дерези й волi...
Проте все це були тiльки розваги духу, фантазi© та вимрiйки, народженi
в буднях карантинних. Насправдi ж хлопець з раннього рання пiдлогу мив в
довжелезному коридорi, де, скiльки не пильнуй, однаково буде смiття й
пiску, як тiльки промчить орда правопорушницька. Засукавши штаненята,
бореться за чистоту хлопець, шваброю дра©ть пiдлогу, немов палубу готу
для огляду який-небудь новачок-матрос. Стара ться, аж лоб у росi. Мати
пiдходить та через плече загляда у страшенному подивi:
"Невже це мiй син? Той, що вдома хату не пiдмете, вiдро води принести
його не допросишся? I оце вiн у вас - без грозьби та бiйки - пiдлогу ми ?
Нi, це не мiй Порфир! Може, це чийсь Вiтько, або Сашко, або Микола!"
Ясна рiч, мама теж над ним лише уявна сто©ть у сво©м великiм i радiснiм
подивi. Не приходила ще, а якщо й була, то не пустили, бо право на
побачення з нею тут ма ш спершу заслужити. Власне, ради цього й стара ться
Порфир. Ревно працю сам, не да лiнуватись i сво му пiдручному, в ролi
якого сьогоднi виступав Карнаух, цей невдалий Навуходоносор: вiн у Порфира
з ганчiркою повза по пiдлозi, i найменша спроба ухилитись вiд чесно©
працi не мина ться без того, щоб вiн не дiстав нагiнки вiд комишанця, а
подеколи й дружнього щигля по лобi. I це зовсiм не вiдплата за цидулку, за
не© Кульбака мститись не став. Пiсля пам'ятно© лiнiйки, коли Кульбака,
вiдбувши ще окрему розмову з директором, знов опинився у карантинному
товариствi, вiн нiби й не помiтив колишнього свого побратима, що сидiв на
лiжку, тяжко похнюплений. Лише перед вiдбо м Порфир кинув у його бiк майже
сумовито:
- I що за народ - гiрш од людей... За те, що тричi в шашки його
обiграв, нужникiв йому наставив, уже вiн доноса на тебе шкряба ...
Недосконала, мовляв, природа людська. Бiльше на цю тему розмов не було.
Бо яко© ще йому кари, цьому нещасному Карнауховi, коли воно й так
затовчене, занехаяне, коли його й мати-алкоголiчка вiдцуралась... I все ж
у шашковий гурток Порфир вiдмовився записатись, хоча ранiше мав такий
намiр. Багато тут рiзних гурткiв. Воно, звичайно, цiкаво було б спробувати
i мотогуртка, й хорового, але поки що Марися Павлiвна, навiть не питаючи
Порфирово© згоди, сама записала його в драмгурток, тобто в артисти, бо в
тебе ж, мовляв, така багата мiмiка, така смiшна жестикуляцiя, ти будь-кого
можеш скопiювати, виобразити на кону! А як на Порфирiв розсуд, то краще б
вiн у майстернях табуретки робив, день i нiч би ©х збивав, аби тiльки
швидше звiдси випустили. При нагодi вiн, звичайно, не вiдмовиться щось
утнути, як на тому вечорi, де хлопцi, перевдягнутi в дiвчачi сарафани,
спiвали частiвки, i раптом у самому розпалi виступу Кульбака, нiби
"забувши" текст i те, що вiн "дiвчина", задер на втiху публiцi свiй
сарафан i полiз до кишенi за словами...
Гуртки гуртками, а поки що пiдлогу мий, потiм на подвiр'©, бiля клумб,
пiд наглядом iнструктора продовжиш свою трудову дiяльнiсть. Буйна
правопорушницька челядь, гроза садкiв та паркiв, зараз сама тут
садiвнику , повзаючи по клумбах, чемненько квiти висiва та висаджу в
сиру землю трояндовi кущi!
Iнструктор - Василь Якимович, трудяга з трудяг (руки весь час у землi)
i аж облущений вiд сонця, терпляче показу , як що робиться, i, коли
стара шся, вмi твою роботящiсть оцiнити. Кульбаку теж вiдзначив
збадьорливим кивком:
- в тебе жилка трудова... Видно, не раз матерi на виноградниках
допомагав?
- Було, - каже Порфир, хоч нiчого такого й не було. Тут гарно: сонце
пригрiва , земля пахне, а ти в не©, в теплу, вiдволожену, насiннячко кидь
та кидь!.. Чи трояндовий корiнець втика ш.
- Тiльки ж вирости не дадуть, - каже Порфир, - як конi, перетопчуть.
Iнструктор посмiха ться:
- Нi, цього не буде... Iнодi аж дивуюсь: тi, що в парках клумби
топтали, квiтники нiвечили, тут за лiто нiчого не зачеплять. Ще самi й
поливають... Ось на собi перевiриш: якщо сам посадив - уже його не
перетопчеш, не зломиш. Рука не пiднiметься, щоб ламати. Бо вже воно тобi
рiдне.
- Цiкаво, а якби дикий мак тут посiяти? - запиту Порфир. - Вiн би
прийнявся? Або воронець? (Рiдко де побачиш той воронець, а дiдусь якось
показував Порфировi).
- Все прийметься, аби тiльки з любов'ю, - весело каже iнструктор.
-Женьшень i той виросте, якщо душi докладеш...
Рiзна тут публiка довкола Порфира. Той з мiлiцi© сюди переданий, iншого
самi батьки привезли, бо на товарняках десь аж до Баку ганяв, хоча, може,
й вигаду , може, далi Генiчеська й не бував. А Гаркавенко, цей ось у
дитбудинку вирiс, його мати аж у Карагандi, строк там по вироку вiдбувала,
- за розтрату, чи що. Школа допомогла розшукати хлопцевi матiр, замовили з
Карагандою телефонну розмову, запитали розшукану:
"У вас син Василько ?"
I звiдти, здалека, через тисячi кiлометрiв долинуло ледве чутно:
"Не знаю, як звати... А десь ".
"Так ось вiн бiля нас, поряд!.. Переда мо йому трубку!"
Взяв Василько i вперше у життi здалека-здалека, iз чорних степiв
карагандинських почув материн голос:
"Здрастуй, синку... Це я - твоя мама... На шахтi працюю... Живем
нормально... В тебе вже й сестричка маленька ..."
"При©дьте, мамо! - тремтячим голосом кричав, як у безвiсть. - Я хочу
побачити вас!"
I за кiлька днiв мати при©хала. Це було взимку, в завiрюху. Мати
виявилась людиною доброю, душевною, над сином плакала, не розлучалася з
ним. Умовили ©© забрати Василька, i хоч вагалася спершу, бо не знала, як
вiтчим зустрiне пасинка, проте згодилась-таки, пообiцяла наступного дня
прийти, забрати з собою Василька назавжди.
О, як вiн ждав! Як готувався до вiд'©зду! З товаришами i вчителями вже
попрощавсь...
А вона... не прийшла. Втекла! Вiн не вiрив, кричав, що вона, мабуть,
десь в аварiю потрапила, пiд автобус абощо, мусили навiть до мiлiцi©
вдатись, по лiкарнях наводити довiдки... Та марне. Зникла, щезла
безслiдно, кинула дитя, i ось вiн зараз сумний, замкнутий, ходить поблизу
в нарукавнiй пов'язцi чергового i лише зрiдка в хвилини одвертостi
котромусь iз найближчих товаришiв вилл свiй бiль:
- Не розумiю, чого вона втекла... Я ж ©й сподобавсь... А що нова сiм'я,
то я нахлiбником ©м не був би - здатен уже сам заробити на себе, маю
розряд...
Вiдчува ться, що не ма вiн до матерi зла, а тiльки болить йому за не©,
гiрко й соромно, що вона так вчинила... Краще б i не при©здила, щоб i не
знали, що в нього мати ...
