уст безталанно© Наталки. Вiн, слухаючи цю пiсню, вiдчував у нiй глибоко
зворушливу сердечнiсть виконання, що засвiдчувало народження артистичного
таланту.
Про здiбностi Тетяни Гнатiвни Преженковсько© знав Котляревський з
розмов театральних любителiв, а тепер переконався, почувши ©© чудовий
голос та пересвiдчившись у майстерному вмiннi тримати себе на сценi. В
повному узгодженнi з голосом вона надавала гармонiйно© пластичностi сво©м
рухам, що пасували до ©© жiночо© вроди. Саме такi артистичнi властивостi
Преженковсько© захопили Iвана Петровича. Довiдавшись, що молода акторка
добула успiхiв не тiльки виступами по запрошенню в Полтавi, а й в iнших
мiстах, вiн шукав нагоди повести з нею розмову про подальше
спiвробiтництво для прославлення мiсцевого театру.
На закiнчення вистави хлоп'ячий хор вихованцiв будинку проспiвав пiсню
Климовського "©хав козак за Дунай".
Князь i княгиня були задоволенi виставою. Сергiй Волконський вiтав
Преженковську й Котляревського. Вiн потис Iвану Петровичу руку, промовив:
- Ви розпочина те корисне дiло... Це початок створення укра©нсько©
народно© драми.
- Вашi слова, Сергiю Григоровичу, зворушують мене. Я чую ©х вiд
прославленого в боях во©на.
- То минуле... Ми перемогли наполеонiвськi полчища, але вiтчизна
вимага вiд нас нових подвигiв. Мене тiшить те, що сво ю дiяльнiстю тут, у
Полтавi, ви готу те грунт для великих справ. Адже в культурному
вiдродженнi кожного народу театр вiдiгравав неабияку роль.
- Так... Радий, що ви вгаду те мо© намiри. Хочеться створити театр не
для легко© розваги, не для потакання слiзливим дамам, а такий, щоб у ньому
полум'янiв вогонь вiдродження!
- Ви ма те рацiю. Кожен народ у сво му розвитку проходить через цей
священний храм, простуючи до свiтла правди i благоденства. Бажаю вам
успiхiв i горджуся полтавцями.
Перевiвши зiр на картину, що висiла на стiнi в залi, Волконський додав:
- Ось полотно полтавця Володимира Боровиковського. Це ж талановито
намальована картина. Вона могла б змагатися з кращими експонатами
вропейських музе©в.
З картини поглядала сповнена тихо© задумливостi жiнка на тлi сiльського
пейзажу...
Тим часом пiдiйшов управитель канцелярi© генерал-губернатора Новиков,
дiловито звернувся до Котляревського:
- Нам конче треба цими днями зустрiтися й поговорити... Бувайте
здоровi... Князь дозволив подати для вас i Преженковсько© сво© конi...
За кiлька хвилин Котляревський i Преженковська сiдали в розкiшнi
губернаторськi сани, оббитi ведмежим хутром. Баскi конi помчали вулицею.
Iван Петрович вiдчував бiля себе теплий подих жiнки, що сво©м спiвом пiд
час вистави торкнулася глибоких струн у душi. Хотiлося ще довго ©хати,
вiдчувати цей теплий подих i пригадувати той спiв, що переносив думки в
пережите минуле, воскрешав сбраз тi ©, що так задушевно, без театрального
позування, спiвала колись цю рiдну, зворушливу пiсню. "Вiють вiтри, вiють
буйнi", - нiби виринав з минулого рiдний, незабутнiй голос.
Швидко домчали конi до квартири Преженковсько©, i вона грацiйно
вистрибнула з саней.
- До побачення! - гукнула.
Зникла, як привид, а з ним розвiялися i сердечнi згадки. Дома в думках
ще довго продовжував розмову з Волконським про роль театру у
вiдродженнi...
34
Зустрiчi Котляревського з Новиковим переросли в задушевну дружбу.
Особливо зближував ©х спiльний iнтерес до лiтератури. Родич вiдомого
просвiтителя Миколи Iвановича Новикова, Михайло Миколайович багато знав
цiкавого i повчального з дiяльностi видавця сатиричних журналiв часiв
царювання Катерини II та Павла I. З його розповiдей Iван Петрович
дiзнавався про разючi епiзоди з переслiдувань журналiста-сатирика та
п'ятнадцятирiчного його ув'язнення у Шлiссельбурзькiй фортецi.
У Петербурзi, до прибуття в Полтаву на посаду управителя канцелярi©
генерал-губернатора, Новиков зустрiчався з молодими лiтераторами,
приятелював з письменником Федором Глiнкою, входив у та мне товариство
"Союз порятунку" та брав участь у масонськiй ложi. Не раз вiн розмовляв з
Пестелем та iншими буревiсниками дворянсько© молодi.
Разом друзi читали новi журнали. Обох ©х цiкавив журнал "Украинский
вестник", що почав у 1816 роцi виходити в Харковi.
Одного грудневого вечора 1817 року Михайло Миколайович принiс до
Котляревського цiлу паку журналiв i газет.
Ще на порозi гукнув:
- Ура! Перемога, Iване Петровичуi
- Яка перемога?
- повiдомлення iз столицi про надання вам звання майора! Це ж
перемога!
Пригадавши розумнi слова дорогого Василя Капнiста, Iван Петрович
вiдповiв:
-_ _Капiтанiв та майорiв у мундирах у нас досить. Та мало капiтанiв
духовного життя, мало майорiв гуманiзму й освiти.
- Але зважте, що вам надано звання майора за виховну роботу, за працю в
Будинку для виховання бiдних. Та й те зважте, що це була iнiцiатива тако©
гуманно© людини, як наш Р пнiн. Отже, дозвольте поздоровити вас i
потиснути руку. Офiцiйно сам Р пнiн повiдомить вас на черговому прийомi.
- Дякую, - скромно вiдповiв Котляревський. Пiдiйшовши до столу, Новиков
розгорнув принесений журнал "Украинский вестник" i промовив ще урочистiшим
тоном:
- А тепер прочитайте оце!
То був вiдгук на виставу в Харковi "Казака-стихотворца". В ньому
значилося:
"Прочитавши в оголошеннi про постановку оного, я сподiвався побачити
щось подiбне до незрiвнянно© малоросiйсько© "Ене©ди"; мрi© мо© про
вдоволення пiдкрiпились ще чутками, з якими оплесками прийнята була ця
опера на петербурзькому театрi, але скiльки уява моя не була зайнята на
користь п' си, все ж я ледве мiг дослухати кiнець. Що це за твiр?"
- Що ви скажете? - запитав Новиков. Iван Петрович розвiв руками. - Ви
створили укра©нську "Ене©ду"...
- Тiльки чотири частини. Останнi двi ще продовжую писати.
- Але i в тому виглядi, що , ваша "Ене©да" стала знаменитою. В нiй ви
дали змогу читачам вiдчути життя народу. Ви заговорили в поемi як iстинний
син народу...
- Я не заслужив тако© похвали...
- Це не похвала... Ви порушили вiкове мовчання. Подали голос, нiби з
глибокого пiдземелля, i слово прорвалося на свiт сонця. А тепер треба
поширити звучання цього слова. Ви, тiльки ви повиннi створити укра©нську
народну драму.
- Це моя мрiя. Але багато перешкод. Та й багато службових справ,
доручень генерал-губернатора. Ось зобов'язав ще й вести бiблiотеку
заснованого ним бiблiйного товариства.
