головою. Обличчя його ще бiльше прояснiло. Вiн промовив:
- Хоробрий лицар умi поважати нашi звича© i розумi душу татарина... -
А потiм дiловим тоном додав: - На знак нашо© доброзичливостi посилаю до
штабу росiйсько© армi© сво©х аманатiв...
Iван Петрович повертався вiд буджацьких татар з таким настро м, нiби
брав участь у походi Ене во© ватаги. А коли посланцi прибули в штаб i
привели татарських аманатiв, генерал Мей ндорф, заслухавши звiт, зауважив:
- Ви, панове офiцери, здобули бiльшу перемогу, нiж могла збро ю добути
©© цiла дивiзiя. Мають одержати нагороди бригадир Катаржi i штабс-капiтан
Котляревський за безстрашнiсть i кмiтливiсть.
17
Чарувала душу поета краса придунайських просторiв iз скiфськими
могилами, гаями, вкритими пiзньою осiнньою позолотою. При нагодi
Котляревський ви©здив на конi в степ, попускав поводи, слухав мелодiю
безмежностi...
Через степ виднi ться смуга - то пролягав тут колись шлях до моря. На
нiй i трава iнша. Видiля ться порудiла гармала[1], що темнокриле росте на
солончакуватому грунтi примор'я. Вiд моря занесло ©© сюди за возами, з
яких чимало повитрушувалось солi. От i знайшла рослина солоний грунт. А
може, ще зрошений вiн i слiзьми укра©нських невiльниць, яких гнали у ясир
татарськi та турецькi людолови.
Хто розповiсть про це? На могилi сонно куня , нiби оберiгаючи той
давнiй шлях, мовчазна кам'яна баба - скiфський прабог. Дивиться вона
сво©ми вивiтреними очима на схiд сонця. А навколо розгорнулася степово©
далi безмежна голубiнь. В нiй уява малю картини...
Ось несуться, здiймаючи куряву, хижi шукачi здобичi й привiлля,
виловлюють табуни диких коней. Не раз пiддавалися вогню i мечу степи
Причорномор'я. Проходили столiття, i обжилi таборища скiфiв завойовували
племена сарматiв. ©х перемагали готи i гунни. Завдавав тут спустошення i
завойовницький меч Аттiли, який вiв косооких гуннiв на грабунки степових
скотарiв. Проходили ще часи, i в степове привiлля принесли хлiборобську
працю слов'янськi племена. Вони зiтнулися з хижими племенами войовничих
кочiвникiв, що живилися набiгами та грабунками. Сутички з хозарами,
печснiгами, половцями, боротьба з татаро-монголами складають велику
передiсторiю' слов'янського свiту.
Слов янин - хлiбороб, скотар, мисливець, риболов i во©н - ставав
твердою ногою на Дуна©, Днiстрi, Днiпрi, на Дiнцi i Дону. Вiн перенiс
бiдування вiд татарсько© орди i прокладав шляхи через Дике поле до моря, а
рiками - до Вiзантi©.
Шепче нескiнченну казку в сво му шумовиннi степова тирса, постелена
сизокрилими звоями, i, нiби прислухаючись до не©, скнi на могилi мовчазна
кам'яна фiгура - скiфський прабог.
Щоб розвiяти думи, хочеться гукнути на повний голос:
"Люди! Люди! Де ви, люди?!"
I щоб гук той рознiсся з вiтрами - буйними володарями степу, що
тисячолiттями оббивають ту кам'яну бабу на могилi, а вона сто©ть обвiтрена
i хова та мницi у сво©й безмовностi. Хочеться заговорити до кам'яного
прабога, запитати про та мницi сивих вiкiв, що крилися в повенi сонячного
свiту, непiдвладного людським законам.
"Люди! Люди! Де ви, люди?!"
Зда ться, що таки прокинулася вiд давнього сну скiфська статуя на
могилi. Нiби обiзвалася... Нiби линуть вiд не© якiсь живi звуки. Навiть
кiнь нашорошив вуха i пiдняв розширенi нiздрi.
"Що це - чари? - промайнула думка. - Нiби линуть звуки сопiлки?"
Ще наблизився. Кiнь, форкаючи, сторожко пiдступав до кам'яного iдола.
Зупинив коня. Прислухався. Так, виразно звучить рiдна мелодiя сопiлки. Ще
наблизився i побачив, що в затишку од вiтру за кам'яною фiгурою на могилi
сидить чабан i гра на сопiлцi. За могилою паслася отара овець. Раптом
кiнь почав задкувати, став дибки. На стежцi до кам'яно© баби лежала,
звившись у клубок, змiя. Вона пiдвела голову, засичала, нiби
перегороджуючи шлях до чабана.
Побачивши вершника, чабан перестав награвати, звiвся, зняв кудлату
шапку, пiшов назустрiч, привiтався:
- Будьте здоровi з понедiлком!
- Ти людина чи чарiвник? - запитав вершник, дивлячись на змiю.
- Не бiйтеся, пане. Не та змiя, що повзе по землi, а та, що заповза в
душу людини.
Почувши рiдну мову, вражений такою несподiваною зустрiччю, Iван
Петрович сплигнув iз сiдла. Чабан видався охочий на розмови. Вiн розповiв,
що не тiльки в Добруджi поселились запорожцi, а й такi, що чабанують по
сей бiк Дунаю.
- А в Дуна вцi i козацька рада, обирають старших, - повiдомив чабан.
- Як же вам пiд турком живеться?
- Не питайте, пане... Турок, звiсно, бусурман. Важко з ним дiйти до
згоди. А от волохи та болгари, то цi звичайнiшi. Деякi нашi подружилися з
болгарками, однi © ж вiри.
- А чого не поверта тесь на Укра©ну?
- Та як повертатися, коли кожного тижня хтось тiка звiдти сюди, бо
там, кажуть, тяжке крiпацьке ярмо накидають на нашого брата.
- А тут хiба ярма нема?
- Та воно й тут... - Подумавши, чабан додав, витягаючи з кишенi
сопiлку: - А хочеться в рiдний край. Оце тiльки рiдна пiсня i тiшить
думку.
Полилася мелодiя - проста, задушевна. Нiби тривожний клич чайки
обзивався, перегукуючись iз гудiнням вiтру. I чулося в тiй мелодi©, як
ча чка вивела дiток при битiй дорозi, як чумаченьки йшли, чайку забрали,
посиротили ча нят.
Пiд час награвання змiя пiдвела голову, нiби прислухалася до скиглiння
сопiлки.
- Отаке-то, - промовив чабан, опускаючи сопiлку, i, дивлячись на змiю,
продовжував: - А це мiй гiсть. Навiть коли заповзе десь, то треба лише
заграти на сопiлцi, зараз приповза . Користь приносить. Спокiйнiше
дрiма ться, коли вона сторожить тут i розгонить надокучливих комарiв круг
мене. За те я ©© молоком частую... Вона мою самотнiсть розважа ...
- Дивний i цiкавий ти чоловiк, - промовив Iван Петрович.
- Я чоловiк звичайний. А от чи чули ви про волоха Тудора Владимиреску?
Той умi зачаровувати. А правильний i добрий чоловiк. У багатi©в забира ,
а бiдним розда . Про нього й пiснi складають. Збира навколо себе
смiливцiв-побратимiв, гуля з ними по байраках i лiсах, завда страху
волоським боярам та турецькiй стражi. Прийма i наших у свою ватагу.
Притишеним голосом, яким розповiдають та мницю, чабан продовжував:
- Ви чоловiк наш, рiдний, по мовi чую i по очах бачу... Скажу, що
задунайськi сiчовики братаються з ним.
- А сюди не навiдуються сiчовики?
- Бува ... Переправляють через Дунай втiкачiв. Але це тiльки до
рiздвяних свят. Пiзнiше пообмерзають береги. Тодi важко переправлятися.
