Страница:
вiн i втертись не може, бо в однiй руцi вiжки, а в другiй батiг.
Забризканий весь, шмага та ла ться:
- Звiрюга, сто бiсiв тобi в ребра!.. Шкуру обiб'ю!
I що дужче вiн шмагав цю скажену кобилицю, то лютiше вона кидала задки,
била, садила копитами в передок та чвиркала так, що очi Минi зовсiм
залило, вiн тепер крiзь ту кiнську жовч не мав змоги й правити до пуття -
сани летять уже без дороги, наослiп, наче в безвiсть несуть нас у цiй
дикiй завi©. Батiг Минин свистить, а кобила садить i садить - передок
саней на трiски розлiта ться пiд ударами ©© величезних залiзних копит.
- Сказилась кобила, - регоче Антидюрiнг, вiдхиляючись далеко вбiк. -
й-же- й, це сказ!
А Мина, задиханий, уже й лаятись перестав, намертво стиснувши щелепи,
тiльки сопе люто, не втира ться й не вiдхиля ться, хоч на нього й далi
чвиркало та стрiляло у вiдповiдь на кожен удар-поцьвох його батога, i ми
аж тепер збагнули, що це ж нас конi "носять", вони, ставши як дикi, уже
вийшли з-пiд Минино© влади, здавалось, ще мить - i сани пiд нами буде
розтрощено i нас самих ущент рознесе ця нестримна летюча сила.
А Мина тим часом усе б' , б' , б' ...
- Та годi вам! - нарештi не витримав уповноважений. - Втихомирте i ©х,
i себе.
Тiльки пiсля цього Мина вiдклав батога, i ми помiтили з жахом, з
похолодiнням душi, що сани нашi мчать прямiсiнько... до садиби
Романа-степового!
- Куди ми? - сполохано шарпнувся до батька Гри-шуня.
Той, не озираючись, не вiдповiв, наче мовилось не до нього.
Крiзь завi© снiгу, що ©х вiтер жене й жене, ближча хата, обставлена з
пiвночi околотом, з голубими вiконницями на причiлку, i садок з'явля ться,
нiби поменшалий, аж незнайомий, - ми до нього пiд'©жджа мо десь iз тилу, з
боку, протилежного вiд Терпiвщини, звiдси ми жодного разу до Романа й не
заходили, коли шугали тут з колядками чи веселою пастушачою ватагою
прямували влiтку до колодязя пити. А сьогоднi з'явля мось наче з засiдки,
вилiта м з боку Поруба©в, - бо ж слiпма водило-крутило нас по степу, чи,
може, й зовсiм ненароком завернула нас сюди ця скажена куркульська
кобила?.. Дерева стоять по пояс у снiгу, голi, порiдiлi, усiм вiтрам
вiдкритi. I тiльки найменшi молоденькi деревця старанно закутанi околотом,
- це вiд морозiв та щоб зайцi не пообгризали кору на них. Заснiжений,
незатишний садок, невже це той самий, що влiтку так заваблював нас сво©ми
тайнощами, спокушав, наливався, рясно червонiючи плодами пiд сонцем? Де ж
серед цих дерев, зоднаковiлих у сво©й голизнi, оте деревце найрiдкiснiше,
чарами повите, з якого саме й родили сортовi, налитi червоним свiтлом
яблука, що ©х нам дядько Роман дарував, залишаючи край дороги на
стовпчиках? Тi, що й тут, на цьому хайве©, нам свiтяться i, мабуть,
свiтитимуться до кiнця днiв...
Понад садком, попiд калиною, де снiгу коням по груди, вихоплю мось
несподiвано до колодязя, а тут якраз i вiн, сам господар: спокiйно обрубу
лопатою наледенi-лiсть довкола зрубу, щоб не спiткнувся на слизькому
хтось, кому доведеться воду тягти...
- Оце ж той i , що я вам казав, - буркнув до уповноваженого Мина
Омелькович i, кинувши вiжки Бубиренко-вi, першим зiскочив iз саней. -
Веди, показуй, де хлiб закопав! - рiзко звернувся вiн до Романа-степового.
- Шукай... Вiн тут всюди закопаний.
Мина Омелькович, аж нiби зрадiвши цiй вiдповiдi, глянув на
уповноваженого i, хоч той ухилився вiд його погляду, сказав, певний, що
дiстане пiдтримку:
- Та оце не елемент? Бджiлки, садочок, святий та тихий... А вiн i садок
навмисне розвiв, щоб менше хлiба сiяти для держави! Злiсний як
саботажник! Веди, вiдчиняй комору!
- Вона вiдчинена... - I справдi - нiяких замкiв нi на коморi, пi на
погрiбнику, наче вже все тут ждало нашого прибуття. - Йди, може, нашкребеш
на оладок у куфi на днi...
- Припини куркульськi сво© роздебендi! - викрикну©i Мина Омелькович i
нi з сього нi з того накинувся на нас, малих: - А ви чого вуха нашорошили?
Слуха те цього полигача!.. Полигач - вiн полигач i , за ним уже Соловки
плачуть... Ану, почати обшук!
Бубирепко, що тим часом устиг прив'язати коней до колодязного стовпа i
кинув ©м оберемок сiна з саней, виструнчивсь перед Миною, як перед
старшим.
- А ви чого там мулитесь? - скинув оком Мина Омелькович на нас, що,
тулячись одне до одного, стояли, похнюпленi, бiля саней знiченим гуртиком.
- Оце така пiдмога? Юнi пiонери назива ться? - витрiщився вiн на нас,
розсердившись, що ми й далi не зворухнулись на його окрик. -Юнi ви
полигачi, пiдголоски, а не пiдмога!.. Ану, покажи ©м, Гришуня! - I,
вихопивши з саней залiзну штрикачку, що була йому незамiнним знаряддям пiд
час попереднiх обшукiв, Мина рiшуче простягнув ©© сво му синковi: - Бери,
повчи ©х, як треба!
Дитячi тоненькi рученята, що дудочку-кларнет ранiше тримали, зараз
змушенi були нехiтьма взяти гнучкий сталевий прут, пiдступне нахолоджене
залiзо, що до нього язиком на морозi не торкнись, бо так шкiра з язика i
прикипить, - здуру якось ми й такий для себе випроб з цим щупом робили:
прихопить язика чи нi?
Гришуня зараз, нiби навмисне, без рукавиць, голими руками взявся за це
пекуче залiзо, взявся й тримав незграбно штрикачку перед собою, мовби не
знаючи, що з нею робити, бо, мабуть, i йому, як i нам, тi © митi
здавалось, що Настуся, юна товаришка наша, разом з матiр'ю саме
спостерiгають iз котрогось вiкна: ану, що ж це за геро© на©хали, що вони
тут зараз робитимуть пiсля сво©х колядувань?
- Не буду я! Не хочу! - раптом плаксиво й гнiвно викрикнув Гришуня i
кинув штрикачку в снiг.
- Що з тобою? - аж сам собi не повiрив Мина. - Чого не будеш?
- Не буду, не буду, хоч убийте! - нервово викрикував Гришуня, i очi
його наливалися сердитими слiзьми. - Вони ж середняки!..
Мина був ошелешений. Вiн втратив дар мови. Такий несподiваний опiр
зустрiти, й вiд кого - вiд свого пестунчика!
Пiдхопивши iз снiгу залiзний прут. Мина замiривсь, як для удару, але
Гришуня не вiдсахнувся, тiльки зблiд:
- Ну бийте! Бийте! Чого ж ви?
Уповноважений заступив собою хлопця:
- Облиште дiтей. Хай iдуть в хату погрiються... Обiйдемося без них.
Доки Гришуня ковтав сльози бiля саней, а ми, щулячись бiля нього,
безслiвне втiшали нашого друга самою сво ю близькiстю, Мина вiдвернувся
вiд нас, сповнений презирства, i вже давав вказiвки Бубиренковi:
- Бери щуп i за мною. З омшаника почнемо. Може, якраз там у нього пiд
вуликами й та©ться яма...
