багатьох сво©м смiхом.
- Правильно, що артист несе через сцену свiтло розуму й почуттiв. А
свiтло завжди наслiдком горiння. Навiть у трагедi©, коли артист уда , як
згора пристрасний герой, сi ться крiзь пiтьму умовностi свiт жорстоко©
правди. Артист, i ридаючи, i смiючись на сценi, навiть удаючи блазня,
розкрива душу людини, що прикрасою всiх прикрас на землi. Серце артиста
завжди прагне до краси, до волi... I тодi, коли вiн смi ться, а душа його
рида , i тодi, коли вiн чита урочистi оди, а гiркотою наповнене серце
щемить... Артист може зносити i приниження, i образи. Вiд нього вимагають
смiху i слiз... Прошу пробачення... Так дума i почува артист-плебей...
З очей Михайла Семеновича бризнула сльоза i впала в келих, який вiн
пiднiс до сво©х уст.
Раптово обiзвався Муравйов-Апостол.
- Пiдношу келих i закликаю до звiльнення артиста вiд крiпацтва! Кладу
на це святе дiло золоту табакерку, що одержав разом з нагородами у
Вiтчизнянiй вiйнi.
В залi на мить запанувала тиша, лише покотився дзенькiт келихiв. Iван
Петрович нахилився до артиста. Капнiст звiвся, промовив:
- Ваш учинок, Матвiю Iвановичу, гiдний похвали i пiдтримки.
37
Збори масонсько© ложi "Любов до iстини" вiдбувалися в Писарiвцi -
ма тку Новикових. Тут зустрiвся Котляревський з давнiм сво©м знайомим
Василем Лукашевичем, якого знав як органiзатора козацького полку в
Переяславському повiтi. Вiн був активним членом товариства "вiльних
каменярiв". Прибули на збори С. Ф. Левенець, Л. М. Дяков та iншi масони.
Управитель масонсько© ложi Новиков пiдготував до зборiв- уривки
бiблiйних текстiв, якi могла бути використанi для поширення
протестантських настро©в.
У затемненiй завiсами кiмнатi на столi, застеленому чорним покривалом,
мерехтiв синiй вогник лампадки, кидаючи млявi одблиски на присутнiх, що
сидiли, вдягненi в традицiйнi для "вiльних каменярiв" мантi©. На столi
лежала бiблiя. Все це надавало пiдкреслено© та мничостi.
Спершу Новиков повiдомив, що уряд посилено переслiду зiбрання
масонських лож. На це Лукашевич, з властивим для нього гумором, зауважив
словами "Ене©ди", поглянувши на Котляревського:
Коли кого мiх наляка ,
То послi торба спать не дасть.
Iван Петрович нiчого не вiдповiв. Вiн уже тримав у руках бiблiю i,
виконуючи обов'язки "витi© каменярiв", почав зачитувати помiченi в нiй
Новиковим мiсця.
Помiрно, виразно i урочисто лилися слова "витi©":
- "А хто зробить шкоду ближньому сво му, тому треба зробити те саме, що
вiн учинив. Перелом за перелом, око за око..."
Пауза... Роздуми...
- "Не вливають вина нового в мiхи старi; а то прорвуться мiхи, i вино
повитiка , i мiхи пропадуть". Пауза... Меркне вогник лампадки.
- "На рiках вавiлонських, там сидiли ми i плакали, згадуючи про
Сiон..." Пауза... Тихий шепiт...
- "Ти вiддав нас на погорду сусiдам нашим, на посмiховисько й наругу
тим, хто живе навколо нас. Зробив нас притчею в народiв, предметом
покивання головою для чужинцiв..."
Пауза...
Блимнув, затрiщав вогник лампадки...
- "Ви сiль землi. Якщо ж сiль втратить силу, то чим зробиш ©© солоною?
Вона не потрiбна нi на що, ©© тiльки викинути геть на попрання людям".
Пауза... Роздуми...
- "Усьому свiй час, i кожна рiч ма пору пiд небом".
Далi зачитувалися бiблiйнi епiзоди з життя Соломона, Давида, Саула.
Iзра©льтяни обирають царем Саула, який ку iз золота престол i множить
бiднiсть, безчестя в кра©нi.
- Древня мудрiсть завжди оновлю ться, - пояснював Новиков. - Ми понесем
древню мудрiсть, наповнюючи ©© новими iдеалами.
Роздуми обривалися тихими речами. Блимав млявий вогник лампадки.
- Ми не тiльки "вiльнi каменярi", а й грабарi, що прокладають шляхи
через небезпечну трясовину, - вiв далi Новиков. - Наша масонська ложа
повинна мати вплив у всiх галузях життя. Зараз розвива ться торгiвля,
зароджу ться промисловiсть. Знайшлися i в нашiй кра©нi мастаки, що
побудували пароплав. Ста до ладу парова машина, яка несе змiни в
господарському життi. Тепер на дерев'яному ралi крiпака далеко не по©деш.
А вiдкриття нових портiв вимага пшеницi.
- То давайте нашi шляхи освiтлювати не цими лампа-дочками масонськими,
а смолоскипами, - зауважив Iван Петрович, закрив оздоблену кованим срiблом
бiблiю, вiд чого захитався вогненний язичок у лампадцi, вiдриваючись вiд
гнота. Ще мить - i вiн погас.
Стривоженi масони замовкли. Обiзвався Котляревський:
- Витi© належить говорити i в пiтьмi... Жодна пiтьма не згасить свiтла
совiстi. Адже найтемнiше бува перед свiтанком, - з цими словами розчинив
вiкно.
Вiйнуло свiже повiтря, i в кiмнату влетiла пташка. Вiд несподiванки
масони загомонiли. Пташка попурхала i сiла на бiблiю.
- Це символiчно, - обiзвався Новиков. - Пташка символiзу чистоту
людських душ. Провидiння пiдказу нам ширити братерство.
- Нема нiчого несподiваного в тому, що до нас завiтала пташка.
Очевидно, яструб ©© загнав сюди, - зауважив Котляревський.
- Коли так, то це ще знаменнiше. Пташка знайшла спасiння вiд яструба...
- А бува так, що пташки гуртом i яструба поскубуть та попатрають.
Розмови набували практичного змiсту, масони скидали з себе дивовижнi
мантi© i сiдали в тiснiше коло.
Закриваючи збори масонсько© ложi, Новиков говорив:
- Через наше братерство переможе дух iстини...
- А в яку клiтку доведеться потрапити тому духу iстини?
- Ви, Iване Петровичу, невиправний гуморист.
- Я хочу конкретно уявити той дух iстини, - продовжував сперечатися
Котляревський.
- Поняття це визначить iсторiя...
- Всяка бува iсторiя i рiзнi iсторики. Бiблiю теж можна по-рiзному
пояснювати або й заперечувати.
- А що ви наважитесь заперечити, що вам не подоба ться в нiй?
- Не подоба ться, що бог створив людину по сво©й подобi. Менi зда ться,
що без цi © подоби людина була б смiливiшою, веселiшою i не так би
лякалася пекла...
Пiсля зборiв "вiльних каменярiв" Новиков, Муравйов-Апостол, Лукашевич,
Котляревський мали ще окрему бесiду.
Потiм вiн завiтав до Щепкiна, розповiв йому про масонське зiбрання.
38
На другий день Щепкiн запросив Iвана Петровича пiти разом на ярмарок.
Спустилися з гори Панянки на просторий майдан, що слався аж до Ворскли.
Тут юрмилася сила-силенна люду. Галас сплiтався з ревiнням волiв та корiв,
свинячим кувiканням, меканням овець. Навiть монастирський басовий дзвiн не
мiг заглушити ярмаркового гамору.
Здавалося, що пiд монастирською горою розпласталася багатобарвна велика
жива iстота. Вона ворушилася, повзла i пила з Ворскли воду. Повiтря нiби
колихалося сизими хвилями.