Падали разом з туманом сутiнки на землю, коли розставалися. Вiд'©хавши
вiд могили, вершник зупинив коня, прислухався, як не вгавала сопiлка,
голосила, нiби подiляла сво© жалощi з шелестом степових трав. Взявши коня
в остроги, пiдiбравши поводи, понiсся вершник шляхом, а в думках його
бринiла чабанська мелодiя i тiшила серце невимовними чарами, наповнювала
його новими почуттями, що днають у людинi гомiн столiть з одвiчною красою
землi.
В штабi Котляревський доповiв про свою розвiдку i висловив думку про
можливiсть використати задунайських сiчовикiв для прискореного форсування
Дунаю.
18
Хотiлося зблизька глянути на прославлений у пiснях тихий Дунай. Iван
Петрович тiшив себе думкою привiтатися з його голубими хвилями. Поруч з
ним ©хав гонець. Обидва вершники наблизилися до могили з кам'яною бабою.
Але на цей раз скiфський кам'яний прабог мовчанкою зустрiв гостей. По©хали
далi, прислухаючись. Нарештi знайомi звуки чабансько© мелодi© почулися на
цей раз вiд покрученого вiтрами явора. Тут вiдбулася зустрiч iз знайомим
чабаном.
- Ви знову навiстили нас, добродiю? - привiтно обiзвався чабан.
- Так, добрий земляче! Хочу, щоб ти допомiг нам зустрiтись iз
задунайськими сiчовиками.
Чабан нижче насунув на лоба шапку, витяг з торби окра ць хлiба, почав
грпзти i роздумувати...
- Можна, - промовив нарештi. - Вас дво ... Це добре, що небагато.
Тiльки треба без коней i надягти простi чабанськi кобеняки поверх
мундирiв. Тут недалеко в куренi у мене такий припас. Там залишимо коней.
У чабанському куренi напилися води, одягли сiряки, натягли на себе
чабанськi шапки й пiшли. Чабан iшов попереду стежкою, яка вела в густi
чагарники. Час вiд часу вiн зупинявсь, прислухався.
- Вже недалеко берег. Чую, як запахла дунайська вода, - обiзвався
чабан. Далi витяг сопiлку i заграв. Потiм замовк, прислухався.
- Нiкого не чути, - промовив, - пiдемо далi... Знову зупинився, заграв
на сопiлцi. Далеко десь почувся клич:
- Пугу! Пугу!..
- Ага... То озиваються нашi. Пiдемо далi. Знову заграв, i знову
почулося вже ближче:
- Пугу! Пугу!
- Ходiмте швидше, - промовив чабан i вивiв на галявину.
Дорiжка слалася до берега Дунаю. Пастух продовжував награвати на
сопiлцi. На березi стояли широкi рибальськi човни. Бiля них поралося шiсть
дужих чоловiкiв. Серед них один видiлявся сво©м зростом.
- Це нашi задунайськi сiчовики, - сказав чабан.
- Кого це ти нам привiв, Омельку?
- Говорiть тепер самi, - звернувся до Iвана Петровича чабан.
- Добрий вечiр, добрi люде! Яка воно вода в цьому Дуна©?
-_ _Диви... То це наш чоловiк. I оворить по-козацькому.
Звiдки родом?
- З Полтавщини!
- О, з нашо© рiдно© Полтавщини? Дужий задуна ць весь час пильно
придивлявся до Котляревського.
- Ми десь, мабуть, зустрiчалися? - запитав Iван Петрович.
- Якщо пiзна те пiсню, то зустрiчалися.
Гомiн, гомiн по дiбровi...
- Так! Пiзнаю!
- Цебто пiзна те Семена Битого з Турба©в?
- Пiзнаю! Добре пiзнаю i пригадую той вечiр бiля корчми!
- Отож кажуть: "Гора з горою не сходиться, а чоловiк з чоловiком
зустрiчаються". Яка ж доля занесла сюди?
- Та доля, що перекотиполем котить людину до Дунаю.
- Може, вiйна пригнала? Кажiть смiливо правду. Нiхто не видасть. Це мо©
давнi побратими. Разом пробиралися за Дунай волю шукати.
- Знайшли ©©? - стримано запитав Iван Петрович.
- Втрачати волю легше, нiж шукати ©©, - мовив, похиливши голову, Семен.
Тим часом один з його побратимiв пiдiйшов упритул до прибульця,
вдивлявся в його обличчя, вимiряв поглядом з голови до нiг, нарештi
промовив:
- То ви ж, мосьпане, награвали на скрипцi вiдхiдно© на Полтавському
шляху бiля корчми, коли ми лагодились у мандри. Ех! Закаблукам лиха дам! -
радiючи, затанцював, як i при першiй зустрiчi.
- Так, братове, - мовив Котляревський. - Свiт широкий, а бурлацькi
шляхи сходяться на ньому.
- Шляхи сходяться. А нашому брату сiромi тiсно на них. Всюди зустрiча
й проводжа нас лихо, злиднямиобсиджене. Живемо за Дуна м та погляда мо на
рiдний берег. Тiшимо себе сподiванками, може, лихе крiпацтво там минеться.
Оце назбиралися ватаги лихотерпцiв зустрiти вiйсько, що йде на туркiв.
Закортiло сво©х людей побачити, бо нестерпно бути пiд владою бусурманiв, -
спохмурнiвши, мовив Семен.
- Хочеться i мову рiдну почути та й пiсню разом заспiвати, - додав
iнший.
- Ми радi при днатися до того вiйська, щоб iржу зiгнати з наших щабель,
- обiзвався пристаркуватий задуна ць.
- То вважайте, що ви вже зустрiлися з цим вiйськом... Хоч з одним його
во©ном.
- Ось хто ти такий. А ми дивимося, що в простiй сiрячинi...
Iван Петрович скинув шапку, вiдгорнув полу сiрячини, i всi побачили на
ньому вiйськову форму.
- Ми радi цiй зустрiчi, - продовжував Семен Битий. - Давно чека мо на
таку нагоду. На березi Дунаю зiбралося багато сiчовикiв, що виступають
проти турецько© зверхностi i ненавидять султанських яничарiв.
- То даваймо брататися, славнi лицарi Задунайсько© Сiчi!
- Запрошу мо до наших куренiв.
- Вирушаймо, братове!
Iван Петрович наказав гiнцевi повернутися до штабу, повiдомити про
мiсце зустрiчi з задунайськими запорожцями, а завтра на цьому ж мiсцi
чекати нових повiдомлень. Сам сiв iз задунайцями в човен. Пiд дужими
ударами весел човен помчав по Дунаю.
- Тут можна й пiсню затягти, - промовив Семен i почав:
Розлилися крутi бережечки
Гей, гей, по роздоллi...
Пiсню пiдхопили iншi голоси:
Гей, гей, по роздоллi;
Пожурились славнi козаченьки
Гей, гей, у неволi.
Спiвав iз сiчовиками й Iван Петрович. Хвилi закружляли чорним
гайворонням, пiною билися об човен i котили пiсню широку, як Дунай.
Здавалося, що нема тако© сили, перед якою могла б зупинитися людина з
рiдною пiснею у сво му серцi, з почуттям вiрного побратимства.
Червонястi вiдблиски заходу обливали гребцiв, i вони здавалися
казковими героями, виплеканими в мрiях поета про смiливих троянцiв, що
завжди у хвилини душевно© тривоги з'являлися до нього в гостi.
Лягали вже сутiнки, коли припалилися до правого берега. Тихо. Тiльки
хвиля плеще, лоскоче кiлька човнiв на самотньому березi. Аж ось
сколихнулася тиша, i по Дунаю покотилося дуже: "Пугу!" То Семен Битий
подав звiстку. Швидко з хащiв почали виринати озбро нi люди.
- Гостя привiз! - гукнув Семен. На березi скупчилися сiчовики.
