Гончаров Анатолий. Твоя зоря

Те, що, здавалось, повинно б уже й забудь-травою порости, раптом
наздоганя пас на чужiй цiй дорозi, i ось ми нiби вдруге пережива мо
пережите, вiдчуваючи на собi той вiчно юний, нерозвитий свiт, звiдки все
на тебе диха повнотою життя, силою пристрастей...
"Перекажiть Надьцi, що я смiявсь!"
Перемовля мось iз Заболотним про ту давню подiю, з'ясову м подробицi,
якi чомусь досi не вивiтрились iз пам'ятi, хоча, здавалось би, навiщо,
навiщо нам зараз серед цього шаленства хайвею уява знову виносить десь iз
глибини душi ту мовби ранiш i забуту сагу дитячих лiт, сагу ярмарково©,
назавжди вiдшумiло© Укра©ни?



XI

Пропливають мимо нас фрески чийогось життя, рябiють у вiчу все iншi та
iншi скопища реклам, що лiзуть на дахи i навiть вище дахiв, зависають у
небi й чимось зваблюють вас, умовляють, перекопують, обiцяють вам просто
раювання земне, потiм знов набiга польовий ландшафт, вдалинi на пологих
пагорбах срiбляться величезнi якiсь резервуари, бiлiють вежi невiдомого
призначення, зведенi в мовби мавританському стилi, на декотрих сферичнi
покриття голубiють яскраво, небесно.
- Загадковiстю вi ? - завваживши мою цiкавiсть, каже Заболотний.
- З вiдстанi ота найвища з веж нагаду сво ю голубою банею мавзолей
Тамерлана в Самаркандi.
- А то всього лиш силосна башта, - друг мiй усмiха ться. - По курсу ж
лiворуч блищать винесенi за мiсто шопiпг-центри, сказати б, сучаснi
ярмарки: ей, миряни, городяни, коновали, шаповали, налiтай, налiтай!.. Ну,
а далi, па обрi©, знов, як бачиш, пiшла урбанiстика, труби, дими...
Володiння ентеерiвськi, i серед них влетимо ми, бентежнi, мов бджоли, що
шукають цвiтоноспих лугiв", кiнець цитати...
Лiду траса, зда ться, заколису , русява голiвка опущена, та ось, звiвши
очi на водiя, дiвчинка запиту , як завжди несподiвано:
- Кириле Петровичу, ми сентиментальний народ?
Заболотний вда з себе iронiчно здивованого.
- Ти звiдки взяла?
- Нi, ви вiдповiдайте по сутi: сентиментальнiш?
- Мабуть, що так, надто ж коли ти ма ш на увазi оцих ось двох сво©х
супутникiв... Нас як наслуха шся... А, по-тво му, бути сентиментальним -
це великий мiнус?
- Я цього не сказала. Просто цiкаво знати вашу думку.
- Хоча таки, мабуть, це вада, - розмiркову Заболотний. - Дорослi люди,
мужчини, а раз у раз поринають у сво© сентименти, розчулено десь витають
усю дорогу... Тобi, певне, надокучило слухати нас?
- З чого ви взяли? Побувати там, де стiльки сонця, де ночi зорянi... де
ночами люди лiтають...
- А про сентиментальний народ - це в тебе звiдки? Батечко просвiщав?
- Не ма значення хто, - каже Лiда твердо. - До того ж у мене на це
своя точка зору. По-мо му, краще бути сентиментальним, анiж черствим та
бездушним.
- Я теж тако© думки, - згоджу ться Заболотний.
- I татко, якщо й казав щось подiбне, то зовсiм не в осуд вам. А мама
взагалi вважа , що сентиментальнiсть не вада - це скорше нiжнiсть душi,
пам'ять, любов... Як i менi, ©й теж подоба ться, коли ви з тьотею Сонею
щось згаду те або в два голоси заспiва те оту вашу "Iз-за гори свiт
бiленький"...
- О, тобi вона теж подоба ться? - чути цей вiдгук про пiсеньку
Заболотному, видно, при мно. - Акварельна, пелюсткова рiч, а от чомусь з
естради ©© нiколи не виконують...
