чебуреки, що десь не для нього шкварчать, йому, видно, пiддають завзяття,
вiн жада нападу, йому б оце бити, трощити, просто звiдси б кинутись
навперейми тому експресу, де освiтленi вiкна пролiтають, змигують, як
летюче видиво чийогось благополуччя, комфорту, затишку, житт во©
влаштованостi. Фiраночки там у них на вiкнах, вхопити б каменюку в-пiд
насипу, та ось вам по фiраночках, по склу, щоб тiльки брязь! та брязь! на
друзки. Його охоплю екстаз зло-веселого божевiлля, вiн, зiрвавшись на
ноги, мерщiй шукав грудок, рве сухогруддя, з лайкою шпурля й шпурля по
тих недосяжних вiкнах, i, мабуть, йому вчува ться, як дзенька розтрощене
скло, бо вiн аж сатанi , викрикуючи:
- Нате ж вам! Нате! Ось вам фiраночки! Коди не стало летючого вогняного
дракона, коли зник вiн за обрi м, аж тодi Бугор, зазнавши цього похмурого
вдоволення, присiв коло хлопцiв, задиханий, нiби пiсля справжньо© битви з
експресом. Знайшов сигарету, почав прикурювати, сiрники в його руцi
обламувались, ледь спалахнувши, i видно було, як тремтять йому руки, аж
Порфир не втримався:
- Руки трусяться, наче курей крав!
- Заткнись.
Прикуривши нарештi, Бугор кинув сiрник, не затоптавши, довелося це
зробити Кульбацi. Бо з вогнем у степу не жартуй. Колись Порфир бачив
улiтку, як горiв хлiб. Нiчого страшнiшого нема за степову пожежу, коли
люди кидаються в полум'я, в хмаровища гарячого диму, бiжать з вiдрами, з
шлангами i плутаються й падають в палаючих пшеницях, а потiм когось з
попеченими руками, обгорiлого до невпiзнання, вiдправляють в лiкарню.
Колись i дядько Iван був попiкся, обсмалився на такiй пожежi, викликанiй
всього лиш iскрою вiд комбайна.
Важкою для хлопцiв була ця нiч. То один, то другий схоплювався,
вглядався в темiнь, бо вчувалося, що хтось до пих пiдкрада ться. Бугор аж
здригався ввi снi, певне, й увi снi не вщухала безглузда його битва з
нiчними експресами, що, побiльшенi сном та уявою, виростали в безконечну
низку освiтлених гуркотливих вагонiв, якихось уже мовби абстрактних
по©здiв, що без нiкого iдуть i йдуть, протинаючи степ, оперiзуючи планету.
А свiтанкова пора, отой час, коли над степом зорi i раннi пташки росу
п'ють, застала ©х бiля траси, де було сухо й безросно. Хоч нiякого руху по
трасi, проте хлопцi все ж трималися насторожi, нi на мить не забуваючи, що
вони втiкачi, що за ними полюють. Напередоднi з лiсосмуги бачили, як гасав
по степу мотоцикл, може, то був ©хнiй добрий знайомий Степашко, ловець
мiчених дитячих душ. А одного разу прокушпелив польовим грейдером i
шкiльний автобусик, напевне, розшукуючи ©х, - над ним можна було тiльки
посмiятися, визираючи з соняшникових джунглiв, на якi важко осiдала хмара
пiднято© автобусом пилюки.
- Найкраща пилюка - та, що здiйма ться з-пiд колiс вiдбуваючого
начальства, - пожартував тодi Кульбака.
Нинi ©х прибило до цi © ось безiменно© степово© зупинки. Навкруги
нiкого. В один бiк потяглися величезнi поля рицини, а в другий - пiщанi
кучугури з чубами й без чубiв, може, якраз тi, що ©х мама залишила
Порфировi для майбутнiх трудових звершень. А помiж цього безлюддя - траса,
магiстраль, вона вдень аж плющатиме асфальтом, а зараз ще по-ранковому
прохолодна пiсля ночi. Бiленька будочка сто©ть бiля траси, кимось
невiдомим побiлена, ще й квiтами розмальована, хтось подбав, потурбувавсь,
щоб було де знайти притулок подорожнiй людинi вiд дощу чи вiд спеки.
Прилiпились i вони, ангелочки, до цi © зупинки, ждуть, пильнують автобус,
хоч ©м то, власне, однаково, куди ©хати: чи в той край. чи в протилежний.
Колiс би ©м тiльки, швидкостi, рейсу хоч будь-якого! Не самi вирiшують,
все за них вирiшить автобус: звiдки перший прийде, на той i вчепляться, в
ту сторону й зашумлять. Звичнi вже до таких безцiльних катань. Заб'ються в
автобус, де тиснява та духота, де репродуктор аж розрива ться, i тiтки
сидять над сво©ми корзинами, кожна незворушна, як Будда, i дядьки-чабани в
пiджаках, хоч як тут жарко. Дiвчата якiсь поблизу пересмiхаються,
кривляться, - корзина чималенька ©м ноги вiддавлю , "тiтко, посуньте", -
не чу тiтуся, спить... Про©дуть отак вiд зупинки до зупинки зайцями, як
сiли в степу, так i встануть у степу, тiльки подеколи Бугор з кривим
осмiхом вийма з пазухи щось пiдживитися: хлопцi й не помiтили, коли воно,
оте чуже ©стиво, з корзини до нього в пазуху перекочувало.
Зараз Бугор сердитий ника побiля будки, - куриво кiнчилось, тому й
злиться. А Кульбака та Гена, перевтомленi неспокiйною нiччю, сидять край
дороги поникло, i Порфир, знiчев'я дивлячись на грядочку чорнобривцiв та
струнких рож бiля будки, марно намага ться розгадати: хто ж ©х посадив?
Поблизу нi села, нi хутора, а будочка сто©ть, дбайливо так причепурена, i
чорнобривцi бiля не© вже розкриваються пуп'янками, i рожi малиновi, жовтi
та рожевi випустили цвiт з-помiж шорсткого листя. Мали б вони бути в росi
такого ранку, але нема сьогоднi роси, на листi пилюка, нiчого пити пташкам
польовим, нема де напитись i цим заблуканим ангелочкам, що ©м аж у ротi
пiсля ночi попересихало... Одначе хтось ©х таки посiяв, отi невибагливi
квiти, що спеки не бояться, не самi ж вони посiялися в степу? Якась добра
душа зробила про©жджим людям втiху. При цих думках вирина перед Порфиром
мамин образ; ось вона з таких, що не за плату, не по наряду, а просто так,
вiд душi, могла б посiяти, щоб краса з'явилася чи©мось очам i порадувала
когось, хай навiть i незнайомого...
А Бугор, помiтивши, на чому зосередилась Порфирова увага, пiдвiвся
знехотя з лавки, пiдiйшов до квiтника:
- Яка ж тут для мене росте?
I став поволi в'язи скручувати найвищiй, облiпленiй цвiтом рожинi.
- Не чiпай! - аж кинувсь Кульбака.
А той, навiть не глянувши на Порфира, iз знущальницькою посмiшкою далi
мучив стебло, крутив, обшмульгував.
Кульбака зiрвався з мiсця, в безтямi пiдскочив до нього:
- Не чiпай, гадино! Ти ©© садив?
Бугор, ще бiльше пiд'юджений наскоком Кульбаки i на зло йому, дав собi
волю: стрибнувши на самий квiтник, вiн вихилясом, з похмурою радiстю
пустився танцювати по ньому, чорнобривцi так i трiщали пiд його розбитими
черевиками:
- Лап-тап-туба!..
Заслiплений люттю, Порфир кинувся на нього, щоб вiдiпхнути або за руку
вкусити. Гена, здолавши вiчну свою нерiшучiсть, теж прискочив на пiдмогу,
i саме Генi першому й дiсталося вiд Бугра, вiд його залiзного кулака:
ударив так, що кров цвiркнула хлопцевi з носа. Кульбака, успритнившись,
зненацька почепився на Бугра ззаду, встиг перегнути, повалити його, i тодi
вже вони разом з Геною насiли, накiрчили свого недавнього кумира, стали
люто товкти його пикою в землю - хоч роси не напивсь, так землi на©жся!