Довiдавшись про прiзвище гостя, один з ватаги запитав:
- Чи не той Котляревський, що про нас написав книгу... "Енеiдою"
зветься. Тут такий втiкач-бурсак, що чита нам i потiша . Доладна книга.
Наче про нашi мандри та пригоди описано.
Iван Петрович, здивований такою розмовою, скромно вiдповiв:
- Якщо не цура тесь Iвана Котляревського, то це буду я, що жартома
написав книгу... Та не закiнчив ще ©©. Хтось з гурту обiзвався:
Еней був парубок моторний
I хлопець хоть куди козак...
- Такого б нам за отамана! А то лише рибу ловимо, тютюн товчемо та нужу
б' мо. Аж занудило вже...
Цiлою ватагою обсiли задунайцi вогнище. Здебiльше це була козацька
голота - пiшаниця та тi, що ловили рибу в отамана Iвана Губи. Були й кiннi
козаки. Серед гурту видiлялися сивугани, що знали Залiзняка i Гонту.
До голосу досвiдчених у життi лiтнiх побратимiв прислухалися молодi,
поступаючись у тiсному колi, коли сiдали ©сти галушки та печену рибу.
Прибулому гостю вiдвели теж шанобливе мiсце. Поруч нього Семен Битий повiв
розмову про задунайських бiдакiв:
- Отож, вiдгукнулася наша сiрома, щоб виступити проти турецьких
найманцiв та лютих яничарiв. Ми заодно з волохами-бiдарями, що
прислухаються до голосу свого ватажка Тудора Владимиреску. Слава про нього
пiшла по волоськiй землi, бо виступа проти багатi©в, румунських бояр,
жандармiв. Навiть пiснi про нього спiвають, як про того Степана Разiна. А
добра душа, товариська у славетного волоха. Носить на собi високу волоську
чорну шапку, а свита звичайна, як у хлiбороба.
- Так розповiда ш, Семене, нiби зустрiчався з ним, - зацiкавився
розповiддю Котляревський.
- Авжеж зустрiчався, бо ходив i до волохiв шукати . правду. Ватажок
волосько© сiроми всiх заклика боротися за волю. Чутка пiшла, що досить
бiдаковi прибути до ньо-,го в табiр з однi ю вуздечкою, то до не© знайде
Тудор неабиякого коня.
- Та не кожному, мабуть, доста ться така ласка, - обiзвався похилий
задуна ць.
- У кожного своя доля, - продовжив розповiдь Семен. - Зустрiвся я з
Тудором, коли вiн свою ватагу назбирав для походу. Розпитав мене, звiдки я
родом, сумовито слухав мою розповiдь про знищене наше село Турба©. Потис
менi руку i запитав: "Коня свого ма ш?" - "Не маю, - кажу, - лише оброть
ношу. Хочеться добути справжнього волоського коня". Засмiявся ватажок,
поглянув на мене, похитав головою. А на прощання подарував коня. Порадив
берегти його до ново© зустрiчi з ним.
- Доброго коня привiв, Семене! - обiзвався з гурту задуна ць.
- Наче справжнiй вiтрогон, - додав iнший.
- Хай випаса ться до слушного часу, - замовк Семен, наче його осяйнула
важлива думка, i пильно поглянув на бажаного прибульця.
Наче вловив ©© Котляревський i повiв розмову, днаючи в нiй минувшину з
сучаснiстю. Кожне його слово торкалося струн чутливих душ слухачiв, якi
вiд прохолоди тiснiше тулилися один до одного. Плескотом супроводила
дунайська хвиля тиху розмову, несучи ©© в простори осiнньою iмлою повито©
землi. Долю не одного сiроми колихала та хвиля, не прибивши до жаданого
берега добробуту, як i цих, здружених горем побратимiв, з вiдкритими
душами для сприймання всього людяного, правдивого, величного. Занесла ©х
сюди хурдига невпокою шукати пристановища, омрiяно© волi. Принесли вони
скорботи рiдно© землi, а тепер iз-за Дунаю виглядають щасливо© долi. Хто
напо©ть ©хню невситимiсть до добра, хто поведе в думами плеканий свiт
оновлення? В'язалося слово до слова i наче залягав плескiт дунайсько©
течi©, щоб давати простiр думкам, що дналися з почуттями цих життям
битих, незвичайних сво©ми характерами простолюдiв, щедрих увагою до кожно©
добро© поради...
Тихо спливала нiч, несучи на сво©х крилах задуму й ронячи тривогу. А
коли мiсяць загойдався на хмаринах, першим звiвся досвiдчений i
невгамовний Семен, обiйняв щедрого порадами гостя. Далi заклав пальцi в
рота, тричi свиснув. У вiдповiдь десь заiржав кiнь. Ще раз свиснув - i
почулося ближче iржання. Назустрiч йому пiшов Битий i незабаром привiв
молодого баского коня.
- Вiзьмiть подарунок вiд задунайцiв, - промовив, звертаючись до гостя.
- Цей кiнь рве землю, коли ворога почу , а понесеться у бiй, то очi вогнем
палають. Вiзьмiть коня, земляче, на знак нашо© щиро© поваги!
Цей вчинок схвилював Iвана Петровича. Присутнi задунайцi тiльки
примовляли:
- Оце по-козацькому...
- Ну й Семен... Козацька душа...
Коли з туману почав виринати голубий свiтанок, Iван Петрович завiтав у
курiнь вiйськового писаря Пiдлесецького, мав з ним розмову i запросив у
штаб для переговорiв.
19
Широкий, повноводий Дунай... Про тихий плин його давно забутi поети
складали спiви, якi линуть за хвилями через столiття. Не випити його
повенi, не вичерпати його глибини. Несе Дунай сво© води до моря,
пробиваючи гори, прорiзуючи широкi долини. Нема йому впину, як розлогим
думам поета.
Iван Петрович при кожнiй нагодi водив напувати коня до тихого Дунаю,
пив пригорщами воду, тамуючи спрагу. Глибiнь здавалася такою прозорою,
наче в нiй вiдбивалися легендарнi геро©, якi черпали шоломом з Дунаю воду.
Хотiлося полинути за тим прозорим плином, пiзнати в ньому древнього
Святослава, що вiв бо© з гордою Вiзантi ю, прибивав на брамi Цареграда
свiй щит, щоб через багато столiть смiливiше було Сагайдачному вiдшукувати
шляхи до цi © фортецi, яка пiд владою туркiв перетворилася в повитий
невiльницьким плачем Стамбул.
А тим часом розгорталися подi©. 15 грудня 1806 року головнокомандуючий
росiйською армi ю звернувся до задунайського козацтва з вiдозвою, в якiй
обiцяв усiм втiкачам iз Сiчi дати притулок i волю та закликав до спiльно©
боротьби проти турецьких яничарiв.
Швидко вiдгукнулися на цей заклик задунайцi. Набралося понад тисячу
козакiв. Вони вирядили уповноважених у штаб, де було домовлено про
заснування Усть-Дунайського буджацького козацького вiйська на чолi з
кошовим отаманом. Було заре стровано 39 куренiв. В один iз них -
Кущевський курiнь - козаки вписали i генерала Мiхельсона. Розносилась
слава про задунайське козацьке вiйсько. Прибували сюди втiкачi вiд
турецького гноблення з iнших кра©н. Утворилися Сербський i Болгарський
куренi.
Кошовим отаманом Усть-Дунайського буджацького козацького вiйська було
настановлено Пiдлесецького. Вiн розсилав уповноважених у рiзнi мiсцевостi
для вербування охочих вступити у вiйсько.
Та хвилювало козакiв те, що командування армi ю порушувало сiчовi
порядки, не дозволяло скликати широкi ради для обрання кошового отамана.
Не обраного, а призначеного кошового мусили визнавати козаки.
Недовго був кошовим Пiдлесецький. За вербування у вiйсько втiкачiв з
Укра©ни його за наказом головнокомандуючого було заарештовано i наставлено
кошовим Бучинського. Кiлькiсть козацького вiйська зростала. Весною 1807
року навiть з Волинi, Полтавщини прибували втiкачi i записувалися до
куренiв.