- Будь ласка, розкажiть, - просить пiсля мовчанки Лiда, - що далi з
Надькою буде.
- Всьому свiй час, Лiдо, - вiдповiда Заболотний, - а зараз послухаймо,
що Верховний Коментатор нам заспiва... В нашiм становищi, друзi, нам не
слiд вiдриватися вiд реальностi. - I вiн знову вмика приймач.
Вирушаючи в дорогу, сподiвались ми одним ривком вихопитись з кола
буденних клопотiв, здавалось, усi зв'язки бiжучого сьогодення обiрвуться
враз i поза ними, в дорозi, набудеться щось схоже на абсолютну вiльнiсть.
Та й хiба не досягли ми, бодай частково, такого стану - стану
позачасовостi, чогось майже схожого на iснування понадбуденпе, перенесене
в зовсiм iншi умовини, iншi вимiри? I все це чи по завдяки жвавим отим
пастушатам, що, невiдлучно супроводячи нас, понад хайве м на крильцях
летять i летять! Зовсiм мов янголята, тiльки що за-мурзанi дужо та з
виразками па зранених, побитих стернею ногах... Ось кого не перегнати, ось
хто нiде нас не покине, не зрадить... Напiвмiражнi образи дитячих лiт,
вони чимось iстотним доповнюють трасу, викликаючи з найдальших володiнь
душi щось юне й свiже, наче вранiшня зоря! То свiтить нам iнша планета.
Одначе й планета теперiшня, цiлком реальна, не полиша нас, знаходить i в
цiй летючiй капсулi б'ю©ка, де ми сподiвались зажити абсолютно© вiльностi.
Вiднайшла i опiку ться нами, супроводить тихим плином класично©, сповнено©
краси мелодi© чи меланхолiйними негритянськими блюзами, або ж раптом
озветься голосом Верховного Коментатора, як ми велича мо мiж собою
невiдомого супровiдця, що раз у раз м'яко i вкрадливо озива ться до нас iз
глибин ефiру. Намага мось навiть уявити, який вiн там , цей ефiрний
суб' кт, менi вiн, скажiмо, вимальову ться в образi житт радiсного
рекламного молодика, що вдосвiта попихкував сигаретою на одному з
хмарочосiв, де ми про©здили, - звисока мружився до нас приязно i пускав
кiльцями справжнiй дим... Лiдi ж невидимець-диктор чомусь нагаду бiльше
Тарзана. А загалом вiн для нас уже нiби добрий знайомий, голосом,
бездоганно поставленим, топом напiвiнтимним Верховний Коментатор виповiда
нам чергову порцiю новин, дару майже довiрливо потiк вiстей про тi
головнi найсвiжiшi подi©, якими свiт живе зараз там, поза обшивкою нашого
авто, поза невщухаючим шумом та свистом траси. Тринадцятирiчна дiвчинка
пограбувала банк. Ровесниця ось цi ©, що сидить за спиною в Заболотного,
сидить, знову впавши в задуму пiсля нетривалого пожвавлення, й ловить
поглядом той пролiтаючий, попiдобрiйний свiт. Коментатор переда
подробицi. Було ось так: серед бiлого дня зайшла дiвчинка до примiщення
банку на люднiй вулицi, наставила на касирку пiстолет i звелiла ©й
накидати повен кульок банкнотiв. Нiби цукерок. I гуд бай, навiть
усмiхнулась на прощання. Не подумала тiльки, що за рогом кварталу ©© вже
зустрiнуть озбро нi детективи... Голосом рiвним, вкрадливо-милим
розповiда ться також про те, який випадок стався сьогоднi вдосвiта на
хайве© номер такий-то, де таранили простiр невiдомi нашi колеги по
гонитвi: в них там стояв туман набагато густiший, анiж на нашiй трасi, тож
коли один з автомобiлiв раптово зупинився з невiдомих причин, на нього
слiпма стали налiтати й налiтати з розгону iншi автомобiлi, бились,
чавились, як це бува з вагонами пiд час залiзнично© катастрофи, коли
вони, горо©жачись, лiзуть один на одного, в самiм сво©м русi несучи
крах...
