Страница:
затяжним... Хiба не про це свiдчить, до речi, i його вчорашня бездумна
подорож до Мадонни, що, власне, кiнчилась нiчим...
- Чому нiчим? Чому бездумна? - суворо звернулась до Дударевича донька.
- Ти, батьку, не поспiшав би. Краще зважував би сво© слова.
- О, я й забув: тут ще одна захисниця, - одразу пом'якшав батько. -
Маленька богиня совiстi - в такому ви, зда ться, ранзi?
- I зовсiм не смiшно, - вiдрiзала Лiда. Дударевич пильно видивився на
не©, потiм сказав iз скептичним осмiхом до всiх:
- Звичайно, готовнiсть до самопожертви, голос сумлiння, диктат духу -
речi дзвiнкi, але для нашого часу, запевняю вас, це не звучить...
- А що звучить? - так i накинулась на нього Тамара. - Жити днем?
Дертися по iцаблях? Ждати i ждати вищого рангу, так нiби в ньому все
щастя?
- Всi ждуть, мо золотко, нiчого в цьому поганого, - креснув по нiй
Дударевич сво ю маленькою усмiшкою. - Дiло житейське.
- Дiждетесь рангу, а потiм? - запитала Соня простодушно.
- Потiм ждатиму вищого.
- Ну а далi?
- Далi - ще вищого! Ще-ще-ще! - I вiн аж очi приплющив, "зашторив" ©х,
як це називала Тамара. - Вгору i вгору! ad astrum!
- А там, - зiтхнула Тамара, - комедiя фiнiта... Повернувся Заболотний.
Сiв поруч iз Сонею i, окинувши допитливим поглядом товариство, сказав не
досить гречно:
- Ну, чого понадималися, як сичi? Пересваритися встигли? Я ж вас
залишив в атмосферi миру й безжурйостi...
- Тужимо за втратою людських контактiв, - сказала Тамара без тiнi
жарту. - Та й ви повернулись не в найкращому настро©. Ма те якусь
прикрiсть на душi? Чи це менi зда ться?
- Що за слiдство? - зауважив дружинi Дударевич.
- Не чiпляйсь, батьку, - вiдсiкла його донька.
- Чому, Соню, - звернулась згодом Тамара до Заболотно©, - у вашого
чоловiка, навiть коли вiн смi ться, очi завжди сумнi?
- Засмучений вiд пiзнання, - невесело пожартував Заболотний i глянув на
Соню так, мовби мав намiр з нею чимось подiлитись, але при людях
стримався, не хотiв, видно, нiкого, крiм Сонi, у сво вта мничувати.
У вiдсторонi, замовивши собi теж кокосових коктейлiв, сидiли тро
юнакiв, можливо, студенти якогось коледжу. Свiтловолосi, задумливi, з
волоссям до плiч... Тамара затримала погляд на них.
- Iнодi менi зда ться, що я опинилась серед нового людства, - сказала
вона до сво©х. - Видно, кожна епоха, навiть зовнiшньо, лiпить свiй тип.
Скажiмо, в очах, у виразi обличчя фронтовика завжди помiтиш якiсь майже
невловнi слiди пережитого... , по-мо му, щось спiльне в людях фронтових.
А цi хлопцi, - зауважила вона в бiк юнакiв, - для мене за сiмома печатями,
емоцi© приглушенi, загнанi вглиб. I постiйна ця задума та спокiй, схожий
на прикриття... Не вгада ш, що пiд тим споко м: чи здатнiсть на
самопожертву заради всiх, чи, може, настро нiсть на зрiючий злочин,
витончений, холоднокровний, в дусi сучасного тероризму... Так, так,
виникло нове людство, i ми з вами серед нього, - глянула вона на
Заболотних.
- Все ви перебiльшу те, - вiдгукнулась на це Заболотна. - Звичайно,
хотiлось би бачити ©х веселiшими, цих юнакiв.
- Для веселощiв планета мало устаткована, - спробував декламувати
Дударевич, але зупинивсь, засперечавшись з Лiдою за якесь неточне слово.
Тамара тим часом все дивилася, мовби аж суворо, на Заболотного, наче
скульптор, вивчаючи його обличчя. Скiльки лiт знав його, а знову дозволя
собi дивитись вивчально, майже безтактно... "Чим це обличчя з першо©
зустрiчi викликав довiру? Вiдкрите, мужн спокiйною, природною мужнiстю.
Часто привiтне i завжди чомусь блiде... Певне, про людей такого типу на
фронтi казали: "З ним би згоден i в розвiдку йти!.." I хоч людина зна
собi цiну, проте нi в чому нiяко© пози, нi крихти хвастощiв... Душа
вiдкрита до людей самим отим поглядом, що десь у глибинi прижуре-ний i
водночас зiгрiтий, сказати б, теплом правди, - так для себе це визначила
Тамара. - Погляд, в якому присутня совiсть".
- Ми без тебе все тут аналiзували невичерпну твою позитивнiсть, -
звернувсь до Заболотного Дударевич з силуваною веселiстю. - Захоплювались,
зокрема, подвигом аса, котрий свого часу на "кукурузнику" з'явився в
небесi над улюбленою Тернiвщиною, робив вiртуознi кола пошани над рiдними
сво©ми глинищами, а на сучаснiм етапi виказу iншу вiртуознiсть, уже в
ролi невтомного дiяча ЮНIСЕФу... Мiжнародний дитячий фонд, i серед перших
його завзятцiв - колишнiй льотчик-винищувач, хiба це не зворушливо?
- Ти, татку, сьогоднi не блискучий у дотепах, - зауважила Лiда.
- А це не дотепи, лише констатацiя факту. З мiльйонними фондами ма
справу наш Кирило Петрович... Дба , щоб риб'ячий жир постачали дiтям
Африки. Порошок молочний та рiзнi вiтамiни для немовлят Бангладеш...
- За це теж комусь треба дбати, - певдоволено зауважила Заболотна,
вловивши в словах Дударевцча недоречний вiдтiнок iронi©. - Без вiтамiнiв у
тих бiдних кра©нах дiти слiпнуть, а ви... Та ще й страшна посуха люту в
Африцi...
- До речi, нам завтра ж до африканцiв на прийом iти, - згадала Тамара.
- Ви йдете, Соню?
- Обiйдуться, - сказала Заболотна. - Ще в люб'язностях розсипатися
перед тим катюгою...
- А протокол? - нагадав Дударевич.
- Для вас протокол, а без мене вода освятиться... Та ще хто б
запрошував. Кажуть, у того диктатора руки по лiктi в кровi, i смерть
Патрiса Лумумби чи не на його совiстi... Пришельцi-колонiзатори гидкi, а
хiба менш гидкi вислужники ©хнi, холу©? Запроданцi, що сiли на тих уранах
i вичавлюють соки з сво©х одноплеменцiв!..
- О, ви сердита сьогоднi. Соню, - пiдвiвся Дударевич. -Ходiмо, друзi,
ще на океан, там хоч будемо певнi^. що, крiм хвилi, нас нiхто не
пiдслуха ...
Вийшовши знов на естакаду, ми вiдчули, що вiтер оз океану подужчав,
жiнки понапинали на себе плащi, i всiх нас, як це бува перед негодою,
охопило якесь днаюче, гуртуюче почуття. Лiда, ожвавiвши перед вiдкритiстю
просторiв, вказувала нам на рухомi цятки в небi, - там з хижою
цiлеспрямованiстю акул вiдлiтали повiтрянi лайнери та суперлайнери, беручи
курс в рiзних напрямах, в рiзнi сторони свiту. Над водами й сушею
схрещувались невидимi ©хнi траси, i весь час було чути, як навiть тi
лiтаки, що нiби й не швидко пропливають у глибинах неба, залишають далеко
за собою мов вiдлуння грому, свiй власний гуркiт.
- Можна уявити, як вони ревуть над Френковим котеджем! Бiдний наш
Френк, - сказала Лiда про якогось Френка i, мов доросла, взявши попiд руки
обох дам - матiр i Соню-сан, - попрямувала з ними естакадою вздовж океану.