Друзi поринули в натовпi. Михайло Семенович торгувався, купуючи в'язку
таранi з чумацького воза, викликав чумакiв на розмови, змушував ©х i
лаятись, i жартувати. А купивши тараню, сказав Iвану Петровичу:
- Мене цiкавлять розмови, рухи, пози, звички простих людей, вираз
обличчя у гнiвi i в гуморi. Народ - великий артист. Все справдi артистичне
кри ться в народi. Це - найкраща школа. Якщо ранiше вимагали вiд артиста
урочистих жестiв та iнтонацiй, то життя висува новi вимоги артистичностi.
В центрi ярмаркового майдану тяглися ряди виробiв ткацьких, кравецьких,
чинбарських, лимарських, шевських, теслярських, ковальських. Тут були
пiдупалi цеховики, якi не витримували конкуренцi© зi спритними
промисловцями. Тому цехмiстри з довгими палицями в руках та ратмани ходили
без колишнього гонору й губилися серед синьожупанного мiщанства.
Зате спритно в натовпi нишпорили всiлякi жевжики, хихикали веселi
молодицi та пустомелi.
З явився виборний iз заворсклянського села, пов'язаний рушником, а з
ним, теж пов'язаний хусткою, пан возний. Обидва напiдпитку. Загомонiли
мiщани:
- То наш пан возний заручився... Завзятий юриста, з живого i з мертвого
здере.
- Та й посватав дiвчину - вродливу сироту чесного роду...
Виборний з возним зупинилися бiля курських богомазiв, щоб купити
вiнчальнi iкони. Продавець багато говорив, вихваляючи свiй крам.
- Чи ти свого язика, чи iкони прода ш? - поспитав його виборний.
Поруч вигукував продавець квасу. До нього пiдiйшов чумак з мазницею.
Дивився-дивився на продавця, а далi запитав у виборного:
- Скажiть, добродiю, що то вiн вигуку : "ржяной квас"?
- То таке питво, що вiд нього людина заiрже. Тому й "iржяной квас"
назива ться. Обiзвався i возний:
- Сiреч... Те -то як його, напiй прохладительний i весьма-очень iскусно
здiланий. Даже наша весьма пристойна диякониха вельми несорозмiрним глеком
п' для прохлажденiя обiльно© утроби.
- Нам таке питво не годиться. Краще б таке, щоб не iржати конем, а
заревти волом. А де тут дьоготь продають?
- Дьогтю пита ш? Ха-ха-ха, - брався за боки виборний. - Тут тiльки
витрiшки продаються.
- То торгуйте ними на здоров'я, - зауважив чумак i поцiс далi свою
мазницю.
Щепкiн iз захопленням спостерiгав, прислухався до розмов.
- Пiдемо подивимося на лицедiйство, - возний потяг виборного на кiнець
майдану.
Щепкiн з Iваном Петровичем пiшли слiдом. Натрапили на рiзнi розваги,
iгрища. Спiвали бурсаки, танцювали цигани, водячи загнузданого ведмедя.
Увагу привернув мандрiвний жебрацький хор, в якому спiвали чоловiки,
жiнки, пiдлiтки, виконуючи псалми та народнi пiснi. Хор обступили колом
люди. Михайло Семенович уважно прислухався.
- Чудовi голоси, - кинув вiн Iвану Петровичу, який зосереджено
вловлював звуки сильного жiночого голосу, вiдчуваючи в ньому нiби щось
знайоме. Та не мiг збагнути, де чув подiбний голос, i вирiшив: "У кожному
тужливому жiночому голосi чути щось рiдне для багатьох".
Простуючи далi, Михайло Семенович говорив:
- Тут народжу ться мистецтво. Треба пiдняти завiсу, за якою проходить у
всiй рiзнобарвностi життя народу, що вмi чудово спiвати, вразливо i
гостро смiятися, пристрасно любити, глибоко сумувати. Нам треба замiнити
на сценi i сентиментальну слiзливiсть i абстрактну людину звичайними,
щирими почуттями.
- Цiлком подiляю вашi думки...
- Сподiваюся, що сво ю "Наталкою Полтавкою" ви вiдкри те дверi в
широкий свiт. У вашiй п' сi я обов'язково виконуватиму роль, яку ви
запропону те.
- Iнакше я не мислю! Хочу, щоб цю роль виконували ви не як крiпак
графiв Волкенштейнiв, а як вiльний актор. Двi подi© мають вiдбутися в
нашому мiстi - вистава ново© п' си i ваше звiльнення.
Повернувшись додому, Iван Петрович думав про жебрацький хор. Виходив на
ганок, вдивлявся в закутаний темiнню ярмарковий майдан. Там бiля
циганського шатра мерехтiло вогнище. Звiдти легким подувом розносилось
наснажене кiнським потом повiтря, чувся циганський лемент, крiзь який
прорвався голос жiночо© пiснi. Вона лебединим риданням покотилась, б'ючись
об придорожнi явори, але швидко обiрвалася, нiби пiрнула в темну безодню,
викликавши нову тривогу й роздуми.
"Пiти пошукати цю спiвачку, - промайнула думка, - але куди йти серед
ночi?"
39
Пiсля ярмаркового концерту стомленi жебраки розташувалися на ночiвлю
поруч з циганським табором пiд старезним дубом, що могутньо розкидав край
шляху сво© вiти.
Кутаючись у лахмiття, вiдпочивали жебраки. Тiльки ©х бородатий вожак,
нiби бiблiйний пророк, з костуром у руцi обходив навколо, прислухався.
Вiддалiк линули металевi ридання монастирського дзвону. Нерухомо сидiла
жебрачка, i ©© думки снували химернi тканини пiд шелест дубового листя.
Мимохiть криком стривожено© душi вирвалася з ©© уст мелодiя "Вiють вiтри,
вiють буйнi", розляглася просторами.
Жебрацький ватажок принишк, знав, що спiвачка часто спiва цю пiсню,
вишиваючи рушничок - червонi кетяги калини i чорнi листочки вiночка. Виши
рушничок, комусь подару , а потiм знову вишива iнший тим самим узором.
Коли хто розпиту , для кого вишива , то мовчить - тiльки зiтхне.
Уже кутала вечiрня темiнь надворсклянськi долини. Жебрачка тiшила свiй
погляд вечiрньою зорею, що меркла, ставала лазуровою. Разом з нею меркли
потомленi очi жебрачки - вона засипала, поринаючи в та мничi видiння.
Ось перед нею, нiби а туману, проступив кущ калини. Легким метеликом
лине назустрiч червоним гронам. Лама вiти, сплiта вiночок, несе до
Днiпра, хоче накинути на голову тому, що сидить пiд дубом. Простяга руку,
але не може дiстати до нього. Ось-ось ма покласти вiночок на його
задумливе чоло, а воно далi вiдплива за хвилею. Знову пiдбiга ... Вже
близько, можна обняти. Та тiльки простягне руки - вiн далi... Ось нiби чу
його голос... Такий теплий, нiжний. Серце тремтить у чеканнi. А потiм все
обволiка ться туманом i тiло пронизу холод.
- Не тiкай! - гука i прокида ться.
Серце, як та чайка, трiпоче крилами, пливе по лазурових переливах,
шукаючи гнiздечка. Хочеться, щоб повернувся жаданий сон, ще принiс
тривогу...
А ледь-ледь засiрiв ранок, вожак звелiв пiдiйматися i лагодитися в
дорогу, розповiдаючи про нiчну пригоду:
- Приходив уночi до циганського табору якийсь дивний чоловiк... Питав
ту, що спiва . Циган вiдрядив його, домовившись вранцi про це
поговорити... То, мабуть, пашпорти мають перевiряти. Треба поспiшати в
дорогу! Тiкаймо швидше, щоб позбутися напастi.
Жебраки хутко вийшли за Зiнькiвський шлях, вирушили до Диканьки.
