Гончаров Анатолий. Твоя зоря

руки, хлопцi, й ведiть, упокореного одним Надьчиним словом, додому
вмиватись.
- Тож хiба пе чаклунка, не зоряною водою хiба опо©-ла, якщо вiн миттю
никне отак вiд ©© пiвсловечка? - не промине Бубирепчиха й це поставити
Винникiвнi на карб.
Удень на храмовiм святi Олекса з'явля ться в бiлiй, з топкого полотна
сорочцi, яку мати вибiлила йому, i та сорочка аж ся на ньому, вабить
чудовою мережкою, тiльки ж рiдко бува , щоб не взялась материна мережка
отим квiттям свiжо© кровi та не викачана була в пилюцi (якщо супротивникам
вдасться Олексу повалити). Зате проти иочi, збираючись на гуляння, Олекса
неодмiнно одягне шкiрянку - дине сво багатство, i хай нiч буде зовсiм
по-лiтньому тепла, Олекса й тодi з'явиться на танцях у сво©й чортовiй
шкурi, ходить, поблиску хромом, наче якийсь командир. Знов чогось шука -
бiйки чи, може, любовi...
Пробував iнодi Мина Омелькович наставити задираку на путь праведний.
- Що хутiрським по храпах да ш - це добре, - розмiрковував перед
небожем, - ще бiльшi чiпляй ©м лiхтарi пiд очима, щоб далi бачили, - а от
куди ти з дому, бо-силе, щеза ш? Голота з голот, червоного партизана
родич, а яку лiнiю взяв? Невже й справдi з циганами брата шся? Вони ж усi
конокради!
- Коней i я люблю, - осмiха ться Олекса сво ю розiрваною у бiйках
губою.
- Махно теж любив, а де вiн тепер? У Парижi буржуям чоботи чистить!
- "Вiддай менi Марину, я тобi Полтаву вiддам!" - замрiяно вимовля
Олекса крилату, багатьма ще в цих краях не забуту фразу, що ©© пiд час
громадянсько© нiбито було вiдстукано iз штабу Махна до генерала Шкуро,
коли вони чварились за якусь там красуню-полюбовницю. - Скажiть, дядьку,
ви хоч раз бачили гуляйпiльську його любов?
- Вiдчепися, слухати про того бандита не хочу!- сердився дядько Мина,
за звичкою якось накриво вивертаючи в'язи. - Продавсь капiталу! Гуляйполе
на Париж промiняв! То, по-тво му, щастя?
- Я нашi глинища та левади й на Париж не промiняю... I щастя мо десь
тут ходить з косами не обскубаними, як у махновок, - казав Олекса,
затуляючись вiд родича загадковiстю сво © рвано©, розбишацько© усмiшки, з
якою вiн так i вивi ться з села, щоб лише згодом зринути десь на
соколянському або на козельському ярмарку.
Та хоч вiдвагою Олекса й захоплював нас, хлопчакiв, хоч ми послужливо й
зливали йому воду на руки, коли вiн пiд голосiння матерi змивав iз себе
свою власну за-бiяцьку кров, все-таки щось нам пiдказувало, що не пара вiн
Надьцi, i не тiльки тому, що вона красуня й освiчена, а мала б покохати
ось такого розбишаку, конокрада, волоцюгу, що до ладу, мабуть, i
розписатись не вмi ... Нi, просто iншим уявлявся нам той, кому б випало
щастя постукати в Надьчине вiкно й кому вона вiддала б сво серце. Такий
невiдомець мав бути винятковим лицарем iз лицарiв, красенем iз красенiв,
ось до такого хай би вона й серед ночi вимайнула iз свого степового вiкна,
хай i з розпущеними косами блукала б з таким по росах свого райського саду
чи навiть у тернiвщанських левадах по травах качалась, п'ючи його
поцiлунки пiд зорями коротких лiтнiх ночей...
- Ми тодi, хай навiть бiльше iнту©тивно, але почували, що вона не для
нього, - кида Заболотний вiд керма, i ця давня iсторiя чомусь починав нас
хвилювати. - Хоча яку силу пристрастi носив у собi той наш Олекса!