I вони всi трое на чолi з Миною пошугали через подвiр'я в глибину
садка, де, напiвприметений снiгом, горбився знайомий нам ще з лiта
зимiвник Романових бджiл.
Господар, що все ще обцюкував лiд з таким виглядом, наче був тут кимось
стороннiм, тепер випростався й аа-сльозеними очима глянув на нас.
- Справдi, хлопцi, зайшли б ви в хату, погрiлись, - сказав вiн.
В хату? Погрiтись? Та ми вмерли б вiд сорому, переступивши порiг!
Зiгнутi, посинiлi, сто©мо бiля саней i так стоятимем, доки й не
зледенi м!..
- Я вас, дiтки, й не винуватю, -спершись на держално лопати, каже
дядько Роман до нас тихим, вибачливим голосом, i в його поглядi нема зараз
нi гнiву, нi докору, а тiльки зажура й жаль. - Часи, видать, такi
пiдiйшли, всюди це, мабуть, повинно пройти...
Роман Винник перевiв погляд на садок, на землянку омшаника, де вже
сховались тi нашi тро , i ми помiтили, як господар враз посуворiшав i один
його вус, донизу опущений, стрiпнувся раптовим посмиком, наче вiд рiзкого
болю. Щоб не показати нам сво©х переживань, вiн одразу ж нахилився i знову
взявсь до роботи.
В цi хвилини нам хотiлось би сказати йому щось вiдрадне, втiшливе, але
в дитячiй невмiлостi знаходити слова спiвчуття ми й далi ховали бiля саней
свою знiченiсть похнюплено, мовчки.
А де ж Настуся, наша маленька товаришка степова? Не було сумнiву, що в
якусь шпарину позира на нас, на тих, котрi колись дружно обiцяли боронити
©©... Одного дня ще восени прийшла вона до школи сумна, аж темна.
Ми - до не©: "Чого ти?" Помовчала, а тодi: "Сич уночi на хату сiв..."
Тепер зрозумiло, чого йому треба було на Романовiй хатi сiдати...
Господар перегодом знову запропонував нам пiти перегрiтись, i ми разом
глянули на ту безлiч разiв бачену ха-'гУi Де ранiше так радо вiтали нас,
зустрiчали гостинцями й,.;жартами пiсля нашого новорiчного посипання...
Хто б сказав, що зустрiч наступна буде ось такою... Зараз ця хата нас аж
вiдлякувала, вiдчувалося, що зараз вона вся наповнена не теплом, а
докором, пам нiби й крiзь намерзлi шибки видно, як звiдти, з усiх ©© вiкон
в голубих вiконницях, навстрiч нашим скоцюрбленим постатям тривожнi
Надьчинi очi кричать: "Оце ви тут? Щедрувати прийшли? Спасибi ж вам..."
Бiльше Мина Омелькович не брав нас у такi по©здки.
Тепер ми, як i ранiше, могли бути в школi щодня, хоча усталений ритм
шкiльного життя цi © зими було нещадно порушено. Миколу Васильовича ще не
виписали з лiкарнi, на всi класи - вiд першого й до четвертого - зостався
Андрiй Галактiонович, вiн об' днував нас, i старших i менших, докупи й вiв
заняття одразу зi всiма, якимось чином умудряючись кожного бачити сво©м
приязним оком i нiкого не полишити без уваги.
А якогось там дня пiд час велико© перерви ми вибiга мо на толоку, де
бiля сiльради валка саней розтяглась, уже налаштована в дорогу: на станцiю
людей вiдправлятимуть!
На майданi людно i якось суворо, на ганку сiльради при©жджi мiлiцiонери
про щось перемовляються з нашими активiстами, час вiд часу кидаючи погляди
на того чи iншого з хуторян, що по дво , по тро похмуро топчуться уподовж
валки бiля саней у сво©х довгих до п'ят кожухах. Все це були тi, що
донедавна володiли найкращими землями довкола Тернiвщини i, вiчно
ворогуючи з нею, з слобожанами не родичались, тому й нi з ким ©м було тут
сьогоднi прощатись. Мовчуни, мугирi, ще хутiрсько© погорди не втративши,
нi до кого словом не хотiли обмовитись, i лише коли ©м звелено було сiдати
по санях i Мина Омелькович насмiшкувато вигукнув з ганку: "Прощайтеся з
Укра©ною!" - вони дали волю сво©й пиховитiй ненавистi:
- Западись ти, голодранське кодло!
- Була Укра©на як дiвчина у вiнку - стане як старчиха!
Тiльки Роман-степовий нiчого не вигукував. Новi санчата його,
змайстрованi серед лiтньо© спеки, поблискували кленовими полозками в самiм
кiнцi валки, замикаючи ©©, i коли переднi сани рушили, Романовi ще якийсь
час стояли, прикипiвши полозками до снiгу. Не хотiли покидати Тернiвщину!
Нашо© товаришки, нашо© Настусi, майже не видно було: загорнута в
квiтчасте, писане рядно, вона десь там потонула серед вузлiв i, зда ться,
й не хотiла дивитись на нас, а коли зрiдка спозирне в наш бiк, нам одразу
аж жарко ста на морозi, бо вiдчува ться, як звiдти пропалю нас карим
оченям Нас©усин незмиренний осуд. А мати ©©, розпашiла на морозi Надька,
що з не© й горе не випило ©© смагляво© вроди, ще стояла бiля саней, нiби
очiкуючи когось, висока, ставна, обкинута бiлою кашемiровою шаллю, i все
дивилась у бiк школи, наче сподiваючись, що звiдти раптом хтось з'явиться
i всю долю ©© одразу переiнакшить. Ждала, можна догадатись кого, - а проте
звiдти якщо хто й не зводив iз не© погляду, то це був Антидюрiнг. Нелегко,
певне, давалася йому ця розлука. Може, вимайнуло йому в цi хвилини десь iз
закамаркiв душi, що все ж таки трудiвниця перед ним, та, що вiд зорi до
зорi, вiд роси до роси з батьком у сво©м степу працювала, без батракiв,
сама за трьох батрачок справлялась, а може, ще й те зараз додалось,
сколихнуло душу нашому Антидюрiнгу, що нiколи йому не забудеться, - як
блукав вiн лiтнiми ночами в степу довкола Надьчиного садка, як годинами
вичiкував, охоплений пристрастю неподiленого кохання, i все сподiвався, що
ось-ось Надька вишелесне, вирине до нього з-пiд яблуневого вiття, бiла вiд
мiсяця, падаючи йому просто в обiйми, а вона так нi разу й не виринула, не
впала...
Жiнки слобiдськi також найбiльше на Винникiвну зараз видивлялись, на ©©
тугим вузлом випнуту з-пiд шалi на потилицi косу, i жалiбний чийсь голос,
зда ться, якраз баби Бубиренчихи, приказував та приплакував, невже ж оту
косу й вошi десь об'©дять, невже ж ©©, молоду, отак i самотнiсть десь
посiче? I хоч Надька стояла, тримаючи голову без поникливостi, навiть
гордовито, нам, школярам, малювалось цi © митi, як на головi в Надьки вже
з'явля ться щось сiре, на ряднину схоже, копичиться якесь покривало, що
носять лише покритки або вдовицi. Проте i з-пiд того сiрого незникливо
проглядала до нас Надьчина нашмагана вiтром краса, яка, ми були певнi
цього, нiде ©й не злиня i таки ж справдi не злиняла, горить для нас ось i
тут, аж на цьому крайсвiтнiм хайве©...
Коли Надьцi нагадали сiдати, вона мовби схаменулась, погляд ©© гостро
сягнув од школи кудись понад нашу солов'©ну балку, потiм i нас,
тернiвщанських хлопчакiв, торкнувшись мигцем сумовито i мовби вже
вiдсторонено.