- То князь викону волю iмператора, який вирiшив через бiблiйнi
товариства поширювати занепалий дух божого смирення, а через вiйськовi
поселення, створенi за проектом Аракче ва, здiйснювати свавiлля тупо©
во нно© диктатури... Будемо вiдверто говорити, як друзi. Пiсля Вiтчизняно©
вiйни наша кра©на вступила в перiод вражаючих контрастiв. З одного боку,
пiднесення народного патрiотизму, волелюбства, а з другого - наступ
реакцi© у вiдвертих i найдошкульнiших формах. Дворянська iнтелiгенцiя, що
вся разом iшла на боротьбу за спасiння вiтчизни, тепер розкололася на два
табори. Як завжди в часи мракобiсся i тиранi©, виступали поодинокi
будителi, провiсники волi. Завжди ©х боялися i знищували тирани.
Пригадайте з римсько© iсторi© тирана Тiберiя, який переслiдував iсторика
Кремуцiя, бо вважав небезпечними людей розуму. Так i в наш час дух
аракче вщини i дух вольностi несумiснi. Ростуть, пiдiймаються бурхливi
хвилi, хоч поки що розбиваються об мури реакцi©. Але навiть краплини води
довбають камiння! А слова поетiв дiють сильнiше за краплини води...
Послухайте ось, як пише молодий поет Пушкiн. Це iз вiрша "Вольность", який
я недавно одержав зi столицi.
Хочу воспеть свободу миру,
На тронах поразить порок.
А от ще разючiшi рядки:
Тираны мира! трепещите!
А вы мужайтесь и внемлите,
Восстаньте, падшие рабы!
- Далi читайте ви, - передав вiрш Iвану Петровичу, а сам лише
повторював з прочитаного: - "Самовластитель-ный злодей! Тебя, твой трон я
ненавижу..." Сильно! Вражаюче! От що значить слово! Ви поет i це розумi те
краще за мене.
Новиков розповiв про столичний досвiд органiзацi© масонських лож, де
учасники домовлялися до спiльно© дiяльностi, до вза мосприяння.
- Я маю доручення, - повiдомив вiн, - органiзувати в Полтавi вiддiлення
столично© ложi "вiльних каменярiв", як по традицi© називають себе масони.
Iван Петрович ще в армi© зустрiчався з офiцерами, якi брали участь у
масонських ложах, слухав вiд них про та мнi збори, наповненi мiстичними
дiйствами. Це все не вiдповiдало житт вiй, вiдвертiй його вдачi. Тому вiн
зауважив:
- Я не бачу велико© користi вiд та мних сходок аристократiв, що
ховаються за затемненими вiкнами, одягають якесь надзвичайне вбрання,
виголошують якiсь символiчнi сповiдi. Правду треба шукати в життi.
- Ви не ма те повного уявлення про товариство "вiльних каменярiв".
Головне поляга в iде© братерсько© любовi, рiвностi, вза модопомоги,
самопiзнання i морального самовдосконалення...
- То з цим не треба ховатися в темних кiмнатах. Краще виносити все на
свiт сонця.
- Справа в тому, що свiт сонця занадто захмарений у нашi часи. Масони
проголошують сповiдi без попiв i пископiв, вони проти церковщини. Та,
зрештою, рiзнi можуть бути форми об' днань, де сходяться люди, ховаючись
вiд блюстителiв державного порядку.
- Все-таки менi подiбнi зiбрання нагадують
сентиментально-моралiзаторську комедiю, в якiй лише не вистача зiтхання
дам.
- Але навiть комедiя може обернутися на драму, коли в не© внести
поглиблений змiст. Признаюсь вам, що нашi завдання далеко ширшi. Треба
насамперед ближче пiзнати людей, привчитись до конспiрацi©, а потiм...
Новиков утримався сказати, що пiд прикриттям масонсько© ложi в столицi
було утворено полiтичне товариство "Союз порятунку".
- Наша масонська ложа буде вiддiленням столично© "Астре©". Вам
доведеться в нiй виконувати роль витi©. Тобто проголошувати пiдготовленi
повiдомлення, зачитувати твори, що поступатимуть до нас на зразок того
вiрша, з яким ми познайомились сьогоднi.
Iван Петрович дав згоду прибути на збори масонсько© ложi...
З кожною зустрiччю тiснiшали вза мини друзiв. Новиков знайшов у особi
Iвана Петровича самобутню, розумну людину...
У 1818 роцi на посаду ад'ютанта генерал-губернатора Р пнiна прибув з
Петербурга пiдполковник Матвiй Iванович Муравйов-Апостол. Вiн зустрiвся з
Новиковим.
Ще перед вiд'©здом зi столицi за участю братiв Мурав-йових-Апостолiв
було створено та мне товариство "Союз благоденства", замiсть ранiше
заснованого "Союзу порятунку". Нове товариство виразнiше визначило
полiтичну програму, прийняло статут, в якому вимагалося розповсюджувати
освiту, засновувати благодiйнi заклади та готувати державний переворот.
Муравйов-Апостол познайомив Новикова зi статутом "Союзу благоденства",
повiдомив, що в товариствi намiчаються два крила: однi висловлюються за
конституцiйну монархiю, а iншi - за республiку.
- Республiканцi беруть верх, - додав вiн. - Центральна управа нашо©
органiзацi© поклада надi© на укра©нськi групи. Ми повиннi тримати зв'язки
з Пестелем. Цього року його призначено в Тульчин у штаб армi©. В Кам'янцi
перебува наш друг Сергiй Волконський. Полтавська група ма розгорнути
дiяльнiсть спiльно з iншими групами. Нам треба мати надiйних впливових
людей.
- Я вважаю одним з таких Котляревського - автора укра©нсько© "Ене©ди",
- вставив Новиков.
- Вашi мiркування правильнi. Я добре знаю Iвана Петровича. Вiн чудово
розумi ться у вiйськовiй справi. Нам треба таких.
- Я маю намiр пiдготувати Котляревського до вступу в нашу органiзацiю
через масонську ложу.
- Так... Це виправдано нашою практикою.
- В органiзацiю входять геро© Вiтчизняно© вiйни, досвiдченi i хоробрi
командири. Наш шановний Пестель, нагороджений за хоробрiсть у вiйнi проти
Наполеона золотим мечем, покладе його на вiвтар велико© справи "Союзу
благоденства".
- До меча треба i слово нагострити...
- Так... Слово ма стати подвiйним мечем. Пам'ята те, як говорить наш
друг Федiр Миколайович Глiнка:
Свобода! Отчизна! Священны слова!
Иль будете вечно вы звуком пустым?
Нет! Мы воскресим вас!..
В цей час дверi кабiнету управителя канцелярi© генерал-губернатора
раптово вiдчинились, i в них з'явився збентежений Котляревський.
- Яка ганьба! Яка ганьба! - заговорив вiн.
- Що сталося, Iване Петровичу?
- Насамперед привiтайтеся з Матвi м Iвановичем i сiдайте.
- Матвiя Iвановича я радий завжди вiтати... З того часу, як,
пам'ята те, розмовляли пiд Дрезденом...
- Не можна не пам'ятати берегiв Ельби...
- Друзi! - заговорив Iван Петрович. - До нас у мiсто прибула трупа
Штейна, i, уявiть собi, найкращий у нiй актор Михайло Семенович Щепкiн -
пiдневiльний крiпак! Душа митця не може бути скована рабством! Це ж
ганьба! Це прокляття, найганебнiше явище нашого часу!
- Що ж ма мо робити? - Новиков, нiяковiючи, переглянувся з
Муравйовим-Апостолом.
- Все зробити, щоб добути йому волю! - вiв з'апально Iван Петрович.
- Якому помiщиковi належить Щепкiн? - втрутився Муравйов-Апостол.
- Курським графам Волкенштейнам.
- Твердий горiх... Дешево не вiддадуть. Та й без дозволу мiнiстра
внутрiшнiх справ не можна викупити, - зауважив Новиков.