Бугор геть за©дений землею був, коли, випручавшись, з лайкою вiдскочив до
будки.
- Жаль, що фiнки нема при менi! - процiдив, втираючись долонею. - Ну,
та ми ще зустрiнемось - нема миру пiд оливами...
Це, власне, була ©хня розлука. Бо коли автобус пiдiйшов, Бугор рвучко
скочив на приступку, i дверi за ним зачинились автоматично, - помчав
безплатний пасажир мiж корзинами кудись, мабуть, на Бахчисарай, де
чебуреки, як лаптi.
Гена, впоравши носа, усмiхнувсь до Порфира:
- Ох, i дали ж ми йому... То все вiн верхи на нас, а це й ми на ньому
покатались...
- Тварюка! Вiн ще погрожу ... Та ти менi в чистiм полi краще не
попадайся!
Наче гора з плечей скинута в хлопцiв. Збадьоренi були обидва,
почувались героями, бо, нарештi, поквиталися з давнiм сво©м тираном.
Дiстав сво : i за глуми, i за брутальнощi, i що на черешнях фальшував,
зваливши вину на Порфира... I, може, десь пiдсвiдоме навiть за те, що
пiдбурив ©х на цю втечу... Обтрушувались та шукали гудзики, що пiд час
баталi© кудись порозскакувались, комiчнi моменти бою ще звеселяли ©хнiй
дух, на якийсь час забулося й про небезпеку, а вона ж не зникла! Як образ
©©, раптом виджухнув десь iз-за кучугур мотоцикл, i вже замелькав понад
рициновим полем грiзний iнспекторський кашкет. Вiтром здмухнуло хлопцiв з
траси, слiпма летiли кудись, миттю змалiвши обидва до розмiрiв горобцiв!
Стали навiть ще меншi, стали як отi трав'янi оркестранти, що тiльки
ступиш, а вони так i бризнуть з-пiд нiг, щоб безслiдно зникнути,
збезвiститись у травi...
XXVIII
на лиманi людина, безстрашний такий, що його безлiч разiв убивали,
топили, а вiн знов поверта ться до життя.
Осiнь, нiч (бо всi його пригоди вiдбуваються переважно вночi), темрява
- не прозирнеш, а вiн з товаришем чи й сам у човнi без страху йде на
браконь рiв Знав, куди йти, й ночi не бо©ться, просто в не© свiтить
лiхтариком.
- Не свiти, бо як засвiтимо...
А вiн, нехтуючи погрозою, таки да промiнь, i тодi у вiдповiдь -
зблиск, удар! То пострiл по ньому - з дробовика. Добре, що у ватянцi, -
позастрявав у нiй дрiб. Не розгублю ться й пiсля пострiлу, кида ться до
©хнього човна, а вони веслом б'ють його по руках (побитi руки потiм
назавжди зостануться вузлуватi).
А то ще кидають йому вогонь у човен, щоб спалити.
Ще iншим разом - налiта вiн серед ночi на таких, що встигли вже
побувати в мiсцях, де козам роги правлять. Вiдбуде сво такий тип,
повернеться, влашту ться десь на роботу про людське око, а насправдi
нiчним життям живе, у гирлi щонiч промишля , хай там хоч яка заборона.
Мотор на човен ставить таких сил, щоб iнспектор його не догнав, хiба що
спересердя вистрiлить йому вслiд або ракету пошле... А iнодi серед бiлого
дня, коли наздоганя ш зловмисника, вiн сiтки разом з рибою, та ще й з
каменем, ранiш приготованим, на очах у тебе викида за борт, ще й глузу :
"Вiзьми тепер мене!.." Бо зна , що слiдчий без прямих доказiв справи не
заведе... I яка ж спокуса для них у цьому браконь рському заняттi! На
ризик iде, про кару забуде, щойно з тюрми прийде - та й знов за сво .
Намага ться влаштуватись десь ближче до води, замiсть реквiзованого ранiше
човна, в нього вже дюралька з'явилась, самодерiв наробив - однорогих,
дворогих, трирогих! - i як нiч, так i на рибця. А то ще острогу-сандолю
бере, нею, як вилами, б' . Рибохвати ненаситнi, нема меж ©хнiм апетитам.
Пiд час нересту риби насолюють цiлi бочки, повнi горища нав'ялюють, щоб
потiм з-пiд поли - на базар.
Ось на компанiю таких рибохватiв i налетiв дядько Iван однi © осiнньо©
ночi. Певне, наперед готувалися злодюги до зустрiчi з ним, бо й не тiкали,
i в рукавi переднiй мав уже заздалегiдь приготовану трубку, налиту
свинцем. Ах, це ж вiн, гроза лиману, безстрашник Кульбака Iван, це той
комунiст, що йому бiльше всiх треба, - ану ж пiдходь, пiдходь!..
Вiн один, а ©х тро ...
По головi старалися влучити в темрявi тим залiзом, свинцем налитим, щоб
череп йому проломити. Збити у воду старались, а вiн, хоч уже й
закривавлений, усе тримався в човнi, кричав передньому, найлютiшому:
- Однаково я тебе бачу! Я тебе впiзнав!
- А не побачиш бiльше!
З жорстокiстю садистiв намагалися бити по обличчю так, щоб очi
повибивати, зоровий нерв пересiкти, навiк щоб ослiпнув цей ©м ненависний
Iван-iнспектор!
Нарештi збили, скинули у воду. Нема його, не буде, амiнь йому, пiшов на
дно ракiв годувати! А той, що його топлено, вбивано, що його нiби навiк
ослiплено й пущено на скiн у крижану воду, - вiн - хоч i на милицях, хоч i
з пальцями, пооббиваними браконь рським веслом! - таки з'явля ться потiм
на судi, щоб посвiдчити, щоб кинути ©м у вiчi сво iнспекторське:
- Тебе я впiзнав i тебе! Думали, на дно пiшов, а я знову ! Бо люди
мене з води вирятували... Не дали загинути, щоб i далi я вам,
гадам-браконь рам, спуску не давав!
Вродливець смаглявий, як i сестра Оксана, чорнобровий, з усмiшкою
слiпучою, що все навкруг осява , а чорнi очi весело iскряться - такий цей
лиманець-iнспектор, старший материн брат, що для Порфира зблизька й
здалека живе як пота мний його взiрець. Бо не просто мужнiй та хоробрий
(охоронцями голубих полiв тiльки людей мужнiх i набирають), а ще й
справедливий, а ще й товариський, у якому гуртi не з'явиться, з першо©
хвилини виклика до себе симпатiю. Коли прибуде до сво © сестри на дiдизну
в гостi, тодi в хатi ста тiсно вiд його друзiв, тож сiдають надворi пiд
абрикосом, i там годi келешками дзень! пiд веселе дядькове Йванове
слiвце-заклик:
- Вогонь!
I потiм з усмiшкою пояснить: по браконь рах вогонь...
А зараз вiн сидить з хлопцями в порту i весело дивиться, як вошi
всухом'ятку булки наминають. По очах впiзнав, що голоднi обидва, i при
зустрiчi найперше дав ©м по булцi, яких у нього повна авоська, i навiть
вибачився жартома, що до ресторану не поведе, нема коли та й зачiпки не
бачить вiдповiдно©.
З неабиякими труднощами добулися хлопцi до порту. Пiсля бiйки з Бугром
та ганебно© втечi вiд випадкового автоiнспектора кiлька годин проблукали
вони, як дикунчата малi, в кучугурах безчубих, що ©х призначала мати
Порфировi пiд майбутнi його виногради. Потiм у Гiлеях були, де з
кучугурних пiскiв вигнались у небо акацi© щогловi ( порода й таких),
прикривши сво©м розкотистим гiллям вулики радгоспних пасiк, що
потаборилися всюди з куренями, з бджолярами похмурими, якi не квапились,
не поспiшали хлопцiв пригощати медом, бо вiн, мовляв, ще молодий, ще вiн -
як вода... А один зовсiм грубо вiдрубав:
- Сво©х трутнiв вистача ...