Рушили сани й цi, останнi, замикаючи валку, повiльно вiддаляючись вiд
нас iз Винниковою сiм' ю. Надька, минувши натовп, одразу одвернулась у
степ, а Настуся, як онiмiле пташа, аж тепер визирнула вже не зiщулено, i
сво © схованки й довгим поглядом проводжала вчителя Андрiя Галактiоновича,
що стояв на шкiльнiм ганку, як завжди, без шапки, тiльки сво ю лев'ячою
гривою прикритий, креснуло дiвча й по нашому школярському гуртику карим
сво©м оком, i одразу ж пiсля цього Настусин погляд, як i материн, пiрнув
кудись у степ, вiдхиливсь, нiби присоромлено, нiби не ми, а вона сама
чимось перед нами завинила. Побiгли сани далi й далi в неспокiйний,
за-в'южений степ, в невiдомiсть помчались тим самим шляхом, де стiльки
разiв на межових стовпчиках нам радiсно червонiли, свiтлом лiта налитi,
Романовi яблука. Тепер нi яблук, нi тi © забави над шляхом, навiть
стовпчикiв не видно було, ©х з головою позамiтало снiгом.
Услiд за саньми снiг вихрився, завiрюха дужче й дужче зривалась,
заiмливши обрiй, i хоч нiчого вже там було не розгледiти, проте нам i тодi
крiзь сльозами застеленi очi ще зовсiм виразно бачились, як проводжають
Романа рiднi його тополi, самотньо зостаючись осторонь шляху в збурених
завiрюхою полях, i як - уздогiн Романовим саням - бджоли роями в збуренiм
небi летять, i летять, i пад усiм пашим степом, над гречками снiгiв
бринять по-лiтньому, по-золотому!..
- А далi? - запиту Лiда.
А далi пiсля того, як Микола Васильович вийшов з лiкарнi, вiн гостро
посварився з Миною Омельковичем за Романа Винника та його сiм'ю, бо в
цьому випадку, як наш учитель вважав, допущено було перекручення, навiть
свавiлля, i хоч дехто дотримувавсь погляду, що "лiс рубають - трiски
летять", але ж людина - це вам не трiска!
Взявши коней, учитель гайнув був на станцiю, але нiкого вже там не
застав iз тих, кого сподiвався застати. Тiльки й побачив виталини вiд
вогнищ на снiгу, замерзлi яблука кiнських кiзякiв побiч залiзнично© колi©
та сталевi рейки, що моро-зно дзвенiли кудись у далеч. Нема, не встиг,
шукай тепер, а де - нiяка циганка не скаже...
А втiм, якби дано було комусь прозирнути крiзь запону часу, в яких би
несподiваних поворотах постали подальшi долi декотрих згадуваних тут
людей!.. Станеться згодом так, що за одним спiльним дротом фашистського
концтабору опиняться дво незмиренних мiж собою тер-нiвщан - Мина
Омелькович i вчитель наш Андрiй Га-лактiонович, заберуть ©х нiби як
заложникiв пiсля тi © ночi, коли в степу за нашою слободою тпуцмани
знайдуть парашут невiдомо© дiвчини-радистки, що ©© саму згодом буде
зловлено в кучугурах бiля Днiпра. Вночi, коли дiвчина спускалася з
парашутом, спiткало ©© нещастя, - вiтром парашут вiднесло далеко вiд
призначеного мiсця приземлення, тож юна радистка, ще нiчого не встигнувши,
потрапила в руки фашистським посiпакам. Обшарпану iз скрученими за спиною
руками, водили ©© по селах, ваi-анавайте: хто така? Була в них пiдозра, що
родом тутешня... Хоч як мордували ©©, вона не назвала нi свого iменi нi
товаришiв сво©х не виказала... Андрiя Галактiоновича п'янi шупмани теж
потягли на очну ставку, впiзнавай: твоя учениця? Побили старого так, що
став слiпнути, певно, пошкодили зоровий нерв. I нiхто з наших тернiвщан
впiзнати парашутистку не захотiв, хоч багато кому в тiй вродливiй,
рославiй дiвчинi явно вгадувалась та, що маленькою колись тут до школи
бiгала, - впiзнавали ©© по мачинках-родимках на щоках, що нiде не зникли,
не злиняли, бо то ж ©х мама сво©й донечцi на щастя дала!.. Стратять ©© в
Козельську, не домiгшись нi слова вiд не© про те, хто вона, звiдки, з ким
та з якою метою викинулась уночi над нашими степами.
Страчено дiвчину було жахливим середньовiчним способом, i ще довго
потiм ходила по наших краях легенда що один iз гестапiвських катiв, садист
з нахилами дослiд' ницькими (вiн нiбито дослiджував максимальнi можливостi
людського органiзму), звелiв розiтнути радистцi ©рудну клiтку, видерти
серце й за хронометром вивiряв, скiльки здатне битися вийняте з грудей
людське серце' I коли вже й секундомiр у нього в руцi зупинивсь, i сам вiн
здох, а серце дiвоче, нiби самiй природi наперекiр, усе билося й билося...
Мина Омелькович та Андрiй Галактiонович в зв'язку з цi ю iсторi ю
водночас опинились тодi за дротом в глинищах соколянського каньйону, ось
там пiсля жорстоких допитiв Андрiй Галактiонович i став швидко втрачати
зiр, але, й слiпнучи, вiн для зiгнаних в таборi людей все залишався
вчителем, ночами у тiй гнилiй ямi напам'ять читав ©м цiлi поеми з
Шевченкового "Кобзаря". Мина Омелькович був при ньому, мов ад'ютант,
невiдлучно, хоч ранiше нiяк не мiг з ним порозумiтись, i вiдкрилися йому
ояi на Андрiя Галактiоновича, тiльки коли баланду горя й приниження
довелося разом сьорбати з однi © табiрно© бляшанки. Там i поховав Мина
свого табiрного товариша, а самому йому таки вдалося вибратися iз-за дроту
живим, тепер вiн сторожу в нашiй Тернiвщинi на польовому станi
механiзаторiв, пильну народне добро та пiдда нещаднiй критицi всiх
ближнiх i дальнiх, надто ж тих, хто займа вищi за нього посади, а коли
хто з при©жджих запиту , хто вiн е, то Мина каже про себе: "Я довгожитель
планети".
- А Микола Васильович?
Для подiй бурхливих, видно, був народжений той наш учитель, юний та
натхненний. Згодом, коли хуртовини вляглись, бурi ущухли й життя
Тернiвщини знов увiйшло в колiю, Микола Васильович якось нiби заскучав, а
наступного року й зовсiм до школи не повернувся. Чому? - так це й
зосталось для нас загадкою. Зустрiчали потiм його нашi хлопцi-приписники в
лiтнiх вiйськових таборах у лiсах за Ворсклою, куди тернiвщан вiдповiдного
вiку щолiта брано було в терчастини на вiйськовий вишкiл, - колишнiй
учитель наш ходив там уже в комскладi, носив комiсарськi вiдзнаки в
петлицях. Ще промайне iм'я Миколи Васильовича в сорок третьому пiд час
форсування Днiпра в районi Борода©вських хуторiв, де чимало наших
тернiвщан накладуть головою, а хто зостанеться живий, то засвiдчить, цiною
яких страшних втрат добувалися правобережнi плацдарми. Ось тодi в списку
вiдзначених Зiрками Геро©в Днiпра й з'явиться Микола Васильович Дух, то ж,
безсумнiвно, був наш колишнiй спiвучий учитель.
Та все це згодом, згодом, а в ту найхуртовиннiшу зиму нiхто не мiг би
сказати, як воно буде. Перед тим, як розiйтись по свiтах, ми, слобiдськi
хлопчаки, ще не одне лiто ганятимем пасти худобу до тих мiсць, де був
Романiв садок i де нам найсильнiше чулося сухе пахтiння осiннiх трав. Вiд
Романового степового осiдку не зосталось майже нiчого, крiм обваленого
колодязя, недокорчованих пенькiв та кiлькох диких колючих кущiв, - то все
терники, на яких коров'яча шерсть висить клаптями упродовж цiлого лiта.