- Все, що вiн викоював, всi отi бiйки, пригоди, воло-цюжництво,
зда ться, диктувалось одним тiльки бажанням - привернути Надьчине серце,
викликати в нiй вза мнiсть i захват.
- Свою недосконалiсть перед Надькою хлопець, видно, в душi визнавав,
почував ©© недосяжнiсть для себе, i все ж таки не вiдступався, надiй не
втрачав, треба вiддати йому належне... Сильна, колоритна натура.
Самородок, як i Роман Винник, тiльки Олексина енергiя спрямувала себе в
iнше рiчище: ярмарковий майдан найчастiше ставав ареною його подвигiв, а
тi ярмарки в нас чомусь майже завжди кiнчалися кров'ю... Пригаду ш, як
тодi в Со-колянах?
- О, то пам'ятний ярмарок...
Соколяни - сусiдн з нами велике торговите село над Ворсклою, де пiд
ярмарчище було вiдведено пiвстепу рiв-по© рiвнини, що кiнчалась глибокими
обривами-кручами, утворюючи щось схоже на величезний каньйон. Страх i
глянути з урвища вниз, де на самому днi каньйону срiблиться Ворскла,
клубочаться верби, бiлiють хатки соко-лянськi, - аж дивно, як звiдти люди
видираються сюди, на цей горiшнiй степ, на безлiччю нiг утрамбовану
ярмаркову толоку. Не кожен i пiдступиться до кручi, щоб заглянути вниз,
голова може запаморочитись, а зате на горi кипить i вирус ярмаркове життя.
Який тут рух, який грай-гомiн лине далеко у степ, де курява сто©ть до
неба!
Щоб когось з малих взяли на ярмарок, це треба було заслужити,
заздалегiдь велися переговори, хто за тебе пастиме того дня, - i якщо таки
завтра беруть тебе, то знай: ти заробив, це неабияка тобi винагорода й
честь за пастушачi тво© труди.
На ярмарок ви©жджа мо рано-вранцi. Ще й сонце не зiйшло, небо ще тiльки
гра зорею, а звiдусiль, всiма степовими шляхами суне й суне люд, пiший i
кiнний, торохтять вози, риплять гарби, на весь степ клекочуть, аж спiвають
колеса гойдливих ресорних тачанок. Музикою колiс повнився стен! Музикою
м'якою, переливчастою... Та чайки - то був особливий витвiр степового
життя, для нас то було втiлення прудкостi й грацiозностi, то вiтер,
поезiя, краса, бо ж i батько Заболотних разом iз сво©м другом-латишем
лiтав десь у таврiйських просторах на невловнiй ворогами кулеметнiй
тачанцi, хоча в Тернiвщину обидва добувалися пiшки. А тачанки теперiшнi
несли на собi познаку iнших чи©хось пристрастей, тут змагалися
честолюбство, пиха та чваньковитiсть розбагатiлих хуторян: у кого
дзвiнкiша? В кого квiтчастiша? IIа чи©й плавкiшi ресори? Чи© конi несуть
скаженiше? Цi новiтнi та-чапки виходили з-пiд рук майстрiв десь у
Чаричанцi, у Нехворощi, Кобеляках або i в самiй Полтавi, десь там у кузнях
кували для них ресори, гнули обiддя колiс, малювали червоне трояндове
квiття по смоляно-чорному лакованому тлi! Недалека вiд нас комуна
"Муравей" теж почала робити сво© тачанки, i до цього важливого рукомесла,
що вважалося гордiстю комунарiв, останнiм часом залучено було й
Заболотного-батька та Яна Яновича, котрий виявився неабияким майстром по
ресорах, хоча й свищикiв сво©х не забував, фiрма його в наших глинищах
процвiтала, як i ранiше.
Отже, поспiша мо на ярмарок, в круговерть його розбурханих пристрастей.