Усе хотiлось Порфировi матiр побачити хоч оддалiк, i, як йому здалося,
одного разу й загледiв-таки ©© постать легку, гордовиту голову, косинкою
вив'язану, коли вона в гуртi iнших сiдала до автобуса, - його щодня
висилав станцiя забирати робiтниць з виноградникiв. За всiма ознаками, то
таки була вона, але й до не©, найрiднiшо© в свiтi людини, син не посмiв
з'явитися в сво му становищi, не дав знати про себе, так i зостався лежати
на узбiччi, млiючи в шелюгах вiд важко© надвечiрньо© спеки. Бо нащо ж ти
©й здався тепер, заблуканець, утiкач нещасний, що тiльки й можеш бути для
матерi соромом та ганьбою!
З останнiм рiчковим трамва м щасливо добулися зайцями до порту, хоча в
самiм порту ледве не потрапили дружинникам до рук. У скверику портовому в
кущах тамариску нiч провели, аж почадiли вiд духу тамарискiв та терпкого
запаху каучуку, що його крани цiлу нiч вивантажували на причалi. Охопленi
смутком, бачили вранцi, як покида порт ©хня мрiя мрiй, бригантина ©хня
недосяжна - учбовий вiтрильник, що пiшов у кiлькамiсячну плавбу з
морськими курсантами. Саме на той даленiючий вiтрильник дивилися,
ажурно-легкий та високий, коли за спиною в них з'явився хтось i лагiдно
поклав Порфировi вузлувату руку на плече. Злякано обернувшись, комишанець
побачив над собою смагле, повнощоке обличчя дядька Iвана, його очi,
переповненi чорним iскристим смiхом. Топлений та не втоплений, вбиваний та
не вбитий... Сто©ть з авоською в руцi, посмiха ться:
- Чи далеко зiбралися, мореходи?
- Ми... ми... на лиман у гирло... - промимрив Порфир якось пискляво, аж
сам не впiзнав свого голосу.
В усмiшцi iнспектора з'явилося щось хитрувате. Якщо, мовляв, лиман ©х
вабить, то це добре, бо тут груди Днiпра. Груди широкi, могутнi...
Сидять тепер з ним на лавцi серед розiмлiлих тамарискiв та завзято
булки гризуть. Дядько Iван розповiда , що сiм'я його зараз на лиманi, там,
де iнспекторський пост. Дружина кухарю , а маленька Наталочка допомага
матерi, а деколи - й батьковi, бо зiр у не© гострий, - окинувши поглядом
акваторiю, одразу помiтить, де чеснi рибалки, а де порушник... Щодо
хлопцiв дядько Iван не надокучливий, може, й здогаду ться про все, однак
не доскiпу ться, звiдки та як тут опинилися, це його мовби зовсiм не
обходить. А якби запитав, то почува Порфир, що не змiг би йому збрехати,
не змiг би його частувати вигадками, як це з iншими поробляв; вiдкрився б
йому з першого слова, виклав би чистiсiньку правду про все: як завiвся на
черешнях iз тим Крокодилом i як пустився з хлопцями в це пiратське життя,
вiд якого перед тим, здавалося, вже назавжди вiдмовивсь. Усе б дядьковi
Йвановi виповiв без брехнi, бо такi люди, що ©м сказати неправду просто
не зможеш, язик не поверта ться. Однак не пита . Натомiсть чують хлопцi,
як доводиться йому час вiд часу ганяти безбiлетникiв на примiських лiнiях,
- на правах громадського контролера...
- Сто©ть нечесане дитя вiку перед тобою, пiдпарубчак уже, патли аж на
шию вiдпустив, а квиточка забув узяти. Та чого ж ти забув? Грошi витягли
чи поспiшав дуже? Та кажи ж, хоч що-небудь, голубе! А вiн сто©ть, бовдур
бовдуром й на слово не спроможеться. Збрехати i то не вмi !
- Ну й що ж ви з ним? - запиту Гена.
- З яким як: iндивiдуальний пiдхiд. По очах визнача ш, чи в ньому хоч
трохи проблиску совiсть, чи нi. Все ж таки хочеться вiриш в людину.
- А отим, що очереги з весни палили, коли вже й птахи гнiздились, -
нагаду Порфир, - тим, мабуть, все безгарно зiйшло?
Далися йому цi очерети... ©х, щоправда, випалюють щороку, це
дозволя ться комишитовим заводам, але ж тiльки ранньо© весни, до певного
числа. А цього року, запiзнившись, загаявшись, плавню палили справдi з
порушенням строкiв, коли перната дичина вже почала була гнiздуватись.
Птахiв там розполохали тьму. Спробуй тепер винуватого дошукатись!
Кiнчилось нiчим, дядько Iван зна про це, i хмарка пробiгав по його
крутому чолу...
- Притяга м до вiдповiдальностi, та всiх не притягнеш, - каже вiн з
притамованим гнiвом. - Браконь рське плем'я, воно ж, як фiлоксера, живуче
i хоч у рiзних личинах поста , а суть одна - хижацька... Той рибу б' , цей
птахiв разом з очеретами випалю , а скажи йому, вiн ще й державними
iнтересами прикрива ться... Слiпа душа, вiн про завтрашнiй день не дума ,
йому навiть невтямки, навiщо цю природу так уже треба берегти, навiщо ради
не© цiлi штати iнспекторiв держава трима ...
- I рiчки та повiтря забруднюють по всiй планетi, - сказав Гена... - А
планета ж наша одна, друго© тако© нема...
- Ото-бо й воно, - нахмурю ться дядько Iван. - Кожному слiд би думати,
що господар планети - це ти - людина, що, крiм нас, на планетi - нiкого...
Не лев, не тигр, а людина в природi найстарша! Тож по праву старшого мусиш
захистити i дерево, i пташине гнiздо, i комаху. Можемо все тепер, все нам
пiд силу. Лiси на безлiссi розводимо, рiчки поверта мо, живлющу вологу
да мо в степ, це ж здорово, правда? Тiльки ж, проектуючи греблю, скажiмо,
подумай i про те: а що з гирлом буде? Чому очерети в гирлi починають
висихати, нерестилища гинуть? Чому не турбу тебе, що птиця розлiта ться i
солона вода пiдступа з моря вгору аж так, що дельфiнчуки вже мало не до
Комишанки заходять... Про це хай дядя дума ? За долю гирла хай тiльки
iнспекторам болить? - Помiтивши, що хлопцi присмутилися, дядько Iван
усмiхнувся: - Ну, та ми не з тих, щоб духом падати, нам це рiшуче
заборонено нашими iнспекторськими правилами... Охоронець голубих полiв
мусить бути завжди на висотi. Бо наш брат не тiльки свiй лиман береже -
турбу ться вiн про всю свiтову акваторiю! Iде в такi мiсця, де мiжнародний
лов ведуть, iнспекту судна рiзних кра©н, не дозволя й сво©м порушувати.
Iнодi вiн аж надто причепливим зда ться... Був випадок: сво© ж радiограмою
скаржаться на такого причепу, мовляв, сусiди ловлять, а цей нам план
зрива , що з ним робити? "Зв'яжiть його та в трюм, а самi ловiть!.."
Тiльки ж чорта з два! Зв'язати себе не дам, i в трюм мене не закинеш, якщо
за правдиве дiло стою!
Це, виявля ться, в характерi в них таке, у Кульбак: родове, фамiльне,
чи що? Дiдусь ото який кволий був та вiйною пом'ятий, але нi перед ким
страху не знав, - чи, може, як дехто вважа , фронтова контузiя якраз i
приглушила в ньому почуття страху? Бо не побоявся ж iз тими негiдниками
зчепитись, коли цiлою хулiганською ватагою вночi вони налетiли на
радгоспнi виноградники...