Часто вiдвiдував сiчовикiв Котляревський, маючи доручення вiд штабу
корпусу тримати з ними зв'язки. При таких зустрiчах вiдбувалися задушевнi
розмови. Навколо вогнища сiдали сiчовi дiди, гуторили билицi, а Семен
Битий розповiдав про сво© мандри, пригоди.
- Синiють ото в далечинi ру©ни якогось боярського кубла, - поважно
показував у той бiк, де виднiлися напiв-зруйнованi стiни стародавньо©
фортецi. - Не думайте, що там тiльки сови виють та кружляють орли...
Збирав туди побратимiв славний волох Тудор Владимиреску. Сходилися бiдарi
- i волохи, i болгари, i наш брат з Укра©ни... То я йому, бувало,
розповiдав про сво© рiднi Турба©...
Не поспiшаючи, з якоюсь поважною урочистiстю Семен переказував довгу
хвилюючу повiсть, яку слухав вiд нього волоський ватажок.
I здавалося, нiби на стiнах тих ру©н промайнула постать смiливого
волоха.
- За цю розповiдь, - кiнчав Семен, - Тудор нагородив мене подарунком...
Шкода, що не маю зараз його при собi... Iншим разом покажу...
- Почека мо iншого разу, хоч i не чека ться нам, - обiзвався старий
сiчовик. - Всюди доводиться лише чекати...
- От i генерал Мiхельсон чека , коли штурмувати Iзма©л, - з гумором
додав другий.
- Ех, якби сюди такого, як Iван Сiрко, то не ©ли б так довго з казанiв
галушок пiд Iзма©лом!
- А той Мiхельсон хай краще штурму свою генеральшу на печi!
- Ха-ха-ха!
А Iван Петрович слухав дотепнi розмови, i складалися рядки поеми:
Латин старий був не рубака
I воюватись не любив,
Од слова смерть вiн, неборака,
Був без душi i мов не жив.
Вiн стичку тiлько мав на лiжку...
Слухав Iван Петрович розмови, наповненi жартами, дотепами, легендами, i
вiд цього несходимий свiт здавався ще ширшим, просторiшим, ще далi сягав
зiр за плином води, що ринула в широке безмiр'я.
Кожна зустрiч Котляревського з задунайськими сiчовиками була для поета
наче святом.
Одного разу вiн принiс задунайцям новину, повiдомивши, що прославлений
Тудор Владимиреску прибув до штабу й привiв загiн волохiв для спiльно©
боротьби проти турецького вiйська.
- Я ж говорив, що то правдивий волох! - радiючи, аж вигукнув Семен. -
Пiдiймайся, задунайська голото! Разом пiдемо на штурм Iзма©ла!..
20
Пiсля здобуття Iзма©ла росiйська армiя готувалася др нових складних
операцiй, вiдбиваючи ворожi контрнаступи. Вiйна набула затяжного
характеру. А тим часом у ворожому тилу частiше повставали проти турецько©
кормиги слов'янськi народи. До штабу росiйсько© армi© вiд повсталих сербiв
прибула дипломатична мiсiя, очолена по-надшiстдесятилiтнiм Досифе м
Обрадовичем - зачинателем ново© сербсько© лiтератури. Котляревський, якому
давалися дипломатичнi доручення, мав нагоду познайомитись з вiдомим
просвiтителем сербського народу i дiйти з ним узгоджень у розмовi. А
найбiльшi його турботи викликало Усть-Дунайське козацьке вiйсько, що було
виставлене на важливi позицi© фронту, щоб у запеклих сiчах вiдбивати
турецькi спроби прорвати фронт. Кожна зустрiч Iвана Петровича з
усть-дунайцями приносила во©нам бiльшого запалу.
Одного разу було покликано Котляревського до штабу i повiдомлено про
рескрипт царя Олександра вiд 20 липня 1807 року, в якому говорилося:
"За чутками, що рознеслися в Новоросiйському кра©, про заснування на
Дуна© Запорозько© Сiчi, виникли мiж селянами рiзнi занепоко ння,
непокiрнiсть i втеча в Молдавiю. Цiлi села залишають мiсця проживання i
озбро ною рукою, чинячи опiр земськiй полiцi©, пробираються за кордон...
Знайшовши, що заснування це виклика в прикордонних губернiях мiж
крiпаками шкiдливi наслiдки, доручаю вам заведення на Дуна© Сiчi припинити
i все, що досi було зроблено в цiй справi, скасувати".
Вислухавши цей рескрипт, Iван Петрович похилив голову, подумав: "Пiзнаю
руку Аракче ва..."
Час вiд часу козацтво виявляло незадоволення, рвалося до бою. Новий
головнокомандуючий генерал Прозоровський готував наказ про вiдкликання
козацьких куренiв з фронтово© лiнi© та переселення ©х на Кубань. Про це
та мно велися переговори з кошовим Бучинським, якому обiцяли дворянське
звання, земельнi ма тностi i високий вiйськовий ранг.
Щоб здiйснити наказ, Бучинський у супроводi спецiально© охорони прибув
пiд Галац. Але в цей час трапилася несподiванка. Турецькi яничари вчинили
вночi вилазку до' Iзма©ла, блискавично проникли в тил, загрожуючи навiть
штабу росiйсько© армi©. Серед регулярних частин виникла панiка. Посилено
били з гармат бастiони Iзма©ла, не даючи змоги розгорнути органiзований
бiй яничарам.
Тодi ринулися вперед частини Усть-Дунайського козацького вiйська. З
вигуками: "За славу Сiчi!" - вони пiшли в рукопашний бiй i перемогли
яничар.
Стомленi в бою, несучи поранених побратимiв, козаки поверталися на
ранок до куренiв. Тут зiбралося козацтво на майданi, щоб з почестями
похоронити загиблих. Невгамовно били тулумбаси, сiючи тривогу по майданi.
Коли з'явився кошовий Бучинський у супроводi штабно© охоронно© варти,
хтось iз гурту гукнув:
- А де вiн переховувався, коли ми з яничарами билися?
- Ганьба! Коли було таке на Сiчi, щоб кошовий з'являвся з вiйськовою
охороною?
- Занедбали сiчовi звича©, освяченi козацькою кров'ю!
Бучинський задрав папужого носа, пiднiс булаву i мав щось говорити, але
козацька громада ще гучнiше заревла.
- Геть запроданця Бучинського!
- Продав заради дворянства честь i совiсть козацьку!
- До булави треба козацько© голови, а не тако© паскудно©!
Як море, хвилювалося козацтво, здiймаючи кулаки.
- Загордилася свиня, що об панський тин почухалася!
- Пустiть! Я йому дулю пiднесу пiд пику, - намагався продертися вперед
здоровий сiчовик у подертому вбраннi.
- Та хай на нього коза брикне! - вiдгукувався iнший.
- Стонадцять чортiв у його товстий кендюх!
- Волi мо обрати свого кошового!
- Волi мо!
- Волi мо!! - рознеслося по всьому майданi.
- Ще раз нас обдурили! Ганьба!
Зляканий Бучинський почав задкувати, як зацькований вовк. Тiсним колом
оточувала його охорона, пробиваючись до осiдланих коней. Сiдаючи на коня,
вiн з ляку спiткнувся, але охоронники швидко допомогли йому сiсти в сiдло,
i всi разом помчали до штабу.
Слiдом ще неслися вигуки, прокляття. Розхвильована козацька громада не
вщухала. А коли понесли хоронити загиблих козакiв, попереду за небiжчиками
iшов Семен Битий, притуляючи до боку пов'язану закривавленою хусткою руку.
Затягнув дужим голосом:
Козака несуть...
Жалiбну пiсню пiдхопили сотнi голосiв. Розлягався спiв, як гомiн
Днiпрових порогiв, i чулася в ньому невимовна туга, скарга та прокляття.