Цей, звичайно, втiкати зi школи не буде. Вiн би ладен, щоб його й пiсля
восьмого класу тут залишили, якщо, звичайно, дев'ятий вiдкриють пiсля
педагогiчних дискусiй... А ось Швачко-бiлобровець, цей, як i Порфир, в
вовчою думкою поглядав за мур. Швачко вже раз вдавався до втечi, через три
днi його, впiйманого, привезли назад, i вiн тепер, знехотя порпаючись на
розритiй клумбi, переживаючи гiркоту й ганьбу поразки, при нагодi да
хлопцям цiннi, як вiн вважа , поради.
- Головне, додому не тiкай, - та мничим напiвшепотом зверта ться вiн до
Порфира, - бо евакуатор якраз додому найперше нагряне...
- А хто це - евакуатор?
- Той, що ловить нас, вiн у них у штатi, йому за це грошi платять!
Премiальнi ма за кожну впiйману душу!..
- Ну, я вже якби втiк, то чорта з два ©м у руки дався б, - каже Порфир,
усмiхаючись. - Знаю, де заховатись... Хай хоч на ланцюг посадять, однаково
втечу - от щоб я вчорашнього дня не побачив, - жартома клянеться вiн.
- I не забудь одежу змiнити, -дораджу Швачко, - брови сажею натри, щоб
нiчим на себе не схожий був, бо прикмети тво© по всiх мiлiцiях пiдуть...
Усе це на вус мотав Порфир, може, справдi знадобиться, хоча вiн уже як
вирветься звiдси, то хай i сто Саламурiв женуться - облизня вхоплять!
Наперед усе обметикував: де й першу нiч переночу (скорiш усього це
буде в радгоспних теплицях), потiм на лиманах промишлятиме, а там i кавуни
зарябiють в степах, виногради наллються, - буде йому де пастись. Додому
вiн i ногою не ступить, щоб ловцям до рук не потрапити, не наскочити на
©хню засаду. Та ще ж невiдомо, як i мама зустрiне.
Iнодi, бувало, повернешся з плавневого походу, а вона, нiч не впавши, з
очима червоними, замiсть радуватись, аж зашкварчить вiд лютi й: з криком:
"Чорним зроблю!"- мерщiй хапа ться за дiдусевого ременя з бляхою... Як
усмажить тi ю бляхою раз i вдруге - довго потiм носиш на заднiй частинi
мамину тату©ровку... Отже, тiкатиме будь-куди, тiльки не додому. Хiба що з
кучугур iнодi пiдкрадеться, хоч здалеку подивитись на маму, як вона йде на
роботу або, зiгнувшись на дiлянцi серед очеретяних кулiв, чаклу там над
сво©ми "iзабеллами", виноградними немовлятами... Увечерi вона деколи бува
бiля Палацу культури, аж звiдси видно йому: причепурена, принаряджена, з
кимось розмовля , смi ться. I голос ©© мовби чути Порфировi: "Оце вiддала
свого тирана в спецшколу, тепер хоч трохи передихну!.. Бо правду кажуть:
малi дiти спати не дають, а пiдросте, то не дасть i дихати... Спекалась
нарештi - тепер i менi право-воля!"
В очеретах житиме Порфир, у сво©й очеретянiй державi. Серед птахiв i
сам як птах. А коли закортить у кiно податись до радгоспного клубу - сажею
себе розмалю , такi на себе прикмети наведе, що стане мов сатана, нiякi
дружинники не впiзнають... I хлопцi не викажуть, там не такi ябеди, як
оцей Карнаух, вони не зрадять... Ну, а прийде осiнь, тодi видно буде.
Може, знов на лиман подасться, браконь рiв з дядьком Iваном ловитиме. Одне
слово, тут його довго не втримають на припонi...
Увечерi Порфир да хлопцям спектакль: показу нафантазованi сцени з
власного життя, як ганяються за ним комишанськi дружинники на чолi з самим
доктором наук - директором науково© станцi© (зда ться, Кульбака й сам
вiрить, що таке було), як ловлять його, в'яжуть i пiд голосний плач усi ©
Комишанки вiдправляють до цього спецзакладу, ну й, звичайно, все
завершу ться знову його вiдчайдушним рибальством. Тiльки зайдеться про це,
як мова Порфирова одразу переходить на самi вигуки та жестикуляцi©,
оченята розблискотяться, товариство тiльки й чу його енергiйне,
натхненне:
- Джик! Вжик! Бульк! Шубовсть!
I як вершина всього:
- Смик - i ! Смик - i !
Вилицювате обличчя його при цих "вжик" i "джик" розцвiта , гра кожним
живчиком, очi, сяючи, стрiляють сюди й туди - услiд за рибиною, що вже
нiби й тут, у карантиннiй, вистрибу з води, в ясну нiч при мiсяцi з
переплеском вигра ... Вдесяте почують, як далеко пiрнав, як по дну ходив
та блешнi курортникам вiдкушував, - тiльки слухай i всьому цьому вiр...
Таранi вiн цiлi кучугури за лiто нав'ялить i насушить, матерi й сусiдам,
ще й знайомим iз радгоспу та науково© станцi© перепадав вiд його щедрот,
бо тепер навiть для докторiв та кандидатiв наук тараня - то головна
пробивна сила. Коли десь треба чогось добути, виканючити, вибити наряд на
запчастини або на шифер, - мiшок таранi не забудь прихопити, ©дучи у
вiдрядження, повернешся з перемогою...
- Не тараня, виходить, а таран? - розроджу ться дотепом Синьйор
Помiдор, i тут уже вони, забувши розбрат, обидва вдоволено регочуть.
Нарештi наста той день - мусив же вiн колись настати! - коли на
урочистiй лiнiйцi пiд музику духового оркестру Порфира переводять у вищий
ранг, кiнець карантину! Бо заслужив, не захворiв, не втiк i правила
назубок вивчив, весь майдан слухав, як дзвiнко вiдкарбову вiн перед
колективом заповiдi вихованця:
- Не вмi ш - навчать, не хочеш - примусять!
- Безвiдмовно слухайся вихователiв, чергових по режиму i членiв ради
командирiв! ("Ох, скiльки вас на нас!"- хотiв би при цьому додати Порфир).
- Будь правдивим i чемним! (Це ще нiчого...)
- Розпочату справу доводь до кiнця! (А що саме доводь, це дозвольте
йому тримати в та мницi...)
А насамкiнець - його найулюбленiша з усiх заповiдей:
- Не журись!
Порфир ©© вигуку хвацько, з насолодою, - вся вишикувана братiя аж
веселiша ...
Iнше товариство буде вiдтепер у Порфира, i вiн сам ста нiби iнший,
мовби пiдроста одразу. Висвятили! Вперше ведуть його пiсля карантину на
третiй поверх спального корпусу, куди ранiш не мав права й ногою ступити.
Ось виника перед ним вiкно велике, з пiднятою фрамугою, - з такого
пiвсвiту видно. Забувши все, Порфир вишурхнув з-пiд руки Боцмана, чи то
пак Бориса Савовича - вихователя, i мов очманiлий кинувся до вiкна,
припав, просяяв, нагледiвши там щось... Нiби в широкоекранному раптом
вiдкрилась його очам якась екзотична краса, що вiд не© аж дух
перехоплю ... Уп'явшись у вiкно, пив жадiбним поглядом те, про що марив у
снi, що тiльки i можна побачити звiдси, з горiшнього поверху, - знизу воно
муром закрите. А коли спитали, яке ж вiн там диво вгледiв, хлопець ледь
чутно видихнув у тихому, безмежному захватi:
- Очерет!..
XI
Отже, спатиме вiн тепер тут, на третьому поверсi, де квiти в кiмнатах,
фiранки на вiкнах, мережива на подушечках - усе бiлоснiжне, аж вiдляку
чистотою. Увечерi перед сном туалет вечiрнiй, ма ш бiгти з усiма в
"ногомийку" (яке слово смiшне!), поми ш ноги - рушничком витирай, кожному
з вас рушничок для лиця i для нiг окремий, персональний. I тодi вже далi
тебе по командi передаватимуть. Тут весь час вiд когось до когось тебе
передають, iз рук до рук. Перед самим сном вихователь повинен усiх вас ще
раз перелiчити i аж тодi, повмиваних, перекупаних, обов'язково в лежачому
станi передасть старшому по режиму. Ногомийку обминути не смiй, без не© до
спальнi, в оце накрохмалене, бiлоснiжне царство не ма ш права зайти.