Не раз уже чув Порфир про ту нiчну драму, але все якось туманно, мовби
недомовлено. Певне, мама навмисне щадила дитячу душу, не хотiла всiма
подробицями ще бiльше розранювати хлопця, адже ж iшлося про дiдуся... I
тут оце з дядькових Iванових уст уперше почув правду всю, до кiнця, Що
iншi недомовлювали, дядько Iван усе виповiв йому - з суворим споко м, як
дорослому, як мужчинi. Ти ж мужчина, ти мусиш усе знати, - так це
розумiлось... Виходило, що дiдусь, може, й досi жив би, якби з тими не
зчепився, по сутi, й вiку вони йому вкоротили отам, бiля куреня, вкритого
виноградним листям... Молодi, дебелi лобуряки накинулись на старого: веди
показуй, де колекцiя, де ота сама "чорна брила" (це той новий рiдкiсний
сорт, що його тiльки вводили i найбiльше берегли). Iнший сторож у такiй
ситуацi© спасував би - сам-один перед ватагою лобуряк - що вiн ©м зробить?
Схилив би голову, берiть i "чорну брилу", й що хочете, ось вам i рушниця,
тiльки мене, старого, вiрьовкою зв'яжiть, щоб перед дирекцi ю було
виправдання, а самi робiть сво ... Та тiльки ж дiдусь ©хнiй не з таких,
вiн фронтовик, у нього честь була, а ©й не личить ухилятись, ховатися в
кущi. Не дам, не пущу, забирайтеся звiдси, злодюги, паразити, вишкребки, -
оце була його мова до них, оце найбiльше й викликало ©хню лють. З кулаками
накинулись, озвiрiло ногами мiсили старого - у лiкарнi потiм було
виявлено, що весь вiн у суцiльних синяках вiд побо©в...
- Усерединi щось повiдбивали, - глухо розказував дядько Iван. - Отак
йому обiйшлася та "чорна брила"...
- Я всього й не знав. - посмутнiлий, здавленим голосом вимовив Порфир.
Нiщо б так глибоко не вразило його, як оце, що вiн тут дiзнався про
дiдуся, про всi обставини тi © драми нiчно©... Те останн лiто, коли
дiдусь сторожував, Порфир часто бiгав до нього на виноградники, i були то,
може, найкращi днi його життя. Старенький велосипед сто©ть пiд куренем,
орлик сидить зверху, на гребенi куреня, а вони з дiдусем бiля багаття
варять бекмес, або кулiш, або просто бесiдують про все на свiтi... Дiдусь
такий уже сухенький був, з одною ж легенею в грудях жив - i оце вони його
ногами мiсили, мракобiси... Пекучу до слiпоти зненависть вiдчув, довiчну
помсту понесе на тих злодюг, що, за дядьковим Iвановим припущенням, теж,
видно, з браконь рiв заматерiлих були: у вiдплату за те, що вiн ©х тут
переслiду , розперезатися ©м не да , вони зiгнали свою браконь рську лють
на старiй людинi...
- Рибохвати, нищителi, хочуть вони жити злодiйським нiчним життям, -
похмуро каже дядько Iван, - та тiльки не вийде... Ми ©х за жабри берем i
братимем!
Знайомий Порфир i з товаришами дядька Йвана, знав, якi то мужнi та
смiливi люди, - боягуз не пiде в холоднi осiннi ночi ганятися по гирлу та
по лиманах за швидкохiдними браконь рськими моторками та сходитись з ними
в смертельних по динках. А Порфир би пiшов, хай там що.
Бiлiють кораблi внизу, блищать на сонцi довгоши© крани. Неначе жирафи
збилися бiля води табуном... Гена каже, що навiть шия жирафи неповторна,
двох однакових в природi нема... А над кранами в небi поволi коршак плава
чи орел, - чи не дiдусiв це орлик так вирiс уже? Пливе й нiби вишуку
когось унизу, може, господаря свого шука помiж людьми...
- Чи не взяли б ви, дядьку Йване, i нас до себе? - раптом виказу
Порфир свою давню мрiю. - Ми б робили вам усе: чи вогнище розвести, чи
сiтки вибирати... Навiть могли б i в засiдку... Правда ж, Гено?
Гена, зда ться, цього ще для себе не вирiшив, сидить у задумi, а дядько
Iван був, видно, порадуваний намiром небожа.
- А чого ж, це iдея, юнi помiчники були б нам якраз до речi.... Тiльки
треба тобi, голубе, - посуворiлим тоном звернувся вiн до Порфира, - спершу
матiр провiдати, бо ж вона там мiсця собi не знаходить... Син ©©,
гуляй-вiтер, знову в бiгах, на сина оголошено розшуки, по всiх мiлiцiях
оповiщено, якi вiн ма прикмети!..
Хлопцi аж поблiдли, так вони були приголомшенi цi ю новиною. Хто б
подумав, що сво ю втечею нароблять вони стiльки колотнечi! Всюди ©х
розшукують, ось аж до самого гирла тривога за них докотилась. Мабуть,
зараз вiзьме ©х дядько Iван обох за грiшнi загривки й поведе просто в
мiлiцiю, здасть, як належить, як вимага закон. Бо що ж йому ще
залиша ться з ними робити?
А вiн нiби вгадав ©хню стривоженiсть:
- Вiдпровадити б оце вас куди слiд. Бо чого ж бродяжити без пуття.
Навiть зобов'язаний - узяти й вiдправити, як це належить з бродягами
робити... Одначе нi, не стану поки що. Зрештою, в тебе, - вiн звертавсь
найперш до Порфира, - своя голова на плечах. У такому вiцi, як ти, я вже
безкозирку носив, пояс з моряцькою бляхою i, звичайно, обов'язки сво© знав
будь здоров. А формою як дорожив! Адже в нiй теж - честь моряка... Коли
вiтер, бувало, схопиться, зубами стрiчки тримаю, щоб улюблену мою
безкозирку бродяжницьким вiтром не здуло... Ось так воно, хлопцi.
Браконь рiв брати за жабри - це, звiсно, дiло, i воно, сподiваюсь, вiд
тебе, Порфире, не втече, ти ©м ще даси пити, але затямте собi обидва:
найбiльша перемога - це та, яку здобува ш над самим собою... Дозволите
йти?
При цьому дядько Iван пiдхопив сiтку, напхану булками та батонами, й
рушив до берега, бо iнспекторський катер, яким йому ©хати, уже наближався
навстрiч, - з крутим вiражем, з вiтерцем пiдлiтав до причалу.
XXIX
Наметове мiсто, вибудуване ранiш уявою Порфира Кульбаки, нарештi стало
реальнiстю. На високому пагорбi над Днiпром кинула якiр ©хня "Бригантина",
далеко виднiючись сво©ми бiлими та червоними шатрами. I вогнище
палахкотить увечерi якраз на тому мiсцi, що його визначила Марися Павлiвна
пiд час оглядин, - на самiм пагорбi, на виднотi палахкотить, як дозор
бекетний. Вечори теплi, синi, зорянi, десь далеко чути гуркiт комбайна, а
бiля вогнища тихо, школярчата, зача©вшись, слухають мову чиюсь, що лл ться
плавно та супокiйне, i в злагодi з нею невтомно сiче й сiче десь у темрявi
трав'яний музикант, цвiркунець чи коник, настро©вши свою скрипку так, щоб
смичка не випускати вже цiле лiто.
Чого тiльки не почу ш у цi синi вечори бiля багаття! I розповiдь
знатного чабана про життя колишн , сiросвитн , що його тепер хiба що в
театрi й побачиш; орнiтолог iз заповiдника розповiсть, скiльки перепiлок
збива ться в цих степах восени, де вони, перш нiж вiдлетiти за море,
скидають iз себе зайвий жир, щоб стати легшими, ждуть прильоту стрепетiв,
бо саме стрепет гурту перепелиний табун i веде його потiм у полiт, - хоч
i в негоду, хоч навiть i крiзь кромiшню тьму.
А деякi найдрiбнiшi пташата, виявля ться, перелiтають море,
влаштувавшись верхи на журавлях...
- Майже так, як ви на сво©х вчителях, - пожартувала Марися Павлiвна.