- По телепрограмi минулого тижня щось подiбно показували, - зауважу
Лiда.
А ще на iншiй дорозi, чу мо далi, швидкохiдний трайлер ударив на
шаленiй швидкостi по автобусу з дiтьми, удар був тако© сили, що крiсла
разом з пасажирами розлiтались увсебiч, ©х порозкидало на площi розмiром з
футбольне ноле, - цю останню обставину ефiрний тий видiлив голосом,
сповiстив про не© навiть чи не з усмiшкою: так, так - з футбольне поле...
Вбитих стiльки-то, а поранених стiльки, лаконiчно, зовсiм несентиментально
сповiща Верховний Коментатор i переходить до iнших новин.
Дослуха мось, чи скаже вiн щось про те вбивство iз милосердя. У
вранiшнiх новинах вiн розповiдав нам цю iсторiю, власне, репортерський
звiт про те, як зовсiм недавно брат зайшов провiдати брата до лiкарнi, де
той лежав спаралiзований пiсля дорожньо© аварi©: розбився з мотоциклом.
При падiннi бiдолаха зламав собi спинний хребет, i надi© па одужання нема,
оскiльки ж тягарем вiн нi для кого бути по хоче, то сам нiбито й попросив
брата зробити йому останню послугу... I брат погодився, наступного дня
з'явившись в палату вiдповiдно пiдготовлений, сказав скалiченому: "Заплющ
очi, це зараз станеться". Й вистрелив. А тепер правосудцi ведуть тривалу
дискусiю: мав вiн право так зробити чи нi, буде це злочином проти
гуманностi чи не буде? I якщо це вбивство iз милосердя, то чи слiд за
нього карати?
- Справдi, як тут i вирiшити, - сумовито зауважу Лiда.
Джаз ударив! Вискливим гострим вибухом звукiв переповнився ефiр...
А звiдти десь - чу мо: колядують!
Святвечiр. Село в спiгах голубих, зовсiм мов на полотнах
iмпресiонiстiв... Святвечiр - то подiя для всiх. Навiть хто й но говi , i
святих не визна , i з сусiдами чварнться, вiчно пою ться, - такому цього
вечора теж наста передишка... Вогники жовтiють у вiкнах, дими йдуть у
небо запашнi, i ми, чи життя мiша здебiльшого надголодь, тепер з
радiсним гомоном, ватагами, збудженими, нетерплячими, в лахмiттi, у
якихось шкарбанах, весело попiдвiконню гур-гур!
- Дядьку, благословiть щедрувати!
- Та сьогоднi ж колядують?
- А ми вам разом усе!
- Дозвольте! Благословiте!
- Та починайте! Спасибi, що не минули!

Щедрик-ведрик,
Дайте вареник,
Ще й грудочку кашки,
I кiльце ковбаски!..

I навiть дiвчатка, зовсiм дрiбнота, десь там, у сусiдiв пiд вiкном,
попискують:

Коляд-коляд-колядниця,
Добра з медом паляниця.
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п'ятака!

А тi грандiознi нашi виходи на хутори, в майже невiдомi землi? Коли ще
задовго до походу робимо в хатi зiрку-звiзду на довгiм держалнi, кле©мо ©©
з кольорового рожевого паперу, та ще так, щоб i згарок свiчки можна було
поставити всерединi - свiти, гори, моя зоря!.. Виходимо раннiм досвiтком,
побрели крiзь темряву в глибоких снiгах колядники iз звiздою, з свiтлом
вогника в нiй, то вже не щедрик-ведрик, то вищий клас... А там, дивись ще
iнша руха ться в досвiткових полях ватага, i теж колишеться над нею
звiзда, свiтить далеко... Для посипання е в хлопцiв у кишенях усяка
пашниця, все, що вродили тернiвщапськi ниви, засiватимем - залежно вiд
наших симпатiй - кому житом, кому вiвсом, кому гречкою, або й навiть
пшеницею-укра©нкою, а котромусь жмикрутовi хутiрському, що влiтку над
тернiвщапськими батрачатами збиткувавсь, тому дiстанеться, бува , ще й
жменя гороху, до вiвса пiдмiшана: шибки та лампадки аж дзеленчатимуть,
коли пороснуть вiд порога хлопцi такою шрапнеллю... "Ой, ненароком!