Червiньковими килимами стелилися придорожнi га©. Iшла жебрачка
назустрiч недолi, несла в смутком повитих очах iскри зрадливих надiй. До
©© обвiтрених нiг схилялися прибитi пилом головки зiв'ялого ромену.
Iшла горем бита жiнка i несла скорботу в невiдомi свiти. Несла таку
пекучу тугу, яку носили невiльницi, коли перед ними стелилися несходимi
шляхи до турецьких гаремiв.
Здавалося, що то не тумани залягали край шляху по долинi, а
непроглядний сивий смуток. Нiби пливла в ньому лебединим плеском
жiнка-полтавка.
Колихалося перед очима легке павутиння i тануло разом з хмарами у
вiтровiйному безмежжi.
Попереду жебрацько© ватаги важкою ходою брiв у дорожнiй пилюзi з
костуром у руцi старий ватажок. Вiтер розчiсував його сиву бороду i
замiтав жебрацькi слiди.
40
Нелегко було переборювати всi непередбаченi перепони, щоб викупити
Щепкiна. При кожнiй нагодi Iван Петрович натякав друзям про необхiднiсть
прискорити звiльнення актора. Довелося зрештою переконати гуманного князя
Р пнiна. До того ж Сергiй Волконський, вiдгукнувшись на прохання
Муравйова-Апостола, звернувся до брата i обiцяв взяти участь у благороднiй
справi. Але багато ще не вистачало до десяти тисяч, якi треба було
сплатити за Щепкiна. Р пнiн внiс найзначнiшу суму i оформив купiвлю на
сво iм'я. Це було в кiнцi 1818 року, коли Котляревський уже закiнчував
п' су.
Незабаром до Р пнiна з'явився керiвник трупи Штейн, подав контракт,
пiдписаний ним ще з Волкенштейнами на Щепкiна, i просив переписати його з
внесенням iменi нового власника.
- Моя совiсть не дозволя пiдписувати подiбнi контракти, - вiдповiв
князь.
- Свiтлий князю, - благав Штейн, - я маю з трупою пере©хати в iнше
мiсто. Але без контракту не можу повезти з собою Щепкiна.
- То й добре. Залишайтеся з трупою на кiлька рокiв у Полтавi. А потiм я
дам вiдпускну Щепкiну, i вiн повернеться з нашо© губернi© вiльним актором.
До того ж часу я прошу поводитись з ним, як з людиною нiкому не пiдлеглою,
крiм мене. Що ж до перебування вашо© трупи в Полтавi, то можу запевнити -
в мiстi вистачить роботи. Тут iнтерес до театру поширю ться з розвитком
торгiвлi, ремiсництва. Тепер не та Полтава, що була двадцять лiт тому.
Великодушнiсть князя приголомшила Штейна. Тепер вiн не мiг свавiльно
ставитись до актора. Бiльше того, - сам Штейн потрапив у залежнiсть вiд
Щепкiна, без участi якого в трупi не мiг вiн мати належного успiху.
Найбiльше радiв з цi © подi© Котляревський, готуючись дати виставу
"Наталки Полтавки" з участю Щепкiна.
I ось у новому примiщеннi полтавського театру вiдбулася прем' ра
"Наталки Полтавки". Крiм мiсцево© знатi, театр заповнили купцi, ремiсники,
рiзночинська iнтелiгенцiя. В губернаторськiй ложi сидiв Р пнiн з княгинею
i одинадцятирiчною княжною Варварою. Брат Сергiй Волконський, що при©хав у
гостi, теж був тут разом з нареченою - юною красунею Ра вською. В iншiй
ложi сидiв любитель театру вiдомий вельможа Дмитро Прокопович Трощинський
з сво©м родичем Василем Панасовичем Гоголем та його десятирiчним сином
Миколою Гоголем - учнем полтавського повiтового училища.
В театр запросили сво©х друзiв Новиков i Муравйов-Апостол. На хорах
купчилися простолюди...
Пiднялася завiса... Зi сцени повiяло поезi ю рiдно© Надворсклянщини,
Укра©ни. Глядачi з сердечним завмиранням побачили простi кра види. Не
палаци, не церкви постали перед очима, а сiльська похила хата, повита
вишневим садком. З не© вдiйшла Наталка, несучи вiдра на коромислi. Пряму
до криницi, ставить вiдра... Замислилась... Полилася пiсня "Вiють вiтри,
вiють буйнi, аж дерева гнуться". По голосу глядачi пiзнають Таню
Преженковську. Але тут вона не така, як в iнших п' сах. Сама роль
пiдказувала ©й iнше виконання.
Постають новi й новi сцени. Виклика смiх кумедний возний
Тетерваковський сво ю калiченою мовою. Не один з присутнiх чиновникiв
пiзнав самого себе.
Розгорта ться на сценi зiткнення двох сил. З одного боку - честь,
гiднiсть, повага, щирiсть почуттiв, з другого - моральна обмеженiсть,
крючкотворство, формальне iснування людини.
Мiняються картини, вiдкриваються дверi хати Терпелихи - матерi Наталки.
Лл ться пiсня "Чого вода каламутна", i зда ться, що хвиля збива каламуть
у чистiй течi© Ворскли.
А от почулася пiсня "Дiд рудий, баба руда"... Публiка завмира .
З'явля ться в ролi Макогоненка улюблений актор Щепкiн. Вiн не вда ться до
штучних прийомiв комiзму. Все в ньому просте, звичайне, правдиве. Але
глядачi смiються. Смiх виклика разюча правда. Саме такими невгомонними,
розважливими, хитрими доводиться часто бачити сiльських виборних або
безжурних чумакiв.
А от вража сво ю широкою, як степове роздолля, вдачею бурлака Микола.
Такi й пiснi його, така й мова.
Луна зворушлива пiсня "Сонце низенько" - з'явля ться Наталчин коханий
Петро. Задушевно звучить розмова бiдних юнакiв Миколи i Петра, вони
розумiють один одного, стають побратимами. "Знаю я добре, як тяжко бути
сиротою i не мати мiстечка, де б голову приклонити", - звучать щирi слова
бурлаки.
Вiдданiсть, щирiсть, любов перемагають. Наталка пiсля тяжко© душевно©
драми досяга щастя.
Заключна картина, побудована драматургом за принципом сценiчного
ансамблю, виклика пiднесення.
Пада завiса. Глядачi просять автора вийти на сцену. З'явля ться
Котляревський, зустрiнутий бурею оплескiв. Генерал-губернатор запрошу
його в свою ложу. Сюди з'явля ться i Трощинський. Поздоровляють автора з
перемогою. Капнiст запрошу Котляревського i акторiв прибути до нього в
Обухiвку.
- А вiд Обухiвки не так далеко i мо© Кибинцi, - обiзвався Трощинський.
- Дамо виставу в мо му власному театрi...
Коли Iван Петрович вийшов з ложi генерал-губернатора, його оточили
артисти. Пiдiйшов, вiтаючи, Стеблiн-Камiнський, а з ним молодий
харкiвський лiтератор Орест Михайлович Сомов, який спiвробiтничав у
журналi "Украинский вестник". Вiн передав Котляревському вiтання вiд
харкiвських лiтераторiв, а вiд Гулака-Артемовського подарунок - примiрники
журналу з його байками.
Iван Петрович запросив друзiв до свого дому. Але тут обiзвався Щепкiн:
- Пропоную прогулянку на Ворсклу!
- На Ворсклу© На Ворсклу! - залунали вигуки. Тодi подав свiй голос i
Семен Битий, що весь час осторонь спостерiгав за Iваном Петровичем:
- Можу провести до рибальського куреня. Там добудемо i казана, i рибу!
- Це чудово! На Ворсклу! - гукнув Щепкiн i рушив на шлях, а за ним
iншi.
Стояла тиха мiсячна нiч. Гомiнкий гурт спускався по Панянцi до Ворскли.