Сила нашого устремлiння вперед, до ярмаркових видовищ, анiяк не менша була
тодi, нiж зараз, коли в потоцi блискучих машин мчимося чимдуж до шедеврiв
багатющо© картинно© галере©, щоб постояти перед образом Мадонни, котра
може виявитись тiльки вiддаленим варiантом образу тi ©, що ©© нам
вiдкривало колись життя i так розкiшно творила, домальовувала дитяча уява.
Живопис ярмарку поставав перед нами, такий розма©тий, бурхливий та
розгонистий, ну просто як монументальнi творiння мексiканцiв! Ще зi шляху
нам видно ярмаркове трiрлище, величезну толоку, що вся захрясла возами й
котить далеко над степом свiй гомiн... Посеред ярмарку височить сферичне
шатро каруселi, воно барвисте, з китицями та дзвiночками, цiлий день його
розкручуватимуть, ганятимуть мiсцевi хлопчаки, а якщо випаде щастя, то
допустять i тебе до вирла: тричi покрутиш - раз поката шся! Той ката ться,
а той уже пiд кущем века , занудило вiд крутьби, знемага вiд
перенасолоди.
На перевернутiй бочцi сто©ть чоловiк, крикун довгоши©й з коробом на
грудях, папугою на плечi, i рiвним, нiби заведеним, проте далеко чутним
голосом заклика люд:
- Гей, коноводи, воловоди, гречкосi©, люлешники, селяни, городяни!
Крамарi, шинкарi, дьогтярi, шевцi й кравцi, шаповали, коновали! Про©жджi,
прохожi, миряни цiiгапи, всi добрi люди, а сходьтеся, сходьтеся на забаву!
Iлюзi© показу , судьбу продсказус iноземець iз Францi© Маловiчко!
А поруч:
- Налiтай, налiтай! Горщики, миски, мальованi, полив'янi, цяцькованi!
Вiзьмеш макiтру - не впаде од вiтру! Горщик без здачi, ще й свистунець на
додачу!..
Цiлими ватагами вештаються цигани, зляскують батiжками, запально
сперечаються, торгуючи коней, причiпли-во оглядають ©х, гнiдих, вороних та
чалих: роздирають ©м роти до останнього кутня, хапають за хвiст i
закручують його аж па спину коняцi, промацують сухожилля, б'ють шкапину
кулаками пiд ребра, аж поки з господарем долоня по долонi: лясь! Лясь!
Зiйшлися! О'кей!
Ал браку на цьому ярмарку ще когось, неповний якийсь вiн сьогоднi...
Олскси-баламута нема. Де ж вiн? Що сталося? Якби знав, що Винникiвна тож
тут, неодмiнно з'явився б, ради не© утнув би щось таке, що весь ярмарок
струсонуло б, адже ради Надьки шибайголова наш пiде на все, ради сво ©
любовi будь-яка фантастика буде йому пiд силу!
Тож як це, щоб ярмаркувалося сьогоднi без нього? Одначе, гей коноводи,
воловоди, люлешники, гречкосi©, слабодухi й безстрашники, гей усi добрi
люди, анумо дивiться он у той бiк!.. Наче вiтрець перед бурею - таке щось
цробiгло, прошелестiло по натовпах:
- Олексу терпiвщапського ловлять!
Не було, не було, i ось вiн : як з-пiд землi вродився, щоб збаламутити
увесь ярмарок, там десь серед моря голiв, серед грай-гомону людського чути
все дужче:
"А держiть його! А ловiть!" I вже люд, кинувши торг, витягу ши© в тому
напрямку, обличчя в багатьох напружено веселiшають, бо що ж то й за
ярмарок, де нiкого не ловлять, не б'ють?
- Гуляй, душа, без кунтуша! - чути розгонистий вигук над людьми та
кiньми, а ця душа знов забризкана кров'ю, сорочка роздерта, чуб
розкуйовджений, ця ось душа з гиком бандитським, з веселим вiдча м у вiчу
летить стойма в тачанцi, запряженiй пе знати чи©ми кiньми, пiна клуб'ям
летить вiд сталевих вудил... Вiжки до краю напнутi, Олекса трима ©х у
руках, а так паче в зубах, зуби раз у раз бiло поблискують - вiн смi ться!