Власне, переiнакшилось тут не одразу, бачили ми спершу хату драну, що
свiтила ребрами кроков далеко, i колодязь перед хатою - один на весь степ,
уже без цебра, з самим журавлем, неприродно високим у сво©й самотностi. А
потiм i цього не стало: погнали терни. Паче ж терну в себе Роман i не
саджав, а проте пiсля бурi, над усiма прошумiло©, чомусь саме терен тут
розрiсся, найколючiше деревце нашого краю. Терен, мати, коло хати...
Навеснi вiн таким бiленьким цвiте, а в днi вересневi, коли осiнь обсну
Романiвщину срiбним павутинням, i повiтря в усi сторони свiту стане
безмежно прозорим, i така лагiдна тиша стоятиме над степом, цей нiчийний
терен тодi туманно ягiдками синi в ряснiй росi, i кожна росинка в цi тихi
осiннi ранки висiтиме довго, задумливо, -вже й сонце пiдбилось, а вона все
не пада , трима ться посеред павутиння та колючок, поблиску звiдти до
вас, мов чиясь прощальна забута сльоза.
XIX
Все тут вiчно женеться i вiчно втiка !
Вiтер траси, той вiдлiтаючий вiтер, вiн для нас, за-герметизованих,
нiби й не iсну , iнодi зда ться, нiби ми втрача м контакт iз власною
швидкiстю... I все ж рух , метал вiбру , поруч нас i навперегони з нами
всюди летять потоки свистючих слiпих енергiй.
Вiд довколишнього простору автострада вiдгороджена високою сталевою
стiною, що тягнеться на десятки миль та раз у раз мигтить до вас
табличками: "Private property" - приватна власнiсть.
Тож ©дьте собi i ©дьте, з дороги не звертаючи, а якщо виникне бажання
випити гарячо© кави чи треба дозаряди-ти машину пальним, тодi будь ласка:
на узбiччi траси, осторонь вiд ©© вiдпрацьованих газiв, вас уже чекають
станцiя обслуговування машин i придорожня кав'ярня.
Сидимо утрьох за столиком, знiчев'я огляда мо незнайомих людей, бiлих,
чорних, старих, молодих, традицiйних, модерних, усiх, котрi, як i ми, на
хвильку вихопились з бистрини автостради, щоб хоч недовго побути в iншому
часовому плинi, за межею швидкостей. Багато сумних облич. На це мимоволi
звернеш увагу. Чому сумнi? Мовчки п'ють каву, неквапом з'©дають стейки,
дехто ж вiдда перевагу млинцям, що ©х можна полити кленовим чи якимось
iншим сиропом, - цi солодкi приправи рiзних гатункiв стоять у пляшечках на
кожному столику. Люди типово сучасних трас: притомленi дорогою, неговiркi
або, як тепер кажуть, малокомунiкабельнi. Навпроти нас бiля вiкна сидять
юнак i дiвчина, примiтнi, вродливi обок, але якась хмара туги обох ©х
огорта . Обличчя зовсiм юнi й чистi, вiзантiйських овалiв, очi дивовижно
синi в обох i нiби придимленi. Чому? Ця синiсть очей дна ©х, мов брата й
сестру. Кава ©хня холоне в чашечках, а вони жадiбно палять - навперемiнки
- одну й ту ж сигарету, раз по раз пiсля затяжки мовчки передаючи ©© одне
одному, палять так, нiби рятуються вiд якогось болю чи принаймнi з бажання
забутись. Беззахиснiсть, простодушнiсть - це в них обох на поверхнi. Та ще
безмiрна вiддаленiсть вiд нас. Вiддаленiсть збайдужiнням, цiлковитим
непомiчаиням усiх, хто тут поруч з ними в. Справдi, що для них оцi
випадковi супутники з номерно© бетонно© дороги, а тим паче ми, люди
здалека? Для них просто не iснують i нiколи не iснуватимуть всi отi
пасльони, глинища, ярмарки та колядування, нiколи не торкнуть ©хньо© уяви
веселi нашi дощi над степом, i зими в блакитних снiгах, i солов'©нi
концерти в тернiвщанських левадах. Не долинуть звiдти до них нi розливи
пiсень у мiсячнi вечори, нi жагучi шепоти чи©хось кохань у липневi духмянi
ночi... Для них ближчi вiдстанню свiти невiдомих галактик, нiж оте наше
все!.. В обох золотаве волосся хвилями аж до плiч, куртка на ньому
оранжева, на нiй зовсiм червона, у знаках, у вензелях якихось... Джинси
потертi на одному й другому, взуття побите, наче пiшки пройшли тисячу
верст. Вiдколи сiли до столика, ще, зда ться, жодним словом не
перемовились, вiддаленi одне вiд одного, може, теж на якiсь страшнi
вiдстанi. Та щось таки ж днав ©х, чомусь вони подорожують саме ось так,
удвох, щось таки ©х спонукало, щоб вибрали вiн ©©, а вона його з-помiж
усього людства? Подорожують разом, мчать кудись нерозлучно, i навiть тут
час вiд часу - теж без жодного слова, помiж затяжкою сигарети -
нахиля ться вiн до не© або вона до нього i днаються в якомусь млявому,
сомнамбулiчному поцiлунку.
- Мабуть, студенти, - каже Лiда. - Вона он, бачите, скинула кеди й боса
сидить.
Справдi, в них щось студентське, тримаються зовсiм вiльно.
Куди вони ©дуть? Теж мчать до Мадонни? Чи просто пустились у бiлий
свiт, щоб забутись, захмелiти у швидкостях, втекти вiд буднiв, вiд якихось
незлагод житейських? Не скажеш, що за чимось вони женуться чи вiд когось
втiкають. Чи, може, це втеча вiд самих себе?
- Така славна пара, - спозирку на них Заболотний. - Жаль, якщо знищать
себе наркотиками.
Справдi, крiм ©хньо© сигарети та кави, для них зараз тут не iсну нiхто
i нiщо, цiлком байдуже ©м, були тут чи не були ми, найближчi ©хнi сусiди
по цiн випадковiй кав'ярнi. Та й решта всi, що в цiй "корчмi" придорожнiй
тонiзують себе гарячою кавою та холодними соками, - вони теж заглибленi
кожен у сво© думи та клопоти, до юних молодят нiкому дiла нема. Не
виявляють присутнi нiяко© цiкавостi до нашо© мандрiвно© трiйцi також. Це,
ясна рiч, цiлковито нас влаштову , зайнятих якраз млинцями з кленовим
медом, та й чому, власне, мали б ми сподiватись тут на чиюсь увагу, крiм
службово© уваги кельнерок. Кожен тут сам по собi, всi ми тiльки подорожнi,
тiльки волею випадку зведеш в цiй стандартнiй придорожнiй "корчмi". Так
одне мимо одного й пролетимо на сво©х скажених швидкостях, весь час
вiддаленi мiж собою, пролетимо, не пробуючи навiть зменшити цю обопiльну
вiддаленiсть, не задумуючись над тим, що як-не-як, а всi ж ви таки
випурхнули з однi ©, з Адамово© колиски... Щось повинно ж би рiднити вас
бодай перед лицем безмежжя, перед холоднечею тих далеких галактик, в чи©
та мницi вам, зда ться, скоро буде проникнути легше, нiж у галактику
чи ©сь душi, повито© в смутки за сусiднiм столиком...
В кав'ярнi охайно, зручно, обслуговують вас без метуш-кi, але швидко,
без запобiгливостi, але уважно.
Пiсля гонитви й напруги траси тут можна вiдпустити нерви, ти опинився,
хай хоч ненадовго, в атмосферi спокою, де нiяких стресiв, де пану iнший,
уповiльнений ритм життя. Сюди ледь долина гуркiт трайлерiв, що пролiтають
десь там, по трасi.
Юнi кельнерки вбранi в унiформу, що, видно, ©м при мна, - червонi
шапочки, бiлi блузки та чорненькi мiнi-спiднички, - дiвчатка так легко
снують помiж столиками, кидають привiтнi погляди на Заболотного, вони
його, певне, помилково вважають за когось iншого, може, за популярного
кiноактора, що гра у вестернах. Ставний, у шляхетнiй сивинi, з тонкими
Забризканий весь, шмага та ла ться:
- Звiрюга, сто бiсiв тобi в ребра!.. Шкуру обiб'ю!