Ми сво©м чоловiчим товариством, йдучи вслiд, охоче слухали Лiдине
дзвiнке щебетання. Знову зайшлося про пашу по©здку до Мадонни, i нам iз
Заболотним цiкаво було слухати, якими постають у Лiдинiй iнтерпретацi©
нашi тернiвщанськi iсторi©, що ми ними дiлилися з нею в дорозi, де
жартома, а де всерйоз виповiдаючи ©й пiд настрiй той наш далекий
тернiвщанський палеолiт.
Зда ться, дiвча виявилось до нас великодушним...
- Лiда неабияк пиша ться, що ви ©© маленькою богинею совiстi були
обрали, - сказала Тамара, коли ми всi разом зупинились край естакади.
- Совiсть, совiсть, - чи не занадто часто я чую це протягом одного дня,
- несподiвано розсердився Дударевич.
- Хiбi це непри мно? - холодно всмiхнувсь Заболотний.
- А що ви хочете цим сказати? Для кого призначаються вашi словеса? В
епоху вибуху знань, коли кожен вчино можна вимiряти вiд i до, коли так
зване добро i зло можна виважити й переважити з мiкронною точнiстю, ви все
товчете менi про якiсь напiвмiстичнi вигадки, про те, що колись, можливо,
мало значення для пасторiв та проповiдникiв, толстих та досто вських, але
сьогоднi? Що цi вашi абстракцi© дають людинi сучаснiй? Вiд чого вони
Цизарятували, вiд чого остерегли? У слововжитку балакунiв пiд псевдонiмом
совiстi часом поста , я вважаю, про-с©о димера, щось надумане, наскрiзь
iлюзорне!
- Для мене нi, - нахмурився Заболотний.
- Чому нi?
- За цим поняттям для мене стоять завше живi, конкретнi люди. I я ©х
бачив: однi з совiстю, другi - без...
- А якщо "без", то чому? - зблиснув аж злiсно сво ю маленькою
усмiшечкою Дударевич. - Не закладено в генах?
- Навряд чи це генетичне. Це скорiш набутне. Таке, що можна людинi
прищепити. А можна й вiдщепити...
- I що ж тодi?
- А тодi що завгодно! Тодi розгул цинiзму. Культ речей. Нiчого святого.
Пристосуванство до всього, навiть до найгiршого... Чинодральство.
Кар' романiя. Шукання протекцiй. Тодi "пiсля мене - хоч потоп". На
почесному мiсцi тодi, замiсть Мадонни, ставлю набитий стейками
холодильник... Ось так. I якщо ти впав - я через тебе переступлю. Пiду
далi, й жоден на менi нерв не здригнеться! Кричатимеш - не почую. Не
обернусь. I дедалi бiльше буде плюсових знакiв в анкетi, i щораз менше
буде довкола мене друзiв та всього того, що для батькiв наших вважалось
святим!..
Заболотна заспокiйливо взяла чоловiка пiд руку:
- Ну, годi тобi... Це ж ваша вiчна тема, нiколи, мабуть, вам тут згоди
не дiйти...
Вiтер з океану пругкiшав, тiпав нашими плащами, над головою загуркотiло
раптом сатанинським гуркотом - лайнер котро©сь з авiалiнiй, мовби
заблудившись, низько проорав небо над нами.
- Пропав би ти, - аж вухо затулила вiд гуркоту Тамара. - Зараз вiд
реактивних у головi дзвенить, а що далi буде? - Випроставшись, вона
нервовим рухом повернула обличчя в бiк океану, якось дивно схвильована. -
Ждали життя на Венерi, шукали розумних iстот на Марсi, тепер нам кажуть -
десь далi , в iнших галактиках... А може, це тiльки iлюзi©, може, вiд них
звiльнитись пора? Якби дали менi змогу дiстатись на якусь найвищу трибуну
планети, звернулась би разом до всiх, закричала б щодуху: гей, ви!
Даровано вам планету унiкальну, дублiкатiв нема-так розпорядiться ж нею
достойним чином! А не вмi те - передайте планету дельфiнам, може, вони
мудрiше нею розпорядяться! Принаймi собi подiбних вони не винищують!..
- Ще й потопаючих пляжникiв рятують залюбки, - додала Заболотна, Тамара
нiби й не вiдчула пiдтримки.
- Богорiвнi чи звiроподiбнi - вiд вас залежить довести це! - паленiла
вона кудись у простiр. - Перетворите планету в смердючу клоаку чи збуду те
на нiй рай земний - теж залежить вiд вас, самовпевнених нащадкiв Адама...
А чи здатнi? Чи стачить духу пiднестися над чварами, над амбiцiями, над
сво©ми згубними пристрастями? Чи зумi те приборкати у власних душах змi©в
его©зму, крокодилiв честолюбства! Колиска ж дина, i як можна не бачити,
яка вона тендiтна й прекрасна! Цi води, це небо, цей вiтер - усе ж це для
нас! Ма мо змогу володiти, втiшатися, вiдчувати це все, вiдчувати радiсть
життя... А ми? - Вона обернулась до нас, сповнена докору й пристрастi,
наче ми були виннi в усiх лихах планети, - очi ©© збуджено блищали, налитi
слiзьми.
- Ти ма ш рацiю, - взяв за руку Дударевич дружину. Вiн був збентежений
i занепоко ний, що Тамара рознервувалась бiльше звичайного, ми спiльними
зусиллями стали ©© приспокоювати, i довелось виявити чимало такту й
терпiння, доки вона знов усмiхнулась зболено, якось винувато..
- Не знаю, що це зi мною...
Нашу увагу невдовзi привернула гарна молода пара, видно, подружжя, що,
прогулюючись, саме проходило берегом iз сво©м хлопчиком, трохи бiльшим за
того маленького страйкаря, що був так засимпатизував Заболотному бiля
Арт-музеуму. Хлоп'я, золотокудре, мов купь дон, в розстебнутiй, з
блискавками курточцi, забiякувато марширувало поперед батькiв,
порiвнявшись з нами, хоробро щось гукнуло до нас на естакаду, а молодi
батьки, обо обкинувшись од шмагкого вiтру одним плащем, iдуть за малим
сво©м вожаком, вдоволенi, ©х вiн собою тiшить. Нам чути смiх молодо©
матерi, в не© в руцi багрянiв дiлим вiялом яскравий набiр осiннього
кленового листя, назбираного десь у неблизьких звiдси мiсцях, бо тут на
багато миль довкруг нiде не побачиш жодного деревця. Та ось з океану
вiйнуло, поривом вiтру вишарпнуло з букета лапатий, палаючий багрянцем
листок, i вiн, пiдхоплений повiтряним струменем, уже полетiв попереду в
молодого подружжя, i хлоп'я, щось радiсно скрикнувши, щодуху кинулося за
ним навздогiн. Кiлька разiв воно майже наздоганяло, ловило його, та все ж
не вловило, листок тiкав i тiкав вiд маляти по пiщаному пагорбу, мiж дюни,
де з кожного гребеня вiтром зривало пiсок. Батьки голосно смiялися,
радiючи наполегливим синовим гонам, а нам iз Заболотним знов змигнула
перед очима Тернiвщина, степ, вiтер осiннiй ошарпуе Романiв садок,
смагло-червоне листя жене й жене перед нами по стернях, хвилею вiтру
розвiю ©х по степу, а ми, пастушача дрiбнота, з радiсним галасом довго
бiжимо за тим сво©м, що втiка найдалi, вишневим листочком, ладнi бiгти за
ним по колюччю стернi хоч i на край свiту!..