Недогледiли!.. Вибачайте, дядьку!"
А от у Романа-степового таких жорстоких жартiв ми нiколи собi не
дозволяли. В хату його щоразу ступа мо схвильовано, з особливим трепетом
ступа мо, як у маленький заповiдник краси; з усiх хат хутiрських ця для
нас найгарнiша, ь нiй завдяки Надьцi все аж цвiте! Кажуть, Надьчипа мати
була доброю ткалею та вишивальницею, мистецтво це й Надька ще змалку вiд
матерi перейняла, i всi отi квiти, солов'© та калина на рушниках - то
якраз ©©, Надьчина, робота. Влiтку пiд час ходiнь до колодязя не раз,
бувало, заста мо ©© за вишиванням. Сидить пiд вишнею в затiнку, схилившись
над шматиною полотна, i голкою тiльки блись! блись! А коли помiтить нашу
цiкавiсть, то й нам покаже, що там у не© виходить, якого кольору нитками,
якими узорами вона саме уквiтчу свое бiле, невiдомо для кого вишиване
полотно.
- Це вже для Настусиних женихiв, - пожарту iнодi. - Щоб було нашiй
дiвцi чим нареченого перев'язати... Рушником, кажуть, щастя мiцнiш
утрима ш бiля себе.
I пояснить нам, що вишиваний рушник - це ж не для будня, не для того,
щоб ним утиратися пiсля вмивання, а щоб у день свiтлий, весiльний з милим
на рушничок стати, як спiва ться в пiснi... Чи й старостiв перев'язати або
пiд весiльний коровай постелити... Всьому сво мiсце. Скажiмо, ось такий
рушник, де вишито синi квiти й червонi пташки, дiвчина чи дружина може
дати лише милому сво му - на знак вiрностi й пам'ятi... "А якщо нi
дiвчина, нi вдова?" - кортiло запитати, проте сором якийсь перепиняв.
Цiкаво нам i зараз би знати: кому ж таки вона вишивала, Надька Винникiвна?
Когось конкретного мала на увазi чи просто уявному Невiдомому? Нiколи вже
ми цього не вiдгада м, а ось хата ©©, що i взимку квiту мальовками,
ружами та пiвнями-жар-птицями на коминi, вона й зараз перед нами -
незабутн Надьчине творiння... Забавками дехто вважав, а нинi нам ясно, що
був у нашо© Винникiвни вроджений смак художнiй, а до того був ще й хист,
завдяки чому в хатi в не© все дналося на рiдкiсть гармонiйно, справдi за
законами краси. Нiчого крикливого чи дражливого, все тiльки заспокоювало,
навiть яскравiстю тiшило зiр, вiяло злагодою на вас. Речi звичайнi,
повсякденного вжитку, а як вони виказували Надьчину натуру, прагнення
власною творчiстю оздобити сво просте трудове життя: скриня красу ться
мальована, вся в яблуках з листям, i навiть вiко скринi, тобто накриття,
коли його Надька пiднiме, шукаючи нам гостинцi, яскраво знизу спалахне
снопом пишних синiх та червоних квiтiв та ще гроном винограду, котрий, на
жаль, наших зим не витриму ; цi квiти-мальовки з Надьчино© скринi так i
перегукуються з пiвнями на коминi, i з вишитим квiтчастим рушником над
Шевченком у шапцi, i з розмальованими глечиками, що, взявшись у боки, мов
парубки, вишикувались на миснику; не полинено без уваги навiть старий
ослiн, - його застелено тканим обрусом вiд порога попiд стiною аж на
покутя, де, за звича м, на рiздво сiно лежить зелене, духмяне, на нього
якраз i ставлять кутю... А з покутя, iз-за лампади, позира на нас образ
знайомо© жiнки, що ©© можна було бачити майже в кожнiй тернiвщанськiй
хатi, як, до речi, й по всiх наших селах, - то образ козельсько©
богоматерi, про не© навiть дiтям було вiдомо, що колись вона оновилась
бiля криницi за чумацькою корчмою в Козельську, i невдовзi поблизу того
мiсця на узвишшi вирiс жiночий монастир, до якого й нашi слобiдськi ходили
на прощу, а декотрi цiле лiто працювали за копiйки на монастирських
буряках, дивуючись, як це той зачуханий, запилюжений, з скотарськими
ярмарками й запухлими вiд пиятик прасолами Козельськ та ма таку гарну
богоматiр, молоду, сумовиту й по-степовому смагляву, схожу чимось на наших
молодих матерiв.