Морський капiтан iз шефiв розповiсть про джунглi В' тнаму, про те, який
вiн жада нападу, йому б оце бити, трощити, просто звiдси б кинутись
навперейми тому експресу, де освiтленi вiкна пролiтають, змигують, як
летюче видиво чийогось благополуччя, комфорту, затишку, житт во©
влаштованостi. Фiраночки там у них на вiкнах, вхопити б каменюку в-пiд
насипу, та ось вам по фiраночках, по склу, щоб тiльки брязь! та брязь! на
друзки. Його охоплю екстаз зло-веселого божевiлля, вiн, зiрвавшись на
ноги, мерщiй шукав грудок, рве сухогруддя, з лайкою шпурля й шпурля по
тих недосяжних вiкнах, i, мабуть, йому вчува ться, як дзенька розтрощене
скло, бо вiн аж сатанi , викрикуючи:
- Нате ж вам! Нате! Ось вам фiраночки! Коди не стало летючого вогняного
дракона, коли зник вiн за обрi м, аж тодi Бугор, зазнавши цього похмурого
вдоволення, присiв коло хлопцiв, задиханий, нiби пiсля справжньо© битви з
експресом. Знайшов сигарету, почав прикурювати, сiрники в його руцi
обламувались, ледь спалахнувши, i видно було, як тремтять йому руки, аж
Порфир не втримався:
- Руки трусяться, наче курей крав!
- Заткнись.
Прикуривши нарештi, Бугор кинув сiрник, не затоптавши, довелося це
зробити Кульбацi. Бо з вогнем у степу не жартуй. Колись Порфир бачив
улiтку, як горiв хлiб. Нiчого страшнiшого нема за степову пожежу, коли
люди кидаються в полум'я, в хмаровища гарячого диму, бiжать з вiдрами, з
шлангами i плутаються й падають в палаючих пшеницях, а потiм когось з
попеченими руками, обгорiлого до невпiзнання, вiдправляють в лiкарню.
Колись i дядько Iван був попiкся, обсмалився на такiй пожежi, викликанiй
всього лиш iскрою вiд комбайна.
Важкою для хлопцiв була ця нiч. То один, то другий схоплювався,
вглядався в темiнь, бо вчувалося, що хтось до пих пiдкрада ться. Бугор аж
здригався ввi снi, певне, й увi снi не вщухала безглузда його битва з
нiчними експресами, що, побiльшенi сном та уявою, виростали в безконечну
низку освiтлених гуркотливих вагонiв, якихось уже мовби абстрактних
по©здiв, що без нiкого iдуть i йдуть, протинаючи степ, оперiзуючи планету.
А свiтанкова пора, отой час, коли над степом зорi i раннi пташки росу
п'ють, застала ©х бiля траси, де було сухо й безросно. Хоч нiякого руху по
трасi, проте хлопцi все ж трималися насторожi, нi на мить не забуваючи, що
вони втiкачi, що за ними полюють. Напередоднi з лiсосмуги бачили, як гасав
по степу мотоцикл, може, то був ©хнiй добрий знайомий Степашко, ловець
мiчених дитячих душ. А одного разу прокушпелив польовим грейдером i
шкiльний автобусик, напевне, розшукуючи ©х, - над ним можна було тiльки
посмiятися, визираючи з соняшникових джунглiв, на якi важко осiдала хмара
пiднято© автобусом пилюки.
- Найкраща пилюка - та, що здiйма ться з-пiд колiс вiдбуваючого
начальства, - пожартував тодi Кульбака.
Нинi ©х прибило до цi © ось безiменно© степово© зупинки. Навкруги
нiкого. В один бiк потяглися величезнi поля рицини, а в другий - пiщанi
кучугури з чубами й без чубiв, може, якраз тi, що ©х мама залишила
Порфировi для майбутнiх трудових звершень. А помiж цього безлюддя - траса,
магiстраль, вона вдень аж плющатиме асфальтом, а зараз ще по-ранковому
прохолодна пiсля ночi. Бiленька будочка сто©ть бiля траси, кимось
невiдомим побiлена, ще й квiтами розмальована, хтось подбав, потурбувавсь,
щоб було де знайти притулок подорожнiй людинi вiд дощу чи вiд спеки.
Прилiпились i вони, ангелочки, до цi © зупинки, ждуть, пильнують автобус,
хоч ©м то, власне, однаково, куди ©хати: чи в той край. чи в протилежний.
Колiс би ©м тiльки, швидкостi, рейсу хоч будь-якого! Не самi вирiшують,
все за них вирiшить автобус: звiдки перший прийде, на той i вчепляться, в
ту сторону й зашумлять. Звичнi вже до таких безцiльних катань. Заб'ються в
автобус, де тиснява та духота, де репродуктор аж розрива ться, i тiтки
сидять над сво©ми корзинами, кожна незворушна, як Будда, i дядьки-чабани в
пiджаках, хоч як тут жарко. Дiвчата якiсь поблизу пересмiхаються,
кривляться, - корзина чималенька ©м ноги вiддавлю , "тiтко, посуньте", -
не чу тiтуся, спить... Про©дуть отак вiд зупинки до зупинки зайцями, як
сiли в степу, так i встануть у степу, тiльки подеколи Бугор з кривим
осмiхом вийма з пазухи щось пiдживитися: хлопцi й не помiтили, коли воно,
оте чуже ©стиво, з корзини до нього в пазуху перекочувало.
Зараз Бугор сердитий ника побiля будки, - куриво кiнчилось, тому й
злиться. А Кульбака та Гена, перевтомленi неспокiйною нiччю, сидять край
дороги поникло, i Порфир, знiчев'я дивлячись на грядочку чорнобривцiв та
струнких рож бiля будки, марно намага ться розгадати: хто ж ©х посадив?
Поблизу нi села, нi хутора, а будочка сто©ть, дбайливо так причепурена, i
чорнобривцi бiля не© вже розкриваються пуп'янками, i рожi малиновi, жовтi
та рожевi випустили цвiт з-помiж шорсткого листя. Мали б вони бути в росi
такого ранку, але нема сьогоднi роси, на листi пилюка, нiчого пити пташкам
польовим, нема де напитись i цим заблуканим ангелочкам, що ©м аж у ротi
пiсля ночi попересихало... Одначе хтось ©х таки посiяв, отi невибагливi
квiти, що спеки не бояться, не самi ж вони посiялися в степу? Якась добра
душа зробила про©жджим людям втiху. При цих думках вирина перед Порфиром
мамин образ; ось вона з таких, що не за плату, не по наряду, а просто так,
вiд душi, могла б посiяти, щоб краса з'явилася чи©мось очам i порадувала
когось, хай навiть i незнайомого...
А Бугор, помiтивши, на чому зосередилась Порфирова увага, пiдвiвся
знехотя з лавки, пiдiйшов до квiтника:
- Яка ж тут для мене росте?
I став поволi в'язи скручувати найвищiй, облiпленiй цвiтом рожинi.
- Не чiпай! - аж кинувсь Кульбака.
А той, навiть не глянувши на Порфира, iз знущальницькою посмiшкою далi
мучив стебло, крутив, обшмульгував.
Кульбака зiрвався з мiсця, в безтямi пiдскочив до нього:
- Не чiпай, гадино! Ти ©© садив?
Бугор, ще бiльше пiд'юджений наскоком Кульбаки i на зло йому, дав собi
волю: стрибнувши на самий квiтник, вiн вихилясом, з похмурою радiстю
пустився танцювати по ньому, чорнобривцi так i трiщали пiд його розбитими
черевиками:
- Лап-тап-туба!..
Заслiплений люттю, Порфир кинувся на нього, щоб вiдiпхнути або за руку
вкусити. Гена, здолавши вiчну свою нерiшучiсть, теж прискочив на пiдмогу,
i саме Генi першому й дiсталося вiд Бугра, вiд його залiзного кулака:
ударив так, що кров цвiркнула хлопцевi з носа. Кульбака, успритнившись,
зненацька почепився на Бугра ззаду, встиг перегнути, повалити його, i тодi
вже вони разом з Геною насiли, накiрчили свого недавнього кумира, стали
люто товкти його пикою в землю - хоч роси не напивсь, так землi на©жся!