- Михайло Семенович Щепкiн говорить, що вже порушувалося питання про
його викуп, але Волкенштейни хочуть одержати десять тисяч. I то не
вiдпускну дадуть, а нiби продадуть iншому помiщиковi, бо пiсля смертi
графа Волкенштейна ма ток перейшов до опiкуна, який може продавати
крiпакiв, а давати вiдпускнi не ма права.
- Тут потрiбнi не тiльки кошти, а й багато iншого, - пояснював Новиков.
- Та й кошти не малi. За такi кошти помiщик може купити на
Нижегородському ярмарку сотню крiпакiв або стiльки ж коней, - глумливо
зауважив Муравйов-Апостол.
- Ми будемо збирати кошти за вистави, через пiдписнi листи. Залучимо до
цього учасникiв масонсько© ложi, - гарячкував Iван Петрович.
- Цього замало... Тут потрiбнi не тiльки кошти, а й iм'я людини, що
вiзьметься за цю справу. Добре було б, якби князь Р пнiн або його брат
Сергiй Волконський зробили купчу на себе, а потiм, через якийсь час, дали
вiдпускну. Бо князь Кочубей, як урядова особа, вiд яко© залежить дозвiл на
викуп, жорстокий i невблаганний. До того ж вiн не допустить, щоб поблизу
його Диканьки творились такi "беззаконiя".
- Вашi мiркування, Михайле Миколайовичу, правильнi. Я спробую
поговорити при нагодi з Сергi м Волконським, а вам треба вплинути на
Р пнiна. Вiн же прихильник мистецтва, - зауважив Муравйов-Апостол.
- Обмiркуймо ж детальнiше нашi заходи i будемо дiяти.
35
Одного осiннього надвечiр'я, коли тумани залягли долинами Ворскли, Iван
Петрович сидiв за столом, дописував останнi частини "Ене©ди". Аж ось
раптово вiдчинилися дверi, й важко ввалився подорожнiй чоловiк iз торбою
за плечима. Високий, виснажений, наполовину посивiлий, з глибоко запалими
очима, наче намальований при входi до монастиря подвижник. Тiльки в
гострому поглядi не крилося чернечого смиренства.
Стомленим голосом привiтався i стояв серед кiмнати.
- Семене! Чого ж так, нiби соромишся?
Важко присiв бiля порога, скинув торбу, поклав бiля нiг.
- Де ж ти забарився? Давно ж уже закiнчилася вiйна.
- Кому закiнчилася, а кому нi. Семен розстебнув пазуху, витяг з не©
жмуток кiнськоi гриви, поклав на колiна.
- Оце все, що залишилося вiд вороного. Винiс вiн мене з пекельного бою
на березi Ельби та й упав пiдстрелений. Попрощався з ним, вiдрiзав оце на
пам'ять. I зараз нiби бачу, якими очима вiн тодi дивився на мене. Нiби
хотiв щось сказати... Бережу цей жмуток гриви. Добра пам'ять...
- Не журися, Семене! Виходить, що наш вороний загинув на полi бою як
герой!
- Та воно так... Але думалося ще з ним побурлакувати, а може,
зустрiтися з задунайськими братами. Хотiлося напо©ти ще раз його в
широкому Дуна©.
- Якщо не Отамана, то, може, iншого вороного напо©мо в Дуна© або й в
iншiй рiцi.
- Якби-то... Як говорили колись мо© задунайськi побратими: "Степ, кiнь
та воля - ото козацька доля". Оглянувши вiтальню, Семен запитав:
- Що ж у вас - усi живi, здоровi?
- Поховали за цей час матiр...
Лише тепер Семен зняв кудлату шапку.
- Хай легко ©й буде... Добра, сердечна стара. Така була приязна та
вуркотлива, як голубка.
- Де ж ти цi роки перебував? По яких свiтах ходив? - перевiв на iнше
розмову Iван Петрович.
- Шукав правду.
- Знайшов?
- Всюди живеться гiрко... Ходив, хотiв довiдатися, який широкий свiт...
Вийдеш на шлях, глянеш, i зда ться тобi, що там десь бiля дерева на обрi©
мерехтить його кiнець. А дiйдеш до того кiнця, i знову мерехтить перед
очима несходжена безконечнiсть. I знову iдеш... Шукаючи правди, я заходив
у церкви, де по-рiзному службу правлять. Жив з ченцями по монастирях,
слухав ©хнi розповiдi. I кожен з них по-сво му шука спасiння. Хто бреше,
а хто вiрить тiй брехнi... Баламутять людей сво©ми баляндрасами, а правди
i не питай... Пiшов я самотужки шукати правду.
Задумався Семен, мовчав.
- То хоч небагато знайшов ©©?
- Трохи знайшов... Тому й повернувся до вашого дому, бо обiцяв прийти i
розповiсти, як вiдшуку ться ота колюча, як ви кажете, мужицька правда. -
Нiби збираючись з думками, повiв далi: - Найнявся служити до одного панка,
був за кучера в нього. Панок той завзятий бити крiпакiв та в карти грати.
Хоч сам i плюгавенький, зате бахуруватий був. Охоче мене прийняв, бо мав
небагато крiпацьких душ. Намiчав i мене внести у ревiзькi списки, та
помилився. Ставши кучером, терпiв я од нього багато кривди i образ. Мовчав
i виношував свiй гнiв. Полюбили мене дворовi люди - розповiдав ©м про
походи, про щире побратимство. Пiдслухав пан мо© балагури i велiв
катувати. "Кого катувати?! Мене, Семена Битого?!" - прорвався таки мiй
гнiв. - "Мене, що не скорився перед катами в Турбаях! Мене, кого доля
водила за Дунай i на Ельбу!" Збунтувався я i повiв за собою сво©х
прихильних крiпакiв. Наче пiшли на штурм Iзма©ла! Зчинився такий заколот,
що довелося тiкати пановi до сусiднього ма тку. Випроводжали мене бунтарi
в дорогу, а самi теж лагодилися до втечi тими шляхами, якими я радив ©м
простувати до Дунаю. Залягала нiч, коли я вийшов уночi на простори,
спалахнула пожежа в ма тку, наче освiтлювала менi шлях.
- Та це, Семене, цiла житт ва повiсть.
- Як хочете звiть, а по-нашому то зветься шуканням колючо© мужицько©
правди, - виривалися слова, наче з глибини назбираних у життi тривог. -
Чимало побратимiв я зустрiчав i втрачав у мандрах, починаючи од втечi з
рiдних Турба©в. Багато ходив шляхами, та не дiйшов ними до кiнця, -
скорботою повивалася розповiдь.
Читав у нiй Iван Петрович не тiльки принесений з мандрiвок Семенiв
невпокiй, а й гнiв гнаного недолями народу. Поставали вразливi картини
лiро-епiчного сказання, вiд якого пашiло достиглими придорожними гiрчаками
й вiтрами розгойданого колосся рiдних нив. Поетам належить збирати цi
дарунки, щоб у словi передати для поколiнь...
- Менi зда ться, Семене, що ти наче побував у мо©х
мандрiвникiв-троянцiв.
- Може... Тiльки вашi козаки-троянцi все по морях мандрують, а я по
суходолi.
- Добилися й вони вже до суходолу.
- То дай боже ©м пожити без панiв i не зазнавати крiпацтва, бо
доведеться знову мандрувати. Так, як оце я все сво життя мандрую та шукаю
правди.
- Правду шукати треба. Це так. Але рiзнi шляхи такого шукання...
Шукали правду тво©, Семене, турба©вцi. Багато наробили бешкету. А справа
не полiпшилась... шлях шукання правди через освiту, шлях добростi,
людяностi. Добро треба шукати добром, а не злом.
