариша. Гена лежав змучений, з
синцями пiд очима, вiд учора наче ще бiльше схуд, спав з лиця. Цiлу нiч
горiв вогнем, хоча не чха й не кашля . Порфир, ще збуджений пiсля
змагань, сiв по-татарському просто на пiдлозi перед лiжком i з властивою
йому запальнiстю та жестикуляцiями взявсь одразу малювати, як вiн скiк! та
стриб! та верть! та круть! обiгнав Саламура, зловив смаженого пiвня за
хвiст.
- Шкода, Гено, що тебе не було, я б i тебе навчив...
- Я не змiг би, - тихо заперечив Гена. - Нiколи не ходив у мiшку...
- Змiг би, - запевнив його Порфир. - Чого в водi один тоне, а другий
пливе? Бо навичку ма , зна , як треба ногами молоти...
Зараз вiн був щедрий, великодушний, усi сво© та мницi вiдкрив би
товаришевi, аби б тiльки пiдбадьорити Гену. Навчив би його не лише ходьби
в мiшку, а й мистецтва рибальського лову, тiльки - чесного, бо то ж не
штука сандолею, як вилами, риби нахапати, коли вона потомство закладати
йде. Вона ж тодi зовсiм безвольна, небоязка, бити ©© в цю пору тiльки
бездушний може, який-небудь жлоб, жадюга браконь р...
- Або взимку: дивитись гидко, коли вони, отi жлоби, з гаками-самодерами
вийдуть промишляти... Риба в цей час напiвсонна на ямах лежить,
повкладалась на зиму - знизу бiльшi соми, далi меншi й меншi сомчуки та
соменята... От вiн, рибохват товстомордий, стане на ямi i гаком-самодером
якого за живiт, якого за око... Та я таким не знаю, що робив би!
Одначе Гена, видно, був заполонений зовсiм iншими переживаннями. Без
кiнця думав i думав про батька, тяжко переживав свою з ним жорстокiсть.
- Ти правду казав, Порфире, - мовив вiн кволим голосом, - мiг би я бути
до нього добрiший... Для нього я все, а сам йому чим вiдплачую? Може, й
справдi, як Ганна Остапiвна каже, тiльки експлуатую його батькiвську
любов?
- Ти напиши йому листа. Вибачення попроси. Це ж батько, найрiднiша
людина... Ти просто не вмi ш цiнувати те, що ма ш!
- Знаю, знаю, що нi для кого не буду дорожчим. Але щось таке сидить у
менi, зло якесь, i при зустрiчi воно одразу сво© пазурi випуска . Потiм
каюся i мiсця собi не знаходжу, зда ться, вже нiкому-нiкому я не
потрiбний, всiма забутий... Наче один-однiсiнький зостався i так уже й
буде...
- А ти не пiддавайсь. Заповiдь: "Не журись!" - хiба забув? Ех ти,
вiдмiнник!
Щоб якось розрадити товариша, Порфир заходився малювати в усiх розкошах
лiто, що вже недалеко, пору, повну принад, коли вони цiлою школою ви©дуть
до табору, розкинуть шатра десь над урочищем i, як обiця директор Валерiй
Iванович, влаштують тодi ще однi захоплюючi змагання - перегони на човнах,
Порфир сподiва ться i в тих змаганнях слави зажити. А бiля вечiр нього
вогнища слухатимуть розповiдi знатних людей, Марися казала, що й Порфирову
маму запросять, хай розкаже про сво© виногради, про те, як оживлю вона цi
спекотнi "Укра©нськi Каракуми"...
Гена, помiтно ожвавiвши, згадав пiонерський табiр, куди йому була
путiвка торiк, чудове мiсце на березi моря, де хлопцi й дiвчата з рiзних
шкiл ©хнього мiста смаглявiли пiд сонцем аж сорок днiв. Захопила ©х там
цiкава гра, що звалась "Зiрниця", ходили вони навiть у нiчнi походи, на
розшуки скарбiв, хоч скарбом тим могло бути просто яблуко або кавун,
захований десь пiд бур'янцем.