Ткана матiр'ю бiла сорочка вся кров'ю заквiтчана - уже встиг... Летить
наослiп, конi - як звiрi, жене ©х, а куди? Невiдомо, як вiн опинився на
тачанцi, на однiй iз тих розмальованих, що з квiтом та дзвоном поспiшали
ранком на ярмарок, спiваючи колесами па весь степ? Не iнакше, як силою
видер ©© разом з кiньми в котрогось iз тих, з ким бився на храмах та
ярмарках i яких ненавидить не менше, нiж вони його. Вони для нього - то
все кровопивцi, кугути, жмикрути хутiрськi, гнойо©ди, а вiн для них -
бандит, злидарчук, голота з голот, босяцюга слобiдський, найненависнiший з
усiх, хто на землi. I ось видер тачанку чиюсь, реквiзував назовсiм чи
покататись "позичив", вiжки туго на руку накрутив i жене, розжохкуе
безупинним бадьорим гiйканням вже й без того осатанiлих коней, жене та
гука до ярмарку: " Розступись! Розлетись!" - а загледiвши тернiвщан,
хвацько стрiпу чубом, веселi до нас перерваною губою:
- Перекажiть Надьцi, що бачили мене! Скажiть, що я смiявсь!
Найбiльше, видно, йому хотiлось, щоб i вона побачила, як вiн ось зараз
стойма летить у тачанцi, його тiшив, забавляв самий ефект вибуху, вся оця
колотнеча, захват гречкосi©в i лють хуторян, на очах яких витворював свiй
шалений спектакль, де головним геро м була його власна персона,
розбишацька його зухвалiсть. Без сумнiву, володiло ним пiд цю хвилю не
власницьке, а скорше артистичне почуття, бажання покрасуватись перед тi ю,
яка, можливо, теж десь тут iз сво©м батьком-бджолярем загубилась серед
ярмарково© веремi©. Щоб людей не топтати, Олекса правив коней побiля
ярмаркового натовпу, гнав окрай, де було просторiше, вiддавався сво©й
розвазi самозабутньо, а що за ним юрмою бiжать переслiдувачi, це тiльки
пiддавало йому жару! З кiллям та пiднятими люшнями звiдусiль бiжать,
тюкають, перегiйкуються смертельнi його вороги, всi тi озвiрiлi, задиханi,
на чию власнiсть зухвалець слобiдський зазiхнув i якому вже наперед вiд
них визначена судьба - самосудом порiшити бандита на мiсцi. Вони бiгли
йому навперейми, вiдтискували безтямну його тачанку до круч, намагаючись
оточити, бо ж звiдти вiн нiкуди не втече, прiрва соколянських глинищ
муситиме його спинити, ось там вiн уже потрапить пiд ©хнi кiлки та люшнi.
Олекса ж гнав свою квiтчасту тачанку далi, зда ться, без усякого ляку,
кидав смiливi погляди понад ярмарком, видно, таки сподiваючись загледiти
кохану свою помiж людьми. Та замiсть красунi Надьки вiн бачив роздертi в
криках куркульськi роти, спiтнiлi пики та пiдняте кiлля, - це ©м датися в
руки? "А дзуськи!" - гукнув вiн глумливо до сво©х убивць i погнав
буйногривих ще дужче, хоч добре ж знав, що перед ним ось-ось постануть
глибочезнi урвища. Вiн мовби вирiшив, кинувшись з височезно© кручi, диним
духом перемайнути через прiрву, через сяючу Ворсклу внизу, птахом
перелетiти той, нiким ще не подоланий соколянський каньйон. Переслiдувачi
вже наперед тiшили себе картиною близько© розправи, уже ©хня мстива уява,
певне, бачила на днi глибоко© прiрви строщену купу того, що тiльки-но було
нашим одчайдухом Олексою, летом та гвалом було його дико© квiтчасто©
колiсницi... Одначе не дав ©м Олекса тако© потiхи: в останню мить перед
самiсiньким урвищем вiн, вiжки круто рвонувши, коней вiд прiрви зумiв
вiдвернути i, промчавшись понад безоднею так, аж наче правi колеса, не
маючи вже пiд собою землi, порожньо промигтiли в повiтрi, пiсля такого ось
неймовiрного розвороту, Олекса спрямував свою колiсницю в степ, де одразу
ж до нього при днались його друзi-цигани, i не минуло хвилини, як за
©хнiми шарабанами тiльки пилюка хмарою встала десь на Козельськ.