I що дужче вiн шмагав цю скажену кобилицю, то лютiше вона кидала задки,
била, садила копитами в передок та чвиркала так, що очi Минi зовсiм
залило, вiн тепер крiзь ту кiнську жовч не мав змоги й правити до пуття -
сани летять уже без дороги, наослiп, наче в безвiсть несуть нас у цiй
дикiй завi©. Батiг Минин свистить, а кобила садить i садить - передок
саней на трiски розлiта ться пiд ударами ©© величезних залiзних копит.
- Сказилась кобила, - регоче Антидюрiнг, вiдхиляючись далеко вбiк. -
й-же- й, це сказ!
А Мина, задиханий, уже й лаятись перестав, намертво стиснувши щелепи,
тiльки сопе люто, не втира ться й не вiдхиля ться, хоч на нього й далi
чвиркало та стрiляло у вiдповiдь на кожен удар-поцьвох його батога, i ми
аж тепер збагнули, що це ж нас конi "носять", вони, ставши як дикi, уже
вийшли з-пiд Минино© влади, здавалось, ще мить - i сани пiд нами буде
розтрощено i нас самих ущент рознесе ця нестримна летюча сила.
А Мина тим часом усе б' , б' , б' ...
- Та годi вам! - нарештi не витримав уповноважений. - Втихомирте i ©х,
i себе.
Тiльки пiсля цього Мина вiдклав батога, i ми помiтили з жахом, з
похолодiнням душi, що сани нашi мчать прямiсiнько... до садиби
Романа-степового!
- Куди ми? - сполохано шарпнувся до батька Гри-шуня.
Той, не озираючись, не вiдповiв, наче мовилось не до нього.
Крiзь завi© снiгу, що ©х вiтер жене й жене, ближча хата, обставлена з
пiвночi околотом, з голубими вiконницями на причiлку, i садок з'явля ться,
нiби поменшалий, аж незнайомий, - ми до нього пiд'©жджа мо десь iз тилу, з
боку, протилежного вiд Терпiвщини, звiдси ми жодного разу до Романа й не
заходили, коли шугали тут з колядками чи веселою пастушачою ватагою
прямували влiтку до колодязя пити. А сьогоднi з'явля мось наче з засiдки,
вилiта м з боку Поруба©в, - бо ж слiпма водило-крутило нас по степу, чи,
може, й зовсiм ненароком завернула нас сюди ця скажена куркульська
кобила?.. Дерева стоять по пояс у снiгу, голi, порiдiлi, усiм вiтрам
вiдкритi. I тiльки найменшi молоденькi деревця старанно закутанi околотом,
- це вiд морозiв та щоб зайцi не пообгризали кору на них. Заснiжений,
незатишний садок, невже це той самий, що влiтку так заваблював нас сво©ми
тайнощами, спокушав, наливався, рясно червонiючи плодами пiд сонцем? Де ж
серед цих дерев, зоднаковiлих у сво©й голизнi, оте деревце найрiдкiснiше,
чарами повите, з якого саме й родили сортовi, налитi червоним свiтлом
яблука, що ©х нам дядько Роман дарував, залишаючи край дороги на
стовпчиках? Тi, що й тут, на цьому хайве©, нам свiтяться i, мабуть,
свiтитимуться до кiнця днiв...
Понад садком, попiд калиною, де снiгу коням по груди, вихоплю мось
несподiвано до колодязя, а тут якраз i вiн, сам господар: спокiйно обрубу
лопатою наледенi-лiсть довкола зрубу, щоб не спiткнувся на слизькому
хтось, кому доведеться воду тягти...
- Оце ж той i , що я вам казав, - буркнув до уповноваженого Мина
Омелькович i, кинувши вiжки Бубиренко-вi, першим зiскочив iз саней. -
Веди, показуй, де хлiб закопав! - рiзко звернувся вiн до Романа-степового.
- Шукай... Вiн тут всюди закопаний.
Мина Омелькович, аж нiби зрадiвши цiй вiдповiдi, глянув на
уповноваженого i, хоч той ухилився вiд його погляду, сказав, певний, що
дiстане пiдтримку:
- Та оце не елемент? Бджiлки, садочок, святий та тихий... А вiн i садок
навмисне розвiв, щоб менше хлiба сiяти для держави! Злiсний як
саботажник! Веди, вiдчиняй комору!
- Вона вiдчинена... - I справдi - нiяких замкiв нi на коморi, пi на
погрiбнику, наче вже все тут ждало нашого прибуття. - Йди, може, нашкребеш
на оладок у куфi на днi...
- Припини куркульськi сво© роздебендi! - викрикну©i Мина Омелькович i
нi з сього нi з того накинувся на нас, малих: - А ви чого вуха нашорошили?
Слуха те цього полигача!.. Полигач - вiн полигач i , за ним уже Соловки
плачуть... Ану, почати обшук!
Бубирепко, що тим часом устиг прив'язати коней до колодязного стовпа i
кинув ©м оберемок сiна з саней, виструнчивсь перед Миною, як перед
старшим.
- А ви чого там мулитесь? - скинув оком Мина Омелькович на нас, що,
тулячись одне до одного, стояли, похнюпленi, бiля саней знiченим гуртиком.
- Оце така пiдмога? Юнi пiонери назива ться? - витрiщився вiн на нас,
розсердившись, що ми й далi не зворухнулись на його окрик. -Юнi ви
полигачi, пiдголоски, а не пiдмога!.. Ану, покажи ©м, Гришуня! - I,
вихопивши з саней залiзну штрикачку, що була йому незамiнним знаряддям пiд
час попереднiх обшукiв, Мина рiшуче простягнув ©© сво му синковi: - Бери,
повчи ©х, як треба!
Дитячi тоненькi рученята, що дудочку-кларнет ранiше тримали, зараз
змушенi були нехiтьма взяти гнучкий сталевий прут, пiдступне нахолоджене
залiзо, що до нього язиком на морозi не торкнись, бо так шкiра з язика i
прикипить, - здуру якось ми й такий для себе випроб з цим щупом робили:
прихопить язика чи нi?
Гришуня зараз, нiби навмисне, без рукавиць, голими руками взявся за це
пекуче залiзо, взявся й тримав незграбно штрикачку перед собою, мовби не
знаючи, що з нею робити, бо, мабуть, i йому, як i нам, тi © митi
здавалось, що Настуся, юна товаришка наша, разом з матiр'ю саме
спостерiгають iз котрогось вiкна: ану, що ж це за геро© на©хали, що вони
тут зараз робитимуть пiсля сво©х колядувань?
- Не буду я! Не хочу! - раптом плаксиво й гнiвно викрикнув Гришуня i
кинув штрикачку в снiг.
- Що з тобою? - аж сам собi не повiрив Мина. - Чого не будеш?
- Не буду, не буду, хоч убийте! - нервово викрикував Гришуня, i очi
його наливалися сердитими слiзьми. - Вони ж середняки!..
Мина був ошелешений. Вiн втратив дар мови. Такий несподiваний опiр
зустрiти, й вiд кого - вiд свого пестунчика!
Пiдхопивши iз снiгу залiзний прут. Мина замiривсь, як для удару, але
Гришуня не вiдсахнувся, тiльки зблiд:
- Ну бийте! Бийте! Чого ж ви?
Уповноважений заступив собою хлопця:
- Облиште дiтей. Хай iдуть в хату погрiються... Обiйдемося без них.
Доки Гришуня ковтав сльози бiля саней, а ми, щулячись бiля нього,
безслiвне втiшали нашого друга самою сво ю близькiстю, Мина вiдвернувся
вiд нас, сповнений презирства, i вже давав вказiвки Бубиренковi:
- Бери щуп i за мною. З омшаника почнемо. Може, якраз там у нього пiд
вуликами й та©ться яма...
