завтра о десятiй годинi прибути в штаб на розмову зi мною!
- Слухаю, ваше превосходительство!
Вийшовши з штабу, Iван Петрович не поспiшав повертатися додому. Йому не
хотiлося думати, що вчинить генерал. Хотiлося, щоб рiшення було
найсуворiше, бо остогидло жити у цiй казарменiй обстановцi. Все тут
здавалось йому нiкчемним, буденним. З великою радiстю подався б десь на
фронтовi лiнi©, зазнав би суворостi шалено© сiчi. Вiдчув би справжнiй
подих геро©зму. Полинув би у невiдомi свiти або й у саме пекло.
Ранком прибув у штаб i смiливо став перед генералом Дотiшампом. Перше,
що почув од нього, було:
- Люблю смiливих офiцерiв! З такими можна весь свiт пройти... Будемо
вiдвертими як офiцери. Раджу вам обережнiше поводитися з регламентованими
поняттями нашого iмператора. Приховуйте сво© настро©... Ви ще молода
людина... Я от старий рубака i тому знаю, що всякi звича© мiняються з
часом, а людина залиша ться людиною... Що ж ви мовчите? Зi мною можна
говорити вiдверто!
- За честь людини я ладен завжди виступити проти негiдникiв! - вiдповiв
Котляревський. Генерал звiвся.
- Ви, пане прапорщику, менi подоба тесь! Беру вас сво©м ад'ютантом.
Завтра приступайте до виконання обов'язкiв! До побачення!
- Слухаю, ваше превосходительство!
Вийшовши iз штабу, Iван Петрович зустрiв друзiв.
- Як!
- Що?
- Яке покарання?
Котляревський спокiйно усмiхнувся, всi зрозумiли, що нiчого особливого
не трапилося. Друзi запропонували завершити бенкет, перерваний
несподiваною дуеллю. Пiшли на околицю мiста, в ту ж кiмнату. Там на столi
так i залишилися недопитi напо©, висiла срiбна татарська шабля.
Сiли тiсним колом, бо тут зiйшлися лише друзi. Полилися вiльнiшi, нiж
того разу, розмови.
- Панове! - виступив найстарiший за вiком. - Я п'©дiймаю келих за
святого апостола Петра, який, залишив нагляд за ра м, пiшов по грiшнiй
землi i допомiг прапорщику Котляревському виступити на захист зневажено©
честi.
- Залишимо все святе боговi, а людям людське. Так говорить святе
письмо, - обiзвався земляк Котляревського i зняв срiбну шаблю, що висiла
над столом. - Пропоную оцю татарську кривулю передати прапорщику
Котляревському як переможцю у боротьбi за честь людини!
- Передати!
- Хай руба не тiльки туркiв турецьких, а й тих, що душею потурчилися!
- Ура! - розляглося по кiмнатi. Передаючи в руки Котляревському шаблю,
земляк промовив:
- Хай буде гострим, як ця шабля, i тво смiливе слово© Приймаючи
подарунок, Iван Петрович вiдповiв:
- Така шабля здатна не тiльки проймати сво©м вiстрям серце, а й
зачаровувати його. Саме сво©ми чарами вона може принести бiльшу перемогу,
нiж звичайним ударом вiстря.
Поцiлував шаблю, звернувши увагу на нерозбiрливий татарський напис, а з
другого боку леза прочитав: "Добув перемогу - поверни переможеному".
13
Служба ад'ютантом у генерала Дотiшампа не дуже подобалась Iвану
Петровичу. Прикро було виробляти в собi великосвiтськi манери, що ©х
вимагав генерал, надавши ад'ютанту звання поручика. Зате охоче ©здив у
вiдрядження, побував у рiзних мiсцевостях, довiдався про та мницю вбивства
iмператора Павла гвардiйськими офiцерами.
Побував Iван Петрович i в Золотоношi. У будинок колишнього свого
господаря вiн не завiтав, але зустрiвся з давнiми друзями з селянсько©
молодi. Його цiкавили розповiдi про безталанну Наталку. Дехто чув, що
якiсь рибалки на Днiпрi рятували утопленицю. Iншi говорили, що мiсцевi
прочани ходили до Червоногiрського монастиря i чули нiби Наталчин голос,
коли хор черниць виконував "Iже херувими". Але виявилося, що то спiвала
черниця Феофанiя. Нiхто не мiг розповiсти достеменно про та мниче
зникнення дiвчини з помiщицького дому. Навiстив старого друга - Сiркового
дуба. Та не почув тут того рiдного голосу й тихо© пiснi, що слухав колись.
Найцiкавiшою, бажаною подорожжю для Котляревського був при©зд у Полтаву
1804 року. Вiдбулась задушевна зустрiч з давнiм другом
Стеблiним-Камiнським. Разом з ним узяв участь у влаштуваннi традицiйного
вертепу на Новий рiк.
Готувався до свята i генерал-губернатор князь Куракiн. Полтавське
дворянство збиралося вiдзначити успiхи дiяльностi генерал-губернатора.
Справдi, вигляд мiста набагато змiнився. З'явилися мурованi споруди
державних установ, вперше прокладено в мiстi тротуари, засновано лiкарнi,
школа садiвництва. Поширились торгiвля, млинарська, винокурна
промисловiсть.
На свято в губернаторський будинок потрапив i Котляревський, який
привiз Куракiну привiтання вiд генерала Дотiшампа. Полтавськi дворяни
пiднесли губернатору коштовний подарунок - золоту табакерку, уквiтчану
брильянтами. Це були найурочистiшi хвилини свята. Саме в цей час залунала
хорова пiсня на вулицi бiля будинку. То прибула молодь. Губернатор
дозволив пропустити у зал хор з вертепом. Швидко бiля дверей залу
з'явилися юнаки й дiвчата в селянському святковому вбраннi. Полилася
вiтальна пiсня. Далi наперед виступив юнак у синьому жупанi, пiдперезаний
вогняно-червоним кумачем. То був Стеблiн-Камiнський. Вiн розгорнув папiр i
став урочисто читати привiтання: "Пiсня на Новий, 1805 год пану нашому i
батьку князю Олексiю Борисовичу Куракiну".
Урочисто звучали поздоровчi слова. Губернатор i присутнi не чекали
такого дотепного i гострого привiтання. Аж ось заворушилися дворяни,
переглядаючись. Декому виступив пiт на лобi.
А промовець з особливим пiднесенням читав;
Хто чолом бив на сусiда,
Хто на пана-людо©да,
А попросту - на суддю,
Що за цукор та за грошi
Iзробив суд нехороший,
Цiлу розорив сiм ю...
I таких було доволi,
Що прохали на панiв,
Що пани зо зло© волi
Не дають пахати нив;
Що козацькими землями,
Сiнокосами, полями
Вередують, мов сво©м.
Суд у правду не вника ,
За панами потака ...
Губернатор труснув вiд несподiванки сво©м сивим париком i нахмурив
чоло, але дослухав до кiнця читання привiтально© оди. Присутнiй на святi
полiцмейстер збентежено поглядав то на губернатора, то на читача такого
несподiваного вiтання i хапався рукою за ефес сво © шаблi. Раптово гримнув
хор, розкрилась скринька, виставлялася вертепна драма.
Привiтання вразило присутнього на святi Василя Васильовича Капнiста.
Адже вiн був не тiльки автор прославлених "Ябеды" та "Оди на рабство", а
генеральний суддя Полтавсько© губернi©, обраний дворянством на цю посаду.
"Суд у правду не вника ", - весь час вчувалися йому слова.
Поруч з Капнiстом сидiв Василь Назарович Каразiн - iнiцiатор i
натхненник заснування в Харковi унiверситету, що незабаром мав вiдкритися.