Ну, а вiкна так просто в небо, просто на волю, на Днiпро! Виявля ться,
школа мiститься на виступi берега, що вда ться аж в очерети, вода
поблиску майже бiля самого муру, видно мiж вербами шкiльний причал,
човен, ще не спущений, лежить на згiрку догори дном, i - як мрiя мрiй! -
потяглися понад затоном кудись у бiк гирла очерети, похиливши торiшнi
мiтлицi... Хай прижухлi, вилинялi пiд негодами, але високi, густi, пiшли й
пiшли в понизов'я, вiльно й та мничо розкинувшись на весь простiр i мовби
днаючи хлопця з його рiдною Комишанкою.
Одначе:
- Марш в ногомийку!
Ногомийка та душовi - це мов клуб, з усiх бокiв тут надивишся цих
ангелочкiв. Хоч не такi вже вони й ангелочки, як приглянешся ближче. Тi,
що на лiнiйцi ©х бачив чепурненьких, пiдтягнутих, що командирiв
слухаються, команди карбують, а як до майстерень, то й зовсiм бiжать
наввипередки (бо для багатьох там куди цiкавiше, анiж за партою), вони в
ногомийцi одразу дикiшають, як тiльки вихователь куди-небудь вiдвихнеться,
так уже й чу ш:
- Ану вiдступись вiд крана, робот!
- А то що?
- По iклах хочеш? Як урiжу, то майстер не збере!
Дво малюкiв теж завелися, мов пiвники:
- Не бризкайся, бо так i дзизну.
- Ану, дзизни!
- I дзизну!
I вже штурханина, борюкання, доки котрийсь iз старших таки розборонить
©х стусанами.
Старшi, яким скоро випуск, поводяться стриманiше, вони змушенi
оглядатись на заднi колеса, бо кому ж охота пiсля спецшколи та потрапити
ще й до спецпетеу, - вони того спецпетеу, як вогню, бояться: там режим ще
крутiший... Iнша рiч - морське училище, але ж туди з поганою
характеристикою не потикайся. Отже, стараються, наганяють бали... Тiльки
не всi, такi, як Бугор, у котрого вся надiя на кулаки. Переросток з
бичачою ши ю, весь розтатуйований, вiн тут верховодить у ногомийцi. Не
встиг ще Порфир оговтатись, як Бугор уже стояв над ним, витрiщившись
баньками сво©ми нахабними:
- Ще не купаний? А таких Нептун купати велить!.. Водохрещу йому!
I як був Кульбака в одежi, так його й пхнули гуртом у душову кабiну,
регочучи, пiдперли спинами дверi й пустили зверху струмiнь холоднющо©
води! Добре, що хоч не кип'ятку. Викупали, вибанили до цокотiння зубiв, а
випустивши, ще й пригрозили, щоб не жалiвся, - якщо ж спитають, кажи, що
сам ненароком пiд струмiнь потрапив...
I тут же Бугор та його пiдлабузники, оточивши, влаштували новачковi
екзамен.
- Урок як по-нашому буде?
Не зна Порфир, тiльки плечима знизу . Самi йому й пiдказують:
- Ходiння по муках!
Ну, це неважко запам'ятати. Йдемо далi...
- Школяр на екзаменi? Знов знизу плечем i знов чу :
- Живий труп!
Двiйка у них - "Звичайна iсторiя", новий вихованець - "Пiдкидьок",
вартовий - "Непроханий гiсть", п'ятiрка - "Невловимий Ян" або "Фата
моргана". Кожен учитель, кожна шкiльна рiч мають у них якесь химерне,
тiльки ©м зрозумiле назвисько. Учись, мовляв, розмовляти цi ю пота мною
мовою, якщо хочеш, щоб тебе вважали сво©м...
Змагаючись у вигадках, навперебiй загадують Порфировi рiзнi соромiцькi
загадки й тiшаться, що вiн анiяк не влучить ©х вiдгадати.
Потiм Бугор, виглянувши в коридор, чи нiхто не йде, почина впiвголоса
наспiвувати свою блатняцьку пiсеньку:
Когда шумит ночной Марсель,
Моя чувиха пьет коктейль,
А я сижу, гляжу в окно
И пью шампанское вино...
I далi заводить другу, зовсiм безглузду:
Лап-тап-туба!
Вiн гумку жу ,
Смокче гiркий самогон крiзь соломину.
Лап-тап-туба!
Лап-тап-туба!
I оце безглузде "лап-тап-туба" хором пiдхоплюють iншi голоси, а
декiлька голякiв, взявшись за руки, ще й пританцьовують, мов дикунчата з
якогось африканського племенi.
- А ти чого тiльки сопеш крiзь дво дверцят? - Бугор суворо глипа на
Кульбаку. - Чого не пiдтягу ш?
- А менi не подоба ться.
- Ух ти ж мiчений атом! Ану ще раз його пiд душ! Мабуть, i потягли б,
та, на щастя, якраз проходить десь там вартовий Григорiй Микитович, що
здебiльшого висиджу в задумi бiля сво © тумбочки в кiнцi коридора. З
наближенням вартового хлопцi прищухають, аж надто ретельно хлюпощуться
бiля умивальникiв, мовби змагаючись за чистоту. Та як тiльки крокiв
вартового не стало чути, Бугор та його потерчата одразу знову збiглися
кружкома i знову взялись за сво© роздебендi, - просять Юрка-цигана
розповiсти, як це вiн коней умiв викрадати на очах у чесного люду. Вiн-бо
тiльки зараз такий зразковий i командир загону, а в минулому давав
концерти... Одного разу коня навiть у циркачiв був потяг, правда, на цьому
й пiймався. Гаряча циганська кров ще й тут да ться взнаки; хтозна-де хай
оце загледить хлопець коняку в степу, то весь аж затремтить, ладен до не©
без пам'ятi бiгти...
Ох, таки справдi "мiченi атоми"! серед них такi, що тiкали. Хто раз,
а хто й двiчi. Стахура - цей ось зiрвався був у найбiльшi морози...
- Тiльки й пригоди, - смi ться вiн, - що на вугiльнiй платформi до
Кривого Рога прокатавсь, пальцi поприморожував...
Навiть малюк худоребрий, на прiзвисько Хлястик, теж пробував через мур
перелiзти, бо за цуценятком дуже скучив...
- Не вмi те ви тiкати, - авторитетно каже Бугор. - Я вже якби дав
дьору, то найперше дрiбнокалiберку б десь роздобув або пiстолет. Маску
карнавальну на очi, i до унiвермагу, до дiвчат-продавщиць: "Касу на стiл!"
А з купою грошей куди хоч!.. Ресторани скрiзь !..
З-помiж усiх "мiчених" Бугор найбiльш "мiчений", з-пiд душу виходить,
гра м'язами, да меншим розглядати, як вiн рясно татуйований: на грудях у
нього виколота русалка, про яку вiн каже, що вночi вона ворушиться. Бугор
нiби сам ©© виколював, запевня малюкiв, що мiг би i тут та мну майстерню
вiдкрити, всiх би оцих пацанчат розмалював, якби тiльки добути йому
спецiальну туш та двi голки...
З'явля ться в душовiй вихователь Борис Савович, i буйнощiв одразу як не
було, бо цього вихователя "мiченi" не лише побоюються, але й поважають,
вiн з ними нiби напiвтовариш, всякi дивовижнi речi розповiда ©м про
Курили, де вiн служив моряком.
- Нарештi бачу людей цивiлiзованих, - весело каже вiн до вихованцiв. -
Без грязюки у вухах, без чорнила на пальцях, просто при мно глянути...
Помитих, причепурених ангелочкiв пiсля цього чекав спальня, черговий по
режиму прийматиме хлопцiв вiд вихователя пiд розписку. Марися Павлiвна теж
тут, вона показу Порфировi, де буде його лiжко.