Зупинилися коло берега, розпалили вогнище, принесли вiд рибалок казана i
риби. Щепкiн, сидячи поруч Семена, пiдкидав у вогнище цурпалки, ©х обох
обдавав дим.
- Це добре, - говорив Щепкiн, - коли б' в обличчя дим. Менi
пригаду ться мати в закуренiй димом хатi. Завжди вона була обдимленою, i я
©©, навiть заплющившись, упiзнавав по димному духу.
- А мене коли обда дим, то нiби виринають з нього задунайськi
побратими навколо козацького вогнища, - обiзвався Семен.
Мiсяць поволi котився на захiд, нахиляючись до Ворскли, а зорi снували
по землi шовковими нитками прозорi мережива. Природа зливалася в дину
гармонiю з людиною, торкалася ©© душi, вселяла почуття приязнi, дружби,
любовi.
Поруч Iвана Петровича сидiла Преженковська. Вона поклала руку на його
голову i грайливо перебирала чуб. Вiд цього ставало теплiше, душа
розкривалася для радощiв i скорботи. Здавалося, нiби прозорiшала вода в
пiтьмi ночi. Тодi хвилини наповнювалися дивною музикою. Уявлялась дорога
пiсня, яку так вправно виконувала артистка. З тi ю пiснею думки
переносились у пережите минуле. Поглянув на сусiдку. Зараз вона здавалася
йому чарiвною.
- В цьому Наталчиному вбраннi ви якась особлива. Я уявляю вас такою не
в сценiчнiй грi, а в життi.
- Для мене сцена i життя нерозмежованi.
- Хотiв би вас завжди бачити такою.
- У цьому вбраннi?
- Так, у цьому вбраннi i такою ж сердечною.
- Обiцяю бути такою.
- I завжди виступати на сценi в такому вбраннi?
- Обiцяю...
Преженковська потисла йому руку i поклала голову на плече. Iван
Петрович вiдчув, як тривожно забилося серце, а в думцi ро©лось питання:
"Це правда чи артистична гра, пустотлива розвага? Що може вмiстити в собi
серце людини?"
Раптом думки розвiялись срiбним дзвоном дiвочого смiху Нiби збагнувши
роздуми свого сусiда, Преженковська голосно засмiялася. Той смiх поглинув
музику тишi... Жаринки меркли на кострищi, вiтер оживляв ©х тихими
поцiлунками, а навколо розливалася над плесами зачарована темiнь...
Червоною загравою вже займався схiд, розсипав рожево-райдужнi перлини
по дрiбнiй росi.
До Iвана Петровича пiдiйшов Щепкiн, обняв його:
- Друже рiдний! У цiй гармонi© буття, в гармонi© неба i землi я пiзнаю
та мницю нашо© дружби... Хочеться обiйняти не тiльки тебе, а й наш народ,
що виплекав таку чарiвну пiсню. Хочеться обiйняти весь свiт, що породжу
красу почуттiв, якi линуть з вiкiв минулого i б'ються в невiдомi далi!
Вранiшнiй вiтерець пiдхопив слова, покотив радiсть тихою, пробудженою
хвилею.
41
Разом вони сприймали всю принаду i втому подорожi - ©хали з артистами в
Обухiвку на запрошення Василя Капнiста. Кожнi гони шляху несли друзям щось
невiдоме, вiдкривали новi картини. Серпневе сонце не пекло, а лащилося, i
люди подiляли мiж собою його тихi усмiшки.
Часом усмiшки гасли на устах, коли зустрiчалася валка понурих вiд
тяжко© подорожi чумакiв або потомлених крiпакiв, що пленталися, мов
очманiлi, повертаючись з панських ланiв. Зникала, усмiшка i з лиця
Щепкiна.
Будинок Капнiста в Обухiвцi не вiдзначався розкiшними прикрасами та
готичними вежами, як у ма тках iнших помiщикiв. Василь Васильович любив
простоту в побутi i поводженнi, незважаючи на сво становище i обрання
його в 1817 роцi губернським маршалом дворянства. Простоту сприймала душа
поета так, як писав у сво му вiршi "Обухiвка":
Приютный дом мой под соломой,
По мне, - ни низок, ни высок,
Для дружбы сть в нем уголок;
А к двери, знатным не знакомой,
Забыла лень прибить замок.
Горой от севера закрытый,
На злачном холме он стоит;
А Псел, пред ним змеей извитый,
Стремясь на мельницы, шумит.
Капнiст не давав бучних бенкетiв "на три губернi©", не тримав
придворного хору з крiпакiв, якi прославляли б пана перед гостями. В цьому
будинку нiколи не бував нi Аракче в, нi iншi високi чиновники. Зате у його
стiнах зрiли передовi погляди Олексiя Васильовича Капнiста, Миколи
Iвановича Лорера, тут охоче бував Пестель, брати Муравйови-Апостоли,
Сергiй Волконський, Михайло Новиков.
I тепер всi вони були присутнiми, коли в Обухiвцi гостювали
Котляревський та Щепкiн. В старосвiтськiй просторiй вiтальнi столи було
накрито килимами, заставлено стравами, срiбними келихами. На стiнi висiли
фамiльнi портрети.
Василь Васильович пояснював гостям:
- Це портрет мого дiда Петра Христофоровича Капнiсоса, героя грецького
повстання проти турецького гноблення. А це портрет мо © матерi - укра©нки
Софi© Андрi©вни. Ото й килими пам'яттю мо © матерi. Пiд сволоком цi ©
вiтальнi я прожив шiстдесят рокiв. Прошу гостей у цiй фамiльнiй вiтальнi
Капнiсосiв сiдати за стiл.
Господар запропонував наповнити вишнiвкою та слив'янкою келихи i
звернувся до гостей:
- Коли виставляли в полтавському театрi мою "Ябеду", я пообiцяв
запросити артистiв у Обухiвку, якщо вiдбудеться нова вистава ще з бiльшим
успiхом. Таке сталося. "Наталка Полтавка" перемогла всi iншi вистави в
полтавському театрi. Спасибi автору i акторам!
Вся обстановка схиляла присутнiх до простого поводження, до вiдвертостi
й дотепiв. За столом розмовляли про рiзнi новини. З подiями у полiтичному
життi був добре обiзнаний Пестель. Знаючи Василя Капнiста як противника
аракче вського режиму, Пестель смiливо розповiдав про нещодавн чугу©вське
повстання вiйськових поселенцiв.
- А в Шебелинцi селяни вчинили заколот, - говорив вiн, -
забарикадувалися возами колом у кiлька рядiв i вели бiй з каральними
вiйськами.
- Панове, - обiзвався Новиков, - яку з подiй цього, 1819 року майбутнiй
iсторик поставить на перший план - чугу©вське повстання чи виставу
"Наталки Полтавки"?
Цей дотеп примусив знiяковiти Котляревського. Щепкiн непомiтно потис
йому руку.
- Обидвi подi© вартi уваги, - вiдповiв Сергiй Мурав-йов-Апостол, - бо
обидвi вони повстаннями проти...
_- _Повстаннями проти всього, що скову думку, почуття, гальму наш
розвиток, - додав Новиков.
Пiсля обiду гостi розiйшлися на прогулянку. Котляревський i Щепкiн
спустилися на берег Псла. Сонце, сiдаючи над обрi м, розсипало промiння в
прозорiй хвилi, вигравало вiдблисками на чистому пiщаному днi. Лягав на
землю теплий вечiр. Плескiт води, сюрчання невгамовних коникiв у
прибережнiй травi зливалися в дивну мелодiю, яка пливла за хвилею у
вечоровi сутiнки. Земля пахла, мов розiгрiтий вiск, дихала сво ю
родючiстю.
В цей час Iван Петрович пожалкував, що не прибула в Обухiвку Таня
Преженковська, до яко© вiн звик пiд час репетицiй i вiдчував якусь теплу
приязнь.
"А може, бiльше щось?" - запитував себе в думках i вiдповiдав: "Нi...