I вони всi трое на чолi з Миною пошугали через подвiр'я в глибину
садка, де, напiвприметений снiгом, горбився знайомий нам ще з лiта
зимiвник Романових бджiл.
Господар, що все ще обцюкував лiд з таким виглядом, наче був тут кимось
стороннiм, тепер випростався й аа-сльозеними очима глянув на нас.
- Справдi, хлопцi, зайшли б ви в хату, погрiлись, - сказав вiн.
В хату? Погрiтись? Та ми вмерли б вiд сорому, переступивши порiг!
Зiгнутi, посинiлi, сто©мо бiля саней i так стоятимем, доки й не
зледенi м!..
- Я вас, дiтки, й не винуватю, -спершись на держално лопати, каже
дядько Роман до нас тихим, вибачливим голосом, i в його поглядi нема зараз
нi гнiву, нi докору, а тiльки зажура й жаль. - Часи, видать, такi
пiдiйшли, всюди це, мабуть, повинно пройти...
Роман Винник перевiв погляд на садок, на землянку омшаника, де вже
сховались тi нашi тро , i ми помiтили, як господар враз посуворiшав i один
його вус, донизу опущений, стрiпнувся раптовим посмиком, наче вiд рiзкого
болю. Щоб не показати нам сво©х переживань, вiн одразу ж нахилився i знову
взявсь до роботи.
В цi хвилини нам хотiлось би сказати йому щось вiдрадне, втiшливе, але
в дитячiй невмiлостi знаходити слова спiвчуття ми й далi ховали бiля саней
свою знiченiсть похнюплено, мовчки.
А де ж Настуся, наша маленька товаришка степова? Не було сумнiву, що в
якусь шпарину позира на нас, на тих, котрi колись дружно обiцяли боронити
©©... Одного дня ще восени прийшла вона до школи сумна, аж темна.
Ми - до не©: "Чого ти?" Помовчала, а тодi: "Сич уночi на хату сiв..."
Тепер зрозумiло, чого йому треба було на Романовiй хатi сiдати...
Господар перегодом знову запропонував нам пiти перегрiтись, i ми разом
глянули на ту безлiч разiв бачену ха-'гУi Де ранiше так радо вiтали нас,
зустрiчали гостинцями й,.;жартами пiсля нашого новорiчного посипання...
Хто б сказав, що зустрiч наступна буде ось такою... Зараз ця хата нас аж
вiдлякувала, вiдчувалося, що зараз вона вся наповнена не теплом, а
докором, пам нiби й крiзь намерзлi шибки видно, як звiдти, з усiх ©© вiкон
в голубих вiконницях, навстрiч нашим скоцюрбленим постатям тривожнi
Надьчинi очi кричать: "Оце ви тут? Щедрувати прийшли? Спасибi ж вам..."
Бiльше Мина Омелькович не брав нас у такi по©здки.
Тепер ми, як i ранiше, могли бути в школi щодня, хоча усталений ритм
шкiльного життя цi © зими було нещадно порушено. Миколу Васильовича ще не
виписали з лiкарнi, на всi класи - вiд першого й до четвертого - зостався
Андрiй Галактiонович, вiн об' днував нас, i старших i менших, докупи й вiв
заняття одразу зi всiма, якимось чином умудряючись кожного бачити сво©м
приязним оком i нiкого не полишити без уваги.
А якогось там дня пiд час велико© перерви ми вибiга мо на толоку, де
бiля сiльради валка саней розтяглась, уже налаштована в дорогу: на станцiю
людей вiдправлятимуть!
На майданi людно i якось суворо, на ганку сiльради при©жджi мiлiцiонери
про щось перемовляються з нашими активiстами, час вiд часу кидаючи погляди
на того чи iншого з хуторян, що по дво , по тро похмуро топчуться уподовж
валки бiля саней у сво©х довгих до п'ят кожухах. Все це були тi, що
донедавна володiли найкращими землями довкола Тернiвщини i, вiчно
ворогуючи з нею, з слобожанами не родичались, тому й нi з ким ©м було тут
сьогоднi прощатись. Мовчуни, мугирi, ще хутiрсько© погорди не втративши,
нi до кого словом не хотiли обмовитись, i лише коли ©м звелено було сiдати
по санях i Мина Омелькович насмiшкувато вигукнув з ганку: "Прощайтеся з
Укра©ною!" - вони дали волю сво©й пиховитiй ненавистi:
- Западись ти, голодранське кодло!
- Була Укра©на як дiвчина у вiнку - стане як старчиха!
Тiльки Роман-степовий нiчого не вигукував. Новi санчата його,
змайстрованi серед лiтньо© спеки, поблискували кленовими полозками в самiм
кiнцi валки, замикаючи ©©, i коли переднi сани рушили, Романовi ще якийсь
час стояли, прикипiвши полозками до снiгу. Не хотiли покидати Тернiвщину!
Нашо© товаришки, нашо© Настусi, майже не видно було: загорнута в
квiтчасте, писане рядно, вона десь там потонула серед вузлiв i, зда ться,
й не хотiла дивитись на нас, а коли зрiдка спозирне в наш бiк, нам одразу
аж жарко ста на морозi, бо вiдчува ться, як звiдти пропалю нас карим
оченям Нас©усин незмиренний осуд. А мати ©©, розпашiла на морозi Надька,
що з не© й горе не випило ©© смагляво© вроди, ще стояла бiля саней, нiби
очiкуючи когось, висока, ставна, обкинута бiлою кашемiровою шаллю, i все
дивилась у бiк школи, наче сподiваючись, що звiдти раптом хтось з'явиться
i всю долю ©© одразу переiнакшить. Ждала, можна догадатись кого, - а проте
звiдти якщо хто й не зводив iз не© погляду, то це був Антидюрiнг. Нелегко,
певне, давалася йому ця розлука. Може, вимайнуло йому в цi хвилини десь iз
закамаркiв душi, що все ж таки трудiвниця перед ним, та, що вiд зорi до
зорi, вiд роси до роси з батьком у сво©м степу працювала, без батракiв,
сама за трьох батрачок справлялась, а може, ще й те зараз додалось,
сколихнуло душу нашому Антидюрiнгу, що нiколи йому не забудеться, - як
блукав вiн лiтнiми ночами в степу довкола Надьчиного садка, як годинами
вичiкував, охоплений пристрастю неподiленого кохання, i все сподiвався, що
ось-ось Надька вишелесне, вирине до нього з-пiд яблуневого вiття, бiла вiд
мiсяця, падаючи йому просто в обiйми, а вона так нi разу й не виринула, не
впала...
Жiнки слобiдськi також найбiльше на Винникiвну зараз видивлялись, на ©©
тугим вузлом випнуту з-пiд шалi на потилицi косу, i жалiбний чийсь голос,
зда ться, якраз баби Бубиренчихи, приказував та приплакував, невже ж оту
косу й вошi десь об'©дять, невже ж ©©, молоду, отак i самотнiсть десь
посiче? I хоч Надька стояла, тримаючи голову без поникливостi, навiть
гордовито, нам, школярам, малювалось цi © митi, як на головi в Надьки вже
з'явля ться щось сiре, на ряднину схоже, копичиться якесь покривало, що
носять лише покритки або вдовицi. Проте i з-пiд того сiрого незникливо
проглядала до нас Надьчина нашмагана вiтром краса, яка, ми були певнi
цього, нiде ©й не злиня i таки ж справдi не злиняла, горить для нас ось i
тут, аж на цьому крайсвiтнiм хайве©...
Коли Надьцi нагадали сiдати, вона мовби схаменулась, погляд ©© гостро
сягнув од школи кудись понад нашу солов'©ну балку, потiм i нас,
тернiвщанських хлопчакiв, торкнувшись мигцем сумовито i мовби вже
вiдсторонено.