Там пречиста Ризи прала...
Пiд час нашого посипання Надьчине мале, дикувато визираючи iз-за
комина, затуля ться рученятами з удаваним страхом, хоча насправдi Настусi
при мно, коли ми вiйнемо-пороснемо по хатi житом-пшеницею та всякою
пашницею, в поглядi Настусинiм, цього разу зовсiм не сердитому, ми
вловлю мо приязнь чи навiть захват, дiвча належно оцiню наш прихiд - такi
ж-бо геро©, не злякалися ночi, морозу, прийшли, щоб спiвом-здоровленпям
виповнити хату... Ой радуйся, земле, свiт новий народився!.. Молода мати,
стоячи бiля лежанки, як пiд дощем, весело щулиться пiд хвилями-повiвами
нашого жита-пшеницi й позира на свою донечку щасливо усмiхнена: бач,
Настунько, таки дiждалися посипальникiв!.. А вiд вiкна господар приязним
оком мiря нас, вгадуючи, видно, де чий i хто вважа ться старшим у цiй
ватазi, що збилася бiля звiзди. Iч, якi щедрi: i в коморi i в оборi - щоб
було!.. Серед ведучих, найголоснiших та найбiльш ошарпаних, звичайно ж,
господаревi не важко впiзнати одразу кiлькох Заболотних.
Доки ми посипа мо, сi мо-вi мо та викрику м свою ко-лядницьку хвалу цiй
хатi й сiмейству ©©, iз покутя, з-пiд рушника, весь час дивиться на нас i
та добре знайома, па дошцi мальована Пречиста матiр з немовлям, дивиться
уважно й доброзичливо, наче оцiню пашi завзятi старання та пашу чемнiсть,
бо ж посипали тут тiльки житом-пшеницею, а головне - вiд душi, повними
жменями; той зичливий iконний погляд з-пiд рушника почува мо й тодi, коли,
вiдкричавшись та ждучи дарункiв, ще якийсь час топчемося бiля порога сво©м
морозним, весело розбурханим пiсля спiву юрмиськом, а жiнка з нiмбом
довкруг голови по-материнськи озира кожного з нас. Оскiльки ж ми зичепь
господарям навикрикували найкращих, i щоб здоровi були всi, i щоб родило
©м у полi та в садку, i пасiка бджолами щоб плодилась та медами повнилась,
то й вiддяка нам буде тут - з усього походу - найщедрiша: Надька яблук
запашних та волоських горiхiв винесе на тарелi iз хижки, а господар,
вiдлучившись на хвильку, теж повернеться до хати з дарами, внесе цiлу
миску iз щiльником, порiзаним на скибочки, з яких мед так i тече...
- Ану, козаче, смiливiше пiдходь, - зверта ться господар до найменшого,
- частуйся, щоб швидше рiс!..
За мить уже всi ми лизька мо сво© щiльпички, пересмiха мось. З тим
медом па губах ми й виберемось у степ, у голубi снiги!..
Однак спершу перегрi мось, як радить нам Надька. Теплом вiд комина вi .
Годинник з гирею цока на стiнi.
- Прийшов, хлопцi, Новий рiк - побiльша день на заячий скiк, - каже
господар пiдбадьорливо. - Спасибi ж вам, що не минули нашо© хати...