- Першого дня, як тiльки прибули до табору, кажуть менi, ти, Гено,
будеш "органiзатором вогнища".
- Ох, краса!
- Тобi краса, а менi... Натерпiвся я сорому. Бо вогнище теж,
виявля ться, треба вмiти розпалити. Перед тим якраз дощик пройшов, що не
покладу - а воно тiльки тлi .
- О! В мене й мокре б горiло! У плавнях, бувало, навiть глибоко© осенi
таке кострище розведем, аж гоготить полум'я вище верб... I купа мось,
було, до самих холодiв. Вискочиш з води та голяком до вогнища мерщiй!
Обiгрiвсь, обсушивсь, i нiчого - навiть не чха ш.
- Отак треба себе гартувати. А то в таборi все, було, трусяться над
кожним iз нас, море при самiм бережку обгородили: далi не заходь, туди не
забродь, тiльки ось тут i хлюпочись на мiлкому...
- Де горобцю по колiна, - засмiявся Порфир i, розлiгшись на пiдлозi,
замрiявся. - Нi, влiтку - життя... За нашi трудовi заслуги, може ж, таки
вiдпустять нас додому хоч тижнiв на два?..
- До мачухи як ©хати...
- А ти зi мною давай. У мене матуся - тако© в свiтi нема... Вона буде
нам рада обом. Звiсно, коли до того часу замiж не вийде. Бо нiбито
сватався до не© один механiзатор, що в нього торiк дружину струмом
убило...
- I що ж би ми там робили у вас?
- О, за чим журишся! Спорядим якусь фелюгу, наберем хлопцiв, i гайда на
лиман браконь рiв ганяти!..
- Далися ж вони тобi.
- Ненавиджу чорно, - лице Порфирове враз похмурнiло. - Хочу, щоб
виздихали вони всi! Тiльки ж самi не виздихають...
- Перепадало тобi, мабуть, вiд них?
Не в тiм рiч, виявля ться. I тут уперше Гена почув вiд товариша: за
дiдуся мусить вiн гадам помститись. Напали вони вночi на виноградники, що
дiдусь ©х стерiг, берданку поламали, поглумилися над старим. Самою такою
образою можна людину згубити. Та ще коли вона самолюбива й горда i зна
вояцьку честь... Нiяко© пощади тому браконь рському порiддю, де б воно не
дiяло, чи в гирлi, чи в степу... Тож i лелеку вбито котримось iз них, бо в
кого ж iще пiднiметься рука?
Торiк браконь ри одного рибiнспектора з гесiвсько© греблi вночi
скинули, а ще через нiч на дядька Iвана напали, i вiн з ними в темрявi
серед камiння бився, в крижанiй водi з льодом пополам, бо то було взимку.
Каменем вдарили по головi, думали, кiнець уже iнспекторовi, знепритомнiв,
на дно пiшов... Втекли i потiм аж очi повитрiщали, коли на судi його знов
побачили живим... За все з ними мусить поквитатися Порфир. Хай
начуваються! Де б не були, хай знають, що помста за ними ходить, хоч i
малолiтня!
Хто б подумав, що цей веселий, житт радiсний Кульбака виношу в душi й
таке, та ще й товариша собi в спiльники намовля...
- У пiдручнi до дядька Йвана пiдемо, ©м такi, як ми, потрiбнi аж-аж-аж,
- розвивав сво© плани Порфир. - ж ото юнi дзержинцi? Один iнспекторський
син браконь ровi, кажуть, пальця вiдкусив, захищаючи батька, а хiба б я не
змiг вiдкусити?
Було пiсля цього, звичайно, ще джик! i вжик! i сом на пiвкаюка, що "як
дасть хвостом по менi - я i впав!.." У момент ловецького екстазу медсестра
зайшла нагадати Кульбацi, що пора йому закруглятись. Так то й так -
хлопець схопився:
- Ну, будь, Гено! Тiльки ти в цiй каталажцi не затримуйся... Дiдусь
казали: вiд лежби нутрощi злежуються, жити треба на ногах!