Бугор геть за©дений землею був, коли, випручавшись, з лайкою вiдскочив до
будки.
- Жаль, що фiнки нема при менi! - процiдив, втираючись долонею. - Ну,
та ми ще зустрiнемось - нема миру пiд оливами...
Це, власне, була ©хня розлука. Бо коли автобус пiдiйшов, Бугор рвучко
скочив на приступку, i дверi за ним зачинились автоматично, - помчав
безплатний пасажир мiж корзинами кудись, мабуть, на Бахчисарай, де
чебуреки, як лаптi.
Гена, впоравши носа, усмiхнувсь до Порфира:
- Ох, i дали ж ми йому... То все вiн верхи на нас, а це й ми на ньому
покатались...
- Тварюка! Вiн ще погрожу ... Та ти менi в чистiм полi краще не
попадайся!
Наче гора з плечей скинута в хлопцiв. Збадьоренi були обидва,
почувались героями, бо, нарештi, поквиталися з давнiм сво©м тираном.
Дiстав сво : i за глуми, i за брутальнощi, i що на черешнях фальшував,
зваливши вину на Порфира... I, може, десь пiдсвiдоме навiть за те, що
пiдбурив ©х на цю втечу... Обтрушувались та шукали гудзики, що пiд час
баталi© кудись порозскакувались, комiчнi моменти бою ще звеселяли ©хнiй
дух, на якийсь час забулося й про небезпеку, а вона ж не зникла! Як образ
©©, раптом виджухнув десь iз-за кучугур мотоцикл, i вже замелькав понад
рициновим полем грiзний iнспекторський кашкет. Вiтром здмухнуло хлопцiв з
траси, слiпма летiли кудись, миттю змалiвши обидва до розмiрiв горобцiв!
Стали навiть ще меншi, стали як отi трав'янi оркестранти, що тiльки
ступиш, а вони так i бризнуть з-пiд нiг, щоб безслiдно зникнути,
збезвiститись у травi...
XXVIII
на лиманi людина, безстрашний такий, що його безлiч разiв убивали,
топили, а вiн знов поверта ться до життя.
Осiнь, нiч (бо всi його пригоди вiдбуваються переважно вночi), темрява
- не прозирнеш, а вiн з товаришем чи й сам у човнi без страху йде на
браконь рiв Знав, куди йти, й ночi не бо©ться, просто в не© свiтить
лiхтариком.
- Не свiти, бо як засвiтимо...
А вiн, нехтуючи погрозою, таки да промiнь, i тодi у вiдповiдь -
зблиск, удар! То пострiл по ньому - з дробовика. Добре, що у ватянцi, -
позастрявав у нiй дрiб. Не розгублю ться й пiсля пострiлу, кида ться до
©хнього човна, а вони веслом б'ють його по руках (побитi руки потiм
назавжди зостануться вузлуватi).
А то ще кидають йому вогонь у човен, щоб спалити.
Ще iншим разом - налiта вiн серед ночi на таких, що встигли вже
побувати в мiсцях, де козам роги правлять. Вiдбуде сво такий тип,
повернеться, влашту ться десь на роботу про людське око, а насправдi
нiчним життям живе, у гирлi щонiч промишля , хай там хоч яка заборона.
Мотор на човен ставить таких сил, щоб iнспектор його не догнав, хiба що
спересердя вистрiлить йому вслiд або ракету пошле... А iнодi серед бiлого
дня, коли наздоганя ш зловмисника, вiн сiтки разом з рибою, та ще й з
каменем, ранiш приготованим, на очах у тебе викида за борт, ще й глузу :
"Вiзьми тепер мене!.." Бо зна , що слiдчий без прямих доказiв справи не
заведе... I яка ж спокуса для них у цьому браконь рському заняттi! На
ризик iде, про кару забуде, щойно з тюрми прийде - та й знов за сво .
Намага ться влаштуватись десь ближче до води, замiсть реквiзованого ранiше
човна, в нього вже дюралька з'явилась, самодерiв наробив - однорогих,
дворогих, трирогих! - i як нiч, так i на рибця. А то ще острогу-сандолю
бере, нею, як вилами, б' . Рибохвати ненаситнi, нема меж ©хнiм апетитам.
Пiд час нересту риби насолюють цiлi бочки, повнi горища нав'ялюють, щоб
потiм з-пiд поли - на базар.
Ось на компанiю таких рибохватiв i налетiв дядько Iван однi © осiнньо©
ночi. Певне, наперед готувалися злодюги до зустрiчi з ним, бо й не тiкали,
i в рукавi переднiй мав уже заздалегiдь приготовану трубку, налиту
свинцем. Ах, це ж вiн, гроза лиману, безстрашник Кульбака Iван, це той
комунiст, що йому бiльше всiх треба, - ану ж пiдходь, пiдходь!..
Вiн один, а ©х тро ...
По головi старалися влучити в темрявi тим залiзом, свинцем налитим, щоб
череп йому проломити. Збити у воду старались, а вiн, хоч уже й
закривавлений, усе тримався в човнi, кричав передньому, найлютiшому:
- Однаково я тебе бачу! Я тебе впiзнав!
- А не побачиш бiльше!
З жорстокiстю садистiв намагалися бити по обличчю так, щоб очi
повибивати, зоровий нерв пересiкти, навiк щоб ослiпнув цей ©м ненависний
Iван-iнспектор!
Нарештi збили, скинули у воду. Нема його, не буде, амiнь йому, пiшов на
дно ракiв годувати! А той, що його топлено, вбивано, що його нiби навiк
ослiплено й пущено на скiн у крижану воду, - вiн - хоч i на милицях, хоч i
з пальцями, пооббиваними браконь рським веслом! - таки з'явля ться потiм
на судi, щоб посвiдчити, щоб кинути ©м у вiчi сво iнспекторське:
- Тебе я впiзнав i тебе! Думали, на дно пiшов, а я знову ! Бо люди
мене з води вирятували... Не дали загинути, щоб i далi я вам,
гадам-браконь рам, спуску не давав!
Вродливець смаглявий, як i сестра Оксана, чорнобровий, з усмiшкою
слiпучою, що все навкруг осява , а чорнi очi весело iскряться - такий цей
лиманець-iнспектор, старший материн брат, що для Порфира зблизька й
здалека живе як пота мний його взiрець. Бо не просто мужнiй та хоробрий
(охоронцями голубих полiв тiльки людей мужнiх i набирають), а ще й
справедливий, а ще й товариський, у якому гуртi не з'явиться, з першо©
хвилини виклика до себе симпатiю. Коли прибуде до сво © сестри на дiдизну
в гостi, тодi в хатi ста тiсно вiд його друзiв, тож сiдають надворi пiд
абрикосом, i там годi келешками дзень! пiд веселе дядькове Йванове
слiвце-заклик:
- Вогонь!
I потiм з усмiшкою пояснить: по браконь рах вогонь...
А зараз вiн сидить з хлопцями в порту i весело дивиться, як вошi
всухом'ятку булки наминають. По очах впiзнав, що голоднi обидва, i при
зустрiчi найперше дав ©м по булцi, яких у нього повна авоська, i навiть
вибачився жартома, що до ресторану не поведе, нема коли та й зачiпки не
бачить вiдповiдно©.
З неабиякими труднощами добулися хлопцi до порту. Пiсля бiйки з Бугром
та ганебно© втечi вiд випадкового автоiнспектора кiлька годин проблукали
вони, як дикунчата малi, в кучугурах безчубих, що ©х призначала мати
Порфировi пiд майбутнi його виногради. Потiм у Гiлеях були, де з
кучугурних пiскiв вигнались у небо акацi© щогловi ( порода й таких),
прикривши сво©м розкотистим гiллям вулики радгоспних пасiк, що
потаборилися всюди з куренями, з бджолярами похмурими, якi не квапились,
не поспiшали хлопцiв пригощати медом, бо вiн, мовляв, ще молодий, ще вiн -
як вода... А один зовсiм грубо вiдрубав:
- Сво©х трутнiв вистача ...