- Правильно, що артист несе через сцену свiтло розуму й почуттiв. А
свiтло завжди наслiдком горiння. Навiть у трагедi©, коли артист уда , як
згора пристрасний герой, сi ться крiзь пiтьму умовностi свiт жорстоко©
правди. Артист, i ридаючи, i смiючись на сценi, навiть удаючи блазня,
розкрива душу людини, що прикрасою всiх прикрас на землi. Серце артиста
завжди прагне до краси, до волi... I тодi, коли вiн смi ться, а душа його
рида , i тодi, коли вiн чита урочистi оди, а гiркотою наповнене серце
щемить... Артист може зносити i приниження, i образи. Вiд нього вимагають
смiху i слiз... Прошу пробачення... Так дума i почува артист-плебей...
З очей Михайла Семеновича бризнула сльоза i впала в келих, який вiн
пiднiс до сво©х уст.
Раптово обiзвався Муравйов-Апостол.
- Пiдношу келих i закликаю до звiльнення артиста вiд крiпацтва! Кладу
на це святе дiло золоту табакерку, що одержав разом з нагородами у
Вiтчизнянiй вiйнi.
В залi на мить запанувала тиша, лише покотився дзенькiт келихiв. Iван
Петрович нахилився до артиста. Капнiст звiвся, промовив:
- Ваш учинок, Матвiю Iвановичу, гiдний похвали i пiдтримки.
37
Збори масонсько© ложi "Любов до iстини" вiдбувалися в Писарiвцi -
ма тку Новикових. Тут зустрiвся Котляревський з давнiм сво©м знайомим
Василем Лукашевичем, якого знав як органiзатора козацького полку в
Переяславському повiтi. Вiн був активним членом товариства "вiльних
каменярiв". Прибули на збори С. Ф. Левенець, Л. М. Дяков та iншi масони.
Управитель масонсько© ложi Новиков пiдготував до зборiв- уривки
бiблiйних текстiв, якi могла бути використанi для поширення
протестантських настро©в.
У затемненiй завiсами кiмнатi на столi, застеленому чорним покривалом,
мерехтiв синiй вогник лампадки, кидаючи млявi одблиски на присутнiх, що
сидiли, вдягненi в традицiйнi для "вiльних каменярiв" мантi©. На столi
лежала бiблiя. Все це надавало пiдкреслено© та мничостi.
Спершу Новиков повiдомив, що уряд посилено переслiду зiбрання
масонських лож. На це Лукашевич, з властивим для нього гумором, зауважив
словами "Ене©ди", поглянувши на Котляревського:
Коли кого мiх наляка ,
То послi торба спать не дасть.
Iван Петрович нiчого не вiдповiв. Вiн уже тримав у руках бiблiю i,
виконуючи обов'язки "витi© каменярiв", почав зачитувати помiченi в нiй
Новиковим мiсця.
Помiрно, виразно i урочисто лилися слова "витi©":
- "А хто зробить шкоду ближньому сво му, тому треба зробити те саме, що
вiн учинив. Перелом за перелом, око за око..."
Пауза... Роздуми...
- "Не вливають вина нового в мiхи старi; а то прорвуться мiхи, i вино
повитiка , i мiхи пропадуть". Пауза... Меркне вогник лампадки.
- "На рiках вавiлонських, там сидiли ми i плакали, згадуючи про
Сiон..." Пауза... Тихий шепiт...
- "Ти вiддав нас на погорду сусiдам нашим, на посмiховисько й наругу
тим, хто живе навколо нас. Зробив нас притчею в народiв, предметом
покивання головою для чужинцiв..."
Пауза...
Блимнув, затрiщав вогник лампадки...
- "Ви сiль землi. Якщо ж сiль втратить силу, то чим зробиш ©© солоною?
Вона не потрiбна нi на що, ©© тiльки викинути геть на попрання людям".
Пауза... Роздуми...
- "Усьому свiй час, i кожна рiч ма пору пiд небом".
Далi зачитувалися бiблiйнi епiзоди з життя Соломона, Давида, Саула.
Iзра©льтяни обирають царем Саула, який ку iз золота престол i множить
бiднiсть, безчестя в кра©нi.
- Древня мудрiсть завжди оновлю ться, - пояснював Новиков. - Ми понесем
древню мудрiсть, наповнюючи ©© новими iдеалами.
Роздуми обривалися тихими речами. Блимав млявий вогник лампадки.
- Ми не тiльки "вiльнi каменярi", а й грабарi, що прокладають шляхи
через небезпечну трясовину, - вiв далi Новиков. - Наша масонська ложа
повинна мати вплив у всiх галузях життя. Зараз розвива ться торгiвля,
зароджу ться промисловiсть. Знайшлися i в нашiй кра©нi мастаки, що
побудували пароплав. Ста до ладу парова машина, яка несе змiни в
господарському життi. Тепер на дерев'яному ралi крiпака далеко не по©деш.
А вiдкриття нових портiв вимага пшеницi.
- То давайте нашi шляхи освiтлювати не цими лампа-дочками масонськими,
а смолоскипами, - зауважив Iван Петрович, закрив оздоблену кованим срiблом
бiблiю, вiд чого захитався вогненний язичок у лампадцi, вiдриваючись вiд
гнота. Ще мить - i вiн погас.
Стривоженi масони замовкли. Обiзвався Котляревський:
- Витi© належить говорити i в пiтьмi... Жодна пiтьма не згасить свiтла
совiстi. Адже найтемнiше бува перед свiтанком, - з цими словами розчинив
вiкно.
Вiйнуло свiже повiтря, i в кiмнату влетiла пташка. Вiд несподiванки
масони загомонiли. Пташка попурхала i сiла на бiблiю.
- Це символiчно, - обiзвався Новиков. - Пташка символiзу чистоту
людських душ. Провидiння пiдказу нам ширити братерство.
- Нема нiчого несподiваного в тому, що до нас завiтала пташка.
Очевидно, яструб ©© загнав сюди, - зауважив Котляревський.
- Коли так, то це ще знаменнiше. Пташка знайшла спасiння вiд яструба...
- А бува так, що пташки гуртом i яструба поскубуть та попатрають.
Розмови набували практичного змiсту, масони скидали з себе дивовижнi
мантi© i сiдали в тiснiше коло.
Закриваючи збори масонсько© ложi, Новиков говорив:
- Через наше братерство переможе дух iстини...
- А в яку клiтку доведеться потрапити тому духу iстини?
- Ви, Iване Петровичу, невиправний гуморист.
- Я хочу конкретно уявити той дух iстини, - продовжував сперечатися
Котляревський.
- Поняття це визначить iсторiя...
- Всяка бува iсторiя i рiзнi iсторики. Бiблiю теж можна по-рiзному
пояснювати або й заперечувати.
- А що ви наважитесь заперечити, що вам не подоба ться в нiй?
- Не подоба ться, що бог створив людину по сво©й подобi. Менi зда ться,
що без цi © подоби людина була б смiливiшою, веселiшою i не так би
лякалася пекла...
Пiсля зборiв "вiльних каменярiв" Новиков, Муравйов-Апостол, Лукашевич,
Котляревський мали ще окрему бесiду.
Потiм вiн завiтав до Щепкiна, розповiв йому про масонське зiбрання.
38
На другий день Щепкiн запросив Iвана Петровича пiти разом на ярмарок.
Спустилися з гори Панянки на просторий майдан, що слався аж до Ворскли.
Тут юрмилася сила-силенна люду. Галас сплiтався з ревiнням волiв та корiв,
свинячим кувiканням, меканням овець. Навiть монастирський басовий дзвiн не
мiг заглушити ярмаркового гамору.
Здавалося, що пiд монастирською горою розпласталася багатобарвна велика
жива iстота. Вона ворушилася, повзла i пила з Ворскли воду. Повiтря нiби
колихалося сизими хвилями.