На подвiр'я вiн вискочив саме вчасно: десь iз потой бiк муру вже хтось
пiдсвистував знайомим комишанським свистом... Черговий по територi©, йдучи
на порушення, шепнув, що не iнакше - товаришочки прийшли провiдати свого
зневоленого ватажка. Заявилися, не забули великого невольника, що,
потрапивши в скруту, десь тут кайданами бряжчить. Коли й Порфир пiдсвиснув
у вiдповiдь (тонко, на пташиний манiр), з потойбiк муру вiдгукнулись, i
незабаром звiдти на мотузцi з'явилась пляшка з-пiд молока з якоюсь
передачею в нiй... Буденна, звичайнiсiнька собi пляшка, що стала враз
небуденною, почала поволi опускатися, погойдуючись по стiнi сюди й туди,
як ота штука, що висить у фiзкабiнетi й зветься маятник Фуко. В пляшцi
пакуночок целофановий, мiцно в ньому щось зав'язане, замуцьоване, а збоку
ще й записочка бiлi , - привiт правопорушниковi рiдна Комишанка шле!
Тiльки прийме передачу з волi, вiн i вiдповiдь друзякам пошле в цiй же
пляшцi, назад ©© з запискою через мур пошпурить, як шпурляють капiтани в
океан у закоркованiй пляшцi звiстку про себе... Та ледь Порфирова рука в
радiснiй нетерплячцi простяглася, щоб зловити той маятник Фуко, як хтось
iззаду владно торкнувся хлопцевого плеча й культурно його вiдсторонив:
- Вибачаюсь, тепер це вже мiй приз, - почув вiн знайомий насмiшкуватий
голос того, над ким сьогоднi здобув просто-таки олiмпiйську перемогу, коли
довелося бiгти навперегони в мiшку.
XXII
Настав час вибирати мiсце пiд лiтнiй табiр. Одного дня Валерiй
Iванович, взявши з собою кiлькох вихователiв та командирiв загонiв,
вирушив з ними на розвiдку. Антон Герасимович, щоправда, взагалi був проти
того, щоб виносити табiр за межi школи, вiн пропонував поставити шатра на
самому подвiр'© вздовж муру, адже подвiр'я велике, хай тут собi лiтують.
Однак його пропозицiя зi смiхом була вiдкинута, хоча, за свiдченням
Тритузного, в якiйсь iз спецшкiл нiбито вдавалися й до такого
експерименту.
- У них так, а наша бурсацька республiка буде винесена в степ, - весело
казав Валерiй Iванович. - Таку фортецю там воздвигнем, що нiхто не втече.
Мiсце, куди спецшкола виходила табором у минулi роки, тепер було
втрачене, з якихось там мiркувань районний землевпорядник звелiв його
розорати, хоч пiд посiви воно й не годиться. Отже, школа мала шукати десь
iншого осiдлиська. Позалишалося в цьому кра© чимало рiзних урочищ, яким ще
в давнiх-давнах кимось давано iмена, часом чудернацькi, такi, як Гапчина
Пазуха, куди ©здять з радгоспiв на ма©вки (Антон Герасимович запевня , що
було тут колись навiть урочище пiд назвою Тритузне, назву таку зустрiчав у
якихось стародруках, бо вiн запеклий кра знавець i ма сентимент до всяко©
минувшини). Крiм Гапчино© Пазухи, вiдомi ще тут урочища Домаха, Жабурянка,
Вовчий Яр, або Куркулак, Кандзюбине, Чортувате... Це останн особливо
привернуло увагу Валерiя Iвановича та його супутникiв, бо звiдси найближче
було до полiв та виноградникiв радгоспу "Степовий велетень", з яким школа
уклала трудову угоду. Крiм того, по кряжу над урочищем зберiгся чималий
клапоть цiлини - якраз там зручно буде намети ставити. В один бiк - степ,
у другий - сяючi простори гесiвського моря. Восени воно як розштормиться,