- Оце? - вiн сто©ть перед лiжком радiсно-отетерiлий, навiть трохи
розгублений вiд цi © аж страшно© чистоти. Простирадла нiким до тебе не
торканi, пухнаста ковдрочка у квiтчастих вiзерунках, подушка бiлоснiжна...
А зверху на подушцi - мережива, сяюча, як пiна морська, накидка, що до не©
просто й торкнутися боязно...
- I оце менi тут лягати?
Марися Павлiвна всмiха ться:
- Тобi. А кому ж?
- Скорiш би це пiдiйшло яким-небудь ангелочкам з крильцями...
- А приготовано тобi, грiшному, - сказав Борис Савович.
Порфир усе розглядав цi непоруйнованi бiлi снiги, потiм сказав рiшуче:
- Не ляжу.
- То що ж, цiлу нiч стоятимеш отак над постiллю? - ввела брови
учителька. - Чи де ти спатимеш?
- Осьосьо! В куренi!..
З цим вигуком Порфир - не встигли вихователi й схаменутись - шурхнув
пiд лiжко в свiй уявний курiнь.
Наморочились, доки витягли його звiдти i зi смiхом вклали-таки нарештi
в постелю, в оте бiлоснiжне.
Укрившись, лежав, похихикував, нiби з лоскоту, так йому незвично було,
хоч i вдома ж не щодня ходив замурзаним, адже мати в нього чепуруха - в
хатi рушнички, а влiтку ще й свiжою рогозою долiвку настелено...
Уже перед тим, як розлучитися з вихователями, запитав зовсiм
несподiвано:
- Що таке бумеранг?
Здивована Марися Павлiвна не могла одразу й вiдповiсти.
- Це хай Борис Савович пояснить, - перевела вона погляд на колегу. - Я
певна, вiн краще за мене на цьому розумi ться...
Борис Савович вловив у ©© голосi нотку ревнощiв, бо часом Марися
Павлiвна аж заздрить йому, що вiн хоч i хмурко, а з вихованцями
"контактний", хлопцi, коли вiльний час, так i в'ються бiля нього,
мабуть, пiсля школи не один iз них на Курилах опиниться, на тих скелях, де
©хнiй учитель кордони морськi чатував...
I про бумеранг Борис Савович теж виявля ться, дещо чув. Це таке
метальне знаряддя в австралiйських племен: у виглядi зiгнуто© палицi...
- Лук не лук... I ма властивiсть: пiсля польоту до тебе назад само
поверта ться...
- Полетить i до тебе знов прилетить? робота для Порфирово© уяви! Це ж
можна й собi в плавнях вирiзати таке з молодо© ясенини, зiгнути i...
- Отак i в життi, - каже Марися Павлiвна. - Якщо ти зло кому заподiяв,
то ранiш чи пiзнiш воно ж до тебе й повернеться...
- А добро?
- Повернеться й добро... А що зло - то напевне. Чи давне, чи недавн ...
Велике чи мале... Навiть у думцi подумане - i те вiдплатиться... Ви згоднi
зi мною, Борисе Савовичу?
- Що принцип бумеранга дi в життi? Так це ж, власне, те, що в народi
здавна говорять: не копай на iншого яму - сам до не© впадеш... А що
вчинене зло iз закономiрнiстю бумеранга ма до лиходiйника повернутись, то
це, я гадаю, й наука з часом пояснить... Невiдомi ще якiсь бiоструми
вiдкри чи щось у цьому дусi.
Черговий по режиму, зазирнувши з коридора, гука владно:
- На добранiч!
Це стосу ться всiх. Вихователi теж повиннi залишити сво©х пiдопiчних.
Свiтло вимика ться, пiслявiдбiйна тиша наста .
Одначе новi сусiди Порфировi й тодi ще якийсь час чують з-пiд ковдри
його притишене, щасливе, мовлене до самого себе:
- Джик! Вжик! Смик - i !
Рибу вудить ангелочок...
Аж поки скакун сновидiнь пiдхопить його й шалено понесе в степовi
простори, по груди шугаючи в буйних квiтучих травах...
XII
Автобус летить у степ, у мiражi.
Повiтря небосхилу вiбру , свiтлими рiками тече-перетiка з
безконечностi в безконечнiсть. Як великий художник, природа дала волю
сво©м фантазiям, творить з весняних марев озера, лагуни, слiпучi плеса,
купаються в них примарнi га© та оази, а через дорогу перед автобусом весь
час незникно котиться мiражна повiнь.
Ще рання весна, ота сама розвесiнь, коли над степами покотили веснянi
тепла й вигрiтi сонцем поля буйно парують, прозорою земною силою
струменять у небо, i механiзатори кажуть: "На врожай!" Мине якийсь час, i
засвистить над степами суховiтриця, вип' вологу, розжене марева, а поки
що течуть i течуть вони, купають простори, перебiгають шляхи степовi, i
навiть у мiстах цього краю, через широкi проспекти в нових мiкрорайонах -
навперейми тролейбусам - струменять такi ось iлюзорнi пречистi рiки.
Мчить степами автобусик, не такий, правда, як тi розкiшнi рейсовi
"Iкаруси", що ходять по трасi, а значно менший за "Iкаруса", буденний
трудяга застарiло© моделi, списаний шефами i подарований школi, на лобi в
нього напнуте червоне полотнище з написом: "Дiти!" - хочу самому автобусi
сидять "дiти" цiлком дорослi... ©х лише тро : в одного вiкна визира
молодий мiлiцiонер з задумливою усмiшкою, бiля вiкна протилежного - сувора
дiвчина, що сердито й напружено закам'янiла в нахмуренiй сво©й
чорнобровостi, а в самому центрi автобуса ще хтось широкоплечий розсiвся,
вусатий, у кашкетi... Нiчого собi дiти! А розгадка проста: поспiшаючи з
ви©здом, в хапанинi забули той напис зняти, залишився вiн пiсля вчорашньо©
по©здки на екскурсiю до гiдроспоруди, куди возили премiйованих школярчат,
саме тих, якi вiдзначились працею в майстернях.
На степових розвилках автобусик зупиня ться, неначе в ваганнi. Виходять
з нього тро , роззираються, радяться про щось. Наче те "щось" навмисне
водило ©х у цих просторах, показувало ©м марева й дикi вогнистi маки на
узбiччях i, мовби граючись, знову плутало ©хнi дороги.
З траси автобусик зверне на узбiчну дорогу й помчить аж до земель
кiнзаводу, мовби тiльки для того, щоб знову цi постатi - двi чоловiчi й
жiноча - могли вийти на межi й, жестикулюючи, посперечатися про щось серед
марев, серед цих затоплених сонцем просторiв, де аж пiд обрi м мчить
табунець кiнзаводського молодняка. Восени лошаки вже будуть на iподромах,
виборюватимуть призи у великому дербi, а поки що вiльно гуляють,
розпустивши гриви, молодий вожак - сам як образ i втiлення свободи - в
нестримному летi повiв ©х кудись аж попiд небо.
По якомусь часi зупиниться цей ошарпаний автобусик ще бiля степового
аеродромчика, i люди з автобуса постоять край злiтного поля, дивлячись, як
лiтаки мiсцевих авiалiнiй вирулюють на просторе, беруть розгiн, залишаючи
кожен пiсля себе хвiст ранньо© весняно© куряви. Звiдси шкiльний автобусик,
ще раз змiнивши напрям, помчить десь на пiвдень, аж поки з'явиться iз-за
пагорба велика рiка, зблисне навстрiч сво©м розлогим сяйвом. Униз, уподовж
рiки, помiж кучугурами лежить напiвзабута дорога, по нiй тепер мало хто й
©здить, а цi вдаряться й туди, бо пiсля тривалих перемовок в автобусi
водiй почу коротке й рiшуче:
- На Комишанку!
I розпорядження те якраз належало Марисi Павлiвнi Ковальськiй.
Тритузний в душi не був згоден, проте дискусiю розводити не став: хай уже
цього разу буде ©© зверху.