XXX
Живе на березi океану людина. Вдень i вночi ревуть над нею лiтаки -
поруч аеродром. Рiвно що двi хвилини з громовим гуркотом проносяться над
самим дахом будиночка, то йдучи на посадку, то, навпаки, вiдiрвавшись вiд
злiтно© бетонно© смуги, беруть курс на океан. Та хай яке тут сто©ть
ревiння й гуркотнява в небi, а господар будиночка заклопотаний сво©м
дiлом. Вiн у цей час лагодить човна, або розбира сiтi рибальськi, або,
схилившись, слуха iнший гул, зовсiм не схожий на той, що розламу небо, -
це тихий i загадковий гул вулика, хвилi музики його золото©... Бо тут
пасiка! Тут бджоли! Прижились пiд цим гуркiтливим небом. Кудись i звiдси
лiтають вони й знаходять квiти i, можливо, навiть з того чадного
аеродромного поля також беруть нектар... Дерев'яний стандартний будиночок
господаря на вiдмiну вiд iнших - утвiр фантастично© яскравостi, весь вiн
обмальований величезними квiтами-медоносами, зображенням вуликiв рiзних
систем, уквiтчаний величезними бджолами, крилатими, радiсними, що то
кубляться в пелюстках, то линуть у польотi... А перед будиночком коло
в'©зду, мов сво рiдний тотем, вмуровано бiлий камiнь, i на ньому теж
намальовано бджолу, що мовби сама себе рекламу й запрошу до будиночка
люд: "Плiз, якщо хочете придбати баночку меду..." Досить вдала думка -
розмалювати котедж до самого даху квiтами та бджолами. Реклама
найпоетичнiша, мабуть, на весь континент.
Мешка тут Френк, бджоляр i рибалка. Старий негр, товстий, огрядний, з
лицем глянцювато-темним, аж сизим, вдачею не дуже привiтний, не схильний
до марних розмов. Та ще, зда ться, трохи й недочува , хiба не оглухнеш пiд
цими вiчними аеродромними гуркотами. Людина дiла, колишнiй корабельний
механiк, крiм того, що мас пасiку, ще й лагодить двигуни до човнiв та яхт,
у нього можна дiстати свiжих лобстерiв i копчених вугрiв, завдяки чому
невеличка Френкова ферма зажила на узбережжi широко© слави, i городяни,
зокрема й працiвники дипломатичних служб, котрi при©здять влiтку на океан
вiдпочивати, добре знають дорогу до цi © декоративно© бджоли на бiлому
каменi бiля Френкового котеджу.
Нiколи автомобiль Заболотних не промчить мимо Френка, хоч на хвильку, а
зупиняться нашi друзi перед подвiр'ям самотньо© людини. Навiть якщо ©м вiд
нього нiчого и не треба, вони й тодi за©дуть, а цю безкорисливiсть старий
найбiльше цiну . Просто можна перекинутись словом, жартом, всеохопним отим
о'кей, постояти маленьким товариством бiля обмальованого квiтами та
бджолами котеджу, звернувши разом з господарем погляди в бiк океану, де
навiть у бiлий день з'являються дивнi вогнi: слiпучо-бiлi, алмазнi,
виникають розiскренi навстрiч сонцю, а за ними два хвости чорного диму...
На перший погляд, вогнi блищать наче непорушне, наче зависнувши на мiсцi,
та все ж вони помiтно ростуть - то просто на вас, знижуючись, iде
гiгант-лiтак! Ось вiн реве до нестями над головою, проноситься над вами
важким маслянистим черевом, з уже випущеним шасi, з рубiном сигнального
вогника знизу... Сто тонн летючого ревучого металу! Виповнив гуркотом
небо, стрясонув шибки, пiшов на смугу... I так що двi хвилини несхибно,
все по тiй же невидимiй, але чiтко прокладенiй повiтрянiй трасi, що якраз
прокладено ©© через вашi нерви, прямiсiнько через Френкове життя, через
бджолиний його котедж. А потiм напрям ревiння рiзко змiниться - тепер уже
з боку протилежного, вiд аеродрому розженеться такий самий або ще бiльший
гiгант, супергiгант, i пiде на океан...
Заболотний довго проводжа його очима, а жiнки, приголомшенi новим
гуркотом, досадливо щуляться, вуха затуляють, - у Френка це виклика
добродушну посмiшку. Бо вiн до цих неботрусiв призвича©вся, обвикся, -
людина, виявля ться, багато до чого здатна принатури-тись. От слона були
торiк привезли з Та©ланду до тутешнього зоопарку, що вiд аеродрому
неподалiк, гiсть iз джунглiв не витримав, так оскаженiв вiд цих нестерпних
йому гуркотiв, що довелося вуха йому затуляти звукоiзоляцiйними,
спецiально для слонiв зробленими навушниками. Френк розповiда все це,
звертаючись, головним чином, до Лiди, певне, вважаючи, що такий персонаж,
як слон у навушниках, найбiльше пiдходить для дитячого сприймання.
Проревiв реактивний, пiшов, тане в блакитi, i тодi ви знов бiля котеджу
почу те звук - iнший, не травмуючий, а навпаки, заспокiйливий... Почу те
на хвильку тиху музику бджоли.
На пасiцi тридцять вуликiв, один iз них триповерховий, контрольний, вiн
сто©ть на вагiвницi. Тут i папiрець: щодня робиться запис, скiльки грамiв
чи фунтiв меду додалось у вулику... Поблизу пристрiй, схожий на парник,
тiльки поставлений похило: непосвячений навряд чи зрозумi , що це й для
чого.
- Новинка, в мене в першого це ви побачите: сонце витоплю вiск, -
поясню господар не без гордощiв.
Оскiльки Френк сьогоднi в доброму гуморi, вiн дозволя собi
пожартувати, розповiда про якусь панi мiльйонерку, що привозила сюди
сво©х бебi, котрi об заклад побилися, чи справдi Френка бджоли не жалять.
"Тож гляньте, - переконувала вона ©х, - не жалять! Бджоли його знають!
Впiзнають серед iнших людей!"
- А воно бiльше я ©х знаю, - всмiха ться Френк. - Знаю, в якому станi
не жалять: коли меду в них повно...
Небо над нами тим часом знову реве, здрига ться, стугонить усе, нiби
металеве, а потiм на якусь коротку часину стиха первiсне, стиха
блакитно...
- Слава твоя росте, друже Френк, - плеснувши друга по плечу, скаже
Заболотний. - Ось мiй спiввiтчизник, вчений-еколог, теж зацiкавився тво©м
промислом, бiльше панiть тво ю особою, нiж медом та лобстерами. - I,
обернувшись до мене, Заболотний вiдрекомендову господаря з всiма
правилами: - Оце i той легендарний Френк, що, подiбно до свого
фольклорного пращура, перегнаннiй бджiл через увесь континент! Вiд океану
до океану перегнав, не втративши жодно©!
Френковi, видно, похвала до дупи, вiн нiяковi вдоволено. Руки в нього
важкi, селянськi, нe лише довколишнi люди; а й кожна Фреiiкова бджола
могла б посвiдчити, скiльки цими руками перероблено протягом життя, яке в
них, на вигляд грубих, ласкаве, делiкатне умiння...
Натуральнi, без домiшок меди Френковi, так само як i його океанськi
лобстери, популярнi в цiлiй окрузi, вiд покупцiв вiдбою нема. Щоправда, не
кожному вiдпуска . старий iз свiжого улову чи з дарiв сво © загартовано©
гуркотами пасiки. Iнодi скаже не криючись:
- Трохи , але це я лишаю для мiстера Кирика. I тут уже не просiть, не
наполягайте: Френк вiд свого не вiдступиться, зрештою, вiн ма право
вiддати перевагу друзям, тим, кому хоче зробити при мнiсть. Дружба за його
поняттям - понад усе. Нi Френк, нi "мiстер Кирик", мабуть, не могли б
сказати з певнiстю, чому вони, власне, заприязнилися мiж собою, чому пiсля
випадково© зустрiчi коло цього бiлого каменю з рекламною бджолою виникли
мiж ними довiрливi людськi стосунки, що перейшли в оце дружн
приятелювання. Отак: виникли, i все. Просто нiби з нiчого. Бджоляр пiд
боком в аеродрому та дипломат, що час вiд часу про©здить тут на берег
океану та знову до мiста, - начеб що могло бути спiльного мiж ними, яка
душевна нить могла б ©х днати? А втiм, Френк чогось тужить, коли
знайомець його довго не з'явля ться: нема мiстера Кирика, чогось давно за
лобстерами не при©здив. Спершу Френк навiть не знав, звiдки родом цей
сивий джентльмен, яке в нього заняття, яке iм'я. Знав тiльки, що любить
вiн ©здити на великих швидкостях, надто ж коли сам, без нiкого в машинi, -
жене, мало в повiтря не злiта ! Та якесь iнту©тивне чуття пiдказувало
Френковi, що перед ним людина приязна й некорислива, а це для Френка
найвища атестацiя, про кого б не йшлось.