Друзi поринули в натовпi. Михайло Семенович торгувався, купуючи в'язку
таранi з чумацького воза, викликав чумакiв на розмови, змушував ©х i
лаятись, i жартувати. А купивши тараню, сказав Iвану Петровичу:
- Мене цiкавлять розмови, рухи, пози, звички простих людей, вираз
обличчя у гнiвi i в гуморi. Народ - великий артист. Все справдi артистичне
кри ться в народi. Це - найкраща школа. Якщо ранiше вимагали вiд артиста
урочистих жестiв та iнтонацiй, то життя висува новi вимоги артистичностi.
В центрi ярмаркового майдану тяглися ряди виробiв ткацьких, кравецьких,
чинбарських, лимарських, шевських, теслярських, ковальських. Тут були
пiдупалi цеховики, якi не витримували конкуренцi© зi спритними
промисловцями. Тому цехмiстри з довгими палицями в руках та ратмани ходили
без колишнього гонору й губилися серед синьожупанного мiщанства.
Зате спритно в натовпi нишпорили всiлякi жевжики, хихикали веселi
молодицi та пустомелi.
З явився виборний iз заворсклянського села, пов'язаний рушником, а з
ним, теж пов'язаний хусткою, пан возний. Обидва напiдпитку. Загомонiли
мiщани:
- То наш пан возний заручився... Завзятий юриста, з живого i з мертвого
здере.
- Та й посватав дiвчину - вродливу сироту чесного роду...
Виборний з возним зупинилися бiля курських богомазiв, щоб купити
вiнчальнi iкони. Продавець багато говорив, вихваляючи свiй крам.
- Чи ти свого язика, чи iкони прода ш? - поспитав його виборний.
Поруч вигукував продавець квасу. До нього пiдiйшов чумак з мазницею.
Дивився-дивився на продавця, а далi запитав у виборного:
- Скажiть, добродiю, що то вiн вигуку : "ржяной квас"?
- То таке питво, що вiд нього людина заiрже. Тому й "iржяной квас"
назива ться. Обiзвався i возний:
- Сiреч... Те -то як його, напiй прохладительний i весьма-очень iскусно
здiланий. Даже наша весьма пристойна диякониха вельми несорозмiрним глеком
п' для прохлажденiя обiльно© утроби.
- Нам таке питво не годиться. Краще б таке, щоб не iржати конем, а
заревти волом. А де тут дьоготь продають?
- Дьогтю пита ш? Ха-ха-ха, - брався за боки виборний. - Тут тiльки
витрiшки продаються.
- То торгуйте ними на здоров'я, - зауважив чумак i поцiс далi свою
мазницю.
Щепкiн iз захопленням спостерiгав, прислухався до розмов.
- Пiдемо подивимося на лицедiйство, - возний потяг виборного на кiнець
майдану.
Щепкiн з Iваном Петровичем пiшли слiдом. Натрапили на рiзнi розваги,
iгрища. Спiвали бурсаки, танцювали цигани, водячи загнузданого ведмедя.
Увагу привернув мандрiвний жебрацький хор, в якому спiвали чоловiки,
жiнки, пiдлiтки, виконуючи псалми та народнi пiснi. Хор обступили колом
люди. Михайло Семенович уважно прислухався.
- Чудовi голоси, - кинув вiн Iвану Петровичу, який зосереджено
вловлював звуки сильного жiночого голосу, вiдчуваючи в ньому нiби щось
знайоме. Та не мiг збагнути, де чув подiбний голос, i вирiшив: "У кожному
тужливому жiночому голосi чути щось рiдне для багатьох".
Простуючи далi, Михайло Семенович говорив:
- Тут народжу ться мистецтво. Треба пiдняти завiсу, за якою проходить у
всiй рiзнобарвностi життя народу, що вмi чудово спiвати, вразливо i
гостро смiятися, пристрасно любити, глибоко сумувати. Нам треба замiнити
на сценi i сентиментальну слiзливiсть i абстрактну людину звичайними,
щирими почуттями.
- Цiлком подiляю вашi думки...
- Сподiваюся, що сво ю "Наталкою Полтавкою" ви вiдкри те дверi в
широкий свiт. У вашiй п' сi я обов'язково виконуватиму роль, яку ви
запропону те.
- Iнакше я не мислю! Хочу, щоб цю роль виконували ви не як крiпак
графiв Волкенштейнiв, а як вiльний актор. Двi подi© мають вiдбутися в
нашому мiстi - вистава ново© п' си i ваше звiльнення.
Повернувшись додому, Iван Петрович думав про жебрацький хор. Виходив на
ганок, вдивлявся в закутаний темiнню ярмарковий майдан. Там бiля
циганського шатра мерехтiло вогнище. Звiдти легким подувом розносилось
наснажене кiнським потом повiтря, чувся циганський лемент, крiзь який
прорвався голос жiночо© пiснi. Вона лебединим риданням покотилась, б'ючись
об придорожнi явори, але швидко обiрвалася, нiби пiрнула в темну безодню,
викликавши нову тривогу й роздуми.
"Пiти пошукати цю спiвачку, - промайнула думка, - але куди йти серед
ночi?"
39
Пiсля ярмаркового концерту стомленi жебраки розташувалися на ночiвлю
поруч з циганським табором пiд старезним дубом, що могутньо розкидав край
шляху сво© вiти.
Кутаючись у лахмiття, вiдпочивали жебраки. Тiльки ©х бородатий вожак,
нiби бiблiйний пророк, з костуром у руцi обходив навколо, прислухався.
Вiддалiк линули металевi ридання монастирського дзвону. Нерухомо сидiла
жебрачка, i ©© думки снували химернi тканини пiд шелест дубового листя.
Мимохiть криком стривожено© душi вирвалася з ©© уст мелодiя "Вiють вiтри,
вiють буйнi", розляглася просторами.
Жебрацький ватажок принишк, знав, що спiвачка часто спiва цю пiсню,
вишиваючи рушничок - червонi кетяги калини i чорнi листочки вiночка. Виши
рушничок, комусь подару , а потiм знову вишива iнший тим самим узором.
Коли хто розпиту , для кого вишива , то мовчить - тiльки зiтхне.
Уже кутала вечiрня темiнь надворсклянськi долини. Жебрачка тiшила свiй
погляд вечiрньою зорею, що меркла, ставала лазуровою. Разом з нею меркли
потомленi очi жебрачки - вона засипала, поринаючи в та мничi видiння.
Ось перед нею, нiби а туману, проступив кущ калини. Легким метеликом
лине назустрiч червоним гронам. Лама вiти, сплiта вiночок, несе до
Днiпра, хоче накинути на голову тому, що сидить пiд дубом. Простяга руку,
але не може дiстати до нього. Ось-ось ма покласти вiночок на його
задумливе чоло, а воно далi вiдплива за хвилею. Знову пiдбiга ... Вже
близько, можна обняти. Та тiльки простягне руки - вiн далi... Ось нiби чу
його голос... Такий теплий, нiжний. Серце тремтить у чеканнi. А потiм все
обволiка ться туманом i тiло пронизу холод.
- Не тiкай! - гука i прокида ться.
Серце, як та чайка, трiпоче крилами, пливе по лазурових переливах,
шукаючи гнiздечка. Хочеться, щоб повернувся жаданий сон, ще принiс
тривогу...
А ледь-ледь засiрiв ранок, вожак звелiв пiдiйматися i лагодитися в
дорогу, розповiдаючи про нiчну пригоду:
- Приходив уночi до циганського табору якийсь дивний чоловiк... Питав
ту, що спiва . Циган вiдрядив його, домовившись вранцi про це
поговорити... То, мабуть, пашпорти мають перевiряти. Треба поспiшати в
дорогу! Тiкаймо швидше, щоб позбутися напастi.
Жебраки хутко вийшли за Зiнькiвський шлях, вирушили до Диканьки.