Проте все це були тiльки розваги духу, фантазi© та вимрiйки, народженi
в буднях карантинних. Насправдi ж хлопець з раннього рання пiдлогу мив в
довжелезному коридорi, де, скiльки не пильнуй, однаково буде смiття й
пiску, як тiльки промчить орда правопорушницька. Засукавши штаненята,
бореться за чистоту хлопець, шваброю дра©ть пiдлогу, немов палубу готу
для огляду який-небудь новачок-матрос. Стара ться, аж лоб у росi. Мати
пiдходить та через плече загляда у страшенному подивi:
"Невже це мiй син? Той, що вдома хату не пiдмете, вiдро води принести
його не допросишся? I оце вiн у вас - без грозьби та бiйки - пiдлогу ми ?
Нi, це не мiй Порфир! Може, це чийсь Вiтько, або Сашко, або Микола!"
Ясна рiч, мама теж над ним лише уявна сто©ть у сво©м великiм i радiснiм
подивi. Не приходила ще, а якщо й була, то не пустили, бо право на
побачення з нею тут ма ш спершу заслужити. Власне, ради цього й стара ться
Порфир. Ревно працю сам, не да лiнуватись i сво му пiдручному, в ролi
якого сьогоднi виступав Карнаух, цей невдалий Навуходоносор: вiн у Порфира
з ганчiркою повза по пiдлозi, i найменша спроба ухилитись вiд чесно©
працi не мина ться без того, щоб вiн не дiстав нагiнки вiд комишанця, а
подеколи й дружнього щигля по лобi. I це зовсiм не вiдплата за цидулку, за
не© Кульбака мститись не став. Пiсля пам'ятно© лiнiйки, коли Кульбака,
вiдбувши ще окрему розмову з директором, знов опинився у карантинному
товариствi, вiн нiби й не помiтив колишнього свого побратима, що сидiв на
лiжку, тяжко похнюплений. Лише перед вiдбо м Порфир кинув у його бiк майже
сумовито:
- I що за народ - гiрш од людей... За те, що тричi в шашки його
обiграв, нужникiв йому наставив, уже вiн доноса на тебе шкряба ...
Недосконала, мовляв, природа людська. Бiльше на цю тему розмов не було.
Бо яко© ще йому кари, цьому нещасному Карнауховi, коли воно й так
затовчене, занехаяне, коли його й мати-алкоголiчка вiдцуралась... I все ж
у шашковий гурток Порфир вiдмовився записатись, хоча ранiше мав такий
намiр. Багато тут рiзних гурткiв. Воно, звичайно, цiкаво було б спробувати
i мотогуртка, й хорового, але поки що Марися Павлiвна, навiть не питаючи
Порфирово© згоди, сама записала його в драмгурток, тобто в артисти, бо в
тебе ж, мовляв, така багата мiмiка, така смiшна жестикуляцiя, ти будь-кого
можеш скопiювати, виобразити на кону! А як на Порфирiв розсуд, то краще б
вiн у майстернях табуретки робив, день i нiч би ©х збивав, аби тiльки
швидше звiдси випустили. При нагодi вiн, звичайно, не вiдмовиться щось
утнути, як на тому вечорi, де хлопцi, перевдягнутi в дiвчачi сарафани,
спiвали частiвки, i раптом у самому розпалi виступу Кульбака, нiби
"забувши" текст i те, що вiн "дiвчина", задер на втiху публiцi свiй
сарафан i полiз до кишенi за словами...
Гуртки гуртками, а поки що пiдлогу мий, потiм на подвiр'©, бiля клумб,
пiд наглядом iнструктора продовжиш свою трудову дiяльнiсть. Буйна
правопорушницька челядь, гроза садкiв та паркiв, зараз сама тут
садiвнику , повзаючи по клумбах, чемненько квiти висiва та висаджу в
сиру землю трояндовi кущi!
Iнструктор - Василь Якимович, трудяга з трудяг (руки весь час у землi)
i аж облущений вiд сонця, терпляче показу , як що робиться, i, коли
стара шся, вмi твою роботящiсть оцiнити. Кульбаку теж вiдзначив
збадьорливим кивком:
- в тебе жилка трудова... Видно, не раз матерi на виноградниках
допомагав?
- Було, - каже Порфир, хоч нiчого такого й не було. Тут гарно: сонце
пригрiва , земля пахне, а ти в не©, в теплу, вiдволожену, насiннячко кидь
та кидь!.. Чи трояндовий корiнець втика ш.
- Тiльки ж вирости не дадуть, - каже Порфир, - як конi, перетопчуть.
Iнструктор посмiха ться:
- Нi, цього не буде... Iнодi аж дивуюсь: тi, що в парках клумби
топтали, квiтники нiвечили, тут за лiто нiчого не зачеплять. Ще самi й
поливають... Ось на собi перевiриш: якщо сам посадив - уже його не
перетопчеш, не зломиш. Рука не пiднiметься, щоб ламати. Бо вже воно тобi
рiдне.
- Цiкаво, а якби дикий мак тут посiяти? - запиту Порфир. - Вiн би
прийнявся? Або воронець? (Рiдко де побачиш той воронець, а дiдусь якось
показував Порфировi).
- Все прийметься, аби тiльки з любов'ю, - весело каже iнструктор.
-Женьшень i той виросте, якщо душi докладеш...
Рiзна тут публiка довкола Порфира. Той з мiлiцi© сюди переданий, iншого
самi батьки привезли, бо на товарняках десь аж до Баку ганяв, хоча, може,
й вигаду , може, далi Генiчеська й не бував. А Гаркавенко, цей ось у
дитбудинку вирiс, його мати аж у Карагандi, строк там по вироку вiдбувала,
- за розтрату, чи що. Школа допомогла розшукати хлопцевi матiр, замовили з
Карагандою телефонну розмову, запитали розшукану:
"У вас син Василько ?"
I звiдти, здалека, через тисячi кiлометрiв долинуло ледве чутно:
"Не знаю, як звати... А десь ".
"Так ось вiн бiля нас, поряд!.. Переда мо йому трубку!"
Взяв Василько i вперше у життi здалека-здалека, iз чорних степiв
карагандинських почув материн голос:
"Здрастуй, синку... Це я - твоя мама... На шахтi працюю... Живем
нормально... В тебе вже й сестричка маленька ..."
"При©дьте, мамо! - тремтячим голосом кричав, як у безвiсть. - Я хочу
побачити вас!"
I за кiлька днiв мати при©хала. Це було взимку, в завiрюху. Мати
виявилась людиною доброю, душевною, над сином плакала, не розлучалася з
ним. Умовили ©© забрати Василька, i хоч вагалася спершу, бо не знала, як
вiтчим зустрiне пасинка, проте згодилась-таки, пообiцяла наступного дня
прийти, забрати з собою Василька назавжди.
О, як вiн ждав! Як готувався до вiд'©зду! З товаришами i вчителями вже
попрощавсь...
А вона... не прийшла. Втекла! Вiн не вiрив, кричав, що вона, мабуть,
десь в аварiю потрапила, пiд автобус абощо, мусили навiть до мiлiцi©
вдатись, по лiкарнях наводити довiдки... Та марне. Зникла, щезла
безслiдно, кинула дитя, i ось вiн зараз сумний, замкнутий, ходить поблизу
в нарукавнiй пов'язцi чергового i лише зрiдка в хвилини одвертостi
котромусь iз найближчих товаришiв вилл свiй бiль:
- Не розумiю, чого вона втекла... Я ж ©й сподобавсь... А що нова сiм'я,
то я нахлiбником ©м не був би - здатен уже сам заробити на себе, маю
розряд...
Вiдчува ться, що не ма вiн до матерi зла, а тiльки болить йому за не©,
гiрко й соромно, що вона так вчинила... Краще б i не при©здила, щоб i не
знали, що в нього мати ...