Усе хотiлось Порфировi матiр побачити хоч оддалiк, i, як йому здалося,
одного разу й загледiв-таки ©© постать легку, гордовиту голову, косинкою
вив'язану, коли вона в гуртi iнших сiдала до автобуса, - його щодня
висилав станцiя забирати робiтниць з виноградникiв. За всiма ознаками, то
таки була вона, але й до не©, найрiднiшо© в свiтi людини, син не посмiв
з'явитися в сво му становищi, не дав знати про себе, так i зостався лежати
на узбiччi, млiючи в шелюгах вiд важко© надвечiрньо© спеки. Бо нащо ж ти
©й здався тепер, заблуканець, утiкач нещасний, що тiльки й можеш бути для
матерi соромом та ганьбою!
З останнiм рiчковим трамва м щасливо добулися зайцями до порту, хоча в
самiм порту ледве не потрапили дружинникам до рук. У скверику портовому в
кущах тамариску нiч провели, аж почадiли вiд духу тамарискiв та терпкого
запаху каучуку, що його крани цiлу нiч вивантажували на причалi. Охопленi
смутком, бачили вранцi, як покида порт ©хня мрiя мрiй, бригантина ©хня
недосяжна - учбовий вiтрильник, що пiшов у кiлькамiсячну плавбу з
морськими курсантами. Саме на той даленiючий вiтрильник дивилися,
ажурно-легкий та високий, коли за спиною в них з'явився хтось i лагiдно
поклав Порфировi вузлувату руку на плече. Злякано обернувшись, комишанець
побачив над собою смагле, повнощоке обличчя дядька Iвана, його очi,
переповненi чорним iскристим смiхом. Топлений та не втоплений, вбиваний та
не вбитий... Сто©ть з авоською в руцi, посмiха ться:
- Чи далеко зiбралися, мореходи?
- Ми... ми... на лиман у гирло... - промимрив Порфир якось пискляво, аж
сам не впiзнав свого голосу.
В усмiшцi iнспектора з'явилося щось хитрувате. Якщо, мовляв, лиман ©х
вабить, то це добре, бо тут груди Днiпра. Груди широкi, могутнi...
Сидять тепер з ним на лавцi серед розiмлiлих тамарискiв та завзято
булки гризуть. Дядько Iван розповiда , що сiм'я його зараз на лиманi, там,
де iнспекторський пост. Дружина кухарю , а маленька Наталочка допомага
матерi, а деколи - й батьковi, бо зiр у не© гострий, - окинувши поглядом
акваторiю, одразу помiтить, де чеснi рибалки, а де порушник... Щодо
хлопцiв дядько Iван не надокучливий, може, й здогаду ться про все, однак
не доскiпу ться, звiдки та як тут опинилися, це його мовби зовсiм не
обходить. А якби запитав, то почува Порфир, що не змiг би йому збрехати,
не змiг би його частувати вигадками, як це з iншими поробляв; вiдкрився б
йому з першого слова, виклав би чистiсiньку правду про все: як завiвся на
черешнях iз тим Крокодилом i як пустився з хлопцями в це пiратське життя,
вiд якого перед тим, здавалося, вже назавжди вiдмовивсь. Усе б дядьковi
Йвановi виповiв без брехнi, бо такi люди, що ©м сказати неправду просто
не зможеш, язик не поверта ться. Однак не пита . Натомiсть чують хлопцi,
як доводиться йому час вiд часу ганяти безбiлетникiв на примiських лiнiях,
- на правах громадського контролера...
- Сто©ть нечесане дитя вiку перед тобою, пiдпарубчак уже, патли аж на
шию вiдпустив, а квиточка забув узяти. Та чого ж ти забув? Грошi витягли
чи поспiшав дуже? Та кажи ж, хоч що-небудь, голубе! А вiн сто©ть, бовдур
бовдуром й на слово не спроможеться. Збрехати i то не вмi !
- Ну й що ж ви з ним? - запиту Гена.
- З яким як: iндивiдуальний пiдхiд. По очах визнача ш, чи в ньому хоч
трохи проблиску совiсть, чи нi. Все ж таки хочеться вiриш в людину.
- А отим, що очереги з весни палили, коли вже й птахи гнiздились, -
нагаду Порфир, - тим, мабуть, все безгарно зiйшло?
Далися йому цi очерети... ©х, щоправда, випалюють щороку, це
дозволя ться комишитовим заводам, але ж тiльки ранньо© весни, до певного
числа. А цього року, запiзнившись, загаявшись, плавню палили справдi з
порушенням строкiв, коли перната дичина вже почала була гнiздуватись.
Птахiв там розполохали тьму. Спробуй тепер винуватого дошукатись!
Кiнчилось нiчим, дядько Iван зна про це, i хмарка пробiгав по його
крутому чолу...
- Притяга м до вiдповiдальностi, та всiх не притягнеш, - каже вiн з
притамованим гнiвом. - Браконь рське плем'я, воно ж, як фiлоксера, живуче
i хоч у рiзних личинах поста , а суть одна - хижацька... Той рибу б' , цей
птахiв разом з очеретами випалю , а скажи йому, вiн ще й державними
iнтересами прикрива ться... Слiпа душа, вiн про завтрашнiй день не дума ,
йому навiть невтямки, навiщо цю природу так уже треба берегти, навiщо ради
не© цiлi штати iнспекторiв держава трима ...
- I рiчки та повiтря забруднюють по всiй планетi, - сказав Гена... - А
планета ж наша одна, друго© тако© нема...
- Ото-бо й воно, - нахмурю ться дядько Iван. - Кожному слiд би думати,
що господар планети - це ти - людина, що, крiм нас, на планетi - нiкого...
Не лев, не тигр, а людина в природi найстарша! Тож по праву старшого мусиш
захистити i дерево, i пташине гнiздо, i комаху. Можемо все тепер, все нам
пiд силу. Лiси на безлiссi розводимо, рiчки поверта мо, живлющу вологу
да мо в степ, це ж здорово, правда? Тiльки ж, проектуючи греблю, скажiмо,
подумай i про те: а що з гирлом буде? Чому очерети в гирлi починають
висихати, нерестилища гинуть? Чому не турбу тебе, що птиця розлiта ться i
солона вода пiдступа з моря вгору аж так, що дельфiнчуки вже мало не до
Комишанки заходять... Про це хай дядя дума ? За долю гирла хай тiльки
iнспекторам болить? - Помiтивши, що хлопцi присмутилися, дядько Iван
усмiхнувся: - Ну, та ми не з тих, щоб духом падати, нам це рiшуче
заборонено нашими iнспекторськими правилами... Охоронець голубих полiв
мусить бути завжди на висотi. Бо наш брат не тiльки свiй лиман береже -
турбу ться вiн про всю свiтову акваторiю! Iде в такi мiсця, де мiжнародний
лов ведуть, iнспекту судна рiзних кра©н, не дозволя й сво©м порушувати.
Iнодi вiн аж надто причепливим зда ться... Був випадок: сво© ж радiограмою
скаржаться на такого причепу, мовляв, сусiди ловлять, а цей нам план
зрива , що з ним робити? "Зв'яжiть його та в трюм, а самi ловiть!.."
Тiльки ж чорта з два! Зв'язати себе не дам, i в трюм мене не закинеш, якщо
за правдиве дiло стою!
Це, виявля ться, в характерi в них таке, у Кульбак: родове, фамiльне,
чи що? Дiдусь ото який кволий був та вiйною пом'ятий, але нi перед ким
страху не знав, - чи, може, як дехто вважа , фронтова контузiя якраз i
приглушила в ньому почуття страху? Бо не побоявся ж iз тими негiдниками
зчепитись, коли цiлою хулiганською ватагою вночi вони налетiли на
радгоспнi виноградники...