- Ми й на той рiк прийдемо!
- Приходьте, не забувайте...
З усього видно, що сiм'я ждала колядникiв, i якби ми не пробились
сьогоднi до них через снiги, не заколядували цим трьом душам ось тут на
свiтаннi, то, напевне, наша вiдсутнiсть, наша нез'ява в ©хньому степовому
безлюддi була б сприйнята як недобрий знак. А тепер i вони радi, що ©х не
забуто, i ми теж висипа мо з Романово© хати ватагою, щасливо збудженою,
нам при мно тиснутись плечем до плеча коло сво © злiплено© з кольорового
паперу звiзди, що вся, мов квiтка, наповнена свiтлом вiд прилаштовано©
всерединi свiчечки, котра й на вiтрi не гасне. Душi пашi повняться теж
чимось гарним, повняться, як ота паперова зiрка, свiтлом, i ось так знову
ми плечем до плеча, мов брати, далi шуга мо по снiгах у синiй досвiток
нашого синього степу.
- Мабуть, то були останнi на свiтi колядники, - каже Заболотний, - та й
пастушата, певне, останнi... Якраз нам випало завершувати цiлу епоху на
тих тернiвщанських степах, в лiтах уповiльнених швидкостей. Нiколи бiльше
цього не знатиме людство... Гуртик хлоп'ят шуга в снiгах, вогник звiзди
несуть над собою, радiсть людям розносять... Пiшли i не вернуться.
- Шкоду ш?
- Рiч не в тiм... Крiм того, якщо брати всебiчно... Кому-кому, а
пасльоновим дiтям добре знати, як там у буднi було. Постiйне приниження
злиднями, чоботята однi на трьох, а зими довгi-предовгi, котрийсь i школу
змушений кинути, вiдбува тривале ув'язнення па печi. В хатi сирiсть,
цвiль, сперте повiтря. А влiтку сво : стернi перед тобою стирчать, наче
залiзнi, ноги весь час кровоточать... Але ж не журилися, правда? Прийде
весна, лагiдним, легiтним повiтрям тебе обвi : живи! рости! Поезiя
дитинства, вона ж таки була, був свiт, сповнений росяностi, радiсних барв,
залитий вранiшнiм свiтлом... Яка буря почуттiв вирувала в дитячому серцi,
коли вперше, пiд чи©мось вiкном чи на чи мусь порозi ставши, ма ш
тоненьким сво©м голоском провiстити: свiт новий народився. А тi нашi
виходи iз звiздою по хуторах, вони ж вiдвагою рiвнялися виходовi
мореплавцiв, що пускаються на сво©х вiтрилах у безвiсть... Лячно,
звичайно, опинитися в степу серед темряви, де можна заблудитись, де тiльки
й чути здаля гавкотню злющих собак хутiрських, але гайда, гайда!.. Зате ж,
бува , й вiддяка дiстанеться: сто©ть ось Романова сiм'я, справдi
ощасливлена вашим житом-пшеницею, бурхливою щедрiстю дитячих душ...
Поздоровили, нащедрували людям найкращо© долi - чому б i не збутися ©й?
Хто ж думав тодi, що все так круто повернеться...
Я знаю - це вiн про дальшу долю тих людей. Про одну з тих нещадностей,
що й дiтей не минали, залишаючи познаки в душi на все життя.
- Сильпе ж то зiлля, - зiтха Заболотний пiсля мовчання.
- Не зiллям би я те назвав, - вiдгукуюся до нього.
- Про що ви? - погляда Лiда на нас тороплено, нiби спросоння.
- Та все про те ж... Про одну таку штуковину, що ©© тепер не всi й
визнають, - роздумливо каже Заболотний. - Голосом сумлiння, Лiдо, це
звалось колись.
- Феномен, властивий лише людинi, та й то далеко не кожнiй, - кажу я. -
Йдеться, Лiдо, про совiсть...