Рушили сани й цi, останнi, замикаючи валку, повiльно вiддаляючись вiд
нас iз Винниковою сiм' ю. Надька, минувши натовп, одразу одвернулась у
степ, а Настуся, як онiмiле пташа, аж тепер визирнула вже не зiщулено, i
сво © схованки й довгим поглядом проводжала вчителя Андрiя Галактiоновича,
що стояв на шкiльнiм ганку, як завжди, без шапки, тiльки сво ю лев'ячою
гривою прикритий, креснуло дiвча й по нашому школярському гуртику карим
сво©м оком, i одразу ж пiсля цього Настусин погляд, як i материн, пiрнув
кудись у степ, вiдхиливсь, нiби присоромлено, нiби не ми, а вона сама
чимось перед нами завинила. Побiгли сани далi й далi в неспокiйний,
за-в'южений степ, в невiдомiсть помчались тим самим шляхом, де стiльки
разiв на межових стовпчиках нам радiсно червонiли, свiтлом лiта налитi,
Романовi яблука. Тепер нi яблук, нi тi © забави над шляхом, навiть
стовпчикiв не видно було, ©х з головою позамiтало снiгом.
Услiд за саньми снiг вихрився, завiрюха дужче й дужче зривалась,
заiмливши обрiй, i хоч нiчого вже там було не розгледiти, проте нам i тодi
крiзь сльозами застеленi очi ще зовсiм виразно бачились, як проводжають
Романа рiднi його тополi, самотньо зостаючись осторонь шляху в збурених
завiрюхою полях, i як - уздогiн Романовим саням - бджоли роями в збуренiм
небi летять, i летять, i пад усiм пашим степом, над гречками снiгiв
бринять по-лiтньому, по-золотому!..
- А далi? - запиту Лiда.
А далi пiсля того, як Микола Васильович вийшов з лiкарнi, вiн гостро
посварився з Миною Омельковичем за Романа Винника та його сiм'ю, бо в
цьому випадку, як наш учитель вважав, допущено було перекручення, навiть
свавiлля, i хоч дехто дотримувавсь погляду, що "лiс рубають - трiски
летять", але ж людина - це вам не трiска!
Взявши коней, учитель гайнув був на станцiю, але нiкого вже там не
застав iз тих, кого сподiвався застати. Тiльки й побачив виталини вiд
вогнищ на снiгу, замерзлi яблука кiнських кiзякiв побiч залiзнично© колi©
та сталевi рейки, що моро-зно дзвенiли кудись у далеч. Нема, не встиг,
шукай тепер, а де - нiяка циганка не скаже...
А втiм, якби дано було комусь прозирнути крiзь запону часу, в яких би
несподiваних поворотах постали подальшi долi декотрих згадуваних тут
людей!.. Станеться згодом так, що за одним спiльним дротом фашистського
концтабору опиняться дво незмиренних мiж собою тер-нiвщан - Мина
Омелькович i вчитель наш Андрiй Га-лактiонович, заберуть ©х нiби як
заложникiв пiсля тi © ночi, коли в степу за нашою слободою тпуцмани
знайдуть парашут невiдомо© дiвчини-радистки, що ©© саму згодом буде
зловлено в кучугурах бiля Днiпра. Вночi, коли дiвчина спускалася з
парашутом, спiткало ©© нещастя, - вiтром парашут вiднесло далеко вiд
призначеного мiсця приземлення, тож юна радистка, ще нiчого не встигнувши,
потрапила в руки фашистським посiпакам. Обшарпану iз скрученими за спиною
руками, водили ©© по селах, ваi-анавайте: хто така? Була в них пiдозра, що
родом тутешня... Хоч як мордували ©©, вона не назвала нi свого iменi нi
товаришiв сво©х не виказала... Андрiя Галактiоновича п'янi шупмани теж
потягли на очну ставку, впiзнавай: твоя учениця? Побили старого так, що
став слiпнути, певно, пошкодили зоровий нерв. I нiхто з наших тернiвщан
впiзнати парашутистку не захотiв, хоч багато кому в тiй вродливiй,
рославiй дiвчинi явно вгадувалась та, що маленькою колись тут до школи
бiгала, - впiзнавали ©© по мачинках-родимках на щоках, що нiде не зникли,
не злиняли, бо то ж ©х мама сво©й донечцi на щастя дала!.. Стратять ©© в
Козельську, не домiгшись нi слова вiд не© про те, хто вона, звiдки, з ким
та з якою метою викинулась уночi над нашими степами.
Страчено дiвчину було жахливим середньовiчним способом, i ще довго
потiм ходила по наших краях легенда що один iз гестапiвських катiв, садист
з нахилами дослiд' ницькими (вiн нiбито дослiджував максимальнi можливостi
людського органiзму), звелiв розiтнути радистцi ©рудну клiтку, видерти
серце й за хронометром вивiряв, скiльки здатне битися вийняте з грудей
людське серце' I коли вже й секундомiр у нього в руцi зупинивсь, i сам вiн
здох, а серце дiвоче, нiби самiй природi наперекiр, усе билося й билося...
Мина Омелькович та Андрiй Галактiонович в зв'язку з цi ю iсторi ю
водночас опинились тодi за дротом в глинищах соколянського каньйону, ось
там пiсля жорстоких допитiв Андрiй Галактiонович i став швидко втрачати
зiр, але, й слiпнучи, вiн для зiгнаних в таборi людей все залишався
вчителем, ночами у тiй гнилiй ямi напам'ять читав ©м цiлi поеми з
Шевченкового "Кобзаря". Мина Омелькович був при ньому, мов ад'ютант,
невiдлучно, хоч ранiше нiяк не мiг з ним порозумiтись, i вiдкрилися йому
ояi на Андрiя Галактiоновича, тiльки коли баланду горя й приниження
довелося разом сьорбати з однi © табiрно© бляшанки. Там i поховав Мина
свого табiрного товариша, а самому йому таки вдалося вибратися iз-за дроту
живим, тепер вiн сторожу в нашiй Тернiвщинi на польовому станi
механiзаторiв, пильну народне добро та пiдда нещаднiй критицi всiх
ближнiх i дальнiх, надто ж тих, хто займа вищi за нього посади, а коли
хто з при©жджих запиту , хто вiн е, то Мина каже про себе: "Я довгожитель
планети".
- А Микола Васильович?
Для подiй бурхливих, видно, був народжений той наш учитель, юний та
натхненний. Згодом, коли хуртовини вляглись, бурi ущухли й життя
Тернiвщини знов увiйшло в колiю, Микола Васильович якось нiби заскучав, а
наступного року й зовсiм до школи не повернувся. Чому? - так це й
зосталось для нас загадкою. Зустрiчали потiм його нашi хлопцi-приписники в
лiтнiх вiйськових таборах у лiсах за Ворсклою, куди тернiвщан вiдповiдного
вiку щолiта брано було в терчастини на вiйськовий вишкiл, - колишнiй
учитель наш ходив там уже в комскладi, носив комiсарськi вiдзнаки в
петлицях. Ще промайне iм'я Миколи Васильовича в сорок третьому пiд час
форсування Днiпра в районi Борода©вських хуторiв, де чимало наших
тернiвщан накладуть головою, а хто зостанеться живий, то засвiдчить, цiною
яких страшних втрат добувалися правобережнi плацдарми. Ось тодi в списку
вiдзначених Зiрками Геро©в Днiпра й з'явиться Микола Васильович Дух, то ж,
безсумнiвно, був наш колишнiй спiвучий учитель.
Та все це згодом, згодом, а в ту найхуртовиннiшу зиму нiхто не мiг би
сказати, як воно буде. Перед тим, як розiйтись по свiтах, ми, слобiдськi
хлопчаки, ще не одне лiто ганятимем пасти худобу до тих мiсць, де був
Романiв садок i де нам найсильнiше чулося сухе пахтiння осiннiх трав. Вiд
Романового степового осiдку не зосталось майже нiчого, крiм обваленого
колодязя, недокорчованих пенькiв та кiлькох диких колючих кущiв, - то все
терники, на яких коров'яча шерсть висить клаптями упродовж цiлого лiта.