Саме з метою знайти пiдтримку серед полтавських дворян-просвiтителiв
прибув вiн на свято в Полтаву, знайшовши насамперед найпалкiшого
прихильника в особi Капнiста.
Коли закiнчилася вертепна драма, до Стеблiна-Камiнського пiдiйшли
привiтати його Василь Капнiст i Каразiн.
- Ви зворушили мене, - говорив Капнiст, потискуючи руку. - Хто написав
таку оду?
- Автор ©© - Котляревський.
- Той, що написав "Ене©ду"?
- Так.
- Це талановита людина, - вставив Каразiн, - хотiлося б познайомитись
iз ним.
В цей час пiдiйшов Iван Петрович.
- Можу вас познайомити, - промовив Стеблiн-Камiнський, рекомендуючи
Котляревського.
- То це ви Котляревський? - запитав Капнiст. Каразiн задоволене
всмiхався.
- Приймiть мою прихильнiсть до себе за вашу смiливiсть. Прошу завiтати
в мiй дiм, - тиснув Iвану Петровичу руку Капнiст.
14
А цi © ж новорiчно© ночi в Червоногiрському жiночому монастирi, серед
дубових дiбров пiд Золотоношею, перед iконою дiви Марi© стояла на колiнах
молода черниця Феофанiя i била поклони. Блiде лице iнодi спалахувало
рум'янцем, очi ронили син промiння, коли уста шептали молитву. Чи то
молитва, яко© навчилася вiд iнших черниць? Чи, може, вислiв невловимих
почуттiв, що чистими бризками ринули iз трепетного серця?
Навколо залягла зловiсна тиша, в якiй пливла томлива безнадiя,
виснажуючи мозок, шматуючи душу.
Час вiд часу порушувалась тиша - ударяв дзвiн на монастирськiй вежi.
Тодi коливався вогник у лампадцi, а звуки дзвону тремтiли сво©м гудiнням,
i вiд того нiби густiшою ставала темiнь ночi. Пригадувалося черницi, як
мати розповiдала казку про новорiчнi дзвони.
Колись якийсь князь замурував нескориму невiльничку у високiй вежi i
поставив дзвiницю. Та в новорiчну нiч запала вежа з дзвiницею в землю.
Щороку в цю нiч гудуть пiдземнi дзвони, i з ними вирива ться душа
невiльницi, прорiзу свiтанком нiчну темiнь. А прийде час, коли
невiльничка вилетить золотою пташкою разом з ударами новорiчного дзвону i
ося промiнням темряву ночi.
Черниця била поклони i молилася за всiх невiльниць на свiтi.
Молилася, а думки снувалися, перебираючи пережите... Ще тодi, коли
врятували ©© рибалки, не дали потонути в Днiпрi, знайшла притулок вона в
старо© черницi. Сказала, що не пам'ята свого роду. За тиху вдачу
сподобалася старiй черницi, i та повела ©© до iгуменi. Iгуменя погодилася
взяти дiвчину за послушницю до монастиря. Так стала черницею.
- Даю тобi нове черниче iм'я Феофанi©, замiсть твого мирського iменi
Наталки. I будеш ти молитися, сповiдатися, доки чистий ангел увiйде в твою
душу. Мине багато рокiв, i душа твоя очиститься послушництвом та
молитвами.
Чи буде так, чи нi - не замислювалась молода черниця. Вона виконувала
велiння iгуменi, i в цьому знаходила заспоко ння, але не втiху. Бiльше
втiхи ©й давало спiвання в черничому хорi.
Сумовитими переливами Феофанiя виводила слова церковно© пiснi "Iже
херувими". Не осмислюючи ©© змiсту, вона серцем вiдчувала, що в звуках
переда якусь невимовну скорботу. Здавалося, що спiвом розмовля з кимось,
розповiда йому свою печаль, як розповiдала ©© колись пiснею "Чого вода
каламутна".
От i зараз сто©ть на колiнах, б' поклони, а на серце наверта ться ця
пiсня, пригаду ться той час, коли спiвала ©© на березi Днiпра. Зда ться,
що зашелестiв листям дуб Сiркiв, а пiд ним сидить...
Та нi, обрива думки, бо iгуменя наказувала не думати нi про що
житейське. А воно ж саме лiзло в голову, вселяло в душу розпач. Тодi
черниця починала ридати. Не раз чула цi ридання iгуменя i вважала, що то
душа черницi з богом розмовля . Але не те вiдбувалося в душi молодо©
черницi. Ладна була вирватися iз мурованих стiн, полинути на простори...
Нудно пливе навислою хмарою новорiчна нiч. Тоскно мерехтить вогник у
лампадцi, освiтлю лице божо© матерi. Вдивля ться в те лице, i зда ться,
що воно не так святе, як засмучене. Держить на руках немовлятко. Мати...
Та вигляд очей у не©, наче в невiльнички. Хiба й мати божа була
невiльницею?
Здавалося, що в той смуток очей вливала власне пекуче горе. Думи
пiдiймалися ро м, обволiкали туманом тiсну келiю, а з того туману
випливала дорiжка, що вела до Днiпра. Дорiжкою iде вона, а поруч той, вiд
кого вперше почула людську приязнь... Та удари дзвону розвiюють туман, i
щеза дорiжка.
А вгорi у вiконце ледь-ледь зазира новорiчна нiч, б' в скло
хуртовина, нiби хоче пригорнути черницю пухнастими обiймами люто© зими.
Прислуха ться до тоскного виття вiтру. Хочеться, щоб сильнiше гула
хуртовина, може, розвiяла б думи тяжкi, понесла ©х сивими просторами, де
грозовий вiтер пестив колись червонi кетяги калини.
Вiд поклонiв пасмо волосся вибилося з-пiд чорного запинала, впало на
чоло. Зовсiм не черничим рухом схудло© дiвочо© руки пiдбирала волосся, а
воно знову вибивалося, не скоряючись запиналу.
У вiкно починала пробиватися синизна ранку, затихала хуртовина,
здавалося, що набував голубого кольору монастирський монотонний дзвiн.
Так минають ночi, роки розносять невiльницьку тугу. А за нею, нiби
лебедi ячать, пливуть звуки монастирського дзвону. I здавалося черницi, що
разом з тим дзвоном лине вона всi ю сво ю iстотою, неначе в каламутному
водогра©. Лише млосне зiтхання б' ться об мурованi стiни, i тоне в
лазуровiй глибинi дiвоча печаль.
15
Настав час походiв. У 1806 роцi Туреччина оголосила вiйну Росi©, щоб
повернути пiд владу султана Крим i захопити Грузiю. Вiйна не була
несподiванкою. Туреччина чекала нагоди поправити свiй престиж, втрачений
вiд поразок у попереднiх вiйнах. Наполеонiвська дипломатiя штовхала
султана на вiйну з Росi ю. З проголошенням Наполеона iмператором Францi© в
1804 роцi та пiсля блискучо© його перемоги в 1805 роцi пiд Аустерлiцем над
австрiйською армi ю, пiдтриманою росiйськими вiйськами, полiтична
атмосфера наснажувалась во нними грозами.
З оголошенням вiйни Котляревського було направлено на фронт з наданням
йому звання штабс-капiтана. Звiльнившись вiд казармено© одноманiтностi,
вiн прибув у штаб командуючого корпусом генерала Мей ндорфа i залишився
тут ад'ютантом з дорученням вести щоденник во нних дiй.
Змiна ця нiби кайдани зняла з душi...