Цей, звичайно, втiкати зi школи не буде. Вiн би ладен, щоб його й пiсля
восьмого класу тут залишили, якщо, звичайно, дев'ятий вiдкриють пiсля
педагогiчних дискусiй... А ось Швачко-бiлобровець, цей, як i Порфир, в
вовчою думкою поглядав за мур. Швачко вже раз вдавався до втечi, через три
днi його, впiйманого, привезли назад, i вiн тепер, знехотя порпаючись на
розритiй клумбi, переживаючи гiркоту й ганьбу поразки, при нагодi да
хлопцям цiннi, як вiн вважа , поради.
- Головне, додому не тiкай, - та мничим напiвшепотом зверта ться вiн до
Порфира, - бо евакуатор якраз додому найперше нагряне...
- А хто це - евакуатор?
- Той, що ловить нас, вiн у них у штатi, йому за це грошi платять!
Премiальнi ма за кожну впiйману душу!..
- Ну, я вже якби втiк, то чорта з два ©м у руки дався б, - каже Порфир,
усмiхаючись. - Знаю, де заховатись... Хай хоч на ланцюг посадять, однаково
втечу - от щоб я вчорашнього дня не побачив, - жартома клянеться вiн.
- I не забудь одежу змiнити, -дораджу Швачко, - брови сажею натри, щоб
нiчим на себе не схожий був, бо прикмети тво© по всiх мiлiцiях пiдуть...
Усе це на вус мотав Порфир, може, справдi знадобиться, хоча вiн уже як
вирветься звiдси, то хай i сто Саламурiв женуться - облизня вхоплять!
Наперед усе обметикував: де й першу нiч переночу (скорiш усього це
буде в радгоспних теплицях), потiм на лиманах промишлятиме, а там i кавуни
зарябiють в степах, виногради наллються, - буде йому де пастись. Додому
вiн i ногою не ступить, щоб ловцям до рук не потрапити, не наскочити на
©хню засаду. Та ще ж невiдомо, як i мама зустрiне.
Iнодi, бувало, повернешся з плавневого походу, а вона, нiч не впавши, з
очима червоними, замiсть радуватись, аж зашкварчить вiд лютi й: з криком:
"Чорним зроблю!"- мерщiй хапа ться за дiдусевого ременя з бляхою... Як
усмажить тi ю бляхою раз i вдруге - довго потiм носиш на заднiй частинi
мамину тату©ровку... Отже, тiкатиме будь-куди, тiльки не додому. Хiба що з
кучугур iнодi пiдкрадеться, хоч здалеку подивитись на маму, як вона йде на
роботу або, зiгнувшись на дiлянцi серед очеретяних кулiв, чаклу там над
сво©ми "iзабеллами", виноградними немовлятами... Увечерi вона деколи бува
бiля Палацу культури, аж звiдси видно йому: причепурена, принаряджена, з
кимось розмовля , смi ться. I голос ©© мовби чути Порфировi: "Оце вiддала
свого тирана в спецшколу, тепер хоч трохи передихну!.. Бо правду кажуть:
малi дiти спати не дають, а пiдросте, то не дасть i дихати... Спекалась
нарештi - тепер i менi право-воля!"
В очеретах житиме Порфир, у сво©й очеретянiй державi. Серед птахiв i
сам як птах. А коли закортить у кiно податись до радгоспного клубу - сажею
себе розмалю , такi на себе прикмети наведе, що стане мов сатана, нiякi
дружинники не впiзнають... I хлопцi не викажуть, там не такi ябеди, як
оцей Карнаух, вони не зрадять... Ну, а прийде осiнь, тодi видно буде.
Може, знов на лиман подасться, браконь рiв з дядьком Iваном ловитиме. Одне
слово, тут його довго не втримають на припонi...
Увечерi Порфир да хлопцям спектакль: показу нафантазованi сцени з
власного життя, як ганяються за ним комишанськi дружинники на чолi з самим
доктором наук - директором науково© станцi© (зда ться, Кульбака й сам
вiрить, що таке було), як ловлять його, в'яжуть i пiд голосний плач усi ©
Комишанки вiдправляють до цього спецзакладу, ну й, звичайно, все
завершу ться знову його вiдчайдушним рибальством. Тiльки зайдеться про це,
як мова Порфирова одразу переходить на самi вигуки та жестикуляцi©,
оченята розблискотяться, товариство тiльки й чу його енергiйне,
натхненне:
- Джик! Вжик! Бульк! Шубовсть!
I як вершина всього:
- Смик - i ! Смик - i !
Вилицювате обличчя його при цих "вжик" i "джик" розцвiта , гра кожним
живчиком, очi, сяючи, стрiляють сюди й туди - услiд за рибиною, що вже
нiби й тут, у карантиннiй, вистрибу з води, в ясну нiч при мiсяцi з
переплеском вигра ... Вдесяте почують, як далеко пiрнав, як по дну ходив
та блешнi курортникам вiдкушував, - тiльки слухай i всьому цьому вiр...
Таранi вiн цiлi кучугури за лiто нав'ялить i насушить, матерi й сусiдам,
ще й знайомим iз радгоспу та науково© станцi© перепадав вiд його щедрот,
бо тепер навiть для докторiв та кандидатiв наук тараня - то головна
пробивна сила. Коли десь треба чогось добути, виканючити, вибити наряд на
запчастини або на шифер, - мiшок таранi не забудь прихопити, ©дучи у
вiдрядження, повернешся з перемогою...
- Не тараня, виходить, а таран? - розроджу ться дотепом Синьйор
Помiдор, i тут уже вони, забувши розбрат, обидва вдоволено регочуть.
Нарештi наста той день - мусив же вiн колись настати! - коли на
урочистiй лiнiйцi пiд музику духового оркестру Порфира переводять у вищий
ранг, кiнець карантину! Бо заслужив, не захворiв, не втiк i правила
назубок вивчив, весь майдан слухав, як дзвiнко вiдкарбову вiн перед
колективом заповiдi вихованця:
- Не вмi ш - навчать, не хочеш - примусять!
- Безвiдмовно слухайся вихователiв, чергових по режиму i членiв ради
командирiв! ("Ох, скiльки вас на нас!"- хотiв би при цьому додати Порфир).
- Будь правдивим i чемним! (Це ще нiчого...)
- Розпочату справу доводь до кiнця! (А що саме доводь, це дозвольте
йому тримати в та мницi...)
А насамкiнець - його найулюбленiша з усiх заповiдей:
- Не журись!
Порфир ©© вигуку хвацько, з насолодою, - вся вишикувана братiя аж
веселiша ...
Iнше товариство буде вiдтепер у Порфира, i вiн сам ста нiби iнший,
мовби пiдроста одразу. Висвятили! Вперше ведуть його пiсля карантину на
третiй поверх спального корпусу, куди ранiш не мав права й ногою ступити.
Ось виника перед ним вiкно велике, з пiднятою фрамугою, - з такого
пiвсвiту видно. Забувши все, Порфир вишурхнув з-пiд руки Боцмана, чи то
пак Бориса Савовича - вихователя, i мов очманiлий кинувся до вiкна,
припав, просяяв, нагледiвши там щось... Нiби в широкоекранному раптом
вiдкрилась його очам якась екзотична краса, що вiд не© аж дух
перехоплю ... Уп'явшись у вiкно, пив жадiбним поглядом те, про що марив у
снi, що тiльки i можна побачити звiдси, з горiшнього поверху, - знизу воно
муром закрите. А коли спитали, яке ж вiн там диво вгледiв, хлопець ледь
чутно видихнув у тихому, безмежному захватi:
- Очерет!..
XI
Отже, спатиме вiн тепер тут, на третьому поверсi, де квiти в кiмнатах,
фiранки на вiкнах, мережива на подушечках - усе бiлоснiжне, аж вiдляку
чистотою. Увечерi перед сном туалет вечiрнiй, ма ш бiгти з усiма в
"ногомийку" (яке слово смiшне!), поми ш ноги - рушничком витирай, кожному
з вас рушничок для лиця i для нiг окремий, персональний. I тодi вже далi
тебе по командi передаватимуть. Тут весь час вiд когось до когось тебе
передають, iз рук до рук. Перед самим сном вихователь повинен усiх вас ще
раз перелiчити i аж тодi, повмиваних, перекупаних, обов'язково в лежачому
станi передасть старшому по режиму. Ногомийку обминути не смiй, без не© до
спальнi, в оце накрохмалене, бiлоснiжне царство не ма ш права зайти.