Власне, переiнакшилось тут не одразу, бачили ми спершу хату драну, що
свiтила ребрами кроков далеко, i колодязь перед хатою - один на весь степ,
уже без цебра, з самим журавлем, неприродно високим у сво©й самотностi. А
потiм i цього не стало: погнали терни. Паче ж терну в себе Роман i не
саджав, а проте пiсля бурi, над усiма прошумiло©, чомусь саме терен тут
розрiсся, найколючiше деревце нашого краю. Терен, мати, коло хати...
Навеснi вiн таким бiленьким цвiте, а в днi вересневi, коли осiнь обсну
Романiвщину срiбним павутинням, i повiтря в усi сторони свiту стане
безмежно прозорим, i така лагiдна тиша стоятиме над степом, цей нiчийний
терен тодi туманно ягiдками синi в ряснiй росi, i кожна росинка в цi тихi
осiннi ранки висiтиме довго, задумливо, -вже й сонце пiдбилось, а вона все
не пада , трима ться посеред павутиння та колючок, поблиску звiдти до
вас, мов чиясь прощальна забута сльоза.
XIX
Все тут вiчно женеться i вiчно втiка !
Вiтер траси, той вiдлiтаючий вiтер, вiн для нас, за-герметизованих,
нiби й не iсну , iнодi зда ться, нiби ми втрача м контакт iз власною
швидкiстю... I все ж рух , метал вiбру , поруч нас i навперегони з нами
всюди летять потоки свистючих слiпих енергiй.
Вiд довколишнього простору автострада вiдгороджена високою сталевою
стiною, що тягнеться на десятки миль та раз у раз мигтить до вас
табличками: "Private property" - приватна власнiсть.
Тож ©дьте собi i ©дьте, з дороги не звертаючи, а якщо виникне бажання
випити гарячо© кави чи треба дозаряди-ти машину пальним, тодi будь ласка:
на узбiччi траси, осторонь вiд ©© вiдпрацьованих газiв, вас уже чекають
станцiя обслуговування машин i придорожня кав'ярня.
Сидимо утрьох за столиком, знiчев'я огляда мо незнайомих людей, бiлих,
чорних, старих, молодих, традицiйних, модерних, усiх, котрi, як i ми, на
хвильку вихопились з бистрини автостради, щоб хоч недовго побути в iншому
часовому плинi, за межею швидкостей. Багато сумних облич. На це мимоволi
звернеш увагу. Чому сумнi? Мовчки п'ють каву, неквапом з'©дають стейки,
дехто ж вiдда перевагу млинцям, що ©х можна полити кленовим чи якимось
iншим сиропом, - цi солодкi приправи рiзних гатункiв стоять у пляшечках на
кожному столику. Люди типово сучасних трас: притомленi дорогою, неговiркi
або, як тепер кажуть, малокомунiкабельнi. Навпроти нас бiля вiкна сидять
юнак i дiвчина, примiтнi, вродливi обок, але якась хмара туги обох ©х
огорта . Обличчя зовсiм юнi й чистi, вiзантiйських овалiв, очi дивовижно
синi в обох i нiби придимленi. Чому? Ця синiсть очей дна ©х, мов брата й
сестру. Кава ©хня холоне в чашечках, а вони жадiбно палять - навперемiнки
- одну й ту ж сигарету, раз по раз пiсля затяжки мовчки передаючи ©© одне
одному, палять так, нiби рятуються вiд якогось болю чи принаймнi з бажання
забутись. Беззахиснiсть, простодушнiсть - це в них обох на поверхнi. Та ще
безмiрна вiддаленiсть вiд нас. Вiддаленiсть збайдужiнням, цiлковитим
непомiчаиням усiх, хто тут поруч з ними в. Справдi, що для них оцi
випадковi супутники з номерно© бетонно© дороги, а тим паче ми, люди
здалека? Для них просто не iснують i нiколи не iснуватимуть всi отi
пасльони, глинища, ярмарки та колядування, нiколи не торкнуть ©хньо© уяви
веселi нашi дощi над степом, i зими в блакитних снiгах, i солов'©нi
концерти в тернiвщанських левадах. Не долинуть звiдти до них нi розливи
пiсень у мiсячнi вечори, нi жагучi шепоти чи©хось кохань у липневi духмянi
ночi... Для них ближчi вiдстанню свiти невiдомих галактик, нiж оте наше
все!.. В обох золотаве волосся хвилями аж до плiч, куртка на ньому
оранжева, на нiй зовсiм червона, у знаках, у вензелях якихось... Джинси
потертi на одному й другому, взуття побите, наче пiшки пройшли тисячу
верст. Вiдколи сiли до столика, ще, зда ться, жодним словом не
перемовились, вiддаленi одне вiд одного, може, теж на якiсь страшнi
вiдстанi. Та щось таки ж днав ©х, чомусь вони подорожують саме ось так,
удвох, щось таки ©х спонукало, щоб вибрали вiн ©©, а вона його з-помiж
усього людства? Подорожують разом, мчать кудись нерозлучно, i навiть тут
час вiд часу - теж без жодного слова, помiж затяжкою сигарети -
нахиля ться вiн до не© або вона до нього i днаються в якомусь млявому,
сомнамбулiчному поцiлунку.
- Мабуть, студенти, - каже Лiда. - Вона он, бачите, скинула кеди й боса
сидить.
Справдi, в них щось студентське, тримаються зовсiм вiльно.
Куди вони ©дуть? Теж мчать до Мадонни? Чи просто пустились у бiлий
свiт, щоб забутись, захмелiти у швидкостях, втекти вiд буднiв, вiд якихось
незлагод житейських? Не скажеш, що за чимось вони женуться чи вiд когось
втiкають. Чи, може, це втеча вiд самих себе?
- Така славна пара, - спозирку на них Заболотний. - Жаль, якщо знищать
себе наркотиками.
Справдi, крiм ©хньо© сигарети та кави, для них зараз тут не iсну нiхто
i нiщо, цiлком байдуже ©м, були тут чи не були ми, найближчi ©хнi сусiди
по цiн випадковiй кав'ярнi. Та й решта всi, що в цiй "корчмi" придорожнiй
тонiзують себе гарячою кавою та холодними соками, - вони теж заглибленi
кожен у сво© думи та клопоти, до юних молодят нiкому дiла нема. Не
виявляють присутнi нiяко© цiкавостi до нашо© мандрiвно© трiйцi також. Це,
ясна рiч, цiлковито нас влаштову , зайнятих якраз млинцями з кленовим
медом, та й чому, власне, мали б ми сподiватись тут на чиюсь увагу, крiм
службово© уваги кельнерок. Кожен тут сам по собi, всi ми тiльки подорожнi,
тiльки волею випадку зведеш в цiй стандартнiй придорожнiй "корчмi". Так
одне мимо одного й пролетимо на сво©х скажених швидкостях, весь час
вiддаленi мiж собою, пролетимо, не пробуючи навiть зменшити цю обопiльну
вiддаленiсть, не задумуючись над тим, що як-не-як, а всi ж ви таки
випурхнули з однi ©, з Адамово© колиски... Щось повинно ж би рiднити вас
бодай перед лицем безмежжя, перед холоднечею тих далеких галактик, в чи©
та мницi вам, зда ться, скоро буде проникнути легше, нiж у галактику
чи ©сь душi, повито© в смутки за сусiднiм столиком...
В кав'ярнi охайно, зручно, обслуговують вас без метуш-кi, але швидко,
без запобiгливостi, але уважно.
Пiсля гонитви й напруги траси тут можна вiдпустити нерви, ти опинився,
хай хоч ненадовго, в атмосферi спокою, де нiяких стресiв, де пану iнший,
уповiльнений ритм життя. Сюди ледь долина гуркiт трайлерiв, що пролiтають
десь там, по трасi.
Юнi кельнерки вбранi в унiформу, що, видно, ©м при мна, - червонi
шапочки, бiлi блузки та чорненькi мiнi-спiднички, - дiвчатка так легко
снують помiж столиками, кидають привiтнi погляди на Заболотного, вони
його, певне, помилково вважають за когось iншого, може, за популярного
кiноактора, що гра у вестернах. Ставний, у шляхетнiй сивинi, з тонкими