- То, мабуть, довго його доведеться шукати... А славний волоський
побратим Тудор Владимиреску говорив, що добром не доб' шся... Он як!
В цей час завiтав Стеблiн-Камiнський. Вiн пiзнав Семена.
- Це ти, Семене?
- Виходить, що я, коли Семеном назива те... Вже сутiнки кутали кiмнату.
Семен, як i колись, пiдiйшов до грубки, почав розпалювати вогонь.
36
Готувались до вистави "Ябеда". Репетицi© цi © п' си принесли багато
турбот не тiльки тому, що Iван Петрович поважав ©© автора Капнiста, а й
прагнув залучити до театру якомога бiльше глядачiв. Вiн вважав п' су
однi ю з кращих, хоч не все в нiй йому подобалося. Однак не наважувався
смiливо вносити змiни та доповнення, як це робив у iнших п' сах.
Пiсля однi © репетицi© розповiв Щепкiну про сво© роздуми над "Ябедою".
- В п' сi Добров i Кривосудов, Хватайко i Прямиков; тут добро i
зло, правда i кривда, доброчиннiсть i криводушнiсть. Але нема душевно©
простоти, не чути аромату наших ланiв, вишневих садiв... Ви мене
розумi те?
- Не тiльки розумiю, а й вiдчуваю душею артиста... В таких п' сах я
виконую роль, здебiльшого декламуючи, проголошую устами героя високi
iстини. Але п' са скову дiю, не да простору гри... Я проголошую устами
героя iде©, закликаю до правди, до людяностi, але не вiдчуваю у цьому
житт во© простоти, правди священних почуттiв. Тому я з бiльшою охотою граю
ролi в п' сах Лопе де Вега, Шекспiра, Моль ра. Там бiльше житт во© правди,
оптимiзму.
В роздумах актора-крiпака Iван Петрович вiдчував свiжий голос, в якому
артистичнiсть сполучалася з народними поняттями краси.
- Хочеться до цього ще додати... - обiзвався Котляревський. - Народ,
який пробуджу ться, не може не прагнути до правди у сво©х почуттях. Народ,
якому iсторiя мусить присудити майбутн ...
- Нових нам п' с треба! Нових геро©в! Цими п' сами треба вивести театр
iз вузьких примiщень, де збира ться
купка людей для домашньо© втiхи. Треба дати ширшi простори для голосу
артиста!
Все сказане артистом-крiпаком нiс iз собою у тиху кiмнату свого дому,
нiс образи народно© драми, якi зароджувалися, полонили його думи,
хвилювали уяву. На порозi зустрiчав Семен, стурбовано звертався:
- Так довго забарилися. Такi задумливi... Чи не закохалися часом у
кого?
- Так, закохався...
- А хто ж вона,та краля?
- Така, що не да спокою нi вдень нi вночi, бо хвилю серце i тривожить
душу...
- Як же ©© звати?
- Ще нема ©й iм'я...
- Дивно... Без iм'я не можна...
Довго на самотi думав Iван Петрович. Поставала в уявi проста
дiвчина-полтавка, щира, добра, що любить матiр.. Батька нема... Коханий
давно пiшов на заробiтки, обiця повернутися... Свата ться заможний пан...
Мати вага ться... I все це переплiта ться народними пiснями. В таких
роздумах вiдсуваються десь на другий план виплеканi ранiше образи
козакiв-троянцiв, ©х заступа постать сердечно©, нiжно©, як пiсня, Наталки
Полтавки. Очевидно, так треба i назвати задуману п' су - "Наталка
Полтавка".
Вранцi, коли Семен зайшов у кiмнату, Iван Петрович сказав:
- Ти запитував, як звати ©©?
- Так, запитував... Не можна закохуватись, не знаючи iм'я...
- © iм'я Наталка Полтавка.
- Хороше iм'я... Щасти вам на все добре.
- Але це ж тiльки в думках...
- Коли в думках, то може бути й на дiлi. Так воно водиться...
Шукав тепер нагоду повести ранiше обiцяну розмову з Преженковською. За
останнi роки вона, незважаючи на свою молодiсть, набула сценiчного досвiду
й популярностi, встигла прославитись у харкiвських виступах разом з
Щепкiним у трупi Штейна.
Нагода трапилась пiсля однi © чергово© репетицi©. Iван Петрович
запросив акторку послухати текст дiй "Наталки Полтавки", в яких геро©ня
викону пiснi. Тетяна Гнатiвна була вражена зачитаним.
- Вважаю честю для себе виступити в такiй ролi. Обiцяю вкласти в не©
найсердечнiшу щирiсть, - акторка нагородила автора приязною усмiшкою.
- Спасибi, Тетяно Гнатiвно... Прошу дозволу вести цю роль за мо ю
консультацi ю... Особливо треба подбати про костюм геро©нi. - У
Котляревського промайнула думка про вбрання, що його у незабутнi святковi
днi одягала його подруга юностi. Тож вона сама колись квiтчала вбрання
народними вишивками.
- Так... Для виступу на сценi багато важить вбрання акторки, -
погоджувалась Преженковська. - Вашi поради в цьому виконуватиму.
- Треба, щоб це вбрання було художньо-народним. Адже в кожнiй вишивцi й
мережцi прогляда душа народу... При вашiй вродi це буде чарiвно...
- Ой, не говорiть такого, Iване Петровичу, - зашарiлась акторка й
пройняла iскрами свого погляду спiвбесiдника, простерши йому руку...
Пiд враженням розмови Iван Петрович прибув на виставу "Ябеды" Капнiста.
Серед глядачiв був i автор п' си. Починали виставу, за звича м,
декламацiями. На цей раз Котляревський приготував для декламацi© вiрш,
який вiдповiдав його настроям та роздумам, сам зачитав його. То була
поезiя Капнiста "Разлука".
Лилися слова задушевно© декламацi©. Зворушливо закiнчував декламатор:
Ведь не смерть нас разлучила,
Возвратится милый друг.
I декламацiя, i вистава пройшли з успiхом. Задоволений Капнiст запросив
до себе на вечерю Iвана Петровича, артистiв та сво©х друзiв. Серед них
були Новиков та Муравйов-Апостол.
Пiдiймаючи старечою рукою перший келих, Капнiст промовив:
- За здоров'я служителiв сценiчного мистецтва! За успiхи артистiв! За
успiшну виставу, що принесла нам сьогоднi багато при мностi. Схиляюся
перед тими, хто сво ю грою на сценi несе свiт розуму i почуттiв. Схиляюся
перед мистецьким покликанням артиста! Хочу зараз домовитись i запросити
всiх присутнiх до себе в Обухiвку пiсля того, як вiдбудеться ще iнша
вистава з не меншим успiхом! А тепер прошу промовити слово Iвана
Петровича, якому ми вдячнi за органiзацiю вистави.
Котляревський несмiливо пiдвiвся:
- Дякую за добре визнання вистави. Я називаю першими винуватцями
успiхiв у цiй виставi Михайла Семеновича Щепкiна i Тетяну Гнатiвну. Вони
принесли розквiт сво©х сил на нашу полтавську сцену, освiтили ©© житт вою
силою. - Звернувши приязний погляд на Щепкiна, Iван Петрович мовив далi: -
Хотiлося б, щоб Михайло Семенович не тiльки зi сцени, а й тут, у колi
прихильникiв, сказав кiлька слiв, допомiг нам зрозумiти та мницi
артистичного мистецтва.
- Просимо, Михайле Семеновичу! - загули голоси. З келихом у руцi Щепкiн
виглядав не так артистично, як на сценi. Перед учасниками вечора стояв
скромний, навiть сором'язливий молодий чоловiк, в очах якого крився
затамований смуток. Нiхто не звик таким бачити артиста, який потiшав
зворушливу сердечнiсть виконання, що засвiдчувало народження артистичного
таланту.