- Хоробрий лицар умi поважати нашi звича© i розумi душу татарина... -
А потiм дiловим тоном додав: - На знак нашо© доброзичливостi посилаю до
штабу росiйсько© армi© сво©х аманатiв...
Iван Петрович повертався вiд буджацьких татар з таким настро м, нiби
брав участь у походi Ене во© ватаги. А коли посланцi прибули в штаб i
привели татарських аманатiв, генерал Мей ндорф, заслухавши звiт, зауважив:
- Ви, панове офiцери, здобули бiльшу перемогу, нiж могла збро ю добути
©© цiла дивiзiя. Мають одержати нагороди бригадир Катаржi i штабс-капiтан
Котляревський за безстрашнiсть i кмiтливiсть.
17
Чарувала душу поета краса придунайських просторiв iз скiфськими
могилами, гаями, вкритими пiзньою осiнньою позолотою. При нагодi
Котляревський ви©здив на конi в степ, попускав поводи, слухав мелодiю
безмежностi...
Через степ виднi ться смуга - то пролягав тут колись шлях до моря. На
нiй i трава iнша. Видiля ться порудiла гармала[1], що темнокриле росте на
солончакуватому грунтi примор'я. Вiд моря занесло ©© сюди за возами, з
яких чимало повитрушувалось солi. От i знайшла рослина солоний грунт. А
може, ще зрошений вiн i слiзьми укра©нських невiльниць, яких гнали у ясир
татарськi та турецькi людолови.
Хто розповiсть про це? На могилi сонно куня , нiби оберiгаючи той
давнiй шлях, мовчазна кам'яна баба - скiфський прабог. Дивиться вона
сво©ми вивiтреними очима на схiд сонця. А навколо розгорнулася степово©
далi безмежна голубiнь. В нiй уява малю картини...
Ось несуться, здiймаючи куряву, хижi шукачi здобичi й привiлля,
виловлюють табуни диких коней. Не раз пiддавалися вогню i мечу степи
Причорномор'я. Проходили столiття, i обжилi таборища скiфiв завойовували
племена сарматiв. ©х перемагали готи i гунни. Завдавав тут спустошення i
завойовницький меч Аттiли, який вiв косооких гуннiв на грабунки степових
скотарiв. Проходили ще часи, i в степове привiлля принесли хлiборобську
працю слов'янськi племена. Вони зiтнулися з хижими племенами войовничих
кочiвникiв, що живилися набiгами та грабунками. Сутички з хозарами,
печснiгами, половцями, боротьба з татаро-монголами складають велику
передiсторiю' слов'янського свiту.
Слов янин - хлiбороб, скотар, мисливець, риболов i во©н - ставав
твердою ногою на Дуна©, Днiстрi, Днiпрi, на Дiнцi i Дону. Вiн перенiс
бiдування вiд татарсько© орди i прокладав шляхи через Дике поле до моря, а
рiками - до Вiзантi©.
Шепче нескiнченну казку в сво му шумовиннi степова тирса, постелена
сизокрилими звоями, i, нiби прислухаючись до не©, скнi на могилi мовчазна
кам'яна фiгура - скiфський прабог.
Щоб розвiяти думи, хочеться гукнути на повний голос:
"Люди! Люди! Де ви, люди?!"
I щоб гук той рознiсся з вiтрами - буйними володарями степу, що
тисячолiттями оббивають ту кам'яну бабу на могилi, а вона сто©ть обвiтрена
i хова та мницi у сво©й безмовностi. Хочеться заговорити до кам'яного
прабога, запитати про та мницi сивих вiкiв, що крилися в повенi сонячного
свiту, непiдвладного людським законам.
"Люди! Люди! Де ви, люди?!"
Зда ться, що таки прокинулася вiд давнього сну скiфська статуя на
могилi. Нiби обiзвалася... Нiби линуть вiд не© якiсь живi звуки. Навiть
кiнь нашорошив вуха i пiдняв розширенi нiздрi.
"Що це - чари? - промайнула думка. - Нiби линуть звуки сопiлки?"
Ще наблизився. Кiнь, форкаючи, сторожко пiдступав до кам'яного iдола.
Зупинив коня. Прислухався. Так, виразно звучить рiдна мелодiя сопiлки. Ще
наблизився i побачив, що в затишку од вiтру за кам'яною фiгурою на могилi
сидить чабан i гра на сопiлцi. За могилою паслася отара овець. Раптом
кiнь почав задкувати, став дибки. На стежцi до кам'яно© баби лежала,
звившись у клубок, змiя. Вона пiдвела голову, засичала, нiби
перегороджуючи шлях до чабана.
Побачивши вершника, чабан перестав награвати, звiвся, зняв кудлату
шапку, пiшов назустрiч, привiтався:
- Будьте здоровi з понедiлком!
- Ти людина чи чарiвник? - запитав вершник, дивлячись на змiю.
- Не бiйтеся, пане. Не та змiя, що повзе по землi, а та, що заповза в
душу людини.
Почувши рiдну мову, вражений такою несподiваною зустрiччю, Iван
Петрович сплигнув iз сiдла. Чабан видався охочий на розмови. Вiн розповiв,
що не тiльки в Добруджi поселились запорожцi, а й такi, що чабанують по
сей бiк Дунаю.
- А в Дуна вцi i козацька рада, обирають старших, - повiдомив чабан.
- Як же вам пiд турком живеться?
- Не питайте, пане... Турок, звiсно, бусурман. Важко з ним дiйти до
згоди. А от волохи та болгари, то цi звичайнiшi. Деякi нашi подружилися з
болгарками, однi © ж вiри.
- А чого не поверта тесь на Укра©ну?
- Та як повертатися, коли кожного тижня хтось тiка звiдти сюди, бо
там, кажуть, тяжке крiпацьке ярмо накидають на нашого брата.
- А тут хiба ярма нема?
- Та воно й тут... - Подумавши, чабан додав, витягаючи з кишенi
сопiлку: - А хочеться в рiдний край. Оце тiльки рiдна пiсня i тiшить
думку.
Полилася мелодiя - проста, задушевна. Нiби тривожний клич чайки
обзивався, перегукуючись iз гудiнням вiтру. I чулося в тiй мелодi©, як
ча чка вивела дiток при битiй дорозi, як чумаченьки йшли, чайку забрали,
посиротили ча нят.
Пiд час награвання змiя пiдвела голову, нiби прислухалася до скиглiння
сопiлки.
- Отаке-то, - промовив чабан, опускаючи сопiлку, i, дивлячись на змiю,
продовжував: - А це мiй гiсть. Навiть коли заповзе десь, то треба лише
заграти на сопiлцi, зараз приповза . Користь приносить. Спокiйнiше
дрiма ться, коли вона сторожить тут i розгонить надокучливих комарiв круг
мене. За те я ©© молоком частую... Вона мою самотнiсть розважа ...
- Дивний i цiкавий ти чоловiк, - промовив Iван Петрович.
- Я чоловiк звичайний. А от чи чули ви про волоха Тудора Владимиреску?
Той умi зачаровувати. А правильний i добрий чоловiк. У багатi©в забира ,
а бiдним розда . Про нього й пiснi складають. Збира навколо себе
смiливцiв-побратимiв, гуля з ними по байраках i лiсах, завда страху
волоським боярам та турецькiй стражi. Прийма i наших у свою ватагу.
Притишеним голосом, яким розповiдають та мницю, чабан продовжував:
- Ви чоловiк наш, рiдний, по мовi чую i по очах бачу... Скажу, що
задунайськi сiчовики братаються з ним.
- А сюди не навiдуються сiчовики?
- Бува ... Переправляють через Дунай втiкачiв. Але це тiльки до
рiздвяних свят. Пiзнiше пообмерзають береги. Тодi важко переправлятися.