Ну, а вiкна так просто в небо, просто на волю, на Днiпро! Виявля ться,
школа мiститься на виступi берега, що вда ться аж в очерети, вода
поблиску майже бiля самого муру, видно мiж вербами шкiльний причал,
човен, ще не спущений, лежить на згiрку догори дном, i - як мрiя мрiй! -
потяглися понад затоном кудись у бiк гирла очерети, похиливши торiшнi
мiтлицi... Хай прижухлi, вилинялi пiд негодами, але високi, густi, пiшли й
пiшли в понизов'я, вiльно й та мничо розкинувшись на весь простiр i мовби
днаючи хлопця з його рiдною Комишанкою.
Одначе:
- Марш в ногомийку!
Ногомийка та душовi - це мов клуб, з усiх бокiв тут надивишся цих
ангелочкiв. Хоч не такi вже вони й ангелочки, як приглянешся ближче. Тi,
що на лiнiйцi ©х бачив чепурненьких, пiдтягнутих, що командирiв
слухаються, команди карбують, а як до майстерень, то й зовсiм бiжать
наввипередки (бо для багатьох там куди цiкавiше, анiж за партою), вони в
ногомийцi одразу дикiшають, як тiльки вихователь куди-небудь вiдвихнеться,
так уже й чу ш:
- Ану вiдступись вiд крана, робот!
- А то що?
- По iклах хочеш? Як урiжу, то майстер не збере!
Дво малюкiв теж завелися, мов пiвники:
- Не бризкайся, бо так i дзизну.
- Ану, дзизни!
- I дзизну!
I вже штурханина, борюкання, доки котрийсь iз старших таки розборонить
©х стусанами.
Старшi, яким скоро випуск, поводяться стриманiше, вони змушенi
оглядатись на заднi колеса, бо кому ж охота пiсля спецшколи та потрапити
ще й до спецпетеу, - вони того спецпетеу, як вогню, бояться: там режим ще
крутiший... Iнша рiч - морське училище, але ж туди з поганою
характеристикою не потикайся. Отже, стараються, наганяють бали... Тiльки
не всi, такi, як Бугор, у котрого вся надiя на кулаки. Переросток з
бичачою ши ю, весь розтатуйований, вiн тут верховодить у ногомийцi. Не
встиг ще Порфир оговтатись, як Бугор уже стояв над ним, витрiщившись
баньками сво©ми нахабними:
- Ще не купаний? А таких Нептун купати велить!.. Водохрещу йому!
I як був Кульбака в одежi, так його й пхнули гуртом у душову кабiну,
регочучи, пiдперли спинами дверi й пустили зверху струмiнь холоднющо©
води! Добре, що хоч не кип'ятку. Викупали, вибанили до цокотiння зубiв, а
випустивши, ще й пригрозили, щоб не жалiвся, - якщо ж спитають, кажи, що
сам ненароком пiд струмiнь потрапив...
I тут же Бугор та його пiдлабузники, оточивши, влаштували новачковi
екзамен.
- Урок як по-нашому буде?
Не зна Порфир, тiльки плечима знизу . Самi йому й пiдказують:
- Ходiння по муках!
Ну, це неважко запам'ятати. Йдемо далi...
- Школяр на екзаменi? Знов знизу плечем i знов чу :
- Живий труп!
Двiйка у них - "Звичайна iсторiя", новий вихованець - "Пiдкидьок",
вартовий - "Непроханий гiсть", п'ятiрка - "Невловимий Ян" або "Фата
моргана". Кожен учитель, кожна шкiльна рiч мають у них якесь химерне,
тiльки ©м зрозумiле назвисько. Учись, мовляв, розмовляти цi ю пота мною
мовою, якщо хочеш, щоб тебе вважали сво©м...
Змагаючись у вигадках, навперебiй загадують Порфировi рiзнi соромiцькi
загадки й тiшаться, що вiн анiяк не влучить ©х вiдгадати.
Потiм Бугор, виглянувши в коридор, чи нiхто не йде, почина впiвголоса
наспiвувати свою блатняцьку пiсеньку:
Когда шумит ночной Марсель,
Моя чувиха пьет коктейль,
А я сижу, гляжу в окно
И пью шампанское вино...
I далi заводить другу, зовсiм безглузду:
Лап-тап-туба!
Вiн гумку жу ,
Смокче гiркий самогон крiзь соломину.
Лап-тап-туба!
Лап-тап-туба!
I оце безглузде "лап-тап-туба" хором пiдхоплюють iншi голоси, а
декiлька голякiв, взявшись за руки, ще й пританцьовують, мов дикунчата з
якогось африканського племенi.
- А ти чого тiльки сопеш крiзь дво дверцят? - Бугор суворо глипа на
Кульбаку. - Чого не пiдтягу ш?
- А менi не подоба ться.
- Ух ти ж мiчений атом! Ану ще раз його пiд душ! Мабуть, i потягли б,
та, на щастя, якраз проходить десь там вартовий Григорiй Микитович, що
здебiльшого висиджу в задумi бiля сво © тумбочки в кiнцi коридора. З
наближенням вартового хлопцi прищухають, аж надто ретельно хлюпощуться
бiля умивальникiв, мовби змагаючись за чистоту. Та як тiльки крокiв
вартового не стало чути, Бугор та його потерчата одразу знову збiглися
кружкома i знову взялись за сво© роздебендi, - просять Юрка-цигана
розповiсти, як це вiн коней умiв викрадати на очах у чесного люду. Вiн-бо
тiльки зараз такий зразковий i командир загону, а в минулому давав
концерти... Одного разу коня навiть у циркачiв був потяг, правда, на цьому
й пiймався. Гаряча циганська кров ще й тут да ться взнаки; хтозна-де хай
оце загледить хлопець коняку в степу, то весь аж затремтить, ладен до не©
без пам'ятi бiгти...
Ох, таки справдi "мiченi атоми"! серед них такi, що тiкали. Хто раз,
а хто й двiчi. Стахура - цей ось зiрвався був у найбiльшi морози...
- Тiльки й пригоди, - смi ться вiн, - що на вугiльнiй платформi до
Кривого Рога прокатавсь, пальцi поприморожував...
Навiть малюк худоребрий, на прiзвисько Хлястик, теж пробував через мур
перелiзти, бо за цуценятком дуже скучив...
- Не вмi те ви тiкати, - авторитетно каже Бугор. - Я вже якби дав
дьору, то найперше дрiбнокалiберку б десь роздобув або пiстолет. Маску
карнавальну на очi, i до унiвермагу, до дiвчат-продавщиць: "Касу на стiл!"
А з купою грошей куди хоч!.. Ресторани скрiзь !..
З-помiж усiх "мiчених" Бугор найбiльш "мiчений", з-пiд душу виходить,
гра м'язами, да меншим розглядати, як вiн рясно татуйований: на грудях у
нього виколота русалка, про яку вiн каже, що вночi вона ворушиться. Бугор
нiби сам ©© виколював, запевня малюкiв, що мiг би i тут та мну майстерню
вiдкрити, всiх би оцих пацанчат розмалював, якби тiльки добути йому
спецiальну туш та двi голки...
З'явля ться в душовiй вихователь Борис Савович, i буйнощiв одразу як не
було, бо цього вихователя "мiченi" не лише побоюються, але й поважають,
вiн з ними нiби напiвтовариш, всякi дивовижнi речi розповiда ©м про
Курили, де вiн служив моряком.
- Нарештi бачу людей цивiлiзованих, - весело каже вiн до вихованцiв. -
Без грязюки у вухах, без чорнила на пальцях, просто при мно глянути...
Помитих, причепурених ангелочкiв пiсля цього чекав спальня, черговий по
режиму прийматиме хлопцiв вiд вихователя пiд розписку. Марися Павлiвна теж
тут, вона показу Порфировi, де буде його лiжко.