Про здiбностi Тетяни Гнатiвни Преженковсько© знав Котляревський з
розмов театральних любителiв, а тепер переконався, почувши ©© чудовий
голос та пересвiдчившись у майстерному вмiннi тримати себе на сценi. В
повному узгодженнi з голосом вона надавала гармонiйно© пластичностi сво©м
рухам, що пасували до ©© жiночо© вроди. Саме такi артистичнi властивостi
Преженковсько© захопили Iвана Петровича. Довiдавшись, що молода акторка
добула успiхiв не тiльки виступами по запрошенню в Полтавi, а й в iнших
мiстах, вiн шукав нагоди повести з нею розмову про подальше
спiвробiтництво для прославлення мiсцевого театру.
На закiнчення вистави хлоп'ячий хор вихованцiв будинку проспiвав пiсню
Климовського "©хав козак за Дунай".
Князь i княгиня були задоволенi виставою. Сергiй Волконський вiтав
Преженковську й Котляревського. Вiн потис Iвану Петровичу руку, промовив:
- Ви розпочина те корисне дiло... Це початок створення укра©нсько©
народно© драми.
- Вашi слова, Сергiю Григоровичу, зворушують мене. Я чую ©х вiд
прославленого в боях во©на.
- То минуле... Ми перемогли наполеонiвськi полчища, але вiтчизна
вимага вiд нас нових подвигiв. Мене тiшить те, що сво ю дiяльнiстю тут, у
Полтавi, ви готу те грунт для великих справ. Адже в культурному
вiдродженнi кожного народу театр вiдiгравав неабияку роль.
- Так... Радий, що ви вгаду те мо© намiри. Хочеться створити театр не
для легко© розваги, не для потакання слiзливим дамам, а такий, щоб у ньому
полум'янiв вогонь вiдродження!
- Ви ма те рацiю. Кожен народ у сво му розвитку проходить через цей
священний храм, простуючи до свiтла правди i благоденства. Бажаю вам
успiхiв i горджуся полтавцями.
Перевiвши зiр на картину, що висiла на стiнi в залi, Волконський додав:
- Ось полотно полтавця Володимира Боровиковського. Це ж талановито
намальована картина. Вона могла б змагатися з кращими експонатами
вропейських музе©в.
З картини поглядала сповнена тихо© задумливостi жiнка на тлi сiльського
пейзажу...
Тим часом пiдiйшов управитель канцелярi© генерал-губернатора Новиков,
дiловито звернувся до Котляревського:
- Нам конче треба цими днями зустрiтися й поговорити... Бувайте
здоровi... Князь дозволив подати для вас i Преженковсько© сво© конi...
За кiлька хвилин Котляревський i Преженковська сiдали в розкiшнi
губернаторськi сани, оббитi ведмежим хутром. Баскi конi помчали вулицею.
Iван Петрович вiдчував бiля себе теплий подих жiнки, що сво©м спiвом пiд
час вистави торкнулася глибоких струн у душi. Хотiлося ще довго ©хати,
вiдчувати цей теплий подих i пригадувати той спiв, що переносив думки в
пережите минуле, воскрешав сбраз тi ©, що так задушевно, без театрального
позування, спiвала колись цю рiдну, зворушливу пiсню. "Вiють вiтри, вiють
буйнi", - нiби виринав з минулого рiдний, незабутнiй голос.
Швидко домчали конi до квартири Преженковсько©, i вона грацiйно
вистрибнула з саней.
- До побачення! - гукнула.
Зникла, як привид, а з ним розвiялися i сердечнi згадки. Дома в думках
ще довго продовжував розмову з Волконським про роль театру у
вiдродженнi...
34
Зустрiчi Котляревського з Новиковим переросли в задушевну дружбу.
Особливо зближував ©х спiльний iнтерес до лiтератури. Родич вiдомого
просвiтителя Миколи Iвановича Новикова, Михайло Миколайович багато знав
цiкавого i повчального з дiяльностi видавця сатиричних журналiв часiв
царювання Катерини II та Павла I. З його розповiдей Iван Петрович
дiзнавався про разючi епiзоди з переслiдувань журналiста-сатирика та
п'ятнадцятирiчного його ув'язнення у Шлiссельбурзькiй фортецi.
У Петербурзi, до прибуття в Полтаву на посаду управителя канцелярi©
генерал-губернатора, Новиков зустрiчався з молодими лiтераторами,
приятелював з письменником Федором Глiнкою, входив у та мне товариство
"Союз порятунку" та брав участь у масонськiй ложi. Не раз вiн розмовляв з
Пестелем та iншими буревiсниками дворянсько© молодi.
Разом друзi читали новi журнали. Обох ©х цiкавив журнал "Украинский
вестник", що почав у 1816 роцi виходити в Харковi.
Одного грудневого вечора 1817 року Михайло Миколайович принiс до
Котляревського цiлу паку журналiв i газет.
Ще на порозi гукнув:
- Ура! Перемога, Iване Петровичуi
- Яка перемога?
- повiдомлення iз столицi про надання вам звання майора! Це ж
перемога!
Пригадавши розумнi слова дорогого Василя Капнiста, Iван Петрович
вiдповiв:
-_ _Капiтанiв та майорiв у мундирах у нас досить. Та мало капiтанiв
духовного життя, мало майорiв гуманiзму й освiти.
- Але зважте, що вам надано звання майора за виховну роботу, за працю в
Будинку для виховання бiдних. Та й те зважте, що це була iнiцiатива тако©
гуманно© людини, як наш Р пнiн. Отже, дозвольте поздоровити вас i
потиснути руку. Офiцiйно сам Р пнiн повiдомить вас на черговому прийомi.
- Дякую, - скромно вiдповiв Котляревський. Пiдiйшовши до столу, Новиков
розгорнув принесений журнал "Украинский вестник" i промовив ще урочистiшим
тоном:
- А тепер прочитайте оце!
То був вiдгук на виставу в Харковi "Казака-стихотворца". В ньому
значилося:
"Прочитавши в оголошеннi про постановку оного, я сподiвався побачити
щось подiбне до незрiвнянно© малоросiйсько© "Ене©ди"; мрi© мо© про
вдоволення пiдкрiпились ще чутками, з якими оплесками прийнята була ця
опера на петербурзькому театрi, але скiльки уява моя не була зайнята на
користь п' си, все ж я ледве мiг дослухати кiнець. Що це за твiр?"
- Що ви скажете? - запитав Новиков. Iван Петрович розвiв руками. - Ви
створили укра©нську "Ене©ду"...
- Тiльки чотири частини. Останнi двi ще продовжую писати.
- Але i в тому виглядi, що , ваша "Ене©да" стала знаменитою. В нiй ви
дали змогу читачам вiдчути життя народу. Ви заговорили в поемi як iстинний
син народу...
- Я не заслужив тако© похвали...
- Це не похвала... Ви порушили вiкове мовчання. Подали голос, нiби з
глибокого пiдземелля, i слово прорвалося на свiт сонця. А тепер треба
поширити звучання цього слова. Ви, тiльки ви повиннi створити укра©нську
народну драму.
- Це моя мрiя. Але багато перешкод. Та й багато службових справ,
доручень генерал-губернатора. Ось зобов'язав ще й вести бiблiотеку
заснованого ним бiблiйного товариства.