Падали разом з туманом сутiнки на землю, коли розставалися. Вiд'©хавши
вiд могили, вершник зупинив коня, прислухався, як не вгавала сопiлка,
голосила, нiби подiляла сво© жалощi з шелестом степових трав. Взявши коня
в остроги, пiдiбравши поводи, понiсся вершник шляхом, а в думках його
бринiла чабанська мелодiя i тiшила серце невимовними чарами, наповнювала
його новими почуттями, що днають у людинi гомiн столiть з одвiчною красою
землi.
В штабi Котляревський доповiв про свою розвiдку i висловив думку про
можливiсть використати задунайських сiчовикiв для прискореного форсування
Дунаю.
18
Хотiлося зблизька глянути на прославлений у пiснях тихий Дунай. Iван
Петрович тiшив себе думкою привiтатися з його голубими хвилями. Поруч з
ним ©хав гонець. Обидва вершники наблизилися до могили з кам'яною бабою.
Але на цей раз скiфський кам'яний прабог мовчанкою зустрiв гостей. По©хали
далi, прислухаючись. Нарештi знайомi звуки чабансько© мелодi© почулися на
цей раз вiд покрученого вiтрами явора. Тут вiдбулася зустрiч iз знайомим
чабаном.
- Ви знову навiстили нас, добродiю? - привiтно обiзвався чабан.
- Так, добрий земляче! Хочу, щоб ти допомiг нам зустрiтись iз
задунайськими сiчовиками.
Чабан нижче насунув на лоба шапку, витяг з торби окра ць хлiба, почав
грпзти i роздумувати...
- Можна, - промовив нарештi. - Вас дво ... Це добре, що небагато.
Тiльки треба без коней i надягти простi чабанськi кобеняки поверх
мундирiв. Тут недалеко в куренi у мене такий припас. Там залишимо коней.
У чабанському куренi напилися води, одягли сiряки, натягли на себе
чабанськi шапки й пiшли. Чабан iшов попереду стежкою, яка вела в густi
чагарники. Час вiд часу вiн зупинявсь, прислухався.
- Вже недалеко берег. Чую, як запахла дунайська вода, - обiзвався
чабан. Далi витяг сопiлку i заграв. Потiм замовк, прислухався.
- Нiкого не чути, - промовив, - пiдемо далi... Знову зупинився, заграв
на сопiлцi. Далеко десь почувся клич:
- Пугу! Пугу!..
- Ага... То озиваються нашi. Пiдемо далi. Знову заграв, i знову
почулося вже ближче:
- Пугу! Пугу!
- Ходiмте швидше, - промовив чабан i вивiв на галявину.
Дорiжка слалася до берега Дунаю. Пастух продовжував награвати на
сопiлцi. На березi стояли широкi рибальськi човни. Бiля них поралося шiсть
дужих чоловiкiв. Серед них один видiлявся сво©м зростом.
- Це нашi задунайськi сiчовики, - сказав чабан.
- Кого це ти нам привiв, Омельку?
- Говорiть тепер самi, - звернувся до Iвана Петровича чабан.
- Добрий вечiр, добрi люде! Яка воно вода в цьому Дуна©?
-_ _Диви... То це наш чоловiк. I оворить по-козацькому.
Звiдки родом?
- З Полтавщини!
- О, з нашо© рiдно© Полтавщини? Дужий задуна ць весь час пильно
придивлявся до Котляревського.
- Ми десь, мабуть, зустрiчалися? - запитав Iван Петрович.
- Якщо пiзна те пiсню, то зустрiчалися.
Гомiн, гомiн по дiбровi...
- Так! Пiзнаю!
- Цебто пiзна те Семена Битого з Турба©в?
- Пiзнаю! Добре пiзнаю i пригадую той вечiр бiля корчми!
- Отож кажуть: "Гора з горою не сходиться, а чоловiк з чоловiком
зустрiчаються". Яка ж доля занесла сюди?
- Та доля, що перекотиполем котить людину до Дунаю.
- Може, вiйна пригнала? Кажiть смiливо правду. Нiхто не видасть. Це мо©
давнi побратими. Разом пробиралися за Дунай волю шукати.
- Знайшли ©©? - стримано запитав Iван Петрович.
- Втрачати волю легше, нiж шукати ©©, - мовив, похиливши голову, Семен.
Тим часом один з його побратимiв пiдiйшов упритул до прибульця,
вдивлявся в його обличчя, вимiряв поглядом з голови до нiг, нарештi
промовив:
- То ви ж, мосьпане, награвали на скрипцi вiдхiдно© на Полтавському
шляху бiля корчми, коли ми лагодились у мандри. Ех! Закаблукам лиха дам! -
радiючи, затанцював, як i при першiй зустрiчi.
- Так, братове, - мовив Котляревський. - Свiт широкий, а бурлацькi
шляхи сходяться на ньому.
- Шляхи сходяться. А нашому брату сiромi тiсно на них. Всюди зустрiча
й проводжа нас лихо, злиднямиобсиджене. Живемо за Дуна м та погляда мо на
рiдний берег. Тiшимо себе сподiванками, може, лихе крiпацтво там минеться.
Оце назбиралися ватаги лихотерпцiв зустрiти вiйсько, що йде на туркiв.
Закортiло сво©х людей побачити, бо нестерпно бути пiд владою бусурманiв, -
спохмурнiвши, мовив Семен.
- Хочеться i мову рiдну почути та й пiсню разом заспiвати, - додав
iнший.
- Ми радi при днатися до того вiйська, щоб iржу зiгнати з наших щабель,
- обiзвався пристаркуватий задуна ць.
- То вважайте, що ви вже зустрiлися з цим вiйськом... Хоч з одним його
во©ном.
- Ось хто ти такий. А ми дивимося, що в простiй сiрячинi...
Iван Петрович скинув шапку, вiдгорнув полу сiрячини, i всi побачили на
ньому вiйськову форму.
- Ми радi цiй зустрiчi, - продовжував Семен Битий. - Давно чека мо на
таку нагоду. На березi Дунаю зiбралося багато сiчовикiв, що виступають
проти турецько© зверхностi i ненавидять султанських яничарiв.
- То даваймо брататися, славнi лицарi Задунайсько© Сiчi!
- Запрошу мо до наших куренiв.
- Вирушаймо, братове!
Iван Петрович наказав гiнцевi повернутися до штабу, повiдомити про
мiсце зустрiчi з задунайськими запорожцями, а завтра на цьому ж мiсцi
чекати нових повiдомлень. Сам сiв iз задунайцями в човен. Пiд дужими
ударами весел човен помчав по Дунаю.
- Тут можна й пiсню затягти, - промовив Семен i почав:
Розлилися крутi бережечки
Гей, гей, по роздоллi...
Пiсню пiдхопили iншi голоси:
Гей, гей, по роздоллi;
Пожурились славнi козаченьки
Гей, гей, у неволi.
Спiвав iз сiчовиками й Iван Петрович. Хвилi закружляли чорним
гайворонням, пiною билися об човен i котили пiсню широку, як Дунай.
Здавалося, що нема тако© сили, перед якою могла б зупинитися людина з
рiдною пiснею у сво му серцi, з почуттям вiрного побратимства.
Червонястi вiдблиски заходу обливали гребцiв, i вони здавалися
казковими героями, виплеканими в мрiях поета про смiливих троянцiв, що
завжди у хвилини душевно© тривоги з'являлися до нього в гостi.
Лягали вже сутiнки, коли припалилися до правого берега. Тихо. Тiльки
хвиля плеще, лоскоче кiлька човнiв на самотньому березi. Аж ось
сколихнулася тиша, i по Дунаю покотилося дуже: "Пугу!" То Семен Битий
подав звiстку. Швидко з хащiв почали виринати озбро нi люди.
- Гостя привiз! - гукнув Семен. На березi скупчилися сiчовики.
Довiдавшись про прiзвище гостя, один з ватаги запитав:
- Чи не той Котляревський, що про нас написав книгу... "Енеiдою"
зветься. Тут такий втiкач-бурсак, що чита нам i потiша . Доладна книга.