У штаб-квартирi на березi Днiстра вiдбувалась консультативна нарада
штабних офiцерiв. На стiнi висiла розгорнута карта Молдавi© i Валахi©,
позначена де-не-де маленькими паперовими прапорцями. Старий генерал,
командир корпусу, говорив стисло:
- Наше завдання - швидко переправитися через Днiстер, а потiм...
Вiн показав двi крапки, позначенi прапорцями.
- Бендери, Iзма©л! Тут головнi скупчення ворожих сил. Вдалим
форсуванням Днiстра забезпечимо оточення турецько© фортецi Бендери i
падiння ©©. Використа мо в цьому бойовий досвiд Суворова. Далi - Iзма©л.
Цей твердий горiх треба розкусити добрими зубами. Першокласна фортеця
збудована французькими iнженерами. Коли ©© штурмував Суворов у 1790 - 1791
роках, то на одинадцяти бастiонах стояло двiстi шiстдесят ворожих гармат,
i пiд командуванням Айдозоле-Махмет-пашi захищав фортецю гарнiзон з
вiдбiрних турецьких частин у кiлькостi тридцяти п'яти тисяч воякiв.
Суворов вирiшив перейти вiд облоги до штурмово© тактики. Шiстсот
росiйських гармат, виставлених проти Iзма©ла, примусили замовкнути
турецькi бастiони. А потiм раптовий штурм, рукопашний бiй i переможне
"ура". Тодi вiдзначилась команда Кутузова, i Суворов призначив його
комендантом фортецi.
Перевiвши дух, подумавши, Мей ндорф продовжував:
- Не гiрше озбро но Iзма©л i тепер. До того ж турки мають консультантiв
вiд Наполеона Бонапарта.
При цьому генерал пiднiс руку, пiдкресливши значимiсть прославленого у
той час полководця.
- Зруйнований Iзма©л у наших руках був недовго. По Ясському договору
1791 року його повернуто Туреччинi. За цi п'ятнадцять лiт Туреччина
вiдновила i модернiзувала фортецю. Ми повиннi розумiти важливiсть i
складнiсть нашого завдання.
Примруживши жвавi очi, генерал окинув поглядом присутнiх.
- Якi запитання? Прошу штабс-капiтана Котляревського.
- Вiдомо, що пiд час штурму Iзма©ла Суворовим велику роль вiдiграло
Чорноморське козацьке вiйсько. Тодi прославився кошовий Антон Головатий,
командуючи козацькою флотилi ю та пiхотою. Чи намiр командування
використати i в цiй вiйнi козацькi частини. Я маю на увазi козакiв
Задунайсько© Сiчi.
Запитання штабс-капiтана змусило генерала на хвилину замислитись. Вiн
подивився на карту, потiм вiдповiв:
- Так... Чорноморське козацьке вiйсько виявило свою хоробрiсть у взяттi
Iзма©ла. Вiдомо, що козацька флотилiя пiд Iзма©лом за стратегiчними
маневрами Головатого вписала геро©чнi сторiнки морського бою. Про цi
подвиги мiг би багато розповiсти тодiшнiй командуючий Чорноморським флотом
адмiрал Ушаков. Але це справа iсторi©... Що ж до практично© постановки
питання, то використання у вiйнi козакiв Задунайсько© Сiчi можливе, якщо
на це буде зволення його iмператорсько© величностi... Складнiсть поляга в
тому, що Задунайська Сiч перебува пiд зверхнiстю султансько© Туреччини.
Тут потрiбнi дипломатичнi заходи.
Пiдiйшовши знову до карти, командуючий корпусом перевiв розмову на
iнше:
- Ми пiдходимо до Буджацьких степiв. По шляху до Iзма©ла ма мо перейти
©х. В степах татарськi села. Буджацькi татари войовничi i мають при собi
зброю. Мусульманська релiгiя дна ©х з турками. Правда, ©хнi во води не
завжди миряться з султанськими пашами. Нам треба обережно поводитись з
буджацькими татарами i повести з ними дипломатичнi переговори. Слiд
пам'ятати, що мусульмани вихованi в дусi нетерпимостi до iншо© вiри. При
кожнiй необережностi до ©хнiх звича©в можна натрапити на опiр. Iслам часто
штовха навiть поодиноких мусульман на фанатичнi виступи... Я наказую
бригадировi Катаржi i штабс-капiтану Котляревському пiдготуватися для
по©здки на переговори з во водою буджацьких татар. Це складна мiсiя.
- Радий виконати доручення! - вiдповiв Котляревський.
Далi офiцiйна розмова була порушена. Генерал перейшов на дружню бесiду,
запитував, давав поради, зосереджуючи увагу на невiдкладностi форсування
Днiстра.
Незабаром ад'ютант Котляревський записав у журналi во нних дiй:
"15 числа командуючий корпусом прибув зi сво©м штабом у Дубосари, де
передбачено було головним начальником вiйськ генералом кавалерi© i
кавалером Мiхельсоном, пiсля наведення через рiку Днiстр моста,
переправитися вiйськам на молдавську сторону..."
А 21 листопада при розгорнутому описi подiй занотовано: "Головна
квартира командуючого визначена за Днiстром у селi Телицi на вiдстанi од
Бендер у 25 верстах".
Через три днi в журналi Котляревський описав похiдне розташування
частин росiйсько© армi© з висновками: "Таким чином Бендерська фортеця
взята без всякого кровопролиття. Паша про ©© захоплення довiдався тодi,
коли росiйськi вiйська зненацька захопили вал, батаре©, вулицi та ворота,
i всюди, де треба, встановили пости й караули".
З падiнням Бендер турецькi вiйська вiдiйшли до Iзма©ла, де були
зосередженi головнi ©хнi сили. Росiйська армiя без бо©в просувалася на
пiвдень, ввiйшла в Буджацькi степи. В татарських селах було понад 30 тисяч
озбро них або готових носити зброю. Турки сподiвалися на опiр буджакiв
росiйському вiйську. Перед командуванням постало завдання: або силою
розiгнати татарськi озбро нi ватаги, або привернути ©х на свiй бiк. Час
вимагав дiяти негайно.
Рiшення штабу ад'ютант Котляревський занотував 2 грудня 1806 року:
"Протягом минулих днiв пiсля здобуття фортецi Бендери командуючий
корпусом, окрiм встановлення внутрiшнього в фортецi порядку та доставки
вiйськам потрiбного продовольства, спрямовуючи сво© види на Iзма©л, велику
мав турботу, щоб схилити буджацьких татар на бiк Росi©. Татарськi
начальники i найповажнiшi родом вагалися приймати дружелюбно росiйськi
вiйська. Командуючий корпусом запропонував бригадиру Катаржi ©хати в
Татарiю з ад'ютантом командуючого штабс-капiтаном Котляревським, взявши з
собою перекладача, i переконувати татарських старшин про прийняття
миролюбивих пропозицiй, обiцяючи ©м дружбу i лише вигоди вiд росiйських
вiйськ, якщо вони будуть приязними до Росi© та дотримають спокою при
переходi вiйськ через ©хнi землi. Бригадир Катаржi i ад'ютант
Котляревський, не щадячи себе для користi сво © вiтчизни, без найменших
вагань погодились на пропозицiю i, одержавши вiд командуючого настанови,
вiдбули в Татарiю".
16
Стояли золотi днi запiзнiло© пiвденно© осенi. Шелестiла пiд копитами
коней прибита легкими заморозками тирса та порудiлий придорожнiй спориш.
Часом випурхне з ковилових кущiв сполоханий птах i сколихне степову тишу.
Нiби в зачарованому маревi розкинулась придунайська далечiнь, повита сизою
iмлою. Дзвенiли вiдiгрiтi пiд легким промiнням сонця коники-цвiркунцi,
розсiвали ледве вловимi настороженим вухом срiбнi передзвони, вiтаючи
вершникiв.