- То князь викону волю iмператора, який вирiшив через бiблiйнi
товариства поширювати занепалий дух божого смирення, а через вiйськовi
поселення, створенi за проектом Аракче ва, здiйснювати свавiлля тупо©
во нно© диктатури... Будемо вiдверто говорити, як друзi. Пiсля Вiтчизняно©
вiйни наша кра©на вступила в перiод вражаючих контрастiв. З одного боку,
пiднесення народного патрiотизму, волелюбства, а з другого - наступ
реакцi© у вiдвертих i найдошкульнiших формах. Дворянська iнтелiгенцiя, що
вся разом iшла на боротьбу за спасiння вiтчизни, тепер розкололася на два
табори. Як завжди в часи мракобiсся i тиранi©, виступали поодинокi
будителi, провiсники волi. Завжди ©х боялися i знищували тирани.
Пригадайте з римсько© iсторi© тирана Тiберiя, який переслiдував iсторика
Кремуцiя, бо вважав небезпечними людей розуму. Так i в наш час дух
аракче вщини i дух вольностi несумiснi. Ростуть, пiдiймаються бурхливi
хвилi, хоч поки що розбиваються об мури реакцi©. Але навiть краплини води
довбають камiння! А слова поетiв дiють сильнiше за краплини води...
Послухайте ось, як пише молодий поет Пушкiн. Це iз вiрша "Вольность", який
я недавно одержав зi столицi.
Хочу воспеть свободу миру,
На тронах поразить порок.
А от ще разючiшi рядки:
Тираны мира! трепещите!
А вы мужайтесь и внемлите,
Восстаньте, падшие рабы!
- Далi читайте ви, - передав вiрш Iвану Петровичу, а сам лише
повторював з прочитаного: - "Самовластитель-ный злодей! Тебя, твой трон я
ненавижу..." Сильно! Вражаюче! От що значить слово! Ви поет i це розумi те
краще за мене.
Новиков розповiв про столичний досвiд органiзацi© масонських лож, де
учасники домовлялися до спiльно© дiяльностi, до вза мосприяння.
- Я маю доручення, - повiдомив вiн, - органiзувати в Полтавi вiддiлення
столично© ложi "вiльних каменярiв", як по традицi© називають себе масони.
Iван Петрович ще в армi© зустрiчався з офiцерами, якi брали участь у
масонських ложах, слухав вiд них про та мнi збори, наповненi мiстичними
дiйствами. Це все не вiдповiдало житт вiй, вiдвертiй його вдачi. Тому вiн
зауважив:
- Я не бачу велико© користi вiд та мних сходок аристократiв, що
ховаються за затемненими вiкнами, одягають якесь надзвичайне вбрання,
виголошують якiсь символiчнi сповiдi. Правду треба шукати в життi.
- Ви не ма те повного уявлення про товариство "вiльних каменярiв".
Головне поляга в iде© братерсько© любовi, рiвностi, вза модопомоги,
самопiзнання i морального самовдосконалення...
- То з цим не треба ховатися в темних кiмнатах. Краще виносити все на
свiт сонця.
- Справа в тому, що свiт сонця занадто захмарений у нашi часи. Масони
проголошують сповiдi без попiв i пископiв, вони проти церковщини. Та,
зрештою, рiзнi можуть бути форми об' днань, де сходяться люди, ховаючись
вiд блюстителiв державного порядку.
- Все-таки менi подiбнi зiбрання нагадують
сентиментально-моралiзаторську комедiю, в якiй лише не вистача зiтхання
дам.
- Але навiть комедiя може обернутися на драму, коли в не© внести
поглиблений змiст. Признаюсь вам, що нашi завдання далеко ширшi. Треба
насамперед ближче пiзнати людей, привчитись до конспiрацi©, а потiм...
Новиков утримався сказати, що пiд прикриттям масонсько© ложi в столицi
було утворено полiтичне товариство "Союз порятунку".
- Наша масонська ложа буде вiддiленням столично© "Астре©". Вам
доведеться в нiй виконувати роль витi©. Тобто проголошувати пiдготовленi
повiдомлення, зачитувати твори, що поступатимуть до нас на зразок того
вiрша, з яким ми познайомились сьогоднi.
Iван Петрович дав згоду прибути на збори масонсько© ложi...
З кожною зустрiччю тiснiшали вза мини друзiв. Новиков знайшов у особi
Iвана Петровича самобутню, розумну людину...
У 1818 роцi на посаду ад'ютанта генерал-губернатора Р пнiна прибув з
Петербурга пiдполковник Матвiй Iванович Муравйов-Апостол. Вiн зустрiвся з
Новиковим.
Ще перед вiд'©здом зi столицi за участю братiв Мурав-йових-Апостолiв
було створено та мне товариство "Союз благоденства", замiсть ранiше
заснованого "Союзу порятунку". Нове товариство виразнiше визначило
полiтичну програму, прийняло статут, в якому вимагалося розповсюджувати
освiту, засновувати благодiйнi заклади та готувати державний переворот.
Муравйов-Апостол познайомив Новикова зi статутом "Союзу благоденства",
повiдомив, що в товариствi намiчаються два крила: однi висловлюються за
конституцiйну монархiю, а iншi - за республiку.
- Республiканцi беруть верх, - додав вiн. - Центральна управа нашо©
органiзацi© поклада надi© на укра©нськi групи. Ми повиннi тримати зв'язки
з Пестелем. Цього року його призначено в Тульчин у штаб армi©. В Кам'янцi
перебува наш друг Сергiй Волконський. Полтавська група ма розгорнути
дiяльнiсть спiльно з iншими групами. Нам треба мати надiйних впливових
людей.
- Я вважаю одним з таких Котляревського - автора укра©нсько© "Ене©ди",
- вставив Новиков.
- Вашi мiркування правильнi. Я добре знаю Iвана Петровича. Вiн чудово
розумi ться у вiйськовiй справi. Нам треба таких.
- Я маю намiр пiдготувати Котляревського до вступу в нашу органiзацiю
через масонську ложу.
- Так... Це виправдано нашою практикою.
- В органiзацiю входять геро© Вiтчизняно© вiйни, досвiдченi i хоробрi
командири. Наш шановний Пестель, нагороджений за хоробрiсть у вiйнi проти
Наполеона золотим мечем, покладе його на вiвтар велико© справи "Союзу
благоденства".
- До меча треба i слово нагострити...
- Так... Слово ма стати подвiйним мечем. Пам'ята те, як говорить наш
друг Федiр Миколайович Глiнка:
Свобода! Отчизна! Священны слова!
Иль будете вечно вы звуком пустым?
Нет! Мы воскресим вас!..
В цей час дверi кабiнету управителя канцелярi© генерал-губернатора
раптово вiдчинились, i в них з'явився збентежений Котляревський.
- Яка ганьба! Яка ганьба! - заговорив вiн.
- Що сталося, Iване Петровичу?
- Насамперед привiтайтеся з Матвi м Iвановичем i сiдайте.
- Матвiя Iвановича я радий завжди вiтати... З того часу, як,
пам'ята те, розмовляли пiд Дрезденом...
- Не можна не пам'ятати берегiв Ельби...
- Друзi! - заговорив Iван Петрович. - До нас у мiсто прибула трупа
Штейна, i, уявiть собi, найкращий у нiй актор Михайло Семенович Щепкiн -
пiдневiльний крiпак! Душа митця не може бути скована рабством! Це ж
ганьба! Це прокляття, найганебнiше явище нашого часу!
- Що ж ма мо робити? - Новиков, нiяковiючи, переглянувся з
Муравйовим-Апостолом.
- Все зробити, щоб добути йому волю! - вiв з'апально Iван Петрович.
- Якому помiщиковi належить Щепкiн? - втрутився Муравйов-Апостол.
- Курським графам Волкенштейнам.
- Твердий горiх... Дешево не вiддадуть. Та й без дозволу мiнiстра
внутрiшнiх справ не можна викупити, - зауважив Новиков.