Коли па подвiр'© чи коло бiлого "тотема" з'явля ться подружжя
Заболотних, у Френка - динна рiч! - нiби й глухота зника , вiн ста охочим
до слова, показу Заболотним, хай i вкотре вже, свою пасiку, бо вiдчува
до себе з боку подружжя щиру, не вдавану прихильнiсть.
- Маловигiдне заняття, - скаржиться Френк, звертаючись бiльше до
"мiстера Кирика", - да зиску в середньому десять центiв на годину, такий
це нектар, але ж...
- Отож-бо й воно! Хiба вимiря ш, скiльки це заняття да нектарiв для
душi? - весело вигуку Заболотний. - Скiльки i яких саме... Чи не так,
Френку? Не самими ж висками наш брат на свiтi живе!..
- Ми ось нiяк не дiждемося, дорогий Фрепку, доки й паш колега
Заболотний станс бджолярем, - звернеться Дударевич до негра. - Вам вiдомо,
що це його хобi, вiрнiше - майбутн хобi, якому вiн вирiшив присвятити
решту життя?
- А що, так i буде. Правда, Соню? Поверта мось додому, i я одразу ж
переключаюсь на бджiл!
Пiсеньку про те, як Заболотний, опинившись десь там, на хуторi бiля
Диканьки, вiдда ться цiй сво©й омрiянiй, хоча й недостатньо оцiненiй в
сучасному свiтi професi©, Тамара Дударевич чу не вперше, тим-то вона з
поблажливим усмiхом нагаду майбутньому пасiчниковi:
- Ви ж там i про нас не забудьте... З усiх сво©х медi©" па нашу долю
прибережiть найзапашнiшого, квiткового! Та ще маточного молочка для
косметики!..
- О! Як би менi хотiлось побачити дядю Кирика в бджолянiй кольчузi, -
всмiха ться Лiда. - Неодмiнно провiда м вас на пасiцi. Ми ж домовились,
правда?
- Там ти його навряд чи впiзна ш, - застерiга Лiду батько. - Кирило
Петрович там до невпiзнання опроститься, сиву бороду вiдпустить,
уподiбнившись тим схiдним мудрецям, що йшли колись у гори й роками
непорушне сидiли серед скель, заглибленi в самоспоглядання... Обличчя ©м,
як сказано в давнiх книгах, обмивали дощi, вiтер розчiсував бороди, а руки
©хнi спокiйно лежали на грудях, обвитi травами й квiтами... Таким ось,
Лiдо, й Кирило Петрович перед тобою постане в незабарному часi... Чим не
перспектива? Тренуватиме бджiл, шкрябатиме мемуари, сидячи, нiби якийсь
маг бородатий, серед степу широкого на Вкра©нi милiй... Образ мiстера
Кирика так i проситься засяяти сивиною в небеснiй колегi© поряд iз його
степовим товариством - отими небесними хмарами "дiдами"...
- Ловка казочка, - кида Заболотна, здасться, трохи ображено. - Слухаю
вас i думаю: скiльки рокiв ви разом в Кирилом Петровичем в однiй упрязi,
а, по сутi, крiм служби, що вас дна ?
- Тьотю Соню, татко жарту , - Лiда цього разу стала на захист батька.
- Сумнiвнi жарти, - вже не приховувала образи Заболотна.
- Соню, ви мене не так зрозумiли, - заперечив Дударевич. - На сво
виправдання можу сказати, що я навiть заздрю Кириловi Петровичу в його
майбутнiй дiяльностi на нивi бджолярства. Але глядiть, люба Соню-сан, -
знову вдався до жарту Дударевич, - щоб ваш чоловiк, захопившись, та не
розвiв i вдома отих агресивних покручiв бразiльсько-африкансько© породи...
- О, то велика необачнiсть, - догаду ться Френк, про що мова. - Сто
разiв треба було подумати, перш нiж iти на такий експеримент.
Тамара Дударевич сказала, що вона не обiзнана з суттю цього
експерименту, i ©й спiльно стали пояснювати, що у Бразiлi© шляхом
схрещування виведено нову породу бджоли - гiбрид мiсцевих бджiл i диких
африканських. Був розрахунок рiзко збiльшити медозбiр, однак виявилось, що
нововиведепi вiдзначаються нечуваною агресивнiстю i до того ж плодючiстю.
Швидко поширились по кра©нi, стали нападати на худобу й на людей, -
заре стровано ряд випадкiв, коли розлюченi гiбриднi ро© зажалювали людину
до смертi!
- У Бразiлi© цих бджiл тепер бояться бiльше, нiй алiгаторiв, - тi хоч
не лiтають, - Дударевич не обiйшовся без дотепу. - А найгiрше, що крилатi
цi орди хай i поволi, та все ж неухильно рухаються з пiвденно© пiвкулi
сюди, на нас, атакуючи все живе на сво му шляху. Нещодавно вони вчинили
напад на якесь там провiнцiйне мiстечко i цiлий день тримали в облозi його
жителiв. Так тривало, доки прибули в азбестових костюмах пожежники i пiшли
на бджiл з вогнеметами!
- Ти жарту ш? - з неспоко м у голосi сказала Тамара.
- Я викладаю з преси почерпнутi факти, - холодно вiдповiв Дударевич, а
Заболотний, звертаючись до господаря, повiв мову знов на веселiй хвилi:
- Друже Френку, чи не доведеться нам з вами вирушати на переговори до
тих агресивних бджiл? Треба ж комусь залагоджувати цей нечувапий в iсторi©
конфлiкт людини з бджолою...
- Цього тобi тiльки бракувало, - невесело усмiхнулась Заболотна, - ще
не навоювавсь...
- Френк, я певен, умi словом замовляти, -сказав до Лiди Заболотний, -
отже, все буде о'кей...
- А поки що, друже Френк, - звернулася до господаря Тамара Дударевич, -
просимо прийняти вiд нас замовлення на лобстерiв, якщо, звичайно,
наловите. Погано ловляться? Так чи iнакше, майте на увазi на наступний
у©кенд... На прийомi, що нас жде, африканцi теж, мабуть, частуватимуть
лобстерами, але тi, що вiд вас, незрiвняннi!
Доки ми розмовля мо, Лiда весь час трима ться бiля Заболотно©,
вслухаючись у важкi гуркоти лiтакiв, що раз у раз розламують небо над
Френковим котеджем.
Вже коли ми зiбралися ви©здити, Френк з помiтною зацiкавленiстю
подивився на дiвчинку.
- Це та сама? - запитав вiн неголосно Заболотного. Тамара поспiшила
вiдповiсти, що справдi це вона, ота, що "про не© пота була"...
Френк, насупившись, бубонить щось про те, що якби вiд нього залежало,
то вiн знайшов би спосiб приборкати всю оту гангстерську нечисть, яка
тероризу мiсто, парки й метро, а тепер, знахабнiвши, напада вже й на
дипломатських дiтей... По якiйсь хвилi, звертаючись до Лiди, старий стиха
радить ©й бути обачною в мiсцях паркуван-ня, надто ж коли сама лиша ться в
машинi, щоб не забувала одразу защiпатися на всi кнопки зсередини, бо ж i
там може з'явитися який-небудь психопат...