Степова дорiжка губилася серед сухих похилених трав. На обрi©
показалася бiла димова смуга. Злегка запахло терпким згаром. Зупинили
потомлених коней. Ненапованi до пiвдня, вони стоячи дрiмали.
- Нiби хтось люльку десь закурив, - пожартував Котляревський.
- Коли б вiд цього курива не закрутились нашi голови, - вiдповiв
Катаржi.
- Не первина нам iз жару в полум'я попадати, - продовжував жартувати
штабс-капiтан.
Тим часом димова смуга поволi розвiялась i щезла, а замiсть не©
показався кiнний роз'©зд. Офiцери не сходили з коней, спостерiгали. Конi
насторожили вуха, розширили нiздрi, нiби вiдчуваючи небезпеку. Мертву тишу
порушували комахи, що нiби повисли на скiсних променях померклого сонця.
- Очевидно, татарський роз'©зд, - дiйшов висновку Катаржi.
- По лементу та кольоровому вбраннi можна думати, що дiйсно татарська
ватага, - зауважив Котляревський. - Не будемо ж драла давати, ©дьмо
назустрiч! - торкнув острогами коня i викинув бiлий прапорець.
Вершники, озбро нi рушницями, шаблями, ятаганами, оточили офiцерiв, якi
через перекладача привiталися. Татари лементували, розмахували руками,
збро ю. В лементi можна було розiбрати слова:
- Аллах... Султан... Рус... Iзма©л... Частина вершникiв посходила з
коней. Присадкуватi постави, круглi голови, вкритi мохнатими кучмами та
чалмами, скiсно прорiзанi примруженi очi, - все це надавало ©м вигляду
степових тигрiв, що натрапили на здобич.
Але в Iвана Петровича не сходила з лиця добродушна усмiшка. А
кривуляста його шабля при боцi сво©ми срiбними iскрами магiчно впливала на
татар, приковуючи ©хню увагу. Вони рушили супроводити офiцерiв у мiстечко
Каушане до во води Агаси.
Бригадир Катаржi похмуро спостерiгав, кинувши Котляревському:
- Будь готовий до несподiванок...
- Несподiванку треба попереджувати несподiванкою. Для цього треба
козацьку кебету мати та добре все на ус мотати, - вiдповiв Котляревський.
Потiм вiн пробував жартувати з татарами i навiть по дорозi до Каушане тихо
наспiвував. Татари вважали, що вiн молиться, благаючи спасiння, i через
перекладача передали, що аллах таких молитв не прийма .
Вузька вулиця в Каушане вела до мечетi з невисоким мiнаретом. Поруч
будинок во води, який вiдрiзнявся вiд iнших будiвель розмiром i
рiзьбленими дверима та вiконницями. У мечетi вiдбувалось служiння
аллаховi. Во вода Агаси щиро молився. Тому довелося посланцям зачекати,
доки закiнчиться служба в мечетi.
Нарештi з'явився во вода в супроводi кiлькох слуг, озбро них шаблями i
пiстолями. Вигляд його був похмурий i злий. Очевидно, нiчого доброго вiн
не вимолив у аллаха.
Незабаром Агаси прийняв посланцiв росiйсько© армi© у сво му будинку.
Стiни й пiдлога просторо© кiмнати, де приймав во вода, були оздобленi
багатими килимами. На них розвiшана зброя, татарськi нацiональнi музичнi
iнструменти, i серед них самотньо чомусь-то висiла звичайна скрипка, що
одразу впала у вiчi Котляревському,
Одягнений у червоний, розшитий золотом чекмень во вода зустрiв суворим
поглядом посланцiв, але зробив жест, запрошуючи ©х сiсти.
- Чолом свiтлому во водi Агаси вiд штабу росiйсько© армi©. Ми прибули
засвiдчити буджацьким татарам приязнь i повагу. Росiйська армiя не йде
вiйною на буджацькi села. Ми хочемо вступити в них не як завойовники, а як
друзi. Всi збитки, що можуть понести татари вiд стоянок наших частин,
зобов'язу мося сплачувати золотом.
Во вода Агаси уважно, але похмуро вислухав бригадира Катаржi.
- Буджацькi татари хочуть зберегти сво самоврядування, повагу до сво ©
вiри i звича©в. Буджацькi татари не складуть сво © збро©! Буджацькi татари
не промiняють волi нi на багатства турецького султана, нi на обiцянки
росiйських генералiв. Ми будемо збро ю боронити свою волю i войовничу
честь наших хоробрих предкiв! Аллах береже мусульманiв, що не порушують
законiв священного корана.
- Ми прибули вести розмову як вiльнi з вiльними, - почав бригадир
Катаржi.
- У коранi записано, що воля вимiрю ться шаблями! - вигукнув татарський
во вода i звiвся iз стiльця.
- Вам нема вигоди мiрятися з нашими шаблями, бо в нас багато гострих
шабель, - зауважив Катаржi, теж пiдiймаючись iз стiльця.
Розгнiваний во вода подав знак рукою, i наперед вибiг з оголеною шаблею
татарський во©н.
- За волю позмагаймося на шаблях! - гукнув во вода.
Татарин ступив кiлька крокiв i занiс шаблю над Котляревським, який
встиг уже оголити i свою кривулясту подругу. Схрещенi шаблi дзвенiли, мов
струни, звивались гадюками, розсипаючи iскри, якi чимраз пломенистiше
запалювали очi во води Агаси. Бригадир Катаржi понуро стояв, не зводячи
запитливого погляду з во води.
Скрегiт схрещених шабель раптово обiрвався пронизливим зичанням.
Половина шаблi татарського во©на закружляла кажаном у повiтрi i впала до
нiг во води. Вiн пiдняв руку. Важко дихаючи, Котляревський опустив шаблю.
Татарський во©н брязнув об землю обрубком сво © шаблi. Минула хвилина
напружено© мовчанки. Котляревський ступив крок уперед, тримаючи обома
руками розпечене лезо шаблi, де красувались викарбуванi слова: "Добув
перемогу - поверни переможеному". Ще крок - i шаблю пiднiс во водi Агаси.
Тремтячими руками во вода взяв шаблю. У нього загорiлись очi, бо пiзнав
у шаблi якiсь дорогi для татарина ознаки. Це несподiвано вразило Агаси, i
вiн знову запросив офiцерiв сiсти. Ще оглянув шаблю, i на устах промайнула
задоволена усмiшка. Тепер вiн змiнив тон сво © розмови.
- Буджацькi татари приймають подарунок i враженi вашим лицарством.
Зав'язалась поважна розмова.
- Буджацькi татари хочуть безборонне торгувати в мiстах i селах вашо©
кра©ни, - вимагав Агаси. - Буджацькi татари вимагають поважати закони
корана.
- Ми запевня мо буджацьких татар у цiлковитiй повазi до корана. Будемо
оберiгати вашi права i звича©, - вiдповiдав Катаржi.
Дивлячись на обстановку кiмнати, Котляревський дiйшов до висновку, що
во вода зна ться не тiльки на збро©, а й на музицi. Його непоко©ла
скрипка, що висiла на стiнi. Пiд час походiв якось затьмарилася пристрасть
до скрипки, а тут, перед очима, вона нiби просить заграти якусь мелодiю.
Пригадавши татарський народний мотив, що знав його ще з семiнарi©,
Котляревський, користуючись добрим гумором во води, попросив дозволу
заграти на скрипцi. Во вода здивовано, але схвально хитнув головою. Швидко
полились звуки мелодi©, яка припала до серця во водi, i вiн у такт хитав
- Слухаю, ваше превосходительство!