Наче про нашi мандри та пригоди описано.
Iван Петрович, здивований такою розмовою, скромно вiдповiв:
- Якщо не цура тесь Iвана Котляревського, то це буду я, що жартома
написав книгу... Та не закiнчив ще ©©. Хтось з гурту обiзвався:
Еней був парубок моторний
I хлопець хоть куди козак...
- Такого б нам за отамана! А то лише рибу ловимо, тютюн товчемо та нужу
б' мо. Аж занудило вже...
Цiлою ватагою обсiли задунайцi вогнище. Здебiльше це була козацька
голота - пiшаниця та тi, що ловили рибу в отамана Iвана Губи. Були й кiннi
козаки. Серед гурту видiлялися сивугани, що знали Залiзняка i Гонту.
До голосу досвiдчених у життi лiтнiх побратимiв прислухалися молодi,
поступаючись у тiсному колi, коли сiдали ©сти галушки та печену рибу.
Прибулому гостю вiдвели теж шанобливе мiсце. Поруч нього Семен Битий повiв
розмову про задунайських бiдакiв:
- Отож, вiдгукнулася наша сiрома, щоб виступити проти турецьких
найманцiв та лютих яничарiв. Ми заодно з волохами-бiдарями, що
прислухаються до голосу свого ватажка Тудора Владимиреску. Слава про нього
пiшла по волоськiй землi, бо виступа проти багатi©в, румунських бояр,
жандармiв. Навiть пiснi про нього спiвають, як про того Степана Разiна. А
добра душа, товариська у славетного волоха. Носить на собi високу волоську
чорну шапку, а свита звичайна, як у хлiбороба.
- Так розповiда ш, Семене, нiби зустрiчався з ним, - зацiкавився
розповiддю Котляревський.
- Авжеж зустрiчався, бо ходив i до волохiв шукати . правду. Ватажок
волосько© сiроми всiх заклика боротися за волю. Чутка пiшла, що досить
бiдаковi прибути до ньо-,го в табiр з однi ю вуздечкою, то до не© знайде
Тудор неабиякого коня.
- Та не кожному, мабуть, доста ться така ласка, - обiзвався похилий
задуна ць.
- У кожного своя доля, - продовжив розповiдь Семен. - Зустрiвся я з
Тудором, коли вiн свою ватагу назбирав для походу. Розпитав мене, звiдки я
родом, сумовито слухав мою розповiдь про знищене наше село Турба©. Потис
менi руку i запитав: "Коня свого ма ш?" - "Не маю, - кажу, - лише оброть
ношу. Хочеться добути справжнього волоського коня". Засмiявся ватажок,
поглянув на мене, похитав головою. А на прощання подарував коня. Порадив
берегти його до ново© зустрiчi з ним.
- Доброго коня привiв, Семене! - обiзвався з гурту задуна ць.
- Наче справжнiй вiтрогон, - додав iнший.
- Хай випаса ться до слушного часу, - замовк Семен, наче його осяйнула
важлива думка, i пильно поглянув на бажаного прибульця.
Наче вловив ©© Котляревський i повiв розмову, днаючи в нiй минувшину з
сучаснiстю. Кожне його слово торкалося струн чутливих душ слухачiв, якi
вiд прохолоди тiснiше тулилися один до одного. Плескотом супроводила
дунайська хвиля тиху розмову, несучи ©© в простори осiнньою iмлою повито©
землi. Долю не одного сiроми колихала та хвиля, не прибивши до жаданого
берега добробуту, як i цих, здружених горем побратимiв, з вiдкритими
душами для сприймання всього людяного, правдивого, величного. Занесла ©х
сюди хурдига невпокою шукати пристановища, омрiяно© волi. Принесли вони
скорботи рiдно© землi, а тепер iз-за Дунаю виглядають щасливо© долi. Хто
напо©ть ©хню невситимiсть до добра, хто поведе в думами плеканий свiт
оновлення? В'язалося слово до слова i наче залягав плескiт дунайсько©
течi©, щоб давати простiр думкам, що дналися з почуттями цих життям
битих, незвичайних сво©ми характерами простолюдiв, щедрих увагою до кожно©
добро© поради...
Тихо спливала нiч, несучи на сво©х крилах задуму й ронячи тривогу. А
коли мiсяць загойдався на хмаринах, першим звiвся досвiдчений i
невгамовний Семен, обiйняв щедрого порадами гостя. Далi заклав пальцi в
рота, тричi свиснув. У вiдповiдь десь заiржав кiнь. Ще раз свиснув - i
почулося ближче iржання. Назустрiч йому пiшов Битий i незабаром привiв
молодого баского коня.
- Вiзьмiть подарунок вiд задунайцiв, - промовив, звертаючись до гостя.
- Цей кiнь рве землю, коли ворога почу , а понесеться у бiй, то очi вогнем
палають. Вiзьмiть коня, земляче, на знак нашо© щиро© поваги!
Цей вчинок схвилював Iвана Петровича. Присутнi задунайцi тiльки
примовляли:
- Оце по-козацькому...
- Ну й Семен... Козацька душа...
Коли з туману почав виринати голубий свiтанок, Iван Петрович завiтав у
курiнь вiйськового писаря Пiдлесецького, мав з ним розмову i запросив у
штаб для переговорiв.
19
Широкий, повноводий Дунай... Про тихий плин його давно забутi поети
складали спiви, якi линуть за хвилями через столiття. Не випити його
повенi, не вичерпати його глибини. Несе Дунай сво© води до моря,
пробиваючи гори, прорiзуючи широкi долини. Нема йому впину, як розлогим
думам поета.
Iван Петрович при кожнiй нагодi водив напувати коня до тихого Дунаю,
пив пригорщами воду, тамуючи спрагу. Глибiнь здавалася такою прозорою,
наче в нiй вiдбивалися легендарнi геро©, якi черпали шоломом з Дунаю воду.
Хотiлося полинути за тим прозорим плином, пiзнати в ньому древнього
Святослава, що вiв бо© з гордою Вiзантi ю, прибивав на брамi Цареграда
свiй щит, щоб через багато столiть смiливiше було Сагайдачному вiдшукувати
шляхи до цi © фортецi, яка пiд владою туркiв перетворилася в повитий
невiльницьким плачем Стамбул.
А тим часом розгорталися подi©. 15 грудня 1806 року головнокомандуючий
росiйською армi ю звернувся до задунайського козацтва з вiдозвою, в якiй
обiцяв усiм втiкачам iз Сiчi дати притулок i волю та закликав до спiльно©
боротьби проти турецьких яничарiв.
Швидко вiдгукнулися на цей заклик задунайцi. Набралося понад тисячу
козакiв. Вони вирядили уповноважених у штаб, де було домовлено про
заснування Усть-Дунайського буджацького козацького вiйська на чолi з
кошовим отаманом. Було заре стровано 39 куренiв. В один iз них -
Кущевський курiнь - козаки вписали i генерала Мiхельсона. Розносилась
слава про задунайське козацьке вiйсько. Прибували сюди втiкачi вiд
турецького гноблення з iнших кра©н. Утворилися Сербський i Болгарський
куренi.
Кошовим отаманом Усть-Дунайського буджацького козацького вiйська було
настановлено Пiдлесецького. Вiн розсилав уповноважених у рiзнi мiсцевостi
для вербування охочих вступити у вiйсько.
Та хвилювало козакiв те, що командування армi ю порушувало сiчовi
порядки, не дозволяло скликати широкi ради для обрання кошового отамана.
Не обраного, а призначеного кошового мусили визнавати козаки.
Недовго був кошовим Пiдлесецький. За вербування у вiйсько втiкачiв з
Укра©ни його за наказом головнокомандуючого було заарештовано i наставлено
кошовим Бучинського. Кiлькiсть козацького вiйська зростала. Весною 1807
року навiть з Волинi, Полтавщини прибували втiкачi i записувалися до
куренiв.