Скiльки пiзнiш пережитого, може, навiть страшнiшого, встигло
розвiятись, розгубитись на житт вих наших дорогах, а цей епiзод чомусь
душа зберегла, з-помiж iнших вiдiбрала, i вже ось тут, у крайсвiтi, на
бетонах цих надшвидкiсних трас, зараз у всiй жаркостi яскравi нам той
соколянський ярмарок, його буйний, кривавий живопис.
Збаламутивши ярмарок, зник Олекса нiби назавжди, але для нас,
хлопчакiв, зник не безслiдно, бо вiдтодi щораз, коли в нашiм степу
заходитиме гроза i ми, пастушата, будемо позиркувати з-пiд полукiпка на
хмари, що сунуть iз-за Вигурiвщини на нас, чорнi та бiлi, може, навiть
градовi, щораз, як блисне, як грякне в тих хмарах, так, що й степ
задрижить, неодмiнно при цьому нам чомусь уявля ться Олекса, зда ться, що
то якраз вiн стойма в тачанцi гасав оце по тих насурмлених хмарах,
перелiта сво ю колiсницею з грiзно© чорно© хмари та па сиву, аж
градово-бiлу, гукаючи через усе небо до нас:
"Перекажiть Надьцi, що бачили мене! Скажiть, що я смiявсь!"
Пропав, не бачити нам бiльше Олексi©, так думалось, одначе через якийсь
там час вiп знову вимайнув на нашому обрi©. В Озерах з'явився, де того
лiта мандрiвна артiль майстрiв взялася пiдновити дзвiницю, обдерла
проiржавiлу баню на пiй, полатала та й знов обшивала, не перестаючи
дивувати людей сво©м безстрашпицьким умiнням. Отам пiсля тривало©
вiдсутностi й виринув знову Олекса, дiставши притулок у сво © озеряпсько©
тiтки по матерi. Стоячи внизу, подовгу спостерiгав роботу майстрiв нагорi,
нi з ким у тi днi не бився, стримував свою забiякуватiсть, майстрам деколи
виявляв свою шану в той спосiб, що пропонував котромусь закурити, хоча всi
вони - батько й п'ятеро його синiв - тютюну зовсiм не вживали. Мав ще
звичку Олекса з мiсцевою дiтлашнею, блукаючи коло церкви, шукати собi
розваги бiля тих небезпечних ям, в яких гасилося вапно для ремонтних
робiт; за вiдсутнiстю таких речей, як порох i динамiт, що до них цей
тернiвщанин змалку мав посилену цiкавiсть, став вiн на потiху дiтям
заряджати вапном пляшки горiлчанi, i ©х потiм розривало вибухами, як
бомби, - одного разу ледве очi по повипалювало нашому Олексi.
Потяглась пiсля того душа його знов до Тернiвщини. Одного вечора пiд
недiлю з'явився вiн у нас на толоцi в товариствi тих самих молодих
майстрiв, що ©хнiм вапном трохи не обпiкся до слiпоти, - привiв ©х Олекса
в слободу до нас на гуляння, бо ж музика тернiвщанська i в Озерах
визнавалась пеперевершеною. З приводу такого нашестя женихiв тернiвщанськi
матерi застерiгали дочок:
- Ви з тими захожалими кавалерами не дуже... За-йдисвiти, вони всюди
женихаються, на словах вони всi нежонатi! Довiриться йому дiвчина, а вiн
зiрвав вiнок i шукай вiтра в полi...