Вийшовши з штабу, Iван Петрович не поспiшав повертатися додому. Йому не
хотiлося думати, що вчинить генерал. Хотiлося, щоб рiшення було
найсуворiше, бо остогидло жити у цiй казарменiй обстановцi. Все тут
здавалось йому нiкчемним, буденним. З великою радiстю подався б десь на
фронтовi лiнi©, зазнав би суворостi шалено© сiчi. Вiдчув би справжнiй
подих геро©зму. Полинув би у невiдомi свiти або й у саме пекло.
Ранком прибув у штаб i смiливо став перед генералом Дотiшампом. Перше,
що почув од нього, було:
- Люблю смiливих офiцерiв! З такими можна весь свiт пройти... Будемо
вiдвертими як офiцери. Раджу вам обережнiше поводитися з регламентованими
поняттями нашого iмператора. Приховуйте сво© настро©... Ви ще молода
людина... Я от старий рубака i тому знаю, що всякi звича© мiняються з
часом, а людина залиша ться людиною... Що ж ви мовчите? Зi мною можна
говорити вiдверто!
- За честь людини я ладен завжди виступити проти негiдникiв! - вiдповiв
Котляревський. Генерал звiвся.
- Ви, пане прапорщику, менi подоба тесь! Беру вас сво©м ад'ютантом.
Завтра приступайте до виконання обов'язкiв! До побачення!
- Слухаю, ваше превосходительство!
Вийшовши iз штабу, Iван Петрович зустрiв друзiв.
- Як!
- Що?
- Яке покарання?
Котляревський спокiйно усмiхнувся, всi зрозумiли, що нiчого особливого
не трапилося. Друзi запропонували завершити бенкет, перерваний
несподiваною дуеллю. Пiшли на околицю мiста, в ту ж кiмнату. Там на столi
так i залишилися недопитi напо©, висiла срiбна татарська шабля.
Сiли тiсним колом, бо тут зiйшлися лише друзi. Полилися вiльнiшi, нiж
того разу, розмови.
- Панове! - виступив найстарiший за вiком. - Я п'©дiймаю келих за
святого апостола Петра, який, залишив нагляд за ра м, пiшов по грiшнiй
землi i допомiг прапорщику Котляревському виступити на захист зневажено©
честi.
- Залишимо все святе боговi, а людям людське. Так говорить святе
письмо, - обiзвався земляк Котляревського i зняв срiбну шаблю, що висiла
над столом. - Пропоную оцю татарську кривулю передати прапорщику
Котляревському як переможцю у боротьбi за честь людини!
- Передати!
- Хай руба не тiльки туркiв турецьких, а й тих, що душею потурчилися!
- Ура! - розляглося по кiмнатi. Передаючи в руки Котляревському шаблю,
земляк промовив:
- Хай буде гострим, як ця шабля, i тво смiливе слово© Приймаючи
подарунок, Iван Петрович вiдповiв:
- Така шабля здатна не тiльки проймати сво©м вiстрям серце, а й
зачаровувати його. Саме сво©ми чарами вона може принести бiльшу перемогу,
нiж звичайним ударом вiстря.
Поцiлував шаблю, звернувши увагу на нерозбiрливий татарський напис, а з
другого боку леза прочитав: "Добув перемогу - поверни переможеному".
13
Служба ад'ютантом у генерала Дотiшампа не дуже подобалась Iвану
Петровичу. Прикро було виробляти в собi великосвiтськi манери, що ©х
вимагав генерал, надавши ад'ютанту звання поручика. Зате охоче ©здив у
вiдрядження, побував у рiзних мiсцевостях, довiдався про та мницю вбивства
iмператора Павла гвардiйськими офiцерами.
Побував Iван Петрович i в Золотоношi. У будинок колишнього свого
господаря вiн не завiтав, але зустрiвся з давнiми друзями з селянсько©
молодi. Його цiкавили розповiдi про безталанну Наталку. Дехто чув, що
якiсь рибалки на Днiпрi рятували утопленицю. Iншi говорили, що мiсцевi
прочани ходили до Червоногiрського монастиря i чули нiби Наталчин голос,
коли хор черниць виконував "Iже херувими". Але виявилося, що то спiвала
черниця Феофанiя. Нiхто не мiг розповiсти достеменно про та мниче
зникнення дiвчини з помiщицького дому. Навiстив старого друга - Сiркового
дуба. Та не почув тут того рiдного голосу й тихо© пiснi, що слухав колись.
Найцiкавiшою, бажаною подорожжю для Котляревського був при©зд у Полтаву
1804 року. Вiдбулась задушевна зустрiч з давнiм другом
Стеблiним-Камiнським. Разом з ним узяв участь у влаштуваннi традицiйного
вертепу на Новий рiк.
Готувався до свята i генерал-губернатор князь Куракiн. Полтавське
дворянство збиралося вiдзначити успiхи дiяльностi генерал-губернатора.
Справдi, вигляд мiста набагато змiнився. З'явилися мурованi споруди
державних установ, вперше прокладено в мiстi тротуари, засновано лiкарнi,
школа садiвництва. Поширились торгiвля, млинарська, винокурна
промисловiсть.
На свято в губернаторський будинок потрапив i Котляревський, який
привiз Куракiну привiтання вiд генерала Дотiшампа. Полтавськi дворяни
пiднесли губернатору коштовний подарунок - золоту табакерку, уквiтчану
брильянтами. Це були найурочистiшi хвилини свята. Саме в цей час залунала
хорова пiсня на вулицi бiля будинку. То прибула молодь. Губернатор
дозволив пропустити у зал хор з вертепом. Швидко бiля дверей залу
з'явилися юнаки й дiвчата в селянському святковому вбраннi. Полилася
вiтальна пiсня. Далi наперед виступив юнак у синьому жупанi, пiдперезаний
вогняно-червоним кумачем. То був Стеблiн-Камiнський. Вiн розгорнув папiр i
став урочисто читати привiтання: "Пiсня на Новий, 1805 год пану нашому i
батьку князю Олексiю Борисовичу Куракiну".
Урочисто звучали поздоровчi слова. Губернатор i присутнi не чекали
такого дотепного i гострого привiтання. Аж ось заворушилися дворяни,
переглядаючись. Декому виступив пiт на лобi.
А промовець з особливим пiднесенням читав;
Хто чолом бив на сусiда,
Хто на пана-людо©да,
А попросту - на суддю,
Що за цукор та за грошi
Iзробив суд нехороший,
Цiлу розорив сiм ю...
I таких було доволi,
Що прохали на панiв,
Що пани зо зло© волi
Не дають пахати нив;
Що козацькими землями,
Сiнокосами, полями
Вередують, мов сво©м.
Суд у правду не вника ,
За панами потака ...
Губернатор труснув вiд несподiванки сво©м сивим париком i нахмурив
чоло, але дослухав до кiнця читання привiтально© оди. Присутнiй на святi
полiцмейстер збентежено поглядав то на губернатора, то на читача такого
несподiваного вiтання i хапався рукою за ефес сво © шаблi. Раптово гримнув
хор, розкрилась скринька, виставлялася вертепна драма.
Привiтання вразило присутнього на святi Василя Васильовича Капнiста.
Адже вiн був не тiльки автор прославлених "Ябеды" та "Оди на рабство", а
генеральний суддя Полтавсько© губернi©, обраний дворянством на цю посаду.
"Суд у правду не вника ", - весь час вчувалися йому слова.
Поруч з Капнiстом сидiв Василь Назарович Каразiн - iнiцiатор i
натхненник заснування в Харковi унiверситету, що незабаром мав вiдкритися.