- Оце? - вiн сто©ть перед лiжком радiсно-отетерiлий, навiть трохи
розгублений вiд цi © аж страшно© чистоти. Простирадла нiким до тебе не
торканi, пухнаста ковдрочка у квiтчастих вiзерунках, подушка бiлоснiжна...
А зверху на подушцi - мережива, сяюча, як пiна морська, накидка, що до не©
просто й торкнутися боязно...
- I оце менi тут лягати?
Марися Павлiвна всмiха ться:
- Тобi. А кому ж?
- Скорiш би це пiдiйшло яким-небудь ангелочкам з крильцями...
- А приготовано тобi, грiшному, - сказав Борис Савович.
Порфир усе розглядав цi непоруйнованi бiлi снiги, потiм сказав рiшуче:
- Не ляжу.
- То що ж, цiлу нiч стоятимеш отак над постiллю? - ввела брови
учителька. - Чи де ти спатимеш?
- Осьосьо! В куренi!..
З цим вигуком Порфир - не встигли вихователi й схаменутись - шурхнув
пiд лiжко в свiй уявний курiнь.
Наморочились, доки витягли його звiдти i зi смiхом вклали-таки нарештi
в постелю, в оте бiлоснiжне.
Укрившись, лежав, похихикував, нiби з лоскоту, так йому незвично було,
хоч i вдома ж не щодня ходив замурзаним, адже мати в нього чепуруха - в
хатi рушнички, а влiтку ще й свiжою рогозою долiвку настелено...
Уже перед тим, як розлучитися з вихователями, запитав зовсiм
несподiвано:
- Що таке бумеранг?
Здивована Марися Павлiвна не могла одразу й вiдповiсти.
- Це хай Борис Савович пояснить, - перевела вона погляд на колегу. - Я
певна, вiн краще за мене на цьому розумi ться...
Борис Савович вловив у ©© голосi нотку ревнощiв, бо часом Марися
Павлiвна аж заздрить йому, що вiн хоч i хмурко, а з вихованцями
"контактний", хлопцi, коли вiльний час, так i в'ються бiля нього,
мабуть, пiсля школи не один iз них на Курилах опиниться, на тих скелях, де
©хнiй учитель кордони морськi чатував...
I про бумеранг Борис Савович теж виявля ться, дещо чув. Це таке
метальне знаряддя в австралiйських племен: у виглядi зiгнуто© палицi...
- Лук не лук... I ма властивiсть: пiсля польоту до тебе назад само
поверта ться...
- Полетить i до тебе знов прилетить? робота для Порфирово© уяви! Це ж
можна й собi в плавнях вирiзати таке з молодо© ясенини, зiгнути i...
- Отак i в життi, - каже Марися Павлiвна. - Якщо ти зло кому заподiяв,
то ранiш чи пiзнiш воно ж до тебе й повернеться...
- А добро?
- Повернеться й добро... А що зло - то напевне. Чи давне, чи недавн ...
Велике чи мале... Навiть у думцi подумане - i те вiдплатиться... Ви згоднi
зi мною, Борисе Савовичу?
- Що принцип бумеранга дi в життi? Так це ж, власне, те, що в народi
здавна говорять: не копай на iншого яму - сам до не© впадеш... А що
вчинене зло iз закономiрнiстю бумеранга ма до лиходiйника повернутись, то
це, я гадаю, й наука з часом пояснить... Невiдомi ще якiсь бiоструми
вiдкри чи щось у цьому дусi.
Черговий по режиму, зазирнувши з коридора, гука владно:
- На добранiч!
Це стосу ться всiх. Вихователi теж повиннi залишити сво©х пiдопiчних.
Свiтло вимика ться, пiслявiдбiйна тиша наста .
Одначе новi сусiди Порфировi й тодi ще якийсь час чують з-пiд ковдри
його притишене, щасливе, мовлене до самого себе:
- Джик! Вжик! Смик - i !
Рибу вудить ангелочок...
Аж поки скакун сновидiнь пiдхопить його й шалено понесе в степовi
простори, по груди шугаючи в буйних квiтучих травах...
XII
Автобус летить у степ, у мiражi.
Повiтря небосхилу вiбру , свiтлими рiками тече-перетiка з
безконечностi в безконечнiсть. Як великий художник, природа дала волю
сво©м фантазiям, творить з весняних марев озера, лагуни, слiпучi плеса,
купаються в них примарнi га© та оази, а через дорогу перед автобусом весь
час незникно котиться мiражна повiнь.
Ще рання весна, ота сама розвесiнь, коли над степами покотили веснянi
тепла й вигрiтi сонцем поля буйно парують, прозорою земною силою
струменять у небо, i механiзатори кажуть: "На врожай!" Мине якийсь час, i
засвистить над степами суховiтриця, вип' вологу, розжене марева, а поки
що течуть i течуть вони, купають простори, перебiгають шляхи степовi, i
навiть у мiстах цього краю, через широкi проспекти в нових мiкрорайонах -
навперейми тролейбусам - струменять такi ось iлюзорнi пречистi рiки.
Мчить степами автобусик, не такий, правда, як тi розкiшнi рейсовi
"Iкаруси", що ходять по трасi, а значно менший за "Iкаруса", буденний
трудяга застарiло© моделi, списаний шефами i подарований школi, на лобi в
нього напнуте червоне полотнище з написом: "Дiти!" - хочу самому автобусi
сидять "дiти" цiлком дорослi... ©х лише тро : в одного вiкна визира
молодий мiлiцiонер з задумливою усмiшкою, бiля вiкна протилежного - сувора
дiвчина, що сердито й напружено закам'янiла в нахмуренiй сво©й
чорнобровостi, а в самому центрi автобуса ще хтось широкоплечий розсiвся,
вусатий, у кашкетi... Нiчого собi дiти! А розгадка проста: поспiшаючи з
ви©здом, в хапанинi забули той напис зняти, залишився вiн пiсля вчорашньо©
по©здки на екскурсiю до гiдроспоруди, куди возили премiйованих школярчат,
саме тих, якi вiдзначились працею в майстернях.
На степових розвилках автобусик зупиня ться, неначе в ваганнi. Виходять
з нього тро , роззираються, радяться про щось. Наче те "щось" навмисне
водило ©х у цих просторах, показувало ©м марева й дикi вогнистi маки на
узбiччях i, мовби граючись, знову плутало ©хнi дороги.
З траси автобусик зверне на узбiчну дорогу й помчить аж до земель
кiнзаводу, мовби тiльки для того, щоб знову цi постатi - двi чоловiчi й
жiноча - могли вийти на межi й, жестикулюючи, посперечатися про щось серед
марев, серед цих затоплених сонцем просторiв, де аж пiд обрi м мчить
табунець кiнзаводського молодняка. Восени лошаки вже будуть на iподромах,
виборюватимуть призи у великому дербi, а поки що вiльно гуляють,
розпустивши гриви, молодий вожак - сам як образ i втiлення свободи - в
нестримному летi повiв ©х кудись аж попiд небо.
По якомусь часi зупиниться цей ошарпаний автобусик ще бiля степового
аеродромчика, i люди з автобуса постоять край злiтного поля, дивлячись, як
лiтаки мiсцевих авiалiнiй вирулюють на просторе, беруть розгiн, залишаючи
кожен пiсля себе хвiст ранньо© весняно© куряви. Звiдси шкiльний автобусик,
ще раз змiнивши напрям, помчить десь на пiвдень, аж поки з'явиться iз-за
пагорба велика рiка, зблисне навстрiч сво©м розлогим сяйвом. Униз, уподовж
рiки, помiж кучугурами лежить напiвзабута дорога, по нiй тепер мало хто й
©здить, а цi вдаряться й туди, бо пiсля тривалих перемовок в автобусi
водiй почу коротке й рiшуче:
- На Комишанку!
I розпорядження те якраз належало Марисi Павлiвнi Ковальськiй.
Тритузний в душi не був згоден, проте дискусiю розводити не став: хай уже
цього разу буде ©© зверху.