Один iз тих зайшлих майстрiв, красень чорнобровий, стрункий,
джигунистий, став першого ж вечора перепитувати дiвчат про Надьку
Винникiвну, цiкавився, чого вона на танцi не виходить, бо ж у Полтавi
гарно танцювала, - i саме його розпитки й навели дiвчат на думку: чи не с
оце якраз вiп, Надьчин спокусник?
Кимось той джигун нiбито переказував Надьцi, щоб виiiнiла наступно©
суботи па колодки, але Винникiвна на гулянцi так i не з'явилась, хоч
озеряпська ватага разом з Олексою була тут як тут, та ще й напiдпитку
всi... И Озерах тим часом майстри забирались iз сно©мн роботами дедалi
ииiцо вгору, ближче до неба, вмiли вони те, чого Олекса не вмiв, i це,
видно, завдавало йому рiзних думок. Бо щодень частiше задирав баламутну
свою голову вгору, де в риштуваннi, навiть по пiдв'язуючи себе, працювали
молодi майстри, посилаючи звiдти бiлозубi усмiшки вниз озерянським
дiвчатам. А той ©хнiй джигунистий, найвродливiший серед братiв,
Iван-чорнобров, котрий завше брав па себе роботу найсмiливiшу,
найри-зикованiшу, iнодi навмисне ставав на зовсiм тонюсiньку дощечку, щоб
налякати не байдужих до нього дiвчат, що зi страху аж ойкають унизу, або
для жарту обiймав руками округлу, ще драну, що й хмари крiзь не©
свiтились, баню дзвiницi, дивiться, мовляв, який я, чи кому-небудь iз
ваших вдавалося ось так зловити в обiйми хмару небесну?!
Нарештi цибулина банi готова, стирчить над нею шпиль десь у небесах, i
вже наста той день, коли буде звершуватись дiйство найнебезпсчнппе -
пiднiматимуть важкий, кутий у кузнi хрест па самий вершечок шпиля. Хтось
ма пiдняти його, вознести в ту височiнь, що вiд не© в гречкосi©в-озерян
аж голова наморочиться, вознести й насадити залiзо, важче нiж плуг, па ту
зовсiм тонюсiньку шпичку, якою шпиль вида ться людям iзнизу. Кому випаде?
Хто вiзьметься? Бо прийшлi тi верхолази, втямивши свою винятковiсть,
вирiшили скористатись моментом i заправили цiну просто шкуродерську, на
яку озеряни по могли пристати не тiльки з мiркувань матерiальних, а ще й
амбiтних, вважаючи, що таким здирством громаду хочуть принизити. А
пiдрядчики в свою чергу затялись, не хотiли поступитись анi копiйкою i
якраз у день пiдняття, зiбравши сво© iнструменти, похилили на Козельськ,
сказавши озерянам на прощання: "Ви за нами ще й туди прибiжите, бо, крiм
нас, нiхто вам на ту цибулину картуза не надiне". Оскiльки ж день
визначено було заздалегiдь i по всiй окрузi пiшла яса, то людей з тако©
пагоди зiбралося тьма-тьмуща, бiльше, нiж па ярмарку, з усiх усюд
посходились в Озера подивитись на це печуване диво вознесi©©пя. А тут,
виявля ться, нема кому: з тими здирпями в останню мить глека розбито, а
мiсцевi - той бо©ться, тому не пiд силу, того жiнка не пуска , а тому духу
забракло: кому охота ризикувати життям?