Саме з метою знайти пiдтримку серед полтавських дворян-просвiтителiв
прибув вiн на свято в Полтаву, знайшовши насамперед найпалкiшого
прихильника в особi Капнiста.
Коли закiнчилася вертепна драма, до Стеблiна-Камiнського пiдiйшли
привiтати його Василь Капнiст i Каразiн.
- Ви зворушили мене, - говорив Капнiст, потискуючи руку. - Хто написав
таку оду?
- Автор ©© - Котляревський.
- Той, що написав "Ене©ду"?
- Так.
- Це талановита людина, - вставив Каразiн, - хотiлося б познайомитись
iз ним.
В цей час пiдiйшов Iван Петрович.
- Можу вас познайомити, - промовив Стеблiн-Камiнський, рекомендуючи
Котляревського.
- То це ви Котляревський? - запитав Капнiст. Каразiн задоволене
всмiхався.
- Приймiть мою прихильнiсть до себе за вашу смiливiсть. Прошу завiтати
в мiй дiм, - тиснув Iвану Петровичу руку Капнiст.
14
А цi © ж новорiчно© ночi в Червоногiрському жiночому монастирi, серед
дубових дiбров пiд Золотоношею, перед iконою дiви Марi© стояла на колiнах
молода черниця Феофанiя i била поклони. Блiде лице iнодi спалахувало
рум'янцем, очi ронили син промiння, коли уста шептали молитву. Чи то
молитва, яко© навчилася вiд iнших черниць? Чи, може, вислiв невловимих
почуттiв, що чистими бризками ринули iз трепетного серця?
Навколо залягла зловiсна тиша, в якiй пливла томлива безнадiя,
виснажуючи мозок, шматуючи душу.
Час вiд часу порушувалась тиша - ударяв дзвiн на монастирськiй вежi.
Тодi коливався вогник у лампадцi, а звуки дзвону тремтiли сво©м гудiнням,
i вiд того нiби густiшою ставала темiнь ночi. Пригадувалося черницi, як
мати розповiдала казку про новорiчнi дзвони.
Колись якийсь князь замурував нескориму невiльничку у високiй вежi i
поставив дзвiницю. Та в новорiчну нiч запала вежа з дзвiницею в землю.
Щороку в цю нiч гудуть пiдземнi дзвони, i з ними вирива ться душа
невiльницi, прорiзу свiтанком нiчну темiнь. А прийде час, коли
невiльничка вилетить золотою пташкою разом з ударами новорiчного дзвону i
ося промiнням темряву ночi.
Черниця била поклони i молилася за всiх невiльниць на свiтi.
Молилася, а думки снувалися, перебираючи пережите... Ще тодi, коли
врятували ©© рибалки, не дали потонути в Днiпрi, знайшла притулок вона в
старо© черницi. Сказала, що не пам'ята свого роду. За тиху вдачу
сподобалася старiй черницi, i та повела ©© до iгуменi. Iгуменя погодилася
взяти дiвчину за послушницю до монастиря. Так стала черницею.
- Даю тобi нове черниче iм'я Феофанi©, замiсть твого мирського iменi
Наталки. I будеш ти молитися, сповiдатися, доки чистий ангел увiйде в твою
душу. Мине багато рокiв, i душа твоя очиститься послушництвом та
молитвами.
Чи буде так, чи нi - не замислювалась молода черниця. Вона виконувала
велiння iгуменi, i в цьому знаходила заспоко ння, але не втiху. Бiльше
втiхи ©й давало спiвання в черничому хорi.
Сумовитими переливами Феофанiя виводила слова церковно© пiснi "Iже
херувими". Не осмислюючи ©© змiсту, вона серцем вiдчувала, що в звуках
переда якусь невимовну скорботу. Здавалося, що спiвом розмовля з кимось,
розповiда йому свою печаль, як розповiдала ©© колись пiснею "Чого вода
каламутна".
От i зараз сто©ть на колiнах, б' поклони, а на серце наверта ться ця
пiсня, пригаду ться той час, коли спiвала ©© на березi Днiпра. Зда ться,
що зашелестiв листям дуб Сiркiв, а пiд ним сидить...
Та нi, обрива думки, бо iгуменя наказувала не думати нi про що
житейське. А воно ж саме лiзло в голову, вселяло в душу розпач. Тодi
черниця починала ридати. Не раз чула цi ридання iгуменя i вважала, що то
душа черницi з богом розмовля . Але не те вiдбувалося в душi молодо©
черницi. Ладна була вирватися iз мурованих стiн, полинути на простори...
Нудно пливе навислою хмарою новорiчна нiч. Тоскно мерехтить вогник у
лампадцi, освiтлю лице божо© матерi. Вдивля ться в те лице, i зда ться,
що воно не так святе, як засмучене. Держить на руках немовлятко. Мати...
Та вигляд очей у не©, наче в невiльнички. Хiба й мати божа була
невiльницею?
Здавалося, що в той смуток очей вливала власне пекуче горе. Думи
пiдiймалися ро м, обволiкали туманом тiсну келiю, а з того туману
випливала дорiжка, що вела до Днiпра. Дорiжкою iде вона, а поруч той, вiд
кого вперше почула людську приязнь... Та удари дзвону розвiюють туман, i
щеза дорiжка.
А вгорi у вiконце ледь-ледь зазира новорiчна нiч, б' в скло
хуртовина, нiби хоче пригорнути черницю пухнастими обiймами люто© зими.
Прислуха ться до тоскного виття вiтру. Хочеться, щоб сильнiше гула
хуртовина, може, розвiяла б думи тяжкi, понесла ©х сивими просторами, де
грозовий вiтер пестив колись червонi кетяги калини.
Вiд поклонiв пасмо волосся вибилося з-пiд чорного запинала, впало на
чоло. Зовсiм не черничим рухом схудло© дiвочо© руки пiдбирала волосся, а
воно знову вибивалося, не скоряючись запиналу.
У вiкно починала пробиватися синизна ранку, затихала хуртовина,
здавалося, що набував голубого кольору монастирський монотонний дзвiн.
Так минають ночi, роки розносять невiльницьку тугу. А за нею, нiби
лебедi ячать, пливуть звуки монастирського дзвону. I здавалося черницi, що
разом з тим дзвоном лине вона всi ю сво ю iстотою, неначе в каламутному
водогра©. Лише млосне зiтхання б' ться об мурованi стiни, i тоне в
лазуровiй глибинi дiвоча печаль.
15
Настав час походiв. У 1806 роцi Туреччина оголосила вiйну Росi©, щоб
повернути пiд владу султана Крим i захопити Грузiю. Вiйна не була
несподiванкою. Туреччина чекала нагоди поправити свiй престиж, втрачений
вiд поразок у попереднiх вiйнах. Наполеонiвська дипломатiя штовхала
султана на вiйну з Росi ю. З проголошенням Наполеона iмператором Францi© в
1804 роцi та пiсля блискучо© його перемоги в 1805 роцi пiд Аустерлiцем над
австрiйською армi ю, пiдтриманою росiйськими вiйськами, полiтична
атмосфера наснажувалась во нними грозами.
З оголошенням вiйни Котляревського було направлено на фронт з наданням
йому звання штабс-капiтана. Звiльнившись вiд казармено© одноманiтностi,
вiн прибув у штаб командуючого корпусом генерала Мей ндорфа i залишився
тут ад'ютантом з дорученням вести щоденник во нних дiй.
Змiна ця нiби кайдани зняла з душi...