Часто вiдвiдував сiчовикiв Котляревський, маючи доручення вiд штабу
корпусу тримати з ними зв'язки. При таких зустрiчах вiдбувалися задушевнi
розмови. Навколо вогнища сiдали сiчовi дiди, гуторили билицi, а Семен
Битий розповiдав про сво© мандри, пригоди.
- Синiють ото в далечинi ру©ни якогось боярського кубла, - поважно
показував у той бiк, де виднiлися напiв-зруйнованi стiни стародавньо©
фортецi. - Не думайте, що там тiльки сови виють та кружляють орли...
Збирав туди побратимiв славний волох Тудор Владимиреску. Сходилися бiдарi
- i волохи, i болгари, i наш брат з Укра©ни... То я йому, бувало,
розповiдав про сво© рiднi Турба©...
Не поспiшаючи, з якоюсь поважною урочистiстю Семен переказував довгу
хвилюючу повiсть, яку слухав вiд нього волоський ватажок.
I здавалося, нiби на стiнах тих ру©н промайнула постать смiливого
волоха.
- За цю розповiдь, - кiнчав Семен, - Тудор нагородив мене подарунком...
Шкода, що не маю зараз його при собi... Iншим разом покажу...
- Почека мо iншого разу, хоч i не чека ться нам, - обiзвався старий
сiчовик. - Всюди доводиться лише чекати...
- От i генерал Мiхельсон чека , коли штурмувати Iзма©л, - з гумором
додав другий.
- Ех, якби сюди такого, як Iван Сiрко, то не ©ли б так довго з казанiв
галушок пiд Iзма©лом!
- А той Мiхельсон хай краще штурму свою генеральшу на печi!
- Ха-ха-ха!
А Iван Петрович слухав дотепнi розмови, i складалися рядки поеми:
Латин старий був не рубака
I воюватись не любив,
Од слова смерть вiн, неборака,
Був без душi i мов не жив.
Вiн стичку тiлько мав на лiжку...
Слухав Iван Петрович розмови, наповненi жартами, дотепами, легендами, i
вiд цього несходимий свiт здавався ще ширшим, просторiшим, ще далi сягав
зiр за плином води, що ринула в широке безмiр'я.
Кожна зустрiч Котляревського з задунайськими сiчовиками була для поета
наче святом.
Одного разу вiн принiс задунайцям новину, повiдомивши, що прославлений
Тудор Владимиреску прибув до штабу й привiв загiн волохiв для спiльно©
боротьби проти турецького вiйська.
- Я ж говорив, що то правдивий волох! - радiючи, аж вигукнув Семен. -
Пiдiймайся, задунайська голото! Разом пiдемо на штурм Iзма©ла!..
20
Пiсля здобуття Iзма©ла росiйська армiя готувалася др нових складних
операцiй, вiдбиваючи ворожi контрнаступи. Вiйна набула затяжного
характеру. А тим часом у ворожому тилу частiше повставали проти турецько©
кормиги слов'янськi народи. До штабу росiйсько© армi© вiд повсталих сербiв
прибула дипломатична мiсiя, очолена по-надшiстдесятилiтнiм Досифе м
Обрадовичем - зачинателем ново© сербсько© лiтератури. Котляревський, якому
давалися дипломатичнi доручення, мав нагоду познайомитись з вiдомим
просвiтителем сербського народу i дiйти з ним узгоджень у розмовi. А
найбiльшi його турботи викликало Усть-Дунайське козацьке вiйсько, що було
виставлене на важливi позицi© фронту, щоб у запеклих сiчах вiдбивати
турецькi спроби прорвати фронт. Кожна зустрiч Iвана Петровича з
усть-дунайцями приносила во©нам бiльшого запалу.
Одного разу було покликано Котляревського до штабу i повiдомлено про
рескрипт царя Олександра вiд 20 липня 1807 року, в якому говорилося:
"За чутками, що рознеслися в Новоросiйському кра©, про заснування на
Дуна© Запорозько© Сiчi, виникли мiж селянами рiзнi занепоко ння,
непокiрнiсть i втеча в Молдавiю. Цiлi села залишають мiсця проживання i
озбро ною рукою, чинячи опiр земськiй полiцi©, пробираються за кордон...
Знайшовши, що заснування це виклика в прикордонних губернiях мiж
крiпаками шкiдливi наслiдки, доручаю вам заведення на Дуна© Сiчi припинити
i все, що досi було зроблено в цiй справi, скасувати".
Вислухавши цей рескрипт, Iван Петрович похилив голову, подумав: "Пiзнаю
руку Аракче ва..."
Час вiд часу козацтво виявляло незадоволення, рвалося до бою. Новий
головнокомандуючий генерал Прозоровський готував наказ про вiдкликання
козацьких куренiв з фронтово© лiнi© та переселення ©х на Кубань. Про це
та мно велися переговори з кошовим Бучинським, якому обiцяли дворянське
звання, земельнi ма тностi i високий вiйськовий ранг.
Щоб здiйснити наказ, Бучинський у супроводi спецiально© охорони прибув
пiд Галац. Але в цей час трапилася несподiванка. Турецькi яничари вчинили
вночi вилазку до' Iзма©ла, блискавично проникли в тил, загрожуючи навiть
штабу росiйсько© армi©. Серед регулярних частин виникла панiка. Посилено
били з гармат бастiони Iзма©ла, не даючи змоги розгорнути органiзований
бiй яничарам.
Тодi ринулися вперед частини Усть-Дунайського козацького вiйська. З
вигуками: "За славу Сiчi!" - вони пiшли в рукопашний бiй i перемогли
яничар.
Стомленi в бою, несучи поранених побратимiв, козаки поверталися на
ранок до куренiв. Тут зiбралося козацтво на майданi, щоб з почестями
похоронити загиблих. Невгамовно били тулумбаси, сiючи тривогу по майданi.
Коли з'явився кошовий Бучинський у супроводi штабно© охоронно© варти,
хтось iз гурту гукнув:
- А де вiн переховувався, коли ми з яничарами билися?
- Ганьба! Коли було таке на Сiчi, щоб кошовий з'являвся з вiйськовою
охороною?
- Занедбали сiчовi звича©, освяченi козацькою кров'ю!
Бучинський задрав папужого носа, пiднiс булаву i мав щось говорити, але
козацька громада ще гучнiше заревла.
- Геть запроданця Бучинського!
- Продав заради дворянства честь i совiсть козацьку!
- До булави треба козацько© голови, а не тако© паскудно©!
Як море, хвилювалося козацтво, здiймаючи кулаки.
- Загордилася свиня, що об панський тин почухалася!
- Пустiть! Я йому дулю пiднесу пiд пику, - намагався продертися вперед
здоровий сiчовик у подертому вбраннi.
- Та хай на нього коза брикне! - вiдгукувався iнший.
- Стонадцять чортiв у його товстий кендюх!
- Волi мо обрати свого кошового!
- Волi мо!
- Волi мо!! - рознеслося по всьому майданi.
- Ще раз нас обдурили! Ганьба!
Зляканий Бучинський почав задкувати, як зацькований вовк. Тiсним колом
оточувала його охорона, пробиваючись до осiдланих коней. Сiдаючи на коня,
вiн з ляку спiткнувся, але охоронники швидко допомогли йому сiсти в сiдло,
i всi разом помчали до штабу.
Слiдом ще неслися вигуки, прокляття. Розхвильована козацька громада не
вщухала. А коли понесли хоронити загиблих козакiв, попереду за небiжчиками
iшов Семен Битий, притуляючи до боку пов'язану закривавленою хусткою руку.
Затягнув дужим голосом:
Козака несуть...
Жалiбну пiсню пiдхопили сотнi голосiв. Розлягався спiв, як гомiн
Днiпрових порогiв, i чулася в ньому невимовна туга, скарга та прокляття.