- Наша Лiда обачна, - каже до Френка Заболотна. - Тiльки ось за домом
подорож до Мадонни, що, власне, кiнчилась нiчим...
- Чому нiчим? Чому бездумна? - суворо звернулась до Дударевича донька.
- Ти, батьку, не поспiшав би. Краще зважував би сво© слова.
- О, я й забув: тут ще одна захисниця, - одразу пом'якшав батько. -
Маленька богиня совiстi - в такому ви, зда ться, ранзi?
- I зовсiм не смiшно, - вiдрiзала Лiда. Дударевич пильно видивився на
не©, потiм сказав iз скептичним осмiхом до всiх:
- Звичайно, готовнiсть до самопожертви, голос сумлiння, диктат духу -
речi дзвiнкi, але для нашого часу, запевняю вас, це не звучить...
- А що звучить? - так i накинулась на нього Тамара. - Жити днем?
Дертися по iцаблях? Ждати i ждати вищого рангу, так нiби в ньому все
щастя?
- Всi ждуть, мо золотко, нiчого в цьому поганого, - креснув по нiй
Дударевич сво ю маленькою усмiшкою. - Дiло житейське.
- Дiждетесь рангу, а потiм? - запитала Соня простодушно.
- Потiм ждатиму вищого.
- Ну а далi?
- Далi - ще вищого! Ще-ще-ще! - I вiн аж очi приплющив, "зашторив" ©х,
як це називала Тамара. - Вгору i вгору! ad astrum!
- А там, - зiтхнула Тамара, - комедiя фiнiта... Повернувся Заболотний.
Сiв поруч iз Сонею i, окинувши допитливим поглядом товариство, сказав не
досить гречно:
- Ну, чого понадималися, як сичi? Пересваритися встигли? Я ж вас
залишив в атмосферi миру й безжурйостi...
- Тужимо за втратою людських контактiв, - сказала Тамара без тiнi
жарту. - Та й ви повернулись не в найкращому настро©. Ма те якусь
прикрiсть на душi? Чи це менi зда ться?
- Що за слiдство? - зауважив дружинi Дударевич.
- Не чiпляйсь, батьку, - вiдсiкла його донька.
- Чому, Соню, - звернулась згодом Тамара до Заболотно©, - у вашого
чоловiка, навiть коли вiн смi ться, очi завжди сумнi?
- Засмучений вiд пiзнання, - невесело пожартував Заболотний i глянув на
Соню так, мовби мав намiр з нею чимось подiлитись, але при людях
стримався, не хотiв, видно, нiкого, крiм Сонi, у сво вта мничувати.
У вiдсторонi, замовивши собi теж кокосових коктейлiв, сидiли тро
юнакiв, можливо, студенти якогось коледжу. Свiтловолосi, задумливi, з
волоссям до плiч... Тамара затримала погляд на них.
- Iнодi менi зда ться, що я опинилась серед нового людства, - сказала
вона до сво©х. - Видно, кожна епоха, навiть зовнiшньо, лiпить свiй тип.
Скажiмо, в очах, у виразi обличчя фронтовика завжди помiтиш якiсь майже
невловнi слiди пережитого... , по-мо му, щось спiльне в людях фронтових.
А цi хлопцi, - зауважила вона в бiк юнакiв, - для мене за сiмома печатями,
емоцi© приглушенi, загнанi вглиб. I постiйна ця задума та спокiй, схожий
на прикриття... Не вгада ш, що пiд тим споко м: чи здатнiсть на
самопожертву заради всiх, чи, може, настро нiсть на зрiючий злочин,
витончений, холоднокровний, в дусi сучасного тероризму... Так, так,
виникло нове людство, i ми з вами серед нього, - глянула вона на
Заболотних.
- Все ви перебiльшу те, - вiдгукнулась на це Заболотна. - Звичайно,
хотiлось би бачити ©х веселiшими, цих юнакiв.
- Для веселощiв планета мало устаткована, - спробував декламувати
Дударевич, але зупинивсь, засперечавшись з Лiдою за якесь неточне слово.
Тамара тим часом все дивилася, мовби аж суворо, на Заболотного, наче
скульптор, вивчаючи його обличчя. Скiльки лiт знав його, а знову дозволя
собi дивитись вивчально, майже безтактно... "Чим це обличчя з першо©
зустрiчi викликав довiру? Вiдкрите, мужн спокiйною, природною мужнiстю.
Часто привiтне i завжди чомусь блiде... Певне, про людей такого типу на
фронтi казали: "З ним би згоден i в розвiдку йти!.." I хоч людина зна
собi цiну, проте нi в чому нiяко© пози, нi крихти хвастощiв... Душа
вiдкрита до людей самим отим поглядом, що десь у глибинi прижуре-ний i
водночас зiгрiтий, сказати б, теплом правди, - так для себе це визначила
Тамара. - Погляд, в якому присутня совiсть".
- Ми без тебе все тут аналiзували невичерпну твою позитивнiсть, -
звернувсь до Заболотного Дударевич з силуваною веселiстю. - Захоплювались,
зокрема, подвигом аса, котрий свого часу на "кукурузнику" з'явився в
небесi над улюбленою Тернiвщиною, робив вiртуознi кола пошани над рiдними
сво©ми глинищами, а на сучаснiм етапi виказу iншу вiртуознiсть, уже в
ролi невтомного дiяча ЮНIСЕФу... Мiжнародний дитячий фонд, i серед перших
його завзятцiв - колишнiй льотчик-винищувач, хiба це не зворушливо?
- Ти, татку, сьогоднi не блискучий у дотепах, - зауважила Лiда.
- А це не дотепи, лише констатацiя факту. З мiльйонними фондами ма
справу наш Кирило Петрович... Дба , щоб риб'ячий жир постачали дiтям
Африки. Порошок молочний та рiзнi вiтамiни для немовлят Бангладеш...
- За це теж комусь треба дбати, - певдоволено зауважила Заболотна,
вловивши в словах Дударевцча недоречний вiдтiнок iронi©. - Без вiтамiнiв у
тих бiдних кра©нах дiти слiпнуть, а ви... Та ще й страшна посуха люту в
Африцi...
- До речi, нам завтра ж до африканцiв на прийом iти, - згадала Тамара.
- Ви йдете, Соню?
- Обiйдуться, - сказала Заболотна. - Ще в люб'язностях розсипатися
перед тим катюгою...
- А протокол? - нагадав Дударевич.
- Для вас протокол, а без мене вода освятиться... Та ще хто б
запрошував. Кажуть, у того диктатора руки по лiктi в кровi, i смерть
Патрiса Лумумби чи не на його совiстi... Пришельцi-колонiзатори гидкi, а
хiба менш гидкi вислужники ©хнi, холу©? Запроданцi, що сiли на тих уранах
i вичавлюють соки з сво©х одноплеменцiв!..
- О, ви сердита сьогоднi. Соню, - пiдвiвся Дударевич. -Ходiмо, друзi,
ще на океан, там хоч будемо певнi^. що, крiм хвилi, нас нiхто не
пiдслуха ...
Вийшовши знов на естакаду, ми вiдчули, що вiтер оз океану подужчав,
жiнки понапинали на себе плащi, i всiх нас, як це бува перед негодою,
охопило якесь днаюче, гуртуюче почуття. Лiда, ожвавiвши перед вiдкритiстю
просторiв, вказувала нам на рухомi цятки в небi, - там з хижою
цiлеспрямованiстю акул вiдлiтали повiтрянi лайнери та суперлайнери, беручи
курс в рiзних напрямах, в рiзнi сторони свiту. Над водами й сушею
схрещувались невидимi ©хнi траси, i весь час було чути, як навiть тi
лiтаки, що нiби й не швидко пропливають у глибинах неба, залишають далеко
за собою мов вiдлуння грому, свiй власний гуркiт.
- Можна уявити, як вони ревуть над Френковим котеджем! Бiдний наш
Френк, - сказала Лiда про якогось Френка i, мов доросла, взявши попiд руки
обох дам - матiр i Соню-сан, - попрямувала з ними естакадою вздовж океану.