I далi чус дiвча, як дво дорослих мимрять щось на цю тему. Що речi,
вiд яких не втечеш. Що сумлiння людське, виявля ться, схоже на вулик, його
теж можна розтривожити. Сидить собi тихо десь там у щiльниках душi - i
раптом... Лiда заiнтриговано поглядав на нас - то на мене, то на
Заболотного, - наче вирiшила будь-що добу-тисн ясностi, вона здивована
нашими недомовками. - Совiсть... зiлля... А при чому тут ви?
- При тому, Лiдо, - посуворiвши, каже Заболотний, - що найменша похибка
в життi, вона не мина безслiдно, рано чи пiзно, а людинi вiдгукнеться...
Через астрономiчнi вiдстанi лiт, десь у крайсвiтi, на якому-небудь,
скажiмо, хайве©, а раптом дожене, нагада : ось i я... - I пiсля мовчання
якось незвичайно глухо зверта ться до мене: - Досi мене пече той Надьчин
погляд... Пригаду ш, там, бiля сiльради, коли вона вже сидiла на санях,
споряджених у далеку дорогу...
Бачу i я той погляд. Пiд час велико© перерви вибiгли ми з школи на
толоку. Так i . Людно й тривожно. Валка саней налаштованих, зна м куди, i
на останнiх iз них Надька з сво ю Настусею... Сльоза на розпашiлiй щоцi, i
такий зболений погляд, звернений до нас, школярiв: "Оце ви менi таку долю
нащедрували, хлопцi?"
Якi бурi пронеслись над життям лиш одного поколiння! Бурi, що навiть
дiтей не щадили. Чи, може, справдi була неминучiсть, що нам ©© визначила
наша сувора, зовсiм не сентиментальна доба? Коли про щось у цьому дусi ми
почина м розмiрковувати вголос iз Заболотним, нiби зне-хiтьма
перекидаючись словом про той ураганний вiтер, - бува ж такий, що й
телеграфнi стовпи валить, i живi дерева з корiнням вирива з землi, -
Лiда, що досi, зда ться, слухала нас спiвчутливо, зараз, вiдвiвши погляд,
знов припала до бокового скла, ©й наче стало нiяково за нас... Чого,
здавалось би, цiй безневиннiй нашiй супутницi нiяковiти? Чи i ©©
вседосяжнiй уявi та вигостренiй на хайвеях аж надто зрячiй iнту©цi©
виявилось доступним побачити те, що одного хуртовинного дня, коли свiту не
видно, так зримо поставало в образах наших тодiшнiх дитячих
фантасмагорiй... Як Надьчинi рушники, зiрвавшись зi стiн, самi собою,
зовсiм мов птахи, вилiтають крiзь навстiж вiдчиненi дверi i, вiйнувши
червоними крилами всiх сво©х солов'©в та жар-птиць, зникають одразу вгорi,
па наших очах зникають у хмарах! Може, й десь там лiтають табунами
розполоханих червоних та чорних Надьчиних птиць? Того дня все дотеперiшн
ставало не-вiшiгашiим. Сама собою, без нiкого розчинилася скриня й миттю
стала порожня. Щось у печi заквилило дитячим голоском... А зiжмаканий
квiтчастий обрус, оголивши лаву, вже на долiвцi пруча ться, мов живий, пiд
обмерзлими чи©мись чобiтьми в личаках, - то па ньому, нiчого не помiтивши,
тупця ться Мина Омелькович, що, розкарячений серед хати, саме нахильцi
вишнiвку iз бутля п' . Одна мить - i повилiтало все, оголилися стiни, а
знадвору в парозпаш вiдчиненi дверi вiтром та снiгом бурха аж на нас,
тороплено знiчених бiля печi школярчат, зима вивiтрю останн тепло з
Романово© оселi, i хата одразу робиться пусткою, а той вiтер надвiрний, що
в хату поривами б' , тебе й зараз морозить, - була в ньому нiби якась
непристойнiсть, може, то був вiтер кривди й сваволi, вiтер грiха?



XII

Але все це станеться згодом, поки що ж наближення бурi нi в чому не
почува ться: поки що в Тернiвщинi все як i досi було.