Червiньковими килимами стелилися придорожнi га©. Iшла жебрачка
назустрiч недолi, несла в смутком повитих очах iскри зрадливих надiй. До
©© обвiтрених нiг схилялися прибитi пилом головки зiв'ялого ромену.
Iшла горем бита жiнка i несла скорботу в невiдомi свiти. Несла таку
пекучу тугу, яку носили невiльницi, коли перед ними стелилися несходимi
шляхи до турецьких гаремiв.
Здавалося, що то не тумани залягали край шляху по долинi, а
непроглядний сивий смуток. Нiби пливла в ньому лебединим плеском
жiнка-полтавка.
Колихалося перед очима легке павутиння i тануло разом з хмарами у
вiтровiйному безмежжi.
Попереду жебрацько© ватаги важкою ходою брiв у дорожнiй пилюзi з
костуром у руцi старий ватажок. Вiтер розчiсував його сиву бороду i
замiтав жебрацькi слiди.
40
Нелегко було переборювати всi непередбаченi перепони, щоб викупити
Щепкiна. При кожнiй нагодi Iван Петрович натякав друзям про необхiднiсть
прискорити звiльнення актора. Довелося зрештою переконати гуманного князя
Р пнiна. До того ж Сергiй Волконський, вiдгукнувшись на прохання
Муравйова-Апостола, звернувся до брата i обiцяв взяти участь у благороднiй
справi. Але багато ще не вистачало до десяти тисяч, якi треба було
сплатити за Щепкiна. Р пнiн внiс найзначнiшу суму i оформив купiвлю на
сво iм'я. Це було в кiнцi 1818 року, коли Котляревський уже закiнчував
п' су.
Незабаром до Р пнiна з'явився керiвник трупи Штейн, подав контракт,
пiдписаний ним ще з Волкенштейнами на Щепкiна, i просив переписати його з
внесенням iменi нового власника.
- Моя совiсть не дозволя пiдписувати подiбнi контракти, - вiдповiв
князь.
- Свiтлий князю, - благав Штейн, - я маю з трупою пере©хати в iнше
мiсто. Але без контракту не можу повезти з собою Щепкiна.
- То й добре. Залишайтеся з трупою на кiлька рокiв у Полтавi. А потiм я
дам вiдпускну Щепкiну, i вiн повернеться з нашо© губернi© вiльним актором.
До того ж часу я прошу поводитись з ним, як з людиною нiкому не пiдлеглою,
крiм мене. Що ж до перебування вашо© трупи в Полтавi, то можу запевнити -
в мiстi вистачить роботи. Тут iнтерес до театру поширю ться з розвитком
торгiвлi, ремiсництва. Тепер не та Полтава, що була двадцять лiт тому.
Великодушнiсть князя приголомшила Штейна. Тепер вiн не мiг свавiльно
ставитись до актора. Бiльше того, - сам Штейн потрапив у залежнiсть вiд
Щепкiна, без участi якого в трупi не мiг вiн мати належного успiху.
Найбiльше радiв з цi © подi© Котляревський, готуючись дати виставу
"Наталки Полтавки" з участю Щепкiна.
I ось у новому примiщеннi полтавського театру вiдбулася прем' ра
"Наталки Полтавки". Крiм мiсцево© знатi, театр заповнили купцi, ремiсники,
рiзночинська iнтелiгенцiя. В губернаторськiй ложi сидiв Р пнiн з княгинею
i одинадцятирiчною княжною Варварою. Брат Сергiй Волконський, що при©хав у
гостi, теж був тут разом з нареченою - юною красунею Ра вською. В iншiй
ложi сидiв любитель театру вiдомий вельможа Дмитро Прокопович Трощинський
з сво©м родичем Василем Панасовичем Гоголем та його десятирiчним сином
Миколою Гоголем - учнем полтавського повiтового училища.
В театр запросили сво©х друзiв Новиков i Муравйов-Апостол. На хорах
купчилися простолюди...
Пiднялася завiса... Зi сцени повiяло поезi ю рiдно© Надворсклянщини,
Укра©ни. Глядачi з сердечним завмиранням побачили простi кра види. Не
палаци, не церкви постали перед очима, а сiльська похила хата, повита
вишневим садком. З не© вдiйшла Наталка, несучи вiдра на коромислi. Пряму
до криницi, ставить вiдра... Замислилась... Полилася пiсня "Вiють вiтри,
вiють буйнi, аж дерева гнуться". По голосу глядачi пiзнають Таню
Преженковську. Але тут вона не така, як в iнших п' сах. Сама роль
пiдказувала ©й iнше виконання.
Постають новi й новi сцени. Виклика смiх кумедний возний
Тетерваковський сво ю калiченою мовою. Не один з присутнiх чиновникiв
пiзнав самого себе.
Розгорта ться на сценi зiткнення двох сил. З одного боку - честь,
гiднiсть, повага, щирiсть почуттiв, з другого - моральна обмеженiсть,
крючкотворство, формальне iснування людини.
Мiняються картини, вiдкриваються дверi хати Терпелихи - матерi Наталки.
Лл ться пiсня "Чого вода каламутна", i зда ться, що хвиля збива каламуть
у чистiй течi© Ворскли.
А от почулася пiсня "Дiд рудий, баба руда"... Публiка завмира .
З'явля ться в ролi Макогоненка улюблений актор Щепкiн. Вiн не вда ться до
штучних прийомiв комiзму. Все в ньому просте, звичайне, правдиве. Але
глядачi смiються. Смiх виклика разюча правда. Саме такими невгомонними,
розважливими, хитрими доводиться часто бачити сiльських виборних або
безжурних чумакiв.
А от вража сво ю широкою, як степове роздолля, вдачею бурлака Микола.
Такi й пiснi його, така й мова.
Луна зворушлива пiсня "Сонце низенько" - з'явля ться Наталчин коханий
Петро. Задушевно звучить розмова бiдних юнакiв Миколи i Петра, вони
розумiють один одного, стають побратимами. "Знаю я добре, як тяжко бути
сиротою i не мати мiстечка, де б голову приклонити", - звучать щирi слова
бурлаки.
Вiдданiсть, щирiсть, любов перемагають. Наталка пiсля тяжко© душевно©
драми досяга щастя.
Заключна картина, побудована драматургом за принципом сценiчного
ансамблю, виклика пiднесення.
Пада завiса. Глядачi просять автора вийти на сцену. З'явля ться
Котляревський, зустрiнутий бурею оплескiв. Генерал-губернатор запрошу
його в свою ложу. Сюди з'явля ться i Трощинський. Поздоровляють автора з
перемогою. Капнiст запрошу Котляревського i акторiв прибути до нього в
Обухiвку.
- А вiд Обухiвки не так далеко i мо© Кибинцi, - обiзвався Трощинський.
- Дамо виставу в мо му власному театрi...
Коли Iван Петрович вийшов з ложi генерал-губернатора, його оточили
артисти. Пiдiйшов, вiтаючи, Стеблiн-Камiнський, а з ним молодий
харкiвський лiтератор Орест Михайлович Сомов, який спiвробiтничав у
журналi "Украинский вестник". Вiн передав Котляревському вiтання вiд
харкiвських лiтераторiв, а вiд Гулака-Артемовського подарунок - примiрники
журналу з його байками.
Iван Петрович запросив друзiв до свого дому. Але тут обiзвався Щепкiн:
- Пропоную прогулянку на Ворсклу!
- На Ворсклу© На Ворсклу! - залунали вигуки. Тодi подав свiй голос i
Семен Битий, що весь час осторонь спостерiгав за Iваном Петровичем:
- Можу провести до рибальського куреня. Там добудемо i казана, i рибу!
- Це чудово! На Ворсклу! - гукнув Щепкiн i рушив на шлях, а за ним
iншi.
Стояла тиха мiсячна нiч. Гомiнкий гурт спускався по Панянцi до Ворскли.