- Михайло Семенович Щепкiн говорить, що вже порушувалося питання про
його викуп, але Волкенштейни хочуть одержати десять тисяч. I то не
вiдпускну дадуть, а нiби продадуть iншому помiщиковi, бо пiсля смертi
графа Волкенштейна ма ток перейшов до опiкуна, який може продавати
крiпакiв, а давати вiдпускнi не ма права.
- Тут потрiбнi не тiльки кошти, а й багато iншого, - пояснював Новиков.
- Та й кошти не малi. За такi кошти помiщик може купити на
Нижегородському ярмарку сотню крiпакiв або стiльки ж коней, - глумливо
зауважив Муравйов-Апостол.
- Ми будемо збирати кошти за вистави, через пiдписнi листи. Залучимо до
цього учасникiв масонсько© ложi, - гарячкував Iван Петрович.
- Цього замало... Тут потрiбнi не тiльки кошти, а й iм'я людини, що
вiзьметься за цю справу. Добре було б, якби князь Р пнiн або його брат
Сергiй Волконський зробили купчу на себе, а потiм, через якийсь час, дали
вiдпускну. Бо князь Кочубей, як урядова особа, вiд яко© залежить дозвiл на
викуп, жорстокий i невблаганний. До того ж вiн не допустить, щоб поблизу
його Диканьки творились такi "беззаконiя".
- Вашi мiркування, Михайле Миколайовичу, правильнi. Я спробую
поговорити при нагодi з Сергi м Волконським, а вам треба вплинути на
Р пнiна. Вiн же прихильник мистецтва, - зауважив Муравйов-Апостол.
- Обмiркуймо ж детальнiше нашi заходи i будемо дiяти.
35
Одного осiннього надвечiр'я, коли тумани залягли долинами Ворскли, Iван
Петрович сидiв за столом, дописував останнi частини "Ене©ди". Аж ось
раптово вiдчинилися дверi, й важко ввалився подорожнiй чоловiк iз торбою
за плечима. Високий, виснажений, наполовину посивiлий, з глибоко запалими
очима, наче намальований при входi до монастиря подвижник. Тiльки в
гострому поглядi не крилося чернечого смиренства.
Стомленим голосом привiтався i стояв серед кiмнати.
- Семене! Чого ж так, нiби соромишся?
Важко присiв бiля порога, скинув торбу, поклав бiля нiг.
- Де ж ти забарився? Давно ж уже закiнчилася вiйна.
- Кому закiнчилася, а кому нi. Семен розстебнув пазуху, витяг з не©
жмуток кiнськоi гриви, поклав на колiна.
- Оце все, що залишилося вiд вороного. Винiс вiн мене з пекельного бою
на березi Ельби та й упав пiдстрелений. Попрощався з ним, вiдрiзав оце на
пам'ять. I зараз нiби бачу, якими очима вiн тодi дивився на мене. Нiби
хотiв щось сказати... Бережу цей жмуток гриви. Добра пам'ять...
- Не журися, Семене! Виходить, що наш вороний загинув на полi бою як
герой!
- Та воно так... Але думалося ще з ним побурлакувати, а може,
зустрiтися з задунайськими братами. Хотiлося напо©ти ще раз його в
широкому Дуна©.
- Якщо не Отамана, то, може, iншого вороного напо©мо в Дуна© або й в
iншiй рiцi.
- Якби-то... Як говорили колись мо© задунайськi побратими: "Степ, кiнь
та воля - ото козацька доля". Оглянувши вiтальню, Семен запитав:
- Що ж у вас - усi живi, здоровi?
- Поховали за цей час матiр...
Лише тепер Семен зняв кудлату шапку.
- Хай легко ©й буде... Добра, сердечна стара. Така була приязна та
вуркотлива, як голубка.
- Де ж ти цi роки перебував? По яких свiтах ходив? - перевiв на iнше
розмову Iван Петрович.
- Шукав правду.
- Знайшов?
- Всюди живеться гiрко... Ходив, хотiв довiдатися, який широкий свiт...
Вийдеш на шлях, глянеш, i зда ться тобi, що там десь бiля дерева на обрi©
мерехтить його кiнець. А дiйдеш до того кiнця, i знову мерехтить перед
очима несходжена безконечнiсть. I знову iдеш... Шукаючи правди, я заходив
у церкви, де по-рiзному службу правлять. Жив з ченцями по монастирях,
слухав ©хнi розповiдi. I кожен з них по-сво му шука спасiння. Хто бреше,
а хто вiрить тiй брехнi... Баламутять людей сво©ми баляндрасами, а правди
i не питай... Пiшов я самотужки шукати правду.
Задумався Семен, мовчав.
- То хоч небагато знайшов ©©?
- Трохи знайшов... Тому й повернувся до вашого дому, бо обiцяв прийти i
розповiсти, як вiдшуку ться ота колюча, як ви кажете, мужицька правда. -
Нiби збираючись з думками, повiв далi: - Найнявся служити до одного панка,
був за кучера в нього. Панок той завзятий бити крiпакiв та в карти грати.
Хоч сам i плюгавенький, зате бахуруватий був. Охоче мене прийняв, бо мав
небагато крiпацьких душ. Намiчав i мене внести у ревiзькi списки, та
помилився. Ставши кучером, терпiв я од нього багато кривди i образ. Мовчав
i виношував свiй гнiв. Полюбили мене дворовi люди - розповiдав ©м про
походи, про щире побратимство. Пiдслухав пан мо© балагури i велiв
катувати. "Кого катувати?! Мене, Семена Битого?!" - прорвався таки мiй
гнiв. - "Мене, що не скорився перед катами в Турбаях! Мене, кого доля
водила за Дунай i на Ельбу!" Збунтувався я i повiв за собою сво©х
прихильних крiпакiв. Наче пiшли на штурм Iзма©ла! Зчинився такий заколот,
що довелося тiкати пановi до сусiднього ма тку. Випроводжали мене бунтарi
в дорогу, а самi теж лагодилися до втечi тими шляхами, якими я радив ©м
простувати до Дунаю. Залягала нiч, коли я вийшов уночi на простори,
спалахнула пожежа в ма тку, наче освiтлювала менi шлях.
- Та це, Семене, цiла житт ва повiсть.
- Як хочете звiть, а по-нашому то зветься шуканням колючо© мужицько©
правди, - виривалися слова, наче з глибини назбираних у життi тривог. -
Чимало побратимiв я зустрiчав i втрачав у мандрах, починаючи од втечi з
рiдних Турба©в. Багато ходив шляхами, та не дiйшов ними до кiнця, -
скорботою повивалася розповiдь.
Читав у нiй Iван Петрович не тiльки принесений з мандрiвок Семенiв
невпокiй, а й гнiв гнаного недолями народу. Поставали вразливi картини
лiро-епiчного сказання, вiд якого пашiло достиглими придорожними гiрчаками
й вiтрами розгойданого колосся рiдних нив. Поетам належить збирати цi
дарунки, щоб у словi передати для поколiнь...
- Менi зда ться, Семене, що ти наче побував у мо©х
мандрiвникiв-троянцiв.
- Може... Тiльки вашi козаки-троянцi все по морях мандрують, а я по
суходолi.
- Добилися й вони вже до суходолу.
- То дай боже ©м пожити без панiв i не зазнавати крiпацтва, бо
доведеться знову мандрувати. Так, як оце я все сво життя мандрую та шукаю
правди.
- Правду шукати треба. Це так. Але рiзнi шляхи такого шукання...
Шукали правду тво©, Семене, турба©вцi. Багато наробили бешкету. А справа
не полiпшилась... шлях шукання правди через освiту, шлях добростi,
людяностi. Добро треба шукати добром, а не злом.