У штаб-квартирi на березi Днiстра вiдбувалась консультативна нарада
штабних офiцерiв. На стiнi висiла розгорнута карта Молдавi© i Валахi©,
позначена де-не-де маленькими паперовими прапорцями. Старий генерал,
командир корпусу, говорив стисло:
- Наше завдання - швидко переправитися через Днiстер, а потiм...
Вiн показав двi крапки, позначенi прапорцями.
- Бендери, Iзма©л! Тут головнi скупчення ворожих сил. Вдалим
форсуванням Днiстра забезпечимо оточення турецько© фортецi Бендери i
падiння ©©. Використа мо в цьому бойовий досвiд Суворова. Далi - Iзма©л.
Цей твердий горiх треба розкусити добрими зубами. Першокласна фортеця
збудована французькими iнженерами. Коли ©© штурмував Суворов у 1790 - 1791
роках, то на одинадцяти бастiонах стояло двiстi шiстдесят ворожих гармат,
i пiд командуванням Айдозоле-Махмет-пашi захищав фортецю гарнiзон з
вiдбiрних турецьких частин у кiлькостi тридцяти п'яти тисяч воякiв.
Суворов вирiшив перейти вiд облоги до штурмово© тактики. Шiстсот
росiйських гармат, виставлених проти Iзма©ла, примусили замовкнути
турецькi бастiони. А потiм раптовий штурм, рукопашний бiй i переможне
"ура". Тодi вiдзначилась команда Кутузова, i Суворов призначив його
комендантом фортецi.
Перевiвши дух, подумавши, Мей ндорф продовжував:
- Не гiрше озбро но Iзма©л i тепер. До того ж турки мають консультантiв
вiд Наполеона Бонапарта.
При цьому генерал пiднiс руку, пiдкресливши значимiсть прославленого у
той час полководця.
- Зруйнований Iзма©л у наших руках був недовго. По Ясському договору
1791 року його повернуто Туреччинi. За цi п'ятнадцять лiт Туреччина
вiдновила i модернiзувала фортецю. Ми повиннi розумiти важливiсть i
складнiсть нашого завдання.
Примруживши жвавi очi, генерал окинув поглядом присутнiх.
- Якi запитання? Прошу штабс-капiтана Котляревського.
- Вiдомо, що пiд час штурму Iзма©ла Суворовим велику роль вiдiграло
Чорноморське козацьке вiйсько. Тодi прославився кошовий Антон Головатий,
командуючи козацькою флотилi ю та пiхотою. Чи намiр командування
використати i в цiй вiйнi козацькi частини. Я маю на увазi козакiв
Задунайсько© Сiчi.
Запитання штабс-капiтана змусило генерала на хвилину замислитись. Вiн
подивився на карту, потiм вiдповiв:
- Так... Чорноморське козацьке вiйсько виявило свою хоробрiсть у взяттi
Iзма©ла. Вiдомо, що козацька флотилiя пiд Iзма©лом за стратегiчними
маневрами Головатого вписала геро©чнi сторiнки морського бою. Про цi
подвиги мiг би багато розповiсти тодiшнiй командуючий Чорноморським флотом
адмiрал Ушаков. Але це справа iсторi©... Що ж до практично© постановки
питання, то використання у вiйнi козакiв Задунайсько© Сiчi можливе, якщо
на це буде зволення його iмператорсько© величностi... Складнiсть поляга в
тому, що Задунайська Сiч перебува пiд зверхнiстю султансько© Туреччини.
Тут потрiбнi дипломатичнi заходи.
Пiдiйшовши знову до карти, командуючий корпусом перевiв розмову на
iнше:
- Ми пiдходимо до Буджацьких степiв. По шляху до Iзма©ла ма мо перейти
©х. В степах татарськi села. Буджацькi татари войовничi i мають при собi
зброю. Мусульманська релiгiя дна ©х з турками. Правда, ©хнi во води не
завжди миряться з султанськими пашами. Нам треба обережно поводитись з
буджацькими татарами i повести з ними дипломатичнi переговори. Слiд
пам'ятати, що мусульмани вихованi в дусi нетерпимостi до iншо© вiри. При
кожнiй необережностi до ©хнiх звича©в можна натрапити на опiр. Iслам часто
штовха навiть поодиноких мусульман на фанатичнi виступи... Я наказую
бригадировi Катаржi i штабс-капiтану Котляревському пiдготуватися для
по©здки на переговори з во водою буджацьких татар. Це складна мiсiя.
- Радий виконати доручення! - вiдповiв Котляревський.
Далi офiцiйна розмова була порушена. Генерал перейшов на дружню бесiду,
запитував, давав поради, зосереджуючи увагу на невiдкладностi форсування
Днiстра.
Незабаром ад'ютант Котляревський записав у журналi во нних дiй:
"15 числа командуючий корпусом прибув зi сво©м штабом у Дубосари, де
передбачено було головним начальником вiйськ генералом кавалерi© i
кавалером Мiхельсоном, пiсля наведення через рiку Днiстр моста,
переправитися вiйськам на молдавську сторону..."
А 21 листопада при розгорнутому описi подiй занотовано: "Головна
квартира командуючого визначена за Днiстром у селi Телицi на вiдстанi од
Бендер у 25 верстах".
Через три днi в журналi Котляревський описав похiдне розташування
частин росiйсько© армi© з висновками: "Таким чином Бендерська фортеця
взята без всякого кровопролиття. Паша про ©© захоплення довiдався тодi,
коли росiйськi вiйська зненацька захопили вал, батаре©, вулицi та ворота,
i всюди, де треба, встановили пости й караули".
З падiнням Бендер турецькi вiйська вiдiйшли до Iзма©ла, де були
зосередженi головнi ©хнi сили. Росiйська армiя без бо©в просувалася на
пiвдень, ввiйшла в Буджацькi степи. В татарських селах було понад 30 тисяч
озбро них або готових носити зброю. Турки сподiвалися на опiр буджакiв
росiйському вiйську. Перед командуванням постало завдання: або силою
розiгнати татарськi озбро нi ватаги, або привернути ©х на свiй бiк. Час
вимагав дiяти негайно.
Рiшення штабу ад'ютант Котляревський занотував 2 грудня 1806 року:
"Протягом минулих днiв пiсля здобуття фортецi Бендери командуючий
корпусом, окрiм встановлення внутрiшнього в фортецi порядку та доставки
вiйськам потрiбного продовольства, спрямовуючи сво© види на Iзма©л, велику
мав турботу, щоб схилити буджацьких татар на бiк Росi©. Татарськi
начальники i найповажнiшi родом вагалися приймати дружелюбно росiйськi
вiйська. Командуючий корпусом запропонував бригадиру Катаржi ©хати в
Татарiю з ад'ютантом командуючого штабс-капiтаном Котляревським, взявши з
собою перекладача, i переконувати татарських старшин про прийняття
миролюбивих пропозицiй, обiцяючи ©м дружбу i лише вигоди вiд росiйських
вiйськ, якщо вони будуть приязними до Росi© та дотримають спокою при
переходi вiйськ через ©хнi землi. Бригадир Катаржi i ад'ютант
Котляревський, не щадячи себе для користi сво © вiтчизни, без найменших
вагань погодились на пропозицiю i, одержавши вiд командуючого настанови,
вiдбули в Татарiю".
16
Стояли золотi днi запiзнiло© пiвденно© осенi. Шелестiла пiд копитами
коней прибита легкими заморозками тирса та порудiлий придорожнiй спориш.
Часом випурхне з ковилових кущiв сполоханий птах i сколихне степову тишу.
Нiби в зачарованому маревi розкинулась придунайська далечiнь, повита сизою
iмлою. Дзвенiли вiдiгрiтi пiд легким промiнням сонця коники-цвiркунцi,
розсiвали ледве вловимi настороженим вухом срiбнi передзвони, вiтаючи
вершникiв.