Ми сво©м чоловiчим товариством, йдучи вслiд, охоче слухали Лiдине
дзвiнке щебетання. Знову зайшлося про пашу по©здку до Мадонни, i нам iз
Заболотним цiкаво було слухати, якими постають у Лiдинiй iнтерпретацi©
нашi тернiвщанськi iсторi©, що ми ними дiлилися з нею в дорозi, де
жартома, а де всерйоз виповiдаючи ©й пiд настрiй той наш далекий
тернiвщанський палеолiт.
Зда ться, дiвча виявилось до нас великодушним...
- Лiда неабияк пиша ться, що ви ©© маленькою богинею совiстi були
обрали, - сказала Тамара, коли ми всi разом зупинились край естакади.
- Совiсть, совiсть, - чи не занадто часто я чую це протягом одного дня,
- несподiвано розсердився Дударевич.
- Хiбi це непри мно? - холодно всмiхнувсь Заболотний.
- А що ви хочете цим сказати? Для кого призначаються вашi словеса? В
епоху вибуху знань, коли кожен вчино можна вимiряти вiд i до, коли так
зване добро i зло можна виважити й переважити з мiкронною точнiстю, ви все
товчете менi про якiсь напiвмiстичнi вигадки, про те, що колись, можливо,
мало значення для пасторiв та проповiдникiв, толстих та досто вських, але
сьогоднi? Що цi вашi абстракцi© дають людинi сучаснiй? Вiд чого вони
Цизарятували, вiд чого остерегли? У слововжитку балакунiв пiд псевдонiмом
совiстi часом поста , я вважаю, про-с©о димера, щось надумане, наскрiзь
iлюзорне!
- Для мене нi, - нахмурився Заболотний.
- Чому нi?
- За цим поняттям для мене стоять завше живi, конкретнi люди. I я ©х
бачив: однi з совiстю, другi - без...
- А якщо "без", то чому? - зблиснув аж злiсно сво ю маленькою
усмiшечкою Дударевич. - Не закладено в генах?
- Навряд чи це генетичне. Це скорiш набутне. Таке, що можна людинi
прищепити. А можна й вiдщепити...
- I що ж тодi?
- А тодi що завгодно! Тодi розгул цинiзму. Культ речей. Нiчого святого.
Пристосуванство до всього, навiть до найгiршого... Чинодральство.
Кар' романiя. Шукання протекцiй. Тодi "пiсля мене - хоч потоп". На
почесному мiсцi тодi, замiсть Мадонни, ставлю набитий стейками
холодильник... Ось так. I якщо ти впав - я через тебе переступлю. Пiду
далi, й жоден на менi нерв не здригнеться! Кричатимеш - не почую. Не
обернусь. I дедалi бiльше буде плюсових знакiв в анкетi, i щораз менше
буде довкола мене друзiв та всього того, що для батькiв наших вважалось
святим!..
Заболотна заспокiйливо взяла чоловiка пiд руку:
- Ну, годi тобi... Це ж ваша вiчна тема, нiколи, мабуть, вам тут згоди
не дiйти...
Вiтер з океану пругкiшав, тiпав нашими плащами, над головою загуркотiло
раптом сатанинським гуркотом - лайнер котро©сь з авiалiнiй, мовби
заблудившись, низько проорав небо над нами.
- Пропав би ти, - аж вухо затулила вiд гуркоту Тамара. - Зараз вiд
реактивних у головi дзвенить, а що далi буде? - Випроставшись, вона
нервовим рухом повернула обличчя в бiк океану, якось дивно схвильована. -
Ждали життя на Венерi, шукали розумних iстот на Марсi, тепер нам кажуть -
десь далi , в iнших галактиках... А може, це тiльки iлюзi©, може, вiд них
звiльнитись пора? Якби дали менi змогу дiстатись на якусь найвищу трибуну
планети, звернулась би разом до всiх, закричала б щодуху: гей, ви!
Даровано вам планету унiкальну, дублiкатiв нема-так розпорядiться ж нею
достойним чином! А не вмi те - передайте планету дельфiнам, може, вони
мудрiше нею розпорядяться! Принаймi собi подiбних вони не винищують!..
- Ще й потопаючих пляжникiв рятують залюбки, - додала Заболотна, Тамара
нiби й не вiдчула пiдтримки.
- Богорiвнi чи звiроподiбнi - вiд вас залежить довести це! - паленiла
вона кудись у простiр. - Перетворите планету в смердючу клоаку чи збуду те
на нiй рай земний - теж залежить вiд вас, самовпевнених нащадкiв Адама...
А чи здатнi? Чи стачить духу пiднестися над чварами, над амбiцiями, над
сво©ми згубними пристрастями? Чи зумi те приборкати у власних душах змi©в
его©зму, крокодилiв честолюбства! Колиска ж дина, i як можна не бачити,
яка вона тендiтна й прекрасна! Цi води, це небо, цей вiтер - усе ж це для
нас! Ма мо змогу володiти, втiшатися, вiдчувати це все, вiдчувати радiсть
життя... А ми? - Вона обернулась до нас, сповнена докору й пристрастi,
наче ми були виннi в усiх лихах планети, - очi ©© збуджено блищали, налитi
слiзьми.
- Ти ма ш рацiю, - взяв за руку Дударевич дружину. Вiн був збентежений
i занепоко ний, що Тамара рознервувалась бiльше звичайного, ми спiльними
зусиллями стали ©© приспокоювати, i довелось виявити чимало такту й
терпiння, доки вона знов усмiхнулась зболено, якось винувато..
- Не знаю, що це зi мною...
Нашу увагу невдовзi привернула гарна молода пара, видно, подружжя, що,
прогулюючись, саме проходило берегом iз сво©м хлопчиком, трохи бiльшим за
того маленького страйкаря, що був так засимпатизував Заболотному бiля
Арт-музеуму. Хлоп'я, золотокудре, мов купь дон, в розстебнутiй, з
блискавками курточцi, забiякувато марширувало поперед батькiв,
порiвнявшись з нами, хоробро щось гукнуло до нас на естакаду, а молодi
батьки, обо обкинувшись од шмагкого вiтру одним плащем, iдуть за малим
сво©м вожаком, вдоволенi, ©х вiн собою тiшить. Нам чути смiх молодо©
матерi, в не© в руцi багрянiв дiлим вiялом яскравий набiр осiннього
кленового листя, назбираного десь у неблизьких звiдси мiсцях, бо тут на
багато миль довкруг нiде не побачиш жодного деревця. Та ось з океану
вiйнуло, поривом вiтру вишарпнуло з букета лапатий, палаючий багрянцем
листок, i вiн, пiдхоплений повiтряним струменем, уже полетiв попереду в
молодого подружжя, i хлоп'я, щось радiсно скрикнувши, щодуху кинулося за
ним навздогiн. Кiлька разiв воно майже наздоганяло, ловило його, та все ж
не вловило, листок тiкав i тiкав вiд маляти по пiщаному пагорбу, мiж дюни,
де з кожного гребеня вiтром зривало пiсок. Батьки голосно смiялися,
радiючи наполегливим синовим гонам, а нам iз Заболотним знов змигнула
перед очима Тернiвщина, степ, вiтер осiннiй ошарпуе Романiв садок,
смагло-червоне листя жене й жене перед нами по стернях, хвилею вiтру
розвiю ©х по степу, а ми, пастушача дрiбнота, з радiсним галасом довго
бiжимо за тим сво©м, що втiка найдалi, вишневим листочком, ладнi бiгти за
ним по колюччю стернi хоч i на край свiту!..