Ось тут i настала уроча Олексипа година. Згадали про всi його вiдважнi
ярмарковi бiйки та баламутство, то ж чи не виручив би н.еii отряха i
озерян сво ю безстрашнiстю? Жiноцтво оточило Олексу, стало умовляти та
вблагувати, пособи людям, бо ж ти той, хто нiчого не бо©ться, i молодо©
жiнки тобi не кидати, а мати он сама тобi дозволя , хоч i сльози лл ! I
вблагали. Повело озерян-ське жiноцтво Олексу-баламута в найближчу хату, i
незабаром вийшов вiн звiдти оновлений, мов наречений чий-небудь, у
чистiй-пречистiй сорочi©,!, i чуб на ньому розчесаний, i тут всi нiби
роздивились на цього Олексу, що вiн же й собою нiчого, дарма що губа
перервана, високий та ясночолий, рваною сво ю усмiшкою обдарову людей, i
в очах горять iскри сонця, iскри мужностi та вiдваги перед небезпекою, - а
що бiльше красить юнака, як мужнiсть? У такiй пречисто-бiлiй сорочцi
Олексу мовби нiколи й не бачили, ранiше все йому манишка була забризкана
кров'ю, а ця яскравi чистими квiтами, таку сорочку вишивають не для
роботи, хоч цього дня на Олексу лягла, може, найважча з робiт. Ось уже
його, наче молодого на весiллi, перев'язують жiнки рушником, аж до землi
довгим, вишиваним, з найтоншого, на липневих сонцях вибiленого полотна.
Однак перев'язують хлопця не для шани та красування, мiцним рушником тим
ув'язано Олексi за спину й величезний хрест, ковалями куте залiзо, що ваги
йому буде, либонь, пудiв сто. Наостанку мати Олексина пiдносить синовi до
уст маленьку iконку з богоматiр'ю на нiй - благословля всiма попами
виклятого юнака перед його дорогою в небеса.
Олекса, наче опоений якимось трунком, стояв урочистий та задуманий
перед тi ю височiнню, що ©© належало здолати. Не озираючись, ждав, доки за
спиною чи©сь дiвочi руки лагiдно поправляють па ньому вишиваний рушник,
яким уподовж хребта туго прикручено, вузлом завузловапо стопудове,
позолотою вкрите залiзо, той кутий озерянами хрест, що за плечима сторчма
сто©ть, вищий за Олексу. I ми, малi, бувши там, намагаючись крiзь натовп
дiвчат протиснутись до Олекси найближче, в якусь хвилю помiтили, що герой
наш шука когось поглядом серед людей, помiтили, як раптом щось радiсне
йому промайнуло по зблiдлому i якомусь святковому обличчю, не iнакше,
побачив, кого шукав, - без сумнiву, Надьчине смагляве лице змигнуло йому
навстрiч, змигнуло й зникло серед дiвчат у стрiчках та вiнках! Та, видно,
це враз додало йому сили i певностi, змiцнило дух вiдваги, бо аж
випроставсь паш Олекса i, ледь усмiхнувшись до людей, рушив: була не
була!..
- Каскадер, а все тому, що Надьку любив, - втрутилось у нашi роздуми
дiвча, а ми лиш здивовано перезирнулись i промовчали.
Мабуть, так ваговите й значливе рушають тепер космонавти до сво©х
ракет, закутi в скафандри, як рушав тодi вiн пiд вагою сво © залiзно©
ношi, тако© нелюдськи тяжко©, що аж земля вгиналась пiд Олексою при
кожному його повiльному, обережному кроцi.
Довжелезна драбина вже чекала його, приставлена до цегляно© стiни, а де
перша драбина кiнчалась, там ждала смiливця ув'язана канатами друга, а за
нею - уступами - третя, четверта, i так до самого купола, до найвищого
вершечка.
Завмерли люди, нiхто не дихав на майданi, всi стежили за тi ю людиною,
перев'язаною рушником, яка зi схрещеним залiзом за плечима щабель по щаблю
пiдiймалась вище та вище, туди, де тiльки небо сяяло блакиттю, сяяла
височiнь. Хто зна , може, й трепетна мрiя майбутнього льотчика якраз тi ©
митi саме тут з чи ©сь дитячо© душi вперше проглянула в небо, запрагнувши
крил? Дедалi меншим ставав той наш безстрашний Олекса, що з баламута став
майстром сьогоднi, i всi ми вiдчували, як йому щораз важче да ться кожен
щабель, i кому знати, чи не пошкодував вiн, що згодився взяти на себе таку
ношу, залiзну, страшну, хоча ж i не кожному випада звершувати в життi,
ось так на виднолюддi, свiй майстровий соколиний труд!.. Вже Олекси нам
нiби й не видно, вже тiльки птахом у небi бiлi його сорочка, та в' ться
чистий рушник, та розтопленим снопом золота iскриться в сонячному промiннi
те, що юнак возносить до самого вiстря нацiленого в небо шпиля. А хвиля по
хвилi вже нiби й сам вiн тане-розта у слiпучiм промiннi, якимось
мерехтiнням ста наш Олекса-майстер, i вже зда ться нам, що нiби саме лише
промiння золотим снопом вихриться вiд тi © людини, що вiд нас,
перестрашених на землi, даленi , у небi зника... "Була не була!.."