Степова дорiжка губилася серед сухих похилених трав. На обрi©
показалася бiла димова смуга. Злегка запахло терпким згаром. Зупинили
потомлених коней. Ненапованi до пiвдня, вони стоячи дрiмали.
- Нiби хтось люльку десь закурив, - пожартував Котляревський.
- Коли б вiд цього курива не закрутились нашi голови, - вiдповiв
Катаржi.
- Не первина нам iз жару в полум'я попадати, - продовжував жартувати
штабс-капiтан.
Тим часом димова смуга поволi розвiялась i щезла, а замiсть не©
показався кiнний роз'©зд. Офiцери не сходили з коней, спостерiгали. Конi
насторожили вуха, розширили нiздрi, нiби вiдчуваючи небезпеку. Мертву тишу
порушували комахи, що нiби повисли на скiсних променях померклого сонця.
- Очевидно, татарський роз'©зд, - дiйшов висновку Катаржi.
- По лементу та кольоровому вбраннi можна думати, що дiйсно татарська
ватага, - зауважив Котляревський. - Не будемо ж драла давати, ©дьмо
назустрiч! - торкнув острогами коня i викинув бiлий прапорець.
Вершники, озбро нi рушницями, шаблями, ятаганами, оточили офiцерiв, якi
через перекладача привiталися. Татари лементували, розмахували руками,
збро ю. В лементi можна було розiбрати слова:
- Аллах... Султан... Рус... Iзма©л... Частина вершникiв посходила з
коней. Присадкуватi постави, круглi голови, вкритi мохнатими кучмами та
чалмами, скiсно прорiзанi примруженi очi, - все це надавало ©м вигляду
степових тигрiв, що натрапили на здобич.
Але в Iвана Петровича не сходила з лиця добродушна усмiшка. А
кривуляста його шабля при боцi сво©ми срiбними iскрами магiчно впливала на
татар, приковуючи ©хню увагу. Вони рушили супроводити офiцерiв у мiстечко
Каушане до во води Агаси.
Бригадир Катаржi похмуро спостерiгав, кинувши Котляревському:
- Будь готовий до несподiванок...
- Несподiванку треба попереджувати несподiванкою. Для цього треба
козацьку кебету мати та добре все на ус мотати, - вiдповiв Котляревський.
Потiм вiн пробував жартувати з татарами i навiть по дорозi до Каушане тихо
наспiвував. Татари вважали, що вiн молиться, благаючи спасiння, i через
перекладача передали, що аллах таких молитв не прийма .
Вузька вулиця в Каушане вела до мечетi з невисоким мiнаретом. Поруч
будинок во води, який вiдрiзнявся вiд iнших будiвель розмiром i
рiзьбленими дверима та вiконницями. У мечетi вiдбувалось служiння
аллаховi. Во вода Агаси щиро молився. Тому довелося посланцям зачекати,
доки закiнчиться служба в мечетi.
Нарештi з'явився во вода в супроводi кiлькох слуг, озбро них шаблями i
пiстолями. Вигляд його був похмурий i злий. Очевидно, нiчого доброго вiн
не вимолив у аллаха.
Незабаром Агаси прийняв посланцiв росiйсько© армi© у сво му будинку.
Стiни й пiдлога просторо© кiмнати, де приймав во вода, були оздобленi
багатими килимами. На них розвiшана зброя, татарськi нацiональнi музичнi
iнструменти, i серед них самотньо чомусь-то висiла звичайна скрипка, що
одразу впала у вiчi Котляревському,
Одягнений у червоний, розшитий золотом чекмень во вода зустрiв суворим
поглядом посланцiв, але зробив жест, запрошуючи ©х сiсти.
- Чолом свiтлому во водi Агаси вiд штабу росiйсько© армi©. Ми прибули
засвiдчити буджацьким татарам приязнь i повагу. Росiйська армiя не йде
вiйною на буджацькi села. Ми хочемо вступити в них не як завойовники, а як
друзi. Всi збитки, що можуть понести татари вiд стоянок наших частин,
зобов'язу мося сплачувати золотом.
Во вода Агаси уважно, але похмуро вислухав бригадира Катаржi.
- Буджацькi татари хочуть зберегти сво самоврядування, повагу до сво ©
вiри i звича©в. Буджацькi татари не складуть сво © збро©! Буджацькi татари
не промiняють волi нi на багатства турецького султана, нi на обiцянки
росiйських генералiв. Ми будемо збро ю боронити свою волю i войовничу
честь наших хоробрих предкiв! Аллах береже мусульманiв, що не порушують
законiв священного корана.
- Ми прибули вести розмову як вiльнi з вiльними, - почав бригадир
Катаржi.
- У коранi записано, що воля вимiрю ться шаблями! - вигукнув татарський
во вода i звiвся iз стiльця.
- Вам нема вигоди мiрятися з нашими шаблями, бо в нас багато гострих
шабель, - зауважив Катаржi, теж пiдiймаючись iз стiльця.
Розгнiваний во вода подав знак рукою, i наперед вибiг з оголеною шаблею
татарський во©н.
- За волю позмагаймося на шаблях! - гукнув во вода.
Татарин ступив кiлька крокiв i занiс шаблю над Котляревським, який
встиг уже оголити i свою кривулясту подругу. Схрещенi шаблi дзвенiли, мов
струни, звивались гадюками, розсипаючи iскри, якi чимраз пломенистiше
запалювали очi во води Агаси. Бригадир Катаржi понуро стояв, не зводячи
запитливого погляду з во води.
Скрегiт схрещених шабель раптово обiрвався пронизливим зичанням.
Половина шаблi татарського во©на закружляла кажаном у повiтрi i впала до
нiг во води. Вiн пiдняв руку. Важко дихаючи, Котляревський опустив шаблю.
Татарський во©н брязнув об землю обрубком сво © шаблi. Минула хвилина
напружено© мовчанки. Котляревський ступив крок уперед, тримаючи обома
руками розпечене лезо шаблi, де красувались викарбуванi слова: "Добув
перемогу - поверни переможеному". Ще крок - i шаблю пiднiс во водi Агаси.
Тремтячими руками во вода взяв шаблю. У нього загорiлись очi, бо пiзнав
у шаблi якiсь дорогi для татарина ознаки. Це несподiвано вразило Агаси, i
вiн знову запросив офiцерiв сiсти. Ще оглянув шаблю, i на устах промайнула
задоволена усмiшка. Тепер вiн змiнив тон сво © розмови.
- Буджацькi татари приймають подарунок i враженi вашим лицарством.
Зав'язалась поважна розмова.
- Буджацькi татари хочуть безборонне торгувати в мiстах i селах вашо©
кра©ни, - вимагав Агаси. - Буджацькi татари вимагають поважати закони
корана.
- Ми запевня мо буджацьких татар у цiлковитiй повазi до корана. Будемо
оберiгати вашi права i звича©, - вiдповiдав Катаржi.
Дивлячись на обстановку кiмнати, Котляревський дiйшов до висновку, що
во вода зна ться не тiльки на збро©, а й на музицi. Його непоко©ла
скрипка, що висiла на стiнi. Пiд час походiв якось затьмарилася пристрасть
до скрипки, а тут, перед очима, вона нiби просить заграти якусь мелодiю.
Пригадавши татарський народний мотив, що знав його ще з семiнарi©,
Котляревський, користуючись добрим гумором во води, попросив дозволу
заграти на скрипцi. Во вода здивовано, але схвально хитнув головою. Швидко
полились звуки мелодi©, яка припала до серця во водi, i вiн у такт хитав