XXX
Живе на березi океану людина. Вдень i вночi ревуть над нею лiтаки -
поруч аеродром. Рiвно що двi хвилини з громовим гуркотом проносяться над
самим дахом будиночка, то йдучи на посадку, то, навпаки, вiдiрвавшись вiд
злiтно© бетонно© смуги, беруть курс на океан. Та хай яке тут сто©ть
ревiння й гуркотнява в небi, а господар будиночка заклопотаний сво©м
дiлом. Вiн у цей час лагодить човна, або розбира сiтi рибальськi, або,
схилившись, слуха iнший гул, зовсiм не схожий на той, що розламу небо, -
це тихий i загадковий гул вулика, хвилi музики його золото©... Бо тут
пасiка! Тут бджоли! Прижились пiд цим гуркiтливим небом. Кудись i звiдси
лiтають вони й знаходять квiти i, можливо, навiть з того чадного
аеродромного поля також беруть нектар... Дерев'яний стандартний будиночок
господаря на вiдмiну вiд iнших - утвiр фантастично© яскравостi, весь вiн
обмальований величезними квiтами-медоносами, зображенням вуликiв рiзних
систем, уквiтчаний величезними бджолами, крилатими, радiсними, що то
кубляться в пелюстках, то линуть у польотi... А перед будиночком коло
в'©зду, мов сво рiдний тотем, вмуровано бiлий камiнь, i на ньому теж
намальовано бджолу, що мовби сама себе рекламу й запрошу до будиночка
люд: "Плiз, якщо хочете придбати баночку меду..." Досить вдала думка -
розмалювати котедж до самого даху квiтами та бджолами. Реклама
найпоетичнiша, мабуть, на весь континент.
Мешка тут Френк, бджоляр i рибалка. Старий негр, товстий, огрядний, з
лицем глянцювато-темним, аж сизим, вдачею не дуже привiтний, не схильний
до марних розмов. Та ще, зда ться, трохи й недочува , хiба не оглухнеш пiд
цими вiчними аеродромними гуркотами. Людина дiла, колишнiй корабельний
механiк, крiм того, що мас пасiку, ще й лагодить двигуни до човнiв та яхт,
у нього можна дiстати свiжих лобстерiв i копчених вугрiв, завдяки чому
невеличка Френкова ферма зажила на узбережжi широко© слави, i городяни,
зокрема й працiвники дипломатичних служб, котрi при©здять влiтку на океан
вiдпочивати, добре знають дорогу до цi © декоративно© бджоли на бiлому
каменi бiля Френкового котеджу.
Нiколи автомобiль Заболотних не промчить мимо Френка, хоч на хвильку, а
зупиняться нашi друзi перед подвiр'ям самотньо© людини. Навiть якщо ©м вiд
нього нiчого и не треба, вони й тодi за©дуть, а цю безкорисливiсть старий
найбiльше цiну . Просто можна перекинутись словом, жартом, всеохопним отим
о'кей, постояти маленьким товариством бiля обмальованого квiтами та
бджолами котеджу, звернувши разом з господарем погляди в бiк океану, де
навiть у бiлий день з'являються дивнi вогнi: слiпучо-бiлi, алмазнi,
виникають розiскренi навстрiч сонцю, а за ними два хвости чорного диму...
На перший погляд, вогнi блищать наче непорушне, наче зависнувши на мiсцi,
та все ж вони помiтно ростуть - то просто на вас, знижуючись, iде
гiгант-лiтак! Ось вiн реве до нестями над головою, проноситься над вами
важким маслянистим черевом, з уже випущеним шасi, з рубiном сигнального
вогника знизу... Сто тонн летючого ревучого металу! Виповнив гуркотом
небо, стрясонув шибки, пiшов на смугу... I так що двi хвилини несхибно,
все по тiй же невидимiй, але чiтко прокладенiй повiтрянiй трасi, що якраз
прокладено ©© через вашi нерви, прямiсiнько через Френкове життя, через
бджолиний його котедж. А потiм напрям ревiння рiзко змiниться - тепер уже
з боку протилежного, вiд аеродрому розженеться такий самий або ще бiльший
гiгант, супергiгант, i пiде на океан...
Заболотний довго проводжа його очима, а жiнки, приголомшенi новим
гуркотом, досадливо щуляться, вуха затуляють, - у Френка це виклика
добродушну посмiшку. Бо вiн до цих неботрусiв призвича©вся, обвикся, -
людина, виявля ться, багато до чого здатна принатури-тись. От слона були
торiк привезли з Та©ланду до тутешнього зоопарку, що вiд аеродрому
неподалiк, гiсть iз джунглiв не витримав, так оскаженiв вiд цих нестерпних
йому гуркотiв, що довелося вуха йому затуляти звукоiзоляцiйними,
спецiально для слонiв зробленими навушниками. Френк розповiда все це,
звертаючись, головним чином, до Лiди, певне, вважаючи, що такий персонаж,
як слон у навушниках, найбiльше пiдходить для дитячого сприймання.
Проревiв реактивний, пiшов, тане в блакитi, i тодi ви знов бiля котеджу
почу те звук - iнший, не травмуючий, а навпаки, заспокiйливий... Почу те
на хвильку тиху музику бджоли.
На пасiцi тридцять вуликiв, один iз них триповерховий, контрольний, вiн
сто©ть на вагiвницi. Тут i папiрець: щодня робиться запис, скiльки грамiв
чи фунтiв меду додалось у вулику... Поблизу пристрiй, схожий на парник,
тiльки поставлений похило: непосвячений навряд чи зрозумi , що це й для
чого.
- Новинка, в мене в першого це ви побачите: сонце витоплю вiск, -
поясню господар не без гордощiв.
Оскiльки Френк сьогоднi в доброму гуморi, вiн дозволя собi
пожартувати, розповiда про якусь панi мiльйонерку, що привозила сюди
сво©х бебi, котрi об заклад побилися, чи справдi Френка бджоли не жалять.
"Тож гляньте, - переконувала вона ©х, - не жалять! Бджоли його знають!
Впiзнають серед iнших людей!"
- А воно бiльше я ©х знаю, - всмiха ться Френк. - Знаю, в якому станi
не жалять: коли меду в них повно...
Небо над нами тим часом знову реве, здрига ться, стугонить усе, нiби
металеве, а потiм на якусь коротку часину стиха первiсне, стиха
блакитно...
- Слава твоя росте, друже Френк, - плеснувши друга по плечу, скаже
Заболотний. - Ось мiй спiввiтчизник, вчений-еколог, теж зацiкавився тво©м
промислом, бiльше панiть тво ю особою, нiж медом та лобстерами. - I,
обернувшись до мене, Заболотний вiдрекомендову господаря з всiма
правилами: - Оце i той легендарний Френк, що, подiбно до свого
фольклорного пращура, перегнаннiй бджiл через увесь континент! Вiд океану
до океану перегнав, не втративши жодно©!
Френковi, видно, похвала до дупи, вiн нiяковi вдоволено. Руки в нього
важкi, селянськi, нe лише довколишнi люди; а й кожна Фреiiкова бджола
могла б посвiдчити, скiльки цими руками перероблено протягом життя, яке в
них, на вигляд грубих, ласкаве, делiкатне умiння...
Натуральнi, без домiшок меди Френковi, так само як i його океанськi
лобстери, популярнi в цiлiй окрузi, вiд покупцiв вiдбою нема. Щоправда, не
кожному вiдпуска . старий iз свiжого улову чи з дарiв сво © загартовано©
гуркотами пасiки. Iнодi скаже не криючись:
- Трохи , але це я лишаю для мiстера Кирика. I тут уже не просiть, не
наполягайте: Френк вiд свого не вiдступиться, зрештою, вiн ма право
вiддати перевагу друзям, тим, кому хоче зробити при мнiсть. Дружба за його
поняттям - понад усе. Нi Френк, нi "мiстер Кирик", мабуть, не могли б
сказати з певнiстю, чому вони, власне, заприязнилися мiж собою, чому пiсля
випадково© зустрiчi коло цього бiлого каменю з рекламною бджолою виникли
мiж ними довiрливi людськi стосунки, що перейшли в оце дружн
приятелювання. Отак: виникли, i все. Просто нiби з нiчого. Бджоляр пiд
боком в аеродрому та дипломат, що час вiд часу про©здить тут на берег
океану та знову до мiста, - начеб що могло бути спiльного мiж ними, яка
душевна нить могла б ©х днати? А втiм, Френк чогось тужить, коли
знайомець його довго не з'явля ться: нема мiстера Кирика, чогось давно за
лобстерами не при©здив. Спершу Френк навiть не знав, звiдки родом цей
сивий джентльмен, яке в нього заняття, яке iм'я. Знав тiльки, що любить
вiн ©здити на великих швидкостях, надто ж коли сам, без нiкого в машинi, -
жене, мало в повiтря не злiта ! Та якесь iнту©тивне чуття пiдказувало
Френковi, що перед ним людина приязна й некорислива, а це для Френка
найвища атестацiя, про кого б не йшлось.