то добивав крутою хвилею аж до цього пагорба, рве, вiдламу звiдси брили
чорнозему та глини... Зараз море поки що спокiйне, i белебень кряжа
всуцiль бiлi ромашками. Саме урочище, весь його крутояр потопа в
розквiтлих акацiях, що стали ярусами по схилах (насадили ©х уже пiсля
вiйни, щоб захистити грунт вiд ерозi©), а по самому дну урочища блискоче
вода, зайшовши iз штучного моря й створивши тут, у колись похмурiм яру,
тихий сяючий затон. Шторми сюди не дiстають, бурi не зрихлюють воду, всю
весну й лiто сяйвом ©© налите урочище. Чiтко вiддзеркалюються в ясних
водах затону округлi шатра бiлих акацiй, i навiть коли понад шляхами в
степах ©хнiй цвiт уже припаде курявою чи пригорить пiд гарячим подихом
суховiтрицi, то в урочищi вiн i тодi буде бiлоснiжно-чистий, з весiльною
бiлiстю звисатиме кетягами аж до води.
- "Здесь будет город заложен", - сказав Валерiй Iванович, коли оглядини
в основному були закiнченi.
З властивим йому практицизмом директор уже замальовував на паперi, де
будуть розташованi намети, де кухня та спортмайданчик, де буде зведена
щогла для прапора... Крiм того, вода близько, зручно буде купатись пiсля
роботи бурсацькiй республiцi, змивати з себе трудовий пил...
Марися Павлiвна була просто в захватi вiд цього мiсця. Такий шир, так
далеко видно з цього степового кряжа, що завис над морем днiпровсько©
води... Вперше вiдкрива ться тут Марисi у сво му розма©ттi флора степова,
натрапиш тут навiть на кущик тирси-ковили, що про не© ранiше Марися тiльки
з книжок i знала, всюди волинець пiд ногами сивi , нагрiтий сонцем, i
деревiй, це дике дитя степу, вiн теж сивий (чомусь бiльшiсть трав степових
мають сизувато-сивий вiдтiнок, вiд сонця чи вiд чого вони посивiли?).
Доки ходили, назбирала Марися букет квiтiв польових, - супутники ©й
також у цьому охоче допомагали; квiти простенькi, непоказнi, а склалась
багата гама кольорiв, злегка приглушених, повитих туманцем...
- Гляньте, як у французьких iмпресiонiстiв, - показала букет
Берестецькому, i вiн миркнув у вiдповiдь, що тут "щось ".
Група вихованцiв - командири загонiв - жваво обговорювала з директором
план майбутнього табору, i, коли картина в цiлому вималювалась, Юрко-циган
запитав не без iронi©:
- А де ж буде загорожа?
Це кортiло знати й Марисi Павлiвнi, бо вона вважала, що коли всього
належним чином не передбачити, то з табору ©хнi вiльнолюби легко можуть
порозбiгатись... I хоч прихильницею крутих обмежень ©© не назвеш, однак
була здивована, коли Валерiй Iванович твердо сказав:
- Нiяко© загорожi.
- Себто як?
- А так.
I пояснив, що ©хн наметове мiсто, табiр юних i вiльних людей, матиме
лише символiчний кордон - оборють його плугом, та й усе. Борозна,
вiдвалена скиба - це буде дина познака, що вiдмежу правопорушникiв вiд
бiлого свiту. Тiльки вже цю межу, сказати б, межу сумлiння, без дозволу
нiхто не переступи, не поруш!
- А то навiть i вiдорювати не будем, просто отам по периметру, - зробив
широкий жест Валерiй Iванович, - залишимо при косiннi ромашковий бордюр,
смужку нескошених диких квiтiв: вони й правитимуть для нашо© чесно©
публiки за непереходимий бар' р, стануть муром найнадiйнiшим. Межа