Не раз уже чув Порфир про ту нiчну драму, але все якось туманно, мовби
недомовлено. Певне, мама навмисне щадила дитячу душу, не хотiла всiма
подробицями ще бiльше розранювати хлопця, адже ж iшлося про дiдуся... I
тут оце з дядькових Iванових уст уперше почув правду всю, до кiнця, Що
iншi недомовлювали, дядько Iван усе виповiв йому - з суворим споко м, як
дорослому, як мужчинi. Ти ж мужчина, ти мусиш усе знати, - так це
розумiлось... Виходило, що дiдусь, може, й досi жив би, якби з тими не
зчепився, по сутi, й вiку вони йому вкоротили отам, бiля куреня, вкритого
виноградним листям... Молодi, дебелi лобуряки накинулись на старого: веди
показуй, де колекцiя, де ота сама "чорна брила" (це той новий рiдкiсний
сорт, що його тiльки вводили i найбiльше берегли). Iнший сторож у такiй
ситуацi© спасував би - сам-один перед ватагою лобуряк - що вiн ©м зробить?
Схилив би голову, берiть i "чорну брилу", й що хочете, ось вам i рушниця,
тiльки мене, старого, вiрьовкою зв'яжiть, щоб перед дирекцi ю було
виправдання, а самi робiть сво ... Та тiльки ж дiдусь ©хнiй не з таких,
вiн фронтовик, у нього честь була, а ©й не личить ухилятись, ховатися в
кущi. Не дам, не пущу, забирайтеся звiдси, злодюги, паразити, вишкребки, -
оце була його мова до них, оце найбiльше й викликало ©хню лють. З кулаками
накинулись, озвiрiло ногами мiсили старого - у лiкарнi потiм було
виявлено, що весь вiн у суцiльних синяках вiд побо©в...
- Усерединi щось повiдбивали, - глухо розказував дядько Iван. - Отак
йому обiйшлася та "чорна брила"...
- Я всього й не знав. - посмутнiлий, здавленим голосом вимовив Порфир.
Нiщо б так глибоко не вразило його, як оце, що вiн тут дiзнався про
дiдуся, про всi обставини тi © драми нiчно©... Те останн лiто, коли
дiдусь сторожував, Порфир часто бiгав до нього на виноградники, i були то,
може, найкращi днi його життя. Старенький велосипед сто©ть пiд куренем,
орлик сидить зверху, на гребенi куреня, а вони з дiдусем бiля багаття
варять бекмес, або кулiш, або просто бесiдують про все на свiтi... Дiдусь
такий уже сухенький був, з одною ж легенею в грудях жив - i оце вони його
ногами мiсили, мракобiси... Пекучу до слiпоти зненависть вiдчув, довiчну
помсту понесе на тих злодюг, що, за дядьковим Iвановим припущенням, теж,
видно, з браконь рiв заматерiлих були: у вiдплату за те, що вiн ©х тут
переслiду , розперезатися ©м не да , вони зiгнали свою браконь рську лють
на старiй людинi...
- Рибохвати, нищителi, хочуть вони жити злодiйським нiчним життям, -
похмуро каже дядько Iван, - та тiльки не вийде... Ми ©х за жабри берем i
братимем!
Знайомий Порфир i з товаришами дядька Йвана, знав, якi то мужнi та
смiливi люди, - боягуз не пiде в холоднi осiннi ночi ганятися по гирлу та
по лиманах за швидкохiдними браконь рськими моторками та сходитись з ними
в смертельних по динках. А Порфир би пiшов, хай там що.
Бiлiють кораблi внизу, блищать на сонцi довгоши© крани. Неначе жирафи
збилися бiля води табуном... Гена каже, що навiть шия жирафи неповторна,
двох однакових в природi нема... А над кранами в небi поволi коршак плава
чи орел, - чи не дiдусiв це орлик так вирiс уже? Пливе й нiби вишуку
когось унизу, може, господаря свого шука помiж людьми...
- Чи не взяли б ви, дядьку Йване, i нас до себе? - раптом виказу
Порфир свою давню мрiю. - Ми б робили вам усе: чи вогнище розвести, чи
сiтки вибирати... Навiть могли б i в засiдку... Правда ж, Гено?
Гена, зда ться, цього ще для себе не вирiшив, сидить у задумi, а дядько
Iван був, видно, порадуваний намiром небожа.
- А чого ж, це iдея, юнi помiчники були б нам якраз до речi.... Тiльки
треба тобi, голубе, - посуворiлим тоном звернувся вiн до Порфира, - спершу
матiр провiдати, бо ж вона там мiсця собi не знаходить... Син ©©,
гуляй-вiтер, знову в бiгах, на сина оголошено розшуки, по всiх мiлiцiях
оповiщено, якi вiн ма прикмети!..
Хлопцi аж поблiдли, так вони були приголомшенi цi ю новиною. Хто б
подумав, що сво ю втечею нароблять вони стiльки колотнечi! Всюди ©х
розшукують, ось аж до самого гирла тривога за них докотилась. Мабуть,
зараз вiзьме ©х дядько Iван обох за грiшнi загривки й поведе просто в
мiлiцiю, здасть, як належить, як вимага закон. Бо що ж йому ще
залиша ться з ними робити?
А вiн нiби вгадав ©хню стривоженiсть:
- Вiдпровадити б оце вас куди слiд. Бо чого ж бродяжити без пуття.
Навiть зобов'язаний - узяти й вiдправити, як це належить з бродягами
робити... Одначе нi, не стану поки що. Зрештою, в тебе, - вiн звертавсь
найперш до Порфира, - своя голова на плечах. У такому вiцi, як ти, я вже
безкозирку носив, пояс з моряцькою бляхою i, звичайно, обов'язки сво© знав
будь здоров. А формою як дорожив! Адже в нiй теж - честь моряка... Коли
вiтер, бувало, схопиться, зубами стрiчки тримаю, щоб улюблену мою
безкозирку бродяжницьким вiтром не здуло... Ось так воно, хлопцi.
Браконь рiв брати за жабри - це, звiсно, дiло, i воно, сподiваюсь, вiд
тебе, Порфире, не втече, ти ©м ще даси пити, але затямте собi обидва:
найбiльша перемога - це та, яку здобува ш над самим собою... Дозволите
йти?
При цьому дядько Iван пiдхопив сiтку, напхану булками та батонами, й
рушив до берега, бо iнспекторський катер, яким йому ©хати, уже наближався
навстрiч, - з крутим вiражем, з вiтерцем пiдлiтав до причалу.
XXIX
Наметове мiсто, вибудуване ранiш уявою Порфира Кульбаки, нарештi стало
реальнiстю. На високому пагорбi над Днiпром кинула якiр ©хня "Бригантина",
далеко виднiючись сво©ми бiлими та червоними шатрами. I вогнище
палахкотить увечерi якраз на тому мiсцi, що його визначила Марися Павлiвна
пiд час оглядин, - на самiм пагорбi, на виднотi палахкотить, як дозор
бекетний. Вечори теплi, синi, зорянi, десь далеко чути гуркiт комбайна, а
бiля вогнища тихо, школярчата, зача©вшись, слухають мову чиюсь, що лл ться
плавно та супокiйне, i в злагодi з нею невтомно сiче й сiче десь у темрявi
трав'яний музикант, цвiркунець чи коник, настро©вши свою скрипку так, щоб
смичка не випускати вже цiле лiто.
Чого тiльки не почу ш у цi синi вечори бiля багаття! I розповiдь
знатного чабана про життя колишн , сiросвитн , що його тепер хiба що в
театрi й побачиш; орнiтолог iз заповiдника розповiсть, скiльки перепiлок
збива ться в цих степах восени, де вони, перш нiж вiдлетiти за море,
скидають iз себе зайвий жир, щоб стати легшими, ждуть прильоту стрепетiв,
бо саме стрепет гурту перепелиний табун i веде його потiм у полiт, - хоч
i в негоду, хоч навiть i крiзь кромiшню тьму.
А деякi найдрiбнiшi пташата, виявля ться, перелiтають море,
влаштувавшись верхи на журавлях...
- Майже так, як ви на сво©х вчителях, - пожартувала Марися Павлiвна.
Морський капiтан iз шефiв розповiсть про джунглi В' тнаму, про те, який