Коли па подвiр'© чи коло бiлого "тотема" з'явля ться подружжя
Заболотних, у Френка - динна рiч! - нiби й глухота зника , вiн ста охочим
до слова, показу Заболотним, хай i вкотре вже, свою пасiку, бо вiдчува
до себе з боку подружжя щиру, не вдавану прихильнiсть.
- Маловигiдне заняття, - скаржиться Френк, звертаючись бiльше до
"мiстера Кирика", - да зиску в середньому десять центiв на годину, такий
це нектар, але ж...
- Отож-бо й воно! Хiба вимiря ш, скiльки це заняття да нектарiв для
душi? - весело вигуку Заболотний. - Скiльки i яких саме... Чи не так,
Френку? Не самими ж висками наш брат на свiтi живе!..
- Ми ось нiяк не дiждемося, дорогий Фрепку, доки й паш колега
Заболотний станс бджолярем, - звернеться Дударевич до негра. - Вам вiдомо,
що це його хобi, вiрнiше - майбутн хобi, якому вiн вирiшив присвятити
решту життя?
- А що, так i буде. Правда, Соню? Поверта мось додому, i я одразу ж
переключаюсь на бджiл!
Пiсеньку про те, як Заболотний, опинившись десь там, на хуторi бiля
Диканьки, вiдда ться цiй сво©й омрiянiй, хоча й недостатньо оцiненiй в
сучасному свiтi професi©, Тамара Дударевич чу не вперше, тим-то вона з
поблажливим усмiхом нагаду майбутньому пасiчниковi:
- Ви ж там i про нас не забудьте... З усiх сво©х медi©" па нашу долю
прибережiть найзапашнiшого, квiткового! Та ще маточного молочка для
косметики!..
- О! Як би менi хотiлось побачити дядю Кирика в бджолянiй кольчузi, -
всмiха ться Лiда. - Неодмiнно провiда м вас на пасiцi. Ми ж домовились,
правда?
- Там ти його навряд чи впiзна ш, - застерiга Лiду батько. - Кирило
Петрович там до невпiзнання опроститься, сиву бороду вiдпустить,
уподiбнившись тим схiдним мудрецям, що йшли колись у гори й роками
непорушне сидiли серед скель, заглибленi в самоспоглядання... Обличчя ©м,
як сказано в давнiх книгах, обмивали дощi, вiтер розчiсував бороди, а руки
©хнi спокiйно лежали на грудях, обвитi травами й квiтами... Таким ось,
Лiдо, й Кирило Петрович перед тобою постане в незабарному часi... Чим не
перспектива? Тренуватиме бджiл, шкрябатиме мемуари, сидячи, нiби якийсь
маг бородатий, серед степу широкого на Вкра©нi милiй... Образ мiстера
Кирика так i проситься засяяти сивиною в небеснiй колегi© поряд iз його
степовим товариством - отими небесними хмарами "дiдами"...
- Ловка казочка, - кида Заболотна, здасться, трохи ображено. - Слухаю
вас i думаю: скiльки рокiв ви разом в Кирилом Петровичем в однiй упрязi,
а, по сутi, крiм служби, що вас дна ?
- Тьотю Соню, татко жарту , - Лiда цього разу стала на захист батька.
- Сумнiвнi жарти, - вже не приховувала образи Заболотна.
- Соню, ви мене не так зрозумiли, - заперечив Дударевич. - На сво
виправдання можу сказати, що я навiть заздрю Кириловi Петровичу в його
майбутнiй дiяльностi на нивi бджолярства. Але глядiть, люба Соню-сан, -
знову вдався до жарту Дударевич, - щоб ваш чоловiк, захопившись, та не
розвiв i вдома отих агресивних покручiв бразiльсько-африкансько© породи...
- О, то велика необачнiсть, - догаду ться Френк, про що мова. - Сто
разiв треба було подумати, перш нiж iти на такий експеримент.
Тамара Дударевич сказала, що вона не обiзнана з суттю цього
експерименту, i ©й спiльно стали пояснювати, що у Бразiлi© шляхом
схрещування виведено нову породу бджоли - гiбрид мiсцевих бджiл i диких
африканських. Був розрахунок рiзко збiльшити медозбiр, однак виявилось, що
нововиведепi вiдзначаються нечуваною агресивнiстю i до того ж плодючiстю.
Швидко поширились по кра©нi, стали нападати на худобу й на людей, -
заре стровано ряд випадкiв, коли розлюченi гiбриднi ро© зажалювали людину
до смертi!
- У Бразiлi© цих бджiл тепер бояться бiльше, нiй алiгаторiв, - тi хоч
не лiтають, - Дударевич не обiйшовся без дотепу. - А найгiрше, що крилатi
цi орди хай i поволi, та все ж неухильно рухаються з пiвденно© пiвкулi
сюди, на нас, атакуючи все живе на сво му шляху. Нещодавно вони вчинили
напад на якесь там провiнцiйне мiстечко i цiлий день тримали в облозi його
жителiв. Так тривало, доки прибули в азбестових костюмах пожежники i пiшли
на бджiл з вогнеметами!
- Ти жарту ш? - з неспоко м у голосi сказала Тамара.
- Я викладаю з преси почерпнутi факти, - холодно вiдповiв Дударевич, а
Заболотний, звертаючись до господаря, повiв мову знов на веселiй хвилi:
- Друже Френку, чи не доведеться нам з вами вирушати на переговори до
тих агресивних бджiл? Треба ж комусь залагоджувати цей нечувапий в iсторi©
конфлiкт людини з бджолою...
- Цього тобi тiльки бракувало, - невесело усмiхнулась Заболотна, - ще
не навоювавсь...
- Френк, я певен, умi словом замовляти, -сказав до Лiди Заболотний, -
отже, все буде о'кей...
- А поки що, друже Френк, - звернулася до господаря Тамара Дударевич, -
просимо прийняти вiд нас замовлення на лобстерiв, якщо, звичайно,
наловите. Погано ловляться? Так чи iнакше, майте на увазi на наступний
у©кенд... На прийомi, що нас жде, африканцi теж, мабуть, частуватимуть
лобстерами, але тi, що вiд вас, незрiвняннi!
Доки ми розмовля мо, Лiда весь час трима ться бiля Заболотно©,
вслухаючись у важкi гуркоти лiтакiв, що раз у раз розламують небо над
Френковим котеджем.
Вже коли ми зiбралися ви©здити, Френк з помiтною зацiкавленiстю
подивився на дiвчинку.
- Це та сама? - запитав вiн неголосно Заболотного. Тамара поспiшила
вiдповiсти, що справдi це вона, ота, що "про не© пота була"...
Френк, насупившись, бубонить щось про те, що якби вiд нього залежало,
то вiн знайшов би спосiб приборкати всю оту гангстерську нечисть, яка
тероризу мiсто, парки й метро, а тепер, знахабнiвши, напада вже й на
дипломатських дiтей... По якiйсь хвилi, звертаючись до Лiди, старий стиха
радить ©й бути обачною в мiсцях паркуван-ня, надто ж коли сама лиша ться в
машинi, щоб не забувала одразу защiпатися на всi кнопки зсередини, бо ж i
там може з'явитися який-небудь психопат...
- Наша Лiда обачна, - каже до Френка Заболотна. - Тiльки ось за домом