- То, мабуть, довго його доведеться шукати... А славний волоський
побратим Тудор Владимиреску говорив, що добром не доб' шся... Он як!
В цей час завiтав Стеблiн-Камiнський. Вiн пiзнав Семена.
- Це ти, Семене?
- Виходить, що я, коли Семеном назива те... Вже сутiнки кутали кiмнату.
Семен, як i колись, пiдiйшов до грубки, почав розпалювати вогонь.
36
Готувались до вистави "Ябеда". Репетицi© цi © п' си принесли багато
турбот не тiльки тому, що Iван Петрович поважав ©© автора Капнiста, а й
прагнув залучити до театру якомога бiльше глядачiв. Вiн вважав п' су
однi ю з кращих, хоч не все в нiй йому подобалося. Однак не наважувався
смiливо вносити змiни та доповнення, як це робив у iнших п' сах.
Пiсля однi © репетицi© розповiв Щепкiну про сво© роздуми над "Ябедою".
- В п' сi Добров i Кривосудов, Хватайко i Прямиков; тут добро i
зло, правда i кривда, доброчиннiсть i криводушнiсть. Але нема душевно©
простоти, не чути аромату наших ланiв, вишневих садiв... Ви мене
розумi те?
- Не тiльки розумiю, а й вiдчуваю душею артиста... В таких п' сах я
виконую роль, здебiльшого декламуючи, проголошую устами героя високi
iстини. Але п' са скову дiю, не да простору гри... Я проголошую устами
героя iде©, закликаю до правди, до людяностi, але не вiдчуваю у цьому
житт во© простоти, правди священних почуттiв. Тому я з бiльшою охотою граю
ролi в п' сах Лопе де Вега, Шекспiра, Моль ра. Там бiльше житт во© правди,
оптимiзму.
В роздумах актора-крiпака Iван Петрович вiдчував свiжий голос, в якому
артистичнiсть сполучалася з народними поняттями краси.
- Хочеться до цього ще додати... - обiзвався Котляревський. - Народ,
який пробуджу ться, не може не прагнути до правди у сво©х почуттях. Народ,
якому iсторiя мусить присудити майбутн ...
- Нових нам п' с треба! Нових геро©в! Цими п' сами треба вивести театр
iз вузьких примiщень, де збира ться
купка людей для домашньо© втiхи. Треба дати ширшi простори для голосу
артиста!
Все сказане артистом-крiпаком нiс iз собою у тиху кiмнату свого дому,
нiс образи народно© драми, якi зароджувалися, полонили його думи,
хвилювали уяву. На порозi зустрiчав Семен, стурбовано звертався:
- Так довго забарилися. Такi задумливi... Чи не закохалися часом у
кого?
- Так, закохався...
- А хто ж вона,та краля?
- Така, що не да спокою нi вдень нi вночi, бо хвилю серце i тривожить
душу...
- Як же ©© звати?
- Ще нема ©й iм'я...
- Дивно... Без iм'я не можна...
Довго на самотi думав Iван Петрович. Поставала в уявi проста
дiвчина-полтавка, щира, добра, що любить матiр.. Батька нема... Коханий
давно пiшов на заробiтки, обiця повернутися... Свата ться заможний пан...
Мати вага ться... I все це переплiта ться народними пiснями. В таких
роздумах вiдсуваються десь на другий план виплеканi ранiше образи
козакiв-троянцiв, ©х заступа постать сердечно©, нiжно©, як пiсня, Наталки
Полтавки. Очевидно, так треба i назвати задуману п' су - "Наталка
Полтавка".
Вранцi, коли Семен зайшов у кiмнату, Iван Петрович сказав:
- Ти запитував, як звати ©©?
- Так, запитував... Не можна закохуватись, не знаючи iм'я...
- © iм'я Наталка Полтавка.
- Хороше iм'я... Щасти вам на все добре.
- Але це ж тiльки в думках...
- Коли в думках, то може бути й на дiлi. Так воно водиться...
Шукав тепер нагоду повести ранiше обiцяну розмову з Преженковською. За
останнi роки вона, незважаючи на свою молодiсть, набула сценiчного досвiду
й популярностi, встигла прославитись у харкiвських виступах разом з
Щепкiним у трупi Штейна.
Нагода трапилась пiсля однi © чергово© репетицi©. Iван Петрович
запросив акторку послухати текст дiй "Наталки Полтавки", в яких геро©ня
викону пiснi. Тетяна Гнатiвна була вражена зачитаним.
- Вважаю честю для себе виступити в такiй ролi. Обiцяю вкласти в не©
найсердечнiшу щирiсть, - акторка нагородила автора приязною усмiшкою.
- Спасибi, Тетяно Гнатiвно... Прошу дозволу вести цю роль за мо ю
консультацi ю... Особливо треба подбати про костюм геро©нi. - У
Котляревського промайнула думка про вбрання, що його у незабутнi святковi
днi одягала його подруга юностi. Тож вона сама колись квiтчала вбрання
народними вишивками.
- Так... Для виступу на сценi багато важить вбрання акторки, -
погоджувалась Преженковська. - Вашi поради в цьому виконуватиму.
- Треба, щоб це вбрання було художньо-народним. Адже в кожнiй вишивцi й
мережцi прогляда душа народу... При вашiй вродi це буде чарiвно...
- Ой, не говорiть такого, Iване Петровичу, - зашарiлась акторка й
пройняла iскрами свого погляду спiвбесiдника, простерши йому руку...
Пiд враженням розмови Iван Петрович прибув на виставу "Ябеды" Капнiста.
Серед глядачiв був i автор п' си. Починали виставу, за звича м,
декламацiями. На цей раз Котляревський приготував для декламацi© вiрш,
який вiдповiдав його настроям та роздумам, сам зачитав його. То була
поезiя Капнiста "Разлука".
Лилися слова задушевно© декламацi©. Зворушливо закiнчував декламатор:
Ведь не смерть нас разлучила,
Возвратится милый друг.
I декламацiя, i вистава пройшли з успiхом. Задоволений Капнiст запросив
до себе на вечерю Iвана Петровича, артистiв та сво©х друзiв. Серед них
були Новиков та Муравйов-Апостол.
Пiдiймаючи старечою рукою перший келих, Капнiст промовив:
- За здоров'я служителiв сценiчного мистецтва! За успiхи артистiв! За
успiшну виставу, що принесла нам сьогоднi багато при мностi. Схиляюся
перед тими, хто сво ю грою на сценi несе свiт розуму i почуттiв. Схиляюся
перед мистецьким покликанням артиста! Хочу зараз домовитись i запросити
всiх присутнiх до себе в Обухiвку пiсля того, як вiдбудеться ще iнша
вистава з не меншим успiхом! А тепер прошу промовити слово Iвана
Петровича, якому ми вдячнi за органiзацiю вистави.
Котляревський несмiливо пiдвiвся:
- Дякую за добре визнання вистави. Я називаю першими винуватцями
успiхiв у цiй виставi Михайла Семеновича Щепкiна i Тетяну Гнатiвну. Вони
принесли розквiт сво©х сил на нашу полтавську сцену, освiтили ©© житт вою
силою. - Звернувши приязний погляд на Щепкiна, Iван Петрович мовив далi: -
Хотiлося б, щоб Михайло Семенович не тiльки зi сцени, а й тут, у колi
прихильникiв, сказав кiлька слiв, допомiг нам зрозумiти та мницi
артистичного мистецтва.
- Просимо, Михайле Семеновичу! - загули голоси. З келихом у руцi Щепкiн
виглядав не так артистично, як на сценi. Перед учасниками вечора стояв
скромний, навiть сором'язливий молодий чоловiк, в очах якого крився
затамований смуток. Нiхто не звик таким бачити артиста, який потiшав