А потiм - не знаем, що сталось... Тiльки Олекса вже долi, в пилюцi
лежить, все тим же рушником перев'язаний. Горiлиць розпроставсь па сво©м
згубнiм залiзi, що аж у землю вгрузло. Люди обступили його, а ми,
дрiбнота, крiзь частокiл нiг теж прозира мо на його обличчя, а воно, таке
блiде, таке бiле, бiлiше за те горюче вапно, що, вибухаючи десь тут,
пляшки розривало... I такий вродливий лежить вiн, паш Олекса, нiколи таким
не бачили його. Крапельки поту росою блищать на високiм чолi, брови, як
намальованi, чорнiють на смертельнiй блiдизнi такого спокiйного-спокiйного
обличчя. Розпластаний у пилюцi, повержений, але тепер чимось нiби
значнiший, вiн з-пiд приплющених вiй так умиротворено дивився кудись у
високiсть, де озерянське небо зосталось тепер без нього порожн , лише iз
сонця золотим снопом. А нам, дiтворi, страшно, нам аж морозно ста , хоч
спека палила над Озерами i в тиснявi можна було зомлiти. I все ж,
затис-нутi серед лiсу чобiт та босих нiг, ми, малi, очей не могли вiд
Олекси вiдвести. Дивно, але те, що сталось, чомусь не сприймалось як
Олексина поразка, падiння десь звiдти нiяк не принизило для нас Олексу,
бiльше того, це трагiчне падiння якось аж пiднесло його в наших очах...
Нi, не баламут, а Майстер на землi перед нами лежить! Уже нi розбишацтва,
нi буйнощiв, тiльки спокiй великий та трудова втома завмерли в отiй
долонi, що спочива в пилюцi, де й козельська iкона валя ться припорошена,
зi страху випавши в когось iз рук... Не вберегла, не захистила й вона!
Тяглася безконечно хвиля загально© очманiлостi, всi були такi враженi,
такi ошелешенi падiнням Олекси, що не одразу зважились i пiдступитись до
нього, аж поки звiдкись мати випiрнула i, тихо зойкнувши, впала синовi на
груди, занурилась змученим обличчям в той чистий-пречистий рушник.
Сподiвалась, може, останнiм зусиллям вдихнути сиповi життя? Чи, може,
побачила тут його ще таким, як був у колисцi?
Ось тодi й зомлiла Надька в натовпi серед дiвчат. Видно було, як голова
©© знеможено лежить серед стрiчок на чи мусь дiвочому плечi, блiдизна ©©
смаглих щiк була для пас такою незвичною, ось-ось, здавалось, впаде, i
тiльки руки подруг не дали ©й, зомлiлiй, упасти.
Давня iсторiя, але чомусь для пас важливо й це зараз з'ясувати: чому
Надька тодi зомлiла? Може, вiдчула перед Олексою свою непоправну тепер
провину за те, що вiдмовила йому в коханнi? Що не зумiла ранiше розгледiти
в Олексi те, що вiдкрилось ©й ось тут, у день його возно-сiнпя? Коли
замiсть розбишаки й волоцюги побачила в ньому, хай i ненадовго, хай i
поверженого, але ж таки Майстра, того, хто здатен виявився на щось
незвичайне, соколине, - хiба ж не таким лежав вiн тодi перед нею,
перев'язаний рушником, у пилюцi...