Зупинилися коло берега, розпалили вогнище, принесли вiд рибалок казана i
риби. Щепкiн, сидячи поруч Семена, пiдкидав у вогнище цурпалки, ©х обох
обдавав дим.
- Це добре, - говорив Щепкiн, - коли б' в обличчя дим. Менi
пригаду ться мати в закуренiй димом хатi. Завжди вона була обдимленою, i я
©©, навiть заплющившись, упiзнавав по димному духу.
- А мене коли обда дим, то нiби виринають з нього задунайськi
побратими навколо козацького вогнища, - обiзвався Семен.
Мiсяць поволi котився на захiд, нахиляючись до Ворскли, а зорi снували
по землi шовковими нитками прозорi мережива. Природа зливалася в дину
гармонiю з людиною, торкалася ©© душi, вселяла почуття приязнi, дружби,
любовi.
Поруч Iвана Петровича сидiла Преженковська. Вона поклала руку на його
голову i грайливо перебирала чуб. Вiд цього ставало теплiше, душа
розкривалася для радощiв i скорботи. Здавалося, нiби прозорiшала вода в
пiтьмi ночi. Тодi хвилини наповнювалися дивною музикою. Уявлялась дорога
пiсня, яку так вправно виконувала артистка. З тi ю пiснею думки
переносились у пережите минуле. Поглянув на сусiдку. Зараз вона здавалася
йому чарiвною.
- В цьому Наталчиному вбраннi ви якась особлива. Я уявляю вас такою не
в сценiчнiй грi, а в життi.
- Для мене сцена i життя нерозмежованi.
- Хотiв би вас завжди бачити такою.
- У цьому вбраннi?
- Так, у цьому вбраннi i такою ж сердечною.
- Обiцяю бути такою.
- I завжди виступати на сценi в такому вбраннi?
- Обiцяю...
Преженковська потисла йому руку i поклала голову на плече. Iван
Петрович вiдчув, як тривожно забилося серце, а в думцi ро©лось питання:
"Це правда чи артистична гра, пустотлива розвага? Що може вмiстити в собi
серце людини?"
Раптом думки розвiялись срiбним дзвоном дiвочого смiху Нiби збагнувши
роздуми свого сусiда, Преженковська голосно засмiялася. Той смiх поглинув
музику тишi... Жаринки меркли на кострищi, вiтер оживляв ©х тихими
поцiлунками, а навколо розливалася над плесами зачарована темiнь...
Червоною загравою вже займався схiд, розсипав рожево-райдужнi перлини
по дрiбнiй росi.
До Iвана Петровича пiдiйшов Щепкiн, обняв його:
- Друже рiдний! У цiй гармонi© буття, в гармонi© неба i землi я пiзнаю
та мницю нашо© дружби... Хочеться обiйняти не тiльки тебе, а й наш народ,
що виплекав таку чарiвну пiсню. Хочеться обiйняти весь свiт, що породжу
красу почуттiв, якi линуть з вiкiв минулого i б'ються в невiдомi далi!
Вранiшнiй вiтерець пiдхопив слова, покотив радiсть тихою, пробудженою
хвилею.
41
Разом вони сприймали всю принаду i втому подорожi - ©хали з артистами в
Обухiвку на запрошення Василя Капнiста. Кожнi гони шляху несли друзям щось
невiдоме, вiдкривали новi картини. Серпневе сонце не пекло, а лащилося, i
люди подiляли мiж собою його тихi усмiшки.
Часом усмiшки гасли на устах, коли зустрiчалася валка понурих вiд
тяжко© подорожi чумакiв або потомлених крiпакiв, що пленталися, мов
очманiлi, повертаючись з панських ланiв. Зникала, усмiшка i з лиця
Щепкiна.
Будинок Капнiста в Обухiвцi не вiдзначався розкiшними прикрасами та
готичними вежами, як у ма тках iнших помiщикiв. Василь Васильович любив
простоту в побутi i поводженнi, незважаючи на сво становище i обрання
його в 1817 роцi губернським маршалом дворянства. Простоту сприймала душа
поета так, як писав у сво му вiршi "Обухiвка":
Приютный дом мой под соломой,
По мне, - ни низок, ни высок,
Для дружбы сть в нем уголок;
А к двери, знатным не знакомой,
Забыла лень прибить замок.
Горой от севера закрытый,
На злачном холме он стоит;
А Псел, пред ним змеей извитый,
Стремясь на мельницы, шумит.
Капнiст не давав бучних бенкетiв "на три губернi©", не тримав
придворного хору з крiпакiв, якi прославляли б пана перед гостями. В цьому
будинку нiколи не бував нi Аракче в, нi iншi високi чиновники. Зате у його
стiнах зрiли передовi погляди Олексiя Васильовича Капнiста, Миколи
Iвановича Лорера, тут охоче бував Пестель, брати Муравйови-Апостоли,
Сергiй Волконський, Михайло Новиков.
I тепер всi вони були присутнiми, коли в Обухiвцi гостювали
Котляревський та Щепкiн. В старосвiтськiй просторiй вiтальнi столи було
накрито килимами, заставлено стравами, срiбними келихами. На стiнi висiли
фамiльнi портрети.
Василь Васильович пояснював гостям:
- Це портрет мого дiда Петра Христофоровича Капнiсоса, героя грецького
повстання проти турецького гноблення. А це портрет мо © матерi - укра©нки
Софi© Андрi©вни. Ото й килими пам'яттю мо © матерi. Пiд сволоком цi ©
вiтальнi я прожив шiстдесят рокiв. Прошу гостей у цiй фамiльнiй вiтальнi
Капнiсосiв сiдати за стiл.
Господар запропонував наповнити вишнiвкою та слив'янкою келихи i
звернувся до гостей:
- Коли виставляли в полтавському театрi мою "Ябеду", я пообiцяв
запросити артистiв у Обухiвку, якщо вiдбудеться нова вистава ще з бiльшим
успiхом. Таке сталося. "Наталка Полтавка" перемогла всi iншi вистави в
полтавському театрi. Спасибi автору i акторам!
Вся обстановка схиляла присутнiх до простого поводження, до вiдвертостi
й дотепiв. За столом розмовляли про рiзнi новини. З подiями у полiтичному
життi був добре обiзнаний Пестель. Знаючи Василя Капнiста як противника
аракче вського режиму, Пестель смiливо розповiдав про нещодавн чугу©вське
повстання вiйськових поселенцiв.
- А в Шебелинцi селяни вчинили заколот, - говорив вiн, -
забарикадувалися возами колом у кiлька рядiв i вели бiй з каральними
вiйськами.
- Панове, - обiзвався Новиков, - яку з подiй цього, 1819 року майбутнiй
iсторик поставить на перший план - чугу©вське повстання чи виставу
"Наталки Полтавки"?
Цей дотеп примусив знiяковiти Котляревського. Щепкiн непомiтно потис
йому руку.
- Обидвi подi© вартi уваги, - вiдповiв Сергiй Мурав-йов-Апостол, - бо
обидвi вони повстаннями проти...
_- _Повстаннями проти всього, що скову думку, почуття, гальму наш
розвиток, - додав Новиков.
Пiсля обiду гостi розiйшлися на прогулянку. Котляревський i Щепкiн
спустилися на берег Псла. Сонце, сiдаючи над обрi м, розсипало промiння в
прозорiй хвилi, вигравало вiдблисками на чистому пiщаному днi. Лягав на
землю теплий вечiр. Плескiт води, сюрчання невгамовних коникiв у
прибережнiй травi зливалися в дивну мелодiю, яка пливла за хвилею у
вечоровi сутiнки. Земля пахла, мов розiгрiтий вiск, дихала сво ю
родючiстю.
В цей час Iван Петрович пожалкував, що не прибула в Обухiвку Таня
Преженковська, до яко© вiн звик пiд час репетицiй i вiдчував якусь теплу
приязнь.
"А може, бiльше щось?" - запитував себе в думках i вiдповiдав: "Нi...