Хоча нi. А Фондовi землi?
Мабуть-таки, хтось почув погуки хлоп'ячо© долi, нiмi волання
самотностi, коли ми десь там, кожен собi поокре-мо, пасли корiвок по
межах, де цiлий день ти - один, як палець. Товаришiв за житами не видно,
безлюддя й тиша довкола, дрiмають пагорби, звузивши свiт, нiкого не
догукнеш.
Не iнакше, як хтось почув нашi дитячi жалi, поспiвчував, бо раптом:
- Завтра ©демо на Фондовi землi! Ось там, хлопцi, вам буде роздолля...
Що за Фондовi землi? Тiльки розмови дорослих досi можна було чути про
них, нiхто з нас, хлопчакiв, ще тих земель не сягав. Але образ ©хнiй ми
вже ма мо в собi: то - як рай! Отже, завтра ми руша мо в рай, в кра©ну
райську проляже наша дорога.
I все це сталось тому, що з певного часу в Тернiвщинi виникло так зване
машинно-тракторне товариство. Не соз, пi, дядьки нашi чомусь неохочi до
цього слова, а тiтки й зовсiм його не люблять, бо ж у созi буде "одна
ковдра на всiх", iнша рiч - тракторне товариство, це звучить якось аж
гордовито. Об' дналося поки що кiльканадцять тернiвщанських родин, але то
сила, то здебiльшого колишнi фронтовики, люди, що з машинами мали справу,
не тiльки з ралом дерев'яним... Дядько Семен Шарий, родич Заболотного,
скажiмо, на фронтi опинився серед механiкiв, й карточка, де вiн
сфотографований у шкiрянцi бiля свого броньовика. Зважаючи на це, в нашому
новоутвореному товариствi йому доручено разом iз латишем вiдати кiнною
молотаркою. Бо хоч товариство й зветься лiашинно-тракторне, однак трактора
в нас поки що нема, диний па всю округу "фордзон" тiльки в комунi, в
тiй самiй, що робить тачанки та сi гречки. Тернiвщипi ж свого часу
дiсталася з папсько© економi© кiнна молотарка, що нею дядько Семен та Ян
Янович спершу обмолотять тернiвщанськi токи, а потiм уже вирушать, згiдно
з угодами, на довколишнi хутори, до бiльших стогiв, добуваючи, крiм
усього, ще й престиж та славу сво му тернiвщап-ському товариству. Оце ж
вам i голодранцi! Взявшись дружно, без лементу та гвалту вiдремонтували
занехаяну молотарку i тепер втирають носа зарозумiлим хутiрським очкурам,
якi вважали, що тiльки вони вмiють господарювати! Декотрi з тих очкурiв не
соромляться навiть з мо-горичами пiдступати до слобiдських, наших
механiкiв, по-лакузницькому запобiгаючи ласки перед дядьком Семеном та
його товаришами, бо кожен з хуторян зацiкавлений, щоб до нього першого
потягли па кiннiй тязi свою махиню цi тернiвщанськi "майже комунари".
Дiставши вiд банку кредит, товариство невдовзi придбало ще й вiялку, трi р
i новiсiньку, щойно з заводу "Червона зiрка", сiчкарню, завiдувати якою
випало Минi Омельковичу, хоча домiгся вiн цi © посади не без труднощiв,
його й до товариства прийнято було вельми неохоче, не з одного боку
заходив, допитуючись: "Як би до вас устряти?" Люди ставлення свого не
ховали, вiдверто мовилось про його ледачiсть, тож довелось Минi таки добре
упрохувати, щоб його зводили прийняти до гурту. Пообiцяв, що не
ухилятиметься i що згоден вiн i сiчку рiзати, i вiялку хоч порожню
крутити, аби тiльки бути зi всiма...
Окрiм ряду дотеперiшнiх пiльг, нашому машинно-тракторному вiд держави
дiсталася ще одна: Фондовi землi вiддаються йому цього лiта пiд сiнокiс!
Косiть на здоров'я, а хлопцi вашi хай пускають сво©х рябих та мурих па